Трускавецький вісник № 96 (1017) від 11 червня 2015 р.

 

Трускавецький вісник № 96 (1017) від 11 червня 2015 р.

11.06.2015



У номері: Чесний чиновник - порятунок для України; Екс-мер Борислава Володимир Фірман про свою відставку; Геїзація України та християнізація Європи; Інформує податкова.

Новини Трускавця та регіону

Запрошує цирк «Каскад»

Як інформує відділ культури Трускавецької міської ради, у неділю, 14 червня, на центральній сцені Трускавця (площа Незалежності) відбудеться виступ Народного цирку «Каскад». У розважальній програмі – клоуни, жонглери, акробати, еквілібристи, гімнасти. Розпочнеться дійство о 17.00. Не забуваймо, що сміх продовжує життя, тож завітаймо на виступ Народного цирку «Каскад»!

Дрогобицький боксер Андрій Тесак став бронзовим призером чемпіонату України з боксу

13-річний боксер з Дрогобича Андрій Тесак став переможцем чемпіонату України з боксу, що минулого тижня завершився в Ужгороді. Андрій представляв на змаганнях збірну Львівщини. Виступивши у ваговій категорії 50 кг, хлопець виборов бронзову нагороду.

Здобуток свого виховання легендарний дрогобицький тренер Олександр Красуля називає фантастичним, відзначаючи блискуче "відчуття" Андрієм тренера, а також дивовижно мінімальний час, який знадобився Андрію, аби спромогтися на вагомий чемпіонський титул. Шлях до не першої, проте найвищої поки що нагороди в Андрія Тесака - всього 3,5 роки. Саме стільки Андрій тренується у заслуженого тренера України, людини безмежно закоханої у свою справу Олександра Красулі. У спортивному доробку юного боксера чимало нагород. Він, зокрема, був переможцем обласного чемпіонату з боксу, минуло року хлопець завдяки наполегливості на рингу удостоївся кубку ринку "Шувар".

Те, що його учень здолав в Ужгороді вихованців потужних професійних боксерських шкіл Донецька, Хмельницька, додає Олександру Красулі віри у гідний виступ Андрія на відборі до чемпіонату Європи, який, ймовірно, відбудеться у Трускавці. Задля великих звершень талановитого учня 76-річний тренер навіть пішов на маленьку жертву: аби перед відбором попрацювати з Андрієм - відмовився від свого літнього відпочинку.

Власна інформація

З 1 липня продаж пива – за наявності ліцензії

З 01 липня 2015 р. підлягає ліцензуванню діяльність з виробництва, імпорту, експорту, оптової та/чи роздрібної торгівлі пивом на загальних підставах, передбачених для алкогольних напоїв.

Такі вимоги встановлені внесеними змінами до чинного законодавства. З 01 липня 2015 р. до алкогольних напоїв належатимуть продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5% об’ємних одиниць, які зазначені, зокрема, у товарній позиції 2203 згідно з УКТ ЗЕД. З цієї ж дати пиво – насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об’ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.

При цьому виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб’єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії.

Імпорт, експорт і оптова торгівля, зокрема алкогольними напоями, можуть здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Таким чином, з 01 липня 2015 р. підлягає ліцензуванню діяльність з виробництва, імпорту, експорту, оптової та/чи роздрібної торгівлі пивом на загальних підставах, передбачених для алкогольних напоїв.

При цьому чинним законодавством не передбачено отримання окремої ліцензії на виробництво, імпорт, експорт, оптову або роздрібну торгівлю пивом, у разі наявності у суб’єкта господарювання ліцензії на виробництво, імпорт, експорт, оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Нагадуємо представникам бізнесу, що документи для отримання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами приймаються в Центрі обслуговування платників податків Трускавецького відділення Дрогобицької ОДПІ.

Трускавецьке відділення Дрогобицької ОДПІ

Заяву про перехід на спрощену систему оподаткування можна подати до 15 червня

Суб'єкти господарювання, які вирішили з третього кварталу перейти із загальної системи оподаткування на спрощену, або змінити групу платника єдиного податку чи ставку оподаткування, мають подати до органу державної податкової служби заяву за встановленою формою не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу. Відповідно до першогo абзацy пп.298.1.4 Податкового кодексу України, підприємець або підприємство може перейти на єдиний податок лише один раз протягом календарного року.

При цьому у платника ПДВ, який переходить iз третьої групи нa другу чи першу групу, або змінює ставку з 2% на 4%, анулюється свідоцтво ПДВ. Такі суб'єкти господарювання додатково подають заяву за формою 3-ПДВ та повертають свідоцтво платника ПДВ або витяг з реєстру платників ПДВ.

Згiднo п. 299.10 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податкy є безстроковою та відповiднo п. 299.9 такий платник податку мoжe безкоштовно отримати витяг iз реєстру платників єдиного податку, щo діє до внесення змін дo реєстру.

Якщо підприємець перебував на загальній системі оподаткування, – за півріччя необхідно подати декларацію про майновий стан та доходи. У разі зміни групи платника єдиного податку чи ставки, – податкова декларація платника єдиного податку подаватиметься за результатами року.

Трускавецьке відділення Дрогобицької ОДПІ

Чесний чиновник – порятунок для України

Час настав! Нам, українцям, потрібно визначитися чого ми хочемо. Побудувати сильну, справедливу, соціальну державу, чи піддатись, і за будь-яку ціну: зрадою своїх інтересів, втратою території, приниженням, просьбами, - добиватись миру. Такий мир, в кінцевому результаті, все одно приведе до війни і втрати держави. Перший шлях передбачає консолідацію нації та безкомпромісну боротьбу із зовнішнім і внутрішнім ворогом. Тільки боротьба дає шанс на перемогу. Українська історія не раз доводила, що гірше війни може бути тільки «мир» після поразки, тобто окупація, переслідування, знущання, винищення українців.

Сьогодні в України є унікальна можливість зайняти достойне місце в світі. Відстояти свою свободу, повернути історичні та етнічні землі. Досягти цього можна тільки одним способом – боротьбою.

Понад два десятиліття режим внутрішньої окупації, троянський кінь нашої держави, п’ята колона іншої держави – зрадливе і корупційне чиновництво, допомагало ворогу знищувати нашу країну. Не сьогодні ми почали втрачати свої землі. Ще на початку проголошення незалежності нам «друзі» підкинули ідею повномасштабної приватизації, в результаті якої український народ позбувся землі, підприємств, нерухомості. Економічного дива від приватизаційних процесів не сталося, навпаки, Україна впевнено втрачала свій культурний, економічний та військовий потенціал,що довело до повного розвалу промисловості, обороноздатності та армії, занепаду духовності. Зараз невідомо хто є власником наших земель, заводів, підприємств. Кому належить і на кого працює українська економіка, чи справедливо і рівномірно розподіляються природні ресурси та блага вироблені народом, чи має можливість громада ці ресурси контролювати. Очевидно, що приватизація в постколоніальний період була явищем злочинним. Україну просто розікрали. Для збереження країни стратегічні галузі(енергетика, машинобудування, металургія, гірничо-видобувна промисловість і т.д.) повинні бути в руках держави. Тому націоналізація невідворотна. Таким шляхом йшла Англія після Другої світової війни (1945-1951 рр.). Тепер це одна з найрозвинутіших країн світу. Саме сильна держава дає людині відчуття гордості за свою націю. Державний сектор має стати найпотужнішим сегментом економіки України, рушійною силою для всього бізнесу. Поряд з тим, потрібний швидкий розвиток науки і освіти, який зможе дати нам якісний та професійний кадровий потенціал для цього. Тільки через декілька десятків років можлива часткова приватизація за умови, що за той час ми виростимо новий тип чиновника і державного управлінця. Замість казнокрада і корупціонера - державника з високими морально-етичними якостями, вмотивованого державою на віддане служіння українському народові. Неприпустимо повторювати минулі помилки - залишити при владі чиновників попереднього режиму. Це може призвести до катастрофічних наслідків. Вже ніхто не вірить, що вони здатні щось робити для народу. Говорять про «оптимізацію» видатків на науку, освіту культуру, про скорочення соціальних виплат, а самі «бісяться» від багатства та розкоші.

Наше місто повністю відображає ситуацію в Україні. Земля громади продана, комунальне майно відчужене, гроші витрачені, курорт занепадає. А що дальше? Хто винен? Чи є чітка і зрозуміла концепція розвитку міста? Чи знає громада кому тепер належить її власність? Хто керує нами? Чи віримо ми, що керманичі чесно служили і служать громаді? Щось підказує – ні, закрадається думка, що вони якимось чином причетні до зникнення Трускавецької землі і комунального майна. Правда, кажуть, що все робили в межах «чинного законодавства», тільки в результаті громаду з торбами залишили. Дивує скритність чиновників, таке враження, ніби вони належать до таємного ордену«Багаті та щасливі». Життя в них видається кращим, більш гідним, ніж в громади. Зауважте, достойне життя не в підприємців, бо вони загрузли в кредитах, податках так, що їм Божий світ не милий; не в працівників, бо вони, не будучи багатими, враз збідніли в три рази; не в пенсіонерів, бо вони заледве виживають; не в захисників Вітчизни, а саме в чиновників, в яких, як з’ясувалося, при скромній зарплаті статки вимірюються мільйонами доларів. Контраст між збіднілою країною і деякими чиновниками вражаючий. Запитання: чому?!!

Вважаємо, що українські чиновники, керівники державних і комунальних підприємства повинні бути публічними людьми, відкритими для суспільства, до них має бути максимальна довіра. Відверто відповідати на запитання і вимоги громади. Ті, хто скомпрометував себе, не мають права працювати на державній службі та керівниками державних підприємств. Моральний образ чиновника – це обличчя громади, тому він повинен відповідати її вимогам .

Прикро, що слово «чиновник» асоціюється зі словами «злодій», «корупціонер», «казнокрад» – це неприпустимо. Для розбудови держави чиновник має ототожнюватися зі словами чесний, справедливий, авторитетний. Не мають права виконувати керівні, контролюючі, наглядові функції люди, в яких «рильце в пушку».

Громадські організації міста ініціюють процес очищення влади та недопущення до влади людей , які не відповідають морально – етичним якостям потрібним для нового українського чиновника. Громада, яка хоче змін на краще, повинна брати активну участь в суспільно-політичному житті, ставити жорсткі та справедливі вимоги до чиновників. У разі невиконання – усувати їх з посади. В нас немає «запасних» українців,щоб зробили це за нас, тобто вони є, але виконують іншу функцію – грабують державу. Громадою вже висунуті деякі вимоги. Ми їх повністю підтримуємо.

1. Чиновник має бути державником, націоналістом і патріотом.

2. Мати прозоре минуле.

3. Бути людиною з проукраїнським мисленням.

4. Оприлюднювати перед громадою свої статки, статки своєї родини та доказувати їхнє походження.

5. Призначатися на посаду на конкурсній, конкурентній основі, із залученням кандидатур громади.

6. На вимогу громади бути відстороненим від займаної посади у разі:

- вчинення дій, що компрометують діяльність чиновника;

- невідповідності статків до отриманих доходів;

- відсутності доказів легального походження майна;

- якщо призначення на посаду відбувалося непрозоро, на неконкурентній основі;

- вчинення дій, які шкодять, або несуть збитки громаді;

- якщо прослідковується антиукраїнська позиція та висловлювання, українофобство.

 Ми маємо собі уяснити, що не народ має щось доказувати чиновнику, а чиновник звітувати народові. Якщо б українська влада стала в цьому процесі на сторону народу, зміни на краще в країні відбулися б дуже швидко. Врятуймо Україну разом!

Ініціативу підтримали всі патріотичні організації сусідніх міст.

Телефони для співпраці: 096-705-43-82, 093-200-92-68, е-майл: maidan_trusk@ukr.net

ГО «Майдан-Трускавець»

Екс-мер Борислава Володимир Фірман: «Я часто стояв перед вибором: приймати рішення, щоб бути гарним в очах громади, але на шкоду місту, чи залишатися самим собою і чесно робити свою справу»

Про події останніх тижнів у Бориславі ми постійно інформуємо читачів. Блокування вулиць, палаючі шини під міською радою, гамірні «народні віча» у сесійній залі, відставки керівників міста та й всього виконкому – інформації про це пройшли вже навіть по загальноукраїнських телеканалах. Щось, може, добре, щось дуже вже не на часі, щось взагалі непотрібне і незрозуміле. Але маємо те, що маємо. Про останні події, що відбулися в місті, якраз і була розмова із представниками місцевих ЗМІ, в тому числі й «Нафтовика Борислава», тепер уже екс-голови Борислава Володимира Фірмана. Сподіваємося, його оцінка всього, що сталося, буде цікава читачам нашого часопису.

- Коли я, кілька місяців тому, побував у адміністрації Президента Польщі, у розмовах з працівниками часто заходила мова про нинішній день України, про те, чому досвід Польщі, яка в короткому часі стала успішною державою, так нелегко приживається в Україні. Мені пояснювали, що це цілком зрозуміло. У них в перехідний період не було війни, у них не було доморощених олігархів. А, власне, це впливає на інтенсивність перетворень у нашій країні набагато більше, аніж нам здається. Мене переконували, що коли не дамо собі раду з олігархічними кланами, то не скоро буде у нас нормальне законодавство, судочинство, нормальна економіка. Не буде успішно розвиватися малий і середній бізнес, бо власне інтереси олігархів не дозволять йому нормально розвиватися. Тобто, не буде ані нормальної адміністрації, державного керівництва, ані нормальної правової держави.

Ті пояснення тоді видавалися мені трохи дивними. Але зараз я із цією точкою зору польських друзів цілком погоджуюся. Бо й справді так. Адже після вікопомних подій на Майдані, коли засвітився той сумнозвісний «золотий батон», у нас з’явилося багато інших золотих «батонів» і «батончиків». І ці люди, які виховані попередньою системою, які заробили гроші не зовсім праведними методами, сьогодні фактично узурпували владу на місцях. Ми це бачимо, на жаль, у кожному місті і містечку. І Борислав теж не є винятком. Тільки оті проблеми, що маємо у нас, дуже загострилися. Тому все те й набуло такого незрозумілого вигляду.

Як зараз вийти із цієї ситуації? Хто винен? Вважаю, що програли у цій ситуації всі. Люди озлоблені: у них і так проблем вистачає, а тут ще додали і наші, місцеві. Результат – відсутні важелі управління. На сьогодні ніхто не керований, не кероване місто. Певно, найгірша помилка, що заблокована робота виконавчого комітету. Адже це неправильно, бо хто може звинуватити виконавчий комітет у будь-яких зловживаннях? До його складу входили дуже гідні, достойні люди і за інтелектуальним рівнем, і за діловими якостями. Люди, мабуть, достойніші від деяких депутатів, що відправили виконком у відставку. Вони були гідні приймати рішення, бо мають великий життєвий досвід і багато добрих справ за собою.

З іншого боку – чому і я подав у відставку? Одна з причин – не міг змиритися з тим, що водоканал хочуть вивести з комунальної власності. Адже саме водопостачання – основна проблема міста. Не секрет, що в декого є бажання його приватизувати, здати в концесію, мати на нього вплив. Бо, враховуючи його вигідне стратегічне положення – Дрогобич, Трускавець, Борислав, Східниця, – і те, що це підприємство може подавати справді дуже багато води, – це дійсно ключовий об’єкт.

Багато різних пропозицій було і до мене, мовляв: віддай ту насосну станцію і будеш кращим мером України. Оцінювати це можна по-різному. Але згоди я так і не дав, не дозволила совість і обов’язок перед громадою. Бо це було б неправильно. Адже дивіться – ми йдемо до Європи. Отже, маємо орієнтуватися на їхній позитивний досвід. У тій же Польщі ніхто не додумався віддати комунальну власність у приватні руки. Місто має транспорт, місто займається вивозом і утилізацією сміття – все це комунальне господарство. Бо місто повинно заробляти гроші і мати для цього необхідний ресурс. Навіть якщо цим і займаються приватні фірми, то кошти спочатку ідуть у міський бюджет, а потім вже – оплата за надані послуги.

У нас, на жаль, все пішло іншим шляхом. Але ж коли якоюсь комунальною проблемою займається приватна фірма, то місто на неї вже не має ніякого впливу. В цьому найбільша проблема. І коли пропонують віддати в концесію або в якусь іншу форму управління водоканал, навряд чи це правильно. Для чого переймати негативний досвід: концесію водопостачальних підприємств вже впроваджували в тому ж Бердянську, Білій Церкві, інших містах, і вона себе не виправдала. Коли громада не буде мати впливу на комунальні об’єкти, як от сталося із міським сміттєзвалищем, то нічого доброго з того не вийде. Ми маємо уже великий негативний досвід приватизації в тому числі й комунальних підприємств. От надає послуги з прибирання сміття у Бориславі приватна фірма. Хіба стало від того місто чистішим? Однозначно – ні. Ми навіть підняли тарифи, але краще не стало. А окрім того, ми ще й втратили вплив на цей сектор міського господарства.

Аналогічно було і з «Галлаком», фарфоровим заводом, фабрикою нетканих матеріалів, НДІ «Синтез», заводом штучних алмазів. Ці підприємства просто зникли. Зайдіть на ту територію – там страшно, можна фільми жахів знімати.

Тож, на мою думку, питання водоканалу могло бути вирішено тільки одним шляхом: треба було закупити сучасне обладнання, навести порядок з обліком. На жаль, зробити цього нам не вдалося. Причини? В першу чергу – проблеми з держказначейством, виконавчою службою, багато інших речей, на які ми не могли вплинути. Все це й призвело до катастрофічної ситуації.

Знаєте, навіть в часи Януковича енергопостачальні організації собі не дозволяли на десять днів припиняти подачу електроенергії на стратегічні для міста об’єкти. А зараз це дійшло до якогось маразму: ніби вже не «Львівобленерго» – для людей, а навпаки, люди стали заручниками цього підприємства.

А те, що розповідали, ніби проблема з відключенням електроенергії на «Рибнику» сталася через те, що на перемовинах у Львівській облдержадміністрації не було представників від нашої міської влади – лукавство. Як і багато чого іншого. Бо ж дивіться, упродовж майже всього 2014 року ніхто не знав, що таке відключення електроенергії. Погашення боргів за електропостачання йшло за рахунок різниці в тарифах. А наприкінці року були готові всі документи, в тому числі документи по різниці тарифів, затверджені ЛОДА, але вони чомусь «не пройшли». А це вісімсот тисяч гривень, що й мали б погасити той борг за електроенергію. Тож, певно, вина в цьому не міського голови, а причина в тому, що ті документи не пройшли. Чому? Я можу тільки здогадуватися. Якщо ті питання чітко вирішувалися раніше, то чому ж вони стали проблемою саме в останніх півроку?

Ще одне – згоріли насоси в «Рибнику». Хоча, на мою думку, ті насоси спеціально спалили. І як колишній спеціаліст з електротехніки, розумію, як це можна було зробити, щоб не залишити слідів того злочину. І знову ж – комісія з надзвичайних ситуацій області задекларувала, що виділить п’ятдесят тисяч гривень. А ці кошти так і не надійшли. Можемо поставити запитання: чому? Зрозуміло: в даній ситуації, мабуть, винен не міський голова і не міська влада. Як на мене, причина – неузгодженість державної політики щодо відшкодування різниці тарифів. Адже держава винна нашому водоканалу по відшкодуванню різниці тарифів сім з половиною мільйонів гривень.

Знову ж досить дивно, чому Львів винен за електроенергію вісім мільйонів і ніхто там енергопостачання не відключає. Чому Луганськ взагалі не оплачує електроенергію, а воду туди подають. У Бориславі ж, як кажуть, – маємо те, що маємо. Думаю, взагалі було злочином залишати місто без води на Зелені свята. І якщо обленерго на таке зважилося, то його керівники були впевнені у своїй безкарності. Другий злочин – коли людей виводять на вулиці, ставлять намети, а незрозумілі люди в балаклавах палять шини перед міською радою. Це при тому, що Україна, по суті, перебуває у стані війни. Певно, організатори теж розуміли, що їм гарантована безпека. А безкарність породжує ще більше нахабство. І те, що бачимо, на жаль, є ознакою слабкості державної влади.

Що ж до того, що воду після дев’ятого червня можуть знову перекрити, то єдине вирішення проблеми – погашення заборгованості за електроенергію за рахунок коштів по різниці тарифів. Іншого варіанту просто немає.

Так, я можу боротися за водоканал, за комунальну власність, але я не готовий це робити без підтримки тридцяти п’яти тисяч людей, що мешкають в місті.

От у зв’язку із цим всім і було прийнято рішення про відставку з посади міського голови. А окрім того, я можу собі це дозволити, бо вже задекларував, що не буду йти на вибори на другий термін. Вирішив, що це не для мене, бо, на жаль, міський голова має зараз дуже мало повноважень і можливостей. А відповідальність перед людьми, перед громадою дуже велика.

Такі реалії: для того, щоб мені, як міському голові, давали можливість нормально працювати, то потрібно було поступитися своїми життєвими принципами. Я на такі жертви іти не готовий.

Щодо моєї відставки, то вважаю, що цей крок зовсім правильний. Це рішення мотивоване тим, щоб зняти соціальну напругу, зберегти спокій у місті і в міській громаді, яка чомусь вирішила, що в негараздах з водою винен саме міський голова.

А час своє зробить. Люди зрозуміють, що і до чого, хто справжній винуватець. Та й зараз зрозуміло кожному, що то не був спонтанний вибух невдоволення мешканців. І те, що все було добре організовано, і те, що не було жодної реакції з боку центральної влади підтверджує сумніви щодо спонтанності тих акцій протесту. З часом люди розберуться.

А щодо моєї роботи як міського голови, то вважаю, що в тих, справді дуже скрутних у фінансовому плані умовах, було зроблено все можливе. Думаю, що багато започаткованого нами дасть результати. Ми робили все, щоб Борислав мав можливості для подальшого розвитку. Буде розвиватися паломницький центр, туристична інфраструктура. А, згадайте, скільки було пліток про ту ж заміну вікон у освітніх закладах, закладах культури. Критикували, сумнівалися. А тим часом це дало можливість ледь не вдвічі скоротити споживання газу.

Придивіться, яким зараз став наш Палац культури. А освітлення? Ще два роки тому місто вночі потопало в темені. Зараз вулиці вдалося освітити. Вдалося зробити і окремі дороги – Трускавецька, Шевченка, Данила Галицького, Грушевського.

Як не було важко з «Укрнафтою», але я ніколи не поступався інтересами міста. Є життєві принципи, які не переступив. Я часто стояв перед вибором: приймати рішення, щоб бути гарним в очах громади, але на шкоду місту, чи залишатися самим собою і чесно робити свою справу. Я вибрав останнє, хоч це виявилося набагато складнішим. Чи правильно це – думаю, люди оцінять, нехай навіть не зараз, а пізніше.

Підготував Микола Василишин, газета «Нафтовик Борислава»

Геїзація України та християнізація Європи

Нещодавнє проведення гей-параду в Києві збурило українську спільноту. Особливо запеклі баталії велися в соціальних мережах.

З’ясувалося, що в нас є чимало людей, які не належать до сексуальних меншин, однак підтримують їхню боротьбу за права. Було би поспішно вважати, що вони мають європейське мислення, однак права людини для них не є порожнім звуком.

Українські націоналісти опублікували список “ворогів народу” – тих, хто підтримує сексуальні меншини чи взяв участь у гей-параді. Найбільш відомі серед них, скажімо, народний депутат України Сергій Лещенко і редактор “Історичної правди” Вахтанг Кіпіані.

У багатьох виникло питання: чому гей-парад провели саме зараз, коли Росія розв’язала війну проти України? Чи не стало це провокацією, аби збурити людей? Мабуть, не треба шукати чорну кішку в темній кімнаті, особливо, коли її там нема, однак в Україні є чимало політичних сил, зацікавлених у розколі українського суспільства, та ще й на тлі війни.

Той, хто говорить про європейські цінності, забуває, що вони не вичерпуються правами людини. Якби ми подолали корупцію, люди жили заможно, у нас були би справедливі суди, а в органах державної влади працювали професіонали, - можливо, громадськість більш лояльно поставилася би до проведення гей-параду в Києві. Принаймні не було би спротиву з боку тих, хто вважає себе націоналістами і християнами.

Хто би що не казав, але Україна все-таки в більшості своїй – консервативна. Тут шанують народні традиції, а християнство є основою життя багатьох людей. Я не маю на увазі можновладців з їхніми показовими моліннями і хрестіннями під час релігійних свят, коли гору бере обряд, а не віра. Для багатьох справжніх християн проведення гей-параду стало якщо не шоком, то зухвалим викликом. Знаємо, що в Біблії сказано про Содом і Гоморру, хоча цей епізод кожний інтерпретує по-своєму і не переносить виключно на геїв та інші секс-меншини. Але результат очевидний: Бог знищив цих грішників. Сучасне суспільство більш терпляче до них, хоча й маємо факти насильства під маркою християнської етики.

З іншого боку, міфом є те, буцімто геї та інші секс-меншини є менш агресивними, ніж ті, хто виступає проти них. Ті, хто стоїть за проведенням гей-параду в Києві, не просто захищають права подібних до себе, вони агресивно нав’язують суспільству свою ідеологію, яка, за задумом, має руйнувати традиційні, консервативні уявлення людей про сім’ю, віру, виховання дітей і таке інше. Якби не було такої агресивності й агресивності у відповідь з боку протилежної сторони, ми би не мали збурення українського суспільства.

Як би там не було, але під маркою європейських цінностей нам нав’язливо пропонують змінити сталий спосіб життя. Ви ж хочете до Європи, то дотримуйтесь європейських правил. Приблизно таким є цей посил.

Ми ще не закінчили війни з Росією, не навели лад у власному домі, а тут стоїмо перед новими викликами. Геїзації України, нав’язуванню буцімто європейських цінностей ми повинні протиставити християнізацію Європи. Завжди було протиріччя між ліберально-космополітичним і націоналістичним таборами, між правами людини і правами нації. Внутрішні “ліберасти”, як їх називають, часто виступають більшими європейцями, ніж самі європейці. Проте в Україні мало ходити у вишиванках і до церкви, показуючи свій патріотизм, потрібно захищати наші цінності, пам’ятати про предків, які за це віддали своє життя.

Коли ми кажемо, що Україна – це Європа, то це не просто слова. І справа навіть не в географічному положенні. Зараз на Україну дивляться як на мале пиво: мовляв, ми вам допомагаємо, ви прагнете вступити до європейської спільноти – то, будь ласка, виконуйте все, що ми вам скажемо. Ось і цей гей-парад був проведений як тест на буцімто європейськість України. Але ж, повторюю, не лише ставленням до секс-меншин вимірюється справжня європейськість українців.

Місія України полягає саме в християнізації Європи. І не треба казати, що це нам не під силу. Зараз – так. Але мова йде про процес, причому про процес довготривалий. Християнізація Європи належить чи не до найважливіших містичних завдань України. Без цього Європу поглине азійський молох, а у цьому вогні неодмінно загине й Україна. Ставлячи перед собою завдання християнізувати Європу, ми насамперед захищаємо свою націю від знищення.

Коли я кажу про християнізацію Європи, то не маю на увазі її насильницьке повернення до Бога. Часи хрестових походів за допомогою вогню та меча давно пройшли. Існують сучасні технології, як безболісно добитися потрібного для України результату. Це не повинно бути маніпулювання громадською думкою і відверта брехня, як у випадку з російськими засобами масової інформації, які на догоду Путіну зазомбували власний народ. Правда, підкріплена потужним інформаційним впливом, завжди проб’є собі дорогу.

На тлі радикального не сприйняття сучасного життя, пов’язаного з війною і підвищенням тарифів у житлово-комунальній сфері, ми не повинні стати жертвами ворогів України. Невдоволення людей вони використовують у власних цілях. Маємо приклад з так званим третім Майданом, організованим прибічником ДНР і ЛНР. Ще багато фарисеїв в овечих шкурах розпалюватимуть вогонь всередині України. Але ми повинні усвідомлювати місію України й не звертати з означеного шляху.

Анатолій Власюк, Тустань

Податкова запрошує на семінар

Шановні платники податків! 18 червня 2015 року Головне управління ДФС у Львівській області спільно з Всеукраїнською професійною бухгалтерською газетою „Все про бухгалтерський облік” та ТОВ „Західна консалтингова група” проведе безкоштовний семінар для платників податків-юридичних осіб Львівської області на тему: „Актуальні питання оподаткування у 2015 році: податок на прибуток, податок на додану вартість, єдиний соціальний внесок та РРО”.

Початок семінару: 11 год. 00 хв. Початок реєстрації: 10 год. 00 хв. Місце проведення: м. Львів, вул. Стрийська, 35, актовий зал в цокольному приміщенні адмінбудинку Головного управління ДФС у Львівській області.

Запрошуємо взяти участь у семінарі усіх зацікавлених.

Головне управління ДФС у Львівській області



Создан 11 июн 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником