Трускавецький вісник № 72 (316) від 25 липня 2011 р.

 
 

Трускавецький вісник № 72 (316) від 25 липня 2011 р.

25.07.2011



 

У номері: Трускавецько-трускавецька війна, Фотоальбом пам`яті Олександра Барана, Землю продавати не можна, Радикал.

Новини Трускавця та регіону

Є керівник нового комунального АТП

В понеділок, 25 липня, на щотижневій нараді в трускавецькій мерії було представлено нового керівника комунального автотранспортного підприємства, створеного згідно рішення сесії ТМР. Очолив трускавецьке комунальне АТП Дмитро Масляник.

Будемо без газу

У вівторок, 26 липня, в Трускавці буде припинено подачу газу, це пов’язано з ремонтними роботами. Інформація прозвучала на понеділковій нараді в мерії 25 липня.

Бориславську все ж відремонтують?

Як повідомив на понеділковій нараді в мерії 25 липня міський голова Трускавця Руслан Козир, минулої п’ятниці розпочалися роботи з асфальтування доріг міста, включених у перелік об’єктів, на які виділена субвенція в рамках підготовки до Євро-2012. Зроблено дорожнє покриття по Дрогобицькій при в’їзді в Трускавець, тепер ремонтують вулицю Сагайдачного, а після її закінчення розпочнуть ремонтувати Городище. Цілком можливо, що замість вулиці Суховоля, яка в непоганому стані, бо за часів Лева Грицака проводився її капітальний ремонт, відремонтують вулицю Бориславську. З мерії надійшли вже 2 листи до ЛОДА з проханням Бориславську все ж включити в перелік тих вулиць, які ремонтуватимуть у рамах підготовки до Євро-2012.

Разом з ремонтом дорожнього покриття облаштовують також каналізаційні і дощеприймальні колодязі, вичищатимуть тротуари від напливів ґрунту. Підрядні організації працюватимуть і в суботи та неділі, тобто без вихідних.

Кадрові зміни не за горами

Багато чиновників у трускавецькій мерії "ходять на роботу, щоб відбути день". Про це на нараді з керівниками відділів та управлінь 25 липня сказав мер міста Руслан Козир. За словами міського голови, його зовсім не влаштовує і підготовка документів окремими структурними підрозділами мерії. Чиновники повинні виправитися та працювати належним чином, інакше кадрові зміни неминучі.

Вода – наш головний біль

Як було повідомлено на понеділковій нараді 25 липня, розпочато роботи про будівництву станції регулювання тиску – мер дав доручення генеральному директору водоканалу Володимиру Возняку не затягувати цей процес до глибокої осені, а справитися чимшвидше. Мер зазначив: "Водопостачання – це той ризик, який стримує позитивну динаміку" і додав, що місцеві мешканці вже звикли до того, що вода подається за графіком, а от пояснити відпочивальникам, чому вони мають ходити до вбиральні з відром, складно. Та відпочивальники не тільки скаржаться на проблеми із водопостачанням, а і на стихійну торгівлю на центральній площі міста та в парку. Мер попросив міліцію та ДАІ активізувати свою роботу щодо запобігання поширення стихійної торгівлі.

Заповнюваність в ЗАТ "Трускавецькурорт" зросла

Як було повідомлено на понеділковій нараді 25 липня, станом на 23 липня заповнюваність у ЗАТ "Трускавецькурорт" становить 92%, а до кінця року зросте до 102%. Зросла кількість відпочивальників і в приватному секторі, а також у віллах, готелях, пансіонатах. В той же час в зв’язку з економічною кризою 43% мешканців України взагалі відмовилися від відпочинку цього сезону. А за кордон виїде не більше 2% наших співгромадян.

Дві лампочки – забагато!

На понеділковій нараді 25 липня керівник ТзОВ "Сяйво" Ігор Зубрицький отримав доручення від міського голови Трускавця запобігати перевитратам електроенергії під час зовнішнього вуличного освітлення у вечірній та нічний час. Непорядком вважає мер той факт, що на деяких стовпах горять одночасно по дві лампочки (зокрема по вулиці Мазепи), адже ефекту від цього ніякого нема, а кошти витрачаються.

Чия територія краща?

До Дня Незалежності України в Трускавці планується проведення конкурсу на кращі прибудинкові території як у приватному секторі, так і прилеглі до суб’єктів господарювання. Про це було повідомлено на щотижневій нараді в мерії сьогодні, 25 липня. Конкурс має на меті також стимулювати двірників, адже не таємниця, що поряд із добросовісними є й такі, чиєю роботою мешканці не дуже задоволені.

Власна інформація

Дрогобич та Винники реалізовуватимуть державну програму «Доступне житло»

Дрогобич увійшов до переліку міст України, у яких реалізовуватимуть Державну програму «Доступне житло». Про це повідомляє кореспондент ЗІКу з посиланням на першого заступника Дрогобицького міського голови Олександра Коростельова. З його слів, участь у цій програмі братимуть лише міста з 9 областей України. На Львівщині до неї залучені Дрогобич та Винники.

«У Дрогобичі збудують 66 квартир, у Винниках – 25, – каже Олександр Коростельов. – На Дрогобич, зокрема, передбачено 21 млн. грн. Сьогодні КП «Управління капітального будівництва» проводить роботу зі збирання документів. На участь у програмі уже подали заяви понад 30 осіб».

Нагадаємо, у рамках програми «Доступне житло» вартість 1 кв. м площі коштує 5 тис. 148 грн., 30% цієї вартості відшкодовує держава, для мешканців ціна становить 3 тис. 600 грн. за 1 кв. м.

У Дрогобичі 119-річчя Бруно Шульца відзначили виставкою його стінопису

У Дрогобичі в Палаці мистецтв музею «Дрогобиччина» (Львівська область) з нагоди 119-ої річниці від дня народження Бруно Шульца експонуються фрагменти його стінопису. Про це повідомив кореспондент ЗІКу з посиланням на наукового працівника музею Надію Кікту.

Стінопис був створений у 1942 році, коли Бруно Шульц працював на віллі німецького офіцера, розписуючи дитячу кімнату. Це була невелике за розміром, без вікон приміщення, що нагадувало комору. Від часу, що минув після війни, ці малюнки були неодноразово забілені, позаяк ніхто не знав справжньої їхньої вартості. Лише в 2001 році під час чергового ремонту в будинку дрогобичан Калюжних випадково стінопис побачили фахівці. Було виявлено, що ці малюнки належать Бруно Шульцу. Частина стінопису потрапила до музею «Голокосту» в Ізраїлі, а решту (5 фрагментів) у 2002 році після реставраційних робіт було передано до фондів музею «Дрогобиччина».

www.zik.ua

Трускавецько-трускавецька війна

В польському політикумі та і в польському суспільстві в цілому тепер часто можна почути вираз "польсько-польська війна". Стосується він як протистояння між двома найголовнішими конкурентами (правлячою "Громадянською платформою" та опозиційною партією "Закон і справедливість"), так і участі в політичних іграх дрібніших політичних сил.

У Трускавці на даний момент діє певне політичне затишшя, проте цілком очевидно, що чим ближче буде до виборів, тим активніше розгорятиметься "трускавецько-трускавецька війна". Найближчі вибори в Україні – парламентські, традиційно вони, як і президентські, не несуть в собі таких емоцій на містечковому рівні, як вибори мера та депутатів до органів місцевого самоврядування. Проте і на парламентських виборах кожен з політиків на місцях захоче спробувати, наскільки він особисто та його команда зможе активізувати, переконати чи обробити електорат, нейтралізувати головних супротивників. Цілком очевидно, що протистояння буде не так між партіями-антагоністами типу "Свобода" і "Партія Регіонів", як між тими, чиї позиції досить близькі. З історії добре пам’ятаємо вибори 2006 та 2007 років, коли протистояння було більше власне між "Батьківщиною" та "Нашою Україною", ніж між кожною з цих партій та ПР чи КПУ. А місцеві вибори 2010 року показали у Трускавці, що на одному електоральному колі топчуться і "Фронт змін", і "Наша Україна", і "Батьківщина", і УНП, і навіть "Свобода", тоді як у Партії Регіонів фактично конкурентів не було.

Та відійдемо від марного філософствування, досить вже нам філософів у мерії, а перейдемо до конкретики. Отже, трускавецько-трускавецька війна – це боротьба за те, щоб одна група трускавчан верховодила над іншими, це боротьба за владу та можливість її контролювати. Втім, під контролем тут розуміємо не прозорий контроль громади як сукупності індивідуумів та організацій, а кількість ниточок, за які можуть смикати впливові особистості міста, щоб голівки маріонеток поверталися в ту чи іншу сторону. А під групами трускавчан, які борються за владу, розуміємо зовсім не простих жителів Трускавця, а потужні угрупування, котрі мають в нашому місті-курорті свої інтереси, а таких чимало.

На війні як на війні – буває і затишшя, проте бувають і жорстокі бої. Трускавецько-трускавецька війна знає одне та друге, затишшя більш характерні в поствиборчі періоди, а бої спалахують не лише перед виборами, а коли відбувається конфлікт інтересів. А оскільки у війні головне перемогти, то і старається кожен перемогти, воюючи без правил, використовуючи удари неетичні, якщо не сказати аморальні. Приклад того, яку друковану продукцію випускала теперішня влада Трускавця, щоб перемогти суперників на виборах у жовтні 2010, показує, що іноді дійсно мета виправдовує засоби.

Отже, вибори наближаються і цікаво, який же розклад сил буде на майбутніх фронтах. Цілком очевидно, що не такий, як він є тепер. Про якихось фаворитів говорити зарано, проте вже тепер зрозуміло, що переможцям-2010 на виборах у Трускавці не буде чим особливо хвалитися. А те, що вони показуватимуть як "плюс", насправді є заслугою влади вищої, рівня обласного чи загальнодержавного. Приклад – ремонт доріг у рамках підготовки до Євро-2012 чи наплив туристів, якщо такий буде. Проте відсутність показників роботи не означає, що від "Фронту змін" відхрещуватимуться всі їхні теперішні союзники. Окремі старатимуться працювати на два фронти, щоб втриматися на плаву, особливо це стосується дрібних та не дуже брендових політичних сил. Рекламувати їх у цій статті немає сенсу.

Щоб заручитися підтримкою в депутатському корпусі, фронтозмінівська влада Трускавця вдалася до подачок та поступок. Так, "Батьківщина" отримала посаду голів двох депутатських комісій (бюджетної та з питань ЖКГ), посаду керівника КП "Трускавецьтепло" для лідера міського осередку партії, усування перешкод для ведення бізнесу взамін за підтримку політики влади (беззаперечну, причому) та як своєрідну компенсацію за ненадання портфеля секретаря ради. "Права воля України" показала свою силу, коли з першої подачі не пройшов на посаду секретаря ради Петро Шумин – тоді "ФЗ" зрозумів, що домовлятися варто з усіма. Олександру Ткаченку дали посаду керівника всіх ЖЕКів у новоутвореному КП "Трускавецьжитло" та солідну кількість вакансій у складі виконкому (3 з 19, для порівняння, "Батьківщина" чи "Свобода" мають по 1 представнику). Не обійшли увагою і "Народну Самооборону" (посада голови комісії з питань законності для лідера партії на місцевому рівні, лобіювання депутата-представника цієї політичної сили на пост головного лікаря міської лікарні, щоб нейтралізувати цього сильного кандидата на майбутніх виборах мера та як подяка, що він не брав участі в цих виборах попереднього разу).

Щодо інших, то можна сказати, що "Наша Україна" йде у фарватері єдино вірної та направляючої партії Трускавця, "Свобода" дещо обділена, але один в полі не воїн, а "Удар" та "Європейська партія України" чітко виконуватимуть вказівки вищого керівництва ЗАТ "Трускавецькурорт". Поодинокі депутати або не грають ролі, або самі лягли під більшість, або ще чекають, коли вони пригодяться.

Такий, на нашу думку, розклад сил у період теперішнього затишшя. Та от ближче до виборів кожен набиватиме собі ціну, а апетити зростатимуть настільки, що "ФЗ" не зможе їх вдовольняти, тож і коаліція розпадатиметься. Не знаємо тільки, чи буде це бурхливий разовий процес, чи поступове обсипання, наче з пісочного годинника.

Напевно, що реванш захоче взяти Партія Регіонів, яка на даний момент незрозуміло чи є у владі, чи в опозиції. Судячи із планів міської влади зняти з голови ОСББ "за ініціативою мешканців будинку 5 по вулиці Данилишиних" депутата від цієї політичної сили, "ФЗ" хоче дистанціюватися від ПР. Та от довести те, що Фірташ чи Коломойський не фінансують Яценюка, трускавецьким "ефзетам" навряд чи вдасться. Як і переконати, що сам "ФЗ" не є проектом кишенькової опозиції для Партії Регіонів.

Не захоче віддавати опозиційну нішу і "Батьківщина". Її керівник Руслан Крамар є розумною та хитрою людиною, незважаючи на спеціально творений імідж простакуватого "свого" трускавчанина. А те, що керівник львівських бютівців Роман Ілик (дрогобичанин) балотуватиметься до ВРУ, в тому числі і по мажоритарці, змусить Руслана Ярославовича дещо дистанціюватися від "ФЗ". Тим більше, що він прекрасно розуміє – від цих виборів його майбутнє залежатиме значно більше, ніж від попередніх.

Вже від тепер "Свобода" у Трускавці дає ясно зрозуміти, що з "ФЗ" їй не по дорозі. Це й не дивно – як патріоти та націоналісти можуть йти в ногу з лібералами та тими, хто національні інтереси ставить далеко не на перший план? Із запитів обласного та міських депутатів від "Свободи" видно, що кожна нагода підловити владу на промахах та помилках ними не нехтується, а використовується по повній. Тим більше, що "Свобода" при всіх розподілах була явно обділена і це не забудеться – ще в радянські часи говорили, що "ніхто не забутий, ніщо не забуте". Проте і говорити, що "Свобода" стане головною опозиційною силою до влади Трускавця, якось наразі не випадає – не видно, як це можна організувати, принаймні поки що.

Не виключено, що перед виборами окремі політики знову змінюватимуть партійні прапори – це вже стало традицією і не лише для Трускавця. Звичайно, мова йде в першу чергу про тих, хто представляв політичні сили, які вже нічого не значать для пересічного виборця і які формувалися суто під попередні вибори і тепер де-факто не діють. Прізвища називати поки що рано, хоча вже відтепер чомусь здається, що Олександр Ткаченко йтиме явно не від "Правої волі України", подібно як і окремі представники Народної чи Європейської партій, а також "Відродження", "Народної Самооборони", хоча ми можемо і помилятися в цьому питанні.

Фактично підготовка до виборів-2012 як репетиції на вибори-2015 до місцевих органів влади у Трускавці та регіоні стартувала вже. Причому у Трускавці вже традиційно війна буде більш жорстка та запекла, ніж у сусідніх Дрогобичі, Бориславі, Стебнику. Доказувати це, гадаємо, потреби немає. За милими масками у формі посмішок ховаються задумливі, а інколи і озлоблені обличчя. Одні хочуть владу зберегти, інші повернути, ще інші здобути, бо не мали її ніколи. Цим останнім навряд чи щось дуже світить. В час, коли правою рукою політики вітаються, лівою вони завжди готові витягнути із-за пазухи камінь, щоб шпурнути у голову неприятеля. Під благородними образами ховаються як благородство одних, так і гнилизна інших, але визначити що де так просто не можна.

Слово "війна" в багатьох асоціюється із рушницями та гарматами, солдатами, нальотами авіації, зброєю масового ураження. У трускавецькій війні є свої полководці і своє гарматне м’ясо, є ЗМІ (зброя масової інформації), є свої міни і свої бомби, свої стратегія та тактика ведення бойових дій. Замах на Лева Грицака у червні 2010 року, коли на подвір’я тодішнього мера невідомі вкинули гранату, показує, що в окремих випадках війна з площини політичної може реально перейти у площину бандитських, кримінальних переслідувань і цього допустити не можна. Але повторимося – є такі, хто діє за принципом "мета виправдовує засоби", а отже, прагне здобувати перемогу будь-якою ціною, всупереч моральним засадам, хоча про яку мораль ми говоримо…

Si vis pacem – para bellum. Шкода, що не йде мова про війну громади проти політиків, а про війну між політиками. У війні зазвичай є переможці та переможені, в нашому випадку переможеною чомусь найчастіше виявляється трускавецька громада…

Володимир Ключак

Олексій Радзієвський спонукає підприємців до корупції?

 13 липня міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський закликав до себе підприємців, чиї фірми та фірмочки знаходяться навколо ратуші, й мав з ними задушевну бесіду.

Очевидці стверджують, що зібрання проходило в стилі найгірших компартійних часів, коли народ мали за бидло. Багато хто не був готовий до такого, адже щиро повірив у демократичність Олексія Радзієвського, особливо в період передвиборчої кампанії. Поталанило тим підприємцям, хто проігнорував запрошення міського голови, а тому ще більше не розчарувався в ньому.

Мер, не добираючи слів і відкинувши, як непотріб, дипломатичні викрутаси, “запропонував” підприємцям долучитися до реконструкції площі Ринок. За свій рахунок люди мають викласти з кишені чималу суму в залежності від кількості квадратних метрів плитки, яка буцімто примикає до їхніх підприємств. Якщо врахувати, що за один квадратний метр “батьки міста” хочуть до 250 гривень, то сума набігає чималенька - в декого до 40, а то й до 60 тисяч гривень.

Фактичний відлуп Олексієві Радзієвському дав лише Богдан Іванців, який обурився такою постановкою питання. Схоже, що тепер йому можуть згадати “грішки”, коли він був при владі.

Як з’ясувалося, одним із ініціаторів такого геніального розв’язання проблеми виявився колишній міський голова, а нині керівник так званого Інституту розвитку міста Михайло Лужецький. Свого часу подібна ідея-фікс уже зароджувалася в його голові. Будучи мером, навколо ратуші - і не тільки - він познімав бруківку, яку й досі не можуть розшукати. Кажуть, що вона несподівано опинилась на одній із будов самого Михайла Петровича, але то, мабуть, плещуть злі язики, бо де би білий і пухнастий Лужецький до цього додумався, сплутавши державне з власним.

А тим часом за підписом Олексія Радзієвського до підприємців надійшов лист, де політика кнута змінилась на політику пряника. Солодким єлейним голосочком Олексій Васильович каже, персонально звертаючись до кожного керівника: “Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради відзначає надзвичайну важливість Вашої роботи для громади міста, за що висловлюємо Вам щиру подяку. З метою відродження первинного історичного вигляду, починаючи з 1 серпня 2011 року на Площі Ринок почнуться роботи по реконструкції згідно розробленого проекту. Від імені громади просимо Вас прийняти участь у цій роботі” (Стилістику й орфографію документу збережено. Складається враження, що в ратуші не шанують літературної української мови - А.В.). Тут же подано рахунок, на який слід перечислити кошти.

Підприємці, з якими вдалося поспілкуватися, налаштовані рішуче й не збираються платити великі гроші за плитку. Ні, звичайно, вони розуміють, що реконструкція площі Ринок конче потрібна, аби Дрогобич хоч у центрі виглядав як європейське місто. Але чому це має бути зроблене за їхній кошт? І чому Олексій Радзієвський, Олександр Коростельов, Андрій Янів, інші урядники, які мали чи мають бізнес і велику зарплату, не покажуть особистий приклад і за власні гроші не прилучаться до реконструкції площі Ринок? А то виходить, що від імені громади це змушують робити інших.

Чи не більшою проблемою, ніж встановлення плитки на площі, є випомповування води з підвалів, які знаходяться під фірмами й фірмочками. Ось тут підприємці за власний кошт могли б під мудрим керівництвом тандему Радзієвський-Лужецький здійснити відповідні роботи й врятувати історичний центр міста від руйнації.

Анатолій Власюк, часопис "Тустань"

Богдан Недбальський кидається на журналістів

Коли Олексій Радзієвський ішов до влади, то обіцяв дрогобичанам, що старі кадри, які скомпрометували себе, не будуть більше керувати містом.

Чи не найбільше нарікань було до тодішнього керівника одного з ЖЕКів Богдана Недбальського, який запустив ввірену йому територію, належним чином не займався ремонтом будинків, розвів антисанітарію, а натомість збудував привабливий особнячок. Олексій Радзієвський обіцяв розібратися. Розбирається й досі.

Натомість Богдан Недбальський не лише не позбувся роботи, а пішов на підвищення. Тепер він очолює житлово-експлуатаційне об’єднання, яке постало на місці колишніх ЖЕКів. Також він став депутатом Дрогобицької міської ради і нині справно голосує за всі геніальні пропозиції Олексія Радзієвського.

Нещодавно з паном Недбальським трапився прикрий трафунок. Ми розуміємо, що він дуже зайнята людина, вдень і вночі допомагає дрогобичанам, а тому не читає законів. А в одному із них чорним по білому записано, що не можна рухати журналістів. Кримінальний кодекс попереджає, що за перешкоджання журналістській діяльності передбачена карна відповідальність.

Отже, всього того пан Недбальський не знав, а тому накинувся на дрогобицьку журналістку, яка знімала його камерою, коли мешканці з будинку на вулиці Коновальця, 15 звернулися до нього зі скаргою, що з них беруть гроші за послуги, які житлово-експлуатаційне об’єднання не надає. Пан Недбальський рукою затуляв камеру, що добре видно на відео, не дозволяючи журналістці виконувати свій професійний обов’язок.

Мабуть, Олексієві Радзієвському видніше, з ким працювати, але якщо він матиме подібних керівників, то рано чи пізно це відіб’ється і на його іміджі.

Анатолій Власюк, часопис "Тустань"

Фотоальбом пам’яті Олександра Барана

 Ігор Фецяк готує до друку фотоальбом пам’яті Олександра Барана - “Життя мов спалах”. Сашко Баран не дожив декілька днів до свого двадцятип’ятиліття. Вже замовляв “поляну” в “Мисливському раю” в Трускавці, запрошував гостей... Проте він устиг стати професіоналом своєї справи. Його фотографії друкували світові та вітчизняні інформаційні агенції, часописи, журнали. Для багатьох він став не просто сімейним фотографом, а справжнім другом.

Фотоальбом складається з двох частин: власне фотографії Сашка Барана і світлини, на яких він зображений, а також спогади людей, які знали талановитого чоловіка. Серед тих, з ким Сашко товаришував, - впадають в очі спогади Лева Грицака, Олександра Чебаненка, Євгена Майданюка, Богдана Волошина, Володимира Турмиса, Валерії Ягодської, Миколи Лагодича, Ореста Скірка, Петра Мацана, Василя Танчука  та інших.

Осібно стоять спогади самого Ігоря Фецяка, для якого Сашко був не просто найталановитішим учнем, а й другом, і Оксани Новосад, хрещеної матері здібного фотографа.

Червоною ниткою крізь усі спогади проходить думка про те, що Сашко був неординарною особистістю. Він був напрочуд комунікабельним, умів знаходити спільну мову з будь-ким, незалежно від віку. Сашко Баран був тим, про кого говорили: “Він давав себе любити”. Завжди глибоко вникав у проблеми, які були йому незнайомі, й за доволі короткий термін часу міг дискутувати на професійному рівні.У дружбі він був щирим і ніколи нікого не зраджував. До опонентів, особливо тих, хто натякав на його єврейське походження, зовні ставився спокійно, хоча всередині все у нього клекотіло.

Сашко мав намір ще багато здійснити. Зокрема, останнім часом перед трагічною загибеллю він працював над фотоальбомом “Столиці країн світу”. Вже мав квиток до польоту у Великобританію, де домовився про зйомки з англійським фотографом українського походження. А перед цим були Японія і Франція, Сполучені Штати Америки, низка європейських країн. Йому катастрофічно бракувало часу. Одного дня міг бути у Львові й Івано-Франківську, Стрию і Моршині. Мабуть, тому й купив автомобіль і, не маючи навичок їзди, трагічно загинув.

Злий рок витав над родиною Баранів. За якихось два роки пішли з життя бабця, його батьки і сам незабутній Сашко...

Анатолій Власюк, часопис "Тустань"

Землю продавати не можна

 Небайдужі люди стали ініціаторами проведення загальних зборів, на яких попросили дрогобичан і стебничан висловитися за доцільність проведення всеукраїнського референдуму щодо недопустимості купівлі-продажу землі сільськогосподарського призначення на цьому етапі.

В цілому ми вважаємо, що земля має бути товаром, але в цій ситуації, яка склалася в нашій державі, - нестабільність цін, загальне зубожіння людей, - земля потрапить до  рук перекупників, які на цьому наживуться, і, можливо, що це будуть неукраїнці.

19 травня 2011 року ми провели збори з цього приводу. На них було більше двісті осіб. Зібрані матеріали ми подали в міську раду для того, щоби там, згідно чинного законодавства, перевірили правильність оформлення документів і скерували відповідне подання у Центральну виборчу комісію. На превеликий жаль, міська рада нам повернула матеріали. Заради справедливості слід сказати, що ми допустили ряд помилок, неправильно оформили документ. Але були й надумані і упереджені підстави. Керівники міської ради викликали працівників ратуші, які як громадяни висловилися за те, щоб накласти мораторій на землю, і змушували їх писати пояснення, що вони відмовляються від своїх підписів. Таким чином, у нас вийшло менше двісті людей. Це, я вважаю, несправедливо поступила міська влада.

Ми повторно провели збори 13 липня, де зареєструвалося вже 311 осіб, а потрібно не менше 200. Зараз ми оформлюємо документи і будемо подавати їх у міську владу для того, щоб вона скерувала подання до ЦВК. Представники, які за дорученням міського голови були присутні на зборах, заявили, що порушень законодавства на етапі проведення зборів немає. Побачимо, як цього разу влада поставиться до думки більшості дрогобичан.

Михайло Ваврин, голова Координаційної ради Блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини,

голова Дрогобицької міської організації ВО “Батьківщина”, депутат Дрогобицької міської ради

Радикал

Народний депутат України Олег Ляшко збирає підписи, аби зареєструвати Радикальну партію власного імені.

Коли його послухаєш, не можеш не погодитись: так далі жити не можна, потрібні хірургічні втручання. Але справжній його “радикалізм” виявився на день народження Януковича, коли п’яний нардеп попросив президента взяти його до себе прем’єр-міністром. Та ще й вистачило глупоти розмістити це відео у себе на сайті. Ось який я вірнопідданий “радикал”. Ага, зараз! Олігархи дадуть так просто себе розкуркулити.

Радикальною є “Свобода”, яка хоче все й одразу. Радикалізувалася “Батьківщина”, бо запахло смаленим навколо їхньої лідерки. А де ж ви були, нешановні, коли знаходились при владі? Не бачили того безладу?

Нині стає модним бути радикалом. Але за цим проглядає неодмінне прагнення до влади. Ось я стану керівником (держави, області, міста, району, села) - і неодмінно наведу лад. Зазвичай, правда, забувають вказати механізми наведення того ладу. Як завжди.

Радикалізм страшний навіть не своїм більшовизмом, коли старий світ “разрушим до основанья, а затем мы наш, мы новый мир построим, кто был ничем, тот станет всем”), а цинізмом носіїв цього радикалізму. І нині бачимо при владі вчорашніх радикалів, які обіцяли нам золоті гори. А нині вони зрозуміли, що влада - це бізнес, а тому радикалізм такому бізнесу протипоказаний. Легше ловити рибку в каламутній водичці, аніж проголошувати гучні гасла. Та й професіоналізму бракує втілювати в життя те, що наобіцяв. То чом би не скористатися шансом особисто збагатитися, забезпечити свою старість, гідне життя дітям, а якщо поталанить, то й онукам?

Найпростіше робити революції, перевертати все догори дригом. Провокаторів, які грають на нашому невдоволенні нинішнім станом речей, вистачає.

Набагато складніше кожному робити щодня чорнову роботу, аби оцих радикалів від політики ставало щораз менше. Не просто на кухні чи в транспорті, на вулиці чи в магазині обурюватися нинішньою владою як у Києві, так і на місцях, а й самому поступати так, аби ця влада не могла поступити негідно з тобою.

Анатолій Власюк, часопис "Тустань"

Від Віри Байси до Сергія Оленича

Віра Байса підставляє Радзієвського?

Нє, шо не кажіть, а моя Стефка таки Штірліц. Після того, як мій шеф Анатолій Власюк проколовся з фотографією на 9 травня, де Радзієвський з георгіївською стрічкою стоїть під червоним прапором, моя кохана дружина розшукала справжнього героя цієї фотографії. А проколотися було чому. Цю фотографію надрукувала газета “Каменярі”, де більд-редактором влаштувався Ігор Фецяк. У будь-якому виданні, якщо нема підписів під фотографіями, то всі знають, жи світлини належать більд-редактору, а підписані - іншим авторам. В “Каменярах” підпису не було, тому мій шеф Анатолій Власюк написав, жи тото диво зазнимкував Фецяк. Він уже перепросився перед Радзієвським, який “наїхав” на нього, а “Каменярі” перед Фецяком - ще ні. А справжнім героєм виявився мій кумпель Бодьо Гринчишин, рідний братій Віри Байси, яка працює в Радзієвського зрадницею. То ж треба таку свиню підсунути “папіку”, бо ту фотку передрукували три дрогобицькі газети. Я давно казав, жи пані Віра, то наша людина в штабі Радзієвського.

Хто стане зятем Мирослава Глубіша?

Йой, чи думав, чи гадав мій кумпель Миросько Глубіш, який вродився націоналістом, жи матиме зятем “комсомольця”? А кажуть, жи в серпні його доньку ощасливить заступник міського голови Борислава з гуманітарних питань Сергій Оленич. Свою кар’єру він розпочинав у Партії регіонів. Потім перекинувся до екологів, нині є чільним діячем Фронту змін і особою, про яку високої думки ректор університету Валерій Скотний. А ще Сергій Оленич є членом Дрогобицького міськвиконкому і депутатом Дрогобицької районної ради. І коли він усе встигає? А тут ще матиме молоду дружину, то ж явно не висипатиметься. А Мирослав Глубіш очолює обласний осередок Республіканської християнської партії, тож мав би знаходитись в глухій опозиції до зятя. Але ж діти за батьків не відповідають. Та й, зрештою, молодята житимуть, мабуть, окремо. Гірко!

Ось така фільозофія, пані та панове...

Фільозоф Максим Гірчиця із Горішньої Брами, часопис "Тустань"

 



Обновлен 10 июл 2012. Создан 13 мар 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником