Трускавецький вісник № 132 (376) від 23 грудня 2011 р.

 

Трускавецький вісник № 132 (376) від 23 грудня 2011 р.

23.12.2011



 

У номері: Прах покійного лежав на пошті вісім днів, Ігнорування відділом культури вшануванням Біласа та Данилишина, Із сесії ТМР, Інтерв`ю з Михайлом Ваврином, Не все гаразд на Львівській залізниці, Гірнича молитва святій Варварі.

Новини Трускавця та регіону

Коли різдвяна Служба Божа?

В неділю римо-католики всього світу, а також християни деяких інших конфесій, святкуватимуть Різдво Христове. У Трускавці традиційно в ці дні до костела приходить багато людей, тому подаємо програму Богослужінь на святкові дні. Отже, урочиста Свята Меса Пастирів (Пастирка), котра відправляється у Вігілію (Навечір’я) Різдва Христового, у Трускавці буде відслужена в ніч на Різдво – о 24.00 з 24 на 25 грудня. Після Служби Божої, котра відправлятиметься польською та українською мовами, відбудеться обряд взаємного обдаровування облатком – прісним хлібом. Обряд пов'язаний із взаємними побажаннями всіх вірних Церкви та тими, хто прибуває розділити в цей день радість Різдва.

А Свята Літургія в день Різдва Христового 25 грудня в трускавецькому римо-католицькому храмі Успення Пречистої Діви Марії відслужиться о 9.00 польською мовою та о 16.00 українською мовою. Подібний розпорядок і 26 грудня, в урочистість святого мученика Степана.

В Бориславі Свята Меса Пастирів буде відправлена 24 грудня о 20.00, а Служба Божа на Різдво – 25 грудня о 12.00.

Редакція «Трускавецького вісника» вітає католиків та людей доброї волі нашого краю та всього світу з наступаючим святом Різдва Христового – свята радісного та багатого на народні обряди та традиції. Нехай Новонароджене Дитятко принесе в наші домівки мир, радість, благополуччя та любов. Христос рождається! Славімо Христа!

«Трускавецький вісник» і «Трускавецький благовісник»

Вийшов перший номер газети Трускавецького деканату Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Газета носить назву «Трускавецький благовісник», що є дуже приємно і для нашого видання. Сподіваємося, що між нашим вісником та церковним благовісником буде налагоджено співпрацю. Бажаємо новому виданню легкого друку, любові вдячних читачів, духовного зростання та відсутності будь-яких матеріальних проблем. Нехай виходить «Трускавецький благовісник» на користь для трускавецької громади та всієї Церкви і на славу Божу.

Хід конем

Друге пленарне засідання XIV сесії Трускавецької міської ради 22 грудня не розпочалося із таємного голосування за звіт заступника міського голови Юрія Яворського. Згідно з регламентом Трускавецької міської ради, якщо питання не завершене на одному з пленарних засідань, то на наступному його розглядають спочатку. Відповідно звіт заступника міського голови потрібно знову розпочинати із його доповіді, потім будуть запитання, виступи і голосування, але козирна більшість вже прослідкує, щоб голосування не було таємним. Та це ще не все. У запланованих змінах до регламенту, котрі планують внести найближчим часом, буде передбачено не тільки оцінка звіту міського голови чи його заступників як «задовільна» чи «незадовільна», але й просто – «звіт взяти до відома». Як прокоментував депутат від КУН Ігор Ластовецький, оцінювали роботу за час незалежної України різних міських голів Трускавця – і Богдана Матолича, і Лева Грицака і не завжди цей процес проходив гладко та просто, але ще не було такого, щоб влада боялася оцінки, яку їй дадуть депутати. Від «ТВ» додамо, що навіть якщо і роботу Юрія Яворського чи Руслана Козира депутати й оцінять як задовільну, то навряд чи це змінить оцінку їхньої діяльності громадою Трускавця, котра завжди має право на особливу думку.

Сесія 22 грудня розпочалася із питань, пов’язаних з бюджетом, адже Юрій Яворський був відсутній, бо перебував із відрядженням у Львові. На початку пленарного засідання секретар міськради Петро Шумин визнав свою вину щодо підробки документів. «Проекти рішень були підроблені і це моя вина, бо я не прослідкував протоколи на комісіях», - покаявся секретар ради.

Отже, на сесії 22 грудня депутати заслухали начальника фінансового управління ТМР Миколу Федоричака, затвердили звіт про виконання бюджету міста за 9 місяців 2011 року та відкоригували бюджет міста на 2011 рік у сторону зменшення. Також після довгих дискусій нарешті було прийнято рішення по ставці єдиного податку (доповідав заступник начальника ДПІ м. Трускавця Михайло Вуйко), рішення вступить в дію з 1 січня 2012 року. Доповідала також і завідувач планово-економічного відділу ТМР Марія Заверюха. Депутати розглянули і ряд інших питань. Наступне пленарне засідання, яке планується як останнє в роботі XIV сесії – у понеділок, 26 грудня, о 11.00.

Депутати показали, що трускавчани для них – бидло

На другому пленарному засіданні XIV сесії Трускавецької міської ради, котра проходила 22 грудня, депутати не змогли відмінити рішення міського виконавчого комітету, яке скоротило маршрут «Дрогобич – Трускавець» до автостанції нашого міста. Нагадаємо, що відповідну пропозицію подав депутат Павло Швець і вона була включена в порядок денний сесії. Рішення виконкому не було відмінене тому, що за це не проголосувала провладна козирна більшість. «За» проголосувало тільки 12 депутатів. На жаль, представник «ТВ» не був присутній на засіданні, тож маємо тільки інформацію, що «за» голосували представники КУН, Партії регіонів, «Свободи», ХДС. Ми готові подати доповнену інформацію про всіх 12 депутатів, котрі стали на захист громадян, натомість ті, які пішли в раду заради шкурних інтересів, заслуговують найглибшого осуду та зневаги громади. Невже прості люди для цих «обранців народу» є звичайним бидлом? Бо саме такі висновки напрошуються із аналізу тих дій, які «чесна» влада вчиняє стосовно громади, щоб обдерти її як липку. А відверте лобіювання інтересів одного перевізника на шкоду кількох тисяч трускавчан стане темою наших подальших дій, в тому числі і поза «Трускавецьким вісником».

Калуш – приклад для Трускавця?

Після розгляду питання виконання бюджету Трускавця за 9 місяців 2011 року, яке на XIV сесії ТМР 22 грудня доповідав начальник фінансового управління міськради Микола Федоричак, виступив депутат Ігор Пілько. Ігор Федорович висловив припущення, що озвучені цифри «тривожні, якщо не сказати сумні» і додав, що однією із причин цього є те, що не всі в Трускавці знаходяться в однакових умовах, не всі платять, а повинні б. За приклад депутат навів місто Калуш, в якому йому нещодавно довелося побувати. Далі – пряма мова депутата: «Калуш – найбільш комфортне місто для проживання, а могло бути великим Стебником. Там платять всі. Там нема Євро-2012, а дороги кращі, ніж у нас, хоча нема там і шикарних ресторанів. Плата за землю – це єдиний податок, від якого ніхто не втече».

Депутат висловив стурбованість тим фактом, що у Трускавці окремі заклади не оплатили внески на розвиток інфраструктури міста, прикриваючись власне Єврочемпіонатом та пільгами, пов’язаними з ним для окремих суб’єктів господарської діяльності. «Для нас єдиний вихід – вернутися до питання нормативної грошової оцінки і зробити такий її рівень, щоб забезпечувати нормальне життя міста. Адже ми втратили на Євро-2012, бо скільки недоплатили на розвиток інфраструктури міста!», - зазначив Ігор Пілько. Причиною постійних недовиконань бюджету, на думку депутата, є і те, що місцева влада як минула, так і теперішня, не завжди має важелі впливу на ряд процесів, багато що вирішується без нашої участі, на вищому рівні. «»У Трускавці нас будуть ставити на місце різними способами», - сумно констатував депутат.

Інтронізація Владики Ярослава Приріза

Завтра, 24 грудня, в Катедральному храмі Пресвятої Трійці м. Дрогобича відбудеться урочисте введення на єпархіальний престіл (інтронізація) нового правлячого архієрея Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Владики Ярослава Приріза. Про це інформує наше джерело в єпархії. Літургійний Чин інтронізації та Архиєрейська Божествення Літургія за участю Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава Шевчука, єпископів з України та з-за кордону розпочнуться о 11.00.

 «Рада старійшин» планує активізувати свою діяльність

У четвер, 22 грудня, відбулося чергове засідання президії ГО «Рада старійшин». На ньому старійшини Трускавця одностайно погодилися із пропозицією, що потрібно діяти більш активно, адже є багато справ, котрі потребують розгляду та втручання громадськості. Причому ці справи досить різнопланові – від порушення питання побудови пам’ятника Свободи в Трускавці та гідного відзначення 90-річчя від дна народження нашого славетного земляка Романа Різняка-Макомацького до створення громадської приймальні, де мешканці міста могли б отримувати безкоштовні консультації з різних питань. Так, зокрема, для надання юридичних консультацій старійшини планують звернутися із проханням до колишнього голови Дрогобицького суду Лева Ванчака. Пенсіонери та інваліди, воїни-афганці та ліквідатори аварії на ЧАЕС, ветерани війни, підприємці – ці різні прошарки нашого суспільства планує Рада старійшин мобілізувати до більш активного включення в життя трускавецької громади.

«Наша організація повинна не просто існувати, а активно діяти, працювати», - наголосив голова Ради старійшин Борис Кривко і з цим погодилися та у своїх виступах висловили додаткові пропозиції інші старійшини Трускавця – Володимир Кушнір, Василь Петранівський, Іван Скибак, а також кілька знаних вчителів, котрі теж належать до цієї громадської організації. Було зауважено, що Рада старійшин нашого міста – це єдина незалежна громадська організація такого типу у всій Західній Україні, адже інші ради старійшин створювалися як дорадчі органи при міських головах (наприклад, в Дрогобичі) і часто не виконували свої функції, а навіть були заангажовані у політичні процеси. Старійшини міста закінчили засідання із твердим наміром «після свят взятися до роботи з молодечим запалом».

Атракція з народними елементами

Сьогодні в Трускавецькій міській раді відбулося засідання комісії щодо продовження дозволів підприємцям. Одним із тих, хто звернувся за продовженням, стали підприємці, котрі смажать кабанчиків, а за деякими даними, підсмачують м’ясо ще й склянкою самогону. За даними, які надала Трускавецькому Інтернет-телбаченню (ТІТ) головний державний санітарний лікар Трускавця Наталія Когут, ці підприємці не мають жодних погоджень із санстанцією. Це й зрозуміло, що не мають, досить глянути на ту антисанітарію, котра спочатку була на центральній площі Трускавця, котру перегороджували возами, а тепер це все чудо встановили біля дерев’яного ринку «Дукан». Збиваючи бабки на цьому, підприємці свою послугу називають досить цікаво – «атракція з народними елементами». Влада, очевидно, лобіює такі проекти.

Поки що безрезультатно

«ТВ» вже кілька разів подавав інформацію про обіцянки представників КП «Трускавецьтепло» та міської влади вирішити проблему теплопостачання по одному зі стояків будинку Івасюка, 1. Неодноразово мешканці будинку з вуст генерального директора КП «Трускавецьтепло» Руслана Крамара отримували запевнення, що «сьогодні чи завтра все буде зроблено», але вже минув місяць від часу, коли подача тепло по цьому стояку припинилася. Як поінформували нас мешканці Івасюка, 1, нічого не робиться і тепла по стояку нема і надалі.

Чекайте, дорогі виборці, чекайте і справно оплачуйте квитанції за теплопостачання. Дочекаєтеся весни, тоді й тепло настане…

Цирк відселяють чи виселяють?

За неперевіреною як наразі інформацією, Народний цирк «Каскад» міська влада Трускавця планує вигнати із приміщення, котре артисти займають (знаходиться неподалік Будинку учнівської творчості), щоб здати його в оренду одній дрогобицькій танцювальній студії із сумнівною репутацією. В нашому розпорядженні є ряд матеріалів, після опублікування яких несолодко прийдеться як новому завідувачу відділу культури ТМР, так і цій танцювальній студії. Проте не поспішаємо, адже сьогодні повинні відбутися додаткові перемовини на рівні заступника міського голови Валентини Бодак і є надія, що ситуацію вдасться вирішити без скандалу, котрий не піде на користь нікому. Тому звертаємося офіційно до Тетяни Татомир, начальника відділу культури ТМР, припинити шкодити міській цирковій студії, в інакшому разі так легко, як із звільненням керівника Народного дому Трускавця, їй це не минеться. Тим більше, що ми ще не відповіли належним чином на публікації (в тому числі на інтерв’ю пані Татомир та на статті її рідного чоловіка Л. Поливки в газеті Руслана Козира), котрі нанесли шкоду честі, гідності та діловій репутації як видання «Трускавецький вісник», так і декому з його дописувачів особисто.

А що нам Білас, що нам Данилишин?

Цього року у Трускавці вперше за всю історію незалежної України вшанування героїв-трускавчан Василя Біласа та Дмитра Данилишина відбудеться «камерально», тобто без широкої участі громадськості. Для чого це робиться – можна тільки здогадуватися. Нагадаємо, що щороку 23 грудня в нашому місті масово вшановували пам’ять цих двох наших земляків, котрі молодими хлопцями віддали своє життя. Сьогодні минає 79-та річниця цієї сумної дати.

23 грудня 1932 року В. Білас та Д. Данилишин були страчені поляками «за злочини проти польської держави», а говорячи сучасною термінологією – за тероризм, який тоді сповідували в УВО, а потім в ОУН(б). Пам’ятний знак Біласу та Данилишину встановлений на вулиці Шевченка, проте останнім часом влада зовсім забула про нього, як і за пам’ятники Шевченка, Франка – в них є один пам’ятник, пустотіла споруда С. Бандери. Нагадаємо, що в 2011 році представники влади не виконали рішення сесії про вручення посмертно відзнак «Почесний громадянин міста Трускавця» для Василя Біласа та Дмитра Данилишина, котре мало пройти на День міста, причиною називають те, що таке вручення могло не сподобатися всім запрошеним на сцену. Те, що вперше за 21 рік незалежності України вшанування пам’яті Біласа та Данилишина у Трускавці проходитимуть на значно нижчому рівні, повинно викликати не лише настороженість та підозру, але й стати стимулом до розслідування, хто ж винен у цьому і що робити, щоб подібні неподобства не повторювалися в майбутньому, а особливо під час відзначення 80-тих ювілейних роковин сумної діти.

Телеміст Борислав – Боіссано

Як інформує відділ внутрішньої політики Бориславської міської ради, 19 грудня відбувся телеміст між містом Бориславом та італійським містом Boissano. Ініціаторами проведення виступили бориславський міський голова Володимир Фірман та декан бориславський УГКЦ, доктор богослов’я о. Роман Василів. Телеміст проходив в середній школі № 4. Активними учасниками відеоконференції стали не тільки мери українського та італійського міст, а й школярі, які спілкувались між собою понад півтори години. Як зазначив Володимир Фірман: «Мета такого заходу, в першу чергу, полягає в тому, щоб наші діти росли без кордонів. Адже найбільшою цінністю у нашому житті є людські відносини і в сучасному світі відстань уже не є перешкодою. Ми гостинно запрошуємо Вас відвідати наше місто і краще ознайомитись з нашою культурою та звичаями». Його підтримала і італійська колега, мер міста сеньйора Рената Ривейро: «Ми раді налагодженню таких контактів. Ми б хотіли співпрацювати і на рівні муніципалітетів. І саме через дітей ми спробуємо об’єднати наші суспільства. Ми хочемо показати Вам теж красу нашої культури та звичаїв. Нам цікаво дізнатись про вашу освіту та культуру. Адже саме з таких кроків відбувається єднання народів Європи».

Отець Роман Василів привітав усіх з святом св. Миколая та коротко розповів про нього. Також поінформував про те, що до нового року в церкву св. Анни УГКЦ з італійського міста Барі буде доставлено часточку мощей св. Миколая. Відеоконференція відбувалась у форматі діалогу. Дітей з двох сторін цікавили питання екології, зокрема, використання пластикового посуди, кількість букв в алфавіті, які іноземні мови вивчають, як проводять вільний час, які предмети вивчають. Закінчуючи відео конференцію учасники зазначили те, що вони не в силі змінити цілий світ, але ми можемо змінити його часточку, до якої належимо.

"Болонський процес: студентський погляд"

Сьогодні проходить урочисте відкриття молодіжного форуму "Болонський процес: студентський погляд" за участю першого заступника голови Львівської обласної державної адміністрації Богдана Матолича. Про це нас поінформувала прес-служба Львівської ОДА. Учасниками заходу стануть керівники органів студентського самоврядування та первинних профспілкових організацій вищих навчальних закладів 16 регіонів України. Форум відкривається о 12.00 у приміщенні актової зали головного корпусу Національного університету "Львівська політехніка" (вул. Степана Бандери, 12).

Власна інформація

Святий Миколай навідався до парафій Самбірсько-Дрогобицької єпархії

З особливим нетерпінням чекають діти 19 грудня, адже свято Миколая пов'язане з подарунками і гарним настроєм. Святий навідується до кожної хатини, до кожної школи та організації. Та найбільш логічним є проведення свята Миколая при церкві, адже ми згадуємо не якогось видуманого «Діда Мороза» чи іншу міфічну особу, а єпископа-святця, робимо акцент на чесноті милосердя, на його прикладі виховуємо дітей. Вельми актуальною на сьогоднішній день є проблема духовно-морального розвитку дитини. Приклад Святого Миколая – це ключ до виховання юної особистості.

У цьому році, рівно ж як і в минулі, свято Миколая було проведено у кожній катехитичній школі, при кожній, навіть найменшій парафії нашої єпархії. Учням недільних шкіл надзвичайно подобається грати роль ангеликів, дітей чемних і нечемних, навіть антипків грають із задоволенням, адже кожен знає, що свято закінчиться роздачею подарунків.

Тому вдячні Святому Миколаєві, що й цього року не оминув наші парафії та домівки своєю увагою, вдячні всім, хто спричинився то святкування такого радісного свята в парафіях. Заохочуємо й надалі, і не лише раз у році, дарувати дітям хвилини радості та щастя.

Осип Коцюба, референт з питань катехизації, секретар ЄКК СДЄ УГКЦ, прес-служба єпахії

Львівський облавтодор відремонтує дві вулиці в Трускавці за 2,9 млн. грн.

Служби автомобільних доріг декількох областей 15-16 грудня за результатами тендерів уклали низку угод на будівництво та ремонт шляхів. Загальна вартість угод склала 51,41 млн. грн., повідомляє видання «Наші гроші» з посиланням на «Вісник державних закупівель». Зокрема, служба автомобільних доріг у Львівській області замовила ТОВ «Техно-Буд-Центр» поточний ремонт вул. Бориславська за 2,56 млн. грн. та вул. Городище до готелю «Ріксос» у м. Трускавець за 342 тис. грн.

www.vgolos.com.ua

І в нас росте свій Кличко

Минулої суботи у київському палаці спорту відбувся Великий вечір боксу, організований промоутерською компанією "К-2 promotions". Хоча в центральному титульному поєдинку боксував Макс Бурсак, наша увага все ж була прикута до іншого протистояння. Вперше на ринг головної арени країни вийшов наш краянин Олег Некрасов.

Цього вечора, а якщо бути точнішим, то вже ночі, Олег знову переміг. Його черговою "жертвою" став киянин Ігор Карімов, якого наш боксер нокаутував у другому раунді шестираундового рейтингового поєдинку. До речі, наш боксер після першого раунду змушений був діяти рішучіше, оскільки зазнав розсічення. Мимоволі згадався фрагмент з фільму "Дівчина на мільйон доларів", в якому головна героїня дівчина-боксерка Мегі діяла подібним чином. За настановою тренера, їй потрібно було покласти на ринг свою суперницю за лічені секунди, з чим вона успішно впоралася. Але це - кіно! А от цікаво, чи була подібна настанова Олегові від свого тренера Тараса Барни?

Попри те, що Олег і домінував у першому раунді, його завдання із-за розсічення ускладнилось, адже бій могли анулювати. Своєрідний іспит наш боксер склав на "відмінно", записавши у свій актив четверту перемогу нокаутом, і відтак закінчивши спортивний рік на мажорній ноті.

Орест Хандоняк, газета «Вільне слово»

На чемпіонаті України з кіокушинкай карате Олександр Золочевський -"бронзовий"

Нещодавно в Луцьку проходив чемпіонат України з кіокушинкай карате серед ветеранів, в якому брав участь і тренер Дрогобицького осередку Львівської обласної федерації кіокушинкай карате Олександр Золочевський. На цьогорічному чемпіонаті наш земляк, володар чорного пояса (І дан) удостоївся почесного третього місця. Дехто скаже, що коли під 40 - сили і витривалість вже не ті. Але за словами Сашка, дивлячись на спортсменів, яким було і під 50 - цього не скажеш, їхньої мужності, наполегливості можна побажати молодим. Варто було побачити і почути, як їх підтримували глядачі. Тож, наш "бронзовий" призер радить всім мужчинам відірватись від м'якого крісла і згадати, що вони нащадки великих воїнів-козаків, загартовуючи дух і тіло, а не скаржитись на болячки та життя.

Віктор Берест, газета «Вільне слово»

Гірнича молитва св. Варварі

День св. Великомучениці Варвари відзначаємо 17 грудня. За переказами, Варвара була красива і розумна дівчина. Народилася вона у ІІІ ст. у єгипетському місті Геліополі.

У юному віці вона пізнала Христову віру і ніякі переконання, погрози, тортури не могли її звести з обраного шляху. Батько тримав її у високій баті, ховаючи від юнаків. Тут, перебуваючи на самоті, споглядаючи красу всесвіту дійшла висновку, що Творцем усього може бути лише Господь. І вона викинула зображення поганських божків, яких поставив батько. Довідавшись про її вчинок, він кинув дочку до в’язниці. Тут їй з’явився сам Ісус Христос, тут вона прийняла Його причастя. ЇЇ віра стала незворушною. Розлючений батько скарав дочку своїми руками, але тієї ж миті його самого спалила блискавка. Сталося це близько 306 року. Вона щиро молилася Богу, аби її не вразила несподівана хвороба, не взяла раптова смерть. Від тоді християни вважають Варвару своєю заступницею від цих напастей.

Очевидно, її страждання у темниці, щирі молитви, з’явлення Сина Божого та чудесне причастя стали дуже важливими і близькими для підземних робітників, і шахтарів Стебника в тому числі, тому і прийняли св. Варвару своєю покровителькою.

Так проповідав цього року під час св. Літургії у день св. Варвари отець Володимир Лужецький, настоятель церкви Христа Чоловіколюбця у Стебнику своїм парафіянам.

У цей день о. Володимир і священики інших церков міста на прохання начальника першого рудника підприємства «Полімінерал» Михайла Яціва відправляли Службу Божу і молили святу Варвару заступництва у Господа Бога для тих, хто працює в шахтах, за тих, хто на заслуженому відпочинку, За душі тих шахтарів, які померли або трагічно загинули на підприємстві у своїх храмах.

Заслуговує передісторія цього свята у Стебнику. З книги стебничанина Миколи Дашка «Дещо з минулого Стебника» довідуємося, що у 1852 році тут запустили копальню (шахту) «Кюбек», глибина якої сягала 221 метр. «У почекальні копальні «Кюбек», - пише автор, - на видному місці було встановлено постамент св. Варвари – заступниці робітництва. Перед тим, як спускатися під землю, гірники молилися до неї і просили її допомогти їм чесно відпрацювати зміну та щасливо повернутися на світ. Кожного року 17 грудня, в день цієї святої великомучениці, священик приходив до копальні й правив перед її постаментом молебень. Образи св. Варвари було встановлено також під землею, в нішах, при вході на кожний із трьох горизонтів» (стор. 23 книги).

Про дальшу долю однієї з ікон, що були встановлені у шахті, знаходимо розповідь у газеті калійного заводу «Голос доби» (№ 44 за 23.12. 1992).

З приходом радянської влади та атеїзму віруючі шахтарі, аби не поглумилися нехристи над іконою св. Варвари, її заховали. Коли настала незалежність України, про неї згадали. Її зберігав гірник Зіновій Євстахович Сидор, дід і батько якого працювали на шахті прохідниками. У 1991 році він і передав образ шахтарям першого рудника.

На другому горизонті, на глибині 220 метрів неподалік від ствола у боковій стіні вибрали нішу під капличку, впорядкували і встановили образ. Перед образом спорудили невеличкий престіл, на якому виклали з гірничих мінералів хрест, поставили підсвічники, обмаїли букетами квітів, по бокових стінах встановили ікони. Сюди у 1992 році вперше опустилися отці Петро і Павло з церковною обслугою, гості-працівники шахти Бориславського озокеритного управління разом з директором Ігорем Шемеляком, гірники рудника, їхні по-святковому одягнені їхні діти і дружини, керівники підприємства і рудника. Такого люду у цьому шахтному підземеллі ще не було ніколи.

Відбулося освячення каплички. Урочисто, піднесено звучало богослужіння. Усі щиро молилися за здоров’я гірників, за відвернення від них, від їх сімей , від міста та всього українського люду різних бід і напастей.

Гарну проповідь і науку виголосив тоді о. Петро Герилюк-Купчинський.

Є цікава розповідь у газеті «Франкова Криниця» ( від 21.12.1996 р.) про велелюдне свято св. Варвари на руднику у 1996 році. Понад 170 чоловік опустилося в шахту. Шахтарська кліть, у яку вміщалося на той час не більше 22 чоловік (тепер дозволено не більше 10), не встигала опустити всіх бажаючих до каплички, бо й подорож на глибину другого горизонту теж триває декілька хвилин. Було три священики, керівництво рудника і підприємства, члени страйкому. Усі зійшлися біля каплички. Вона була яскраво освітлена, образи прикрашені вишитими рушниками, квітами, на престолі горіли свічі.

Акафіст на честь великомучениці Варвари служили отці Володимир Лужецький, Михайло Комарницький та Іван Яворський. До речі, о. Володимир вже років з п’ятнадцять, починаючи з 1994, за виключенням одного чи двох разів, опускається з гірниками в підземелля і править богослужіння біля каплички св. Варвари. Недаремно він любить жартувати, що заробляє шахтний стаж і уже відпрацював 88 годин молитовним служінням в шахті.

Треба сказати, що крім названих священиків, у шахті першого рудника Службу Божу правили отець-декан Петро Івасівка, настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці Михайло Бучинський, отці Андрій Осередчук, Павло Тяжкун, Павло Петрик, який раніше працював на цьому руднику.

 Через занепад заводу і першого рудника, в тому числі, незадовільний стан копра (надшахтної споруди) останню відправу у шахті з участю священиків відслужили у 2009 році. На Службу Божу до каплички прибуло 128 чоловік. Минулого і цього року, як ми вже сказали, свята Літургія правилася в церквах Стебника. А в шахті у кінці зміни біля каплички зібралися гірники, які ще там працюють, і разом зі своїм керівником Михайлом Яцівим помолилися св. Варварі за здоров’я усіх гірників Стебника та кращу долю підприємства.

Андрій Говіщак,

фото з особистого архіву начальника рудника Михайла Яціва

Львівська залізниця – щось не все гаразд

Коли виходиш з цього «ретро на колесах» (а йдеться про електропоїзд Трускавець – Львів), розумієш, що з Львівською залізницею не все гаразд. І навіть слова машиніста про правила поведінки на колії, які завершуються словами «бережіть свої життя», звучать моторошно, навіть якось погрозливо. Справді, якщо розібратись, залізниця не лише зона підвищеної небезпеки, а справжня небезпека, яка створена штучно через недалекоглядність і можливо халатність тих, хто на ній працює.

Дрогобич. Дивно, як досі тут ще нікого не затоптали. Прибуття електрички на Львів в 10.45– справжній бойовик «хто - кого». З ціллю контролю за безбілетними пасажирами працівники вокзалу перекривають додатковий вихід на перон, таким чином зводячи два протилежні потоки пасажирів у двобій. А поступатися тут не збирається ніхто, оскільки одні поспішають на потяг, а інші на маршрутки до центру. Наразі лише диво рятує від нещасних випадків. Та чи на довго? Ще однією проблемою дрогобицького вокзал залишається додаткова інформація про зміни у русі потягів. «Медичні» каракулі, які сповіщають про це, здатний розібрати лише графолог. За вікном комп’ютерна ера, а оголошення в Дрогобичі далі малюються від руки.

Та все ж у дрогобицькому двобої вдалося вистояти і добігти до довгоочікуваної електрички. Аж тут перед вами купа металобрухту з минулої епохи, на якій, як сарказм чи насмішка, красуються написи «Львівській залізниці – 150». В це легко повірити, побачивши облізлі вагони, які відтепер курсуватимуть у напрямку на Трускавець. До каталися. Виявляється, і цей напрямок є нерентабельний? Нові електропотяги луганського виробництва відтепер курсуватимуть на Мукачеве. І це напередодні «Євро-2012». Окрім цього, в «нових» електричках значно менше вагонів, тож готуймося ще й до боїв за місця у вагонах. Співчуваю тим, кому доведеться їхати у Львів і зі Львова у так звані студентські дні. Мабуть, у цій ситуації у виграші лише мешканці Стебника, які звикли до переповнених маршруток на Дрогобич. Але і їм дісталося від залізничників на горіхи.

Не так давно після серії аварій на залізничних переїздах Укрзалізниця взялася переїзди реконструювати. Так от «євроремонту» зазнав і переїзд у Стебнику, де замість бетонних прокладок між рейками, по яких курсує автотранспорт, залізничники вмонтували старі шпали. І це на автомобільній дорозі, яка з’єднує 20-тисячне і 80-тисячне міста. Звичайно, про якийсь там автоматичний шлагбаум мова взагалі не йде.

Іронія іронією, але вищезгадані факти свідчать про безліч негативних тенденцій. Насамперед у Львівській залізниці справді не все гаразд. Маразм з теоріями про нерентабельність дають підстави підозрювати про підготовку чергових схем відчуження чи відмивання державних коштів. Можливо гіпотеза про підготовку Укрзалізниці до приватизації, висловлена журналістами каналу ТВІ має під собою підстави. На її користь слугує і дивне рішення Львівської залізниці відмінити доплати для пільговиків у вагонах першого та другого класів, таким чином знизивши власні прибутки на значну суму. Врешті дешева пропаганда 150 річниці Львівської залізниці на тлі негараздів робить потужну антирекламу залізничному транспорту. Таке штучне заниження вартості Укрзалізниці мабуть робиться під якогось конкретного інвестора. Переконаний, що такі маніпуляції з залізничним монополістом на передодні Євро 2012 нічого доброго Україні не обіцяють.

Та це проблеми глобального масштабу. Попри те є й наші регіональні негативні тенденції, які проявляються у негараздах Львівської залізниці. Саме заміна нових електропотягів на раритети свідчить про відсутність в наших очільників цілеспрямованої політики пропаганди та відстоювання інтересів регіону на зовні. Мабуть саме в інтересах Трускавецької влади повернути все як було, адже валова кількість відпочивальників дістається курорту на електричці. Відсьогодні поїздка на всесвітньовідомий курорт нагадуватиме вечерю з бедуїнами у Єгипті, або нелегальна мандрівка європейців у російську «глибинку». Як бачимо, страждає імідж регіону і страждає імідж курорту. Чи зміниться щось на краще – залежить наразі від керівників Трускавця, Дрогобича і регіону загалом. Та допоки чиновники дрімають, нам з вами доведеться через безвихідь їздити у «ретро на колесах» перебуваючи у постійній небезпеці під назвою «Львівська залізниця».

Майкл Річчі, газета "Вільне слово"

Як «Захисники Вітчизни» в Дрогобичі «лягли» під Олексія Радзієвського

Минулого року під час виборів дрогобицького міського голови основним конкурентом Олексія Радзієвського був Богдан Мозоль, який балотувався від Партії захисників Вітчизни.

За логікою подій, саме ця політична сила мала би бути в опозиції до обраного мера. Але не так сталось, як гадалося.

Від Партії захисників Вітчизни пройшло три депутати: Іван Ільницький, Галина Дівчур та Іван Лепкий.

Невдовзі після виборів Іван Ільницький обійняв посаду заступника директора комунального підприємства “Дрогобицький ринок”. Його войовнича риторика на адресу Олексія Радзієвського під час передвиборчої боротьби різко змінилася. За словами народного обранця, він не може бути в опозиції до міського голови, бо треба розв’язувати господарські питання.

Що стосується Галини Дівчур, то за пропозицією Олексія Радзієвського її призначили головою постійної депутатської комісії Дрогобицької ради з питань житлово-комунального господарства, будівництва, архітектури, транспорту та зв’язку. Що й казати, важлива комісія, якщо зважити на плани й вовчі апетити Олексія Радзієвського та Олександра Коростельова.

В третього депутата від Партії захисників Вітчизни Івана Лепкого відразу не склалися відносини з Олексієм Радзієвським, а тому довелося покинути хлібну роботу в Дрогобичі й перейти в Стебник - на посаду керівника комунального підприємства “МВУЖКГ”, яке аналогічне дрогобицькому житлово-експлуатаційному об’єднанню. Проте Олексій Васильович не захотів “сваритися” з цим депутатом і пристав на його пропозицію надати з дрогобицького бюджету 30 тисяч гривень для очолюваного ним підприємства.

А тепер вгадайте з трьох разів, чи голосують депутати від партії захисників Вітчизни за потрібні Олексієві Радзієвському рішення?

На цьому добра воля міського голови стосовно цих народних обранців не скінчилася. На десятій сесії міської ради Галині Дівчур затвердили матеріали з виготовлення проекту землеустрою під садівництво і на тій же сесії їй передали ділянку площею 1086 квадратних метрів, що взагалі вважається фантастикою, бо зазвичай якщо і роблять подібне, то на різних сесіях. Але не встигла пані Галина посадити жодного деревця, як на 12 сесії їй надали дозвіл на розроблення проекту зміни цільового призначення земельної ділянки. Мабуть, буде будуватися вірна соратниця Юрія Кармазіна.

На тій же сесії під садівництво виділили тисячу квадратних метрів дружині Івана Ільницького. Чи буде подружжя щось садити взимку, ще невідомо, але не виключено, що вже в січні депутати змінять цільове призначення земельної ділянки.

І скажіть, де в Дрогобичі взятись опозиції, якщо “все схвачено й за все заплачено”?

Анатолій Власюк, часопис «Тустань»

Михайло Ваврин: «Дрогобицький міський голова дає депутатам хабарі у вигляді земельних ділянок»

Уже навіть пересічні дрогобичани знають, що депутатам Дрогобицької міської ради мало не на кожній сесії роздають земельні ділянки.

Що насправді відбувається? Про це ми розмовляємо з лідером дрогобицької “Батьківщини”, керівником Координаційної ради Блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини Михайлом Вавриним.

- Михайле Васильовичу, чи правда, що депутатам мало не на кожній сесії роздають земельні ділянки?

- Я депутатом уже не одне скликання. Знаю не з розмов, яка ситуація була і є насправді щодо надання земельних ділянок чи майна у власність певним категоріям людей.

Хочу сказати, що ми по-різному можемо ставитися до депутатського корпусу попереднього скликання, але там собі такого не дозволяли. Був, скажімо, один депутат, який проживав у гуртожитку. Він викладач нашого університету і хотів узяти землю під індивідуальне будівництво. Депутати два роки не дозволяли йому цього зробити. І тільки через суд він отримав ту земельну ділянку, адже ми знаємо, що кожний громадянин України може теоретично сподіватися на надання йому до десяти сотих. Але принципово депутати два роки не давали на це згоди.

Я стверджую, що в Дрогобичі на кожній сесії виділяється земля під так зване садівництво. В місті не забороняється цього робити, а ділянка може бути до 12 сотих. Але потім люди змінюють цільове призначення і займаються будівництвом.

Не буду давати цьому правову оцінку. Думаю, що правоохоронні органи Дрогобича могли би цим зацікавитися. Тим більше, що є закон про корупційні діяння. Суть цих та інших порушень полягає в тому, що люди роками, а то й десятиліттями стоять у черзі на отримання житла чи земельної ділянки під індивідуальне будівництво. А в обхід певна категорія людей - і мова йде не лише про депутатів - отримують земельні ділянки і ведуть індивідуальне будівництво.

Ведення самого будівництва - не велика біда, хай будуються. Але чому таким шляхом усе робиться і чому саме депутати позачергово отримують земельні ділянки? Я вважаю, що це є хабар міського голови депутатам, які потім повинні голосувати за те чи інше рішення, що цікавить владу.

- Багато галасу було навколо приватизації шляхом конкурсу “Пельменної” і “Надії”. А на минулій сесії депутати пішли на те, аби одне приміщення викупив трудовий колектив. Чому так сталося? Влада застосовує подвійні стандарти?

- Щодо “Пельменної” та “Надії”, то їхня приватизація шляхом конкурсу викликала велику дискусію, оскільки ці колективи працюють давно, та й до цього приватизація в Дрогобичі йшла тільки шляхом викупу колективом. Я не буду вдаватися в деталі цієї приватизації, бо, наскільки знаю, йдуть судові розгляди цих справ.

А ось на минулій сесії в грудні було дане на викуп колективу комунальне майно, яке знаходиться в оренді у приватної структури. Причому ця структура на сьогоднішній день не працює. Я запитав на сесії, чому подвійні стандарти, чому діємо непрозоро? Якщо вирішили давати приміщення на конкурс - то на конкурс усім і без винятку. Але депутати проголосували за те, аби це приміщення викупив трудовий колектив. Причому голосували ті, хто вже отримав якісь подачки від влади, ті, хто ще отримає, а також ті, хто не розібрався в суті справи і просто підняв руку, бо їм байдужа доля землі та майна Дрогобича.

- А кому належить це приміщення?

- Я не знаю, кому належить, не цікавився. Я не даю оцінку приватним підприємствам, я оцінюю дії влади. Якщо ви взяли курс на економію кожної копійки в дрогобицькій казні, то підходьмо однаково до всіх, а не вибірково, в залежності від того, кого що цікавить і кому що потрібно.

- Ще хтось підтримує Вашу точку зору?

- Те, про що я зараз кажу, не лише моя позиція, позиція Михайла Ваврина. Це наша спільна позиція, всіх партій, які входять до Комітету опору диктатурі. А це 13 партій, які мають депутатів у міській раді.

- Маємо дивну ситуацію, Михайле Васильовичу. Лідери цих партій кажуть, що вони проти розбазарювання землі та майна, а депутати від цих політичних сил голосують, м’яко кажучи, всупереч цьому.

- Ви маєте рацію. Голови партій принципово стоять на позиціях неприпустимості розбазарювання землі та майна, але окремі депутати, які представляють у міській раді ту чи іншу політичну силу, не дотримуються лінії партії. Вони проголосували всупереч рішенням Комітету опору диктатурі. На наступному засіданні нашого комітету ми будемо давати принципову оцінку тим політичним силам, які не дотрималися прийнятого рішення.

- Якщо взяти депутатів, політичні сили яких входять до Комітету опору диктатурі, то маєте більшість у міській раді. А насправді в більшості випадків вони голосують так, як це потрібно Олексієві Радзієвському.

- Не просто більшість, а дві третини голосів. Питання щодо прийняття будь-якого рішення в сесійній залі не стояло б, якби депутати дотримувалися партійної дисципліни. З’ясовується, що партійна дисципліна замішана на особистих чи кулуарних тенденціях. А тут не потрібна суб’єктивність. Необхідна прозора політика в Дрогобичі. На жаль, влада не зацікавлена у проведенні такої роботи. І це, як кажуть, “підхарчовується” міським головою, бо якби він принципово стояв на цих позиціях, депутати би його послухали.

- Що це було за голосування, яке викликало невдоволення в Олексія Радзієвського, і він аж покинув сесійну залу?

- Я вважаю, що це був тактичний хід міського голови. Ви зверніть увагу на те, що всі драстичні питання, які розглядаються на сесії, проводяться за його відсутності. Так було, коли об’єкти “Берізки” - “Пельменну” і “Надію” - виставили на приватизацію шляхом конкурсу. Правда, тоді Олексій Радзієвський хворів.

А на останній сесії він вийшов із сесійної зали, бо депутати висловилися за поіменне голосування. Це, до речі, було перше поіменне голосування шостої каденції. Це вже перемога.

- По якому питанню було поіменне голосування?

- Це було питання про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо змін цільового призначення земельних ділянок. Спочатку, скажімо, давали під садівництво або ведення бізнесу, будівництво бізнесових об’єктів, а потім змінювали цільове призначення - і споруджували індивідуальні будинки. Ось Олексій Радзієвський і вийшов, за цей час відбулося поіменне голосування.

- Це процедурне питання. Треба 17 голосів.

- А було 18. Двічі ставилося на голосування, і двічі депутати підтримали. Це вже перший крок до перемоги.

- На Вашу думку, чому Олексієві Радзієвському і депутатам не подобається поіменне голосування?

- Йому не подобається, тому що депутатський корпус виходить з-під його впливу. Одна справа мовити: “Я сказав” чи “Робіть так, як я”. Але депутати не хочуть так робити, як він сказав, а хочуть так, як мало би бути об’єктивно. Я думаю, що в подальшому ми всі ці питання будемо розглядати тільки прозоро, голосувати в поіменному режимі. А що таке поіменне голосування? Це коли ми маємо право озвучити прізвище того чи іншого депутата.

- І як було по цьому конкретному поіменному голосуванню?

- П’ять депутатів вийшли із сесійної зали. Всіляке буває, звичайно. Можливо, комусь там погано стало, в когось живіт болів. А міський голова психанув і вийшов із сесійної зали. Я розцінюю це так, що він не хотів підтримати дане рішення, не бажав дати оцінку цим діям.

Я думаю, що з боку депутатів це добра тенденція. Можливо, не відразу, але з кожною сесією коло цих депутатів буде все збільшуватись.

Що стосується цього конкретного питання, то я хотів би ще сказати наступне. Треба покінчити з примітивним популізмом. Скажімо, Партія захисників Вітчизни за те, щоби не розбазарювати землю, а два з трьох депутатів цієї політичної сили на одній із сесій отримали по десять сотих землі для садівництва і зміни цільового призначення, Лідер партії Юрій Кармазін звертає увагу на те, що робиться за межами Дрогобича. Це добре. Але нехай зверне увагу й на те, що робиться в Дрогобичі.

- Так уже назвіть прізвища цих депутатів.

- Іван Ільницький і Галина Дівчур.

Я не за те, щоби припинити будівництво, поляки теж в нас колись будували, і думали, що то навічно, а залишили нам. Але підхід має бути на однаковому рівні - що багатодітна мати, що інвалід-чорнобилець, що афганець, який, до речі, не має квартири до сьогодні. То чому за одну каденцію, за один рік мати вже таку перевагу? За що?

До речі, проти такого рішення при поіменному голосуванні тільки три депутати висловили свою позицію рішуче й однозначно. Це Михайло Ваврин, Роман Курчик і Богдан Пристай. Були депутати, які утрималися, це також була позиція. Наприклад, фракція “Батьківщини” прийняла рішення не підтримувати, і член фракції Михайло Лужецький утримався. Утрималися представник Партії регіонів Степан Федак, представник партії “Удар” Ігор Пудлик, Роман Муль від Християнсько-демократичного союзу, голова партії “Свобода” Олег Хрущ.

Анатолій Власюк, часопис «Тустань»

Прах покійного лежав на пошті вісім днів

Нелегке життя українця.Трагічною буває смерть. Та іноді і після смерті спокою нема...

До нас у редакцію надійшов лист від пані Галини Марущак, яка розповіла свою сумну історію: у Португалії раптово помер її брат, тіло кремували та відправили в Україну, аби поховати на рідній землі.

«У сім'ю Дрозд, яка проживає за адресою с. Вороблевичі, вул. 30-річчя Перемоги, буд.200 Дрогобицького району надійшла сумна звістка про раптову смерть рідного брата Миколи Дрозда 1969 року народження, - пише п. Галина. - Ця звістка сколихнула усю родину Марущаків, Дроздів, Суса, Миго. З болем прийняли та із сумом сумували, чекаючи того дня, коли буде доставлено прах нашого найріднішого та найулюбленішого брата та сина. Але дні були такими марними...»

Як розповіла пані Галина, родина не знала де себе подіти: у Португалії заявляли, що тіло покійного кремували і відправили в Україну. Проте в Україні його знайти не могли... Після дзвінків у посольство, численних пошуків з'ясувалось: посилка, у якій прах покійного, перебуває у Дрогобицькому поштовому відділені вже вісім днів.

- А що було б, якби родина не била на сполох, не шукала? Адже ж тоді цей прах був би назад відправлений у Португалію, - з розпачем говорить пані Галина. - Як можна було працівникам поштового відділення працювати, коли поруч їх робочих столів знаходилась посилка, у якій - кремований прах, людина у капсулі...

Пояснити ситуацію ми попросили начальника Дрогобицького поштового відділення Ольгу Лужецьку.

- Міжнародна посилка із Португалії, адресована на прізвище Мита М.М. за адресою вул.. 30-річчя Перемоги, с. Вороблевичі Дрогобицького району поступила і відділення поштового зв'язку міста Дрогобича 22.11.2011 року на загальних підставах, - каже Ольга Лужецька. Працівники відділення поштового зв'язку не могли знати про вміст посилки, оскільки належних супровідних документів, підтверджуючих те, що в посилці прах, не було. Посилка була в картонній упаковці. Адреса на посилці -неповна. Не вказано № будинку. При зверненні в сільську раду с. Вороблевичі встановлено, що Мига М.М. не зареєстрована в сільській раді, про що свідчить довідка, видана сільською радою с. Вороблевичі. 30.11.2011 року посилка була видана на загальних підставах. Вини працівників відділення поштового відділення щодо вручення посилки адресату нема.

Натомість, родичі покійного стверджують: уся супровідна документація була в посилці. І навіть якщо не було вказано номеру будинку - було зазначено домашній номер телефону Миги М.М.

- Аби кремувати тіло брата, було проплачено півтора тисячі євро. Відтак, капсула і документація були відправлені спеціальною фірмою літаком в Україну, - каже Галина Марущак. - Чому так сталось, що прах покійного «загубився» і вісім днів «блукав» коридорами поштового відділення - чи є на це об'єктивні причини, чи ж це чиясь халатність?.. Бог суддя.

Нелегке життя українця. Трагічною буває смерть. Та іноді і після смерті спокою нема...

Марія Кульчицька, газета «Вільне слово»

Реклама

Кафе-бар «Арарат» пропонує відвідувачам: холодне Львівське пиво, вірменський коньяк «Арарат», справжній соковитий вірменський шашлик, холодні та гарячі закуски, м’ясні та рибні страви, гарніри, закуски до пива, десерти, випічки, вишукані напої, ароматну каву та неперевершений англійський чай… одним словом - усе, чого душа бажає. Широкий асортимент вибору страв та вишуканих напоїв, помножений професійним обслуговуванням досвідченого персоналу створять вам незабутню атмосферу святкування Днів народжень, Новорічно-Різдвяних свят, корпоративних вечірок, ювілеїв, зустрічей з друзями, тощо. Наша адреса: м. Дрогобич, вул. Л. Українки, 5. Телефони для довідок: 0673691221

 

Новий рік в "Мисливському раю"! У новорічну ніч на Вас чекають Чарівні Дід Мороз та Снігурочка, веселий талісман 2012 року - маленький Дракончик, неперевершений гумор, запальні танці від шоу-балету "Атлантік", дует "Ми-леді", феєрверки, ігри, сюрпризи. Усю програму супроводжує естрадно-музичний колектив ресторану. Вартість вечора на 1 персону – 1200 грн. Діти від 5 до 12 років - 50% знижка. Тел.: (03247) 5-34-64, 6-55-50, 6-55-52.

 



Обновлен 10 июл 2012. Создан 13 мар 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником