Трускавецький вісник № 3 (382) від 5 січня 2012 р.

 

Трускавецький вісник № 3 (382) від 5 січня 2012 р.

05.01.2012



 

У номері: прийняття бюджету в Трускавці, Про гороскопи, Золота малина по-трускавецьки, Збережемо мову - збережемо націю, Вифлеємський вогонь миру.

Новини Трускавця та регіону

Золота малина по-трускавецьки

Минув 2011 рік. За результатами цього року «Трускавецький вісник» визначив кращого депутата та кращого члена міськвиконкому. Отже, кращим депутатом Трускавецької міської ради за найбільшу кількість пропущених засідань визнано п. Валентину Зануду, котра пройшла до ради за списком Європейської партії України. Аналогічно за найбільшу кількість пропусків на засідання міського виконавчого комітету кращим його членом визнано п. Володимира Корната, котрий потрапив туди за квотою «Батьківщини». Можливо, в цих людей була реальна причина не відвідувати сесії чи виконком, адже в першої прописка київська, а в другого – або львівська, або червоноградська. Побажаємо іншим депутатам та членам виконкому Трускавця не брати прикладу з цих людей стосовно відвідуваності.

Чому не відзначаємо ювілей?

За словами голови товариства філателістів та нумізматів Трускавця Ігоря Сеніва, у цьому, 2012, році, Трускавець відзначатиме 550-річчя від першої письмової згадки про Трускавець. Про це він сказав в інтерв’ю Трускавецькому Інтернет-телебаченню. Та міська влада не зробила жодних кроків, щоб з цієї нагоди була випущена спеціальна монета чи хоча б поштова марка. Також в 2012 році Трускавець міг би відзначати 100-річчя залізничного сполучення. Нагадаємо, що у Трускавці є заступник міського голови, відповідальний за промоцію. Але жодного клопотання міської влади перед вищестоящими органами щодо включення цих дат в перелік святкувань чи для залучення коштів не було.

Михайло Сендак привітав матерів-героїнь

Напередодні Різдвяних свят голова Дрогобицької райдержадміністрації Михайло Сендак об’їхав з почесною місією майже весь район. Про це інформує відділ внутрішньої політики РДА. Керівник району від імені Президента України Віктора Януковича та голови Львівської облдержадміністрації Михайла Костюка вручив посвідчення та нагрудні знаки “Мати-героїня” майже 300 матерям Дрогобицького району. Голова райдержадміністрації разом з керівником відділу у справах сім’ї, молоді та спорту ДРДА Марією Матієчко побували навіть у найвіддаленіших селах району, щоб кожній матері, якій Указом Президента присвоєне звання “Мати-героїня”, вручити нагороди та щиро привітати з Новорічними та Різдвяними святами.

Обирайте дівчину січня

Завершився конкурс «Дівчина грудня», котру проводить Інтернет-ресурс «Дрогобич-інфо», а «Трускавецький вісник» поряд з іншими виданнями є його інформаційним партнером. Отже, дівчиною грудня стала Христина Романівна Павліш, дрогобичанка, студентка третього курсу Національного університету «Львівська політехніка», майбутній економіст. Серед її хобі – малювання, вишивка і танці; дівчина також любить подорожі, гарну музику і спілкування з цікавими людьми. Життєве кредо Христини: «Хочеш бути щасливим — будь ним!». А нашим читачам нагадуємо, що конкурс красунь триває, Ви можете голосувати за дівчину січня.

Запрошує театр

Пропонуємо нашим читачам ознайомитися з репертуаром Львівського академічного обласного музичного драматичного театру ул. Юрія Дрогобича.

09.01. 13.00 – музична казка «Котигорошко» (А.Шиян); 17.00 – музична комедія-фарс «Здрастуйте, я ваша тітонька» (Т.Брандон).

10.01. 18.00 – притча «Собаки» (К.Сергієнко, А.Чутко).

11.01. 18.00 – легенда з гуцульського життя «Тіні забутих предків» (М. Коцюбинський).

Довідки за телефоном в Дрогобичі (03244) 2-32-28. Каса працює з 11.00 по 18.00 (обід з 14 до 15 год.).

Сумний Святий вечір

Для багатьох безробітних Трускавця ці свята будуть сумними. Незважаючи на те, що міський центр зайнятості перерахував кошти, вони були затримані казначейством, інформує наше джерело. Три тижні платіжки були в казначействі і гроші не дійшли до найбільш незахищеної верстви населення – безробітних. Нагадаємо, що казначейство міській владі не підпорядковується.

Власна інформація

 

Облрада перейнялася стебницьким «Полімінералом»

Роботу Львівської облдержадміністрації щодо вирішення проблем гірничо-хімічних підприємств Львівщини депутати Львівської обласної ради визнали недостатньою, повідомляє прес-служба ЛОР. Відтак обласні обранці ухвалили звернення до уряду, у якому, зокрема, йдеться про те, що реструктуризація та ліквідація таких підприємств, як Стебницький ДГХП «Полімінерал», Роздільський ДГХП «Сірка» та інших триває вже практично десять років, проте більшість з них і досі є джерелом підвищеної небезпеки для довкілля, життя і здоров’я людей, становлять реальну загрозу техногенно-екологічних катастроф та надзвичайних ситуацій. «Окремі об’єкти (Стебницьке ДГХП «Полімінерал») є потенційно небезпечними навіть для сусідніх держав і становлять транснаціональну загрозу», - йдеться у зверненні.

Роботи на підприємствах виконуються на підставі розроблених комплексних проектів, однак з року в рік Кабінетом Міністрів України не забезпечується виділення фінансових ресурсів у необхідних і передбачених робочими проектами обсягах. В той же час, кажуть депутати, Міністерством промислової політики, як відповідальним за виконання, не сконцентровано наявних фінансових ресурсів на вирішенні найгостріших проблем. Відтак, фінансування робіт в обсягах, значно менших від тих, які передбачені проектами, призводить до збільшення термінів виконання цих проектів, вартості робіт за ними. «Особливо це стосується передбачено Стебницького ДГХП «Полімінерал», яке занесене до Державного реєстру потенційно небезпечних об’єктів, - йдеться у зверненні. – Небезпеку для навколишнього природного середовища і населення у зоні впливу підприємства створюють підземні гірничі виробки та утворені карсти, а також хвостосховище і гірничі відвали, які розміщені на поверхні. У зоні впливу вироблених підземних свердловин розташовані житлові будинки міста Стебник, високовольтні ЛЕП, водоканалізаційні мережі міст Дрогобича та Трускавця, залізниця державного значення Київ-Трускавець, автомагістраль. Підземні виробки сягають ІІ-ІІІ зони санітарної охорони курорту Трускавець».

Зазначимо, на Стебницьке ДГХП «Полімінерал» кошторисом передбачено 162 млн.453,532 тис. грн., а станом на 01.01.2011 р. освоєно 49 млн. грн., або 30% від потреби.

«Наказом Фонду державного майна України від 16.06.2011 року за № 900 прийнято рішення про приватизацію Стебницького ДГХП «Полімінерал», що в свою чергу дасть можливість поліпшити фінансовий стан підприємства і відновити виробництво мінеральних добрив, - йдеться у депутатському зверненні. – Однак через відсутність системних та скоординованих органом приватизації дій, затягування із продажем, неможливо відновити діяльність підприємства і, як наслідок, інвестування їх коштів у природоохоронні заходи.» Відтак Львівська обласна рада, звертаючись до уряду, попросила, аби було забезпечено концентрацію фінансових ресурсів та продовжено фінансування на виконання заходів з реструктуризації та ліквідації Стебницького ДГХП «Полімінерал». Разом з тим депутати поклопотали, аби Фонд державного майна України визначився з подальшими діями щодо приватизації Стебницького ДГХП «Полімінерал» та під час продажу підприємства врахував його майно, як цілісний комплекс, що дасть змогу залучити додаткові кошти на виконання природоохоронних заходів. І, в підсумку, депутати зазначили: «просимо вжити заходів для розв’язання проблем в зоні діяльності гірничо-хімічних підприємств».

Якою буде відповідь уряду, якими – дії Фонду держмайна, - знатимемо уже в цьому році, сподіваємось.

Марія Репецька, газета «Вільне слово»

Трускавець – з бюджетом

 «Народився бюджет Трускавця. Пологи були легкими» - такий заголовок могла б мати ця стаття. Бо бюджет міста на 2012 рік прийняли досить швидко та без бурхливих дискусій. Причина, напевно, в тому, що на ньому ще не ділили кошти бюджету розвитку. Але про все по порядку.

Отже, у четвер, 5 січня 2012 року, відбулася XV позачергова сесія Трускавецької міської ради. Тривала вона недовго, адже на порядку денному було тільки одне питання – бюджет. Від 10 до 12 години депутати встигли і вертеп подивитися (реконструкція галаганівського вертепу XVII століття від Трускавецької дитячої школи мистецтв), і заслухати начальника фінансового управління ТМР Миколу Федоричака та заступника голови бюджетної комісії Василя Вовчанського, і запитання задати, і висловити свої зауваження та пропозиції. Тут доцільно ще зауважити, що не було ні одного депутатського запиту чи звернення.

Якщо коротко пройтися по цифрах, то одразу впадало у вічі, що по доходах та по видатках контрольні суми пропонувалися ідентичні – 89 млн. 424 тис. грн.. В бюджет закладено зростання мінімальної зарплати, яка в Трускавці, на жаль, нижче від середньообласної. 60% видатків припадатиме на соціально-культурну сферу, 22% - на соціальний захист. Органи місцевого самоврядування, тобто чиновництво, обійдеться громаді в копійочку, значно більшу, ніж в 2010 році. Тільки на зарплату заклали 6 мільйонів 264 тисячі 600 гривень (для порівняння – на енергоносії – 422 тисячі 700). На освіту витратять біля 24 млн. 862 тис. грн., на медицину (лікарню) – 20 млн. 590 тис., на культуру – 5 млн. 386 тис. Як завжди, за залишковим принципом фінансуватиметься ЖКГ, на це звернув увагу депутат Юрій Алієв та попросив закласти кошти і на «життєві потреби», навівши прилад із поламаним ліфтом на Мазепи 6А, де мати з бабусею щодня із сьомого поверху виносять на вулицю 16-річного хлопця, хворого на ДЦП.

 Закладені кошти і на придбання офісної та оргтехніки для чиновників, 10 тисяч – на книги в бібліотеки міста, 25 тисяч – на закупівлю музичних інструментів для ТДШМ тощо. В підсумку загальна цифра бюджету зазнала незначних змін, тобто, вона не становить 89 424 000 грн. Причиною цього стало те, що на Службу у справах дітей додали 15 тисяч гривень і бюджет розвитку збільшили із 2 мільйонів 156 тисяч гривень до 5 мільйонів, які заввідділом землекористування ТМР Анатолій Лютов «гарантує». Отже, загальна цифра бюджету, за нашими підрахунками – 92 283 тис. грн. (цифра може несуттєво відрізнятися від офіційної, просимо зважити на це ті ЗМІ, які передруковуватимуть нашу інформацію).

В обговоренні активну участь взяли секретар ради Петро Шумин, мер Руслан Козир, депутати Юрій Алієв, Богдан Габшій, Ігор Пілько, Сергій Мицик, Богдан Процишин, Андрій Кульчинський, Володимир Возняк, Володимир Чапський, Юрій Беднарчук, Ігор Гарванко, Анатолій Стародуб, Ігор Ластовецький та інші. Ось питання, порушені ними: потрібно піднімати питання компенсації втрат міста через державні установи (окремі санаторії), а також не панькатися з тими, хто ховається за актами постійного землекористування; звернутися до Кабміну із проханням чи й вимогою виключити «Лісову пісню» з переліку об’єктів Євро-2012; шукати кошти не по копійках чи людях, а по латифундистах, тому варто повернутися до питання оцінки землі в Трускавці; активніше співпрацювати з обласними програмами щодо освіти, медицини, культури, ЖКГ та інших галузей; збільшити доходи від штрафів за екологічні порушення, за заподіяння шкоди навколишньому середовищу; перевірити, чи дійсно бюджет зможе отримати такі кошти від паркування, як це пропонує комунальне підприємство; виключити із рішення загальні фрази, котрі нічого не означають; не скорочувати премії освітянам до 50%; домогтися ефективнішої роботи щодо поступлень від реклами та інші.

Таким чином, бюджет міста Трускавця був прийнятий спочатку за основу, а потім зі змінами та доповненнями в цілому. Зі спокійною душею депутати розійшлися, адже попереду – Різдвяні свята, з якими і вітаємо Вас, шановні читачі нашого вісника.

До речі, 10 січня прийматимуть свої бюджети Дрогобицький район (о 10.00) та Борислав (о 14.00).

Володимир Ключак

Збережемо мову – збережемо націю

«Українська мова Богодана, Богообрана, Божиста»

Мойсей Фішбейн

Коли, вмостившись біля телевізора, перемикаєш канал за каналом, складається враження, що по той бік екрану зовсім інший світ, чужий і далекий. Попри те, що він манить тебе цікавими історіями з життя відомих людей, сенсаційними новинами й відкриттями, завжди залишає після себе неприємний присмак «зросійщеного» телевізійного продукту. Серед неймовірно великого потоку російських слів, часто приправленого вульгаризмами і не завжди коректним сленгом, лише два-три слова українською!.. Інколи аж біля серця запече від гіркого усвідомлення, що «наш старший брат» повільно, але цілеспрямовано заполонює увесь інформаційний простір. Мимохіть пригадалися слова відомого українського і російського літературознавця, критика, члена НСПУ, доктора мистецтвознавства Наталі Кузякіної: «… трагедія української мови полягає у тому, що в ній «світиться», як сказав Куліш, «руський» кістяк. Природна, історична близькість мов українців та білорусів до російської (тривав велетенський процес асиміляції) обернулись проти цих народів». На жаль, цей «руський» кістяк у реаліях сьогодення вже перетворився на могутнє знаряддя винищення душі українського народу – рідної мови. Як жахливий вирок звучить твердження Н. Кузякіної: «…коли всюди звучить російська мова, зберегти чистоту української майже неможливо».

Чимало українських науковців, істориків, політологів переконані: в тому, що українська мова і тепер, у часи незалежності, зазнає утисків і витіснення із засобів масової інформації, винні й самі українці, особливо провладні структури. Цієї думки дотримувалася і та ж Наталя Кузякіна: «Мільйонна маса службовців усіх рангів звикла розмовляти, мислити російською мовою. Вони можуть зробити незначні поступки потребам сучасної політики, але всією своєю масою вони радо сунуть до асиміляції. Для того, щоб змінити напрям їхнього руху, потрібно півстоліття цілеспрямованої державної політики – як це можна зробити, коли вони, власне, і мають себе за державу і є господарі становища?!». Шкода, що, голосуючи за очільників держави й народних обранців, ми раз у раз обираємо тих, для більшості з яких мовне питання має спекулятивний характер або ж не варте жодної уваги. На пальцях однієї руки можна полічити депутатів у Верховній Раді, які під час виступів на сесіях висловлюють свої думки, зауваження, пропозиції українською мовою.

Жевріє надія, що, незважаючи на песимістичні прогнози, потужний національний стрижень Франкового і Шевченкового слова, а також потуги нашої патріотично налаштованої української інтелігенції зуміють зупинити нищівний процес русифікації в незалежній Україні.

Ірина Михаць, газета «Галицька зоря»

Вифлеємський Вогонь Миру спалахнув у наших храмах і серцях

Цього року пластуни тринадцятий рік поспіль передали Вифлеємський Вогонь Миру українській громаді, церквам, органам державної та місцевої влади, занесли до дитячих притулків, лікарень, щоб ті, хто перебувають далеко від своїх родин, могли відчути тепло Вифлеємської зірки. Саме із рук в руки, від одного пластового осередку до іншого, Вифлеємський Вогонь потрапляє до всіх, хто чекає на світло тепла, спокою та віри. Світло тепла, миру, злагоди і сподівання мандрує із заходу на схід, долаючи кордони і єднаючи християн у переддень Різдва Христового. Світло є символом тепла, миру та злагоди, а також душевного спокою, любові до людей і до світу. Рівночасно цей промінчик – це солідарність зі всіма, хто є далеко, солідарність з убогими, поєднання з Христом, котрий народився в убогості.

Світло та Різдво є нероздільно пов’язані одне з одним. В пролозі Євангелія від Івана, євангеліст пише про Месію та Івана Хрестителя: «був один чоловік, що від Бога був посланий, - йому йменні Іван. Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі через нього. Він тим Світлом не був, але свідчити мав він про Світло. Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ…»

Коли в найтемніші період року бажання світла та тепла є найбільшим, тоді запалюються свічки, що нагадують про світло, яке прийшло у світ з народженням Ісуса. Саме з цією символікою пов’язаний вогонь миру. Він говорить про те, що Ісус народився у Вифлеємі. Як «звичай світла» він надзвичайно підходить тому відчуттю життя, яке є присутнє у людей темною зимою.

Ідея Вогню і його проста символіка сприйнялися українською громадою і впродовж останніх років для багатьох з нас Вогонь став доповненням під час святкування Різдва Христового. Тому Вогнем з Вифлеєму люди запалюють свічки на Святу Вечерю. Традиційно Вогонь зберігається в церкві до Йордану – до 19 січня. Потім його можна погасити. Люди можуть брати Вогонь на кожну Святу Вечерю. Святість Вогню зберігається навіть якщо полум’я ненароком згасне і його запалити знову.

Акцію передачі сяйва благословили Українська Греко-Католицька Церква, Українська Православна Церква Київського Патріархату, Українська Автокефальна Православна Церква та Римо-Католицька Церква в Україні.

03.01.2012 р. у Львові у соборі Св. Юра відбулася передача Вогню осередкам Львівської округи Пласту. Традиційно у цьому заході взяли участь пластуни Трускавця, які понесли Святий Вогонь до храмів міста – Святого Миколая, Покрова Пресвятої Богородиці, Св. Пророка Іллі (УГКЦ), Благовіщення Пресвятої Богородиці (УПЦ КП), де відбулася урочиста передача Вогню. Під час урочистої передачі Вогню були присутні кілька сотень мешканців міста.

Цього дня трускавецькі пластуни занесли Вогонь також у церкви сусіднього Стебника – Різдва Пресвятої Богородиці, Христа Чоловіколюбця (УГКЦ) та Архистратига Михаїла (УПЦ КП).

Мікроавтобус для поїздки трускавецьких пластунів до Львова і доставки Вогню до храмів міста (як і в попередні роки) було надано гендиректором санаторію «Карпати» Левом Грицаком.

Ольга Пруська, прес-секретар Пласту м. Трускавець

Людино, кому ти більше віриш: Богові чи гороскопу?

Водолій (21 січня – 19 лютого). Професійні перспективи не виглядають привабливими, та й взагалі день навряд чи можна назвати безумовно сприятливим. Він пов’язаний з появою сильного суперника, якому вдасться отримати над вами верх, вдавшись до хитрощів або скориставшись допомогою впливової людини. Але це – не найнеприємніше. Найгірше те, що сьогодні вас намагаються використати «втемну» люди, котрим ви звикли довіряти безмежно. Будьте спостережливими, поспішіть вивести на «чисту воду» того, хто спробує загрібати жар вашими руками.

Щойно ми прочитали прогноз погоди… Вибачте, - прогноз нашого життя, згідно з задумом його укладачів. Саме так, як написано, мас виглядати життя людей найближчим часом. Ці прогнози життя називаються гороскопами, які, що з жалем слід визнати, є сьогодні досить популярними. Про це свідчить той факт, що майже кожна газета їх публікує. Причиною цього є попит, адже якби гороскопів не читали, то їх не друкувало б жодне видання. Читають їх із різних мотивів: хтось із цікавості, хтось – з метою довідатися про власне майбутнє. Однак не настільки важливими є мотиви, як факт, що гороскопи читають. Тому метою даної статті буде не стільки висвітлити явище гороскопів як таких, як роздумати над ними у світлі нашого життя та Божого об’явлення.

Уявімо собі ситуацію: звичайний робочий день, неважливо, в селі це, чи в місті. Більшість людей іде на роботу. Хтось із них міг цілком випадково прочитати в газеті гороскоп на свій знак зодіаку, в якому було написано про якісь неприємності на роботі. Тепер уявімо собі ставлення тієї особи, котра це прочитала, до людей, що працюють поруч. Людина, котра не є практикуючим християнином, мало, або зовсім не вірить в те, що Бог піклується її життям як люблячий батько, увесь день дивитиметься на ближніх з недовірою й триматиметься осторонь від них. Так ми описали ситуацію, яку може створити особа під впливом прочитаного гороскопу. Ці кілька рядків, невідомо ким написані, сіють у серці недовіру до ближнього, яка завжди означає зменшення любові, а отже, і небажання допомагати йому та звернення уваги виключно на власне благо. Отож, кілька рядків із гороскопу можуть завадити тобі любити ближнього, як себе самого, адже саме з точки зору любові можна судити про людину і сказати, ким вона є насправді. Маємо на увазі слова Христа, сказані до своїх учнів: «З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Йо. 13, 35).

Уявімо собі ще одну ситуацію: хтось читає гороскоп і в ньому дізнається про негаразди, які його очікують цього тижня. З цього приводу, він надто переймається прочитаним, ходить сумний, повний тривоги, неспокою та передбачень того, що такого неприємного може відбутися. Сум приходить, тому що людина думає про майбутнє і не помічає радості теперішнього, тобто не живе реальністю, а навіяними ілюзіями.

Звернімо увагу і на те, як закінчуються гороскопи. Вкінці йде мова про сприятливі і несприятливі дні, позитив та негатив протягом тижня. Знову ж таки, хтось, невідомо звідки, знає про мій тиждень більше, ніж я, мої близькі. Людина, котра пише гороскоп, порівнює себе до Того, Хто відає серця; дозволяє, щоб її програмували на той, чи і результат.

Є ще один цікавий факт, який неможливо оминути, говорячи про гороскопи. Спостерігаючи за зірками, укладачі гороскопів часто ведуть мову так звану сумісність і несумісність знаків зодіаку хлопця і дівчини, котрі бажають прожити життя разом. Мимоволі виникає запитання: як зірки можуть вплинути на мою любов та й взагалі на усе моє життя? Слід зазначити і те, що людина, котра прочитала про приреченість свого кохання, часто вже не прагне, не хоче розвивати свою любов, не хоче за неї боротися, тому що прочитала гороскоп – і повірила йому. Отож, гороскоп і можливі наслідки, які він несе для життя людини, можемо назвати «долею», яка обов’язково збудеться, позаяк людина вірить в неї і підпорядковується їй. Це поняття замінює Бога і передбачає хід подій, незалежний від людини і Господа. Зробивши загальний огляд гороскопів, звернімося до Святого Письма. Вже на перших сторінках Божественного Писання читаємо розповідь про створення людини. Спочатку вона жила з Богом, спілкувалася з Ним. Далі читаємо про те, як людина робить гріх, тобто відходить від Джерела Життя – Бога. Через те вона починає поклонятися іншим, неправдивим, видуманим богам. Прихильник гороскопів, по суті, стає ідолопоклонником.

Виникає запитання: яку правду викриває опис про створення людини? Він відкриває причину того, чому церковні люди вірять гороскопам. Вони їх читають та вірять їм тому, що, перебуваючи в Церкві, не живуть з Богом, а життя без Бога означає життя в гріху. Тому і вірять гороскопам, що «вони замінили Божу правду на неправду» (Рим. 1, 25). Отже, відмова від життя з Богом веде до віри в астрологічні прогнози. Люди, котрі вірять гороскопам, подібні до тих, що свій дім збудували на фундаменті з піску, який вода може зруйнувати (пор. Лк. 6, 46-49). Вони не вірять в те, що Бог піклується ними так, як говорить пророк Ісая: «Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду» (Іс. 49, 15). Не вірять в те, що Бог полюбив нас і любить до кінця. Він знає всі наші потреби і піклується нами настільки, що «волосина з голови у вас не пропаде!» (Лк. 21, 18). Віра в гороскопи заперечує Боже піклування про людину, ставить на перше місце псевдопрогнози, не Творця.

Гороскопи заперечують свободу. За їх логікою, особа мусить поводитися так, як пише гороскоп. Виходить, що вона вже не цар, не вінець творіння, а його слуга, бо нею керує це творіння – зорі і сузір’я. Парадоксально, але той, хто є «мало чим менший від ангелів» (Пс. 8, 6-9), підпорядковується безликій долі, бо сам так хоче. Отже, віра в гороскопи –  це відмова від власної свободи, від Богом даної можливості самому творити майбутнє. Така людина зрікається можливості бути господарем свого життя, не прагне осягнути більшого, а задовольняється тим, що має. Вона відмовилася від власного розвитку.

Звернімося знову до опису створення людини. Бог творить її на свій образ і подобу (пор. Бут. 1, 26-27). Це означає, що людина є наділена свободою, а коли вона грішить, то тратить її, бо потрапляє в залежність. Христос її нам повертає (пор. Гал. 5, 1). Святе Письмо говорить про те, що людина має свободу вибору: «Я кличу сьогодні проти вас на свідків небо й землю; життя і смерть поставив я перед тобою, благословення і прокляття. Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму потомству, любивши Господа, Бога твого, слухавшись його голосу та прихилившись до нього; в тому бо полягає твоє життя й твоє довголіття, щоб тобі жити на землі, яку Господь, твій Бог, клявся дати твоїм батькам: Авраамові, Ісаакові та Якову» (Втор. 30, 19-20). Любов дарує людині свободу, а гороскоп – рабство обставин. Свобода означає те, що існує можливість вільно обирати. Тут ідеться про те, що від людини і від її відкритості на Бога залежить позитив і негатив у її житті й те, який день буде сприятливим, а який ні. Отже, мій день не залежить від розміщення зірок, а від мене, точніше від того, чи живу я вірою в Бога. Отож, з певністю можемо сказати, що для людини, котра живе з Богом щодня, кожна хвилина є доброю. Для християнина кожна обставина життя є моментом, сприятливим для спасіння. Тому не відмовляймося від свободи, вірячи гороскопам, не ставаймо рабами, бо «Христос нас висвободив на те, щоб ми були свобідні» (Гал.5.1).

Антон Борис, часопис «Слово» Дрогобицької духовної семінарії СДЄ УГКЦ

На книжковій полиці. Від Романа до Йордана

Видавництво «Свічадо» потішило читача новою книжкою про традиції, звичаї та кулінарію циклу християнських свят, починаючи від св. Романа, і закінчуючи Богоявленням. Упорядником цього видання є відомий в Україні журналіст, етнограф Ярослава Музиченко, музичним редактором — Катерина Міщенко. За словами Я. Музиченко, це своєрідний посібник для практичного використання вдома, у товаристві, у школі чи в дитячому садку. Тут зібрано чимало рецептів пісних і святкових страв, тексти колядок, віршів, загадок, вертепу, сценарії свят та інше.

Більшість обрядових пісень у цій книзі записали учасники Київського гурту творчої молоді у різних регіонах України. Цей гурт складався зі студентів з різних областей України, тому в традиціях, які вже стали загальнонаціональними, відчуваються регіональні відгалуження. Упорядники в своїй книзі намагаються також передати сам процес відродження цієї спадщини. Поряд з тим упорядник розмірковує над Таїнством Різдва, над обрядовими елементами, які Його супроводжують: світло, хліб: риба, зірка.

Книжка багато ілюстрована, переважно сучасними фотографія. У комплексі зі старими і нерідко забутими звичаями, староукраїнськими стравами вона створює відчуття вічності традицій, їх понадчасовості.

Газета «Жива вода»

До уваги призовників

Наказ військового комісара Дрогобицько-Бориславського об’єднаного районного військового комісаріату від 19.12.2011 р. «Про приписку громадян України 1995 р.н. до призовної дільниці Дрогобицько-Бориславського ОРВК»

1. На підставі Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 4 січня до 31 березня 2012 року оголошується приписка до призовної дільниці Дрогобицького району Львівської області громадян 1995 року народження.

2. Явці для приписки підлягають усі громадяни, які народилися від 1 січня до 31 грудня 1995 року включно, постійно або тимчасово проживають на території Дрогобицького району, міст Дрогобича, Трускавця, Борислава, а також громадяни старшого призовного віку, які не були приписані раніше.

3. Усі громадяни, яким належить з’явитися для приписки до призовної дільниці, зобов’язані прибути за адресою: м. Дрогобич, вул. П.Сагайдачного,63 у визначений для них час, маючи при собі документи, що зазначені у повістці. Громадяни, які не отримали повістку, зобов’язані прибути за зазначеною адресою 16 січня 2012 р., маючи при собі документи, які посвідчують особу.

4. На підставі Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» керівники підприємств, установ, організацій та навчальних закладів зобов’язані звільнити юнаків, яким необхідно прибути для приписки до призовної дільниці, на час, необхідний для проходження приписки, і забезпечити їхню вчасну явку до районного військового комісаріату.

Віктор Попов, військовий комісар Дрогобицько-Бориславського об’єднаного районного військового комісаріату, підполковник

З Різдвом Христовим!

Христос рождається! – Славімо Його!

 



Обновлен 10 июл 2012. Создан 14 мар 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником