Трускавецький вісник № 145 (1066) від 15 вересня 2015 р.

 

Трускавецький вісник № 145 (1066) від 15 вересня 2015 р.

15.09.2015



У номері: Інтерв`ю з Володимиром Кондзьолкою; Посередники з продажу води отримають окремий тариф; Трускавчани на мистецькому Олімпі; Кремлівські тролі у Трускавці.

Новини Трускавця та регіону

Китайські журналісти та туроператори відвідали Львівщину з метою промоції області

Як інформує прес-служба Львівської ОДА, у понеділок, 14 вересня, голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка зустрівся з журналістами та туроператорами з Китайської Народної Республіки, які прибули на Львівщину для участі у промотурі. Представники китайської делегації в період з 10 до 14 вересня ознайомилися з історико-культурною спадщиною Львова, курортами Трускавець, Східниця та Волосянка, пам’яткою природи та археології національного значення "Тустань".

"Львівщина для нас була приємним відкриттям. Чудова природа, архітектура, гостинні люди та смачна галицька кухня. Ми вважаємо, що ваша область має великий туристичний потенціал і вона обов'язково зацікавить китайських туристів", - сказав головний редактор журналу "DEEP" Жан Бо.

Керівник області висловив вдячність за хороші слова зі сторони гостей та запевнив, що Львівщина не розчарує жодного туриста.

"Ми працюємо над тим, щоб спростити візові перепони для туристів. Зокрема, розглядається можливість надавати візи для усієї групи або дозволити тим особам, які мають шенгенську візу відвідувати Україну", - сказав Олег Синютка.

Нагадаємо, 6-18 вересня відбувається промоційний тур Україною для делегації китайських журналістів і туроператорів. В рамках програми туру китайська делегація відвідає м. Київ, Львівську та Одеську області.

Власна інформація

Дрогобицький завод автомобільних кранів визнано банкрутом

На ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» відбулися збори кредиторів, на яких підтверджено ухвалу господарського суду Львівської області від 17 серпня про визнання підприємства банкрутом. Про це учора, 14 вересня, повідомив на нараді в Ратуші перший заступник Дрогобицького міського голови Петро Суда, – передає власкор IA ZIK.

За словами посадовця, на зборах призначено охорону і визначено спеціалістів, які проведуть інвентаризацію підприємства. «Із 98 тисяч голосів один з кредиторів має 74 тисяч, – розповів П.Суда. – Один підняв руку і рішення прийнято».

«Власники кажуть, що є охочі придбати підприємство, головне, щоб все було збережено», – зазначив П.Суда. Посадовець нагадав, що автокрановий завод боргує робітникам 7,1 млн. грн. зарплати, з якої до місцевого бюджету може надійти 600 тис. грн. податку.

ЗІК

Володимир Кондзьолка про Трускавець, вибори та перемогу Майдану

Дрогобичанин Володимир Кондзьолка – особистість багатогранна. Працював першим заступником мера Дрогобича. Один зі співзасновників Товариства «Юрій Дрогобич». Позаштатний радник мера Трускавця Лева Грицака. Палкий прихильник впровадження індивідуального опалення. В час Революції Гідності став одним з облич Дрогобицького Майдану. Був помічником народного депутата. Очолював робочу групу з вирішення проблем взаєморозрахунків, які виникли між дрогобицьким та трускавецьким водоканалами в 2015 році. А ще він – кращий приклад людини з потужним інтелектом та аналітичним мисленням, що в наших містечкових умовах традиційно не оцінюється належним чином.

Сьогодні спілкуємося з Володимиром Кондзьолкою про його діяльність в якості позаштатного радника міського голови Трускавця Лева Грицака, про те, чи перемогла Революція Гідності і про те, якою має бути влада.

- Пане Володимире, розкажіть детальніше про Вашу співпрацю з Левом Грицаком, зокрема щодо промоції курорту. І чи продовжили Ви співпрацю з Трускавцем у цій галузі з командою Р. Козира?

- З Левом Грицаком мені довелося працювати в ті часи, коли він був міським головою Трускавця.

Пропозиція стати радником Грицака була цікавою, ми з ним багато спілкувалися на тему розвитку міста, мали багато цікавих проектів і шкода, що його не обрали міським головою. Для міста-курорту, для майбутнього Трускавця це був би рух в правильному напрямку.

Одним із напрямків, яким займалася наша група, була промоція Трускавця. Трускавець має мати своє лице, його мають впізнавати у всьому світі. Ми запропонували позиціонувати Трускавець як «ностальгійний курорт», тобто такий, який максимально відтворював би атмосферу 1930-х років – часу максимального розквіту курорту. Тобто, Трускавець мав стати ретрокурортом з сучасним рівнем надання послуг і одночасно з впізнаваною зовнішністю стилю 1930-х рр. До речі, з подачі Грицака я виступав з такою концепцією на сесії міської ради…

Нами були запропоновані цікаві ідеї, деякі з них були втілені в життя, інші ми не встигли реалізувати через брак часу. Для прикладу, нами було розроблено моделі Трускавки та Гусака як своєрідних талісманів, символів курорту, за якими курорт був би впізнаваним – вони успішно стартували під час святкування 185-річного ювілею міста-курорту. До речі, спочатку ми розробили проект Гусака як батяра, але трускавецькі старожили нас поправили: «Батяри були у Львові, в Дрогобичі, але не в Трускавці. У Трускавці були пани!». І ми скоригували нашу розробку, «переробивши» Гусака на пана.

Ключовою ідеєю було відтворити атмосферу довоєнного курорту, зробити вивіски в стилі 1930-х, відповідним шрифтом. Уніформа в готелях та ресторанах теж мала б бути максимально наближеною до тогочасних стандартів. Планувалося запросити таксистів на ретроавтомобілях і таке інше. Людина, яка приїхала б у Трускавець отримати лікувальні та оздоровчі послуги, отримала б додатково ще маленький історичний екскурс.

Звісно, що всі ці плани потребували обговорення, а також часу для їх реалізації. Зі зміною влади у Трускавці нова влада ідею розвитку «ностальгійного» туризму не взяла до уваги.

Вважав і вважаю, що Трускавець має бути центром розвитку туристичного кластера – регіональним туристичним хабом. Хаб – це сервісний вузол. Сюди з’їжджаються багато туристів, яких є де розмістити, є де нагодувати. І вже звідси можна організувати безліч екскурсійних маршрутів: як короткотермінових, так і тривалих, місцевих та закордонних.

В рамках реалізації спільного українсько-польського проекту з промоції фортів Перемишля, який проходив минулого року, я вкотре переконався, що влада Трускавця дивно розуміє питання просування курорту. На жаль, на наших семінарах та конференціях рівень представництва міської ради бажав бути кращим. Хоча в нас побували керівники служб та відділів Львівської облдержадміністрації та регіону, котрі високо оцінили нашу роботу. Та на наших заходах не було ні міського голови Трускавця, ні його заступника. Мабуть, питання стоїть не в темі, а в особі. Складається думка: якщо діяльністю на користь міста займаються не лояльні до мера люди, то цю тему не треба підтримувати чи розвивати.

- Наскільки я пам`ятаю, саме з Вашої ініціативи створювалася і Рада Старійшин…

- У свій час Грицак підтримав ідею широкого залучення громадськості до управління містом. Це планувалось зробити через Раду Старійшин, Молодіжний парламент та Клуб ділових людей. Ці організації мали стимулювати збільшення активності громадян, жителів Трускавця, залучити їх до управління містом.

Рада Старійшин – це не була рада осіб старшого віку. Організація створювалася як дорадчий орган з числа тих людей, які вже мають певний досвід і можуть дати добру пораду міському голові чи іншим посадовцям. Знаю, що ця інституція певною мірою діє по сьогоднішній день, хоча мені невідомо, наскільки до думки старійшин у Трускавці зараз прислухаються.

Щодо Молодіжного парламенту, то це мала бути своєрідна творча лабораторія, кузня талантів, майданчик, де молоді люди могли висловлювати власні ідеї щодо того чи іншого питання. Зрозуміло, що серед великої кількості ідей можна знайти ті нестандартні, які допоможуть якісніше вирішити ту чи іншу проблему.

Ну а назва Клубу ділових людей говорить сама за себе – це клуб, котрий об’єднував би підприємницьке середовище Трускавця незалежно від політичних поглядів його учасників.

- З Вашої подачі було врегульовано і питання видачі дозволів на автономне опалення…

- Так, нами були напрацьовані технології узаконення відключення окремих споживачів від центрального опалення.

До речі, в міністерстві регіонального розвитку та будівництва України мене досі пам’ятають в зв’язку з тим, що ми вирішували ці питання. Пригадую, як мені колишній заступник мера Трускавця Петро Нестерівський дзвонив з Києва, де був у справах і передавав вітання з міністерства…

Прокуратура пильно слідкувала, щоб видавати дозволи на цілий будинок, а не окремим громадянам і для мера Грицака це була велика проблема. Але нам вдалося напрацювати схему узаконення індивідуальне опалення, яка ввела цей процес у Трускавці в правове русло. На цю тему відбулася нарада в прокуратурі, в якій брали участь я, міський голова і прокурор. І прокурор запевнив, що по запропонованій схемі встановлення індивідуального опалення прокуратура не буде мати претензій. Тоді це питання рушило. До речі, я поважаю бажання Лева Грицака завжди працювати в рамках правового поля.

В Бориславі за видачу дозволів на індивідуальне опалення окремим громадянам притягнули до відповідальності за корупцію заступника міського голови, який був головою комісії, і процес було призупинено. Звісно, що зараз зовсім інша ситуація, нема тих перепон, які були тоді, шість-сім років тому.

- Знаю, що Ви брали участь і у вирішенні стратегічно важливого питання утилізації сміття в Трускавці…

- Трускавець не має свого полігону для захоронення відходів. Сміття тоді вивозилось на звалище у Стрий. Мала ємність машин, великі транспортні витрати призвели до значного росту тарифу для населення. Впровадження сортувальної станції зменшило би в рази об'єм відходів для захоронення шляхом відсортовування вторинної сировини та пресування органічних залишків. Це можна було зробити за кошти Євросоюзу у формі українсько-польського проекту.

Так, з моєї ініціативи відбулася зустріч наших польських колег з-під Любліна з міським головою Трускавця Левом Грицаком. Це був перший випадок, коли з коштів, виділених Європейським Союзом на спільний українсько-польський проект, більша частина була б реалізована не в Польщі, а в Україні. Загальна сума проекту складала 1 мільйон 200 тисяч євро, польська сторона отримала б біля 300 тисяч євро, натомість у Трускавець для будівництва сміттєсортувальної станції планувалося залучити 900 тисяч євро. Практично проект був готовий до реалізації. Сміття б сортувалося, вивозилося брикетоване, яке не завдає шкоди екології, а все решта збувалося б як вторинна сировина.

Історія із сміттєсортуванням закінчилася тим, що змінилась влада. Передавши документи, я більше не почув жодного запитання і побачив, що ця тема є нецікавою для нової влади у Трускавці. Шкода. Адже на такі речі в Європі завжди можна знайти фінансування.

Знаю, що заступник міського голови Трускавця з питань ЖКГ Петро Нестерівський ознайомлювався з цими матеріалами. Але відповіді на цю вигідну для Трускавця пропозицію ми так і не отримали.

Лев Грицак як мер був відкритий для нових проектів, для новизни, чого не можу сказати про теперішніх керманичів Трускавця. З народним депутатом Романом Іликом ми планували створити асоціацію органів місцевого самоврядування «Франковий край», яка б започаткувала регіональну співпрацю місцевих влад, з центральним офісом у Трускавці. Але цей проект так і не запрацював. Юридична реєстрація, приміщення та інші речі, які залежали від трускавецької влади, вирішувались з величезним затягуванням та бюрократизацією процедур, що попри формальну підтримку проекту виглядало як спротив його реалізації.

Є дуже гарний вислів, що політики ставлять ціль і працюють в рамках своєї каденції, а стратеги працюють в рамках всього життя. Я особисто не бачу жодних стратегій в діях тих, хто зараз при владі у Трускавці. Щодо Грицака, то вважаю, що він якраз належить до людей із стратегічним баченням.

- Чи не дорікають Вам, що свого часу Ви співпрацювали з Левом Грицаком, який у 2010 році змушений був вступити до Партії регіонів?

- Як я вже сказав, з Левом Грицаком ми співпрацювали задовго до його вступу в Партію регіонів. Ми співпрацювали з ним як із міським головою, який дійсно намагався зробити для Трускавця важливі речі.

Йдучи на вибори, Грицак в кінці кампанії вступає в ПР і це логічно не додало йому тих 200 голосів для перемоги. Чи Лев Грицак так різко полюбив Партію регіонів, чи були інші обставини? Як тверезомислячий чоловік він розумів, що це не додасть, а відніме голоси виборців, може перекреслити перемогу на виборах. Але він це зробив. Деталей не знаю, проте думаю, що це був один з методів захистити свій бізнес. Думаю, що на нього тиснули, а вступ в ПР дав йому ілюзію захисту. Для Грицака вступ в Партію регіонів став захисною реакцію на певні загрози, про які можу тільки здогадуватися.

 Якщо б не такі його дії, хто знає, у чиїй власності був би тепер санаторій «Карпати», адже Трускавець був ласим шматком для «рейдерів», та й залишається таким дотепер. Можемо порівняти цю ситуацію із ситуацією Петра Писарчука, який теж став «регіоналом» тільки для того, щоб зберегти свій бізнес, ринок «Південний». Поведінка Грицака чи Писарчука – це явно не поведінка типового регіонала, це поведінка людини, котра шукає захисту від загрози, з якою не може справитися власними силами.

Давайте порівняємо двох міських голів, які мали відношення до ПР – Грицака і Радзієвського. З однієї сторони – Лев Грицак, який весь свій бізнес, своє житло, все своє життя будував у Трускавці. З іншої – Радзієвський, який в Дрогобичі не мав жодного бізнесу, навіть будинок, наскільки мені відомо, побудував під Львовом, а у Дрогобичі тільки керував і заробляв гроші.

Щодо моєї співпраці зі штабом, то я працював у виборчій команді кандидата на міського голову. Де знаходився штаб регіоналів, хто в нього входив — дотепер не знаю.

Якби Лев Грицак не вступив у 2010 році в Партію регіонів, то здобув би переконливу перемогу на виборах і залишився в кріслі міського голови Трускавця. Я абсолютно впевнений у цьому, адже йому для перемоги забракло всього якихось 200 голосів. Після виборів моя співпраця з Левом Грицаком припинилася, бо тоді це була би співпраця, про яку так говорять.

- Пане Володимире, якою буде Ваша участь у місцевих виборах 2015 р.?

- Моя участь у виборах така ж, як кожного громадянина: я – виборець. Мабуть, буду ще експертом, хоча одна пані «журналіст» дозволила собі стосовно мене вжити термін «експерт» в лапках (писалася стаття про водопостачання).

Так, я вважаю себе експертом в питаннях влади. Бо сьогодні йдеться про зміну системи влади як концептуальну річ. Ось читаю заголовок, що треба «старих забрати від корита». Що це означає – ми залишаємо корито і будемо міняти осіб біля нього? Ні, нам треба зробити, щоб корита не було. Має відбутися зміна системи, а не просто заміна людей одних на інших.

Для мене важливо, що є люди, котрі можуть змінитися і можуть працювати в нових умовах. Таких у владі мало, але вони є. А просто зміна людей біля влади нічого не дасть. Тоді можна битися об заклад – через скільки часу «нові» стануть тими ж «старими».

Нема влади доброї чи поганої, є контрольована і неконтрольована. І наша мета – зробити контроль за діяльністю влади максимально ефективним.

Також маю пропозицію сформулювати кодекс честі депутата чи міського голови – встановити своєрідний «целібат», щоб депутат чи міський голова прийняв зобов'язання не приватизувати майно, землю за весь час своєї каденції, а зможе робити це після неї, вже в якості простого громадянина. Тоді ця людина зробить все, щоб система доступу простих людей до матеріальних благ була значно спрощена.

Буду придивлятися до облич, коли вже будуть опубліковані списки бажаючих стати нашими депутатами, міським головою. Давайте будемо довіряти тим, хто йде працювати на громаду, а не йде у владу робити бізнес.

- Ви були одним з лідерів Дрогобицького Майдану, його впізнаваним обличчям. На Вашу думку, чи переміг Майдан у Дрогобичі?

- Майдан переміг тим, що ми почали захищати свою гідність. Ми її відновили. Ми усунули Радзієвського, який не хотів змінювати систему, адже система тримається на таких як він.

Коли проходила Революція Гідності, ми запропонували ряд заходів для підзвітності влади, а Радзієвський виступав категорично проти. Гарячі голови пропонували підпал ратуші, вивезення Радзієвського з неї на тачці. Ми не пішли на це, а вибрали складний шлях – відстоювали нашу думку в судах, і вона перемогла. Це фантастичний позитив – при тій законодавчій базі, яка є, при всій недосконалості та недоліках судової гілки влади добитися перемоги. Ми перемогли в юридичній площині, хоча на суди пішло біля 9 місяців часу. Але ми відстояли нашу позицію, що така людина як Олексій Радзієвський не може залишатися в кріслі міського голови Дрогобича.

Інший приклад – у Трускавці Святослав Грабовський та інші громадські діячі тривалий час боролися за впровадження системи поіменного голосування у місцевій раді. Позиція зрозуміла – люди мають знати, як себе веде, за що голосує їхній обранець, депутат, котрому вони довірили представляти свої інтереси. Влада вперто протистояла цим ініціативам. Але зараз у Верховній Раді зареєстровано проект закону, котрий законодавчо закріплює поіменне голосування на місцях. Так крок за кроком ми відвойовуємо Україну у системи, котра намагається утримати свої позиції.

І наостанок, зрозуміло, що те, що ми з Вами обговорили, може не сподобатись як теперішній владі і меру, так і його попереднику, як опозиціонерам, так і прихильникам трускавецького Олімпу. Відсутність статусу політика чи кандидата дозволяє мені говорити те, що думаю, а не так, щоб сподобатись тим чи іншим.

Спілкувався Володимир Ключак

Посередники з продажу води отримають окремий тариф

Кабінет Міністрів прийняв Постанову про зміни до Порядку формування тарифів на водопостачання та водовідведення. Правовий акт доповнили кількома абзацами, якими затвердили порядок формування окремого тарифу для посередників.

Система різних тарифів для різних категорій споживачів існувала до 2011 року, коли мешканці, державні організації, приватні підприємства мали свій тариф. Для населення він формувався найнижчим, безприбутковим, для бюджетників тариф розраховувався з мінімальною рентабельністю. Водоканали мали отримувати доходи на тарифі для підприємств та заводів. При стабільній економіці ця схема формування тарифів працювала. В кризу, коли заводи зупинились, а бюджетники залишились без коштів, основним споживачем залишилось населення, для якого водоканали надавали послуги безприбутково. Така ситуація привела до вимивання обігових коштів від водопостачальників.

Негативна ситуація поглиблювалась тим, що законодавчо заборонено відключати боржників від водопостачання, а висока інфляція постійно робила тарифи збитковими.

Тому підхід до нарахування тарифу на воду вимагав змін. Постанова про єдиний підхід до формування тарифу на водопостачання та водовідведення була розроблена у 2011 році не випадково. Документ є чинним і виключає будь-які спекуляції, адже великі водоканали отримали один тариф для всіх і таким чином вирівнюється ситуація між організаціями, мешканцями і підприємствами, що дає змогу водоканалам працювати і втримувати доступні ціни. Відтак єдиний тариф вигідний для всіх окрім посередників, які перепродують воду на місцях і намагаються заробити на різниці тарифів.

Трускавецький водоканал є посередником, який купує воду у КП «Дрогобичводоканал» і зміни до Постанови КМУ дозволять йому купувати воду за окремим, нижчим тарифом. «Тарифи відтепер не зростатимуть так стрімко і практично не відрізнятимуться від цін для споживачів дрогобицького водоканалу», - повідомляють на офіційній сторінці Трускавецької міськради.

- Чи справді це буде так? – запитуємо у Романа Шагали, начальника КП «Дрогобичводоканал», найбільшого постачальника води в регіоні.

- Якщо трускавчани матимуть дешевшу воду, ніж у Дрогобичі, то це, власне, можна буде назвати великим досягненням чинної влади Трускавця. Але реалії кажуть про інше. Перерозподіл витрат за новою Постановою приведе до зменшення тарифу. Але, враховуючи те, що забір води трускавчанами суттєво зменшився (на 40%), то нова ціна для підприємства-посередника буде більшою, ніж на сьогоднішній день. Якщо додати сюди ще витрати – адміністративні та інші, які щомісяця несе Трускавецький водоканал, то зменшення ціни на воду для трускавчан не є ймовірним.

- Очільники Трускавця говорять про «перемогу у боротьбі з місцевим монополістом»…

- Мені не зрозуміло, чому взаємовідносини наших підприємств охарактеризували як боротьбу. Дрогобицький водоканал вважає Трускавецький водоканал партнером, а не ворогом, він є нашим споживачем. Ми зі споживачами співпрацюємо, а не воюємо. Нова Постанова Уряду дає можливість зняти всі спекуляції навколо тарифів. Будемо сподіватись на те, що Трускавецький водоканал почне сплачувати за послуги водопостачання та водовідведення в повному обсязі, а ситуацію з боргами Трускавецького водоканалу, яка виникла раніше, так чи інакше вирішить суд, - каже Роман Шагала, начальник КП «Дрогобичводоканал».

Реалізація змін до Постанови про формування тарифів на водопостачання та водовідведення відбудеться лише з першого січня 2016 року, до цього часу діятиме старий тариф. Чи вирішить нова Постанова Кабміну проблему високої ціни на воду у Трускавці – запитання, вочевидь, до трускавецької влади та керівників водоканалу, бо це вони робитимуть розрахунки, вони ж будуть затверджувати майбутній тариф. Але виглядає так, що саме існування посередника є ключовим фактором того, що однакової ціни на послуги водопостачання та водовідведення в місті-курорті та регіоні не буде, попри оптимістичні обіцянки теперішньої трускавецької влади.

Леся Боднар

Кремлівські тролі у Трускавці

Замазати біле чорним («Чорним по білому»), поспекулювати на темах Небесної Сотні та Революції Гідності, сказати кілька добрих слів про Руслана Козира та похвалити його «дуті» досягнення, посіяти сумніви у порядності всіх тих, хто не підтримує чинного мера Трускавця – ці та подібні їм ознаки якнайкраще характеризують коментарі кремлівських тролів. Якщо хтось запитає – а при чім Трускавець до Кремля, то таким відповімо запитанням на запитання – а що робить політтехнолог із Московщини Павло Мєзєрін у нашому місті-курорті, а якщо бути точнішим, то в «Арко»?

Тролі виконують свою місію, впливаючи на громадську думку. Не таємниця, що Україна програє інформаційну війну не в останню чергу завдяки активності проплачених тролів, які дискусію зводять на манівці, змішують правдиві факти з абсолютною брехнею, створюючи гримучу суміш, в якій і дідько собі ради не дасть.

У Трускавці «прихильників» чинного мера в Інтернеті зараз появилося дуже багато. Друге діло, що багато з них – несправжні. В соцмережах пропонують трускавчанам дружбу приємні на вигляд хлопці та дівчата і якось аж ніяк не пасує відмовити. Вони м`яко, але наполегливо нав`язують свою думку, вперто підтримують діючого мера та сердяться, коли хтось не розуміє їхньої правоти.

За милими личками – «хитрий писок», про який писав ще Іван Фіранко. Ось простенький приклад. Дівчина Іванна Кренчук https://www.facebook.com/profile.php?id=100009953927933, зареєстрована в мережі Фейсбук – зовсім не та, за кого себе видає. Миле дівоче обличчя, яке щиро дивиться на нас з монітора, належить … артистці Київського муніципального академічного театру опери та балету Іванні Вербі (https://www.musictheatre.kiev.ua/dossier/85).  Звичайно, що артистка сном-духом не відає, що її фотографією в соцмережі хтось послуговується без її відома.

Створений профіль «Віктор Лозінський», котрий час від часу пописує коментарі рідною російською – це звичайнісінький жарт московського політтехнолога над трускавчанами. Це алюзія до статті «Не треба нам трускавецького Лозінського», а мова йде про того самого Лозінського, який в якості нардепа став відомим широкому загалу через смерть Валерія Олійника в його мисливських угіддях.

Кремлівські тролі, які зареєструвалися під вигаданими іменами, прізвищами та поставили у профілях чужі фото, є активними на всіх місцевих сайтах. Час від часу вони кинуть слівце на захист патрона на обласних чи загальноукраїнських ресурсах, та все ж найактивніше діють саме на місцевих – «Трускавецькому віснику», сайті Куц-Дідик, сайті газети «Джерела Трускавця», на «ДрогІнфо», включаються в переписку-дискусію на Фейсбуці чи Вконтактє. Останню соцмережу полюбляють дужче, адже вона рідна, російська, та й молодь наша чомусь дужче до неї горнеться. А молоді мізки запудрити легше, ніж людям з життєвим досвідом. Бо молода людина може дійсно повірити в те, що Кісак має мізерний рейтинг, що Кульчинський малоініціативний, а Козир – «сильна, харизматична людина» (з коментаря вищезгадуваної «Іванни Кренчук».

На жаль, наші українські спецслужби чомусь недооцінюють роль, яку різні «політичні бєжєнци» з матушки-Росії відіграють в українському сьогоденні. Фарбований лис залишається лисом, незважаючи на те, якою фарбою він замазався – чорною, білою чи зеленою. Він – ворог, хижак, який люто ненавидить все українське, хоча й буде сидіти в трускавецькому барі з депутатом міської ради та пити наше українське пиво. Він – україноненависник, який в коментарях від імені всіляких «іванн», «вікторів», «григоріїв», «олегів» імже нєсть чісла, пише про героїзм Небесної Сотні і обов’язково додасть: «Друзья, а почему такой негатив на Мера Козыра? Как по мне все даже ничего. Человек много сделал». А чого вартують хоча б такі фрази як: «Ну сейчас все стало ясно. Самопомощь-Грицак-Кульчинский. Хотят продолжить деребан города». Це з надією, що хтось встряне в дискусію і буде дивуватися, до чого тут «Самопоміч», котра у Трускавці до недавнього часу взагалі не існувала.

Якщо спробувати зрозуміти, чому ж виборчий процес 2010 року у Трускавці був таким брудним, а зараз він ще брудніший, то відповідь тільки одна – наявність кремлівських політтехнологів. Нормальному українцю ніколи б не прийшло в голову випустити безбожницьку газету та образити всіх – і Юника, і Матолича – та ще й придумати таку назву «Не дай Боже». Чи міг би порядний українець за два дні до виборів, коли партія «Батьківщина» відкрито оголосила про підтримку Євгена Юника, в терміновому порядку організувати випуск газети нібито від імені «Батьківщини» про підтримку Козира? І чи середньостатистичний трускавчанин писав би такі слова, як пише в «Чорним по білому»: «Так от, думаю, послухаю, що люди в місті говорять напередодні місцевих виборів… Я почав … спілкуватися з громадськими діячами, активістами, депутатами, працівниками міської ради…». І «хитрий писок» подає це від імені «молодих трускавчан», не забуваючи написати про «негатив» чинної влади: «маємо величезні проблеми з водою», хоча якраз «величезними» ці проблеми зовсім не є, вони залишилися приблизно на тому ж рівні, що і були – якість та ціна води.

Інтернет став потужним центром інформаційного впливу і Росія це розуміє. На жаль, вона зрозуміла це швидше, ніж Україна, а зрозумівши, зробила відповідні висновки. Кремлівські тролі працюють не тільки в Україні, вони активно і успішно формують (і деформують) громадську думку в Німеччині, Польщі, Чехії, в англомовному середовищі. Тролі отримують належну винагороду, адже діють за принципом «крапля камінь точить». Бо якщо людині двадцять-тридцять разів назвати біле чорним, а чорне білим, то вона або повірить в це, або просто механічно повторить цю брехню. І на рівні підсвідомості у неї буде, що цей кандидат – порядний та хороший, а інший – поганий, бека, корупціонер, регіонал. В загальні фрази легше повірити, ніж почати докопуватися до істини, а хто ж насправді бандюк та корупціонер і хто дерибанив у Трускавці останні п’ять років.

Тролі закликають до негайного третього Майдану, поширюють відверті фейки, ставлять під сумнів порядність порядних людей (у тому числі наших національних героїв) і без крихти сумніву захоплюються негідниками. Тільки кремлівським політтехнологам могло спасти на думку деформувати постать Провідника ОУН Степана Бандери – на колінах, з малою головою та великою ручищею така фігура аж ніяк не викликатиме того захоплення, як, для прикладу, пам’ятник Бандері в сусідньому Дрогобичі.

Троль спокійно живе на українській землі, відпрацьовуючи гроші і знаючи, що «Родина будет помнить его заслуги перед Отечеством». Кожний міський голова, залежний від Кремля – це їхній вклад в «историю руского государства».

Шановні, гляньте, будь ласка, чи у Вас в соцмережах не завелися часом «друзі»-тролі? Бо це гірше, ніж вірус, це – гидота…

Володимир Справедливий

Трускавчани на мистецькому Олімпі

Цього року Українська конфедерація журналістів випустила у світ Божий академічне видання під назвою «Мистецький Олімп». З понад 700 сторінок видання левову частку складають п’ять розділів: 1) автопортрети та портрети митців, 2) мистецькі династії, 3) українське ню, 4) митці України (живопис, графіка, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво, народна творчість, фотомистецтво), 5) осередки культурно-мистецького життя.

Гортаючи альбом, приємно було зустріти на його сторінках інформацію про славу Трускавця – родину Копчаків. Патріарх цієї родини, графік та живописець, світлої пам`яті Юрій Копчак відійшов у Вічність 3 липня 2014 року, проте він назавжди вписав своє ім`я в культурно-мистецьку скарбницю України та Трускавця – своїми творами, своїми нащадками, котрі продовжують справу батька. Кожен, хто має можливість споглядати на роботи Юрія Копчака, обов’язково згадає добрим словом цю прекрасну людину. У альбомі «Мистецький Олімп» вміщені репродукції картин нашого славетного земляка, зокрема «Кохання», «Вечірня прогулянка», «Файне сіно», «Перший Великдень».

В рубриці «Династія Копчаків» є дані і про дружину п. Юрія, Віру Копчак, а також про трьох їхніх дітей – Наталію, Оксану та Андрія. Серед робіт трускавецьких художників є й такі, які прямо нагадують про Трускавець. На картині «Лев Грицак» очільник санаторію «Карпати» зображений молодим, з газетою «Франкова криниця» в руках, а картина «В селі» немов переносить нас в околиці міста-курорту, а можливо і в минувшину Трускавця, коли на Болонні паслися корови, а селянські хати потопали в зелені і, як писав отець Олекса Пристай, «в овочевих деревах».

На 550 сторінці альбому «Мистецький Олімп» зустрічаємо ще одного трускавецького художника – Олександра Ніколаєвського. Наш курорт став життєвим пристанищем художника зі сходу України, а в його картинах відчувається і широта душі східняка, і вплив нашої чарівної природи –гірських потічків, карпатських краєвидів тощо.

Є в альбомі і згадка про ще одного митця, котрий хоча і не проживає в Трускавці, та зробив для нього багато. Мова йде про Ореста Скопа, котрий розробляв та оформляв інтер`єр готельно-курортного комплексу «Карпати» та проект ландшафтного парку «Підгір`я» біля цієї оздоровниці, а також долучився до проектування та будівництва пам’ятників «Ісус та Самарянка», «Митрополит Андрей Шептицький», пам’ятного знаку на честь 2000-ліття Різдва Христового та ін. Матеріал про Ореста Скопа для видання «Мистецький Олімп» підготував трускавчанин Володимир Кушнір, про якого теж можна сказати надзвичайно багато добрих та теплих слів.

Ну і насамкінець варто зазначити, що окремі сторінки видання присвячені мистецьким рукотворам готельно-курортного комплексу «Карпати», зокрема гуцульській кераміці. Це єдина трускавецька оздоровниця, представлена у «Мистецькому Олімпі».

А в цілому видання можна назвати шикарним. Автори проекту взялися за велику справу, намагаючись зібрати в одній книзі-альбомі всю сучасну мистецьку Україну – від фотомитця Василя Пилип`юка до Шевченківського лауреата Івана Марчука, від класиків до експериментаторів стилю «модерн», від сходу до заходу нашої батьківщини. Здається, їм це вдалося.

Закриваючи книгу, не можна позбутися відчуття, що мав можливість доторкнутися до чогось сокровенного, зміг на якихось декілька митей побувати в образі художника – Митця з великої літери. Естетичну насолоду від творів мистецтва не опишеш словами, як не можна описати відчуття від прекрасної музики чи високої поезії. Душа залишається одухотвореною – і цим сказано все.

Володимир Ключак



Создан 15 сен 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником