Трускавецький вісник № 91 (335) від 13 вересня 2011 р.

 
 

Трускавецький вісник № 91 (335) від 13 вересня 2011 р.

13.09.2011



 

У номері: Три статті до Дня нафтовика, Інтерв`ю з Іваном Матковським, Колабораціонізм-2, Чи має шанс Лев Грицак стати народним депутатом України.

Новини Трускавця та регіону

  Спортсмени висловлюють претензії до "Одеко"

Не так давно ми висловлювали подяку компанії "Одеко-Захід" за те, що та впровадила в пакет програм кабельного телебачення у Трускавці дитячий канал "Малятко". Є ще ряд каналів, які, окрім загальнонаціональних, користуються популярністю – і "English club", і "History", і "Explorer ", і ZIK на ЛТБ (12), музичні. Шкода, правда, що з польських каналів транслюють одну лише "Польонію", та дякувати й за це. Та от своє невдоволення для "Одеко" висловлюють трускавецькі люди спорту. Вони підготували звернення з приводу того, що ні "Євроспорт", ні "Мегаспорт" не транслюються по кабельному у Трускавці, хоча, для прикладу, мешканці Стебника, Дрогобича чи Самбора мають можливість дивитися ці канали.

Повністю текст звернення трускавецьких спортсменів із підписами буде оприлюднено в щотижневій газеті Трускавця "Франкова криниця Підгір’я".

У Трускавці "Одеко-Захід" транслює 58 телеканалів. Очевидно, що серед них є й такі, які, на нашу думку, мало хто дивиться. Для прикладу – перший діловий чи "Рада", та й російських забагато. А дійсно, може краще "Євроспорт" та "EuroNews" замість "Останкіно" чи "РТР"?

Чи фіксує хтось порушення благоустрою?

Це єдине просте запитання з вуст депутата Богдана Процишина на сесії ТМР 9 вересня завело в тупик всіх чиновників міської ради. "ТВ" вже повідомляв, що ремонтуючи вулиці, генпідрядники нищать у Трускавці тротуари. Це є порушенням елементів благоустрою і відповідно УЖКГіБ повинно б складати протоколи та по гарячих слідах пред’являти претензії руйнівникам трускавецьких тротуарів. Та цього ніхто не робить, дарма що такий обов’язок покладений на відповідних посадовців з УЖКГіБ. Міський голова Руслан Козир вважає, що місто саме мусить відновлювати тротуари, бо в угодах є пункти про співфінансування робіт. "Основна умова – фінансова участь міста в даному проекті", каже Руслан Ярославович. Та на думку Богдана Процишина, в документах немає прямої вказівки щодо ремонту тротуарів, тож заставити виконавців робіт відновлювати їх можна було б саме цим юридичним шляхом, поставивши їх перед фактом – зафіксованими порушеннями благоустрою.

Питання якості відремонтованих доріг, зокрема відсутності дорожньої розмітки, підняв і депутат Богдан Габшій. Він теж навів приклад, коли каналізаційні люки на Суховоля просто закатали в асфальт. В мерії запевняють, що цього тижня дорожню розмітку буде зроблено, має приїхати якась львівська фірма і виконати ці роботи. А підсумком з питання доріг на сесії ТМР стало звернення до ЛОДА виділити кошти на ремонт чотирьох трускавецьких вулиць на 2012 рік. Це Воробкевича, Річки, Шевченка та Бориславська. На пропозицію депутата Володимира Чапського включити ще вулицю Данилишиних (хоча б від ресторану "Парламент" до СШ № 2 Руслан Козир відповів, що у випадку виділення областю коштів на 4 вищезазначені вулиці місто зможе відремонтувати Данилишиних власним коштом.

До речі, погано відремонтували і вулицю від Дрогобича до Трускавця – вона стала гіршою, ніж до ремонту, розповіла депутат Галина Шиманська.

Аквапарк, стадіон, розважальний центр

На сесії ТМР 9 вересня депутатам було представлено SWOT-аналіз інвестиційної привабливості курорту Трускавець (сильні та слабкі сторони, можливості та загрози для інвестора) та розроблені п’ять інвестиційних проектів, які мерія планує презентувати на ХІ Міжнародному економічному форумі, який проходитиме 13 – 15 жовтня в готелі "Ріксос-Прикарпаття". Концепцію презентувала заступник начальника управління розвитку курорту Світлана Лутчин. Трускавецька влада пропонує інвесторам розглянути можливість вкладання коштів у будівництво аквапарку (це ще ідея попереднього міського голови), спортивно-розважального центру, міського стадіону, центру інноваційної медицини та реконструювати курортний парк. Проект будівництва відпочинкового комплексу з аквапарком є в мерії ще з 2007 року.

До речі, маємо неперевірену інформацію, що 2011 рік може стати останнім роком, коли цей львівський форум проводитиметься власне у Трускавці – хотілося б, щоб ці чутки не справдилися.

Чим львівський "Фронт змін" відрізняється від трускавецького?

Не так давно Арсеній Яценюк висловлював своє незадоволення львівським керівництвом "Фронту змін" (стосовно пасивності щодо Ю. Тимошенко). Та згодом очільник обласних ефзетівців Степан Кубів визнав прорахунки та пообіцяв виправитися.

Може, у Львові "ФЗ" і є прогресивною політичною силою, та маємо великі сумніви щодо цього в Трускавці, де ця сила при владі. Приклад – питання освіти. В газеті "Час змін", котра поширюється безкоштовно у стінах трускавецької мерії, читаємо, що "Фронт змін" ЗА "… розвиток позашкільної освіти і активне дозвілля дітей…" і ПРОТИ "… руйнування позашкільних закладів, закриття гуртків, занепад дитячих майданчиків…". Цю газету можна було взяти в ТМР 12 вересня після наради, на якій говорилося власне про скорочення кількості гуртків та інші процеси в освіті, які мають на меті економію в міському бюджеті". Невже у львівському "ФЗ" не знають, що їхні трускавецькі підлеглі проти вивчення англійської мови у гуртках трускавецького БУТу? Або про те, як думали, що всі мовчатимуть відносно згортання програми шкільного харчування? Як би то їм, там у обласному "Фронті змін", це сказати? Хто буде у Львові, передайте пану Кубіву, що у Трускавці твориться з позашкільною освітою. Нехай або міняє міське керівництво партії, або ж відцурається від пропаганди щодо освіти.

Власна інформація

Михайло Цимбалюк провів нараду щодо підготовки до XI Міжнародного економічного форуму

12 вересня голова Львівської облдержадміністрації провів нараду щодо підготовки до XI Міжнародного економічного форуму, що відбудеться 14-15 жовтня у м. Трускавці.

На нараді були присутні: перший заступник голови облдержадміністрації Богдан Петрушак, заступник голови облдержадміністрації з питань містобудування та інвестиційної політики Володимир Губицький, керівники обласних управлінь, представник Львівської торгово-промислової палати.

Під час наради було обговорено питання щодо забезпечення учасників Форуму готельними номерами, підготовки культурної програми, мовного супроводу, підготовки пішохідної зони та рекламних носіїв.

Михайло Цимбалюк наголосив, що для перевезення учасників та гостей слід задіяти автобуси львівського виробництва з відповідними логотипами XI Міжнародного економічного форуму, а також про необхідність забезпечення синхронним перекладом української, англійської, німецької, російської та польської мов на час проведення Форуму.

Голова облдержадміністрації повідомив, що наступна нарада щодо підготовки Форуму відбудеться 17 вересня в м. Трускавці, на якій заплановано зустріч з керівниками місцевих суб’єктів господарювання, а також будуть розглянуті питання логістики та інші.

На завершення наради Михайло Цимбалюк доручив керівникам управлінь тримати на контролі виконання поставлених завдань.

Прес-служба Львівської обласної державної адміністрації

Дрогобич має свою емблему «Євро-2012»

У Дрогобичі підбили підсумки конкурсу з визначення емблеми «Дрогобич. Євро-2012». Про це повідомив на нараді в Ратуші секретар міської ради Тарас Метик. З його слів, переможцем визнано емблему, запропоновану художником Максимом Чиркою, в якій найбільш вдало поєднані символи «Євро-2012» із символами Дрогобича. «Великоформатну емблему буде розміщений на вежі Ратуші, також її зображатимуть на банерах, сувенірній продукції, яку у Дрогобичі планують виготовляти у ході підготовки до «Євро-2012, - каже посадовець. - Ця емблема презентуватиме місто у всіх заходах, які відбуватимуться з нагоди Євро-2012». Презентація емблеми відбудеться 21 вересня під час святкування Дня міста.

Захід обіцяють провести помпезно. Буде також влаштована виставка продукції дрогобицьких виробників, яка матиме емблему «Дрогобич. Євро-2012».

 Іван Тихий, тижневик «Каменярі»

У Дрогобичі, демонтуючи бордюри, нищать телефонні кабелі зв’язку

У Дрогобичі дорожники, демонтуючи бордюри на вул. Трускавецькій, нищать кабелі зв’язку. Про це 12 вересня на нараді у Ратуші повідомив керівник місцевої філії «Укртелекому» Мирон Карп’як, – передає кореспондент ЗІКу. З його слів, кабель прокладений тротуаром, але ті, хто демонтує бордюри, настільки неакуратно ведуть ці роботи, що пошкоджують комунікації.

«І нікому претензії пред’явити, – заявив очільник дрогобицьких зв’язківців. – Кожен із працюючих каже, що він працює сам по собі». Мирон Карп’як попросив першого заступника міського голови Олександра Коростельова втрутитися, щоб не допустити знищення комунікацій.

www.zik.ua

На Євро-2012 Трускавець може залити фекаліями

 У Трускавці (Львівська область) на вулиці Сагайдачного, 16 забудовники комплексу "Лісова пісня" розпочали знищення зелених насаджень. Було вирубано близько 40 дерев. Як наслідок, мешканці одного з сусідніх будинків зупинили роботи будівельників. Про це Gazeta.ua повідомив головний редактор "Трускавецької ґазети" Руслан Солонець.

"Зустрівши опір з цього боку, забудовники поки що працюють на території біля сусіднього будинку – знищено дитячий майданчик і вирубано дерева. Діти зараз граються на купах будівельного піску і щебеню", - зауважив Солонець.

За його словами, на місці бульвару і дитячих майданчиків планується зробити дорогу і автостоянку. Дозволу на проведення робіт фірма забудовників не має жодних і діє шляхом самовільного захоплення територій.

"У разі здійснення плану забудовників, будинок № 16 по вул. Сагайдачного опиниться між двома дорогами із жвавим цілодобовим рухом, без жодної території для відпочинку та прогулянок із дітьми", - додав активіст. Він уточнив, що забудовником є холдинг "ТКС".

"За останніми наявними у мене даними, на цей момент головними акціонерами "ТКС" є Іван Торський та Ігор Баленко – президент компанії "Фуршет". Іван Торський та Ігор Баленко у 2009 році ввійшли до сотні найбагатших людей України зі статками $ 56,9 млн. та $ 99 млн. відповідно", - відзначив Солонець.

Наразі протистояння триває: мешканці будинку проводять чергування на будівельній території, а забудовники поки що вичікують.

"Від початкової мети – знищити бульвар – схоже вони не відмовилися. Ми зібрали підписи усіх квартир будинку під заявами до голови Львівської ОДА, обласної ради, прокуратури, депутатів місцевих, депутатів обласних, до міського голови. Поки що відповідей ніяких нема. Є інформація, що вчора була нарада в області на рівні заступників голів силових структур: міліція, СБУ, прокуратура. Вони нічого не вирішили - мабуть, туди пішла кругла сума і чекають, поки ті зроблять свою справу, щоб потім розвести руками", - припустив Солонець.

За словами місцевих мешканців, забудовник афішує, що буде побудовано житловий будинок-готель - туди заселятимуть гостей, які приїдуть на Євро-2012.

"Але усі спеціалісти кажуть, що міська каналізація не витримає під'єднання такого монстра - в одному цьому будинку квартир більше, ніж у цілому мікрорайоні. Проте вони все одно ведуть каналізацію в напрямку міста. І може статися, що на саме Євро Трускавець заллє фекаліями", - резюмували активісти.

http://gazeta.ua/articles/np-photo/397515/comm/1

До теми. На курорті Трускавець відбувається сутичка між забудовниками і мешканцями

Відкритий конфлікт із забудовниками житлового комплексу «Лісова пісня» у місті-курорті розпочався 25 серпня і триває. Забудовники знищують зелені насадження на прибудинкових територіях сусідніх будинків. Уже вирубано близько 40 дерев. На цей момент мешканці одного з будинків зупинили роботи будівельників у своєму дворі. Зустрівши опір з цього боку, забудовники поки що працюють на території біля сусіднього будинку – знищено дитячий майданчик і вирубано дерева. Діти зараз граються на купах будівельного піску і щебеню.

На місці бульвару і дитячих майданчиків планується зробити дорогу і автостоянку. Дозволу на проведення робіт фірма забудовників не має жодних і діє шляхом самовільного захоплення території. У разі здійснення плану забудовників, будинок № 16 по вул. Сагайдачного опиниться між двома дорогами із жвавим цілодобовим рухом, без жодного місця для відпочинку та прогулянок із дітьми.

Забудовник – холдинг «ТКС». Відомо, що головними акціонерами «ТКС» є Іван Торський, та Ігор Баленко – президент компанії «Фуршет». Іван Торський та Ігор Баленко – у 2009 році, у списку супербагатіїв журналу «Форбс» — ввійшли до сотні найбагатших людей України зі статками $ 56,9 млн. та $ 99 млн. відповідно.

Протистояння триває: мешканці будинку проводять чергування на території, яку забудовники вирішили закатати в асфальт. Забудовники поки що вичікують, але від початкової мети – знищити бульвар – схоже не відмовилися. Це не перші скандал і махінація у Трускавці за участю пана Торського, який за деякими даними є спонсором партії «Свобода».

http://maidan.org.ua/2011/08/na-kurorti-truskavets-vidbuvajetsya-sutychka-mizh-zabudovnykamy-i-meshkantsyamy/

Три статті до Дня нафтовика

Ігор Михайлишин: "Наш колектив складається з високих професіоналів"

Навряд чи комусь потрібно читати лекцію про те, наскільки важливим для Борислава, його сьогодення й майбутнього, є колектив НГВУ «Бориславнафтогаз». Це - не тільки більш як півтори тисячі добре оплачуваних працівників, які забезпечують певний рівень життя своїх родин, а й у межах половини всіх надходжень до міського бюджету, які йдуть на соціальні потреби міста. Головне нафтове підприємство - це і добрий меценат для медичних, навчальних та культурних закладів міста, для творчих людей, для соціальне незахищених. І від того, як працює цей колектив, багато в чому залежить і морально-психологічний клімат у місті. Тому перше наше запитання до головного менеджера нафтогазовидобувного управління, себто начальника НГВУ Ігоря Михайлишина: із яким настроєм підійшов колектив до професійного свята і Дня рідного міста?

- Із добрим робочим настроєм, - запевнив нас Ігор Богданович.  - Ми виконуємо і перевиконуємо план нафтовидобування. За рахунок чого? Завдяки впровадженню цілої низки сучасних геолого-технічних заходів, що дають можливість не лише стабілізувати, а й нарощувати видобуток скарбів карпатських надр. Нещодавно ми прийняли від наших буровиків в експлуатацію   новопробурену «Верхньомасловецьку-10», яка дає добрі показники,    тож   маємо підстави сподіватися на перспективу розбурювання цієї площі.

- Ці сподівання ґрунтуються на побажаннях колективу, чи є під ними якісь конкретні напрацювання?

- Нещодавно наш колектив відвідав новий керівник Девід Стюрт,  член нової команди «Укрнафти». Він подивився наші карти, побував у деяких підрозділах, ознайомився з реальним станом справ безпосередньо у виробничих ланках. І залишився задоволеним, оскільки є великі  перспективи  та можливості для розвитку Бориславського нафтопромислового району. Як добрий результат цих відвідин - в «Укрнафті» прийнято рішення щодо буріння чотирьох свердловин на Верхньомасловецькому родовищі. Тож ми знаємо, що під це буде виділено значні кошти. Адже буріння свердловини обходиться від 10 до тридцяти мільйонів гривень. Отже, тут підуть кошти і на облаштування доріг, і на все, що пов'язане з ефективним бурінням та ефективним нафтовидобуванням.

Ще один момент: із чотирьох свердловин, запланованих для буріння на Верхньомасловецькій площі, дві передбачено бурити похилоспрямованим методом, а дві - горизонтальним. Оцей другий метод сприяє значно більшій нафтовіддачі пластів. Окрім того, в недалекій перспективі, кількох років, можна сподіватися на розбурювання ще двох нафтогазоносних родовищ.

- Та є, очевидно, й проблеми у роботі колективу нафтовидобувників. Хотілося б про головні з них почути Вашу думку...

- Напевно, найскладнішою, що гальмує багато добрих справ і віддалює багато наших сподівань, є проблема відведення земель під буріння, облаштування майбутніх свердловин. Процедура тут є надто складною і триває від двох до трьох років. Терміни розгляду матеріалів, пов'язаних із відведенням земельних ділянок на особливо цінних землях, для Верховної Ради України та Кабінету. Міністрів України Земельним кодексом не встановлені. Органи місцевого самоврядування порушують терміни розгляду матеріалів такого типу.

Є в нас деякі інші проблеми, в тому числі й такі, що їх можна вирішити завдяки добре організованій роботі. Це - і підготовка до зими, на що останнім часом звертаємо особливу увагу.

Ще одна проблема: цього року в наш колектив не влився ані один молодий спеціаліст, що пов'язано зі скороченнями.

Тут колектив втрачає: має плавно відбуватися зміна поколінь. Ми не маємо права відставати у впровадженні нових ідей і нових технологій. Але надіємося, що тут керівництво перегляне свою позицію.

- Головне – людський фактор, кадри. А у Вашому колективі працюють правдиві професіонали. Багатьох знаємо в обличчя, в тому числі й зі сторінок «Нафтовика Борислава».

- Хочу наголосити, що колектив складається з високих професіоналів на кожній ділянці багатогранної роботи. Люди розуміють  один  одного  з півслова. І в такий непростий для нашої держави час, коли ми ще не вийшли зі світової кризи, і ще, напевно, не скоро вийдемо, наші люди чудово розуміють обов'язок і покликання.

- Ігоре Богдановичу, це дуже споріднені поняття: нафтовики і місто. Такі, що поєднані історією і часом. Що Ви, як керівник провідного в місті підприємства, як член виконавчого комітету міської ради, хотіли б побажати не тільки нафтовикам, а й Бориславу та бориславцям?

- Терпіння, бути більш вимогливими до самих себе. І не тільки чекати на манну з неба, а й самим щось чинити для свого ж блага. Багато в цьому належить ще зробити й нашому колективу. І ми будемо ставити питання про розв'язання  певних соціальних проблем Борислава перед новим керівництвом   «Укрнафти». Нам  спільно  потрібно відродити міський парк культури і відпочинку, сприяти поліпшенню дозвілля молоді. Потрібно, аби місто повернуло собі славу колишнього Борислава. Сподіваємось, що в цих питаннях будемо йти в єдиному напрямку з бориславською владою, і з міською громадою.

Розмову вів Роман Соловчук, газета "Нафтовик Борислава"

Є підстави для оптимізму

Колектив Бориславської експедиції Прикарпатського УБР нині переживає непрості часи - нема сподіваного обсягу бурових робіт. І все-таки один із провідних структурних підрозділів, колись потужне самостійне підприємство, цього року справляється із виконанням виробничих планів. Що дуже важливо: підкорює надра не лише на східних теренах України, а й у рідних Карпатах. Про трудові будні розповідає начальник експедиції - заступник начальника Прикарпатського УБР Мирослав Кардаш. Йому слово:

- Сьогодні колективу нашої експедиції доводиться працювати в особливому режимі. Адже мало замовлень на буріння свердловин, зокрема, на наших рідних теренах. Що дає підстави для оптимізму, так це те, що на наступні два роки передбачено для нас буріння чотирьох свердловин на Верхньомасловецькій площі. Крім того, є й інші намітки в замовників. Це - погляд на найближчу перспективу.

А якщо оглянутися, що зроблено за рік, від вересня до вересня, від свята до свята, то в нас працювали чотири бригади. Здано в експлуатацію свердловину «Верхньома-словецька-10» у нашому реґіоні, а на сході - дві свердловини пробурено і їх випробовують для передачі експлуатаційникам із НГВУ «Полтаванафтогаз», а дві - в бурінні.

Характерно, що на Полтавщині буримо надскладні за геологічною будовою, надглибокі свердловини - поза п'ять тисяч метрів. Але високий професіоналізм наших людей сприяє добрим кінцевим результатам. Це досить видно на прикладі свердловини № 180 на Барзаківській площі, де при випробуванні отримано приплив газоконденсатної суміші. Там тепер проходять дослідні роботи. Невдовзі високопродуктивну свердловину буде передано експлуатаційникам.

Приємно, що в нас працюють такі фахівці бурової справи, висококласні спеціалісти. У переддень професійного свята — Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості — з гордістю називаю наших кращих людей. Це - головний геолог Василь Вовків, заступник начальника Качанівської РІТС Олексій Качуровський, заступник начальника центральної інженерно-технологічної служби Василь Баранчук, майстер зі складних робіт Євстахій Кропивницький, начальники бурових Володимир Качмар, Ігор Лобів, Павло Магур, начальник служби обліку робіт Галина Костик, начальник служби матеріально-технологічного забезпечення Микола Ситник, начальник прокатно-ремонтного цеху бурового обладнання Ігор Пігур, бурильники Микола Ганяк, Назар Січка, Юрій Вороблевський, помічники бурильника Іван Тимочко, Роман Вдовчин, Орест Андрейків, Руслан Поляк, моторист Геннадій Чухрій, слюсар Михайло Цайклер, токар Володимир Мисько... Це далеко не повний перелік імен наших достойників, які працею і фаховістю заробили добре ім'я. Багатьох із наших кращих трудівників буде відзначено на різних рівнях, про що ми обов'язково повідомимо читача «Нафтовика». Бажаю всім здоров'я, успіхів і процвітання на кожен день.

Газета "Нафтовик Борислава"

Від Підгір'я до Бескидів

Володіння третього нафтопромислу розкинулися від низинних підгірських сіл Уличного і Стинави через гірські хребти Орова й Урича аж до далеких околиць Східниці. Колектив, що налічує 77 нафтовиків і нафтовичок, обслуговує близько двохсот свердловин, переважно нового фонду, яким від 40 до 50 років.

Основою цього фонду є пробурені на початку шістдесятих минулого століття високопродуктивні свердловини Орово-Уличнянського родовища. Власне, в червні наступного року цей колектив, і всі нафтовики нашого регіону, відзначать важливий ювілей - 50 років тому вдарив фонтан нафти на свердловині «Улич-не-1». Тоді в нашому краї й розпочався нафтовий бум: до кінця шістдесятих Бориславське НГВУ давало нафти більш, як півмільйона тонн. Деякі оптимісти подейкували навіть і про бориславський мільйон. Що це може колись стати реальністю, свідчать цифри видобутку на початку двадцятого століття: тоді лише в нашому Бориславі видобували кілька мільйонів тонн «чорного золота».

Колектив третього нафтопромислу, а його вже десять років очолює Тарас Смола, бере на себе ношу, яку в силі понести. Чітко виконує й перевиконує плани видобутку нафти й газу, закачує в потрібному обсязі підтоварну воду.

Керівник промислу - досвідчений фахівець: набував досвіду від оператора з видобування нафти й газу, відколи закінчив Дрогобицький нафтовий технікум. Працював і майстром третьої бригади першого нафтопромислу в Бориславі і водночас, заочно закінчував Харківський політехнічний інститут.

За традицією, на третьому промислі, дещо віддаленому від Борислава, працюють досвідчені нафтовики, які, як естафету, передають один одному багаторічний досвід. Серед них - Володимир Хоп'як, заступник начальника промислу. За його плечима - навчання у Дрогобицькому нафтовому технікумі та Івано-Франківському інституті нафти і газу, тридцять літ роботи у нафтовидобувній справі.

Міцним кістяком колективу є і геологи Ігор Демків та Мар'ян Чапля, технолог Ярослав Томин, механік Богдан Бечкало, майстри Іван Кушнір, Андрій Веклюк, помічник майстра Володимир Журавчак.

Цікава традиція склалася в робітників провідної професії. За піввіку тут встиг передати справу синам не один батько. Сформувалося чимало династій в Уличному: Сирватки, Терлецькі, Білани, Габчаки, Федурки... А в Орові - Гуцили, Гаврилівн, Федишини; у Східниці - Журавчаки і Шкумбатюки. Відрадно, що цей родинний потяг до нафтової справи не пригас і до сьогодні: діти і внуки нафтовиків пішли у технікуми й вищі навчальні заклади, аби завтра зайняти вільне місце в нафтовидобутку.

Наша розповідь про цей невеликий колектив була б неповною, якби ми не згадали кухаря котлопункту, що діє на промислі, Надію Подосінову. Вона повсякдень готує смачні гарячі страви для місцевих нафтовиків і тим самим створює їм прекрасний настрій для роботи.

У ці чудові місця приїжджає люд з усього реґіону переважно на «тихе полювання». Гриби тут нерідко можна косою косити, про що вам розповість мало не легенду кожен нафтовик. І чомусь так складається, що чудові дари лісу добре множаться неподалік колишніх бурових і нині діючих свердловин. Як мовиться, земля щедриться і глибинами, і поверхнею. У тому є якийсь символічний зв'язок.

Газета "Нафтовик Борислава"

Чи має шанс Лев Грицак стати народним депутатом України?

 Останнім часом лунає все більше чуток про те, що Лев Грицак може стати головою Львівської обласної державної адміністрації. Причому про це говорять не пересічні громадяни, а сильні світу цього.

Втім, навряд чи до завершення Євро-2012 Янукович намагатиметься змістити Цимбалюка, занадто багато зав’язано на Львів і область. Крім того, це призначення було би сумнівним на тлі того, що першим заступником губернатора вже працює виходець із Дрогобиччини Богдан Петрушак. Хоча для балансу між політичними та економічними так званими елітами Львівщини є й інші важелі впливу.

Лев Грицак фактично став заручником Партії регіонів. Ще напередодні минулорічних виборів він пов’язав свою долю з цією політичною силою. Очок в змаганні за крісло міського голови це йому не додало, а швидше нашкодило. Так званий адміністративний ресурс теж не спрацював на повну силу. Нині ж все залежить від того, кого в Києві поставлять на Дрогобицький виборчий округ від Партії регіонів, і ще не факт, що це буде власне Лев Грицак, а не Михайло Сендак, Олександр Лавринович чи ще хтось інший.

За нинішніх обставин Лев Грицак міг би набрати набагато більше голосів на тлі бездарної політики нинішнього трускавецького мера Руслана Козира, адже трускавчанам є що порівняти. Втім, голосів мешканців курорту явно не вистачатиме для загальної перемоги. Але хто сказав, що Лев Грицак мовив своє останнє слово в політиці? У нього є ще багато скритих резервів і, головне, бажання осягнути нові незвідані вершини в своєму житті.

Анатолій Власюк, часопис "Тустань"

Колабораціонізм-2

Явище колабораціонізму, або ж співпраці із окупаційним режимом, носить негативне забарвлення. Взагалі співпраця із владою, під яким соусом вона б не подавалася, має в собі щось антагоністичне до демократії. Давно відомо – найкращою є та влада, яку не помічають і про яку говорять в останню чергу. Оскільки у нас владу помічають через її дії і про неї говорять і то досить часто, то логічно стає зрозумілим, що вона у нас явно не найкраща.

Декому дуже ріже вухо слово "окупанти", чомусь у нас звикли, що так можна назвати лише "німецько-фашистських загарбників", або ж тих, хто прийшов на чужу територію з мечем. Навіть історики воліють термін "експансія", додаючи "мирна" чи "насильницька". Та в терміні "окупація" немає нічого страшного, якщо зважити на його латинське першоджерело. Окупант – це той, хто займає чиюсь територію, чиєсь місце, чиюсь власність. З цієї точки зору можемо говорити, що навіть обрана влада може бути окупаційною, адже вона діє з елементами примусу та насилля, що і передбачає теорія суспільного договору, а також втручається у справи громадян, диктуючи їм свою волю, караючи їх за ті чи інші дії чи бездіяльність, впливаючи на життя пересічного обивателя.

В зв’язку з цим про владу стараються погано не говорити, адже є побоювання, і то реальні, що наслідком сміливих висловлювань буде реакція цієї влади – політичні репресії, економічні санкції, та навіть дріб’язкове прагнення помсти не менш дріб’язкових окремих її представників. Втім, є й така категорія людей, які завжди після приходу нової влади радісно її вітають, вбачаючи в ній можливість не просто самореалізації, а вирішення своїх питань в легший спосіб та за чужий рахунок. І саме таких людей ми маємо на увазі під терміном "колаборанти" в цій статті.

Незважаючи на те, що влада є триєдиною і діє в трьох гілках (законодавча, виконавча та судова), на місцевому рівні в Україні саме виконавча гілка влади має чи не найбільше повноважень. Судова функціонує окремо, а законодавча часто просто підпорядковується виконавчій, хоча і неформально. З цієї причини так сильно і намагаються окремі люди потрапити до депутатського корпусу, щоб, будучи у законодавчій владі, тиснути на виконавчу чи хоча б мати більше можливостей до "співробітництва" з нею у вирішенні власних питань, що є тим самим, хоч дещо і замаскованим, "колаборантством".

Гроші не пахнуть. Це прислів’я знали ще стародавні римляни, подібно як і інше – розділяй та володарюй. Влада саме за допомогою економічних важелів намагається схилити до співпраці із собою ту частину мешканців території, яка має певний вплив у автохтонів. А оскільки переважно найбільш впливовими є люди заможні, то і виникає певне коло стосунків – влада співпрацює з представниками населення, ті (заможні) – нав’язують тому ж населенню думку, що ця влада зовсім і непогана, дарма, що не рідна, а частина населення проковтує цю наживку і починає цю думку розносити в самому автохтонному середовищі. За таку поступливість заможної частини "громади" влада їй же і платить (цій заможній частині), причому коштом найбільш знедолених, або ж дає можливість заможним ці кошти від знедолених викачувати самостійно, ділячись, очевидно, із владою. І хоча таке трактування є сильно спрощеним, та від цього воно не перестає бути менш правдивим.

Іншою групою колаборантів є ті, хто формує громадську думку з позиції правди, добра, справедливості та інших загальнолюдських цінностей. Інакше кажучи, люди мистецтва, духівництво, оратори та "трибуни", журналісти, вчителі, медики та всі інші, хто не заробляє на хліб важкою фізичною працею. Миска юшки для декого із них стає тим способом "приручення" чи "дресирування", до якого вдався ще первісний чоловік, приручаючи собаку чи верблюда. Ясна річ, що тут кошти теж крутяться, але не такі великі, як серед "вершків" громади, тож поряд із певними "вливаннями" чи "вкапуваннями" активно впроваджується в життя принцип "розділяй та владарюй". Ця друга категорія громади повинна владі принести користь тим, щоб виправдати її дії – Божими законами, людськими правилами, часто це робиться за допомогою маніпуляцій, фальсифікацій та перекручень, інколи – відвертою брехнею, та частіше – напівправдою (коли акцентується увага на певних правдивих фактах та явищах і як щось додаткове та невід’ємне додається органічно несумісна брехня про наміри чи нібито позитивні наслідки діяльності влади). Кожен хоче жити краще, грошей ніколи забагато не буває, є перспектива кар’єрного росту, тому й погоджуються на співпрацю з режимом містечкового розливу і отці, і матері від церкви та від журналістики, а також всі, на кого своїм ласкавим оком гляне головний окупант.

Мета окупаційної влади – змусити якомога більше народу визнати її найкращою за всі часи існування містечка чи держави, сформувати прихильність до цієї влади на даній території, а в найкращому випадку домогтися, щоб сіра маса готова була навіть стати на захист цієї влади. В попередній статті "Колабораціонізм", котра публікувалася у березні цього року ("ТВ" № 32 від 28.03.2011), ми вже описували методи, якими діють окупанти на прикладі маленького містечка N. десь в Азії чи то в Африці. Один з цих – методів – "прання мізків", намагання витравити з пам’яті весь позитив попередників та деформувати історичну пам’ять, якщо затерти її не вдається. Популістські гасла та лозунги формуються окупантами за принципом "Будь простішим і тебе зрозуміють". Для маси потрібен ворог, отже, щоб маса не побачила ворога у діючій владі містечка чи іншої території, то цього ворога потрібно придумати. Образ ворога повинен уособлювати в собі ряд негативних рис – підлість, злодійкуватість, брехливість, підступ і чим тоталітарніший режим, чим дужче боїться окупант за свою шкуру та не хоче відчути на ній всю силу народного гніву, тим більше виливатиме він бруду на того, кого ставить за ворога, за мішень перед племенем. Непряме заохочення колабораціонізму – погроза зробити з тебе ворога. Інакше кажучи, якщо ти не з нами, ти проти нас і проти всіх доброчесних та добропорядних людей, якщо ти не бажаєш із нами співпрацювати, значить ти або шпигун, або відкритий ворог, або ж якийсь ненормальний, бо ж ВСІ нормальні люди нашу владу визнають і пишаються, що ними управляємо ми, такі білі та пухнасті. Узагальнення – ще одна риса окупаційної влади – всі повинні бути як всі (вибачте за тавтологію), будь-який індивідуалізм чи нонконформізм – мало що не злочин, всіх треба стригти під одну гребінку та одягати в одну шкільну форму чи просто уніформу. Суспільство чи міська громада повинна бути таким собі гарнізоном чи ротою, в якій є чіткий розподіл і повинно бути не менш чітке виконання наказів, які не обговорюються навіть тоді, якщо вони безглузді, або і злочинні. Все це робиться та пишеться "з метою порядку та дисципліни" і кожен, хто пробує щось сказати проти, не кажучи вже про протести, той підлягає осуду, карі, остракізму, або ж просто фізичному знищенню, щоб інші боялися. А тіло варто потримати на шибениці хоча б тиждень, щоб іншим була наука.

Окупаційна влада любить закликати громадян до активних дій, до участі в будівництві нового ладу, який варто встановити на обломках старого – так, щоб навіть археологи до того старого не змогли докопатися. Часто цей новий лад будується на трупах, як Петербург на козацьких кістках. При будівництві нового ладу організовуються різні змагання, конкурси, щоб не дати людям зорієнтуватися, чи потрібні їм ці змагання та конкурси, які на руку тільки окупанту. Шоколадка з рук німецького солдата заставила анекдотичного Вовочку подавати набої і чути ще й похвалу "Sehr gut, Wowotschka!" Саме завдяки похвалі з вуст голови окупаційного режиму готові плювати у своїх рідних братів та сестер ті, на кого подіяла омана окупаційної та колабораційної пропаганди. Ґеббельс не був першим і він далеко не останній у тому, як слід працювати з людьми, щоб вони біле назвали чорним і навпаки. Тому й досі в окремих окупаційних зонах подяка з рук окупанта сприймається зі сльозами радості на очах та із блиском захвату та поклоніння у тих же очах. Клаптик паперу – грамота, грошовий знак, привітання з нагоди, газетка, записка – сприймається мало не як індульгенція, якщо цей папір потримав у руках головний окупант. А фото на пам’ять із "любим другом" громади – найвища ступінь блаженства для втаємничених, якої й масони навряд чи зазнають.

Оплески окупанту – це забивання цвяха у гріб своєї батьківщини, малої чи великої, хоча інколи це і спосіб протесту, як в Білорусі, де править "папа Колі". Толерування неправди прихвоснями-колаборантами – це не що інше, як порушення восьмої заповіді Мойсея, бо ж гріхом є і на гріх мовчати, і свідчити ложно на ближнього свого, якщо це свідчення і полягає у бажанні нічого не сказати, а вірніше – не сказати правди. Погоджуватися із діями окупанта і чекати, що воювати має хтось, тільки не ти – це тактика негідна борця і часто предки членів гнобленої громади заплювали б очі своїм нащадкам, "славних прадідів великих правнукам поганим".

Зло мусить бути вирване з коренем – вчить Старий Завіт, та от як розпізнати зло, як розрізнити зло та добро? Адам спокусився на вмовляння Єви і людина втратила рай, та чи навчилася розпізнавати зло одразу? Кого можна назвати окупантом, а кого ні? Чи кожен, хто співпрацює із владою, є колаборантом, а якщо так, то чи може він покаятися, чи жодні вибачення не приймаються? Де ця непідважальна точка опори, той пункт бачення, який проводитиме різницю між режимом, який працює на благо громади і тим, який працює виключно на задоволення свого чрева?

Інколи такі роздуми призводять до зволікання, до умовиводів, що тільки з часом все стане зрозуміло. Та ми цим часом не керуємо і інколи довго чекати – собі ж на шкоду. Доки сонце зійде, роса очі виїсть…

Один в полі не воїн – ще один аргумент колаборантів, які доводять, що інакше вони діяти не могли, бо не мали вибору. Та вибір є завжди. Воля або кайдани. Пан або пропав. Життя чи смерть. Антихрист чи Господь. Правда чи багатство. Колаборант чи християнин. І коли вибір зроблено, то залишається надія. Хоча інколи варто і без надії сподіватися. Леся Українка: "Contra spem spero". І знову ж Лесине: "Dum spiro spero". Поки живу, сподіваюся. Сподіваюся, що колаборантів буде менше, як і окупантів на нашій планеті Земля.

Володимир Ключак

На Мразниці були фестини

Цьогорічні традиційні фестини у мікрорайоні Мразниця, що відбулися під патронатом міського голови, вдалися на славу. Ініціаторами цього свята стали місцева громада та депутати, обрані від мешканців цього мікрорайону до міської ради, - Олег Городиський, Роман Яворський, Володимир Маринін. Саме вони взяли на себе всю організаційну роботу, що потребувала і чимало зусиль, і фінансової підтримки. Зробити належало чимало. Покошено і прибрано майданчик побіля місцевого Будинку «Просвіти», споруджено сцену, зроблено все, щоб фестини на Мразниці надовго запам'яталися гостям і учасникам.

Традиційно відкрив свято духовним благословенням настоятель храму Успення Пресвятої Богородиці отець Микола Пишкович. У короткій промові він побажав усім доброго настрою, здоров'я, порозуміння та поваги, віри у світле майбутнє рідної країни.

Сердечно привітав громаду зі святом міський голова Володимир Фірман. Він наголосив, що Мразниця має давні хороші традиції, які потрібно берегти і примножувати, побажав усім присутнім гарно відпочити і збагатитися позитивними емоціями. Доповнив ці побажання від імені організаторів фестин і депутат Роман Яворський.

А в тому, що люди справді добре відпочили велика заслуга нашого міського Палацу культури (керівник Ігор Мельник). Бориславські митці підготували художню програму на дуже хорошому рівні. Відкрила її піснею «Сто відсотків щастя» Христина Кунців. Потім захоплено сприймали присутні виступ новоствореного гурту «Бараби» під керівництвом Михайла Гандзія. Соліст гурту (Олесь Сенишин - співак добре відомий у нашому місті, тож і цього разу його успіх був справді заслуженим. Продовжували концерт вихованки музичної студії Палацу культури - Марічка Нагірнич, Марта Крагиль, Настя Васькіна, Ольга Прокопик і Наталя Валага. А у проміжках між номерами ініціативу брала дитячо-юнацька спортивна школа «Атлант» - керівник Михайло Гопшта.

Присутні мали можливість позмагатися, хто сильніший і спритніший: піднімали гирі, штангу, кидали довбні, були й інші конкурси, що викликали багато емоцій присутніх. Організована й дитяча естафета для найменших дітей. Що й казати, позитивних вражень було - хоч відбавляй. Завершив творчу сторінку фестин виступ улюблениця бориславських любителів української пісні Андрія Дуба.

Дуже важливо, що свято пройшло спокійно, без якихось п'яних інцидентів. Алкоголю не продавали, а людям для доброго настрою вистачало добре підготовленої культурної та спортивної програми.

Ігор Юринець, газета "Нафтовик Борислава"

Служба 102 Борислава повідомляє

У період із двадцять першого по тридцять перше серпня 2011 року у Бориславі скоєно вісім крадіжок. Маємо також сім випадків погроз фізичною розправою, три шахрайства, одинадцять випадків нанесення громадянам міста тілесних ушкоджень, одне настання смерті, три випадки пошкодження майна, одне порушення правил перебування під адміннаглядом та ще сім порушень закону, віднесених до категорії інших злочинів.

Завдяки проведеним оперативно-розшуковим заходам розкрито три злочини за фактами крадіжок. Працівники міського відділу міліції встановили осіб, які причетні до вчинення шахрайських дій, нанесли громадянам міста тілесні ушкодження чи погрожували фізичною розправою. Притягнуто до відповідальності особу, яка порушила правила перебування під адміннаглядом. За шістьома фактами крадіжки майна, одним випадком настання смерті, трьома фактами навмисного пошкодження майна та сімома порушеннями закону, віднесеними до категорії інших злочинів, проводять дослідчі перевірки.

Вранці 23 серпня у чергову частину надійшло повідомлення інспектора СДПЧ № 7 про те, що у смт. Східниці пожежею знищено господарську будівлю на приватному подвір'ї по вул. Бориславській, що на правах власності належала приватному підприємцю гр. С. За попередніми висновками інспекторів пожежного нагляду причиною займання стало стороннє занесення вогню, що спричинило підпал. Пожежа нанесла власнику будівлі матеріальних збитків за суму близько 40 тис. грн. За цим фактом співробітники міліції проводять перевірку.

Двадцять метрів телефонного кабелю марки ТПП 20*2*0,4 викрали невідомі зловмисники по вул. М. Гру-шевського. Користуючись вільним доступом, 23 серпня злодії просто зрізали комунікаційну лінію, що була прокладена по фасаду будинку. Сума матеріальних збитків встановлюється.

Жіноча сумочка, безпечно залишена на передньому сидінні автомобіля «Фольксваген-Джетта», стала спокусою для невідомого зловмисника, який довго не церемонився, а просто розбив шибку передніх дверей та викрав сумочку разом із її вмістом, чим завдав власниці автомашини збитків на суму 2 тис. грн. Тепер необачна власниця, окрім поновлення викрадених речей, вимушена нести затрати на встановлення розбитого шкла передніх правих дверей автомобіля. За фактом крадіжки проводяться оперативно-пошукові заходи.

Черговою жертвою поштових аферистів стала мешканка міста гр. Д., яка вирішила купити товари у київській фірмі «Дом-сервіс». Для придбання електротоварів необачна громадянка відправила кошти, але обіцяні товари так і не отримала. За цим фактом проводиться перевірка.

Перевірки проводяться також за декількома фактами крадіжок та втрати мобільних телефонів. Зокрема, із заявою у чергову частину звернулася гр. Ф., у якій вказує, що у маршрутному таксі невідома особа викрала у її одинадцятирічного сина мобільний телефон марки «Нокія», чим завдала збитків на суму 1000 грн. Про втрату мобільного телефону у маршрутці «Борислав - Стебник» повідомив у письмовій заяві гр. Б. За цими фактами проводяться перевірки. Водночас працівники міліції звертаються до громадян із проханням більш відповідально ставитися до коштовних речей, якими вони користуються і які дуже часто стають об'єктами посягань злочинців.

Газета "Нафтовик Борислава"

Іван Матковський: “Невідомо ще, хто більшими кроками йде до колапсу: чи Україна в загальному, українська економіка, чи дрогобицький регіон”

 Сьогодні гість нашої редакції Іван Матковський. Він депутат Дрогобицької районної ради, голова фракції “Фронт змін”, аспірант Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

“Лише через демократичне суспільство, через політичні системи можна зробити зміни”

- Пане Іване, а чому “Фронт змін”, а не якась інша партія, в якої вже є імідж? Скажімо, “Наша Україна”, чи “Батьківщина”, чи Партія регіонів?

- Я входив до громадської організації “Наша Україна” ще з 2002 року, коли відбувалась акція “Україна без Кучми!”. 2004 року не вступав у цю партію, хоча був прес-аташе штабу. Відтак зайнявся науковою діяльністю. У Польщі поступив до аспірантури в 2005 році, яку закінчив 2010-го, захистивши дисертацію.

- Чому Ваші плани потім змінилися?

- Арсеній Яценюк оголосив, що буде займатися політичною діяльністю і має намір сформувати партію. Я тоді працював у Варшаві кореспондентом однієї з польських газет і вирішив повернутися в Україну, щоби взяти активну участь у політичному житті. Вже було зрозуміло, що погіршуються економічна і політична ситуації в Україні. Був шанс, що молоді політичні сили Тігіпка, Яценюка, Кириленка можуть виправити стан речей. З останніми двома лідерами партій я особисто зустрічався і зробив свій вибір на “Фронті змін”.

- У “Фронті змін”, якщо взяти саму структуру партії, нема демократії, лише центризм, підпорядкування знизу догори.

- Тим не менше, ми завжди маємо поле для маневру. Колись було радянське гасло “кадри вирішують все”. Воно не втратило своєї актуальності. А до “Фронту змін” був ретельний відбір. Так що централізм аж ніяк не може вплинути на загальну масу тих, хто перебуває в нашій політичній силі.

- А яке поле Вашої наукової діяльності?

- Я займаюся літературознавством. Захистив дисертацію на тему “Багатокультурність у творчості Юзефа Лободовського”. Це польський поет, письменник, публіцист, який надзвичайно багато писав про Україну і про польсько-українські стосунки у міжвоєнний період і пізніше на еміграції в Іспанії. В 1988 році він помер. Похований у Польщі. Був звинувачуваний як українцями, так і поляками. Українці його звинувачували в тому, що він любить Україну, як і польські загарбники, а поляки - в зраді польських інтересів. Проте Юзеф Лободовський залишив надзвичайно цікаву спадщину, поетичну і публіцистичну, також прозаїчну, яка заслуговує на те, щоби вона досліджувалась і популяризувалась.

- Зайняття знову політикою відбиратиме час від наукової роботи.

- Іван Франко казав, що “за долю міліонів мусиш дати ти отвіт”, адже кожний із нас так чи інакше причетний до того, що нині відбувається в суспільстві. Якщо в моїй хаті тече дах, то я не піду до вас і не скажу, щоб ви посунулися, бо у вас хата краща. Треба стати й ремонтувати, а не кричати, що тут все погано, нема майбутнього. Це не вихід із ситуації, а позиція страуса, який при небезпеці запихає голову в пісок і вважає, що все гаразд. Тому я бачу, що лише через демократичне суспільство, через політичні системи можна зробити зміни.

“Механізм наповнення бюджету є одним із найважливіших напрямків, але адміністрація на чолі з Михайлом Сендаком нічого не робить, і в цьому є її стратегічна помилка”

- Добре, давайте тепер перейдемо до Дрогобицької районної ради, де Ви є депутатом. Маємо там національно-демократичну більшість, яка ніяк не може висловити недовіру голові держадміністрації Михайлові Сендаку, представникові Партії регіонів. Як це пояснити?

- Насамперед недовіру Михайлові Дмитровичу не підтримав “Фронт змін”. Ми вважаємо, що на регіональному рівні політичні питання повинні бути на другому плані. Слід займатися розвитком району, економікою, господаркою, створювати сприятливий інвестиційний клімат, брати участь у всеукраїнських і обласних програмах, домагатися фінансування з фонду Кабінету Міністрів України, інших фондів.

- Отже, Михайло Сендак, нехай не ідеально, але працює над тими проблемами, які Ви щойно озвучили?

- На жаль, ні. Але питання про недовіру йому виникло лише через декілька місяців після того, як ми розпочали свою каденцію. Всі проблеми стосувалися попередньої адміністрації на чолі з Михайлом Кравцем. Я вважаю, що Михайло Кравець добросовісно ставився до роботи, дбав про район. Коли постало питання про недовіру Михайлові Сендаку, ми не підтримали цього, бо десь побачили політичний піар депутата обласної ради Михайла Задорожного і фракції “Свободи”. Натомість “Фронт змін” задекларував свою співпрацю з Михайлом Сендаком щодо підтримання проектів, заходів, ідей, які би мали принести користь розвитку Дрогобицького району. Наша позиція була публічно оприлюднена, хоча дехто вбачав у цьому співпрацю з Партією регіонів. Ми запропонували Михайлові Дмитровичу низку заходів та ідей, кілька цільових програм, в розробці яких ми брали активну участь. Треба було змінити ситуацію, бо невідомо ще, хто більшими кроками йде до колапсу: чи Україна в загальному, українська економіка, чи дрогобицький регіон. Ми ж бачимо, що він розвалюється на очах.

- Але ж це наслідок політики Партії регіонів і її представника на Дрогобиччині Михайла Сендака. Досить відстежити його голосування на сесіях обласної ради чи відсутність при голосуванні принципових питань.

- На обласній раді так, але я не зауважив, аби він проводив політику Партії регіонів на рівні Дрогобиччини.

- Скажіть, за ці дев’ять місяців змінилося ставлення  “Фронту змін” до Михайла Сендака?

- Безперечно, що змінилося. За дев’ять місяців практично жодної нашої пропозиції не було взято до уваги. Скажімо, ми розробили програму енергозбереження для Дрогобицького району, згідно якої за умови співфінансування з обласної програми мешканці нашого краю можуть брати кредити на енергозбереження, причому відсоткова ставка не перевищує двох відсотків. Це можна сказати і про багато інших наших пропозицій стосовно економіки, соціального розвитку, культури.

- Ви серйозно сподівалися на те, що запропонуєте Сендаку якісь умови співпраці, а він погодиться і буде це робити?

- Безперечно.

- Значить, зробили помилку, як Ви вважаєте?

- Ми не вважаємо, що зробили помилку. Ми йому дали шанс, зайнявши конструктивну позицію. Але брак співпраці з депутатами - це один з тих механізмів, які пан Сендак застосовував ще на посаді голови обласної ради.

- Чи проголосує тепер “Фронт змін” за висловлення недовіри Сендаку, якщо це питання постане на сесії?

- Думаю, що так. Більше того, ми хочемо заслухати інформацію адміністрації щодо виконання програми соціально-економічного та культурного розвитку за перше півріччя 2011 року. Нехай нам покажуть здобутки за цей період, якщо такі є. Хочемо, щоби вони розказали, чому адміністрація не створила належних умов для інвестиційного клімату в районі, чому не відбулося наповнення бюджету. Район на 92 відсотки дотаційний, і навіть цих 8 відсотків сьогодні вже не можна заробити, на наступний рік ще більше буде дотацій. Механізм наповнення бюджету є одним із найважливіших напрямків, але адміністрація на чолі з Михайлом Сендаком нічого не робить, і в цьому є її стратегічна помилка.

“Не можна робити свято, де душі Франка нема”

 - Наскільки однорідною є Ваша фракція? Як її члени будуть голосувати по цьому питанню? І як вони взагалі голосують по інших питаннях?

- Наша фракція однорідна, хоча кожний із її членів є самодостатньою людиною і має право на прийняття того чи іншого рішення.

- Чи застосовуються міри впливу до тих, хто голосує не так, як того вимагає партійна лінія?

- Якщо питання принципові, то рішення ми приймаємо колективно, без жодних вказівок згори чи моєї особистої вказівки як голови фракції. Якщо рішення непринципове, то кожний голосує так, як вважає за потрібне. Для нас проблем у цьому нема, адже кожний має свою думку щодо конкретних проблем в економіці чи в культурі.

- Скільки всього членів фракції?

- Десять.

- Чи не є причиною поганих справ у районі позиція “Свободи”, яка має більшість в обласній раді? Там знають про протистояння між Михайлом Сендаком і Михайлом Задорожним.

- З боку “Свободи” упередження нема. Може бути упередження лише з боку голови облдержадміністрації Михайла Цимбалюка, бо всі знають про його натягнуті стосунки з Михайлом Сендаком. Але на сьогодні жодний стратегічний об’єкт у районі, який потребує негайного фінансування, не був профінансований. Або візьміть підготовку шкіл до нового навчального року. Станом на перше вересня не було виділено жодної копійки. Мабуть, справа не в упередженні когось до когось.

- Як Вам святкування 155-ої річниці від дня народження Івана Франка?

- Не можна робити свято, де душі Франка нема. Адміністрація пише, що вони плоти городили навколо музею. Але ж це не завдання адміністрації, музей є самодостатньою структурою, має біля 30 працівників, підпорядковується обласній раді. В попередні роки проводили наукові конференції, присвячені висвітленню спадщини Івана Франка, відбувалися заходи, скеровані на популяризацію його творчості, видавали його твори. А тут маємо городіння плотів, палатки з накритими столами, профінансовані підприємцями району.

- 2012 року можемо мати неконтрольовану ситуацію, пов’язану з відсутністю в селах генеральних планів.

- Так, і це може призвести до того, що з першого січня 2012 року операції з землею на території цих сіл будуть заморожені. Є державна програма по Львівській області на 2011-2015 рік, завдяки якій виготовляються генеральні плани, але жодного села Дрогобицького району в тій програмі нема. Самотужки сільські ради цього не зроблять, бо не мають таких коштів.

- “Фронт змін” у передвиборчій кампанії багато обіцяв мешканцям району. Як себе зараз почуваєте?

- Знаєте, як у “Хресному батькові” казали: нічого особистого, це бізнес. А зараз кажуть: нічого особистого, це політика. Не треба пізніше ображатися, тупати ногами. Коли ми зустрічалися з громадами сіл, то обіцяли їм підтримку і гідне представлення їхніх інтересів у районній раді, в інших керівних органах. На жаль, сьогодні ми цього не можемо зробити, бо районна адміністрація чи не розуміє, чи не хоче прислухатись до наших пропозицій, ідей, які можуть сприяти розвитку Дрогобицького району.

- А як виконується план соціально-економічного і культурного розвитку району на 2011 рік?

- Ми двічі голосували проти його прийняття, бо розуміємо, що ніякий це не план. Ось, наприклад, там написано про створення 500 нових робочих місць. Ви уявляєте, що таке створити 500 нових робочих місць? За рахунок чого? Де? Або: заміна двох стовпів у селі Уличне. Це програма розвитку? Це програма занепаду!

- На яких засадах могла би формуватися програма розвитку району?

- Насамперед на туризмі та сільському господарстві, якщо взяти потенційні можливості Дрогобицького району. Якщо в адміністрації зараз нема фахівця, який би займався туризмом, то про що ми можемо говорити? На жаль, членів нашої фракції недостатньо, щоби ми могли приймати кардинальні рішення, а тим більше - впроваджувати кардинальні зміни в районі.

Анатолій Власюк, часопис "Тустань"

Полюбити Тимошенко

Помаранчева революція - це фантом: коли відрізають руку, а вона болить. Здається, так не може бути, бо як може боліти те, чого нема? А Помаранчева революція нам болить, хоча - таке враження, - що її й не було. Болить, бо вкотре ми втратили історичний шанс прорватися до цивілізації.

Ми просто приречені полюбити Тимошенко - всупереч здоровому глузду і підрахункам соціологів. Сімдесят відсотків електорату проти неї. Але ж це електорат. А нація? Вірніше те, що від неї залишилося.

Як вона мужньо не задала питання Ющенкові в суді, бо не хотіла, щоби судили Помаранчеву революцію. А протестний електорат так само мужньо закидав колишнього Гаранта Конституції яйцями, бо не вхопив його свого часу за одне місце, аби він мужньо вів нас до Європи. Кому багато дано - з того багато спитається. Але хіба Ющенку було багато дано? То, може, ми не з того питаємо?

Юля сидітиме, бо цього хоче Янукович, бо якби вона прийшла до влади, то Януковича вже давно би розстріляла. Але чи збудують вони Україну, навіть якщо познищують одне одного? Звичайно, що ні. Вони воюють між собою, але не за Україну, а за своє місце під сонцем, тобто за владу. Нам було би вигідніше, якби вони між собою домовилися, тоді би Україна мала шанс. Якщо їм вистачить здорового глузду, вони рано чи пізно домовляться, підуть на взаємні поступки, досягнуть компромісу. Мабуть, так і буде, бо їхнє існування без України втрачає всілякий сенс. Але доки вони дійдуть до цієї простої, а, значить, геніальної думки, може настати точка неповернення, коли Україна перетвориться на фантом - на те, чого нема, але болить.

Ви здатні полюбити Тимошенко? А Януковича? Ми ж любимо Україну. То ж, якщо ми любимо Україну, то просто приречені полюбити їх, як своїх нерозумних дітей, дітей України, й наставити їх на путь істинний. Навіть якщо Януковичу доведеться сісти в сусідню з Юлею Тимошенко камеру. Але ж це задля блага України?

Бо наступна кривава революція теж перетвориться на фантом, і наших внуків болітиме те, чого нема...

Анатолій Власюк, часопис "Тустань"

Із Днем рятівника!

17 вересня 2011р.,  субота – День працівників цивільного захисту України (День рятівника). День рятівника    свято, яке відзначається в Україні щорічно 17 вересня. Встановлене 12 вересня 2008 року указом Президента України на підтримку ініціативи громадськості та Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Свято є не лише професійним, оскільки його відмічають також громадяни, які внесли свій внесок у справу ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, захисту життя і здоров'я людей.  

17 вересня 2011року проходить офіційна церемонія підняття Державного Прапора України та прапора МНС у кожному підрозділі.  Трускавецький  МВ  ГУ МНС України  у Львівській області  проводить  день відкриття каплички Пресвятої Богородиці (вул. Бориславська),  адже якщо зазирнути до церковного календаря, то з’ясовується, що саме цього вересневого дня православні відзначають свято чудотворної ікони Пресвятої Богородиці “Неопалима Купина”, якій приписують чудодійну силу захисту від огню, водночас з великою вірою в силу духу, що виводить людину з біди. В давнину на Русі ікону вважали захисницею від лиха та біди. Також відбудеться показ пожежно-рятувальної техніки (без зниження готовності до виконання завдань), інформаційно-пропагандистські  та патріотичні заходи для гостей, які завітають; організовують святкові концерти за участю колективів художньої самодіяльності органів та підрозділу; обладнуються  тематичні куточки (стенди); проводяться   урочисті збори особового складу підрозділу.

В День рятівника ми щиро вітаємо людей, які мають відношення до цього свята: ветеранів та пенсіонерів органів цивільної оборони; начальників штабів цивільного захисту підприємств; працівників органів цивільного захисту та аварійно-рятувальних формувань, служб цивільного захисту; працівників та керівний склад  Трускавецького  МВ  ГУ МНС в Львівській області та Управління цивільного захисту населення Трускавецької міської Ради.  Бажаємо міцного здоров’я, щастя, добробуту та професійних досягнень.

Трускавецький МВ ГУ МНС України у Львівській області

 



Обновлен 10 июл 2012. Создан 13 мар 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником