Трускавецький вісник № 15 (394) від 7 лютого 2012 р.

 

Трускавецький вісник № 15 (394) від 7 лютого 2012 р.

07.02.2012



 

У номері: Візит Олега Тягнибока, Льодовиковий період, Новітні технології сучасних мас-медіа, Сильна влада - сильна опозиція - сильна громада, Новий голова дрогобицької "Батьківщини", Журналіст - персона нон ґрата, Стаття викликала резонанс.

Новини Трускавця та регіону

Добрі справи санаторію «Карпати»

Як поінформував 6 лютого на понеділковій нараді в трускавецькій мерії головний лікар міської лікарні Андрій Кульчинський, в лікарні розпочато ремонт хірургічного відділення, здійснюється він коштами санаторію «Карпати». Окрім палат хірургічного відділення, «Карпати» ремонтують і коридор. Як повідомив генеральний директор «Карпат» (а водночас керівник ТМО ПР) Лев Грицак, «Карпати» надають спонсорську допомогу і Стебницькій міській лікарні – там ремонтують ЛОР-відділення.

До громадської приймальні ТМО ПР (м. Трускавець, вул. Карпатська, 2) звернулася Майстер спорту України з великого тенісу, двічі Чемпіонка України 2009 року в одиночному розряді та Чемпіонка України в парному розряді 2011 року трускавчанка Марта Гнатишин з проханням бути спонсором та допомагати в розвитку спорту. Для потреб спортсменки (тренування) вже надано можливість користуватися спортивним залом санаторію «Карпати». Питання про допомогу вивчається додатково.

«Карпати» нададуть зал і для святкувань Дня святого Валентина, яке організовує трускавецька станиця «Пласту».

У Дрогобичі – новий голова «Батьківщини»

Як інформує газета «Галицька зоря», на Дрогобиччині відбулися звітно-виборні конференції партійних організацій «Батьківщини». Делегати підбили підсумки своєї діяльності, намітили завдання на 2012 рік, зокрема щодо участі у виборах до Верховної Ради України. Перед делегатами виступив голова Львівської обласної організації «Батьківщина» Роман Ілик. В роботі звітно-виборних конференцій взяла участь перший заступник голови обласної партійної організації Лідія Котеляк.

Оновлено керівництво партійних організацій. Головою Дрогобицької міської організації «Батьківщина» обрано Романа Москаля, який до цього був заступником. Районну партійну організацію знову очолив Микола Андріїв, Трускавецьку міську – Руслан Крамар, Бориславську міську – Василь Чабан. Вони очолювали ці парторганізації і раніше.

Журналіст – персона нон ґрата

На понеділковій нараді 6 лютого керівник інформаційно-аналітичної служби ТМР Валентина Гук поінформувала представників преси, що відтепер у міську раду їх впускатимуть виключно за посвідченнями, які ретельно перевірятиме черговий при вході. Раніше діяв тільки фейс-контроль, проте журналісти нахабніють і навіть звертаються до чиновників за коментарями, а ті часто не мають ні часу, ні бажання спілкуватися з пресою, адже посилено працюють над виконанням своїх професійних обов’язків. Очевидно, така реакція – наслідок намагань представників Трускавецького Інтернет-телебачення взяти коментарі стосовно запланованих преміювань голови Трускавця та інших урядників. Сума премії згідно проекту має становити 100%, тобто в Трускавці настільки заможна громада, що може дозволити оплачувати працю «слуг народу» у подвійному розмірі.

Нагадаємо, що премії переважно надаються за якісь заслуги, а не тільки за красиві очі чи високі груди.

НС ліквідовуються оперативно

Як поінформував 6 лютого на понеділковій нараді в трускавецькій мерії начальник Трускавецького МВ МНС Микола Лучковський, минулого тижня (у неділю) в Трускавці сталася пожежа на вулиці Стуса, 13. Причина – один із мешканців будинку залишив у підвалі увімкнений калорифер. В суботу міський відділ МНС здійснював підвіз води на котельню на вулиці Сагайдачного. В комунальній сфері НС ліквідовуються оперативно, міський голова висловив подяку комунальникам на нараді і висловить її привселюдно на сесії.

А начальник Трускавецького МВ ГУМВСУ Іван Малиш поінформував, що міліція працює в посиленому режимі, надзвичайних ситуацій не допущено. Головний санітарний лікар Трускавця Наталія Когут повідомила про деяке зростання рівня захворюваності на ГРВІ (58 випадків проти 52 попереднього тижня), а також, що в д/у «Дзвіночок» та «Теремок» температурний режим нижче норми. Минулого тижня зареєстровано в Трускавці 13 вуличних травм, 1 випадок кору.

Проблеми з водопостачанням у Трускавці – тимчасові

Як повідомила на понеділковій нараді 6 лютого керівник інформаційно-аналітичної служби ТМР Валентина Гук, через недбалість підприємців-власників минулого тижня було припинено водопостачання гуртожитку на вулиці Івасюка, 9. Станом на понеділок, 6 лютого, каналізацію вдалося запустити, ремонт водопровідної мережі триває.

Були перебої із водопостачанням і в інших районах міста, зокрема на вулиці Сагайдачного, Стуса, Стебницькій, Бориславській та інших. Як повідомляє прес-служба мерії, така ситуація виникла внаслідок низького тиску води з районного водопроводу, що зумовлений екстремальними погодними умовами. Вчора з цього приводу в Дрогобичі відбулася навіть виїзна нарада за участі міських голів Трускавця та Дрогобича. Тому цілоденне водопостачання в Трускавці наразі припинено і вода подається згідно розширеного графіку.

Нагадаємо, що над питанням цілоденного водопостачання влада Трускавця працює вже майже десять років (посилено від 2004), у 2011 мер Трускавця заявив, що в Трускавці – цілоденне водопостачання. Та є ще багато нюансів, які не так легко вирішити.

Власна інформація

«Сватання» у Стебнику

Позавчора в Народному домі Стебника мешканці міста гірників (щоправда, тепер уже в основному колишніх) мали можливість поспілкуватися з лідером ВО «Свобода» Олегом Тягнибоком, повпредом територіальної громади у Львівській облраді від цієї політсили Михайлом Задорожним та депутатами місцевої ради.

Олег Тягнибок укотре заявив, що принципи невзаємопоборювання і координації зусиль під час цьогорічних парламентських перегонів, яких вдалося досягнути демократичним силам 22 січня на Софіївському майдані, є для ВО «Свобода» основоположними на теперішньому етапі його діяльності. Адже об’єднані зусилля опозиційних сил уможливлюють якісне оновлення парламенту, а відтак зміну ситуації в державі на користь народу. Виборці запитали в лідера «Свободи», що означає те, що повсюдно в місті «висить» Ігор Курус, котрий, як відомо, дуже хоче стати нардепом. Тягнибок відповів на запитання словами з відомої народної пісні: «Висить ябко, висить…». Цей дотеп настільки сподобався стебничанам, що вони покидали зібрання як весілля – з улюбленою піснею на вустах.

Поза тим, як кажуть у народі, не варто бігати з пательнею, поки курка несе яйце.

Газета «Галицька зоря»

У Дрогобичі тримісячний хлопчик отруївся чадним газом

5 лютого у Дрогобичі в дитячу лікарню у важкому стані був доставлений тримісячний хлопчик з діагнозом «отруєння чадним газом», - повідомив на нараді в Ратуші начальник відділу з надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Микола Летнянчин.

Молода сім’я мешкає в одній з квартир колишнього пересильного будинку на вул. Лесі Українки. «У помешканні – пічне опалення, - каже начальник відділу Микола Летнянчин. – Мабуть, мабуть не якісно була проведена ревізія димових каналів, що могло спричинитись до появи чадного газу в помешканні».

Газову службу зобов’язали поставити в помешканні газовий сигналізатор і провести ревізію димових каналів.

Іван Тихий, «Дрогобицьке земляцтво»

Дрогобич співає з TNDT

29 січня відбувся перший сольний виступ молодої групи з Дрогобича «ТNDТ» (The New Damn Thing) на малій сцені театру «Альтер». Незважаючи на розмір приміщення, охочих до музики було більше, ніж місць у залі. Молодіжний колектив з'явився порівняно нещодавно - у травні 2010 року, основу гурту заклали Василь Шуневич та Олег Перепелиця. «ТNDТ» виконує пісні у стилі акустичний рок та поп-панк. Склад колективу - студенти музичного училища Барвінського і чудова молода солістка Слава Слесь, яка, до речі, є й автором текстів, котрих вже назбиралося 18. Співає ТШТ не тільки українською, а й англійською мовою, використовуючи акустичні гітари, саксофон, барабан та українську скрипку. Цим гурт прагне довести, що в місті живе і буде жити музична традиція.

Нагадаємо, що цей гурт ще 26 червня 2011 року з тижневиком «Каменярі» спільно творили до Дня молоді «Шкарпетковий канат єднання».

Олег Стецюк, газета «Каменярі»

Олег Тягнибок – лідер об’єднаної опозиції

У Трускавці провів зустріч із мешканцями міста Олег Тягнибок, лідер ВО «Свобода», націоналістичної організації, котра входить до складу Комітету опору диктатурі (КОД) та має найбільшу підтримку населення Західної України. Спілкування з виборцями відбулося у неділю, 5 лютого, в приміщенні кінотеатру «Злата» і тривало майже півтора години.

Спочатку Олег Тягнибок провів своєрідний політичний лікнеп, пояснивши, чому «Свобода», така потужна та самодостатня організація, ввійшла до КОД. Як зазначив лідер «Свободи», невідомо, чи КОД протримається до виборів, бо влада (мається на увазі Партія регіонів) робить все, щоб розколоти опозицію, котра і так є слабка. За прикладами не треба було ходити далеко – одна з трускавецьких громадських діячок (п. Леся Дідик) звинуватила пана Тягнибока в тому, що «у Трускавці «Свобода» - це Грицак!». Очевидно, що такі заяви від палкої прихильниці пана Козира аж ніяк не сприятимуть об’єднанню опозиції. Втім, наступного дня пані Леся пояснила свою позицію у приватній розмові, яка збігається з думкою багатьох людей, що КОД – можливий проект Партії регіонів. «Я позитивно ставлюся до того факту, що Віктор Ющенко не брав участі в  цій події 22 січня», - сказала головний редактор «Твоєї трускавецької ґазети».

Якщо зважити і на постійне мусування теми  «Свобода» в Трускавці – це Грицак!» провладними мас-медіа, а також нападками на дії місцевих «свободівців» як недалекоглядні, то стає зрозуміло, що КОД може розвалитися і без участі Партії регіонів. Чого лише вартує факт розміщення на головній сторінці сайту фронтозмінівських «Джерел Трускавця» провокативної статті під назвою «Молоді патріоти: ганьба вам, «Свобода»!». З приводу теми «Свобода» в Трускавці – це Грицак» обласний депутат від Трускавця, член фракції ВО «Свобода» у Львівській обласній раді та заступник генерального директора санаторію «Карпати» Олексій Балицький має намір навіть скликати прес-конференцію після свого одужання (на лікарняний Олексій Михайлович потрапив одразу після зустрічі з Петром Іванишиним, послизнувшись біля «Альфи»).

Та навіть якщо націоналістична «Свобода» з соціал-демократичною «Батьківщиною» та ліберальним «Фронтом змін» і йтимуть на вибори без взаємного поборювання трьома колонами (хочеться вірити, що без п’ятиколонників у списках), то є загроза від так званих «незалежних кандидатів», котрі вже тепер роздають по школах та садочках комп’ютери, а потім роздаватимуть гречку та цукор. Олег Тягнибок теж розповів, чому він при всій повазі до Кличка-боксера має «мільйон запитань» до Кличка-політика, чому зі всіх політичних сил, які є в КОД, тільки три мають шанс подолати 5%-вий бар’єр, як мер Львова Андрій Садовий через власні медіа-ресурси намагається скомпрометувати «Свободу» очевидною неправдою типу того, що ніби секретар Львівської міськради Василь Павлюк не має вищої освіти та інше.

Зустріч Олега Тягнибока з трускавчанами не була монологом, він відповів на ряд запитань із залу – як усних, так і поданих письмово. І тільки брак часу (зал орендували всього на дві години, а до того ж лідер «Свободи» трохи запізнився, бо мав перед тим зустріч із стебни чанами) завадив продовженню розмови. Поклавши квіти до пам’ятника С. Бандері, з якого ніхто навіть сніг не позмітав, Олег Тягнибок відбув додому. Слід зауважити, що приїзд головного «свободівця» до Трускавця викликав величезний інтерес мешканців – зал «Злати» був повністю забитий, багато людей стояли, щоб тільки почути, що  скаже ця незаплямована та нічим не скомпрометована людина. Адже мало говорити про клан Януковича та бандитську владу «данєцкіх», потрібно ще після проходження у Верховну Раду не зрадити виборців. Приклади Віктора Ющенка, «Батьківщини» та «Нашої України», завдяки яким Партія регіонів тепер має більшість у владі виконавчій, судовій та законодавчій (через депутатів-тушок), показують, що «Свобода» є тією єдиною політичною силою, котра здатна протистояти режиму В. Януковича і не просто протистояти вряди-годи, а робити це спрямовано та систематично. Враховуючи і те, що в КОДі тільки «Свобода» сповідує чітку націоналістичну ідеологію, можна зробити прогноз, що в Трускавці ця політична сила значно випередить як «Фронт змін», так і «Батьківщину». В цьому впевнюємося ще й тому, що «свободівці» - єдині з небагатьох, хто в ТМР відстоює інтереси трускавчан, а не лобіює чиїсь приватні інтереси. Хоча до виборів ще вісім з половиною місяців і опоненти можуть зробити все, щоб рейтинг «Свободи» знизити. І гірко, що головними опонентами «Свободи» може в нас стати не Партія регіонів чи Комуністична партія, що було б зрозуміло, а саме теперішні «друзі» - партнери по КОД.

Володимир Ключак

До теми. КОД та інші

Щойно промайнув святково-морозний січень, як стало відчутно, що 2012 – це не лише рік футбольного Єврочемпіонату, а й рік виборів до парламенту. Першою політичною ластівкою, яка прилетіла в Трускавець з пробноагітаційною метою став лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок.

Зустріч з відомим політиком відбулася в неділю, 5 лютого, о 16.30 в кінотеатрі «Злата». Потрібно відзначити високу активність трускавчан, які вихідного досить холодного дня заповнили зал нетеплого кінотеатру. Щоправда, до кінця двогодинної зустрічі витримали не всі, та про все за порядком.

Олег Тягнибок запізнювався,  тож поки демонстрували відеофільм «Свобода. 20 років вірності ідеї. 20 років боротьби за неї.» Прибувши, політик одразу енергійно почав пояснювати слухачам ситуацію в країні: «Влада окупована кланово-олігархічним режимом. Їм потрібно 300 контрольованих депутатів, щоб змінити Конституцію і обирати Президента в парламенті…» тощо. Якщо минулими роками на подібних зустрічах Олег Тягнибок завжди агітував лише за «Свободу» - єдину націоналістичну силу, називаючи «Батьківщину» та й тоді ще «Нашу Україну» ліберальними, олігархічними «фабриками тушок», то сьогодні лідер «Свободи» був більш стриманим в коментарях та судженнях, від чого дещо ніби навіть втратив в образі, був не схожим на себе.

Лідер ВО «Свобода» запевнив, що партія зараз працює в рамках КОДу – Комітету опору диктатурі, в який входить десять партій, три з яких мають шанс подолати 5% бар’єр на виборах до Верховної Ради у жовтні цього року: «Батьківщина», «Фронт змін» і «Свобода». Найближчі плани – створювати коаліції цих партій в міських радах. «З приходом весни потрібно почати акції масового протесту, «підігрівати» градус революційності суспільства, «накручувати» народну активність» - досить відверто ділився з людьми політичними технологіями і механізмами Олег Тягнибок. Літо – пора затишшя і спортивних подій. А восени потрібно готуватися і брати на себе відповідальність за силове вирішення конфлікту, якщо влада буде незадоволена результатами виборів: «Ми повинні повести за собою людей…»

Політики може і готові повести, та чи люди готові йти на барикади? – от більш актуальне запитання. Та й заради чого? Нам знову говорять про вирішальність вибору, загрозу майбутньому України, та чи не робиться це все заради амбіцій політиків?

Наразі «Свобода», «Фронт змін» і «Батьківщина» домовилися йти на вибори трьома колонами і підписали договір про взаємонепоборювання. Зараз працює робоча група над визначенням спільних першочергових законопроектів. Тут ВО «Свобода» пропонує закон про імпічмент Президента, відставку уряду, закон про стратегічні підприємства, закон про заборону торгівлі землею сільськогосподарського призначення, новий податковий кодекс з простим дещо утопічним принципом: «великий бізнес – великі податки, малий бізнес – малі» тощо.

КОД також домовляється про одного кандидата на мажоритарних округах. Якщо «Свободі» виділять Дрогобицький округ, то однією з кандидатур розглядається нинішній депутат Львівської обласної ради Михайло Задорожний, - повідомив Олег Тягнибок.

В частині «запитання-відповіді» не можна сказати, що несподівано, до мікрофону підійшла жінка в червоному беретику – пані Леся Дідик – і серед іншого зазначила таке: «Ви говорите про три колони, а ми знаємо, що «Свобода» в Трускавці – це Грицак, а Грицак – це Партія регіонів». Залом покотився сміх і ріденькі оплески, вечір явно перестав ставати нудним. «Оце і є приклад тих провокацій, про які я говорив» - намагався врятувати ситуацію Олег Тягнибок, та серйозної розмови далі не виходило, та й присутні потомилися та й померзли, тож почали покидати зал.

Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Новітні технології сучасних мас-медіа

Саме такій темі була присвячена зустріч, котра відбулася 6 лютого в Дрогобичі, у приміщенні центральної міської бібліотеки ім. В. Чорновола на вулиці Т. Шевченка. Організатором зустрічі став Центр громадських ініціатив при підтримці редакції журналу «Ї» - незалежного культурологічного часопису, котрий видається у Львові з 1989 року. Це вже третя робоча зустріч в рамках проекту, яка здійснюється за технологією динамічних мереж (перша відбулася в грудні, а друга – в січні з викладачами Дрогобицького педуніверситету).

Після вступного слова голови ГО «Небайдужі дрогобичани» Святослава Сурми виступили гості зі Львова – головний редактор журналу «Ї» Тарас Возняк та журналіст і керівник прес-служби концерну «Галнафтогаз» Олесь Пограничний. Традиційно, коли львів’яни приїжджають до глибшої провінції, вони потрапляють у спокусу повчати, щось подібне сталося і цього разу. Та багато думок львів’ян були досить цікавими та актуальними. Ера паперових видань закінчилася, тепер Інтернет формує громадську думку – і не тільки Інтернет-видання, а й соціальні мережі. Та ніщо не вічне і колись обриднуть і соцмережі, вони стануть для майбутніх поколінь раритетом типу друкарської машинки для нашого покоління.

Змінюються підходи подання інформації, та залишається головний принцип – для того, щоб завоювати та зберегти довіру, інформація, котра подається, повинна бути грамотно написана, перевірена, відповідно подана. Часто споживач інформації навіть не відкриває лінки – йому достатньо заголовку.

Щоб зібрати хороших журналістів, їм потрібно платити хороші гроші. Прикладів цьому – багато. Якщо в тебе крадуть інформацію, значить, ти – хороший журналіст. Визначальна риса хорошого журналіста – не приналежність до якихось спілок чи «цехів», котрі є рудиментами феодалізму середньовічного та феодалізму радянського, елементом тиску на особистість, а саме професійне зростання. Для того, щоб журналісти Дрогобича та регіону зростали, їм подарували журнал «Ї» за 2009 рік під назвою «Пастки свободи слова».

Локальним ЗМІ, котрі перебувають зараз в занепаді (так вважають гості зі Львова), потрібно перебудовуватися. На кризу в ЗМІ наклалася і фінансова криза, тому часто журналісти «продаються». Щоб журналіст жив, творив, працював, йому теж потрібно їсти, одягнутися, словом, якісь засоби для існування. Кожен власник диктує свою волю, проте можна робити і проекти без особливо великих коштів (до речі, приклад «Трускавецького вісника» тут показовий). Журналіст обирає, що для нього найбільш цікаве – слава, влада чи гроші. Якщо гроші, то він реалізує певні бізнес-проекти і за приклад наводилася газета «Експрес», котра при поступовому вмиранні газети «Високий замок» не стала потужним інформаційним ресурсом, а перетворилася на бізнес-проект Ігоря Починка, вважають гості зі Львова. Для журналіста зробити ім’я означає ступати на шляху до слави. Слава та гроші ведуть до влади, якщо вона цікава для журналіста в принципі.

В дискусії, котра зав’язалася під час цієї зустрічі, постало питання – чи варто «лізти в політику», яка є «брудною справою». Львівський науковець, автор ідеї функціонування динамічних мереж Тарас Плахтій запевняє – потрібно розмежовувати поняття «політика» та «влада». Політика (від слова «поліс», у Давній Греції – місто-держава) – це участь у суспільному, громадському, громадянському житті і не обов’язково присутність у владі. Політика – це чиста справа і саме байдужість багатьох із нас стає причиною того, що влада робить, що хоче, що влада узурпувала собі право займатися політикою.

Тарас Плахтій провів другу частину зустрічі (вся зустріч тривала три години – з 15 до 18 год.). П’ять груп зібралися окремо, щоб обговорити кілька питань та дійти в них до спільної думки, до консенсусу. Ось ті питання: 1. Умови формування ефективного механізму впливу на суспільство, 2. Шляхи обмеження маніпулятивних технологій, 3. Передумови створення позитивного соціального простору, 4. Методи захисту від тиску політиків та «грошових мішків», 5. Потрібні кроки для створення громадських мас-медіа.

У групі, в якій довелося брати участь автору цієї статті, дискутували Ярослав Грицик (газета «Галицька зоря»), Ярослав Баран (піар-менеджер) та знані у Трускавці громадські діячі Сергій Розора, Руслан Солонець, Святослав Грабовський. Після затвердження спільної позиції кожен повинен був обговорити питання із представниками інших груп. Активними в обговореннях були такі знані журналісти та представники ГО як Анатолій Власюк, Ярослав Кіт, Ольга Куц, Леся Дідик, Сергій Матійко, Максим Федис, Орест Лещишин та багато інших.

Навіть після виступів уповноважених представників кожної із груп виникали різні запитання – як зупинити потік напівправди, котра є гіршою від брехні, як газета може стати дійсно народним часописом, чому всі хочуть правдивої газети, але не хочуть дати для цього мінімуму коштів із власної кишені, як захистити журналіста від влади і від журналістів, котрі прислуговують цій владі…

Спеціально в цій публікації ми не розкриваємо ряд новітніх технологій, які повинні бути в розпорядженні сучасних мас-медіа. Та скажемо, що всі вони базуються на тому, щоб робити якісний продукт, потрібний для споживача. В цьому плані журналістика та бізнес мають ряд подібностей. Та інколи навіть товар найкращої якості не так легко продати. Неетичні дії конкурентів, рейдерські атаки, погрози, підкупи, шахрайські дії, ряд інших чинників часто змушують покидати ринок. Ринок мас-медіа ще викристалізовується, на ньому тривають бої без правил, його перекроюють та намагаються повністю приватизувати ті, хто розуміє його значимість. І саме громадські мас-медіа є на передовій фронту війни за громадянське суспільство. А воно в нас – на стадії становлення і часто це становлення здійснюється за сумнозвісним ленінським «Крок вперед – два назад».

«Возьмёмся за руки, друзья, чтоб не пропасть поодиночке». Та чи чисті руки тих, які їх простягають, щоб творити громадські медіа? Чи знову вступимо в ту саму річку і наступимо на ті самі граблі? Питання варті того, щоб їх обговорювати в подальшому. А поміж обговореннями – працюємо на благо громади, інформуючи її. Бо хто володіє інформацією, той володіє світом…

Від імені редакції «Трускавецького вісника» висловлюємо подяку п. Святославу Сурмі за запрошення на робочу зустріч журналістів.

Володимир Ключак

Стаття викликала чималий резонанс

Преса – четверта влада. Вона інформує громаду і водночас формує громадську думку. За радянських часів кожна критична публікація не залишалася поза увагою, статті обговорювали в колективах. Тепер критика преси – це найчастіше голос волаючого в пустелі.

Та в окремих випадках влада просто не може ігнорувати думку громади, особливо якщо публікація викликає великий резонанс. Так сталося зі статтею «Тарифи ростуть – трускавчани радіють?» авторства В. Ключака, опублікованій в газеті «Франкова криниця Підгір’я» (№ 3 від 27 січня 2011 року). Стаття не просто привернула увагу трускавчан, вона стала предметом обговорень. Одне з таких обговорень відбулося 5 лютого на засіданні впливової організації – Раді ветеранів війни та праці в м. Трускавці. Голова Ради ветеранів Віктор Бессарабов повністю зачитав текст статті і висловив свої зауваження щодо неї. В цілому позиція автора відображає позицію більшості мешканців міста – в Трускавці визріла критична ситуація через необдумане підняття тарифів, невдоволення людей зростає. Оскільки Рада ветеранів завжди виступала за співпрацю з органами державної влади та місцевого самоврядування, то вирішили і тепер звернутися до секретаря міської ради Петра Шумина, щоб питання, порушені в статті, винести на наступну сесію, причому одним із перших питань порядку денного.

В обговоренні актуальних питань виступили члени Ради ветеранів – Анатолій Мудрієвський, Борис Шахбазов, Юрій Голембійовський, Микола Пєтухов, В. Стец, Аполінарія Пічужкіна, Ігор Кісак, Анна Беляєва та інші. Вони окрім тарифної теми порушили ряд інших питань – створення ОСББ, які називали «пасткою», незадоволення діями керівників КП «Трускавецьжитло» та «Трускавецьтепло», потреби ввести у склад виконкому представника Ради ветеранів хоча б із правом дорадчого голосу, недоцільність існування посади третього заступника міського голови (цієї посади не було навіть в радянські часи, коли санаторії були в державній власності), зменшення видатків на утримання чиновництва, бездіяльність окремих депутатів, котрі відкрито заявляють виборцям, щоб ті їх не турбували тощо. Ветерани висловили своє здивування тим, що депутати практично не контролюють процес підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, а виконком голосує так, як скаже голова, бо часто члени виконкому просто не мають іншого вибору.

Також ветерани обурювалися, що окремі посадовці в Трускавці встановили собі зарплату в 9 тисяч гривень, а керівник фактично бездіяльного КП «Наше місто» отримує платню значно вищу, ніж була в Юрія Алієва, коли той керував цим підприємством (для порівняння – 5 та 8 тисяч гривень). Відносно ОСББ, то ветеранів цікавило, чому саме на будинки 3, 5 та 7 на вулиці Івасюка (а конкретно для депутата А. Кульчинського як голови об’єднань співвласників) минулого року було виділено аж 150 тисяч гривень, інші  залишилися обділеними. З обуренням згадували ветерани так звані «громадські слухання», на яких буцімто мешканці погоджувалися з підвищенням тарифів, адже не може один мешканець відповідати за весь будинок. Стосовно керівника КП «Трускавецьтепло» Руслана Крамара, то лунали навіть пропозиції звертатися до міського голови з вимогою усунути його з посади як такого, що їй не відповідає. Пан Мудрієвський пригадав передвиборні обіцянки пана Крамара, що «якби влада не була у Грицака, а в нас, то ми б для вас зробили все». Що ж змінилося після виборів – кожен може оцінити самостійно.

Отже, на наступній сесії міської ради ветерани домагаються слова. Вони мають на нього повне право. Для цього і звертаються до секретаря ради п. Шумина, щоб діяти згідно з чинним законодавством. Якщо ж влада Трускавця нехтуватиме позицією ветеранів, то вони залишають за собою право звертатися у вищестоящі органи.

До речі, сесія відбудеться в четвер, 9 лютого, тож невідомо, чи встигнуть ветерани до цього часу домогтися на виступ в сесійній залі. Адже є процедура, регламент, яких в окремих випадках депутати та голова свято дотримуються…

Володимир Ключак

Прихований шедевр

У центральній частині Трускавця, на майдані Кобзаря, 8 вересня 1991 року було відкрито пам’ятник Тарасові Шевченку, розташований перед Палацом культури, який носить його ім’я.

Авторами пам’ятника є львів’яни: скульптор Р.Романович, архітектор О. Скоп, з участю місцевого архітектора М. Марфіяна. Проектом передбачалося створити парадний підхід до пам’ятника зі сторони вулиці, розділивши існуючий фонтан на дві частини, чого не було зроблено із-за відсутності коштів. При реконструкції підпірної стінки, яка знаходиться в аварійному стані, це можна і потрібно зробити.

Це був перший пам’ятник Великому Кобзареві, відкритий в Україні після проголошення незалежності 24 серпня 1991 року.

В тому ж 1991-ому на фасаді будинку ПК появилося велике панорамне мозаїчне панно за творами поета. Тут фрагменти «Гайдамаків», «Катерини», «Перебенді», «Тополі», інших безсмертних творів великого поета, милують око кольори національної символіки.

Твір цей створено групою відомих львівських митців у складі: народних художників України Андрія Андрущенка і Володимира Патика, художників Григорія Олексюка і, нині покійного, Миколи Кристопчука (інформацію про авторів пам’ятника і панно доцільно розмістити на фасаді будинку ПК).

Не випадково пам’ятник Т. Шевченка було розташовано саме на фоні згаданого панно, що емоційно підсилює композицію пам’ятника.

На жаль, в даний час не бачимо цього прихованого від ока глядача художнього шедевру. Посаджені колись, необачно, маленькі ялинки з часом буйно розрослися, закривши своїми вітами художній твір та затінивши вестибюль будинку ПК.

Помилку потрібно виправляти! Ялин та смерек маємо в Трускавці багато, а такий монументальний художній твір, яким наше місто повинно гордитися, в Україні – один…

При бажанні ялини можна і пересадити, а на їх місці доцільно посадити кущі калини, що підсилить символіку пам’ятника. Це можна, і бажано, зробити до роковин Т. Шевченка у березні біжучого року.

Дана пропозиція була озвучена та схвалена учасниками зборів Трускавецької ГО «Рада Старійшин». Надіюся, вона найде підтримку громади міста, депутатів ТМР, господарів ПК, всіх небайдужих українців і буде реалізована.

Це буде ще одна «запашна квітка» від Трускавця у вінок шани Великому Кобзареві.

Володимир Кушнір

Повернення Дрогобича

/Виборюючи звання лауреата, Олексій Радзієвський успішно інтегрує Дрогобич у національний медіапростір/

Як уже повідомляла «Галицька зоря», за підсумками загальнонаціональної програми «Людина року – 2011» Олексій Радзієвський є одним із претендентів на лауреатське звання «Міський голова року». З-поміж десятків кандидатів, які номінувалися на це звання, у фінал, окрім очільника Дрогобича, також увійшли мери Ялти і Полтави.

Зараз відбувається своєрідний публічний моніторинг претендентів. У рамках цього моніторингу Олексій Радзієвський позавчора побував у столиці, де, на думку експертів, успішно пройшов «кастинг» у прямому ефірі «5-го» телеканалу та під час онлайнпрес-конференції у студії медіа-холдингу «Сьогодні». Те, як міський голова Дрогобича склав публічний іспит на телеканалі «Тоніс», телеглядачі і експерти матимуть можливість оцінити цієї суботи у вечірній час.

Моніторинг триватиме ще понад півтора місяця. Позитивні зміни, яких вдалося торік досягти команді міського голови, зокрема, в налагодженні системності в роботі, максимально конкретної визначеності в діях усіх служб, підрозділів і кожного окремо взятого чиновника, що, відповідно, передбачає жорстку відповідальність, а також кардинальне реформування ЖКГ (чи не вперше на теренах цілої України?) та інші важливі чинники, вочевидь, уможливлюють перемогу Олексія Радзієвського в цій номінації.

Ще один «заєць», якого під час цих медіа-дебатів однозначно «вполює» міський голова, - це повернення Дрогобича у медіапростір загальнонаціонального рівня, з якого він унаслідок попереднього «сірого» правління випав на тривалий час.

Завершуючи діалог на «5-му» телеканалі, Олексій Радзієвський сказав: «Наразі крок за кроком йдемо вперед у нашому рідному старовинному прекрасному Дрогобичі. Ми чітко уявляємо, чим маємо займатися, і все будемо робити для того, щоби бути корисними людям. Оце перш за все».

Очевидно, кращого способу, щоби привернути увагу майбутніх інвесторів і партнерів до нашого міста, годі й придумати.

До речі, про це омріяне повернення у вітчизняний медіапростір міський голова говорив ще на початку своєї каденції. Це є однією зі складових його стратегії, значимість якої, поза сумнівом, важко недооцінити.

Петро Мацан, газета «Галицька зоря»

Сильна влада - сильна опозиція - сильна громада

В Україні нема сильної влади, тому що маємо слабку опозицію. І навпаки. В Україні нема сильної опозиції, тому що маємо слабку владу. Це взаємопов’язано і залежить одне від одного.

У демократичному суспільстві сильна влада зацікавлена в сильній опозиції. Взаємодія між сильною владою і сильною опозицією гарантує стабільний розвиток громадянського суспільства. Зміна в керівництві країною влади опозицією і навпаки не припиняє розвитку громадянського суспільства, а лише сприяє його вдосконаленню. В тоталітарному суспільстві влада, відчуваючи свою слабкість, не прагне мати сильну опозицію. Натомість опозиція, відчуваючи боязнь за своє життя, не прагне бути сильною або взагалі не бере участі в політичному житті.

В Україні на сьогоднішній день маємо щось середнє між демократичною і тоталітарною державою. Янукович явно не диктатор, а опозиція лише надуває щоки, намагаючись показати свою значимість. Складається враження, що Янукович і опозиція діють за принципом: нехай буде так, як є, аби не було гірше. Але подібна позиція призводить до стагнації, а потім і занепаду, бо те, що не розвивається, неодмінно гине.

Українська опозиція намагається переконати насамперед цивілізований світ, а потім і себе, що здатна об’єднатись, але гетьманство наших політиків і далі залишається основною хворобою України. Ось і під час святкування Дня Соборності і Свободи пролунала обіцянка висунути єдиних кандидатів від опозиційних сил на мажоритарних округах. Але всі розуміють, що “Батьківщина”, “Фронт змін” і “Свобода” здатні об’єднатися за п’ять хвилин до розстрілу, якщо не пізніше. У них нема спільної ідеологічної бази, навколо якої вони могли б об’єднатися, а без цього будь-яке об’єднання втрачає сенс. Про інші опозиційні партії наразі не говоримо, бо саме ці три найкрупніші дивляться на них, як на мале пиво.

Зрештою, хто визначатиме отого єдиного кандидата на мажоритарному окрузі? Лідери партій у результаті внутрішніх домовленостей між собою чи це все-таки повинні зробити люди під час голосування? Щоправда, Віталій Кличко погоджується на єдиного кандидата на мажоритарному окрузі за умови проведення праймеріз. Цю пропозицію він висловив у День Соборності та Свободи. Але хто гарантує чистоту експерименту і те, що результати попереднього голосування не будуть спотворені на догоду якійсь опозиційній партії? Та й чи ближче до виборів не станеться ситуація, коли “Удар” змушений буде розраховувати на власні сили, адже набирає рейтинг, що не подобається “китам”, які вважають прихильників боксера “тюльками”?

З іншого боку, справді існує небезпека перемоги владного кандидата на мажоритарному окрузі, якщо не буде єдиного узгодженого кандидата від опозиційних сил. Адже може статися так, що на окрузі частина людей голосуватиме за представника “Батьківщини”, інші – за кандидата від “Фронту змін”, а ще інші – за “свободівця”. В результаті голоси розпорошаться й впевнену перемогу здобуде провладний кандидат. Так що тут слід добряче поміркувати, якщо опозиція справді хоче здобути більшість у наступному складі Верховної Ради України.

Але якщо навіть припустити, що бажане стане дійсністю, то на основі чого об’єднається опозиція в наступному парламенті? Ідеологічної спільної бази в неї нема, про що я вже казав. То матимемо справу з ситуативним голосуванням, із заграванням з владою і з таким огидним явищем, як “тушки”?

Я навіть не впевнений, що майбутню опозицію зможе об’єднати пропозиція лідера “Свободи” Олега Тягнибока, висловлена під час мітингу в День Соборності та Свободи, щодо дочасного імпічменту президента. І хоча той же Тягнибок, чи Яценюк, чи Кличко хочуть сісти в найвище державне крісло, вони розуміють, що ситуація може виявитися далеко не революційною, аби гарантувати стовідсоткову поразку Януковича. І знову чвари між опозиціонерами дадуть можливість партії влади зміцнити свої позиції.

На жаль, нинішня влада не зацікавлена в сильній опозиції, як і опозиція – в сильній владі. Влада вже звикла керувати в ручному режимі, відмітаючи з порогу будь-яку ініціативу опозиції, навіть конструктивну. А опозиція звикла звинувачувати владу в будь-яких гріхах, навіть якщо цих гріхів насправді нема, а тому пропонує владі те, що та завідомо прийняти не може. Тому будь-якого діалогу між слабкою владою і слабкою опозицією нема і не може бути.

В своєму зверненні до українського народу з нагоди Дня Соборності і Свободи Віктор Янукович згадав громадянське суспільство, але проігнорував опозицію. Опозиція ж у цей день зробила акцент лише на собі, коханій. А без цієї тріади – сильна влада, сильна опозиція, сильне громадянське суспільство – не може бути й мови про демократичну державу.

Слабкість, а, за великим рахунком, відсутність громадянського суспільства дозволяє владі й опозиції бути слабкими. Тому про жодні реформи в економіці та соціальній сфері говорити не доводиться. Допоки ми не зрозуміємо, що нам потрібні сильна влада і сильна опозиція, а насамперед сильне громадянське суспільство, доти нами керуватимуть, а їм опонуватимуть слабкі політики і господарники. Тому на порядку денному постає не питання перемоги чи поразки тієї чи іншої партії на наступних парламентських виборах, що нам вбивають в голову і влада, і опозиція, а питання створення громадянського суспільства в Україні. Власне, на цьому слід зробити акцент. Саме громадянське суспільство здатне поставити перед владою й опозицією питання руба: або ви стаєте сильними і працюєте на Україну, або йдете у відставку і даєте можливість прийти до влади й опозиції тим, хто здатний працювати на Україну. Допоки ж влада й опозиція піаритимуться, буцімто воюючи одна з одною, а насправді відстоюючи інтереси олігархічних кланів, доти Україна буде в стагнації, що призводить згодом до неминучої загибелі…

Анатолій Власюк, часопис «Тустань»

Сізіфова праця

Минулого року відділ житлово-комунального господарства та будівництва міської ради опрацював тисячу шістсот одне звернення, із яких дев'ятсот шістдесят надійшло від громадян міста. Депутати міської ради подали сорок чотири офіційні запити із житлово-комунальних питань. П'ятдесят звернень громадян надійшло через урядову «гарячу лінію», вісім - через Адміністрацію Президента, десять - апарат Верховної Ради та народних депутатів України, вісімнадцять - Львівську облдержадміністрацію, по одному - через Службу Безпеки України та Міністерство юстиції.

Причому до міністра юстиції Олександра Лавриновича мешканці вулиці О. Довженка зверталися з приводу ремонту будинку, у якому проживають. Зрозуміло, що вирішення подібного питання не входить до компетенції міністра юстиції, лист скеровано за приналежністю - відділу житлово-комунального господарства та будівництва міської ради. Слід зауважити, що більшість листів, у яких мешканці порушують житлово-комунальні питання і скеровують вищим посадовим особам чи органам державної влади України, повертаються до Борислава.

Візит та особистий прийом громадян голови Львівської обласної ради Олега Панькевича також залишив чимало запитів. Бориславці поставили перед головою обласної ради проблеми заміни каналізаційного трубопроводу, надання дозволів на від'єднання від централізованої мережі теплопостачання та встановлення автономного опалення у квартирах багатоповерхових будинків, а також заміни водостічних труб будинку № 7 на вул. Шкільній. Оскільки ці питання не входять до компетенції голови обласної ради, то вони також були скеровані для розгляду й надання відповіді по суті знову ж таки відділу житлово-комунального господарства та будівництва міської ради. Особливо активно бори-славці почали звертатися на урядову «гарячу лінію» з початку нового року. Тільки минулого тижня у відділ житлово-комунального господарства надійшло більше двадцяти звернень громадян на урядову «гарячу лінію», більшість із яких стосується перебоїв у подачі води.

Зокрема, мешканка вул. Городище скаржиться з приводу того, що з 1992 року не має гарячого, а із 16 січня 2012 року - і холодного водопостачання. «Раніше, - говорить у своєму зверненні скаржниця, - холодна вода подавалася за графіком, а з 2010 року холодну воду подають без графіка та повідомлень (1 раз на тиждень на кілька годин)». З приводу незадовільного водопостачання мешканка вул. Городище неодноразово зверталась у водоканал, але жодних заходів не вжито.

Вжити заходів щодо поліпшення водопостачання просить урядову «гарячу лінію» мешканка вулиці Т. Шевченка (з етичних міркувань прізвище не називаємо). Пані Надія обурена тим, що із 8 січня у її будинку нема водопостачання. Вона зверталась із претензіями до ЖЕКу, але замість води отримала роз'яснення, що вийшли із ладу насоси. Станом на 17 січня питання не вирішене.

Житель вул. Володимира Великого вийшов на урядову «гарячу лінію» із пропозицією не розміщувати реклами будь-якого змісту на квитанціях з оплати комунальних послуг, оскільки текст реклами накладається на відбиток касового апарату, що створює певні незручності для контролю за сумами оплати.

Подібних прикладів можна навести ще з добрий десяток. У процесі підготовки матеріалу автор публікації стикався із випадками, коли на незадовільне водопостачання скаржаться мешканці, які ніколи не були абонентами водоканалу. Дуже часто скаржники не проживають за адресою, яку вказують під час спілкування із операторами «гарячої лінії». Проте суть не в тому. Більшість заявників від звернень на урядову «гарячу лінію» очікують дієвої реакції, але дарма. На офіційному сайті чітко зазначено, що урядова телефонна «гаряча лінія» - це телефонний центр спілкування уряду з громадянами, що дає змогу оперативно отримувати інформацію від органів виконавчої влади. Усі заяви приймають оператори, їх невідкладно передають відповідним органам виконавчої влади, які розглядають ці звернення та надають письмові відповіді.

Урядова «гаряча лінія» створена з метою удосконалення роботи зі зверненнями громадян, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців, органів місцевого самоврядування у рамках Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади, що була схвалена Кабінетом Міністрів України. В рамках цієї системи на базі державної установи «Урядовий контактний центр» будуть об'єднані нині діючі телефонні «гарячі лінії», довідкові телефонні служби органів виконавчої влади та центри, що створюються в Автономній Республіці Крим, в областях, у містах Києві і Севастополі.

Офіційне визначення функцій та мети .цієї «гарячої лінії» засвідчує, що після того, коли звернення зафіксують оператори, воно повертається до Львівської облдержадміністрації, яка скеровує його назад до Борислава для вирішення по суті.

- Більшість питань житлово-комунального господарства, що їх мешканці міста порушують у своїх зверненнях, - розповідає начальник відділу житлово-комунального господарства і будівництва міської ради Олег Левицький, - лежать у площині цивільно-правових відносин між надавачами та споживачами послуг. Не працює каналізація, протікає дах, потрібен ремонт фасаду чи заміна водогону - це ті питання, які найчастіше порушуються у зверненнях. Більшість із них є винятковою компетенцією органів місцевого самоврядування, тобто їх вирішують на місцях. Ніхто не ставить під сумнів чи заперечує права людини звертатися із тим чи іншим клопотанням до Президента,  Кабінету Міністрів чи органів державної влади на місцях. Функції влади, власне, і зводяться до вирішення людських проблем. Проте перед владою кожного рівня потрібно ставити питання, які вона повинна вирішувати, виходячи із  визначених законом повноважень. У зверненнях, що надходять від бориславців до вищих органів державної влади чи на урядову «гарячу лінію», найбільше дивує те, що, порушуючи ту чи іншу проблему місцевого рівня, скаржники відверто говорять, що раніше з цього приводу нікуди не зверталися. Більшість, якщо не всі, чомусь обов'язково вважають, що після їх звернення до Борислава із Києва пришлють спецбригаду, яка забезпечить цілодобове водопостачання, замінить усі діряві труби, відремонтує дороги та будинки і Борислав стане зразковим містом.

Насправді усе відбувається по-іншому. Кожне звернення повертається назад до Борислава, і працівники відділу після детального опрацювання зобов'язані у визначений законом термін дати обґрунтовану відповідь заявнику та Львівській облдержадміністрації, де це звернення на контролі.

Працівники відділу житлово-комунального господарства і будівництва Надія Терлич та Ірина Дудко розповіли, що минулого року в середньому за день готували відповіді на шість-сім звернень. З нового року навантаження зросло у декілька разів. Найскладніше давати обґрунтовані відповіді на абсурдні листи та листи, пов'язані із вирішенням загальноміських проблем - водопостачання, капітального ремонту окремих будинків та надання дозволів на встановлення індивідуальних систем опалення. Що, для  прикладу,   можна відповісти мешканці вул. Городище щодо гарячого та холодного водопостачання чи іншій мешканці з вул. Дрогобицької, яка у своєму офіційному зверненні до влади 13 січня написала: «Чому уже 4  дні немає води???!!! Як можна без попередження відключати воду???!!! Це якесь знущання з людей!!! Куди моя маленька донечка має тиждень ходити в туалет??? Могли б хоча розвозити воду! Це щось неймовірне робиться у Бориславі!!!!! Скільки це може продовжуватися???!!».

Під час роботи із листами працівники відділу доволі часто стикаються із випадками, коли керівники житлово-комунальних підприємств вперше чують про проблему, яку той чи інший мешканець порушує на рівні міської влади чи урядової «гарячої лінії». Факт вирішення проблеми не є підставою для звільнення від потреби дати письмову відповідь заявнику...

У цій вічній круговерті звернень та відповідей найцікавішим є те, що у процесі підготовки автору цієї публікації не вдалося знайти хоча б одного прохача чи скаржника, який був би задоволений відповіддю на своє звернення. А це до певної міри є стимулом для написання чергового клопотання.

Свого часу корінфського царя Сізіфа Зевс за образу богів засудив на тяжку кару: він вічно мусив піднімати на гору великий камінь, який щоразу скочувався униз. Не беруся судити, кого образили бориславці, але ота безплідна, важка, нескінченна робота зі зверненнями громадян чомусь нагадує мені сізіфову працю, яка не дає жодного результату при вирішенні наболілих проблем житлово-комунального господарства міста.  Для вирішення більшості комунальних проблем міста потрібні кошти, яких постійно бракує у міському бюджеті.

Петро Магур, газета «Нафтовик Борислава»

Льодовиковий період

Після аномально теплих жовтня, листопада, грудня та першої половини січня прийшла зима. І не просто зима, а люта зима, з морозами, котрі навіть в нашому регіоні сягали нижче 30-градусної позначки. Якщо дошкуляє вона навіть заможним, забезпеченим власникам будинків та квартир, то що вже казати про безхатченків, про тих, які змушені щодня добиратися на роботу в Трускавець, про тих, кому доводиться значну частину дня (а в деяких випадках і ночі) проводити на вулиці.

Не з метою якоїсь передвиборчої акції, не з метою дискредитувати місцеву владу, котра обмежилася виключно «стаціонарними» пунктами обігріву, Трускавецька міська організація Партії регіонів (керівник – Лев Грицак) вирішила розбити в місті і мобільні пункти обігріву. Дві палатки було встановлено в місцях масового скупчення людей, а саме на вулиці П. Сагайдачного та на стебницькому перехресті, неподалік магазину «Болоння».

Про потрібність такого кроку говорило багато трускавчан – одні схвалювали, інші критикували. Та по-справжньому оцінити його змогли тільки ті, хто на собі відчув турботу та піклування, а також волонтери, котрі зголошувалися чергувати в палатках. До речі, серед волонтерів були і такі, хто категорично не сприймає політику Партії регіонів, та в цьому випадку людяність, гуманність, об’єднавчий характер акції очевидний. Адже особа без постійного місця проживання (і без паспорта) не голосуватиме взагалі, тому про якісь політичні дивіденди тут говорити зовсім не доводиться. Що є в палатках? Жодної агітації, тільки вогнище, біля якого можна зігрітися, гарячий борщ, гарячий чай, булочки, печиво; можливість переночувати біля тепла, коли надворі -28, можливість просто забігти випити гарячого чаю, можливість відчути що про тебе хтось піклується. І навіть якби було врятовано життя тільки однієї людини, то вартувало встановлювати такі пункти обігріву. До речі, станом на 7 лютого, тобто за тиждень часу, в мобільні пункти обігріву у Трускавці звернулося кілька сотень осіб. Так що приклад Партії регіонів у Трускавці могли б наслідувати і інші політичні сили. Могли, та чомусь не поспішали робити добро…

Петро Середняк

 



Обновлен 10 июл 2012. Создан 14 мар 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником