Трускавецький вісник № 100 (479) від 31 серпня 2012 р.

 

Трускавецький вісник № 100 (479) від 31 серпня 2012 р.

31.08.2012



 

У номері: Брехнею правду не утверджують; Відкритий лист редактора «Франкової криниці Підгір’я» до міського голови Трускавця; Хто захистить історичний центр Дрогобича; Журналіст звернувся в прокуратуру; То чия вина; Кримінальні новини; Вісті з Борислава; Моряк злякався води.

Новини Трускавця та регіону

Журналіст звернувся в прокуратуру

Прокуратура Трускавця не стоятиме осторонь у справі акту вандалізму, вчиненого у місті-курорті 20 серпня. Принаймні подано журналістський запит до прокурора міста з цього приводу. Запит надруковано в газеті «Франкова криниця Підгір’я» за 31 серпня 2012 року на 3 сторінці, в ньому читаємо:

«Прокуророві міста Трускавця. Ці рядки просимо вважати журналістським запитом на адресу прокуратури Трускавця. Просимо прокуратуру.

1. Перевірити законність винесення на засідання містобудівної ради, яка відбулася 23 серпня 2012 року у Трускавці, питання про невідповідність пам’ятника Івана Франка на стику вулиць Бандери та Франка містобудівним та естетичним нормам.

2. Перевірити наявність у міській раді клопотань від власника суміжної зі сквером Франка земельної ділянки про її розширення за рахунок тієї, де стоїть пам’ятник.

3. Перевірити хід розслідування правоохоронними органами Трускавця вандалізму, що стався у ніч на 20 серпня, коли було скинуто погруддя Франка.

4. З’ясувати, чому погруддя Івана Франка після вандалізму було вивезене не у непристосоване для його зберігання місце, а викинуте серед непотребу й сміття.

5. Перевірити наявність корупційних зв’язків між міським головою Русланом Козиром та авторами пам’ятника Степанові Бандері у Трускавці – скульптором Іваном Самотосом та архітектором Василем Каменщиком, львів’янами, оскільки, прізвища останніх прозвучали від міського голови як можливі автори майбутнього «нового» пам’ятника Франкові…».

У Дрогобичі збереглися унікальні родинні архіви

Незважаючи на складність історичних подій, які торкнулися Дрогобича, в місті збереглося багато родинних архівів, котрі ще потребують свого дослідження. Вони можуть стати безцінними пам’ятками для прийдешніх поколінь, а ми зможемо гордитися тим, що зберегли ці своєрідні історичні джерела, свідчення очевидців. Один з таких родинних архівів презентуватимуть 11 вересня 2012 році на історичному факультеті Дрогобицького ДПУ імені Франка. Про це повідомив декан істфаку, професор Леонід Тимошенко під час засідання Дискусійного клубу в Дрогобичі 30 серпня. Цей цікавий захід відбудеться в рамках засідання історичної секції в аудиторії № 205.

Нагадаємо, що в вересні відбудуться заходи до Дня народження польського письменника єврейського походження Бруно Шульца, співорганізатором яких виступає Дрогобицький педуніверситет.

 

З чотирьох проектів, поданих владою Трускавця на конкурс, три – не перемогли

На Львівщині оголошено переможців конкурсу за Програмою енергозбереження – про це повідомила прес-служба Львівської обласної державної адміністрації. 30 серпня 2012 року завершено процедуру внесення змін до напрямів використання коштів на виконання заходів Програми енергозбереження для бюджетної сфери Львівщини на 2010-2012 роки з метою збільшення фінансування конкурсу на 1 млн. грн. (загальний бюджет конкурсу становить 1,7 млн. грн.) – про це повідомив начальник головного управління економіки та промислової політики Денис Шмигаль.

Переможцями стали 41 номінант конкурсу. Реалізація проектів передбачає здійснення енергоощадних заходів на об’єктах бюджетної сфери області. Загальна вартість проектів-переможців становить 4,2 млн. грн., зокрема, з обласного бюджету програмою передбачено 1,7 млн. грн., місцевими органами самоврядування та громадами населених пунктів буде залучено 2,5 млн. грн.

Трускавець подав на конкурс чотири проекти, проте з обласного бюджету буде співфінансуватися тільки один – на реконструкцію внутрішньої системи теплопостачання СШ № 3 м. Трускавця – 50 тисяч грн. з потрібних 160 тисяч. Цей проект зайняв 28 місце з 41 проектів-переможців, набравши 50 балів (найбільше набрав проект з Мостиського району – 62 бали, а проект реконструкції опалення в Бориславській міській раді набрав 55,5 балів). Інші три проекти з Трускавця (на впровадження енергозберігаючих заходів у Трускавецькій школі мистецтв, на реконструкцію приміщення Трускавецького територіального центру соціального обслуговування та для Трускавецької міської лікарні) кошти не отримають – ці проекти віднесено до категорії «Проекти, зараховані до резерву». Таким чином замість очікуваних 200 тисяч гривень до Трускавця з обласного бюджету надійде тільки 50 тисяч.

Для того, щоб здійснити фінансування проекту, може бути скликана позачергова сесія Трускавецької міської ради. Чергова ж сесія відбудеться в кінці вересня, поінформував секретар ТМР Петро Шумин на одній з понеділкових нарад.

«Все для всіх» у новому форматі

 

Газета оголошень «Все для всіх», котра виходить у Стебнику, дещо змінила свій формат. Тепер вона стала електронним виданням, її адреса www.vdv-gazeta.com Новинкою в порівнянні з іншим рекламно-інформаційними виданнями у «Все для всіх» стане бартерна біржа.

Освітяни обговорили перспективи нового навчального року

Як інформує офіційний сайт Дрогобицької міської ради, днями міський голова Олексій Радзієвський взяв участь в урочистій нараді освітян, що відбулась у Дрогобицькій гімназії. Розпочався захід з благословення о. Івана Паньківа. Відтак присутні підбили підсумки минулого навчального року та обговорили перспективи навчального плану на 2012-2013 роки. Серед питань, що порушували освітяни: підключення вищих навчальних закладів до єдиної державної електронної бази, своєчасне оприлюднення рейтингових списків до вишів, організаційні питання. Велику увагу приділили роботі дошкільних навчальних закладів, наголосивши на головних проблемах, які там існують та потребують негайного вирішення, зокрема, відновлення павільйонів та спортивних майданчиків, придбання комп’ютерів тощо. У зустрічі взяли участь педагоги, представники влади та церкви.

Під час наради освітяни піднімали питання про роботу навчальних закладів у період опалювального сезону. Належну увагу приділили і початковим класам, які цього року працюватимуть за новим навчальним планом.

 

Власна інформація

 

Звернення ініціативної групи «За відродження пам′ятника Івана Франка»

Міському голові м. Трускавця п. Козиру Р. Я.

Напередодні святкувань 156-ї річниці з дня народження великого українця Івана Франка у Трускавці, який Каменяр охрестив «золотодайною Колхідою на благословенному Підгір′ї», сталося нечуване – у ніч з 19 на 20 серпня невідомі нахабно познущалися і скинули бюст Вічного Революціонера з постаменту.

Тому небайдужими громадянами – Янковським М.П., Грицаком Л.Я., Кушніром В.М., Бродзінським Є.В., Кириличем В.М., Яворським В.Р. – було створено ініціативну групу, метою діяльності якої є відновлення погруддя І.Франку на тому ж місці та покращення благоустрою скверика, де він знаходиться. Погруддя Франка планується встановити за кошти усіх небайдужих мешканців та меценатів. Просимо міську владу негайно відреставрувати пошкоджений бюст та передати його у музей історії міста-курорту.

Звертаємося до влади міста та міського голови з проханням надати можливість всім бажаючим мешканцям міста долучитися до вшанування пам’яті нашого славетного земляка!

Голова ініціативної групи «За відродження пам′ятника Івана Франка» Лев Грицак

Незважаючи на прикрість, свято вдалося

У День Незалежності в Народному домі Колпця було свято: в невеликому приміщенні виступив справді великий чоловічий камерний хор «Боян Дрогобицький», лауреат численних всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Такий подарунок зробив жителям цього мікрорайону Стебника кандидат у народні депутати України, стебничанин Ігор Курус.

З цього скористався інший кандидат у народні депутати, представник «об’єднаної опозиції» Роман Ілик. Допоки пан Курус виступав у прямому ефірі на Львівському телебаченні, пан Ілик на тлі найвідомішого дрогобицького хору агітував за себе, а дівчина-фотограф робила знімки. Далі кортеж дорогих автомобілів вирушив до центру Стебника, де також відбувалося свято за сприяння Ігоря Куруса, й Роман Ілик виступив на тлі найбільшого на Дрогобиччині національного прапора, виготовленого та піднятого за ініціативи пана Куруса. Після виступу кортеж поїхав в інші міста регіону. Певно, Ілик мріє, що таким дорогим «Мерседесом» його возитимуть на засідання Верховної Ради.

Ясна річ, що право на виступ під час такого свята має кожен із кандидатів у депутати, та якщо діяти по-людськи, то в такому випадку пан Ілик мав би й сам фінансово посприяти в організації свята. Хтось скаже: хіба в політиці існує мораль? Відповімо: мораль існує не в політиці, а в політиках. А якщо політики забувають про мораль, то й політика стає аморальною.

Врешті-решт, у репертуарі «Бояна Дрогобицького» - винятково високохудожні та високоморальні твори, які підносять людську свідомість над дріб’язковістю та обманом. Слухаючи їх, люди починають легко розрізняти правду від брехні та лицемірства. Тому, коли Ігор Курус з’явився в залі, присутні вітали його щирими оплесками. В кінцевому результаті свято вдалося.

Дмитро Федан

Проти антинародного режиму чи за парламентські місця?

У той час, коли Микола Томенко та Об’єднана опозиція намагалися створити образ ворога з Ігоря Куруса та інших незалежних кандидатів, у сесійній залі Дрогобицької міськради кандидат у депутати від Партії регіонів Михайло Янковський роздавав інвалідам ключі від автомобілів «Ланос», куплених за бюджетні кошти, про що Томенко чомусь навіть не згадав.

Скажете, а що в тому дивного, що заступник голови облдержадміністрації вручив у Дрогобичі трьом інвалідам документи на автомобілі разом з ключами? Дивне те, що він балотується саме по Дрогобицькому виборчому округу й день перед тим заявив, що перебуває у відпустці. А це вже «пахне» порушенням Закону про вибори. Тому виникає питання: чому на це не реагує Об’єднана опозиція? Вона бореться з діючою владою чи з незалежними кандидатами? Бореться проти антинародного режиму чи за парламентські крісла?

Валерій Мельник

Вісті з Борислава

До Дня Державного Прапора України. 23 серпня у Бориславі відбулась урочиста церемонія з підняття Великого Державного Прапору України. У вступному слові начальника відділу внутрішньої політики міської ради Наталії Бараняк прозвучала історична довідка про події, пов’язанні з підняттям національного прапору над приміщенням міської ради у квітні 1990 року. З вітальним словом до чисельної громади звернувся міський голова Володимир Фірман, зазначивши: «Народ України святкує уже 21 річницю, відколи здійснилася споконвічна мрія наших предків - бути господарями на своїй найбагатшій, прекрасній і чарівній українській землі. Ще з часів Київської Русі українці прагнули вільно жити, сповідувати свої традиції та звичаї не зазнаючи при цьому поневірянь та утисків. Історичні умови складалися так, що на наших землях постійно панували інші народи-сусіди. Та попри все наші співвітчизники віками боролися за свою свободу і лише нинішнє покоління – наші сучасники – у 1991 році вибороли її. Безумовно, ця визначна дата навічно увійшла в історію молодої держави, золотою сторінкою її біографії, започаткувала нову епоху в житті українського народу, законодавчо закріпила його вікові, демократичні прагнення до національного відродження, духовної свободи, економічного зростання, культурного піднесення. Перші кроки незалежності стали випробовуванням для всіх нас - тестуванням на зрілість, на терпіння, на толерантність, нарешті – на здоровий глузд. Нині уже ніхто не сумнівається у тому, що український народ в змозі поліпшити життя у своєму домі власної Батьківщини». З вітальними словами до присутніх звернулися о. Петро Підлубний, настоятель церкви св. Анни УГКЦ та о. Ігор Ткачів, настоятель церкви св. Анни УПЦ КП. Детальну та змістовну історичну довідку виголосив до присутніх учитель історії та права Віктор Нагловський. Церемонію підняття Великого Державного Прапора здійснили: міський голова Володимир Фірман, учасник національно-визвольних змагань, ветеран УПА, довголітній політв’язень сталінських таборів Яким Лаба та члени Станиці ПЛАСТу –Національної Скаутської організації.

 Свято Незалежності. 23 серпня в Бориславському Будинку дитячо-юнацької творчості відбулась урочиста академія та святковий концерт, присвячені Дню Державного Прапора України та Дню Незалежності. Як зазначив у своєму вітальному слові міський голова Володимир Фірман: «В цей урочистий день, хочу скласти особливу подяку та низько вклонитися всім бориславцям, хто своїми діями наблизив до нас утвердження НЕЗАЛЕЖНОСТІ нашої держави. Всім тим, хто не жалів життя, своєї крові, щоб Україна стала вільною. Ми живемо в непростий час і кожен день здаємо іспити, але я вірю в Україну і її народ. Ми повинні зберегти завойовані свободи та примножити їх. Я впевнений - Українці могутня – нація. Ми вміємо і сміливо мріяти, і наполегливо працювати. Ми готові до самопожертви і здатні добиватися успіху. У цей святковий день зичу усім мудрості, патріотизму і взаємної шани та єдності». Основну доповідь про незалежність виголосив заступник міського голови Сергій Оленич. Учасників національно визвольних змагань було відзначено грамотами міської ради. Чудовий концерт для присутніх подарували вихованці Будинку дитячо-юнацької творчості. 24 серпня в усіх храмах Борислава відправлено Святочні Літургії за Україну. Також в цей день відбувся регіональний турнір з шахів, заключний тур Всеукраїнського дитячо-юнацького турніру з футболу. А о 17.00 на літній сцені міського Палацу культури відбувся чотиригодинний святковий концерт за участі юних талантів Борислава та артистів української естради.

Франкові дні. 27 серпня біля пам’ятника І.Франка у місті Бориславі відбулось традиційне літературно-мистецьке свято «Я син народу, що вгору йде», присвячене річниці І. Франка. З вітальним словом до присутніх звернувся в. о. міського голови, секретар міської ради Ігор Мельник. Вінок поезій Каменяра прозвучали з вуст вихованців Будинку дитячо-юнацької творчості під керівництвом Наталії Харлан. Від імені міської громади покладено квіти до підніжжя пам’ятника. Ведуча свята – бібліотекар центральної міської бібліотеки Алла Божко. Закінчилось свято спільним виконанням «Не пора».

Відділ внутрішньої політики Бориславської міської ради

 

Бориславські депутати проти передвиборчої агітації за державний кошт

На адресу голови Львівської обласної ради Олега Панькевича надійшов лист від Бориславської міської ради про розгляд на сесії міськради 9 серпня 2012 року звернення депутатів Львівської обласної ради від 26.06.2012 року щодо використання коштів додаткової дотації на покращення надання соціальних послуг найуразливішим верствам населення.

Сесія Бориславської міської ради вирішила надати право міському голові погодити прийняття 12-ох фахівців із соціальної роботи у штат Бориславського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (БМЦСССДМ) за угодами з ними до 31.12.2012 року та за умови виділення коштів додаткової дотації з держбюджету. Окрім того, на сесії вирішено встановити контроль зі сторони депутатського корпусу Бориславської міської ради за відбором фахівців, які пройшли навчання у Бориславському міському центрі зайнятості. Також бориславські депутати вирішили дозволити прийняти цих фахівців лише за умови і з моменту кінцевого поступлення коштів державної дотації на окремий рахунок фінансового управління Бориславської міської ради та заборонити соціальним працівникам брати участь у передвиборчій агітації.

Нагадаємо, що Львівська обласна рада 26 червня 2012 року на XIХ сесії VI скликання прийняла рішення № 516, яким рекомендувала Львівській обласній державній адміністрації здійснювати розподіл додаткової дотації, наданої з державного бюджету місцевим бюджетам на покращення надання соціальних послуг найуразливішим верствам населення, між територіальними одиницями області лише на пленарних засіданнях Львівської обласної ради та надати Львівській обласній раді пропозиції щодо механізмів використання коштів додаткової дотації і критерії відбору «фахівців із соціальної роботи» для роботи в центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді..

Також Львівська обласна рада рекомендувала головам районних рад та міським головам міст обласного значення розглянути питання використання коштів цієї додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на чергових сесіях місцевих рад і встановити контроль за відбором та призначенням «фахівців із соціальної роботи», які отримуватимуть заробітну плату за рахунок коштів дотації з державного бюджету місцевим бюджетам.

У червні цього року обласна рада звернулася до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України щодо недопущення використання соціальних працівників для ведення передвиборчої агітації та до усіх обласних рад України з пропозицією розглянути на чергових пленарних засіданнях питання використання додаткової дотації на покращення надання соціальних послуг найуразливішим верствам населення та недопущення використання соціальних працівників для ведення передвиборчої агітації.

Прес-служба Львівської обласної ради

 

Через місяць – друге присудження премії імені отця Олекси Пристая

Нагадуємо читачам «Трускавецького вісника», що в першу неділю жовтня відбудеться  друге присудження премії імені отця Олекси Пристая. Премія імені о. О. Пристая була заснована в 2011 році редакцією нашого Інтернет-видання, першими її лауреатами в шести визначених категоріях стали: Балицький Олексій (“Політика”), Бучацький Мирон (“Громадська діяльність”), о. Бучинський Михайло (“Духовність”). Говіщак Андрій (“Журналістика”), Грабовський Святослав (“Громадська діяльність”), Грицак Лев (“Благодійність”), Іванишин Петро (“Політика”), о. Івасівка Петро (“Духовність”), Ківацька Катерина (“Культура”), Кіт Ярослав (“Журналістика”), Козир Руслан (“Благодійність”), Нич Ігор (“Культура”). З метою вшанування цією премією дійсно достойних людей запрошуємо до обговорення кандидатур на цю відзнаку, а також звертаємося із проханням надсилати Ваші пропозиції щодо домінування на електронну адресу anda_panda@ukr.net .

Для зручності публікуємо також Положення про премію.

Положення про премію імені отця Олекси Пристая

1. Премія імені отця Олекси Пристая (далі – Премія) присуджується щорічно в першу неділю жовтня.

2. Засновником Премії є Інтернет-видання “Трускавецький вісник”, редакція якого визначає дванадцятьох переможців у шести номінаціях. Ініціатива заснування Премії належить головному редактору “Трускавецького вісника” Володимиру Ключаку.

3. Номінації, в яких присуджується Премія – “Політика”, “Культура”, “Духовність”, “Благодійність”, “Журналістика” та “Громадська діяльність”; по кожній номінації щороку нагороджуються дві особи.

4. Премія не має грошового еквіваленту і є почесною відзнакою заслужених для громади осіб.

5. Премія не надається посмертно.

6. Премія не може присуджуватися двічі одній і тій же особі протягом різних років чи по різних номінаціях.

7. Підставою присудження Премії є не лише діяльність в період поточного року, а й у попередні періоди.

8. Лауреатами Премії можуть бути особи не молодше 21 року, чия діяльність носить конструктивний та корисний для громади характер, а саме:

а) в номінації “Політика”: боротьба за справедливість, протидія корупції в органах влади, використання свого посадового становища не лише в особистих цілях, а і з метою контролю влади та гуртування трускавецької громади – за прикладом отця Олекси Пристая;

б) в номінації “Культура”: діяльність на розвиток культури мешканців міста Трускавця та його гостей, естетичне виховання молодого покоління, позиціонування культури як об’єднуючого фактору для трускавецької громади – за прикладом отця Олекси Пристая;

в) в номінації “Духовність”: відзнака для духовних та світських осіб, які є моральними авторитетами для громади, духовними провідниками, котрі власним прикладом навчають бути справжнім християнином, патріотом та Людиною – за прикладом отця Олекси Пристая;

г) в номінації “Благодійність”: нагороджуються особи, котрі спричинилися до підтримки книговидання, допомоги малозахищеним верствам населення, внесли вагомий вклад у творення обличчя Трускавця, відомі своє доброчинною діяльністю – за прикладом отця Олекси Пристая;

ґ) в номінації “Журналістика”: всебічне, оперативне та об’єктивне висвітлення життя міста, доведення до громади правди про події, факти, імена, явища, процеси, аналітична та синтетична робота, діяльність на творення позитивного образу Трускавця, сміливість піднімати і гострі та “незручні” питання – за прикладом отця Олекси Пристая;

д) в номінації “Громадська діяльність”: за небайдужість до процесів, які відбуваються у місті, за стійку громадянську позицію, порушення перед владою важливих для міста проблем, творення ініціативних груп мешканців, гуртування громади – за прикладом отця Олекси Пристая.

9. Рішення про присвоєння Премії публікується щороку в першій половини жовтня та містить мотивуючу та резолютивну частину.

10. Засновник Премії залишає за собою право змінювати дане Положення у випадку виявлення такої потреби (наприклад, збільшення кількості номінацій, зміна Засновника шляхом долучення додаткових суб’єктів при присудженні премії, можливість запровадження символічних грошових нагород, грамот чи дипломів, інше).

Треба перше думати, ніж говорити

 

 

/Відкритий лист головного редактора газети «Франкова криниця Підгір’я» Володимира Ключака до міського голови Трускавця Руслана Козира/

Міському голові Трускавця п. Козиру Руслану Ярославовичу

82200, м. Трускавець, вул. Бориславська, 2

Пане Козир!

З великим здивуванням і обуренням сприйняв я звістку про те, що газету «Франкова криниця Підгір’я», котру я маю честь на сьогоднішній день очолювати, Ви назвали «брехливою». Якщо б це було у якійсь приватній розмові, то Ваш негідний та ганебний вчинок висловлювання таких речей можна ще було б якось виправдати – Вашим рівнем вихованості чи впливом на Вас Вашого оточення. Проте факт мав місце під час прес-конференції 27 серпня, а отже висловлювання було публічним.

Пане Козир! Ви сказали те, що хотіли і Вас не зупинив навіть факт відсутності на заході редактора газети. Вас не зупинив факт присутності старших від Вас за віком журналістів – пана Василя Кирилича і особливо пана Андрія Говіщака, 70-літнього патріарха нашої газети, котрий зберіг її у важкі часи після смерті її першого редактора, світлої пам’яті Ігоря Сусюка. Ви назвали газету «брехливою», показавши таким чином, що саме під Вашу диктовку чи за Вашою вказівкою були написані фактично беззмістовні статті «Як брехун попався на брехні» та «Як «Франкова криниця» попалася на брехні», котрі опублікувала Ваша кишенькова газета. Та Ви навряд чи подумали, що своїм висловлюванням Ви образите не лише редактора чи працівників газети, не так її засновника, як численних читачів, зокрема і тих, які подають для друку свої публікації, або про яких наша газета пише в кожному номері.

Заснована в 1985 році газета «Трускавецкая здравница» стала першою на курорті і до 1999 року була єдиною газетою в Трускавці. Вона змінювала назву на «Курортний вісник», «Франкова криниця», довший час була газетою Львівської обласної ради, відіграла неоціненну роль у пробудженні національної свідомості українців, у формуванні не одного покоління жителів нашого міста, формувала і продовжує формувати думку громади, інформуючи читачів про різноманітні події політичного, економічного, культурного, спортивного життя, намагаючись охопити важливі сторінки історії нашого міста-курорту та всього регіону Дрогобиччини. Я вже не кажу про те, що газета пропагує збереження нашої історичної та культурної спадщини, бо Вам, напевно, такі теми зовсім не цікаві.

З 2009 року газета стала виходити під назвою «Франкова криниця Підгір’я», її засновником виступив санаторій «Карпати». Та це не перетворило нашу першу трускавецьку газету в рупор однієї політичної сили чи виразник інтересів однієї людини чи однієї оздоровниці. Вона зберегла і продовжує зберігати традиції тої газети, в котрій шліфували свою журналістську майстерність такі митці слова як Світлана Швадчак, Любомир Поливка, Ярослав Кіт, Леонід Гольберг, Василь Мірчук, Ольга Куц та багато-багато інших. Впродовж всього свого існування «ФКП» подає різносторонню інформацію і цим дуже відрізняється від Вашої газети, майже в кожному номері якого мусить бути Ваше зображення і Ваші коментарі. Те, що «ФКП» залишилася незалежним виданням і не проходить цензуру в стінах мерії (як не проходила ніколи), дратує справжніх ворогів свободи слова, які цей ярлик пробували вішати на інших.

Ми знаємо про Ваші вказівки, щоб газета не була на видному місці в міській раді і щоб її забирати і знищувати, тому ми вирішили відмовитися від доставки її в стіни мерії. В державному закладі Ви допустили розповсюдження газет однієї політичної сили, зате заборонили загальноміську газету. Ми вирішили промовчати, діючи за принципом «краще з мудрим загубити, ніж з дурним знайти».

Ми знали про Ваші висловлювання щодо газет як «сміття», яких Ви допускалися, коли бачили «ФКП» в якихось установах, магазинах чи на розкладках кіосків. Але це були Ваші приватні висловлювання і Ви маєте на них право. Бо принаймні Ви не телефонуєте до кореспондента і не обзиваєте його «гнилим українцем», що дозволяє собі робити Ваша прес-секретар.

Але Ви не мали права публічно називати брехливою газету, де публікуються рішення Трускавецької міської ради, де публікується офіційна інформація з міського відділу внутрішніх справ, трускавецьких суду, прокуратури, санітарно-епідеміологічної служби, податкової інспекції, управління юстиції тощо. Ви не мали права називати брехливою газету, де тільки в цьому, 2012, році, були вміщені матеріали про нашого Владику Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Ярослава Приріза, інтерв’ю з отцем Василем Нестером та матеріали про духовне життя різних конфесій, котрі діють у нашій християнській Україні. Ви не мали права називати брехливою газету, де в абсолютній більшості номерів на першій сторінці є рубрика «Твори добро» і де розповідається про простих жителів нашого Трускавця та сусідніх міст Дрогобича, Борислава, Стебника, в тому числі і тих, котрі довгий час служать громаді, працюючи в органах місцевого самоврядування, в освіті, культурі, медицині, житлово-комунальному господарстві. Серед тих, про кого ми писали в рубриці «Твори добро» чи в статтях під іншими рубриками, є Владика Юліан Вороновський, добре знані якщо не Вам, то трускавецькій громаді Микола Іваник, Галина Коваль, Оксана Кіселичник, Леся Баб’як, Микола Добровольський, Ніна та Олександр Мойсеєнки, Марія Попадинець, Геннадій Стеценко, а також Йосип Фиштик, Ігор Нич, Василь Петранівський, Володимир Кушнір, Антоніна Листопад, Раїса Іванченко, Леонід Тимошенко, Володимир Яцюк та багато-багато інших. Невже про них була написана хоч крихта неправди? Тож навіщо Ви, ображаючи газету, ображаєте і їх?

Своїми словами Ви зневажили інвалідів та пенсіонерів, котрі з нетерпінням чекають кожного нового номера газети, щоб довідатися правду про події в нашому місті. Адже радіоточка є не у всіх, а газети, котрі видаєте Ви, виходять нерегулярно.

Звинувачуючи нашу газету в брехні стосовно висвітлення ситуації з актом вандалізму над погруддям Франка в Трускавці, Ви жодним чином не довели хоча б один факт неправди. Адже вся інформація, розміщена в статтях на цю тематику, була з відкритих джерел, в тому числі на основі інформації, яку публікував Ваш офіційний сайт ТМР (про те, що пам’ятник не відповідає естетичним та містобудівним нормам). Але те, що на офіційному сайті Трускавецької міської ради дуже часто з’являється однобока і часто неправдива інформація, зауважили не лише прості читачі, але й депутати Трускавецької міської ради від різних політичних сил, що вони неодноразово говорили у своїх депутатських запитах. Тільки цього тижня були розміщені дві публікації, які дійсно ганьблять саму назву «офіційний сайт» («Останні дні перебування рекламо-носіїв у курортному парку» та «Провокація у Трускавці! Слід веде до Партії регіонів!»).

Врешті-решт Ви зневажили самі себе та політичну силу, до якої належите. Не треба нас звинувачувати в необ’єктивності чи упередженості, бо в цьому ж номері, через який Ви назвали газету «брехливою», у двох статтях вміщено подяки – для Вашого соратника та друга, обласного депутата від «Фронту змін» Петра Іванишина, для депутата міської ради Михайла Малащака, для міської організації «Фронту змін» (за сприяння спільноті «Віра і Світло» та сприяння у проведенні Спартакіади інвалідів). Ми згадуємо добрим словом і Вас, і Вашу політичну силу, коли є за що – і цим відрізняємося від Ваших ЗМІ. До честі нашого засновника, він не втручається в нашу редакційну політику, але Вам це, напевно, важко зрозуміти, якщо кожну публікацію Ви чомусь вважаєте замовною та спрямовану проти Вас.

Пане Козир!

Пам’ятаєте, Ви звинувачували мене особисто в необ’єктивності, коли появилася інформація про руйнування підпірної стінки біля церкви святого Миколая? Тепер я переконуюся, що з Вашим приходом до влади активізувалися не якісь творчі чи зодчі процеси, а саме руйнівні, деструктивні і приклад з погруддям Франка – яскравий тому приклад. Мало того, що Ви зневажили Франка, бо саме за часів Вашого урядування з пам’ятником сталося таке нещастя. Чому погруддя Франка, як і «Юзю», як і «Лукаша та Мавку», як і інші скульптури в місті, ніхто не чіпав за часів міських голів Панкова, Петровського, Бурлакова, Матолича, Грицака?

Ви зневажили Франка і цією прес-конференцією, коли назвали газету, котра носить Франкове ім’я і в якій вміщено і твори Франка, і матеріали про Франка, брехливою.

Ви зневажили Франка, бо саме Ви започаткували історію з потребою перенесення цього погруддя в інше місце та встановлення нового пам’ятника авторства тих, над чиїм творінням сміється не лише Трускавець, а гості з куточків всієї України, включаючи знаних мистецтвознавців. Тому й не дивно, що підозра у зацікавленості руйнування погруддя впала саме на Вас. І якими ж недолугими виглядали Ваші спроби кинути тінь підозри на представників ЗМІ, бо ті оперативно прибули на місце події зранку 20 серпня.

Пане Козир! Я як редактор газети «Франкова криниця Підгір’я» не очікую від Вас якихось вибачень, спростувань чи уточнень. Я взагалі від Вас нічого не очікую, бо за два роки Ви показали своє нутро всім трускавчанам. Тому вкотре переконуюся в тому, що не помилився в 2010 році, коли закликав не вірити Вам – людині, котра тепер на прес-конференції (27 серпня) вживає слова бандитського жаргону типу «тєрпіла». Вам мало б бути соромно за вживання таких слів. Я теж знаю деякі слова цього типу, для прикладу, «барига», «бандюк», але ж я їх не вживаю, тим більше в публічних висловлюваннях.

Пане Козир! Ніхто не застрахований від помилок і вони, ці помилки, можливо трапляються і в нас. У таких випадках ми публікуємо вибачення чи уточнення, хоча назагал стараємося ніколи не подавати неперевірену інформацію. Газета «Франкова криниця Підгір’я» не є ворогом ні Вашим, ні Вашої команди, ми просто з Божою допомогою справно виконуємо нашу роботу, пишучи правду. І не наша вина, що ця правда Вам не подобається – ми і не прагнемо Вам подобатися. Головне, що нам вірять і нас шанують наші читачі, а від Вас нам нічого не потрібно. Ми не є «опозиційна преса», як у Ваших виданнях полюбляють нас обзивати, не є ми і опонентами підконтрольних Вам ЗМІ. Навпаки, ми співчуваємо їм та віримо, що вони зможуть вийти з того становища, в якому опинилися з Вашої вини, мається на увазі неперіодичність виходу та неможливість висловити думку, котра б суперечила Вашій думці.

Також хочу Вам побажати не шукати собі ворогів там, де їх нема і свої дії та слова узгоджувати не тільки з Вашими бізнес-партнерами чи юристами, але і з Божими Законами. Бо якщо Ви думаєте, що громада підтримує Ваші заяви про те, що з усіма слід чинити «жорстко» і якщо Ви вважаєте себе месією Трускавця, котрий наведе новий порядок, то Ви помиляєтеся. Не перетворюйтеся на пихатого тиранчика і царька-самодура, не вірте тим, хто пишається Вашим прекрасним одягом і не обзивайте брехливим того, котрий каже правду: «А король-то – голий!».

У Ваших ЗМІ з’явилася неприємна традиція називати всіх неугодних Вам журналістів «жовтою пресою». Відповім так. Я підписуюся під кожною своєю статтею і Ви знаєте, хто автор публікацій в нашій газеті. Я можу пред’явити свій паспорт, в якому написано «Володимир Ключак», але чи готові пред’явити свої посвідчення особи «журналісти» Ваших газет Яцек Кондратенко, Григорій Галич, Павло Гай, Тетяна Голуб, Олег Приблудний ім же нєсть чісла – я вже не кажу про пасквілі без підпису чи коментарі, які «творять» Ваші підлеглі. Я міг би наводити безліч прикладів, як саме Ваша «жовта преса» «піклувалася» про те, хто ж годуватиме моїх дітей, обсмоктувала моє селянське походження, яким я, до речі, пишаюся, бідкалася над моїм майбутнім і постійно звинувачувала у «служінні» Леву Грицаку. До честі Лева Ярославовича, як і Вашого тезки Руслана Ярославовича, з яким мені випала нагода працювати в 2008-2009 роках, ніхто з них не пропонував журналісту йти до нього класти плитку в туалет, щоб підзаробити. А своє майбутнє я довіряю Богові.

Пане Козир! Я сказав може й багато, а може й нічого не сказав. Це могла б бути звичайна бесіда між мною і Вами, але я жодного разу не був у Вашому кабінеті мера, і, сподіваюся на те, побуваю в кабінеті вже того міського голови, котрий обере Трускавець на наступних місцевих виборах. Я від Вас нічого не хочу, нічого не вимагаю і нічого не прошу. Я не думаю, що Ви змінитеся – це Ваша проблема, котра стала проблемою всього міста. Мені однаково, як писав Шевченко, чи Ви далі знущатиметеся над туроператорами, торгівцями, мешканцями Трускавця – можливо, вони заслужили на таку кару небесну, бо багато з них підтримували Вас на виборах: шукаючи чогось кращого, вони відкинули те, що добре. Та неоднаково мені, як Ви, не маючи жодних на те підстав, не рахуючись із фактами та аргументами, називаєте брехливою газету, котра займає своє місце серед інших достойних видань Дрогобиччини. Треба було перше подумати, ніж сказати такі образливі слова, пане Козир.

Я вважаю, що моє життя на даний час перебуває під загрозою і публічно висловлюю свою думку, що якщо зі мною щось станеться, то вину за це я покладаю виключно на Вас. У той же час я хочу заявити, що пробачаю Вам, пане Козир, бо кожній людині, навіть найбільшому злочинцеві, потрібно дати шанс виправитися. Нехай Господь освітить Ваш розум, позбавить Ваші вуста лихої словесної отрути та благословить Вас на добрі діла, якщо Ви плануєте їх чинити в майбутньому

Володимир Ключак, головний редактор газети «Франкова криниця Підгір’я», м. Трускавець

Брехнею правду не утверджують!

«Я син народу, що вгору йде...» - ці слова Великого Каменяра мене вразили, коли 11-річним хлопцем у складі стебницького духового оркестру брав участь у відкритті пам'ятника Іванові Франкові в Лішні. Для мене, тодішнього п'ятикласника, Франко був Вічним революціонером - соціалістом, автором інших слів: «Дух, що тіло рве до бою...» і я навіть не здогадувався, що мій великий земляк писав лірику, притчі, казки та серйозні твори, які не мали нічого спільного з соціалізмом. Так комуністична пропаганда промивала мізки людям, щоб вони не могли зорієнтуватися, де правда, а де брехня. Ідеологи від КПСС вміло розставляли акценти, щоб не дай Боже, хтось не подумав, що правда інша від офіційно затвердженої в ЦК КПСС. А хто сумнівався, того партія і КГБ кидали в тюрму.

Символічно, що сьогодні, напередодні виборів, на Дрогобиччину прибув один із ідеологів комсомолу, потім «Нашої України», а тепер Об’єднаної опозиції Микола Томенко. Закінчивши Київський університет за спеціалізацією «Історія КПРС» та будучи разом з нинішнім міністром освіти Табачником секретарями комсомолу, Микола Володимирович добре знає як правильно розставляти акценти, як правду зробити брехнею і навпаки. Більше того, пан Микола був активним співробітником так званого ОКОДу (Оперативний комсомольський загін), який координував взаємодію між комсомолом і КГБ. Тож, маючи великий досвід, пан Томенко вміло розповів дрогобичанам, хто є хто в політиці і за кого треба голосувати. На превеликий жаль, Томенко, як об'єднаний опозиціонер, і словом не обмовився про кандидатів-регіоналів в окрузі, начебто вони його зовсім не цікавлять. А найбільше перепало мені.

Я вже сотні разів говорив, що не співпрацював і не буду співпрацювати з Партією регіонів, але цього не чують мої опоненти. Вони ходять і кожного дня розповсюджують це брехливе звинувачення. Бо нічого не зробили для краю й більше не мають що закинути мені.

Ось що сказав Микола Томенко: “Ті люди, які приїхали з Києва і розповідають, як вони люблять Україну, а самовисунулись кілька місяців тому, – це небезпечні типи. Має бути чітка партійна відповідальність, бо в парламенті немає вільних агентів. В парламенті мають бути представники серйозних політичних команд. Сьогодні є команда влади, і є команда Об’єднаної опозиції і між ними треба обирати”.

На жаль, я не зміг задати Томенку запитання, але я б хотів почути відповідь, як так сталося, що представників серйозної політичної команди БЮТ «розвели як кошенят»? Яку політичну відповідальність має нести БЮТ, і особисто заступник голови Верховної зРади Томенко за прийняття антиукраїнського закону про мови? Чому пан Томенко проголосував за сумнозвісний закон про мови і чому за нього заступився зрадник українського народу Литвин? Чому пан Томенко закликає дрогобичан голосувати або за Об'єднану опозицію, або за команду влади? Чому він не агітує за партії, які опозиційні до Партії регіонів, скажімо, за «Свободу», а агітує за партію влади?

Томенко договорився до того, що заявив: «Ті люди, які приїхали з Києва і розповідають як вони люблять Україну, а самовисунулись кілька місяців тому – це небезпечні типи». Цікаво, даруючи мені таку характеристику, він чомусь не згадав, що до таких «типів», крім Куруса, належать Олесь Доній, Ігор Осташ, Василь Шкляр, яких БЮТ «кинув», а замість них в списки включив «патрійотку» Кужель. Довідавшись, що моєю довіреною особою став Роланд Франко, вони накинулись на онука Івана Франка.

Томенко, представляючи мого опонента Романа Ілика, закинув мені страшні гріхи - співпрацю з Льовочкіним і Каськівим. Якщо Томенків підхід застосувати до всіх громадян, то ярлик «люди Табачника» треба навішувати на директорів та вчителів українських шкіл, викладачів вищих учбових закладів, незважаючи на те, що більшість із них є справжніми патріотами України. Хочу сказати, що Томенко також співпрацював з Каськівим і на Майдані, і після нього у фракції «Наша Україна», яку він зрадив. Сьогодні Томенко співпрацює зі зрадником української мови Литвином. Натомість я в знак протесту проти прийняття мовного закону подав у відставку з посади керівника Національного проекту «Відкритий світ» і наполіг на підписанні наказу про звільнення, а Томенко начебто і написав заяву про складання повноважень заступника голови Верховної зРади, та тихо сидить з надією, що, може, пронесе. А тепер вже й друг Литвин заступився за свого заступника.

Нарешті, шановні земляки, хочу нагадати, що у 1994 році Дрогобиччина на прохання В.Чорновола обрала «патріота» Лавриновича, у 1998 році - Танюка, а в 2002 році, на прохання Ющенка - П. Димінського. Усі вони забули про нас, бо їх ніщо не ріднило з краєм. Так само й Ілик, будучи першим заступником голови обласної ради, забув про Дрогобиччину. Сьогодні «великий і чесний» Микола Томенко просить Вас підтримати Ілика. Це Вам нічого не нагадує? Але мене гнітить не те, що колишній комсомолець і друг Табачника Томенко облив мене брудом, бо наш народ мудрий і розбереться - де правда, а де брехня. Мене гнітить те, що такий високий чиновник, проїхавшись Дрогобиччиною, не розповів, як «Батьківщина» буде рятувати цей край. Тому, проголосувавши за кандидата від цієї партії, Ви й далі слухатимете казки про те, як вони борються за народ. А народ тим часом буде тихо вимирати без аптек, без дитячих садків, біля розвалених народних домів, напівзруйнованих шкіл і непроїзних доріг! Що скажете, пане Томенку?

Тепер залишається дочекатися, поки приїде пастор Турчинов і розповість дрогобичанам, який Ілик вірний греко-католик!

Коли Іван Франко балотувався до парламенту, на заваді його перемозі стали нечесні люди. Я не можу рівнятися з постаттю Великого Каменяра, але в день його народження закликаю Вас бути уважними.

Ігор Курус, головний редактор тижневика «Каменярі»

Василь Веклич: «Неправда це! Нічого не робиться!»

Чесно кажучи, не дуже хотілося знову писати про якість надання комунальних послуг в місті та тарифи на них. Тема дещо набила оскому, принаймні до аналізу підготовки до початку опалювального сезону можна було б і перепочити.

Та наболіло трускавчанам. Зокрема, пенсіонеру, учаснику бойових дій, інваліду І групи Василю Векличу. Попри поважний вік Василь Григорович має спостережливе око та аналітичний розум, гостре слово та неабияке почуття гумору. Пенсіонер вміє рахувати кожну копійку, вибирати найкращий варіант за співвідношенням ціна-якість, співставляти написане-обіцяне та реальні дії, картини навколо себе. Та не вдається за простими логічними законами жити з нашими комунальниками. Так, зваживши всі плюси та економічні вигоди Василь Веклич піднапружився та встановив у своїй квартирі на Сагайдачного,12/12 автономне опалення. Та КП «Трускавецьтепло» вперто не хотіло виключати його зі списку своїх «клієнтів» і почало присилати рахунки за оплату стояків, телефоном пояснювали, що котел, мовляв, дає віддачу. Але не на того натрапили! Василь Григорович приніс з магазину сертифікат відповідності та кілька разів звертався про скасування плати за стояки на прийоми міського голови. Зрештою незрозумілі нарахування йому зняли.

Весною розпочалася тарифна епопея, і в червні виконком затвердив базовий тариф 1.46 грн. за метр квадратний. На будинках розвісили обіцянки-страшанки, що буде зроблено по конкретному будинку в цьому році. Так, на Сагайдачного,12 вивісили наступне: «КП "Трускавецьжитло" інформує, що по вашому будинку в 2012 році заплановано виконання наступних робіт:

Сагайдачного, 12. Заміна електричних лампочок -15 шт., заміна проводу АППВ 2x4 -20 м/п, заміна автоматичних вимикачів 1п 25А -8 шт.

Водопостачання та водовідведення. Заміна труби 032 -12 м/п, заміна крана шар. 020 -1 шт., заміна труби пластм. 011.0 -8 м/п.

Ремонт даху: а) ремонт дашків над входами в під'їзди -15 м.кв.; б) частковий ремонт покриття даху -7 м.кв.: рубероїд -2,4 рул., газ пропан -10л, мастика бітумна -8 кг.

Столярні роботи: а) частковий ремонт віконних рам; б) скління віконних рам: пиломатеріал обр. -0,16 м.куб, скло -1,5 м.кв., цвяхи -0,5 кг.

Малярні, мулярні, штукатурні роботи а) Ремонт площадок при вході в під'їзди; б) частковий ремонт оголовків (? – авт.) ДВК; в) частковий ремонт штукатурки стін; г) частковий ремонт штукатурки парапетних стін: цемент-100кг, пісок-0,3м.куб, щебінь-0,15м.куб, вапно-25кг, цегла - 30шт, шпаклівка -120кг.

Огляд і прочистка ДВК.»

Василь Григорович зробив копію цього оголошення і документик зберігає! Вже пройшло три місяці найбільш благодатної для робіт пори, а нічого не зроблено! – запевняє Василь Веклич. Зате рахунки про оплату квартплати за новими тарифами приходять! «Як таке може бути? В магазині, якщо платиш гроші, то отримуєш продукти, товари. А за що вимагають гроші вони? У нас в будинку дві лампочки спаяні без патрона ще за радянських часів, а вони вимагають гроші за освітлення місць загального користування!!! Телефоную, запитую, кажуть – ми поступово будемо все робити. То поступово і піднімайте тарифи!» - резонно обурюється Василь Григорович. Тож поки що справедливий Василь Веклич платить по старому тарифу 17.22 копійки квартплати. І якщо до кінця року не буде нічого зроблено з написаного, сповнений рішучості судитися з КП «Трускавецьжитло» і міською радою.

Та останньою краплею, яка перелила чашу терпіння Василя Григоровича і привела через все місто з Сагайдачного на Карпатську в нашу редакцію, став святковий випуск бюлетеня «Голос ради». Надруковане в статті під патетичною назвою «Шукаємо безкоштовний сир? або Коли перемога стає поразкою» змусило Василя Веклича взятися за ручку і дописати одну букву в назві бюлетеня та вигукнути «Це все неправда! Нічого не зроблено, ніхто і копійки не вложив! Як можна так брехати в живі очі?! Люди ж ходять по сходових клітках і підвалах, люди ж бачать! Живу у Трускавці 32-й рік, і такого нахабства, як зараз робиться, ніколи не було!»

Так у вищеназваній статті читаємо: «Значно якісніше прибираються прибудинкові території, прибиральник цілу робочу зміну є присутнім на своїй дільниці, а не лише годину-півтори, як це було у КП «Наше місто» у минулі роки.» «Ну де хто є цілу робочу зміну? Та щоб годину прибирали. Аварійно-небезпечну яму, яку розрили при будівництві «Лісової пісні» ще у квітні місяці, досі не залатали!!!» - обурюється Василь Григорович.

Або ще: «Уперше за багато років почали прибиратися підвали. Приміром, за останні кілька днів вичищено підвали на …вул. Сагайдачного, 16». «Ну у мене ж підвал в цьому будинку, нічого там не прибрано! Як можна таке писати?!» - не може заспокоїтися Василь Веклич.

Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Хто врятує історичний центр Дрогобича?

ХІІІ засідання Дискусійного клубу в Дрогобичі зібрало рекордно малу кількість учасників – трішки більше двох десятків. Можливо, тому, що тема була дещо «затерта», така, котра вже один раз обговорювалася на ДК. Та результати цієї зустрічі виявилися досить плідними і навіть неочікуваними для ведучого клубу. Бо відтепер присутні прийматимуть резолюції, подаватимуть їх до виконавчих органів місцевої влади (можливо, не лише виконавчої і не лише місцевої) і контролюватимуть, що ж змінилося. Але давайте про все по порядку.

Отже, тема «Забудова історичної частини Дрогобича і її вплив на функціонування культури та туризму на Дрогобиччині» виявилася на диво цікаво, актуальною, але чомусь неформатною для кандидатів у депутати. Бо прийшло їх всього двоє – Віктор Возняк та Святослав Грабовський. Депутатів Дрогобицької міської ради було теж тільки двоє – Михайло Ваврин та Роман Курчик. Були представлені тільки два засоби масової інформації – телеканал «Алсет» та «Трускавецький вісник» (це якщо не рахувати «Тустані» Анатолія Власюка, ведучого Дискусійного клубу, та «Нових Горизонтів» постійного учасника дискусій Олександра Магльони). І експертів було теж, як ви вже здогадалися, двоє – керівник центру громадянських експертиз та ініціатив Олег Косик і декан історичного факультету Дрогобицького педагогічного університету імені І. Франка, професор Леонід Тимошенко.

«Центр Дрогобича перетворюється в один величезний супермаркет найнижчого рівня, де нема ні туалетів, ні елементарних побутових умов», - зазначив пан Олег і цю тему активно продовжили обговорювати всі присутні – фермер Ярослав Бігуняк, колишній головний архітектор міста Остап Федоришин, знані громадські діячі Дрогобича Хосе Турчик, Олександр Магльона та інші. Від влади була присутня головний спеціаліст відділу культури та мистецтв з питань охорони культурної спадщини Галина Луцька (за фахом інженер-технолог з деревообробки), котра зауважила, що їхня структура не погоджує документацію на забудову, цим займається обласне управління. Злим нетихим словом згадали присутні колишнього працівника облдержадміністрації Івановського, котрий попався на хабарі, бо підписував неправомірні погодження на забудови центральних частин міст. Попався то таке, але ж скільки шкоди вже зроблено історичній спадщині!

Натомість Леонід Тимошенко зупинився на історичному аспекті цього питання, на науковій складовій, котра, на його думку, є не менш важливою, ніж вимоги чинного законодавства чи діяльність (в тому числі контролююча) місцевих органів влади. Розповідаючи про історичні дослідження в Дрогобичі, про археологічні експедиції та досягнення дрогобицької історичної школи, Леонід Володимирович оперував тільки фактами, від яких аж дибки волосся на голові ставало. Бо уявляючи собі, що з будівництвом біля Малого Ринку в Дрогобичі ми можемо назавжди втратити пам'ять про церкву святої Трійці (дерев’яна, існувала в XVI – XІХ ст.), що за якісь два-три покоління ми хіба на картинках показуватимемо нашим нащадкам знаменитий Шпихлір чи дерев’яні церкви святого Юра та Воздвиження, що сільзавод як символ, візитівка древнього Дрогобича, перетвориться у казна-що, так і хочеться вдарити себе в груди і замість представників влади в їх імені закричати «mea culpa», або ж Шевченковим «моголи, моголи, Золотого Тамерлана онучата голі…». Бо можна багато чого набудувати за проектами «провідного архітектора Чирки», але яку спадщину залишимо нащадкам?

Професор Тимошенко розповів присутнім про історію питання охоронних зон в Дрогобичі, про історичні дослідження Дрогобича у ХХ столітті, про потребу паспортизації багатьох архітектурних памяток і про складність такої паспортизації, про РАС – рятівну археологічну службу, котра діє в кожному обласному центрі, про підземний хід від костела аж поза міліцію, про те, як багато Дрогобич втратив від того, що до кінця не було доведено справу утворення на базі історичного центру міста національного чи державного заповідника. Адже маленьке містечко, а фактично зараз навіть село Белз змогло цього досягти, виграла від цього і Жовква. А в Дрогобичі продовжується тотальна забудова і не просто продовжується, вона атакує. Так, за найсвіжішими даними, котрі озвучив Хосе Турчик і котрі підтвердили присутні в залі депутати міської ради, скоро ділянка навпроти синагоги, між автокефальною церквою та «Євро-секонд-хендом» теж буде повністю забудована. Забудовується Дитячий парк на Трускавецькій, а МАФи стали якимось прокляттям для Дрогобича, котрий фактично вже перетворився на місто-базар. Розмова почала набувати обертів аж до висловлювань «якщо є справедливість, то громада вправі зруйнувати це самочинно» і що вила з держаком коштують всього 37 гривень. Але згодом заклики йти до Ратуші зі зброєю витлумачили таким чином, що «слово – наша зброя» і вже лунали заклики суто до журналістів та громадських організацій бути більш пильними та стати на сторожі захисту інтересів громади.

Хосе Турчик сказав, що є «червона лінія», є Генплан, але в деяких випадках все робиться так, начебто їх і не було, а Михайло Ваврин узагальнив: «Сьогодні у дрогобицької влади нема державницького підходу, а є жадоба до наживи…». Михайло Васильович за приклад навів парк Степана Бандери, якого «підкопують» і навіть він, депутат, не знає, хто ж це робить. З великою увагою вислухали присутні виступ Остапа Федоришина, який висловив надію, що «замкнене коло» все ж вдасться розірвати і кожному має бути стидно за те, що відбувається, ніхто не повинен залишитися байдужим. Бо якщо не змінити ситуацію, то що буде за якісь два-три десятиліття? Історія з будівництвом готелю «Тустань», на місці якого повинна була б бути транспортна розв’язка, показує, до чого призводять такі помилки. Бо в транспортному плані центр Дрогобича дійсно страшно незручне місто, де нема де припаркуватися, де поволі починає панувати хаос.

 «В питаннях архітектури закон повинен бути «дуракостійким», щоб його не можна було трактувати двозначно», зауважив кандидат в депутати Віктор Возняк, а інший кандидат Святослав Грабовський підкреслив, що звинувачення, котрі лунають на ДК, зазвичай загальні типу «винна влада, монстр», а має бути конкретна відповідальність – для цього потрібно знати по кожному рішенні міської ради хто і як голосує. Втім, у Дрогобичі знають, що всі депутати, котрі отримали земельні ділянки «під садівництво» (в тому числі і депутати від «опозиційного» на рівні країни «ФЗ»), голосують завжди так, як скаже «папік» і що неформальна фракція «Сита Україна» процвітає і обличчя її «членів» виглядають ще кращими та ситнішими, ніж на біл-бордах зразка 2010 року. Свідомо не зачіпаємо тут тему Трускавця і теж неформальної фракції «Сита Україна» (більшості) в Трускавецькій міській раді, бо це вартувало б окремої статті.

 «Територія, яку треба охороняти, значно більша, ніж ми собі уявляємо», - завершив логічну дискусію Леонід Тимошенко. На цьому засіданні Дискусійного клубу він був найбільшим і беззаперечним авторитетом і виступаючі почали схилятися до думки, що варто було б саме такому фахівцеві виступити в стінах мерії. Адже тиск на Олексія Радзієвського через прихід в Ратушу сотні чи навіть тисячі осіб не дасть ніякого результату, а от до розумних слів вченого, викладених чітко та просто, Олексій Васильович міг би дослухатися. Тому депутати ініціюватимуть розгляд питання про збереження історичної частини Дрогобича на сесії ДМР і доповідачем пропонуватимуть саме Леоніда Володимировича. Професор навіть погодився підготувати схеми майбутніх охоронних зон центру Дрогобича. Якщо ж влада не захоче навіть слухати про це, то можна йти іншим шляхом – звернення до влади, підписане хоча б чотирма громадськими організаціями, потребують публічного обговорення питання. А в Дрогобичі громадських організацій явно не чотири, а досить великий відсоток на душу населення порівняно з сусідніми містечками. Тож все-таки є шанси зупинити процес тотальної забудови історичного центру міста Котермака.

Володимир Ключак

То чия вина?

Повідомлення про руйнування погруддя Івана Франка, що у скверику на розі вулиць С.Бандери та І. Франка, викликало в місті негативний резонанс. Хто підняв руку на всесвітньо відомого Поета, невтомного Каменяра, українського Мойсея? Хто вирішив познущатися з нашої національної гордості? Кому це вигідно? Чи був це злий умисел, чи просто сталося самовільне руйнування через його технічно-віковий стан?

На ці питання, які задають собі небайдужі трускавчани, відповісти нелегко. Сказати, що до цього доклали свої брудні руки зацікавлені зловмисники, можна. Але хто конкретно, не скажеш, бо ніхто нікого за руки на зловив. А чи були в когось якісь підстави, мотиви, стимули зробити такий злочин?

Якщо розглядати цей варіант, цю гіпотезу, то дійдемо висновку, що такі підстави зруйнувати пам’ятник були. Про це йдеться в матеріалах В. Ключака «Це ж як треба ненавидіти Франка» (Інтернет-видання «Трускавецький вісник» та газета «Трускавецькурорт», №28 від 8 серпня 2012 р.) та В. Кирилича «Зневажений Вічний революціонер» ( газета «Франкова криниця Підгір’я», №32 від 24 серпня 2012 р.). У них довідуємося, що на офіційному сайті трускавецької міської ради є інформація, що «бюст Івана Франка … не відповідає ні естетичним, ні містобудівним нормам». Отже, привід для його знесення чи руйнування хоч не офіційно, але поступив. Хто ж міг цим скористатися? Припущення на це питання знаходимо у статті В. Кирилича. Ось як він пише: «У листопаді минулого року сусідню з пам’ятником земельну ділянку її власник продав громадянину іншої держави. Оскільки площа цієї ділянки є занадто малою для будівництва на ній готелю чи іншої об’ємної споруди, то новий хазяїн зметикував, що саме прилеглий скверик із пам’ятником Франка доповнив би цю технічну необхідність». Далі, очевидно, цей невідомий громадянин, довідавшись про «неестетичність пам’ятника», розцінив це як негласний дозвіл і вирішив прискорити процес вивільнення цієї ділянки від присутності Франка таким варварським способом. Звичайно, було б наївно і помилково вважати, що висловлені в газеті припущення можуть бути прямим доказом причетності до цієї неординарної події міської влади. Але, як кажуть, диму без вогню не буває. Про те, що до цієї нечистої справи приклали свої руки брудні душею люди, стверджує у своїй заяві з цього приводу і сам міський голова Руслан Козир. Він пише: «Цей зухвалий акт україноненависників слід трактувати однозначно як політичну провокацію і сприймати як наругу над нашою національною гідністю». Отже, він виключає ймовірність того, що цей бюст міг зруйнуватися сам. Визнавати таку гіпотезу влада, очевидно, не зацікавлена, бо в такому разі треба взяти відразу вину на себе. Чому? Та хоча б тому, що воно свідчитиме про байдуже ставлення влади до цього пам’ятника. Чи маємо підстави так сказати? Гадаю, що так. Подивімося, хоча б газету «ФКП» № 45 за 2011 рік. У матеріалі «Порядок в місті…» йдеться про те, що пам’ятник Іванові Франкові не доглянутий, не впорядкований. Очевидно, від того часу ніхто з міських служб на стан пам’ятника не звертав увагу. В іншому випадку, якби його оглянули спеціалісти, виявили якісь руйнування, то були б вжиті для його збереження відповідні заходи. А цього не було зроблено. Тому в будь-якому випадку - висловлювання про неестетичність пам’ятника, чи про байдужість за його доглядом - послужили причиною до його руйнації. І в першому, і в другому випадку міська влада мала би визнати себе винною в тому, що сталося. Але на прес-конференції, яку провів 27 серпня з цього приводу міський голова, таких чи подібних думок не прозвучало. Не прозвучало і спростування висловлених у названих газетах думок. Навпаки, міський голова обізвав нашу газету брехливою. Журналісти поцікавилися, чи подаватиме на газету «ФКП» в суд. Пан Козир відповів, що ні. Ми ж гадаємо, що факти говорять самі за себе, і трускавчани розберуться, хто бреше, а хто пише правду.

Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Кримінальна хроніка Трускавця

За межею спокою. У міський відділ з 17 по 29 серпня цього року надійшло понад 60 звернень громадян. Йдеться в них про різне. Одні мешканці конфліктують з іншими, погрожують фізичною розправою, ображають нецензурними словами, наносять тілесні ушкодження, як це було 17 серпня. У цей день на вулиці Суховоля, біля санаторію «Янтар» невідома жінка без причин побила неповнолітню дочку громадянки Ф. Скаржаться люди на порушення громадського спокою, на втрату своїх документів, мобільних телефонів, на неправомірні дії службовців, як це було з громадянином С. в одному з оздоровчо-профілактичних комплексів. Є чимало сімейних конфліктів, сварок між рідними, нанесення матеріальної шкоди. Повідомляється, що за цей час п’ять осіб померло, сталося декілька квартирних крадіжок та номерів у санаторіях.

Забрали пісок. З письмовою заявою в органи міліції звернувся мешканець Трускавця Г. Він просить, щоб знайти злодія, який з-під його гаража, що знаходиться на вулиці Данилишиних, вкрав три кубометри піску, який він собі заготовив для ремонтних робіт.

Крадіжка з відкритого авто. Про таку крадіжку повідомляє громадянин К. 20 серпня біля 11.00 на повороті автодороги на санаторій «Карпатські зорі» невідома особа з його автомобіля, двері якого були відкриті, вкрала 5 тисяч гривень два мобільні телефони, три паспорти громадян України. Цю справу скеровано у Дрогобицький МВ.

Обчистили номер. Сталося це 22 серпня у санаторії «Весна». Підібравши ключ, невідома особа проникла в кімнату відпочивальника, звідки забрала мобільний телефон та гроші. На місце події виїхала СОГ, яка вилучила механізм врізного замка та ключ до нього, сліди пальців рук. Працівники Трускавецького МВ проводять заходи щодо встановлення особи, яка скоїла злочин. Подібна крадіжка сталася у санаторію «Янтар».Тут потерпіла відпочивальниця Д., яка виявила втрату своїх грошей. Дивно те, що на цей раз злодій «проявив» гуманність, бо не забрав золотих речей та документів.

Обікрали квартири. 23 серпня невідома особа обікрала квартиру громадянки Г., яка мешкає на вулиці Стебницькій та громадянку М. з вулиці Стуса. Злодій забрав у цих жінок золоті вироби, гроші, товарні чеки. Почерк «роботи» у цих двох випадках подібний. Злочинець зламував серцевину вхідних дверей, вільно проникав у помешкання і забирав речі. По даних фактах проводиться розслідування.

Зловили злодія. У мешканця Трускавця Г. 27 серпня у приміщенні магазину «Барвінок» невідома особа вкрала мобільний телефон. Про це він відразу повідомив міліцію. Оперативними діями працівники міліції встановили, що крадіжку скоїв мешканець Одеської області Ф. У скоєному злочині він зізнався.

Роман Хромяк, лейтенант міліції, Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»

 

Моряк злякався води?

Останній день літа. Трускавець. Спочатку був прес-реліз. З електронної скриньки, яка раніше розсилала прес-релізи типу «Микола Гук поклав квіти в Нагуєвичах», надійшов лист, в якому розповідалося про те, як «29 червня» (!) секретар Трускавецької міськради Петро Шумен (саме так – Шумен, мало що не Шоу-мен) «схопив за руку» «неповнолітніх», які розклеювали агітки. Потім в цьому прес-релізі скопійовано частину тексту з офіційного сайту ТМР «Провокація у Трускавці! Сліди ведуть до Партії регіонів!» і несподівано зроблено висновок, що у акті вандалізму над Франком винен Лев Грицак та Партія регіонів у Трускавці. А ось наступний уривок з прес-релізу – без коментарів: «Будьте певні – правоохоронці швидше знайдуть вітер в полі, ніж організаторів та виконавців цієї провокації. Зрозумілим стає, що не знайдуть вони і вандалів, які поглумилися над погруддям українського інтелектуального велета. Чому? Та тому, що правоохоронні органи перебувають на службі не в народу, а в партії Регіонів і винуватців цих провокацій шукати не стануть. Не виключено, що деякі працівники цих органів самі є учасниками чи організаторами провокацій і проти трускавецької влади і проти трускавецької громади». Далі в прес-релізі – заклик пікетувати офіс ТМО Партії регіонів 30 серпня на 14.00. Сам прес-реліз був розісланий 31 серпня, але ніхто цю писанину не проанонсував – жоден із місцевих засобів масової інформації.

Потім, біля 12.00 наше джерело повідомляє, що Микола Гук, кандидат у депутати ВРУ по 121 Дрогобицькому, вже у Трускавці. І не просто у Трускавці, а в кабінеті міського голови Руслана Козира. А може просто до дружини зайшов...

14.00. Біля санаторію «Карпати» тихо і спокійно. Проходить п’ять хвилин, десять – збираємося йти геть. Обманув нас пан Гук, не приїхав. Аж ні – приїжджає біла машина. Виходить Микола Петрович, та не сам, а зі всією своєю армією, морськими піхотинцями. Всі семеро – в чорних футболках із червоними літерами «ГУК!». Тільки він – у білій сорочці, із білосніжною головою та сивими вусами, справжній тобі білий та пухнастий кандидат. Ага, був з ними ще один – фотограф-відеооператор, працівник Трускавецької міської ради.

Вся команда М. П. Гука вільно заходить на територію оздоровниці. Відпочивальники, незвиклі до такої дивовижі, підходять, запитують. Прикметно, що відповіді на запитання російськомовних відпочивальниць – виключно російською. Правда, це відповідає не пан Гук, а хтось з його команди. Ось тобі і націоналізм. Вищого рівня.

А сам Микола Петрович мовить якусь молитву, здається буддистську. Так ні, це ж він зачитує якийсь текст. Чуємо «… Лев Грицак сховався за цими стінами…». Та де сховався, чоловіче, так от він перед тобою, цей Лев Ярославович, до якого ти прийшов. Той самий Лев Ярославович, котрий працевлаштував твою дружину, коли тобі депутати в Дрогобичі оголосили імпічмент. Той Лев Ярославович, котрий запитує: «Що таке, Миколо Петровичу, може чогось треба, може чимось допомогти?». Та тепер пану Гукові, здається, вже нічого не треба. Нічого, крім піару, а як кажуть у його рідній Лішні, «ще й доброго бука».

Кожен із «хлопців» пана Гука не з пустими руками: у кого жовто-синій, у кого червоно-чорний прапор, а троє – з плакатами типу «Це Ви знищили Франка» і «На злодієві шапка горить!».

- Миколо Петровичу, кого Ви називаєте злодієм, Ви скажіть краще, як у Дрогобича вкрали «Прометей» і хто вкрав? – не витерпів заступник генерального директора «Карпат», колишній перший заступник мера Гука Петро Суда. – Ви ж розвалили Дрогобич, а тепер під підприємство, котре має мільйонні обороти коштів, котре справно сплачує податки, котре дає роботу сотням наших людей, ідете собі політичні акції робити? Знайшли б Ви собі роботу і зайнялися ділом…

До речі, про злодіїв. Пан Гук допустився крадіжки, бо вкрав мою інтелектуальну власність – статтю авторства Володимира Ключака, котру без моєї згоди та ще й під чужим прізвищем (Григорій Кіндратів) було опубліковано в газеті «ГУК!». Так що хто б говорив про злодіїв. Але це так, ліричний відступ…

Невиразна відповідь Гука не задовольнила Петра Суду, бо він продовжував: «Я в «УДАР»і і працюю в «Карпатах» як фахівець-фінансист, тут працюють прихильники «Свободи», «Батьківщини», інших політичних сил і ніхто нас тут не переслідує. А Ви якщо такий великий патріот, то поясніть, чому відбираєте голоси в кандидата від об’єднаної опозиції, чому не об’єднаєтеся заради України? Чого Ви сюди прийшли?». А останнім ударом від «УДАР»у по Гукові було озвучення факту, що він не знав, де в області знаходиться фінансове управління.

На цьому дрогобицькі «розборки» закінчилися. Петро Суда пообіцяв виступити по дрогобицькому радіо з цього приводу, а Микола Гук сказав, що він визнає, що Лев Грицак – добрий господарник, але він прийшов не про господарку говорити, а про політику. І почав свою наступну промову. В цей час до Миколи Петровича підбігли два хлопці, не виключено, що вони приїхали разом з паном Гуком в одній машині, і кинули в доблесного моряка яйця. Щоб кинути тінь підозри на Партію регіонів, хлопці забігли в «Карпати». Микола Гук постояв трішки із поплямленою сорочкою, а потім почався стриптиз. У самій майці він стояв під палючим сонцем і дивився на прапор Партії регіонів. Хвилина тиші закінчилася і хтось з соратників подав пану Миколі таку ж, як і у всіх, чорну майку з написаним його прізвищем.

Представники адміністрації «Карпат» розійшлися по кабінетах, міліціонери ліниво дивилися на це збіговисько. Вони фактично не реагували на образливі для них слова, що міліція – на службі в Партії регіонів. Нагадаємо, що на одній із прес-конференцій кандидат Микола Гук зауважував, що міліціонерів ніколи не любили в його рідній Лішні, а до військових завжди ставилися з повагою. Це так, теж ліричний відступ.

Надходив час прибирати територію і охоронці оздоровниці чемно підійшли і повідомили, що зараз тут будуть поливати територію. Микола Гук, котрий служив на морі, вочевидь, злякався води. «Ми вже годину тут стоїмо, тож нашу місію виконали», - приблизно в такому дусі звернувся він до симпатиків і всі дружньо покинули територію «Карпат».

Акція пікету офісу Партії регіонів у Трускавці явно провалилася. Нехай тепер її організатори кусають собі лікті. Прикро лише, що ніби непоганого націоналіста пана Гука так підставили – у очах трускавчан та в їхній уяві він залишиться як кандидат, котрого сміливо можна назвати «маріонеткою» чи «козачком» Руслана Козира. Бо чиє він завдання виконував – зрозуміло без особливих розслідувань. Особливо після заяви пана Козира, котра появилася в п’ятницю майже одразу після пікету. Шкода моряка.

Чи буде адміністрація «Карпат» звертатися в правоохоронні органи з вимогою притягнути порушників громадського спокою до відповідальності – нам невідомо. Адже порушення все ж були – зайти із прапорами на територію оздоровниці, кричати в мегафон, проводити політичну акцію, не попередивши керівництво установи – це адміністративне правопорушення. Є тут і інший бік медалі. Якщо до акції має причетність Руслан Козир та міська влада Трускавця, то бачимо, що таким чином вони хочуть дискредитувати в очах відпочивальників одну з найбільших оздоровниць у місті. Але, якщо чесно, відпочивальники не надто зацікавилися цим політичним шоу на замовлення. Як сказав один азербайджанець до свого друга: «А что, эти клоуны уже ушли?».

Володимир Ключак

До теми. Подаємо для ознайомлення два прес-релізи від Миколи Гука, надіслані на нашу адресу 31 серпня зранку та після обіду.

Зупинімо провокаторів із партії Регіонів!

Заява Миколи Гука

Шановні трускавчани!

29 червня відбулася чергова провокація антиукраїнських сил у Трускавці.

Секретар міської ради Петро Шумен схопив за руку трьох неповнолітніх осіб, які розклеювали містом агітки, на яких було зображення покладеного на спину Івана Франка і напис: «Захисти право Франка бути серед нас… Не дай владі Трускавця його добити…Захисти його…! Захисти Україну…!» І підпис: «Громадська ініціатива Трускавця». Прибулі на місце події правоохоронці під варту порушників не взяли. Їм на виручку прибули голова трускавецької організації партії Регіонів Лев Грицак і його соратник М. Рибалов. Вони забрали дітей в свій автомобіль і кудись повезли.

Правоохоронці так і не зафіксували, хто розклеював провокаційні агітки без вихідних даних. Незареєстрована в Трускавці і організація під назвою «Громадянська ініціатива Трускавця». Міська влада подала правоохоронцям заяву з приводу цієї провокації.

Будьте певні – правоохоронці швидше знайдуть вітер в полі ніж організаторів та виконавців цієї провокації. Зрозумілим стає, що не знайдуть вони і вандалів, які поглумилися над погруддям українського інтелектуального велета. Чому? Та тому, що правоохоронні органи перебувають на службі не в народу, а в партії Регіонів і винуватців цих провокацій шукати не стануть. Не виключено, що деякі працівники цих органів самі є учасниками чи організаторами провокацій і проти трускавецької влади і проти трускавецької громади.

Сьогодні стає зрозуміло, що ці дві надзвичайні події: повалення погруддя Івана Франка і розклеювання агіток начебто на захист Івана Франка, є етапами добре спланованої передвиборчої провокації партії Регіонів проти національно-демократичних сил на Галичині. Партія регіонів таким чином старається вбити клин між громадою і між обраною нею владою. За задумом політтехнологів регіоналів люди мають зневіритися в здатності представників опозиційних сил навести в місті порядок, захистити національні святині та цінності, а отже, в результаті, і не голосуватимуть за ці політичні сили на наступних виборах. Ось така новація політтехнологів біло-голубих. Гречкою нас купувати неефективно – беремо та не голосуємо, а ось як би вдалося обдурити наше власне почуття національної самоповаги – попали б в десятку.. Придумали ж метод боротьби з галицьким патріотичним загалом. Будьмо пильні! Це не остання провокація проти нашої національної гідності, проти нашої єдності.

Підлості, підступу україноненависників меж немає! Для збереження влади над українським народом вони вдаються до провокацій, що межують зі здоровим глуздом, втягують у свої злочинні оборудки дітей і розповідають, що днями і ночами печуться за добро народу! О, лицеміри!

Віримо, що воздасться всім: і януковичам, і писарчукам, і грицакам та гореславським з прислужниками. Воздасться за здачу Севастополя російському флоту, воздасться за зневагу учасників Національно-визвольних змагань, за топтання честі Героїв Степана Бандери і Романа Шухевича, за мільйони вимерлих наших земляків, за мільйони, що в пошуках хліба покинули Україну, за мізерні наші пенсії і зарплати, за нищення нашої мови, за лантухи вкрадених наших вір і надій. І за сплюндрований бюст Івана Франка в Трускавці.

Єднаймо свої сили проти новітніх окупантів та провокаторів. Будьмо тверді проти їхнього підступу. Зі словом Франка, з духом Франка ми виметемо їх на смітник історії!

На знак протесту проти провокацій партії Регіонів 30 серпня в 14.00 Українська Громадянська коаліція розпочинає пікетування офісу партії Регіонів в Трускавці. Приєднуйтесь. Будьмо єдині за Україну,за її волю, за честь, за славу, за народ!

Слава Україні!

Микола Гук, голова Громадянської Української Коаліції, кандидат в народні депутати України

Гук - не Янукович, від яйця не впав

31 серпня кандидат в народні депутати України Микола Гук і його соратники з Громадянської Української Коаліції пікетували офіс трускавецького осередку партії Регіонів, що міститься в санаторії «Карпати».

Микола Гук наголосив: «Наш пікет – це протест проти політики партії Регіонів, яка нищить українську мову, зневажає українську історію, руйнує душу українця, нищить нас фізично і морально. Ми переконані, що нищення погруддя Івана Франка у Трускавці, визволення лідером трускавецьких регіоналів Грицаком підлітків, що розклеювали містом провокаційні агітки, які за своїм змістом звинувачували у нищенні погруддя І. Франка органи місцевого самоврядування – є двома складовими однієї провокації. Вину за цю провокацію ми покладаємо на партію Регіонів. На виборах ми, галичани, не віддаймо жодного голосу цій антинародній олігархічній політичній силі!»

До пікетників вийшов сам пан Грицак і став заперечувати сказане промовцем. На захист партії Регіонів став і представник партії «Удар» П. Суда – очевидно, що посада у санаторії «Карпати» йому є дорожчою за політичну лінію партії, до якої належить.

Коли переконати пікетників припинити свій протест не вдалося, була викликана міліція. Але правоохоронці, не знайшовши в діях учасників акції порушення громадського порядку, стали просто спостерігати за розвитком подій. Сам пан Грицак з великою свитою своїх підлеглих то виходив до пікету, то ховався за дверима санаторію. В один із таких виходів з-за їхніх спин вискочило кілька підлітків і з кількох метрів пожбурили яйця в Миколу Гука. Від трьох яєць кандидат в депутати ухилився, а четверте – влучило прямо в серце. Підлітки стрімголов драпонули за двері санаторію. А Микола Гук лише посміхнувся: «Ось вам ще одне підтвердження, до яких ганебних засобів вдається партія Регіонів! Ганьба вам!»

Коли Грицакові яйця не подіяли, трохи згодом до Миколи Гука підійшли охоронці санаторію «Карпати» і попросили його покинути територію, пославшись на те, що це приватна власність. Тут закон був на боці пана Грицака і його охоронців. Але тільки закон. Правда ж попрямувала услід за пікетниками геть з антиукраїнського кубла.

Прес-служба ДМГО «ГУК»

 

 

 



Обновлен 24 фев 2016. Создан 31 авг 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником