Трускавецький вісник № 69 (448) від 25 червня 2012 р.

 

Трускавецький вісник № 69 (448) від 25 червня 2012 р.

25.06.2012



 

У номері: Вода в озері не відповідає нормам; У Трускавці знову принизили віруючих; Ювілей «Сокола»; Літо – пора прощ; День молоді, День скорботи та День Конституції.

Новини Трускавця та регіону

Вода в озері не відповідає санітарно-біологічним нормам

Як повідомила сьогодні, 25 червня, на понеділковій нараді в трускавецькій мерії головний державний санітарний лікар Трускавця Наталія Когут, вода в басейні річки Воротище та в питному озері Трускавця не відповідає нормам по санітарно-бактеріологічним показникам. Причому вода є забрудненою не тільки за показником статусу озера як питного водосховища, але і як рекреаційного, що означає, що й купатися в ньому не можна було б, якби воно функціонувало. Причиною забруднення водойми є застій води, фактично фекальне забруднення перевищує нормативи у п’ять (!) разів. Оскільки річка Вооротище і озеро замулені, то не проходить природній процес очищення води. Які насідки це може мати для курорту – прогнозувати не беремося.

Не кращий стан справ і з водою у так званих громадських криницях Трускавця, яких є дві – неподалік СШ № 1 та поблизу санаторію «Шахтар». Існує постанова про заборону використання води з цих джерел, та вона не виконується. Люди беруть воду з цих громадських криниць, особливо коли є проблеми з водопостачанням у місті, зазначила головний санітарний лікар Трускавця. Уваги потребує і річка Солониця, котра тече позаду міської лікарні, тут проблему варто вирішувати спільно з владою та санітарними службами району, адже ця річка фактично перетворилася у стічну канаву. Є проблеми з очищенням води і в мікрорайоні вулиці Бойківської, коли люди підводять воду в квартири, не облаштовуючи каналізування; вигрібні ями переповнюються і нечиста вода може стати загрозою навколишньому середовищу. Таким чином бачимо, що до вирішення «водної» проблеми (як постачання води, так і її очищення, каналізування) ще ой як далеко – чи не дальше, ніж було в 2010 році.

Відзначили День молоді

Як повідомила 25 червня на понеділковій нараді в мерії начальник інформаційно-аналітичного відділу Трускавецької міської ради Валентина Гук, у місті-курорті пройшли заходи до Дня молоді, підготовлені відділом у справах сім’ї, молоді та спорту та відділом культури. У святковому концерті взяли участь співаки та гурти Мія, Наталка Карпа, «Шоколад», «Гламур», зразковий ансамбль пісні та танцю «Верховинка». Завершилися святкування Дня молоді у Трускавці феєрверком.

Натомість у Бориславі, як повідомляє власний кореспондент «Трускавецького вісника», пройшов дитячо-юнацький турнір з футболу, міський турнір з пляжного волейболу, конкурс малюнку на асфальті, міський турнір «Королі жиму», концерт та дискотека.

У Дрогобичі ж до Дня молоді грамотами та подарунками нагородили молодіжних активістів. З вітальним словом до молоді звернувся секретар міської ради Тарас Метик. Він зазначив, що дрогобицька влада відкрита для спілкування з молоддю і втілення запропонованих нею проектів. Найпомітнішими та наймасштабнішими проектами, втіленими у життя за участю молоді останнім часом, секретар міської ради вважає свято «Велика гаївка» та «Вишиванка-фест». Відтак секретар міської ради Тарас Метик та начальник відділу сім’ї молоді та туризму ДМР Олександра Пашко вручили грамоти та подарунки прогресивній молоді Дрогобича. Загалом, 17 активістів нагороджено грамотами міського голови, 11 молодих людей – грамотами відділу сім’ї, молоді та туризму. Найкращі молодіжні активісти Дрогобича: отець Кекош – голова комісії у справах молоді СДЄ УГКЦ; Олег Дукас – голова МГО «Український молодіжний прорив» та Остап Походжай - голова МГО «Інше місто» рекомендовані на нагородження грамотами голови ОДА.

День скорботи

22 червня в місті Бориславі з нагоди вшанування пам’яті жертв війни о 10.00 відбулась хвилина мовчання. В цей траурний день на будівлях державних органів та органів місцевого самоврядування, на установах - приспущені Державні прапори України із чорними стрічками. Міський голова Володимир Фірман спільно з представниками депутатського корпусу та громадськості поклали квіти шани та вдячності до стін колишньої катівні НКВД, а сьогодні – історико-краєзнавчого музею міста та на військовий Меморіал. А о 10.00 на військовому меморіалі відправлено панахиду за жертвами війни, запалено свічки, відбулось покладання квітів від мешканців та організацій.

Представники трускавецьких ветеранських організацій теж вшанували дату початку радянсько-німецької війни, традиційно захід відбувався біля пам’ятного знаку в с. Модричі, інформує наше джерело з посиланням на голову Ради ветеранів Трускавця Віктора Бессарабова. Владу Трускавця на урочистостях репрезентувала директор трускавецького територіального центру обслуговування непрацездатних та одиноких громадян, депутат ТМР Олена Пилат.

Готуємось до Дня Конституції

У четвер, 28 червня Україна відзначатиме День Конституції. З цієї нагоди в трускавецькому Народному Домі пройде урочиста академія. Розпочнеться вона 27 червня о 16.00, про що було повідомлено на понеділковій нараді в мерії. У Бориславі урочистості з нагоди Дня Конституції розпочнуться о 15.00 теж 27 червня, проходитимуть вони в міському Палаці культури.

В трускавецькій лікарні буде Соляна Печера

Кабінет геліотерапії (лікування за допомогою сонячних ванн) та соляну печеру готують до облаштування у трускавецькій міській лікарні. Про це було повідомлено 25 червня на оперативній нараді в Трускавецькій міській раді.

Власна інформація

У Стебнику з пам’ятника Шевченку поцупили 30 гранітних плиток

У Стебнику зловмисники поцупили з пам’ятника Тарасові Шевченку приблизно 30 гранітних плиток, якими було облицьовано постамент. Про це повідомляє кореспондент ІА ZIK з посиланням на міського голову Василя Пецюха. З його слів, нині ведеться підготовка до реставрації монумента. «Якщо вдасться оперативно пройти бюрократичний частокіл, то до Дня незалежності України пам’ятник відремонтуємо», – сказав мер Стебника.

www.zik.ua

За продаж наркотиків – два роки умовно

Позбавлення волі терміном рік та 6 місяців із встановленням випробувального терміну 2 роки − такий вирок виніс нещодавно Дрогобицький міськрайонний суд 50-річному дрогобичанину. Правоохоронці Дрогобицького МВ припинили злочинну діяльність мешканця Дрогобича, який заробляв на життя крадіжками чужого майна та продажем сильнодіючих таблеток. З’ясувалось, що у лютому 2012 року чоловік, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, безперешкодно з-під вхідних дверей продуктового магазину викрав санки вартістю 190 гривень. У березні правоохоронці затримали останнього «на гарячому», коли той збув п’ять таблеток «Соннат» темно-жовтого кольору, що містять зопіклон. Ця речовина віднесена до сильнодіючих лікарських засобів, а продаж ліків з її вмістом допускається лише за рецептом лікаря.

Так, близько 13.00 год. у одному з кафе міста зловмисник запропонував спробувати таблетки одному з відвідувачів, що випивав спиртне, аби отримати «кращий» ефект. Незнайомець погодився і придбав таблетки, а збувач пообіцяв у подальшому їх вигідно постачати. Уже через декілька хвилин до горе-торговця підійшли правоохоронці і попросили показати йому вміст кишень його куртки. Спочатку зловмисник відпирався, запевняючи міліціонерів, що це лише ліки. Тоді до нього підійшов недавній співрозмовник та «подякував» за алкогольний коктейль. Органи досудового слідства кваліфікували дії підсудного за ознаками ч. 1 ст. 321 Кримінального кодексу України, як за незаконне придбання та зберігання з метою збуту сильнодіючої речовини, та за ч. 1 ст. 185 КК України − за викрадення чужого майна.

ВЗГ ГУ МВС України в Львівській області (за матеріалами Дрогобицького МВ ГУМВС)

У Трускавці знову принизили віруючих християн

«Трускавецький вісник» в 2011 році вже піднімав тему боротьби трускавецької влади проти віруючих християн. Так, 26 травня минулого року мер Трускавця Руслан Козир вигнав із засідання сесії міської ради пастора церкви «Еммануїл» Ігоря Краснянського – ця протестантська спільнота по сьогодні не отримала розуміння з боку влади, хоча всі інші необхідні погодження на будівництво Дому молитви на околиці міста (вулиця Городище) в неї були. Детальне інтерв’ю з пастором Ігорем, опубліковане в № 61 (305) «ТВ» за 21.06.2011 р., було передруковане численними виданнями, в тому числі РІСУ. Та трускавецька влада продовжує вперто наступати на ті ж граблі і чинити всілякі перешкоди діяльності менших релігійних громад Трускавця, балансуючи на межі порушення законодавства України про свободу совісті та віросповідання, надаючи преференції одним та жорстко утискаючи інших.

Вищенаведене звинувачення зовсім не безпідставне – цього разу трускавецька влада вирішила принизити вже православну громаду. Парафія святого Агапіта Печерського Української Православної Церкви Київського Патріархату отримала відмову виконкому ТМР у спорудженні каплички на вулиці Івасюка. Мотивація «залізна» – є три аргументи, через які православні не можуть там будувати культову споруду. Перший – є рішення сесії з 1995 року, згідно якого визначено, які церкви і де мають бути в Трускавці. Другий – православні УПЦ КП вже мають свою парафію, тож «з вулиці Івасюка до Мазепи ходити не так далеко». Третій – проти цього будівництва протестує отець-декан СДЄ УГКЦ Петро Івасівка. До цих трьох «залізних» аргументів дехто додає ще два – дзвони заважатимуть людям в цьому мікрорайоні і Генплан не передбачає будівництва там культової споруди.

Нам вдалося сконтактуватися з настоятелем парафії преподобного Агапіта Печерського отцем Петром Потоцьким (корінним трускавчанином, до речі) і вислухати його думку з приводу конфлікту. Пригадуємо, що отець Потоцький приходив зі своїми парафіянами на одну з сесій міської ради в цьому році, їх тоді активно годували обіцянками, що все буде гаразд, бо в цей момент значно актуальнішим для влади було виплутатися з питання підвищення тарифів. Тож присутні вірні православні мали змогу тоді побачити, якою ж любов’ю та повагою користується пан мер Козир та вся його управлінська братія у простих мешканців Трускавця, які на заклик «Опори» та ряду політичних сил прийшли пікетувати мерію.

- Мені категорично заборонили приходити на засідання виконавчого комітету 21 червня, а окремі депутати телефонували мені та повідомляли про відмову у підтримці, аж доки я не вирішу це питання з отцем Івасівкою – вони бояться, що він буде агітувати проти них чи їхніх політичних сил. Я розумію, що отець непокоїться, що його парафіяни хрестять у мене дітей, але чому я повинен щось погоджувати з іншими конфесіями, коли ми намагаємося діяти в рамках закону. Теза, що у Трускавці вже є одна парафія УПЦ КП і іншої не повинно бути, взагалі обмежує права наших вірних, - коментує у телефонному режимі ситуацію отець Петро Потоцький.

На жаль, в зв’язку з поїздкою отця Потоцького на Волинь ми не мали можливості взяти у нього детальне інтерв’ю та вияснити всі перипетії цієї непростої проблеми. Тому дозволимо собі подумати над «залізними» аргументами трускавецької влади. Рішення Трускавецької міської ради № 78, прийняте в далекому 1995 році, давно мало б бути скасоване як неактуальне. В ньому записано, що в зв’язку з обмеженістю в земельних ділянках у Трускавці діятимуть три греко-католицькі храми, одна православна церква на Мазепи, одна автокефальна на Роксолани і що потрібно узаконити парафію РКЦ. Та від того часу багато що змінилося. Постала «Вістка миру» на Роксолани, збудували свій Дім молитви баптисти на Івасюка, правляться служби в парафії УПЦ КП Благовіщення Богородиці на Дрогобицькій (район автостанції), активно діє «Добра Новина», котра теж має свій Дім молитви (на вулиці Бориславській), а Царство Єгови пропагують Свідки Єгови на Бориславській. Якщо ж порахувати, скільки земельних ділянок у Трускавці було роздано за цих 17 років, котрі пройшли від моменту прийняття злощасного рішення, скільки їх продано-перепродано і скільки просто не використовуються і не приносять доходів місту ні державі, то виникає логічне запитання – невже цей клаптик землі на Івасюка для УПЦ КП не можна виділити? Те ж, що церква перебуватиме в житловій забудові, навряд чи комусь зашкодить – адже і греко-католицька та православна церкви святого Іллі (по Стуса та Мазепи) – теж в районі багатоповерхової забудови. А звинувачення, що комусь перешкоджатимуть дзвони – взагалі абсурд. Як мешканець вулиці Стуса скажу, що для мене великою приємністю є чути кожного недільного ранку спів дзвонів, котрі закликають «Вгору серця» та запрошують до церкви. Один мій знайомий, який не є греко-католиком, каже, що для нього є благословенням мешкати поруч із церквою Іллі, бо з великим натхненням спішить у свій Дім молитви, почувши звуки церковних дзвонів.

Жодної критики не витримує і аргумент, що «православним недалеко ходити з Івасюка на Мазепи». По-перше, на Мазепи є православна парафія УПЦ МП, а парафія УПЦ КП – на Дрогобицькій, та не в цьому суть. А в тому, що у Трускавці зареєстровані та діють дві православні парафії УПЦ КП і ту, що на Дрогобицькій, очолює отець Ігор Пулик, а ту, що на Івасюка – отець Петро Потоцький. І ніхто не вправі вказувати вірним, куди їм ходити і де їм дітей хрестити. Прикро, звичайно, що сюди, в конфлікт, хтось хоче вплутати шанованого всіма нами отця-декана, але підозрюємо, що це таким чином козирна влада намагається перекласти відповідальність за вчинене нею зло на чиїсь плечі, робить таким чином ведмежу послугу греко-католикам, яких у місті більшість.

Відмова православним у Трускавці, як і минулорічна відмова церкві «Еммануїл» - другий тривожний сигнал, що в нашому місті-курорті не все гаразд зі свободою совісті. Очевидно, пан Козир рівняється в цьому плані на мера Львова Андрія Садового, котрий уникає вирішення проблеми з львівським костелом Марії Магдалини. Не виключено, що якщо отці-василіяни (греко-католицький чернечий чин, з якого вийшов славетний митрополит Андрей Шептицький) звернуться з проханням побудови каплички на Гошівській горі у Трускавці, то їм теж аналогічно відмовлять «в зв’язку з дією рішення № 78 ТМР» та мотивуючи, що капличка там не потрібна. Трускавецькій владі не потрібні нові церкви, нові доми молитви, нові каплички, а мер відкрито на виконкомі заявляє, що в свято «робити не гріх». Пану Козиру та його поплічникам потрібні базар-бардак-пивна на центральній площі міста, фан-зона з пивом за 18 гривень, малі архітектурні форми на бульварі Юрія Дрогобича, а ще потрібно різати здорові дерева під видом сухостою для потреб пилорами та закрити парк від трускавчан огорожею з колючого дроту та пильними поліціянтами та охоронцями. Бо з чого ж би то мер на понеділкову нараду 25 червня приніс дві світлини з 30-х років ХХ століття, де зафіксовано огороджений парк та стражів порядку?

Отже, живемо у Трускавці в кращих атеїстичних традиціях радянської доби, повертаємося в 70-80-ті. Наш паравоз впєрьод лєті, в каммунє астановка! Релігії – бій! Релігія – опіум народу! Головне – матеріальне, а духовне – це другорядне… Невже пан Козир думає, що церков у Трускавці забагато? Їх забагато не буває. Чим менше церков – тим більше борделів, в’язниць, тим більше алкоголіків, наркоманів, шахраїв. А може комусь так і треба?

Володимир Ключак

Молоді «свободівці» відзначили 100-річний ювілей «Сокола»

Завойовники усіх часів пильно стежили за тим, аби не розвивався в Україні патріотичний рух, особливо в молодіжному середовищі. Проте українська молодь не мирилася з обмеженнями прав українців у різних галузях життя та діяльності, а почала створювати різні політичні та громадські організації. Серед них постало і Товариство «Сокіл». Воно мало на меті виховувати в українському народі єдність, силу та почуття честі. Акцент у діяльності цього Товариства робився на розвитку фізкультури, а разом із цим - на вихованні у молоді витривалості, рухливості, підприємливості, дисципліни та розуміння праці у спільному гурті.

1912 року Товариство «Сокіл-Батько» організувало Стрілецькі сокільські курені. Місцева та крайова адміністрації свідомо творили різноманітні перешкоди для діяльності Товариства, маючи на меті не допустити українців до військового вишколу та видачі українським стрільцям зброї для військового навчання. Це при тому, що польські стрільці цим правом користувались масово. Та, незважаючи на те, що влада не затвердила статутів стрілецьких організацій і неприхильно ставилась до цих молодіжних об'єднань, військове навчання і вишкіл української молоді все-таки почались.

Чималого розвитку стрілецький рух набув і в Бориславі. Навчанням та вихованням молоді займались зацікавлені та енергійні люди - директор нафтових копалень Пилип Левицький, Клим Гутковський, Антін Максимович, Теодозій Бундяк та Лев Лепкий. Історія діяльності «Соколу» у Бориславі гідна поваги та вивчення, як складова прояву українського патріотизму. Ми не маємо права забувати про те, як відбувалось становлення військо-во-патріотичного молодіжного руху на Галичині, що і яким чином відбувалось у ті далекі часи.

Задля вшанування тих, хто стояв біля витоків організації у місті військово-патріотичного виховання на початку минулого століття, Бориславський міський осередок відродженого Товариства «Сокіл» під проводом ВО «Свобода» вирішив відзначили 100-літній ювілей від започаткування стрілецьких осередків у Бориславі проведенням спортивних заходів, центральними серед яких стали стрілецькі змагання юнаків та дівчат, що відбулися 1-2 червня.

Незважаючи на те, що початок червня виявився похмуро-дощовим, побоювання організаторів щодо кількості учасників розвіялись одразу ж після відкриття дверей стрілецького тиру. Ще не встигли відповідальні за проведення - депутат Бориславської міської ради від ВО «Свобода» Юрій Черкашин та головний суддя і водночас інструктор змагань, голова спортивно-стрілецького клубу «Галицький стрілець» Віталій Гніденко - провести з наглядовою бригадою первинний інструктаж та приготувати обладнання для проведення змагань, як з'явились перші учасники - учні ЗОШ № 1 та ЗОШ № Т.Через декілька хвилин їх кількість перевершила два десятки. Мокрі від дощу юнаки та дівчата горіли бажанням продемонструвати свою вправність володіння зброєю та влучність у стрільбі.

Змагання розпочалися раніше запланованого часу. У короткому вітальному слові Юрій Черкашин розповів про історію становлення стрілецького руху в Галичині та Бориславі, після чого розпочато теоретичне навчання та практичні стрільби із пневматичної зброї. Новачки оволодівали навиками володіння стрілецькою зброєю, утримуючи гвинтівки на спеціальних опорних мішках, бувалі змагалися у спортивній стрільбі. За два дні більш як 120 учасників - учнів усіх загальноосвітніх шкіл, спецшколи-інтернату, Бориславського професійного ліцею - впродовж чотирнадцяти годин опанували первинні навички стрільби та правила безпеки.

Своєрідною сенсацією змагань став п'ятирічний Андрій Вередин, якого привів батько - працівник Бориславської ЦБВО: і хлопчик влучними пострілами зумів влучити у мішень, та учень другого класу ЗОШ № 4 Євген Вагіла, який продемонстрував цілком пристойну стрільбу. Значну активність та наполегливість в оволодінні стрілецькою справою виявили дівчата-семикласниці ЗОШ № 7 Ірина Дейнега, Ірина Карпінець, Яна Шаленко, Марта Говіщак, Марія Гадубяк та юнаки - Вадик Гінько, Роман Маричак, учні ЗОШ N° 8 Ростислав Бегей та Богдан Завойський, ЗОШ № 4 - Дмитро Гадьо, ЗОШ № 1 - Максим Карлов, ЗОШ № 5 — брати Назар та Олег Лаврики, учень Бориславського професійного ліцею Олег Попель.

Учасники стрілецького турніру змагалися у комплексній стрільбі по мішені та стрільбі по падаючих мішенях. Більшість учасників виявила досить пристойне вміння володіти зброєю, а переможцями турніру стали у віковій категорії до восьмого класу - Ольга Ілюк, восьмикласниця ЗОШ № 4, друге місце виборов Руслан Юзефович, семикласник ЗОШ № 1. Третє місце поділили між собою Іванна Ревкевич, учениця спецшколи-інтернату, та Орест Бурин, восьмикласник із ЗОШ № 3.

У віковій категорії серед учнів 9-11 класів перемогу здобув Марко Аугустин, учень 9-го класу ЗОШ № 5, на другому місці - Владислава Косик, учениця 9-го класу ЗОШ № 7. Третє місце зумів вибороти вже ветеран стрілецьких шкільних змагань Ростислав Кушнір, учень 11-го класу ЗОШ № 8.

Назар Папка, член ВО «Свобода», газета «Нафтовик Борислава»

Ігор Курус: «Я не є і не буду представником Партії регіонів»

Хоча до офіційного початку виборчої кампанії залишився ще місяць, політичні пристрасті на Дрогобиччині киплять. Одним із реальних переможців перегонів уважають Ігоря Куруса, інтерв’ю з яким ми пропонуємо Вашій увазі.

- Дрогобиччиною ширяться чутки, що Михайло Сендак є технічним кандидатом, аби відібрати голоси в Михайла Задорожного, а Ви насправді є представником Партії регіонів, який має перемогти на Дрогобицькому виборчому окрузі. Що Ви можете сказати з цього приводу?

- Спочатку розносили чутку, що я “тушка”. Але “тушка” - це та людина, яка за гроші або за посаду змінює свої політичні погляди. Я ж, навпаки, уже двічі відмовлявся від високих посад з політичних міркувань. Очевидно, що “тушка” до мене не клеїться. Тепер придумали нову версію брехні. Проте це абсурд. Я не є і не буду представником Партії регіонів. Я своїх політичних поглядів не змінюю, на відміну від моїх опонентів. Після офіційного старту виборчої кампанії зможемо повернутися до цього питання, проаналізувавши, які політичні партії та громадські лідери висловлять мені підтримку. Думаю, тоді коментарі будуть зайві.

- Якщо Комітет опору диктатурі зробить ставку на іншого кандидата, чи будете Ви балотуватися до Верховної Ради України?

- 8 червня у прямому ефірі телеканалу “ЗІК” я без жодних застережень підписав зобов‘язання претендента у кандидати в народні депутати України від Комітету опору диктатурі Львівщини. Серед іншого там є і умови зняття кандидатури з виборів.

- Що повинно трапитись, аби Ви підтримали іншого кандидата в народні депутати України по Дрогобицькому виборчому округу?

- Я сподіваюсь, що КОД буде діяти в рамках принципів, які оприлюднені.

- Якщо Вас оберуть чи не оберуть до парламенту, якою буде доля газети “Каменярі”? Чи виходитиме вона наступного року?

- Газета “Каменярі” вже має свого читача, а, отже, вона має майбутнє, незалежно від результатів виборів. Тижневик, на мою думку, успішно виконує свою місію - доносити до наших краян об’єктивну інформацію про суспільно-політичне, і не тільки, життя на Дрогобиччині.

Анатолій Власюк

Літо – пора прощ

Пасторально-місійний відділ УГКЦ та БФ «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької єпархії 22-23 червня провели підсумкову організаційну зустріч паломників, мігрантів та їхніх родин перед сьомою Міжнародною пішою прощею родин мігрантів із Самбора у Зарваницю, яка відбудеться з 3 по 12 серпня. Завершенням зустрічі стала Єпархіальна нічна піша проща родин мігрантів та всіх охочих до Чудотворної ікони Грушівської Богородиці. Щороку перед прощею такі організаційні зустрічі проводяться з метою детального опрацювання ділянок служіння та призначення відповідальних за кожен із напрямів. Організаторами було представлено маршрут, який щороку змінюється. Цьогоріч проща пройде землями Івано-Франківщини, кілометраж якої складе 250 км. Зустріч провів о. Ігор Козанкевич, директор БФ «Карітас» СДЄ. У перший день присутні розважили над темою, яка обрана як стратегія розвитку УГКЦ до 2020 року: «Жива парохія – місце зустрічі Христа». Розпрацювали методи та шляхи представлення цієї теми в групах на цьогорічній Міжнародній пішій прощі родин мігрантів Самбір-Зарваниця. Наступного дня детально обговорили обсяг завдань та призначили відповідальних.

Вперше цього року на завершення прощі у Зарваниці, 11 серпня, відбудеться Фестиваль творчості мігрантів. Його особливістю є те, що до участі у фестивалі запрошено українців, які працюють за кордоном. «Вони представлятимуть країни, в яких перебувають, ділитимуться своїм досвідом життя там. Це сприятиме певній єдності між українцями, розсіяними по світі, а також є доброю можливістю розширити та поглибити пізнання світу», – зазначає п. Оксана Пронюк, організатор фестивалю. У Зарваниці постане пам’ятник заробітчанам, а «тому ми хочемо, щоби Зарваниця стала місцем зустрічі мігрантів та їхніх родин», – говорить п. Оксана. А завершенням зустрічі стала нічна піша проща, участь у якій взяло близько 150 осіб, які представляли Львівську, Івано-Франківську області, а також м. Київ.

А вже з 23 на 24 червня відбулася Єпархіальна нічна піша проща родин мігрантів та всіх бажаючих з Дрогобича у Грушів. Участь у прощі взяло близько 150 осіб, які представляли Львівську, Івано-Франківську області, а також м. Київ. Організатори прощі: Пасторально-місійний відділ УГКЦ, Референтура у справах мігрантів та іммігрантів Самбірсько-Дрогобицької єпархії та БФ «Карітас» СДЄ.

Проща розпочалася у Катедральному храмі Пресвятої Трійці Молебнем, який відслужив протосинкел Самбірсько-Дрогобицької єпархії, о. Григорій Комар, у співслужінні о. Василя Поточняка, виконавчого секретаря ПМВ УГКЦ, о. Ігоря Козанкевича, БФ «Карітас» СДЄ та о. Михайла Олійника.

 У своєму слові до паломників о. Григорій звернув увагу на те, що наше життя – це дорога, яку ми обираємо, а паломництво, за його словами, це дорога до справжнього життя і до нього «везе нас міцний човен, яким є Христова Церква», – підсумував протосинкел. Рівно ж, передав благословення та вітання усім паломникам від правлячого єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії, Ярослава Приріза.

Відтак молитовною ходою прочани вирушили до місцевих храмів: монастирський храм Петра і Павла, храм Преображення Господнього, Успення Пресвятої Богородиці, храм Покрови Пресвятої Богородиці.

Дзвонами зустрічали паломницький хід Дрогобицькі храми Преображення та Успіння. Адміністратор храму Преображення Господнього, о. Любомир Митник, торкнувся історії наших храмів та святинь. Зокрема, розповів прочанам про історію храму Преображення, який у радянські часи використовували як приміщення для танцювального клубу. Відтак провів паралелі зі сплюндруванням святого місця у с. Грушеві і запевнив, що «кожна святиня – це Божа справа, яку неможливо знищити, – вона воскресає», – підсумував священик і побажав паломникам у цій прощі також зустріти воскресіння, можливо, і своєї сплюндрованої душі.

Зауважимо, що у приміщенні храму Преображення Господнього, з благословення пароха, відбуваються щотижневі молитовні недільні зустрічі мігрантів та їхніх родин, своєрідні порадні, які, з ініціативи ПМВ УГКЦ, було створено цього року у Львівській та Івано-Франківській архиєпархіях.

Відтак прочанська колона вирушила у с. Грушів. Дорогою о. Василь коротко розповів про діяльність ПМВ, з ініціативи якого відбуваються також єпархіальні прощі на місцях. Поділився враженнями і представив статистику еміграції та ситуацію в Балканських, Балтійських країнах та в Ізраїлі.

На Балканах, які востаннє відвідували представники ПМВ, зокрема в Боснії і Герцеговині, проживає 4,5 тисяч українців. З 1890 по 1910 з Галичини туди виїхало понад 10 тисяч українців. Священик також зазначив, що там є кілька греко-католицьких священиків, але люди про них навіть не знають. На даний час є 15 українських громад і 6 парохій. Примітно те, що українські блаженні служили у Боснії, зокрема блаженний Омелян Ковч. У селищі Кам’яниця перебував у монастирі блаженний Климентій Шептицький та блаженний Леонід Фьодоров. У Сербії проживає 21 тисяча українців. Незважаючи на певні конфесійні труднощі, там все ж є наші монастирі, зокрема в Руському Перестулі є монастир Сестер-служебниць, у містечку Хула – монастир Василіян та інші громади. У Хорватії близько 2 тисяч українців. Є Провінційний дім сестер-василіянок, сестер-служебниць. Священик також відзначив, що багато українських дівчат посвячуються на монаше служіння саме на Балканах. Подібна ситуація і у сестер-василіянок.

Ситуація Балтійських країн теж має свою специфіку. В Естонії, наприклад, проживає 21 тисяча українців, є українська Церква в Талліні. «Але є й випадки, де, наприклад, в одній із громад на 100 км немає католицької Церкви, бо це, практично, «протестантський світ», – зауважує о. Василь і додає, що «нам доводиться просити протестантів надати приміщення під нашу Церкву». У Латвії на даний час живе 55 тисяч українців. Є 2-3 українські громади, однак «загальна ситуація невтішна», – говорить о. Василь. У Литві проживає 28 тисяч українців. Є монастир отців Василіян, також дуже багато колишніх українських церков, семінарій, монастирів. Це пов’язано з тривалим перебуванням київського митрополита у Вільнюсі. «Вільнюс дуже тісно пов'язаний з Україною, – говорить о. Василь, – там є дві пам’ятні таблиці Тарасу Шевченку».

В Ізраїлі є дві українських громади і їхнє життя там розвивається. «У Галилеї, в Хайфі, є священик, котрий живе неподалік від храму, де щонеділі служить Літургію. В останню неділю місяця вони роблять прощі до святих місць. Мелхітська Греко-Католицька Церква надала приміщення, де ми можемо молитися», – зазначає о. Василь. В Тель-Авіві теж є Мелхітська Греко-Католицька Церква, де богослужіння відбуваються в суботу.

Цьогоріч на запрошення УГКЦ митрополити Хайфи, Галилеї приїдуть на Всеукраїнську прощу до Зарваниці, яка відбудеться 14, 15 липня. «Це буде перша їхня зустріч з Україною і загалом слов’янськими країнами», – повідомив священик.

Завершилася проща Божественною Літургією у Грушівському храмі, яку очолив о. Василь у співслужінні о. Ігоря. Напутнім словом паломникам було побажання в контексті проповіді завжди прагнути до того, щоб наш погляд був «відкритим і чистим».

Іванна Рижан

 



Обновлен 10 июл 2012. Создан 25 июн 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником