Трускавецький вісник № 43 (422) від 10 квітня 2012 р.

 

Трускавецький вісник № 43 (422) від 10 квітня 2012 р.

10.04.2012



 

У номері: На Великдень – у Трускавець (програма святкувань), Анонс громадських слухань по квартплаті, Що покласти у великодній кошик, Великодня, церковна та духовна тематика, Поезія. 

Новини Трускавця та регіону

На Великдень – у Трускавець!

План великодніх заходів «На Великдень – у Трускавець!» на 16 квітня (Світлий понеділок)

Зранку – Великодні Богослужіння у храмах міста;

12.00 год. Майстер-клас. Музей історії міста Трускавця; У програмі: яворівський розпис, лялька-мотанка, бісероплетіння, плетіння з лози і соломки, яворівська забавка, живопис та вишивка, українська вишиванка;

15.00-17.00 год. Конкурс малюнку на асфальті. Вулиця С. Бандери; Концерт народних колективів на центральній сцені міста: гурт «Сагайдачний», НАНІ «Галичани»;

17.00 год. Вітання міського голови Руслана Козира з центральної сцени міста. Нагородження учасників і переможців конкурсу малюнку на асфальті;

17.20-17.40 год. Частування гостей заходу паскою;

17.40-18.00 год. Виступ колективів дитячого сектору Народного дому;

18.00-19.00 год. Виступ Заслуженого Прикарпатського ансамблю пісні і танцю України «Верховина»;

19.00-19.40 год. Великодні гаївки. «Кривий танець» на площі біля центральної сцени;

20.00-22.00 год. Вечірня молодіжна програма;

20.00-21.00 год. Виступ рок-гурту «Механічний апельсин»;

21.00-22.00. год. Молодіжна українська дискотека «Romashof Brothers».

Програма заходів взята з офіційного сайту ТМР.

Громадські слухання по квартплаті – 20 квітня

Як інформує наш кореспондент з посиланням на джерело в ГМ «ОПОРА» м. Трускавця, на 20 квітня ц.р. заплановано проведення громадських слухань стосовно підвищення тарифів на обслуговування будинків та прибудинкових територій. Заплановано їх провести в Народному домі, початок о 17.00, хоча не виключено, що міська влада намагатиметься не допустити їх проведення. Оскільки до цього часу більшість трускавчан вже встигне оплатити квитанції, то виникає логічне запитання, чи варто оплачувати квартплату за новими тарифами, чи за старими. Наша позиція є однозначною – тільки за старими. Адже оплативши квартплату за новим тарифом мешканець тим самим погоджується на умови КП «Трускавецьжитло», навіть не підписавши угоду з цим підприємством. За нашими даними, депутати ТМР та члени виконкому шукають шляхи виходу із ситуації, що склалася(бурхливе обговорення відбувалося минулого четверга, 5 квітня), тому оплата трускавчанами за старим тарифом буде показником їхньої свідомої позиції. В той же час наше видання виступає категорично проти позиції, що не потрібно платити взагалі, адже така позиція є деструктивною і може призвести до паралічу діяльності комунального підприємства «Трускавецьжитло».

Місто готується до Великодня

Останній передвеликодній тиждень у Бориславі присвячено приготуванням до світлого свята Воскресіння Христового. Прибираються території приватних садиб, державних установ, працівники комунальних підприємств працюють у напруженому режимі. В самій мерії завершуються роботи із ремонти залу засідань на третьому поверсі. До ладу доводиться парк культури та відпочинку Борислава. В мерії сподіваються, що не буде проблем і з вивезенням сміття, якого нагромаджується досить багато і фірма «Ком-Еко-Борислав» не завжди встигає вчасно його вивозити. З цього приводу на одній із щотижневих нарад мер міста Володимир Фірман дорікнув представнику цієї фірми Геннадію Корконішку, що «Ком-Еко» вчасно та регулярно вивозить сміття із Трускавця, а Борислав обслуговує наче за другорядним принципом, хоча мало б бути навпаки, адже базується компанія саме в Бориславі, та й сміттєзвалище, на якому нагромаджується сміття з Трускавця та Борислава – бориславське. В загальному ж можна відзначити, що за останні два тижні у Бориславі стало значно чистіше. Хоча в мерії вважають, що могло б бути і краще, та це вже залежить виключно від самосвідомості мешканців. «Є люди, яких все влаштовує – влаштовує жити в бруді, влаштовує в смітті сидіти і нічого не робити», - зазначив на одній зі щотижневих нарад Володимир Фірман. До речі, турбота про довкілля та благоустрій настільки захопила представників бориславської влади, що в мерії вирішили навіть не проводити щотижневі наради – ні цього тижня, коли у місті наводять лад, ні наступного, Світлого.

Великодній кошик для потребуючих

БФ «Карітас СДЄ УГКЦ» організовує збір коштів та продуктів, які є необхідними для приготування Великодніх кошиків, для усіх потребуючих людей. Ви можете долучитися до акції: продуктами, які можна приносити у БФ «Карітас СДЄ УГКЦ»; фінансовою підтримкою - готівкою чи перерахунком коштів Код ЗКПО 26268852, Дрогобицьке відділення ЦФ ПАТ«Кредобанк», МФО 325365, р/р 2600801160264 з поміткою - благодійна пожертва «Великодній кошик»; волонтерською допомогою. Контакт: м. Дрогобич, вул. Чорновола, 4, БФ «Карітас СДЄ УГКЦ», тел. 2-24-58.

W Borysławiu i Truskawcu odbędą się Misje Święte

W dniach 22 – 27 kwietnia b.r. (t.j. od niedzieli do piątku) w parafiach rzymsko-katolickich Borysławia i Truskawca odbędą się Misje Święte. W niedzielę Misje rozpoczną się w zwykły czas Mszy Św., a w następne dni odbywać się będą w Borysławiu o 12 i 19 godz., a w Truskawcu o godz.16. Tematy Misji Świętych następujące: Bóg jest miłością, Grzech i zbawienie, Wiara i nawrócenie, Jezus Panem – odnowienie przyrzeczeń chrzcielnych, Powołani do miłości – odnowienie ślubów małżeńskich.

Ярек увійшов в шістку кращих за версією радіопроекту "Шукаю продюсера"

Рішенням організаторів радіопроекту "Шукаю продюсера" нашого земляка, друга, різносторонньо обдарованого музиканта і журналіста Ярослава Барана (сценічний псевдонім – Ярек) включено до шістки номінантів на звання Кращого співака 2011 року. Наразі триває голосування членів журі та глядачів. Віддати свій голос за Ярека можна відправивши лист на адресу програми "Шукаю продюсера", Українське радіо, Хрещатик, 26, Київ, 01001. Нагородження переможців відбудеться 16 травня о 16.00 в Палаці культури «Україна».

Власна інформація

У Дрогобичі видатки для бюджетних установ зменшили вдвічі

Як повідомив на нараді в Ратуші перший заступник Дрогобицького міського голови Олександр Коростельов, через проблеми з наповненням бюджету, виникли затримки з виплатою заробітної плати працівникам бюджетної сфери. Щоб стабілізувати ситуацію влада змушена вдаватись до короткотермінових запозичень у Казначействі.

«Боляче б’ють по міській господарці нові умови запозичень, - бідкається посадовець. – Якщо раніше 80% надходжень йшло на погашення позики, то згідно з новими умовами 95%, що робить неможливим проведення поточних розрахунків за роботи із забезпечення житєдіяльності міста». Дрогобичу таки вдалось домогтися, щоб на сплату позики забирали лише 90% бюджетних надходжень, а на поточні розрахунки залишалось 10%. Але цього виявилось замало. У зв’язку з цим провели нараду розпорядників бюджетних коштів, на якій їх зобов’язали вдвічі зменшити видатки на поточні потреби. Нагадаємо, що за підсумками першого кварталу план надходжень до бюджету Дрогобича виконано лише на 75%.

До 2030 року населення Дрогобича і Стебника може зменшитись більше, ніж на 20 тис. осіб

Фахівці, які працюють над Стратегічним планом розвитку Дрогобича і Стебника, проаналізувавши демографічну ситуацію, дійшли висновку, що до 2030 року кількість населення цих міст зменшиться більше, ніж на  20 тис. осіб. Якщо на початку 90-их років минулого століття у Дрогобичі і Стебнику проживало 102,5 тис. чол., сьогодні – 97,9 тис. чол.. то, згідно з прогнозом, у 2030 році кількість населення зменшиться до 74-76 тис. осіб. «Значне зменшення та старіння населення негативно  вплине на економічну та бюджетну ситуацію у містах, - кажуть фахівці, - оскільки сумарно меншими стануть доходи людей працездатного віку, а значить і надходження до міської скарбниці, а витрати на літніх людей зростуть.

Разом з тим, зменшення населення матиме й свої позитиви – зменшиться попит на дошкільні установи, школи, інші комунальні послуги, - зазначають у міській раді. І визнають, що ці чинники не зможуть компенсувати той негатив, який несе дана ситуація.

«Прогнозується зростання тривалості життя та збільшення народжуваності, проте не очікується досягнення рівня народжуваності в середньому 2,1 дитини на сім’ю, щоб забезпечити приріст населення, - каже перший заступник Дрогобицького міського голови Олександр Коростельов, - тому мусимо вживати кардинальні заходи, щоб песимістичні прогнози щодо розвитку наших міст не справдилися».

Іван Тихий, «Дрогобицьке земляцтво»

Для керівників мирянських спільнот Самбірсько-Дрогобицької Єпархії відбулись реколекції

Упродовж 6-7 квітня 2012 р. керівники парафіяльних мирянських спільнот «Матері в молитві» Самбірсько-Дрогобицької єпархії прибули до Трускавця, щоб взяти участь у великопісних реколекціях, які організувала Єпархіальна Комісія у справах мирян. Дні духовної віднови, участь в яких взяли близько 60 осіб, очолив прот. Любомир Митник, голова Комісії у справах мирян.

У п’ятницю відбулася зустріч з Правлячим Архиєреєм Владикою Ярославом (Прирізом), який  звернувся із  пастирським словом та уділив благословення  для всіх учасників реколекцій. Владика пригадав, що цей рік є проголошений нашою церквою як рік мирян, а також наголосив, що важливе місце в житті мирянина має бути молитва, особливо в житті матері.

Божественна Літургія, яку з нагоди празника Благовіщення Пресвятої Богородиці відслужив Преосвященніший Владика Юліян (Вороновський), вислужений єпископ Єпархїї, духовні науки про покликання мирян у сучасному світі, Сповідь та Пресвята Євхаристія стали доброю нагодою для  присутніх зачерпнути Божих дарів та покріпити свої душі в часі Великого посту.

Також учасники реколекцій мали можливість переглянути фільм «Йосиф Сліпий. Молитва за Україну», та оглянути фотовиставку «До світла Воскресіння крізь терни катакомб» у Єпархіальному музеї.

Після завершення духовних наук керівники мирянських організацій мали змогу поспілкуватись між собою, зокрема, поділитись досвідом молитовного життя та мирянського служіння у своїх парафіях.

Тарас Шафран, референт Комісії мирян СДЄ УГКЦ

Студенти УКУ спільно із трускавчанами молились Хресну дорогу

14 березня у храмі Покрова Пресвятої Богородиці (м. Трускавець) відбулись молитовні розважання над Хресною дорогою Ісуса Христа, які провели студенти Українського католицького університету. «Хоча в нашому Університеті щодня служиться Літургія за наших приятелів, благодійників та усіх людей доброї волі, проте ми хочемо проявити нашу молитовну єдність і в конкретній присутності на кожній парафії», - зазначає організатор акції Галина Василиця, студентка 4-ого курсу філософсько-богословського факультету. «Мої однокурсники та студенти старших курсів, окрім відвідин різноманітних сиротинців, шкіл-інтернатів та праці зі своїми однолітками, часто допомагають нашим отцям під час реколекцій на парафіях як на Львівщині, так і на Сході України. Проте реколекції вимагають більше часу для підготовки та перебування поза навчальним процесом. Тому ці хресні дороги наче доповнюють нашу участь в житті Церкви», - додала Галина. Зазначимо, що за останні два роки студенти відвідали греко-католицькі громади не лише Львівщини, Івано-Франківщини, але й Києва.

Дмитро Наконечний, газета «Жива вода»

Дрогобич відвідав Голова Патріаршої молодіжної комісії УГКЦ

20 березня Комісію у справах молоді Самбірсько-Дрогобицької єпархії відвідав з робочим візитом голова Патріаршої Комісії у справах молоді о. Ростислав Пендюк. Програма відвідин була надзвичайно насиченою: зустріч з представниками Комісії у справах молоді СДЄ та ознайомлення з її роботою; зустріч з правлячим архиєреєм Самбірсько-Дрогобицької єпархії владикою Ярославом, священиками деканатів та з молоддю Єпархії.

Саме зустріч з молоддю єпархії, яка відбулася в приміщенні Центру душпастирства, зворушила та приємно здивувала о. Ростислава: « Тішуся, що є так багато творчої, активної молоді» - наголосив він. На зустрічі і справді було багато молодих осіб, а це лише по 2 особи, які представляли ту чи іншу молодіжну організацію. Були тут і представники «Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархії», організацій «Українська молодь - Христові» міст Стебника, Самбора, Трускавця, Борислава; представники спільнот «Віра і Світло» Дрогобича, Трускавця, Самбора; спільнот «Молодий місіонер», «Ноїв ковчег», «Молодіжного братства храму Покрови Пресвятої Богородиці» з Самбора. Були й аніматори та представники групи творчої молоді «Уоші§§ои1»; спільнот «Молодіжний прорив», «Матері в молитві», «Братства української молоді» (БУМ), та харизматичної спільноти «Діти світла» м. Дрогобича, активна студентська молодь. На зустрічі також були присутні і представники семінарійного братства «Введення в Храм Пресвятої Богородиці» Дрогобицької духовної семінарії, а також Відділу у справах сім'ї, молоді та туризму міської ради Дрогобича.

Молоді люди намагалися коротко представити свою організацію, розповісти про проблеми, свої очікування чи пропозиції. Власне, зустріч була проведена у формі круглого столу і виглядала радше як ділення досвідом і пошуком альтернативних рішень праці з молоддю.

На зустрічі виступив і голова Комісії у справах молоді Самбірсько-Дрогобицької єпархії о. Олег Кекош, який подякував молоді за активність та звернувся до о. Ростислава, вітаючи його з Днем народження.

На завершення зустрічі о. Ростислав закликав молодь не боятися свідчити своїм прикладом, щоб донести до інших ту радість буття з Христом, вміти поділитися тою радістю з іншими. Молитися і набратися сміливості шукати молодь у широкому життєвому морі. Побажав креативно мислити, бути настирливим у своїх пошуках і головне - не боятися діяти!

Марія Гарасимчук, газета «З любов’ю у світ»

Як підготувати великодній кошик

Про традицію готувати великодній кошик і освячувати їжу говорить о. Михайло Димид, викладач Еклезіолопї та Церковного права Українського католицького університету.

«Воскресіння Христове приводить не тільки до духовної, але й до тілесної насолоди в прославлянні Ісуса, який поборов смерть і приніс людству нову перспективу Царства небесного» - о. Михайло Димид

Що має бути у пасхальному кошику?

Підбір продуктів у кошику не є випадковим. Кожен продукт має символічне значення. Отець Михайло розповідає, що пасхальний кошик або «свячене» має складається із таких наїдків: паска-бабка, сир-масло, яйце-писанка, шинка-ковбаса, хрін, бушпан-мірта, сіль.

«Паска - ангельський хліб, яким став для нас Ісус Христос, символ воскресіння. Це хліб вічного життя, який зійшов з неба, нагодувавши людей духовною поживою», - розповідає священик. Випікання паски - важливий етап приготування до свята. Більшість господинь мають свій рецепт, який передався їм ще від бабці. Вони неохоче змінюють рецептуру, щоб бува не прогадати. Готувати тісто на паску треба у спокої, лише з хорошими думками, бо за інших обставин вона може не вдатися.

Сир і масло - це молочні страви, а молоко є первотвором, сировиною, яка походить не з діяльності людських рук, а є даром природи. За словами о. Михайла, як мати годує свою дитину молоком, так само сир і масло є символами жертовності та ніжності Бога. Божої благодаті маємо прагнути, як немовля прагне материнського молока. Ці продукти накладають у невеликі посудини, а зверху малюють хрестик.

Яйце - символізує закритий простір, звідки виходить самостійне і неповторне життя.

Шинка-ковбаса - вказує на годоване теля, яке звелів заколоти добрий батько після повернення блудного сина додому. Це символ душевної радості, що приходить від сповнення людиною Божої волі.

Хрін робить людину міцнішою, так, як християнин, який приймає таїнство Сповіді під час пасхального періоду, душевно оздоровлюється.

Сіль - один із необхідних продуктів у житті людини, який додає смаку їжі. "Сіль означає якість зв'язку, оскільки союз між Богом і людьми відновлений через хрест і Воскресіння. Віруючий має зберігати чистоту свого серця, щоб наслідувати Христа, який сказав: «Ви - сіль землі» (Мт. 5:13)", - говорить о. Михайло.

Вічнозелена рослина (бушпан або мірта) - символ безсмертя і вічного життя. У пасхальному кошику, крім перерахованих вище продуктів, ще можуть бути сало, мак та пшоно. Нічого іншого у кошику не повинно бути.

Неодмінними атрибутами пасхального кошика є рушничок та свічка. Рушничок - це багатство ниток, сплетених любов'ю і розумом. Нитка символізує життя. Плетіння нитки є також символом вічности, бо це процес, який можна продовжувати безконечно. Свічка - світло, яке виноситься між людей.

Через такі прості насущні речі наші предки намагалися донести до нас Христову науку. Вміст пасхального кошика можна зрозуміти і спожити як слід лише тоді, коли думати про його духовне наповнення, а не матеріальне.

Пасхальні писанки та крашанки

Окреме місце в підготовці до Великодня займає малювання писанок. За словами о. Михайла, народження нового життя найкраще може бути представлене яйцем. До нього додають знаки, які людина знаходить у природі. Така символіка була відома людству ще до християнства, це знаки приходу весни та відродження природи. Християни бачать у яйці народження вічного життя і воскресіння з мертвих. Пасхальна писанка - як молитва, це надія на життя вічне.

Писанка - сире яйце, вкрите кольоровими геометричними або рослинними орнаментами, які символізують життя, достаток, вічний рух; натомість крашанка - варене яйце, фарбоване найчастіше в цибулинні, що вживається в їжу. Господар або господиня розділює яйце між присутніми за столом, бажаючи кожному усякого добра.

Всі ці символічні продукти та речі є важливою частиною свята, за допомогою якої людина долучається до вищого та вічного. Тож нехай усім, хто їстиме освячену паску, вона буде «на спасення душі, на здоров'я тілесне і захист проти недуг, всякого ворожого підступу», - о. Михайло Димид.

Газета «З любов’ю у світ»

Духовно-весняне відродження

Усі вірні можуть регулярно зростати за допомогою духовних наук і роздумів, молитов, які називаються реколекціями (від лат. «recolligо» -«збираю»). Яке це щастя - відірватись від марноти марнот і прожити декілька днів на очах Ісуса, щоб наповнитись Його любов'ю, Його присутністю, а на завершення - набратись сили для продовження життя в доброму плідному напрямку.

16-18 березня цього року у приміщенні Єпархіального Управління Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ відбулись молодіжні Великопосні реколекції. У них прийняла участь молодь з усіх куточків СДЄ.

Проводили реколекції о. Ілля Фіголь (ЧСВВ) і студентський капелан о. Олег Кекош (Голова комісії у справах молоді СДЄ УГКЦ). Допомагали отцям брати-семінаристи з Дрогобицької Духовної Семінарії.

Попередньо ми зібрались біля Храму Пресвятої Трійці, що у м. Дрогобичі. Помолившись, вирушили в дорогу. Розпочались реколекції з молодіжної хресної дороги, яку читала активна молодь з Центру Душпастирства Молоді м. Дрогобича. Під час хресної дороги всі бажаючі мали можливість приступити до Святої Тайни Сповіді, щоб на Божественній Святій Літургії з'єднатись з живим Ісусом Христом у Святій Тайні Євхаристії. У цей же вечір, зручно вмістившись у конференц-залі, відбулась перша

духовна наука на тему: «Свята Тайна Хрещення». Розкриваючи цю тему, о. Ілля наголосив, що «дар Хрещення є найбільшою радістю і святістю», бо в цій тайні «ми з'єднюємось зі Святою Трійцею». Після науки відбулось загальне знайомство усіх учасників реколекцій.

Наступний день був наповнений багатьма подіями. Так, розпочався він зі Святої Літургії, яку очолили Владики Ярослав Приріз та Юліан Вороновський у співслужінні вищезгаданих отців. Під час проповіді Владика Ярослав привітав усіх, що прибули на реколекції, щоб підготуватись до Пасхи. Крім цього, Владика наголосив на значенні Великого Посту в житті людини і закликав постаратись «максимально зупинити все те зовнішнє, що на нас впливає. Спробуйте знайти діалог з Богом... Спробуйте вслухатись, наскільки Бог як особа промовляє до вашої душі... В часі цього Великого посту постарайтесь покаятись і звільнитись від язв гріховних, які роблять людину паралітиком... Нехай Бог допомагає Вам у цьому».

Під час наступних духовних науках о. Ілля розглядав такі теми, як Святі Тайни Покаяння та Євхаристії, робив наголос на значенні молитви. Бо «багато людей молиться, але для багатьох християн молитва - це тільки праця уст, а не праця серця ».

Крім наук, належним чином було організовано і дозвілля. В післяобідній час учасники реколекцій мали прогулянку вулицями м. Трускавця, милувались пробудженням природи. Молодь також скористалась можливістю відвідати музей в приміщенні Єпархії. Нас ознайомили з експонатами музею, показали особисті речі Андрея Шептицького та Йосипа Сліпого.

Увечері відбулась конференція, під час якої отець-реколектант відповідав на попередньо записані питання, які учасники кидали у скриньку. Вечір закінчився Молебенем до Серця Ісусового, у якому Бог торкнувся наших сердець. Опісля ми спільно молились в різних наміреннях: за навернення чи оздоровлення близької або й сторонньої людини, за молодь, за церкву... Це був день глибокої призадуми над власним життям, можливість побачити очима Бога все те, що відбувається у світі.

У неділю зранку на Божественній Літургії молодь милувалась гарно прибраним хрестом, який лежав на тетраподі посеред каплиці. Виголошуючи проповідь, о. Ілля звернув нашу увагу на значення таїнства хреста. Отець говорив, що «хрест є образом, який завжди мав би приводити перед очі образ нашої власної людськості... Хрест запрошує нас стати людиною, в якої ноги стоять на землі, а дух підноситься вгору. Він вимагає, щоб ми відкрилися, відкинувши прив'язаність до власного «Я», визволились з неволі постійного зосередження на собі... Хрест показує шлях до спасіння і пригадує нам, що, де б ми не були, нас завжди буде оточувати любляча присутність Бога...».

Слід згадати і про гру «Тихий приятель», яка навчила нас дбати про своїх нових друзів.

І на завершення щиро дякуємо Богу і всім організаторам, отцям, які долучились до проведення цих реколекцій. Вони допомогли заглибитись у свою душу, відчути своє покликання, спробувати зрозуміти, яких життєвих рішень чекає від нас Бог і просто відпочити душею.

Відгуки молоді про реколекції

Ірина Д.: «Для мене реколекції - це один крок до Ісуса; крок, який робить мене міцнішою у боротьбі з гріхом. Цей короткий період часу дає змогу відновити зв'язок з Богом. За цей час ближче пізнала себе і друзів; знайшла однодумців, людей, які люблять Ісуса... Реколекції для мене - час, під час якого я зростаю у любові до Господа.

Богдан Прилуцький: «На цих реколекціях було багато усмішок, радості, пізнання самого себе, усвідомлення того, що занадто слабкий у світі цьому без Христа. Дякую о. Іллі за повчальні науки, які дають можливість призадуматись над власним життям. Дізнався багато інформації, над якою роздумую і яка знадобиться у подальшому житті».

Віталій Добровлянський: «Я більше дізнався про Церкву, Бога і зрозумів своє життя, для чого я живу, свої помилки. Як каже святий Павло: «Жаль, однак, коли ми через гріх втратили небо і заслужили собі на пекло». Я з'єднався з Євхарисгійним Христом і знаю, що живу на світі, щоб прославляти волю Всевишнього. Думаю, ці реколекції стали для мене новим моментом у пізнанні віри».

Лілія Левицька, газета «З любов’ю у світ»

Вінчані на любов… Сім’я як дорога через Хрест до Воскресіння

На одній із передподружніх наук священик попросив молодят зобразити у символах своє майбутнє подружнє життя.

Безхмарне небо і яскраве сонечко, сплетені сердечка і усміхнені амурчики... і ще багато інших відомих нам «валентинівських» піарних символів у яскравих тонах лягли на папері «розмальованого майбутнього». Слова «любов» і «щастя» чи не в кожному малюнку ще більше підкреслювали мрії і бажання про це омріяне «колись».

І, певна річ, не всім став зрозумілий жест священика, який вкінці підняв угору хрест і сказав, що це є найкращий символ і дорога подружнього життя... Якщо ж ми не готові іти цією дорогою, то з часом стане зрозуміло, що ці багатосимвольні поняття «любові» і «щастя» так і залишаться на папері і в цьому мрійливому « колись ».

Більшість молодих людей не уявляють собі, що, так легко промовляючи слово «люблю» до шлюбу, буде набагато важче іти цією дорогою справжньої любові у подружньому житті. Доказ - вражаюча статистика розлучень: кожна друга подружня пара впродовж п'яти спільних років життя розлучається. Люди не готові взяти на себе оцей хрест відповідальності і самопосвяти. Ще б пак, на кожному кроці нав'язується нам егоїстична і смертоносна культура мислення і життя - псевдосвобода в питаннях дошлюбної чистоти, подружньої моралі, взаємної вірності, відповідальності за дітородження і т.д.

А що з хрестом? Європа щоразу показує нам нові вражаючі і без сумніву диявольські приклади, що про нього найкраще забути, взагалі не згадувати... Тим більше в місцях публічних або виховних, наприклад, у школі, в державних установах... Забрати його не тільки зі стін, ба навіть із грудей віруючого християнина, а ще краще взагалі викинути із свідомості, щоби не нагадував людині про оцю безмірну жертву Бога задля спасіння людини, щоби не промовляв, не вчив розбещену людину. Тому і сучасне подружжя щораз менше хоче дивитися на хрест, який не тільки відкриває дорогу до неба, але є тим безкінечним і найкращим вчителем справжньої любові, в тому числі любові між чоловіком і жінкою. Адже після шлюбу найкраще виявляться наша готовність до жертви, до діяльної любові, до дарування себе, свого часу, своїх переживань, праці над собою задля щастя і добра тієї єдиної і найкращої для нас особи, яку подарував нам Господь. Це не завжди легко. Оповідають про одного так званого «нового українця», який перед шлюбом підійшов до священика, щоби домовитись із ним про опущення із шлюбної присяги слів: «...не залишу тебе аж до смерті». Церква говорить про любов, вірність і чесність подружню як важливі складові подружнього життя, які подруги свідомо і добровільно присягають одне перед одним, перед всією Церквою і, найважливіше, перед Богом на все життя. Неможливо любити якийсь час, і любов подружня не є статичною даністю, вона розвивається, поглиблюється впродовж усього життя. Що найважливіше, ця дорога єднання і любові у подружжі не основується тільки на згоді і бажанні чоловіка та дружини, але насамперед на Господній силі. У молитві під час вінчання священик просить Божого заступництва для молодят: «З'єднай їх в однодумності, вінчай їх на любов, злучи їх в одне тіло, даруй їм потомство і радість у дітях». Отже, не тільки власними зусиллями, але найперше Божою Силою і благодаттю скріплюємо і будуємо подружню любов.

Одна пані дуже нарікала на свого чоловіка, оповідаючи, як багато вона зробила для нього, щоби він змінився, але виглядає, що нічого не допомагає. Сподіваючись від священика почути про якісь особливі методи його навернення, спілкування з ним, вона почула просту пораду: «Почніть молитись за свого чоловіка, а його попросіть молитися за вас кожного дня принаймні один раз «Отче наш» і «Богородице Діво». «І що, справді помагає?», - здивовано відреагувала віруюча жінка.

Саме молитва може стати тим джерелом нової сили і натхнення у подружньому житті, через яке Господь допоможе нам іти дорогою справжньої любові, дорогою через Хрест до Воскресіння. Недаремно в кінці Таїнства Вінчання священик накладає на молодят вінці як символ мученицького подвигу молодих на землі з одного боку, а з іншого - царську славу і нагороду їх у небі.

Такої нагороди бажаємо кожному християнському Подружжю в нашій Єпархії та Україні, щоби обидва подруги не боялися цієї дороги хреста, жертви і відповідальності одне за одного, згадуючи слова присяги: «Так мені, Боже, допоможи, в Тройці святій Єдиний, і всі святі».

о. Василь Нестер, голова Комісії у справах родини СДЄ УГКЦ, газета «З любов’ю у світ»

 

Не біймося «великого бажати»

/Десять думок, які навіяні життєвим подвигом патріарха Йосифа Сліпого на тлі сьогодення/

Чи не раз Йосифові Сліпому «радянські служиві» підсовували папірець на зречення від віри свого народу, коли за розчерк пера він міг отримати омріяну волю, але там, на тій волі, ставав би без гідності, без права повести за собою людей. Його жертва була не миттєва, не на день чи рік - на довгі і страшні 18 років. І він переміг, став велетом духу...

Ми часто знаходимо собі пояснення, чому повинні чинити негідно. Ми за короткий період змінюємо своє політичне забарвлення або допускаємо таку зміну в інших. Ми боїмося власної жертви, ми не віримо у її результативність, а тому допускаємо дволикість у собі і в інших. А тому і програємо нашу боротьбу...

1. Ми маємо щоденно творити власну гідність, через моральність кожного нашого кроку.

Рішення навчатися Йосиф Сліпий прийняв ще молодим, але ця спрага пізнання мудрості світу та Божої Благодаті не покидала його все життя. Він бажав знати, чого хоче його народ і, головне, як того досягти. Патріарх робив свідомий вибір на підставі власних знань, а Божа рука додавала йому сили зробити багато з неможливого...

А ми ж чекаємо, коли нам інші розкажуть, які наші потреби, чи хто повинен владувати від нашого імені. Нам ліньки відповідати на складні питання сьогодення, нам стало нецікаво вчитися і шукати відповіді, ми перестали говорити про те, що варто змінити у нашому житті. І тому втрачаємо Боже благословення...

2. Нам потрібно самим визначатися, кого ми хочемо бачити нашими лідерами,

Опинившись на свободі, патріарх поставив питання своїм тиранам: «Чи буде вільною також і моя Церква?» Це стало основою його стратегії - розбудова греко-католицької Церкви до стану отримання нею природної свободи. Стратегічні прагнення Йосифа Сліпого були підкріплені планами укріплення окремих громад у світі, створення Українського католицького університету, побудова собору Святої Софії і багато іншого, яке у підсумку зробило б можливим створити патріархат...

Нам не є властиво думати про нашу будучність. Часто, наші лідери на місцях важко уявляють очікування громади. А, відповідно, не маючи стратегії, українська справа вирішується хаотично. Громадські і політичні українські рухи стають слабкими і маргінальними, такими, що вирішують тільки кар'єрні проблеми їхніх лідерів...

3. Розробити стратегію дій на перспективу та окреслити очікуваний результат.

Коли патріарх виїхав за кордон після заслання, його очікувала розрізнена українська громада в діаспорі з великим вмістом песимізму щодо своїх перспектив. Йосиф Сліпий зумів прикладом свого життєвого подвигу, енергією людини, що діє в гармонії з Божим задумом, маючи більше семи десятків літ, повести за собою тисячі українців у світі. Він запропонував займатися українськими справами, бути вірним Богові та Україні, будувати духовний храм, де кожен знайде підтримку і розуміння .

Ми мовчимо, коли у нас на очах наших моральних лідерів нації, сучасників і земляків, окремі особи здатні зневажати. Ми кажемо, що це нічого страшного, що це демократія. А насправді нам нахабно руйнують совість. Ми мовчимо, а відповідно нас починає роз’їдати іржа деградації і тимчасовий конформізм...

4. Бути об'єднуючим для суспільства на підставі ідеї, а не конформізму.

Для об'єднання громад у світі Йосиф Сліпий запропонував здійснити окремі величні кроки, які б засвідчили про силу українства у світі. Зокрема, закликав збудувати українську духовну святиню - собор Софії у Римі та створити український інтелектуальний центр - католицький університет. Українці цілого світу повірили в надзвичайну потребу цього і провели масово збірки коштів у всіх країнах, де проживали. Зібраних коштів було достатньо, щоб здійснити ці, справді всесвітні, акції, які піднесли український дух до небес і на десятки років стали локомотивами українських справ у світі...

Ми, готові постійно скаржитися на безгрошів'я, цим часто пояснюємо малу ефективність власних дій. Отримувані кошти використовуємо неефективно, бо часто їх розподіл знаходиться в руках малих груп, які діють непрозоро. Інші джерела коштів (як, наприклад, догляд за одинокими престарілими членами наших організацій та отримання їхнього спадку та інші) не використовуються. А отримання європейських коштів виглядає чомусь фантастикою, хоча потребує тільки сучасних підходів.

5. Створити Фонд підтримки народної волі, проводити практичні кроки для громади.

Будучи на каторзі, Йосиф Сліпий зазнавав неймовірних принижень. Радянські посіпаки розраховували, що, розтоптавши особистість, вони отримають раба, їхня помилка була в тому, що вони не врахували внутрішньої сили переконань людини, яка прямує в житті разом з вірою в Бога. У неволі, коли за патріархом зачинялися двері камери, він не залишався сам, Божий ангел підтримував його, він був здатний протиставитися, здавалося б, всесильній радянській системі, яку в врешті-решт результаті і переміг...

Подекуди, залишаючись в малій групі, ми схильні говорити про поразку, забуваючи, що справедливість досягається не числом, а палким, віруючим серцем. Ми деколи помилково готові йти на поразку в малому, щоб ніби потім перемогти. Це омана, оскільки невідомо, що є малим. Нам важко дається цінування чужої жертви. Власна гріховність забирає нам бачення святості інших...

6. Велич ховається не у величині громади, а в силі духу кожної людини зокрема.

Коли Андрей Шептицький висвячував Йосифа Сліпого у невільній Україні, останній розумів, що це не честь йому, а терновий вінок заради врятування українського люду, щоб повести його до визволення. Не може національний лідер перебути у затишку важкі часи, не може створити легші для себе умови. Так, патріарх Йосиф Сліпий був серед українців, випив з ними повну чашу горя і зумів вивести їх з неволі духу...

Багато з нас бачать свою роль у побудові України у вказуванні іншим, що вони не так будують. Ми так цим переймаємося, що часу на власні дну нас вже не залишається. Важливо, щоб ми вели змагання дій, а не слів...

7. Сьогодні гасло «Будуймо Україну!» розуміймо як власну відповідальність діяти для громади.

Патріарх народився у сільській родині, знав працю, але навчання вважав за важливу потребу, про що радився, будучи семінаристом, з Андреєм Шептицьким. Навчався в найкращих університетах Європи, але проповіді його були доступними, він промовляв до людей звичною для них і з любов'ю збереженою ним мовою. Він закликав не встидатися вчитися, щоб вміти протистояти викликам життя...

Нам легше говорити про далекі від нас справи: про особливості Київських мужів, про недолугість законів, що є справедливо, але не в наших можливостях вирішити. Водночас, люди навколо мають свої місцеві проблеми у рази більші від київських, а ми не знаємо як їх вирішувати, що робити. Нам бракує знань, а тому важко запропонувати конкретні правові акти на місцях. Потрібні громадські школи. Пізнавати способи рішень нашими попередниками та вивчати досвід найближчих сусідів...

8.  Бути в гущі подій, говорити мовою людей,    займатися просвітництвом  та  збереженням пам'яті.

Зробивши подорож по цілому світу, відвідуючи українські громади, Йосиф Сліпий шукав те, що може підняти українство-тоді це була українська Церква. Українці об'єдналися, світ побачив згуртованість української громади, значно призупинилася асиміляція, українські громадські організації отримали небувалий розквіт. Плодами цього цвітіння українства ми щедро користалися, коли відродилася Україна, ми приймали все, що накопив український дух, в тому числі й завдяки Йосифові Сліпому.

Збираючись тепер, ми насамперед починаємо картати один одного за реальні та уявні гріхи. Ми не шукаємо спільного для всіх, яке б могло послужити тим полем, де ми спільно могли б сіяти наше майбутнє під Божим благословенням для наступних поколінь.

9.  Шукаймо в інших те, що може стати спільним, а не докоряймо за те, що не робимо самі.

Святослав Сурма, ГО «Небайдужі Дрогобичани», газета «Жива вода»

 

На крилах Пегаса. Я повертаюся до Бога...

Поезії Богдана Британа вже відомі нашим читачам. Світ побачив уже чотири збірки з його творчого доробку: «Дорога», «На небесах вселенської любові», «Гармонія світла», «Повертаюся до Бога». Сьогодні - ще одна можливість «причаститися» римованим словом.

Із циклу «Поет»

«Світ мене ловив, та не впіймав»

Григорій Сковорода

1

Дивлюсь на світ

І бачу там себе.

І все мені знайоме, зрозуміле -

Це небо голубами голубе,

Це поле, навесні зазеленіле. Т

римається мій човен на плаву

І розбиває хвиль метаморфози,

А я сміюся –

Значить я живу

І краєм серця витираю сльози.

Минулий день у пригорщах несе

То сивий попіл

То червоні квіти ...

Дивлюсь на світ –

І розумію все,

Лише себе не можу зрозуміти ...

2

Признаюсь друзям,

Скажу й ворогам –

Нехай ніхто про мене не злословить —

Я можу з кожним випити сто грам,

Щоб дати хід земним своїм думкам,

Але цей світ

Мене таки не зловить.

Не заглядаю,

Що буде колись,

Майбутній день подбає сам про себе,

Я знаю -

Жити треба сміючись

І веселити землю й небо,

А нудитись і плакати -

Не треба.

Буває,

Що страшний чортополох

На згарищах ілюзій галасливий

Пишається,

Та світлих перемог

Настане час,

Бо з нами Бог,

І він до нас

Безмірно милостивий!..

З

Сам не журюсь і вам не раджу,

Плекаю помисли святі.

Я проти шерсті душу гладжу

В терпкій, буденній суєті.

Спокус пізнавши досхочу,

Стражденне серце не помилиться –

Хай шкандибає світ на милицях,

А я на крилах полечу!..

4

Хоча Парнас цей не про нас,

Та ми також не ликом шиті –

Скубнемо з вічності по миті

Та й впишемося в живий час!

Із галактичної блакиті

Не перший, не останній раз

Ісходить віщий Божий глас

На українському санскриті.

Поезія! - душі основа,

Причастя в іпостасі слова,

Лавровий (з тернами) вінець.

Прийми святе благословення,

У незбагненному натхненні

Поет - Господній співтворець!..

Дорога до себе

(триптих)

1

У Божу даль пливе Чумацький Віз,

Вихлюпуючи зорі-перевесла,

Проте душа для щастя не воскресла,

Вона ще вовком забігає в ліс.

На перехресті світла й бруду

Ще виють в ніч

Міжзоряні блукальці –

Пітекантропи, Неандертальці –

Уже не звірі, -

Ще не люди ...

2

Проганяю думки лукаві –

Із далеких предивних пір

Ще бунтує прадавній звір

У буденній людській поставі.

Упіймаю себе на розпутті –

На площинах кривих дзеркал

Розпорошиться хижий оскал

І душею торкнуся до суті...

3

Весна душі...

Блакитна зав'язь неба

Зажевріла

Крізь вікову іржу.

Чумацький шлях...

І ти ідеш до себе,

Переступивши світову межу.

Відкрилась мить ...

Сакральними очима

Прозрівши до основи

Товщу літ,

Регоче юність

В тебе за плечима,

Вхопивши сивий Всесвіт

За живіт.

Вже інший час

Пробив на циферблаті,

Вже інший ритм

Твого серцебиття.

Благословенна,

В Божій благодаті

Твоя душа

Веде тебе в життя ...

Відомо вже -

Що треба, що не треба.

Як на долоні сфери і світи,

Щасливий -

Ти ідеш до себе,

Ніколи щоб не відійти!..

***

У потемках блукали дні

Мої, неначе дармограї,

І я належав сатані

На цій землі, у ріднім краї.

Здається, незлобливо жив,

Як міг, служив своїм ідеям,

Признаюся - горілку пив,

Та не вклонявся фарисеям.

Порок примножував порок

І день за днем, і рік за роком

Не те, щоб дуже до жінок,

а якось так собі, нівроку ...

Життя згортаючи сувій,

Вже посміхалась костомаха,

І був рідні своїй не свій

Такий собі поет-невдаха.

Душа томилася в імлі,

Спинаючись на кігтях блуду,

Та, слава Богу, на землі

Ще не перевелися люди.

І світло блиснуло мені,

Прийшла спасенна допомога,

Так, я належав сатані,

Та повертаюся до Бога !..

Богдан Британ, газета «Жива вода»

Христос Воскрес!

Були на цій землі оракули,

Що віщували без пуття,

А люди вірили і плакали

І глузувала смерть з життя.

Ще світло в темряву заховано,

Туман у душах ще не скрес,

Та перший хтось прорік здивовано –

Христос Воскрес… Христос Воскрес!...

Іде луна серцями й далями

І віддзеркалюють з небес

Вогнисто зорі урочисто –

Христос Воскрес… Христос Воскрес!...

І над людьми, і над народами

Нового Заповіту кров –

Навік-вічно, канонічно –

Надія, Віра і Любов!

Земля зеленими обіймами

Вітає чудо із чудес

І необ’ятне ми обіймемо

Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!

Богдан Британ, газета «Франкова криниця Підгір’я»

 



Обновлен 10 июл 2012. Создан 10 апр 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником