Трускавецький вісник № 73 (452) від 5 липня 2012 р.

 

Трускавецький вісник № 73 (452) від 5 липня 2012 р.

05.07.2012



 

У номері: Український Трускавець – за українську мову; Цілими днями без води; Відкритий лист Миколи Гука; Як Руслан Козир хотів «вимазати» з книжки Лева Грицака; Інтерв’ю з Раїсою Іванченко; В Дрогобичі утворили страйковий комітет; Екологічна фішка «Карпат».

Новини Трускавця та регіону

Цілими днями без води

Сьогодні, 5 липня, Трускавець знову цілий день без води. Не вперше і не востаннє. Вода буде аж завтра зранку. Може. В зв’язку з ремонтом водогону «Гірне – Дрогобич» водопостачання припинене на півтора доби. У Дрогобичі про це попереджають заздалегідь через ЗМІ, в тому числі через газету «Галицька зоря». У нас, в Трускавці, в жовтні 2011 мер Руслан Козир відзвітував про те, що у місті вже є цілоденне водопостачання. Тож навіщо людям говорити про те, що вода за графіком і що є постійні зриви цього графіку. В спекотні +35 градусів нема води ні їсти зварити, ні помитися, ні просто освіжитися, не кажучи вже про душ чи ванну. Тож за цілоденне водопостачання у Трускавці від вдячних мешканців: «Слава Руславовичу – в натурє слава!». Та він нас не чує, бо у відпустці там, де вода точно є.

А якщо комусь щось не подобається, той сам має подбати про свою економічну, енергетичну та водну безпеку і купити у фірмі мера котел для автономного, бойлер та бак запасу води…

Як Руслан Козир хотів «вимазати» з книжки Лева Грицака

Цікава історія трапилася днями. Літописець В’ячеслав, історик, який свого часу написав книгу «Трускавець – володар живої води», готує наступну книгу, присвячену трускавецьким мінеральним водам. Для її видання він звернувся з проханням по спонсорську допомогу до різних людей. У тому числі й до Лева Грицака, генерального директора ГКК «Карпати». Той, звісно ж, не відмовив. Коли ж пан В’ячеслав звернувся до мера Трускавця Руслана Козира, той пообіцяв дати гроші тільки за однієї умови – що в списку жертводавців для видання книги не буде Лева Грицака.

Не ображайтеся, пане Козир, що ми публікуємо цей факт для широкого загалу, але, на нашу думку, такий вчинок – це досить підло та цинічно як на мера такого гонорового міста. А ще розміщуємо цю інформацію з огляду на сказане самим паном Козиром на його останній прес-конференції: «Мене можете критикувати, але тільки не пишіть нічого поганого про місто». Про місто дійсно нічого поганого не можемо писати, адже воно – прекрасне і люди в ньому чудові. Та тільки чому нам так не пощастило, що маємо міським головою таку людину?

В Стародавньому Римі був звичай вимазувати із записів згадки про найбільш ненависних імператорів. Ті ж, хто вписав своє ім’я золотими літерами в історію, зазнавали великої слави. Лев Грицак – творець історії Трускавця початку третього тисячоліття, про нього нагадують нові прекрасні будівлі та відремонтовані вулиці, кільцеві розв’язки на Стебницькій та Дрогобицькій, бурхливий розвиток курорту, який тепер, звісно ж, пригальмувався. Таким чином Лев Грицак вже ввійшов в історію.

Що зробив Козир? А нічого. Не треба буде його вимазувати з книг, бо навряд чи він там буде вписаний золотими літерами. Хіба що на полях, або як приклад, якого мера не варто обирати.

Ігор Курус викриває логіку ворогів України

Ігор Курус з-під стін Українського дому повідомив, що демократичні сили України зараз намагаються виробити спільний план для нейтралізації прийнятого вчора закону про мови. Зараз під стінами Українського дому пікетувальники сподіваються, що Литвин таки не підпише цей антиукраїнський закон.

 Проте мешканці Дрогобиччини, котрим не байдужа доля України, повинні бути готовими до виїзду на Київ. Звертайтеся до редакції тижневика «Каменярі» або за телефоном (244) 2-01-13. Готових боротися за те, щоб від нас не відібрали душу народу, ми забезпечимо автобусом для участі в масових акціях протесту у столиці.

"Я сподівався, що регіони прийняли закон у першому читанні для того, щоб задобрити свій електорат перед виборами і далі не підуть на протистояння. Одначе, те що сталося вчора показує, що Росія вирішила показати, хто в домі господар і вимагає у своїх сатрапів ухвалити закон в цілому. Очевидно, що це геополітична акція. Після успішного Євро-2012 має бути скандал - така логіка ворогів України", - заявив Ігор Курус.

Власна інформація

 

В Дрогобичі утворено Страйковий комітет

Вчора, 4 липня 2012 року, в Дрогобичі представники громадськості, політичних партій, депутатського корпусу утворили Страйковий комітет Дрогобича. Координатором одноголосно обрано Святослава Сурму.

Страйком оголосив про несприйняття закону про мови, який розділяє країну та руйнує засади її державності, та про передстрайкову готовність Дрогобича. На першому засіданні обговорили координацію дій громадських і політичних організацій у акціях протесту і непокори. Також на засіданні йшлося про спільну діяльність міської ради і страйкарів, яку мають започаткувати на сьогоднішній позачерговій сесії міської ради. В проекті рішення що пропонується сьогодні розглянути передбачається виділення приміщення для страйкому в Ратуші, матеріальна допомога акціям протесту дрогобичан як в нашому місті, так і в Києві.

Від сьогодні і щодня біля сцени на площі Ринок з 19 до 20 години працюватиме інформаційний майданчик Страйкому. В цю годину щодня мешканці міста зможуть почути найсвіжішу інформацію від страйкового комітету, виступи активістів, новини.

www.drohobych.com.ua

 

У Бориславі підтримують створення страйкового комітету для захисту української мови

Депутати Бориславської міської ради підтримали прийняті рішення та звернення Львівської обласної ради щодо ситуації, що склалася у зв’язку з прийняттям Верховною радою України Закону України «Про засади державної мовної політики». Таке рішення прийнято сьогодні, 5 липня, на позачерговій сесії Бориславської міської ради шостого демократичного скликання.

Зокрема, у рішенні засуджується прийнятий Верховною Радою України 3 липня закон України «Про засади державної мовної політики» як антиукраїнський, спрямований на руйнування української держави, та незаконні дії депутатів Верховної Ради під час прийняття цього Закону.

Окремим пунктом в цьому рішенні йдеться про те, що підтримується створення страйкового комітету як форми самоорганізації для захисту української мови, прав громадян на території міста Борислава. Депутати звертаються до громади міста Борислава з проханням дотримуватись міжнаціональної та мовної толерантності.

www.zik.ua

 

Матолич намагався потрапити у приміщення ЛОР – "Свобода"

Сьогодні, близько 14.00, перший заступник голови Львівської ОДА Богдан Матолич у супроводі правоохоронців з оперативною відеокамерою намагався потрапити в приміщення обласної ради. Про це інформує прес-служба Львівської обласної організації ВО «Свобода».

Його зупинили депутати Львівської облради, які постійно чергують при вході. Депутат Ірина Сех запропонувала Богданові Матоличу написати заяву до Президента, в якій висловити своє ставлення до подій 3 липня у Верховній Раді та вимагати не підписувати мовний закон. Посадовець ЛОДА відмовився це зробити.

За інформацією депутатів обласної ради, Богдан Матолич звернувся зі скаргою на дії пікетувальників у правоохоронні органи. Сьогодні впродовж дня всі події довкола обласної ради знімають дві оперативні камери.

www.vgolos.com.ua

Заява голови Львівської обласної державної адміністрації Михайла Костюка

 

 

/Прошу Бога про укріплення єдності українського народу та цілісності нашої держави/

 Свій мовний вибір я зробив, увібравши його з молоком матері. Впродовж усього свого життя я і моя родина є відданими носіями рідної мови. Це свята і непохитна цінність.

Прошу замислитись над тим, як нині кожен з нас шанує і плекає цю цінність. Чи все ми зробили для того, щоб наша рідна мова стала мовою всіх українців, щоб вона єднала нас усіх та достойно утверджувалася серед мов інших народів?

В цей непростий час – коли нація проходить чергове випробування – найбільшою цінністю є її безумовна єдність. Прошу Бога про укріплення єдності українського народу та цілісності нашої держави.

Тому закликаю всіх громадян краю до взаємоповаги і толерантності.

Шановні краяни! Переконаний, що рівень Вашої толерантності має бути рівним до гідності рідної мови.

Перебуваючи у відрядженні, маю велику надію на те, що моє слово буде почутим.

Михайло Костюк, прес-служба Львівської ОДА

Подяка

Хочу подякувати начальнику охорони магазину "Сільпо" міста Дрогобич Швабовичу Ігорю Франковичу за повернутий загублений мною гаманець. В загубленому мною в магазині гаманці була чимала - як для людини, основний дохід якої пенсія - сума грошей, поверненню яких я дуже зраділа. Але ще більше задоволення принесло мені підтвердження моєї віри в те, що світ не без добрих і чесних людей, що крім злодіїв, здирників, хапуг і аферистів, якими кишить наше суспільство, є ще чесні, добросовісні і порядні люди, як Швабович Ігор Федорович, які своїми поступками облагороджують світ навколо себе. Щиросердечне спасибі цьому чоловікові.

З повагою, О. Василишин

У Дрогобичі міліція закликала адміністраторів розважальних закладів обмежувати вхід для неповнолітніх

У місті Дрогобичі міліція проводить профілактичні заходи, спрямовані на боротьбу з правопорушеннями, вчиненими неповнолітніми або щодо них. Одним із таких заходів стали відпрацювання місць концентрації неповнолітніх та молоді - кафе, барів, інших розважальних закладів - для встановлення дотримання адміністраціями вказаних закладів обмежень щодо відвідування їх неповнолітніми.

Під час вказаного вище відпрацювання, правоохоронці проведено бесіду з власниками розважальних закладів, а також вжили заходів щодо виявлення та розповсюдження серед підлітків алкогольних напоїв, наркотичних та психотропних речовин.

Під час проведення профілактичних заходів з початку 2012 року працівниками відділення кримінальної міліції у справах дітей Дрогобицького міського відділу притягнуто 4 осіб за статтею 156 ч. 2 кодексу України «Про адміністративні правопорушення», які порушили правила продажу неповнолітнім алкогольним, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів. На підприємців направлено подання в обласну державну податкову інспекцію на позбавлення ліцензії роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами.

Зазначимо, що з метою обговорення питань щодо порушень, скоєних неповнолітніми чи щодо них, днями у Дрогобичі відбулася робоча зустріч із залученням представників місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, співробітників Дрогобицького міського відділу міліції. На зустрічі були присутні начальник відділення кримінальної міліції у справах дітей капітан міліції Михайло Студент та заступник начальника сектору дільничних інспекторів міліції Дрогобицького міського відділу Анатолій Гурій, а також директор Дрогобицького міського центру соціальної служби сім’ї дітей і молоді Оксана Матчишин, начальник відділу служби у справах дітей Дрогобицької міської ради Орест Лобик.

Крім того, під час проведення профілактичних заходів дільничні інспектори Дрогобицького міського відділу міліції з початку поточного року притягнули до відповідальності 664 особи за ознаками статті 173 (дрібне хуліганство), 198 осіб за ознаками статті 187 (порушення правил адміністративного нагляду) України про адміністративні правопорушення. Також за розпивання на вулиці спиртних напоїв виявлено 42 осіб, на яких складено протокол за статтею 178 (розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п’яному вигляді) адмінкодексу. З даними особами були проведені профілактичні бесіди, щоби надалі запобігати вчиненню злочинів та правопорушень. 

ВЗГ ГУ МВС України у Львівській області (за матеріалами Наталії Постойко, ВЗГ Дрогобицького МВ ГУМВСУ у Львівській області), www.milicia.lviv.ua

Відкритий лист Миколи Гука Віктору Януковичу

/Вважаю себе мобілізованим на війну за честь і гідність українського народу!/

Президенту України Януковичу В.Ф.

Пане Президенте!

Скоро на Ваш робочий стіл ляже проголосований Верховною радою України закон про мови, який ганьбить мій народ, принижує його честь та гідність, є останнім кільцем зашморгу імперського ланцюга знущань на шиї нашої багатостраждальної нації.

Я не прошу вас не підписувати цього закону, бо у своїй державі я не прохач, а господар. І це вам скажуть тисячі таких як я, хто відповідно до Конституції України, є єдиним джерелом влади в державі.

 Я не звертаюся до Вашого сумління – у ваших генах не тече ні краплини української крові, а отже вони вас не болять і не можуть збудити голосу предків та зрозуміти історичну вагу питання. Але наші гени, гени українців, гудуть в напрузі та очікуванні. Голос запорожців, голос гайдамаків, голос всіх, хто поліг за визволення українського народу від орд завойовників і заброд, стає голосом кожного з нас: не дамо спаплюжити своїх героїв і їхній великий чин! Україна для нас понад усе! І понад власне життя!

Це пане Президенте, ви мусите знати! І мусите затямити – ваш підпис під цим законом про мови стане точкою відліку моєї мобілізації на війну за честь і гідність українського народу.

Бажаю вам мудрості в прийнятті рішень на благо народу і землі, яким поклялися служити.

Громадянин України Микола Гук

Український Трускавець – за українську мову!

Події третього липня в українському парламенті збурили український народ. Мовний закон та те, яким чином він був ухвалений в українському парламенті, а також виступи Колєсніченка (назвав галицький діалект «відрижкою») та інших «діячів» спричинили до того, що народ почав повставати, висловлювати своє велике «фе» таким провокаціям. Звичайно ж, Галичина, Львівщина – в авангарді подій. Не стоїть осторонь і Трускавець. Тут у середу, 4 липня, на центральній площі Незалежності було проведено виїзну сесію-віче.

Година часу з 18 до 19, тридцять два депутати і десь вдвічі стільки ж небайдужих відпочивальників та трускавчан. Отже всього біля сотні осіб. Прикро.

Відкриває сесію секретар міськради Петро Шумин, помітно хвилюється. До виступу записалися депутати Ігор Пілько, Руслан Крамар, Богдан Габшій, Ігор Ластовецький, Сергій Мицик, Богдан Процишин, Галина Шиманська. Виступи гострі та актуальні, хоча не з усіма можна погодитися. Так, українська мова – єдина державна. Так, ми – її носії і ніхто нас не змусить перейти на чужу, читай російську. Так, Верховна Рада перейшла всілякі межі, прийнявши цей закон. Але чи варто цей момент використовувати для піару власного, топити когось та відбілювати себе? У Трускавці українська мова ніби не є під загрозою, але закон про мови не виконується і всередині бюветі з телевізора лунає російська, рекламуючи окремі послуги однієї із структур міста. Під час Дня міста на квітковій виставці теж виключно російською йшла реклама вже іншого санаторію. Один з трускавецьких санаторіїв в Інтернеті має веб-сторінку трьома мовами – російською, польською та англійською. Де ж українська? Де засоби впливу від міської ради? Чому питання чужомовних вивісок не вирішується роками? Рекламу з парку (україномовну) демонтувати – це ми з радістю, а от замінити рекламу в місті на українську – ні. Бо за цими російськомовними вивісками – поважні, «свої» люди…

Бізнес – нічого особистого. Навіть під час сесії не вимкнули східницький телевізор, а навіщо? Хай показує картинки. Звук, правда, тимчасово зняли. На час роботи сесії, на одну годину.

Та повернімося до віче. Окрім депутатів на сцену піднімаються поетеса Антоніна Листопад із Луганщини, голова МГО «Рада Старійшин» Борис Кривко, екс-депутат ТМР та колишній очільник РУХу Теодозій Сидір, станичний Братства вояків ОУН-УПА Роман Малярчин. Кожен виступ – про наболіле: мову, націю, державу, політичну ситуацію. Хто винен? Що робити? Старі питання без відповідей.

Небо хмарилося, спека спала та дощу не було, ні тим більше очікуваної грози. І в прямому, і в переносному значенні. Не було виступів жодного з трьох трускавецьких обласних депутатів. Не було мера Руслана Козира, який у відпустці. Було проголосоване рішення та звернення ТМР, текст якого подаємо нижче (редакція «Трускавецького вісника» щиро дякує депутатові ТМР Ігореві Пількові за наданий текст).

«Третього липня Партія регіонів, комуністи та Народна партія, незаконно проголосувавши проект Закону № 9073 «Про засади державної мовної політики», посягнули на душу нашого народу – мову.

З огляду на незаконність нібито прийнятого «законопроекту», Трускавецька міська рада, керуючись ст. 60 Конституції України, відмовляється його виконувати.

Керуючись п. 50 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначаємо єдиною мовою, якою користуються у своїй роботі Трускавецька міська рада, її виконавчі органи та яка використовується в офіційних оголошеннях, українську мову.

Вимагаємо від Президента України ветувати  цей «законопроект», а від Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України зупинити брутальний процес руйнування Української Держави.

Закликаємо депутатів Трускавецької міської ради VI демократичного скликання – членів Партії регіонів та Народної партії – вийти з лав партій-зрадниць.

Задля незалежної Української Держави мобілізуймося на безстрокові акції протесту.

Зберімося разом, аби засвідчити панування на власній землі..

Ми – нація, яка завжди знаходила сили на повстання у час найбільшої суспільної темряви. Ми прийняли виклик українофобів і неминуче їх поборемо.

Ставаймо на захист своєї мови, своєї держави, своєї свободи!

Врятуймо мову – мова врятує нас!».

Одноголосно проголосували за цей проект звернення та за рішення всі присутні депутати. Заспівали без музики разом з присутніми гімн України (техніка заїла, або ж це був спеціальний саботаж?). Розійшлися.

Та проблема від цього не вирішилася. Декларація своєї позиції – це добре, але не все. Депутат Крамар під час виступу зазначив, що приходить час, коли слова гімну  «душу й тіло ми положим за нашу свободу» ставлять нас перед вибором – а чи готові ми пожертвувати своїм власним життям, якщо буде потреба? Теодозій Сидір висловив жаль, що нема за кого голосувати, напевно, прийдеться обирати «Свободу». Бо там є такі люди як Фаріон. В інших виступах теперішню владу порівнювали зі стихійним лихом, депутат Процишин під час виступу вжив слова «покидьки», а депутат Пілько «клоуни». Та якими будуть дії після слів? XIX сесія ТМР показала, що зриву народу наразі нема. Байдужість більшості трускавчан явно не на користь у порівнянні з подіями 2004 року, зривом Помаранчевої революції.

«Вони нас тиснуть, випробовують на міцність», - було сказано в одному з виступів. А ми? Маємо таку владу, на яку заслуговуємо? І на рівні Трускавця, і на рівні України? Може й так.

…Боже, послухай благання, нищить недоля наш край, в єдності сила народу, Боже, нам єдність подай. Гарний гімн, та замість нього сьогодні краще заспівати «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!».

Володимир Ключак

Раїса Іванченко: «Українці здавна вміли успішно боротися за свою державу»

Вже понад десять років щоліта приїжджає в Трускавець письменниця, лауреат Національної премії ім. Шевченка, історик, науковець, професор Раїса Іванченко. І кожного разу спілкування з Раїсою Петрівною – це невичерпне джерело нової, цікавої, пізнавальної інформації, приклад невтомної праці на ниві дослідництва української історії та утвердження української державності. Причому різноплановість захоплень та талантів, легкість викладу та подання. Натхнення та небайдужість до справ загальнодержавних вже протягом десятків років Раїси Іванченко не перестає захоплювати та дивувати. Так, окрім історичних романів, монографій, наукових статей Раїса Іванченко є автором 25 пісень, серед них «Пісня про Трускавець». У 1996 році Раїса Петрівна як історик була сповнена гордості від запровадження гривні – національної валюти з такою багатою історією, тож з цієї нагоди народилася «Пісня про гривню», де є такі слова «Повернулась ти до нас з глибини віків, але, як раніше, тікаєш ти від бідняків»…

У Трускавці, на відпочинку та оздоровленні Раїса Іванченко навіть у понад 30-градусну спеку не перестає працювати. Коли я в середу, 4 липня, підійшла на домовлене місце в курортному парку на зустріч з письменницею, то побачила, що Раїса Петрівна … роздає оголошення-запрошення на мітинг на майдані Незалежності «Захисти рідну мову», як реакцію на прийняття у вівторок, 3 липня, Верховною Радою у другому читанні Закону «Про основи державної мовної політики», як у народі кажуть, «про мови».

- Раїсо Петрівно, 6 липня в територіальному центрі обслуговування пенсіонерів зустріч з Вами матиме назву «Трускавець – серце моє». Найперше розкажіть, чим припав Вам так до серця Трускавець, і які зміни Ви помітили за рік з минулих відвідин курорту?

- У Трускавці я вже понад десять років проводжу весь свій вільний час. Я сюди приїжджаю, дихаю свіжим гірським повітрям і оздоровлююся тілом та душею. У мене тут навіть тиск стабілізується, гіпертонія проходить.

Та, на жаль, бачу, що все менше в Трускавці залишається зелені та старовинних віл – таких чудових історичних теремків. Вирубуються дерева, голубі ялинки, які були ще минулого року. Забудова, торгові точки буквально наступають на площу, на курортний парк…

Сумно вражає елементарна непродуманість, недопрацьованість міської інфраструктури та сфери послуг. Важко знайти таблички з назвами вулиць. А на автовокзалі треба довго допитуватися куди цього разу їде «двійка» - на Стебницьке кільце чи на пошту. Бачила, як жінки з величезними валізами спершу півгодини залазили в маршрутку, потім водій на запитання, чи їде він до санаторіїв «Алмаз», «Рубін», їм таки сказав, що він на кільце, і жінки півгодини вибиралися з транспорту… Невже важко це якось впорядкувати табличками чи окремими зупинками?

- Раїсо Петрівно, впевнена, що в Києві Ви плідно весь цей рік працювали. Поділитесь, над чим?

- У Києві відчуваються спроби денаціоналізації українського суспільства, ліквідували Науковий інститут українознавства, в кіосках важко знайти українську газету… Та я закінчила свою 25-літню війну за відродження імені Драгоманова. В американській газеті «Нова газета» (Нью-Йорк) надрукували мою статтю «Апостол правди і науки» в лютому місяці. А дещо пізніше в Філадельфії в газеті «Америка» у двох номерах вийшла моя праця «Драгоманов сьогодні». Мене подали на нагородження орденом «За заслуги» І ступеню, але ще не дали. Нічого, держава не хоче визнавати, зате наукова громадськість світу визнала…

- А чим живе, переймається Раїса Іванченко сьогодні?

- Зараз хочу добитись видання історичних надбань репресованого історика Михайла Брайчевського – реабілітувати історика та нашу історію. Подала заявку на проведення круглих столів, написала статтю «Історичні віхи української державності». Вслід за Брайчевським нагадую там, що Київська Русь звільнилася від монголо-татарського іга у 1320, за іншими даними 1322 році – була так звана битва під Ірпінню. А Московія ще за Івана Грозного платила данину орді. Тобто цього року ми могли б святкувати 690 років звільнення від монголо-татарського загарбання. Я хотіла показати, що українці здавна вміли боротися за свою державність, були успішними.

- А що думаєте з приводу вчорашнього «мовного» законопроекту?

- З часів Римської імперії відомо: чия мова, того й держава. Далі коментувати недоцільно. За роки радянської влади Голодоморами та війнами знищено 40 мільйонів українців. Але я вірю у світле майбутнє України. Бо, як писав Павло Тичина: «Я єсть народ, в якого правди сила Ніким звойована ще не була. Яка чума мене, яка біда косила, А сила знову розцвіла».

Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір’я»

P.S. Зустріч Раїси Іванченко з трускавчанами відбудеться у п’ятницю, 6 липня, в 11.00 у тер центрі.

 

Подарунок Януковичу

Кожний день народження – репетиція похорону: море квітів – і жодного поганого слова про покійника (даруйте, іменинника).

Дев’ятого липня Януковичу виповниться 62 роки. Будуть подарунки, те ж море квітів, гарні слова. В добрі радянські часи іменинник вже би був на заслуженому відпочинку, бавив би внуків, а так доводиться жити в постійному страху за власне життя і перебувати мало не в цілодобових стресах. Чи вартує так жити і чи в цьому призначення, дане Януковичу Богом?

Рідна Партія регіонів теж піднесла йому своєрідний подарунок – закон Ківалова-Колісниченка. Це як валіза, яку не хочеться кидати, але важко нести. Вже скоро Янукович незлим, тихим словом згадає Азарова, який переконував його, що саме цей закон допоможе Партії регіонів виграти парламентські вибори.

Можна сказати, що саме з цього закону в Україні почав реалізовуватися стратегічний план Путіна щодо Євразійського союзу. Не даремно в Києві за день до прийняття документу побував Сергій Іванов, голова адміністрації російського президента, його бойовий соратник по КГБ-ФСБ. Мабуть, маємо справу з успішно проведеною росіянами спец-операцією, яку блискуче виконали українські агенти Кремля. Комусь дуже муляв відносний успіх України під час проведення чемпіонату Європи з футболу. Треба було це позитивне враження нівелювати.

І тут слід укотре говорити про яловість опозиції, лідери якої обіцяли, що не допустять, аби цей закон прийняли. Але як і в першому випадку, коли вони буцімто проґавили прийняття закону, так і тепер, доводиться сумніватися в їхній щирості. Я далекий від думки звинувачувати опозицію в зраді, але вже багато разів спостерігаємо цікавий факт: те, що вигідно владі, автоматично стає вигідним опозиції. Ніби влада й опозиція діють в унісон. А, може, так воно і є насправді?

Звичайно, подібні вибрики Партії регіонів, як це хамське і зухвале прийняття мовного закону, з порушенням не лише регламенту, а насамперед людської порядності, - звичайно, це розділяє країну. Звужується використання української мови, коли мільйони людей можуть її й не знати, зрозумівши з часом, що їх банально підставили, прокладається шлях до визнання російської мови другою офіційною. Причому йдеться не про захист людей (чого лукавити? – насамперед російськомовних), а про політичні технології, які дозволять партіям – провладним і опозиційним – зміцнити позиції. Кожний хоче надурити опонента, роблячи з нього ворога, використовуючи електорат як гарматне м’ясо в своїх махінаціях.

Якщо вірити Колісниченку, Янукович хотів саме такого подарунку. Це на людях він може грати роль Гаранта Конституції, але ж усі чудово розуміють, на чиєму боці симпатії президента. На жаль, Янукович так і не став президентом усієї України. Боюсь, що вже не стане, бо не зумів спротивитися цьому закону, люб’язно підсунутому йому близькими по духу людьми. Можна нагинати Україну, але без довіри абсолютної більшості людей неможливо проводити будь-які реформи, а лише імітувати їх.

Не заздрю Януковичу, який на свій день народження отримав такий подарунок…

Анатолій Власюк

 

«Східниця-трофі-2012»: відлуння фестивалю

З 22 по 24 червня у селищі-оздоровниці відбувалося свято «Східниця-трофі-2012», під час якого гості з різних регіонів країни змагались на своїх спеціально обладнаних позашляховиках та потужних квадрациклах.

Усе дійство відбувалось неподалік гори Каменистиці та в околицях Східниці. Спонсорами заходу виступили готелі «Санта-Марія» та «Респект», будівельна фірма «Здоров'я» (в особі Романа Пашка), а також інші суб'єкти підприємницької діяльності селища. Організатори свята - Олег Жук (східничанин, фактично ініціатор свята) та його родина (син Ігор розробив логотип «Східниця-трофі-2012», а дружина Світлана розробляла медалі для переможців змагань). Свято відбувалося за підтримки селищного голови Івана Піляка та інших членів селищної ради Східниці, а також за допомоги Міжнародної регіональної поліції (екологи) та львівського офф-роуд клубу «LVIV 4x4». Активну участь в організації брали Володимир Ячинич та Роман Чайка, а ведучими свята були Наталія Недосєко та Павло Шкумбатюк. Нова «Перша Бориславська приватна броварня» забезпечила святкування прохолодним та смачним квасом та пивом до шашликів.

Для проведення дійства східничани розробили спеціальну трасу для змагань, а також надали місце на розміщення табору (кемпінгу) для гостей - учасників свята, біля якого змонтували сцену, відпочинкову зону та під'їзд для паркування авто. Призові місця у «Східниця-трофі-2012» вибороли брати Мар'ян та Ігор Дубиняк (хлопці зі Львова, члени офф-роуд клубу «LVIV 4x4»), Рубен Петросян та Володимир Чернега (Ужгород), Віктор Дісен, Ярослав Правосудов та Петро Гану шевський, Жура Напанашвілі (схід України), Дмитро Черняков, Ілона Царик, Денис та Тарас Педани (екіпаж зі Східниці),  Володимир та та Сергій Чапраки (хлопці з Тернополя), Петро Сколов (Львів), Віталій Попадинець та Ігор Коваль (хлопці з Трускавця). Найкращими у їзді на квадрациклах стали Олег Войтович, Богдан Кукуріка та Сергій Чернецький.

Розважали гостей та глядачів своїми веселими піснями «Бориславські батяри», які драйвово грали на своїх музичних інструментах справді живу музику та тішили всіх своїми

барвистими голосами. Будемо надіятись, що заходи такого рівня відбуватимуться у Східниці ще частіше, бо вони приносять чимало емоцій та приємних вражень! Також не варто засмучуватися, що це святе минуло, адже «Східницьке літо» тільки-но розпочалося...

Олеся Мельничок, студентка факультету журналістики Львівського Національного університету ім. Івана Франка, газета «Нафтовик Борислава»

Ту стань і сплати мито за дрогобицьку сіль

...Під час пожежі у місто (Бич - О. Г.) вдерлись татари. Так було знищене місто. Крім взятої здобичі, самі мешканці загинули в січі, за винятком горстки бранців і деяких втікачів, які дали початок Дрогобичу (Другому Бичу). Після цього Шолудивий Буняк осів у бердському палаці в Уричі...

Іван Вагилевич, «Берди в Уричі»

Либонь, дехто з дрогобичан, а тим паче з випадкових приїжджих задається питанням: «Як це загадкова далеко не близька за лісами і горами древньоруська фортеця Тустань поділилася назвою із дрогобицьким готельним комплексом?» А й справді, чи є якийсь зв’язок між цією фортецею і містом Дрогобичем?

Виявляється є, і навіть вельми тісний. Про що свідчить найперше стародавня легенда.

Один із членів славнозвісної «Руської Трійці», пристрасний мандрівник і романтик Іван Вагилевич (1811 -1866) залишив нам цікавий нарис «Берди в Уричі», де крім вперше висловленої ним гіпотези про рукотворність берд (скель) біля Урича та їх колишнє оборонне значення як фортеці, ще й залучив зібрані ним у навколишніх селах легенди й перекази про них. Наприклад, історію кам'яної пам'ятки він намагається пов'язати із легендою про плем'я велетів і народними переказами про напади на Підкарпаття монголо-татарського (а насправді половецького) хана Буняка. Ось як подає І. Вагилевич один з переказів: «…Коли татари на чолі з отим страшним напівдемоном Шолудивим Буняком... зайняли Галицько-Волинське князівство і підступили під місто Бич над рікою Тисьменицею, його міщани закрились в місті і, надіючись на міцність оборонних валів, на справність свого озброєння і запаси живності, виявили спротив ворогові. Так тривало деякий час, поки Ш. Буняк не вдався до такого підступу. Зробивши вигляд ніби хоче з бичанами вступити у переговори, переказав через своїх послів, що відступить від міста,  коли дістане від них невелику данину у вигляді одного голуба і горобця від кожного будинку. Бичани погодились, але коли принесли голубів і горобців, Буняк казав попричіпати під їхні крила губку, запалену і обвинену сірчаними нитками, від чого зайнялась пожежа в місті. Під час пожежі в місто вдерлись татари. Так було знищене місто. Крім взятої здобичі самі мешканці загинули в січі за винятком горстки бранців і деяких втікачів, які дали початок Дрогобичу (Другому Бичу). Після цього Шолудивий Буняк осів у бердському палаці в Уричі...»

А тепер достовірна історія...

Назва «Тустань», на думку мовознавців, з'явилася від вислову «Ту стань і заплати мито». Дійсно, згідно люстрації Дрогобицької жупи дорогою, яка з'єднувала Східну і Західну Бойківщини, за стародавнім звичаєм «возили різні купецькі товари», зокрема сіль, «гнали худобу задля великих пасовищ між горами над рікою Стрий до Сяноцької землі, оминаючи Дрогобич». У княжі часи цю дорогу не тільки контролювали і обслуговували митниці, але й захищала наскельна фортеця Тустань IX - початку XIV ст., яка з розвитком солеварної промисловості на Дрогобичині стала підпорядкованою  Дрогобицькій жупі, позаяк у Дрогобичі в ті часи варили сіль на продаж.

Отже, Тустань відігравала велику роль у торговельних зв'язках з Європою, а також була могутнім оборонним об'єктом. Зараз вона виглядає, як частина гряди ямнецьких пісковиків, а колись зубчасті скелі поєднували потужні дерев'яні стіни. Зсередини стіни укріплювали камінням, а ззовні їх покривали двадцятисантиметровим шаром глини, тому проти них були безсилі тодішні потужні стінобитні машини та грецький вогонь, її не    наважився брати штурмом навіть могутній хан Батий із своїм 60-тисячним військом, який у 1240 році зруйнував Київ і пішов на Центральну Європу. І все ж Тустань спалив у 1340 році польський король Казимир Великий, мабуть, з допомогою зради, поскільки військова техніка Європи таких неприступних бастіонів не знала.

Хто тільки - в т. ч. великих і славних - не побував тут та не любувався величним склепінням грізних скал та красотою навколишньої природи. Побував тут і навіть двічі - у ранній юності з гімназистами та під час студентської мандрівки, організованої ним літом 1884 року, наш невтомний Каменяр та мандрівник - Іван Франко.

Побували в цьому чарівному куточку карпатської екзотики і ми завдяки добрій волі милої східничанки, менеджера трускавецької фірми «Перлина-тур» Дубленич Марії разом з екскурсією трускавецьких курортників, яку дуже цікаво провів екскурсовод, кандидат історичних наук Микола Гладкий по маршруту Трускавець - Борислав - Східниця - Урич.

Стоїмо ми серед цих скелястих велетів, німих свідків нашої давньої славної історії, і мимоволі сповняє гордість за наших мудрих предків. А ще хвилює ота природня гармонія громади скель і лісистих гір, і глибоких проваль, і буйної зелені, і сяйва щедрого сонечка, і сліди прадавніх звитяг древніх бойків. Скільки тої славної нашої історії відкрилось уже за роки незалежності України! За радянських часів побував я тут   три рази: у студентські роки, водив учнів два рази — та все до «скал Довбуша». Був сам   невігласом, поза як вся історія крутилась тільки навколо «Великої Жовтневої революції».

А тут ми нині побачили так багато цікавого. От там на горі Острий Камінь видніє отвір двометрової печери — скарбниці, а потім ще один більший. Це вже криниця тридцятиметрової глибини. Цю криницю прорубали у камені древні воїни Тустані, щоб витримувати довготривалу облогу. З цієї криниці — за словами екскурсовода - набирали у воду до цистерни дев'ятиметрової глибини. Щоб вода залишалась свіжою, дно цистерни викладали поперемінно кількома шарами хвої та піску. Пізніше в неї почали вкидати непотрібні речі - одвірки, віконні рами, посуд. В середині було мало кисню, і тому все це чудово збереглося до наших днів. Тепер ці речі експонуються у музеї с. Урич. Тут також демонструються вельми цікава ручна зброя — арбалет. Це поєднання лука і ножа з прикладом та спусковим механізмом. Арбалетна стріла пробивала коня навиліт з відстані 200 метрів, її не стримував жоден панцир.

І ще одна цікавинка... Виявляється, що історичною пам'яткою скелі Урича стали набагато раніше, ніж на них збудували унікальну фортецю. На висоті 18-23 м деякі із скель прикрашають солярні знаки, датовані кінцем II тисячоліття до н. е. Це культові символи, видовбані у вигляді округлих кілець діаметром до 50 см., пласкі круги, які відбивали світло і були видимі здалека. Такі самі знаки трапляються у Південних Балканах, що свідчить про спорідненість наших стародавніх цивілізацій.

В останні роки стає вже традицією щорічне проведення фестивалів української середньовічної культури, музики, обрядів та ремесел під назвою «Ту-Стань» у с. Урич Сколівського району.

Традиція варта пошани, позаяк переслідує не тільки розважальну мету, а й пізнавальну та патріотичну. Всіх учасників фестивалю, приїжджих з різних куточків України і навіть сусідніх країн вона черговий раз дивує і переконує, що історія наших   предків з давніх-давен була багата на славні подвиги і мудру та відчайдушну оборону рідної землі. Вони ні за які великі гроші вперто і навіть ціною свого життя не хотіли бути у ролі рабів чужих зайд. Ця старовинна фортеця – тому свідок. І пам’ять про це нехай вчить нас також бути мудрими та обережними. І кордони наші нехай будуть такою ж неприступною фортецею для сучасних ненаситних завойовників.

Орест Гаврилів, член НСЖУ

Екологічна «фішка» «Карпат»

 

 

Конкурентне середовище змушує шукати нові шляхи менеджменту та маркетингу. Коли клієнт має можливість вибирати, він віддає перевагу кращому, якіснішому та доступному в ціні продукту. І оскільки Трускавець позиціонується не лише як туристичний відпочинковий центр, а в першу чергу як місто здоров’я, то і їдуть сюди люди переважно в надії поправити, відновити те, чого не купиш за ніякі гроші, себто, те ж здоров’я.

Готельно-курортний комплекс «Карпати» – одна із багатьох трускавецьких оздоровниць. Тут завжди є відпочивальники – приїхавши один раз, повертаються в «Карпати» щороку. Прикладів багато. Так, артисти Володимир Мойсеєнко та Володимир Данилець вже п’ятнадцять років поспіль приїжджають власне у «Карпати». Тут відпочивають знані в Україні спортсмени, артисти, письменники, політики. В цій оздоровниці – і бювет мінеральних вод, і високопрофесійні лікарі, і хороша діагностична база, і велика територія з різними атракціями для відпочинку. Днями поповнився зоопарк, розташований в ландшафтному парку «Підгір’я» – окрім далекосхідного амурського леопарда та двох рисей знайшлося місце для лисеняти, робітники готують вольєри до приїзду кількох екзотичних птахів. У нижній басейн запустили риб – коропів та щук.

Та мало кому відомо, що в господарській зоні «Карпат», що на виїзді з Трускавця в напрямку Стебника та Станилі – справжня ферма підприємства. Тут вирощують свиней та овець, курей, качок та перепілок – все для екологічно чистої їжі, яка потрапляє на столи гостей оздоровниці.

 «Вже більше 18 років в «Карпатах» ми оздоровлюємо тисячі людей щороку, але ми ніколи не зупиняємось та маємо на меті удосконалювати та покращувати як умови перебування в комплексі, так і харчування наших гостей. Саме тому ми обрали курс на екологічно чисту їжу та створили власне підсобне господарство. Відтепер гості комплексу вживатимуть їжу з екологічно чистого м'яса та свіжих перепелиних яєць. Ми не будемо зупинятись на цьому і з часом будемо розвивати даний напрямок все більше для покращення харчування та здоров'я наших гостей», - читаємо на офіційному сайті «Карпат» www.san-karpaty.com.

- Звичайно, ми хотіли б розширити наше підсобне господарство, - говорить генеральний директор ГКК «Карпати» Лев Грицак, - розводити ще й корів, започаткувати ставкове господарство, та не все одразу робиться.

Щоб пересвідчитися на власні очі, як функціонує підсобне господарство, вирушаємо в дорогу. При вході майорить прапор «Карпат», минаємо гараж та пральню і ось ми вже й на фермі. Вражає чистота й порядок, хоча, звісно, певний характерний запах тварин присутній. Першою бачимо велетенську льоху.

- Днями має опороситися, якби ви приїхали через три –чотири дні, то варто б сфотографувати її з малими, - говорить пан Василь, який тут працює. Він підносить відро з їжею до жолоба і більше десятка великих свиней підходить та починає їсти, ліниво порохкуючи та плямкаючи.

Минаємо конюшню, де апетитно хрумкають сіно та овес одинадцять великих коней та два поні, проходимо повз курники, заглядаємо до качок і знову повертаємося до свиней. Льоха вляглася в затінку і видно, що опороситься вона дуже скоро. Наступним пунктом нашої мандрівки є кошара із невеликою отарою овець та баранів. Одна з овечок ну дуже вже нагадує Holly Dolly з її славнозвісною пісенькою, а біля неї бекає «баранчик Шон» з відомого мультику на телеканалі «Піксель».

В окремому приміщенні – дванадцять малих свинок, ще далі – ряди перепілок. Потрапляємо сюди якраз в час, коли в приміщенні робиться прибирання. Маленькі яєчка із цятками та плямками так і просяться, щоб їх взяти в руки та помилуватися. Адже це – цінний продукт з антибактеріальними, імуномодулюючими, протипухлиними властивостями, безліччю мікроелементів і вітамінів, і все це - при повній відсутності в них холестерину. У порівнянні з курячим яйцем в одному грамі перепелиного міститься більше вітамінів: "А" - 2,5 рази, "В1" - в 2,8 і "В2" - в 2,2 рази. Вітамін "D" міститься в перепелиних яйцях в активній формі, він перешкоджає розвитку рахіту. У перепелиних яйцях в порівнянні з курячими в 5 разів вищий рівень фосфору і калію, в 4,5 рази - заліза. Як відомо, фосфор сприяє розумовому розвитку. Тому перепелині яйця корисно включати в раціон всім, особливо дітям. У Японії, наприклад, де давно і всебічно досліджені корисні властивості перепелиних яєць, кожен школяр щоденно обов'язково отримує два таких яйця в обід. Завдяки фосфору, перепелине яйце також є хорошим стимулятором потенції. Значно більше, ніж у курячих, в яйцях перепелів міді, кобальту, інших амінокислот. За вмістом таких незамінних амінокислот, як тирозин, треонін, лізин, гліцин і гістидин, перепелині яйця перевершують курячі. Тирозин, як відомо, відіграє значну роль в метаболізмі і сприяє формуванню пігменту, що обумовлює здоровий колір шкіри. Ось чому перепелині яйця використовуються, зокрема, в косметичній промисловості.

Тему здорової та корисної їжі можна продовжувати, адже ми є те, що ми їмо, говорили древні. Якщо ми вживаємо в їжу якісь напівфабрикати, концентрати із ароматизаторами, підсилювачами смаку, барвниками та іншою хімією, то як можемо бути здоровими? В усьому світі екологічно чиста їжа дуже високо цінується і це добре розуміють в «Карпатах». Тому свіже м’ясце до столу, інші дієтичні і смачні та корисні продукти з власного господарства – це своєрідна фішка, яка вирізняє оздоровницю. Говорити, що все це дуже прибуткова справа, не доводиться, адже їжу тварини та птиця вживають теж екологічно чисту, закуплену в селянських агрогосподарствах нашого краю, а отже, недешеву. Але те, що започаткована ця справа з турботою про відпочивальника – факт.

І так крок за кроком «Карпати» роблять позитивний візерунок нашому Трускавцю і в цьому величезна та неоціненна заслуга Лева Ярославовича Грицака.

…Цілюща вода, правильна діагностика та лікування, хороший відпочинок, екологічно чиста їжа, розваги, поєднання приємного та корисного – в цьому весь наш Трускавець, в цьому наші «Карпати».

Володимир Ключак

 



Обновлен 10 июл 2012. Создан 05 июл 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником