Трускавецький вісник № 32 (411) від 16 березня 2012 р.

 

Трускавецький вісник № 32 (411) від 16 березня 2012 р.

16.03.2011



 

У номері: Про "Нафтусю", Життєва дорога людини і храму, Із засідання Дскусійного клубу про архітектурі, багато анонсів, новини з Борислава, Презентація книги Зенона Філіпова "Мистецтво дрогобицької фотографії", Звернення влади Борислава до населення сосовно ситуації із водопостачанням, Виховний захід із СШ № 2.

Новини Трускавця та регіону

У неділю, 25 березня – громадські слухання

В середу, 14 березня, у Трускавці відбулися збори активу громадської організації «Клуб греко-католицької інтелігенції міста Трускавця», який діє при парафії святого Миколая. Вів засідання голова громадської організації Володимир Шиманський. Учасники засідання одноголосно ухвалили ініціювати проведення громадських слухань з приводу забудови навколо питного озера Трускавця. Громадські слухання, які були проведені з цього питання в Народному домі 1 березня, члени ГО «Клуб греко-католицької інтелігенції» вважають нелегітимними. Так, за словами виступаючих, біля двадцяти – тридцяти працівників водоканалу, значна частина з яких не є мешканцями нашого міста, не можуть виступати від імені всієї трускавецької громади. Нагадаємо, що на громадських слуханнях 1 березня «за» забудову навколо питного озера проголосувало 14 осіб, «проти» було двоє.

Присутні з обуренням зустріли інформацію про те, що на голову організації Володимира Шиманського дозволив собі підвищувати голос секретар ради Петро Шумин. Мова йшла про вимогу громадського активіста до секретаря ради роз’яснити ситуацію і довідатися, чому міська влада не захищає інтереси громади міста, а діє виключно в інтересах інвестора. Петро Шумин підвищив голос на Володимира Шиманського у стінах Трускавецької міської ради.

Під час зборів також пролунало ряд відомих у Трускавці прізвищ підприємців, які, на думку присутніх, брали участь у перепродуванні трускавецьких земель.

Отже, трускавецьку громаду запрошують на громадські слухання до Народного дому на неділю, 25 березня 2012 року (щоб встигнути зробити це перед сесією, котра запланована орієнтовно на 28 – 29 березня). Початок слухань – 14.00. Основне питання – недопущення забудови навколо питного озера. Детальнішу інформацію матимемо після наступного засідання оргкомітету, котрий ініціює ці громадські слухання і відбудеться на початку наступного тижня.

Нова версія локалізації міста Бич – попередника Дрогобича

Під час засідання Дискусійного клубу Дрогобича 15 березня 2012 року, темою якого були проблеми збереження історико-архітектурної спадщини Дрогобиччини, голова Асоціації фермерів Дрогобицького району Ярослав Янишин поінформував присутніх, що можливою локалізацією легендарного міста Бич (попередника Дрогобича) може бути урочище Метищі поблизу Доброгостова. Пан Янишин навів ряд доказів, які, на його думку, можуть свідчити про те, що ця версія не повинна принаймні відкидатися. Дана територія на даний час засаджена лісовим масивом (насадження дуба червоного), про це поінформував депутат Дрогобицької районної ради (фракція «За Україну») Василь Панів, який працює лісничим Доброгостівського лісництва. Урочище Метищі знаходиться у сторону від Доброгостова до Стебника, цікаве великими ярами, тут ніколи не проводилися жодні розкопки чи археологічні дослідження. Урочище має недобру славу серед мешканців, вважається аномальною зоною, тож цілком можливо, що до такого ставлення мешканців  спричинилася саме трагедія давньоруського поселення Бич.

Останки воїнів вартують гідного спочинку

У селі Верхні Гаї знаходяться поховання австрійських вояків часів І світової війни, котрі перебувають у жалюгідному стані. Про це на засіданні Дискусійного клубу Дрогобича 15 березня поінформував голова Асоціації фермерів Дрогобицького району Ярослав Янишин. За його словами, останки воїнів потребують гідного спочинку, тож влада Верхніх Гаїв на чолі із війтом Володимиром Ханасом має намір звернутися у комунальне підприємство Львівської обласної ради «Доля» за допомогою у вирішенні цієї проблеми.

Поховання часів Першої світової війни знаходяться і в селі Залокоть Дрогобицького району. Між селами Залокоть та Опака відбулися бої за участю січових стрільців, тож влітку цього року в Залокоті планують вшанувати належним чином полеглих січовиків. Про це повідомив депутат Дрогобицької районної ради Василь Панів. Оскільки місця боїв та поховання теж потребують дослідження, то депутат має намір від імені громади, котра його обрала, звернутися до ЛКП «Доля», щоб детальніше вивчити цю сторінку нашої історії.

Анонси подій у Бориславі

19 березня відбудеться перший етап Всеукраїнських змагань зі шкільного футболу «Євро-2012». Змагання проходитимуть на міському стадіоні «Нафтовик». Початок о 15.00 годині.

За інформацією начальника відділу з питань фізичної культури та спорту бориславської міської ради Володимира Рахеля 22 березня на базі дитячої спортивної школи відбудеться спортивний фестиваль «Нащадки козацької слави» за участі команд навчальних закладів міста. Організатори фестивалю: відділ з питань фізичної культури та спорту міської ради, відділ освіти міської ради. В програмі фестивалю відбудуться спортивні конкурси та естафети, а також вікторина на знання історії козаччини. Початок фестивалю о 15.00. Запрошуємо всіх бажаючих.

29 березня відбудеться чергова сесія Бориславської міської ради. В порядку денному: 1.Різне. 2. Питання щодо врегулювання земельних відносин. 3. Фінансові та інші господарські питання. Початок роботи сесії о 10.00 год.

В Дрогобичі презентували унікальну книгу Зенона Філіпова

Вчора, 15 березня, в дрогобицькій Галереї мистецтв пройшла презентація книги Зенона Філіпова «Мистецтво дрогобицької фотографії». Об’ємне кольорове 256-сторінкове видання є наслідком роботи всього життя знаменитого колекціонера. Зенон Філіпов, незважаючи на недугу, особисто взяв участь у презентації, котру вела п. Тетяна Федак, котра редагувала видння. Кліше для книги виготовляли в Німеччині.

У заході взяли участь багато відомих людей Дрогобича, відеосюжет можна подивитися на Трускавецькому Інтернет-телебаченні. Книгу видало дрогобицьке видавництво «Коло», її тираж становить 1 000 примірників, на презентації її можна було купити за 120 гривень і від бажаючих не було відбою, настільки цінним є це видання. І не лише для дрогобичан, але і бориславців, трускавчан, адже вміщені тут фотографії є раритетні, унікальні, часто в єдиному екземплярі.

 

Борислав не лише декларує, але і бере участь у програмах транскордонного співробітництва

В Бориславській міській раді значно пожвавилась робота з підготовки інвестиційних проектів. Так, як інформує відділ внутрішньої політики Бориславської міської ради, попереднім позитивним результатом є те, що місто отримало позитивний висновок та відповідне підтвердження щодо участі в конкурсному відборі в межах Програми транскордонного співробітництва «Польща–Білорусь–Україна». Про це повідомив перший заступник міського голови Борислава Руслан Зелінський.

За словами першого заступника міського голови Руслана Зелінського, «ми отримали підтвердження від спільного секретаріату Програми транскордонного співробітництва «Польща–Білорусь–Україна", що наш проект відповідає всім встановленим нормам та технічним вимогам і допущений до конкурсного відбору, який відбудеться до кінця цього року».

Місто Борислав та місто Жешув (Республіка Польща) спільно розробили проект в межах Програми транскордонного співробітництва "Польща–Білорусь–Україна". Зокрема, Борислав буде представляти заходи щодо берегоукріплення та запобігання руйнування мостів. Поляки – протипаводкову систему. Цим проектом у Бориславі заплановано провести відповідні заходи з берегоукріплення на площі Івана Франка, вул. Шевченка та вул. Д. Галицького.

Борислав починає святкувати ювілей

19 березня в міському Палаці культури міста Борислава відбудеться урочиста Академія, присвячена 625-річниці від часу першої писемної згадки про Борислав. В програмі академії: виголошення рефератів про історію міста; книжкова виставка «Ти найкращий куток в Україні – славне місто моє Борислав»; виставка робіт майстрів декоративно-ужиткового мистецтва міста Борислава; святковий концерт за участю творчих колективів і окремих виконавців міського Палацу культури та Дитячої школи мистецтв. Початок о 15 годині. Вхід вільний. Запрошуємо.

З наради у міського голови Борислава

Як інформує відділ внутрішньої політики Бориславської міської ради, 14 березня бориславський міський голова Володимир Фірман провів апаратну нараду з керівниками виконавчих органів ради, представниками державних виконавчих органів міста та місцевих засобів масової інформації. Основні питання – проблеми з водопостачанням. Так, до кінця цього тижня планується запустити другий насос, що дасть можливість збільшити тиск та подати воду на верхні поверхи багатоквартирних житлових будинків.

За інформацією начальника фінансового управління міської ради Юрія Петріва виконання міського бюджету за два місяці склала 77% до затвердженого бюджету 12 року та відповідно 85,8% до контрольних цифр Мінфіну. Причина такого невиконання полягає в тому, що відповідно до змін у податковому законодавстві від нас «відкололись» такі підприємства як: Бориславська експедиція Прикарпатського УБР, філія ПАТ «Укртелеком», Бориславська дільниця Долинського тампонажного управління та інші платники податків. «Звідси випливає реальна можливість незабезпеченості виконання міського бюджету»- підсумував свою доповідь Юрій Ігорович. Також за інформацією фінуправління місто отримало безвідсоткову позику та змогло вчасно виплатити заробітну плату працівникам бюджетної сфери.

За інформацією Віталія Лесика, начальника відділу освіти міської ради з 19 березня в усіх школах міста буде забезпечено безкоштовне харчування дітей-школярів 1-4 класів та школярів з найбільш незахищених сімей. Вартість харчування на одного учня склала 4 грн. Окрім того, В.Лесик проінформував міського голову про те, що відділ освіти провів усі необхідні тендерні закупівлі і в дошкільних навчальних закладах значно покращиться харчування. Зокрема, в садочки, чи не вперше за багато років, будуть закуповувати твердий сир, домашній сир, фрукти та овочі в достатній кількості.

В Бориславі – 24 виборчі дільниці

Відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» виконавчим комітетом Бориславської міської ради утворено 24 звичайні виборчі дільниці на постійній основі. За інформацією начальника відділу ведення Державного реєстру виборців Ярослава Дзіндзя на території Бориславської міської ради чисельність виборців складає 29754. «Цьогорічна кількість виборчих дільниць зросла на одну одиницю у порівнянні з попередніми виборами.» - додає Ярослав Михайлович.  Інформацію для «ТВ» надав відділ внутрішньої політики Бориславської міської ради.

 

Шевченка продовжують вшановувати

У Трускавці, як і в усьому нашому регіоні та по всій Україні, пройшло ряд заходів до вшанування Тараса Шевченка. Останнім акордом шевченківських святкувань стане концерт у Народному домі міста-курорту, який відбудеться у неділю, 18 березня, о 14.30. Організатори запрошують відвідати цей захід шановну трускавецьку громаду.

Власна інформація

Життєва дорога людини і храму

Пана Станіслава Чаплю у храмі чи біля нього можна побачити значно частіше, ніж вдома. Сказати, що в храмі є частинка його душі, не буде жодним перебільшенням. Адже відколи римо-католицька громада Трускавця розпочала боротьбу за повернення костела, якого радянська влада перетворила в руїну, він – тут, біля своїх братів та сестер по вірі, разом зі своєю громадою.

Коли в СРСР розпочався процес перебудови та гласності та послабилася атеїстична пропаганда, під зачиненими храмами почали збиратися на молитву вірні – вже не крадькома, не потайки, а відкрито. З 1990 року біля трускавецького костела Успення Пресвятої Діви Марії з його складною, непростою історією теж збиралися – і польські, і мішані сім’ї, які зберегли віру предків, вірність Святій Католицькій Церкві, духовну єдність з Апостольською Столицею. Їх було не так вже й багато – родини Дембських,  Медведєвих, Магур, Кантор, Райкових, Івушкіних, Возняків, Зомбіків, Стефанишин, Серебрій, Домбровських та інші.

Серед них був і пан Станіслав Чапля, тоді ще молодий будівельник, за плечима якого вже було багато досягнень, а попереду – перспектив. Уродженець прикордонних Мостиськ, у Трускавці він осів з 1969 року. Відколи римо-католики ввійшли до храму, пан Станіслав – у костелі. Тут його життя, тут він це життя мало не втратив, тут Господь його врятував і тут він служить. Адже служити Богу можна не лише в сані священика. Служити Богу може і повинен кожен вірний – там, де Господь його поставить, кожен на своєму місці. В сім’ї, на роботі, серед друзів та знайомих, а не тільки в церкві.

Хто бачив, як виглядав трускавецький костел років двадцять тому, той не може повірити, що це та ж будівля. Замість руїн – оновлений храм, неоготичний ззовні та необароковий зсередини. Замість занедбаного подвір’я – краще подвір’я в Трускавці і це теж не перебільшення. Влітку тут – як у Трускавці часів Яроша: пальми, екзотичні карликові деревця та квіти, розарій, підстрижені газони.

Окрім Служби Божої в костелі проводяться світські з першого погляду заходи – вечори органної та скрипкової музики, духовної поезії, співу, лірики. Пан Станіслав – їх незмінний ведучий ось уже десять років. Розпочинається вечір зустрічі з прекрасним.

- Дорогі друзі, дорогие друзья, drodzy przyjaciele, Ви знаходитеся в храмі, який був задуманий виключно як курортний храм ще в 1827 році. Спочатку це була невелика капличка, згодом виникла потреба розбудови приміщення. Розвивався курорт, збільшувалася кількість гостей-відпочивальників, які переважно були католиками, тож площу храму вирішили збільшити майже втричі. За часів Австрії курорт був зовсім невеличким, влада не була зацікавлена в його розбудові. Наприклад, щоб збудувати будиночок на 10 кабінок, де можна було приймати лікувальні води, потрібно було брати дозвіл аж у Відні. Особливо бурхливий розвиток курорту відбувається після 1909 року, коли курорт Трускавець викупив Раймунд Ярош. За двадцять років, з 1919 по 1939, у Трускавці постало 286 вілл, готелів та пансіонатів, кожна будівля – шедевр, архітектурне диво. В 30-х роках минулого століття Трускавець тричі отримував золоту медаль як кращий курорт Польщі. Якби ми сьогодні мали в Трускавці таку людину як Ярош, ми мали б чудо…

Мова пана Станіслава спокійна і водночас захоплююча. Слухаєш його – і наче потрапляєш в ті далекі часи. Ось до Трускавця приїжджає прем’єр Австрії з дружиною, ось президент Естонії, ось президент Туреччини, великий приятель Яроша та меценат курорту, слухає Службу Божу в курортному храмі. В храмі не тільки відправлялися Свята Меса, літанії та молебні, але й проходили вечори органної музики та співу. З 1921 по 1939 тут виступали знамениті співаки, зокрема кращий тенор Європи Ян Кепура зі своєю дружиною-угоркою Мартою Еггерт (97-літня співачка живе тепер в США). На взірець цих вечорів і відновив пан Станіслав традиційні зустрічі відпочивальників з високим мистецтвом класичного співу, класичної музики, поезією. Якщо на Службу Божу приходить щонеділі біля сотні осіб, то на ці вечори (відбуваються у вівторок, п’ятницю та неділю о 20.00) – значно більше. Відпочивальники з різних куточків України, Росії, Білорусі, Польщі та інших країн часто самі декламують поезію, грають на органі чи скрипці, хоча завжди тут грає піаніст Володимир Ковалишин, скрипаль-лауреат багатьох міжнародних конкурсів Євген Сов’як, співає Анна Нечай, солістка Львівського музично-драматичного театру. Тут грає і трускавецька скрипалька Наталія Петрів, співає трускавчанка Наталія Цехмейстер. Довгі роки тут виступала і викладач музично-педагогічного факультету Дрогобицького педуніверситету Олександра Тимків (до виїзду в Італію на постійне місце проживання). А у книзі відгуків поруч із численними записами українців, поляків, росіян – слова вдячності гостей з Німеччини, Англії, Франції, з-за океану.

- Після війни, - продовжує пан Станіслав, - костел у Трускавці закрили. Цінні картини французьких, іспанських та італійських митців (73 автентичні полотна, подаровані для храму відпочивальниками) були розкрадені, як і прекрасні вітражі, позолочені фігури, всі речі, які являли хоча б якусь митецьку цінність. Спочатку приміщення було передано місцевому колгоспу імені Шевченка під склад калійних добрив, які почали нищити споруду зсередини. Після шести років цього жахіття будівлю перетворили у дім атеїзму, так званий планетарій. Новій владі заважало те, що на будівлі був хрест. Хрести пиляли вночі, щоб ніхто не бачив. Та одна жінка, котра рано ходила на роботу в їдальню, бачила, хто спилював хрести на костелі. Малі хрести спиляли швидко, а з великим впоратися виявилося складніше, адже він був зроблений із надміцного металу. Тому споруду підпалили. Впала покрівля, не стало склепіння, вирубали колони, знесли балкон хору. Потім почали перебудовувати, на місці вівтаря зробили господарську частину, у приміщенні також збудували три туалети. Планетарій мав стати символом перемоги над Богом та Церквою. Та теперішній костел є символом поразки тих, хто захотів воювати проти Бога та його Святої Церкви. У храм ми ввійшли в 1991 році, правда, тільки в першу частину. А в другій до 1993 діяв ще планетарій. Після того, як влада нам віддала цю знищену варварами будівлю, розпочалися реставраційні роботи. В 2002 році храм було освячено нашим митрополитом Мар’яном Яворським.

До цього можна б додати ще історію тих двох людей, які зважилися підняти руку на святиню, які спилювали хрести. Один із них під час полювання отримав поранення шротом в око і помер у швидкому часі від запалення головного мозку. Другий натомість загинув від руки власного сина – отримав ножове поранення під час п’яної сварки, котра переросла в бійку. І таких історій є багато по всій Україні – кожен, хто піднімав руку на святе, хто брав участь у руйнуванні храмів, нищенні ікон, плюндруванні святих місць, святотатстві, не залишився без покарання. Часто за дії нерозумних батьків доводилося відповідати їхнім дітям і навіть онукам.

Через властиву йому скромність пан Станіслав опускає той момент, що всіма будівельно-реставраційними роботами керував саме він – і не просто керував, а виконував левову частку цих робіт. Розбивав з парафіянами штучно створені перегородки, наново будував колони, ліз по риштуваннях і штукатурив, ліпив, малював (кілька фресок в храмі – його робота), накреслив план подвір’я біля храму під кладку тротуарної плитки, розбив квітники, сам засадив їх, сам за ними доглядає, прибирає в костелі та біля нього, відкидає сніг, робив ремонт в будинку священиків-редемптористів, дбає про єдність в парафії, а також розповідає різним екскурсійним групам про Трускавець і про храм, роблячи це високопрофесійно та з душею.

Не згадує пан Станіслав і про те, як влітку 2006 року зірвався з риштування і впав на холодну тверду підлогу майже з-під самого склепіння. Був він в храмі сам-самісінький і тіло одразу почорніло, здавалося – ось і прийшов кінець. Та Бог не залишає тих, хто любить Його, довіряє Йому та надіється на Нього. Через півтора години після цього випадку до Стася зайшов в якійсь справі один знайомий, побачив це жахливе видовище, викликав швидку. Кілька надскладних операцій, в успіх яких мало хто вірив. Рани гоїлися на очах, «заживало як на ведмедеві», жартував лікар, а пан Станіслав знав – він ще так багато має зробити для храму. І вже через півроку після цієї трагедії він почав малювати у храмі.

Височіє в центрі Трускавця «польська» церква, храм, який давно перестав бути святинею одних лише поляків. Служиться Літургія і польською, і українською, з літа цього року отці Чину Найсвятішого Ізбавителя планують впровадити літургії ще й російською, а пізніше і англійською, адже місто – курортне. Тут моляться католики з Польщі, України, Росії, Білорусі, Німеччини, Англії, сюди приходять православні, протестанти, євреї. Сюди заходять і невіруючі, душа яких є спраглою істини. Сюди можна зайти просто з цікавості, а залишитися у твердій вірі, що Бог існує і що він любить нас.

Пан Станіслав Чапля, який дивовижно схожий на святого отця Піо з Італії, із молодечим запалом вибігає по сходах хору, щоб переконатися, чи добре настроєний справжній духовий орган, який прибув до Трускавця з місцевості в Західній Німеччині. Довгі роки на вечорах органної музики збирав пан Станіслав гроші, щоб придбати цей орган. Нелегка це була справа, якщо врахувати, що вхід на вечори – безкоштовний, а пожертви – суто добровільні.

Дивлячись на нього, стає зрозуміло, що фраза «святим може бути кожен» є істинною. У нього є сім’я: улюблена дружина Катерина, син Андрій, донька Ліля, невістка, зять, онуки – всі вони пишаються таким чоловіком, батьком, дідусем. Майстер на всі руки, ніколи не кричить, не підвищує голосу, завжди дасть цінну пораду. Інколи вдома він тільки ночує – коли в костелі є якась нагальна робота, то виконує її він з ранку до пізньої ночі, з перервою тільки на Службу Божу. Багато друзів вважають його диваком – міг би заробляти чималі гроші, робити професійну кар’єру, адже будівельник він високопрофесійний, унікальний практик із величезним досвідом, таких зараз бракує. Та він обрав дорогу до храму. Тож недаремно за свою вірність Церкві та служіння Богу у світському стані пан Станіслав удостоєний високої церковної нагороди – з рук львівського Митрополит Мечислава Мокшицького він отримав орден блаженного Якова Стрепи, патрона Львівської Архідієцезії РКЦ.

Довга та непроста історія трускавецького костела. Складна та надзвичайно цікава і захоплююча історія пана Станіслава. Неначе нитки вишитої сорочки переплітаються ці дві історії, в яких – і печаль, і радість, і падіння, і миті слави та величі. А над усім цим – торжество Божої правди. Правди, яка в кінцевому результаті завжди перемагає брехню та обман. І приклад цьому – воскресіння римо-католицької святині у Трускавці.

Володимир Ключак

Архітектурна корупція чи корупційна архітектура?

Четверте за порядком засідання Дискусійного клубу в Дрогобичі можна назвати найбільш вдалим. Адже тема і актуальна, і така, що може об’єднати владу та опозицію – «Проблеми збереження історико-архітектурної спадщини Дрогобиччини». Цього разу влада не проігнорувала засідання, варто назвати присутність хоча б гостей зі Львова – двох заступників начальника управління архітектури та містобудування Львівської обласної державної адміністрації Андрія Левика та Романа Онишка. Дрогобич представляла головний спеціаліст із питань збереження культурної та архітектурної спадщини відділу культури Дрогобицької міської ради Галина Луцька. Був запрошений і головний архітектор Трускавця Олександр Грищенко, та він не зміг прибути, бо був на лижах. Натомість архітекторів та знаних людей у залі не бракувало. Назвемо тих, хто взяв активну участь у дискусії: ведучий дискусійного клубу, редактор газети «Тустань» Анатолій Власюк, голова Товариства «Юрій Дрогобич» Володимир Кондзьолка (дякуємо принагідно пану Володимиру за надані для нашого вісника унікальні фотографії), голова ДМО Української партії Олег Косик, який виступав у ролі експерта, архітектори Остап Федоришин, Володимир Кушнір, Ростислав Кривко, п. Сметана, депутати Дрогобицької міської та районної ради Володимир Ямельницький, Петро Суда, Роман Курчик, Василь Панів, Любомир Сікора, знамениті громадські діячі Хосе Турчик, Сергій Розора, Ярослав Янишин, Марія Прим’як, Святослав Сурма, Святослав Грабовський, Юрій Біда, Олег Дукас, Анатолій Тимощук, представники преси.

Пан Олег Косик на слайд-шоу продемонстрував, які ж унікальні архітектурні перлини є в місті Дрогобичі, яким було місто за часів Польщі, але й зупинився на ряді об’єктів, які кричуще не вписуються в архітектурні ансамблі, вносять дисонанс, дисгармонію, а простіше – не личать Дрогобичу. Невдалі конструкції металопластикових вікон чи дверей, половинчасті ремонти, кричуща реклама, знищені дахи, відсутність будь-якого смаку при фарбуванні сусідніх об’єктів (а є й випадки, коли фасад одного об’єкту помальований на зелено, а інші три сторони будівлі коричневою чи жовтою фарбою. Та це ще не все. Деякі пам’ятки архітектури ремонтуються роками, та результату нема, а є лише відмивання коштів (за приклад наводилася хоральна синагога, в яку хасиди вклали колосальні кошти, а хитрі людці тільки дах відремонтували, обманувши таким чином всю єврейську громаду міста). За приклад архітектурного неподобства було вказано ситуацію із церквою святого Юра, яка загороджена приватними будиночками, яка вже ось три роки ніяк не може потрапити у список ЮНЕСКО. І хоча культову споруду почали ремонтувати, та сталося це тільки після ініціативи знизу, про що розповів детально підприємець Юрій Біда.

За приклад дбайливого ставлення наводили Європу і Польщу зокрема, нарікали на причини стану речей, та ведучий час від часу закликав шукати не винних, а шляхів виходу. І тут виявилися досить цікаві речі. Виявляється, проблеми, які порушували в Дрогобичі, є майже в кожному місті. Генплан залишається тільки на папері, кожен старається обійти закон як лишень може. Якщо питання важко вирішити на рівні Дрогобича, його можна вирішити у Львові, якщо не вдається у Львові, то в Києві точно посприяють, за додаткову плату, звісно ж. Депутатам надаються земельні ділянки під садівництво чи городництво, а потім там виростають будинки і часто такі, що зовсім не пасують до ландшафту. А про збереження історичного обличчя центрів міст ніхто навіть не думає. Дрогобич є яскравим прикладом цьому, коли в історичному центрі торговий комплекс на торговому комплексі. Фактично дрогобицький базар тягнеться від Ратуші через Малий Ринок, через новий ринок, який буде в колишньому «Прометеї», через ринок, який постає на місці громадської вбиральні, попри «Рукавичку», біля якої не вирішено питання потоків ні транспортних, ні пішохідних, і через всю вулицю Пилипа Орлика далеко поза автостанцію, включаючи до цього ту частину «шанхайчиків», що знаходяться на початку вулиці Володимира Великого.

Та повернімося до знакових архітектурних споруд Дрогобича. Будинок Яроша, ратуша, костел та дзвіниця біля нього, знана ще як оборонна вежа, шпихлір, сільзавод, палац мистецтв, будинок школяра, прокуратура, будинки відділів освіти та охорони здоров’я, університетські споруди, бальнеологічна лікарня, церкви – наче в калейдоскопі проминає Дрогобич, який можна і треба показати Україні, світові. Але про що мова, коли навіть в області не дуже хтось щось знає про Дрогобич (про це вів мову представник львівської туристичної компанії). Сергій Розора теж задав досить риторичне запитання – чому відпочивальники із Трускавця на вихідні їдуть або на свині на Самбірщині дивитися, або молоде вино із пластикових бочок на Закарпатті пити, а Дрогобич під боком їх не цікавить?

Найкращим виступом можна було б назвати промову пані Марії Прим’як. Ця промова стосувалася і недбалості попередньої дрогобицької влади, коли цільово жертвувані меценатами на порятунок церкви святого Юра кошти витрачалися на інші потреби, і історії будинку Яроша, який власник Трускавця викупив у братів Шпіцерів, і  затіненого деревами величного дрогобицького костьолу, і відсутності нормальних та доступних довідників та путівників, і варварського вчинку із рестораном «Україна» (там австрійський інтер’єр зберігся навіть в радянські часи, а вже за незалежності приміщення перетворили на склад секонд-хенду), і втрачених дрогобицьких старих аптек, не кажучи вже про можливість залучення коштів на порятунок пам’яток єврейської чи польської культури у багатих представників цих національностей, в тому числі і в Україні (для прикладу, називалися прізвища Коломойського, Вексельберга). Володимир Кондзьолка зауважив, що спадщину Дрогобича не потрібно ділити на польську, австрійську чи українську, а спільно дбати про її збереження та примноження. Пан Анатолій Тимощук поставив досить цікаве запитання: чому австрійці, поляки, німці не залишали на стінах написів, а молоді українці своїми графіті розмальовують стіни архітектурних пам’яток? Кому потрібне таке «увіковічення»? Пан Хосе Турчик висловився більш образно: «Найбільші злочинці від архітектури живуть в Дрогобичі» та з болем у серці розповів про ситуацію навколо сіль заводу, який дійсно може стати окрасою туристичного маршруту. А до речі, чи є ті туристичні маршрути, чому не розробити маршрути шляхами Франка, Коваліва, схему найбільш цікавих в архітектурному та історичному плані сакральних споруд? На жаль, маємо мало інформації, в нас багато говорять, бо всі розумні, а в наукових бібліотеках та архівах Львова більшість відвідувачів – іноземці. Для прикладу, щоб знайти максимум інформації про архітектурні перлини сіл Дрогобицького району, варто пошукати книг, виданих у Польщі, про що сказав у своєму виступі Ярослав Янишин.

На засіданні Дискусійного клубу піднімалися і інші питання – недосліджені провалля та підземні ходи в Дрогобичі, хоча є такий ресурс як педуніверситет та його істфак, нищення реліктів (якщо в 1960-х роках у Дрогобичі було понад 300 екзотичних реліктів, то тепер залишилася одна лише магнолія), глум над історичною пам’яттю, коли за пам’ятником розстріляним воїнам УПА знаходиться розважальний заклад. Згадали і про висаджені 100 тисяч дерев та кущів – де вони?

Ніхто не дотримується правил забудови, архітектурна анархія породжує підозру щодо архітектурної та біляархітектурної корупції. Містобудівна рада не рекомендує – депутати приймають, рекомендує – не приймають. Як зазначив пан Остап Федоришин, біля 90% пропозицій архітектурної ради не враховуються або ж ігноруються. Отак і є, що громада має свою думку, а чиясь особиста доцільність запросто переважує шальку терезів на свою користь. Тоді і виникає «корупційна» архітектура від «нових» дрогобичан, коли власник плювати хотів і на думку сусідів, і на думку громади, наслідуючи «нових українців» з анекдотів. А Дрогобич невпинно європеїзується євровікнами, глобалізується відмовою від національного українського чи польського стилю, надіється у питанні вирішення цього та інших питань на вихідця з краю – міністра культури Михайла Кулиняка. Кажуть хтось там думкою багатіє, тож на Дискусійному клубі можна було думками ділитися. І ділилися ці думки, наче одноклітинні (амеби, інфузорії), може буде тих думок багато та й дійдуть вони до свідомості кожного – шануймо, що маємо. Бо найчастіше починаємо шанувати, коли втратимо. А втрачено вже багато.

Володимир Ключак

Передати Україну крізь віки

Незвичайний захід відбувся у середу, 14 березня, в Народному домі Трускавця. Перед членами Товариства політв’язнів та репресованих виступили діти – учні 2-А класу НВК «СШ № 2-гімназія» (класний керівник – Галина Буган). Захід «Моя Україна» не був довготривалим у часі, та за якихось 20 хвилин діти зірвали не одну бурю аплодисментів. Адже мали вдячних глядачів та слухачів – тих, хто не так говорить про Україну, як живе нею. І якщо історії про трьох братів (Тризуб, Прапор та гімн) виглядали дещо наївними та далекими від історичної правди, то цього ніяк не скажеш про інші питання, які піднімали у своїх виступах діти. Адже окрім національного є ще питання духовні, соціальні, екологічні.

«Славлю Господа, славлю Господа, славлю я Творця в кожну мить, Хай ця пісенька, наче ластівка, в небеса до Бога летить», - співали діточки під акомпанемент вчительки музики Анни Петровської, а у політв’язнів та репресованих на очі наверталися сльози. Адже за радянської доби не лише Україну старалися вирвати з їхніх сердець кляті червоні кати, але й віру у Бога, Творця Всесвіту.

А ось уривок пісні на екологічну тематику: «Від бруду стогнуть ріки, стоять в журбі поля, забруднене повітря і скривджена земля. Людино, схаменися, спинися хоч на мить, навколо озирнися, невже так можна жить? І зимою, і літом пам’ятаймо я і ти – треба нам природу берегти. Щоб сміялись діти і цвіла моя земля, будем світ любити – ти і я».

А як гордо та піднесено промовляли слова національного гімну всі разом – і малеча, і старенькі згорблені постаті зі зморщеними, наче печені яблука, обличчями.

Невидима нитка поєднала в цей день старше покоління і юних українців та україночок. Товариство політв’язнів та репресованих у Трускавці налічує біля півсотні осіб, та й то частина з них – вже діти політв’язнів та репресованих, адже не всі старенькі доживають до глибокої старості після поневірянь у Сибірі, Казахстані, та й роки беруть своє. Та ті, що прийшли, раді, що у школах Трускавця займаються національно-патріотичним вихованням, що підростаюче покоління зможе у своїх серцях пронести Україну та передати її нащадкам так, як зробили це вони – в роки воєнного лихоліття, сталінського терору, русифікації, атеїзації, соціально-економічного гноблення. І хочеться вірити, що в умовах незалежної України любов українців до рідного народу, краю, держави не буде меншою, ніж була вона у наших предків, які відходять у засвіти…

Володимир Ключак

Значення автохтонної мікрофлори у формуванні лікувальних активних речовин мінеральної води «Нафтусі»

Перші спогади про Трускавець, як місце, де знаходяться мінеральні джерела, датовані 1469 роком, цілющі властивості яких вперше описав в 1578 році королівський лікар Войцех Очко. На цей час це були природні джерела, що розвантажувалися самовиливом. Геологорозвідувальні роботи в цій місцевості стали проводитися дещо пізніше, на початку XIX століття, у зв'язку з пошуками нафти і завершилися успішно. На теренах Трускавця і його околиць, окрім виварювання солі, з 1805 року стали видобувати озокерит і нафту.

180 років тому, в 1827 році була побудована перша водолікарня на 8 кабін, таким чином Трускавець офіційно стає водолікувальним курортом.

Хімічні дослідження мінеральної води "Нафтуся" вперше провів львівський вчений-аптекар і хімік Теодор Торосевич, які були опубліковані в 1836 році. У 1849р. вийшла в світ праця Т.Торосевича про мінеральні води Галичини та Буковини, де автор вперше звернув увагу на нафту, що міститься у «Нафтусі», і вважав її не випадковою складовою лікувальної води курорту. Таким чином, було започатковано систематичне вивчення цієї цілющої, і в той же час непізнаної до кінця води "Нафтуся". З того часу, крупинка за крупинкою, по мірі розвитку фундаментальних та прикладних досліджень, зростають наші знання про цю мінеральну воду, що очолює цілий клас природних мінеральних вод з підвищеним вмістом органічних речовин.

Основні результати досліджень, проведених до початку 80-их років XX століття, стосувалися вмісту органічних речовин та їх генезису. Макрокомпонентний склад мінеральної води "Нафтуся", по Б.Радзішевскому (1881 р.) і Л.Мархлевському (1925 р.), є таким самим, як і в наш час. Більшість авторів [1-3] висловлюють думку, що лікувальна дія мінеральної води "Нафтуся" зумовлена її органічною складовою. Дослідники, в основному, вказують на присутність окремих класів органічних речовин, та на труднощі у визначенні їх кількісного вмісту. Кількісний вміст органічних сполук, хоча би пофракційно до теперішнього часу є невідомим.

В 1904-1918 рр. лікарями К.Гарусом та Т.Прашилем вперше було зроблене припущення, що основним лікувальним фактором води "Нафтуся" є нафтові органічні речовини. Автори вказують на вміст до 30 мг/л органічних речовин у воді джерела.

На протязі 1973-1981 рр. над вивченням гідромінеральної бази курорту особливо інтенсивно співпрацювали лабораторії: сектору гідрогеології Інституту геології АН УРСР під керівництвом А.Є.Бабинця (м. Київ), горючих копалин АН УРСР (м. Львів) під керівництвом Й.В.Грінберга, органічної хімії (м. Трускавець) під керівництвом А.П.Ясевич і А.Г.Конторович та Інституту бактеріології і вірусології АН УРСР (м. Київ) під керівництвом В.Я.Масумян, Й. В. Гринберг, А. П. Ясевич [2] дали загальну характеристику органічних речовин "Нафтусі", вивчали їх генетичний зв'язок з органічними речовинами водовмісних порід та бориславською нафтою.

Особливістю Трускавецького курортно-рекреаційного комплексу є поєднання багатющих гідромінеральних ресурсів. Ні один з курортів світу не має такого розмаїття мінеральних вод - від маломінералізованих з наявністю органічних речовин до високомінералізованих розсолів. Рідкісна різноманітність корисних копалин, сконцентрованих на порівняно невеликій території, зумовила утворення унікальної мінеральної води «Нафтуся» та інших цінних за хімічним складом мінеральних вод - із вмістом органічних речовин, сірководневих, хлоридно-натрієвих, сульфідно-кальцієвих, йодобромних та інших компонентів

Мінеральна вода "Нафтуся" - гідрокарбонатно-кальцієво-магнієва, є складним природнім комплексом мінеральних солей, мікроелементів, автохтонних мікроорганізмів і розчинених полярних і неполярних органічних сполук в кількості 10-20 мг/л у перерахунку на органічний вуглець. Останніми вода насичується підчас циркуляції в бітумінозних породах, а неполярні (гідрофільні) речовини є продуктом їх мікробної біотрансформації.

У мінеральних водах, які вміщують органічні речовини, завжди розвиваються м/о. У водах типу "Нафтуся" у 1 мл міститься 1,5-3 млн. бактеріальних клітин автохтонної мікрофлори.

Перші мікробіологічні дослідження слабомінералізованих вод Трускавецького родовища були проведені у 1958 році Білянським Ф.М. Автор виявив наявність сульфатредукуючих м/о у мінеральній воді джерела "Нафтуся" №1. Пізніше Крашеннікова С.А. виділила найбільш активні фізіологічні групи м/о з того ж джерела "Нафтуся" №1. До них віднесені денітрифікуючі, сульфатредукуючі, тіоновокислі та бактерії, руйнуючі феноли, бітуми і гуміни.

Співробітниками Одеського НДІ курортології було виділено з вод типу "Нафтуся" 14 фізіологічних груп м/о, з яких специфічними визнані вуглеводневоокислюючі, сульфатредукуючі і тіоновокислі бактерії. Виходячи з цього, були запропоновані критерії мікробіологічної оцінки вказаних вод [2].

У подальшому співробітниками інституту мікробіології та вірусології НАН України описано видовий склад основних груп м/о води Нафтуся, виділено 900 штамів бактеріальних і дріжджових культур. Бактерії, які засвоюють вуглеводні, віднесені до роді Pseudomonas, Bacillus, Nocardia, Corinebacterum, Arthrobacter, Micrococcus. Виділені 68 штамів дріжджів, з яких 55 засвоювали насичені вуглеводні і нафтенові кислоти. На основі отриманих даних висловлена думка, що мікрофлора відіграє важливу роль у хімічних перетвореннях органічних речовин вод типу «Нафтуся» і формуванні їх газового складу.

Думка  мікробіологів  про  те,  що  автохтонній  мікрофлорі належить  важлива  роль у  формуванні лікувальних  активних речовин "Нафтусі",  має  вагому  основу.   Особливістю  "Нафтусі» є її низька мінералізація (до 0,76 г/л), що відповідає іонній силі води 0,01.  Це означає, що при слабколужному рН (7,2-7,5) 90% гідрокарбонатних солей знаходяться в стані дисоційованих іонів, що  сприяє  нормалізації електролітного гомеостазу,  порушення якого є одним із чільних чинників нирковокам'яної хвороби [1].

Однією з основних властивостей "Нафтусі" є виражена сечо- і жовчогінна дія. За силою діуретичної дії "Нафтуся" не має собі рівних. При внутрішньому застосуванні вона гальмує виділення АДГ і, тим самим, сприяє підсиленню діурезу. Знеболювальна дія "Нафтусі" зв'язана з наявністю в ній речовин, які обумовлюють симпатикоміметичний ефект, а також з іонами магнію, які чинять спазмолітичну дію.

Гепатотропність "Нафтусі" загальновідома. Під дією цієї води збільшується швидкість поглинання кисню мітохондріями гепатоцитів, підвищується функціональна активність гранулярного ендоплазматичного ретикулуму, що створює сприятливі умови для синтезу РНК і регенерації тканини печінки. Вода виявляє виразну жовчогінну дію зі збільшенням холато-холестеринового співвідношення, що знижує імовірність утворення та росту жовчних конкрементів.

"Нафтуся" володіє виразним гормономодулюючим ефектом, а стимульовані нею гастроінтестінальні гормони покращують трофіку епітелію травного каналу. Властивість "Нафтусі» підвищувати адаптаційні можливості організму, стимулювати клітинні системи гідроксилювання, і, цим самим, підвищувати детоксикаційну можливість печінки, фагоцитозу та інших показників неспецифічної резистентності організму сприяє досягненню хороших показників курортного лікування та медичної реабілітації хворих.

На курорті Трускавець є ряд інших мінеральних вод, які застосовуються в поєднанні з "Нафтусею" чи без неї при захворюваннях травної системи

Мінеральна вода джерела № 1 («Марія») вживана за 60 хвилин до їди викликає виразне зниження секреторної і кислотоутворюючої функції шлунку, сприяє розрідженню слизу та його евакуації зі шлунку, а також; зменшенню запального процесу та спазму травного каналу.

Мінеральна вода джерела № 2, відома під назвою «Софія», вживана за 15-20 хв до їди, сприяє відновленню секреторної і видільної функції шлунку, кишкового травлення, ферментовиділення і стимуляції перистальтики кишечника.

Мінеральна вода джерела № 4 («Барбара») хлоридно-сульфатна натрієво-магнієва з мінералізацією 350-380 г/л, застосовувалася раніше в, бюветі мінеральних вод у чотирьох розведеннях при захворюваннях органів травлення. В останні десятиліття ропа з ідентичним хімічним складом і мінералізацією є вихідним продуктом одержання сухої солі «Барбара», котра використовується при «сліпому зондуванні» чи для, так званого, беззондового дренажу у хворих хронічним холециститом, дискінезією жовчних шляхів, колітом.

При лікуванні урологічних хворих використовується одна з основних властивостей "Нафтусі" - виражена сечогінна дія. Не менш важливою є протизапальна дія, завдяки бактеріостатичним якостям автохтонної мікрофлори та розчинених у ній органічних речовин. Дезінтоксикаційна дія "Нафтусі" полягає в посиленні виведення із організму ряду шлаків і недоокислених продуктів обміну речовин. Перелічені властивості "Нафтусі" та їх вплив на організм надають цій воді особливої цінності як засобу для лікування хворих з патологією сечових органів та порушенням обміну речовин [3].

В роки після чорнобильської катастрофи люди посилено шукають шляхи швидкого виведення радіонуклідів. Десятки тисяч потерпілих, які проживають на радіаційне забруднених територіях, мають у своєму організмі підвищену активність радіонуклідів, що свідчить про постійне споживання харчових продуктів, а можливо і води, з вмістом радіонуклідів.

Властивість до детоксикації підказує вірогідну ефективність "Нафтусі"  при  радіаційному  синдромі.   Крім  того,   властивість цієї   води   до   комплексоутворення   з   іонами   важких   металів сприяє    видаленню    із    організму    радіоактивних    речовин і ксенобіотиків. Також встановлений розвиток під дією "Нафтусі» неспецифічної  реакції  адаптації,  імунологічної  реактивності і росту активності ферментів антиоксидантного захисту організму. Все це сполучається з відсутністю побічних негативних ефектів і мінімумом протипоказань при вживанні як дорослими, так і дітьми.

Отже, мінеральна вода "Нафтуся" є не тільки цілющою, але по своїй суті - унікальною.

Впродовж 2007 року проводилися визначення наступних груп автохтонних мікроорганізмів:

вуглеводеньокислюючих (ВОМ);

сульфатредукуючих (СР);

тіоновокислих (Тк).

Вуглеводеньокислюючі, сульфатредукуючі і тіоновокислі мікроорганізми належать до специфічної автохтонної мікрофлори мінеральної води "Нафтуся" Трускавецького родовища.

Їх роль полягає у формуванні якісного і кількісного складу гідрофільних органічних речовин мінеральної води "Нафтуся" (1, 2), завдяки високій питомій активності оксидазно-дегідрогеназних ферментів, зокрема, лактатдегідрогенази [5].

Встановлено, що середньорічна чисельність СР мікроорганізмів по кожному з водопунктів, а також, в цілому, по Трускавецькому родовищу є стабільною. Навпаки, середньорічна чисельність ВОМ і Тк мікроорганізмів є індивідуальною по кожному з водопунктів.

Експериментальне доказано [5], що індивідуальні сезонні коливання інтенсивності росту вуглеводеньокислюючих, сульфатредукуючих і тіоновокислих мікроорганізмів у кожному з досліджуваних водопунктів є показником коректної експлуатації Трускавецького родовища мінеральної води "Нафтуся".

СР і Тк мікроорганізми здійснюють кругообіг сірки в природі, зокрема, у водоносному горизонті мінеральної води "Нафтуся» Трускавецького родовища. СР мікроорганізми є облігатними анаеробами, з дуже високою активністю лактатдегідрогенази, тоді як в Тк мікроорганізмів, строгих аеробів, активність цього фермента дещо нижча [3].

Таким   чином,    правомірно   стверджувати,    що    СР   і Тк мікроорганізми    формують    окисно-відновний    h)    потенціал мінеральної води "Нафтуся", що узгоджується з багаторічними дослідженнями його величини у воді свердловин Трускавецького родовища [5]. Зокрема, у воді св. 1-НО Еh-потенціал завжди негативний, тоді як у воді св. 21-Н - завжди позитивний, мабуть, внаслідок домінуючого росту Тк мікроорганізмів.

З літератури відомо [4], що величина Еh-потенціалу визначає направленість мікробного синтезу і асиміляцію органічних речовин водоносного горизонту. ВОМ, у яких найнижча активність лактатдегідрогенази [5], мабуть, використовують енергію Еh-потенціалу для окислення вуглеводневої породи. Метаболіти ВОМ - біологічно активні гідрофільні органічні речовини - є маркерами і унікальним діючим началом мінеральної води "Нафтуся" [1, 2].

Таким чином, сірководень, Еh-потенціал і гідрофільні органічні речовини мінеральної води "Нафтуся" мають біогенне походження, а саме, є результатом життєдіяльності специфічних груп автохтонної мікрофлори.

Дослідження, проведені Інститутом фізіології ім. Богомольця НАНУ та його відділом у Трускавці, УкрНДІ медичної реабілітації та курортології, показали, що важливим фактором лікувальної дії переважної більшості МВ є їх антимікробні властивості, якими можна пояснити ефективність їх внутрішнього прийому при запальних захворюваннях. Хоча в цілому проведені дослідження свідчать про те, що в реалізації антимікробної дії велика роль належить мікробам антагоністам, присутнім у МВ, механізм антимікробної дії мінеральних вод складний і вимагає подальшого вивчення [4,5].

Література

Івасівка С.В. Біологічно активні речовини води "Нафтуся", їх генез та механізми фізіологічної дії.- К.: Наук. Думка, 1997.-109 с.

Івасівка С.В., Попович І.Л., Аксентійчук Б.І., Білас В.Р. Природа бальнеочинниківводи Нафтуся і суть її лікувально-профілактичної дії.- Трускавець: вид - во ЗАТ "Трускавець -курорт", 1999.- 124 с.

Кузнецов С.И. Микрофлора озер й ее геохимическая деятельность. - Л.: Наука, 1970. - 435 с.

Романенко В.Й. Микробиологические процессьі продукции й деструкции органического вещества во внутренних водоемах.-Л.: Наука, 1985.- 295 с.

Физиологические основьі лечебного действия водьі Нафтуся / М.С. Яременко, С.В. Ивасивка, И.Л. Попович й др. - К.: Наук, думка, 1989.- 143 с.

Анжела Івасівка, Ірина Хомич, Дрогобицький державний педагогічний університет імені І. Франка, публікується за виданням «Філософія води – філософія життя», Дрогобич, «Швидкодрук», 2010.

 

Корупційні схеми в освіті

Освіта залишається однією з найбільш корумпованих у нашій державі.

Мабуть, усі розуміють, що все йде згори, і саме там слід шукати найбільш вишукані корупційні схеми. Проте й на місцях вигадали чимало такого, що давно мало би бути в полі зору правоохоронних органів. Проте боротьба з корупцією ведеться ними від випадку до випадку, в рамках оголошеної кампанії, хоча вони добре знають, в чию кишеню осідають грошики від освіти.

Не претендуючи на всеохопність, все ж окреслимо окремі корупційні схеми, які відбуваються у місцевій освіті. Про це хоч і говорять пошепки, але таємне рано чи пізно стає явним.

Насамперед у школах існують так звані внутрішні перевірки, коли директори шкіл покривають своїх учителів, захищають їх від несподіванок. За нашими даними, створюється спеціальний фонд, аби "задобрити" інспекторів. І мова йде не лише про обіди та сто грамів, а й про конверти з грішми. В межах однієї адміністративної одиниці суми бувають просто астрономічними.

В місті менше хабарництва, ніж у районі, але суми зате значно більші. Щоб влаштуватися на роботу вчителя, в районі треба заплатити від 400 до 700 євро, а в місті розмова починається від 800 євро. А хто не знає, що на одну ставку можуть працювати декілька вчителів - і це ще одна корупційна схема, бо гроші від них ідуть явно не до бюджету.

В районі безбожно розкрадають гроші на опаленні шкіл. Чи хтось порахував, скільки насправді дров, закуплених через лісництва, використали? А що вже говорити про неякісне вугілля, яке закуповують за підвищеними цінами? Відкати йдуть потрібним людям, а контрольно-ревізійні органи звично не знаходять порушень.

Ще одна корупційна схема - це ремонти шкіл. Раніше це робили шефи - підприємства, установи, тепер гроші скеровують із бюджетів. Скільки фактично коштів використали, ніхто достеменно не знає.

У сільських школах колись була техніка - трактори, машини. Нині все продали як металобрухт.

Закупівля обладнання - парт, шаф, шкільних дошок і таке інше - теж приносить чимало прибутків корупціонерам. Як правило, все йде у дві-три базові школи, які очолюють перевірені директори. Через деякий час ці ж школи отримують ще новіше обладнання, а вже нібито старе під видом списання продається іншим установам. Гроші, звичайно, теж не поступають до бюджету.

Великий дохід приносять неіснуючі ставки. В школах є водії, механіки, які жодного дня не працювали. А скільки наших краян працюють за кордоном, але вважається, що їхнім основним місцем роботи є школа. Усім добре: заробітчанам іде стаж, а за цю послугу вони платять роботодавцям.

Учительські звання - методиста, старшого вчителя й таке інше - теж коштують. У багатьох випадках їх дають за гроші, а не за досягнення. Таке саме відбувається, коли вчителі не їздять на курси підвищення кваліфікації, відкуповуючись грішми.

Окремо слід сказати про закупівлю продуктів харчування для шкільних їдалень та буфетів. Тут проводять тендери, і чомусь у магазині можна неодмінно купити дешевше, ніж у того, хто цей тендер виграв. Різниця в ціні теж осідає в кишенях корупціонерів.

Крайніми залишаються прості вчителі, які можуть сподіватися лише на букет квітів першого вересня і на свято останнього дзвоника. Поза тим чиновники від освіти та їхні покровителі в органах влади процвітають.

Щоб подолати корупцію, освітою мають керувати чесні люди.

Аналітична служба газети «Тустань»

Утиски на свободу слова

Інтернет — місце, де людина може вільно спілкуватися, обмінюватися думками з іншими. Сайт “Дрогобич Інфо”, якого часто називають ще й скандальним, чи не єдиний у нашому регіоні, де можна дізнатися чимало інформації про життя міста, діяльність чиновників, проблеми громади. “ДІ” працює у рамках чинного законодавства, але і тут дісталися представники керівних ланок, які починають “пресувати” адміністратора, шеф-редактора сайту, авторів. Зокрема, мова ведеться про те, що після того, як на сайті було опубліковано “Казку про азійсько-дрогобицьку університетську династію або Чому до влади рвуться невдахи і банкрути”, один дрогобичанин упізнав себе у герої казки Монаха. За використання у “казці” свого прізвища (яке є загальною назвою) цей громадянин звернувся до суду із позовною заявою щодо стягнення із сайту “Дрогобич Інфо” та редактора газети “Гомін Галичини” Анни Баневської (газета передрукувала цю “казку”) по 50 тис. грн. компенсації за образу честі та гідності.

Складається враження, що влада не хоче, щоб люди вільно висловлювали свої позиції щодо різних подій у місті та регіоні. Зараз можновладці культивують цензорів… – невже повертаються традиції радянських часів?! Невже ми дожилися до широкомасштабного наступу на свободу слова в усіх напрямках?! Судові процеси, виклики до слідчого, погрози, тиск на родичів – це реалії, з якими все частіше стикаються працівники непідконтрольних владі засобів масової інформації та незалежні журналісти Дрогобиччини, проте відкрито вони про це не заявляють… саме через погрози.

Але досить, шановні колеги, сидіти в кущах і боятися сказати “Ні” цензурі: “Нi” – бо не вважаємо за можливе ставати на коліна, випрошуючи дозволу займатися професійною діяльністю; “Нi” – бо вся наша діяльність прозора i законна. Це – виклик не лише нам, журналістам. Це виклик кожній людині. Це та межа, яку ми не маємо права дозволити їм перейти.

Ми всі повинні допомогти журналістам відстояти право на чесну працю. Не забувайте, що журналісти — це четверта влада, і дуже хотілося б, щоб ми відповідали цьому високому званню. Ми прагнемо висловлювати свою думку незалежно від того, чи влаштовує вона впливову політичну або провладну групу. Хоча завжди знайдуться такі, кому не до вподоби журналістська правда.

Шановні колеги-журналісти, об’єднаймо наші зусилля! Спільно виступимо на захист сайту “Дрогобич Інфо” та газети “Гомін Галичини”! Солідарними зусиллями відстоїмо свободу слова! Закликаємо усіх небайдужих 28 березня 2012 р. (час буде повідомлено додатково) прийти у Дрогобицький міськрайонний суд (вул. Війтівська Гора, 39) і підтримати сайт “Дрогобич Інфо”.

Наталія Жмурко

 

Оголошення

До уваги мешканців будинків №№ 1, 1-А, 3, 5 та 7 на вулиці Івасюка

Повідомляємо, що в суботу, 17 березня 2012 року, о 15.00, відбудуться загальні збори мешканців вищезазначених будинків. Місце проведення зборів – дитячий майданчик між будинками № 3 та № 5 на вул. В. Івасюка.

Порядок денний:

1. Обговорення питання щодо підняття тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкової території (квартплати).

2. Нарахування оплати за спожите теплопостачання не по засобу обліку теплової енергії (тепловому лічильнику), а по квадратних метрах квартирної площі мешканців будинків (зокрема, по вул. В. Івасюка, 3)

3. Інші питання.

На загальні збори запрошені міський голова міста Трускавця – Руслан Козир, депутат по нашому мажоритарному окрузі Андрій Кульчинський, директор комунального підприємства „Трускавецьжитло” Ткаченко О.О., директор комунального підприємства „Трускавецьтепло” Крамар Р.Я., представники політичних партій, громадських організацій, а також журналісти засобів масової інформації.

Шановні трускавчани. Рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 24.02.2012 р. за № 53 піднято тарифи по оплаті житла з 0, 84 грн. за кв. м. до 1,9618 грн. - 2,3327 грн. за кв. м., тобто в середньому майже в три рази.

 Ініціативна група мешканців будинків 1, 1-А, 3, 5 та 7 на вулиці Івасюка

До уваги міського голови Руслана Козира, керівників комунальних підприємств Олександра Ткаченка та Руслана Крамара, депутата Андрія Кульчиньского та керівників осередків політичних партій та громадських організацій м. Трускавця

Інформуємо, що 17 березня 2012 року о 15 годині відбудуються загальні збори мешканців будинків №№ 1, 1-А, 3, 5 та 7 на вулиці Івасюка м. Трускавця з приводу підняття тарифів по оплаті за житлово-комунальні послуги та щодо якості їх надання.

На дані збори запрошуються міський голова міста Трускавця Козир Р.Я., керівники комунальних підприємств „Трускавецьжитло” та „Трускавецьтепло” Ткаченко О.О. і Крамар Р.Я., депутат Трускавецької міської ради по даному виборчому мажоритарному окрузі Кульчинський А.Б., представники осередків політичних партій та громадських організацій і журналісти засобів масової інформації.

Місце проведення зборів – дитячий майданчик між будинками № 3 та № 5 на вул. В. Івасюка.

Ініціативна група мешканців будинків 1, 1-А, 3, 5 та 7 на вулиці Івасюка

 

Звернення міської влади Борислава стосовно водопостачання

Шановні мешканці м. Борислава та смт. Східниця!

Звернутися до Вас нас змусила проблема, з якою ми боремось вже не один місяць - водозабезпечення міста Борислава та смт. Східниця. Ця проблема  надто складна, щоб її можна було вирішити миттєво. До проблем водопостачання місто йшло довгі роки. Ми всі знаємо, про старі зношені водогони, про енергозатратність, про високі тарифи, які не покривають фактичних затрат. Проблема водопостачання вже всім оскому набила. Стан речей надто складний, щоб місто змогло впоратись самостійно. Потрібні величезні кошти, щоб бодай покращити ситуацію. А тепер коротко розкажу про стан водозабезпечення, який складається на сьогодні.

До 11 січня водопостачання нашого міста та Східниці здійснювалося двома насосами. 11 січня вийшов з ладу електродвигун робочого насосу №5, а вже 15 січня вийшов з ладу електродвигун насосу № 3. Водопостачання двох населених пунктів почало здійснюватися резервним насосом.

Враховуючи, що в січні-лютому температура повітря знижувалась до рекордно низьких температур і становила від -26 до -35С. КП «Бориславводоканал» постав перед вибором, чи вмикати насос з зупинкою, згідно графіку і вкластися в місячну норму вартості спожитої електроенергії, але тим самим заморозити водогони і повторити долю водоканалу Євпаторії, чи зберегти мережі, але збільшити вартість спожитої електроенергії. Нагадаємо, електроенергія в нічний час коштує 38 копійок, а вже в час пік 1грн. 80 коп., в час напівпік – відповідно 1 грн.10 коп.

Тому, з метою недопущення замерзання незахищених ділянок магістральних водопроводів, було прийнято рішення не зупиняти насос. Відтак він працював цілодобово. Це призвело до зростання вартості спожитої електроенергії за місяць в два рази.   Саме відновлення мереж потребувало би мільйонних вкладень. Яких немає ні в водоканалу, ні у міському бюджеті. А через складний рельєф відновлення водопостачання потребувало б надто багато часу. Місто опинилося перед двома бідами . Щоб уникнути соціальної напруги та бодай зменшити незручності мешканців Борислава та Східниці, ми підкачували воду безперервно, що призвело до заборгованості водоканалу перед ПАТ «Львівобленерго» . Заборгованість сягнула понад 600 тисяч гривень.

КП «Бориславводоканал» не змогло вчасно ліквідувати заборгованість за електроенергію. Водоканал за місяць збирає близько 700 тисяч грн..,з них на електроенергію йде понад 300 тисяч, ще близько 400 тисяч гривень потрібно на зарплату, а ще потрібно закупити паливо інші вкрай необхідні матеріали, щоб підприємство могло функціонувати. Окрім того, підприємство в рік ліквідовує до 5 тисяч витоків.

Внаслідок всіх цих подій, 27 лютого Львівобенерго припиняє електропостачання та відключає насосну станцію Рибник. Місто та Східниця знову залишаються без води. Міська влада звернулась за допомогою до Львівської обласної державної адміністрації та ПАТ «Львівобленерго з проханням розтермінувати заборгованість, що утворилася.

2 березня в нашому місті відбулось розширене засідання за участі представників головного управління житлово-комунального господарства Львівської облдержадміністрації, головного управління з питань надзвичайних ситуацій та казначейства, депутатів міської та обласної рад. За результатами проведених нарад, зустрічей та відповідних консультацій стан речей наступний : – водоканал не може взяти позики, через збиткову діяльність. Міська рада відповідно до законодавства теж не може погасити заборгованість, та й зрештою таких коштів в міській казні немає.

Ситуація залишається напруженою, але контрольованою. Так станом на суботу, 3 березня вдалося досягнути домовленостей з «Львівобленерго» і розтермінувати заборгованість водоканалу на півроку.

Шановні мешканці Борислава та Східниці. Просимо Вас допомогти в такий скрутний час водоканалу через вчасну оплату за надані послуги. Адже заборгованість споживачів сягає близько 2 млн. грн. Кожен, вчасно оплачений рахунок – це можливість подати воду цілому місту.

На сьогоднішній день ситуація з водопостачанням залишається напруженою. Маємо надію до кінця тижня запустити ще один насос і тоді покращиться подача води на верхні поверхи багатоповерхівок. Ми маємо надію, що в ранковий час забезпечимо подачу води щоденно, а у вечірній час водопостачання буде значно скореговано. КП «Бориславводоканал» змушене йти на такі непопулярні кроки через заборгованість та необхідність погашення розтермінованої заборгованості перед Львівобленерго.

Бориславська міська рада та КП «Бориславводоканал» приносять свої вибачення мешканцям за незручності. Міська влада здійснює всі необхідні заходи та прикладає максимум зусиль, щоб ситуацію з водопостачанням вирівняти.

Для «Трускавецького вісника» надіслано відділом внутрішньої політики Бориславської міської ради

 



Обновлен 10 июл 2012. Создан 16 мар 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником