Трускавецький вісник № 121 (244) від 29 грудня 2010 р.

 
 

Трускавецький вісник № 121 (244) від 29 грудня 2010 р.

29.12.2010



 

У номері: Конфлікт в СШ № 3 - продовження, А роки летять, Саботаж Тараса Гентоша, Ювілей театру.

Новини Трускавця та регіону

Саботаж? Звільнити заступника!

В зв’язку із незадовільною роботою комунальних служб 28 грудня в місті Трускавці сталося кілька аварій та виникло багато аварійних ситуацій. І це незважаючи на доручення міського голови вивести на вулиці всю техніку для посипання піщано-сольовою сумішшю. Врешті, перебуваючи на прийомі громадян, Руслан Козир мало що не вигнав на місця подій новоспеченого керівника КП «Наше місто» Теодозія Капка та свого заступника Петра Нестерівського. Відносно ж заступника гендиректора КП «Наше місто» Тараса Гентоша, який в цей день перебував на лікарняному, то Руслан Ярославович сказав: «Таких хворих звільняйте з роботи, щоб і духу їхнього там не було!». Перед тим невиконання свого доручення він назвав саботажем зі сторони керівництва підприємства.

До речі, питання незадовільного прибирання доріг та тротуарів у місті на сесії 29 грудня підняв депутат Юрій Беднарчук. Він зазначив, що якщо подаються акти виконаних робіт, то потрібно переконатися, що такі роботи дійсно проводиться. У відповідь міський голова визнав дану проблему та повідомив про своє доручення підготувати запас піщано-сольової суміші до закінчення Новорічно-Різдвяних свят та про те, щоб вся техніка була готова до виїздів.

Із прийому громадян

28 грудня був проведений прийом громадян мером Трускавця Русланом Козиром. Першими розповісти про свій біль прийшли 7 батьків із класу 3А СШ № 3 (детальніше – в статті). Багато прохачів ставили житлове питання, деякі цілком безпідставно. Так, одна заявниця із 4-кімнатної квартири, де проживає 8 осіб, може вирішити свою проблему, розмінявши одну квартиру на дві чи три або в інший спосіб. Реабілітований мешканець із вулиці Крушельницької, якому віддали помешкання, не може позбутися «квартирантів із контингенту загарбників». А от справжня біда у мешканців Дрогобицької, 23, де будинок може обвалитися в будь-який момент. Мер пообіцяв прискорити питання із Пересильним фондом по Стуса, 6.

Мешканці Івасюка, 1А просили сприяння в побудові перил на сходах, які постійно обледенілі та слизькі, керівник аптеки № 267 Тимофій Адамович Дикий просив посприяти із ремонтом приміщення аптеки, яке є в комунальному підпорядкуванні та про звільнення хоча б на рік від орендної плати, оскільки аптека проводить просоціальну політику, п. Софія Фещак обурювалася публікацією в «Джерелах Трускавця», яка, на її думку, неправильно відображає дійсний стан речей по планах будови на Дрогобицькій, 29. Вкотре прийшла на прийом мешканка Воробкевича п. Мандзяк стосовно постійних проривів водопроводу на її подвір’ї – мер запевнив, що роботи по перенесенні мереж на цій вулиці будуть виконані в ІІ кварталі 2011 року. Пані Солопова просила посприяти у працевлаштуванні сина. Один відвідувач пропонував міському голові брати приклад із керівника Трускавця Панкова, на що той відповів: «І так пишуть, що я деспот!». Щоправда, нам ніде не доводилося таке читати, а можливо просто ця інформація не потрапила на очі.

Всього на прийомі побувало 28 осіб (заходило від 1 до 7 осіб на один раз).

Всі ставте автономне опалення

Під час прийому громадян 28 грудня кілька відвідувачів ставили питання незадовільного теплопостачання. Зокрема, воно гостро стоїть в одному із будинків на Бориславській, в ряді будівель на Сагайдачного, а також на Стуса, 18, де крім прорахунків при зведенні будинку (подача більшого діаметру від зворотки) ще й встановлено шайбу, через що порушена циркуляція і всі мешканці мерзнуть. Багато було і незадоволених діяльністю КП «Наше місто», зокрема абонентської служби та юриста – не виконуються судові рішення про списання боргу, безпідставно нараховується плата при готових актах від’єднання від ЦО, занадто малі перерахунки платні за тепло при його майже повній відсутності.

Міський голова радив мешканцям встановлювати автономне опалення. Він розповів, що готується програма переходу міста на автономне, дозволи будуть давати цілим під’їздам і автоматично буде знято і проблему гарячого водопостачання. Влада навіть готова буде надати 50%-ву безпроцентну позику на один рік для тих, хто вирішить все ж поставити автономне опалення. А іншого виходу, здається, і нема.

Що коїться в парку?

На прийом до міського голови 28 грудня прийшли і ті, хто торгує (чи торгував) у курортному парку. Пані Б. ще й підгодовує безпритульних собак, а торгівля в парку була її основним джерелом доходів, тепер жінка залишилася без засобів до існування. Інша мешканка (із вулиці Франка) два роки не допрацювала до пенсії через реорганізацію підприємства і її скоротили, тому вона змушена була торгівлею заробляти на прожиття. Обидвом їм мер повідомив, що готується нова програма для осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність і з весни місцевим підприємцям постараються сприяти в отриманні місць для торгівлі – не обов’язково в парку.

Прийшли на прийом до голови і два представники турфірм, які вважають, що їхні права порушуються власниками-рекламодавцями, яким рішенням міськвиконкому в 2008 році передано в тимчасову оренду місця, де ці турфірми до цього здійснювали рекламну діяльність. А десь нещодавно було прийнято інше рішення, зовсім протилежне. «Ми платили раніше по 26 гривень в місяць, а потім змушені були платити по 1090», розповіли ці підприємці і поставили під сумнів, чи все чесно сплачувалося в міський бюджет. Мер Руслан Козир їм пояснив, що дотримується думки, що в парковій зоні не повинно бути біг-бордів, касатонів, банерів чи сітілайтів. Проте тут зауважимо нашу позицію, що тоді потрібно підходити однаково до всіх, адже може вийти так, що в Трускавці більше рекламується Східниця, ніж Трускавець (приклад – реклами на залізничному вокзалі, пероні, а навіть навпроти міської ради), а це взагалі неприпустиме явище, тому до цих змін потрібно підходити з розумом. Бо інакше складається враження, що Руслан Козир хоче усунути повністю рекламу з курортного парку, щоб створити якусь структуру, яка займатиметься цим з нуля, а це вже підозріло схоже на лобіювання своїх чи чиїхось інтересів на противагу інтересам всієї трускавецької громади, які так щиро обіцяв відстоювати Руслан Ярославович перед виборами.

Швидше за все, депутати ТМР не підтримають таке, м’яко кажучи, не дуже розумне починання нового мера, тим більше що дехто з них прямо рекламує в парку послуги своїх фірм. «А де ж рекламувати нам послуги по ресторанах та інших закладах громадського харчування, по туристичній діяльності, по пропозиціях, розрахованих виключно на відпочивальників? У спальних районах? Він нехай спочатку наведе порядок із російськомовною рекламою всередині бювету», обурився один із депутатів на пропозицію прокоментувати ініціативу міського голови Трускавця.

Стосовно ж турфірм, то їхнім представникам Р. Козир порадив їм стояти на своїх місцях спокійно і з’ясовувати їхні стосунки із іншими суб’єктами господарської діяльності через звернення у прокуратуру чи інші органи, хоча ці люди були не в захваті від реакції правоохоронців, які вимагали у них документи, ліцензії тощо.

КП «Наше місто» звільнено від держмита

На ІІ пленарному засіданні ІІІ сесії ТМР цього скликання одноголосно депутати проголосували за звільнення КП «Наше місто» від сплати держмита та земельного податку в частині місцевого бюджету. По даному питанні доповідав юрист підприємства Артур Дикий.

А майстер КП «Наше місто» та голова двох ОСББ (на Стебницькій, 76 та 80), депутат від ХДС Михайло Хомич повідомив, що найближчим часом він очолить ще одне об’єднання співвласників (швидше за все, на Стуса, 2, хоча там багато мешканців проти такого керівника) та висловив сумнів у доречності функціонування філії № 2 бібліотеки на Стебницькій, 76. «Вбудовані об’єкти під’єднані до мереж будинків, але за послуги часто не платять», повідомив депутат, навівши за приклад поштове відділення на Стебницькій, 80.

Один новий депутат

Сесія 29 грудня розпочалася із повідомлення міського голови Руслана Козира про проведення 29.12 о 18.00 корпоративної вечірки для депутатів. Чомусь нікого не обурило, що це вже другий гульбан за неповні два місяці роботи нового складу депутатського корпусу та те, що проводитиметься він у будівлі пам’ятки архітектури – колишній віллі Ґопляна, а тепер це музей маестро Михайла Біласа. «Явка обов’язкова, хто не прийде – той доплачує», пожартував Руслан Ярославович і ці жарти напевно дуже приємні для вуха кожного з трускавецьких виборців.

Після цього виступила голова міської ТВК Галина Козловська, яка повідомила, що 25 грудня відбулося засідання ТВК, на якому згідно поданих заяв Валентини Бодак про складення депутатських повноважень та Володимира Попика про готовність такі повноваження набути було ухвалено рішення про реєстрацію депутатом ТМР від ПП «Фронт змін» Попика Володимира, підприємця. Інший заступник голови міської ради Юрій Яворський не встиг ще подати заяву на вихід із депутатського корпусу, тому комісія не вправі була реєструвати новим депутатом чергову по списку від ГП «Пора» Іванну Спурзу.

Трускавець став на захист Юрія Луценка

З ініціативи депутата ТМР та голови ТМО ПП «Народна Самооборона» Богдана Процишина на сесії 29 грудня було піднято питання по незаконному затриманні лідера цієї політичної сили на всеукраїнському рівні Юрія Луценка. Звернення до уповноваженої з питань прав людини Ніни Карпачової депутати ТМР підтримали, проте не одноголосно. Як мінімум не голосувало за це рішення 4 – 5 депутатів із всіх присутніх у залі. У зверненні йшлося, між іншим, що Ю. Луценка затримали незаконно, про вибіркове застосування законодавства та про полювання на опозиційних лідерів. «Чи зможемо ми як поки що демократична держава вижити в умовах політичного терору?», риторично запитується у зверненні до Ніни Карпачової.

Протести прокурора переважно задоволено

Більша частина часу сесійного засідання 29 грудня в ТМР була присвячена питанням розгляду протестів прокурора на ті чи інші рішення міської ради по земельних питаннях. Одні із протестів прокурора рада підтримала, інші відхилила і тільки по одному (по Стуса, 12, ТзОВ «Сяйво») питання перенесли на наступне пленарне засідання, оскільки земельна комісія хоча і прийняла рішення протест відхилити, але проект рішення був розроблений як схвалення цього протесту. Питання протестів прокурора стосувалося земельних ділянок для підприємців Супрунюка (зубопротезна лабораторія), Ортинської (на Бориславській), Бучацького (на Роксолани), Коржа (жодним чином не впливає на існуючий стан речей), Скольського (бар «13 стільців» на Івасюка), ЗАТ «Трускавецькурорт», ТзОВ «Екотрускавецькурортцентр» та інші. Особливо довго обговорювали депутати питання по підприємцю Махновському («Хижина СПА»). «Цей розрекламований на всю Україну заклад будувався як житловий будинок із гостьовими кімнатами, а до нього навіть заїзд не передбачено», говорив секретар ТМР Петро Шумин. «Ними було зруйновано подвір’я одного з житлових будинків на Бориславській», додав депутат Швець, а депутат Беднарчук зауважив, що раду не має хвилювати питання заїзду до «Хижини» - «Нехай хоч вертольотом літають». Депутат Пілько зауважив, що таких прикладів по Трускавці є кілька, що «який би бичок не скакав, а телятко наше» і що депутатів ставлять перед фактом, що їм треба те чи інше зробити вже після того, як все домовлено поза спинами представників громади. «Ми породжуємо прецедент, коли нас будуть ставити на коліна», заявив Ігор Федорович і навів ряд конкретних прикладів, як в минулій каденції вирішували питання по Бучацькому, коли в одній зоні мікрорайону землі продаються по різній ціні «залежно від того, хто з яким експертом попрацює і так майно і оцінять». Було піднято питання і по декларованому аква-парку – фірма, яка мала його зводити, збанкрутувала.

Доповідала по всіх питаннях щодо протестів прокурора начальник юридичного відділу ТМР Галина Наконечна. В кінці мер Р. Козир зробив передноворічний подарунок юрвідділу – дав доручення проаналізувати всі діючі договори оренди по землі, а таких у місті не менше 400.

Трускавець з кінця січня опустіє

Як повідомив депутат Анатолій Стародуб на сесії ТМР 29 грудня, з кінця січня в Трускавці може зменшитися кількість відпочивальників. «Кінець січня, лютий та березень будуть провальні, бо не буде людей по санаторіях», зазначив Анатолій Георгійович, коментуючи пропозицію прийняти (затвердити) нову нормативну грошову оцінку земель м. Трускавця. Він доводив, що після підвищення орендної плати за землю та земельного податку у Трускавці на 24%, як це планується в проекті рішення, санаторно-курортні заклади змушені будуть змінювати свою цінову політику у сторону збільшення. З ним погодилися деякі інші депутати, інша ж частина депутатів навела контраргументи. Депутат Андрій Кульчинський, наприклад, нагадав, що в Трускавці ряд санаторіїв (державних) не платили в міську казну жодної копійки земельного податку. Прозвучала на сесії і фраза, що дехто заставить людей працювати за «тарілку супу», або ж однозначно піде в тінь і виплачуватиме зарплату в конвертах. В обговоренні питання взяли участь і депутати Ігор Пілько, Сергій Мицик, Євген Юник, Юрій Беднарчук. Своє бачення проблеми підвищення нормативної вартості оцінки землі в Трускавці висловили і доповідач, начальник Управління земельних ресурсів Ростислав Карпович та начальник фінансового управління ТМР Микола Федоричак.

У Трускавці 1 метр квадратний землі після підвищення нормативної оцінки, яку розробляла львівська фірма «Богдан» за 83 тисячі гривень, коштуватиме 337 грн. (оренда?), це тому, що брався до уваги курортний коефіцієнт. Вартість землі зросла в інших містах – у Дрогобичі з 53 до 200 гривень, в Червонограді з 16 до 100, в Стрию така вартість становить 123 гривні. У Трускавці востаннє нормативна вартість змінювалася в 2000 році, а за теперішнім законодавством це має відбуватися раз на п’ять років. Від прийняття цього рішення залежать і розрахунки бюджету Трускавця на 2011 рік, який планують затвердити 5 січня. Голова бюджетної комісії ТМР Юрій Беднарчук вже закликав до співмірності доходів та видатків. Для прикладу він навів дані, посилаючись на начальника відділу освіти, що за останні 10 років кількість учнів у СШ № 3 зменшилася з 1100 учнів до 500, а кількість вчителів залишилася незмінною, а може і зросла. Очікується, що при розгляді бюджету Трускавця на наступний рік нас очікує його дефіцит в 30 мільйонів гривень.

Канікули скорочено

Зважаючи на вимушені канікули в зв’язку з карантином, традиційні канікули для школярів у Трускавці будуть дещо скорочені. Так, учні навчатимуться до 31 грудня, а потім навчання відновиться після 10 січня. Швидше за все будуть скасовані додаткові канікули з 14 до 19 січня. Проте цілком імовірно, що з приходом нової хвилі грипу після потепління у школах знову буде оголошено карантин.

В Уличному вшанували пам’ять земляка

У селі Уличне Дрогобицького району, вшанували пам’ять видатного вченого, доктора педагогічних наук, професора, академіка Мирослава Стельмаховича, який народився у цьому селі. Про це повідомила прес-служба Дрогобицької РДА. На пошану цього відомого українського педагога освітяни усіх шкіл району обговорили питання впровадження ідей родинної педагогіки в практику роботи сучасної української школи. У цьому заході взяла участь науковець-філолог, викладач Львівського національного університету ім. І. Франка донька Мирослава Стельмаховича Оксана, яка поділилась спогадами про батька.

«Живу за двох – за себе і за батька. Для мене святий земний обов’язок – зберегти пам’ять про батька, продовжити розпочату ним справу під девізом „нема в світі, як родинонька”, - наголосила пані Оксана. Тон для свята задала літературно-музична композиція з демонстрацією записів церковної метричної книги, документів, наукових праць, світлин з родинного альбому Стельмаховича. Молоді науковці, викладачі Дрогобицького педуніверситету, які були присутні на заході, розповіли про книгу з історії села Уличне, яка невдовзі побачить світ. У книзі буде окремий розділ, присвячений знаним уличнянцям, зокрема Мирославу Стельмаховичу.

Дрогобич вшанує Бандеру

В Дрогобичі біля пам’ятника Степану Бандері в день народження Провідника ОУН відбудуться урочистості. З нагоди 102-х уродин Героя України дрогобицька громада проведе віче та патріотичний концерт 1 січня. Початок заходів – о 13.00.

А 30 січня мер Дрогобича Олексій Радзієвський проведе підсумкову прес-конференцію для місцевих ЗМІ. Наше видання офіційно на неї запрошене, про її перебіг надамо інформацію вже після Нового Року. Сьогодні ж о 17.00 у Дрогобичі відбудеться урочисте відкриття Новорічної ялинки, підготовлене відділом культури і мистецтв виконавчого комітету міської ради.

Власна інформація

Олексій Радзієвський заборонив енергетикам «влаштовувати терор»

27 грудня ввечері у Дрогобичі кілька годин мешканці центральної частини міста залишились без світла. На оперативній нараді в Ратуші міський голова Олексій Радзієвський навів сумну статистику, яка свідчить, що перебої в електроживленні останнім часом відбуваються мало не щодня. Олексій Радзієвський оголосив попередження керівникові Дрогобицького району електричних мереж Василю Дмитрикові. «Не дай, Боже, на новорічні свята влаштуєте енергетичний терор, - наголосив Олексій Радзієвський. – Приватна структура не може тероризувати стотисячне місто».

Мер Дрогобича, оптимізувавши структуру, заощадить 22 млн. грн.

Аналізуючи стан справ в житлово-комунальному господарстві, міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський побачив, за його словами, дуже цікаві речі. «Самостимулювання директорів зашкалює, - каже Олексій Радзієвський. – Так, в КП «Дрогобичсвітло», де працює 15 осіб, з яких 8 – адмінперсонал і працівники бухгалтерії, посадовий оклад директора вищий від посадового окладу міського голови». Міський голова наголосив, що того «дерибану», який був до його приходу до влади, у місті не буде. Він повідомив, що оптимізація структури дасть змогу заощадити 22 млн. грн. бюджетних коштів, які будуть використані на освіту, культуру і житлово-комунальне господарство.

Відділ внутрішньої політики ДМР

Конфлікт в СШ № 3 м. Трускавця: продовження чи закінчення?

Не виправдалися наші надії та сподівання, що конфлікт в СШ № 3 м. Трускавця вдасться вирішити швидко та без ускладнень. Не хочуть піти назустріч батькам 18 дітей ні адміністрація школи, ні відділ освіти, ні керівництво міста. Здається, ніби чекають, поки не станеться біда і аж тоді вже щось почнуть робити. Воістину як у тій приказці, що поки не гряне грім, мужик не перехреститься. А хреститися є від чого.

Коли маленький Ромчик закінчив дитячий садочок, багато батьків та вихователів дійсно перехрестилися. Чимало з тих, що планували дати свою дитину в СШ № 2 в 2008 році, раптом передумали та й дали своє чадо в СШ № 3, щоб подалі від Ромчика. Не те, щоб хлопець був поганий, але забіяка, хуліган. А так – і вчиться ніби непогано, має здобутки в спорті, є і нагороди. Мама та бабуся хлопчика вважають, що батьки всім класом обрушилися на дитину зовсім безпідставно. Але чи так вже безпідставно?

Роман К. проходив до СШ № 2 в І (sic!) класі немало-небагато – від вересня до березня. Із СШ № 2 всіма правдами-неправдами хлопця «сплавили». Батьки (вірніше, мама) забрали документи та подали їх в СШ № 3. Відтоді для учнів І, а потім ІІ, а потім і ІІІ-Б класу розпочався терор. Розповідають батьки дітей:

- Мого сина він заставляє з підлоги підзбирувати та їсти палички, бо інакше б’є його в туалеті.

- Мою доньку він затягнув у туалет (хлоп’ячий) та роздягнув.

- Мого сина він бив кулаком по голові.

- Мою доньку він стягнув по сходах і я боялася, чи не пошкоджений у неї хребет.

Ці та інші речі батьки розповідали в присутності преси і на батьківських зборах, які пройшли у СШ № 3 для цього класу 27 грудня, розповідали і міському голові Руслану Козиру під час прийому 28 грудня. Але, о диво! Чогось батьків дітей роблять винними, а не маму хлопчика. На батьківських зборах і шкільний психолог Ольга В’ячеславівна (рідна донька директора школи Галини Умнової), і катихит, і юрист, і заступник директора школи, і заввідділом освіти Орест Лобик говорили про те, що не можна ламати хлопцеві життя. Всі зверталися до 18 батьків та поучували їх, якими їм треба бути добрими, із Богом у серці, вирозумілими до умов, в яких живе хлопець. З подібними закликами до батьків звернувся і мер міста, який вважає, що «нам не можна так просто позбуватися своїх громадян», а «хлопцеві не можна ламати майбутнє». Кожен просив батьків поставити їх на місце цього хлопчика, або щоб вони уявили, що вони – це мама Романа. Але чомусь ніхто не хотів сам опинитися на місці матері чи батька дитини – дитини, яку принижує, б’є, над якою знущається малий Роман К.

«Вісім років і ми не можемо дати йому ради?», запитує Руслан Козир і пропонує дати хлопцеві посилене харчування (бо хлопець може й реально недоїдає), а ще… відправити на відпочинок у табір та записати на групу продовженого дня. «Може дамо йому путівку в «Артек» за сумлінну поведінку?», «Мало того, що він збиткується над нашими дітьми під час перерв, так ще й на групі продовженого дня він буде їх тлумити?» - обурюються батьки. Проте Орест Павлович стоїть по струночці перед Русланом Ярославовичем та рапортує: «Ми продовжуємо працювати над цим питанням!» та «Буде зроблено!».

Нелегко в наш час відважитися на дитинку, а ще важче її виховати. Скільки небезпек підстерігає на дитя на дорозі, після уроків, а скільки їх ще буде в дорослому житті. Але щоб у школі!

Адміністрація школи та відділ освіти знайшли «крайнього» та винного у всіх бідах. До вчительки-класовода, в повазі до якої об’єднуються і батьки 18 дітей, і мати Романа та і сам хлопчик, на кожен урок почали приходити інспектори з міськвно, адміністрація школи. «Я був радий, коли до мене приходили на відкриті уроки, бо ж є що показати», говорить заввідділом освіти Орест Лобик, але він відверто лукавить. Автор цих рядків сам працював вчителем 9 років у школі, був і заступником директора школи, але вперше доводиться чути про «радість» вчителя від присутності на уроці та ще й в постійному режимі сторонніх осіб. Знаємо ми, як це впливає і на учнів. Та врешті-решт, більшість поганих діл Роман вчиняє якраз поза уроками – на перервах, після уроків тощо.

Батьки розповідають, що сконтактувалися із біологічним батьком хлопця, але той не бажає тепер забирати хлопця на виховання, бо вже пізно. Мати, стверджують вони, була умовно засуджена, її співмешканець не умовно, а реально. Бабуся Романа К. хвора, хоча годує дитину, старається дбати наскільки може. Хлопець може себе поводити нормально і потім раптово, ні з того ні з сього, стає неадекватним – визнає сама бабуся.

Про цю раптовість зміни настрою говорили на раді профілактики, розповідають батьки, і вчителі музики, англійської мови, педагог-організатор. Один з кращих тренерів із плавання в ДЮСК «Спортовець» Богдан Смеречинський неодноразово відтягував Романа від інших дітей, коли той бив їх головою об кахель. Про ці та інші факти багато батьків дізналося тільки нещодавно – їхні діти боялися про все розповідати вдома, боячись помсти Романа. Діти бояться його і надалі, бояться і вітчима, вже й бояться говорити про знущання над ними, бо чутлива дитяча душа відчуває лукавство, коли винними все одно в результаті намагаються зробити їх, а справжнього винуватця вигородити. Питається – чому так?

Дві цитати із зустрічі з мером. Орест Лобик: «Кримінальна відповідальність наступає з 11 років після здійснення важкого злочину». Мати учня 3-Б: «Нам чекати випадку, коли щось серйозне трапиться?».

Батьки говорять, що із всіх їхніх заяв зареєстровано лише одну – решта адміністрація СШ № 3 тільки бере до відома. Це порушення закону. Батьки стверджують, що якщо класовода поміняють, то вони всі 18 готові перевести своїх дітей у СШ № 2. А Орест Лобик говорить, що в обласному управлінні освіти в такому випадку рекомендують негайно замінити вчителя, але він це не зробить, бо все не так просто і так далі. Хоча 28 та 29 грудня у класовода у школі вилучили класний журнал, не пояснивши, з якою метою це робиться, повідомляє наше джерело в цьому навчальному закладі Трускавця.

Дві години розмови на батьківських зборах 27 грудня не поставили крапки в цій історії. Чітке роз’яснення юриста Трускавецького МВ ВГО «Комітет по боротьбі з корупцією» та помічника-консультанта депутата Ткаченка О. О. Богдана Андроника стосовно того, що батьки все-таки зможуть, якщо захочуть, добитися позбавлення батьківських прав маму Романа, призвели до того, що вона виявила готовність написати заяву на переведення її сина на індивідуальне навчання. «Але це буде на Вашій совісті!», патетично скрикує вона. Але написання такої заяви ще не означає, що 8-річного К. дійсно переведуть на таку форму навчання, адже ще своє слово має сказати медико-педагогічно-психологічна комісія як міська, так і обласна.

Що робити? Переводити на індивідуальне? Перевести в 3-А цієї ж школи? Рекомендувати мамі забрати документи та знову подати їх в СШ № 2? Зайнятися вихованням Романа його бабці? Взяти його на хлопчика-прислужника при церкві св. Іллі? Здати його в інтернат? «Він не зможе без мене, а я без нього…», мало не плаче пані Галина, мати Романа. А матері інших 18 дітей теж мало не плачуть – і над долею цього хлопця, а ще більше над долею власних дітей, які мали таке нещастя потрапити в один клас із цим малим.

Семестр закінчується, канікули – це фактично свята. При нормальних розкладах діти їх проживають радісно, весело. Але як їх переживуть діти 3-Б класу трускавецької третьої школи? Навіть думка про те, що після канікул вони будуть змушені знову повзати перед малим монстром на колінах та підзбирувати ротом із пилюки печеньки, мучить їх. Вони знову боятимуться йти попісяти чи покакати, бо при вході в туалет їх підстерігатиме Ромчик. Вони змушені будуть втікати, щоб не бути побитими указкою чи малими, але міцними кулаками. Вони переживатимуть за свою подружку, старосту класу Даринку, яка може в один момент просто померти на очах цілого класу, адже в дитини цукровий діабет першого ступеня, а Ромчик вибрав її за одну з найулюбленіших своїх жертв. Вони бояться, що дяді і тьоті, які так масно говорять про добро та справедливість, заберуть від них їхню улюблену вчительку. Бо вони ще діти і не знають всіх підводних каменів, всіх нюансів цієї історії. Їх позбавили дитинства своєю бездіяльністю – і дальше ставимо три крапки, не вказуючи хто саме, бо не хочемо нікого звинувачувати.

Повірте, шановна адміністраціє СШ № 3, керівництво відділу освіти, керівники міста на чолі з мером – ми так хотіли б, щоб ця публікація по даній проблемі була останньою. Зробіть щось, доведіть, що ви є дійсно на своїх місцях. На хлопський розум – зробіть так, щоб і вовк був ситий, і коза ціла, щоб і Ромчика не скривдити, але щоб не продовжувалася кривда і інших 18 діток в цьому класі. Просять Вас про це батьки, а ми долучаємося і молимося за розв’язання даної проблеми. І веселих Вам всім свят.

Володимир Ключак

70-літній ювілей відзначили по-молодецьки!

26 грудня колектив Львівського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Ю. Дрогобича відсвяткував 70-ти літній ювілей від дня заснування та творчої діяльності Театру. Привітати служителів Мельпомени приїхали цінителі мистецтва і культури: директор Закарпатського державного Українського обласного музично-драматичного театру міста Ужгорода Любов Волинчук, Народний артист України, лауреат Національної премії  ім. Шевченка, художній керівник Рівненського академічного музично-драматичного театру Володимир Петрів та головний балетмейстер цього ж театру, Заслужений артист України Олексій Дякіш.

Родзинкою урочистої частини було привітання артисток Закарпатського театру Наталії Зукіної та Наталії Верес, котрі в образі циганок зі специфічними, притаманними лише для циганського табору жартами „увірвалися” на сцену і під шквал бурхливих оплесків „привітали” головного режисера театру ім. Ю. Дрогобича Олександра Короля лялькою в пелені. Мовляв, в Ужгороді був, до циганки Анжели заходив… Приймай подарунок! А на додачу – циганську підкову, на щастя!

Згодом до привітань долучилися новообраний губернатор Львівщини Михайло Цимбалюк, голова Дрогобицької райдержадміністрації Михайло Сендак, міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський та представники дрогобицької міської ради. В ході вітального слова вони побажали колективу творчих успіхів, натхнення та процвітання. До пам’ятних подарунків та привітань з уст Михайла Цимбалюка додалася багатообіцяюча фраза:  «Я мав розмову з міністром культури та туризму Михайлом Кулиняком. Ми домовились, що наступного року, навесні подаруємо театру новий автобус». І з цими словами подарував художньому керівникові театру Миколі Гнатенку комп’ютер.

На завершення урочистої частини за розпорядженням голови ЛОДА Михайла Цимбалюка найбільш старанним і досвідченим працівникам театру та його ветеранам було вручено почесні грамоти. За вагомий особистий внесок у розвиток музичного театрального мистецтва, багаторічну плідну працю та з нагоди ювілею.

Ще б пак! Талановиті артисти, актори та актриси в рік гастролюють більш, як 550 вистав в різних куточках України. Свого часу вони побували і в Чехії, і в Молдові, і в Польщі, і в Росії. Театр став частина їхнього життя. Своїм талантом вони змушують публіку радіти і плакати, переживати і співчувати!

І ось нарешті настав довгожданний момент для вдячного глядача – презентація спільного проекту Львівського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Ю. Дрогобича та Заслуженого Прикарпатського ансамблю пісні і танцю України „Верховина” –  вистави „Запорожець за Дунаєм”. Після ремонту театру, котрий тривав два з половиною роки, і вражав вишуканістю, елегантністю та аристократичним шиком, спраглі за театральними дійствами глядачі сприйняли виставу на „ура”. Бурхливі оплески, море квітів лягли до ніг талановитих митців. Вражені майстерною грою акторів, присутні не могли відірвати очей ні від захоплюючих сцен та відмінних декорацій, ні від вишуканості звабливого танцю одалісок турецького Султана, роль якого виконував артист Заслуженого ансамблю “Верховина” Ростислав Герилів. А про національний український стрій годі й говорити! Такого колориту національних костюмів, такого знання традицій нашого народу та козацького звичаю, майстерно переданого через гру акторів, годі було й сподіватися! Глядач просто потонув у вирі подій. І разом з Оксаною (молодою актрисою муздрамтеатру Наталією Криськів) та її нареченим Андрієм (актором Прикарпатського ансамблю Володимиром Сичем) переживав на турецькій землі тугу за Україною та сміявся до сліз з витівок кмітливого козака Івана Карася (Заслуженого артиста театру Ю. Дрогобича Анатолія Цимбала). А коли його дружина Одарка (неперевершена Анна Нечай, актриса драмтеатру) „виховувала” свого чоловіка вилами, публіка просто захлиналася від сміху! І щиро раділа щасливому закінченню вистави – одруженню молодят Андрія та Оксани та „вольній” грамоті, що дарувала свободу родинам запорізьких козаків, які через жорстоке свавілля російської імператриці Катерини ІІ змушені були покинути рідний край. І як вражала жорстока правда: турецький султан набагато людяніше повівся з козаками та їх родинами, ніж „расєйські” посіпаки, піддані тої, що вмила Україну козацькою кров’ю. Що на кістках козацьких збудувала Петербург… Навіки проклятої у козацьких думах та піснях Катерини ІІ.  

Заслужений діяч мистецтв України, директор-художній керівник Микола Гнатенко, головний режисер театру Ю. Дрогобича Олександр Король та директор ансамблю „Верховина” Зорян Ацедонський, котрі працювали над спільним проектом цього витвору мистецтва погодились дати нам ексклюзивне інтерв’ю .

-  Пане Миколо, маючи за плечима 17-річний досвід  роботи в театрі, як можете охарактеризувати гру акторів?

-  Приємно вражений майстерністю їх виконання. Я б і сам краще не зміг увійти в роль.

-  Скільки часу тривала підготовка до презентації?

-  Більше року.

-  Де плануєте гастролювати з виставою „Запорожець за Дунаєм”?

-  Поки що касовий збір буде проходити в стінах драмтеатру (сміється), згодом поїдемо у Львів, а далі – подивимося, як складуться обставини. Чи будемо фінансово спроможними?

-  Зоряне Тарасовичу, як зародилася ідея спільного проекту вистави?

-  Мушу зізнатися, ідея напрацювання твору виникла досить спонтанно. Під час зустрічі з заступником начальника управління культури ЛОДА Юрієм Корчинським та п. Миколою Гнатенком  ми обговорювали подальші перспективи нашої співпраці. В результаті дійшли згоди – спільними зусиллями здивувати шанувальників театру потужним проектом вистави “Запорожець за Дунаєм”.  До реалізації цього проекту було залучено Заслуженого діяча мистецтв, професійного диригента Миколу Михаця, на плечах якого лежала клопітка робота щодо музичного аранжування твору. Режисерську роботу бездоганно виконав Олександр Король.

-  Пане Олександре, скільки часу працюєте в стінах Дрогобицького драмтеатру?

-  Майже сім років.

-  А самі звідки родом?

-  Народився і жив в Києві.

-  Не шкодуєте, що могли б зробити кар’єру в столиці?

-  Я не кар’єрист. Я дарую людям радість від побаченого, а щирі оплески гріють душу як у столиці, так і у інших містах України. Шлях до мистецьких вершин  завжди складний, зате він осяяний високою метою служити прекрасному, ідеалам добра і людяності. Чи в Києві, чи в Дрогобичі: Театр є Театр. А талановитих митців і у Дрогобичі вистачає.

-  Скільки часу зайняла постановка твору?

-  На репетицію акторів пішло більше місяця, підготовчий процес тривав приблизно два місяці. На все,  про все – пішло десь пів року.

-  Вибачайте, за нескромне питання: як віднеслися до подарунка циганок – дитини в пеленках?

-  Вдалий жарт, прикольний! Чудовий заряд енергії та бадьорості.

Вікторія Лишик, «Львівська газета»

Не тільки на Миколая

Те, що на свято Миколая вже стало традицією цікавитися життям діточок зі шкіл-інтернатів та допомагати їм, це надзвичайно добре. Свято для потребуючих ціною власного зречення з тієї чи іншої вигоди – благе діло. Проте ще більш благим буде, коли пам’ятатимемо про потреби інших і після свят, на щодень. Адже як кожного дня ми та наші діти хочемо їсти, пити, одягатися, веселитися, жити, а не просто існувати, так цього хочуть і ті, кого лиха доля чи рідні батьки позбавили права на щастя. А таких на наших теренах ой як багато. От тільки живуть вони поруч, ніби в паралельному світі, хоча насправді мали б жити разом із нами, бути частинкою великої сім’ї, нашого суспільства.

Для багатьох із дітей-сиріт Святий Миколай цього року був щедрим. Постаралися різні політичні сили, підприємства, організації. Так, для прикладу, трускавецький супермаркет «Будівельні технології ХХІ століття» (керівник – Володимир Наконечний, депутат ТМР) допоміг дітям-сиротам із Борислава, Дрогобича, Нагуєвич. Допомагають діткам в «Ротарі-Клубі», керівники різних оздоровниць Трускавця, просто совісні підприємці. І таких прикладів можна б навести ще багато. Одні збирали кошти, інші допомогли речами, ще інші оргтехнікою чи певними видами робіт.

Свята тривають, але вони перейдуть і настануть будні. Проте і в будні можна робити добро – можна і треба. Подаємо адреси та контактні телефони дитячих закладів нашого регіону (інформацію взято з газети «Каменярі».

Нагуєвицька спецшкола-інтернат для дітей зі зниженим зором, кількість дітей – 121, телефони: (244) 787-37 та 788-38.

Бориславська спецшкола-інтернат для дітей з наслідками поліомієліту та ДЦП, 112 дітей, знаходиться в Бориславі на вулиці Короленка, 6. Тел. (248) 540-64 та 525-35.

Бориславська школа-інтернат для дітей із захворюваннями органів травлення на Коновальця, 2, 180 діточок. Тел. (248) 508-52.

Бориславський дитячий будинок «Оріана» на Шевченка, 43, 54 дитини. Тел. (248) 581-83.

Дрогобицький дитячий будинок «Оранта» на Тарнавського, 37, 51 дитина. Тел. (244) 226-95.

Знаємо, що в Трускавці та Дрогобичі живе немало олігархів та просто заможних людей, яким нескладно допомогти, от тільки їм варто про це нагадувати. Віримо, що потреби ближнього, особливо якщо цей ближній – беззахисна хвора сирітка, не залишаться поза їхньою увагою. Хоча щоб робити добро не обов’язково треба бути багатим, потрібне тільки бажання. Та от багаті люди все ж мають значно більше можливостей для цього.

Володимир Ключак

А роки летять….

Годинник відлічує години, хвилини, секунди… Час біжить, і неможливо його зупинити. І хочеться скрикнути: «Зупинись! Не поспішай, я ще не встиг всього зробити». Але наче не розуміючи, не маючи ні жалю, ні співчуття, час біжить. А з ним відлітають місяці, роки та життя людини у майбуття. Ніби  вчора ще бігав босоніж в безтурботному дитинстві, а вже сьогодні голову покриває сивина. День за днем, рік за роком – і кожна людина наближається до вічності. Лише недавно зустрічали НОВИЙ 2010 рік, а сьогодні він вже старий. Бажали один одному щастя, здоров’я, радості, благословення в 2010, а він вже залишає нас. Так, цей рік вже пройшов, і його не повернути. Не повернути втраченого часу, не повернути слів, які сказали своїм коханим, не наздогнати те, що пройшло, не змінити те, що зробили, не зробити того, що не встигли. А час біжить, і швидко втікає від нас. Хтось каже, що час втікає, інший – що він до нас приходить. Обоє кажуть істину. Проте рік, який вже проминув, це історія, написана нашим життям. Але приходить НОВИЙ 2011 з Божої скарбниці, як подарунок для кожної людини. Це подібно до чистого аркушу паперу, розділеного на 12 частин, а кожна частина – на 30 секторів. І знову кожен із нас береться за ручку і починає день за днем вписувати нові події. Так, цього більше не зроблю, бо соромно, а те інше так хочеться щоб заполонило новий аркуш 2011 року. Адже, що запишеш на листку життя 2011 – те прочитаєш в 2012-му.

Бажаю кожному із нас: пишімо так, щоб було приємно читати. Те, про що жалкуємо, не пишімо більше в Новому році. Вчімося на помилках інших та на своїх власних, старих. Живімо так, щоб тим, хто поруч з нами, хотілося ближче до нас та довше жити. Творімо добро, милосердя. Проявляймо любов та милість. Пильнуймо кожного часу, бо він подарований нам Богом. Господь нікого не обділив і не образив. Всім подарував однакову кількість днів в році та годин на добу. А вже як використані вони, залежить від нас. Миру, щастя, здоров’я, терпіння, любові, успіхів у добрих починаннях та рясних Божих благословень кожному із Вас, шановні читачі, у Новому 2011 році.

Поки писав, думав: «Час зупинився?» Ні! Годинник і далі відлічує секунди, хвилини, години нашого життя.

І роки летять…..

Володимир Кузьмич, пастор церкви «Добра Новина» в м. Стебник

 

З НОВИМ 2011 РОКОМ ВІТАЄ ВАС ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯ «ТРУСКАВЕЦЬКИЙ ВІСНИК»!

ЩАСТЯ, ЗДОРОВ’Я, УДАЧІ, ЛЮБОВІ, ДОСТАТКУ, БЛАГОПОЛУЧЧЯ  ТА ВСІХ ЛАСК БОЖИХ!

ЗІ СВЯТАМИ ВСІХ ВАС!

 



Обновлен 09 июл 2012. Создан 11 мар 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником