Трускавецький вісник № 21 (265) від 21 лютого 2011 р.

 

Трускавецький вісник № 21 (265) від 21 лютого 2011 р.

21.02.2011



 

У номері: Мішень, Провінційний скандал, 100 днів влади Дрогобича, Сто днів - нульовий результат, Крамар очолив КП "Трускавецьтепло", За що ми платимо ЖЕКам.

Новини Трускавця та регіону

Вартість проїзду до Дрогобича зросла

Проїзд до Дрогобича з 20 лютого подорожчав. Вартість квитка збільшилася із 2,25 до 2,50 грн.

Заступник Лева Грицака очолив «Трускавецьтепло»

На понеділковій нараді 21 лютого мер Трускавця Руслан Козир представив керівника новоствореної структури – КП «Трускавецьтепло». Ним став Руслан Крамар, який народився 27 листопада 1973 року в місті Стебнику, де і проживає по сьогоднішній день (мікрорайон Солець). Пан Крамар має вищу освіту, досвід роботи на комунальних підприємствах у нього є (працював у тепловому господарстві міста, коли стався найпотужніший вибух котельні в Трускавці). В 2006 – 2007 роках Руслан Крамар працював заступником міського голови Трускавця Лева Грицака. Є депутатом ТМР, головою комісії з питань ЖКГ, очолює міську «Батьківщину».

В 2008 – 2009 роках Руслан Крамар активно лобіював питання надання дозволів на автономне опалення в Трускавці, допомагав мешканцям уникати оплати за комунальні послуги, в тому числі за квартплату і за теплопостачання, якщо вони не надаються належним чином. Брав активну участь в масових заходах – як на балконі міської ради, захищаючи Лева Грицака від опозиційної «Нашої України», так і на організованих маршах протесту проти ненадання дозволів на автономне опалення Віктором Марченком.

«За правління пана Крамара підприємство буде ефективним, незбитковим, керованим, малозатратним і потрібним для міста», зазначив Руслан Козир на представленні керівника. Сподіваємося, що всім нам буде тепло, або й гаряче. Ймовірно, що лави «Батьківщини» поповнюватимуться. А наше джерело з оточення мера міста повідомляє, що цю посаду п. Крамару запропонували на певних умовах, на які він погодився.

«Наше місто» – комунальне підприємство року!

Оргкомітет Національного бізнес-рейтингу повідомляє, що трускавецьке комунальне підприємство «Наше місто» визнано комунальним підприємством-2010, тобто кращим комунальним підприємством минулого року. Про це на понеділковій нараді 21 лютого повідомив міський голова Трускавця Руслан Козир, зачитуючи лист, який прийшов на ім’я Юрія Алієва. Даний факт зафіксований державними органами статистики. Серед критеріїв, які визначили такий вибір – чистий прибуток та продуктивність праці. Передбачено державну нагороду – Орден за трудові заслуги. Мер Трускавця вважає лист-повідомлення казусним та курйозним випадком. Здивувало Руслана Козира і те, що КП «Наше місто» може отримати нагороду від однієї з українських церков. «Чи УПЦ опікується комунальним господарством?», здивувався очільник міста.

Трускавець перейде на індивідуальне опалення?

Близько 40% населення Трускавця вже встановило собі автономне опалення. Про це на понеділковій нараді 21 лютого повідомив міський голова Руслан Козир. Він вважає, що нам потрібно подбати про економічну та енергетичну безпеку міста, а для цього використовувати енергоощадні технології. «Індивідуальне опалення мінімум в 4 рази здешевить оплату за обігрів помешкання», наголосив мер. В той же час не варто забувати, що якщо з багатоповерхового будинку хоча б одна людина відмовляється від’єднуватися від централізованого опалення, її від’єднати насилу не можна, бо на стороні таких людей закон.

Натомість мер Дрогобича Олексій Радзієвський на прес-конференції 21 лютого, присвяченій 100 днів діяльності дрогобицької влади, подібні заяви керманичів Трускавця та Борислава щодо тотального переведення на автономку вважає «незрозумілими». Він зазначив, що існують об’єкти, які перевести на індивідуальне опалення неможливо в принципі. Натомість в житловому секторі це потрібно робити, але першим кроком має бути створення ОСББ.

За що купити редуктор?

Мешканці будинку 36 на вулиці Мазепи вже стомилися чекати, коли в їхньому будинку запрацює ліфт. Причина поломки – згорів редуктор, а його вартість становить біля 18 тисяч гривень. В той же час мешканці цього та кількох сусідніх будинків заборгували КП «Наше місто» 167 тисяч гривень, повідомив на понеділковій нараді 21 лютого в. о. генерального директора підприємства Теодозій Копко. Руслан Козир висловив припущення, що ці кошти можна залучати і з інших джерел, зокрема над цим міг би попрацювати і депутат-мажоритарник.

Заборгованість по зарплаті почали погашати

Заборгованість по зарплаті в КП «Наше місто» зменшилася з 2 мільйонів 40 тисяч до 1 мільйона 450 тисяч гривень, повідомив на понеділковій нараді 21 лютого в. о. генерального директора підприємства Теодозій Копко. Люди вже отримали заборговані їм гроші за вересень та 32% за жовтень. А працівники філії саночистки вже переведені в КП «Парк курортний». Роботи їм додасться, бо в місті виявили такі вулиці, які взимку не прибиралися взагалі, а влітку їх прибирали всього два рази на тиждень. Облаштують по мікрорайонах для двірників і пункти, де вони можуть зберігати інвентар та обігрітися. До прибирання міста залучать і осіб, яких кримінально-виконавча інспекція посилає на примусові громадські роботи.

ЗАТ «Трускавецькурорт» нечемний

Внаслідок несанкціонованих робіт, які проводив ЗАТ «Трускавецькурорт» на станції приготування мінеральної води неподалік пам’ятника Адаму Міцкевичу (позаду згорілої більярдної) постраждала екологія Трускавця. Про це говорилося на понеділковій нараді 21 лютого.  Відходи своєї діяльності ЗАТ «Трускавецькурорт» скинув у побутову каналізацію, вона забилася, забилася і ливнева каналізація, сталися витоки через каналізаційні люки, все замулено. За нашою ж інформацією, ЗАТ «Трускавецькурорт» незаконно пробурює свердловину для видобутку мінеральної води і цей факт може стати справжньою катастрофою для стану наших цілющих джерел.

А заголовок теми стосується того, що в санаторії «Янтар» головний лікар позбавила права нашого колегу-журналіста на отримання інформації, яку йому гарантує чинне законодавство України.

Рейдові проколи

Минулого тижня Служба у справах дітей ТМР провела два рейди – в паб «Абордаж» та в «Міленіум», повідомила на понеділковій нараді 21 лютого керівник Служби Леся Дребот. Рейдовики лоб у лоб зіткнулися із проблемою акселерації, коли дійсно школярів вони сприйняли за значно доросліших, натомість у старших осіб почали вимагати документи, на що ті обурювалися. Подібні рейди проводитимуть і надалі. Здійснено перевірки і ігрових центрів, зокрема в приміщенні МАУП, там двоє неповнолітніх перебувало під час навчальних занять. Із керівництвом цього центру не вдалося ні зустрітися, ні здзвонитися.

Служба у справах дітей в дії

Міський голова підписав розпорядження про проведення фестивалю-конкурсу «Україна в моєму серці», про це на понеділковій нараді 21 лютого повідомила керівник Служби у справах дітей ТМР Леся Дребот.  Конкурс пройде на базі санаторію «Джерело», він буде присвячений творчості Лесі Українки та Тараса Шевченка. Теж Служба розробила та подала до друку два буклети – «Закон і ти» та стосовно насильства в сім’ї. А наступного тижня в Трускавці пройде семінар-тренінг по дітях-сиротах і позбавлених батьківського піклування, таких у Трускавці 23 (16 під опікою, 4 в прийомних сім’ях, двоє в спеціалізованих школах-інтернатах Борислава).

17 притонів

У Трускавці діє як мінімум 17 притонів, про це на понеділковій нараді 21 лютого повідомив начальник трускавецької міліції Іван Маліш. Він попросив трускавчан бути уважними та подбати про безпеку своїх помешкань, адже в регіоні орудує злочинне угруповання квартирних злодіїв, швидше за все це гастролери. Тільки минулого тижня у Трускавці обікрали дві квартири і то серед білого дня (з 10.00 до 14.00). Обкрадають таким самим способом помешкання і в Дрогобичі та Бориславі. Злодії не гребують нічим. Потрібно заключати угоди із відділом охорони, встановлювати сигналізацію.

У Трускавці буде створена комісія, яка обходитиме горища та підвали. В місті розвелося багато безпритульних, які спричиняють пожежі. Так, за останні кілька днів еменесники тричі виїжджали гасити пожежі – по Мазепи, 14 та по Івасюка, 1. Постраждав один громадянин 1978 р. н., якому в підвалі обгоріли обличчя та кисті рук. Про це на понеділковій нараді 21 лютого повідомив начальник міського МНС Микола Лучковський. Він звернув увагу, що КП «Наше місто» часто уникає виконання прямих обов’язків та не хоче співпрацювати із відділом МНС, свіжий приклад – ситуація із фурою з Луцька, яку розвернуло в ніч з 20 на 21 лютого біля залізничного переїзду в Трускавці. Пан Копко не зміг нічого відповісти, бо не володів ситуацією.

Інші штрихи із понеділкової наради

21 лютого понад годину тривала понеділкова нарада при міському голові Трускавця. Про стан справ доповідали в. о. начальника Управління ЖКГіБ Василь Колотелюк, головний лікар міської лікарні Осип Свіжинський, начальник відділу освіти Орест Лобик, директори КП «Парк курортний» Іван Вачко та КП «Наше місто» Теодозій Сидір, головний державний санітарний лікар Трускавця Наталія Когут, начальник Управління праці та соцзахисту Юстина Когут, керівник водоканалу Володимир Возняк, начальник відділу у справах сім’ї, молоді та спорту Зенон Пристай, начальник Служби у справах дітей Леся Дребот, начальники Трускавецьких МВ УМНС та МВС Микола Лучковський та Іван Маліш. Із грипом у нас ситуація стабільна, натомість далі поширюється вітрянка, вода подається за графіком, та є багато витоків (найбільше на чавунних трубах по вулиці Городище), з першого вересня у Трускавці запрацює центр розвитку дитини (дітей після обіду готуватимуть до школи по кілька годин), міське управління праці перевірятимуть із міністерства (буде аудит), в п’ятницю розпочався футбольний турнір на базі «Спортовця», в суботу проходив семінар-тренінг для представників молодіжних організацій. В кінці наради керуючий справами Олег Ковальчин зобов’язав всіх подати свої пропозиції по кадровому резерву.

Фермери матимуть доступ на ринки Дрогобича

Ціни на ринках Дрогобича вищі, ніж в Самборі чи Стрию і з тим треба щось робити. Про це на прес-конференції 21 лютого повідомив мер Дрогобича Олексій Радзієвський. Олексій Васильович розповів про монополізацію на ринках Дрогобича робочих місць та цінової політики і зауважив, що з цим потрібно боротися. Так, мером поставлено завдання створити можливості для доступу фермерів Дрогобицького, Самбірського та інших районів на ринки міста, щоб вони могли реалізувати продукцію за реальними, а не накрученими цінами.

Власна інформація

Виконком перевіряє і радить

17 лютого відбулося планове засідання виконавчого комітету трускавецької міської ради. На порядку денному – звіт комунальних підприємств про роботу за 2010 рік. Такі звіти проводяться щорічно у відповідності до статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Звітували п’ять діючих комунальних підприємств: КП "Харчовик", КП "Парк курортний", КП "Редакція міського радіомовлення", КП "Квартирне бюро", КП "Книги". На основі доповіді керівника відділу планування та інвестицій п. Завірюхи було встановлено, що 4 підприємства (КП "Харчовик", КП "Парк курортний", КП "Квартирне бюро", КП "Книги" не є збитковими. Були перевірені установчі документи цих підприємств, запропоновано певні схеми покращення фінансової ситуації, керівникам цих підприємств рекомендовано розробити бізнес плани на поточний рік, запропонувати нові методи господарювання, які можуть призвести до збільшення  товарообігу, підняття зарплат.  Можливо, буде прийняте рішення про вливання якогось коштів у статутний фонд цих підприємств. Порушень не виявлено.

Говорячи про доцільність таких щорічних звітів, міський голова наголосив, що наші комунальні підприємства мають бути дієздатними, тим більше, що вони функціонують на важливих напрямках господарювання і життєдіяльності міста. Приміром, КП "Книги" було запропоновано орієнтуватися на українську книгу та рекламну продукцію Трускавця.

КП "Квартирне бюро" займається тим, що відслідковує приїзд на курорт приватних туристів. Підприємство пропонує гостям місця для проживання. Доцільною могла би бути співпраця КП "Квартирне бюро" з КП "Харчовик", яке може надавати послуги з харчування. Претензій і зауважень щодо статутної і фінансової діяльності КП "Квартирне бюро" і КП "Харчовик" не було.

КП "Парк курортний" здійснює діяльність у відповідності до статутних вимог і фінансових планів. На сьогоднішній день це підприємство виконуватиме багато більше функцій, на нього наразі покладено саночистку, благоустрій і озеленення міста. У курортному парку до 1 квітня має бути проведена інвентаризація зелених насаджень, виготовлено і розміщено на кожному дереві, яке має цінність, паспорт із зазначенням породи дерева, його віку і таке інше. Щоб кожен відпочивальник міг побачити, як багато у нашому парку унікальних дерев.

Розглядалося питання по комунальному підприємству, яке припинило свою діяльність, – КП "Трускавецьспорт". Це підприємство, засноване 2006 щороку, на сьогодні не функціонує і не має керівника. Існує загроза наростання штрафних санкцій по цьому підприємству. Тому виконком прийняв рішення про недоцільність функціонування такого підприємства. Далі питання про створення ліквідаційної комісії розглядатиме сесія міської ради.

Щодо КП "Редакція міського радіомовлення", то саме навколо його звіту виникло чимало суперечок і інсинуацій в пресі ще задовго до засідання виконкому. Звучали звинувачення на адресу міської ради, як ініціатора перевірки фінансово-господарської діяльності цього підприємства, в політичних репресіях щодо його керівника Світлани Марецької.

КП "Редакція міського радіомовлення"  для своєї діяльності орендує приміщення міської ради на Бориславській, 1. Уже тривалий час підприємство не сплачує комунальні послуги, які мало би сплачувати згідно з договором оренди, сума боргу вже становить понад 14 тис. грн. Міський голова своїм розпорядженням створив комісію, щоб перевірити фінансово-господарську діяльність, що є цілком закономірним, адже засновник має обов’язок і право контролювати діяльність підприємств, що перебувають у його відання. 

Результати фінансової діяльності КП "Редакція міського радіомовлення" за 2010 рік:

-     дохід – 140, 2 тис. грн.;

-     фінансування із міського бюджету – 110 тис. грн.;

-     витрати – 136, 8 тис. грн., в тому числі

-     оплата праці – 82, 8 тис. грн.;

-     нарахування на зарплату – 3, 5 тис. грн.;

-     чистий прибуток – 3, 4 тис. грн.;

-     платежі  до міського бюджету – 625 тис. грн.;

-     середня зарплата працівників 1 тис. 722 грн.

Редакційна рада – наглядовий орган за діяльністю КП "Редакція міського радіомовлення", який має складатися: 50% представників засновника і 50% представників КП, був затверджений рішенням виконкому, а не сесією, що також є порушенням.

Уся проведена міською радою робота щодо КП "Редакція міського радіомовлення" є звичайною перевіркою діяльності підприємства, яке перебуває у віданні міської ради, і перекручувати факти, шукаючи у діях міської ради політичних репресій, не слід.

Прес-служба міського голови Трускавця

Вісті зі Стебника

-          З 21 лютого першого і третього понеділка місяця з 14.00 до 17.00 у приміщенні сесійної зали Стебницької міської ради депутат Львівської обласної ради від політичної партії “Народний рух України” Тарас Курчик здійснюватиме прийом громадян.

-          Громадська приймальня Стебницької організації політичної партії “Фронт змін” здійснює особистий прийом громадян депутатами Стебницької міської ради у вівторок і четвер кожного тижня з 15.00 до 18.00 в приміщенні, що знаходиться за адресою: м.Стебник, вул.Грушевського, 1, другий поверх. Телефон 44-07-48.

-          На сьогоднішній день на обліку відділу з надання всіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг м. Стебника перебуває 905 ветеранів Великої Вітчизняної війни (учасників війни, інвалідів, учасників бойових дій та їх вдів, а також ветеранів праці), а також 207 громадян похилого віку, 204 - особи зі статусом дитина війни. 36 стебничан мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, 20 - ветерани військової служби та ветерани органів внутрішніх справ, 25 осіб - реабілітовані жертви політичних репресій в Україні. 22 стебничани мають статус жертв нацистських переслідувань. Загалом соціально захищених інвалідів України в Стебнику нараховується 836 осіб, 113 з яких є інвалідами першої групи, 114 - інвалідами другої групи та 115 - інвалідами третьої групи. Осіб пенсійного віку на сьогоднішній день у Стебнику нараховується 4076 чоловік. Всім цим людям держава надає гарантовану соціальну допомогу.

-          На останній понеділковій нараді в Стебницькій міській раді керівник КП “МВУЖКГ” Володимир Вакуленко доповів міському голові Стебника Василю Пецюху про те, що до кінця цього тижня будуть встановлені сміттєві урни, які міськвиконком місяць тому дав завдання підприємству виготовити і розмістити на пішохідних доріжках. Чи стане місто від цього чистішим, покаже час.

Газета «Воля громади»

Вісті з Борислава

-          17 лютого відбулося засідання виконавчого комітету Бориславської міської ради. На засіданні розглянуто 31 питання, по яких прийняті відповідні рішення: Про стан розгляду звернень громадян та стан діловодства у Бориславській міській раді та її виконавчих органах у 2010 р.; Про схвалення перспективної схеми теплопостачання міста Борислава на 2011-2015 рр.; Про погодження Програми створення, стимулювання та підтримки діяльності об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) у місті Бориславі на 2011р.; Про утворення комісії для виявлення творів, які містять пропаганду війни, насилля, жорстокості, національної ворожнечі або ненависті та недопущення розповсюдження порнографії і підбурювання до вчинення злочинів; Про затвердження Положення про міську комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій та її посадового складу; Про затвердження Положення про Бориславську міську евакуаційну комісію та чисельний склад і перелік посад на яких особи, що їх займають, входять до складу комісії; Про схвалення Комплексної програми охорони навколишнього природного середовища м. Борислава та смт. Східниці на 2011-2015 рр. Розглядалися також питання щодо призначення субсидій окремим мешканцям міста, надання соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, звільнення дітей з малозабезпечених сімей від оплати за харчування та ін.

-          Рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради від 17.02.2011 р. проведено державну реєстрацію установчих документів Бориславського міського громадського об’єднання «Віче Борислава». Голова організації – Пиріг Ігор Іванович, юридична адреса – м. Борислав, вул. Раточинська, 96. Мета діяльності – сприяння формуванню громадянського суспільства, об’єднання та захист спільних громадянських, економічних та соціальних інтересів українців міста Борислава, задоволення їх культурних, освітніх, мовних, інформаційних та інших запитів і потреб, збереження та поширення українських культурних традицій та цінностей.

-          Борислав має давні спортивні традиції. Представники міста успішно захищали його честь на змаганнях різного рівня. 18 спортсменів входили до складу збірних команд України з акробатики, волейболу, боксу, легкої атлетики, футболу, стрільби з лука, жіночого боксу. Поповнила цей список юна бориславка Ольга Устай.  Вона навчалася в гімназії, а зараз поєднує навчання та тренування в Харківському вищому училищі фізичної культури та спорту на відділенні настільного тенісу – найпрестижнішому закладі з цього виду спорту. Тренується Ольга під керівництвом Людмили Гапанової – тренера збірної жіночої команди Україні на Олімпійських іграх в Пекіні. Цього року юна 14-річна спортсменка перемогла на першості Харківської області і потрапила в збірну Харківської області на дорослий чемпіонат України. На черзі серйозний міжнародний турнір у складі збірної України в місті Бухаресті. За даними рейтингу Федерації настільного тенісу України, Ольга Устай вже потрапила до 100 кращих тенісистів країни, у першому списку якого налічується 300 спортсменів.

Відділ внутрішньої політики Бориславської міської ради

Мішень

Руслан Козир очистить курортний парк від реклами. Торгівлі у курортному парку не буде. Для туристичних фірм шукають інші місця, в першій санітарній зоні вони стояти не будуть. За порядком в парку повинні дивитися адміністрація КП «Парк курортний», міліція, працівники міської ради повинні раз на місяць відчергувати, в парку теж запроваджено охорону від «Дельти». Ті, хто виступає проти починань Руслана Козира, ставить йому палки в колеса, має в парку власні інтереси. Проте правда восторжествує, парк стане місцем без торгівлі і без реклами.

Такі чи приблизно такі месиджі посилає міська влада Трускавця дуже часто, по кілька разів на тиждень. Про це говориться на понеділкових нарадах, на комісіях, готуються відповідні рішення на виконком, на сесії. Люди протестують, проте поки що безрезультатно. Тема парку, боротьби із рекламою та стихійною торгівлею у ньому навіть затьмарила тему ситуації в КП «Наше місто». «Некозирних» журналістів звинувачують у перекручуванні фактів, неправильному висвітленні подій, заангажованості. «Козирні» журналісти намагаються довести всім і вся, що саме від успіху боротьби за парк залежить майбутнє нашого міста-курорту, його розвиток. Хто правий і наскільки? Спробуємо проаналізувати.

Якщо про стихійну торгівлю ми вже писали неодноразово (а під цей ярлик влада підпихає і фотографів, і художників, і реалізаторів релігійної атрибутики, і підприємців, які надають туристичні послуги), то питання реклами заторкували тільки епізодично. Отже, спочатку подивимося, кому і чому шкодить реклама у курортному парку Трускавця.

Наперед скажемо, що словосполучення «реклама у парку» означає не що інше як реклама біля нижнього бювету, на території від джерела «Едвард» до площі Незалежності біля БОЛ-1. Від «Едварда» вверх аж до верхнього бювету жодної реклами немає, якщо не рахувати оголошень, приліплених на стовпах нічного освітлення. Між іншим, там немає і стихійної торгівлі, якщо не рахувати епізодичних появлянь жіночки із горішками «для білочки», а вряди-годи реалізаторів промтоварів типу труси-бюстгальтери-халати. Те, що останніх треба гнати з парку, сумніву не підлягає, а от щодо горішків – спірне питання. Та повернемося вниз, до нижнього бювету. Обабіч сходів, які ведуть до універмагу та «Весни», бачимо рекламні щити. Що рекламується? Тури від «Тур-Галичини», окремі ресторани, паби, магазини. Що побачить відпочиваючий, коли забрати ці конструкції? Убогий неприглядний паркан і не дуже привабливу територію між ним та вищезгаданими сходами. Кількома рядами вишикувалися сіті-лайти біля ялиночок та інших дерев як іти від бювету до ринку «Вернісаж» чи «Дукан». Вони комусь заважають? Нікому. А правильніше сказати – навряд… Як навряд чи шкодять відпочиваючим та Нафтусі два (бо більше нема) призматрони в парку – один біля будки з газетами «Високий Замок» біля сходів, а другий трохи дальше в сторону спортивного майданчика. Вони не скриплять, не ревуть, як музика із магазинчика, де продаються диски, не закликають іти в Палац культури Шевченка, як це робить жіночка із мегафоном. Хоча і вона, по великому рахунку, нікому не заважає, це все вже традиційно формує курортний настрій Трускавця.

Дивимося, чим виграє парк та відпочиваючі від інших видів боротьби, яку започаткувала влада Трускавця. Стоїть будка, де можна поповнити рахунок. Вона одна така в парку. Буде комфортніше, якщо її забрати? Може й так, тільки скажіть кому саме? Стоять кілька лотків із морозивом, це влітку. Зробимо відпочиваючим краще, приберемо ці лотки. Але чи вже так і краще? Заберімо картини та попросімо художників торгувати ними на ринку, мовляв, хто захоче, сам піде шукати і знайде, і купить. Щось подібне скажімо туристичним фірмам. Може вони вступляться і підуть. Та чи будуть надзвичайно раді цьому відпочивальники? До речі, є серед них такі, які за два – три тижні перебування у Трускавці відвідують наш міський ринок всього раз – двічі. Забрати горішки, квіти, картини, коні. А фотографів перемістити біля пам’ятника Бандері – ось де треба фотографуватися нашим гостям, ось як ми виховуватимемо на рівні підсвідомості їхню національну самосвідомість! Але це вже не смішно, направду…

Повернімося все ж до реклами. Відпочивальник вибирає – в який ресторан піти, куди поїхати на екскурсію, який магазин відвідати. Інколи він дивиться, що пропонує ПК Шевченка, яка концертна програма, які фільми показують в кінотеатрі, куди піти із жінкою чи коханкою. Ідучи парком вниз чи вверх, він насолоджується красою, чистою водою, шумом потічка, чує шелестіння дерев. Потрапляючи на бювет та попивши водички, він іде в туалет і бачить там теж рекламу. Хто не заходив у туалет в парку (чоловічий), той напевно не знає, що в кожній кабінці свої послуги рекламують гоміки. Та от із цією рекламою не борються ні міська влада, ні ЗАТ «Трускавецькурорт». А от борди та сітілайти потрібно знищити і на це є вагома причина – 5% (саме п’ять, а не більше) рекламного бізнесу в місті належить фірмі, дотичній до колишнього міського голови Лева Грицака, «Лемар-Євросервісу». Так, дуже вже хоче теперішня влада насолити колишньому меру, але чому через це має страждати 95% інших?

Парк став мішенню для мисливця Руслана Козира. Дивує не те, як наполегливо він бореться зі стихійною торгівлею в парку та рекламою у першій санітарній зоні. І навіть не те, що всі решта проблем міста (стан доріг, теплопостачання, водопостачання, погіршення якості надаваних житлово-комунальних послуг, працевлаштування, здорожчання життя) стали для мера Трускавця другорядними. А те, що воюючи із вітряками (біг-бордами та сітілайтами), мер не бачить реальної загрози, яка може призвести до катастрофічних наслідків для курорту. Коли це питання було піднято на прес-конференції в «Оскарі», мер подивився дуже вже косо на того, хто його задав, тобто на мене. А суть полягає ось у чому.

Трохи більше тижня тому ЗАТ «Трускавецькурорт» розпочав буріння нової свердловини, позаду згорілої більярдної. Це може стати початком кінця «Нафтусі», якість якої, як запевняє пан Козир, найкраща за останні тридцять років. Сьогодні може й так, а завтра внаслідок змішання водоносних пластів розпочнуться невідворотні процеси. Зменшиться концентрація солей у мінеральних водах (Нафтуся до таких не належить, бо є прісною живою водою), у Нафтусю почнуть потрапляти каналізаційні стоки, Нафтуся почне змішуватися зі звичайною водою, а це незворотно вплине на її якість та лікувальні властивості. До речі, цього тільки й чекають у Східниці, де й так розпускають плітки про те, що Нафтусю у Трускавці розводять. Дай Боже, щоб ці плітки не стали реальністю і Нафтуся внаслідок бездумства дійсно не стала сама «розводитися».

Невирішеною ось уже біля півстоліття залишається питання відселення мешканців приватних будинків на Франка (в першій санітарній зоні). Там, до речі, нема каналізації. Але ці стоки, напевно, не становлять такої загрози Нафтусі, як злощасні сітілайти та рекламні щити, як бабусі із ягодами та фотографи із «папужками та фазанами, які занечищують повітря та воду і відлякують відпочиваючих».

Ще одним бичем є будівництво у першій санітарній зоні. Воно категорично заборонене, але категорично не для всіх. ЗАТ «Трускавецькурорт» може собі розібрати споруду та будувати на її місці іншу. Будуються будинки і осіб, прізвища яких не варто називати вголос. Хочете побачити будівництво у першій санітарній зоні? Тоді станьте нижче бювету і погляньте наліво, направо та прямо, побачите як мінімум три споруди. А їх насправді значно більше.

Під сімома замками тримають таємницю експлуатації трускавецьких мінеральних вод у ЗАТ «Трускавецькурорт». Видають тільки дозовану інформацію і то не для всіх, і то кривлячись. Та схоже на те, що Руслан Козир просто зачарований тим, що йому вдалося хоча б трішки налагодити стосунки із структурою, з якою Лев Грицак воював майже дев`ять років. Ще невідомо, чи обійми Руслана Козира із ЗАТом є щирими, чи це тільки спроба задушити одне одного. Наразі вони об`єдналися проти Грицака, проте це не означає, що таке об`єднання піде на користь простим трускавчанам, радше навпаки. Бо щось не пригадується жодного добра від ЗАТу чи позитивної ініціативи, яку б радо вітала трускавецька громада чи працюючі в ЗАТі трускавчани.

Мисливець не потребує дуже довго цілитися, якщо має досвід. Він звик стріляти по рухомій мішені – кабанові, зайцеві, оленю. Руслан Козир – мисливець, це не є його мінусом. Та цілиться він у рекламні щити швидше заради задоволення, ніж заради якоїсь вигоди. А може задля вигоди? Під прицілом опинилися і ті, хто, може, й не має всіх законних підстав здійснювати торгівлю чи іншу діяльність у курортному парку. Він їх не вб`є, але трохи пошугає, а може й зашугає. Наразі невідомо, чи дуло не повернеться проти теперішнього друга, який був би вже давно мав парк у своїй власності разом із цілющими водами, якби не Грицак та його принципова позиція. Проте часи змінюються і люди змінюються разом з ними і не виключено, що через кілька років пану Козиру буде дуже соромно за ті війни, які він розпочав проти «паркових людей» та щитів.

Без реклами курорт розвиватися не може. Це ще один слоган, який люблять повторювати в команді Козира. І в той же час нищать ту рекламу, яка розвиває курорт, бо вона «псує обличчя парку». Чому нищать? Тому що послідовні…

Володимир Ключак

Провінційний скандал

Ось вже два тижні підряд Дрогобич, славний культурний центр регіону, не перестає лихоманити. І прості мешканці, і владні мужі ніяк  не можуть заспокоїтися після виходу в ефір на каналі «1+1» шоу «Міняю жінку». Ця подія стала справжньою сенсацією не тільки тому, що вперше обмінялися сім’ями дві жінки з одного міста (і це був саме Дрогобич), а й тим, що надвір було винесене сміття, яке навиворіт показує справжнє життя пересічних сімей у такому б, здавалося, націоналістичному, культурному, гоноровому містечку.

Коротко про суть того, що відбувалося на телеекрані, якщо хтось не бачив. А втім, навряд чи таких багато, бо навіть автор даної статті, категоричний противник таких «видовищ», все ж переглянув «Міняю жінку» по телевізорі у повторі в неділю, 20 лютого. Повтору мало не бути, цього дуже домагалася дрогобицька влада, та все ж керівництво «1+1» лист, підписаний секретарем ДМР Тарасом Метиком, проігнорувало.

Отже, вчителька Галина, білявка, дружина робітника долотного заводу Володі, мати двох доньок 11 та 10 років, мешканка вулиці Володимира Великого (сім`я проживає у квартирі). І Лариса, підприємець, багатодітна мати і вже й бабуся, мешкає на вулиці на вулиці Івана Франка в особняку. З годинної передачі Лариса виглядає як справжня господиня, яка дбає про чистоту та порядок, вміє виконувати і чоловічу роботу, часто сміється, проте кількість русизмів та матюків в її мові аж зашкалює. В деяких випадках кількість «пі» перевищує кількість звичайних слів. Її чоловік – справжній роботяга, разом вони із дружиною дають роботу кільком працівникам техсервісу автомобілів.

Друга сім`я – вчителька української мови Галя, діти якої навчаються самостійно, чоловік дуже спокійний, хоча і послав «нахер» Ларису, коли та його «дістала». Галя часто вживає слово «абалдєть», поводить себе досить розкуто і може навіть здатися, що її поведінка занадто легковажна. Порядку не любить – не прибирає, як потрібно, вдома, зробила «срач» і в чужому домі.

Все решта – звичайне буденне життя із посполитими запитаннями-відповідями, із покупками на базарі, із приготуванням їжі, відпочинком, вихованням чужих дітей та переживанням «а що там вдома, як там мої?». Здавалося б, що ж так обурило мешканців Дрогобича, міську владу міста Котермака, підприємців, церкву, еліту, що все закінчилося написанням Галиною заяви на звільнення з посади та проведенням прес-конференції у п’ятницю, 18 лютого?

Передача показала таке життя дрогобичан, яким воно є насправді, життя простих сімей у провінції, життя без масок, які натягають, показуючи його, і влада, і журналісти, і так звана «еліта». Бо скільки б не говорили про культуру мови і не відучували східняків від суржику наші політики чи освітяни, та в більшій своїй масі вони в домашніх умовах спілкуються так, як Галина, вчитель-мовник. Скільки б не виставляли напоказ культуру та не говорили про спадкоємність Дрогобича від того міста мрії з часів Австрії та Польщі, все ж у абсолютній більшості теперішнє населення міста Котермака далеке від зацікавлення мистецтвом, відпочинком у театрі, духовності чи елементарної інтелігентності. Так, як і для Лариси, для більшості віра – це окроплення будинку святою водою, розваги, як і для Галі – це ресторани та дискотека. Куди везе чоловік Лариси Галю? У сусідній Трускавець, в СПА-салон, в джакузі одного із санаторіїв, де пропонують зовсім не «Трускавецьку», а «Моршинську». От вам і промоція курорту – це так, між іншим. Хоча в цілому Трускавець показано досить позитивно – СПА-салони, класний відпочинок, зустрілися дві сім’ї в ресторані теж у Трускавці («Йо-майо»).

Які розваги Ларисі пропонує Володя? Туди ж, у сусідній Трускавець, в цей же СПА. А інші «розваги» - лижі, екскурсія на нафтопромисел…

Із програми з окремих кадрів можна скласти мозаїку цілого міста, яке колись дало Котермака, Франка, Шульца. Страшні дороги (за висловом Лариси, «твою мать»), застрашені вчителі, які бояться посміхнутися на камеру, дрогобицький базар у центрі, неприглядні будівлі на Володимира Великого, робітники з автосервісу Лариси, які труться біля Галі, як біля мартовської кітки, а вона, здається, ладна на все, тільки б не варити на ту всю ораву їсти хоча б один день.

Дрогобич постає таким, який він є насправді – тобто, не лише університетським містом із професурою та здібними студентами, не лише містом Байси, Походжая та Радзієвського, не лише містом-побратимом Санока, не тим офіційним центром регіону, як його прийнято вважати, але й містом вчительки, яка не вписується в «рамки за Сушком», підприємця-жінки, яких у цьому місті значно більше, ніж іменитих професорів та заслужених політиків. До речі, Лариса, незважаючи на постійне хіхікання та грубі словечка, дає дітям зі школи (заміняючи Галю на уроці української мови чи літератури) справжній урок патріотизму, запитуючи учня прямо в лоб: «А ти готовий віддати своє життя за Україну?». Красива молода блондинка Галя явно програє цій повнуватій бабусі – саме Лариса є мало не взірцем ідеальної дружини, яка і готує, і купує автозапчастини, і лагодить в помешканні все, що треба, і за дітьми встигає дивитися.

В програмі в епізодах появляється багато інших дрогобичан, як кажуть, «лівих». Переважно це друзі Лариси, батьки однокласників доньки Галі та Володі, які прийшли на день народження, сусіди. Вони вживають алкоголь, дивляться на камери як на чудо, немов не вірячи, що в такій провінції можуть знімати «Міняю жінку», відкрито називають Дрогобич «великим селом». Програма по суті показала Дрогобич оголеним, без прикрас, без завчених наперед фраз та підфарбовувань на камеру. І хіба це може сподобатися комусь, коли бачиш себе таким, як ти є, але коли хочеш, щоб тебе сприймали зовсім інакшим?

Буря навколо передачі, в якій крайньою виявилася вчителька Галя, показала, що ми ще не готові подивитися у звичайне люстерко, бо надто часто дивимося в те, де «ты прекрасней всех на свете…». Звичайно, такі передачі можна і не дивитися, вони ж нічого доброго не вчать. Звичайно, що був певний сценарій і були розписані ролі, жінки їх виконували і отримали за це по 800 євро кожна. Звичайно, по двох жінках не можна судити про все місто. Але вибірка була направду досконала! Бо не всі вчителі такі, як ми собі уявляємо, це звичайні люди зі своїми плюсами і мінусами. І критикуючи Галю, не слід забувати, що вона була такою ж студенткою, яких тепер сотні у дрогобицькому університеті, і ці майбутні педагоги будуть поводити себе дуже часто достеменно так, як поводить вона. Критикуючи Ларису, не варто забувати, в яких умовах доводиться жінці відстоювати своє право на місце під сонцем і варто задати собі запитання, а що ж робить влада, щоб ситуація змінювалася?

Може замість критики Галі та Лариси, а також суті самої передачі, варто подумати про самокритику владі, політикам, церковним структурам, «культурній еліті», педагогам, професорам, всім тим, хто хоче щось змінити? Це стосується, звісно ж, не тільки Дрогобича, бо аналогічна ситуація могла мати місце і в Бориславі, Стебнику, Трускавці. Замість шукати причин такого негативного образу Дрогобича у Галі та Ларисі варто подумати, чи можливо взагалі щось зробити із цією провінційністю? Або принаймні спробувати із цією провінційністю жити як із невід’ємною складовою малого містечка, ім’я якому Дрогобич і яке ми всі так любимо.

Андріан Марічик

До теми. У Дрогобичі вивчали думку населення щодо телепроекту «Міняю жінку»

Сьогодні, 21 лютого, у Дрогобичі за участю учасників Школи лідера при відділі сім’ї, молоді і туризму виконавчого комітету Дрогобицької міської ради проведено опитування, під час якого вивчали думку населення щодо телепроекту «Міняю жінку» на каналі «1+1», інформує сайт «Дрогобицьке земляцтво».

Було опитано 500 перехожих на вулицях міста. На запитання «Ваше ставлення до проекту?» 53,5 відсотків респондентів відповіли, що проект їм подобається, 28 відсотків заявили про своє негативне ставлення, а 18,5 відсотків опитаних виявили байдужість до проекту.

У перехожих також запитували «Чи хотіли б  взяти участь у проекті?». 90,5 відсотка опитаних відповіли «Ні!» і лише 9,5 відсотка сказали «Так!».

Нагадаємо, що популярне розважальне телешоу на каналі «1+1» «Міняю жінку» за участю дрогобичанок збурило життя міста.

100 днів дрогобицької влади

21 лютого пройшла прес-конференція в Дрогобичі, присвячена 100 дням діяльності нової дрогобицької влади. Участь в ній взяли мер міста Олексій Радзієвський, його заступник Олександр Коростильов та секретар Дрогобицької міської ради Тарас Метик. Біля 20 хвилин мер міста розповідав про те, що зроблено, а чого зробити не вдалося і про плани влади, а біля години часу відповідав на запитання місцевих журналістів. Ось як влада Дрогобича сама оцінює 100 днів перебування на посту:

«Минуло 100 днів відколи наша команда прийшла до влади.  Це був період становлення, визначення чітких пріоритетів розвитку міста, формування системних підходів у розв’язанні проблем. Це був час, за який ми встигли вимостити міцний плацдарм для успішного руху вперед. Передусім, нам вдалося сформувати потужну команду, яку об’єднує одна висока мета – вивести Дрогобич із того страхітливого стану, у якому він опинився. Основними критеріями, за якими ми формували свою команду, був професіоналізм, досвід і щире бажання змінити рідне місто.

У лютому відбулася  4-а сесія міської ради, на якій затверджено: Програму сприяння створенню та забезпечення функціонування об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, Програму соціально-економічного та культурного розвитку на 2011 рік, Програму «Питна вода м. Дрогобича на 2011 – 2010 рр.».

На сесії Дрогобицької міської ради прийнято рішення, яким забезпечено надання пільг воїнам УПА, інвалідам УПА, політв’язням і репресованим інвалідам І групи внаслідок загального захворювання, одиноким інвалідам ІІ групи внаслідок загального захворювання Також надано пільги при оплаті житлово-комунальних послуг соціально незахищеним категоріям громадян: двом і більше непрацюючим інвалідам. Ці рішення опубліковані в газеті «Галицька зоря».

Затверджено бюджет розвитку, який становить 18 млн. 400 тис. грн. Однак до цієї суми фактично слід додати кошти, які повинні надійти на капремонт та реконструкцію об’єктів у Дрогобичі із державного та обласного бюджетів. Власних коштів міста на ремонт доріг не передбачено, роботи виконуватимуться за гроші держбюджету (16 млн. грн.) у рамках програми підготовки до Євро-2012.

У 2011 році кошти з бюджету розвитку передбачено, зокрема, витратити на такі об’єкти:

- зі співфінансуванням:

1. Реконструкція стадіону «Галичина» під спортивно-тренувальний комплекс – 500 тис. грн. (плюс 22 млн. грн. з державного та обласного бюджетів).

2. Водопостачання та водовідведення мікрорайону Млинки – 328 тис. 300 грн. (+2 млн. 954 тис. 700 грн.).

3. Будівництво ЗОШ №5 – 500 тис. грн. (+7 млн. 081 тис. грн.).

4. Реконструкція та добудова до будівлі дитячої художньої школи (культурно-мистецький комплекс) – 308 тис. грн. (+2 млн. 775 тис. грн.).

5. Придбання контейнерів для сміття – 200 тис. грн. (+175 тис. грн.).

6. Реконструкція котельні на вул. М.Грушевського – 537 тис. 100 грн. (+1 млн. 342 тис.).

7. Реконструкція водопровідних мереж на вул.Трускавецькій – 350 тис. 210 грн. (+1 млн. 157 тис. грн.).

8. Капітальний ремонт вулиць міста – 2 млн. 427 тис. грн. (+1 млн. 552 тис. грн.).

9. Капремонт ліфтів – 380 тис. грн. (+950 тис. грн.).

10. Капремонт житлових будинків – 46 тис. 300 грн. (+113 тис. грн.) та ін.

Цьогорічний бюджет напружений і виконати його буде дуже важко. Для забезпечення функціонування бюджетної сфери Дрогобича, яка фінансується з місцевого бюджету, щомісяця необхідно 23-25 млн.грн. Необхідна активна участь всіх виконавчих структур у  наповненні бюджету. Саме наповнення бюджету стане мірилом оцінки роботи кожного посадовця.

Дрогобич ввійшов до переліку міст, які братимуть участь у державній програмі «Доступне житло». Протягом лютого-березня відбудеться підбір осіб, які готові брати участь у цій програмі. Згідно з програмою «Доступне житло» держава повертає 30 % вартості житла, і ціна 1 м кв. обійдеться  забудовнику 3 600 грн. Сьогодні на квартирній черзі при виконкомі Дрогобицької міської ради перебуває 2,5 тис. людей.

Робимо рішучі кроки щодо наведення порядку в ринковій торгівлі. У результаті проведення перевірки виявлено 306 несанкціонованих місць. Через приєднання вулиць Шолом-Алейхема, Малий Ринок та Ковальської до КП «Дрогобицький ринок» буде легалізовано 219 місць, ще потрібно узаконити 90 місць. Працюємо над тим, щоб завершити недобудову на промисловій частині КП «Дрогобицький ринок», що на вул. П. Орлика. Зараз розпочинаються перемовини з підприємцями, які торгують на цьому ринку.

Є інвестор, який готовий уже з 1 квітня розпочати роботи, а до жовтня здати готовий об’єкт – сучасний торговий центр на 1-1,5 тисячі робочих місць.

Проводимо роботу з остаточного визначення меж міста. Межі до сьогодні не були визначені і  це має серйозні наслідки – захоплення міської землі, на чому роблять різні оборудки. Змінюємо порядок надання земельних ділянок.

Поставили жорстку вимогу усім керівниками підприємств, які боргують зарплату своїм робітникам,  - погасити борги із зарплати до квітня. 

План надходжень до міського бюджету у січні виконано  лише на 75,2%. Близько 35% підприємців працює в тіні, мотивуючи це, зокрема, великим навантаженням перед Пенсійним фондом, через що втікають від прозорої виплати зарплати. Ведеться робота з вдосконалення сплати податків та  посилюємо контроль за діяльністю суб’єктів підприємницької діяльності.

Встановлюємо жорсткий контроль над тим, щоб не реалізовували алкоголь у нічний час. Рішення про заборону продажу алкоголю у нічний час буде виконуватися і ніхто не може розраховувати на покровителів.

Цього року ми будемо відзначати 70-річчя нашого музею «Дрогобиччина». В рамках ювілейних заходів на виставці творів мистецтва ХVІІ – ХІХ століть “Врятовані скарби» у Львівській Національній галереї представлено щойно відреставровані дрогобицькі шедеври - 15 ікон XVIІ – XVIІІ ст., три скульптури XVIІІ та XІХ ст., а також стародрук 1602 р. На початку березня відреставровані ікони, скульптури і стародрук будуть виставлені у Палаці мистецтв музею «Дрогобиччина». А нещодавно у нашому музеї побували художники-реставратори з Київського науково-дослідного інституту реставрації, які відібрали для реставрації ще 47 старовинних предметів (живопис, графіку, кераміку, зброю, метал). Ці речі до вересня відреставрують і разом з раніше  відреставрованими дрогобицькими шедеврами (загалом більше ста робіт) буде виставлено для огляду на виставці «Скарби музею «Дрогобиччина», яку розгорнуть у 5 залах Національного музею Тараса Шевченка у Києві як звіт Дрогобича з нагоди 70-річчя музею «Дрогобиччина».

Підготовлено приміщення для відкриття двох груп у дошкільному навчальному закладі № 21 м.Стебника. Таким чином з 1 березня додатково буде охоплено 40 дітей дошкільною освітою.

Ми беремо курс на впровадження у Дрогобичі сімейної медицини. Це єдиний шлях, який дасть змогу нам забезпечити надання якісних медичних послуг.

У березні у місті планується проведення Всеукраїнського семінару з організації сімейної медицини за участю Міністра охорони здоров’я України, що дасть змогу привернути увагу високого державного керівництва цієї галузі до нашого міста.

Закрите акціонерне товариство “Київстар Дж.ЕС.ЕМ.» приступило до розгортання мережі доступу до Інтернету у Дрогобичі. Безкоштовно зможуть користуватися Інтернетом у педуніверситеті, школах і лікарнях міста.  Це прорив в інтеграції Дрогобича у світовий інформаційний простір, що наша команда обіцяла громаді під час передвиборчих перегонів».

А ось які питання цікавили журналістів:

- де обіцяні гучні резонансні справи по розкраданнях коштів попереднім керівництвом міста?

- навіщо було втручатися владі Дрогобича у скандал навколо шоу «Міняю жінку»?

- яка позиція дрогобицької влади щодо переходу міста повністю на автономне опалення?

- чи сприятиме влада міста громадським організаціям, зокрема куреню реєстрового козацтва імені Івана Богуна?

- що робити із навалою вузькооких на Україну?

- чому відключають світло?

- чому бюджетників відправляють у відпустки за власний рахунок?

- що робити із недобудованими об’єктами?

- чи співпрацювати влада із Координаційною радою підприємців?

- як покращити інформування громади міста про діяльність влади?

На ці та інші запитання мер дав вичерпні відповіді. Він назвав «Міняю жінку» «битовухою», проте коментувати ситуацію відмовився і сказав, що журналісти досягли своєї мети відносно задуму. Влада співпрацюватиме із Координаційною радою, такий інститут потрібен і це офіційна позиція мерії. «Це не конкурент влади, а дорадчий орган», зазначив Олексій Васильович. Він відмітив, що злочинці, винні у махінаціях та оборудках, які обкрадали Дрогобич протягом останніх років, повинні відповісти за всією строгістю закону, бо «непокаране зло породжує вдвічі більше зло». «Ми виставимо їм своєрідний вексель на розплату», сказав мер.

В цілому всі присутні погодилися, що 100 днів для нової влади Дрогобича є досить результативні, наказали Олексію Радзієвському так тримати і надалі. А вже завтра, 22 лютого, Олексій Радзієвський прозвітує перед громадою міста в Народному Домі. Єдине, що пройшло повз увагу мера та журналістів – питання Стебника та його проблем, який в своєму теперішньому статусі міста-сателіта має вигляд нерідного дитяти-сироти.

Володимир Ключак

Хто продав другий поверх гуртожитку на Мельника, 4 А в Стебнику?

Ми вже писали про те, що попередня стебницька влада продала другий поверх гуртожитку на вулиці Мельника, 4 а. 22 грудня 2010 року Дрогобицький міськрайонний суд зобов’язав Стебницьку міську раду підготувати відповідні документи для купівлі-продажу. Міський голова Василь Пецюх не відреагував належним чином, не скликав позачергову сесію з цього питання, а тому термін апеляції був втрачений.

Ще 27 вересня 2010 року під головуванням тодішнього секретаря міської ради Геннадія Куцана відбулося засідання конкурсної комісії з відчуження нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Стебника. Саме на цьому засіданні був оголошений переможець купівлі-продажу нежитлового приміщення другого поверху на вулиці Мельника, 4 а. Ним виявився В.М. Карпінець, який проживає у Дрогобичі. Під документом стоять підписи Геннадія Куцана, Оксани Німеровської, яка відає бухгалтерією в міській раді, тодішніх депутатів міської ради Володимира Вакуленка та Ігоря Кузьмака, а також колишнього і нинішнього депутата Миколи Вариводи.

Але маємо й інший документ. 20 січня вже 2011 року засідала постійна комісія міської ради з питань житла, приватизації та управління комунальним майном. На це засідання запросили Геннадія Куцана і Володимира Вакуленка. Геннадій Федорович заявив, що як колишній голова конкурсної комісії з відчуження нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Стебника жодного засідання не проводив, відповідно ніяких протоколів не підписував, інформацію до газети “Галицька зоря” не подавав. А Володимир Васильович сказав, що як колишній член цієї комісії він на засіданні не був присутнім, відповідно не виступав і жодних протоколів комісії не підписував.

Як вам така розв’язка цієї заплутаної детективної історії? Виходить, що хтось сфальсифікував документи, підробив чи просто відксерив підписи голови і членів комісії. Ба, більше! Подав до суду відверто сфальсифіковані документи, за якими суд прийняв завідомо неправильне рішення. Але ж це вже кримінал! Не треба бути Шерлоком Холмсом, щоб розплутати цю загадкову історію. Адже в матеріалах суду є свідчення, хто виступав на цьому процесі з боку міської ради. Скидається й на те, що п.Карпінець, якому буцімто продали цей другий поверх, є звичайнісінькою підставною особою, за якою стоїть доволі впливовий чоловік, якому фактично може тепер належати другий поверх гуртожитку.

Втім, не виключено, що ця історія до банального проста. І засідання було, і підписи голови й членів комісії стоять, й інформацію до “Галицької зорі” заніс конкретний чоловік, у якого не було шапки-невидимки. Можливо, дехто зараз пробує, даруйте на слові, грати вар’ята, аби замести злочинні сліди. Але це все лише припущення. Якби правоохоронні органи хотіли, вони б за день розплутали цю нехитру справу. Але… Складається враження, що чимало осіб знову зацікавлені дурити стебницьку громаду. Якщо не вдалося, що називається, з наскоку продати другий поверх гуртожитку, то тепер це можуть зробити вкотре – правда, вже за більшу ціну. Не виключено, що покупцем виступить та ж особа, яка діятиме через підставного чоловіка.

Комісія рекомендувала сесії Стебницької міської ради звернутися з проханням до Дрогобицького міськрайонного суду переглянути своє рішення з цього питання. Сесія, мабуть, це рішення прийме. Але чи захоче суд відміняти своє ж рішення? І справді виникли нові обставини, і справді мова йде або про фальсифікацію, або про дивну забудькуватість учасників цієї детективної історії. Втім, не справа суду розбиратися в цих загадкових хитросплетіннях, якщо “сплять” прокуратура і міліція.

Ми ще повернемося до цієї історії й постараємося вивести на чисту воду тих, хто дурить стебницьку громаду.

Анатолій Власюк, газета «Воля громади»

За що ми платимо ЖЕКам?

Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій нині визначається Постановою Кабінету Міністрів України X» 529 від 20 травня 2009 року. Нині діючий тариф на житлово-комунальні послуги розроблявся та затверджувався відповідно до вимог чинної на той час постанови Кабміну № 560 від 12 липня 2005 року. Саме цей нормативний документ визначав механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Бориславі. Відповідно до закладених у цьому урядовому документі підходів розмір нормативних витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій визначається по кожному будинку окремо, залежно від кількісних показників фактичного надання послуг, з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком послуг. У загальних положеннях Постанова Кабінету Міністрів ставить перед підприємствами-надавачами послуг з утримання та експлуатації житла жорстку вимогу - під час формування тарифу на послуги має забезпечуватися прозорість усіх його складових з визначенням вартості кожної з них із розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири.

Квитанція на оплату послуг із утримання житла (квартплата), яку отримують мешканці житлових будинків, що обслуговуються житлово-експлуатаційними підприємствами міста, містить усю необхідну інформацію, яка може виникнути у платника.

Тариф встановлений рішенням виконкому Бориславської міської ради № 237 від 23 липня 2008 року, і є більший на 50 % від тарифу 2005 року. Розрахункова вартість обслуговування у розрахунку за один квадратний метр площі в залежності від категорії будинку складає відповідно 39 коп., 1 грн. 11 коп. або 1 грн. 38 коп. Далі йде: загальна площа квартири платника, борг на початок місяця, нарахування, суми пільг та субсидій, сума до оплати, сплачені кошти у поточному місяці, а відтак загальна сума грошей, яку необхідно сплатити за послуги з утримання житла.

Окремою колонкою у гривнях виписані складові тарифу в розрахунку на квадратний метр площі. Обов'язкові чи правильніше сказати, оплачені послуги для будинків першої категорії визначені обслуговуванням димовентиляційних каналів та поточним ремонтом на рівні 5 та 22 копійки відповідно. Ще дванадцять копійок у тарифі займають інші витрати. Разом набирається 39 копійок за квадратний метр. Мало це чи багато - судити не беруся. Скажу тільки, що за одноразовий акт обстеження димовентиляційних каналів власнику приватного будинку потрібно викласти від 100 до 150 гривень в залежності від організації, яка проводитиме це обстеження. У той же час для власника помешкання площею 52,3 кв. м, яке обслуговує ЖЕК, ця послуга коштує 32 гривні. Причому, на відміну від приватного власника йому не потрібно затрачати час на пошук організації, яка володіє ліцензією на виконання таких послуг.

Як пояснив начальник ДКП «ЖЕК № 2» Петро Стефанишин, обслуговування димовентиляційних каналів у будинках, які обслуговує його підприємство, проводиться згідно графіка. Газові прилади безперервної дії обстежують два рази на рік - на початку та в кінці опалювального сезону, а газові прилади сезонної дії - один раз на рік перед початком опалювального сезону. Після кожного обстеження спеціалісти ЖЕКу готують відповідні  акти для газової контори про їх справність. Розмови про те, що ця послуга не надається, - на думку пана Петра, - виникають через необізнаність людей, які виконання цієї послуги дуже часто пов'язують із чисткою каналів. Справний канал чистити не потрібно. Він, як правило, чистий і обстежити його можна різними способами, не створюючи людям додаткових клопотів. А несправним потрібно займатися, оскільки це безпосередньо пов'язано із безпекою проживання людей у будинку. І ми, наголошує начальник другого ЖЕКу, це робимо, оскільки не хтось інший, а таки ЖЕКи несуть відповідальність за безпечне проживання людей у будинку.

- За рік, - продовжує Петро Стефанишин, - власник помешкання площею 52,3 кв. м сплачує близько 140 грн. на поточний ремонт. Що можна зробити в будинку за ці гроші? Але ми робимо. Можливо, не так і не стільки, як того хочеться окремим мешканцям, але усі будинки, які обслуговуються нашим підприємством, знаходяться в нормальному стані.

Пан Петро із власного досвіду знає, що найбільш проблемними для розуміння більшості мешканців у розрахунках тарифу квартплати є інші витрати. Туди, окрім вивезення негабаритних відходів та обслуговування паспортним столом і банком, увійшли ще податки - комунальний та земельний, а також виробничі затрати підприємства разом із тривідсотковою рентабельністю. До інших витрат будинків другої та третьої категорії доплюсовується ще утримання аварійної служби.

Складовими тарифу будинків другої категорії (будинки до п'яти поверхів без ліфта), окрім вище названих послуг, у розрахунку на квадратний метр є прибирання прибудинкової території (23 коп.), освітлення місць загального користування (7 коп.), дератизація (0,004 коп.), підготовка до осінньо-зимового періоду (0,008 коп.), технічне обслуговування систем теплопостачання (9 коп.) та водопостачання і відведення (17 коп.). Таким чином разом із поточним ремонтом, обслуговуванням димовентиляційних каналів та іншими послугами для будинків другої категорії набирається вартість тарифу обслуговування квадратного метра житлової площі на рівні 1 грн. 11 коп. Для будинків третьої категорії ця сума збільшується на 27 коп., які йдуть на покриття вартості електроенергії та затрат, пов'язаних із експлуатацією ліфтів. Ці кошти нараховуються мешканцям, починаючи із другого поверху, тільки у тих будинках, де працюють ліфти.

Керівники двох експлуатаційних контор міста Петро Стефанишин та Богдан Хомин відверто заявляють, що до спеціалізованого підприємства, яке обслуговує ліфтове господарство Борислава, претензій мешканці не мають. Люди вдячні керівникам комунальних підприємств за добре організовану роботу. На виклики ліфтери реагують вчасно. Огляди та ремонти також проводять у визначені строки. Тертя, якщо і виникають, то здебільшого на рівні мешканців другого і третього поверхів, які ліфтом можуть не користуватися, а відтак вимагають не нараховувати плату за користування. Проте порядок нарахування квартирної плати визначено постановою Кабміну, і навіть при великому бажанні жоден начальник ЖЕКу не має право щось тут змінити.

Щодо інших послуг, які є складовою частиною тарифу за утримання житла, то, за твердженням керівників житлово-експлуатаційних контор панів Стефанишина і Хомина, усі регламентні роботи виконуються.

- Поточний ремонт - за визначенням Петра Стефанишина, - це ремонт, покрівель, димовентиляційних каналів, сходових кліток (побілка, ремонт перил, вхідних дверей та їх скління, заміна поручнів), сходів та дверей, ремонт й облаштування нових лавок, а також ремонт та фарбування споруд дитячих майданчиків. Прибирання прибудинкової території включає в себе, окрім безпосередньої підтримки чистоти у дворі будинку, обрізування дерев та кущів, косіння трав, передсвяткову побілку бордюрів, дерев і тому подібне. Підготовка до осінньо-зимового періоду передбачає заготовку посипного матеріалу, а також утеплення віконних пройм та слухових вікон. Технічне обслуговування інженерних мереж пов'язане із профілактикою запірної арматури, змащуванням і набивання сальників. Паралельно із профілактикою проводиться поточний ремонт із частковою заміною вентелів, засувок, «підгнилих» трубопроводів та стояків. Здебільшого ці роботи розпочинаються із закінченням опалювального сезону і тривають до його початку. На одному будинку ремонтна бригада може працювати більше трьох тижнів. Це залежить від стану інженерних комунікацій будинку.

У зимовий період обслуговування зводиться до запуску систем опалення, ліквідації витоків та виявлених несправностей, а також розповітрення систем у критичних точках, де це не можуть зробити самі мешканці.

У зв'язку із постійним підвищенням цін на будівельні матеріали, збільшуванням заробітної плати, наявністю та збільшенням заборгованості із квартирної плати по кожному будинку, яка коливається у межах двадцяти, а подекуди сягає шістдесяти тисяч гривень, ЖЕКи не мають змоги у повному обсязі виконувати всі роботи.

За твердженням Петра Стефанишина, тарифи - головне джерело фінансування комунальної галузі міста. А лише за рахунок квартирної плати не можна покривати всі витрати й інвестувати оновлення комунального господарства. Другим джерело коштів, яке у нинішньому скрутному становищі має допомогти утримати комунальну сферу, - державний та місцеві бюджети. Допоки комунальна сфера не зазнає суттєвих структурних змін, ніякі інші гроші туди не «прийдуть». Це просто не вигідно.

Петро Магур, газета «Нафтовик Борислава»

Дешеве тепло у бориславських оселях – річ реальна

Нещодавно на нараді в міського голови було задекларовано, що недавнє подорожчання газу не є останнім. Чергове зростання цін на «блакитне» паливо очікується у квітні - травні, а через певний проміжок часу відбудеться ще один ривок підняття ціни на газ. Ми повинні, переконаний Володимир Фірман, готуватися до цього. Прийшов час зрозуміти, що ціна на теплоносії буде зростати, і газ буде дуже дорогим. Виходом у цій ситуації може бути перехід зі старого на сучасне, більш енергоощадне та економне, обладнання із широким використанням у побуті новітніх технологій, альтернативних джерел енергії. Це і застосування для підігрівання води та приміщень сонячних батарей, і використання як палива для котелень не лише дуже дорогого газу, а й твердого палива - вугілля, торфу, деревини.

Використання альтернативних видів палива, особливо деревини, для побутових потреб набуває популярності. Хочу відзначити, продовжує міський голова, що сьогодні в Україні взято напрямок на будівництво заводів на нових торфородовищах, які виготовлятимуть альтернативне паливо для котелень. До цієї важливої для держави справи повинен долучитися і приватний бізнес. Пріоритетним визнано виробництво горючих матеріалів на основі саме торфу й виготовлення так званих пелетів - невеликих гранул циліндричної форми з подрібненої та спресованої за спеціальною технологією деревини, яка досі не використовувалась.

- Як стверджують аналітики, - продовжує бориславський міський голова, - потреба в цьому виді палива, яке, до того ж, екологічно чисте, відчувається велика. І не лише в Україні, але й за кордоном - у Польщі, Фінляндії, Швеції, - де уже сьогодні готові платити за таке паливо солідні гроші. Цей факт спонукає Україну розробити спеціальну державну програму, яка передбачає промислову розробку торфовищ. До числа об'єктів потрапили торф'яники Дрогобицького району. Це створює передумови, що дадуть можливість перевести більшість котелень міста на альтернативне паливо.

Зрозуміло, що переобладнання котелень під торф чи дрова потребує додаткових затрат. Проте дешеве тверде паливо, як альтернативу дорогому газу, для обігрівання приміщення окремі приватні власники почали уже сьогодні. Причому досить ефективно, і не лише в побуті. Деревину, як альтернативне паливо, досить активно і успішно застосовують окремі підприємці Борислава для обігрівання виробничих площ.

Сировинна база на це альтернативне вуглеводням джерело енергії у нашому регіоні достатня. Науковці стверджують, що відходи деревини на Львівщині оцінюються, як стабільні. На паливні брикети йде в основному непродуктивна деревина - тирса, гілля, кора, впалі дерева тощо. А це відкриває широкі перспективи для її застосування у теплоенергетиці. Наразі про альтернативне паливо мова ведеться, як про резервне, проте постійне зростання цін на вуглеводні змушує зайнятися питанням встановлення котлів для спалення твердих горючих матеріалів - торфу та деревини.

На деревині уже сьогодні працює котельня шостої школи. У найближчих планах міста запуск котельні ЗОШ № 8, яка також працюватиме на твердому паливі. Міні-котельні із використанням твердого палива будуть задіяні також для обігрівання бюджетних установ, які отримували тепло від котельні по вул. Д. Галицького, - навчально-виробничий комбінат, Палац культури, центральна міська бібліотека для дорослих та будівля міської ради.

На переконання міського голови, було б добре, якби мешканці житлових будинків центральної частини міста, облаштовуючи автономне опалення, також передбачили можливість використання твердого побутового палива. Зрозуміло, наголошує міський голова, що мова йде про будинки, де мешканці ще не вирішили остаточно, як і у який спосіб вони обігріватимуться після виведення з експлуатації котельні по вул. Д. Галицького. Для прикладу, у двадцятип'ятиквартирному будинку на пл. І. Франка, 1 індивідуальні системи опалення встановлені лише у трьох квартирах. То, може, решті мешканцям вартує подумати і замість двадцяти двох індивідуальних двосекційних котлів встановити поблизу будинку одну блокову міні-котельню, яка зможе, окрім газу, працювати на твердому паливі - дровах, вугіллі чи торф'яних брикетах.

Володимир Фірман наголошує, що до вирішення проблем теплозабезпечення Борислава міська влада планує залучити усі фірми, які працюють на ринку надання послуг із теплозабезпечення та енергозбереження. Причому, за висловом міського голови, буде суттєво змінений сам принцип підходу до реконструкції опалювальної системи будинку. Проект розроблятиметься не для окремої квартири, як це було досі, а будинку в цілому. Відтак мешканцям відпаде потреба вистоювати у чергах, оформляти окремі замовлення. Для отримання проектної документації досить буде прийти та заплатити за виконану роботу. Ми, наголошує міський голова, не виключаємо, що серед мешканців будинку знайдуться такі, які не здатні будуть заплатити. Для таких міська влада уже зараз вишукує можливості, які б дозволили переобладнати опалення у квартирі шляхом отримання пільгового кредиту чи із використанням інших можливостей програм із енергозабезпечення.

При вирішенні питань децентралізації теплозабезпечення будинків люди мають розуміти, що опалювати

будинок міні-котельнею значно дешевше. В середньому для облаштування індивідуального опалення кожен власник помешкання в середньому затрачає 15 тис. грн. Для 25-квартирного будинку загальна сума затрат коливатиметься в межах 375 - 400 тис. грн. У той же час буде достатньо, якщо половина мешканців дасть згоду і вкладе свої кошти не в індивідуальне опалення, в невелику блокову чи дахову котельню. Орієнтовна вартість такої котельні складає 200 тис. грн.

Зрозуміло, у кожному конкретному випадку проектанти пропонуватимуть декілька різних варіантів вирішення питання теплозабезпечення того чи іншого будинку. Пропозиції будуть підкріплені конкретними розрахунками. Люди матимуть право вибору. Важливо, щоб рішення власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку сприймали з поглядом на перспективу та враховували інтереси усіх мешканців, а не обмежували свій погляд на проблему через поріг власної оселі.

Володимир Фірман пояснює, що блоково-модульна котельна установка - це котельня, що змонтована, як окремий автономний і транспортабельний модуль чи блок модулів із повним комплектом усього необхідного котельного устаткування. Як правило, така котельня не вимагає постійного контролю оператора і на випадок незвичайної ситуації оснащена зовнішньою сигналізацією. Монтується на будь-якому рівному майданчику і може бути оперативно під’єднана до існуючої системи опалювання. Помітною особливістю блоково-модульної котельні є швидкість введення в експлуатацію, низька собівартість і економічність експлуатації.

Практика життя свідчить, що в Україні за останні 10 років змонтовані та успішно працюють модульні котельні різної потужності (від 200 кВт до 15 мгВт). Конструктивно вони являють собою вагончики або модуль з вагончиків (залежно від потужності), де всередині розташовані: котел і на газі, і на твердому паливі, автоматика, вузол підготовки води. По суті - це велика газова колонка, куди подають газ і холодну воду, а на виході - гарячу воду. Весь процес автоматизований і не вимагає втручання людини. Міні-котельні встановлюються поряд з будинком, або в центрі групи будинків, або на даху будинку. Головна перевага цієї технології – відсутність теплотрас, а також автономність роботи котельні, що дає змогу різко скоротити витрати на тепло, завжди мати точний облік теплової енергії, відключати котел при підвищенні зовнішньої температури.

Через два-три роки у Бориславі, - продовжує Володимир Фірман, - на зміну нині діючим експлуатаційним конторам прийдуть об'єднання співвласників багатоквартирних будинків. Міська влада буде всіляко стимулювати процес їх створення. Що дасть таке об'єднання на практиці? На думку міського голови, створення ОСББ дасть можливість людям самостійно визначати операторів надання комунальних послуг на умовах чесної конкуренції, отримувати якісні комунальні послуги, самостійно визначати потреби будинків та прибудинкових територій і встановлювати обсяги їх фінансування. Радянський підхід до управління ЖКГ призвів до того, що люди, давно ставши власниками квартир, і надалі продовжують вважати прибудинкову територію, дитячі майданчики, підвали, під'їзди будинків, ліфти – комунальною власністю, яку повинні обслуговувати ЖЕКи. Звідси і відповідне варварське ставлення наших громад до всього майна, що формально їм не належить. Переважна більшість населення не усвідомлює, що прибудинкова територія чи дитячий майданчик - це також частина їхнього житла, яка потребує відповідального ставлення і догляду.

Петро Магур, газета «Нафтовик Борислава»

Сто днів нової влади: нульовий результат

Хоч круть, хоч верть, а таки минає сто днів нової влади: чи рахувати з 1 листопада, наступного дня після виборів, чи з того часу, коли міські голови й депутати прийняли присягу. Але результат діяльності чи, вірніше, її імітації або й відвертої бездіяльності - убивчий: нульовий.

Микола Янович Азаров услід за Йосифом Віссаріоновичем Сталіним намагався запевнити нас, що жити стало веселіше, жити стало краще. І хоча він дві складові нового життя переставив місцями, редагуючи вождя всіх часів і народів, за що в сталінські часи міг поплатитися життям, все ж від того ні краще, ні веселіше жити не стало. Втім, як кому. Для можновладців і олігархів таки наступило свято їхнього життя. А ось простий люд у масі своїй зубожів ще більше. Складається враження, що месиджі прем’єр-міністра (першого міністра чи все-таки першого менеджера на службі в олігархів?) стосуються насамперед сильних світу цього, а не тих, кому давалися щирі обіцянки напередодні виборів.

У ці дні минає також перший рік президентства Януковича, і результат його діяльності і діяльності його команди такий самий убивчий: нульовий. Ба, більше! Україна відкотилася навіть не на рік, а на п’ятирічку назад!

Ті, хто думав, що президентські вибори окремо і їхній результат чи, вірніше, відсутність такого, теж окремо, а вибори до місцевих рад, - це інша пара кальош, жорстоко прорахувались. За відсутності системних реформ в Україні не можна побудувати рай в окремо взятому містечку чи районі. Те, що нині в нас відбувається, є грубою профанацією, імітацією бурхливої діяльності, але аж ніяк не реформами. Живучи в такій системі, де вибудована жорстка вертикаль влади, підпорядкована Партії регіонів, керівники на місцях, належачи до інших і навіть опозиційних сил (“Батьківщина”, “Свобода”, “Фронт змін”), не можуть дати собі раду, коли всі грошові потоки зосереджені в тій же провладній політичній силі.

Звичайно, я далекий від думки, що за сто днів можна було кардинально розв’язати проблеми ремонту доріг, водопостачання, утилізації сміття й багатьох інших. Але й за двісті днів при владі, й за триста нова влада, яка на той час уже стане старою, цих проблем не розв’яже. І не тому, що вона така погана чи в ній працюють непрофесіонали (хоча непрофесіоналізм аж зашкалює!), а тому, що вертикаль влади стає безсилою через відсутність реформ, структурних змін. Складається враження, що ми живемо зараз в епоху дикого капіталізму, коли новітні можновладці накинулися на майно, яке ще не вдалося прихватизувати, на гроші з бюджету, які ще не встигли вкрасти. Їхня співпраця в цьому питанні з Партією регіонів навдивовижу відверто злочинна і цинічна, а опозиційністю навіть і не пахне.

Сто днів - це своєрідний рубіж, через який доведеться переступити нинішній владі. Нині тут готуються до звітів, підганяють потрібні цифри, намагаючись переконати електорат у тому, що все йде за планом. Але за чиїм планом? Можновладці вкотре хочуть нам підкинути “пустишку”, обдурити людей, як мале дитя. Та вся біда в тім, що в яскравій обгортці не те що неякісний продукт, а навіть цукерки нема. Пам’ятаєте, як в одному радянському фільмі так з дитям “пожартував” недолугий герой, відверто ржучи зі своєї витівки? Але дівчинка дала гідну відсіч придурку, запитавши: “Дядя, ты что, дурак?”.

Влада тримає нас за дурнів і щодня вже навіть не обіцяє цукерків, а тицяє яскраві обгортки. Звіт можновладців про сто днів керівництва виллється в черговий протокол намірів, що ці люди хочуть зробити і що їм заважало втілити передвиборчі гасла в життя. А ось тепер, мовляв, нам стане жити краще й веселіше. Ну, якщо не в наступні сто днів, то принаймні вже цього року.

Втім, влада добре розуміє, що випробовувати терпіння людей довго не можна. Якісь косметичні реформи таки проведуть. Якусь кістку в вигляді грошових подачок таки кинуть. Але знову будуть обіцянка на обіцянці й обіцянкою поганятиме.

І Янукович, і можновладці на місцях мріють про новий термін свого керівництва. Їх можна зрозуміти, адже влада - це бізнес, який дає шалені прибутки. Але з кожним днем наростає критична маса людей, які не хочуть цієї влади...

Анатолій Власюк, часопис «Тустань»

Коли Дмитро Табачник в Україні стане персоною нон ґрата?

 У будь-якій цивілізованій країні міністр типу Табачника вже давно би позбувся своєї посади, а якби ще й виступав проти нації, яка формує державу, то скуштував, мабуть, ще й тюремної баланди.

Справа навіть не в тім, що Дмитро Володимирович виступає слухняним знаряддям Москви, виконує роль засланого козачка й може спокійно при зміні влади попросити політичного притулку в Росії (якщо, звичайно, встигне). І справа не в тім, що подібними категоріями мислять Віктор Янукович й абсолютна більшість його команди. Зрештою, це їхня влада, яку вони вибороли в рамках так званої нинішньої демократії, коли агресивна меншість керує фактичною більшістю. Справа в тому, як довго ми терпітимемо це нахабство, і скільки часу ще потрібно Європі, яку ми звично називаємо цивілізованою, щоб змінити ставлення до такої влади.

Вже навіть неозброєним оком видно, що політика Табачника з мовчазної згоди Януковича й компанії веде нас не до Європи, а до Азії. Мова йде саме про цивілізаційний вибір України, в якому Табачнику на нинішньому етапі відведена ключова роль.

Освіта й наука під керівництвом міністра підганяються під російські стандарти. Вихолощення українського, нівелювання національного вже стали повсякденною нормою. Якщо спочатку це викликало протест, потім здивування, то тепер сприймається як неминучість. Мовляв, треба дочекатися нової влади, а вже тоді виправити стан речей. Проте ми не замислюємося над тим, що деякі процеси мають незворотній характер, і те, що нині закладене Табачником, навіть новій владі, якою би вона не була опозиційною до нинішньої, не вдасться повернути в інше, попереднє, русло.

Втім, Табачник як головна рушійна сила революції по-януковицьки занадто швидко хоче зробити зміни незворотніми, що в кінцевому результаті може зіграти злий жарт не лише з ним, а й з нинішньою командою. Українець, загнаний у глухий кут, здатний не лише на Помаранчеву революцію, а й на Коліївщину. Та й гострити сокиру, за Шевченком, у нас кожний може. Чи, може, це і є задумом українофобів в Україні, а, головне, за її межами, - довести нашу державу до глобального протистояння, аби в громадянській війні зіштовхнулися непримиренні, в результаті чого про Україну як державу можна забути? Якщо поведемося на табачниківську провокацію, можемо втратити занадто багато, і причому це знову ж таки будуть незворотні процеси.

Сумно спостерігати за політиками, які звично вважають себе представниками національно-демократичного табору. На тлі чудового полеміста Табачника вони виглядають блідо. Навіть упійманий на відвертій брехні, Дмитро Володимирович завдяки своєму полемічному таланту виходить сухим із води. Цифри, факти, конкретність не спрацьовують проти цього українофоба, бо все його подальше життя й існування в світі великої політики залежать саме від виконання найголовнішого завдання: кинути Україну під ноги Москви, остаточно зруйнувати нашу державу, зробити з неї слухняного васала Кремля. Допоки наші політики не виходитимуть з цього надзавдання, поставленого перед Табачником, а сперечатимуться навколо зовнішнього незалежного оцінювання, Могилянки, яка може перестати бути університетом, чи викидання зі шкільної програми роману Василя Барки “Жовтий князь” про Голодомор 1932-1933 років (тепер його вивчатимуть факультативно або й не вивчатимуть узагалі), - доти міністр упевнено почуватиметься не лише в своєму кріслі, а й взагалі перебуватиме на білому коні українського політикуму.

Дмитро Табачник виконував роль сірого кардинала при президентові Кучмі, будучи керівником його адміністрації. Здавалося б, нинішня посада, враховуючи спадкоємність Януковича, який фактично перебрав владу від Леоніда Даниловича, хоча і з запізненням на п’ять років, - не є такою важливою. Але це лише на перший погляд. Насправді нині Табачник не лише виконує роль сірого кардинала, а й є основним ідеологом в Україні, - і це прекрасно розуміють ті, хто мав би не лише словесно протистояти цьому українофобу.

Мені можуть закинути, що, мовляв, Табачник так думає, це його точка зору, і треба в полеміці або погоджуватися з ним, або спростовувати. Це є найбільшою помилкою того, хто тільки спробує вступити в суперечку з Табачником. Насправді Табачник думає так само, як думаємо ми, як думає кожний, хто вважає себе українцем не лише за національністю, а й по суті.

Для прикладу візьмемо тему Голодомору. Це нині Табачник діє в проросійському руслі, не визнає його геноцидом, викидає зі шкільної програми саму згадку про цей страшний злочин проти української нації. А були ж благословенні часи, коли він, будучи на державній посаді, виступав саме з державницьких, а не московських окупаційних позицій.

Скажімо, 12 лютого 2003 року відбулися парламентські слухання. На них говорилося про вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932 - 1933 років. Виступаючи від імені Кабінету Міністрів, тодішній віце-прем’єр-міністр України з гуманітарної політики Дмитро Табачник заявив буквально наступне: “Масове фізичне знищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом політичної системи проти мирних людей, унаслідок якого зникли цілі покоління землеробів-універсалів, зруйновано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Голодне лихоліття 1933 року - не історична минувшина, а глибока соціально-демографічна катастрофа ХХ століття, незагоєна морально-психологічна рана, яка жагучим болем терзає пам’ять очевидців. Ми засуджуємо сталінізм не лише за геноцид (це не я придумав, це сказав Табачник !!! - А.В.) проти Українського (так у тексті, з великої літери - А.В.) народу та мільйони убієнних, а й за насаджування в суспільстві принципів  класової нетерпимості, войовничої ненависті, антигуманних норм і правил соціальної поведінки”.

Більше того, Табачник, усвідомлюючи важливе значення сказаного ним, не зациклюється, так би мовити, на внутрішній аудиторії, а звертається й до світової спільноти: “Визнання міжнародним співтовариством Голодомору 1932 - 1933 років в Україні актом геноциду (! - А.В.) проти українського народу свідчить про суттєві зрушення в громадсько-політичному житті нашого суспільства. Більше того, визнання голоду 1933 року актом геноциду (! - А.В.) має принципове значення для стабілізації суспільно-політичних відносин в Україні, є доказом незворотності демократизації суспільства, фактором відновлення історичної справедливості, морального зцілення кількох поколінь від страшного шоку, заподіяного масовими репресіями та голодоморами. Визнаючи українських селян жертвами геноциду (! - А.В.) 1933 року, ми не лише увічнюємо пам’ять про загиблих, ми маємо постати справді державотворчою нацією, цивілізованою і гуманною, шанобливою і культурною, здатною до прозріння і спокути”.

Як ви зауважили, це був 2003 рік, останній рік президентства Кучми перед другим терміном (можливо, проблема Голодомору як геноциду стала своєрідним реверансом у бік Галичини, аби набрати голоси не лише на Сході, а й на Заході?), коли прем’єр-міністром був Віктор Янукович. Можна лише здогадуватися, чому нині Дмитро Табачник перекинув платівку на другий бік і зазвучала зовсім інша музика. Але ж слово, як відомо, не горобець. Сказане й написане (а текст тих вікопомних парламентських слухань був опублікований) сокирою не вирубаєш (о, це слово - сокира - вже двічі з’являється в нашому тексті, так що неодмінно колись таки насправді “вистрелить”, як рушниця, що висить на стіні, наприкінці п’єси!).

Що могло змінитися за ці вісім-дев’ять років? Чому Дмитро Табачник так кардинально поміняв свою позицію? Невже з’явилися нові документи, які би  спростували тези Дмитра Володимировича 2003-го року? Навпаки, нові документи таки з’явились, але вони лише розширили масштаби трагедії й поглибили наші знання про це, вивели на перше місце не лише виконавців й організаторів масового вбивства українців, а насамперед замовників цього жахливого злочину - Сталіна і його поплічників в Україні.

Відповідь банальна і проста, як український борщ: Дмитро Табачник змінив господаря. Тепер це не український народ, який його годує, а Кремль, який йому дає значно більше, - можливість творити історію. А творити історію в сучасних умовах - це рухатись у фарватері Москви. Табачником, мораль якого збита на генетичному рівні, рухає не лише жадоба наживи, а й банальне бажання ввійти в історію великим державним діячем. Він готовий на будь-яку кон’юнктуру і має бажання вижити за будь-яку ціну. Його підстьобує страх за власне життя.

Коли ми нині говоримо про необхідність звільнення Табачника з посади міністра, це, звичайно правильно. Але цього замало. Він повинен бути оголошений в Україні персоною нон ґрата. За все треба платити, Дмитре Володимировичу!

Анатолій Власюк, часопис «Тустань»

Дитяча хвороба націоналізму, або Громадянська війна в Україні

 Тупість і нахабство влади в питаннях нищення всього українського чи того, що його бодай нагадує, закономірно спричиняють спротив з боку національно мислячих людей.

Одні свої “фе” висловлюють на кухнях, як це було за радянських часів, інші виходять на мітинги і страйки, аби себе показати й на людей подивитись, ще інші дійсно мітингують і страйкують, бо ця влада, що називається, дістала, і цей спротив є актом відчаю, останньою надією на краще життя.

Але завжди знаходяться радикально налаштовані люди, здебільшого молоді, які хочуть змінити все й одразу. Вони не вивчали філософію, не знають, що таке діалектика, причину плутають з наслідками. Але в них є одна перевага над усіма нами: вони щиро люблять Україну - не розумом, а серцем. Їм не властиві наш прагматизм, обережність, самоцензура навіть у власних думках. Вони чітко знають, яка Україна їм потрібна. Це має бути українська Україна, як Франція є французькою, а Чехія - чеською. Для них гасло “Україна для українців” звучить буквально, без якогось іншого змісту, який вкладали в це поняття ідеологи українського націоналізму.

І тут слід сказати про так звану дитячу хворобу націоналізму в Україні. Хвороба дійсно дитяча, і її можна перерости. Якщо цього не стається, в зрілому віці людина може “захворіти” вже більш серйозно, а її радикалізм як вияв патріотизму, любові до своєї батьківщини з великої (Україна) і малої літери (село чи місто, де ти народився) перетворюється на свою протилежність й веде до руйнації як навколишнього середовища, так і самої людини в фізичному й моральному значенні цього слова. А найтрагічнішим є результат, коли така людина стає зазомбованою і перетворюється, не розуміючи цього, на ворога України. Однак про все за порядком.

Дитяча хвороба націоналізму в Україні - явище не нове і є, власне, вічним супутником самого націоналізму. Доволі часто між дитячою хворобою націоналізму і так званим тероризмом ставлять знак рівності, хоча це різні поняття. Тероризм українських націоналістів двадцятих-тридцятих років минулого століття в інтерпретації зарубіжних, а особливо вітчизняних авторів не йде в жодне порівняння з сучасним тероризмом, який ми асоціюємо здебільшого з мусульманським світом, а особливо з тим тероризмом, який викладений у кримінальних кодексах багатьох країн. Звичайно, не може бути тероризму романтичного і прагматичного, ідеологічного і релігійного. Завжди мова йде про фізичне знищення людей як спротив репресивній системі влади. Але якщо в так званому мусульманському чи ісламському тероризмі ми зіштовхуємося зі смертю випадкових людей, які або мають дотичність до цієї влади, або взагалі ні, то атентати українських націоналістів були скеровані проти конкретних носіїв влади, що нищила все українське.

На думку багатьох, в терористичних актах ісламістів відсутня будь-яка логіка. Це неправда. Не вдаючись до релігійної складової, все ж зазначу, що всі ми в тій чи іншій мірі причетні до злочинних дій влади. Своїм мовчанням, відстороненістю ми сприяємо її злочинній діяльності. Тому якщо ти не воюєш з цією владою - нам не шкода твого добробуту і навіть самого життя.

Українські націоналісти, подолавши дитячу хворобу націоналізму, зрозумівши, що атентати проти окремих ворогів України не призводять загалом до зміни системи, вдавалися паралельно й до інших форм боротьби, застосовуючи насамперед просвітницьку діяльність, яка давала доволі часто більш значимий результат, ніж фізичне знищення одіозних фігур. Коли ж настав час випробувань і Україна опинилась між молотом і ковадлом, коли два агресори - Сталін і Гітлер - повели між собою боротьбу не на життя, а на смерть, і в епіцентрі війни опинилась саме наша земля, - українські націоналісти очолили боротьбу за незалежність, віддаючи за неї свої життя.

Нині дитяча хвороба націоналізму яскраво виражена насамперед у знищенні пам’ятників тоталітарного режиму. Я можу зрозуміти і навіть виправдати молодечий запал юнака, який вважає себе націоналістом, але мені огидна пика його керівника, який свідомо штовхає молоде покоління в бій з віртуальним ворогом. Це як в Інтернеті, де ти можеш виграти бій, але програти війну в якійсь фантастичній чи рольовій грі. Справжній ляльковод, який верховодить цим керівником, тільки посміхається в сталінські вуса і вусики фюрера, прекрасно розуміючи, що той, хто знищує пам’ятники, ніколи не стане справжнім захисником, а тим паче будівничим України. Вся пара піде в гудок. Шуму багато, а результат нульовий.

Нині найбільш потужною націоналістичною силою в Україні вважають Всеукраїнське об’єднання “Свобода”. За великим рахунком, так воно і є. Але якщо, скажімо, ніхто не піддавав сумніву, що Організація Українських Націоналістів Степана Бандери є, власне, націоналістичною і українською, то щодо “Свободи” виникають певні застереження.

Це ідеологічна партія, і засади, закладені в її програмі, є націоналістичними. Однак дії керівників, а доволі часто й їхня бездіяльність суперечать націоналістичній теорії та практиці. Якби ж то мова йшла про творчий розвиток надбання Донцова і Бандери в сучасних умовах, а то ми банально маємо справу з довільним тлумаченням основ націоналізму й застосування його на практиці на власний розсуд. При цьому здебільшого глибока теорія й вдумлива практика часто-густо підміняються радикалізмом, що межує з рагулізмом і дебілізмом, і звичайнісінькою піар-акцією. Яскравий приклад - діяльність псевдонаціоналістки Ірини Фаріон, яка вносить розкол у націоналістичний рух. Якби ж то ця яскрава особистість була звичайнісінькою провокаторкою. Але ж це типова більшовичка з ленінсько-сталінським мисленням і відповідними йому вчинками. Подібні особи мають шалений успіх серед молоді. Мовляв, дивись, яка вона смілива, нічого не боїться, говорить правду в очі. Але молоді бракує полемічного запалу, а тому націоналістична енергія вихлюпується в нищення пам’ятників й інші акції, які не мають практичної користі, а лише озлоблюють опонентів і ворогів українства. В хід ідуть зустрічні дії, а оскільки все відбувається на території України, то страждає насамперед українство.

Безперечно, лідер “Свободи” Олег Тягнибок - особа харизматична, але не більше. Харизма сама по собі нічого не значить і лише в окремих випадках може дати результат, не маючи системного характеру. Харизми Ющенка і Тимошенко вивітрились, як тільки під ними захитався владний трон. Всі відразу зрозуміли, що король, виявляється, голий. Що стосується Олега Тягнибока, то про його “голизну” мало хто здогадується. Як відомо, короля, навіть якщо він голий, грає свита. Свободівці, захопивши фактичну владу на Львівщині, Тернопільщині, Івано-Франківщині, виявилися безпорадними при розв’язанні елементарних господарських проблем. Націоналістична риторика тут вже не проходить, є не лише шкідливою, а може викликати шалений спротив тих, хто ще недавно молився на “Свободу”. Ляльководи цієї політичної сили та її керівництво це прекрасно розуміють. За рік це може дійти й до рядових членів. Тому, будучи політичною партією, яка прагне влади, “Свобода” діятиме за принципом: чим гірше, тим краще. Не розв’язання насущних проблем, а загострення ситуації в державі. Голодні пролетарій і підприємець є потенційною основою для просування “Свободи” до влади.

А ще “Свободі” не просто підігрують, а й активно допомагають олігархи й можновладці. Справа навіть не в банальному “підгодовуванні” її лідерів чи постійній їхній присутності на антиукраїнських ток-шоу Савіка Шустера і Євгенія Кисельова, де гору завжди беруть представники Партії регіонів й інших власне антиукраїнських сил, бо такою є концепція цих програм. Надзавдання полягає в тому, аби висвітлити “печерний фашизм” свободівців, показати, що несе людям український націоналізм, хоча до українського націоналізму “Свобода” має такий же стосунок, як морська свинка до моря. І якщо окремі лідери “Свободи” свідомо підігрують владі й олігархам, то молодь знову ж таки в захваті: дивись, які сміливі наші керівники, як вони воюють в стані окупантів! І ніхто чомусь не замислюється, яке гнітюче враження цей зрежисований спектакль справляє на мешканця Сходу і Півдня. Адже, за великим рахунком, “своїх” - западенців чи жителів Центру - переконувати не треба. Слід поборотися, власне, за Схід і Південь. А в результаті - відштовхування потенційних виборців, протистояння з ними.

На це, власне, й розраховують ляльководи, які, з одного боку, “підгодовують” лідерів “Свободи”, а, з іншого, - проросійські сили, які буйним цвітом розквітають в Криму й на Сході України. Мова вже йде навіть не про Партію регіонів чи комуністів, а про такі одіозні сили як “Союз” чи “Родіна”, які вміло набирають бали на тлі недолугості буцімто націоналістичної “Свободи”.

Зіштовхнути лобами український світ і “русскій мір” - ось надзавдання ляльководів. Привести Україну до громадянської війни, розколу її як держави, а фактичного знищення нашої незалежності - ось до чого штовхають нас...

Анатолій Власюк, часопис «Тустань»

Нам бракувало досвіду

У Бориславі відбувся всеукраїнський турнір з боксу “Кубок Гладіатора”. Порівнюючи з минулим роком, рівень турніру став кращим. Організатор - бориславчанин Олег Загірський - запросив на змагання 25 команд з Львівської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Волинської, Хмельницької областей, АР Крим та міста Києва. Учасниками змагань стали понад 200 спортсменів. 

Спортивний клуб “Патріот” виступав у такому складі: Кушнір Михайло, Тригубов Іван, Ших Мар’ян, Сушицький Тарас, Кордасевич Володимир, Юрійчук Назар, Веприк Олександр, Мороз Роман, Гнатків Микола, Петрицин Андрій, Стечкевич Орест, Станович Олег, Кішко Руслан, Язев Роман.

Зважаючи на те, що на турнірі виступали чемпіони та призери Європи, України, переможці міжнародних змагань, майстри спорту, то на призові місця нашим хлопцям розраховувати не довелось. У багатьох це взагалі були перші виходи у ринг на такого рівня змаганнях.

Все ж таки хочу відзначити виступи досвідченого Романа Язева та менш досвідчених Михайла Кушніра і Стечкевича Ореста. Гадаю, поїздка до Борислава додасть нашим спортсменам досвіду та впевненості у собі. 

Олег Григоренко, голова ГО “Спортивний клуб “Патріот”, газета «Воля громади»

 



Обновлен 10 июл 2012. Создан 12 мар 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником