Трускавецький вісник № 27 (406) від 1 березня 2012 р.

 

Трускавецький вісник № 27 (406) від 1 березня 2012 р.

01.03.2012



 

У номері: Звернення ГМ "Опора" до мера Трускавця, Про "Полімінерал", Район визначився з пріоритетами, Про справу питного озера, Туберкульоз, Спортивні новини.

Новини Трускавця та регіону

Читайте вісник на «Турпорталі»!

«Шановні читачі! З 1 березня 2012 року читайте новини "Трускавецького вісника" за адресою protruskavets.org.ua. Дана сторінка наразі оновлюватися не буде з технічних причин». Таку інформацію знаходить кожен, хто полюбляє читати новини Трускавця блоками – на сайті www.turportal.org.ua Вся справа в тому, що ще в 2011 році ми попереджували наших читачів про зміну редакційної політики та про можливу зміну головного редактора «Трускавецького вісника». Саме на «Турпорталі», котрий містить найповнішу інформацію про курорт Трускавець, вісник виходив під редагуванням засновника проекту Володимира Ключака протягом трьох з половиною років (з 14.08.2008 до 29.02.2012). Починаючи з 1 березня 2012 року багато матеріалів вісника можна буде прочитати або на сайті «Про Трускавець», або в електронній розсилці, котра розповсюджується на правах рукопису, а окремі матеріали для більшості користувачів Інтернету будуть, на жаль, недоступними. Інформація – це товар, за який теж потрібно платити.

А всі архівні новини від початку виходу вісника до кінця лютого 2012 року можна буде знайти на www.turportal.org.ua Також на «Інформаційному порталі курорту Трускавець» можна знайти максимум інформації про курорт та відпочинок на ньому. На сайті «Про Трускавець», з яким Володимир Ключак довго і плідно співпрацює, якийсь час можна буде знаходити матеріали вісника, які готує цей автор. Станом на 01.03.2012 року «Трускавецький вісник» є найбільш популярним джерелом інформації про поточні події в місті-курорті і це без жодного перебільшення. Та прогрес завжди передбачає рух вперед, тож зміни з 1 березня на віснику започатковуються саме заради посилення проекту та з метою перетворення його на офіційне інформаційне агентство.

Чи компенсує Тетяна Татомир «простій»?

Під час прес-конференції, яка проходила у четвер, 1 березня, в приміщенні Трускавецької міської ради, присутньою на ній протягом 1 години 20 хвилин (з 14.00 до 15.20) була керівник відділу культури ТМР п. Татомир Т. Є. Оскільки прес-конференція стосувалася суто житлово-комунальної сфери і враховуючи факт, що прес-конференція відбувалася в робочий для працівників міськвиконкому час, хотілося б почути роз’яснення відносно того, чому керівник підрозділу замість виконувати свої професійні та функціональні обов’язки здійснює публічний прогул?

До теми варто додати, що нещодавно було встановлено вивіски «відділ культури», «Народний Дім», а на Народному домі ще й «Список творчих колективів Народного дому». За які кошти були встановлені вивіски? Невже знову за кошти Руслана Козира, який стратився на ремонти в мерії і мусів просити підвищення до зарплати? І чи ремонт у ТМР (вулиця Бориславська, 1, четвертий поверх) здійснюється також за кошти міського голови? І останнє запитання – якщо Народний цирк «Каскад» перестане бути трускавецьким та вийде з підпорядкування відділу культури, то хто оплатить заміну вивіски «Список творчих колективів Народного дому», де серед інших колективів значиться і «Каскад»?

І, насамкінець, маємо неперевірену як наразі інформацію, що міським головою Русланом Козиром та керівником (поки що) відділу культури Тетяною Татомир зацікавилися в УБОЗ (управління по боротьбі з організованою злочинністю). Наше джерело інформує, що це пов’язано із тим, що державні службовці не мають права займатися бізнесом. Руслан Козир акуратно виконав це в стосунку до фірми «Арко», щодо своїх будівельних та торгових фірм в Києві та мисливських угідь на Сколівщині (а також відносно іншого бізнесу), забувши лише вийти із засновників газети «Джерела Трускавця». Пані Татомир теж в засновниках газети, тому і виникла ця перевірка – сподіваємося, що вона закінчиться благополучно для посадовців, адже видання місцевої газети є швидше меценатством, а не бізнесом через збитковість цієї справи.

Дрогобичанин очолив львівський КУН

Як інформує прес-служба Львівської обласної організації Конгресу Українських Націоналістів, (www.cun.lviv.ua), 26 лютого 2012 р. у Львові відбулася позачергова конференція ЛОО КУН. На конференції були присутні 223 делегати з усіх теренових організацій області. В роботі конференції взяли участь члени Президії Головного Проводу КУН на чолі з Головою Проводу Степаном Брацюнем. Делегати обговорили питання участі Конгресу у майбутніх парламентських виборах, а також важливі питання внутріпартійного життя. Одним з головних питань, що стояли перед делегатами конференції – обрання голови обласної організації КУН. В результаті відкритого голосування, серед 6 кандидатів, новим головою Львівської обласної організації КУН став Тарас Гентош, який отримав підтримку – 190 голосів. До того ж часу, п. Гентош був заступником голови обласного Проводу та головою Дрогобицької міської організації КУН. За освітою Тарас Гентош інженер-механік, в партійних лавах з 1994 року. Батько трьох доньок.

Обрано також новий склад Проводу ЛОО КУН в кількості 19 осіб. Заступником Тараса Гентоша став Василь Шпіцер, в минулому – міський голова Львова. Головою Секретаріату переобрано Ігоря Данилиху. Ще одного заступника голови буде обрано пізніше, у робочому порядку Проводу. Почесним головою ЛОО КУН делегати вибрали попереднього голову Миколу Пшевлоцького.

Дорогу на Помярки відремонтують?

Як інформує прес-служба Дрогобицької РДА, 24 лютого перший заступник голови райдержадміністрації М. Винницький провів робочу нараду з питань стану дороги до урочища Помярки. Потреба у нараді виникла у зв'язку зі скаргами керівників санаторіїв та заводу мінеральних вод, які знаходяться на Помярках, на руйнування дороги важковаговим автотранспортом Бориславського НГВУ. У нараді взяли участь представники Бориславського НГВУ, санаторію “Конвалія”, автоінспекції. Вирішено звернутися з офіційними листами до керівництва Бориславського НГВУ та ПАТ “Укрнафта” щодо ремонту дороги .

Що нового?

В Бориславі 29 лютого відбулася сесія міської ради, на якій 24 голосами (мінімальна більшість) секретарем БМР обрано депутата від «Фронту змін» Мельника І. В. (до цього часу працював директором Палацу культури).

1 березня о 14.00 в залі засідань Трускавецької міської ради відбулася прес-конференція, в якій взяли участь заступник міського голови Трускавця Петро Нестерівський, керівник КП «Парк курортний» Іван Вачко, КП «Трускавецьжитло» Олександр Ткаченко, КП «Трускавецьтепло» Руслан Крамар, ТзОВ «Трускавецький водоканал» Володимир Возняк, УЖКГіБ ТР Юрій Терлецький; модератором була завідувач інформаційно-аналітичного відділу ТМР Валентина Гук.

1 березня о 15.00 в музеї «Дрогобиччина» відкрилася виставка, присвячена 120-літтю від Дня народження Патріарха УГКЦ Йосифа Сліпого.

1 березня о 15.00 в Дрогобичі в офісі Української партії відбулося чергове засідання Дискусійного клубу, започаткованого редактором часопису «Тустань» Анатолієм Власюком та товариством «Юрій Дрогобич».

2 березня о 14.00 в Будинку учнівської творчості Трускавця розпочнеться конкурс читців із художнього читання, організований відділом освіти ТМР.

2 березня в Дрогобичі (Центр душпастирства молоді СДЄ УГКЦ) відбудеться зустріч з народним депутатом України Геннадієм Москалем (обраний від «Нашої України», тепер представляє «Фронт змін»).

Власна інформація

Торік на організацію Економічного форуму у Трускавці з обласного бюджету витратили 698 тис. грн.

На проведення ХІ Міжнародного економічного форуму, який відбувся у жовтні минулого року у Трускавці, з обласного бюджету витратили 698 тис. грн. Про це на засіданні постійної комісії з питань інвестиційної та регуляторної політики, ПЕК, енергоефективності та розвитку підприємництва розповів начальник головного управління економіки та промислової політики Львівської ОДА Денис Шмигаль. За його словами, на організацію і проведення Економічного форуму було виділено левову частку фінансування "Програми інвестиційного розвитку Львівської області на 2011-2015 роки". Так, у 2011р. бюджет цієї програми склав 850 тис. грн., з них було освоєно 751 тис. грн. 698 тис. грн. з яких на проведення Економічного Форуму.

Однак загальна кошторисна вартість форуму, враховуючи позабюджетні кошти інвесторів, сягає 2 млн. грн., повідомив Шмигаль.

www.vgolos.com.ua

Суд виніс рішення у справі «квартирника» з Дрогобича

У Дрогобичі затримали 20-річного «домушника». Хлопець проникав до осель місцевих мешканців та виносив звідти коштовності, гроші та техніку.

 Як з’ясували правоохоронці, одного разу зловмисник підібрав ключі до вхідних дверей та проник до квартири у Дрогобичі. Викрав звідти ноутбук марки “Леново”, вартістю понад три тисячі гривень.

Та на цьому зловмисник не зупинився. Через кілька днів парубок продав поцуплений ноутбук за півціни своєму знайомому. Не підозрюючи нічого, хлопець купив крадене. Та через кілька днів «продавець» попросив віддати йому техніку. Пояснив, мовляв, батьки помітили зникнення комп’ютера і поцікавились, куди він його дів. Тож, аби уникнути неприємностей, парубок попрохав позичити йому ноутбук на кілька днів та пообіцяв віддати його вже найближчим часом разом із документами. Однак, повернення комп’ютера хлопець так і не дочекався.

Через якийсь час «квартирник» знову повернувся до звичного «ремесла». Обібрав чергове помешкання у Дрогобичі. Підібравши ключ до дверей, злодій проник до оселі та викрав близько тисячі гривень. Прихопив і золоті вироби, на загальну суму понад дві з половиною тисячі гривень.

Упіймали крадія «на гарячому». Він заліз до чергового помешкання, однак «похазяйнувати» тут так і не встиг. Адже правоохоронці оперативно прибули на місце злочину та одягнули на руки зловмисника кайданки.

Проти чоловіка порушили кримінальну справу за крадіжки (ст.185 Кримінального кодексу України). Дрогобицьким міськрайонним судом «квартирнику» було призначено покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки із встановленням іспитового терміну до 2 років.

Сектор зв’язків із громадськістю ГУ МВС України у Львівській області

ГМ «Опора» звернулася до мера Трускавця Р. Козира

«Міському голові м. Трускавця Руслану Козиру

Шановний пане голово!

У зв'язку з прийнятим виконавчим комітетом Трускавецької міської ради від 15 лютого 2012 року №23 щодо тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, у нас виникає багато запитань щодо правомірності прийняття таких рішень і економічного обґрунтування прийнятих тарифів.

Надсилаємо інформаційний запит щодо:

1. Наявності копій документів рішення виконкому, якими затверджені тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій.

2. Чи публікували проект рішення у пресі щодо тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій. Коли і де це було опубліковано?

3. Чи була опублікована органами місцевого самоврядування інформація про місце, та проведення громадських слухань? Де саме і коли?

4. Чи відбулись громадські слухання з обговорених проектів щодо вище сказаних тарифів? Хто був ініціатором їхнього проведення? Якою була резолюція слухання?

5. Чи були розглянуті пропозиції громадських слухань на засіданні виконавчого комітету? Якщо так, то яким чином, якщо ні, то чому?

6. Чи був проведений аналіз регуляторного впливу щодо прийняття рішень виконавчих органів влади про підвищення тарифів? Ким проводився аналіз? Надайте копію аналізу.

7. Чи проводився аналіз економічної та соціальної обґрунтованості підвищення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для житлових будинків?

8. Чи погоджені тарифи по житлово-комунальних послуг згідно чинного законодавства у відповідних інстанціях?

9. Чи погоджені тарифи на житлово-комунальні послуги у територіальному відділенні Антимонопольиого комітету та Державної інспекції з контролю та цінами? Коли ці погодження відбулись?

10. Чи здійснюється покриття витрат за рахунок дотації з міського бюджету з збільшення існуючих тарифів на житлово-комунальних послуг?

11. Чи укладенні договори між споживачами-мешканцями міста та КП «Трускавецьжитло» на надання житлово-комунальних послуг?

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про інформацію» відповідь та передбачене ст. 33 Закону «Про інформацію» повідомлення прошу надіслати у визначений вказаним Законом термін за адресою (вказано).

З повагою, голова Громадянської мережі «Опора» м. Трускавець /підпис/ Євген Бродзінський»

Примітка. Лист ГМ «Опора» міському голові було надіслано 23 лютого 2012 року, тобто за день до проведення виконкому. В наше розпорядження цей документ потрапив тільки вчора, 1 березня.

 

«Полімінерал» – сусід курорту, близький та малопривабливий, але перспективний

Як не гірко, але це так - перший рудник, як і все Стебницьке ДГХП "Полімінерал", виглядає саме таким - непривабливим, занедбаним, зруйнованим перед очима сотень гостей, які їдуть залізничним транспортом на відпочинок та лікування у розкішний Трускавець, що є найближчим сусідом Стебника після Станилі.

Не інакше, як з волі Господньої, поряд із життєдайними джерелами відомого курорту у надрах землі розташувалися багаті поклади калійно-магнієвих руд, з яких виробляли так потрібну для життя сіль та калійні мінеральні добрива для багатьох сільськогосподарських рослин, або як колись казали - еліксир родючості.

Руднику (а ведемо мову про перший рудник і територію, або шахтне поле, яке він охоплює) і Стебнику як господарю багатих соляних покладів, пророкували світле і красиве майбутнє. Напевно саме так говорив у своїй урочистій промові кронпринц і майбутній імператор Австро-Угорщини Франц-Йосиф, який у 1848 році побував у Стебнику, щоб взяти участь в освяченні будівництва копальні - шахтного ствола "Кюбек" і вентиляційного ствола "Ляриш". Та не так сталося, як мріялося. За цих півтора століття Стебник і його головне підприємство - калійний завод і, зокрема, його складова - Рудник №1 - пережили і розквіт, і якусь загребущу, невиправдану розробку підземних мінеральних покладів, і катастрофу всесвітнього масштабу - прорив дамби хвостосховища з відходами виробництва, і остаточну руїну поверхневих споруд, а в результаті отримали бомбу сповільненої дії - понад 30 мільйонів кубів відпрацьованих і незакладених гірничих виробок та карстових пустот, що при певних техногенних обставинах можуть завдати непоправної шкоди Стебнику і прилеглим до нього околицям.

Під владою чужинців

Треба сказати, що Стебник з давніх-давен славився своїми соляними джерелами. Соляні кринички, аби уникнути замулення джерела або зсуву ґрунту, обставляли дерев'яними цямринами. Їх називали "дучками" (тут і далі посилання на книгу Миколи Дашка "Дещо з минулого Стебника", Дрогобич, "Вимір", 2001). Кожна "дучка" давала в середньому 300 літрів соляного розчину на добу. З однієї літри розчину (в залежності від концентрації) добували приблизно 100 - 150 грамів кухонної солі. Виварювали її у металевих посудинах - панвах. Це була довга і складна технологія. Завершувалася вона випіканням солі у металевій посудині конічної форми, яку називали "топкою". Сіль у такій формі завжди можна було побачити на столі у кожній хаті та в пасхальному кошику.

Довгий час у селі діяли п'ять основних соляних криничок. Напевне через те на гербі Стебника на голубому фоні зображено сіль у вигляді п'яти "топок".

У 1340 році наші землі захопили поляки і панували тут практично до 1939 року. Стебницькі соляні копальні стали власністю польських королів. Українцям залишилися самі кринички. Згодом стебницькі солевари викопували глибокі криниці - копальні, або як їх називали - жупи, у яких видобували соляний розчин - ропу.

У 1440 році Стебник зруйнували татари. У 1520 польська шляхта запровадила панщину. За солевидобуток королівська адміністрація заставляла платити велике мито. Маючи такий дорогоцінний дар як сіль, місцевому люду жилося дуже важко. А чужинці багатіли. Польські магнати у 1560 році збудували соляну копальню глибиною 47 метрів. З часом її стали називати "Шиб лісовий". Його потужність складала 10-12 м. куб. сировиці на добу. Соляний розчин на цій копальні нагору подавали дерев'яними цебрами при допомозі кінної тяги. На її базі у селі побудували солеварню. Ропа на неї подавалася дерев'яним трубопроводом довжиною два кілометри. Щорічно солеварня виробляла 10 000 бочок солі по 140 фунтів у кожній. У 50-і роки ХVIII ст. почала діяти копальня "Шиб на селі".

У 1772 році, після першого розподілу Польщі, Стебник опинився під владою Австрії. Нові господарі, ставши власниками соляних копалень, приділяли їх розвитку посилену увагу. Вони будували нові копальні. У 50-і роки ХУІІІ століття почала діяти копальня "Шиб на селі", яку австрійці назвали "Дорфшахтою". У 1852 р. стала до ладу шахта "Кюбек", яка сягала глибини 152 метри. Було встановлено парові машини, удосконалилася технологія виробництва. Соляний розчин у шахті отримували з допомогою прісної води, яку запустили з річки Соляниці. Уже у 1911 виробництво кухонної солі сягнуло 50 тисяч тонн на рік. У результаті під територією Стебника утворилися великі прірви - луговні. Налічується їх 12. Одна з них - "Брук" - вміщала в собі 30 554 м. куб. води. Три з них засипані. Інші на сьогодні є великою загрозою не лише для Стебника.

Поворотним моментом в історії рудника стала розробка покладів калійної руди - каїніту. У 1873 році інженер копальні Едуард Віндикевич відправив каїніт у берлінську лабораторію на дослідження. Калійна сіль виявилася чудовим мінеральним добривом. Перші спроби її промислового видобутку у 1911 році зробило акціонерне товариство "Калі". Через два роки його змінило акціонерне товариство "ТЕСП" (Товариство експлуатації соди поташової). Було виявлено великі поклади калійних солей та розробляти їх перешкодила Перша Світова війна. Робота товариства відновилася у 1921 році. Інвестували його американські фірми. З року в рік видобуток каїніту зростав. Так, якщо у 1923 році його виробили лише 9400 тонн, то у 1939 - 205 тис. тонн мінеральних добрив. На основі тодішніх передових технологій підприємство випускало високорентабельну та конкурентноздатну продукцію. З приходом радянської влади у 1939 році виробництво каїніту зросло, і в 1940 році становило уже 260 тис. тонн на рік. На промислову основу було поставлено і солеваріння.

Німці, які прийшли в 1941 році, підприємство не розвивали, але видобуток калійної руди продовжували. З наступом радянських військ вони загарбали гірниче обладнання, яке у 1945 році знайшли в Чехословаччині, і повернули у Стебник. У липні цього ж року рудник запрацював. Відновили солеварний цех, який давав 9,5 тисяч тонн якісної солі на рік. Діяв він до 1963 року.

За "совітів" без змін

Виробництво каїніту у радянський час зросло. У 1953 році його виробництво сягнуло понад 303 тисячі тонн на рік. Найбільшої продуктивності шахта "Кюбек" сягнула у 1960 році, коли було видано на-гора 618 396 тонн руди.

30 грудня 1960 року неподалік копальні "Кюбек" було введено в експлуатацію нову шахту - "Нова", або як її пізніше стали називати - "Перший рудник". З цього часу, практично, розпочалася нова історія розвитку гірничої промисловості у Стебнику. Уже через рік обидві шахти (Рудник №1 і "Кюбек") видали на-гора 1 123 716 тонн руди. Це був початок інтенсивного видобутку калійної руди, а, отже і підготовки тієї страшної підземної міни - величезних гірничих виробок, які ніхто не думав закладати пустою породою. Їх кількість значно почала зростати, коли у 1964 році став до ладу Рудник №2. М.Дашко у своїй книзі "Дещо з минулого Стебника" наводить такі цифри. Загальна кількість видобутої на калійному заводі руди з 1923 по 2001 роки становить 74 305 148 тонн. З них на Рудник №1 припадає майже 41, 6 млн. тон. Це становить 17,6 млн. м. куб. пустот. А взагалі підземні пустоти на теренах гірничих розробок рудника №1 і рудника №2 сягають понад 30 мільйонів кубів. Як розповідав мені головний геолог заводу Володимир Бучинський, це не цільна пустота, а сукупність усіх видобувних камер. А камери мають від 10 до 200 тисяч метрів кубічних. Уявити собі їх величину важко. У такій камері може розміститися декілька дев'ятиповерхових будинків. Під багатоповерховою забудовою Стебника пустот немає. Ця частина міста не є в зоні впливу гірничих виробок. Це стосується і Трускавця. Межа підземних розробок знаходиться в 950 метрах від курортної зони. Однак зона впливу гірничих виробок зачіпає стару частину Стебника і Станелі. Під залізничною колією є охоронний цілик. Тут розробки велися з підвищеною вимогою до їх стійкості. Проте це не повинно заспокоювати. Тут необхідно інтенсивно вести закладання пустот. Частина їх на території рудника №2, заповнюється насиченими розсолами. Наскільки це безпечно, питання відкрите. Наприклад, колишній директор заводу, член-кореспондент Академії наук України, кандидат технічних наук Зіновій Варивода, говорячи про мокру консервацію рудника № 2 в одному інтерв'ю сказав: "Ситуація, яка зараз тут спостерігається, є насправді небезпечною, підземні виробки заповнюються без жодного контролю, що може привести, та й уже приводить, до масових карстопроявів, просідань поверхні" ("Воля громади", №34 за 2009 р.).

Не хотілося б розкручувати про Стебник черговий раз "страшилку", але від реалії ніде не втечеш. Ось як її змальовував у газеті "Шлях Перемоги" (№ 37 за 1998 р.) Данило Кулиняк: можливе розмивання міжкамерних перегородок (ціликів) "спричинить провал землі, а це в свою чергу призведе до техногенного землетрусу, за оцінками фахівців Калуського науково-дослідного інституту, силою до 8 балів. Він, цей землетрус, може стати катаклізмом загальноєвропейського масштабу. Тоді загинуть не лише рудник, місто Стебник і село Станеля, котрі знаходяться безпосередньо над шахтами, на "шахтному полі" - мало що залишиться й від Трускавця, Дрогобича, Борислава… спрацює принцип "доміно" - зруйнуються хвостосховища, в яких зберігається майже десять мільйонів кубометрів висококонцентрованих розсолів, твердих фракцій та інших відходів виробництва - і вся ця отруйна маса заллє прилеглі землі й потрапить у річку Дністер. Здригнуться Карпати, хвилі цього землетрусу прокотяться по всій Європі, сягнуть гірських масивів Піренеїв в Іспанії, спричинять сходження льодовиків у Альпах, руйнацію водосховищ та небезпечних промислових об'єктів Німеччини, Франції, Італії й інших країн…

Процес руйнування міжкамерних перегородок на Стебнику вже розпочався - виявлено деформацію блоків під залізницею, на вулиці Бориславська, Солець, під Білим Берегом. ….Отже, загроза екологічної катастрофи планетарного масштабу, у порівнянні з якою прорив дамби хвостосховища 15 вересня 1983 року й отруєння Дністра здається дрібною аварією, є суворою реальністю"… Наскільки це можливе в даний час, поведемо мову, коли йтиметься про рудник №2, з яким Д. Кулиняк пов'язує свою статтю.

Та повернімося до історії першого рудника на стебницькому підприємстві «Полімінерал».

Вода – головне лихо соляної шахти

Відомо, найгіршим лихом для калійних шахт є поява в них води. Її проникнення може призвести до розмивання ціликів – міжкамерних стояків, а отже до катастрофічного просідання поверхні, на якій стоїть місто і прилеглі до нього території.

Перші ознаки цієї небезпеки появилися ще у 1924 та 1938 роках. Неподалік великого мосту води річки Соляниці просочилися крізь тонкий в цьому місці захисний глинясто-гіпсовий шар і потрапили в порожнини копальні «Шиб на селі». Ріка наче провалилася під землю, пише у своїй книзі п. Дашко. З великими зусиллями аварію було ліквідовано.

У 1958 році на руднику №1 при свердлінні шпурів одного із вентиляційних горизонтів прохідники С. Мотика та його товариш натрапили на сильний потік води. Рішучими заходами гірників рудника її вдалося зупинити.

У 1961 році прохідники П. Стецишин та Й. Фаб’як знову нарвалися на потужний потік води. З ним боролися років десять, та остаточно не впоралися. До цієї води у 1978 році добавився сильний потік води з рудника №2, яку разом відпомповували в уже переповнене хвостосховище під Болехівці. Це, можливо, було тією «краплею», в результаті якої 15 вересня 1983 року дамба на хвостосховищі рухнула.

У 1994 році виток розсолів у вибої квершлагу 99/вент на першому руднику відновився. Витік води становив 30 м. куб. на добу. 22 вересня 1998 року витік зріс до 340 м. куб. на добу. А потім вона вийшла з-під контролю. Над рудником, а може і над містом, нависла страшна небезпека. Ось як про це розповідав доброї пам’яті колишній начальник дільниці водоподавлення Михайло Варивода: «22 серпня 1998 року вода стрімким потоком, прорвавши перегородки, пішла по гірничих виробках. Потік набирав сили, лютував. Ситуація була катастрофічною. Прокладений трубопровід міг пропустити не більше 250 кубів. А води прибувало понад тисячу кубометрів на добу. Брудний потік розсолів з вибою 99-го помчав квершлагом, по нахилу вийшов на першому горизонті, звідси по свердловині проник у пусту камеру і вийшов на другий горизонт і квершлагом «Західний-2» та стволу «Новий» ринув на четвертий горизонт. Тут зупинився, загрожуючи міжкамерним стоякам… Цей шлях, що пробив собі цей бурхливий потік. сягав до 2,5 кілометрів.

На ліквідацію аварії кинули всі сили. Люди від утоми, недоїдання, недосипання, без належного спецодягу, вимоклі до рубця падали з ніг, а не відступали. Днювало і ночувало на шахті все керівництво рудника – начальник Олександр Краснокутський, головний інженер Юрій Бардас, уся механічна служба дільниці, кріпильники, прохідники, гірники видобувних дільниць. У шаленому темпі вони прокладали два трубопроводи, встановлювали додаткові насоси. Гірники розуміли – як не вони, то більше нікому рятувати рудник, а може й більше – попередити страшну екологічну катастрофу, що нависла над Стебником, Трускавцем…

Приплив сил і бадьорості відчули, коли на допомогу прийшли бійці з гарнізону цивільної оборони, гірничорятувальний підрозділ Стебника Вони швидко провели водопровід з оцинкованих труб, встановили потужні насоси, якими через проміжні станції відкачували воду у хвостосховище. Катастрофи на цей раз вдалося запобігти…».

У 2003 році 2 квітня знову стався аварійний прорив розсолів, дебіт якого сягав 1100 м. куб. на добу. У серпні 2005 року тут вдалося поставити гідроізоляційну перемичку, яку почали будувати ще у 1999 році.

- За перемичкою ведеться постійний нагляд, - розповідає начальник першого рудника Михайло Яців, - Туди щозміни у повітряно-кільцевий відсік для опресування контакту «бетон-порода» підкачується солідол, завдяки чому водопритік через перемичку в даний час незначний.

За час витоку розсолів у товщі гірничих порід утворилися значні пустоти – карсти -. чотири з яких проявилися на поверхні. 15 серпня 2003 року утворилася воронка на дні штучного озера «Болоня», що лежало біля дороги на Трускавець. Вода через цю воронку проникла у шахту. Її засипали глинисто-цементною тампонажною сумішшю. Зараз цього озера уже нема. А за давніх часів тут, кажуть, були човники, люди відпочивали.

Перспективи є, а зацікавлення нема

Цікавимося у Михайла Тарасовича, що собою являє перший рудник зараз.

- У зв’язку із обмеженим фінансуванням природоохоронних заходів із держбюджету з 1 вересня 2009 року Стебницьке ДГХП «Полімінерал» реорганізоване в підприємство з безцеховою структурою управління. Підземний рудник №1 реорганізовано у гірничу дільницю №1. Зі складу дільниці виведено ряд служб – економічно-бухгалтерську, диспетчерську, маркшейдерську, а приєднано частину розформованого цеху електропостачання і зв’язку.

- Скільки гірників зараз працює на руднику?

- Колись було біля тисячі, а зараз всього 50. З них шість – інженерно-технічні працівники.

- Які роботи виконує ваш підрозділ?

- Дільниця здійснює комплекс обов’язкових природоохоронних робіт, спрямованих на забезпечення екологічної рівноваги у зоні своєї діяльності шляхом безперебійної відкачки розсолів із гірничих виробок у центральний водозбірник. Обслуговуємо гідроізоляційні перемички з метою ліквідації аварійних водопритоків, здійснюємо експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт обладнання, яке знаходиться на балансі дільниці.

- Чи може рудник при потребі видавати на-гора руду?

- Рудник припинив видобуток руди у травні 2003 року після обрушення частини будови середнього подрібнення. Вже тоді не знайшлося коштів на його ремонт. З того часу під впливом зовнішнього середовища «впав» склад руди, перевантажувальні вузли, конвеєрні галереї… Стаціонарне шахтне обладнання застаріло , бо не поновлювалося з 60-х років. А це вентилятори головного провітрювання, підйомні машини. Без них ніяк. Та й робітників провідних професій – прохідників, майстрів-підривників, комбайнерів та ін. уже немає..

. Словом, про видобуток руди на сьогоднішній день не може бути й мови.

- Що таке «зона вашої діяльності» або якою великою є зона шахтного поля вашого рудника?

- Шахтне поле першого рудника простягається від рудника №2 на сході до Доброгостівського лісу на заході, від міського парку у Стебнику на півночі до с. Станиля на півдні і займає площу понад 9 км. кв. Рудник має п’ять вертикальних стволів.

 «Новий» - розташований у центрі шахтного поля, обладнаний підйомами для видачі руди, спуску-підйому людей і матеріалів; має ходове відділення.

Ствол «Кюбек» - працює з 1852 року. У 1983 році розширений і поглиблений до 4-го горизонту - глибина 332 м. Обладнаний підйомом для людей і ходовим відділенням .Зараз не експлуатується.

Ствол «Ляриш» – вентиляційний, будівництво розпочате разом із стволом «Кюбек», запрацював у 1870 році. Поглиблений до 198 м., має ходове відділення.

Стволи «Західний» і «Південний» - вентиляційні, розташовані на флангах шахтного поля, мають ходові відділення.

Усі стволи знаходяться у задовільному стані і є запасними виходами із шахти на поверхню, за винятком ствола «Ляриш», який є запасним виходом між горизонтами.

- Скільки пустот має перший рудник і чи ведеться їх закладка?

- За час роботи на руднику утворилося 17,6 млн. м. куб. пустот, з яких 1,6 млн. м. куб. закладено. На даний час закладка пустих камер практично не ведеться.

- А чому не велася закладка відпрацьованих камер раніше?

- Цього не робилося за минулих часів, не передбачалося проектом у радянський час.

- Чи й далі є витік води у гірничі виробки?

- Є шість основних місць поступлення води в гірничі виробки рудника. П’ять з них перекриті гідроізоляційними перемичками. Водопритік через перемички хитається від 0,06 до 60 літрів води на добу. По стволу «Кюбек» поступає 45 л/добу. В середньому за місяць збираємо 5м.куб.води,яку накопичують у зумпфах - Якщо говорити про перспективи рудника - чи є тут запаси руди, що є придатні для промислової розробки, привабливі для інвестора, і взагалі, чи можливе його відродження?

Про перспективи можна говорити. Відомо, запаси калійних руд на нашому родовищі підраховані в геологічному балансі до глибини 1000 метрів. Вони значні - понад п’ять мільярдів тон запасів. При виробництві 1 – 2 мільйонів тонн продукції на рік їх вистачить на добру сотню літ. Інша справа з їх видобутком. Ще у 1987 році старший науковий співробітник Калуського філіалу ВНДІГу В. Поливко розробив теорію стійкості для наших камер і можливості видобутку руди на нижніх горизонтах, а це на глибині 350-400 метрів. Дійшли висновку, що без закладки пустот верхніх горизонтів неможливо працювати на нижніх, бо для цього необхідно значно збільшувати стояки (цілики). Отже, щоб приступати до промислового виробництва добрив, треба повністю відновити інфраструктуру рудника, по-друге – здійснити закладку пустих камер верхніх горизонтів. А на це потрібно великі гроші. Чи знає про проблеми стебницьких гірників, гірничо-хімічного підприємства, у склад якого входить і рудник №1, керівництво держави? Безперечно, знає. У свій час на підприємстві побували перший віце-прем’єр України В.Дурдинець, міністр промисловості України В. Мазур, прем’єр-міністр України В. Пустовойтенко, прем’єр-міністр, а нині Президент України В. Янукович. Після їх відвідин на якийсь час поліпшувалося фінансування природоохоронних заходів. А взагалі ці відвідини для Стебника практично залишилися непомітними.. Місту хоча б надали статус зони екологічного лиха.

- Все ж протягом останніх п’яти років Фонд державного майна робить спроби продати підприємство, як цілісний майновий комплекс, так і окремо перший рудник, – говорить Михайло Тарасович. - Приїжджали на оглядини як вітчизняні інвестори, так і зарубіжні – німці, італійці, росіяни, китайці. Фірма «Італкалій», наприклад, уже була витратила 4,5 мільйони доларів. Та Київ усе завалив. Виставив занадто велику ціну. Так, 17 липня 2010 року мав відбутися аукціон з продажу підприємства. Але через велику стартову ціну - 220 млн. грн. – зірвався. Тому поки-що все по-старому. Сподіваємося на те, що врешті-решт держава повернеться до нас лицем, такий інвестор знайдеться і рудник відродиться.

Андрій Говіщк, газета «Франкова криниця Підгір’я»

«Питне-рекреаційне» озеро та «оптимістичний песиміст» Петро Шумин

«Альфа-Плюс» і паралельний Трускавець. Райський куточок України. Трускавець: всі проблеми вирішуються одним махом!

Кожне з цих трьох речень могло б бути заголовком до публікації, на яку нас надихнули громадські слухання, котрі проходили 1 березня в приміщенні Народного дому згідно розпорядження міського голови № 29-р від 26.01.2012 р. Йшлося про детальний план забудови території, про котру не раз говорили і говоритимуть ще. Це ті 130 з чимось гектарів землі біля питного озера, котрі Трускавецька міська рада минулого скликання абсолютною більшістю голосів продала ТзОВ»Альфа-Плюс», котре є інвестором у питанні водопостачання та співзасновником ТзОВ «Трускавецький водоканал». Лише цього, 2012, року, «Альфа-Плюс» обіцяє дати для вирішення питання водопостачання міста понад 16 мільйонів гривень, про що сказав заступник міського голови Петро Нестерівський під час прес-конференції. Він, до речі, і був головуючим на громадських слуханнях, хоча майже не виступав. Зате із вступним словом виступив головний архітектор міста Олександр Грищенко, а найбільше довелося говорити, показувати, роз’яснювати, переконувати та відповідати на запитання автору проекту Петру Крупі, відомому нам вже з часу затвердження фантастичного Генплану Трускавця.

Озеро буде переведено із статусу питного в статус рекреаційного. Біля нього будуватимуться готелі, відпочинкові комплекси, ресторани, кафе-бари. А ще буде пляж на 2500 місць, будуть роздягальні, туалети, човнова станція, рятувальна служба. Це все – навколо озера. А детальний план забудови охоплює аж 150 гектарів, тож на захід від озера (Боберня) – котеджі, так звана біфункціональна забудова, сендвічна територія. Поміж ними – лісові смуги чи клапті, щоб було легше дихати як тим, хто живе постійно (тут житиме 1 тисяча осіб), так і тимчасовим жителям, тобто відпочивальникам (їх у плані – 1500). Котеджі – це малоповерхова забудова, біля кожного з них – діляночка в 10 – 12 соток, де можна і петрушку посадити, і мак посіяти (ой ні, мак сіяти заборонено). А поміж відпочинковою зоною та житловою – справжнісінька краса – спортивна арена, спортивні об’єкти, навіть чомусь музична школа. Добре загосподарює «Альфа-Плюс» і найпівденнішу частину територію біля дороги Уличне – Борислав. Тут проектанти передбачили зони відпочинку як для занять зимовими видами спорту, так і літніми (кінні та піші прогулянки).

Буде водопостачання та електроживлення, з каналізацією – жодних проблем, та все це не за рік-два, адже проект грандіозний, як мінімум на 10 років роботи. Чого вартує хоча б аква-парк з дитячим ухилом, який планують спорудити при впаданні річеньки Солониці в озеро.

А коли показали фільм (ролик), то аж сльози зависли на віях, таке прекрасне видовище – наче з картинок «Вартової Вежі». Та не всі піддалися емоціям та повірили в комп’ютерно розроблену ідилію, ряд запитань було із залу, де зібралися нечисленні мешканці вулиці Городище. Найбільш конкретні запитання задав секретар ради Петро Шумин, котрий зареєструвався на слухання як звичайний громадянин, як і автор цих рядків. Що буде з жителями, які вже проживають на цій території, з їхніми будинками? Вони органічно вписуються в краєвид, а перевага для них та, що вони зможуть нарешті приватизувати свої земельні ділянки. А що ж із водопостачанням, чи варто єдине резервне джерело водопостачання переводити зі статусу питного в рекреаційне? Варто, бо дрогобицький водоканал нам води дасть більше, ніж потрібно (при рівномірному відборі), а якщо ще відремонтувати мережі, в яких великі витоки, збудувати один резервуар на 10 тисяч кубів біля «Колиби» та понадіятися на стебницький водоканал, то проблем з водопостачанням не буде. Та попри всі запевнення Петро Шумин залишився «оптимістичним песимістом». Коли розкрили скриньку, щоб прочитати зауваження чи пропозиції, то вона виявилася пустою. Оце свідомість трускавецької громади – прокоментував таку «активність» секретар ТМР. Приступили до голосування. 14 за, 2 проти. Проект представлять для розгляду депутатам Трускавецької міської ради. Слухання, які тривали 45 хвилин (16.15 – 17.00), завершилися.

Володимир Ключак

Район визначився з пріоритетами

Голова Дрогобицької РДА Михайло Сендак провів прес-конференцію із журналістами регіону. Дату він обрав виняткову, таку, що буває лише раз на чотири роки – 29 лютого. Захід проходив у свіжесенькому, щойно зробленому для цієї мети приміщенні конференц-залу РДА, на третьому поверсі. Головна тема (офіційна) – пріоритети розвитку району на 2012 рік. Тема ж неофіційна (топ-тема, яка цікавила представників ЗМІ) – затримання за взяття хабара головного архітектора району п. Гребенюка.

Розпочав свою прес-конференцію пан Михайло із похвал іншому пану Михайлу – губернатору області Костюку. І господарник, і розуміє потреби регіону, і досвід має величезний. Компліменти рикошетом вдарили і по першому заступнику губернатора, Богдану Матоличу. Хто б сумнівався у його досвіді та позитивних якостях? – риторично запитував очільник району. А дійсно, хто б сумнівався.

Дрогобицький район цього року братиме участь в багатьох обласних програмах. Це і програма з розроблення містобудівної документації (зокрема, на мости – тема для району актуальна), і «Питна вода», і «Шкільний автобус» (в районі є 7 «Школяриків», ще як мінімум потрібно три), і розмежування земель державної та комунальної власності, і програма встановлення пам’ятних знаків на могилах воїнів УПА, і проведення протипожежних заходів для збереження пам’яток дерев’яної сакральної архітектури, і програми «Дитячий майданчик», «Спортивний майданчик», «Агропромисловий комплекс», і інші. Район заявки подав, співфінансування гарантує, а результат буде видно зовсім скоро.

Та є для влади району речі не менше важливі. Це пріоритети. І їх є три – пасажирські перевезення (Михайло Сендак обстоює кластерну модель), реформування медицини, захоронення твердих побутових відходів. Не вперше порушує ці теми Михайло Дмитрович, буквально на останній своїй зустрічі з журналістами в кінці грудня 2011 р. ці теми піднімалися і детально аналізувалися. «Ще Мирослав Глубіш мав намір побудувати сміттєпереробний завод», - пригадав Михайло Сендак і розповів, наскільки важко втілити в життя такі проекти. Самбір, Стрий разом зі всією Дрогобицькою агломерацією мають спільно під егідою ЛОДА засісти, щоб вималювати спільне бачення – аж тоді справа може зрушити з мертвої точки. Хоча Дрогобицька агломерація існує суто на папері, вона є недієвою, очолює її п. Головкевич, а мав би очолювати як мінімум мер якогось із міст регіону. А те, що робить в цьому напрямі міська влада Дрогобича (мався на увазі проект сміттєпереробного заводу з іспанцями), голова ДРДА охарактеризував так: «Доповідач дивиться на рисунок, як баран на звізди і нічого не розуміє, тож як він цей завод буде будувати?». Значно довше зупинився Михайло Сендак на темі реформування медицини. Зав’язалася дискусія, в результаті якої окремі дрогобицькі журналісти договорилися до того, що потрібно урологічне відділення переводити з Трускавця на базу районної п’ятої лікарні (вона знаходиться десь в районі НПК), бо у Трускавці «страшний бардак». Очевидно, що допустити цього трускавчанам не можна – навіть якщо статус лікарні втратимо, то нехай хоча б урологія в нас збережеться.

Та все це не так хвилювало представників преси, як найсвіжіша новина. Михайло Сендак відхрещується від своєї участі в корупційній схемі. Так, у понеділок, 20 лютого, о 18.10 відбулося затримання головного архітектора району. «Брала» його група на чолі із полковником УБОЗу. Викликали на допит багатьох працівників. Хабар – за позитивне рішення відносно земельної ділянки в 2 га в Михайлевичах. Порушено кримінальну справу. Випустили під заставу у 30 тисяч гривень. Сьогодні головний архітектор – на своєму робочому місці. Хоча, кажуть, написав заяву з повинною. Маємо прогноз, що засудять пана Гребенюка на два роки умовно. Багато хто про головного архітектора району – тільки позитивної думки. Бо ще під час роботи на стебницькому «Полімінералі» він заслужив собі репутацію людини порядної. Що ж сталося і чому пан Анатолій виявився крайнім – хто його знає?

Чи будуть в цій справі фігурувати перший заступник пана Сендака п. Винницький та голова райради п. Сікора? Михайло Сендак дипломатично ухилився від відповіді. «Я їм всім завжди кажу – не беріть хабарі, бо рано чи пізно будете сидіти!», - розповідає Михайло Дмитрович. Слухайте, трускавецькі чиновники, слухайте і мотайте на вус мудрі слова бувалої людини, котра бувала в кабінеті самого Кучми і винесла з цього кабінету на пам'ять про Леоніда Даниловича «його доброту», а також обіцянку звільнення Медведчука-молодшого з податкової у Львові, бо були там побори, хабарі, «лічильники».

Щиросердечно запрошував Михайло Дмитрович на каву всіх журналістів, а представника «Трускавецького вісника» ще й особисто. На жаль, ми змушені були відмовитися, адже була нагальна справа. Поступив сигнал, що в рідному Трускавці знову коїться щось недобре – не без участі влади. А ми, яко четверта влада, не можемо позбавити трускавчан права на правдиву інформацію. Бо як не ми, то хто напише правду про Трускавець?

Отже, Дрогобицький район вже півтора року очолює Михайло Сендак. Говорити, що є якийсь надпотужний стрибок чи економічне диво, не доводиться. Але й вміння тримати рівновагу та не падати в яму, коли в неї скочуються сусіди, зокрема міста, теж свого роду показник. Не все залежить від голови РДА, навіть хоча б по тих же пасажирських перевезеннях. Є розуміння та співпраця у керівника району з владою міст Борислава та Трускавця, а от з владою Дрогобича нема, хоч ти вбий! Один із виходів з цієї ситуації Михайло Сендак вбачає у проведенні реформ (в тому числі адміністративної). Та коли вона почнеться, скільки триватиме і які дасть результати, голова РДА прогнозувати не береться. «Якщо я цього не побачу, то може хоч Ви…», - жартує він. Та жарти жартами, а життя продовжується і пріоритети життя Дрогобицького району вже визначили. Їх затвердять на сесії районної ради в кінці березня. А вже 2 березня повинна відбутися позачергова сесія ДРР, суто політична.

Володимир Ключак

Дивний світ і прекрасні жінки Івана Проціва

Круговерть життя багато кого з нас спонукає набирати шалений темп. Усе треба встигнути: робота, дім, родина. Інколи стільки клопоту буває, що банальний відпочинок серед тижня здається маревом. Звісно, що йдучи на відкриття виставки до музею Михайла Біласа, куди минулого тижня завітали з власними доробками викладачі Львівської академії мистецтв, довелося визнати: мої думки наразі є досить далекими від мистецтва. Аналіз роботи за тиждень, плани на наступний. Такий самоаналіз тривав і під час відкриття: зроблено-не зроблено... Силуюсь перелаштуватися на мистецьку хвилю, відчути настрій - марно. Ще й на вулиці погода - не мед: відлига, вогко, холодно і незатишно. У свідомості - те ж саме: шваркотить, хлюпає міжсезоння.

Автоматично нотую думки і вислови організаторів, дослухаючись із глибин свідомості до слів, якими характеризують роботи львівських митців. Чую про пробудження, про очікування весни. Заклики пробудитися діють не одразу, - заколисують спогади про знайомства, доволі тривіальні розмови про підтримку митців, котрі вже давно не чекають нічиєї підтримки, про нові шляхи у розвитку мистецтва, ідеї молодих митців, які сприймаються на ура закордоном. Усе це вже, здавалося б, чула, багато чого вже бачила... Виповзти із рутини власної свідомості того дня було надто важко. Ще важче захопитися тим, про що вже чула сотні разів.

Не знаю, що саме змусило мене дослухатися до слів одного із львівських художників. Напевне вислів про метафоричний факт присутності людського серцебиття у картинах, частку енергетики і тепла, яку художник дарує глядачеві. Швидше за все спрацювала підсвідомість, бо захотілося якомога швидше відчути те дивне серцебиття та енергетику, яка провокує пробудження.

Нова виставкова зала у підвальному приміщенні старого музею заквітчана яскравими полотнами, зігріла світлом та теплом. Але справжній вибух барв, стилів, сюжетів відбувся саме під час перегляду представлених робіт. Цього разу тут було усе: і виважена філігранна класика, і занурена у підсвідомість розкішна абстракція. Але найбільше мою увагу, і, як виявилося згодом, увагу інших відвідувачів привернули роботи пана Івана Проціва. Мені і раніше вже доводилося чути про митця і бачити його полотна. Запам'яталися вони саме тому, що є в них частка схожості із моїм улюбленим диваком Сальвадором Далі.

Провідна тематика дивних, таємничих і дещо міфічних робіт: риби і жінки різних народів світу. Як вам, дорогий читачу, передати те відчуття, яке буквально «пришпилює» глядача до чергової чудернацької рибини, до образу упевненої і водночас ніжної незнайомки. Поміж ділом запитала у митця, звідки узялися риби і чому пише жінок? Іван Проців відповів не приховуючи: «Люблю жінок, бо у кожній із них є щось прекрасне. Це моя улюблена тема. А рибній темі колись передували дерева. Серія картин, кожна з яких - нова емоція, інший світ». І справді світ, котрий відкривають роботи художника, не просто інший, дивний чи таємничий. Він настільки неосяжний, що дивлячись у цю глибину менше усього на світі хочеться думати про сірість і дискомфорт, про усе те, що існує десь за межами картини. А ще, аж надто сильно захотілося бути жінкою, такою, якою вона є на картинах пана Івана - манірною, безтурботною, легковажною і таємничою водночас. Жінкою, яку просто люблять, бо у ній є щось прекрасне.

Галина Шумило, газета «Трускавецькурорт»

Старт сезону дано

Провівши перед міжнародним турніром у Дрогобичі товариську гру з ФК «Самбір» (м. Самбір) юні футболісти ФК «Трускавецькурорт» у доброму настрої приїхали до міста Котермака. Адже в доволі впертій, як на товариську зустріч грі трускавчани таки перемогли гостей з міста Самбора - 13:12. А, отже, розраховували на вдалий виступ і в Дрогобичі. Що з цього вийшло читайте далі.

Змагання міжнародного рівня за участі кількох команд з Польщі в місцевій ДЮСШ проводяться не вперше і є традиційними. Минулого року наша команда виступила напрочуд вдало та виборола третє призове місце. Поточного року першим суперником ФК «Трускавецькурорт» жереб обрав ДЮСШ м. Стрий. Поєдинок розпочався доволі оптимістично - уже в дебюті гри трускавчани повели в рахунку -1:0. Але, згодом, далася в знаки відсутність ігрової практики (усі добре знають, що в Трускавці якось дивно відносяться до місцевих дітей, пов'язуючи їх з меркантильним політиканством. Тож юні футболісти «Трускавецькурорт» окрім загальноприйнятих тренувань на свіжому повітрі про гру в спортзалі лише мріяли...) і надалі м'ячі влітали лише в наші ворота. Загальний рахунок - 1:4 за стриянами.

Звісно програли ми й «Галичині» зі Львова, тож наступного ігрового дня юні трускавецькі копуни змагалися за так званий «Кубок Надії», де теж не були найкращими. До слова скажу, що цьогоріч і господарі турніру дрогобичани також нічого не виграли, поставши перед рідною публікою геть непідготовленими до подібних баталій. Стосовно ж нашої команди, якій незабаром стартувати в другому колі Чемпіонату Львівської області, то футзальний турнір пішов хлопцям лише на користь. Все ж яка не яка ігрова практика здобута. Як бачимо, в Дрогобичі дітей не ділять на своїх та чужих, двері спортзалів відкриті, а тому подібні заходи проводяться без проблем.

За словами тренера команди Івана Павлика на міжнародний турнір до Дрогобича ФК «Трускавецькурорт» їхав власне для ігрової практики, і змагання розглядалися як підготовчі до більш серйозних випробувань у чемпіонаті. Попереду заплановано ряд товариських зустрічей, після яких визначаться основні склади обох груп команди, що наприкінці березня продовжать боротьбу за нагороди в першості Львівської області.

Віктор Стецько, газета «Трускавецькурорт»

Туберкульоз – хвороба смертельно небезпечна!

Туберкульоз – смертельно небезпечна хвороба. Нею страждають люди різного віку і статі. При цьому захворюванні можуть вражатися не тільки легені, але й інші органи: кістки, очі, шкіра, лімфатична і нервова системи. Збудником туберкульозу є особливі мікроорганізми - туберкульозні бактерії, які можуть потрапляти в організм людини різними шляхами. При кашлі, чханні, розмові хворого на туберкульоз у повітря потрапляють краплі його харкотиння і слини, в яких можуть міститися збудники туберкульозу. При вдиханні здоровою людиною такого повітря і відбувається зараження. Воно можливе також при контакті з хворим (через поцілунки, рукостискання) або при користуванні його речами.

Але разом з тим, слід пам'ятати, що охайний хворий, який дотримується гігієнічних правил і виконує призначення лікаря, безпечний для оточення.

Складна ситуація в Україні із захворюванням на туберкульоз зумовлена численними соціально-економічними та медичними факторами. Туберкульоз становить дуже велику загрозу тому, що передається через повітря. Бацили туберкульозу вбивають людей повільно і зсередини.

Більше 40 років тому були знайдені ліки, що знищують бактерії туберкульозу. Але навіть зараз ця хвороба вбиває більше людей, ніж коли-небудь у світі.

 Перелік важливих фактів про захворюванні: близько 90% дорослого населення, хоч і здорові, але інфіковані збудниками туберкульозу, і багато з них може захворіти за будь-яких несприятливих умов; кожні 10 секунд від туберкульозу помирає одна людина, причому усі смертні випадки можна попередити; коли людину з активною формою туберкульозу залишити без лікування, то від неї може заразитися 10-15 осіб за рік; 80% жертв туберкульозу складають особи у віці від 15 до 49 років, тобто найпрацездатніші та найрепродуктивніші роки життя.

Хотілося б також нагадати, що туберкульоз любої локалізації може проявити себе одним або декількома із 9-ти симптомів: 1. кашель на протязі 3 тижнів і більше; 2. зниження маси тіла; 3. загальна слабість і втомлюваність; 4. лихоманка або незначне підвищення температури тіла; 5. нічне потіння; 6. біль в грудній клітці; 7. задишка; 8. погіршення апетиту; 9. кровохаркання. Особи, в яких наявний хоча б один симптом. повинні звернутися для медичного огляду і рентгенологічного обстеження.

Важливе профілактичне значення мають щеплення, які проводяться всім новонародженим дітям на 5-7 день життя, а також дітям у віці 7 та 14 років, які мають негативну туберкулінову пробу.

Для своєчасного виявлення інфікованих мікобактеріями та хворих на туберкульоз дітей віком до 14 років їм щороку проводять пробу Манту. Позитивна проба Манту ще не означає, що дитина хвора на туберкульоз. Проте це є підставою для диспансерного спостереження у дитячого фтизіатра. Щороку лікарі стежать за динамікою і порівнюють результат проби з попереднім, якщо проба різко збільшилась, йдеться про її віраж, що свідчить про інфікування туберкульозною паличкою. Тоді дитина потребує лікування.

З метою профілактики туберкульозу кожен з нас (у тім числі – діти з 15 років) повинен щорічно здійснювати флюорографічне обстеження. До речі, таке обстеження є цілком безпечним навіть для людей, що потерпіли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

На жаль, багато наших краян не вважають за потрібне проходити флюорографію самі і відмовляються проводити пробу Манту своїм дітям. На тлі загрозливої епідемічної ситуації щодо захворюваності на туберкульоз у нашій країні таке рішення є, м'яко кажучи, нерозважливим. Адже туберкульоз на початковій стадії добре піддається лікуванню, у випадку ж запущеності хвороби може статися непоправне. Підступність туберкульозу і в тому, що часто він протікає безсимптомно, ніяк не проявляючи себе. Тому проба Манту на сьогодні - єдиний спосіб оцінити, у яких «стосунках» перебуває імунітет дитини з туберкульозною бактерією.

По м. Трускавцю ж кількість хворих активним туберкульозом, що знаходились на обліку в 2011р. в порівнянні з тими що стояли на обліку в 2010р. знизилась на 1,13%, з 42 вип. (197,5 на 100 тис. нас. ) в 2010р. до 37 вип. (174,54 на 100 тис. нас.) у 2011р.

Рівень захворюваності на туберкульоз органів дихання в 2011р. залишився на рівні захворювання в 2010р. і становить по 6 випадків з показником 28,2 на 100 тис. нас.

Для профілактики захворювання необхідно уважно ставитися до санітарних умов, в яких проживаєте ви та ваша дитина. Чистота - запорука того, що у вашому помешканні немає мікобактерій туберкульозу.

Важливо також вести здоровий спосіб життя (не палити, не зловживати спиртним), бути фізично активними, повноцінно і раціонально харчуватися. Загартування зміцнить імунітет дитини, який не допускає проникнення у організм збудників хвороб. Харчування дітей має бути вітамінізованим, містити достатню кількість білків, жирів, вуглеводів. Не можна пити сирого молока, купленого на базарі, а тим більше - придбаного у місцях стихійної торгівлі. Обережно треба ставитися до сиру та м'яса, купуючи ці продукти лише у тих продавців, котрі мають висновок ветеринарно-санітарної експертизи та пройшли медичний огляд в т.ч. флюорографічне обстеження. Піклуйтеся про своє здоров'я, адже туберкульоз - це одна з тих хвороб, які легше попередити, аніж потім тривалий час лікувати!

Соломія КРУЦ, лікар-епідеміолог Трускавецької міської СЕС

Виплата зарплати нижче рівня «бідності»

Про виплату зарплати нижче встановленого рівня підприємствами-«мінімізаторами» наприкінці лютого йшла мова на засіданні комісії при Трускавецькій міській раді «З питань виплати зарплати, погашення заборгованості та виплати зарплати нижче встановленого мінімального рівня», членами якої є представники міської ради та контролюючих органів міста. На заслуховування було запрошено 16 керівників підприємств-«мінімізаторів» і при цьому з’явилися лише 4 керівники: ТзОВ «Терен», ТзОВ «Медичний центр «Авель», ТзОВ «ТСБ», ТзОВ «Інтертранстур». Решту запрошених керівників проявили недисциплінованість, ігнорування вимогами законодавства та інтересами міської громади.

Як наголосив заступник голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у м.Трускавець заступник начальника інспекції Михайло Вуйко, за наслідками поданої звітності форми 1-ДФ за ІІІ кв. 2011р. встановлено 84 СГД – юридичні особи із 876, які зареєстровані в ДПІ у м. Трускавець, які виплачували середньомісячну зарплату на 1 працюючого менше рівня «бідності» - 960 грн., а це складає 9,5 %. По цих негативних показниках м. Трускавець займає одне з «перших» місць серед місцевих рад області.

Складається враження, що керівниками таких «мінімізаторів» повністю ігноруються вимоги законодавства, які носять «зобов’язуючий» характер про виплату зарплати не нижче встановленого мінімального рівня. Працівники цих підприємств займають мовчазну погоджувальну позицію, боячись втратити місця роботи і зарплату в приватного роботодавця. І не хвилюють нікого відрахування в міський бюджет та інші загальнообов’язкові державні цільові фонди. Напрошується логічний висновок про виплату не облікованої зарплати в так званих «конвертах», що наносить збитки та шкоду як громадянам так і державі.

На завершення Михайло Євстафієвич наголосив, що лише спільними зусиллями громадян та податкових органів, інших державних структур можна досягти позитивних змін на місцях. Про виплату заробітної плати "в конвертах" та виплату зарплати нижче встановленого законодавством рівня громадяни можуть повідомити ДПІ у м. Трускавець за телефоном довіри 5-17-30.

За наслідками поданої звітності форми 1-ДФ, публікуємо перелік таких підприємств-«мінімізаторів», які виплачували зарплату в 2011 році в розмірах дуже далекого від мінімального рівня 960 грн.

1. ДП «Будівельне управління № 47» ВАТ «Прикарпатбуд» - 88 грн.; 2. МКНВП «Трускавецьмінводмонтаж» - 558 грн. 3. ТзОВ «Терен» - 495 грн. 4. ПП «Олівер 999» - 578 грн. 5. ПП «Будресурс» - 524 грн. 6. ТзОВ «Дорсервіс» - 647 грн. 7. ТзОВ «Будресурс» - 363 грн. 8. ПП «Бойківчанка» - 490 грн. 9. ТзОВ «ТКС Менеджмент» - 125 грн. 10. ДП «Еталон Прикарпаття» ТзОВ «ТКС Менеджмент» - 89 грн. 11. ДП «Люкс» ТзОВ «Делакс плюс» - 44 грн. 12. ДП «Спектр» ТзОВ «Леополіс плюс» - 349 грн. 13. ДП «Гранд» ТзОВ «Делакс плюс» - 89 грн. 14. ДП «Лідер» ТзОВ «Леополіс плюс» - 96 грн. 15. ТзОВ «Трускавецька туристична агенція «Галінтур» - 906 грн. 16. ТзОВ «Юрген» - 929 грн. 17. ПП «Трускавецьке туристичне агентство «Європа» - 489 грн. 18. ТзОВ «За безпеку руху» - 314 грн. 19. МП «Вітязь» - 478 грн. 20. ТзОВ «Інтертранстур» - 344 грн. 21. ПП «Едіс ТЛ» - 500 грн. 22. ПП «Аморіко» - 550 грн. 23. ТзОВ «Дельта» - 633 грн. 24. ПП «Дельта - Т» - 552 грн.

Михайло Вуйко, заступник голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у м. Трускавець, заступник начальника інспекції

До уваги працедавців. Обережно – недобросовісні працівники!

У результаті проведення службового розслідування у санаторно-курортному комплексі «Женева» у Трускавці виявлено вагомі порушення зі сторони працівників, які займали посаду «швейцар», а саме Паніва Ігора та Стецівка Миколи. Виявлено, що вказані вище особи зловживали посадовими обов’язками та здійснювали незаконні дії, внаслідок чого завдано суттєвих матеріальних збитків підприємству.

Панів Ігор та Стецівка Микола звільнені з роботи відповідно до Трудового кодексу України, згідно статті 40 п.8 за розкрадання за місцем роботи та ст.41 п.2 за дії, що дають підстави до втрати довіри до працівника.

Будьте обережні при прийомі цих людей на роботу!

Адміністрація санаторно-курортного комплексу «Женева»

 

 



Обновлен 10 июл 2012. Создан 14 мар 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником