Трускавецький вісник № 124 (368) від 7 грудня 2011 р.

 

Трускавецький вісник № 124 (368) від 7 грудня 2011 р.

07.12.2011



 

У номері: Інтерв`ю з Іваном Піляком, Стаття про Бруно Шульца, Олексій Балицький побував в Америці, Хто винен у смерті баби Параски.

Новини Трускавця та регіону

У Трускавці будуть синагога та ще одна православна церква?

6 грудня у Трускавці проходило засідання земельної комісії. Оскільки на виконкомі 29 листопада влада міста відмовила МАУП у будівництві каплички УПЦ КП на території цього навчального закладу, то тепер православні київського патріархату звернулися безпосередньо до депутатів. Вони вже хочуть будувати не капличку, а нову церкву (одна будується неподалік автостанції, на Дрогобицькій). Нова церква мала б постати в житловому мікрорайоні, між будинками 9 та 11 на вулиці Івасюка. Також є відомості, що споруда, котру реконструюють із закинутого приміщення магазину "Дитячий світ" ("Мозаїка") на Шевченка – це буде нова синагога. Колись ця будівля мала саме таке призначення. До спорудження синагоги, за нашими даними, причетні багато дуже відомих у місті людей, навіть один з колишніх керівників курорту.

Мер у відпустці, сесія переноситься

Міський голова Трускавця Руслан Козир перебуває у відпустці. Про це інформує наше джерело в міській раді. Оскільки Руслан Козир у відпустці, то й сесія 8 грудня не відбудеться, хоча секретар ради вже знаходиться на роботі. Ймовірні дати проведення сесії – 20 чи 22 грудня, так вважають у депутатському корпусі. Наразі міський голова дав доручення готуватися до свята Андрія, на яке він запросить депутатів, членів виконкому, своїх друзів та їм подібних. Нагадаємо, що свято Андрія припадає на вівторок, 13 грудня, тож забава мала б бути в ніч із понеділка на вівторок.

Інформація від міської організації Партії регіонів

Трускавецька міська організація Партії регіонів проводить прийом громадян з особистих питань та надає юридичні послуги (безкоштовно). Про це нас поінформував голова ТМО ПР Лев Грицак. Прийом проводиться в офісі Трускавецької міської партійної організації «Партія регіонів» за адресою: м. Трускавець, вул. Карпатська, 2, 1 поверх спального корпусу санаторію «Карпати», крило адміністрації, кабінет № 9. Час прийому: другий і четвертий понеділок місяця - особистий прийом з 15.00 до 18.00; прийом заяв щодня з 15   до 18, крім суботи і неділі.

До речі, Трускавецька міська організація Партії регіонів спільно з санаторієм "Карпати" організовують святкування Дня Святого Миколая для дітей пільгових категорій, яке планується провести 18 грудня о 13.30. Прохання до керівників соціальних служб та громадських організацій звертатися зі заявками за тел. 050 315 01 18.

Святий Миколай повинен завітати до всіх

Вже традиційно "Трускавецький вісник" долучається до благодійності – як і в попередні роки, збір коштів на допомогу до Дня святого Миколая для дітей із бориславського сиротинця "Оріана" організовує подружжя Мар’яна та Андрій Пристаї, а "ТВ" надає інформаційну підтримку. В попередні роки завжди знаходилися благодійники, хоча переважно із середовища не дуже багатих людей. Хочеться вірити, що і цього року діти в цьому сиротинці не залишаться без подарунків. Хто має бажання долучитися до акції, прохання звертатися за телефонами, поданими в контактах вісника.

Олексій Балицький побував у Америці

Депутат Львівської обласної ради та заступник генерального директора санаторію "Карпати" Олексій Балицький побував із робочою поїздкою в США, в м. Чикаго. Як інформують наші джерела, пан Олексій зустрічався із представниками української діаспори в цьому місті, а також вивчав американський досвід ведення готельного бізнесу. В найближчому майбутньому ми плануємо взяти інтерв’ю в депутата облради Олексія Балицького, щоб уточнити всі деталі цього візиту за океан.

Незначні кадрові ротації в "Трускавецькурорті"

Як інформує газета "Трускавецькурорт", в ЗАТі відбулося кілька важливих змін, більшість з яких стосується оновлення керівного складу товариства. Щоправда, чимало нових керівників – це люди, котрі вже роками трудяться у товаристві.

Отже, Богдана Вахнича, котрий працював на посаді заступника головного лікаря-директора з експлуатації санаторію «Янтар», з 1 грудня було переведено на посаду заступника головного лікаря-директора з експлуатації санаторію «Рубін». Інженера-енергетика санаторію «Янтар» Романа Шпанера нещодавно переведено заступником головного лікаря з експлуатації цієї ж оздоровниці. Зміни відбулися ще в одній із філій ЗАТ «Трускавецькурорт», у «БОЛ «Медичний центр № 3 «Мед палас». Тут колишню адміністратора СПА-центру Марту Тустанівську переведено на посаду заступника директора, завідувача СПА-центру згаданої філії.

Кілька днів тому прийнятий на посаду заступника начальника медичного відділу із санітарно-епідеміологічної роботи ЗАТ ЛОЗ "Трускавецькурорт" Андрій Процик. Зовсім нова людина з 8 листопада очолює один із найважливіших напрямів діяльності товариства - реалізацію та маркетинг. Прийнята на роботу директором цього напрямку Марина Дембіцька одразу ж приступила до виконання своїх повноважень, тож за кілька тижнів устигла опанувати деякі нюанси цієї роботи і внести деякі зміни в діяльність служби.

Запрошує Палац культури імені Шевченка

7 грудня, 16.00 - концерт народного ансамблю пісні і танцю «Трускавчанка», 20.00 - концерт циганського ансамблю «Ромен».

8 грудня, 20.00 - концерт О. Кривошапка.

9 грудня, 20.00 - концерт М. Капура.

10 грудня, 20.00 - концерт А. Казимира.

12 грудня, 20.00 - концерт народної артистки України О. Білозір.

13 грудня, 20.00 - концерт ансамблю «Лейся песня».

Програма концертів подана за матеріалами газети "Трускавецькурорт".

Власна інформація

Із наради у міського голови Борислава

Чергову нараду із керівниками комунальних служб Борислава міський голова Володимир Фірман розпочав традиційним звітом перевізників про роботу минулого тижня. Незважаючи на те, що міська влада доклала зусиль до облаштування майданчика розвороту в кінці вул. С. Бандери, водії більшості маршрутних автобусів не хочуть їхати до кінцевої точки, мотивуючи свої відмови поганим станом дорожнього покриття. Міський голова дав доручення КП «Еко-місто» вивчити питання на місці й при потребі вжити заходів, які дали б змогу обслуговувати маршрут № 2 відповідно до затвердженої схеми руху.

Серйозні зауваження мешканці міста мають і щодо обслуговування маршруту «Борислав - Трускавець -залізничний вокзал». ТзОВ «Транс-сервіс», яке за результатами конкурсу отримало дозвіл на обслуговування вказаного маршруту, допускає зриви графіка руху, чим створює мешканцям міста значні незручності, адже саме цей маршрут забезпечує доїзд до електрички «Трускавець - Львів», відтак повинен працювати без зривів. На зауваження пасажирів та відповідальних працівників виконкому міської ради керівництво підприємства не реагує. Якщо у найближчі дні ситуація із обслуговування цього маршруту не поліпшиться, міська влада змушена буде порушити перед обласним конкурсним комітетом питання заміни перевізника.

Директор КП «Бориславтеплоєнерго» Богдан Дубас порушив проблему несанкціонованого відбору води із систем централізованого опалення будинків. Через брак води котельня у мікрорайоні вул. С. Коваліва минулого тижня зупинилася. Для її запуску довелося вживати надзвичайних заходів. На щастя, на вулиці була плюсова температура, тож обійшлося без значних втрат. Проте воду довелося довозити пожежними автомобілями. Для відновлення роботи системи централізованого опалення затратили декілька годин. Поновлено також аварійні запаси води у резервуарах, проте процес відбору її з опалювальної системи не припинився, а отже загроза аварійної зупинки котельні продовжує існувати.

Перший заступник міського голови Руслан Зелінський повідомив, що у місті проводиться перереєстрація громадян, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання. В Україні створюється єдиний електронний реєстр сімей на отримання житла чи поліпшення житлових умов проживання, тому усім, хто перебуває на квартирній черзі, необхідно терміново поновити документи, що підтверджують право перебування на квартирному обліку за місцем проживання.

Газета "Нафтовик Борислава"

Вісті з Дрогобича

Дрогобич і Трускавець відвідав головний тренер збірної Португалії. Минулі вихідні на Дрогобиччині перебувала комісія на чолі з головним тренером збірної Португалії з футболу, яка вивчала умови проживання і тренування цієї команди під час проведення Євро-2012, - повідомив 5 грудня на оперативній нараді в Ратуші  перший заступник міського голови Дрогобича Олександр Коростельов. Зі слів посадовця, португальці ночували у Трускавці. Мабуть, щоб краще пізнати побутові умови, які тут спроможні будуть створити для їхньої команди. Учора, 4 грудня, головний тренер португальської команди оглянув дрогобицький стадіон «Галичина», який мав би бути для цієї команди тренувальною базою. Португальці мають ще оглянути інші потенційні місця проживання і тренування і лише після того визначаться. «Маємо надію, що й інші делегації обов’язково побувають у Дрогобичі, подивляться і одна з команд мала б бути у нас», - каже Олександр Коростельов. Нині на дрогобицькому стадіоні господарюють будівельники. Олександр Коростельов каже, що до кінця грудня будівельні роботи мали б бути в основному завершені, а повністю стадіон буде готовий у квітні наступного року.

Дрогобицький політикум висловився проти МАФів в центрі міста. 6 грудня на засіданні Координаційної ради Блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини за ініціативою голови міськрайонної організації Союзу Українок Ольги Сятецької прийнято звернення до міського голови Олексія Радзієвського, в якому йдеться про хибність рішення сесії міської ради щодо розміщення торговельних МАФів вул. Малий Ринок, що в центрі міста. «Бруд був, є і ще більший буде», - каже союзянка. Пропонувалось звернутися до міського голови з пропозицією призупинити дію прийнятого рішення і розробити Концепцію ринкової торгівлі й надалі на її основі вести роботу в цій царині. Але, як повідомив член Координаційної ради від міської організації ВО «Батьківщина», колишній міський голова Михайло Лужецький, Концепція ринкової торгівлі розроблена в 2005 році, затверджена на сесії і на сьогодні є чинною, але в ній не передбачено встановлення кіосків, павільйонів чи інших малих архітектурних форм на вул. Малий Ринок. Врахувавши цю інформацію, Координаційна рада звернулася до міського голови Олексія Радзієвського з вимогою вжити вичерпних заходів щодо звільнення від торгівлі з палаток центру міста, не допустити встановлення МАФів, організовувати ринкову торгівлю відповідно до діючої Концепції. Нагадаємо, що 12 сесія Дрогобицької міської ради прийняла рішення, яким підтримала ініціативу підприємців щодо розміщення групи малих архітектурних форм на вулиці Малий Ринок.

У Дрогобичі можуть відновити посаду заступника міського голови з гуманітарних питань. 6 грудня на засіданні Координаційної ради Блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини прийнято звернення до міського голови Олексія Радзієвського, в якому пропонується відновити посаду заступника міського голови з гуманітарних питань. Нагадаємо, що посаду заступника міського голови з гуманітарних питань було скорочено під час оптимізації, яку проведено за ініціативою міського голови Олексія Радзієвського наприкінці минулого року. На думку дрогобицького політикуму, це негативно позначилося на гуманітарній політиці в місті. У цій царині виникло багато проблем, які нема кому розв’язувати.

Дрогобицька міська рада вважає, що прийнята пенсійна реформа є пограбуванням українського народу. Депутати Дрогобицької міської ради на черговій сесії прийняли звернення до Президента України та Верховної Ради України з приводу пенсійної реформи. У зверненні мова йде про антиконституційність пенсійної реформи. На думку депутатів, «прийнята пенсійна реформа є пограбуванням українського народу, адже в майбутньому передбачає позбавлення більшої частини українців засобів для життя після досягнення пенсійного віку». Міська рада вимагає від Президента та Верховної Ради України негайної розробки справжньої пенсійної реформи у рамках реформування економіки держави.

 Іван Тихий, "Дрогобицьке земляцтво"

Tajemniczy Bruno Schulz

 19 listopada 1942 roku dwie kule w potylicę, wystrzelone z pistoletu Karla Guntera, przerwały życie Brunona Schulza, pisarza, którego twórcza spuścizna jest jedną z najbardziej jaskrawych kart literatury XX wieku. Tragedia miała miejsce w Drohobyczu, na skrzyżowaniu ulic Czackiego i Mickiewicza. W tym miejscu dziś ustawiono tablicę pamiątkową. Brak jednak mogiły pisarza oraz żyjących świadków. Ostatnim z żyjących uczniów Schulza jest Alfred Schreyer.

Talent i skromność

Bruno Schulz urodził się w 1892 roku w Drohobyczu, w mieście, które w tym okresie stało się ośrodkiem splotu trzech kultur - polskiej, żydowskiej i ukraińskiej. Ojciec Jakub Schulz był właścicielem sklepu z tkaninami. ,,W domu rozmawiali po polsku, - wspomina Alfred Schreyer, - bo matka, Henrietta, nie znała jidysz, a ojciec był prostym człowiekiem". Henrietta dobrze znała niemiecki i czytała synowi utwory Goethego w oryginale.

Bruno był trzecim, najmłodszym, dzieckiem w rodzinie. Drohobyckie gimnazjum im. Franciszka Józefa Schulz zakończył ze szczególnymi osiągnięciami w rysunku i języku polskim. Otrzymał rekomendację na studia na uniwersytecie, jednak po namowie rodziców podjął studia na wydziale architektury Politechniki Lwowskiej. Po wybuchu I wojny swiatowej studia przerwał. Na jakiś czas rodzina przeniosła się do Wiednia, gdzie Bruno uczęszczał do Wiedeńskiej akademii sztuki. ,,Na przeszkodzie dalszych studiów stanął zły stan zdrowia rodziców, - kontynuuje Schreyer. - Bywał Schulz i w Paryżu. Ale gdzie by nie był zawsze wracał do Drohobycza. Cały jego świat - to Drohobycz i Truskawiec". Z czasem malarstwo stało się jego głównym zajęciem: w 1924 roku zostaje nauczycielem rysunku w drohobyckim gimnazjum.

,,Uczniem Schulza zostałem w 1934 roku, - ciągnie dalej Alfred Schreyer. - Uczył nas rysunku i robót ręcznych. Skąd Schulz znał się na stolarce, tego nikt nie wiedział. W tym czasie w gimnazjum były wszystkie narzędzia. Bardzo lubiliśmy Schulza za jego sprawiedliwość. Rozumiał, że nie każdy uczeń może malować, bo do tego potrzebny jest talent, dlatego najniższym stopniem było ,,dobrze", a ogólnie stawiał ,,bardzo dobrze". Co się stosuje zajęc z pracy, to tam był bardziej wymagający". Później właśnie zawód stolarza i umiejętności przekazane przez Schulza uratuje życie Alfreda Schreyera w czasie okupacji niemieckiej.

Jednak najbardziej uczniowie gimnazjum lubili swego nauczyciela za jego opowiadania, które Bruno Schulz wymyślał na poczekaniu w czasie lekcji, aby uczniowie mogli wypocząć. ,,Panie profesorze, - prawie błagały dzieci, - proszę nam opowiedzieć jakąś bajkę". ,,Na jakie licho warn te bajki? - pół żartem, pół serio mówił nauczyciel. - Macie prawie po czternascie lat!" Ale gimnazjalisci nie przestawali prosić. ,,No dobrze, - mówił Schulz. - Pozamia-tajcie, złóżcie narzędzia, opowiem warn jakąś bajkę".

,,Siadał na pierwszym warsztacie, - wspomina Schreyer, - odwracał się bokiem do nas, spoglądał w ścianę i zaczynał opowieść. Zazwyczaj były to opowiadania o walce dobra ze złem, a czasem opowieści o czymś niezwykłym. Jestem przekonany, jeżeli by zebrać te opowieści w oddzielny tomik, była by to cudowna część literackiej działalności Schulza".

Póki pan profesor opowiadał, w klasie panowała całkowita cisza. ,,Skąd Schulz mówił po polsku w tak niezwykły sposób, trudno powiedzieć - mówi jego były uczeń. -Wprawdzie słowa były literackie, ale nie znajdziecie ich u żadnego innego polskiego pisarza. W ogóle twórczość Schulza była trudna, przed wojną prawie nikt go nie czytał".

Potężny talent i wewnętrzna wielkość łączyły się w nim z ogromną skromnością. Zawsze w szarym ubraniu z chusteczką w górnej kieszonce, szedł korytarzem przy ścianie, jakby obawiał się, że może komuś przeszkodzić, niby chował się przed cudzym wzrokiem. W czasie chodzenia, uginał kolana, aby wydawać się mniejszym. ,,Gdy Schulza odznaczono wysokim odznaczeniem polskiej akademii literatury, nikt prawie o tym nie wiedział, - mówi pan Schreyer. - Przed wojną był dla nas po prostu nauczycielem w gimnazjum. Byli nawet ludzie, ktorzy za jego plecami, kręcili palcem na czole".

Od triumfu do depresji

W latach 20. Schulz pracował nad cyklem ilustracji do ,,Xięgi Bałwochwalczej", jego prace wystawiano na kilku ekspozycjach w Warszawie i Lwowie, później odbyła się jego osobista wystawa w Truskawcu.

Luźna korespondencja, w formie rozwiniętych fragmentow prozy, z młodymi pisarzami Władysławem Ryffem i Deborą Fogel, z czasem staną się podstawą pierwszej książki Brunona Schulza ,,Sklepy cynamonowe".

,,Schulz miał gotowy rękopis ,,Sklepów cynamonowych", ale nie miał układów, aby go wydać, - kontynuuje opowieść pan Alfred. - Ale znał wpływowych polskich publicystów, ktorych poprosił o pomoc. W Warszawie pokazali ten rękopis Zofii Nałkowskiej, ale i ona odmowiła, tłumacząc, że co dnia przynoszą jej rękopisy. Przyjaciele poradzili mu, aby sam pojechał do Warszawy i zaniósł rękopis osobiście. Czy Schulz przemówił do niej swoim niepowtarzalnym językiem polskim, czy jakieś inne argumenty przedstawił, ale zgodziła się przeczytać rękopis. Nałkowska była nim oczarowana". W 1934 roku w wydawnictwie ,,Rój" wyszły ,,Sklepy cynamonowe". Debiut Schulza stał się prawie sensacją literacką. Po wydaniu tej książki Schulz przeżywa swoje najbardziej płodne lata. W 1937 roku, znów dzięki Nałkowskiej, wydaje drukiem ..Sanatorium pod klepsydrą". Próby wydania ..Sklepów cynamonowych" we Włoszech i Francji kończą się niepowodzeniem, tak samo, jak organizacja personalnej wystawy prac. Bruno Schulz wpada w trwałą i głęboką depresję. Na domiar wszystkiego wybucha wojna. Drohobycz, gdzie trzecią część stanowiła ludność żydowska, Niemcy zmieniają na getto. Kaleki, ludzie starsi, niedołężni są rozstrzeliwani, innych skierowują na roboty. Bruno Schulz dostaje skierowanie do Gestapo. Dobrze znał język niemiecki. Dostał pracę w synagodze, gdzie były zwożone rzeczy zagrabione. Schulz je sortował i katalogował. Jego opiekunem został Feliks Landau. Landau doceniał talent Schulza. Kazał mu wymalowac pokój dziecięcy postaciami z niemieckich bajek. Schulz stworzył trzy kompozycje, na których przedstawił królową, klaunów i karetę z woźnicą. Między innymi - woźnica - to autoportret samego Schulza. Na znak wdzięczności Landau zabezpieczył go glejtem - specjalną opaską, ktora chroniła go przed obławami i wywózką. O różnych akcjach karnych Landau uprzedzał Schulza, aby chronił się na ul. Samborskiej, gdzie Żydzi budowali dla Niemcow szkołę jazdy konnej.

Oko za oko, śmierć za śmierć

,,19 listopada rozpoczęła się tzn. ,,dzika akcja", - opowiada Alfred Schreyer. - Dlaczego ..dzika"? W tym dniu nie zabierano Żydów do więzienia, ale kogo spotkano na ulicy, rozstrzeliwano. W tym jednym dniu zginęło 365 Żydów. Była to prowokacja, niby jakiś żydowski aptekarz zranił Niemca w palec (w rzeczywistości, mowa była o aptekarzu Kurc-Rainesie, który zranił Niemca Hubnera). Zgubą Schulza była nie tylko ,,dzika akcja", ale i osobista wrogość Karla Guntera do Feliksa Landau.

,,Było to tak, - ciągnie pan Alfred. - Landau mieszkał na ulicy św. Jana, dziś Tarnawskiego, naprzeciw willi Żydzi budowali dla Niemców szklarnie. Trzy dziewczyny na rusztowaniach malowały ścianę. Skończyło im się wapno i czekały kiedy im doniosą nowe. Landau stał na swym balkonie i zobaczył, że dziewczyny nic nie robią. Wziął karabin i zastrzelił je wszystkie. Pracami kierował zastępca Landaua - Karl Gunter. Był szefem celi tortur. Zwierzę nie zrobi tego co robił on. Gdy Landau zastrzelił te dziewczyny, Gunter zaczął polować na Schulza, aby zemścić się na swym szefie. Okazja nadarzyta się 19 listopada. Zazwyczaj ktoś coś wiedział o akcjach planowanych przez Niemców, ale tym razem było inaczej. Gdy podszedł Gunter, dwoje rozmowców Schulza zaczęło uciekać, a Schulz nie ruszat się z miejsca. Nie wiedział, że polują właśnie na niego. Gdy Gunter podszedł, chwycił go za kołnierz, kazał mu się odwrócić i wystrzelił dwa razy w potylicę. Schulz upadł. Scenę tą obserwowano z budynku Rady Żydowskiej. Trupów nie można było ruszać. Dopiero następnego dnia z gestapo zadzwoniono do Judenratu, żeby uprzątnąć ulicę, bo trupy smierdzą. Później ludzie słyszeli, jak Gunter powiedział do Landaua: ,,Ty zabiłeś moich Żydów, a ja twego". Następnego dnia Schulz miał opuścić Drohobycz i na aryjskich papierach wyjechać na zachód. Jakieś fatum doprowadziło do tragedii. Zofia Nałkowska, oczarowana talentem Schulza, zorganizowała akcję ratunkową. Przygotowano dokumenty, które przywiózł z Warszawy kurier - polski oficer w niemieckim mundurze, doskonale mówiący po niemiecku. Nie było sądzone - oficer spóźnił się".

"Tak tragicznie urwało się życie Brunona Schulza, - gorzko zauważa Alfred Schreyer. - Miał 50. lat. Ile mógł jeszcze stworzyć, napisać. Jeden jego utwór zaginął - rękopis ,,Mesjasza". Nagłaśnialiśmy tą sprawę, pisaliśmy do KGB, potem - do SBU. Jeden sympatyczny major nawet w tej sprawie jeździł do Kijowa. Szukał tam, ale niczego nie znaleziono. Jak by odnaleziono ten rękopis - była by to rewolucja we współczesnej literaturze".

Znikł nie tylko ,,Mesjasz". W 2001 roku odnaleziono willę, gdzie mieszkał Landau i gdzie Bruno Schulz pokrył malowidłami ściany pokoju dziecięcego. Zanim postanowiono je odrestaurować, one znikły. Z czasem odnaleziono je w jerozolimskim instytucie Yad-Vashem. Wybuchł skandal. Sprawa zakończyła się ugodą. W 2009 roku Ukraina podpisała z Izraelem umowę o ,,tymczasowym przechowywaniu" fresków Schulza.

Oksana Dudar, dwutygodnik "Kurier Galicyjski"

Іван Піляк: "Спільними зусиллями зробимо нашу Східницю оздоровницею європейського типу"

Ми вже інформували наших читачів: нещодавно селищний голова Східниці Іван Піляк з нагоди першого року після прийняття урочистої присяги звітував перед східницькою громадою. Просторий зал селищного Народного Дому «Просвіта» був ущерть заповнений. До слова, це приміщення в перші місяці нової каденції силами селищної ради належно відремонтовано, сюди за бюджетні кошти придбано сучасну кіноапаратуру, музичні інструменти, а також озвучувальну й акустичну апаратуру. То ж перед початком звіту східничанам, які прийшли на зустріч, продемонстрували півгодинний аматорський фільм про фестиваль «Східницьке літо» - напевно, найбільшу родзинку року, завдяки чому всеукраїнська оздоровниця засяяла новими культурними барвами не тільки на всю округу. Відлуння цього великого пісенного свята завдяки тисячам відпочивальників і теплим відгукам засобів масової інформації прокотилося в усі кінці нашої України.

Отже, мав про що звітувати селищний голова. Ми й зустрілися з І. Є. Піляком уже після звіту перед громадою й попросили відповісти на низку запитань, із якими, очевидно, прийшли до свого голови східницькі виборці.

- Іване Євгеновичу, щодо Вашої передвиборчої програми і головних моментів звіту як селищного голови. Напевно-таки, на першому плані була комунальна сфера, бо це найболючіше питання в усій державі, чи не так?

- Для селищної громади чимало проблемних питань є головними. Це з якого боку глянути. Але проблеми  комуналки, соціальної інфраструктури стосуються кожного. Хоча питання освіти - то не тільки якість  шкільного навчання, а й принципове завдання: яким виростимо й виховаємо завтрашнього будівничого України.

Справді, комунальна сфера в селищі була найболючішим місцем. Це ми відчули ще з початку каденції. Гальмом у роботі було КП «Господарник», де фінансовий стан був незадовільний, трудова дисципліна - низька. Першими кроками зміни такої ситуації стало зміцнення керівництва комунального підприємства, передача на його баланс доріг і мостів, оцінку яких до цього проведено.

- Очевидно, для змін у комунальній сфері, як і в інших сферах нашого життя, першою передумовою є кошти. Як за перший рік каденції спрацювала ваша команда?

-  Власне, тут ми спрацювали добре. За рахунок плати за землю, податку з доходів фізичних осіб, місцевих податків і зборів з початку року отримано коштів на 1,3 мільйона більше, аніж за такий самий період року минулого. До селищного бюджету надійшло два мільйони 288 тисяч гривень, це без врахування міжбюджетних трансфертів.

У перші місяці каденції ми прагнули робити те, що не вимагає особливих коштів. Першим кроком стало наведення нормального санітарного стану. Очистили  прибережну смугу річки Східничанки,  прилеглі території біля джерел мінеральних вод, кронували дерева - й селище  відразу  набуло іншого вигляду.

Однією з перших робіт, що їх виконано в житлово-комунальній сфері, став ремонт «Біотала», селищному бюджетові це обійшлося в 30 тисяч гривень. А далі ми взялися за вивезення твердих побутових відходів. Облаштували чотири майданчики, врегулювали графік роботи сміттєвоза. А у вересні придбали ще одну нову сміттєзбиральну машину за 255 тисяч гривень.

- Наскільки відомо, у вельми плачевному стані були селищні дороги...

- Це правда. Але тут нам сприяв Господь і ми попрацювали в тому напрямку, щоб селище включили у програму «Євро-2012». Нам виділили на ремонт шляхового покриття на вулиці Т. Шевченка 4,3 мільйона гривень. Капітально відремонтовано дороги на вулицях Золота Баня, Івана Франка, Промисловій, Омеляна Стоцького, 16-го липня.

- Напевно, успішно працювали селищна рада, виконком, селищний голова у сфері гуманітарній, оскільки вдався фестиваль «Східницьке літо». Кажуть, що у Вас особисто виникла ця чудова ідея, Ви ж були головним її промоутером...

- Про те, наскільки вдався фестиваль, судити нашим гостям, учасникам. Хочу, аби він був не просто локальний чи реґіональний, а й вийти на всеукраїнський рівень. Бо ж ми - всеукраїнська оздоровниця. За оті більш як два місяці, гадаю, з багатим емоційним багажем поїхали від нас відпочивальники з усіх куточків України. Уявіть собі: в нас було правдиве свято виключно української пісні. І це в той час, коли в багатьох куточках нашої держави звучать російська попса чи інші неукраїномовні пісні. А ми культивуємо рідне, своє. З тією іскринкою в серці від нас поїхали люди і в Донецьк, і в Одесу, й Севастопіль. Надіюся, наступного року розшириться коло виконавців. Але це - окрема тема розмови.

- А як же ж у сфері розвитку освіти — що може селищна рада? Ремонт школи, допомога інвентарем чи меблями, сучасними комп'ютерами...

- Щодо східницької школи - йде виготовлення проектно-кошторисної документації для утеплення фасаду та облаштування шатрового даху. У дошкільному закладі реконструйовано водопостачання. На 47,7 тисячі гривень придбано м'який інвентар та меблі для дитячого садка.

Але це одна частина справи. Ми зіткнулися із проблемою, що у школі поменшало дітей, класи поріділи. Зменшився рівень народжуваності? Аж ніяк. Істина проста: у сусідньому Новому Кропивнику відкрили нову середню школу. Діти з околиць подалися туди, тим більше, до школи їх доставляють автобусом.

І тут у нас народилася ідея. Про це при звітуванні я не говорив - не вкладався у час, тим більше, це наші майбутні напрацюваиня. Маємо попередній договір про наміри із Національним університетом «Львівська політехніка» про те, щоб відкрити у Східниці на базі ЗОШ № 2 коледж політехнічного університету. Учні 10-11 класів, вступивши в цей коледж, одразу, без відриву від основного навчання, здобувають середню спеціальну освіту. Навчання - в суботу й неділю. Отримавши свідоцтва про закінчення такого технічного коледжу, учні вже не проходять ЗНО, не складають вступних іспитів, а автоматично стають потенційними студентами «Львівської політехніки». До речі, найближчий такий коледж діє у Дрогобичі.

Але ми хочемо «вбити ще одного зайця". На сьогодні в нас проблема із геодезичними зйомками Східниці, яких поки що просто не існує. Діти, які будуть навчатися в коледжі, робитимуть такі зйомки і сприятимуть оновленню генерального плану розвитку Східниці, у який саме життя вносить зміни.

- Отут ми підійшли до однієї з головних тем: турботи про цілющі багатства Східниці. Це — джерела «Нафтусі». Як Ви, селищний голова, бачите цю проблему і що робить Ваша команда, аби її успішно вирішувати?

- До речі, цього питання я теж при звіті не порушував. Але пообіцяв, що всі отакі проблеми будемо вирішувати через «круглий стіл» з небайдужими людьми - громадянами селища. Перший такий «круглий стіл» уже відбувся. Прозвучали різні думки, пропозиції, більшість яких буде враховано при прийнятті рішень.

Але що головне: ми вивели більшість співгромадян зі стану байдужості. І підприємці в більшості, й інші свідомі представники громади, розуміють, що далі так жити не можна. Ми не маємо права допустити, аби завтра чи післязавтра східничани прокинулися - а всі багатства оздоровниці опинилися вже в чужих руках, і за кожен ковток води доведеться платити.

До речі, продовження цієї розмови відбулося на недавній сесії селищної ради, де не обійшлося без пристрастей і гарячих оцінок.

- Східниця має давні спортивні традиції. Ще Ваші попередники організували й підтримували футбольну команду. А як виглядає ситуація сьогодні?

- Це питання ми розглядали,  зареєстрували спортивний клуб, створили нову футбольну команду, яку фінансуємо в межах своїх можливостей. І хоч безпосередньо теми нашої розмови не стосується, але два брати Негребінчики, які народилися у Східниці, а тепер живуть і навчаються у Львові, «засвітилися», як новітні брати Клички. Один із них - триразовий чемпіон України з боксу. І це - в сімнадцять літ. Взагалі в нас, у селищі, дуже талановиті діти. Ще й року нема, як набрали ми школярів у танцювальний гурток. А нещодавно вони привезли із конкурсу, що проходив у Львові, медаль.

Зараз працюємо над двома проектами: будівництвом дитячого і спортивного майданчиків. У принципі, обидва будуть для наших дітей.

- Ви звітували перед східницькою громадою. Наскільки виконана Ваша передвиборча програма як селищного голови? Якщо можна, конкретно...

- Два пункти я все-таки не виконав, бо вони стосуються роботи на тривалий час. А решту в основному виконано. Наприклад, такий пункт: залучення державних коштів і коштів інвесторів для очисних споруд - недавно був у Києві, Кабінет Міністрів включив нас у бюджет наступного року на будівництво очисних споруд –  це сума сім мільйонів гривень.

Будівництво електростанції «Східниця-нова» зроблено відсотків на 60. Виконують «Львівобленерго», інвестори, селищна рада. Вартість об'єкта - 20 мільйонів гривень. Автозупинку біля «Зеленого бору» зробили - туди продовжили рух автобуса від Борислава до Східниці.

Всі підприємці, які працюють на території Східниці, зареєстровані у нашому селищі. Це важливий пункт наповнення селищного бюджету.

Щодо перспектив оздоровниці: ми провели декілька тематичних конференцій. Зокрема, - з ПАТ «Укрнафта» - щодо створення в селищі музею; з головою Львівської ОДА М. Цимбалюком та найвищими посадовцями області про перспективи розвитку курорту Східниці. І тепер у які владні кабінети не ступиш, нам відчиняють двері.

Відновили кінотеатр, почистили   річку   від сміття, для чого провели толоки. І взагалі, позбулися сміття (тьху-тьху!   ~ і постукав по столу). У мене навіть інтерв'ю брав кореспондент центральної газети, який тут відпочивав,  і поцікавився:  як Східниця позбулася сміття?

Замінили два кілометри водогінної труби, ліквідували 95 відсотків витоків - власними силами. До слова, це мав би робити бориславський водоканал, який за це отримує гроші. Але вже більше року з Борислава на витоках ні техніки, ні людей не було.

Ще два пункти, над якими працюємо й будемо працювати, їх вирішення потребує значного часу. Це робота над джерелами й визначення меж селища. Але щодо меж - це вже питання Верховної Ради. Ішли розмови, аби Східницю приєднати до Дрогобицького району. Перспективне селище-оздоровниця для багатьох цікаве. Нам би ліпше набути статусу міста обласного підпорядкування, як курорт Моршин. Але потрібно мати «своїх» депутатів у Верховній Раді, які пролобіювали б це питання.

- І насамкінець нашої розмови: що Ви хотіли б побажати усій східницькій громаді й собі самому, Вашій команді на близьку й далеку перспективу?

- Спільними силами зробити нашу Східницю оздоровницею європейського типу. Працювати на те, аби піднімати оздоровчий потенціал Східниці. Але нам усім для цього потрібне відчуття не просто господаря, а й ефективного господаря.

Інтерв'ю взяв Роман Соловчук, газета "Нафтовик Борислава"

Трускавчани взяли участь в науковій конференції

Наприкінці вересня (28-29) цього року у місті Євпаторія, АР Крим на базі Клінічного санаторію «Примор'я» відбулася XI науково-практична конференція з міжнародною участю. Тема цьогорічного заходу: «Актуальні питання медичної реабілітації, курортології та фізіотерапії дорослих і дітей». Досить активну участь у заході узяло ЗАТ «Трускавецькурорт», бо цього разу було представлено майже десяток наукових робіт. Щоправда узяти безпосередню участь в конференції довелося лише одному представникові товариства, начальнику медичного відділу товариства Петрові Скурчанському. Одна з його доповідей стосувалася унікальності рекреаційних факторів Трускавця.

Євпаторійська конференція, високий рівень якої відзначив начальник медичного відділу, вже стала традиційною для наших медиків, бо щороку вони надсилають по кілька наукових робіт, сповіщаючи міжнародну і всеукраїнську лікарську спільноту про розробки та досягнення курортології та медичної реабілітації на теренах товариства. А ще цей щорічний відомий захід дає можливість нашим працівникам дізнатися безліч корисної інформації з уст провідних лікарів-фізіотерапевтів. Але крім того нам, як активним користувачам новітніх технологій в галузі медицини та фізіотерапії зокрема, важливо вчасно отримати інформацію про той чи інший винайдений пристрій чи установку. Тож і цього року зацікавлення переросло в реальні дії. Бо у чималому переліку медичних новинок знайшлися ті, які, дасть Бог, з'являться у наших оздоровницях вже наступного року, позаяк придбання деякої нової фізіотерапевтичної апаратури, продемонстрованої на конференції, вже закладено до переліку витрат статті капітальних інвестицій.

Що ж до різноманіття тем, представлених затівськими медиками, то серед них є актуальні для курорту в цілому, бо свідчать про подальше дослідження лікувальних факторів курорту («Мінеральні води Трускавця - високоефективне лікування гастроентерологічної патології», автори: А. Драновський. П. Скурчанський. М. Скурчанська, «Актуальні аспекти санаторно-курортного лікування хворих на хронічний простатит» автор: Т. Лучишин, «Мінеральні води, їх лікувально-профілактичне застосування в курортній практиці», автор: І. Савчин). Ще одна цікава тема роботи, авторами якої стали В.Вох, Р. Кретчак, А. Драновський, П. Скурчанський, свідчить про поступ у галузі комплексного лікування сечокам'яної хвороби на основі дистанційної літотрипсії.

Непересічними темами конференції виявилися доробки ще кількох лікарів-затівців. Роботи на тему «Створення «терапевтичної ситуації» - основа підвищення ефективності і поліпшення якості санаторно-курортного лікування» та «Роль тривожної і прихованої депресії в клініці сечокам'яної хвороби» автором та співавтором яких є М. Данилко лікар психотерапевт санаторію «Алмаз», заслуговують на окрему увагу. Справа у тому, що роль психологічної складової у сфері наповнюваності курорту та взаємозв'язок між психічним та фізичним здоров'ям - теми для нашого курорту відносно нові і недосліджені.

Галина Шумило, газета "Трускавецькурорт"

Хто винен у смерті баби Параски?

Минув рік, як відійшла у Вічність баба Параска. З її смертю, здається, канув у лету і міф про саму Помаранчеву революцію.

Мешканка села Дорогичівки Заліщицького району Тернопільської області Параска Королюк померла 26 листопада 2010 року. А через рік її помаранчеві кумири відстояли, як повинність, ритуал вшанування пам’яті померлих від Голодомору. Жодної щирої скорботи на обличчях… Про саму бабу Параску, мабуть, того дня ніхто й не згадав.

Баба Параска була не лише символом, а й жертвою Помаранчевої революції. Сприйнявши серцем і душею революційний здвиг народу, який хотів справедливості, вона стала тією “маленькою українкою”, інтереси якої згодом зрадив Ющенко. Коли баба Параска була ще йому потрібною, він нагородив її орденом. Але 2008 року, коли вже стало зрозуміло, що плодами революції скористалися “любі друзі”, баба Параска намагалася пробитися до Віктора Ющенка, аби разом з ним покласти квіти до пам’ятника В’ячеславові Чорноволу. Проте охоронці президента її не допустили і навіть пошкодили хребет. В якості індульгенції її лікували в “Феофанії”.

Наївними були спроби баби Параски примирити між собою Віктора Ющенка та Юлію Тимошенко. Як з’ясувалося пізніше, Вікторові Андрійовичу легше знайти спільну мову з Віктором Федоровичем, ніж з опозиціонеркою, яку запроторили за грати. Та й нині Ющенко є більшим ворогом для Тимошенко, ніж Янукович.

Використати символ і жертву Помаранчевої революції намагалися й регіонали, допомагаючи бабі Парасці матеріально. Але це радше була насмішка над недолугістю помаранчевих, ніж щире бажання розв’язати проблеми зневаженої революціонерки. Саме тоді наступив переломний момент, коли біло-голубі захопили ініціативу, та ще й на “полі” помаранчевого супротивника, що, врешті-решт, призвело до перемоги Януковича на президентських виборах.

Нині місцева міліція дошукується причин смерті баби Параски. Кажуть, що вона померла не від ішемічної хвороби серця, як констатували лікарі, і не від травм, отриманих в результаті “професійних” дій охоронців колишнього Гаранта, а від отруєння. Ох, вже ці отруєння, починаючи від Ющенка!..

Зраджена українка стала жертвою фантому, ілюзії, забувши просту біблійну істину: не сотвори собі кумира. Кумир вознісся над “маленькими українцями” на недосяжну висоту, використавши сповна їхні нереалізовані мрії на власну користь, в тім числі й для особистого збагачення. Правильні слова про Голодомор, національну ідею не стали для Ющенка дороговказом у житті, моральною альтернативою безідейності українського суспільства. Аморально жити в розкошах, будувати палаци, йти на співпрацю з антинародним режимом, коли твій народ бідує.

Згадайте у своїх молитвах бабу Параску. Нині вона веде розмову з Богом. Неправда, що Помаранчева революція обійшлася без жертв. Якщо жертвою стає її символ, то як можуть дивитися в очі людям ті, хто призвів до цього?..

Анатолій Власюк, часопис "Тустань"

 



Обновлен 10 июл 2012. Создан 13 мар 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником