Трускавецький вісник № 44 (423) від 13 квітня 2012 р.

 

Трускавецький вісник № 44 (423) від 13 квітня 2012 р.

13.04.2012



 

У номері: Всеукраїнська конференція в Трускавці, Тарифи будуть знижені, В Бориславі медики вийшли на протест, Нема собаки - нема проблеми, Як святкували Великдень за радянських часів

Новини Трускавця та регіону

«Трускавецький вісник»: люди повинні знати все!

Цього тижня «Трускавецький вісник» побачив світ не лише у звичайному форматі Інтернет-видання, але і в паперовому вигляді. Номер присвячено законодавству про доступ до публічної інформації. Окрім даних про дні прийому заступників мера Трускавця та їхніх робочих телефонів, трускавчани також мають унікальну можливість отримати інформацію про депутатів (в тому числі і про мажоритарників), зокрема про їхні посади в раді та членство в комісіях. Випуск «Трускавецького вісника» в паперовому варіанті став можливий завдяки проекту «Розвиток громадянського суспільства», який впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні та фінансується Міністерством закордонних справ Данії.

Насамкінець, щоб розставити всі крапки над «і», інформуємо, що засновник бренду «Трускавецький вісник» Володимир Ключак, надавши згоду на назву паперового видання, не бере участі в його інформаційному наповненні чи редагуванні. Над першим номером «ТВ» працювали Андрій Дутчак, Святослав Грабовський, Андрій Пристай та Ольга Стрелюк. Інформаційний бюлетень «Трускавецький вісник» видають ГО «Товариство Трускавчан» та ГО «Відкрите суспільство». До останньої громадської організації належить також і автор бренду «Трускавецький вісник» В. Ключак.

У Трускавці проходить Всеукраїнська науково-практична конференція

13 – 14 квітня (субота – неділя) в місті-курорті Трускавець проходить Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю. Тема конференції: «Лікування та реабілітація больових синдромів». Організаторами заходу стали Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Шулика, Луганський державний медичний університет, Національний медичний університет імені О. Богомольця, Інститут фізіології імені О. Богомольця НАН України, Інститут нейрохірургії імені академіка А. Ромоданова АМН України, Інститут фармакології та токсикології АМН України, Інститут психології імені Г. Костюка АПН України, Міжнародна клініка відновлювального лікування, Українська асоціація з вивчення болю.

Проходить Всеукраїнська науково-практична конференція в ГКК «Карпати», участь в ній беруть Герой України, член-кореспондент НАМН України, професор Володимир Козявкін і генеральний директор «Карпат», Заслужений лікар України Лев Грицак. Теми, які обговорюються на конференції: «Первинні механізми болю», «Актуальні проблеми медичної реабілітації», «Лікування болю в онкологічних хворих», «Сучасні аспекти болю в пологах», «Природні нанотехнології», «Сучасні підходи до медикаментозної боротьби з головним болем та до аналгезії в онкології», «Біль в неврологічній практиці», «Мануальна терапія у вигляді автомобілізації шийного відділу хребта в лікуванні вертебро-базилярної хвороби», «Метаболічно-активні препарати в лікуванні діабетичних нефропатій», «Майстер-клас: фіторецепти із засіків «Зеленої аптеки», «Історія болю», «Терапія болю» та багато інших.

Участь в конференції беруть академіки, професори, доктори та кандидати наук, практикуючі лікарі традиційної та нетрадиційної медицини з Києва, Харкова, Запоріжжя, Луганська, Полтави, Дніпропетровська, Вінниці, Львова. Виступить н конференції з доповіддю і представник Трускавця (Гордієвич С., тема «Система інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації дітей з органічними ураженнями ЦНС»).

Азербайджан – під прицілом Трускавця

Цього тижня в Республіці Азербайджан відбулася туристична виставка, в якій взяло участь багато представників різноманітних закладів Трускавця – санаторіїв, відпочинкових та готельних комплексів. У зв’язку з недостатньою кількістю відпочивальників з України, Трускавець змушений шукати нових клієнтів за межами нашої держави. І Азербайджан особливо цікавий для нашого курорту, адже багато гостей з цієї сонячної закавказької республіки відпочивало на нашому курорті ще за радянських часів і саме слово Трускавець у старших азербайджанців викликає винятково приємні асоціації. Тепер головне завдання керівників трускавецьких оздоровниць – переконати і азербайджанську молодь, середній клас республіки в тому, що варто їхати на відпочинок саме до Трускавця.

В Баку побували делегації трускавецьких санаторіїв «Женева», «Карпати», «Кришталевий палац», «Дніпро-Бескид», «Шале Грааль» та інших. Східницю представляв готельно-оздоровчий комплекс «Київська Русь».

Власна інформація

То де вішати?

Ні, мова йде не про білизну чи північного сусіда, а про паперову рекламу товарів, послуг: анонси, повідомлення, оголошення. Тепер вже вони не дають спокою міській владі, яка, схоже, має стійку алергію на всю рекламу, яка не її чи не про неї, чи хоча б не друзів чи партнерів…

Розпочали з банерів та сіті-лайтів в курортному парку, тепер перейшли до плакатів та оголошень на парканах. Звичайно, все робиться під благовидним приводом: очистити місто до свят і літньо-курортного сезону від бруду і паперового сміття. Принаймні так пояснюють підприємцям, яким забороняють вішати свої реклами на будівельних огорожах та в інших невідведених для цього місцях. Та біда в тому, що визначених то місць немає! Якщо перед виборами для політичної реклами ще встановлюються щитки в основних мікрорайонах, біля магазинів, то неполітичну підприємницьку рекламу вішати реально нікуди. Ще кінотеатри для афіш мають єдине місце в центрі біля «Злати». Але цього їм критично мало. А як повідомляти людям, особливо відпочиваючим, про ту ж одіозну вже «виставку-ярмарок» в Палаці Шевченка чи інші можливості щось придбати, подивитися, спробувати? А чого вартий бізнес без клієнтів, навіть таких нечисельних останнім часом гостей курорту?

Ні, насправді, ніхто не проти чистоти в місті, та заборонити, не запропонувавши альтернативи, легше всього. Оголошення ж не вішають на приватні паркани чи ошатні споруди, лише на паркани, якими огороджені довгобуди чи будівництва. Хочемо очистити й їх, запропонуйте вирішення проблеми. Тема відкрита для обговорення та пропозицій.

Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Лимон-велетень

Як не дивно, а такий лимон-велетень виріс не в тропіках, а у нас в Трускавці. Вага його сягала один кілограм 106 грам. Виростив такий диво-плід великий любитель землі, лікар-рентгенолог вищої категорії, лікар ультразвукової діагностики вищої категорії Віталій Йосипович Людвов у рентгенкабінеті міської поліклініки. Таких стиглих плодів було два. Їх зірвали у грудні минулого року. Уже в середині березня цього року лимон зацвів білим цвітом. Є навіть зав’язі.

Про цей цікавий факт нам повідомила добра знайома лікаря, трускавчанка пані Ірина. Два роки тому вона подарувала Віталію Йосиповичу щепку. З її легкої і щедрої руки і виросло таке гарне, плодоносне екзотичне деревце.

Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Місто нафтовиків стане світлішим

До Зелених свят світло на вулицях Борислава має світитися цілу ніч. Таке розпорядження дав міський голова Володимир Фірман своєму першому заступнику Руслану Зелінському на нараді з керівниками комунальних служб. Щоб при роботі вуличного освітлення цілу ніч, не нести додаткових затрат на розрахунках за енергоносії, всі лампи Борислава мають бути замінені на більш ощадні. Здійснюватимуть заміни ламп поетапно у різних районах міста.

Залишається лише сподіватися, що працівники комунального підприємства «Бориславсвітло» зможуть швидко впоратися з поставленим завданням і вже за два місяці нічні вулиці Борислава стануть світлішими, а заразом – і безпечнішими.

Наталка Кучер, тижневик «Каменярі»

Запустили водозабір

У Бориславі нарешті запустили локальний водозабір «Ріпне». Про це нам повідомив перший заступник міського голови Руслан Зелінський. «При запуску водозабору – розповідає заступник мера, - виявили ще деякі недоліки. Їх зараз усувають. Але попри це частково вода у центральну частину міста з «Ріпного» вже подається».

Нагадаємо, що реконструкцію локального водозабору «Ріпне» почали ще наприкінці минулого року. Кошти на це частково виділили з державного бюджету за програмою «Питна вода», а співфінансування здійснювали за рахунок коштів міської скарбниці. Загальна вартість робіт понад 4 мільйони гривень. За ці гроші на водозаборі збудували дамбу, два водозабірні рукави, фільтрувальне озеро та станцію очистки води. Приводом для відновлення локальних водозаборів у Бориславі стало систематичне підвищення цін на електроенергію, яку споживає головний водозабір «Рибник». Щоб подати воду з цього гірського водозабору у місто її доводиться перекачувати через перевал, тобто піднімати на висоту 300 метрів, для цього задіюють потужні електричні насоси. Як пояснив на одній із нарад у міського голови в.о. начальника водоканалу Орест Винар, ціни на електроенергію вже зараз є такими, що в місяць, працюючи в економному режимі, тобто подаючи воду у місто по графіку, доводиться сплачувати за світло по 400 тисяч гривень. Через несвоєчасні розрахунки за електроенергію водозабір «Рибник» періодично відключають від електропостачання і тоді бориславці залишається без води.

Представники міської влади переконані, що реконструкція чотирьох локальних водозаборів, які є у Бориславі, дасть можливість суттєво зменшити витрати водоканалу на розрахунки за спожиті енергоносії та головне допоможе забезпечити людей водою. Керуючись власне такою логікою, і провели реконструкцію локального водозабору «Ріпне». На черзі водозабір «Валька» воду з якого подають у мікрорайон Тустановичі та на вулицю Трускавецьку.

Наталка Кучер, тижневик «Каменярі»

Підведено підсумки благодійної акції «Великодній виграш»

У Квітну неділю, 8 квітня, у Народному домі "Просвіта" м. Дрогобича було підведено підсумки традиційної благодійної акції, організованої та проведеної БФ "Карітас СДЄ УГКЦ" "Великодній виграш". Акція, розпочата у перший день Великого посту, завершилася розіграшом призів для усіх, хто склав свої пожертви, купуючи лотерейний квиток.

У ході акції було розповсюджено понад 9 тисяч квитків, які можна було придбати у навчальних закладах, на деяких підприємствах та парафіях Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. Завдяки підтримці наших медіа-партнерів, активній роботі волонтерів та працівників «Карітасу», акція з кожним роком набуває все більшого розголосу, люди активно до неї долучаються, купуючи квитки, в такий спосіб допомагаючи потребуючим.

Серед цінних призів було розіграно 15 путівок у літні табори у Польщу, мобільні телефони, комп'ютер, флеш-карти, веб-камери та багато іншого. Призовий фонд було складено завдяки щедрим пожертвам добродіїв та благочинців нашого міста, яким складаємо щиру подяку. Увесь список виграшних квитків можна подивитися на сайті www.caritas-sde.org

Нагадаємо, що усі кошти, зібрані під час акції, будуть використані для утримання Центру дозвілля для молоді з розумовими вадами "Дивовижні долоні". Зараз у Центрі перебуває 20 дітей. Його робота направлена на розвиток особистості молоді, на заохочення їх до індивідуальної творчої роботи, на спілкування та проведення активного відпочинку, на фізичний розвиток кожної молодої особи.

Діти навчаються різним напрямкам творчості: малюванню, аплікації, виготовленню намиста, вишивці картин бісером, ткацтву, ліпленню, виготовленню штучних квітів, тощо. Багато уваги приділяється фізичному розвитку, також діти ходять на екскурсії, відвідують музеї та різноманітні заходи.

Дякуємо усім, хто долучився до організації та проведення нашої акції, усім жертводавцям та благодійникам, які склали свої пожертви. Щиро Вам вдячні та нехай Господь обдаровує Вас та Ваші родини своїми ласками та щедротами!

Наталія Яцик, менеджер зв'язків з громадськістю БФ «Карітас СДЄ УГКЦ»

Благодатний вогонь запалає на Дрогобиччині

Благодатний вогонь, який зійде в Єрусалимському Храмі Гробу Господнього у Великодню суботу, прибуде до Києва літаком зі Святої землі. За сприяння народного депутата від «БЮТ-Батьківщини» Миколи Ковеля увечері того дня він буде доставлений до Львова, а опісля – на терени Дрогобиччини.

На летовищі вогонь зустрічатимуть представники Дрогобиччини і всі охочі. Це вже четвертий рік поспіль мешканці нашого краю мають можливість запалити лампадку від Благодатного вогню.

«Кожен із нас має можливість доторкнутися до справжнього таїнства, дарованого усім віруючим людям напередодні Воскресіння. Запрошуємо священиків усіх конфесій та віруючих нашого міста у Великодню суботу о 23.00 прийти біля храму Пресвятої Трійці та зустріти Благодатний вогонь», - зазначив голова Дрогобицької міської організації ВО «Батьківщина» Роман Москаль.

Уже близько двох тисяч років у храмі Гробу Господнього сходить Благодатний вогонь. Це диво не може пояснити сучасна наука. Його очікують із трепетом: а раптом цього разу Святе світло не з’явиться? Для віруючих людей це означатиме кінець Божої благодаті, кінець світу. Та Бог – милосердний, і щоразу посилає своїм вірним знак, який свідчить, що він поруч.

Прес-служба Дрогобицької міської організації ВО «Батьківщина»

Для отримання приємних відчуттів дев’ятикласник випив засіб для лікування психічних розладів

Днями у чергову частину Дрогобицького міськвідділу міліції надійшло повідомлення від медсестри Дрогобицької міської лікарні про те, що на приймальний покій поступив 14-річний місцевий мешканець з діагнозом «отруєння психотропними речовинами».

Дев’ятикласник пояснив, що 8 квітня поблизу однієї зі шкіл міста він зустрів свого знайомого. Саме йому хлопець поскаржився про головний біль, на що отримав пропозицію випити три таблетки під назвою «Клопіксол» та розповів, що коли їх вжити, наступлять «приємні відчуття». Хлопчина спожив ці таблетки та пішов додому, проте через деякий час йому стало погано. Однак, у лікарню він звернувся лише ввечері наступного дня. Відзначимо, що вказаний вище медичний засіб являється нейролептичним та використовується для лікування психічних розладів.

За справу одразу взялися працівники міліції міста Дрогобич. Вони з’ясували, що таблетки надав потерпілому 21-річний житель Дрогобича. Проте отримати додаткової інформації від чоловіка правоохоронцям наразі не вдалося, оскільки останній з 10 квітня перебуває на стаціонарному лікуванні в одній з психіатричних лікарень області.

За цим фактом співробітники групи кримінальної міліції у справах дітей міського відділу міліції проводять подальшу перевірку.

ВЗГ ГУ МВС України у Львівській області

Як за радянської влади святкували Великдень

З кожним днем все дальше і дальше відходять від нас роки будівництва соціалізму та тоталітарного матеріалізму і атеїзму, з ними і події, факти, учасниками, очевидцями яких були ми, українці-галичани, яким зараз більше за двадцять. Про цю ідеологічну комуністичну машину, яка працювала безперебійно роками, кожен, хто ріс і виховувався у тій системі міг би пригадати чимало такого, що йшло врозріз з нашим сумлінням, нашою вірою, нашими традиціями.

Торкаюся цієї теми не випадково. Якось переглядаючи свої старі журналістські замітки, знайшов такі, що жодна газета в ті часи не надрукувала б. А мова йшла про те, як радянська влада «сприяла» нашим людям святкувати Великдень. Ось кілька фактів із 70 – 80-их років минулого століття.

«Вкрали» священика

Це було у 1975 році у селі Ільник Турківського району. Рано-раненько, як це у нас прийнято, люди з навколишніх сіл зі святковими пасхальними кошиками прийшли до церкви цього села, щоб посвятити паску, бо в їхні церкви були закриті. Чекають люди годину, чекають дві, уже й обід підходить, а священика нема та й нема. Різні гадки –вигадки поширилися поміж селян: то священик неждано-негадано захворів, то якась ситуація з транспортом сталася, а доїжджав він до церкви на возі, а може щось інше сталося. Та невдовзі вияснилося – бачили очевидці, як серед ночі до обійстя священика під’їхав «бобік» і забрав його. Це була машина з району. Тепер стало зрозуміло всім, що це робота райкомівців, які постаралися вислужитися перед своїм парткерівництвом і зіпсувати людям Великодні свята. Горяни, не посвятивши паску, побажавши один одному щасливих свят, а недругам ганьби, розійшлися по своїх домівках

Методи педагогічні

У ті часи у школах, вузах напередодні Великодніх свят проводилися різні антипасхальні заходи з метою відірвати учнів, студентів від свята, від наших традицій, а зробити цей Великодній день дуже буденним, оскверненим. Одним організовували навчання, іншим походи в кіно, до цирку, в ліс, екскурсії по місцях бойової слави. Тих, хто не слухався, чекало покарання.

В одному із сусідніх з Трускавцем сіл, як і в інших школах, на Великдень діти повинні були йти до школи. Батьки противилися цьому, бо хотіли, аби діти святкували дома. Але учні мали твердий наказ від учителів, щоб усі прийшли до школи, бо іншому випадку будуть покарані. Діти слухалися і йшли, бо усі пам’ятали минулорічний випадок, що трапився з першокласницею Галею. Вона не послухалася вчительки і до школи на Пасху не прийшла.

Наступного дня, коли дитина прийшла до школи, вчителька поставила її в кут на коліна та ще й гороху підсипала. Іншим, хто прийшов до школи із запізненням, ставила одиницю за поведінку.

Ламав свідомість … танцями

Середню школу у с. Дубляни Самбірського району наприкінці 50 -х на початку 60-х очолював твердий ленінець, виходець зі сходу, вихованець відомого радянського педагога Макаренка Ставров (забув його ім’я). Він заводив у школі табірну, макаренківську дисципліну, шалено боровся з релігією, що акуратно продовжив його наступник Мінковецький, організував музей атеїзму. Обидва втовкмачували в голови дітям теорію Дарвіна та новоспечену комуністичну віру в марксизм-ленінізм.

Коли надходили Великодні свята, то цей Ставров, особливо у страсні дні , заставляв дітей танцювати. Звичайно, діти як діти, мусіли слухатися дегенерата-директора. Але танцювали вони з великою неохотою. Ходили вони один за одним по колу, немов клишоногі ведмежата. А це його бісило, що діти такі недотепи і не можуть виконати якесь «па» під його а-ля-ля. Кажуть, через таке святотатство його спіткала лиха доля – він тяжко захворів і в муках помер.

«Зникли» продукти

У 1981 році уже за декілька днів до Великодніх свят ніби за помахом чарівної палички з прилавків магазинів у Стебнику, та і в інших містах, щезли масло, ковбаси, борошно вищого сорту, та інші продукти. Неможливо було дістати (а це слово тоді в обігу було основним, бо ніхто не говорив «я купив», а «дістав») грудочку масла навіть для недужої людини. Місцеві м’ясокомбінати хоч випустили, але не дали в продаж жодного кілограма копченої ковбаси чи шинки. Та люди вхитрялися якось через знайомих діставати м’ясного, щоб було що посвятити та поставити на святковий стіл.

Відразу, на наступний день Паски, а йшло до першотравня, картина в магазинах докорінно змінилася. На прилавках появилося вдосталь масла, вищого ґатунку борошно, копчені ковбаси та шинка, різні шоколадні цукерки. Радуйся, український люде! Бачиш, як про тебе дбає радянська влада! Святкуй першотравень по саму зав’язку! Кричи на все горло «ура» партії і уряду.

Зайшов я у центральний магазин Стебника «Стебничанку», щоб дещо купити. Завідувач пані Марія розповіла, що збилися уже з ніг. Муки завезли декілька тонн. Така ж ситуація і з м’ясними та молочними продуктами. Якщо до Паски не дотягували до планової денної виручки 800 карбованців, то зараз дають понад дванадцять тисяч карбованців. Отак через матеріальні потреби «виховували» в нас світлі почуття до ленінської ідеології.

Антивеликодні заходи на селі

У моєму селі Бистриця, що на Дрогобиччині, теж не обходилося без антипасхальних заходів з боку влади.

Нашу церкву закрили ще десь у 60-их роках. Це сумні події. Влада жорстоко повелася з людьми. Були й такі, що відбували покарання в ізоляторі. Та люди не мирилися. Хтось заховав від церкви ключ і на великі свята самовільно відкривали храм і молилися без священика. Це не подобалося владі. Очевидно голові сільської ради було дано завдання відібрати ключ. Але його ховали і берегли, як зіницю ока.

Десь у 1976 році голова сільської ради М. на самий Великдень ще о четвертій годині ранку разом з якимось чиновником з району прийшли під церкву, щоб виявити, хто має ключ і забрати його. Та люди стали біля входу у церкву стіною і вони нічого вдіяти не змогли. Голова навіть озброївся замашною латою, гадаючи, що люди накинуться на них. Та все обійшлося мирно і він, сідаючи в машину викинув цю лату.

А вдень він знову приїхав у село з міліціонером, щоб заборонити дзвонити. Та чоловіки, хлопці його не послухали. Тоді він заліз на дзвіницю і обрізав від дзвонів шнур. Після їх від’їзду хлопці причепили линву і дзвонили далі.

Та свою чорну справу влада таки довела до кінця. 30 березня 1983 року цей же голова з партактивом та міліцією двері в церкві зламали, багато церковних речей позабирали. Моя мама пригадувала, що деякі образи завезли аж до Станелі до церкви, де їх знайшли бистрицькі люди. На дверях поставили свій замок і вивісили таблицю – музей. З того часу доступ до церкви був остаточно закритий.

Плащеничку, очевидно, хтось з церкви виніс заздалегідь. Її берегли як найбільшу святиню. У Великодну П’ятницю її потайки носили до старших та недужих людей, а молодші їздили до Самбора чи в Дрогобич, де церква діяла. Паску святили якийсь час на подвір’ї біля церкви. Цей святий обряд виконував мешканець села, добре обізнаний з церковною відправою, поважний чоловік Іван Химич. Та потім і тут заборонили, Уже за горбачовської відлиги дозволили святити паску на новому цвинтарі. І люди це сприйняли з великою радістю. А невдовзі часи змінилися, церква і наша віра воскресли як Христос і зараз вона сяє своєю красотою та щирою молитвою, яку провадить отець Василь Полянко з Трускавця.

Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Люди вийшли, щоб відстояти лікарню

Бориславці вийшли на головний майдан міста нафтовиків – площу Івана Франка, щоб висловити свій протест з приводу ймовірного закриття відділень Бориславської центральної міської лікарні та утворення єдиного медичного простору на теренах Дрогобиччини. Загалом у Бориславі на майдані протестувало близько п’яти сотень осіб. І це при тому, що відбувалось зібрання у час передсвяткових клопотів – у четвер, 12 квітня, а саму акцію по суті організували за добу.

Приводом для проведення акції стали чутки про те, що за приписом обласної санепідемстанції у відділеннях Бориславської центральної міської лікарні опечатали харчоблоки. У середу, 11 квітня, така інформація ширилася містом нафтовиків з неймовірною швидкістю. Цю новину обговорювали всюди: у магазинах і маршрутках, на робочих місцях і на вулицях. Профспілка малого і середнього бізнесу негайно виступила з ініціативою збирати людей на загальноміські збори. Вже наступного дня на головному майдані Борислава зібралися ті, хто за такий короткий термін – лише одну добу, зміг дізнатися про місце і час проведення акції.

Учасниками віче стали люди різного віку, різних професій і різного соціального статусу. Були на майдані міський голова Володимир Фірман, заступник міського голови з гуманітарних питань Сергій Оленич, новообраний секретар міськради Ігор Мельник, депутати Львівської обласної ради Володимир Голобутовський та Осип Магур, десятки депутатів Бориславської міської ради, медичні працівники міста, студенти та викладачі Бориславського медичного коледжу, літні бориславці, люди середнього віку, вагітні жінки та матері з немовлятами. Загроза, що нависла, немов Дамоклів меч, над міською лікарнею, об’єднала всіх.

Нагадаємо, що 5 березня вийшла постанова голови ЛОДА про оптимізацію мережі медичних закладів регіону шляхом утворення єдиного медичного простору на теренах Дрогобиччини.

Міський голова Володимир Фірман у своєму виступі перед громадою Борислава, не соромлячись, наголосив: «Від вашої позиції і від вашої стійкості тепер залежить майбутнє нашої медицини. Я розраховую на вашу підтримку». Також мер поянив, що виконати всі 139 пунктів припису обласної санепідемстанції за такий короткий термін неможливо, бо частина приписів стосується серйозних ремонтних робіт, і навіть зібрати гроші на такі об’ємні роботи за кілька тижнів нереально. Заступник міського голови з гуманітарних питань Сергій Оленич акцентував увагу присутніх на тому, що керівництво центральної міської лікарні робить все можливе, щоб зберегти медицину у місті. Саме для цього, за словами п. Оленича, і перенесли дитячу лікарню в інше приміщення, для цього почали відкривати пункти первинної медико-санітарної допомоги, для цього сформували пропозиції щодо утворення Бориславського шпитального округу. «Ні!» закриттю медичних закладів у Бориславі! – такою є офіційна позиція міської влади» - заявив на площі заступник міського голови.

На боротьбу за окрему бориславську медицину настроєний і колектив Бориславського медичного коледжу. Директор цього навчального закладу Гнат Пітула зазначив, що всі студенти цього медичного закладу практичні навики здобували та здобувають саме у відділеннях Бориславської лікарні. У Бориславі свої перші ін’єкції робили випускники колись Бориславського медичного училища (а нині – коледжу) Патріарх УГКЦ Святослав (Шевчук), заступник Генерального прокурора України Євген Блажівський та десятки знаних не лише в Україні, але й у світі людей. Стурбований директор медколеджу тим, що після закриття відділень ЦМЛ, дійде черга і до медичного навчального закладу, оскільки практики проходити студентам буде ніде, а у Дрогобичі і без того працює приватне медичне училище. Наприкінці свого виступу Гнат Пітула навіть зазначив, що в разі необхідності на майдан вийдуть всі 700 студентів і 120 працівників Бориславського медичного коледжу. Цю заяву директора студенти, котрі були на зборах цього разу, підтримали вигуками: «Правильно!».

Також на віче виступали місцеві депутати, медики, представники громадськості. Всі одностайні: Борислав повинен мати свою окрему медицину; жодного спільного медичного округу з Дрогобичем бути не може; йдеться про робочі місця дев’яти сотень медичних працівників і здоров’я 37 тисяч мешканців міста нафтовиків. Прийнято і відповідну резолюцію, у якій громада вимагає: не допустити скорочення відділень ЦМЛ, забезпечити реалізацію конституційного права на охорону здоров’я та здійснити перевірку щодо законності створення єдиного медичного простору на теренах Дрогобиччини. Резолюцію підтримали одноголосно. Проти скорочення відділень Бориславської ЦМЛ зібрали сотні підписів. Всі ці документи адресуватимуть Президенту України Віктору Януковичу, прем’єр міністру Миколі Азарову, Віце-прем’єр міністру України - міністру охорони здоров’я Раїсі Богатирьовій та багатьом іншим найвищим державним діячам.

В такий спосіб громада Борислава знову довела, що і зараз люди вміють об’єднуватись, хай і лише за критичних обставин. А ще не слід забувати, що згідно з статею 5 Конституції України «єдиним джерелом влади в Україні є народ».

Наталка Кучер, тижневик «Каменярі»

Тарифи будуть знижені

У середу Страсного тижня (11 квітня) депутати Трускавецької міської ради обговорювали важливе питання – яким чином зменшити навантаження на трускавчан у зв’язку із колосальним підвищенням тарифів на обслуговування будинків та прибудинкових територій. Участь в обговоренні взяли участь депутати ТМР Павло Швець, Юрій Алієв, Володимир Наконечний, Ігор Пілько, Михайло Малащак, Олександр Ткаченко, Євстахій Буняк, Богдан Процишин, Богдан Габшій, Андрій Кульчинський, а також мер міста Руслан Козир, його заступники Петро Нестерівський та Валентина Бодак, громадський діяч та помічник обласного депутата Святослав Грабовський, голова ТМО ПП «Громадянська позиція» Василь Кіндракевич, юрист Трускавецької міської ради Олена Савченко, заступник директора КП «Трускавецьжитло» Мирослав Мицько, юрист цього ж підприємства Богдан Андроник (обидва – члени виконавчого комітету, котрий проголосував за підвищення тарифів 15 лютого 2012 року), економіст КП «Трускавецьжитло» (прізвища не знаємо), небайдужі мешканці із вулиць Івасюка, Бандери, Стуса тощо.

Що робити? Як не наламати дров? Чи можливо, щоб і вовк був ситий, і коза ціла, щоб і КП «Трускавецьжитло» процвітало, і мешканці платили небагато та були задоволені якістю отриманих послуг? Чи мають право мешканці обирати з переліку надаваних послуг? Хто власник площ загального користування у багатоповерхових будинків, прибудинкових територій? Хто відповідає за санітарний стан будинку, його підвалів, прибудинкової території? Кого штрафуватиме санстанція за бардак? Були чи не були проведені громадські слухання і наскільки вони були громадські? Чи законні рішення виконавчого комітету, якщо нема статуту територіальної громади? Які документи є вищими, а які їм підпорядковуються? Що ж рекомендує робити КРУ, котре перевіряло підприємство «Трускавецьжитло»? На ці та інші непрості питання намагалися знайти відповідь присутні. Суперечки та дебати були бурхливими та всі погоджувалися в одному: підвищення тарифів у два чи три рази – непосильне навантаження, мешканці не зможуть платити. Тим більше, що йде радикалізація і є діячі, котрі підбурюють народ не платити взагалі. А це недопустимо.

Міський голова Руслан Козир зачитав пропозиції державної фінансової інспекції, яка перевіряла КП «Трускавецьжитло». Фінінспекція та ряд депутатів тепер рекомендують знизити тариф шляхом зменшення площ прибудинкових територій, які прибиратимуться, виведенням аварійно-диспетчерської служби зі складової тарифу, зменшити накладні витрати, які по кожному будинку часто втричі вищі, ніж закладені в тариф кошти на придбання необхідних для роботи матеріалів, скорочення управлінського апарату КП «Трускавецьжитло», зменшити рентабельність, яку заклали в тариф, зменшити число обов’язкових послуг.

Зрозуміло, що тариф зменшити потрібно обов’язково і зробити це має виконавчий комітет. Інакше будуть суди і тоді «хтось стане посміховиськом» (вислів одного із присутніх в залі), або ж депутати ТМР відмінять рішення виконавчого комітету, на що чекає громада, але що краще не робити з приводу повного повернення до старих тарифів і початку процедури підняття їх по-новому. Простіше дійти консенсусу – новим рішенням виконкому затвердити нові, значно нижчі тарифи. Особливо сильно новий тариф вдарив по будинках на 2 – 5 поверхів та тих, де великі прибудинкові площі. Все це потрібно відкоригувати і робити ці корекції треба під контролем громадськості. Бо громадськість готується до громадських слухань 20 квітня і невідомо, що буде далі, на які кроки ладен піти народ після Великодніх свят. Влада надто сильно роздратувала мешканців цим підняттям тарифів і люди не будуть мовчки платити. Якщо мирилися із щомісячним підняття тарифів на 5 – 7% чи навіть на 15 – 20% на різні послуги, то на підняття тарифу на 200 – 300% люди не погоджуються.

Не слід забувати, що цей «гордіїв вузол» складний ще й тим, що міська влада має намір завести на трускавецький ринок так звані «управляючі компанії». Не слід забувати, що пропаганда масового створення ОСББ, якими б керували підконтрольні голові міста люди, теж є надзвичайно підозрілою. Треб пам’ятати, що КП «Трускавецьжитло» отримало кредит у 1 мільйон гривень і віддавати наразі нема з чого і навряд чи й буде. Про те, що не все гаразд у комунальній сфері Трускавця після вбивства новою владою комунального підприємства «Наше місто», свідчать і результати перевірки обласного управління у справах захисту прав споживачів щодо нарахування «автономщикам» за стояки (ніби «транзитні»). Є інформація, правда ще неперевірена, що «Трускавецьтепло» мусить повернути людям гроші, які здерло за ці «стояки» і це теж викликає підозру – а чи інші дії комунальників є законними?

Зачароване коло трускавецької комуналки, коли всі питання намагаються вирішити за рахунок споживача, який не може оплатити за послуги більше, бо не зростає пенсія, знижується зарплата, а відпочивальників завдяки розумній політиці промоції меншає, викликає страх. Невже нас чекає колапс? Невже Трускавець може перетворитися у депресивну зону? Та ні. Треба вірити, що влада (депутати, виконком, суди, мас-медіа – чотири гілки влади в місті) знайде вихід із ситуації. Кожна з цих гілок не може претендувати на роль Олександра Македонського, котрий розрубав «гордіїв вузол» мечем та вирішив давню проблему, а всі разом – можуть. І таким рішенням може стати підняття тарифів на обслуговування будинків та прибудинкових територій для населення Трускавця тільки на 30 – 50% порівняно зі старими тарифами, які діяли до 15.02.2012 р. Збитки КП «Трускавецьжитло» можна компенсувати з міського бюджету, знявши премії та надбавки з чиновників, зокрема голови, заступників, начальників відділів та управлінь, адже премії треба давати тільки, коли дійсно є за що, коли людина заслужила. Також з бюджету можна урізати видатки на «промоцію», котру й так роблять виключно суб’єкти господарювання, подумати над наповненням міської скарбниці, можливо навіть шляхом збільшення доходів від реклами, яку так бездумно повирізали по дрогобицькому та стебницькому кільцях, наче б вона найбільше заважала. Бо тільки в комплексі можна вирішити питання розвитку міста, без якого неможливий розвиток комунальної галузі. Краще пізно, ніж запізно. Знищити – найлегше, вже півтора року спостерігаємо руйнівні процеси. А от творити, будувати, споруджувати, в тому числі нові моделі – складніше. І робити це мають фахівці, а не «політики» від заробляння тільки для себе.

Володимир Ключак

 «Великдень творчої душі»

У Єпархіальному музеї 11 квітня 2012 року відкрилась святкова великодня виставка дитячих творчих робіт. Вже втретє Будинок учнівської творчості напередодні Великодніх свят запрошує трускавчан та гостей міста на традиційну виставку вихованців гуртків декоративно-вжиткового мистецтва «Великдень творчої душі».

Такі давні українські ремесла як вишивка, бісеронизання, лялька-мотанка, писанкарство викликають інтерес у дітей та учнівської молоді Трускавця, а педагоги цього позашкільного закладу так натхненно окрилюють надією на успіх кожного свого вихованця.

Погляньте на світ очима дітей, які підготували цю виставку він видається бурхливим потоком цікавих творчих ідей, знахідок, фантазій, і мрій. Тут представлені великодні вишивані рушнички і серветки (гурток «Народна вишивка», керівник – Лідія Маландій); конкурсні роботи учасників міського конкурсу з писанкарства який відбувся нещодавно на базі гуртка «Моя іграшка» (керівник – Любов Гривняк).

Під омофором Богородиці розвинулися і розквітли традиційні гердани і силянки, які зазвичай прикрашали святковий одяг українців на Великдень та інші свята (гурток бісеру «Монисто», керівник – Тетяна Осійчук); привертають увагу різні сувеніри, панно, картинки, квіти в техніці фігомі.

Кожна дитяча художня робота зазвичай легка, світла й справді унікальна своєю несхожістю. Дитина передає те, що бачить, а бачить вона життя. Можливо, ці роботи ще не такі досконалі, але вони випромінюють щирість, любов і святковість. Тож не дивно, що виставка має велику популярність серед дітей, які активно відвідують музей. Подивляють дитячому таланту дорослі відвідувачі, які відпочивають у курортному містечку.

Запрошуємо усіх небайдужих до творчості наших дітей відвідати виставку, яка буде тривати у Єпархіальному музеї з 11 квітня до 15 травня 2012 року.

Тарас Шафран, директор Єпархіального музею

 

Нема собаки — нема проблеми

На що можуть розраховувати у державі, де позбавлені даху над головою тисячі громадян, безпритульні собаки і коти? У кращому разі влада не зверне на них увагу, в гіршому — «намагатиметься дати лад», а якщо називати речі своїми іменами, просто винищити, причому далеко не гуманними методами. Ситуація з чотирилапими волоцюжками стає дедалі напруженішою з наближенням єврочемпіонату. Загроза прихованого жорстокого винищення вуличних собак і котів, аби вони не дискредитували Україну перед іноземними туристами, є, скоріше, реальним сценарієм розгортання подій, аніж простим перебільшенням.

Нічого особистого, тільки бізнес

Львівське комунальне підприємство «Лев», що на вулиці Промисловій, покликане стерилізувати та прилаштовувати бродячих тварин. Часто реалії сумніші. Через вкрай обмежене фінансування ЛКП змушене заробляти на свою діяльність не зовсім шляхетними методами, тобто тим, що вміє, і на що є попит. Для стерилізації чи лікування свого домашнього улюбленця власник, радше, обере приватну клініку. А ось відловлювання собак далеко не всі можуть організувати...

Рік тому, якраз напередодні Великодня, влада Трускавця почала ударними темпами очищати місто від вуличних собак. Із Львівським комунальним підприємством «Лев» трускавецька міськрада уклала угоду про систематичне виловлювання безпритульних тварин. Подальша доля тварин трускавецьких чиновників не цікавила. Зрозуміло, що й працівники «Лева» везли свій улов до Львова зовсім не для того, аби їх тут випустити на волю. Десятки собак просто загинули б, якби не відчайдушні зусилля трускавецьких захисників тварин і підтримка львівських депутатів, громадських діячів та журналістів. Кілька величеньких партій собак — по 10-15 особин кожна — були просто «зубами вирвані» в ЛКП «Лев». А були й ті, кому не пощастило...

Схожа ситуація і з червоноградськими псами: «Лев» виловлював тварин на замовлення Червоно¬градської мерії. Так підприємство «підтримує штани» своєї господарської діяльності, пояснював тоді журналістам керівник ЛКП Роман Гарматій. Як вдалося з’ясувати трускавецьким захисникам тварин, тоді за кожну партію тварин з їхнього міста гицлям платили по 2000 грн. Натомість Трускавецька міськрада в офіційній відповіді за підписом міського голови Руслана Козира на запит газети «Ратуша» повідомила, що не перераховувала ЛКП «Лев» жодних коштів. Хоча укладення у 2011 році угоди з «Левом» на відловлення тварин підтвердила.

Треба розуміти, що ЛКП «Лев» — не притулок. Згідно з інструкціями, собак тут належить утримувати лише п’ять днів, і якщо за цей час не з’явиться потенційний опікун, не за¬платить по 100 з лишком гривень за добу за кожного пса, то далі настає «гуманна евтаназія». Хоча варто віддати належне «Леву», тварин тут тримають значно довше, десь до місяця, а 100 гривень за утримання пса просять не за добу, а загалом. Хоча й така «такса» часто є непідйомною для не зовсім грошовитих опікунів.

 Що ж до «гуманної евтаназії», в автора цих рядків є стосовно цього небезпідставні сумніви — вартість однієї смертельної дози відповідних медикаментів становить 30-40 грн. Та ще й доступ до них обмежений (серед них є й наркотичні засоби), на них потрібна небезкоштовна ліцензія, охорона для приміщення з препаратами тощо. Як ви гадаєте, невже у бідного комунального підприємства знаходяться кошти на все це заради нікому не потрібних тварин? Що ж до статистики, то за інформацією одного захисника тварин, який зі зрозумілих причин побажав залишитися невідомим, за минулий рік ЛКП «Лев» прилаштувало більше сотні тварин і стільки ж стерилізувало, а знищило — понад тисячу.

Рекордсмен по вбивствах

Вочевидь зрозумівши, що співпрацювати зі Львовом без зайвого галасу не вдасться, трускавецькі чиновники почали користуватися послугами приватних осіб. Як поскаржилися «Ратуші» трускавецькі захисники тварин, після галасу з «Левом» у місті почали масово вистрілювати собак…

Представник Асоціації зоозахисних організацій Світлана Калапунь розповіла, що в Трускавці постійно працює один чоловік, який цілеспрямовано знищує тварин: «Це триває від минулого Великодня. Спочатку були відстріли собак з вогнепальної зброї, тепер їх отруюють препаратом, від якого тварина дуситься і, перш ніж умерти, страждає від болю хвилин 15. Хто конкретно виконує роботу, ми знаємо: його звати Іреней Л - ко, він працює на Бориславському підприємстві «Еко-місто», але воно відловлювання собак не проводить, це мені відомо з офіційної відповіді Бориславської міськради. І жодної угоди з Трускавецькою міськрадою «Еко-місто» не має, це мені в офіційній відповіді мер Трускавця Руслан Козир написав. Виходить, Іреней працює без будь-яких договорів — приїжджає тихцем на замовлення конкретних осіб чи установ, робить свою справу — і все».

«Тварини зникають і в Бориславі, і в Стебнику теж, це ми добре бачимо, — продовжила пані Світлана. — Іренея зустрічаємо часто, його білу «Таврію» бачимо в різних районах міста, інколи він працює просто в білий день, Буває, годині о 8-й ранку мені дзвонять люди і кажуть, що бачили його то в парку, то ще десь. Я знаю місце, де він тимчасово складає тіла. У мене є відеозаписи свідків, які бачили його під час роботи. Я маю його телефон, і одного разу я записала нашу розмову. Я прямо запитала його, що він робив у Трускавці й чи виловлював тварин. Він відповів: «Ну, а що ж ви будете з ними робити? Азаров має приїхати. Треба їх всіх звідти забрати». А нам дають відписки, що він не працює!»

Нагадаємо, схожу відписку отримала і газета «Ратуша»!: «Трускавецькою міськрадою укладена на 2012 рік угода з благодійним фондом «Життя для тварин» м. Дрогобича, який буде займатися утриманням та стерилізацією відловлених безпритульних тварин», — написав у листі великий тваринолюб, міський голова Трускавця Руслан Козир. До речі, цікавий факт: за інформацією захисників тварин, Руслан Козир разом з Іренеєм Л-ком перебувають в одному мисливському товаристві.

Садисти —«догхантери»

Усі львів’яни добре пам’ятають непоодинокі випадки масового отруєння бродячих псів у різних районах міста. Такі вбивства тривають десь з минулого Великодня, за приблизними оцінками, за цей час було знищено дві сотні собак. ЛКП «Лев» присягається у своїй непричетності до інцидентів, зрештою, сумніватися в їхніх словах підстав немає, адже підприємство працює якщо не на сто відсотків гуманно, то принаймні цивілізовано. В отруєнні собак видно почерк садиста — болісна кількагодинна агонія, блювота...

На думку керівника Західно-українського товариства захисту тварин, ветеринара Андрія Курача, це справа рук «догхантерів» (агл. — doghunter) — прихильників садистського руху за винищення вуличних собак, що виник кілька років тому в Росії і вже докотився до Львова. «Догхантери» координують свої дії на спеціальному сайті, там є рекомендації, як і чим вбивати тварину, які препарати можна купити в аптеці, як їх запхати в шматок ковбаси, — розповів Андрій Курач.

— Серед дописувачів сайту є і львів’яни, там вони домовляються, як і куди йти «на справу», радіють, коли подіяло, обговорюють, що там от і там от від їх рук загинули тварини. Лабораторні аналізи підтвердили, що вбиті собаки з різних районів були отруєні одним і тим же препаратом. За моїми оцінками, у нашому місті таких убивць-нелюдів троє-четверо».

«На мою думку, цей рух створили російські спецслужби, аби не впроваджувати в їхній країні демократичне суспільство, — поділився здогадами Андрій Курач. — Адже для того, щоби збудувати мережу притулків, налагодити процес перевлаштування тварин, треба контактувати з людьми, які це вміють робити, тобто із західними громадськими організаціями. І спецслужби цього не хочуть, бо одразу вбачають в цьому розвідку, зазіхання на їхню територію. Знаходячи відповідних людей і пропонуючи їм методи знищення тварин, вони позбавляють себе мороки вирішувати проблему по-європейськи. Будь-яку ідеологію можна якось пояснювати, але фактично «догхантери» — це люди, які просто систематично вбивають заради самого вбивства».

«Листи щастя»

Загострення ситуації з безпритульними тваринами по всій Україні підштовхнуло громадських діячів до активних скарг у різні високі інстанції та міжнародні організації. Активістка руху за права тварин, французька актриса Бриджит Бардо написала вже два листи — один у листопаді 2011 р., другий у березні 2012 р. — Президентові Януковичу з проханням втрутитись у ситуацію з убивствами собак.

На другий лист актрисі відписали. Міністерство екології та природних ресурсів повідомило про свою ініціативу створення притулків для бродячих тварин по всій Україні. А Прем’єр Азаров навіть написав окремого листа Трускавецькому міському голові з проханням цивілізовано вирішувати проблему безпритульних псів. На жаль, поки що від цих «листів щастя» бродячим собакам і котам не стало ні тепліше, ні ситніше, ні безпечніше, особливо у Трускавці. Але для львівських безхатченків надія на покращення становища з’явилася.

Перспектива притулку

Якщо Львів виділить чотири гектари землі, дасть гроші на проектування (700 тис. грн), гроші на оформлення землі (30 тис. грн) і, мабуть, частково, на 20 % профінансує будівництво (близько 2 млн. грн), уряд пообіцяв збудувати нам притулок на 500 собачих і 200 котячих душ загальною вартістю понад 10 мільйонів гривень. Профільна депутатська комісія із питань природокористування, охорони довкілля та благоустрою Львівської міськради дала проекту зелене світло. Натомість члени комісії інженерного господарства, транспорту і зв’язку поставили одвічне запитання: «На які гроші житиме притулок, чи не на міські бюджетні?» і наклали вето.

Начальник управління житлового господарства Львівської міськради Юрій Голець пояснив «Ратуші», що у 2013 році передбачено створення великого комплексу, який би і сам на себе заробляв, а не лише жив на дотації. Окрім, власне, самого притулку для тимчасового прихистку тварин, у комплексі має бути ветеринарна клініка, аптека, крематорій, цивілізований легальний пташиний ринок, зоомагазини і навіть готель для собак і котів. Увесь цей рай для тварин мав би постати у мікрорайоні Рясне-1, у промисловій зоні на непарній стороні, там, де й асфальтний завод. Врешті, чи з’явиться у 5-7 тисяч безпритульних львівських собак домівка, вирішить сесія міськради. До речі, вже двічі це питання було перенесено.

Перспектива покращення становища з’явилася і в ЛКП «Лев». Як поінформував чиновник, на кошти польського гранду — 200 тис. євро — у 2012-2013 роках підприємство мають суттєво підремонтувати і поповнити медичним обладнанням, аби у львів’ян було до нього більше довіри і власники не боялися лікувати там домашніх улюбленців.

Ірина Юзик, www.ratusha.lviv.ua

Słowo polskie

 

Być Polakiem, pielęgnować język ojczysty, utrzymywać więź z Macierzą... Nieraz nie jest to zbyt łatwo dla Polonii rozproszonej po całym świecie i Ukraina nie jest tu żadnym wyjątkiem. Bo chociaż Ojczyzna blisko, lecz nie zawsze jest możliwość jej odwiedzin. Chociaż język jest pielęgnowany w gronie rodzinnym, lecz nieraz bywa tak, że nie zawsze potrafimy zrozumieć rodaków z Polski, niektóre słowa czy wyrazy sprawiają nam kłopoty i potrzebują wyjaśnienia czy wręcz tłumaczenia. Zmieniają się czasy, zmianom podlega i język, mowa zarówno tak ustna jak i pisemna. Dlatego warto korzystać z różnych możliwiści komunikacji, obcowania z językiem polskim. I tu wesprzec nas może jak słowo słyszane, tak i pisane.

Jeszcze w dakekich czasach 70. – 80. XX wieku polskie radio dla nas było często jedyną możliwością usłyszeć język ojczysty, rodzimy. Bogatsi też mieli telewizję. Można było kupić czy i prenumerować np. Przyjaciółkę. I zawsze przechowywano ze szczególną troską polskojęzyczne książki.

Teraz ileż to jest różnych stacji radiowych, FM, polskich kanałów na antenie satelitarnej. Lecz dla kształtowania poprawnej polszczyzny zawsze potrzebne jest ćwiczenie i w słowie pisanym. Dobrze, że mamy nareszcie Kurier Galicyjski – rolę tego czasopisma trudno przecenić, chyba nikt nie zaprzeczy olbrzymi wniosek tego dwutygodnika w dziedzinach tożsamości narodowej, wszechstronnego rozwoju jednostki, edukacyjno-oświatowej, kulturalnej etc. Lecz klasyka pozostaje i słowo współczesne powinno kształcić młodego Polaka na Ukrainie w parze ze słowem Mickiewicza i Słowackiego, Sienkiewicza i Orzeszko, Kraszewskiego i Prusa. Dlatego korzystanie z dobrej polskiej książki jest wciąż aktualne. Na szczęście, można je nie tylko kupić w większych miastach, ale i pożyczyć w towarzystwach polonijnych i przykościelnych, a nawet w bibliotekach państwowych.

W 20-tysięcznym Truskawcu np. w bibliotece miejskiej znajduje się ponad 1 000 pozycji książkowych w jęzuku polskim. Oczywiście, że nie zawsze można znaleźć właśnie to co chce się przeczytać, ale wybór jest. Tym bardziej że dzięki ofiarności kuracjuszy z Polski ilość książek polskojęzycznych wzrasta. Niestety nie wzrasta ilość czytelników korzystających z tej tak ważnej oferty.

Nie wiemy jaka jest sytuacja w innych małych miasteczkach galicyjskich. Ale wszystko jest w naszych rękach i gdy Polacy są mieszkańcami miasteczka, to dlaczego nie mogą zorganizować wydział książki polskiej w takim publicznym miejscu jak biblioteka? Bo o naszej obecności świadczy nie tylko nasza świadomość, lecz również nasza aktywność.

Włodzimierz Kluczak

Українські інтелектуали вшановують одного із нащадків Івана Франка – Роланда-Олександра Франка

Давно музей Лесі Українки не знав такого зібрання інтелектуалів столиці, області та й України. 30 березня 2012 р. тут у невеликій залі музею зійшлося близько сотні шанувальників української літератури, зокрема творчості Івана Франка та його нащадків, бо у виступах присутніх звучало не лише ім’я Івана Франка, а й імена Андрія, Тараса та Петра Франків, Анни Франко-Ключко, Зеновії, Роланда Франків та родини Юрачківських (за походженням із Новосілок-Гостинних, що на Рудківщині Львівської області). Вечір відкрила завідувач науково-дослідного відділу «Музей “Іван Франко і Київ”», що був створений відповідно до Указу Президента від 27 серпня 2006 року, доручень Кабінету Міністрів України та рішення Київської міської ради від 27 грудня 2007 року у складі Музею видатних діячів української культури, кандидат філологічних наук Лариса Каневська. Вона повідомила присутніх про те, що нині світлиця музею Лесі Українки слугує передусім вшануванню одного з нащадків родини Івана Франка – Роланда-Олександра Франка, якому 28 березня 2012 року виповнилось 80 літ. Знаний український інтелектуал, відомий технар, дипломат – колишній радник Посольства України у Великобританії, нині широко знаний громадський діяч, який так багато чинить в Україні та в зарубіжжі, щоб вшанувати пам’ять свого славетного дідуся Івана Франка, взагалі цієї знаної родини не лише в Галичині, а й в усій Україні.

Першою отримала слово радник Президента України Ганна Герман, яка привітала Роланда Франка зі славним ювілеєм і звернулась до присутніх з пропозицією проспівати традиційні в українців у таких випадках «Многії літа…». Потім з теплим вітальним словом до ювіляра звернувся Міністр культури України Михайло Кулиняк. Академік Микола Жулинський повідомив святкове зібрання про вивчення та видання літературно-наукової спадщини Івана Франка в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, де нині зберігається величезний архів і бібліотека письменника, та про нещодавно створений на базі Львівського відділення Інститут Івана Франка на зразок Німецького Інституту ім. Йоганна Вольфґанґа Ґете. Від Інституту Івана Франка НАН України, який очолює доктор філологічних наук Євген Нахлік, на адресу ювіляра надійшов теплий вітальний лист, в якому підкреслювалося його невтомну громадську працю у вшануванні пам’яті свого великого предка. Вітальна телеграма надійшла також від академічної спільноти Львівського національного університету імені Івана Франка. Його ректор Іван Вакарчук, вітаючи Р. Франка зі славним ювілеєм, наголосив на його активній громадянській позиції, подякував за підтримку ініціатив Львівського університету. Іще один вітальний лист з міста юності Р. Франка було адресовано йому від Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка та його директора Романа Горака. А від Музею видатних діячів української культури вітальне слово виголосила його директор Наталія Терехова. Палким словом вітав ювіляра академік Сергій Комісаренко, згадуючи плідну діяльність Роланда Франка на посту радника Посольства України у Великобританії, зокрема антарктичну станцію Фарадея (пізніше – «Академік Вернадський»), що її британське МЗС передало Україні завдяки його клопотанням.

Цікавими і лаконічними були виступи академіка Петра Кононенка, поета Івана Драча, академіка Петра Толочка, народного художника України Андрія Чебикіна, депутата Київської обласної ради Анатолія Шафаренка, голови представництва журналу «Австрійсько-український огляд» Василя Савчака, ініціатора конкурсу «Франковими стежками» Ігоря Куруса, заступника голови Національної спілки краєзнавців України Руслани Маньківської. Художнє слово Івана Франка лунало цього вечора у виконанні народного артиста України Святослава Максимчука. Святкову атмосферу вечора підтримував також інструментальний квартет «Fortune» виконанням музичних композицій М. Лисенка, М. Скорика й ін.

До 80-річчя від дня народження Р. Франка Музей видатних діячів української культури приурочив виставку документів і матеріалів, що висвітлюють окремі епізоди життя Франкового онука, а також виставку художніх робіт викладачів і студентів Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (акад. А. Чебикіна, А. Александровича-Дочевського, К. Калініної, К. Маркуш), подарованих музею «Іван Франко і Київ», під назвою «Академія – Музею». Та розповідь про ювіляра Роланда Франка необхідно розпочати з вересня 2011 р. саме з с. Халеп’я, що на Київщині.

Лариса Каневська, к. філол. наук, завідувач науково-дослідного відділу «Музей “Іван Франко і Київ”»,

Іван Пасемко, лауреат премії Фонду Воляників-Швабінських при Фундації УВУ в Нью-Йорку, науковий співробітник ННДІУВІ

Вітання з Великоднем

Шановні краяни!

Прийміть найщиріші вітання з нагоди одного з найбільших християнських свят Воскресіння Христового!

Це свято є символом перемоги життя над смертю, добра над злом, світла над пітьмою, віри - над безнадією. Великодні дні спонукають нас по-новому побачити й відчути себе у світі, розгледіти чистоту своїх помислів, бажань та вчинків, бути добрішими, милосерднішими, благороднішими, терплячішими один до одного.

Сердечно вітаючи Вас зі світлим днем Христового Воскресіння, бажаю душевної рівноваги і гармонії, спокою, миру і добробуту. Нехай у цей Великий День душа повниться відчуттям щастя, радості і добра, а теплі писанкові барви звучать у Вашому серці найсвітлішою надією. Злагоди, достатку, віри і щирої любові Вам та Вашим родинам!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

З повагою, голова Дрогобицької районної державної адміністрації Михайло Сендак

***

Дорога трускавецька громадо!

Щиро вітаю Вас із світлим і радісним святом – Великоднем.

Воскресіння Христа – це торжество справедливості і перемоги добра над злом. Воскресіння Ісуса – це утвердження віри і надії у серці кожного християнина, це великий дарунок Господньої любові.

Нехай ця радісна подія утверджує наші переконання про те, що достойні терпіння нагороджуються перемогою, а чесне життя увінчується славою. Прошу у Господа мудрості для єднання сердець і помислів, бажань і праці. Здоров'я, миру, поміркованості Вам і Вашій родині у поступах на життєвих дорогах. Нехай Господня ласка Вас зігріває і навчає щастя. Нехай любов Господня з ясних високостей в оселю Вашу зійде світлим гостем!

Христос воскрес! Воістину воскрес!

З повагою, Лев Грицак, генеральний директор ТзОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати»

***

Дорогі трускавчани!

Щиро вітаємо Вас зі святом Великодня! Чудо Христового Воскресіння об’єднує всіх нас вірою у перемогу світла над темрявою, добра над злом, життя над смертю. Сьогодні ми відкриваємо Богові свої душі, просимо наповнити їх духовною силою і надією.

У цей день ми дякуємо Господу Богу за те, що у дні випробувань ми відчували його захист і підтримку. В найскладніші часи ми непохитно вірили – Господь не залишить нас. Великдень нагадує нам про духовне відродження, яке потрібне всім нам, всій українській нації.

Від усього серця бажаємо вам благодаті, добробуту, окриленого настрою, миру, злагоди та душевної величі. Нехай цей Великий День дарує всім вам щастя, здоров’я, любов та непохитну віру в кращий завтрашній день!

Христос воскрес!

З повагою, Святослав Павлечко, Василь Белз, Володимир Симович, депутати Трускавецької міської ради від Партії регіонів

***

Вітаємо вас, шановні жителі Дрогобиччини, зі світлим і радісним святом – Великоднем!

Воскресіння Христа – це торжество справедливості і перемоги добра над злом. Воскресіння Ісуса – це утвердження віри і надії у серці кожного християнина, це великий дарунок Господньої любові. Нехай ця радісна подія утверджує наші переконання про те, що достойні терпіння нагороджуються перемогою, а чесне життя увінчується славою. Здоров'я, миру, поміркованості Вам і вашим родинам у поступах на життєвих дорогах. Нехай господня ласка вас зігріває, а любов Господня з ясних високостей в оселю Вашу зійде світлим гостем!

Христос воскрес! Воістину Воскрес!

Ігор Курус, головний редактор тижневика «Каменярі»

***

Христос Воскрес!

У цей благословенний час дозвольте щиро привітати Вас зі святом світлого Христового воскресіння!!!

Святий Великдень несе нам довгоочікувану радість перемоги Сина Божого, дарує надію та впевненість у завтрашньому дні, поселяє спокій у серцях, укріпляє віру та живить душу. Тож нехай Божа милість та благословення оросять ваше життя, а мир, любов та злагода запанують у Вашій оселі. Зичу Вам гарного настрою, міцного здоров’я, сімейного затишку, незмінного успіху та здійснення усіх задумів.

Тарас Шафран, директор Єпархіального музею

***

Дорогі краяни!

Прийміть мої найщиріші поздоровлення з нагоди світлого свята Воскресіння Христового! Нехай Воскреслий Спаситель дарує всім нам радість, мир, благословення, а Дух Святий благоволить дати Свої сім дарів: страху Божого, духа пізнання, мужності, ради, розуміння, мудрості та побожності. Нехай ласкою Божою повняться Ваші серця, а розуміння величі Воскресіння Сина Божого робить всіх нас кращими та добрішими.

В ці світлі Пасхальні дні, молячись до Господа зі своїми потребами, не забудьмо згадати і за Батьківщину нашу, пригадуючи вітання наших предків за підневільних часів: «Христос воскрес – воскресне Україна!».

Христос воскрес! Surrexit Christus! Alleluja!

З найкращими побажаннями, Володимир Ключак, редактор «Трускавецького вісника»

 



Обновлен 10 июл 2012. Создан 13 апр 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником