Трускавецький вісник № 77 (456) від 12 липня 2012 р.

 

Трускавецький вісник № 77 (456) від 12 липня 2012 р.

12.07.2012



 

У номері: Інтерв’ю з Євгеном Юником та Олександром Грищенком; Східниця святкує; «Туалетна» змова; Чи можна протестувати стоячи на колінах; Футбол без кордонів; Нехай Господь винагородить сторицею; VIP-відпочинок; Письменник від Бога; Рекомендації санстанції щодо поведінки під час спеки.

Новини Трускавця та регіону

Сьогодні Східниця святкує

Сьогодні, 12 липня, Східна Церква відзначає свято Верховних Первоапостолів Петра та Павла. У Східниці в цей день – храмове свято, а цього року – ще й 110-та річниця місцевої церкви. На святкування приїде владика Самбірсько-Дрогобицький Ярослав (Приріз), повідомило «Трускавецький вісник» джерело у Східниькій селищній раді.

Натомість офіційний сайт Львівської облдержадміністрації інформує, що «з метою активного розвитку цільових туристично-відпочинкових поїздок, підвищення привабливості та поінформованості про курорт Східниця, збереження та розвитку народної творчості, традицій та обрядів, розвитку мистецьких колективів на території курорту Східниця проходить щорічний фестиваль «Східницьке літо» - про це повідомив начальник головного управління з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв’язків та інвестицій Сергій Кисельов. В рамках фестивалю 12 липня 2012 року відбудеться свято Святих апостолів Петра і Павла». Те, що ЛОДА анонсує цей захід, свідчить про наявність східницького лобі і у Львові, і в Києві, де питання вирішення надання Східниці статусу курорту державного значення швидко рухається вперед. Є інформація, що Східниця в майбутньому має намір стати головним курортом Західної України, а Трускавцю буде відведена роль сателіта. Нагадаємо, що теперішній мер Трускавця Руслан Козир часто повторює, що Трускавець має стати сателітом Львова у туристичному плані, проте гості, які їдуть до Львова, на жаль, не виявляють великого зацікавлення нашим курортом.

Розпочнуться святкування Службою Божою в церкві Святих апостолів Петра і Павла о 10.00 та о 12.00, владика Ярослав звернеться до вірян з промовою о 11.45. А далі програма заходів Дня Східниці є такою: дружній матч ветеранів футболу між командами Східниці та Підбужу на стадіоні смт. Східниця о 15.00; ярмарок-продаж виробів народних майстрів та умільців України; концертна програма о 16.30 (шоу-програма від Гоп-компанії для дітей; виступи дуету «Ярослав-На», гурту «Львівські музики», етно-гурту «На драбині», народного артиста України Тараса Петриненка; дискотека на центральній площі смт Східниця, ведучі концертної програми учасники дуету «Ярослав-На» Наталія та Ярослав Дуби).

«Туалетна» змова трускавецької влади і «Трускавецькурорту»?

Після встановлення двох так званих громадських вбиралень владою Трускавця (можливо, за громадські кошти), у Трускавці не стало безкоштовних дійсно громадських вбиралень. Так, з 7 липня 2012 року запроваджено плату за користування туалетом в курортному парку неподалік нижнього бювету, який знаходиться на балансі ЗАТ «Трускавецькурорт». Не виключено, що задля «справедливої конкуренції», представники трускавецької влади попросили ЗАТ «Трускавецькурорт» перевести вбиральню в парку у статус платної. І хоча ціна 1 гривня не є висока, та враховуючи сечогінну дію «Нафтусі», такі нововведення не приваблюватимуть, а швидше відлякуватимуть відпочивальників. До речі, червень 2012 року став для Трускавця у плані наповнення лікувально-оздоровчих закладів найгіршим червнем за всю 20-літню історію незалежної України. Одразу видно результати роботи чинної трускавецької влади з промоції курорту.

Отже, в час коли на природніх багатствах Трускавця, на «Нафтусі» та інших цілющих водах заробляють заможні люди, влада Трускавця хоче заробити хоча б на відходах, себто на сечі та екскрементах? Та ще й хвалиться «громадськими» вбиральнями, на яких хтось собі робить бізнес? Фу-у-у, несерйозно, панове. Ви ж хотіли в Європу…

 

Вийшов у світ двотомник «Дрогобиччина: свідки епох»

Як інформує наше джерело, у дрогобицькому видавництві «Коло» побачило світ унікальне двотомне видання «Дрогобиччина: свідки епох». Авторами його є Петро Сов’як, Роман Пастух та Ігор Шимко, а вийшов двотомник за сприяння редактора тижневика «Каменярі» Ігоря Куруса.

Двотомна енциклопедична книга-альбом розповідає про історію всіх 113 сіл і міст Дрогобиччини, походження їхніх назв, храми та церковні празники, пам’ятники, пам’ятки архітектури, розвиток освіти і «Просвіти», а також про відомих особистостей. Цей двотомник мав би стати настільною книгою для кожного, хто почувається освіченою, інтелігентною людиною.

Його презентація відбудеться 15 липня о 18.00 год. в актовому залі Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

«Карітас» організовує дитячий літній англомовний табір

 

Благодійний фонд «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ організовує десятиденний англомовний табір «English Summer Сamp» (Англійський літній табір). Табір буде проводитися за рахунок добровільних пожертв учасників і діятиме з 16 (понеділок) по 25 (середа) липня. В таборі можна буде поглибити знання з англійської мови завдяки методиці вивчення мови у цікавій, ігровій формі; спілкуватися англійською мовою з англомовними викладачами та волонтеркою зі США з 10:00 до 14:00; займатися у групах по 5-6 осіб; випробувати себе у різних конкурсах та вікторинах.

Записатися на табір можна до 13 липня за тел. (03244) 2-24-58 або ж 067-83-91-553.

Літературний конкурс підходить до завершення

16 липня, в 12-ту річницю проголошення Декларації про суверенітет, відбудеться фінал літературного конкурсу, який проводить редакція сайту Дрогобич-Інфо. Метою конкурсу є популяризувати українську мову, що є особливо актуальним в наші дні. Свої твори як поетичні, так і прозові, на конкурс надіслало вже багато учасників, оцінювати їх буде компетентне журі. Отже, якщо ви бажаєте взяти участь в конкурсі, то ще маєте кілька днів для цього. Так само всі небайдужі до української мови можуть підтримати конкурс фінансово. Сконтактувтися з організаторами літературного конкурсу можна через адміністрацію сайту www.droginfo.com.ua

Власна інформація

Стебницькі депутати сказали - ні!

Закон України «Про засади державної мовної політики», який прийняла третього липня Верховна Рада України, стебницькі депутати сприйняли як антиконституційний, антидержавний.

Щоб висловити своє ставлення до цього Закону, 5 липня цього року вони провели позачергову сесію, на якій прийняли заяву Стебницької міської ради щодо цього Закону. У ній говориться : «Ми, депутати Стебницької міської ради, висловлюємо рішучий протест з приводу антиконституційного Закону України від 3. 07. 2012 року №9073 «Про засади державної мовної політики», яким передбачено впровадити в Україні двомовність та знівелювати статус української мови як єдиної державної». Депутати закликали Президента України накласти на цей Закон вето. Окрім цього сесія рекомендує стебничанам, усім приватним структурам, усім водіям вивісити державні прапори над своїми помешканнями, офісами та автотранспортними засобами, а закладам громадського харчування здійснювати музичний супровід виключно українською піснею.

Андрій Говіщак

 

У Трускавці затримали злодія-брехуна, який викрав 15 туй

Співробітники Трускавецького міськвідділу міліції затримали 58-річного чоловіка, який викрав 15 маленьких туй, що росли на території біля одного зі санаторіїв Трускавця.

Зловмисник двічі викрадав деревця, що росли на прилеглій території біля одного зі санаторіїв у Трускавці. Першу партію туй чоловік продав.

«Ми затримали зловмисника за «гарячими слідами» після другої крадіжки. Загалом він викрав 15 туй» - каже Віталій Малицький, начальник МГБ Трускавецького МВ ГУ МВС України у Львівській області. 

Чоловік розповів правоохоронцям, що хотів посадити деревця на своїй присадибній ділянці. Однак, як з’ясувалось, її у нього немає і першу партію туй він продав. Також чоловік збрехав правоохоронцям про своє місце проживання, представившись мешканцем Рівенської області, а, як виявилось, він проживає в одному зі сіл Городоцького району.

Зараз за цим фактом ведеться перевірка, вирішується питання про порушення кримінальної справи.

ВЗГ ГУМВС України у Львівській області, www.milicia.lviv.ua

 

Поклонімося святиням

Ми, українці, живемо в добу великої переоцінки своєї політичної, історичної, культурної, духовної спадщини. Духовні святині – це унікальне явище, не лише духовно-релігійне, а й суспільне, історичне, культурне, з яким ніякі інші явища не витримують порівняння.

11 липня 2012 року в центральній бібліотеці Трускавця (вул. Дрогобицька,12) відбулась студія «Галицькі святині”. Запрошені на захід дізнались багато цікавого про духовні святині нашого краю. Всіх зворушила легенда “Чудо від Божої Матері“ , яку прочитала бібліотекар відділу обслуговування Віра Заяць. Враженнями про туристичні, краєзнавчі поїздки по святим місцям поділився очільник історико-краєзнавчого клубу “Сива давнина“ Микола Іваник.

Всіх, кого зацікавила ця тема глибше, можуть звернутись до спеціальної літератури та періодичних видань, які знаходяться в фондах нашої бібліотеки.

Ірина Вахнич, провідний методист ЦБС м. Трускавця

«Вольта» підкорює Болгарію

 

 

Море, сонце і... запальні танці. Як вам така картинка? Нещодавно група молодих трускавчан, вихованці клубу спортивного бального танцю «Вольта», пережила справжній феєрверк емоцій, уперше відвідавши Міжнародний дитячий фестиваль під романтичною назвою «Сонце, радість, краса», що проходив на теренах старовинного болгарського міста Несебр. Гостями-учасницями цього спортивного свята стали 9 країн (Україна, Білорусь, Росія, Грузія, Молдова, Польща, Казахстан та ін.). У результаті рідні назви «Трускавець» та «Україна» голосно пролунали на теренах гостинної Болгарії, куди з’їхалися численні іноземні гості.

За чотири фестивальних дні у юних танцюристів Галини Букало, Андрія Габчака, Ольги та Тетяни Мулик Анни Садлівської, Богдана Липи, Романа Феця, Олега та Софії Цехмейстер, Анастасії Віватенко та Петра і Терези Супрунюків було достатньо часу, щоб насолодитися видовищним фестивалем та потренуватися самим, позаяк перелік номінацій передбачав змагання зі спортивного, класичного та народного танцю, музично-вокальне та циркове відділення. До того ж дітей зачарувало саме узбережжя моря, природа та маленькі колоритні болгарські містечка. Що ж до самих змагань, то наші дітки змагалися у 2 категоріях, у кожній із яких здобули четверті місця. І хоч золото і срібло фестивалю їм не дісталося, танцюристи запевняють: для початку - непогано. Керівник студії спортивного бального танцю Зоряна Денисюк запевняє: принаймні була хороша змога оцінити рівень цього фесту та порівняти його з власними можливостями.

Печальне у цій історії лише одне - поїздка, як і більшість поїздок наших юних талантів відбулася за кошт батьків. Це сумне і печальне явище, коли талановитим дітям доводиться «пробиватися» самотужки, за кошт батьків, котрі зазвичай відривають немалу копійчину від сімейного бюджету. На щедрість чи бодай незначну підтримку спонсорів та меценатів можна не розраховувати. Особливо, коли коштів потребує мистецтво. Зазвичай у таких випадках усе, на що зможуть розраховувати малі таланти - побажання успіхів від «грошовитих» місцевих скнар.

Галина Шумило, газета «Трускавецькурорт»

Футбол без кордонів

Футбол – це гра мільйонів. А ще - це спортивний різновид, який стирає будь-які справжні та уявні кордони між країнами, людьми та етнічними поділами. Проте я не буду заглиблюватися в політику чи історію. Поговоримо про дитячий футбол, який також існує без кордонів.

Минулого тижня до Трускавця завітали юні таланти шкіряного м'яча з міста Бєлгорода сусідньої Росії. Хлопці на запрошення колег приїхали на Галичину в міжсезоння, аби провести тренувальні збори. Зупинилися бєлгородчани в старовинному місті Самбір. Дізнавшись, що в Трускавці є ФК «Трускавецькурорт», погодилися приїхати до нас в гості, аби зіграти з курортниками товариський матч.

Футболісти спортінтернату м. Бєлгород є срібними призерами першості Росії серед однолітків. Суперник, як на мене, достойний уваги. Забігаючи наперед, скажу, що рахунок, з яким зіграли команди, так само достойний уваги, і в першу чергу - для трускавчан.

Гра розпочалася з масованих атак господарів поля, і вже на 18 хв. Роман Савчин відкриває рахунок. Гості кинулися відіграватися, але отримали ще одного м'яча у власну брамку. На 26 хв. все той же Р. Савчин подвоїв рахунок. Після цього голу особливо небезпечних моментів біля воріт обох команд до перерви не було. Тож за рахунку - 2:0 на користь трускавчан футболісти пішли до умовної (у нас досі на стадіоні окрім поля немає жодних ознак цивілізації) роздягальні. По перерві більш активно заграли колуни спортінтернату м. Бєлгорода. Господарі ж намагалися діяти на контратаках, які, втім, особливого зиску не принесли. Натомість на 71 хв. гості після затяжної атаки відквитали один м'яч. Чим ближче до закінчення гри, тим більше проглядалася втома футболістів ФК «Трускавецькурорт». За чотири хвилини до кінця матчу, після розіграшу кутового спортінтернатівці встановили остаточний рахунок гри - 2:2.

Справді по-дружньому все відбувалося на полі, так само і за його межами. Росіяни в розмові з трускавчанами виявили бажання наступного разу на збори приїхати саме до нас. Ми ж пообіцяли їх по-товариськи прийняти та провести.

Склад ФК «Трускавецькурорт», який виступав у цьому поєдинку: Богдан Явір, Ігор Вовк, Олег Березівський, Роман Хомин, Юрій Винар, Юрій Лудин, Віталій Хомин, Назарій Васильків, Роман Савчин, Роман Павлічко, Назарій Стасишин, Богдан Стець.

Віктор Стецько, газета «Трускавецькурорт»

Нехай Господь сторицею винагородить Вашу щедрість!

Вельмишановні добродії! У 2007 році в м. Трускавці розпочав свою діяльність рух „Віра і Світло", який об'єднує розумово неповносправних осіб, їхніх батьків та молодь-приятелів. Мета - поширювати християнський світогляд про особливе покликання осіб неповносправних та їхніх родин у Церкві та суспільстві і тим самим свідчити про гідність та цінність кожної особи.

Члени спільноти зустрічаються, щоб ділитися труднощами і радощами, святкувати і молитися, підтримувати одні одних зростаючи у дружбі, вірі та любові, спільно беруть участь у таборах, реколекціях, прощах. На даний час наша спільнота нараховує 30 членів, з них 10 осіб неповносправних, решта: їхні батьки та молодь-волонтери.

Цього року ми організовуємо літній табір у с. Яремче (Ямни) Івано-Франківської області. Свою діяльність він розпочне 23 липня. Програма табору передбачає різні виховні та рекреаційні заходи: розвиваючі та розважальні вправи, катехитичні науки, спільні богослужіння, організовані походи та багато інших цікавих методів, які допоможуть створити дружню і радісну атмосферу взаємної відповідальності та підтримки.

Така форма дозвілля забезпечує активне спілкування, формує міцні дружні стосунки, навчає організованості, допомагає особам розумово неповносправним відчути свою приналежність до суспільства, бути почутими, любленими і змогти реалізувати себе. В свою чергу для батьків - це велика підтримка і можливість по-новому оцінити дар своїх дітей, їх внутрішню красу, а для молоді — це гарна нагода виховувати в собі почуття людяності, милосердя та любові.

Ми були б Вам щиро вдячні за фінансову підтримку в організації та проведенні даного табору. Вартість перебування в таборі за день виносить 80 грн. з однієї особи. Частину витрат члени спільноти покривають власним коштом. Однак, усі витрати на запланованих п'ять днів значно перевищують можливості переважної більшості соціальне незабезпечених родин, тому ми звертаємося до Вас за додатковою допомогою та підтримкою. Нехай Господь сторицею винагородить Вашу щедрість.

о. Василь Нестер, голова Комісії у справах родини Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ, капелан спільноти „Віра і світло " м. Трускавець, Лілія Васишак, провідник спільноти „Віра і Світло", м. Трускавець

Євген Юник: «Здоров’я – це неоціненний Божий дар»

Жодна професія не може зрівнятися за своєю важливістю з професією медика. Охорона здоров’я – особлива галузь, адже медики допомагають й опікуються людьми з моменту їхнього народження.

Євген Юник — лікар особливого покликання. Він людина, яка дбає про здоров'я пацієнта, добробут колективу та слухає своє серце...

Президент України Віктор Янукович присвоїв почесне звання «Заслужений лікар України» директору філії ЗАТ «Трускавецькурорт» «Медичний центр №1», головному лікарю-директору санаторію «Берізка» Юнику Євгену Володимировичу. Так, почесне звання пану Євгенові присвоєно Указом Президента України № 401/20 від 16 червня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня медичного працівника» за значний особистий внесок у розвиток вітчизняної системи охорони здоров'я, надання висококваліфікованої медичної допомоги та багаторічну сумлінну працю».

- Євгене Володимировичу, Ви людина ще доволі молода, але позаду уже солідний стаж роботи в санаторно-курортній системі. Яким був цей шлях?

- Пройшов усі сходинки кар'єрного зростання від лікаря-уролога в санаторії «Алмаз», завідуючого урологічним відділенням і до головного лікаря цієї оздоровниці. Тепер я головний лікар-директор санаторію «Берізка», директор медичного центру №1.

Спершу був близький моєму серцю «Алмаз», згодом стали «Берізка» і МЦ №1.

- У чому секрет Вашого успіху? Що нині вважаєте найбільшим досягненням у своєму житті?

- Мені видається, що попри всі мої професійні та організаційні досягнення найбільший здобуток - певна рівновага, де головне - це підтримка сім'ї', яка й дає можливість розкритися вповні. Я знайшов людину, яка дала мені можливість реалізуватися, у мене така сім'я, яка на енергетичному та фізичному рівнях допомагає мені жити і бути щасливим. Якщо узагальнити, я досяг гармонії, яка є рушійною силою у моєму житті.

І звісно, моїм досягненням є те, що я зміг реалізуватися. Це все давалося непросто. Проте, коли все занадто просто та легко, тоді здобуте не цінується. Моє життя схоже на біг з перешкодами, де у відповідну мить вмикаються якісь підсвідомі резерви та прагнення перемогти. Секрету успіху немає, є прості істини: як би не було складно, які б труднощі не виникали на шляху, треба «народити» ідею, прокинутися вранці і працювати, реалізовуючи те, що придумав. Насправді це добре розуміють ті, хто таке пережив.

- Ви завжди мріяли стати лікарем?

- У моєму дитинстві хлопці мріяли стати льотчиками-пілотами, а дівчатка - вчителями чи лікарями. Це були наші ідеали. У нашій родині батьки - медики. З дитинства я захоплювався медициною, мені ця професія подобається. Потім вступив до Івано-Франківського медінституту на лікувальну справу. В процесі навчання зрозумів остаточно: це моє!

- Попри таку зайнятість, вдається знаходити час на сім'ю, відпочинок?

- Двоє моїх синів уже доволі самостійні. Ми завжди й скрізь були разом. Діти бачили нашу зайнятість, тому своїми вчинками, навчанням старалися допомагати нам, батькам, і я їм дуже вдячний за це. Відносини в нашій сім'ї будуються за принципом не батьки-діти, атшйближчі друзі.

З появою онуків, переживаємо нову піднесену хвилю почуттів та емоцій. Онуки - наші маленькі партнери, товариші, вони мають певний стереотип до наслідування. Адже щоб чогось досягти, потрібно важко працювати. І цей адреналін змушує рухатися вперед, це така внутрішня потреба себе реалізувати. Це ще можна порівняти хіба з відчуттями спортсмена, який отримує задоволення від важкого тренування.

Іноді сам дивуюся: якя відновлююся? Коли отримую позитив від спілкування з людьми, це, мабуть, додає якоїсь сили, замість відпочинку як такого. Я депутат Трускавецької міської ради чотирьох скликань, засновник благодійного фонду «Трускавчани». Звісно, багато віддаю, але натомість отримую величезне задоволення на професійному та естетичному рівнях.

- Як стали Заслуженим лікарем України?

- Мабуть, заслужив. За багаторічну роботу на курорті. Я тут вже більше тридцяти одного року.

Було зроблено подання колективом та керівництвом ЗАТ «Трускавецькурорт» на присвоєння звання «Заслужений лікар України» на ім'я Президента нашої держави. Тому вдячний усім за те, що оцінили мою багаторічну плідну працю. Як лікар хочу сказати, що цінувати здоров'я по-справжньому ми починаємо тільки тоді, коли з'являються серйозні проблеми. Лише тоді усвідомлюєш, що здоров’я - це неоціненний Божий дар. Тому бажаю всім міцного здоров'я, добра, злагоди і любові.

Розмову вів Віктор Сгецько, газета «Трускавецькурорт»

Чи можна протестувати стоячи на колінах?

Сьогодні точиться багато розмов про дії тих чи інших депутатів Верховної Ради під час прийняття Закону про засади державної мовної політики. Чому вони не запобігли ухваленню закону? Чому депутати Верховної Ради порушують законодавство і регламент у своїй роботі? Чому парламент перетворився у політично-бізнесовий клуб за інтересами? У відповідях на ці запитання слід сказати що у такій еволюції народних депутатів є частка нашої вини.

Це ми далекого 1994 року обрали Танюка віддавши йому голоси шістдесяти відсотків виборців Дрогобича. І після цього ми нашого обранця практично не бачили, як і не бачили його роботи у парламенті та регіоні.

Це ми обирали депутатами осіб, які починали політичну діяльність під демократичними прапорами, а потім опинялись у провладному таборі. Лавринович, який є міністром уряду Азарова, Димінський, який перейшов з “Нашої України” до фракції регіонів, Радзієвський, який став депутатом за списками Партії Регіонів, а потім її залишив.

Як би ми обирали інших осіб, які б пам’ятали про тих хто їх обирав, не зраджували свого виборця, не змінювали своїх поглядів в залежності від політичної кон’юнктури чи фінансових пропозицій, то шлях формування українського парламентаризму поточився би в інший бік — європейського, а не азійського зразка. І впевнено можу сказати, що такого ганебного закону про мови ми би сьогодні не мали.

В подібний спосіб ми обираємо місцеву владу. Обираємо не за ділами, а за обіцянками, які потім не виконуються. Це відбувається тому, що ми не контролюємо владу. Відсутність контролю породжує вседозволеність. І ми бачимо її у діях народних депутатів, депутатів міської та обласної рад.

Як інакше , ніж вседозволеність, можна назвати такі дії міської влади:

Коли дороги ремонтуються біля помешкань міського голови, його заступника, родини міського голови, в той час з вул. Івана Франка яка мала бути би давно відремонтована витягаються і вивозяться встановлені бордюри. Коли будівництвом стадіону займаються не будівельники, а прокуратура і міліція. Ошуканими залишились десятки дрогобицьких робітників.

Коли влада звітує, що посаджено 100 тисяч дерев. Минулого року подібну кількість дерев спромоглася посадити лише Дніпропетровська область, територія якої 32 тис. кв. км і населення складає 3,5 млн. осіб,з якою не можна порівняти наше місто. Таке непродумане хаотичне висаджування садженців без наступного належного догляду привело до їх масової загибелі. Час правоохоронним органам дати правову оцінку ініціаторам масового знищення природи — міській владі.

Коли нормативна оцінка землі завищена в 2,5 рази на основі сфальсифікованих даних. Підприємці добились скасування незаконного рішення сесії міської ради про затвердження нормативної оцінки в судах Дрогобича та Львова. За наполяганням підприємців міська рада більше року тому створила депутатську комісію для вивчення фальсифікації. Вже скоро Верховний суд проголосить остаточний вердикт у цій справі, а депутати дотепер не можуть зібрати і розглянути матеріали. За відмінену оцінку землі сплачено 150 тис. грн. Міська громада хоче знати прізвище того, з чиєї вини викинуті на вітер гроші ,і хто має відшкодувати їх бюджету нашої громади.

Ми хочемо знати, чому одні громадяни, що стоять десятками років на черзі для одержання земельної ділянки під забудову не можуть її отримати. А тепер ще й мають сплатити на підведення комунікацій 80 або 120 тис. грн. залежно від мікрорайону в якому розміщена ділянка. А депутати міської ради, отримуючи земельні ділянки під садівництво, за два місяці змінюють цільове призначення земельної ділянки під забудову. В такий спосіб обходять чергу і не платять за підведення комунікацій.

В місті роздано під садівництво більше восьми гектарів землі. Причому садоводами в Дрогобичі стали мешканці Харкова, Львова, Трускавця, Стебника. Важко зрозуміти чому садівництвом в Дрогобичі займатимуться жителі Підбужа, Лішні.

Декілька днів тому на позачерговій сесії міської ради страйковий комітет поставив вимогу перед народними обранцями Дрогобича виділити кошти на організацію поїздок наших мешканців до Києва з метою донесення голосу громади до очільників нашої держави. На що ми отримали відповідь, – грошей немає. Я вірю, що немає. Адже звідки вони будуть, якщо на утримання чиновників міської ради замість семи мільйонів гривень, що передбачено міністерством фінансів на 2012 рік, міська рада щедро дала на п’ять мільйонів більше — дванадцять мільйонів. Ще п’ять мільйонів цього року йде на модернізацію котелень, від яких масово від’єднуються споживачі і потреба в яких може скоро відпасти. І це не поодинокі приклади марнотратства.

Депутатський корпус Дрогобича дуже немічний, практично виконує волю однієї людини. Керівництво міста грає на слабинках депутатів: кому посаду в Ратуші чи в комунальному підприємстві, кому земельку, а хто просто боїться.

Ось так людей ставлять на коліна. Ось так і живуть вони на колінах, але вважають, що дивляться на нас звисока, бо обласкані владою вміють крутитися, можуть “вирішувати” питання.

Семен Глузман, правозахисник і психіатр, на запитання журналістів, – чи наші депутати часом не психічно хворі люди, відповів, – що наші обранці цілком психічно здорові люди з ущент зруйнованою мораллю.

Не вірю, що ці, що є при владі, самі стануть моральними. Це ми , контролюючи їх, зможемо примусити рахуватись з нами. Рахуватись з нами щодо нашої мови, нашої землі, наших коштів, наших доріг, і, зрештою, рахуватись з нашою гідністю.

Настав час сказати владі наше “Досить ”, “Досить обіцяти, досить красти, досить брехати, досить дурити народ”. І сказати це треба тут, в нашому місті дрогобицькій владі. Сказати дружньо, голосно, сказати так, щоб відлуння докотилось до Печерських пагорбів, і щоб влада в Києві зрозуміла, що громада, яка встала з колін, яка відчула свою силу і гідність, ніколи і нікому не віддасть ні мову, ні державу.

Але для цього нам всім треба встати з колін…

 Володимир Кондзьолка, www.drohobych.com.ua

Подбати про людей

Про громаду має пам’ятати, дбати влада. Як це робить трускавецький уряд, говорити не буду. Про це багато написано у місцевій пресі, йдеться у виступах самого мера, його заступників.

Мені хочеться звернути увагу лише на один факт, який говорить про те, що міська влада або випустила з виду, або ще не встигла зробити для трускавчан та гостей міста цю невеличку послугу, яка небагато й вартує. Йдеться про будівництво, навіть менше – про встановлення якогось хоча б навісу чи будки на автостанції, що розміщена на площі біля податкової інспекції, з якої відправляються автобуси на Дрогобич.

Ця «автостанція» (а це справді станція, а не проміжна зупинка, бо звідси починають рух всі автобуси на Дрогобич), діє тут з лютого цього року. До цього часу, як пригадуєте, автобуси відправлялися з майдану, що біля залізничного вокзалу, де теж не було ніякого накриття. А такий захисток від пекучого сонця, дощу чи холодного вітру треба би встановити, бо люди ховаються від спеки під деревами, залазять в кущі, стоять під парасольками.

Добру справу у свій час розпочав колишній міський голова Лев Грицак. За час його діяльності по місту на багатьох автозупинках було встановлені спеціальні будки. Гадаємо, цю справу вартувало б продовжити. Ну, а на вказаній станції, що біля податкової, треба щось робити і без довгих зволікань. Адже тут для пасажирів не створено жодних умов, аби захиститися від негоди, уже не кажу санітарно-побутових, тобто убиральні. А треба би подбати і про це. Бо станція ця, очевидно, буде діяти довго.

Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Беззаконня провокує порушення

Звісно, коли з'явився такий вагомий привід для написання цього матеріалу як Всесвітній день архітектури, котрий в Україні відзначили на початку липня, гріх було оминути це питання хоча б через той факт, що Трускавець славиться найбільшою кількістю незаконно зведених об'єктів та будівель, під час будівництва яких допускалися грубі порушення. А ще на теренах міста існує чимала кількість недобудов. За інформацією з офіційних джерел ми - українські рекордсмени за кількістю недобудов та порушень у будівництві на метр квадратний загальної площі міста. А загалом проблемних об'єктів (включаючи незаконні прибудови до багатоповерхівок) у місті близько 130.1 хоча звучить усе це сумно, хочеться насамперед знати причину такої ситуації і хоч трохи надіятися, що вона зміниться. Що для цього потрібно, ми запитали у головного архітектора міста Олександра Грищенка.

- Із введенням закону про регулювання містобудівної діяльності підтверджено повноваження у сфері містобудування, будівництва та земельних відносин. Цим законом було чітко розмежовано повноваження служб. Іншими словами, визначено: хто за що і в якій мірі відповідає. На органи місцевого самоврядування покладено тільки одну функцію - видача вихідних відомостей на проектування. Інакше кажучи, це називається містобудівні умови і планування обмежень на забудову земельної ділянки. До того ж ці документи ми вправі видавати тільки тоді, коли є затверджена містобудівна документація - генплан. У місті він вже є, відкоригований і затверджений рішенням сесії. Крім цього має бути розроблено або план зонування, або детальний план території. За умови наявності цих документів ми маємо право видавати містобудівні умови на об'єкти. Фізичні чи юридичні особи, котрі хочуть отримати дозвіл, повинні звернутися в інспекцію держархбудконтролю, котра раніше, ще 4 роки назад була у складі нашого відділу. Згодом було утворено інспекторську вертикаль і в нас залишилося тільки право звернень туди у разі виявлення відхилення від проектів під час будівництва чи констатації факту самовільного будівництва. На цьому наші повноваження і закінчуються. Та на жаль тут же починаються серйозні проблеми - відсутність контролю з боку інспекції. Ця проблема вже на слуху. Нещодавно питання щодо відсутності контролю у сфері будівництва розглядалося на сесії ТГЛР, депутати ініціювали питання про невжиття серйозних заходів інспекцією та невиконання тих функціональних обов'язків, які поклала на цю структуру держава.

Крім того інспекція дозволяє собі після багаторазового отримання листів та звернень узаконювати об'єкти, котрі зведені зі значними порушеннями та відхиленнями. Така ситуація нині існує з інвестором та забудовником «Альфою плюс». Узяти хоча б скандально відоме зведення у першій санітарній зоні охорони поверхневого джерела водопостачання житлових будинків. Кількарічна практика звернень і відписок призвела до того, що керівництво згаданої служби неочікувано підписало документацію про готовність об'єкта до введення в експлуатацію. Подібна ситуація стосується і не менш скандально відомої «Лісової пісні», де є вагомі відхилення від проекту, не виконано технічні умови, не вирішено питання щодо благоустрою та багато іншого. Таке враження, ніби інспекція за визначеною черговістю реєструє такі об'єкти, вперто і відверто порушуючи норми, закони, вимоги. Такого не може бути в цивілізованій державі! Наші люди, відчувши таке фактичне беззаконня, свідомо йдуть на порушення. Приклад: численні добудови до багатоквартирних будинків без будь-яких законних на те підстав.

- У такому разі чи існує тенденція до збільшення випадків такого беззаконня?

- Якщо говорити про самовільне будівництво, то наймасовішими порушеннями у місті с прибудови до багатоквартирних будинків. Трохи менше фактів відхилення від проекту, хоча їх також чимало. Але знову ж таки, найбільше хвилюють прибудови. Вони, по-перше, спотворюють вигляд міста, по-друге, створюють незручності сусідам. А по-третє, принижують нас як націю. Саме так, я не раз наводив приклад нашим громадянам, котрі роблять ці речі: ніде у світі такого немає. У сусідній Польщі за зміну склопакету без дозволу - суворі штрафи. У нас люди дозволяють собі робити великі прибудови, виходячи за межі будь-якого глузду. Згідно нинішнього законодавства усі такі об'єкти повинні бути знесені, а порушники - притягнуті до відповідальності. Але, знову ж таки, ми лише констатуємо факт, а вчиняти певні дії повинна інспекція держархбудконтролю.

- Котрий із міських об'єктів «славиться» найбільшою кількістю порушень та відхилень?

- Це вже згадана «Лісова пісня». Власники ввели в експлуатацію об'єкт без будь-яких дозволів з боку органів місцевого самоврядування, без дотримання технічних умов, не виконавши тих зобов'язань, котрі брали на спільних нарадах та громадських слуханнях. До того ж не виконали жодного рішення містобудівної ради. Можу лише здогадуватися, з яких причин їм занизили категорійність об'єкту, вписавши, що це третя категорія, коли згідно документації об'єкт третьої категорії це монофункціональна споруда (до 9 поверхів). А ми бачимо усі 12 і до того ж вона - багатофункціональна. Другий такий об'єкт - забудова у поясі охорони питного озера. Зараз відбувається вивчення депутатами детального плану цієї забудови, але окрім того повинні бути визначені, затверджені і встановлені зони охорони нашого питного озера. Оці всі речі створюють серйозні проблеми та додають негативного іміджу курорту.

- Що має змінитися, щоб таких проблем у Трускавці принаймні стало менше?

- Це відбувається не тільки у Трускавці. Для нас це просто найбільш характерно, бо у нас люди більш-менш мають можливість здійснювати будівництво, але через бездіяльність інспекції, я б назвав її злочинною бездіяльністю, створюються от такі передумови. У глобальному сенсі має бути розуміння того (у кожного: від пересічного громадянина до державного чиновника), що ми - цивілізована нація. І що живемо ми в Європі, а не пустелі чи печерах. Кожен на своєму рівні повинен показувати приклад, довівши усьому світу, що ми заслуговуємо на те, аби нас поважали.

А ще треба щось залишити своїм наступним поколінням, створити умови, аби наші нащадки якщо не пишалися, то хоча б не нарікали на нас.

Розмову вела Галина Шумило, газета «Трускавецькурорт»

На книжковій полиці. Письменник від Бога

Класика не старіє. Модерні течії припливають і відпливають, сучасна література то бурхливо розвивається, то гибіє і занепадає, а твори класиків світової літератури залишаються золотим фондом культурної спадщини людства. Наскільки актуальними і сьогодні є твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького, Михайла Старицького – всіх наших знаменитих класиків і не перелічити.

Багато було і є тих, хто бралися за перо, ручку чи й тепер сідають за клавіатуру і «творять». Та не всім даний такий талант від Бога, щоб до прочитаного хотілося повертатися, щоб під час читання твору охоплював гнів, лилися сльози, щеміло серце, наповнювала радість. Одним з таких майстрів пера є Генрик Сенкевич (1846 – 1916), польський письменник, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури у 1905 році (за видатні заслуги в області епосу). За радянської доби Сенкевича знали в українських школах переважно за оповіданнями типу «Янко-музикант», а в його романі «Хрестоносці» вишукували антиклерикальні нотки, хоча насправді сам письменник був високодуховною, віруючою людиною, вірним сином Католицької Церкви.

Серед української інтелігенції є різні думки щодо творчості Сенкевича, йому, зокрема, закидають необ’єктивне висвітлення історичних подій XVII століття в знаменитій історичній трилогії-епопеї («Вогнем і мечем», «Потоп», «Пан Володийовський»). Та саме завдяки Сенкевичу маємо зараз можливість побачити події часів Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького під іншим кутом зору, ніж їх подавала радянська історіографія чи ніж їх подають деякі новітні українські історики. Незважаючи на ідеалізацію Речі Посполитої у війні з козаками, Сенкевич зумів намалювати образи хороброго Івана Богуна чи хитрого як лис і мудрого як змій Богдана Хмельницького – і хто в літературі зумів зробити це краще від Генрика Сенкевича? Так, його твори – це добра наука патріотизму і кожен читач незалежно від національності, переймається долею Збишка з Богданьця та Данусі Юрандової («Хрестоносці») чи Яна Скшетуського або ж Лонґіна Подбіпєнти («Вогнем і мечем»). А роль таких творів як «Quo vadis?» («Камо грядеши?») чи «Потоп» у релігійному вихованні важко переоцінити. Чудесна допомога Матері Божої у війні зі шведами-протестантами («Потоп»), тверда та непохитна віра перших християн («Quo vadis?») піднімають дух читача, змушують до задуми, рефлексії, а навіть навернення до Христа, духовної віднови.

У творах Сенкевича багато корисного знайдуть для себе люди різного віку, різних уподобань. Так, діти з радістю читають про пригоди Стася в Африці у творі «В пустині і в пущі» (твір нещодавно перекладено і на українську мову). Тим, хто цікавиться життям емігрантів, варто прочитати нотатки з подорожі письменника до США, натомість у творі «Без догмату» бачимо вдало виконаний літературний образ аристократа. Кожен твір Сенкевича по-своєму цікавий і такий, що залишає певний відбиток на читачеві. І хоча, для прикладу, «Вогнем і мечем» та «Quo vadis?» були екранізовані і то досить майстерно, та жодна екранізація не може замінити живого слова, прочитаного в книзі. Тож в час літнього відпочинку запрошуємо до лектури, в тому числі і творів Генрика Сенкевича.

Володимир Ключак

VIP-відпочинок: щасливим легше вірити у мрії

Хто з вас не мріяв у таку спеку опинитися на дорогому комфортабельному курорті. Щоб замість набридлого душного офісу - привабливі піщані пляжі, сучасні запальні ритми, сяйво тисяч вогнів їм у такт і рятівна прохолода від розмаїтих екзотичних коктейлів. Нещодавно ми навіть і не мріючи про таке, опинилися...на Гаваях. Точніше, на запальній гавайській вечірці, організованій в Insomnia Lounge&Night Club, що знаходиться у розкішному комплексі «Mirotel». Скажу по-секрету, усе було неочікувано затишно, напрочуд весело і доволі стильно. Не маючи реальної можливості хоч на мить відчути запаморочливий запах джунглів та подих океанського бризу, вдалося відчути себе щасливою гостею недосяжних океанських берегів. А коли ти щасливий - легше вірити у те, що мрії обов'язково здійсняться.

Нині тематичні нічні вечірки у Трускавці вже не рідкість, проте обрати заклад, де відпочинеш з комфортом - не так вже й просто. У більшості з них негожа вентиляція і над рано у залі - задуха і сморід. В інших підводить музична складова - «Марджанжа» та «Владимирский централ» - ще той репертуарчик! «Insomnia» зі своїм підбором запальних світових хітів та неперевершеною атмосферою ненав'язливої розкоші - вгадала побажання. І, судячи із задоволених відгуків моєї прискіпливої до рівня відпочинку компанії - справила враження. «Такого драйву ми, - запевняли мої бувалі тусовщики, - вже давно не відчували». А ще можна відзначити рівень обслуговування. Важко повірити і у те, що місцевий вишколений персонал, у більшості своїй - приємний і ввічливий, котрий цілісіньку ніч звертався до нас із посмішкою та був готовий виконати усі забаганки, вже невдовзі стане невдоволено гримати перед відвідувачами тацею, категорично оминати столик чи приписувати до рахунку пару зайвих позицій. Тут, здається, усе створене для щастя і задоволення. Залишається лише розслабитися і... бути щасливими.  

Яна Липнева, газета «Трускавецькурорт»

Обережно: спека!

/Рекомендації Державної санітарно-епідеміологічної служби України щодо заходів з метою послаблення несприятливої дії високої температури в житлових та громадських будинках/

У зв’язку зі спекотними погодними умовами не характерними для клімату України Державна санітарно-епідеміологічна служба України повідомляє, що показники мікроклімату на робочих місцях регламентовано «Санітарними нормами мікроклімату виробничих приміщень (ДСН 3.3.6.042 -99), які затверджено постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.1999р. №42, СНиП 2.04.05. – 91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха“, державними будівельними нормами ДБН В 2.2. – 15 – 2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», з якими можна ознайомитись на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.

Держсанепідслужба України рекомендує для послаблення несприятливої дії високої температури в житлових та громадських будинках здійснення таких заходів: застосування сонцезахисних пристроїв на вікнах; застосування вікон з тонованим склом; застосування локальних кондиціонерів; застосування централізованих систем кондиціювання, охолодження та вентиляції в будинках; застосування повітряних завіс на входах у будинки; адміністративне регулювання режиму праці (скорочення робочого дня, зміна початку та закінчення робочого дня, застосування кімнат відпочинку з оптимальними параметрами мікроклімату та повітрообміну тощо); застосування звичайних електричних вентиляторів; при роботі на відкритому повітрі: застосування головних уборів та сонцезахисних окулярів, декілька перерв з прийняттям прохолодного душу, забезпечення працівників прохолодною водою; забезпечення працівників і населення безпечною питною водою. З метою профілактики порушень водно-сольового балансу вода повинна містити мінеральні солі та мікроелементи.

Для профілактики порушень імунної системи рекомендовано вітамінопрофілактику та овочеві дієти.

Рекомендації Державної санітарно-епідеміологічної служби України та відомих гігієністів населенню щодо послаблення несприятливої дії високої температури в житлових та громадських будинках, офісних приміщеннях розміщено на офіційному сайті Держсанепідслужби України (www.dsesu.gov.ua).

Наталія Когут, головний державний санітарний лікар м. Трускавця

 



Создан 12 июл 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником