Трускавецький вісник № 52 (431) від 7 травня 2012 р.

 

Трускавецький вісник № 52 (431) від 7 травня 2012 р.

07.05.2012



 

У номері: Святкування 20-ліття польського товариства у Трускавці; Офіційний сайт ТМР вже вкотре розміщує неправдиву інформацію; Козирним тарифам – СТОП; Політична проституція в Трускавці; Обговорять проблеми Трускавця; «Лендком» проти бджіл; У Трускавці хочуть облаштувати криївку.

Новини Трускавця та регіону

Трускавецькій владі виродження не загрожує?

Під час понеділкової наради в трускавецькій мерії 7 травня мер міста піддав різкій критиці питання того, що у Трускавці у владі більшість становлять люди не трускавецькі. Свою позицію він пояснив тим, що десь давно він вичитав в одній книжці про явище імбрідінгу – виродження генофонду нації. Згідно цієї теорії, соціум не повинен бути замкнутим самим у собі, інакше нація буде вироджуватися. Отже, трускавецькій владі виродження не загрожує. А якщо і трапляються якісь виродки (від слова «виродження»), то ми так розуміємо зі слів мера, що це виключно ті, чия трускавецька кров не мішалася з кров’ю мешканців сусідніх міст чи народів. Тож тепер стає зрозуміло, чому з таким завзяттям з міської ради звільняли всіх мешканців Трускавця, заміняючи їх на іногородніх – це щоб Трускавцю не загрожував імбрідінг і не було виродження у стінах мерії.

Також міський голова поінформував, що «перед виборами один пан заявляв», нібито мер походить із одного з сіл Сколівського району і назвав це село. На щастя, в даному населеному пункті мешкають порядні люди і дійсно пан Козир не є вихідцем зі Сколівського району. Батьки Руслана Ярославовича обидвоє походять із села Муроване Старосамбірського району і при нагоді зазначаємо, що в цьому районі теж живуть хороші та порядні люди. Хоча можливо в окремих випадках і там, як і в Трускавці, мають місце випадки імбрідінгу…

У Трускавці палять не лише символіку «Фронту змін», але й смітники

Як повідомив на понеділковій нараді 7 травня очільник трускавецького відділу МНС Микола Лучковський, у Трускавці невідомі особи здійснюють підпали сміттєвих контейнерів. Що цікаво, переважно підпалюють ті контейнери, в яких сміття накопичено надто багато, тобто переповнені. На нараді був відсутній представник фірми «Ком-Еко-Борислав», тому пояснити, чому виникли певні перебої із вивезенням сміття з Трускавця, не зміг ніхто. За нашими даними, пожежа невивезеного сміття сталася між будинками 72, 74, 76, 78 та 80 по вулиці Стебницькій.

Продовжуючи тему сміття, міський голова Трускавця задав риторичне запитання, хто ж викидає сміття на вулиці Довженка: «Інопланетяни? Німці?». Нагадаємо, що саме на Довженка переповнені смітники виглядають найбільш негарно і це питання неодноразово піднімалося на нарадах у мерії.

Руслан Козир підняв папірець від морозива

Неординарну історію розповів під час понеділкової наради міський голова Трускавця Руслан Козир. За його словами, він був свідком того, як ішли молода мама з дитиною. Мама купила дитині морозиво. Дівчинка обгортку викинула не в сміттєвий контейнер, а просто на вулицю. Тоді міський голова підійшов, підняв цей папірчик і вкинув, куди потрібно. До мами він не підходив, бо, за його словами, невідомо, що він міг від неї почути, якби дав зауваження. Можливо, вона пішла б до нього в опозицію, а це навряд чи потрібно мерук, коли все місто й так в опозиції до нього.

Інша історія від Руслана Козира для тих, хто не відвідує понеділкових нарад. Коли біля ринку крутиться ДАІ, тоді менше людей паркує свої авто просто на вулиці. Поряд є комунальна парковка за 2 гривні, та часто власники дорогих машин як то Ауді, Опель, Мерседес чи Тойота не паркують свої авто на парковці, а ставлять просто на вулиці. Мер запитує – якщо вони йдуть на ринок купувати щось на суму понад сотню гривень, то їм шкода тих 2 гривні заплатити за паркування? Руслан Козир поінформував, що деколи йому аж хочеться самому заплатити, але, вочевидь, на нашу думку, природна скромність не дозволяє йому зробити це добре діло. Отже, є ще хоч якась маленька часточка доброти в міського голови Трускавця!

Чому Зеник ганяє людей з тротуарів?

Йдучи на понеділкову нараду, наш кореспондент став свідком того, як охоронець з продуктового ринку п. Зеник зганяв людей, щоб не торгували біля кіоску з миючими засобами, біля хлібного кіоску та біля «Шари» на Стебницькій, значно вище ринку «Славутич». На понеділковій нараді міський голова озвучив інформацію, що він мав розмову з керівником «Славутича» Євгеном Сухіною з приводу того, щоб подолати стихійну торгівлю, облаштувати нові місця на ринку для людей. Тому тепер стає зрозуміло, чому людей із крамом гонять працівники приватної структури – на це є зелене світло від міської влади.

Також на понеділковій нараді 7 травня мер повідомив, що «ми хочемо для стихійних торгівців облаштувати декілька місць по місту», але в деталі вирішив не вдаватися.

Проблеми Трускавця планують обговорити відкрито

З метою покращення озеленення Трускавця місцева влада планує висадити низькорослі туї та 70 декоративних кущів самшиту на бульварі Юрія Дрогобича (посадковий матеріал буде отримано з дрогобицького лісництва). Про це було повідомлено 7 травня на щотижневій нараді в ТМР. Також протягом місяця часу планується завершення замощення бруківки та спорудження стаціонарної сцени.

А тим часом маємо інформацію, що активісти ініціюють проведення круглого столу з питань екологічних проблем Трускавця, які влада свідомо замовчує, адже питання дуже делікатне та тісно пов’язане з іміджем курорту та його промоцією. Мова, вочевидь, йтиме про стан першої санітарної зони, де формується «Нафтуся» і де, між іншим, знаходяться як громадський туалет біля бювету мінеральних вод, так і  функціонують вигрібні ями невідселених будинків по вулиці Франка. Питання туалету в першій санітарній зоні останнім часом піднімав підприємець Сергій Розора, якому утруднюють ведення підприємницької діяльності. Закиди пана Сергія пробував на вищезгаданій понеділковій нараді спростовувати міський голова Трускавця, котрий запитував головного архітектора міста Олександра Грищенка, хто ж межі санітарних зон затверджує – виявилося, що Постановою Кабінету Міністрів. Натомість пан Козир запевняє, що трускавецька влада не утискає підприємців – ні особисто п. Сергія Розору, ні підприємців із Довженка, 1, ні інших.

Цікаво, що у четвер, 10 травня, в Дискусійному клубі в Дрогобичі (вул. Є. Коновальця), започаткованому газетою «Тустань» та Товариством «Юрій Дрогобич», темою обговорення будуть власне проблеми Трускавця. До участі запрошені і представники трускавецької влади, та от чи прийдуть вони, чи матимуть що сказати?

У Трускавці хочуть облаштувати криївку

В підвальному приміщенні музеї історії міста Трускавця трускавецька влада має намір облаштувати криївку. Вперше про це публічно було сказано під час засідання виконавчого комітету ТМР 26 квітня, під час розгляду питання підвищення вартості вхідних квитків у трускавецьких музеях. Депутатам, які подумали, що мова йде про аналог львівської корчми, роз’яснили, що це буде музейна кімната з відповідними експозиціями та попросили допомогти матеріалами для її облаштування.

На щотижневій нараді в мерії 7 травня було поінформовано, що поки що активність в цьому напрямку невелика – ніхто не зголошується допомогти в облаштуванні криївки. «Трускавецький вісник» отже першим надає план автентичної криївки, яка функціонувала біля с. Ямельниця і де діяла підпільна радіостанція «Афродіта» («Вільна Україна»). План – з архівів КДБ. Також ми готові надати для криївки автентичні фото з часів ІІ світової війни та післявоєнного часу з с. Ямельниця, якщо бракуватиме світлин з Трускавця. Є можливість надати і деякі речі, які використовували в автентичних криївках а також організувати зустріч із повстанцями, які не лише мають «корочки», а й брали безпосередню участь у визвольних змаганнях 40-50-х рр. ХХ ст.

Офіційний сайт ТМР вже вкотре розміщує неправдиву інформацію

«Тарифи і політичні інтриги. У п’ятницю під стінами міської ради відбувся мітинг, у якому взяли участь кілька десятків трускавчан. Крім невдоволення новими тарифами на послуги з обслуговування і утримання житла, висловлювалися відверті заперечення щодо звільнення курортного парку від підприємницької діяльності, торгівлі і реклами.  Організували людей на таку акцію депутат міської ради Б. Процишин, голова громадської мережі «Опора» в Трускавці Є. Бродзінський, активіст ВО «Свобода» в Трускавці С. Грабовський, власник готелю «Клуб рН» С. Розора та ін.  Попри те, що серед організаторів мітингу були депутати міської ради, жодних пропозицій щодо вирішення озвучених питань, не прозвучало.  Після мітингу зо три десятки учасників акції здійснили пішу ходу до Дрогобицького кільця і назад.  Проведену акцію слід розуміти як намагання певних політичних сил привернути до себе увагу перед парламентськими виборами».

Повідомлення такого змісту появилося на офіційному сайті ТМР у понеділок, 7 травня. Незважаючи на депутатські запити щодо неправдивої інформації, люди, які обслуговують особисто пана Козира, не зупиняються, щоб у своїх цілях використовувати цей ресурс. По-перше, депутат Б. Процишин жодним чином ніде не значився як організатор цієї акції, а по-друге відверте заниження кількості учасників акції просто не личить для такої нібито солідної структури як інформаційно-аналітичний відділ ТМР, який готує та вивішує статті на сайт. Гадаємо, що депутатам міської ради пора вийти з ініціативою перепідпорядкувати сайт ТМР раді, вивішувати інформацію там тільки після узгодження з депутатською комісією з питань регламенту, законності та співпраці із ЗМІ (голова комісії – депутат Б. Процишин), оскільки недопустимо, щоб офіційний сайт міської ради вводив в оману журналістів та громадян, навіть якщо це і в піар-інтересах чинного трускавецького мера.

І якщо така брехня вивішується на ОФІЦІЙНИЙ сайт трускавецької мерії, то про те, що пишуть «кореспонденти» козирної газети, годі й  говорити. Та аналізувати таку писанину і часу шкода, і бажання нема, адже sapienti sat.

Юрій Терлецький вимагає притягнути пані Ліду до кримінальної відповідальності

Начальник УЖКГіБ ТМР Юрій Терлецький звернувся з листом до Трускавецького МВ УМВСУ Львівської області, в якому вимагає притягнути до кримінальної відповідальності мешканку Трускавця Лідію Б. за те, що та … підгодовує собак. Свою позицію начальник УЖКГіБ пояснює численними скаргами відпочивальників. Така позиція чинної трускавецької влади повинна бути предметом розгляду не лише зоозахисних та природозахисних організацій, але й спеціально створеної нещодавно депутатської комісії Львівської обласної ради, котра розглядає звернення про переслідування в Україні. Адже виходить парадокс – жінці, котра робить колосальну роботу, котра дбає про безпритульних тварин, щоб ті не були голодні і таким чином не ставали агресивними, чинна трускавецька влада замість подякувати ще й вимагає притягати за це до кримінальної відповідальності. На місці пана Терлецького порядній людині було б соромно за такий вчинок…

Руслан Козир розглядає можливість перенесення свого офісу в «Кулінарію»

Монолог мера проти вільної преси – саме так можна було охарактеризувати понеділкову нараду в трускавецькій мерії 7 травня. Протягом 40 днів представник «Трускавецького вісника» не відвідував нарад, тож, можливо, міський голова мусів висловити все наболіле, щоб воно його не мучило в душі. На горіхи дісталося і журналістам, і підприємцю Сергію Розорі та його сестрі, яка спалила прапор «Фронту змін», і  організаторам акцій протесту проти підвищення тарифів. Мер вже звично наводив приклади Польщі, Болгарії, Румунії та інших європейських країн – як там вирішують цю проблему та проблеми парків у курортах тощо.

Не сподобалося меру і те, що люди обговорюють його статки – зарплату та кількість і статус його автомобілів.

Дісталося і «людині, яка відвідує «Кулінарію» (ПП «Кондитерська»), виходить з неї і розказує, яка погана влада». Прізвище назване не було. Мер висловив припущення, що, можливо, йому варто перенести свій офіс у цю ж «Кулінарію». «Демагогія людям подобається», зазначив мер і одразу пригадалася ситуація перед виборами в 2010 року, коли людям сподобалася демагогія і люди обрали п. Козира міським головою (хоча це ще питання чи дійсно його люди обирали чи були використані інші методи здобуття влади).

Обікрали «Юзю»

Невідомі викрали чаші з джерела «Юзя». Про це було повідомлено 7 травня на щотижневій нараді в Трускавецькій міській раді. Чаші знаходилися на балансі ЗАТ «Трускавецькурорт».

В церкві св. Юри в Дрогобичі владика Ярослав Приріз відслужив Божественну Літургію

В неділю, 6 травня, в день святого Юрія-змієборця, було відслужено урочисту Божественну Літургію в найстарішій дерев’яній архітектурній перлині Дрогобича – церкві святого Юра. Чин Літургії очолив Його Преосвященство Владика Ярослав Приріз, Правлячий Архієрей Самбірсько-Дрогобицький УГКЦ.

Також в Палаці мистецтв Дрогобича (вул. Т. Шевченка, 38) було відкрито мистецько-документальну виставку «Святий Юрій і його церква в Дрогобичі». Було представлено унікальні стародруки з часів XVIIIXIX століть, їх репрезентували працівники архіву.

В рамках заходів було зреалізовано і проект «ІРМОС. Давні духовні наспіви України» (центр «Слово і голос», художній керівник Наталія Половинка). А Open Air Art Studio здійснило акцію «Плащ Юра», в результаті якої частина церкви святого Юра була «зодягнута» в ікони, картини та речі декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва.

Власна інформація

Таксист розвозить Дрогобичем … туберкульоз

 У п’ятницю, 27 квітня, за ініціативою Асоціації “Нові Горизонти” (президент Олександр Магльона) відбувся “круглий стіл” на тему “Про туберкульоз: відверто та вголос”. До зацікавленої розмови були запрошені лікарі, представники влади, соціальних служб, громадських організацій, журналісти. Напередодні було проведене соціологічне опитування “Що ми знаємо про туберкульоз?”, яке допомогло побачити вузькі місця цієї проблеми. У виступах прозвучала інформація про те, що за останній рік відбувся ріст жіночого і дитячого туберкульозу. В механічному технікумі Дрогобича виявлено чотирьох носіїв цієї страшної недуги. А містом їздить таксист, у якого відкрита форма туберкульозу. Щодня він може заразити десятки людей, але ні влада, ні лікарі, ні правоохоронні органи не перешкоджають цьому.

Мова йшла і про так звані соціально вразливі верстви населення, які найбільше піддаються захворюванню на туберкульоз. Є проблеми з лікуванням цієї недуги і у виправній колонії № 40.

Олександр Магльона зазначив, що дуже низькою є санітарна культура людей, а тому вони не поспішають зробити рентген, аби виявити, чи є в них туберкульоз, чи нема. З іншого боку, на місцевому рівні відсутні цільові програми по боротьбі з туберкульозом.

Учасники круглого столу прийняли відповідну резолюцію з цього питання.

Анатолій Власюк, часопис «Тустань»

Професор Богдан Винницький вимагає від Олексія Радзієвського 10 мільйонів доларів

Нещодавно у видавництві “Коло” вийшла у світ книжка Богдана Винницького “Новітня історія України, з натури написана професором математики, який отримував платню в трьох президентів і був названий Козлом, агентом ЦРУ та агентом ФСБ”.

Цю книжку автор, кандидат у ректори Дрогобицького державного педагогічного університету імені  Івана Франка, подарував багатьом людям, в тім числі й народним депутатам України. Удостоївся презенту і міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський.

На останній сесії міської ради мер чимало слів присвятив цій книжці та її автору. На думку Богдана Винницького, Олексій Радзієвський образив його. Зараз він готує до суду позов на міського голову Дрогобича, в якому вимагатиме  десять мільйонів доларів за моральні збитки.

Богдан Винницький вважає, що дії Олексія Радзієвського зашкодили йому в боротьбі за крісло ректора університету. “Можливі ректори думають, що Винницький грав проти кожного з них на користь іншого, - каже пан професор. - Вони навіть не допускають, що  Богдан Винницький хотів показати, що в університеті є люди, які мають іншу мораль. Є люди, які не тільки  хочуть бути начальниками, але й можуть щось запропонувати. Є люди, які навіть не допускають, що потрібно когось кудись лизати”.

Професор Богдан Винницький особисто звертається до міського голови Дрогобича Олексія Радзієвського:

- Пане Радзієвський, професор Богдан Винницький до суду подавати не буде, якщо Ви голий в неділю цілий день будете ходити навколо ратуші з табличкою на шиї: “ДРОГОБИЧАНИ, ВИБАЧТЕ ЗА ТЕ, ЩО Я НАТВОРИВ, Я ПОДАЮ У ВІДСТАВКУ, ОБЕРІТЬ МЕРОМ БОГДАНА ВИННИЦЬКОГО!”.

Звичайно, можна кепкувати з шановного професора, навіть засуджувати його екстравагантний хід. Проте ніхто не відмовить йому в моральності вчинку, намірі захистити своє чесне ім’я.

Передбачаємо, що навряд чи суд захоче взяти до розгляду цю справу...

Часопис «Тустань»

Козирним тарифам – СТОП!

У п’ятницю, 4 травня, у Трускавці пройшла чергова акція протесту проти підвищення тарифів трускавецьким міськвиконкомом. На відміну від попередніх заходів люди цього разу були налаштовані дуже рішуче, навіть лунали заклики викурити пана Козира з міської ради. Проте один з організаторів віче та ведучий акції Святослав Грабовський запевнив, що діяти потрібно тільки в рамках закону. Пан Святослав на конкретних прикладах розповів, чому людей не влаштовує теперішній стан справ з тарифами у Трускавці та передав слово обласному депутату Михайлу Задорожному. До речі, Михайло Леонович є головою профільної комісії облради і як ніхто інший добре розуміє стан справ. «Комісія обласної ради взяла до уваги вимогу громади Трускавця від 20 квітня та розглянула це питання. Чому назустріч громаді не йдуть депутати Трускавецької міськради – невідомо», - висловив своє здивування Михайло Леонович та вдруге закликав трускавчан посилити тиск на своїх депутатів, даючи їм доручення та вимагаючи чіткої позиції.

До речі, спостерігали за акцією п’ятеро депутатів міської ради, окремі представники КП «Трускавецьжитло» та УЖКГіБ, та ніхто з них не наважився виступити перед громадою міста. Натомість багато наболілого висловили і голова ГО «Клуб греко-католицької інтелігенції» при церкві святого Миколая Володимир Шиманський, і голова ГМ «Опора» в Трускавці Євген Бродзінський, і підприємець Сергій Розора. Виступ останнього був сприйнятий на «ура» присутніми, адже підприємець сказав те, що болить кожного з нас. А це не тільки тарифи, а й безвідповідальна політика теперішньої влади, через яку відпочивальник не хоче їхати до Трускавця, і будівництво недолугого базару задля власних потреб окремих керманичів міста, і гоніння на підприємців, перешкоджання їхній діяльності замість обіцяного сприяння. Для прикладу пан Розора навів швейцарців, де німців, італійців та французів об’єднує питання добробуту народу, а в нас влада думає тільки про свій добробут. На жаль, побоялися виступити інші підприємці, таксисти, представники туристичних фірм, художники, хоча і були присутні. Їх можна зрозуміти, адже протест проти пана Козира та його команди цілком може обернутися для них економічними переслідуваннями та репресіями.

Згодом організованою ходою в супроводі міліції та ДАІ колона протестувальників із лозунгами «Подолаємо корупцію разом» та «Козирним тарифам СТОП» рушила вулицею Дрогобицькою, обійшла одне коло, тимчасово блокуючи рух автотранспорту зі сторони Дрогобича, а також вулиць Дрогобицької, Мазепи та Сагайдачного. Згодом імпровізований мітинг відбувся на вільному майданчику навпроти «Бескиду», де люди отримали роз’яснення, як правильно діяти та захищати свої права. Також дуже багато присутніх записувалося в ініціативні групи, які продовжуватимуть боротьбу та спробують налагодити контакт з депутатами, котрі вперто ігнорують вимоги трускавчан. Після того як пристрасті дещо вщухли, Святослав Грабовський та Євген Бродзінський подякували трускавчанам за свідомість та активність та закликали прийти на чергову сесію Трускавецької міської ради, на якій це питання повинно б розглядатися.

Володимир Ключак

В місті, в якому я живу, процвітає політична проституція

Як і всі смертні, політики теж підвладні почуттям. Їм подобається, коли їх люблять. Вони вміють радити й зраджувати, обмовлятися й обмовляти, принижуватися й принижувати інших. Прикладів цьому багато, і послідовність викладеного на цю тему далі випадкова.

Моє місто – це дім, де я живу, це моя мама, це моя дружина, це мій син, це мій брат, який був змушений в свій час емігрувати через переслідування з боку тодішнього КГБ.

Моє місто – це сусіди, знайомі, друзі і мешканці, яких я знаю і не знаю, це моя вчителька – Журавська Анастасія Іванівна, яка активно агітувала за кандидата на міського голову від партії „Фронт змін” Руслана Козира. Колись вона вчила мене любити твори українських класиків, говорити правду та залишатися самим собою. Та недавно, на громадських зборах, в нашому так званому Народному домі (чому так пишу, бо виявляється для того,  щоб громаді міста зібратися в приміщенні, яке належить трускавчанам, потрібно ще й проплатити в касу міської ради), я запитав у своєї вчительки – що конкретно хорошого зробив  Козир разом зі своєю „чесною” командою для міста. Відповіді ніхто не почув. В той час, коли Ви, дорога моя вчителько палко на зборах 20 квітня цього року захищали свого учня – Руслана Козира,  він сидів в барі (що пив – мене не цікавить), але чхав він на всіх нас разом! Шкода, що Ви не порадили йому перед тим, як балотуватися на міського голову, прочитати  „Магдебурзьке право”, суть якого – де громада, там і голова.

А згадати хоча б недавні часи, коли я разом зі своїми товаришами бив в „барабани” під міською радою - проти продажу трускавецької землі фірмі „Альфа плюс”, ми були пліч-о-пліч з партією „Наша Україна” (очолює на місцевому рівні Ігор Пілько), який був шок у нас, коли він разом зі своєю фракцією проголосував „ЗА” – продаж землі. Це була ЗРАДА! Ми били в бочки не за гроші (пан Пілько це добре знає), а чому він так проголосував – також знає. Дане рішення приймалося не одноосібно тодішнім мером Левом Грицаком, це було рішення практично всього депутатського корпусу і воно було свідомим. Потім було підняття тарифів на комунальні послуги, тоді Ігор Федорович був проти них, тепер коли історія повторюється, він заявляв, що відміна нових тарифів – це крок назад (кажуть, що знову поміняв свою думку).

Ну і на сам кінець, спочатку перед останніми виборами на міського голову в Трускавці пан Пілько підтримував Руслана Козира, а коли на горизонті появилася кандидатура Богдана Матолича, то  перекинувся в його табір.

Ігоре Федоровичу, і не говоріть, що ви мені більше не подасте руку, це саме стосується і Петра Іванишина, потискайте руку Руслану Крамару, очільнику місцевої  „Батьківщини”, який так і не спромігся згуртувати трускавчан на захист свого патрона Юлі Тимошенко. Але це вже – інша історія...

А питання щодо підняття тарифів на житло та прибудинкової території залишається відкритим. В 2005 році ПОГАНА влада йшла на діалог з людьми, і відмінила своє рішення щодо тарифів. Тепер ЧЕСНА влада ігнорує свою громаду, тарифи і надалі є драконівські.

Згадаймо  як це було: дивись фото.  

Євген Бродзінський, голова ГМ «Опора» в м. Трускавці

Україна – Польща: навіки разом!

Між Україною та Польщею є багато спільного. Починаючи від початкових слів наших національних та релігійних гімнів («Ще не вмерла Україна» - «Jeszcze Polska nie zginęła» та «Боже великий єдиний» - «Boże coś Polskę”) і закінчуючи подібною ментальністю, культурою, традиціями, обрядами. Між Україною і Польщею є багато відмінного і про це красномовно розповідає історія. Але сьогодення свідчить, що спільного у нас все ж більше.

І прикладом цього став прекрасний захід, який організувала в честь святкування 20-ліття польського товариства у Трускавці його керівник п. Євгенія Домбровська. Відкриваючи захід своїм вступним словом, вона розповіла про двадцятилітню історію польської спільноти Трускавця, котра змогла активно проявити себе саме у вільній та незалежній Україні, про діяльність її попередників на посту очільника товариства (пані Марії Медвєдєвої та світлої пам`яті пана Євгенія Домбровського), про підтримку місцевої влади та Генерального консульства Польської Республіки, про навчання польської мови в трускавецькій дитячій школі мистецтв, про опіку над могилами, про співпрацю з полонійними товариствами у Дрогобичі та Бориславі, про велику духовну підтримку, яку отримують поляки міста в трускавецькому римо-католицькому храмі.

Ми на початку згадали про подібність слів українських та польських національного і релігійного гімнів і тут буде доречно зазначити, що відкриття урочистої академії святкування 20-ліття Польського  Культурно-просвітницького центру імені Раймунда Яроша в Трускавці розпочалося із виконання двох інших гімнів – славнозвісної польської «Роти» («Nie rzucim ziemi skąd nasz ród”) та не менш славнозвісної української «Ой у лузі червона калина похилилася». І символічно було, що всі присутні у залі підспівували як першій, так і другій пісні, подібно як пізніше підспівували українському та польському варіантам пісень «Рідна мати моя», «Верховино, світку ти наш» та іншим. А ще лунали славнозвісні «Głęboka studzienka», «Serce w plecaku» (її автор має безпосередній стосунок до Трускавця) чи про Віслу, яка пливе через весь польський край, опоясуючи його та зникаючи згодом у водах Балтійського моря.

Поряд з численними польськими та мішаними родинами Трускавця, котрі отримали справжню насолоду від святкової академії, радість свята прибули розділити з трускавчанами і сусіди – голови польських товариств у Дрогобичі та Бориславі Марія Ґаляс та Елеонора Попович, директор польської суботньої школи в Дрогобичі та знаний на всю Україну як керівник методичного центру з вивчення польської мови п. Адам Хлопек, представник Федерації польських організацій на Україні Станіслав Дурис. Делегацію міської влади Трускавця очолив міський голова Руслан Козир, до неї ввійшли також заступник мера Петро Нестерівський та керівник відділу культури Тетяна Татомир. Своє місце серед почесних гостей заходу зайняв і настоятель парафії РКЦ в Трускавці о. Кшиштоф Щигло. А Польську державу на урочистостях представляв консул Мар`ян Орліковскі.

Оскільки пані Євгенія Домбровська працює у школі мистецтв, де, до речі, і відбувалася подія, то й захід вийшов високомистецьким, захоплюючим, який вартував бурхливих аплодисментів після занурення у світ прекрасного, незалежно чи це поезія у виконанні пань Емілії Медведєвої та Зеновії Щербініної, чи це мелодійні пісні молоді Трускавця, яка колись творила гурт «Діти Сонця», чи це пісня про маму від наймолодшої учасниці дійства, чи це виступи дрогобицького гурту «Відродження» («Odrodzenie»), чи трускавецького тріо «Con anima» («З душею»). Офіційні виступи були душевними та мало подібними на нудні промови, а повні іскрометного гумору та впевненості у майбутньому. Так, консул РП у Львові побажав, щоб наступний ювілей трускавецьке польське товариство вже святкувало в об’єднаній Європі і щоб він був на ньому теж присутній, а міський голова Трускавця теж висловив сподівання на свою присутність на наступному ювілеї Польського центру імені Раймунда Яроша та закцентував увагу на тому, що невипадково товариство носить назву цієї знаної та заслуженої для Трускавця та Дрогобича людини (нагадаємо, що Раймунд Ярош був власником курорту та бургомістром Дрогобича). З рук пана Дуриса грамоти отримали заслужені для польської справи люди як то Марія та Емілія Медведєви, Ядвіга Лагода, Юлія Райкова, Станіслав Чапля та інші. А завершилася академія славнозвісною піснею «Sokoły» («Соколи»).

Україна – Польща: навіки разом! Такі слова ми винесли в заголовок репортажу про цю подію, котра мала місце в суботу, 4 травня. Символічно, що у травневі дні далекого 1992 року було створено польське товариство у Трускавці, адже початок травня для поляків – це і День національного прапора, і День Конституції 3 Травня, і день Полонії (польської діаспори у всьому світі). І хоча Україну та Польщу й розділяє державний кордон, та в серці кожного поляка, який мешкає на Україні, є дві Вітчизни і важко якійсь віддати першість. Чи ж не так само є з українцями, котрі мешкають в Польщі? І українці, і поляки, живучи на своїй, Богом даній та Богом благословенній землі, часто їдуть в одному напрямку – за кордон, шукаючи заробітку, кращої долі. На те, що ситуація зміниться, велику надію покладає консул РП у Львові Мар`ян Орліковскі, як і на те, що інтеграційні процеси виявляться сильнішими, ніж дезінтеграційні. Бо дійсно, об’єднує нас значно більше, ніж роз’єднує.

Володимир Ключак

До теми. Polacy w Truskawcu obchodzili 20-letni jubileusz swej organizacji

W maju 2012 roku mija 20-ta rocznica powstania w Truskawcu polskiej organizacji. Właśnie ten jubileusz obchodziliśmy w sobotę, 5 maja, w sali truskawieckiej szkoły muzyki i sztuki.

Tak szybko minęły tych 20 lat, kiedy zaczęliśmy działać jako wspólnota polska w Truskawcu, – samodzielnie. A było to w roku 1992. Do tego czasu należeliśmy do drohobyckiego Towarzystwa Kultury Polskiej Ziemi Lwowskiej, prezesem którego była p. Maria Galas. Z inicjatywy pp. Emilii Medwiediewej, Marii Medwediewej oraz Eugeniusza Dąbrowskiego powstało TKPZL oddział  w Truskawcu. Pierwszym prezesem została p. Maria Medwiediewa. I tak się zaczęło. Główna cel naszej organizacji – kulturalno-oświatowa działalność, zapoznanie się z historią, kulturą, tradycją narodu polskiego oraz nauczania języka polskiego naszych dzieci.

Z wielkim szacunkiem i wzruszeniem wspominamy długoletniego przezesa naszego Towarzystwa ś. p. Eugeniusza Dąbrowskiego, który był motorem wszystkich poczynań, przyczynił się do solidnego rozwoju i umocnienia naszej organizacji, aktywnej działalności na rzecz propagowania kultury polskiej, wychowania dzieci w duchu polskości oraz polsko-ukraińskiego pojednania. Wesoły, mądry, otwarty na kontakty z ludźmi potrafił z determinacją zabrać się do sprawy utworzenia w naszym mieście Polskiego Kulturalno-Oświatowego Centrum imienia Rajmunda Jarosza, sławnego właściciela uzdrowiska w latach 20 – 30. XX wieku. Było w jego planach stworzenie Domu Polskiego w Truskawcu oraz wielu innych pomysłów, niestety, nie zdążył je zrealizować. Ale będziemy pamiętać liczne dzieła jego życia: odsłonięcie tablic pamiątkowych wybitnemu malarzowi z Drohobycza Feliksowi Lachowiczowi na jego rodzinnym domu, ofiarom II wojny światowej i żołnierzom AK w kościele drohobyckim oraz ww. Rajmundowi Jaroszowi na gmachu willi „Goplana” w Truskawcu. Z jego inicjatywy była odnowiona mogiła i postawiony nagrobek Antoniemu Czupkiewiczowi, pierwszemu dyrektorowi wodociągu w Urożu, zamordowanemu przez NKWD. Mówił, że jego credo – to godnie reprezentować Polonię w Truskawcu, żyć i działać na rzecz polsko-ukraińskiego pojednania. My kroczymy w tymże kierunku, działając na rzecz pojednania między naszymi narodami.

Stale współpracujemy z Federacją Organizacji Polskich na Ukrainie, która w tym roku też obchodzi 20-letni jubileusz swojej działalności. W każdą chwilę mamy wsparcie oraz radę ze strony prezesa – p. Emilii Chmielowej i p. Teresy Dutkiewicz. Poza tym jesteśmy w ścisłym kontakcie z TKP pobliskich miejscowości, szczególnie z Kulturalno-Oświatowym Stowarzyszeniem „Odrodzenie” z Drohobycza /p. Maria Galas/ i borysławską „Zgodą” /p. Eleonora Popowicz/, z którymi przygotowujemy i przeprowadzamy wspólne imprezy. Zawsze otrzymuję od nich korzystne rady. Do słowa, obydwie panie były również obecne na naszych jubileuszowych uroczystościach.

Współpracujemy też z „Kurierem Galicyjskim”, niezależnym pismem Polaków na Ukrainie (przy okazji serdecznie dziękujemy redakcji „Kuriera Galicyjskiego” za dostarczanie nam tego czasopisma – jest to dla nas bardzo ważna sprawa), podtrzymujemy kontakty ze Stowarzyszeniem Przyjaciół Ziemi Drohobyckiej, kołem w Warszawie, z innymi organizacjami w Polsce i na Ukrainie (warto tu wymienić chociażby Federację Organizacji Polskich na Ukrainie czy Towarzystwo Miłośników Lwowa i Kresów Południowo-Wschodnich), z rodakami w różnych miastach Polski, s wnukiem Rajmunda Jarosza Stanisławem Boguskim. Cieszymy się, że kilka miast z Polski (Limanowa, Jasło, Działdowo) i powiat Sanocki podtrzymują stosunki partnerskie z Truskawcem, a rady miejskie wymieniają się delegacjami w dziedzinie kultury, sportu, edukacji, gospodarki, przedsiębiorczości. Tym samym wzrasta obopólna sympatia i przyjaźń dwóch narodów, co i jest najważniejszym sukcesem w takiej współpracy.

Od samego początku działalności naszej organizacji została założona Polska Sobotnia Szkoła. Dzięki  wsparciu Truskawieckiej rady miejskiej, jej wydziału kultury i szczególnie administracji szkoły muzyki i sztuki na czele z dyrektorem Igorem Nyczem ponad 400 naszych dzieci mieli możliwość przyłączyć się do naszej kultury, uczyć się języka polskiego. Bardzo nam przyjemnie że w uroczystej akademii obchodów 20-lecia istnienia organizacji polskiej w Truskawcu wzięła udział delegacja naszego samorządu na czele z głową miasta Rusłanem Kozyrem. Chcę wyrazić wdzięczność za przybycie i rozdzielenie z nami radości Święta Kultury Polskiej i konsulowi KG RP we Lwowie p. Marjanu Orlikowskiemu oraz wszystkym, kto przyczynił się do tej imprezy.

Nasi uczniowie ze Szkoły sobotniej uczestniczyli w konkursie recytatorskim „Kresy”, zorganizowanym przez FOPnU, festiwalach, olimpiadach. W 2000 r. Trzech naszych uczniów uczestniczyli w międzynarodowym konkursie „Czy znasz Kraków” i zdobyli I miejsce. Był to dla nas ogromny sukces. Wśród absolwentów naszej szkoły 6 osób ukończyły studia w Polsce, a 10 osób teraz studiują w Polsce. Mamy dobrych nauczycieli, które z całym sercem wykonują swe powołanie. To Wanda Guzowska – pierwsza nauczycielka oraz Helena Iwuszkina, Olga Kulczycka, Irena Iwaniuk, Irena Minczak i terażniejsza nauczycielka p. Oksana Tustanowska. Wszystkim chcemy podziękować za dobrą pracę. Dziękujemy także p. Adamowi Chłopkowi, dyrektorowi Metodycznego Centrum Nauczania Języka i Kultury Polskiej w Drohobyczu za pomoc dydaktyczną i wszelkie wsparcie naszej szkoły.

Przy naszej szkole wielu lat działał zespół wokalny „Dzieci Słońca”. Niestety, po zakończeniu szkoły młodzież wyjechała na studia w różne strony i teraz nie mamy zespołu, może z czasem podrośnie nowe pokolenie i uda się odtworzyć zespół.Ale pamiętamy liczne koncerty nazsego zespołu na Ukrainie i w Polsce.

W pole naszej działalności wchodzi opieka nad zabytkami polskiej kultury. Dotyczy to pomnika Adamowi Mickiewiczowi w Truskawcu, który był odnowiony w 1996, a przy pomocy Konsulatu Generalnego RP we Lwowie został całkowicie odrestaurowany w 2008, po czym został uroczyście poświęcony z udziałem władz miasta Truskawca i przedstawiceli naszego Konsulatu.

Opiekujemy się także polskimi grobami na drohobyckim i truskawieckim cmentarzach. W Truskawcu niema ich dużo, bo zostały zdewastowane, lecz wszystko co można było odnowić odnawiamy i za to szczególnie chcemy podziękować pp. Halinie Zaborowskiej i Sergiuszowi Szczerbininu oraz innym, kto w jakikolwiek sposób dołącza się do inicjatyw naszej organizacji polskiej. W Drohobyczu zaś opiekujemy się grobami rodziny Jaroszów (Rajmunda z żoną Emmą i synkiem Stanisławem), grobowcami rodziców braci Chciuków, rodziny Hekslów i innymi.

Chcę jeszcze bardzo serdecznie podziękować KG RP we Lwowie, szczególnie zespołowi ds. Karty Polaka za życzliwą i owocną współpracę, zawsze odczuwaliśmy zrozumienie i pomoc.

Również dziękuję wszystkim, którzy w jakikolwiek sposób przyczynili się do naszej organizacji, a także do odzyskania i wsparcia naszego Kościoła – Świątyni, która łączy nas, Polaków Truskawca i która dzięki ofiarnej pracy Ojców-Redemtorystów rozkwita i rozwija się w dobrym kierunku. Dlatego też w imieniu Polaków Truskawca wyrażam słowa wdzięczności i szczerego uznania dla naszych księży i składam je dla wszystkich, kto pracował w naszym kościele, na ręce naszego proboszcza – o. Krzysztofa Szczygło.

Niestety, nie są już z nami ci nasi dziadkowie i ojcowie, babci i matki, którzy przenieśli swą polskość i swą wiarę przez trudne czasy komunizmu i którzy w pierwszych rzędach walczyli za nasz kościół, za prawo być i pozostawać Polakami, wychowywać w polskim duchu swe dzieci, pielęgnować język ojczysty, zachowywać nasze przepiękne obyczaje, nie zapominać historii Narodu i Ojczyzny.

Żal, że nie dożyli do jubileuszu trzech braci Dębskich (Czesław, Bronisław, Józef), trzech sióstr Baranowskich (Zofia Filatowa, Anna Magur i Leokadia Maciuk), a także Janina Kandur, Oksana Skalska, Elwira Stefanyszyn, Zenobia Sabat i wielu innych, czyją pamięć czcimy.

I dziękujemy Bogu, że mamy takich patriotów jak pp. Stanisław Czapla, Jadwiga Łagoda, Julia Rajkowa, Emilia Medwiediewa, Halina Zaborowska, którzy są wzorem polskości dla młodzieży i życzymy im zdrowia i długich lat życia.

I na koniec: nasza organizacja nie jest zbyt liczna, w większości są to ludzi w starszym i średnim wieku, a młodzieży i dzieci niestety mało. Ponadto dokładamy wszelkich starań ażeby działać, albowiem jesteśmy wspólnotą polską, która ma prawo na działanie i rozwój. Mam nadzieję, że polska młodzież wychowa swe dzieci w takim samym duchu jak wychowywali nas nasi rodzice i dziadkowie i że nas będzie więcej, a każdy Polak na Ukrainie będzie dumny ze swego pochodzenia i ze przynależności do narodu Polskiego. I w swoim czasie młodzież musi i potrafi nas zastąpić, bo za nimi – przyszłość.

Eugenia Dąbrowska, prezes Polskiego Kulturalno-Oświatowego Centrum im. Rajmunda Jarosza w Truskawcu

«Лендком» проти бджіл

 Шосте засідання Дискусійного клубу було присвячене екологічним проблемам Дрогобиччини. Відбулося воно у четвер, 26 квітня, на річницю Чорнобильської катастрофи.

На думку керівника Центру громадських експертиз Олега Косика, в розв’язанні екологічних проблем велику роль мають відігравати громадські організації. Має бути діалог з владою. Проте громада не може контролювати стан охорони довкілля, а влада непрозора. Здається, екологічна ситуація зараз мала би бути нормальною, зважаючи на те, що багато підприємств не працює. Але це не так. Скажімо, в 2010 році був 71 випадок вроджених аномалій, в 2011 – 128. Чому це відбувається? В Дрогобичі ліквідовано посаду екологічного інспектора. Забудовують квартали, а там не передбачена каналізація. З іншого боку, люди, які там живуть, уже давно мали би звернутися до міської влади зі своїми вимогами, але вони чомусь мовчать. В озеро на Війтівській Горі спускають стоки, а там купаються діти та дорослі. Потрібно вже давно розв’язувати проблему транспортних потоків, які практично всі йдуть через центр міста. Вкрай необхідна об’їзна дорога навколо Дрогобича. Знищений Парк новонароджених на вулиці Пилипа Орлика.

Пасічник Ігор Вошик із села Тинів розповів про масову загибель бджіл на теренах Дрогобиччини. Причому мова йде про поголовний мор навесні та влітку, не кажучи вже про зиму. Призвідником біди є фірма “Лендком”, яка взяла в оренду землі й обприскує їх отрутохімікатами. Сільська влада фактично потурає так званим підприємцям, а люди, які погодилися на цю оренду, зараз не знають, кому мають скаржитися.

Петро Хоркавців із Грушева розведенням бджіл займається вже 14 років. Після обробки полів хімією загинули майже всі його бджоли. Він каже, що із загибеллю бджіл може вимерти людство. Дійшло до того, що від отруєння гине худоба.

Заступник голови Дрогобицької райдержадміністрації Іван Мізерник зауважив, що в районі є спеціаліст, який займається застосуванням гербіцидів, а тому запропонував пасічникам звернутися до нього, аби розв’язати проблему.

Олександр Магльона, керівник Асоціації “Нові горизонти”, говорив про шкідливість станцій мобільного зв’язку та агрегатів, які виробляють електричну енергію. Вимирають джмелі, що свідчить про екологічну загрозу. Нині в Україні на кожному кроці кояться екологічні злочини. Велика роль у протистоянні цьому має належати громадським організаціям. Ті, хто мав би професійно займатися питаннями екології, - наприклад, народні депутати України, - насправді є невігласами, не знають елементарних законів. Розв’язання екологічних проблем залежить від політичної волі місцевого самоврядування. “Ми не відчуваємо себе приватними власниками, - сказав він, - бо нашими землями керує “Лендком”.

Колишній голова Дрогобицької райдержадміністрації, а нині депутат районної ради Михайло Кравець зауважив, що робота по розв’язанню екологічних проблем повинна носити системний характер. Важливими для Дрогобиччини залишаються проблеми підтоплення, земель, які пустують, взагалі землекористування. Багато орендарів, особливо з-за кордону, витискають із землі все, що можуть, і йдуть геть. Фірма “Лендком” є ще одним підтвердженням варварського господарювання. Важливим є питання безпеки харчування. Має бути контроль за якістю харчових продуктів. В річки району ідуть скиди неочищених фекалій. Дрогобич, скидаючи сміття біля Брониці, вийшов за встановлені межі майже на два гектари. Не очищаються стоки цього сміттєзвалища, які поступають у поверхневі води. Влада, яка прийшла, не відповідає за дії попередників, відсутня поступовість у розв’язанні проблем, у тім числі й екологічних. Треба виховувати екологічну культуру людей. Питання будівництва сміттєпереробного заводу є питанням високої ціни, і самотужки Дрогобич чи Дрогобицький район цієї проблеми не розв’яже. Кожен мешканець повинен заплатити по дві тисячі гривень за вивезення сміття, але жодна влада не піде на підвищення тарифів.

Станіслав Кузьменко, голова Товариства мисливців і рибалок Дрогобиччини, сказав, що всі знають про екологічні проблеми, але мало що робиться для їх розв’язання. З владою неможливо воювати, аби усунула наслідки екологічних бід. Прокуратура теж не завжди допомагає. Сильно впала на наших теренах чисельність зайця. Натомість збільшилася кількість копитних завдяки кормовій базі від “Лендкому”.

Ярослав Бігуняк, фермер, керівник фірми “Газда”, зауважив, що нинішня влада за своєю суттю є окупаційною. Вона нас винищує. Відкриває кордони, створює нестерпні умови для проживання і скуповує сільськогосподарську землю. Скоро китайці заселять наші землі. Тоді не буде проблем з екологією, як і не стане української мови. Треба міняти окупаційну владу, жити за правильними законами, ставити на місце “Лендком”. Цій фірмі села не потрібні, їй потрібне поле. Він запропонував на бігбордах написати, що українець-патріот починається з того, що не кидає сміття на землю і не лихословить. Може, людина це прочитає і зміниться. На його думку, вирощуючи кіз і зберігаючи сади, він оздоровлює націю, а не дає на своїй землі будувати котеджі для скоробагатьків. “Козяче молоко в мене нормальне, - сказав Ярослав Бігуняк, - бджоли літають, зайці з цілого району бігають у мене по саду”.

Іван Мізерник підкреслив, що Дрогобицька районна державна адміністрація постійно займається розв’язанням екологічних проблем. Нещодавно в Підбужі пройшла нарада, де прийнято рішення, аби сільські ради придбали сміттєвоз з метою вивезення сміття. На його думку, громада повинна бути активною, влада - відкритою, бізнес - соціально відповідальним, тоді можна будь-що зрушити з місця.

Старші люди краще розуміють проблеми екології, ніж молоде покоління. Важливим є піднесення суспільної екологічної свідомості, культури екології, поінформованості населення, просвітницько-наукової роботи. Якщо організувати роботи, за день можна вивезти до десяти відсотків сміття, яке накопичилось у районі. При цьому на очищених територіях не треба більше смітити. “Лендком” обробляє дві з половиною тисячі сільськогосподарських угідь на території Дрогобицького району. А понад 12 тисяч гектарів пустує. Ще 20 тисяч гектарів обробляють інші господарства і особисті селянські фермерські господарства. З точки екології краще, щоби земля не оброблялась. За цей час поповнюється гумусовий шар, зберігаються мікроорганізми. Але на цих землях тоді інтенсивно розводяться мурахи.

Журналіст Юрій Федчак нагадав, що ще десь півроку тому на сайті “Дрогобич-Інфо” написав статтю про борщівник, небезпечну рослину, від якої страждають люди. В нього склалося враження, що влада не читає ні пресу, ні заглядає в Інтернет, бо досі нічого конкретного по знищенню борщівника на Дрогобиччині не зроблено.  Іван Мізерник заперечив, що нічого не робиться, проводяться певні роботи, є методика, але справді дуже важко знищити цю рослину, якою в районі зайнято вже 164 гектари. Однак Марія Кульчицька, редактор газети “Вільне слово”, зауважила, що щодня добирається додому і бачить борщівник, але не ведуться роботи з його знищення.

Громадський діяч Хосе Турчик зауважив, що ми не вирішимо великих справ з екології. Але є малі справи. Він розповів історію про те, як до одного села Дрогобиччини приїхали американці. Вони позбирали сміття в мішки і попросили війта, аби вивіз його. Через два дні повирубували борщівник і теж поскладали його в мішки. Минув рік. Село забруднилося по-новому. Мішки зі сміттям продовжували стояти на тому ж місці. На його думку, велику роботу з екології по селах могли би проводити священики та школа. Районна рада теж могла би більш жорстко взятися за розв’язання цих проблем.

Голова товариства мисливців “Галицьке полювання-2”, депутат Дрогобицької районної ради Микола Кобільник підкреслив, що ситуація в екології повільно змінюється на краще. Проте дуже важко щось зробити без фінансової підтримки. Багато хто з наших краян їздив по Європі і бачив, які там мисливські господарства. Вони самі по собі будуть виживати, тому що це одна з досить прибуткових галузей. Але потрібна здорова конкуренція між мисливськими господарствами. Однак цю землю не можна приватизувати. Як мисливець ти можеш на ній певний період полювати. А якщо керівники мисливських господарств озлоблені один на іншого, то про яку конкуренцію можна говорити?

Анна Баневська, редактор газети “Гомін Галичини”, висловила пропозицію запровадити рубрику про екологію й регулярно висвітлювати цю проблему. В Лішні хочуть створити мисливське господарство, але їм не вистачає території, бо треба мінімум три тисячі гектарів.

Голова Товариства фермерів Дрогобиччини Ярослав Янишин зауважив, що йому некомфортно на сьогоднішній день бути мисливцем. Прості люди нині полювати не можуть, настільки змінилися закони. На сьогоднішній день дуже сильно збільшилася вирубка лісу. Це питання повинно бути розглянуте на сесії Дрогобицької районної ради.

Економіст Анатолій Сивак вважає, що екологія не може бути конкурентоздатною. Не може бути конкуренції в речах духовних, а екологія в якійсь мірі теж є духовною категорією. Це середовище, яке ми отримали в спадок від наших батьків, ми повинні віддати внукам. Це не можна рахувати на гроші. Патології збільшилися тому, що ми їмо не те що треба, дихаємо не тим повітрям. Ми живемо не так, як нас зробив Бог. Говорячи про екологію, ми думаємо про конкуренцію, кошти і вигоду. В містечку Лінц (Австрія) на вісім мешканців припадає одна урна. Західного шпигуна дуже легко вирахувати в Дрогобичі: він викурить цигарку, а потім півгодини з дурним виглядом шукатиме урну. Так, на екологію потрібні гроші, але найголовніше - це люди. В головах щось перемішалося. Ідеш на природу - тягни з собою назад мішок сміття. Все залежить від свідомості людей. Має бути кара за екологічні злочини. Дуже багато зараз говорять про Сінгапур як економічне диво. В цій країні найбільші кари якраз за сміття. В Тайвані під загрозою ув’язнення заборонено ввезення целофану або пластикових пляшок. Але все виходить власне з духовного начала, тут конкуренції в нашому розумінні місця нема.

Олександр Магльона поділився ідеєю створення гаю імені Івана Франка на території між Лішнею і Унятичами.

Хосе Турчик розповів про змагання екстремалів на Івано-Франківщині. Він здивувався, чому люди масово збирають сміття. А з’ясувалося, що організатори вивісили величезний плакат: “Українці! Ми ж не бидло! Смітити не будемо!”.

Працівник Трускавецького телебачення Сергій Матійко як заступник голови Дрогобицької міської організації Партії зелених України зробив акцент на тому, що й досі не визначено межі Парку новонароджених на вулиці Пилипа Орлика. В районі вулиці Спортивної всі стоки йдуть у річку. На Млинках також загрозлива екологічна ситуація. В кожному селі Дрогобицького району вже є по дві-три пилорами, бо йде шалена вирубка лісів. Куди дивляться правоохоронні органи? Міна сповільненої дії - це стебницькі провалля. Є проблеми влади, а є проблеми людей, тому що все залежить від нас.

Соціолог і політтехнолог Тетяна Сивак  приїхала на засідання Дискусійного клубу із Києва. “Я впізнала Київ, коли йшла Дрогобичем, - зізналася вона. - Але до Києва з’їхалися люмпени, донецькі, іншого чекати не доводиться. Побачити тут усе те, що є в Києві, я абсолютно не очікувала”.

За її словами, до страшного стану речей ще далеко. Вона вважає, що учасники дискусії намагаються економізувати проблему. А проблема лежить якраз у площині соціальній, аніж економічній. Школи нашого дитинства десятиліттями стояли незапаскудженими. А зараз? Справа у вихованні. Важливим є просвітницький компонент. Частина коштів бюджетних чи громадських має виділятися на примітивні заклики не смітити. За радянських часів добре працювала культ-просвітницька робота. Без ідеологічного нашарування її можна застосувати й зараз. На відміну від Києва, потужним чинником є релігійні громади, але чомусь ця сила не застосовується належним чином. А звідси і виховання духовності. Відродити згуртованість громади – теж важливо. Тут це ще можливо, в Києві – вже ні. Потрібно широко використовувати місцеві штрафи для захисту екології. З одного боку – громадські толоки, разом прибирати, з іншого – штрафи за засмічення території. Це має бути єдиним процесом. І знову ж таки, штрафи не працюватимуть, доки не буде масштабної просвітницької роботи. Має бути відновленою різка суспільна реакція.

Нашу гостю страшенно здивував ще один компонент. Всюди говориться про відновлення нафтового і калійного виробництва. Але ж ми живемо на золотій землі. Тому мусимо всі економічні акценти переносити на зелений туризм, на рекреаційну зону, на дитячі відновлювальні табори. Нехай Донеччина і Луганщина відновлюють виробництво, а тут є інші унікальні можливості. Люди втратили роботу, але треба переорієнтувати економіку власне на туристичну галузь.

Загалом дискусія показала, що екологічні проблеми Дрогобиччини вимагають свого розв’язання. Тригодинна розмова лише окреслила головні проблеми, але не вказала і не могла вказати шляхи виходу із ситуації. Сподіватися, що цим займатиметься влада, не доводиться, бо занадто політизованою вона стала, а професіоналів, в тім числі екологів, в її рядах мало. Громада ще не настільки згуртована, аби змусити владу повернутися обличчям до екологічних проблем. І все ж саме життя змусить зайнятися цим, адже мова йде про життя і здоров’я людей, про майбутнє наших нащадків.

Анатолій Власюк, часопис «Тустань»

 



Обновлен 10 июл 2012. Создан 07 мая 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником