Трускавецький вісник № 46 (425) від 19 квітня 2012 р.

 

Трускавецький вісник № 46 (425) від 19 квітня 2012 р.

19.04.2012



 

У номері: Гаївки, Про ЗАТ «Трускавецькурорт», Влада нищить бізнес у Трускавці, Про засідання комісії з врегулювання тарифної проблеми, Велосипеди напрокат, Анонс концерту, Показові навчання з цивільної оборони, Співпраця Трускавця та Ліманової, Ігор Курус заробив 100 мільйонів доларів для освіти, Про Міжнародний форум нафтовиків у Бориславі, У Східниці можна політати, Презентція книги Ольги Кульчицької-Швед.

Новини Трускавця та регіону

«Карпати» працюють на Трускавець

«Трускавецький вісник» вже інформував про туристичну виставку в Азербайджані, в якій взяли участь представники ряду трускавецьких оздоровниць. Також минулого тижня делегації готельно-курортного комплексу «Карпати» (гендиректор – Лев Грицак) побували на подібних заходах у Молдові та Білорусі. Як інформує наше власне джерело, делегація з «Карпат» у Бресті та Мінську (Республіка Бєларусь), презентувала фільм про цілющі властивості лікувальної води «Нафтуся» та мінеральних вод Трускавця, а також про наш благословенний край, його природу, можливості рекреації, туризму та відпочинку. Фільм цей був відзнятий за кошти оздоровниці та на замовлення Лева Грицака і має на меті пропагувати Трускавець як унікальну оздоровницю та місце чудового відпочинку. Присутнім на заходах окрім загальних матеріалів про курорт Трускавець також були вручені буклети про «Карпати». Презентації у Бресті та Мінську проходили за сприяння консульства та посольства України.

 

Трускавець за сприяння Ліманової може отримати кошти з Євросоюзу

Сьогодні, 19 квітня, в конференц-залі готелю «Ріксос-Прикарпаття» відбулася зустріч ділових середовищ міст-побратимів Трускавець (Україна) та Ліманова (Польща). В зустрічі взяли участь і представники органів місцевого самоврядування з обидвох сторін. Однією з цікавих ініціатив, яка може постати в результаті цієї зустрічі, є пропозиція створення спільного комунального підприємства Ліманови та Трускавця, яке могло б бути шляхом для отримання нашим курортом коштів із Євросоюзу. Не виключено, що ці кошти можуть піти навіть на будівництво нового бювету, який міська влада Трускавця могла б збудувати на противагу діючим затівським двом бюветам. Тим більше, що така інвестиція швидко окупилася б, адже санаторії, котрі купують воду від ЗАТу, сплачують більше 3,5 гривні за літр «Нафтусі», тому спільне комунальне підприємство Трускавця та Ліманової могло б постати на базі фактично недіючого зараз комунального підприємства «ГГРЕС».

Проте, за нашою інформацією, в міській раді Трускавця мають дещо інші плани щодо можливості використання коштів Євросоюзу. Цілком імовірно, що проект доручать курувати заступнику міського голови Юрію Яворському.

День цивільної оборони

Сьогодні, 19 квітня, в День ЦО, у Трускавці проходили показові навчання з цивільної оборони. Як і минулого року, вони відбувалися на базі готельно-курортного комплексу «Карпати». Присутні мали можливість побачити в дії надсучасну техніку еменесників. Так, зокрема, було показано, як рятують людей, які опинилися у скрутній ситуації на найвищих поверхах – тут підрозділам МНС допомагали драбина на 53 метри, міцні линви, по яких спускали прив’язаних потребуючих допомоги, медичні пристрої, засоби пожежогасіння. Проте найголовніше у ситуації порятунку людей – це кваліфікований персонал – як відділів МНС, так і на підприємствах, прокоментували результати показових навчань у «Карпатах» начальник трускавецьких надзвичайників Микола Лучковський та заступник гендиректора ГКК «Карпати» Ігор Гарванко.

Всі йдем до Тебе, Божая Мати

 

Під такою назвою у суботу, 21 квітня, відбудеться ювілейний концерт академічного камерного хору «Хвиля», що діє в Трускавці. Проходитиме ювілейний концерт в концертній залі Будинку учнівської творчості, що на вулиці Стебницькій. Початок – о 16.00. Слоганом концерту стануть слова: «Всі йдем до Тебе, Божая Мати, - Чи молодії, чи то старі: В Тебе рятунку для душ благати На українській святій землі».

Власна інформація

Владика Ярослав Приріз відвідав парафію св. Миколая Чудотворця у Трускавці

17 квітня, у Світлий вівторок, владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, здійснив пастирський візит до парафії св. Миколая Чудотворця у м. Трускавці. У співслужінні пароха храму – о. Петра Івасівки – єпископ відслужив Божественну Літургію.

"Кожного разу коли ми вітаємось Христос Воскрес, ми не тільки вітаємо себе взаємно християнським привітом, а також виявляємо сутність нашої віри", – зауважив архиєрей, вітаючи вірних зі святом Воскресіння Христового.

З воскреслим Христом християнин зустрічається під час Святої Літургії, подібно як два учні Господні пізнали Ісуса під час "ламання хліба", коли подорожували до Емаусу. Лише зустріч з Богом, на думку єпископа, може стати справжньою розв'язкою труднощів та проблем людини. Саме тому під час Божественної Літургії у мирній ектенії Церква вчить нас заносити до Господа прохання про різні потреби: "... за мир в серці, якого нам так часто бракує, і який ми можемо отримати лише з висот; за спасіння душ наших, бо відчуваємо, як наша душа є пригнобленою та перебуває у небезпеці; а далі – за наше місто, за тих, що в дорозі, за хворих, за страждаючих, за екологію, потім загалом за всі потреби. Тут ми можемо і повинні включати також наші особисті прохання та журби".

Розуміння подій, які трапляються в особистому житті християнина, слід черпати зі сторінок Святого Євангелія: "Тільки в світлі Божого слова ми зможемо пізнати правильний сенс всього, що стається з нами і з нашими рідними. Ось, наприклад, в нинішній розмові з учнями, які подорожували до Емаусу, Ісус вказує, що терпіння – це не прокляття, не безсенсовна кара, але дорога до вічного життя".

Звертаючи увагу вірних на важливості частої участі християнина у таїнстві Пресвятої Євхаристії, владика Ярослав зазначив: "У щоденному житті ми не маємо сили, аби жити так, як ми почули про це на проповіді, як цього вчить нас Боже Слово. Тому нам необхідна повна участь в Літургії, а це означає, що ми маємо прийняти Тіло і Кров Спасителя як поживу для нашої душі". Для кращого розуміння сказаного єпископ додав порівняння: "Що з того, що хтось гукатиме до нас згори, закликаючи вийти на гору, бо там видно такі перспективи, які нам і не снилися, якщо ми, перебуваючи біля підніжжя гори, не маємо сили вирушити вгору?"

Після завершення Літургії о. Петро Івасівка подякував владиці за те, що розділив радість Христового Воскресіння з парафіянами храму св. Миколая Чудотворця.

о. Олег Чупа, прес-секретар Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ

 

Ігор Курус за день заробив 100 мільйонів доларів для освіти

Компанія «Cisco» звернулося до Національного проекту «Відкритий світ» з пропозицією інвестицій в обсязі 100 мільйонів доларів.

Крім того, про своє рішення взяти участь у фінансуванні проекту, заявила компанія «Alcatel-Lucent».

У конференції взяли участь експерти світового рівня у сфері ІKT: глобальний директор Копорації «Microsoft» з приватно-державного партнерства Джойс Фернандес, глобальний директор з освітніх програм Корпорації «Intel» Брайан Гонсалес, керівник робочої групи інноваційних проектів, «Nokia Siemens Networks» Міхаель Кніснер, директор департаменту взаємодії з державними структурами і галузевими організаціями AB «Ericsson» Михаель Хелен.

Джойс Фернандес повідомив, що за останні 3 роки Корпорація допомогла урядам 42 країн зробити освітні технології доступнішими для понад 6 мільйонів учнів і вона готова підтримати проект «Відкритий світ». Для мене це честь бути в Україні та підтримати таку важливу ініціативу як «Відкритий світ», яка допоможе сформулювати майбутнє України», - повідомив Джойс Фернандес.

У свою чергу глобальний директор з освітніх програм Корпорації «Intel» Брайан Гонсалес, звернув увагу, що інвестиції в освіту зараз, є ключовим питанням для нинішнього і майбутніх поколінь, а проект «Відкритий світ» є найбільш продуманим із тих які він супроводжував у світі.

 «Майбутнє вже тут, і ми знаходимося в точці перегину. «Intel» сприймає трансформацію освіти не просто як комплексний спосіб отримати кращі результати в навчанні. Ми сприймаємо освіту, як один з основних і перевірених двигунів економічного розвитку. Освіта є основою для інновацій, вона сприяє розвитку підприємництва, створенню нових технологій, що призводить до створення нових робочих місць і підвищує конкурентоспроможність країни в умовах все більш взаємозалежного глобального ринку. Саме тому інвестиції в освіту зараз, є ключовим питанням для нинішнього і майбутніх поколінь», - підкреслив він.

Про досвід подібних проектів у Німеччині поділився керівник робочої групи інноваційних проектів, «Nokia Siemens Networks» Міхаель Кніснер, а про досвід Компанії «Ericsson» розповів директор департаменту взаємодії з державними структурами і галузевими організаціями AB Ericsson Михаель Хелен.

Керівник Національного проекту «Відкритий світ» Ігор КУРУС подякував компаніям – партнерам, які підтримали конференцію і поінформував учасників конференції про підсумки річної діяльності й етапи реалізації проекту у 2012 році.

«Ми повинні усвідомити, що Національний проект «Відкритий світ» - це успіх країни. Бо це проект, який має дітям дати якісну освіту, а країну забезпечити висококваліфікованими працівниками», - зазначив Ігор Курус.

Під час конференції було підписано Меморандум про співпрацю по забезпеченню Інтернетом шкіл І етапу з ПАТ «Укртелеком», ТОВ «Інтертелеком» та ПАТ «Датагруп».

Як повідомлялось раніше, в рамках заходу, 17 квітня в приміщенні Національної академії педагогічних наук України, було проведено науково-практичну конференцію, під час якої було заслухано інформацію керівника національного проекту «Відкритий світ» Ігоря Куруса щодо результатів пілот-проекту. Було обговорено оптимальні рішення розробки навчальних мультимедійних модулів, методику проведення уроку в умовах використання інформаційно-комунікаційних технологій, конфігурацію та функціонал комп’ютерного обладнання та програмного забезпечення, а також попередні результати медичних досліджень, які були проведені в ході пілот-проекту Інститутом гігієни та медичної екології ім. А.М. Марзеєва НАМН України".

Василь Коваль

Міжнародний форум нафтовиків пройде у Бориславі та Східниці

Борислав готується до міжнародного форуму нафтовиків. Форум відбуватиметься 7-9 вересня 2012 року під патронатом голови Львівської облдержадміністрації, проходитиме у Бориславі та Східниці і буде приурочений до 625-річчя міста нафтовиків.

Мета форуму – розглянути проблеми та перспективи нафтогазової промисловості України в світовому контексті, обговорити основні екологічні проблеми Львівщини щодо загазованості Борислава, презентувати проект створення реабілітаційного центру для дітей-інвалідів під гаслом «Нафтовики – дітям». Організовує форум Бориславська міська рада, а співорганізаторами виступають: Львівська обласна державна адміністрація, Трускавецька міська рада, Східницька селищна рада, ПАТ «УКРНАФТА», ПАТ «УКРТРАНСНАФТА», НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», Українська нафтогазова академія, Об’єднання профспілок Львівщини, Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України /м. Львів/, Інститут фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка /м. Львів/, Кафедра екології та кафедра машинознавства та матеріалознавства Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка.

В Програмі форуму відбудеться низка цікавих наукових і пізнавальних заходів, зокрема: міжнародна науково-практична конференції «Проблеми та перспективи нафтогазової промисловості України в світовому контексті», презентація тематичних інвестиційних проектів, круглий стіл «Розвиток нафтовидобувної галузі», презентація виставки з історії нафтовидобутку, фільму про історію Борислава, туристичного маршруту «Нафтовий шлях» та проекту реабілітаційного центру для дітей-інвалідів на базі колишнього приміщення дитячого відділення центральної міської лікарні під гаслом «Нафтовики – дітям». Після проведення міжнародного форуму та святкування 625-річчя міста залишиться у Бориславі і багато пам’яток, адже у рамках відзначення дня міста та міжнародного форуму нафтовиків планують освятити та відкрити музей-скансен нафтогазоозокеритовидобутку, пам’ятну дошку з історії нафтовидобутку, пам’ятник святої Варвари, покровительниці нафтовидобутку, погасити ювілейну поштову марку «625-років Бориславу».

А ще для мешканців та гостей міста з 7 по 9 вересня проведуть силу-силенну розважальних заходів. Заплановано гала-концерт переможців та лауреатів 10-го фестивалю-конкурсу учасників художньої самодіяльності ПАТ «УКРНАФТА» та концерти, народні гуляння, вистави та інші культурно-мистецькі заходи з залученням провідних артистів та колективів країни. Програму святкування вже розписано по годинах. Ознайомитись з нею можна на офіційному сайті Бориславської міської ради. Проте організатори дійства застерігають, що у розпорядку святкувань ще можливі зміни. Але попри те вже зрозуміло, що святкувати 625-річчя Борислава будуть з грандіозним розмахом.

Наталка Кучер, тижневик «Каменярі»

 

У Східниці можна політати

У Східниці з 28 квітня по 2 травня відбудеться всеукраїнський фестиваль повітряних куль “Карпатський турнір лицарів неба «FLYQUEST». Проходитиме турнір у рамках проекту «Східницьке літо».

На повітряних кулях учасники планують політати над горами Сколівського та Турківського районів. Але зробити це, як попереджають організатори можна лише за умови сприятливих вітрів. Якщо ж вітри не почують благань учасників, то кулі літатимуть у небі на Східницею та околицями. Також у програмі турніру відбудеться «робота куль у прив’язаному режимі», тобто прив’язані до землі кулі здійматимуться в небо на висоту приблизно 30 метрів. Це дасть можливість навіть пересічним глядачам здійнятися у повітря та помилуватися краєвидами. Заплановано і грандіозний парад повітряних куль, які здійматимуться у нічне небо і освітлюватимуться спецзасобами.

Видовище обіцяє бути незабутнім. Тож на першотравневі вихідні ватро потрапити у Східницю. Докладно з програмою фестивалю повітряних куль можна ознайомитись на сайті www.shidnitca.com

Наталка Кучер, тижневик «Каменярі»

 

До теми. У Східниці з 28 квітня по 2 травня відбудеться всеукраїнський фестиваль повітряних куль "FLYQUEST". Мета фестивалю - популяризація повітроплавання та курорту Східниця.

 Участь у фестивалі візьмуть участь 7 команд з цілої України На участь у фестивалі подала заявку команда з Литви, якщо вони приймуть участь це буде перший в західній Україні міжнародний турнір з повітряних куль. Східниця на сьогодні єдине місце в Україні - де літають повітряні кулі в горах.

У програмі турніру передбачені, якщо дозволять погодні умови та напрямок вітру, польоти на повітряних кулях над горами Сколівського та Турківського районів. Все залежить від силу вітру та від пересування повітряних течій. У випадку штилю, кулі в небо будуть підніматися над Східницею та над прилеглою територією. Також у програмі турніру буде так звана "робота куль у прив'язному режимі та парад повітряних куль у нічному небі" кулі будуть прив'язані на відкритій місцевості і будуть випускатися на висоту близько 30 метрів і любителі гострих відчуттів матимуть можливість не лише помилуватися кулями, але й піднятися у повітря та оглянути Східницю та її околиці із висоти пташиного польоту. Кульмінацією фестивалю стане грандіозний парад повітряних куль, які світитимуться, в нічному небі.

Короткий опис турніру. Повітряна куля з учасниками турніру по команді стартує. Пілот розібравшись з вітрами займає потрібний напрямок. Через годину після старту пілот визначає можливе місце посадки аеростата. Після приземлення пілот передає свої координати водію машини підбору. Машина підбору з іншими членами команди вирушає на місце посадки аеростата за даними координатами. Завдання драйвера швидко знайти повітряну кулю та повернутися на старт.

Голова оргкомітету Шепітчак Микола, він є головою оргкомітету фестивалю "Східницьке літо». Контактна особа Рубель Микола (067 679 11 18, 097 220 88 62). Інформацію спеціально для «Трускавецького вісника» надала Східницька селищна рада.

Борислав втратив поета Євгена Титикайла

 

У світлий тиждень, 18 квітня, бориславці хоронили відомого українського поета, Почесного громадянина міста, члена Національної спілки письменників України Євгена Титикайла.

Обряд похорону відправив о. Микола Пишкович. В останню путь поета проводжали професор Михайло Шалата, начальник гуманітарного відділу Бориславської міської ради Роман Тарнавський, начальник відділу культури Андрій Спас, всі, хто вважає себе інтелігенцією міста нафтовиків.

Євген Титикайло був визначальною особистістю у культурному та громадському житті Борислава. Його знали і шанували, як патріота міста, як колишнього кореспондента міської газети «Нафтовик Борислава», як видатного поета – автора поетичних збірок «Крайка», «Тривожні громи», «Пролог», «Три суті надії», «Дні і ночі Волині», «Одкровення», «Сто сонетів і один», «Часослов», знали і поважали як людину з відкритим серцем і незаплямованою душею, як правдомовця і романтика.

Додає смутку і гіркоти до болю втрати і той факт, що про смерть поета Євгена Титикайла на 75 році життя два дні ніхто навіть не здогадувався, адже він на схилі літ він мешкав сам. Всі, хто знав Євгена Титикайла у скорботі і смутку.

Борислав зубожів на ще одного інтелігента, активіста громадського життя і визначну особистість.

Наталка Кучер, тижневик «Каменярі»

«Великодні дзвони» у Бориславі

 

Фестиваль духовної, народної та сучасної естрадної пісні «Великодні дзвони» пройде у Бориславі. Свято відбудеться на Літній сцені міського Палацу кулькури (вул. Д.Галицького) у неділю, 29 квітня, початок о 17 годині. Учасниками дійства стануть відомі артисти Борислава, Дрогобича та Трускавця. У рамках заходу заплановано також концерт гурту «Зорепад-денс». Приємно відзначити, що одним із спонсорів цього свята буде головний редактор тижневика «Каменярі» Ігор Курус, а також депутат Львівської обласної ради Володимир Голобутовський та депутат Бориславської міської ради Ігор Михаць.

Додамо, що фестиваль «Великодні дзвони» відбуватиметься у місті нафтовиків вже другий рік поспіль. Минулого року попри дощову погоду свято зібрало чимало глядачів і стало справжнім загальноміським гулянням. Тож і цього року захід має бути цікавим, тим більше, що за плечима організаторів вже є досвід проведення такого фестивалю.

Наталка Кучер, тижневик «Каменярі»

На вулицях Львова з’являться велосипеди напрокат

 

Львівська міська рада погодила місце розташування трьох пунктів прокату роверів: на площі Ринок, на алеї перед Оперним театром і біля пам’ятника Федорову. Опікуватиметься прокатом приватний підприємець, який має досвід такого бізнесу.

– Уже десять років займаюся прокатом у Трускавці. Починали з п’ять-шести велосипедів, а тепер маємо близько сорока. Здебільшого прокатом користуються туристи, – розповів «Газеті» Олег Нагірняк, підприємець, який створить вуличний прокат велосипедів у Львові.

Підприємець сподівається, що ровери у Львові матимуть не менший успіх, аніж у Трускавці. Почати планують із десяти велосипедів міського типу, а вже до кінця року кількість велопарку збільшать до сорока одиниць. Імовірно, закуплять і гірські ровери. Для туристів окрема цікавинка – велосипеди в ретро-стилі.

Задоволення покататись на орендованому велосипеді буде не з дешевих: базова ставка – 30 гривень за годину. Як запевняють бізнесмени, що довший час прокату – то дешевше обійдеться двоколісний транспорт, а кількаденна оренда коштуватиме приблизно 70 грн. за добу. Аби покататися на ровері, доведеться залишити в заставу документ і певну суму. У міській раді кажуть, що новий велобізнес матиме й соціальний аспект. «Нам це вигідно, адже підприємці погодилися надавати безкоштовно велосипеди для проведень флешмобів і соціальних акцій, які організовуватиме міська рада. Окремо домовляємося про безоплатне користування велосипедами для дітей із сиротинців», – розповів Остап Буденкевич, завідувач сектора промоції управління зовнішньоекономічних відносин та інвестицій ЛМР. Досі у Львові велосипеди напрокат здавали тільки спеціалізовані магазини продажу спортивного обладнання.

www.gazeta.lviv.ua

Традиції – душа народу

«Десь тут була подоляночка, десь тут була молодесенька…». Хто ж не знає цю гаївку-весняночку, котру ще з малих літ залюбки співають та інсценізують діти чи то в садочку, чи просто під час забав на подвір’ях? Навіть за радянської влади її не забороняли – не знайшли нічого, що б викликало підозру у цензорів. Проте в ті часи всіляко замовчувалося, що саме завдяки інкультурації цих пісень язичницького походження в християнське середовище і збереглися ці обрядові пісні – вже прив’язані до світлого свята Великодня, Пасхи, Воскресіння Христового.

І приємно було бачити у холодний та вітряний день середи, 18 квітня, як залюбки, з радісними та задоволеними обличчями оживають ці народні традиції прославляння воскреслого Господа в трускавецькій школі-гімназії № 2. Бо весь тиждень після Пасхи – це Світла Седмиця у східному християнстві і Великодня Октава в західному, а, отже, радісні пісні в цей час дуже навіть доречні. І навіть якщо в них і нема згадки про події, описані в Євангеліях, та Свята Матір-Церква не забороняє їх, а навпаки, заохочує. Тож невипадковою була і присутність на Святі Гаївки в НВК «СЗШ № 2-гіманзія» отця Василя Нестера, вікарія церкви св. Миколая у Трускавці, котрий поблагословив присутніх.

Проте неоціненну роль відіграють гаївки (гагілки, веснянки) не лише для розвитку духовності, але і в збереженні нашої національної свідомості, у національно-патріотичному вихованні молоді. Тим більше, коли діти виконують гаївки в національних костюмах, адже в школі в цей день проходив і День української вишиванки. І те, що директор школи Роман Гудзеляк та вчителі одягнули в цей день вишивані сорочки чи блузки, є показовим – тільки власним прикладом вчителі, батьки, політики можуть навчити нашу молодь не лише говорити про любов до України та про почуття патріотизму, але й жити Україною, свято берегти пам'ять про історичну минувшину, з пошаною та любов`ю ставитися до наших матеріальних та духовних цінностей.

«Чижику, чижику», «Жила-була царівна», «Їде, їде Зельман», «А сорочка мамина біла-біла» - під ці та інші мелодії школярі водили хороводи, то класами, то групами, то з вчителями, то з різними приспівками, пританцьовками, викрутасами та іншими забавами. А насамкінець свята, як і годиться, залунало величне «Христос воскрес! Радуйтеся щиро нині! Бог дав радість нам з небес – Христос воскрес!»

Володимир Ключак

Гаївка у Дрогобичі – справді Велика!

17 квітня 2012 року увійде у історію нашого міста. Небуденна подія зібрала тисячі людей різного віку, студентів, школярів та їх батьків, а також пенсіонерів. Мене особисто вразили два моменти. По-перше: ми, дрогобичани, можемо, коли потрібно, проявити дух єдності. По-друге, цього разу ініціатива йшла не від влади і не від політичної сили (хоча представники і влади і політичних кіл не залишилися осторонь свята) – і, мабуть, саме тому стільки людей прийшло взяти участь у Гаївці. Організатори були щирими. Якщо б якась партія спробувала б провести мітинг у Дрогобичі, на нього зараз зібралася б значно менша кількість людей.

Ми живемо у маленькому місті. Дехто називає, мабуть справедливо, Дрогобич провінцією. Мені пригадуються слова Плутарха - "Щодо мене, то я живу в маленькому місті, і щоб воно не стало ще меншим, охоче в ньому залишаюся". Так, місто маленьке. Але ми любимо його. Знаємо його проблеми. І все одно залишаємося у ньому. А головне - ми можемо об’єднатися і святкувати разом!

Передували проведенню свята кілька важливих подій. По-перше, було надрукованого багато інформаційних матеріалів – листівки, плакати і газету. Все було видано на місцевій поліграфічній фірмі "Коло", директор якої – відомий підприємець і депутат міської ради, Микола Походжай. Багато креативних ідей в організації цього свята подав саме п. Микола а також його син, Остап, якому й належить сама ідея проведення Великої Гаївки. Інший важливий момент – організація волонтерів на свято. Тут вже активно проявили себе молодіжні організації та їх лідери, особливо плідно працювала НДО "Інше місто" на чолі з Остапом Походжаєм. Важливим штрихом було розмальовування асфальту в центрі міста. Всі майданчики, на яких мала бути Гаївка, об’єдналися яскравим кольоровим орнаментом. Потужно попрацювали організатори і по мобілізації волонтерів для свята. Молоді з жовтими хустками, яка реєструвала учасників і координувала рух, дійсно зібрали чимало. У нашій країні слово "волонтер" (працює безкоштовно, за ідею, за покликом серця) ще не надто зрозуміле і непопулярне. Хочу підкреслити підтримку свята ЗМІ нашого міста, зокрема, FM "Твоє-радіо". У понеділок, напередодні Великої Гаївки ведучі влаштували марафон, присвяченій промоції свята. І, нарешті, важливо, що Гаївка об’єднала не лише молодіжні організації, меценатів, що підтримали свято фінансово (а це Віктор Возняк, Микола Походжай, Юрій Мацигін, Ярослав Кліщ, Роман Муль та Мирон Турчин). Ідею гаївки активно підтримали і наші Церкви (найбільше – парохії Пресвятої Трійці, Св.Петра і Павла – греко-католицькі, а також Св. Андрія Первозванного - православна).

І, нарешті, настало 17 квітня. Усі прогнози погоди вперто показували на дощ. Але цього разу усі прогнози не справдилися – було хоча й прохолодно, зате сухо.

Було багато усього на святі. Я додаю до статті яскраві фото – вони говорять більше за слова. Найважливіше – посмішки на лицях людей, які сьогодні домінували. Були танці і пісні, власне гаївки, грали та співали різні гурти – фольклорні, весільні музики, професійні колективи (такі як "Верховина", керівник – Зорян Ацедонський). Неможливо бути одночасно на всіх майданчиках, тому про все й не згадаєш. Найважливішим моментом стало об’єднання людей і творення Великої Гаївки. о 17 годині всі взялися за руки і створили Велику Гаївку довжиною у кілька кілометрів. І ця Гаївка танцювала, співала, і поступово рухалася до "Шпихліру". Саму тут відбулася реєстрація рекорду України – 5583 осіб взяло участь у Гаївці! А закінчилося свято гучним концертом з виступами гуртів "Los Colorados", "Кораллі" і "Фліт". Так, Дрогобич – рекордсмен! Але рекорд – це не лише цифри. Рекордним став дух Гаївки, дух Великодня, який об’єднав у грандіозному святі Дрогобичан, а також жителів Трускавця, Борислава, Стебника і прилеглих сіл.

Врешті хочу подякувати всім тим… хто вірить. Бо тільки ті, хто вірить, змогли прийти на Гаївку. У наш час багато людей зневірені. І цього разу багато хто залишився вдома (бо прохолодно), хтось просто махнув рукою, хтось скептично й цинічно коментував це свято. Але ті, хто молодий тілом і душею, як сказав організатор свята Віктор Возняк, відсвяткувавши Великдень, набралися енергією, прийшли і приєдналися до Великої Гаївки. Гаївки, яка залишить теплий спогад у наших серцях. Сподіваюся, що Велика Гаївка стане доброю традицією і переросте у щорічний фестиваль. Бо відтепер гаївка у Дрогобичі – велика!

Юрій Яцків, www.droginfo.com.ua, фото Сергія Матійка

До теми. Велика гаївка ввійшла у Книгу рекордів України

Національний проект Книга рекордів України - акредитований партнер світової Книги рекордів. І, звичайно, клопоче про реєстрацію українських рекордів. Одним з таких рекордів стала акція "Велика гаївка" у місті Котермака, яка була проведена 17 квітня 2012 року. Як повідомив співорганізатор Ігор Возняк, свої підписи в реєстраційних листах цього дня поставили 5583 чоловіки, хоча в цій акції фактично взяла участь більша кількість людей. Кожному відтак при реєстрації видавалися дипломи учасника у формі флаєрів.

Велика гаївка у вівторок відбувалася одночасно у декількох місцях Дрогобича, однак наприкінці всі охочі зібралися біля міського шпихліру, що по вулиці Грушевського в Дрогобичі. Взявшись за руки, хлопці і дівчата безперервним ланцюгом довжиною близько трьох кілометрів виконували символічний "Кривий танець", йдучи з центру міста до шпихліру. На полі зібралися учасники усіх верств населення: від малого – до старого.

Присутніх привітали члени експертної комісії Юрій Косович – директор танцклубу "Танденс", директор "Альфа плюс" Віктор Марченко, генеральний директор туркомплексу "Буковель" Олександр Шевченко, а також депутати Дрогобицької міської ради Юрій Яцків і Трускавецької міської ради - Ігор Пілько, отець Тарас, голова Дрогобицької міської ради Олексій Радзієвський та інші.

Для висвітлення подій були запрошені представники мас-медіа, зокрема ТРК Україна, каналу телебачення 1+1, ТРК "Алсет", 24 каналу, Трускавецького Інтернет-телебачення, ЗІКу та ін. Завітали сюди також представники місцевої преси, фотомаестро Ігор Фецяк та відомий своєю багаторічною працею фотограф Ярослав Гайгель, успішний і креативний представник мистецького сайту Youngsoul Олег Стецюк. Подарунком для молоді стали виступи Заслуженого Прикарпатського ансамблю пісні і танцю "Верховина", гостей нашого міста тріо бандуристок та співочих колективів, діти отримали можливість піднятися в небо на великій кулі, а завершилося свято молодіжною дискотекою від гуртів "Флірт", "Кораллі" з Івано-Франківська та "Los Colorados" з Тернополя. Біля шпихліру запалювали молодь ведучі Кофеїн-TV Ігор Дьорка та симпатична Роксолана. Організаторам масового заходу "Велика гаївка" вручено дипломи, а запаленням летючих ліхтарів під музику завершилося шоу "Велика гаївка" у Дрогобичі.

Юрій Федчак, «ДрогобичІнфо»

Чи заженуть усіх підприємців «до буди»?

«Трускавецька асоціація розвитку туризму і екскурсій» висловила своє обурення з приводу витіснення їхніх працівників з бульвару Торосевича місцевою владою.

Члени Асоціації, зокрема екскурсоводи, заявляють, що їхню діяльність прирівняли до лоткової торгівлі, тоді як усі трускавецькі туристичні фірми надають послуги у сфері організації подорожувань та екскурсій.

Окремим представникам екскурсійних агенцій у Трускавці уже відмовлено в наданні дозволів для продовження діяльності з рекомендацією «альтернативних місць». За коментарем з приводу ситуації кореспондент газети «Франкова криниця Підгір’я» звернувся до підприємця Миколи Олексина. Микола Степанович розповів про ситуацію, що склалася сьогодні у роботі туристичних фірм міста-курорту.

- Нам пропонують «альтернативу», - говорить співрозмовник, - але чи може бути альтернативною пропозиція, коли замість робочого місця навпроти бювету мінеральних вод нас хочуть загнати до «буди» на ярмарку за непомірну плату – дев’ять з половиною тисяч гривень.

За словами Миколи Олексина, він шість разів подавав пропозицію щодо того, щоб трускавецька влада і міськвиконком залишили йому старе місце на бульварі Юрія Дрогобича. Однак, результат невтішний – на шість заяв підприємець отримав стільки ж відмов за підписом секретаря міськради Юрія Яворського.

За інформацією, наданою «Трускавецькою асоціацією розвитку туризму і екскурсій», це громадське об’єднання, неприбуткова організація, налічує понад 50 членів, серед яких керівники фірм, організатори екскурсій, екскурсоводи, інші працівники цієї сфери. Усі вони за статусом є юридичними чи фізичними особами, платниками податків. Тому, як наголошують, нехтування їх вимогами буде мати наслідок – оскарження рішень Трускавецького міськвиконкому в судовому порядку.

Василь Кирилич, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Можливо у нас і не усе гаразд, але ми стараємося...

Здавалося б, уже всі давно забули про таке негативне словосполучення як економічна криза, та якщо ми на деякий час і забули про неї - вона не забула про нас. До того ж усе стає зрозумілим у порівнянні: коли оглянутися у роки 2007 та 2008, то неозброєним оком видно - життя таки стає дедалі складнішим. З одного боку, ну дуже вже не хочеться нагнітати ситуацію, бачте, негативу і так не бракує. Але з іншого - як не крути, говорити про позитив теж не з руки. Бо його так мало нині того позитиву. Тож, аби зрозуміти, у яких фінансових умовах останніми роками розвивалося товариство і чи варто нарікати на його соціальну бездіяльність у нинішніх умовах, варто вдатися до аналізу статистичних та бухгалтерських даних. За цим і звернулися до людини, котра про фінансово-господарську діяльність товариства знає не лише зі статистики - директора з економіки та фінансів Ореста Бродовича. Щоправда директор особисто пояснювати ситуацію не став, мовляв, є цифри, звіти, статистичні дані - опрацьовуйте, робіть висновки самі. Так буде краще.

Внесок у соціальний розвиток

Порівняльну таблицю з даними щодо витрат товариства у більшості добровільних, а не тих, які зобов'язує робити держава, проаналізувати було найлегше. Одні із перших аналізованих даних - темпи зростання окладів. У відношенні до попередніх років і графа свідчить про зменшення темпу цього зростання у кризових 2009-2011 роках. Попри це за останні чотири роки посадові оклади працівників відповідно до цифр у таблиці зросли на 75, 9 %. Майже кожного року дуже суттєвою є сума відрахувань профспілкам на культурно-масову та спортивну роботу, з року в рік вона становить близько 120 тисяч гривень.

Графа щодо преміювання працівників із нагоди професійних та державних свят, хоч і потерпіла суттєвих скорочень у період за 2008-2009 роки, проте з кошторису витрат з чистого прибутку не зникла. Товариство і надалі здійснює роботу щодо преміювання у сумі від 385 до 589 тисяч гривень щорічно (здійснюється під час загальнодержавних та релігійних свят: Дня медика, Новорічно-різдвяних свят та до Великодня).

Тут же варто сказати і про спонсорську допомогу благодійним фондам та юридичним особам. Аби було зрозуміло, про що йдеться: кожного року товариство по можливості відгукується на прохання про фінансову допомогу церквам, установам культури та освіти, здійснює підтримку благодійного фонду «За розвиток м. Трускавця - курорту Європейського рівня», долучається до проведення різних загальноміських заходів тощо. Для прикладу: за чотири останні роки на цю спонсорсько-благодійну діяльність було витрачено близько 600 тисяч гривень.

Усі ці роки товариство справно оплачує пільгові пенсії колишнім діячам культури, науки, медицини тощо. Людям, котрим держава свого часу гарантувала виплату достойних пенсій, насправді ж за собою залишила зобов'язання виплачувати лише пенсійний стандарт, а решту - переклала на плечі підприємств, у котрих працювали почесні громадяни. А щодо майбутнього - тут вагомою лептою в соціальний розвиток є оплата путівок дітям працівників товариства. Цифри у розрізі цих статей витрат щорічно зростають: від 179 тисяч гривень у 2008 році до 323 тисяч грн. у 2011 році. У кінцевому підсумку про вагому соціальну складову розвитку свідчить загальна сума витрат, що за 4 роки склала майже 9 мільйонів гривень.

Про ЗАТ, ГГРЕС і прогрес

Крім цих паперів нам було надано інформацію щодо фактичних видатків за програмою перезатвердження запасів мінеральних вод та капітальних інвестицій у філію ГГРЕС. Одразу зрозуміти, що значать численні рядки з назвами контрагентів та вражаючими сумами, було важко. Проте, допомогли розшифровки кожної статті, де вписано, які види робіт здійснювалися в той чи інший час. І, звісно, біля кожного виду робіт - чималі суми. Перше враження склалося таке: охорона та підтримка родовищ - справа, м'яко кажучи, не те що затратна. Просто дивуєшся, скільки коштують усілякого штибу підтвердження якості, дослідження придатності та численні проекти з експертизами. На усі ці і подібні речі товариство витрачало щороку від 400 до 660 тисяч гривень. Фактом з 2006 до 2011 року на ці потреби було витрачено понад 2 мільйони гривень. І це не кажучи про капітальні інвестиції у цю галузь. Загалом на статтю щодо інвестування було витрачено близько 3 мільйонів гривень. Тут і виготовлення проектно-кошторисної документації, і ремонти системи мінералопроводів та резервуарів. А ще: зведення підземної станції над однією із свердловин, монтаж установки підігріву води, влаштування систем видачі води на бюветах та багато іншого. Чи є розуміння відповідальності у цьому питанні? Судячи з усього таки є.

Мінімізувати мінімізаторів

Кожен свідомий і здоровомислячий мешканець нашої держави розуміє: мінімізаторство на підприємствах сьогодні - не забаганка, а спосіб виживання. І лише степінь наглості та вседозволеності у цьому питанні насправді відіграє важливу роль. Необліковані зарплати та приховані доходи - метод, котрий узяли на озброєння більшість українських і у тому числі місцевих підприємств, тож говорити про те, що хтось у нас мінімізатор, а хтось ні - принаймні абсурдно. Державі простіше знайти цапа відбувала і покарати, аніж відстояти інтереси суб'єктів господарювання чи поставити їх принаймні у рівні умови діяльності. Повсякчасні натяки на адресу товариства, звинувачення у відсутності соціальної відповідальності та уникання сплати податків до місцевого бюджету спровокували поцікавитися таблицею щодо факту сплати податків товариством за період 2006-2011 років.

Розібратися з цими таблицями виявилося легше: сплачувані товариством податки чітко поділені на місцеві, загальнодержавні та нарахування на заробітну плату. Якраз саме статті із внесками до різного виду фондів виявилися найвитратнішими у переліку відрахувань. Щороку товариство витрачає на це понад 15 мільйонів гривень (внесення коштів до фондів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, соцстрахування на випадок безробіття, соцстрахування з нещасних випадків на виробництві тощо). А ще є внески до пенсійного фонду та профспілкові внески. Інша вже менш витратна стаття - загальнодержавні податки і збори. З року в рік видатки по цій статті коливаються від 4 до 9 мільйонів гривень (збори на геолого-розвідувальні роботи, збір за забруднення навколишнього середовища, податки на землю, воду та прибуток, плата за користування надрами тощо). Але загальна картина свідчить про їх зростання: з 4, 2 млн. у 2007 році до 5,7 млн. гривень у 2011 році (зростання до 36 відсотків).

І останній пункт таблиці - місцеві збори та податки. На даний момент до нього входять: туристичний, гастрольний збори, плата за патенти, держмито, ПДФО, комунальний податок та податок із реклами. Загальна щорічна сума цього виду збору теж зросла у порівнянні з минулими роками і становить нині 4,7 мільйона гривень (для порівняння у 2007 вона становила 3,4млн.грн.).

Зменшення останніми роками таки відбулося, але чи є воно суттєвим, враховуючи той факт, що якраз останніми роками товариству доводиться досить сутужно через тривалу відсутність відпочивальників, вкрай застарілу матеріально-технічну базу та потужні інвестиційні капіталовкладення в нові об'єкти.

Отже висновком аналізу таблиць і цифр є розуміння, що ті умови, в яких сьогодні працює кожне підприємство, у тому числі і ЗАТ «Трускавецькурорт», не сприяють ні його розвиткові, ані соціальній відповідальності. Зрозумілим і очевидним є той факт, що соціальна відповідальність закінчується там, де починається тицянням пальцем у того, хто її не афішує. А просто за цим принципом живе.

Галина Шумило, газета «Трускавецькурорт»

 

Родом з Бориславського життя

Під такою назвою у четвер, 19 квітня, у центральній міській бібліотеці Борислава відбувалася презентація книжки Ольги Кульчицької-Швед «Усе починалося з «Просвіти». Символічна назва заходу зумовлена і життєвим шляхом авторки, і змістом її книги. Організували і провели презентацію спільними зусиллями члени міської організації Національної Спілки журналістів України та працівники центральної бібліотеки. Вирізнявся захід оригінальним сценарієм, який написали самі журналісти, нетиповою побудовою заходу та лірично-ніжним, але соціально важливим наповненням. 

Розповімо про все по-порядку…

«А треба жити, якось треба жити…»

Щоб докладно зрозуміти та належно оцінити книгу Ольги Кульчицької-Швед «Усе починалося з «Просвіти», необхідно найперше ознайомитись із життєвим шляхом, що його подолала авторка. Тільки так можна зрозуміти стан її душі, тільки так можна не лише прочитати історичні факти, викладені у книзі, а й відчути вчинки і думки людей, громадську діяльність яких описано, вловити сенс усієї тієї праці, яку вкладали у громадську діяльність члени просвітянського руху нашого міста.

Все життя Ольги Швед – це шлях боротьби з проблемами, дорога через біль, втрати і кропітку працю до коротких миттєвостей щастя. І розчулює до сліз те, що у всьому цьому буремному потоці негараздів, розчарувань і клопотів, жіноче серце на втратило здатності мріяти, вірити, надіятися і любити, що ніякі біди не змогли витіснити з людини інтелігентності, порядності та шани до оточуючих.

Ольга Кульчицька-Швед пережила, разом з рідним Бориславом, різні часи та епохи, бо народилася тут ще за часів Польщі у дуже патріотичній і цікавій родині. Батько – Микола Кульчицький-Колодчак (шляхетського походження) був свідомим патріотом, активним просвітянином, ініціатором створення та побудови читальні «Просвіта» на Гуковій горі, сприяв відкриттю української кооперативи «Злука» (яка до побудови читальні працювала у будинку Кульчицьких) був членом споживчого товариства «Злука», виробляв і постачав м’ясні вироби у всі українські кооперативи, був членом української щадниці в Тустановичах, фінансував просвітницькі заходи, допомагав українській громаді. Задля виховання Ольги і її брата Романа в націоналістичному дусі, дітей водили до захоронки на Волянці, де вони перебували під опікою сестер-служебниць. Батько ж матеріально підтримував захоронку. І навіть тоді, коли діти стали школярами, монахині запрошували їх до участі у драмгуртку та хорі.

З п’яти років цікава і допитлива Олюня виступала на сцені читалень, що були на Гуковій горі і в Тустановичах. У шість років пішла до школи на Волянці. 1939 року Ольга Кульчицька вступила до класичної гімназії у Бориславі. Тепер у приміщенні цієї гімназії – третя школа. Зі вступом до гімназії відкривалися широкі перспективи і починали реалізовуватись мрії. Але багато добрих планів і дівочих мрій перекреслили «визволителі» зі Сходу. Почалося переслідування активістів «Просвіти». Ольга продовжувала успішне навчання в гімназії. А після батькової смерті (а це був уже час німецької окупації) за сприяння батькового друга, доктора Терлецького, який очолював у Бориславі делегатуру від Дрогобицького українського повітового комітету, Ольгу скерували на навчання до Кракова, яке проходило при центральному допоміжному українському комітеті, його очолював тоді професор Кубійович. Осередком духовного життя українців і там була «Просвіта». Разом з іншими Ольга заопікувалася хворими українцями у військовому шпиталі. З наближенням фронту знайомі Ольги Кульчицької емігрували за кордон, а вона повернулася додому, до хворої матері і 14-річного брата Романа, якого згодом просто зі шкільної парти забрали до Німеччини.

Отак вже у юності життя Ольги Кульчицької почало переплітатися, наче мережкою, перспективною освітою і трагічними втратами, цікавими мандрівками та сумними буднями, радістю і смутком, як в пісні, «червоним» і «чорним».

А між тим життя тривало. Настав 1945-й… Юна красуня Ольга Кульчицька, котра багатьох хлопців зачаровувала своєю красою, довгими косами і стрункою поставою – вийшла заміж. Та щастя знову не було довгим. Через півтори місяця чоловіка арештували. Після суду, при етапуванні, йому вдалося втекти, але 5 травня 1945 року, в саму Великодню п’ятницю, НКВДисти жорстоко розправилися з ним. Не зазнавши жіночого щастя, Ольга стала вдовою. І друге заміжжя знов принесло радість тільки на трошки. Така ж трагічна доля спіткала і чоловіка Йосипа: після жорстоких катувань і Бригідок – страшної Дрогобицької тюрми, він дуже хворів, а невдовзі відійшов у вічність, залишивши молодій дружині двох донечок – Віру і Надію…

Важко було. Здавалося Ользі, що життя закінчується, бо важкі випробування раз за разом лягали на тендітні жіночі плечі і вибивали ґрунт з-під ніг. Але треба було не впасти на коліна, не зламатися, а жити далі, якось жити далі…

Куди б не закидала доля Ольгу Кульчицьку-Швед, всюди і завжди її поважали і шанували. Вона не була ані комсомолкою, ані членом партії, але зростала у праці, бо постійно вчилася. В 1954 році закінчила 9-й клас вечірньої школи. 1960-го – завершила навчання в Дрогобицькій вечірній школі головних бухгалтерів, 1965-го – Львівський технікум харчової промисловості. З 1969 по 1974 рік вчилась у Московському інституті імені Менделєєва. Свою кваліфікацію підвищувала на кусах у Дзержинську, Черкасах, Києві, Ліді, Москві, Львові…

А ще поруч з виробничою – завжди була громадська праця, праця для людей.

Власне Ольга Швед зібрала і впорядкувала базу даних одиноких і малозабезпечених людей, тих, хто потребував допомоги. На основі цих даних розпочав роботу територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян. 21 листопада 1990 року в Бориславі створено Спілку пенсіонерів, і на установчих зборах п. Ольгу було обрано в Раду секретарем, а через півроку – головою ради. Очолює «Спілку пенсіонерів» Ольга Швед і донині.

Загалом 1990 рік став для пані Ольги початком особливо активної та плідної громадської діяльності. Того року Ольгу Швед обирають членом координаційної ради, спостережної комісії, комісії з призначення статусу Ветерана війни, членом конкурсного комітету з надання суб’єктам підприємницької діяльності прав на перевезення пасажирів, членом комісії з надання гуманітарної допомоги. З перших днів створення і до кінця Ольга Швед – член проводу Народного Руху України і член цієї політичної партії. Ольга Миколаївна – учасниця гурту «Відродження» Тустановецької «Просвіти», почесний громадський кореспондент радіоредакції «Слово». До речі, у передачах радіо «Слово» прозвучало 190 просвітницьких сторінок від Ольги Швед. Радіослухачі чекають чергових зустрічей з пані Олею, бо всі вони цікаві і неповторні. Багато з них читачі знайдуть у книзі «Усе починалось з «Просвіти».

Так від самої юності і до сивини у волоссі, навіть після цього і аж до нині у клопотах, у активності, у роботі для людей, працею гасячи усі життєві прикрості і долаючи примхи долі.

Про таких людей, як і вона сама, пише Ольга Кульчицька-Швед у своїй книзі «Усе починалося з «Просвіти». Тож читач має можливість простежити за дивовижною енергійною роботою членів просвітянського руху, серця яких невпинно горіли ідеєю суспільного добра, руки не знали спочинку у громадській роботі, а самовідданість викликала захоплення.

«Відкрилась дорога до слова…»

Так поволі активна громадська діяльність Ольги Швед привела її до письмового столу. Як розповідає п. Ольга, поштовхом до написання книги стала її поїздка в США. Там українська діаспора активно відроджує і зберігає традиційні підвалини просвітянського руху, там діють хори, гуртки, читальні, інші організації. Така діяльність української діаспори за океаном надихнула Ольгу Кульчицьку-Швед розповісти і своїм краянам про те, як колись, у часи її дитинства, працювали «Просвіти» у нашому краї та у нашому місті. Адже є у авторки така мрія, щоб громадська активність серед бориславців відродилася хоча б до того рівня, як у її дитинстві.

Книга Ольги Швед це по суті краєзнавчий нарис про історію просвітянського руху на теренах Західної України загалом та Борислава зокрема. Важливо відзначити, що діяльність «Просвіт» у першій третині минулого століття була рушійною силою громадського життя, базою для утворення і діяльності чи не всіх українських громадських організацій, а через те і основою суспільного життя українського народу. Тож, направду, українство в умовах бездержавності починалося з «Просвіти». На роль краєзнавчого нарису книга Ольги Швед претендує через те, що у ній зібрано безцінну інформацію про діяльність «Просвіти» початку ХХ століття. Виявляється, наші діди та прадіди були активістами цієї організації на Всеукраїнському рівні і завдяки їхній самовідданій громадській роботі ми зберегли свою національну ідентичність, свої суспільні інституції і свою культуру. Написана книга «Усе починалося з «Просвіти» невеличкими тематичними розділами, що об’єднані між собою виваженою логічною послідовністю. Завдяки цьому читати нарис дуже легко і весь час цікаво. А ще добре допомагає сприймати нелегкий історичний матеріал стиль, яким написана книжка: прості, легкодоступні речення, звичні і для вуха і для зору слова, розповідний характер викладу.

Цікавою і необхідною книга Ольги Швед є і для дорослих, і для маленьких читачів, незалежно від рівня освіченості, займаної посади чи соціального статусу, бо це нарис про те, як жили і працювали наші предки, котрі теж були абсолютно різними людьми, але об’єднувала їх праця задля користі ближнього, задля розвитку та збереження національної ідентичності, задля любові до людей.

«Щастя – це друзі хороші, шана людська…»

Всі, хто вже мали нагоду проглянути книгу Ольги Кульчицької-Швед «Усе починалося з «Просвіти» відгукуються про неї лише добрим словом, вітають авторку і заохочують до подальшої літературної роботи. Прихильники життя і таланту Ольги Швед, її друзі та близькі і були глядачами презентації, що пройшла минулого четверга у центральній міській бібліотеці.

Відзначила високий рівень громадської та літературної роботи п. Ольги і міська влада. Заступник міського голови з гуманітарних питань Сергій Оленич, вітаючи Ольгу Швед з виходом книги, повідомив, що нагородна комісія подала на розгляд сесії Бориславської міської ради клопотання про те, щоб присвоїти Ользі Швед звання Почесної громадянки міста Борислава.

Рецензент книги «Усе починалось з «Просвіти» Андрій Грущак наголосив, що тепер п. Ольга долучається до плеяди місцевих істориків-краєзнавців, адже її твір є безцінною перлиною у становленні та збереженні власне бориславської культури та правди про життя і діяльність бориславських просвітян.

Дякували Ользі Швед за книгу і бориславські пластуни, адже саме у середовищі членів «Просвіти» у 20-30 роках минулого століття у Бориславі зародилася молодіжна організація «Пласт». А тому оминути діяльність «Пласту» у своїй книзі Ольга Миколаївна просто не могла. На знак вдячності за безцінні сторінки з історії пластунського руху у нашому місті станичний Бориславської скаутської організації «Пласт» Ігор Періг читав для авторки власну поезію, а юна пластунка Оля Садова співала пісні.

Члени міської організації Національної Спілки журналістів України, котрі організували цей захід теж вітали Ольгу Швед. Квіти і подарунки від місцевих журналістів Ользі Миколаївні вручила голова міської організації Національної Спілки журналістів України Ніна Чернишова, а пісні дарував член Спілки журналістів Ярослав Дзіндзьо.

Про людські та моральні якості Ольги Швед розповідала присутнім колишня голова МО НРУ Любов Дадацька, адже пліч-опліч працювали вона разом з п. Ольгою у Русі з самого його створення і аж до кінця його існування. Тож хто, як не Л. Дадацька може розповісти, якою буває Ольга Швед у свята, а якою в будні, Якою, коли радіє, і якою коли сумує.

Цікавим доповненням до розмов і привітань були на презентації і музичні номери. Крім вже згаданих виконавців, прикрашали захід своїм співом соліст гурту «Відродження» Тустановецької «Просвіти» Омелян Солецький та жіночий дует з Ясениці – Таня та Оксана.

Крім усього було ще багато щирих слів, які зігрівали душу, від друзів та знайомих.

На завершення заходу розчулена до сліз Ольга Швед зізналась, що власне таке визнання, така повага і така шана від людей близьких і далеких, знайомих і незнайомих і є щастям.

Наталка Кучер

Okruchy polskości w Galicji

 

Jest w naszej mocy myśleć codziennie o rozwoju sprawy polskiej na Ukrainie i starać się skutecznie działać w tym kierunku. Ażeby Polska i polskość nie zginęły z naszego życia na setki lat i wiele pokoleń, i abyśmy nie zostali w dziejach tej ziemi ostatnimi polskimi Mohikanami. I żeby polskość znów wyrażała się w naszej jedności, a nie była jedynie ubogimi okruchami na obrusie życia.

Sto lat, sto lat niech żyje, żyje nam... Tak witamy kogoś z okazji urodzin czy imienin. Tak życzymy człowiekowi długich lat życia. Na pewno, że nie należy śpiewać tak na państwowych świętach, bo każdy patriota (w dobrym znaczeniu tego słowa) chce wierzyć, że jego Ojczyzna chociaż miała początek, ale nie będzie miała końca, że będzie istnieć wiecznie.

Jeszcze Polska nie zginęła... Tak uroczyście, w porywie duszy i serca śpiewali na tej ziemi nasi dziadkowie mniej niż sto lat temu. Polski duch Galicji, miłość do tej ziemi i jej polskiej historii napawała dumą każdego z naszych przodków. A co teraz? Czy jest jeszcze w Galicji Wschodniej ta integralna polska całość, czy możemy mówić tylko o okruchach polskości na tej ziemi?

Żeby odpowiedzieć na to pytanie, trzeba wziąć pod uwagę wiele różnych rzeczy. Ilość polskich szkół czy chociażby takich, gdzie nauczanie języka polskiego jest na odpowiednim poziomie. Ilość osób, które gotowe są wyznać swą polskość. Ilość aktywnie działających polskich ośrodków, które liczą najpierw na siebie, na własne zaangażowanie w sprawie polskiej, a nie tylko na wsparcie finansowe Macierzy. Jaki jest stosunek do Polski i Polaków wśród mieszkańców Galicji Wschodniej i obecność Polski w życiu prywatnym i publicznym naszych terenów.

O Karcie Polaka raczej nie będziemy mówić, chociażby z tego powodu, że niemal na każdym słupie wisi ogłoszenie o załatwianiu tej procedury. Ile osób skorzystało z takiej oferty dla ułatwienia swych interesów handlowych, można tylko przypuszczać.

Otóż, Polaków mieszka w Galicji nie dwa czy trzy razy mniej, niż przed wojną, a kilkadziesiąt razy mniej. Jako katastrofę można określić ilość czynnych kościołów rzymskokatolickich w porównaniu z latami 30. XX wieku. Wielu Polaków woli się przyznawać do swej polskości tylko w „swoim” towarzystwie, lecz nie w pracy czy publicznie. Polacy często nie wyrabiają wspólnego stanowiska i nie wysuwają wielkich wymagań do władz miejscowych, co doprowadza po prostu do ignorowania ich potrzeb czy pozycji przez samorządy. Czy interesowała kogoś pozycja polskiej mniejszości narodowej w sprawach budowania pomników Bandery czy nazewnictwa ulic w miastach i miasteczkach?

Niemal w każdym mieście mamy ulice Mazepy, Petlury, Bandery, Hruszewskiego, Konowalca, Bohaterów UPA, Łesi Ukrainki, Stusa etc. A czy we Lwowie jest ulica króla Jana Kazimierza czy polskich Orląt? Czy jest ulica Rajmunda Jarosza w Truskawcu, Brunona Szulca albo Jana Niewiadomskiego w Drohobyczu?

Czyż nie podobna jest sytuacja w Stryju, Borysławiu, Stanisławowie, Tarnopolu, Mościskach, Brzeżanach? Zapomniano o polskich pisarzach, malarzach, budowniczych państwa, wytarto nasze ślady i niewiele się zmieniło od czasów komunizmu-ateizmu.

Kto z Polaków korzysta ze swego prawa by świętować w domu, a nie w pracy Boże Narodzenie? Czy mamy wpływ na tych, kto oddał nasze kościoły prawosławnym, grekokatolikom, protestantom? Chyba nie mamy, a nawet głosujemy za nich znów, żeby reprezentowali nasze interesy w radach miejskich czy obwodowych. Nierzadko w naszych środowiskach słyszymy nawet o sympatiach do „Swobody” Tiahnyboka.

Zamiast jednolitości towarzystw polskich i gotowości stanąć w obronie każdego Polaka, mamy nieraz amorficzną grupę, która aktywizuje się tylko przed wyborami w towarzystwach.

Zamiast tworzenia jakiejś polskiej siły politycznej, dalej musimy wybierać między złem większym a złem mniejszym. Rosjanie w Galicji czują się wolniej i mają więcej możliwości informacyjnych i politycznych aniżeli Polacy, którzy tworzyli kształt tego kraju.

Na Ukrainie pamiętają słowa zmarłego już pierwszego Prezydenta Rosji Borysa Jelcyna o tym, że on niby każdego dnia myślał o tym, czy zrobił coś dobrego dla Ukrainy. Oczywiście, my jako obywatele Ukrainy też powinniśmy starać się o dobro tego kraju, w którym mieszkamy. Bo nie w naszej mocy jest zmieniać granice, jak to czynili przywódcy kilku mocarstw po I i po II wojnach światowych.

Ale w naszej mocy jest myśleć codziennie o rozwoju sprawy polskiej na Ukrainie i starać się skutecznie działać w tym kierunku. Ażeby Polska i polskość nie zginęły z naszego życia na setki lat i wiele pokoleń, a my byśmy nie zostali w dziejach tej ziemi ostatnimi polskimi Mohikanami. I żeby nasza polskość znów wyrażała się w naszej jedności, a nie była jedynie ubogimi okruchami na obrusie życia.

Włodzimierz Kluczak, www.kuriergalicyjski.com

/tekst ukazał się w nr 7 (155) 13–26 kwietnia 2012/

 



Обновлен 10 июл 2012. Создан 19 апр 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником