Трускавецький вісник № 170 (1091) від 16 жовтня 2015 р.

 

Трускавецький вісник № 170 (1091) від 16 жовтня 2015 р.

16.10.2015



У номері: Інтерв’ю з Олексієм Балицьким та Валерієм Ясінським; Ювілей парафії Покрови у Трускавці; Книга для тих, хто любить Трускавець; Перспектива для залежних від наркотиків та алкоголю.

Новини Трускавця та регіону

Головний герой ірано-чесько-українського фільму – учень з Трускавця

«Трускавецький вісник» вже інформував, що нещодавно на території Дрогобиччини, зокрема в с. Доброгостові, розпочалися зйомки ірано-чесько-українського фільму. Це дуже приємно, адже ці зйомки – промоція нашого краю. Тим більше приємно, що одну з головних ролей у фільмі грає трускавчанин. І зовсім не дорослий, не людина з акторською освітою, а звичайний учень НВК «СЗШ № 2-гімназія» Назар Регуш. Як інформує наше джерело, талант акторської майстерності виявили у Назара Регуша вчителі школи-гімназії та керівник проекту «Молодіжне телебачення Трускавця» Олег Бачинський.

Назар Регуш успішно пройшов випробовування кастингу і був затверджений на одну з головних ролей у новому ірано-чесько-українському фільмі, котрий зараз знімається на Дрогобиччині.

Хто буде мером Стебника?

У неділю, 18 жовтня, в Народному домі Стебника пройдуть дебати кандидатів. Співорганізаторами дебатів є ГО «За чесні вибори» та часопис «Воля громади». Пройдуть дебати за сприяння Народного дому Стебника та при підтримці Стебницької територіальної виборчої комісії в інтересах Стебницької громади та небайдужих виборців. Розпочнуться дебати о 15.00. Запрошуються всі небайдужі стебничани.

За завдання збитків водоканалу та державному бюджету – підозра у вчиненні кримінального правопорушення

Як інформує відділ внутрішньої політики Бориславської міської ради з посиланням на Бориславський МВ ГУ МВС України у Львівській області, 12 жовтня 2015 року слідчим відділенням Бориславського міського відділу ГУМВС України у Львівській області було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України «Службова недбалість» керівникам комунального підприємства «Бориславводоканал», які незаконно реалізували демонтовані водопроводи по вулицях Федьковича та Модрицькій у м. Бориславі, що перебували у податковій заставі, без відповідного дозволу органу Податкової служби. Такі дії посадових осіб КП «Бориславводоканал» призвели до завдання збитків державному бюджету на суму 268 983 гривень. Санкції ст. 367 ч. 2 ККУ передбачають позбавлення волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до п’яти років та зі штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Власна інформація

Сон

Та й сон же, сон, напрочуд дивний,

Мені приснився —

Найтверезіший би упився,

Скупий жидюга дав би гривню,

Щоб позирнуть на ті дива.

Та чорта з два!

Тарас Шевченко, «Сон»

Якось проти п’ятниці мені наснилося, що я – Руслан Козир (прости Господи!) і що я маю виступити зі звітом перед трускавчанами. І сниться мені, що взяв я ту книжечку на 4 сторінки, яку підготував мій штаб, вийшов до народу і почав читати. А заголовок книжечки: «Чому вони підтримують мене? Бо я добрий господар, християнин і патріот». Нічого, що бренд «добрий господар» Паша вкрав у Грицака, головне – піпл хаває.

Отже, читаю, а люди слухають.

«Про це свідчать факти. У 2010 році Трускавець мав біля 40 мільйонів гривень боргу за електроенергію, газ, воду, по заробітній платі, штрафних санкціях. Я вирішив всі ці проблеми і зараз Трускавець лише за воду має 12 мільйонів боргу. Мені вдалося зберегти існуючий стан речей і люди й надалі не отримують якісні комунальні послуги. Зате тарифи зросли і це факт, який мої опоненти не мають чим крити.

Про ефективне управління мною міською господаркою свідчить ще один красномовний факт. Досягнув того, що бюджет має у десять разів менше коштів, ніж було за мого попередника при владі (бюджет розвитку 2006-2010 рр. – 103 млн. грн., а бюджет розвитку 2011- 2015 рр. з продажу землі та комунальних об’єктів становив лише 10 млн. 360 тис. грн.).

Ось лише кілька знакових подій, які назавжди будуть асоціюватися з моїм іменем:

- я завершив ремонт нового Народного дому на 140 місць на вул. Бориславській, 1. Тепер там проводяться міські заходи, сесії міської ради. Там треба було зробити всього від 5 до 10% робіт, які не завершили за Грицака, то їх було зроблено.

- я побудував на бульварі Юрія Дрогобича сувенірний ринок на 110 місць і право власності оформив за трускавецькою громадою. Архітектурні форми ринку – окраса міста, це шедевр, такого нема в цілому світі. Вигоду мають всі, хто причетний до його спорудження. Чи знаєте ще такого мера, який би примножував ринки?

 - в місті проведена реформа теплопостачання. То байки, що ту реформу ініціював і фактично провів Руслан Крамар – це ж я поставив його начальником КП «Трускавецьтепло». А оскільки зараз Крамар балотується на мера Стебника, то маю повне право його заслуги приписати собі. Хто протестуватиме, що я приписую собі чужу заслугу – встаньте, назвіть свою адресу та паспортні дані і на виході почекайте за чорним «воронком», який Вас забере куди слід.

- я забезпечив надійне водопостачання у Трускавці. Правду кажучи, це теж не моя заслуга, а мого попередника Грицака, але де ж би я признався в цьому. Ще за Грицака на багатьох вулицях замінено старі трубопроводи, встановлено економічне обладнання на насосних. А ще я примудрився зробити так, що Ви, заможні мої трускавчани, платите за воду найвищий тариф в регіоні, причому за воду, якість якої під сумнівом. Платите Ви за воду з річки Стрий, а отримуєте часто рідну, трускавецьку, з того озера, де омивають свої тіла та тіла своїх собак дуже непрості люди – хоча б такі як мій заступник.

- я обладнав у місті дві перші громадські вбиральні. Це – турбота про людей, про курорт і про надходження грошей. До мене ніхто за цю «дрібничку» не брався. Так що пісяйте і какайте скільки Вам заманеться. І Вам добре, і нам дохід, адже гроші не пахнуть.

- я наполіг на спорудженні на центральній площі міста стаціонарної сцени. Нічого, що трішки замала, нічого, що стоїть на теплотрасі, зате щонеділі там концерти. Можете піти і сфотографуватися собі на ній – ніхто з Вас не візьме ні копійки. Бачите, який я добрий дядько.

- я ініціював реконструкцію під пішохідну зону бульвару Юрія Дрогобича, вулицю Тараса Шевченка. Вони стали окрасою нашого курорту, улюбленим місцем містян і гостей для прогулянок та відпочинку. Мені самому приємно прогулятися бульваром Дрогобича, адже скільки коштів поступає від базару. І туй нема, і водолікарня не стримить та не муляє очі. А яка вже прекрасна вулиця Шевченка, біда тільки, що каналізація там не поміняна. Нічого, за другу каденцію фірма «Два брати» освоїть кошти й на це. А те, що нерівно покладена бруківка, нехай Вас не хвилює – я був у Польщі і ще десь, то там всюди так, і в Криниці, і в Щавниці, а ми ж ідемо в Європу. Я Вам зараз диплом покажу, десь там у мене в задній кишені моїх сірих штанів був. Гм, де ж він подівся? Чи не загубив я його часом у громадській вбиральні?

- я працював над створенням сприятливого інвестиційного клімату у місті, спитайте Возняка, а не вірите йому – спитайте Василя Хмельницького. Поїхав я у Київ і кажу: «Дай мільйон»! Ви би так змогли? Ну й запрошую всіх 1 листопада в дельфінарій – 300 гривень з людини. Оскільки поголів`я у місті біля 20 тисяч, то порахуйте, які гроші я забезпечив інвестору, якщо всі послухають мене й підуть. І не шкодуйте дельфінів, які там мучаться – їх же ж не відстрілюють як бродячих псів…

- для зручностей трускавчан і гостей в місті встановлено більше сотні лавок на бульварі Торосевича, в курортному парку, на вулиці Шевченка та на зупинках громадського транспорту. Розбито десятки нових клумб, висаджено понад тисячу декоративних дерев. Зрізано дерев теж багато, але ж Ви не думаєте, що я щось з того маю? Місцевий бізнес довіряє мені, принаймні є такі, яких я ще не кинув. Знайомтеся – пані Леся, пан Петро, пан Володимир. Врешті-решт, гляньте на весь список БПП, біля половини з них мені точно довіряють. Мейбі…

- відновлено спортивний зал для школи-гімназії №2. Школа вдячна мені – нагородила грамотою. Михайло Іванович сказав – Михайло Іванович зробив. І я це ціную. А от кляті футболісти грамоту мені не дали, дякують Крамару та Кульчинському. То й не матимуть належного футбольного поля! Все.

- я подбав, аби у Трускавці були найкращі дороги в регіоні, належно працювала система водовідведення. Правда, дороги у Трускавці і в 2010 році були кращі, ніж в Стебнику чи Бориславі, але зате більше ніхто з міст-сусідів не освоїв 17 мільйонів коштів до Євро-2012. Я сподіваюся, що в залі нема нікого зі Станелі, Стебника чи сіл району, які мені зададуть питання по річці Солониці. Твердо заявляю – це не ми винні, це все дрогобицький водоканал.

- завдяки тому, що медична галузь була визначена одним з пріоритетним напрямків діяльності міської влади, трускавецька лікарня – серед кращих в області. Це підприємство першим у місті отримало автономну котельню – лікарня сьогодні має якісне тепло та гарячу воду. Грицак на 85-90% збудував котельню – я завершив цю роботу. Для безпеки цього закладу і уникнення будь-яких катаклізмів цьогоріч тут встановлено котел на тверде паливо. У лікарні проведено ремонти, відремонтовано ліфти, закуплено сучасне медичне обладнання. На харчування та ліки для хворих у Трускавці з міського бюджету виділяється у кілька разів більше коштів, ніж у Дрогобичі, Бориславі та Стебнику. Стоп, щось я забагато уваги приділяю тому, що зробив Андрій Кульчинський. Хто мені сюди це понаписував? Паша, то ти, чи то Оля так недопрацювала? Треба буде знайти їй заміну…

- у місті увесь рік належно працюють комунальні служби – підмітаються вулиці, вивозиться сміття, висаджуються квіти, коситься трава, обстригаються живоплоти і кронуються дерева. Багато відомих людей – депутатів Верховної Ради, урядовців, артистів та письменників і просто пересічних громадян з різних куточків України відзначають, що порядок у Трускавці на рівні європейського. Добре, що вони часто крім санаторіїв та центральної частини міста нікуди носа не потикають.

- завдяки працівникам КП «Парк курортний» у місті немає жодного стихійного сміттєзвалища, а нашими волонтерами прибрано відпочинкові зони навколо міста. Я на цьому наголошую, бо це виключно моя заслуга. Моя!!!

- сьогодні жодне комунальне підприємство міста не має заборгованості з виплати заробітної плати. Вчора теж не мало. Сподіваюся, інтерв’ю з Михайлом Хомичем ніхто з Вас не читав? От і добре. За попереднього мера своїм робіт не давали – тепер гроші освоюють тільки свої. Тобто мої. Чого гріха таїти, «Арко» теж отримує замовлення. Бо хто ліпше освітить наш парк за такі великі гроші? Я все змінив – перевага для виконання робіт надається виключно трускавецьким фірмам і трускавчанам, які лояльні до мене. Це – моя позиція як мера.

- кращих шкіл і садків, ніж Трускавець, ніхто не має в регіоні. І я для цього доклав чимало зусиль. Скрізь автономні котельні, гаряча вода, нове устаткування харчоблоків, мультимедійні дошки і комп’ютерні класи, сучасна спортивна база. Не забудьте, що це я домігся того, що у 2009 році відкрився басейн «Спортовця». Хтось щось має проти цього? Створено належні умови для праці педагогів і навчання учнів. Дошкільною освітою у Трускавці охоплено 84% дітей дошкільного віку. Це друге місце в області. Друге місце в області Трускавець утримує за ще одним показником – на 100 місцях виховується 118 дітей. І що найважливіше – ми найкращі в області за станом фізичного та естетичного виховання. Я й сам не знав, що освіта так гарно працює. До речі, батьки теж можуть долучитися, хочуть вони того чи не хочуть. Обіцяю і далі підтримувати освіту, навіть більше, ніж раніше. Сподіваюся, звідтам конкурент мені не появиться…

- Трускавець є лідером в області щодо охоплення учнів загальноосвітніх навчальних закладів позашкільною освітою - 72,6%. У Самборі – 59,3%, у Бориславі – 51,4%, у Стрию – 46,6%, у Дрогобичі – 35,7 %, по області – 31,5%. Шкода, звісно, що з Будинком учнівської творчості тоді нам так і не вдалося все довести до кінця, але зате зараз хоч є чим похвалитися.

- для дітей 1-4 класів та для 100 дітей старшокласників пільгових категорій організовано безоплатне харчування. Окремі райони та міста області взагалі не харчують школярів – у них немає на це коштів. Трускавець на дітях не економить. Хоча признаюся Вам – це й так не мої власні кошти, а кошти бюджету, тож мені їх не шкода.

- для заохочення учнів до навчання, творчості, здобуття високих результатів у спорті я щороку відзначаю стипендією міського голови 20 кращих юних трускавчан. Кошти теж з бюджету, але це вже другорядне. Такої відзнаки в інших містах регіону немає. Престижність навчання у Трускавці приваблює батьків та дітей з навколишніх міст і сіл. Маємо чим гордитися.

- Трускавець став привабливим європейським курортом, яким пишаються трускавчани і гості, про який із захопленням розповідають всеукраїнські та зарубіжні ЗМІ. Такої доброї опінії і безкоштовної промоції місто ще не мало ніколи. Звісно, що на це потрібні кошти, бо є ціле управління розвитку курорту, але ж вони теж мають право на достойне життя, на закордонні поїздки. Вони – лице курорту, тож заможна громада мусить їх утримувати.

- я добився, аби до Трускавця був відновлений рух потяга за маршрутом Трускавець – Дніпропетровськ, який зняли за мого ж мерства. Про поїзд на Харків варто забути і не згадувати.

- місто придбало перший комунальний автобус з низькою посадкою, який є комфортабельним та зручним для людей похилого віку та людей з особливими потребами. Він буде їздити так само, як їздив дотепер

- повернуто громаді 11 об’єктів, які перебували на балансі КП «Наше місто» і були обтяжені банківською заставою. Машина-порохотяг і далі їздить, щодня прибирає. Так чи ні?

- для безпеки громадян і гостей міста у Трускавці встановлено 26 онлайн-камер. Завдяки цьому правоохоронцям вдалося упередити та розкрити чимало злочинів, наприклад, викрили злодія, який крав туї з моєї вулиці Шевченка. І взагалі це прикольно дивитися на людей, які часто не в курсі, що їх знімає камера. Я часто ржу від цього. В принципі, я і так часто ржу.

- у місті запроваджено туристичне знакування – вказівники до бюветів, вокзалів, музеїв міста. Це – для комфорту наших гостей. А скільки їх приходить щодня в центра надання інформації, звідки я виселив книгарню – Ви не повірите! Щодня випивають по кілька відер чаю!

- повністю відреставрований Майдан Незалежності став не тільки в місті, а в цілому районі першою зоною з бездротовим Інтернет-доступом за технологією Wi-Fi. Це теж моя ініціатива. Я маю на увазі Wi-Fi, бо Майдан Незалежності відреставрували ще до мене.

- Трускавець нагороджений ПАРЄ Дипломом Ради Європи, а місія ОБСЄ визнала Трускавець містом гостинним і безпечним. І мені прикро, що про це не говорять, не пишуть і мене за це не хвалять. Якщо маєте при собі моє запрошення на звіт, то переверніть його на другий бік – там той диплом є. Та не догори ногами перевертайте, дебіли, бля…

Так. Бачу, це кінець мого звіту, прочитаю ще решта, що про мене пише мій штаб.

«Цей перелік добрих справ мера-реформатора можна продовжити. Врахуймо, що всі ці досягнення, здобутки зроблені Козиром в період економічної кризи і війни, практично за відсутності коштів у бюджеті розвитку, оскільки його нізвідки поповнювати – землі Трускавця і комунальне майно було розпродано до каденції Козира. Це – результат його ефективних управлінських рішень. І це визнано на всеукраїнському рівні – Руслан Козир увійшов в десятку кращих мерів України». Оп-паньки, я й не знав, коли то таке було?

Читаємо далі. «Козир не тільки добрий господарник – він смілива і принципова людина, жертводавець не про людське око, відданий Україні патріот. Згадайте його безкомпромісну позицію щодо керівників деяких правоохоронних структур (прокуратура, служба безпеки), а також господарюючих суб’єктів, коли йшлося про відстоювання інтересів міста. Разом з громадою він був на Майдані. Долучився й до організації волонтерського руху, допомагав українським воїнам особисто: передав: підрозділу спецпризначення автомобілі ГАЗ-3309, Jeep Cherokee та мікроавтобус Газель; трускавчанам-добровольцям – бронежилети та куленепробивні каски, біноклі, прилад нічного бачення, оптичний приціл, прилад нічного бачення, інші необхідні речі». Два рази мені тут написали про прилад нічного бачення, не треба так поспішати. На Майдані я був, але, на щастя, не 18-22 лютого. А про прокурора правда, я його просто не переношу.

І останній абзац. «І це ще далеко не повний перелік особистих ініціатив та добрих справ Руслана Козира. За ці реальні справи ми і підтримуємо нашого міського голову, хочемо аби Трускавець й надалі був в надійних руках доброго господаря і патріота».

Дорогі трускавчани, кланяйтеся мені низенько за те, щоб ВІН і надалі був у НАДІЙНИХ РУКАХ ДОБРОГО ГОСПОДАРЯ. Це я про Трускавець, а Ви про що подумали? На цьому бувайте здорові, бо мені що до Києва їхати, до сім`ї. Па-па, може побачимось колись ще.

***

І на цьому я прокинувся. Рідко мені сняться кошмари, але цього разу приснилося – може тому, що вдень Шумина побачив на вулиці… Але кажуть, що сон проти п’ятниці не справджується, то й добре.

На щастя, я – не Козир і мені не треба йти на звіт, не треба обманювати людей, не треба придумувати «досягнення». Я – нормальна людина. Але й нормальному може всіляке приснитися. Як писав Тарас Шевченко у своїй поемі «Сон»:

Отаке-то

Приснилося диво.

Чудне якесь!.. таке тілько

Сниться юродивим

Та п'яницям. Не здивуйте,

Брати любі, милі,

Що не своє розказав вам,

А те, що приснилось.

Володимир Справедливий

Змінюються обличчя керівників, але система залишилася старою

/Інтерв`ю з Олексієм Балицьким, головою ТМО Всеукраїнського об`єднання «Свобода»/

Ми продовжуємо розмову з Олексієм Балицьким, кандидатом в депутати Львівської обласної ради від Трускавця та першим кандидатом у списку Всеукраїнського об`єднання «Свобода» до Трускавецької міської ради.

- Пане Олексію, Ви балотуєтеся не лише на область, а ще йдете першим номером від «Свободи» до Трускавецької міської ради. З якою програмою йде «Свобода» в міську раду?

- Ми неодноразово обговорювали ці питання – як по розвитку міста в цілому, так і по вирішенні окремих питань, зокрема по округах. А в цілому картина така: перше, що ми декларуємо – це відкритість та прозорість влади. Це не було зроблено, але цього треба досягнути обов’язково.

По запровадженню системи поіменного голосування вносив проект рішення наш депутат Павло Швець, це питання вивчав та неодноразово піднімав і Святослав Грабовський, ще будучи в «Свободі». Згодом це питання підтримали депутати Богдан Процишин, Ігор Пілько, але воно не набирало достатньої кількості голосів.

Ми це починали і якщо в цій каденції у влади не було політичної волі прийняти таке рішення, то ми це зробимо в новому скликанні.

Наступне – має бути чітке рішення щодо важливих суспільних питань. Чи це відчуження комунального майна, чи продаж або оренда землі – важливі для громади рішення мають прийматися спільно з нею. Мають бути громадські обговорення, публічне висвітлення.

І оренда землі, і продаж землі мають йти шляхом аукціону. Обов`язково потрібно робити інвентаризацію вільних земельних ділянок та комунального майна і оприлюднити, щоб люди бачили та розуміли, що відбувається. Не треба сидіти у високому кабінеті на якомусь поверсі, треба йти до людей і говорити, пояснювати. І не лише перед самими виборами.

Про залучення коштів на різні проекти у Трускавці окрема розмова, вважаю, що треба залучати практично всі гранти – починаючи від фонду «Східна Європа», USAID, Фонд регіонального розвитку, «Україна – Польщі – Білорусь» і так далі. Є багато міжнародних донорів, які готові фінансувати проекти. В штаті повинна бути окрема людина, яка займатиметься суто цим питанням. Це пріоритет, бо бюджет Трускавця не є безрозмірним, щоб ми все могли зробити за власні кошти.

Не можна залишити без уваги тарифну політику. Нагадаю, що вона є національного рівня (газ, електрика) і місцевого (водопостачання, водовідведення, квартплата, вивезення твердих побутових відходів). Зараз у Трускавці ситуація катастрофічна і як виходити з неї – це питання тих, хто після 25 жовтня прийде до влади. Я маю на увазі і борг водоканалу в 12 мільйонів гривень, і набагато вищі ніж в Дрогобичі тарифи, які до того ж необґрунтовані.

Люди мають знати – якщо це коштує стільки-то, то що в цей тариф закладено? Якщо там закладена висока зарплата чиновника, то з цим ніхто погоджуватися не буде. Бо якщо середня зарплата у Трускавці 1 500 гривень, а закладена зарплата чиновника вище 10 тисяч, то як з цим можна погодитися?

- Яким Ви бачите розвиток Трускавця як курорту? Тобто, як домогтися, щоб наш курорт став процвітаючим, відомим у світі?

- У 2014 році коли Ірина Сех очолювала Львівську ОДА ми спільно з Олександром Івановичем Чебаненком під`їжджали до неї і піднімали одне важливе питання. Тоді була велика заборгованість за соціальні путівки перед соцстрахом. Її прямий дзвінок до голови казначейства України і до міністра соціальної політики (тоді на цій посаді була Людмила Денісова) був результативний – питання вирішилося до місяця часу. А це було вкрай важливе питання і для СГК «Дніпро-Бескид», і для ЗАТ «Трускавецькурорт».

Другий момент – коли до мене телефонували Андрій Кульчинський та Володимир Чуба. Нам на трускавецьку лікарню дали два нові реанімобілі, а через тиждень їх вже хотіли забрати. О восьмій ранку я був в кабінеті Ірини Сех і дякуючи їй автомобілі залишилися у Трускавці.

Тепер щодо загальних питань.

Нам потрібно підвищувати якість надання послуг – щоб вони були високої якості і відповідали європейським та світловим стандартам.

Наступне – це пошук нових ринків. Це має бути країна з високим рівнем соціального забезпечення, з хорошою логістикою, сполученням. Серед таких країн я бачу Туреччину. Туреччина має більше 60 мільйонів населення, там нормальний рівень забезпечення, а сполучення Стамбула та Львова – три рази на тиждень курсує літак. Але ми мусимо бути готові їх прийняти. Це і знання мови, і надання їм інформації, що такий курорт є і він має ряд переваг в порівнянні з іншими. Бо Росія для нас як великий ринок так швидко не повернеться. Нам не потрібно дивитися в сторону агресора і просити: «Будь ласка, приїдьте». Будуть їхати з Росії – ми створимо їм комфортні умови, але треба завойовувати нові ринки.

Я маю досвід у цьому. Ми робили промоцію санаторно-курортного потенціалу Львівщини у Словаччині спільно з послом України в Словаччині Ольгою Бенч.

Окрім лікування сечостатевої системи ми мали б знайти інші родзинки, додаткові елементи. Функції Трускавця як курорту треба розширити. І звичайно ж, виходити на нові ринки – Близький Схід, Азія.

- «Свобода» не висунула жодного кандидата на міського голову Трускавця. Чому? І кого з тих претендентів, що є, «Свобода» підтримує?

- Є люди, які хочуть постійно брати участь в процесі, а є люди, які працюють на перемогу. Я прихильник того, що якщо йти, то не участі, а для перемоги. Треба перемагати.

У Трускавці є багато таких, які йдуть на кожні вибори, їм подобається сам процес. Не приховую того, що зі мною було багато розмов – і не тільки тут, а на рівні області, в обласній раді, в облдержадміністрації щодо того, чи йду я на міського голову Трускавця. Можу сказати, що я міг розраховувати на підтримку обласного керівництва.

Але є об`єктивний фактор – два роки мого життя були присвячені цілій області. Я у Львові був 24 години на добу 5 днів на тиждень, приїжджав до Трускавця тільки на вихідні. І який би я не був білий та пухнастий, та люди про це забули.

Треба бути тут на місці. Є кандидати, які тут кожен день, працюють, спілкуються з людьми. Враховуючи це, а також складну загальнополітичну ситуацію, я прийняв рішення, що моя участь у виборах міського голови не принесе користі нікому – ні мені, ні тим кандидатам, які задекларували своє бажання йти на міського голову.

Щодо підтримки, то наша позиція така – ми не підтримуємо жодного кандидата. Взяти на себе відповідальність підтримувати представника не своєї політичної сили – це неправильно. Бо за це треба буде відповідати.

Напевно, що кожен з нас має свою внутрішню позицію, симпатії до того чи іншого кандидата, але офіційної підтримки не може бути. Ми не висуваємо свого кандидата на посаду міського голови і відповідно нікого не підтримуємо.

- Не всі депутати від «Свободи» теперішнього скликання знову балотуються. Це партійне «стягнення», їхня воля чи щось інше?

- Почну з порівняння. В обласній раді із 116 депутатів на пленарні засідання систематично ходить 66-68 депутатів. З тих 68 лише половина розуміють про що йде мова. З тих 34 можуть говорити, читають і розуміють документи теж половина. Тобто в нас із 116 депутатів обласної ради спікерів не більше двох десятків.

В міській раді Трускавця в нас була одна з найбільших фракцій – така ж як і в «Батьківщини», «Правої волі». Переважно від нас виступав Богдан Габшій. Звичайно, що така людина має досвід і цей досвід знадобиться йому і в наступному скликанні.

Павло Швець не йде тому, що його зараз немає тут. Така склалася ситуація, що він змушений був поїхати на заробітки поза межі України, щоб утримувати сім`ю.

Хтось не є публічний, хтось не вміє виступати. Але наша позиція завжди була одностайною, ми висловлювали її і фракція голосувала одностайно. Є депутат, який став на іншу дорогу, балотується від іншої політичної сили, але він завжди голосував згідно позиції фракції, за що йому честь і хвала.

З нами в одній команді йдуть люди, які були з нами, показали себе. Ми ніколи не гналися за кількістю. Який актив був – такий залишився. П`ять років ми жили разом, ми щороку їздили на Марш УПА до Києва, брали участь у заходах у Львові, пригадую і поїздку на 9 травня, і спільний похід в кабінет Цимбалюка. Це були серйозні речі, про які є що згадати.

Звісно, появилися і нові люди, наші друзі, прихильники, які зараз мають можливість іти з нами в одній команді.

Є і люди, які в важкий період готові нас більше підтримати, розуміючи, що олігархи хочуть знищити цю політичну силу, яка їм є некомфортна. Серед таких людей – Мирон Бучацький, депутат першого демократичного скликання. Ми мали з ним зустріч і він каже: «Зараз так тиснуть «Свободу», що хочуть її стерти з лиця землі!». Я йому запропонував іти з нами в одній команді і він погодився.

З тих, що були депутатами і активно відстоювали інтереси громади – Ігор Струбіцький, Богдан Габшій, Любомир Нєлєпін. З нових людей – Марія Бурдейна, керівник туристичної компанії, яка має бачення того як розвивати курорт, як шукати нові ринки після втрати сегменту соціальної сфери.

Так що ядро в нас залишається давнім, загартованим, але вливаються й нові люди, і це добре.

- Чому трускавецький виборець має голосувати саме за «Свободу»?

- Почнемо з того, що «Свобода» існує вже понад 20 років і чітко можна сказати, що це партія з чіткою ідеологією, що це не є якийсь одноразовий проект. Зараз є різні сили, у тому числі націоналістичного спрямування, для прикладу, «Укроп», але це проекти. Ніхто з них не може сказати, що вони вже двадцять років, що з дня в день йдуть послідовно, говорять про свою ідеологію і їхня позиція не змінюється.

Люди мають зрозуміти, що в партіях представлені всі люди, які живуть на території України. Кожна партія – це зріз суспільства. Яке в нас суспільство – такі й партії. В кожній партії є більш розумні і менш розумні, хитрі і менш хитрі, є шустріші, нахабніші, є прояви бандитських настроїв. А загалом нема такого, що там зібралися тільки бандити, а в іншій партії всі порядні. Це зріз суспільства.

Знаєте, на Майдані стояли разом Кличко, Тягнибок, Яценюк і Порошенко. Але коли всі вони потрапили у владу, і коли «Свобода» почала щось робити для зміни системи, то ці «друзі» показали свою справжню суть. Нам стало зрозуміло, що ці люди не ставили за мету змінити систему. В них була інша мета – повернутися до влади. Вони були там, їм там було комфортно і вони нічого не хочуть міняти. І станом на сьогоднішній день в державі нічого не змінилося настільки, щоб сказати, що змінилася система. Змінюються обличчя керівників, але система залишилася старою.

Спілкувався Володимир Ключак

Книга для тих, хто любить Трускавець

Кожен поважаючий себе трускавчанин мав би мати в своїй домашній бібліотеці книгу «Архітектура курортної забудови Трускавця ХІХ – першої половини ХХ ст.». Це наукове видання, автором якого є Христина Харчук, вийшло тиражем в 1 тисячу примірників ще в 2008 році. Видана книга у видавництві «Апріорі».

Чи цікава ця книга? Чому вона потрібна? Чи є щось краще? На ці питання нехай відповість сам читач. Можливо, не все написане легко читається, адже є багато вузькоспеціалізованих термінів, які не кожен розуміє. Можливо, не кожному вона потрібна, бо фактично не кожен цікавиться історією міста, в якому живе. Можливо, буде і краща монографія, але як наразі кращої книги про архітектуру Трускавця в своїх руках тримати не довелося.

Вперше книгу Христини Харчук «Архітектура курортної забудови Трускавця ХІХ – першої половини ХХ ст.» я тримав у руках в 2009 році, коли видавництво «Апріорі» презентувало свою продукцію в центральній бібліотеці м. Трускавця. Хто не має можливості придбати її, може почитати в тій же бібліотеці, де вона – на одному з почесних місць на стенді, присвяченому Трускавцю. Принагідно хочу подякувати п. Віктору Пиціву, громадському діячеві та невтомному ентузіасту, який зробив мені такий несподіваний та приємний подарунок – подарував саме цю книгу, «бо Володимир Ключак мусить її мати у себе».

Дозволю собі викласти тут два абзаци з монографії, в яких йдеться про знаменитий Дептак.

«Біля джерела «Марія» у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. на одній з терас лісопарку закладено новий сквер «Адамівка». Тут близько 1896 р. при джерелі «Марія» побудована прогулянкова галерея в модерні у формі «закопанського» стилю за проектом львівського архітектора В. Галіцького. Ця паркова будівля, одна з найкращих цього типу в тодішній Австрії, вирізнялася гарним в`язанням даху із «застрілами» (тобто дерев`яними скісними елементами, що ущільнюють два розміщені під кутом елементи рами, з`єднані з ними накладкою, здебільшого, так званий “ластівчин хвіст»). Будівлю покривали високі ґонтові причілкові дахи, характерні для «закопанської» архітектури».

Спорудження прогулянкових галерей в парках вимагала інструкція з будівництва курортів 1864 р. В ній наголошувалося, що найнеобхіднішою в кожнім курорті є прогулянкова галерея біля джерел лікувальних вод, призначена для прогулянок відпочивальників у негоду. За інструкцією, вона повинна бути вмістима і довга, захищена від сторони переважаючих вітрів».

Дептак спалили, але є люди, які піднімають питання відновлення цієї чудової пам’ятки архітектури, котра прикрашала наш Трускавець. До речі, саме зображення Дептаку Христина Харчук розмістила на обкладинці книги. Тоді, в 2008, він ще був цілий.

А ось ще один абзац, про «Кришталевий палац». Не лінуйтеся, прочитайте.

«Кришталевий палац» був збудований у 1939 р. за проектом 1937 р. (архітектор Р. Гермелін) у стилі функціоналізму для багатого промисловця з Бидгощі – С. Ґжеґожевського. Спочатку планувалося збудувати перший у Трускавці дванадцятиповерховий пансіонат, але спілка «Трускавецькі джерела», що керувала курортом, не дала згоди на це будівництво через те, що високий будинок міг затіняти сусідні вілли. Згодом збудовано триповерховий, з житловим цокольним поверхом санаторій, розмірами в плані 40х18 м. В інтер’єрі ручки дверей були справді виконані з кришталю, підлоги виготовили з мореного дубу. Стіни кімнат прикрашали дорогі килими і картини в золочених рамах На першому поверсі санаторію містилися: їдальня, товариська кімната, хол, читальня, кімната лікаря з почекальнею, буфет, кімната для бриджу і 17 житлових кімнат. Другий і третій поверхи нараховували кожен по 16 житлових кімнат. У цокольному поверсі та на піддашші містилися службові приміщення. Для того, щоб стіни фасадів блищали, нагадуючи хрусталь, в тиньк додали мідних стружок і скляного лому. Надмірному декоративному оздобленню інтер’єру та фасаду «Кришталевого палацу» не було рівних на той час у таких європейських країнах як Німеччина, Австрія і Швейцарія».

Захоплення викликає і текст про концепцію міста-саду, яка була особливо популярною на початку ХХ століття. На 2015 рік замість міста-саду маємо у Трускавці місто-базар. Жаль…

Вся книга гарно ілюстрована, тут є зображення практично всіх вілл, які були у Трускавці (крім тих, зображення яких не збереглися ніде). Є перелік всіх 320 об`єктів курорту періоду 1921-1939 рр., переважно це вілли. Тут є цікаві плани забудови Трускавця, кадастрові карти часів Австрії та Польщі, загальні види курорту, аналізи містобудівного розвитку. Читач може порівняти знайомі об’єкти архітектури у Трускавці з аналогічними об’єктами в Австрії, Норвегії, Німеччині, Швейцарії, Чехії чи Польщі. Словом, це книга, яку потрібно мати, щоб гордитися тим, що ти причетний до такого славного курорту як Трускавець. Інакше кажучи, це книга для тих, хто любить Трускавець.

Монографію автор присвятила тому, хто теж дуже любив Трускавець – світлої пам`яті Орестові Мацюку, покійному директору Центрального історичного архіву Львова, трускавчанину. Як пише Христина Харчук – «людині, яка навчила мене любити неординарну архітектуру Трускавця».

Володимир Ключак

Парафія Покрови Пресвятої Богородиці м. Трускавця відзначила 20-літній ювілей заснування

14 жовтня парафія Покрова Пресвятої Богородиці м. Трускавця урочисто відзначила 20-літній ювілей свого заснування. З цієї нагоди святкову Божественну Літургію у парафіяльному храмі відслужив владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький.

Звертаючись до вірних з проповіддю, єпископ наголосив: «Кожна Свята Літургія — це пережиття глибокої духовної реальності, коли в спільній молитві до Всевишнього єднається Небесна і Земна Церква». Саме цю дійсність в очевидний спосіб пережили в Х столітті християни Константинополя. Святий Андрій Юродивий під час молитви у храмі, піднявши очі до неба, побачив як Пресвята Богородиця, осяяна небесним світлом в оточенні ангелів і сонму святих, ступає повітрям над вірними, що молитовно благали про заступництво перед ворогами, які напали на місто. Богородиця молилася довгий час, а потім підійшла до престолу, зняла з себе сяюче покривало, яке носила на Пречистій Своїй голові, й розпростерла його над молільниками. Після цього війська противника відступили, а місто було врятовано.

Далі проповідник наголосив, що «образ Покрови Пресвятої Богородиці, яким вона покрила всіх людей у церкві — це образ її заступництва за нас, грішних і безпомічних». Подія Покрови не була поодиноким явищем. «Це щоденна реальність, яку переживають вірні християни», — наголосив єпископ. Завдяки Покрову Пресвятої Богородиці наша слабка людська молитва скріплюється її заступництвом і доноситься до Божого Престолу.

Відтак владика Ярослав сказав, що історія християнства підтверджує: «Впродовж віків Пречиста Діва Марія допомагала людям, робить вона це й сьогодні, заступаючись за нас у різних чудотворних місцях — у Люрді, Фатімі, Зарваниці, Грушові, Самборі тощо». Єпископ закликав вірних в подячних молитвах звеличити Пречисту Діву за все, що вона вчинила для нашого народу.

Після завершення богослужіння владика Ярослав привітав о. Володимира Бондарчука (адміністратора парафії) та вірних з храмовим святом і 20-літнім ювілеєм заснування парафії. Єпископ також привітав усіх воїнів і ветеранів визвольних змагань з Днем захисника України.

Відтак відбулась поминальна молитва за полеглих українських воїнів. Після цього владика Ярослав освятив пам'ятник воїнам Української повстанської армії, який було споруджено на пагорбі поруч з храмом на кошти Андрія Кульчинського. Автор і виконавець – львівський скульптор Юліян Квасниця.

о. Олег Чупа, прес-секретар Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, джерело

Перспектива для залежних від наркотиків та алкоголю

Якщо Вас або Вашу родину спіткала така хвороба як наркоманія чи алкоголізм, не впадайте у відчай. Адже мільйони людей одужали від цієї хвороби та назавжди позбулися залежності. В реабілітаційному центрі «Перспектива», який діє у Львові, допомогли вже багатьом, тож можуть допомогти і Вам чи Вашим близьким.

РЦ «Перспектива» здійснює соціально-психологічну реабілітацію залежних від наркотиків та алкоголю і членів їхніх сімей за допомогою власної авторської програми, яка базується на всесвітньо відомій Мінесотській моделі реабілітації «12 кроків». Лікування фокусується одночасно на фізичних, емоційних, духовних та міжособистісних потребах пацієнта. Програма реабілітації Центру забезпечує клієнтам утримання від наркотиків чи алкоголю та повернення до фізично повноцінного, психологічно здорового та соціально успішного життя.

В основі роботи центру лежить особистісно-індивідуальний підхід до кожного пацієнта. Він базується на детальному вивченні особливостей характеру, поведінки, потреб, специфічних проблем клієнта. Ці дані використовуються для складання індивідуального плану ресоціалізації з урахуванням необхідних заходів психотерапевтичного, соціального та освітнього характеру, над яким разом працюють пацієнт та фахівець центру. Під час проходження реабілітації план може суттєво корегуватися в залежності від швидкості прогресу у лікуванні.

Тривалість програми – 5 місяців. Перший місяць – закритий стаціонарний режим, формування мотивації та інтересу до життя без хімічних речовин. Другий-третій місяць – активна інтервенція – перебування у денному стаціонарі центру, зміна поведінки, мотивації, переконань, емоційних реакцій клієнта. Четвертий місяць – формування стійкої ремісії – відвідування денного стаціонару для проходження амбулаторної програми і програми підтримуючої терапії, формування нового стилю життя без наркотиків та алкоголю. П`ятий місяць і надалі – соціальний супровід.

Програма лікування складається з таких методик як символ драма, арттерапія, гештальттерапія, кінезіотерапія, тілесно орієнтована терапія, сімейна терапія, когнітивно поведінкова терапія та інші.

Реабілітаційний центр «Перспектива» – це шлях від залежності та відчаю до повноцінного життя. Адреса: м. Львів, вул.. Луцького, 28, тел. 098-732-32-45. Більше інформації на сайті www.perspektuva.com

 

Стебник відвідав депутат Верховної Ради Любомир Зубач

15 жовтня у приміщенні ЗОШ № 18 відбулася цікава зустріч жителів міста Стебника з депутатом Верховної Ради України Любомиром Зубачем. Темою зустрічі стала майбутня адміністративна реформа, яка незабаром торкнеться кожного з нас. Вона так і звучала: «Механізми здійснення народовладдя на місцевому рівні в сучасних умовах, та в умовах майбутньої адміністративної реформи». Персоналія пана Любомира була надзвичайно актуальною, адже він є членом Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування.

Хоча візит пана Любомира в наш край був пов'язаний з підтримкою своєї політичної сили на місцевих виборах (Громадське об’єднання «Самопоміч»), проте тема зустріч виявилася достатньо цікавою і непередбачуваною. Насамперед пан Зубач розповів про усі нюанси майбутньої реформи, а також розвіяв легенди та побоювання, які уже склалися довкола майбутньої реформи. Звісно, реформа ще сира і потребує доопрацювання, а також адаптації під неї інших законів і навіть цілих кодексів. Зокрема, для працездатності реформи покладають надії на новий податковий кодекс, який має стати одним з нових елементів регіональної незалежності.

Проте залишається фактом, що реформа уже поступово впроваджується в життя у деяких регіонах України. Стебник у світлі адміністративної реформи є надзвичайно цікавим випадком, оскільки його «нестандартне» адміністративне становище» у поєднанні з реформою викличне в житті міста революційні зміни. Але в яку сторону – все буде залежати від дій місцевих органів влади.

Як не дивно, але усі присутні на зустрічі стебничани (хоча їх було і небагато) активно включилися в дискусію. Прозвучало багато думок «за» і думок «проти». Зокрема, Володимир Ільницький, відомий у Дрогобичі як директор ПАТ Машинобудівного заводу попросив поділитися правовим і практичним досвідом як пройти цей етап максимально ефективно. Його дана тема цікавила не випадково, адже він є одним із кандидатів в депутати до Дрогобицької міської Ради. Любомир Зубач відповідаючи на запитання зазначив, що відтепер все у руках громад. Як вирішать, так і буде. Для цього він рекомендував ще раз уважно зважити усі «за» і «проти», вирахувати за яким сценарієм громаді буде найкомфортніше. Лише тоді варто приймати остаточне рішення. І цьому рішенню не буде ніяких пересторог та перепон, адже відповідно до останніх змін в законодавстві рішення громад з даного питання є первинним. Тож вищі інстанції на кшталт обласних рад і ін. не зможуть впливати (забороняти чи підтримувати) рішення громади де і з ким бути.

Ще один з кандидатів в депутати до Стебницької міської Ради Ярослав Баран попросив поради, як у процесі освітнього укрупнення створити запобіжник для чиновників відмовитися від регулярних спроб закриття ЗОШ № 18, у якій саме і відбувалася зустріч. Така постановка питання і для пана Любомира виявилася нелогічною. Він зазначив, що процес укрупнення та оптимізація є справою невідворотною, але її треба робити з розумом.

Також під час зустрічі підіймалося багато насущних проблем міста: екологічна ситуація довкола річки Солониця, стану доріг тощо. Оскільки пан Любомир є правник за фахом, він поділився цікавими правовими рецептами вирішення деяких з проблем. Загалом зустріч відбувалась достатньо динамічно. Кожен з присутніх мав змогу задати запитання, і, судячи з післязустрічних дискусій, незадоволених в залі не залишилось. На завершення хотілося б побажати, щоб депутати Верховної Ради України частіше навідувалися у наш край. І не лише в передвиборчий період.

Майкл Річчі

Валерій Ясінський: «На Волю Якубову у мене завжди буде час»

Триває передвиборча кампанія і ми продовжуємо знайомити наших читачів з кандидатами в депутати рад різних рівнів. Сьогодні спілкуємося з Валерієм Ясінським, кандидатом в депутати Дрогобицької районної ради від с. Воля Якубова.

- Валерію Івановичу, Ви балотуєтеся в районну раду від відомого села…

- Так, Воля Якубова – це відоме село. Відоме тим, що воно є батьківщиною Андрія Мельника. Це визначний національний борець за волю та незалежність України, полковник армії УНР, військовий та політичний діяч, один з найбільших соратників Андрія Коновальця, організатор формації Січових Стрільців у Києві, організатор Української Військової Організації (УВО), голова Проводу ОУН з 1938 року, в’язень німецьких таборів.

Це постать, яка привертає увагу, а отже, є люди, і вони будуть в майбутньому, які захочуть приїхати на батьківщину Мельника, в його рідне село, щоб поближче пізнати середовище, в якому виріс та сформувався цей діяч націоналістичного руху. Маю на увазі передусім представників української діаспори, пов’язаної з ОУН, але не тільки – в Україні теж існують організації, яким цей проект був би цікавим.

Тому створення хати-музею Андрія Мельника, відтворення бойової криївки – це не якась марна обіцянка перед виборами, це вимога часу, якщо ми хочемо залучити туристичний потік на Дрогобиччину в цілому і у Волю Якубову зокрема.

За часів радянської влади село доводилося до повного нищення, щоб приховати справжню історію, щоб навіть не було згадки, що тут народився Андрій Мельник.

У мене виникає логічне запитання – чому Старий Угринів може мати гарний меморіальний комплекс, присвячений їхньому земляку Степанові Бандері, а Воля Якубова не може мати такого ж комплексу Андрія Мельника? Гадаю, це питання ставить собі більшість мешканців Волі Якубової, які розуміють переваги існування такого комплексу. Адже це вигідно вирізнятиме Волю –з-посеред інших сіл. Направду, не кожне село може гордитися таким своїм уродженцем, такою відомою людиною як Андрій Мельник.

- Питання меморіального комплексу Андрія Мельника для Волі Якубової важливе, та все ж є інші, можливо більш нагальні справи – питання працевлаштування, залучення інвестицій, розвиток інфраструктури села…

- Однозначно, що я знаю про це. Без інвестора розвиток неможливий і це стосується не тільки Волі Якубової, а й будь-якого населеного пункту. Є інвестиція, є обіг коштів – відповідно, є розвиток. І мешканець відчуває це на собі, на своїй кишені.

У Волю Якубову прийшов інвестор і це добрий почин для розвитку села. Я – представник цього інвестора. Готельно-курортний комплекс «Карпати» та його генеральний директор Лев Грицак розробили бізнес-план, який має ряд вигод для Волі Якубової.

По-перше, будівництво готельно-відпочинкового комплексу зеленого туризму «Слобода-Раковець», директором якого я є, надає нові робочі місця жителям Волі Якубової та сусідніх сіл.

По-друге, нові робочі місця будуть і в сільськогосподарському підприємстві ГКК «Карпати».

По-третє, буде розвиватися інфраструктура села. Вона вже розвивається, якщо врахувати, що хутір Раковець з`єднаний дорогою із селом (а це 1 км 200 м дороги), що робляться ремонти в школі, ФАПі.

В наших планах – встановлення асфальтного покриття дороги, освітлення центральної частини села, облаштування автобусних зупинок. Надамо допомогу церкві, яка потребує перекриття.

- Чи можете розкрити деталі бізнес-плану по комплексі «Слобода-Раковець»?

- В бізнес-плані передбачено створення канатного містечка, майданчика спортивних тренажерів, дитячого майданчика, кінних і пішохідних маршрутів, майданчика для пейнтболу, пневматичного тиру, місця для стрільби з лука, обладнання пунктів відпочинку на маршрутах (лавочок, альтанок, кінних привалів), стрільбища стендової стрільби, Будинку Мисливця, вольєрів для диких тварин, які розмножуватимуться та випускатимуться в подальшому в дику природу та інше. Я думаю, що ніхто не знайде в цьому якихось недоліків, навпаки – це приваблюватиме туристів.

Скажу більше – інвестор планує спрямувати до Волі Якубової туристичний потік з Трускавця. Такий маршрут дозволить популяризувати село, залучить додаткові джерела фінансування для потреб Волі Якубової.

Наявність у довготривалій оренді на 49 років трускавецьким готельно-курортним комплексом «Карпати» 13 гектарів землі під ставки для риборозведення, що знаходяться всередині лісового масиву, дасть можливість створити хороші умови для любительської рибної ловлі та проведення змагань із рибної ловлі. А наявність у оренді двох гектарів землі, що межує з лісовим масивом і ставками дасть можливість створити хорошу інфраструктуру з готелями, ресторанами, СПА-центром, прокатними пунктами плавзасобів, велосипедів, коней та іншого.

А тепер головне, що я хочу сказати – готельно-відпочинковий комплекс зеленого туризму «Слобода-Раковець» діятиме на території Волянської сільської ради, а це значно збільшить грошові надходження для розвитку села Воля Якубова.

- Чому такий готельно-відпочинковий комплекс потрібний для села Воля Якубова?

- В Україні є люди, які мають бажання та можливість провести гарно організоване дозвілля. Щораз більше успішних українців приділяє увагу спорту, намагається підтримати, зберегти фізичну форму, бувати на свіжому повітрі. Добре якщо замість їхати за кордон вони відпочивають в Україні. Тоді кошти залишаються всередині держави і працюють на її економіку.

Якщо такий клієнт обирає відпочинок у Волі Якубовій, то від цього виграє не тільки інвестор, від цього виграє громада села, бюджет, від цього виграє Дрогобиччина в цілому. Бо цей клієнт витрачає свої кошти, частина яких поповнює і бюджет села, і бюджет району, тобто кошти починають працювати на нашу територію, на село, на район.

- Валерію Івановичу, яким чином відстоюватиме інтереси Волі Якубової на рівні району?

- Я маю управлінський досвід, тому можу твердо пообіцяти, що кожну проблему триматиму на своєму контролі. Я звик до цього і в роботі, і в житті.

В районній раді волянцям потрібний представник, який не був би залежним від райдержадміністрації, але й не якийсь горлопан, який тільки вміє критикувати. Я балотуюся в раду від Блоку Петра Порошенка «Солідарність» і звичайно що як майбутній депутат співпрацюватиму з Дрогобицькою райдержадміністрацією для вирішення болючих проблем і району, і села Воля Якубова.

На мене не може «натиснути» ніякий чиновник, бо я незалежна людина, ветеран органів внутрішніх справ, полковник міліції, юрист вищої категорії. Моїм плюсом є те, що добре знаю чинне законодавство і зможу відстоювати інтереси мешканців села в правовому полі.

Вірю, що волянці робитимуть свідомий вибір і віддадуть свій голос за того, хто не розкидається марними та нереальними обіцянками, а хто готовий працювати на благо села систематично, послідовно. Також гарантую, що періодично проводитиму зустрічі з громадою Волі Якубової – щоб відзвітувати про виконану роботу. А вислухати людину з її проблемами, порадити як вирішити те чи інше питання, допомогти – на це у мене завжди буде час.

Підготував Володимир Ключак



Создан 16 окт 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником