Трускавецький вісник № 21 (47) від 16 березня 2009 р.

 
 

Трускавецький вісник № 21 (47) від 16 березня 2009 р.

16.03.2009



 

У номері: про вулицю Данила Галицького, про зрив сесії ГО "Воля", вшанування Романа Різняка-Макомацького, стаття Руслана Крамара "Воля громади", Пам`яті Володимира Івасюка, Заклик до партій опублікувати звіти про виконану роботу.

Тема номера:  Кожному трускавчанину – по гелікоптеру!

Вертоліт, гелікоптер, шьмігловєц, планер – що-небудь, лише би не йти пішки, а летіти. Саме така думка і таке бажання, коли проходиш вулицею Галицького. То ніц, що на ній розміщений «Мисливський рай», що саме тудою йдеться до славного санаторію «Карпати» або і до питного озера. Дорога – суцільний жах. Чи то винні ті, що здійснюють так звану реконструкцію, чи то мер не хоче, щоб його звинуватили, що про свій санаторій дбає аж занадто, але факт залишається фактом – щоб відшукати таку дорогу як по Галицького, треба не одне глухе тупикове село в Турківському, Сколівському чи Старосамбірському районі відвідати – і то  навряд чи щось подібне заздрите.

Купи будівельного та іншого сміття, порозривано і не засипано, ями та горбочки, шутер, гравій, щебінь, глина, пісок, вода та видовище, яке навряд чи назвеш приємним. Не хочемо нікому зробити прикрість цією публікацією, але чому робиться така прикрість, а радше сказати просто кривда, мешканцям цієї вулиці? Адже саме вони звернулися до нас з проханням написати хоч щось, бо якщо нема жодної реакції на звернення по-доброму, то може варто спробувати отак, трохи цинічно-грубувато, може й образливо, але хто винен? Втім, мешканцям вулиці, названої ім`ям славного князя (навіть короля!) Данила Галицького, напевно хочуть створити умови тих часів, часів раннього середньовіччя, коли монголо-татари нападали на наш край, а Захар Беркут їх топив у своїй тухольській улоговині. Так і трускавчан, видно, хочуть втопити в мішанині з води і бруду, щоб вони і носа не могли виткнути зі свого обійстя. Бо нащо, щоби виходили, бо можуть і вони на сесію «прилізти» і так як ГО «Воля», свої права качати.

Говорити і писати можна би по тій темі багато, але ми думаємо, що наш шановний мер і не менш шановний підрядник,  щось та й зроблять для мешканців вулиці Галицького (мається на увазі зроблять доброго) і ми більше цієї теми не торкатимемося. Або тоді подякуємо за впорядковану дорогу та те, що голос людей почули.

Андріан Марічик

Новини Трускавця та регіону

Пограбували квартиру на Мазепи, 6а

Це мало місце майже два тижні тому. Грабіжники скористалися відсутністю господарів та „почистили” помешкання. До речі, за 2 місяці цього року кількість злочинів порівняно з аналогічним періодом 2008 збільшилася.

Трускавчани судяться по-чорному

13 березня в Трускавецькому міському суді відбулося слухання та дебати по справі, яка перебуває під особливим нашим контролем, адже йдеться про малолітню дівчинку, яка не отримує жодної допомоги від держави, хоча мати її померла два роки тому, а біологічний батько на даний час знаходиться на заробітках в Італії.  Представниця міськвиконкому, а точніше Ради з питань опіки та піклування, на нашу думку, недостатньо відстоює права дитини в цій судовій справі, а точніше, повністю покладається на думку суду в цьому питанні, де позивачем є дядько дитини (рідний брат покійної матері), а третьою стороною – особи, які фактично займаються і вихованням дитини, і всім її життєзабезпеченням.  Ухвала суду буде винесена 24 березня, ми обов’язково поінформуємо про результат. А в цей же день в залі засідань суду в Трускавці слухалася ще одна справа, на цей раз кримінальна, яка ведеться в закритому режимі.

Натомість 27 березня суд у Трускавці вирішуватиме теж два спірні питання – колишній працівник „Ріксос-Прикарпаття” проти цього підприємства щодо поновлення на роботі (суддя Рибачук) та зустрічний позов громадянки Сагало до міськвиконкому щодо узаконення самочинного будівництва по вулиці Стуса, 7 (суддя Марчук).

Питання з ліфтом вирішиться в найближчий час

На зустрічі інвалідів Трускавця з обласним депутатом Н. Лаврецькою 26.02.2009 було  піднято питання несправності ліфта в міській поліклініці, що спричиняє значні незручності як для інвалідів, так і взагалі для людей похилого віку. Як повідомила п. Лаврецька, вона мала розмову з цього приводу з головним лікарем п. Й. Свіжинським. Йосип Михайлович запевнив, що ліфт має бути відремонтовано до кінця березня – середини квітня, а до того часу інваліди можуть викликати лікаря додому, а при потребі лягти в лікарню.

Створено нову жіночу організацію

На всеукраїнському рівні створено нову організацію, яка відстоюватиме в першу чергу права жінок. В суботу, 14 березня, в Палаці залізничників у Львові відбулася зустріч членів цієї організації з її головою, народним депутатом України п.  Сорочинською-Кириленко Р. М. В зустрічі взяли участь і жінки  з Трускавця.

Незалежне тестування було й буде

14 березня відбулося, а 21 березня ще матиме місце пробне незалежне оцінювання знань на Дрогобиччині з різних предметів.  Спробувати свої сили, тобто зробити своєрідне тренування перед фактичним тестуванням вирішило 820 учнів з міст Дрогобича, Трускавця, Стебника, Борислава та Дрогобицького району. Незалежне оцінювання проводиться цього року в школах Дрогобича №№ 4 (по Стрийській), 14 (по Грушевського), 17 (по Самбірській) та в гімназії.

Конфлікт не вичерпано

Конфлікт між керівництвом ЗСШ № 1 м. Трускавця та відділом освіти з однієї сторони і батьками учнів, які навчаються в цьому навчально-виховному закладі з іншої, ще не вичерпано. Незважаючи на „підтягування” на бік офіційної освіти „важкої артилерії”, в тому числі і залучення духівництва, батьки здаватися не мають жодного бажання, адже мова йде про їхніх дітей. Так, в свіжому номері однієї з міських газет вже опубліковано нове звернення п. Лесі Дідик, яке можна прочитати повністю на сайті www.djerela.com.ua .

„Липових” виборців виявили в Дрогобичі та Стебнику

Станом на 12 березня відділ ведення Державного реєстру виборців виконавчого комітету Дрогобицької міської ради до списків виборців включив 70 584 особи, майже на 2 000 менше, ніж було під час виборів 2006 року. Зокрема, у Дрогобичі тепер є 56 102 виборці (на 1 500 менше, ніж три роки тому), в Стебнику – 14 482 виборці (майже на 500 менше, ніж у 2006 році). За словами начальника відділу ведення Державного реєстру виборців Богдана Николаїшина, під час роботи зі списками виборців 2006 року було виявлено близько 1 600 осіб, які значилися у списках двічі. Про це повідомила ЗІК.

Дрогобич буде в квітах

Квіткове підприємство „Тандем” безкоштовно засадить квіти на клумбах на перехресті доріг в Дрогобичі. Про це повідомила ТРК „Алсет”.

 

Власна інформація

Пленарне засідання не відбулося

12 березня 2009 року продовжила свою роботу сесія ТМР. Вона розпочалася з оголошення депутатських  запитів і звернень. З провокаційним запитом виступив депутат Ковальчин. Він запропонував заслухати працівників ДАІ з приводу їхньої затримки депутата міської ради Руслана Крамара 7 січня 2008 року. На його запит репліку взяв депутат Руслан Крамар, який зазначив, що допомога потрібна була рік назад, а не зараз, коли все минулося і далеко не етично порпатися в особистих справах. Але в цьому нічого дивного він не бачить.

Депутат Р. Крамар зробив запит на ім’я головного лікаря Трускавецької санепідемстанції  щодо неналежного санітарного стану в  переході між будинками 64 – 70 по вул. Стебницькій, звернув увагу міського голови на проблему будинку № 72 по вул. Стебницькій – на балконах ростуть дерева, дах будинку захаращений. Він також просив міського голову дати доручення профільному заступнику, аби він вивчив ситуацію з приводу складної ситуації щодо небезпеки провалу пустих шахт стебницького „Полімінералу”, яка становить  пряму загрозу для Трускавця та доповів про реальний стан справ депутатам міської ради.  За дорученням громадської організації „Воля”  Крамар зачитав заяву-протест цієї організації до міського голови.

Сесію міський голова вів неетично і вдавався до грубих і образливих висловів на ім’я депутата Р. Крамара, що не змогли стерпіти присутні на сесії члени ГО „Воля” (близько 50 чоловік) і відбулася словесна полеміка між міським головою, якому час від часу підтакував депутат Алієв і мешканцями Трускавця. Після чого міський голова закрив пленарне засідання сесії, не повідомивши дату наступного пленарного засідання.

Наш кореспондент

Репортаж: Трускавчанин Роман Різняк

 Вже стало традицією в Трускавці 12 березня вшановувати пам`ять нашого земляка, керівника спецбоївки ОУН Романа Різняка на псевдо Макомацький.  Минулого року це було вшанування біля пам’ятника, встановленого неподалік родинного обійстя (недалеко від нижнього бювету мінвод), цього річ – зустріч-спогад в конференц-залі ПК імені Шевченка. Ініціатором заходу „Життя, віддане боротьбі” став музей історії міста, учасниками – учні шкіл, представники ветеранських організацій, працівники установ культури та, зрештою, всі ті, кому небайдужі ні доля України, ні доля нашого Трускавця.

Сестра Романа Різняка Оксана традиційно виступила зі словом, в якому зупинилася на спогадах – про свою родину, важке життя через вірність Україні, поневіряння по Сибірі, а згодом і тут, на рідній землі. Адже в Трускавці сестру легендарного Макомацького не хотіли навіть бачити, тому і довелося оселитися на Стрийщині, звідки родом  її чоловік.

Про родину Гусяків, з якої походила мати Романа Різняка, розповів президент трускавецького клубу „Сива давнина” Микола Іваник. Він  разом з Ігорем Ліщинським та іншими небайдужими до історії людьми трохи зупинився на проекті „Трускавецькі шляхетні родини”, який здійснюється спільно з газетою „Джерела  Трускавця” і вже побачили світ статті про родини Біласів та Габшіїв, а в цьому номері буде інформація про родину власне Гусяків.

Літератор Роман Пастух з Дрогобича говорив чи не найбільше – і про свій проект видання книги-фоліанта про всю Дрогобиччину, в тім і про Трускавець, і про те, що назва нашого міста може мати спільне коріння з балканським кряжем Трескавиця, і про те, що саме Різняк є автором однієї з небагатьох пісень УПА, присвячених боротьбі з німецькими фашистами – „Україна в огні”, і про можливу співпрацю дружини керівника совєтських партизан та керівника НКВД на Дрогобиччині Сабурова удмуртки Інни з УПА. А головним лейтмотивом його виступу було – не втратити нашу спадщину, віднаходити та зберігати історичну пам`ять.

Не обійшлося і без виступу трускавецького тріо в складі Євгена Коніва, Галини Павлічко та Бориса Прохорчука, без віршів Стефанії Шумило, без покладання квітів до пам’ятника, бо саме цим і завершився захід – спільним походом до пам’ятника Макомацькому.

Наостанок слід ще зазначити, що під час заходу можна було придбати книгу В’ячеслава Цвєткова, який останнім часом публікується під псевдонімом Літописець В’ячеслав (про його 800-сторінкову книгу „Трускавець – володар живої води” ми вже згадували) – книгу власне про Романа Різняка. 120-сторінкова книжка носить назву „Людина-легенда Макомацький”

Володимир Ключак

Воля громади.

Трускавець – одне з міст, яке має свою древню історію, тут збереглися родини, які заселяли трускавецьку землю ще далеко до дослідження і визнання місцевих джерел  цілющими водами. Але з часу, коли наші землі стали предметом дослідження і відкриттів, тут стали поселятися чужоземці, які в більшості мали на меті одне: наші багатства зробити предметом свого особистого збагачення. Проте ні поляки ні жиди варварством не займалися, хоч вплив місцевих жителів на розвиток Трускавця щораз зменшувався і з часом наших людей використовували здебільшого як обслугу. Та повністю затиснути ярмо на шиї місцевих мешканців надто небезпечно – це розуміли і поляки і жиди.

Велика біда етнічної трускавецької громади була в тому, що дозволяла в себе вдома панувати чужинцям. Роками мешканцям Трускавця навіювали думку про їхню меншовартість та про те, що ними повинен завжди керувати чужинець. З трускавчан виплекався тип споживацької людини, тип солодкої волі-неволеньки: моя хата з краю – нічого не знаю, терпи язичку – їстимеш паляничку, я людина мирна, в поті чола хліб здобуваю і всяке начальство почитаю і т.п. Вони піснями і віршами оплакували долю і нарікали, що вона гірка.

 Панівні касти час від часу гризлися між собою, але коли хтось з місцевих робив спробу підняти голову, чужинці об’єднувалися і руйнували його так, аби більше ніхто з трускавчан не захотів подихати запахом волі і об’єднати громаду. Якщо і виховували когось з місцевих – то це тих, хто готовий був проклясти свій рід і лизати чужинців з ніг до голови.

А що ж місцева громада...? За винятком поодиноких Героїв, як то Роман Різняк, якого до речі свої ж і зрадили, не має особливо ким і похвалитися. Місцевого, який ставав на ноги, свої ж  і топтали, а правильніше сказати – чужинці на нього цькували своїх  і показували іншим, щоб з раба не лізли у пана, бо це виключно їх прерогатива, а наша – обслуга. Щось більше – тільки через них.

Особливий цинізм по відношенню до місцевого населення відбувся за радянських часів, коли в людей примусово повідбирали землю,  відселювали у квартири, а на їхній землі будували санаторно – готельні комплекси. Я не заперечую, що їх не треба було будувати, я проти методів у відношенні до людей, які проявляла тодішня влада.

В українців з’явилася надія після проголошення незалежності України. Всі пам’ятають, яке було в цей час духовне піднесення і які сподівання на вільну країну покладав український народ і зокрема громада Трускавця. Та люди, засліплені ідеєю незалежності України, вірили на слово всім, хто вголос не боявся про це говорити і зовсім не усвідомлювали, кого приводять до влади. Саме тому, що нову українську владу  не було сформовано з патріотів, а з перефарбованих вчорашніх комуняк, які говорили до народу націоналістичні гасла, покладали квіти Кобзареві, воякам УПА, розпочали ходити до церкви, а тим часом здійснювали перерозподіл власності як в Україні, так і в Трускавці. Саме за нової української влади була розповсюджена ганебна зараза – брати хабарі, навіть за працевлаштування. Вдумайтеся, йдете в найми і за це ще потрібно заплатити. Розпочали за безцінь роздавати майно держави і міста.  Перша влада, яка була в Україні після 1991 року, ще мала хоч якесь почуття відповідальності перед людьми і боялася грубо порушувати закон. Та з часом, коли в Україні змінився перший президент, а в місті міський голова, в Україні і в місті вся ставка була зроблена на безпрецедентне пограбування народу. Що робилося в Трускавці з 2002 року нікому роз’яснювати не потрібно. На сьогодні у  місті майже не залишилося ні комунального майна, ні вільної земельної ділянки, розпочали роздавати міжбудинкові переходи та прибудинкові території і  все це було роздано далеко не місцевим. З проданого комунального майна і землі в міську казну поступав мізер коштів, а пізніше цей мізер добрий господар „по-господарськи” засвоював. Для прикладу, погляньте на вулицю Мазепи чи Стебницьку – це вулиці після капітального ремонту. Навіть не хочу на цьому зупинятися. Це все дуже сумно. За подібним сценарієм розвивалися події по цілій Україні. Десь спритніше, десь скромніше.

Безправ’я людей, розкрадання державного і комунального майна породило велику хвилю невдоволення в широких верствах населення,  все це призвело до „помаранчевої” революції в Києві на Майдані Незалежності. Люди покладали надії, що досить змінити політичну еліту, а вона вже поміняє все на місцях і покращить наше життя.

Час минав, а покращення не наставало. Більше того політичні протистояння настільки перейшли у брудну форму, що настало загальне розчарування всім і всіма.

Саме на цьому етапі розвитку країни і міста я зрозумів причину безпорадності і безправ’я людей. Добробут, могутність і процвітання нашої держави закодовано в Гербі України, який розшифровується - ВОЛЯ. Наші предки заповіли нам єдину формулу існування держави – це проявлення волі кожного українця і волі  народу в цілому. Ми тільки тоді по справжньому будемо вільними, коли своєю особистою волею зміцнимо волю громади і побачимо у волі громади частину своєї особистої волі.

Вольова людина вибирає мету,  чітко її уявляє і здійснює. Вона має внутрішній поклик перемагати труднощі і ніколи не нарікає на умови праці, життя, обставини і не жебрає співчуття. Вона – коваль своєї долі. Труднощі – це невибагливий харч який гартує, збуджує, мобілізовує чуття і мислі вольової людини.

Хочу привести приклад проявлення волі окремих груп трускавецької громади. Колишній гуртожиток „Житлобудсервісу” що на вул. Сагайдачного, 3 який за борги підприємства продали разом з мешканцями. Людям запропонували викупити їхнє ж житло по ціні 600 доларів за квадратний метр. Проте, жителі будинку не вдалися до розпачу і не посіяли паніки, а проявили непохитну вольовість у відстоюванні своїх прав, заручилися підтримкою поодиноких депутатів міської ради і як результат, питання вирішилося на їхню користь. Хоч на початку подій все виглядало безпорадно і трагічно. Наступний приклад: мешканці будинку № 70 по вул. Стебницькій проявивши свою волю, не допустили будівництва в міжбудинковому переході стоматологічної лабораторії.

Трускавчани почали щораз частіше об’єднуватися у відстоюванні своїх прав. Та реального результату можна досягти об’єднавшись не тільки захищаючи свої особисті питання, а й відстоюючи питання інших членів громади - як свої особисті. Саме в таких випадках проявляється солідарність громади і народжується справедливе вирішення наболілих питань. Тільки об’єднана, вольова громада здатна народити в своїх рядах патріотів, яким зможе доручити керівництво містом і вони не будуть з’ясовувати між собою, хто повинен стати міським головою, це вирішиться само по собі.

 Тож об’єднуватися і проявляти громадську волю потрібно не так ПРОТИ чужої нам влади як ЗА свої права, ЗА свій добробут та майбутнє своїх дітей.

Депутат Трускавецької міської ради   Р. Крамар

Звернення до політичних сил міста Трускавця

Проект нашого видання «Трускавецька мафія» успішно провалено. Через переполох місцевих «князьків», які себе уявили мало не Ахметовами трускавецького значення, пан Василь Гуцуляк відмовився від співпраці з нами і заявив, що буде шукати інших, надійніших партнерів. Наша вина хіба в тому, що дозволили піддатися не так на тиск, як на вмовляння окремих недолугих політиків і забрати ЦЕ з Інтернету. Але не дивимося назад, а далі йдемо вперед. З ініціативи окремих членів нашої редакційної команди сьогодні оголошуємо про наш новий проект.

Слава Богу, до виборів на місцевому рівні ще не так близько. В березні минає три роки від того часу, як до Трускавецької міської ради потрапило 46 депутатів від різних політичних сил. Кожна з них мала свою програму, кожен з кандидатів, які стали депутатами, щось своїм виборцям та й обіцяли. Ми закликаємо кожну з політичних сил Трускавця прозвітувати про виконану роботу за ці три роки в нашому «Трускавецькому віснику». Обіцяємо, що площа буде надана  кожній політичній силі. На це ми даємо час, якщо ж хтось не зголоситься, ми будемо змушені зробити такий аналіз за них. І не думаємо, що це їм буде найбільший оргазм, тобто приємність.

Отже, «Наша Україна», БЮТ, «Відродження», «Третя сила», «Пора», КУН, УНП, ВО «Свобода», ХДС, можна ще й виокремити НРУ та «Народну Самооборону» в складі «НУ», просимо ласкаво – розкажіть, чим ви займалися, що зробили для трускавчан, а чого не змогли зробити і чому. Можете опиратися на свої передвиборчі агітки зразка 2006 року, на інші документи чи причини. Надамо місце для публікацій і тим силам, які не пройшли до міської ради, але були активним (для прикладу, «Опора», СПУ, партія регіонів, зелені, червоні тощо). Ну хіба голубі та лесбіянки мусять вибачити, бо їм слова в нашому виданні точно надано не будеJ.

Публікувати звіти міських осередків плануємо після Великодня, проте якщо хтось надішле швидше, то тоді опублікуємо в порядку поступлення. Звіти  тих політичних сил, які не мають про що звітувати, будемо робити самостійно починаючи з травня.

Редакційна колегія

Пам`яті Володимира Івасюка

60 років мав би ти тепер, якби не злі і заздрісні Іуди.

Володю, ти живий! Та ж ти не вмер... й не вмреш – тебе у серці мають люди...

60 років ти би відзначав, та не судилось – доля невблаганна...

Володю, ти дивився і мовчав – один вбивав, а інший вив „Осанна!”.

Таємне завжди явним стане, та видно, що іще не час...

Володю, ми запам’ятаєм, як ти і жив, й творив для нас...   07.03.2009

 



Обновлен 09 июл 2012. Создан 10 мар 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником