Трускавецький вісник № 52 (175) від 30 червня 2010 р.

 

Трускавецький вісник № 52 (175) від 30 червня 2010 р.

30.06.2010



 

У номері: Кілька добрих слів про Руслана Козира, Веселкова країна дитинства, Тату, я тебе потребую, Микола Гук - із Південної Африки,  Анонс про звільнення Михайла Кравця з посади голови РДА, Звернення до стебницької громади, Вірші.

Новини Трускавця та регіону

Дрогобицький район отримає нового голову РДА

До кінця цього тижня буде завершено призначення голів РДА на Львівщині, повідомляє прес-служба голови Львівської ОДА Василя Горбаля. Очікується, що призначать і нового керівника Дрогобиччини, але хто це буде, то існують різні здогадки. Нагадаємо, що на даний час очолює район Михайло Кравець.

Трускавецькі бютівці збираються до Львова

В суботу, 3 липня, у Львові проходитиме звітно-виборна конференція Львівської обласної організації партії «ВО «Батьківщина», участь в ній візьмуть і трускавецькі бютівці, делегати, обрані на цю конференцію ще в травні (30 числа), перед відходом з партії Івана Деньковича. Список делегатів ми не публікуємо, щоб не дратувати голову ТМО, зазначимо лише, що трускавчани напевно підтримають Романа Ілика, безальтернативного кандидата на пост голови ЛОО «ВО «Батьківщина», тим більше, що не так давно Роман Романович особисто заїжджав до нашого міста та зустрічався з партійним керівництвом.

Чи виділить сесія землю для каплички?

Ми вже писали про те, що вихідці з Солтусів (район Трускавця, місцева назва) мають намір спорудити капличку неподалік від санаторію «Шахтар». Як повідомила нас одна з ініціаторів цього кроку п. Наталія Пономаренко, секретар Трускавецької міської ради, сама процедура оформлення відповідних документів є досить затяжною, потрібно виробляти містобудівне обґрунтування, а землю (біля 3 метрів квадратних) повинна виділити сесія міської ради. Наталія Анатоліївна висловила думку, що депутати приймуть позитивне рішення з цього приводу.

Відбудеться сходження на Парашку

9 – 11 липня члени товариства «Українська Молодь – Христові» Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ проведуть сходження на гору Парашку в Сколівському районі. Молодь віком від 18 до 35 років може попередньо записатися (до 6 липня) за телефоном 03244-5-01-10 (Центр душпастирства молоді в Дрогобичі, Шевченка, 29/1) або по 097-25-38-933 (Марія).

А 27 – 28 червня Комісія у справах молоді СДЄ УГКЦ організувала для молодих християн прощу за маршрутом Гошів – Скит Манявський – Яремче – Ворохта – гора Говерла.

У Трускавці пройшла маніфестація проти гомосексуалізму

Минулої неділі в Трускавці пройшла маніфестація проти пропаганди гомосексуалізму та інших збочень, повідомили нас організатори акції. Проте через сильні дощі та погану погоду людей до участі в акції в місті-курорті зібралося дещо менше, ніж в інших містах, де подібні заходи відбувалися з березня по травень.

Маленька церква у школі

Вже два роки в школі с. Лішня Дрогобицького району діє невеличка капличка, освячена на Благовіщення 7 квітня 2008 року, повідомляє педагог-організатор п. О. Кисиличак для газети «З любов’ю у світ». Можливістю помолитися учні, батьки, вчителі та техперсонал школи завдячують директору Володимиру Федишину та о. Олегу Кекошу, який тепер очолює Комісію у справах молоді СДЄ УГКЦ. Таке невеличке місце має надзвичайно важливе значення для виховання учнів різного віку.

Дрогобич збирає випускників

Вже стало традицією, що в перші дні липня у Дрогобичі збираються на зустрічі випускники різних років різних факультетів Дрогобицького педуніверситету. Спогади, відсутність політики, плани на майбутнє, досягнення, втрачені можливості – розмова з людьми, з якими провів п’ять років юності, завжди приємна. І щороку Дрогобицький універ випускає нових спеціалістів, які після отримання диплому про вищу освіту торують свій шлях в життя.

Власна інформація

У Дрогобичі «Громадянська позиція» пікетує Ратушу з вимогою не воювати з дітьми

Сьогодні, 30 червня, у Дрогобичі з 8 години місцева організація ВГО «Громадянська позиція» розпочала пікетування Ратуші під гаслом «Діти – скарби нації!». Пікетувальники виставили плакати і стенди, на яких відображено стан міських об’єктів, де мали б відпочивати діти. На одному зі стендів читаємо: «Депутати! Поверніть дітям дитинство», на інших: «Парки – місце відпочинку, а не не смітник», «Хто воює з дітьми, той стріляє у майбутнє» тощо. Про це повідомив кореспондент ЗІКу.

Зі слів керівника організації Тараса Демка, у програмі акції – розваги для дітей, конкурси, катання на машинках. «Ми вимагаємо від влади негайно відновити роботу Парку культури і відпочинку на вул. Трускавецькій та парку ім. Б. Хмельницького. Забезпечити будівництво там усіх необхідних для дозвілля дітей та молоді споруд, розпочати будівництво скейт-майданчика, перевести Палац школяра, що розміщений в напівзруйнованій будівлі, у приміщення відділу освіти, віднайти кошти на капітальний ремонт приміщення ЗОШ №3 та завершити добудову ЗОШ № 5», – каже Тарас Демко.

www.zik.com.ua

Вісті з Борислава

-   В неділю, 27 червня, Борислав відсвяткував День молоді. Серед проведених заходів – пляжний волейбол, конкурс малюнку на асфальті, циркова програма, реп-концерт, караоке, святковий феєрверк. Окрім Бориславської міськради та її відділів, до організації святкувань долучилися бориславська МО «Фронт змін» (лідери – В. Голобутовський, В. Фірман, О. Зварич) та благодійна організація «Україна для українців (голова – Ірина Маркович). «Фронтовики» організували концерт бориславських талантів, показові виступи боксерів, кікбоксерів, штангістів, розважальні ігри, а «Україна для українців» - концерт молодих талантів, цирк та виступи пауерліфтингістів. Тривали святкування від 12.00 до 22.00.

-   Через відсутність кворуму не відбулося чергове п’яте засідання Бориславської міської ради в четвер, 24 червня. За всі 5 засідань депутати розглянули хіба що бюджетне питання. На останнє засідання з’явилося 13 бютівців, 1 нашоукраїнець, 2 позафракційні та 5 депутатів з опозиційної «Солідарності». В Бориславі розглядають варіант публікації прізвищ депутатів, які не ходять на сесію, в ЗМІ. Нагадаємо, що в Трускавці це спрацювало досить ефективно.

-   23 червня відбулося чергове засідання бориславського міськвиконкому. Ухвалено відповідні рішення з 36 підготовлених до розгляду питань, серед яких план проведення загальноміських заходів та ряд питань, що стосуються господарської та економічної діяльності міста.

-   Минулої неділі міська «Свобода» та Братство ОУН-УПА провели віче до 103-ї річниці уродин Романа Шухевича. Відбулося воно в мікрорайоні Баня по вулиці Шухевича. Організатори провели захід, «щоб засвідчити, що наша свідомість, наша гордість, наш патріотизм, наша любов до України і її Героїв ще не згасли і ми готові, як наші попередники, віддати все, щоб захистити Україну від чорних круків, які хочуть заклювати молоду незалежність та кинути її під ноги «двоголовому орлу».

-   Шляхом повідомлення в Бориславі легалізовано нову ГО «Жінки Батьківщини», офіс якої зареєстровано в партійному офісі «ВО «Батьківщина» Борислава. Очолила нову ГО п. Наталія Мутка.

-   Вже 4 роки в Бориславі при міському Палаці культури діє клуб танців «Друга молодість», повідомив керівник клубу Степан Гарголінський. Налічує він вже понад 50 осіб. Охочі можуть записатися в клуб щонеділі о 18.00 в Палаці культури Борислава.

-   З 31 травня по 30 червня відділення ДАІ з ОАТ міста Борислава проводило комплекс профілактичних заходів «Автобус-2010», повідомив старший Державтоінспектор Руслан Кіс, майор міліції.

За матеріалами газети «Нафтовик Борислава»

Микола Гук – із Південної Африки?

Нє, я балдію від нашого дрогобицького мера: Батьківщина в небезпеці - а він пішов у відпустку. Я розумію, чи є він на роботі, чи нема, - справи все одно йдуть погано. Але хоч би чоловік трохи напружився, бо ж залишилось йому керувати Дрогобичем лише чотири місяці, хоч би один маленький пунктик своєї передвиборчої програми виконав. А то ж без встиду й совісті готуватиме вже нову передвиборчу програму й казатиме, що кляті вороги не дали йому можливості виконати обіцянки-цяцянки, а тому йому потрібен другий термін. Подейкують, жи наш мер, надивившись матчів  чемпіонату світу з футболу, відчув своє південно-африканське коріння й має намір відбути на малу батьківщину. Недаремно ж один із чільних гравців команди Південно-Африканської Республіки носить таке ж прізвище, як і дрогобицький мер, - Гук. А, може, всією громадою оплатити йому поїздку до братів-африканців? Дивись, і зостанеться там назавжди, ощаслививши Дрогобич.

Фільозоф Максим Гірчиця, часопис «Тустань»

Тату, я тебе потребую!

Батьківство… Що це таке? Чому часто дружина просить чоловіка про допомогу у вихованні дітей? Що означають прохання дитини: «Тату, побався зі мною!», «Коли разом поїдемо на природу?», «Почитай мені книжку», «Допоможи мені заснути»?

Дорогі читачі, як думаєте, хто кого більше потребує: дитина допомоги батька чи тато присутності дитини? На це запитання спробуйте дати відповідь самі. У нашій традиції роль тата деколи зводиться до економічного забезпечення сім'ї та покарання нечемної дитини. «Три кути» - це обов'язки жінки. А дитина - звичайно, як повітря, потребує і мами, і тата. Потребує найперше дотику тата, обіймів, поцілунків, ношення на руках, тримання за руку. Прогулянка з люблячим татом - це велике для дитини. Дитя просить, щоб присвятити час саме для нього («Тату, вимкніть хоча б на годину мобільний телефон і не говоріть зі всіма знайомими!»), хоче почувати себе безпечно («Тату, не лишай мене самого на гойдалці, з якої навіть сам не можу зійти»), хоче навчитися, що це означає бути дорослим («Тату, чому ти куриш і п'єш пиво в моїй присутності?»).

Дитина для свого розвитку потребує відійти від теплих обіймів мами до відкритих рук батька. Що це означає? Вчимося бути відважними, активними, творчими передусім від тата, Розмова з батьком та приклад його життя вводить дитину з домашнього затишку у зовнішній світ. Мала дитина ставить дуже багато запитань. Варто на них відповідати - зичливо, правдиво і відповідно до віку дитини. «Тату, а звідки я взявся на світ?» — «Наша мама тебе народила». «Тату, а чому люди вмирають?», «Я не хочу вже йти до Бога!», «Тату, я боюся темряви, не хочу сам спати». Подібних запитань чуємо кожного дня дуже багато. Це є дуже важливі і серйозні дитячі побоювання. Варто делікатно і з любов ю допомагати дитині.

Що є найбільшою гордістю дитини: найкраща іграшка, модний одяг, поїздка в Mcdonalds? Дитина є щасливою, коли може разом із татом щось робити - чи це в городі, чи в помешканні, чи на роботі. Хоча б подати книжку, принести ручку, «по-своєму» помити підлогу чи помалювати паркан. Сама присутність мами - це замало для дитини. Дитина, якщо її бачить батько і разом з нею проводить весело час, знає, що завжди може розраховувати на його підтримку. Колись, коли станс більшою, з проблемою звернеться до батьків і буде переконаною, що з їхньою допомогою може подолати усе.

Дитина дає шанс нам, батькам, приблизно до 10-го року життя. Запитаєте, шанс на що? Шанс стати для неї підтримкою, улюбленим татусем, прекрасним авторитетом, приятелем у кожній біді (наприклад, коли скалічить коліно, або поб'ють її колеги, чи будуть труднощі у навчанні). Якщо ми віддавали дитині свій час, свої поцілунки, слова похвали, підтримки, разом пізнавали світ, сміялися і плакали, то сьогодні зберемо перші плоди нашої праці: підліток надасть нам звання найпершого друга і надалі буде відкриватися перед батьками.

Хто більше потребує присутності батька - дочка чи син? Звичайно, як і син, так і дочка. Син бачить саме у батькові взірець чоловіка, і дочка вчиться пізнавати свою інакшість, неповторність та природу, як до неї мають ставитися хлопці.

Бути батьком - це скарб, стати батьком - найкраща професійна кар'єра і найбільший капітал на майбутнє. А що з мамою? Вона буде вічно вдячна, часто усміхнена і горда, що в неї такий неповторний, відважний і люблячий чоловік.

Олександра Козанкевич, психолог, газета «З любов’ю у світ»

Веселкова країна дитинства

Завжди, коли бачу веселку після грози, згадую, що вона є символом примирення, символом єднання неба і землі, заповіту Бога з людьми, що більше Він цей світ потопом нищити не буде. А ще намагаюся порахувати, чи ж є всі кольори на ній, ті, що «кожний мисливець бажає знати, де сидять фазани»… Одне діло бачити веселку в місті, а зовсім інше – у горах, коли ти чітко знаєш, з яких річок і конкретно де саме вона бере свій початок. І забуваючи про дорослість, так і хочеться побігти до її краю, вірячи в давню легенду, що по веселці можна вибігти і потрапити в зовсім інший, паралельний світ, в чудовий край, де нема брехні, сварок, де нема нічого поганого, а лише добро, тепло, радість, злагода та любов. Така собі омріяна яскрава країна, якої, на жаль, нема в реальному житті.

Але є люди, які прагнуть створити яскраву країну і в нашій любій Україні, коханій всім серцем Вітчизні. Їх мало, але вони наполегливо працюють над тим, щоб і собі прикрасити рутину життя, і іншим, а головне – нашим дітям. Діти – майбутнє не лише кожної нації, а всього людства. І вони мають право на щастя, на безтурботність, на віру в те, що життя – прекрасне. І що їхня рідна країна теж прекрасна, а буде вона ще кращою, коли вони, а не ми, візьмуть її в свої незаплямовані руки і понесуть у світи. З добром, вірою, любов’ю та Богом у серці…

Намагання створити ідеальну країну дитинства в таборі «Артек», поєднати, наче та веселка, Схід та Захід, Північ та Південь нашої держави, мало місце цьогоріч у Криму. Саме тут 23 – 26 червня проходив IV Міжнародний фестиваль-конкурс дитячо-юнацької творчості «Яскрава країна збирає друзів-2010». Міжнародний дитячий центр приймав гостей зі всієї України, а також з Придністров’я, Росії, інших сусідніх держав. Особливо багато було колективів із Західної України, зокрема, Львівщину представляли Народний ансамбль пісні і танцю «Галичанка» і зразковий хореографічний колектив «Престиж» з м. Сокаль. Трускавецькі таланти не поїхали – вічно в бюджеті не вистачає грошей, або культура не вибиває, або фінансування за залишковим принципом, або є загальніші проблеми, або, або, або… Та й готуються «Золоті діти» до поїздки в Скадовськ, на «Чорноморські ігри», дай Боже, щоб організатори дійсно все владнали і вони таки поїхали…

Але це так, до слова. Насправді ж трускавчани в «Артеку» побували і то не просто в якості спостерігачів. Секретар Трускавецької міської ради Наталія Пономаренко, яка так багато зробила для того, щоб в січні відбувся фестиваль «Яскрава країна в Трускавці», побувала в «Артеку» в якості Почесної гості. Саме Наталія Анатоліївна і надала нам всю інформацію про захід, який там проводився. А ще почесним гостями фестивалю були переможниця «Яскравої країни в Трускавці» (володарка гран-прі) Аліна Ісай, яка тепер є учасницею групи «ASSA», а також донька Ніни Матвієнко Антоніна. Сама ж Ніна Митрофанівна очолила журі конкурсу по вокалу, звертаючись до присутніх, вона сказала: «Любі друзі! Сердечно вітаю Вас в Яскравій Країні дитячої мрії! Хай ця зустріч буде незабутньою для нас всіх. Бажаю Вам наповнити свої серця морем зустрічей і дружби. Окуніться в гостинне Чорне море і нехай ласкаві хвильки змиють всі негаразди. Бажаю всім творчої наснаги та перемоги».

Членом журі фестивалю-конкурсу був і трускавчанин Іван Скибак, заступник генерального директора санаторію «Карпати», який гостинно приймав «Яскраву країну в Трускавці-2010». Разом з п. Наталією вони подарували від Трускавця велику картину «Карпати в променях сонця» пензля трускавецького художника. Гості з Трускавця побажали, «щоб Яскрава країна була в променях сонця не лише Карпат чи Криму, а всієї України» та запросили до участі в фестивалі «Різдвяний Трускавець», який планується провести в січні 2011 року.

«Це дійсно була Яскрава країна, - ділиться враженнями Наталія Пономаренко. – Красиві костюми, надзвичайно талановиті діти і все це в «Артеку», який вважається країною здійснення дитячих мрій. Головний акцент фестивалю був на народній хореографії – уявіть собі – понад 1200 учасників, близько 50 колективів… Для всіх дітей-учасників фестивалю було організовано велику екскурсійну програму. Мені дуже шкода, що я через певні обставини не змогла повезти на цей фестиваль наших трускавецьких дітей…"

Наталія Анатоліївна показує чудові знімки, розповідає про побачене і видно, як вона вболіває за наших дітей, за те, щоб ми, дорослі, не стояли осторонь та просто спостерігали, а допомагали їм, особливо тим нашим, рідним. І дивлячись на неї, згадав я веселку і те, що поки ще є добрі люди на світі, такі як Наталія Анатоліївна, то сонце світитиме, дощ напуватиме землю, а веселка нагадуватиме про потребу єднання, вчитиме любити прекрасне, розмальовуватиме яскравими барвами буденність, щоб свято панувало в душах, адже де свято – там радість.

На завершення хочеться зацитувати вітання від голови правління Дніпропетровської обласної громадської організації «Яскрава країна» п. Ольги Обласової. Воно потрапило нам до рук з певним запізненням, адже адресоване було громаді Трускавця до Дня міста.

«Шановні трускавчани! Щиро вітаємо Вас з дивовижним святом – Днем міста!

У кожного міста, як і у людини – свій характер, своя доля. Недаремно кажуть, що Трускавець – це місто, де можна забути про буденність та відчути дух недоторканої природи. Багата історія, мінеральні джерела, прогулянки по альпійських луках, піші гірськолижні маршрути, де зверху відкривається незабутній вид на пагорби, що оточують курорт, на санаторії Трускавця, хвойні ліси, що зберігають спокій гостей, тонкі лінії мілководних річок, в поєднанні з безцінним досвідом життєвого шляху, ветеранів цього міста та енергією молодого покоління, створюють незабутній образ міста-казки та змушують численних туристів повертатися сюди знов і знов. Потрапивши у це місто одного разу – неможливо забути його. Воно залишається у серці назавжди. Це місто, яке постійно розвивається, яке не боїться експериментувати.

Ми вдячні за Вашу гостинність та за поміч у проведенні дитячого фестивалю «Яскрава країна у Трускавці». Окрему подяку ми б хотіли висловити меру Трускавця Левові Грицаку і сподіваємося, що ми продовжимо співпрацювати та ще не раз зустрінемося у цьому чарівному місті.

Здоров’я, взаєморозуміння у Вашому домі, святкового настрою, енергії та творчої наснаги!

Зі святом Вас!

З повагою, Голова правління ДОГО «Яскрава країна» Обласова О. І., м. Дніпропетровськ»

Вчитайтеся в ці рядки – стороння людина вчить нас єдності та висловлює любов до нашого міста та захоплення його красою, не вишукує недоліків чи скалок в оці, а показує на те добре, яке багато-хто вперто не хоче помічати. Подивімося ж навколо себе, Трускавець, невже ми не можемо бути єдині, працювати в злагодженій команді задля нас самих? І задля наших дітей, адже вони – наша яскрава країна майбутнього, в них ми житимемо навіть якщо і помремо…

Володимир Ключак

Кілька добрих слів про Руслана Козира

З керівником громадської організації «Рада міста» нам довелося познайомитися в листопаді 2009 року, після так нашумілої в Трускавці історії зі спробою захоплення лісових угідь – справі, в якій забило на сполох Дрогобицьке товариство мисливців та рибалок «Лісівник». Щоб бути об’єктивним, нам забажалося послухати не лише членів товариства, але і альтернативну думку, тому і прийшли ми на збори створюваного тоді товариства «Міський ліс», товариства, яке дружина мера Дрогобича пропонувала назвати «Лісовий лицар».

До цього часу нам уже було відомо, що Руслан Козир є власником фірми «Арко», яка продає будівельні матеріали та електроінструменти, а також, що він має бізнес в Києві, як і про його трускавецьке коріння, дружні, кумівські та родинні зв’язки в нашому місті. Дивувало, що така серйозна людина могла піддатися на провокації і послухати свого друга, депутата Трускавецької  міської ради, який колись «засвітився» в Бориславі, Петра Іванишина. Втім, мова не про друга, який є доволі приємною у спілкуванні людиною, а про біду, яку принесло цим людям намагання витягнути з болота, як говорив сам Петро Кирилович, одну з трускавецьких газет, яка в це болото влізла по великій мірі з власної вини.

Отже, в кінці листопада в кабінеті Руслана Ярославовича неподалік від кабінету з його мисливською колекцією, де тепер розмістилася арт-студія (галерея) митців з родини Копчаків «SevenArt», ми з ним за горнятком чаю могли спокійно порозмовляти. На своє здивування, я побачив, що ця людина зовсім не така погана, як це могло б здатися із публікацій, навпаки, він прагне робити добро. Приємно було бачити на фото на комп’ютері дружніх двох мисливців – Лева Грицака та Руслана Козира, що підтвердило почуту раніше інформацію про відвідини нашим мером Козира в Києві та про нібито існуючі домовленості між ними щодо передачі влади. Не знаємо, так це було насправді чи ні, зірвалися ці домовленості чи ні, а чи може їх і зовсім не було, а якщо і були, то чому зірвалися, але ясно одне – Руслан Козир йде в політику серйозно.

Багато хороших акцій, які планувала створена під пана Руслана його громадська організація з такою суперамбітною назвою «Рада міста», реалізувалися, щоправда не в повній мірі і з надто поганим висвітленням, щоб їх могли зауважити та потрібним чином відреагувати ті, на кого ці акції і розраховувалися. І боронь Боже споганити добрі наміри організаторів акцій – сама ж прогнута газета, яка домоглася монополії на їх висвітлення в трускавецькому інформаційному просторі, зробила Руслана Ярославовича мало що не ворогом трускавецької громади. Якби не зацикленість окремих мудрагелів, то не отримав би пан Руслан іміджу незадоволеного всіма іншими кандидатами, злого і захланного бізнесмена, який буцімто має намір захопити владу в місті і віддати його на поталу поганим дядям. А саме так може виглядати, якщо проаналізувати реакції зовсім справедливо ображених не-козирівських журналістів, на яких безпричинно «наїхали» і продовжують «наїжджати» (не врахувавши, що кожна дія викликає протидію) славні джереляни.

Ведмежа послуга «Джерел Трускавця» для свого начальника, який не раз зрозумів, напевно, що краще змію вбити, ніж пригріти за пазухою, довела, що найбільше шансів Руслан Ярославович як кандидат на мери мав би зовсім не в Трускавці, а в … Дрогобичі. Так-так, не дивуйтеся, це не западлянка, не розводіловка, це реально пристойний та хороший варіант, навіть пропозиція, яку йому варто б проаналізувати вже від нині, щоб встигнути за ті 4 місяці до виборів розкрутитися в цьому славному місті. Навіть можемо запевнити, що ми б радо посприяли пану Руслану в передвиборчому процесі, погодилися б попрацювати на громадських засадах із його політтехнологами, яких, як кажуть, він запросив аж з далекої Російської Федерації.

Щоб не бути голослівними, наведемо кілька аргументів на користь того, що Руслан Ярославович в Дрогобичі має значно більше шансів перемогти при тому, що в Трускавці такі шанси оцінюють як мізерні, або досить незначні (5 – 6 позиція).

По-перше, в Дрогобичі давно люди занудьгували за владою, яка реально щось може зробити для людей. У Трускавці влада якщо не працює на «5» за п’ятибальною шкалою, то принаймні на слабеньку четвірку (або дуже вже міцне «задовільно») тягне на 100%. Дрогобич останні 4 роки не просто не пішов вперед у своєму розвитку, а відверто деградує. І не повністю вина в цьому чинного мера Миколи Гука, як і не те, що він не зумів об’єднати навколо себе депутатів – найгірші біди ж творилися саме тоді, коли Миколу Петровича відправили у відставку яко «заїжджого варяга», а самі кручені паничі дорвалися до бюджету (міської казни), мов свині до корита.

Якщо вже згадувати про «варягів», то тут і другий аргумент. Трускавець завжди (після ІІ світової війни постійно) був містом, де керували заїжджі, а не місцеві. І не тільки тому, що десь там в архівах під грифом «таємно» є відповідне розпорядження, а ще й тому, що самі місцеві мешканці, корінні трускавчани ніколи не могли змобілізуватися та й обрати когось на голову міста з-поміж себе. Згадаймо історію з кандидатом п. Богданом Петрушаком, або й події з Ігорем Пільком, іншим другом Руслана Козира, чотирирічної давнини. Хіба не корінні трускавчани доклали найбільше зусиль для того, щоб переобрати на другий термін саме Лева Ярославовича, лише б не обрати Ігоря Федоровича? Хтось не знає, а нам все відомо… Нема пророків у своїй Вітчизні, ця біблійна істина, хоча Руслан Ярославович і казав, щоб при ньому не часто згадувати Бога, справедлива є по нині. А так як він декларує себе як корінний трускавчанин, то в нашому місті складатиме радше конкуренцію панам Ігорю Кісаку, Андрію Кульчинському, Зенону Шиху, Володимиру Шиманському, а зовсім не тим з першої трійки симпатиків виборців.

По-третє, в Дрогобичі значно легше буде сподобатися Руслану Ярославовичу виборцям, ніж у нас – там і проблем не треба під лупою вишукувати, як це робить прес-служба «Ради міста» в Трускавці, і результат роботи  буде видно значно очевидніше. Та зробити тільки одну вулицю Пилипа Орлика, або ж засипати страхітливе озеро на Франка (від Вічного вогню як їхати в сторону Борислава), через яке і шофери, і пішоходи вже стільки прокльонів сипонули на голови дрогобицьких владоможців, що аж страх збирає! А акції, на які задоволені трускавчани ходять перевальцем та ліниво поплескують, зчинили б небачений ажіотаж там, де про них мріють.

Четвертий плюс та аргумент на користь того, що Дрогобич потребує такої людини, як Руслан Ярославович Козир, є факт безболісної передачі влади. Микола Петрович, який так гарно полює з Русланом Ярославовичем, навряд чи залишиться не при справах в Дрогобичі, подібно як його теперішня дружина чи рідний брат-керівник. Вони були б добрими радниками стосовно реального стану справ у місті Котермака, змогли б використати свій досвід дійсно для блага міста – їм тепер хіба що бракує справжнього керівника, який міг би ними покерувати, а таким міг би стати тільки пан Руслан.

Немаловажним моментом є і фінансовий бік справи. Можна зрозуміти, чому саме Трускавець цікавить групу з оточення пана Руслана, яких в нашому місті називають «колишніми» не в найгіршому значенні цього слова. Люди від культури, архітектури, заступники та керуючі, будівельники і навіть не такі світські особи вважають, що варто подумати і про можливу прохідність Руслана Ярославовича, а не лише інших, більш реальних на даний час кандидатів. На кампанію в Трускавці витрачено шалену масу грошей, хтозна, скільки ще можна «вгатити», а от чи буде результат, толк? А пан Микола в Дрогобичі, пригадаймо собі, пройшов мало що не від одного тільки покійного бізнесмена та й тепер тільки у вус дме. Та й треба в Дрогобичі мера, який би тих депутатів поставив все таки на місце, а то не лише пані Вірі Байсі цю місію виконувати.

Окрім питання грошей не можна оминути і питання конкурентів. Якщо би пан Руслан, який вже «світився» на дрогобицькій сцені під час святкувань і якого дрогобичани знають з реклам в газетах міста, з Алсету і з окремих дрогобицьких сайтів, взяв та й подумав – а де ж ті реальні конкуренти для нього в Дрогобичі? Та нема. Він в’їхав би в це місто як лицар на білому коні чи то чорному Мерседесі, залишив би далеко позаду себе в перегонах і пана Летнянчина, і пана Іванціва, і пана Лужецького, і пана Кондзьолку, і пана Ваврина, і інших пропатріотично настроєних ймовірних кандидатів. Ну треба було б переграти пана Радзієвського, але можна би й домовлятися, якось же ж то в Трускавці пробували домовлятися штабісти пана Руслана і все було б добре, якби не та сама каверзна газета, яка своїм же поставила палки в колеса.

Сьомим, здається, по рахунку, аргументом на користь Дрогобича є те, що тільки там мешканці могли б гідно оцінити всі його потуги та старання, тільки Дрогобич зміг би гарно «поукладати» схеми, розроблені друзями пана Руслана, бо Трускавець є на то дещо замалий. А ще те, що в Дрогобичі значно ширше поле діяльності, що в Дрогобичі можна буде робити справи, які в Трускавці далеко не зробляться, а ще вихідці типу пана Вексельберга, з якими Руслан Ярославович зварив би каші значно ситнішої для нашого любого міста-сусіда, ніж будь-хто інший.

Насамкінець хотілося б ще раз зазначити, що цю статтю не написано ні під жодне замовлення, ні яко насмішку, а направду від щирої душі, хоча і не без певної долі прагматизму. Ми реально вважаємо, що балотуватися на пост мера Дрогобича для Руслана Ярославовича Козира було б і престижно, і вигідно, і виграти дрогобицькі вибори для нього значно реальніше, ніж тут, в Трускавці. Він хороша людина, багато в чому подібний на Лева Грицака (і бізнесмен, і мисливець, і так само Лев Грицак не міг спочатку ораторством займатися, як це важко дається пану Руслану, і направду в нього хороша перспектива, непогане майбутнє). А ще особливо нам імпонувало те, як пан Руслан сказав, що він не хоче брати в свою команду будь-кого, людей, які себе чимось дискредитували і наводив за приклад пана Лаврінка, хоча нам здавалося до лютого місяця, що це непоганий депутат і розумний.

Знаємо, що не зі всіма нашими аргументами погодяться в штабі пана Руслана, в «Раді міста» та в «Міському лісі», їм хотілося б боротися за свого пана та господаря тут, у Трускавці, але така наша позиція і ми вважаємо, що вона має право на існування. Якщо ж якимось словом ми образили когось із названих у статті, то тяжко-важко перепрошуємо і готові опублікувати невеличкий прес-реліз із спростуваннями в нашому віснику з єдиною умовою. Або навіть і без умов.

Примітка. Фото з сайту газети «Джерела Трускавця» - Руслан Козир офіційний та на заходах в Дрогобичі.

Андріан Марічик

Проблема знайшла вирішення

Схоже на те, що у довгій історії від'єднання побутових споживачів Борислава від технологічних мереж електропостачання нафтовиків, зроблено конкретний крок. Стрийське відділення Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Західному регіоні провело обстеження технічного стану та організації експлуатації електрообладнання, яким користуються мешканці будинків, які отримують електричну енергію через технологічні лінії електропередач НГВУ «Бориславнафтогаз» у м. Бориславі. Інспектори Держенергонагляду Микола Ткачук, Орест Ровенський, Іван Петраш у ході проведення обстеження встановили, що нафтогазовидобувне управління у межах - дозволеної потужності всупереч вимог законодавства у галузі електроенергетики та сфері теплопостачання здійснює передачу електричної енергії 328 побутовим споживачам я. Борислава та смт. Східниці, із яких лише 23 видано технічні умови на підключення до електричних мереж НГВУ «Бориславнафтогаз». Договір про спільне використання технологічних мереж з ВАТ «Львівобленерго» відсутній. Не укладено також договорів про користування електричною енергією із побутовими споживачами.

У процесі обстеження технічного стану електричних мереж та організації експлуатації електроустановок побутовими споживачами виявлено невідповідність висоти встановлення приладів обліку до вимог Правил улаштування електроустановок у чотирьох споживачів, використання для розрахунків за спожиту електричну енергію приладів обліку із протермінованою датою держпровірки у 51 власника помешкання, в аварійному стані дерев'яні опори знаходяться у 10 абонентів. До будинків цих споживачів повітряні лінії електропередач потужністю 0,4 кВт проходять у кронах дерев. На повітряних лініях чотирьох споживачів електроенергії відсутня нумерація дерев'яних опор, а 51 побутовий споживач користується приладами обліку, які не відповідають вимогам ПУЕ щодо класу точності. Окрім того, 217 побутових споживачів електроенергії не мають договорів на користування електроенергією, а також не встановлено меж балансової відповідальності та дозволеної до використання потужності.

Заступник начальника прокатно-ремонтного цеху електрообладнання і електропостачання НГВУ Іван Луців, який приймав участь в обстеженні, виявлені порушення класифікував як організаційні та технологічні. До організаційних відносяться відсутність договорів на користування електричною енергією та документально узгоджених меж балансової відповідальності сторін та дозволеної до використання потужності. Технологічними порушеннями є неочищена охоронна зона ліній електропередач від порослі дерев, відсутність нумерації та аварійний стан окремих дерев'яних опор, використання для розрахунків за спожиту електроенергію приладів обліку із протермінованою датою держповірки та невідповідність висоти встановлення та класу точності приладів обліку вимогам Правил улаштування електроустановок.

За результатами обстеження Держенергонагляд видав НГВУ «Бориславнафтогаз» припис, згідно якого нафтовики зобов'язані до початку осені ліквідувати як організаційні, так і технологічні порушення - визначити та документально оформити узгоджені межі балансової відповідальності сторін та дозволеної до використання потужності, провести заміну, відновити нумерацію дерев'яних опор та очистити охоронну зону повітряних ліній електропередач від порослі дерев, провести заміну приладів обліку а протермінованою датою держповірки та привести засоби комерційного обліку електричної енергії до вимог НТД як щодо висоти встановлення, так і щодо класу точності (2,0 і вище). І головне - енергонагляд зобов'язав енергетиків НГВУ розробити та погодити із Бориславським РЕМ як енергопередавальною організацією графік поетапної передачі побутових споживачів не прямі розрахунки із ВАТ «Львівобленерго».

Начальник електроцеху НГВУ «Бориславнафтогаз» Ярослав Дидинський у розмові щодо припису Енергонагляду зазначив, що ніхто зараз не веде мову про встановлення на будинках індивідуальної забудови електролічильників у виносній шафі обліку (ВШО) із підключенням до повітряної лінії самонесучим ізольованим проводом чи кабелем, підвішеним на тросі. Спрощені вимоги і до мешканців багатоквартирних будинків, які отримують електроенергію від технологічних ліній НГВУ. Для цих будинків не треба уже розробляти проектну документацію, погоджувати його із Бориславським районом електромереж, встановлювати у цих будинках увідно-розподільчі шафи (ВРШ); розраховувати січення кабелю підключення та робити розрахунок струмів всіх комутаційних апаратів. Проте, - наголошує пан Ярослав, - навіть за такою спрощеною схемою без участі самих мешканців передати побутових споживачів для розрахунків за використану електроенергію з Бориславським РЕМ нафтовики не зможуть. Найперше йдеться про ті пункти припису, які потребують певних фінансових затрат і стосуються висоти встановлення, заміни протер-мінованих чи невідповідних за класом точності приладів обліку чи, як у нас кажуть, лічильників. Наші працівники, - продовжує пан Ярослав, - кожному побутовому споживачу також  видали

приписи, які власники окремих будинків чи квартир повинні виконати у визначений термін, Важливо, щоб люди чітко усвідомлювали, що виконання робіт із перенесення на відповідну висоту чи заміни електролічильника із протермінованою датою держповірки або невідповідного класу точності є обов'язковою. Без цього згідно нових Правил користування вони не зможуть отримувати електроенергію.

Начальник електроцеху НГВУ також розповів, що нафтовики повним ходом працюють над виконанням інших пунктів припису - очищують охоронну зону лівій передач, проводять заміну та відновлюють нумерацію дерев'яних опор, узгоджують та документально оформляють межі балансової відповідальності та дозволеної до використання потужності. Відтак, якщо вдасться знайти розуміння з боку мешканців, то побутові споживачі, які отримують електроенергію від технологічних ліній НГВУ, зможуть перейти на прямі розрахунки із ВАТ «Львівобленерго» ще до закінчення цього року.

Петро Магур, газета «Нафтовик Борислава»

Стебник зробив перший крок до того, аби стати європейським містом

У неділю, 20 червня, в Стебнику відбулася подія, про яку мало хто знав, а якщо й знав, то не звернув на це належної уваги, - перший етап Другого форуму громадських організацій міста.

Як зазначив голова ініціативної групи з проведення цього зібрання Павло Побережний, Перший форум, який відбувся 2008 року, вирішив створити в Стебнику потужну єдину силу, яка би об’єднала громадські організації міста. За цей час була проведена велика чорнова робота, якої, можливо, й не було видно неозброєним оком. Головне, що в міру своїх можливостей громадські організації, незважаючи на труднощі, все-таки працювали, а деякі навіть відновили свою діяльність.

Павло Побережний зазначив, що потреба об’єднати зусилля громадських організацій є необхідною. На жаль, громада в багатьох випадках є байдужою, але не треба нарікати на стан справ, а слід щоденно працювати, аби подолати наслідки тієї кризи, яка нині є у Стебнику.

На Другому форумі громадських організацій Стебника виступив голова Дрогобицького об’єднання громадських організацій «Дрогобицька громада» Богдан Юзефів. Насамперед він наголосив на тому, що не треба прагнути до масовості, головне, щоб представники громадських організацій діяли свідомо на користь громади. У «Дрогобицькій громаді» об’єдналося шість громадських організацій міста. Богдан Юзефів сказав, що, скажімо, в «Нашій Україні» чи БЮТі є не більше членів цих партій, ніж у громадських організаціях, але саме партійці йдуть до влади, відштовхуючи інших, нав’язуючи свою думку, а ми мовчимо.

«Дрогобицька громада» працює вже вісім місяців, має певні успіхи. Скажімо, вперше в Україні провела громадську експертизу щодо надання житлово-комунальних послуг мешканцям Дрогобича. В результаті було встановлено, що люди переплачували на 30-50 відсотків більше, ніж реальні послуги були надані. Прокурор вніс протест на рішення виконкому про підвищення тарифів. Зараз «Дрогобицька громада» здійснює громадську експертизу оренди приміщень. Навіть неозброєним оком видно, що тут діють корупційні схеми.

Богдан Юзефів переконаний, що владу можна змусити працювати на себе через громадські слухання. Так сталося в Дрогобичі, коли «Дрогобицька громада» ініціювала проведення декількох подібних громадських слухань, на яких внесла конкретні пропозиції. Голова «Дрогобицької громади» запропонував стебничанам допомогу в експертизі тарифів, юридичні консультації.

Голова Асоціації підприємств і підприємців Стебника Богдан Уневич зазначив, що влада в особі Романа Калапача шукала різних зачіпок, аби форум не відбувся, і зачитав проект Договору між громадськими організаціями, а колишній міський голова Василь Пецюх - проект Звернення до громади міста.

Учасники форуму вирішили провести другий етап, на якому підписати ці документи й створити Стебницький громадський рух, до якого можуть приєднатися всі, хто забажає. Альтернатива офіційній владі створена, а Стебник зробив перший крок до того, аби стати європейським містом, адже саме в Європі громадські організації видіграють вирішальну роль у місцевому самоврядуванні.

Другий етап форуму відбувся минулої п’ятниці, 25 червня. На ньому низка громадських організацій створила Стебницький громадський рух і підтримала звернення до стебницької громади.

Анатолій Власюк, газета «Воля громади»

До теми: «Звернення до стебницької громади

Ми, представники громадських організацій та об’єднань міста Стебника, які зібралися на свій Другий форум, відзначаємо, що внаслідок непрофесійних і непрозорих дій міської влади в місті склалася вкрай незадовільна ситуація. Нинішньою владою повністю зруйновано міську інфраструктуру, ігноруються пропозиції мешканців міста, а рішення, що приймаються, з громадою не узгоджуються.

Керівництво міста не робить нічого, щоб подолати ці проблеми, натомість, користуючись адміністративним ресурсом, жваво та вдало залагоджує власні інтереси. Такі дії виглядають особливо цинічними серед катастрофічного погіршення ситуації у місті. В місті необхідні радикальні зміни.

Форум громадських організацій закликає громаду міста до об’єднання з метою створення громадянського суспільства, у якому кожен мешканець своєю активною позицією буде впливати на життя міста й на вирішення важливих питань. Саме громада повинна бути господарем свого міста, і саме громада зобов’язана сформувати нову, ефективну владу на наступних місцевих виборах. До влади повинні прийти чесні й відповідальні люди, які змінять життя міста на краще.

Кожен знає: докладені зусилля не бувають марними. В Стебнику є люди, які спроможні до дій, вболівають за місто і готові працювати на громаду. Вони багато зробили, щоб досягти успіху. Але кожна така людина рано чи пізно розуміє: не можна бути успішним серед руїн.

Ми живемо тут і мусимо мати за обов’язок упорядковувати наш дім, наше місто. Якщо у керівництва міста відчуття цього обов’язку зникло, його необхідно замінити. У нас є реальний шанс відновити працездатність владних структур, надати їм врешті конструктивного імпульсу. Стебнику потрібні нові сили для відродження. Щоб місто, де ми живемо, вийшло з руїни, треба вірно скористатися цим шансом. Ми не можемо помилитися, бо помилка вкотре вартуватиме дуже й дуже дорого.

Другий форум громадських організацій Стебника»,

часопис «Тустань»

Поезія

Забутий Ковалів

 


Край столу згасла свічка.

На руки впала голова.

Заснув старий Учитель... І слова

Згубила підла нічка.

 

Та мозок лиш дріма, не спить.

Іскриста думка слово креше.

І чисте серце, що не бреше,

Вогнем неправду спопелить.

 

Насниться щось таке чудне,

Що в Бориславі й не здибаєш.

І ніби ти уже конаєш...

Й життя брехливе і брудне...

 

Та Бог надішле ранок вмить.

І нова свічка запалає.

Таїни творчості не знає

Убогий чоловік, та все ж творить.

 

І як воно все спричинилось?

Ковалів ніби і не спав...

І взяв перо, і записав

Оте, що бачив. Чи наснилось?

 

Гуде у голові - мов дзвін

З далекого дитинства гука.

А на столі - листочків купа.

У цілім Всесвіті - лиш він.

 

Затарабанив дощ в вікно,

І позіхає сонне небо.

Здається, вже тебе й не треба,

Але живеш ти все одно.

 

Франко! Аж стрепенувсь Стефан.

Згадав: професор нині завітають.

Свіжі думки у просторі витають -

І ти над ними вічний пан.

 

Та все ж давно пора до школи.

Розмріявся сьогодні щось.

Життя шалено пронеслось

І не повернеться ніколи.

 

А в школі ті ж учительки-

Жидівочки, щебечуть по-своєму.

І таїна святого Вифлеєму

Вже людством втрачена навіки. На віки...


 

Анатолій Власюк, 21.04.2010

Левові Грицаку


Чи сниться Поділля, земляче,

У зрілому ярмарку літ.

Де вперше ти сонях побачив

І бджіл з Медоборів політ.

Де Серету хвилі гойдали

Уяву дитячих замрій.

Де вітром шліфуються скали

Над відліком ходу подій.

Де гул літаків реактивних

Чортківські провулки стрясав.

А юність манила звабливо

При стернях реальних отав?

- Побачив-набачився світу.

Ще й полюсний холод відчув.

- Де ж пристань твоя заповітна?

У відповідь звичне: - лечу-у…

Лечу, поки сили привільні

Дають серцю радості цвіт.

- Чи ж сниться, земляче, Поділля

У вимірі полудня літ?

Лиш блиснули крила в одвіт.

***

І Крим. І Рим. І мідні труби.

Терніла доля в клич мети.

І ти долав нахабства грубість.

Не спокушали масно губі.

Твердив одне: як йти, то йти!

 

Були громи, були й цимбали.

Сум самоти і фальші рев.

Важкі, мій брате, перевали,

Що з побратимами долали.

Хоч ти й казав: я ніжний Лев.

 

Левцуню, Левку, Леве добрий.

Твоє добро з Подільських піль.

Де чорноземить щедрий обрій,

Де люд цінує труд й хоробрість,

Не маючи із того пільг.

 

Ти ж маєш генну вдачу, брате,

(нівроку, щоб не завректи) –

Що прагнеш більше дать, ніж взяти,

Аби цвіла Вкраїна-мати,

А з нею й Трускавцю цвісти.

 

Дай Боже величі від Бога.

Нехай дрібніє люте й зле.

В дорогу, брате мій, в дорогу

І не зважай на різну погань,

Бо маєш ймення сильне – Лев.


 

В’ячеслав Умнов

Оголошення.

Продаю вишивки (рушники, серветки, подушки, чоловічі сорочки, вставки до сорочок та інше). Тел.: 067-93-25-465 (Анна Михайлівна).

 

Запрошуємо Вас відвідати ресторан «Мисливський рай» (Трускавець, вул. Д. Галицького, 2). Органічне поєднання каменю і дерева, відтворення карпатського ландшафту з водоспадами і гірськими струмками – все це створює неперевершений оазис, в якому знайде притулок усяка мисливська душа, та й не тільки мисливська - найвибагливіші естети і гурмани справжньої кухні оцінять це гармонійне поєднання краси, романтизму, домашнього затишку і насолоди від майстерно приготовлених і поданих авторських страв від шефа.

В ресторані пропонується великий вибір алкогольних напоїв: це горілка, віскі, текіла, коньяк, ром, лікери та вина знаменитих виноробів. В ресторані Ви можете відсвяткувати День народження чи іншу урочисту подію – існує великий вибір банкетних страв і спеціально підібране музичне оформлення, а також провести корпоративну вечерю чи діловий обід.

Ресторан чекає на Вас щоденно з 12.00 до 24.00. Щоденно крім понеділка з 20.00 працюють музиканти (скрипка, клавішні, вокал), які виконують класичні, сучасні і народні твори.  Адміністратор +38 (03247) 53464.

 



Обновлен 09 июл 2012. Создан 10 мар 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником