Трускавецький вісник № 103 (482) від 6 вересня 2012 р.

 

Трускавецький вісник № 103 (482) від 6 вересня 2012 р.

06.09.2012



 

У номері: Віднайдено архів родини Уліцьких; Олег Тягнибок про потребу люстрації; Кобзарські табори у Крячківці; Чому ми освячуємо речі; А віз і нині там; Про кандидатів Миколу Тустановського та Святослава Грабовського.

Новини Трускавця та регіону

Хто це злив?

Як інформує відділ зв’язків з громадськістю ГУ МВС України у Львівській області, до Трускавецького МВ звернувся 42-річний житель м. Трускавця про те, що з його автомобіля шляхом вільного доступу викрадено пальне А-95 в кількості 15 літрів на суму 150 гривень. Встановлений місцевий 42-річний житель.

 

Власна інформація

 КП «Трускавецьжитло» оштрафували на 8 тис. грн

Львівське обласне відділення Антимонопольного Комітету оштрафувало КП «Трускавецьжитло» Трускавецької міської ради на 8 тис. грн. за зловживання монопольним становищем на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Про це сьогодні, 6 вересня, ІА ZIK повідомили в прес-службі Львівського територіального відділення АМКУ.

Львівське територіальне відділення АМКУ встановило, що КП «Трускавецьжитло» Трускавецької міської ради вчинило порушення конкуренційного законодавства у вигляді не вжиття заходів щодо проведення побудинкових загальних оглядів житлових будинків на предмет їх технічного та санітарного стану, виявлення несправностей і прийняття рішень щодо їх усунення та складання Актів загального огляду житлових будинків, відповідно до вимог Правил утримання будинків. Справа розпочата за результатами проведеної позапланової перевірки у зв’язку із розглядом звернення Львівської міської ради щодо тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у місті Трускавець.

При визначенні розміру штрафу Відділення врахувало визнання факту вчинення порушення, усунення виявленого порушення, не створення перешкод у розслідуванні обставин у справі, надання всіх необхідних документів та пояснень.

www.zik.ua

 

Ігор Курус організовує галицьке парламентське лобі

Про це кандидат у депутати до ВРУ у виборчому окрузі № 121 Ігор Курус заявив під час бліц-дебатів у  Прес-клубі. 

Його опонентом був претендент на депутатський мандат у цьому ж окрузі Михайло Задорожний. Палка суперечка між учасниками дебатів зав’язалася навколо теми доріг. На запитання Ігоря Куруса, скільки кілометрів доріг у регіоні потребують ремонту Михайло Задорожний, який очолює комісію з питань промисловості, ЖКГ, транспорту та зв’язку у Львівської обласній ради відповів доволі абстрактно, сказавши, що усі.

- Я не хочу критикувати пана Михайла, - зазначив Ігор Курус, - це, мабуть, питання служби автомобільних доріг, вона не подає конкретних цифр. Але мені здається, що депутати, якщо вони претендують на компетентність, мали б приїхати в округ і визначити, скільки доріг треба ремонтувати. Що стосується інших проблем Дрогобиччини, то тут учасники Прес-клубу були практично одностайними. Так, Ігор Курус заявив: ми проанкетували 5 600 мешканців міст і сіл, і знаємо, що у селах немає аптек, дитячих садків. Михайло Задорожний підтвердив: наші школи холодні, наші будинки культури валяться, дороги не ремонтуються.

- Найгірше те, що люди зневірені, - наголосив Ігор Курус. – У 1994 році В’ячеслав Чорновіл привів на Дрогобиччину Лавриновича і сказав: наш чоловік, підтримайте його. Подібно було й у 2002 році. І сьогодні знову виборцям нав’язують єдиного кандидата і переконують: не оберете його - пропаде Україна.

- В Українському парламенті Галичина повинна мати своє лобі – підсумував Ігор Курус, - тому я став ініціатором підписання кандидатами у народні депутати України Договору про створення об’єднання депутатів-галичан «Галицьке парламентське коло», яке, як і за часів Австро-Угорщини, попри партійні інтереси, повинне захистити і відродити Галичину і Україну.

Прес-служба Ігоря Куруса

 

Роман Ілик зустрівся з політв’язнями Борислава

Єдиний кандидат від Об’єднаної опозиції “Батьківщина” та партії “Свобода” у 121 Дрогобицькому виборчому окрузі Роман Ілик зустрівся із колишніми репресованими у місті Борислав.

Першочерговим завданням опозиції політик назвав формування демократичної більшості у парламенті, встановлення відповідальної влади, захист національних інтересів, насамперед скасування “мовного” закону та реалізацію програми, з якою Об’єднана опозиція йде на вибори. А це – підвищення соціальних стандартів, ухвалення економічних законів, які кардинально змінять ситуацію в країні. Лідер Львівської “Батьківщини” наголосив, що програма Об’єднаної опозиції – це близько ста законопроектів, які уже розроблені і будуть ухвалені одразу ж після формування нового парламенту.

На думку Романа Ілика, найбільшою небезпекою сьогодні є байдужість та зневіра, адже голоси тих, хто не прийде на вибори, будуть вкрадені і зараховані потрібним кандидатам.

Приємно, що бориславці не забули того часу, коли Роман Ілик, будучи депутатом Львівської обласної ради, був закріплений за їх містом і всіляко допомогав Бориславу, зокрема, домігся виділення коштів на ремонт доріг, лікарень, системи водопостачання, постійно проводив прийом громадян і сотні громадян отримували допомогу.

Коли ж справа дійшла до запитань-відповідей, учасники зустрічі говорили не про місцеві рутинні проблеми, а про те, як не втратити перемогу на виборах. Ті, хто присвятили життя боротьбі за Україну, розуміють, що втрачають державу. З уст цих стареньких, але дуже мужніх і патріотичних людей, посипалися пропозиції на кшталт як організувати спостерігачів на дільниці, як контролювати перевезення підрахованих голосів.

І звісно не обійшлося без спогадів. Старенький Петро Паламар поділився розповідями про 18 місяців у Бухенвальді та півжиття, проведеного в таборах ГУЛАГу. Після смерті Сталіна смертну кару для чоловіка замінили поселенням, де йому пощастило познайомитися із матір’ю Олега Тягнибока.

Прес-центр Львівського регіонального виборчого штабу Об’єднаної опозиції “Батьківщина”

Львівщина представить нові ексклюзивні туристичні продукти для іноземних туристів

 

 

 

 З метою розвитку туризму, просування національного туристичного продукту на міжнародному туристичному ринку та розширення кола ділових партнерів у рамках «Фестивалю партнерства» відбудуться перші бізнес-зустрічі між туроператорами чотирьох воєводств Польщі та туроператорами Львівщини – про це інформує Головне управління з питань туризму, євроінтеграції, зовнішніх зв’язків та інвестицій облдержадміністрації.

Воркшоп передбачає зустрічі 30 туроператорів з Польщі та 40 туроператорів із Львівської області. Під час зустрічей відбудеться представлення нових ексклюзивних туристичних продуктів Львівщини для іноземних туристів.

Також представники Польщі представлятимуть туристичні продукти Варміно-Мазурського, Люблінського, Підкарпатського, Сілезького воєводств.

Для участі у «Фестивалі партнерства» потрібно зареєструватись за номером тел. 261-30-55 або e-mail: urtik@loda.gov.ua

Прес-служба Львівської ОДА

 

УБОЗ Львівщини попередив вбивство чоловіка, якого «замовила» дружина

Співробітники управління боротьби з організованою злочинністю Головного управління МВС України у Львівській області попередили вбивство 35-річного жителя області, яке «замовила» його дружина.

У серпні 2012 року працівники УБОЗ Львівщини отримали оперативну інформацію про підготовку замовного вбивства 35-річного жителя області.

Як було встановлено у процесі перевірки, позбавити життя чоловіка вирішила його колишня дружина, яка була невдоволена питаннями щодо розподілу їх спільного майна. У якості посередника для пошуку «кілера», жінка звернулась до свого знайомого. Останній поділився задумами «ображеної» жінки зі своїм колегою, який, своєю чергою, погодився виконати таке «замовлення».

Відтак, справу було розпочато. Оцінила жінка життя свого «колишнього» у сім тисяч доларів США. Під час однієї із зустрічей «замовниця» передала «виконавцю» аванс. Решту суми вона пообіцяла передати «кілеру» після надання їй доказів убивства.

Зі свого боку працівники спецпідрозділу УБОЗ провели оперативну комбінацію, в результаті якої підготували фотоматеріали з імітованого вбивства екс-чоловіка «замовниці». Їх у подальшому «кілер» передав жінці, яка, вже не сумніваючись у виконаній «роботі» (на фото чоловік був зображений зі слідами насильницької смерті), передала «виконавцю» ще тисячу доларів США. Принагідно зловмисниця повідомила, що залишок грошей вона віддасть пізніше. Проте, зробити це, їй не судилося…

Співробітники УБОЗ Львівської області 4 вересня 2012 року затримали організатора замовного вбивства. За умов наявності у правоохоронців беззаперечних доказів, жінка визнала свою вину в інкримінованому їй злочині.

На сьогодні щодо вказаної вище жінки порушено кримінальну справу, вирішується питання про взяття її під варту.

ВЗГ ГУ МВС України у Львівській області, www.milicia.lviv.ua

W Drohobyczu odnaleziono archiwum rodziny Ulickich

 

W Drohobyczu odnaleziono archiwum polskiego oficera Waleryana Ulickigo. O tym poinformował profesor Leonid Tymoszenko, dziekan fakultetu historycznego Drohobyckiego państwowego pedagogicznego uniwersytetu im. Iwana Franki. Archiwum ocalono dzięki osobistemu zaangażowaniu profesora Tymoszenki i wykupienia drogocennych papierów za własne środki uczonego.

Waleryan Ulicki, urodzony w 1894 roku w Drohobyczu, był uczestnikiem I wojny światowej. Jako oficer Wojska Polskiego stawił czoło najazdowi Rosjan w wojnie polsko-bolszewickiej. Brał osobisty udział w walkach z armią Siemiona Budionnego. Został ranny. Z początkiem II wojny światowej, jak wielu innych polskich oficerów, został internowany przez wojska sowieckie. Zginął w Katyniu w 1940 roku.

W rodzinnym archiwum Ulickich znajdują się zdjęcia, listy, legitymacje, wspomnienia. „Tułacze wspomnienia” rodziny opisują ucieczkę aż do Suszyc koło Brna na Morawach po zajęciu Drohobycza przez wojska rosyjskie w czasie I wojny światowej. Wśród dokumentów – świadectwo ukończonego kursu dla komendantów i zastępców komendantów obrony przeciwlotniczej domów mieszkalnych, kwity, legitymacja matki W. Ulickiego. Jest w archiwum odezwa posła parlamentu austriackiego Semena Wityka do robotników Borysławia, Tustanowic i okolic o posłuszeństwo władzom nowoutworzonej Zachodnio-Ukraińskiej Republiki Ludowej. A wielka ilość rozmaitych zdjęć stanowi cenne źródło dla interesujących się międzywojenną historią Drohobycza.

Prezentacja archiwum rodziny Ulickich odbędzie się 11 września w Drohobyczu, w ramach V Międzynarodowego Festiwalu Brunona Schulza w Drohobyczu „Arka wyobraźni Brunona Schulza”, otwarcie którego odbywa się właśnie dzisiaj. Oprócz archiwum rodziny Ulickich profesor Leonid Tymoszenko ma we własnej kolekcji archiwa innych znanych rodzin drohobyckich, odnalezionych w niemal cudowny sposób. Dziedzictwo to musi być dokładnie zbadane, uważa historyk.

Włodzimierz Kluczak

Олег Тягнибок: "Без люстрації – докорінного очищення влади – остаточно порвати з колоніальним минулим неможливо"

5 вересня 2012 року лідер Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок відвідав Рівненщину, де провів зустрічі з громадами міст Сарни та Костопіль. Виступаючи перед українцями Рівненщини, очільник "Свободи" зосередився на необхідності всеосяжної люстрації, без якої неможливий подальший поступ держави. Олег Тягнибок зазначив, що зараз чимало політичних сил заговорили про люстрацію. Це є наслідком того, що в українському суспільстві практично не лишилося тих, хто не підтримував би ідею докорінного очищення влади. Найбільше до такої зміни суспільної свідомості спричинилася "Свобода", адже саме націоналісти вже багато років просувають необхідність люстрації влади. Разом з тим, як підкреслив керівник "Свободи", ті, хто зараз говорять про люстрацію, вкладають інший, часто спекулятивний сенс у це важливе поняття, перекручуючи його.

Олег Тягнибок підкреслив: "Люстрація і усунення від влади комуністів, прислужників і агентури КДБ – наш обов'язок, оскільки це – один із наріжних каменів побудови могутньої національної держави зі справедливим суспільним ладом. Ще 2005 року я зареєстрував у Верховній Раді свій проект закону про люстрацію. Але в парламенті більшість становили колишні комуно-комсомольські функціонери. Усі вони вийшли з тієї системи. Звичайно, вони всі голосували проти.

Люстрація – це не лише боротьба з корупціонерами, не лише очищення влади від ставлеників нинішнього бандитського режиму. Не слід штучно звужувати поняття "люстрація" до, скажімо, кримінальної відповідальності чиновників за корупцію – за це вони мають відповідати в рамках кримінального законодавства. Для української держави насамперед ідеться про політичну відповідальність поневолювачів України та їхніх прислужників. Справжня люстрація – це докорінне очищення влади від представників московської окупаційної адміністрації, що передбачає усунення від влади агентури КГБ та держслужбовців, які працювали на керівних посадах у КПСС. Необхідне оприлюднення списків агентів КГБ, які перебували або перебувають на державній службі в Україні та інших суспільно значущих посадах.

Необхідність ухвалення цього закону очевидна. За свідченнями експертів, значна кількість нинішніх народних депутатів та представників виконавчої влади – ймовірні агенти КГБ. Так, згідно з даними дослідницького проекту "Люстрація. Україна під владою КГБ" громадської організації "Форум Українців Чеської Республіки", станом на 2009 рік понад 30% службовців вищих органів виконавчої влади України та народних депутатів співпрацювали з КГБ. З-поміж представників теперішнього кримінально-олігархічного режиму багато колишніх функціонерів КПСС, ВЛКСМ і КГБ.

Визнання органом люстрації особи такою, що підпадає під люстрацію, тягне за собою заборону для цієї особи обіймати посади в органах влади та інших визначених законом інституціях строком на п'ять років. Загалом це цивілізована процедура, яку пройшли країни Східної Європи. Без неї остаточно порвати з колоніальним минулим неможливо".

Говорячи про актуальність люстрації для нинішньої України, лідер "Свободи" наголосив: "Люстрація нерозривно пов'язана зі спадком московсько-большевицької окупації та комуністичної ідеології. Незалежна Україна має нарешті рішуче порвати з комуністичним минулим і засвідчити, що її окупація закінчилася. По-друге, без докорінної люстрації забезпечення національної безпеки – блеф. Адже на державних посадах не можуть перебувати агенти Москви або особи, на яких у Кремлі є компромат, обумовлений їхньою діяльністю в КГБ. Крім того, люстрація – як фактор оновлення влади, адже на звільнені посади прийдуть молоді фахівці, жодним чином не пов'язані з совєцьким минулим. Ще одним наслідком стане кардинальне знищення корупційних зв'язків в усіх ешелонах влади. Приклад Грузії показує – очищати владу ніколи не пізно.

"Свобода" – єдина політична сила, яка внутрішню люстрацію вже пройшла. Що ж до модних нині в середовищі деяких політичних сил балачок про люстрацію, то це – ошуканство українського виборця. Адже ті, хто зараз піднімає це гасло на свої прапори, мусили би почати з себе, бо серед них є чимало таких, кому не буде місця у владі дійсно незалежної української держави".

Прес-служба ВО "Свобода"

Чому ми освячуємо речі?

Завданням Церкви є сприяти Преображенню світу та обожненню людини. Це стає можливим завдяки воплоченню Сина Божого, Ісуса Христа, Котрий прийняв людську природу та преобразив її. Свідченням цього є Його воскресле тіло. Яка мета Преображення чи обожнення? Відповідь проста: прагнення Бога обдаровувати людину, а в ній і через неї — усе своє створіння божественним життям — своєю благодаттю. Через благодать Бог також виражає свою присутність у творінні. Як Адам у раю черпав силу життя з приймання (споживання) спасаючої Божої благодаті з Дерева життя, так і вірні живляться Св. Тайною Євхаристії. Окрім Євхаристії, існують й інші таїнства, різні Чини (молитви) благословень та освячень, через які Святий Дух виливає свою преображуючу благодать на творіння.

Ведучи мову про освячення, насамперед, необхідно зрозуміти, що таке Боже благословення. Згідно з християнською церковною традицією, творячи світ, Бог наповнив увесь світ своєю любов'ю й добротою, зробив усе суще «дуже добрим» (Див. Бут. 1, 31). Ми часто говоримо про благословення Боже, а зокрема, про те, що Він благословляє усе творіння. У перекладі з біблійної мови це означає, що Бог чинить усе творіння знаком і засобом своєї присутності, мудрості й любові. Тому, в силу Божого благословення, світ, будучи пронизаним присутністю Божою, покликаний нести в собі відображення Бога. Так творіння стає благословенним тією мірою, якою воно поступає у напрямі добра. Йдучи цим шляхом, світ здатний віднайти свій справжній сенс - бути таїнством Божої присутності.

Доречно згадати про богоуподібнення людини, яке є її покликанням. І здійснюється воно через її поступовий рух від образу Божого - до Його подоби. У міру наближення до Бога та наповнення Його благодаттю, людина уможливлює своє покликання: обожнення себе та наближення всього творіння до Господа, яке, завдяки цьому, преображується. Існує тісний зв'язок між людиною і творінням. Адже людина, як і світ, є творінням Божих рук, а світ — створене Богом середовище для життя та спасіння людини. Світ та людина своїми зусиллями не зможуть осягнути свого покликання, тому Бог приходить їм на допомогою у Своїй благодаті, яку щедро дарує у святих Таїнствах та різних чинах благословень та молитов на освячення, що зібрані у богослужбовій книзі, яка носить назву Требник. Відкривши її, ми зустрінемо там різні Чини молитов, які супроводжують усі життєві потреби людини від самого народження і аж до смерті. Так існує Чин молитов у перший день, коли жінка народить немовля. Тут Церква зустрічає нове життя та посвячує його Богові. Супроводжуючи це життя, Вона освячує усі моменти, в які християнин звертається за Божою допомогою. Тому Церква благословить дім, новий колодязь, автомобіль, різні речі... Вона залишається з людиною і під час закінчення її земної мандрівки і відходу до Небесного Отця, тому існують молитви на відхід душі та Чин похорону.

Така велика кількість благословень і освячень для різних ситуацій свідчить про турботу Церкви про людину та її життя загалом. Насамперед підкреслюється цінність дару життя, для оберігання якого існують молитви на зцілення, проти всяких недуг. Далі приділяється увага тим засобам, які підтримують людське життя. Церква бажає супроводити своїх вірних упродовж цілого життя та у всіх його сферах. Вона прагне освятити весь життєвий простір, в якому живемо, працюємо, відпочиваємо, щоб він з потенційно небезпечного преобразився на актуально сприятливий для нашого спасіння. Господь своєю благодаттю допомагає людині віднайти цілісність її життя, усунувши поділ останнього на сфери: «з Богом», де слід поводитися чемно та «сам собі пан», де чиню, що мені до вподоби. Наповнюючи життя благодаттю Святого Духа, ми тим одухотворюємо його, знімаючи дуалізм «духовного та світського», чи «сакруму та профануму». Освячені ж речі допомагають людині в освяченні її самої та здійсненні її місії освячення та Преображення світу.

Бог відкриває наші очі на правду про світ, як щедрий безкорисливий дар люблячого Отця своїм дітям. Усвідомлюючи це, ми покликані оцінити творіння саме у світлі любовного дару нам. Так подолаємо наше захланне, егоїстичне ставлення до світу. Насамперед зрозуміємо, що ми не є абсолютними власниками і не можемо поводитися з цим даром, як нам заманеться. Бережливим ставленням захоронимо творіння від загрози знищення та остаточного зникнення. По відношенню до Бога, вчимося постави вдячності та подиву Його «творчій винахідливості». Стосовно наших ближніх, долаючи власну захланність та егоїзм, вмітимемо ділитися, не очікуючи і не вимагаючи чогось навзаєм (Мт. 10, 8). Так поступово дійдемо до розуміння нашого братерства між собою та синівства до Бога. Це породить почуття відповідальності та турботи за світ у кожному з нас.

Чинами свячень і благословень Церква відкриває нам покликання людини щодо творіння. Ще з книги Буття ми дізнаємося, що першим людям Бог дав завдання бути царями та панами творіння: «…наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі» (Бут. 1, 28). Знаємо про гірку долю Адама, котрий, впавши в гріх, втратив владу над творінням: замість господаря він (а в наслідку і його наступники) став рабом світу. Свідченням цього є безсилість людини перед стихіями, наша тлінність, минущість життя, пристрасне ставлення до речей... Жадоба часто штовхає людину на необдумані вчинки, які породжують трагічні наслідки.

Ліком проти цієї трагедії людини є благословення Боже, дароване через Церкву на користування творінням та його опанування. Через благословення Бог появляє Свою присутність у творінні та співдіє людині у поверненні її гідності царя творіння.

Чини благословень (треб) вчать нас звертати свій погляд у напрямі Бога, Котрий є справжнім Творцем та Володарем всього. Проте, на жаль, можемо спостерігати сумну картину, коли християни у вирішенні своїх проблем звертаються до нецерковних, а то й нехристиянських засобів. Скільки разів натрапляємо на оголошення в ЗМІ, чи можемо почути розповіді про різних «цілителів», «порадників», «добродітелів людей», які завжди раді «допомогти», хоч за невелику, але часту платню. Виникає запитання: яка ж сила стоїть за їхніми плечима? Якщо священнослужителі представляють Церкву, а Церква — Бога, то кого ж представляють ці шановні «пани» та «пані», «бабусі» та «дідусі»? Ці особи, свідомо чи ні, граються з вогнем. Окреслюється цей вид діяльності чи «допомоги» одним словом: «магія». Чому люди часто вдаються до неї? Причиною знову ж таки є гріх. Він віддаляє людину від Бога. Коли ми щось просимо в Бога, то від нас також очікується взаємодія з Ним для осягнення прошеного. Ця співдія (синергія) проявляється, насамперед, в очищенні себе від гріха, а отже, — це певне зусилля для примирення з Богом і з ближніми, ще одна трудність, через яку непросто перейти. А магічний підхід до справи, представлений «цілителями», набагато простіший, бо не потребує зусиль, обминає будь-які труднощі, не заторкує людського серця. Це щось на зразок безплатної наживи у пастці. Він говорить, що людина нічого не повинна робити з собою, проблема не в ній, але в комусь іншому. Пропонується ілюзорне звільнення від тягаря без усунення його причини - наявності гріха у самій людині. А замість прощення ближньому, пропонується всемеро більша помста — «відроблення».

Треби (освячення і благословення) — священнодійства, здійснювані з огляду на потреби людини. Вони охоплюють ціле її життя, починаючи від приходу у світ і аж до відходу з цього життя, у якому Церква кожної миті супроводжує людину, освячуючи його молитвою і так даруючи Боже благословення. Такі молитовні богослужіння Церкви не мають нічого спільного з магічним підходом, який є намаганням людини присвоїти собі Божу силу зцілення та благословення. Поняття благословення несе усвідомлення того, що Бог є його джерелом, адже благословити, означає посвячувати когось або щось Богові: це прохання, молитва про зшестя Божої благодаті.

Роман Славич, часопис Дрогобицької духовної семінарії УГКЦ «Слово»

 

Микола Тустановський – людина з досвідом

Під час XIV засідання Дискусійного клубу в Дрогобичі колишній мер Борислава, заступник начальника управління НГВУ «Бориславнафтогаз» та кандидат у народні депутати Микола Тустановський презентував свою передвиборчу програму та відповів на запитання учасників зустрічі. Особливу увагу кандидат зосередив на тому, що в нього є великий досвід роботи, який він зможе використати на благо громад регіону. Саме це спонукає його у разі проходження в парламент ввійти саме до бюджетного комітету. Адже саме туди доводилося йому не раз і не два їздити, щоб домагатися чи просити коштів для вирішення нагальних проблем Борислава.

Ведучий Дискусійного клубу Анатолій Власюк назвав Миколу Тустановського кращим мером Борислава, додавши, що все пізнається в порівнянні і що тепер бориславці згадують часи мерства пана Тустановського тільки хорошими словами. Йому заперечив депутат Дрогобицької міської ради Михайло Ваврин, цілком справедливо зауваживши, що якби це було дійсно так, то люди б знову обрали Миколу Тустановського на посаду міського голови, а вони ж обрали іншого. Та причина цьому – партійні ігри, в які Микола Тустановський вплутався і через які не зміг належним чином організувати свою передвиборчу кампанію. Про них розповів сам кандидат. Будучи членом партії «Батьківщина», фактично тим, хто формував цю партію у Бориславі і для кого Юлія Тимошенко була ідеалом, він зазнав гіркого розчарування, коли проблеми міста, де пан Микола був єдиним мером на Україні від «Батьківщини», партія не допомагала вирішувати жодним чином і навіть на свої звернення мер-батьківщинівець не отримував жодних відповідей. Виступаючи проти Івана Деньковича, який тоді був головою львівської «Батьківщини», Микола Тустановський не знайшов підтримки та розуміння на рівні Києва, а був виключений з партії. Його застереження так і залишилися поза увагою, його факти не бралися до уваги, бо так тоді комусь було вигідно. Словом, голос волаючого в пустелі. З пізнішої історії знаємо, що Іван Денькович сам став жертвою політичних інтриг, в результаті яких львівську партійну організацію очолив теперішній кандидат від об’єднаної опозиції Роман Ілик. Але ці події вже не стосувалися Миколи Тустановського, бо для захисту від нападок БЮТу та «Нашої України» він змушений був шукати підтримки в соціалістів, а тепер балотується від Української платформи «Собор». До речі, довіреною особою кандидата Тустановського є керівник «Собору» в Трускавці, знаний у місті та регіоні адвокат Богдан Волощук.

Учасники Дискусійного клубу Олександр Магльона (керівник асоціації «Нові Горизонти» та головний редактор однойменної газети), Михайло Кравець (екс-глава Дрогобицької РДА), Олег Косик (Центр громадських ініціатив), Ростислав Афанасьєв, Михайло Кривий, Василь Лялюк зробили ряд зауважень кандидату щодо розмитості його передвиборчої програми та невмінні доносити свої ідеї. Так, О. Магльона порівняв виступ пана Тустановського із презентацією в барі, а не представленням програми солідного кандидата. Проте згодом присутні все ж визнали, що перше враження було помилковим: якщо на початку дискусії Микола Тустановський виглядав досить блідо, то потім «освоївся» і відповідав чітко, без зайвої демагогії. Професор педуніверситету Леонід Тимошенко навіть порадив йому використовувати «розумну долю популізму», адже інакше вибори буде виграти важко, а навіть і неможливо. Як не прикро це говорити, але наші люди люблять, щоб їх обманювали і приклад з обранням у Трускавці мером Руслана Козира – кричуще підтвердження цьому. Але Микола Тустановський вирішив не уточнювати, використовуватиме він популізм чи ні.

Як справедливо зауважив присутній на зустрічі трускавчанин В’ячеслав Умнов, на цих виборах шанс є у всіх, бо різниця між переможцем і тим, хто займе друге місце, може сягати лише кількох сотень голосів. І це у 178-тисячному регіоні. Тому якщо Миколу Тустановського підтримає велика кількість бориславців, йому не надто і потрібні будуть голоси Стебника чи району. Втім, тут подамо нашу думку, що саме на Борислав серйозно надіються такі кандидати як Павло Барнацький, Віктор Конц, Роман Ілик, а є ж у місті нафтовиків і значна кількість прихильників Партії регіонів, та й не слід забувати, що своє тут візьмуть панове Курус та Задорожний. Тому важливо заручитися підтримкою і інших міст, а не тільки там, де ти був мером.

В загальному ж кандидат Микола Тустановський справляв досить добре враження. Він фактично не нервував, хіба коли вже дуже йому дорікали, що працює у приватній компанії, а ставитиме вимогу реприватизації чи націоналізації енергетичних підприємств, стратегічних для держави. Він досить позитивно висловився про екс-губернатора Львівщини Михайла Янківа, котрий захищав інтереси національного виробника і зауважив, що потрібно подумати про ті підприємства, які хтось свідомо «пустив під ніж». Кандидат не розкидався обіцянками і не здійснював нападок на інших кандидатів, що свідчить принаймні про його вихованість на відміну від декого. Тож якщо Миколі Тустановському вдасться за ці півтора місяця, що залишилося до виборів, переконати мешканців краю проголосувати саме за нього, то він опиниться в фракції демократичного блоку ВРУ. Бо до Партії регіонів не приєднається жодним чином, запевнив кандидат.

Володимир Ключак

Фішка Святослава Грабовського

Хто з двадцяти одного кандидата у депутати на нашому Дрогобицькому окрузі готовий вже написати заяву про складення депутатських повноважень через рік після перебування на цій виборній посаді? Може, «єдиний кандидат» Роман Ілик? Може, представник партії влади Михайло Янковський? Може, ще хтось із тих, кого називають фаворитами цих перегонів? Ні і ще раз ні. Бо вони, і одні, і другі, і теперішня влада, і теперішня опозиція, представляють собою владу. Владу, котра змінює одна одну і при одній, і при другій добре олігархам. Як зазначив координатор руху «Чесно» в Дрогобичі Святослав Сурма, нас пробують ставити у ситуацію, в якій були українці в Другій світовій війні. Або ти за німців-фашистів, або за москалів-комуністів. А свідомі українці натомість взяли і сформували УПА.

Але повернімося до складення повноважень. Ще не будучи обраним, таку заяву вже підписав один кандидат. Це – наш трускавчанин, знаний громадський діяч, людина з кількома вищими освітами, розробник сайту Львівської обласної ради, підприємець Святослав Грабовський. І це його фішка на цих виборах.

«Для мене постало питання – чи йти на вибори, в український парламент, в це брудне болото? При владі залишилися ті, хто нищив Україну і українців. Вони поміняли вивіски, а методи залишилися ті ж самі. Ми ніби живемо в парламентській республіці, але нічого не змінюється на краще. Невже нема просвітку?» - запитував і себе, і учасників Дискусійного клубу 6 вересня кандидат Святослав Грабовський. І одразу ж відповідав, що пішов на вибори, щоб застосувати нові методи в передвиборчому процесі, щоб навчити людей робити інший вибір, щоб обирати не менше зло, а щось якісно нове. «Я пішов, щоб гуртувати громаду», - дещо патетично, але щиро ділився своїми думками кандидат. У відповідь він почув шквал критики. По-перше, у його словах ніби нема жодної конкретики. По-друге, а де гарантія, що саме Грабовський вистоїть перед спокусами депутатства. По-третє, кандидата майже не знають поза Трускавцем, а він наївно розповідає, що зустрічається з людьми біля будинків, розповідає їм про громадянське суспільство. За приклад навели одне з сіл, де привезені два ящики горілки плюс дармова закуска зібрали ледь не всіх мешканців. А він говорить про політичні високі матерії. Чи готовий він зробити вулицю Спортивну в Дрогобичі, так як кандидат Лагодич хоче зробити Самбірську? Кандидат Грабовський відповів, що вважає це підкупом виборців.

Професор ДДПУ Леонід Тимошенко висловив думку, що половина з кандидатів на Дрогобиччині отримали гроші від Партії регіонів, щоб розпорошити голоси – тоді виграє провладний кандидат. Леонід Володимирович одразу ж зробив застереження, що пана Грабовського він до цієї половини не відносить. Але все ж Святослав Грабовський, висуваючи свою кандидатуру, діє саме на руку ПР, вважає професор. Знітившись, кандидат відповів, що якщо матиме низькі рейтинги, то готовий зняти свою кандидатуру на користь сильнішого. Але погоджуватися з тим, що в нього рейтинг взагалі нульовий (про це сказав керівник Асоціації «Нові Горизонти» Олександр Магльона), Святослав Грабовський не захотів. Бо, дійсно, а як же ж тоді та безкорислива титанічна праця на благо громади, на захист інтересів людей? І це не тільки тарифні війни у Трускавці, які закінчилися нехай і половинчастою, але все ж перемогою. Це і намагання зробити прозорою всю владу – місцеву, обласну, центральну. Це намагання протистояти свавіллю міліціонерів та працівників ДАІ. Це формування громадянського суспільства в країні, де байдужість мешканців може вбити найкращі ініціативи.

Депутат Дрогобицької міської ради Михайло Ваврин зауважив, що слухаючи це все, склалося враження, що кандидат живе в державі, де є сталий політичний та економічний розвиток, де панує закон і демократія. Насправді ж, за словами Михайла Васильовича, відбулося узаконення банди донецьких. Інший виступаючий зауважив, що йти в парламент – це треба бути готовим, що там тебе не допустять навіть до мікрофону, а професійний боєць типу Ельбруса Тадеєва дасть тобі в щелепу і зробить калікою навіки. І не допоможе, що ти депутат, не допоможе жоден суд.

Та Святослава Грабовського це не лякає. Він каже, що знає, як з цим всім боротися, переконує, що організує хорошу взаємодію з громадою – не лише через помічників депутата, а й через Інтернет, що він, до речі, успішно робить і зараз.

«У вас в очах немає мети, нема відчуття лету. Нема у вас і грошей, тільки совість і освіти», - кажуть йому. «Чи ставите за свою стратегічну мету повалення цього режиму?» - запитують. «Святослав, ви -= камікадзе», - не без симпатії до кандидата вигукує В’ячеслав Умнов. Але цими сумнівами не вдається заразити того, хто має світлу мету і не тільки пише, що йде служити громаді, але служить їй. Бо те, що Святослав Грабовський вже служить громаді – факт. Чому його так не любить трускавецька влада, чи ж не за те, що він, не маючи жодних корисливих інтересів, стає на захист громади, стає на прю проти брехні, фальші, махінацій? А як закусують губи, коли він починає знімати на камеру засідання сесій міської ради! Це, до речі, він започаткував найперше в Україні. А як зляться, коли публікує списки прогульників-депутатів чи нагадує про передвиборчі обіцянки! А як хочуть вплинути на нього!

Ось і тепер – звинувачення, що підіграє Партії регіонів, бо нібито шкодить «єдиному кандидату». А він як ті воїни УПА, яких теж звинувачували, що підіграють німцям, що співпрацюють з фашистами. А вони формували свою націоналістичну ідеологію, не хотіли вибирати між двома злами. Тож і Святослав Грабовський може стати депутатом від Дрогобиччини і він для нас значно кращий кандидат, ніж той же «єдиний кандидат» Ілик. А різні псевдорейтинги та замовні соціологічні опитування та дослідження такі ж правдиві, як те, що в Трускавці місцеву владу підтримує 60% населення. Бо замовляє музику той, хто платить. Святослав не платить, бо він чесна людина і олігархи його не фінансують. Тож якщо він набере більше голосів у Трускавці від інших кандидатів, це буде його перемога, навіть якщо і не пройде до парламенту, цього «болота», як він його назвав. А для цього потрібно постаратися не тільки йому, а всій команді, в тому числі і довіреній особі Сергію Розорі. До речі, від «Трускавецького вісника» велика подяка панові Сергію за те, що нагадав на Дискусійному клубі про факт спалення у Трускавці прапору «Фронту змін». Бо, на нашу думку, Святослава Грабовського та Сергія Розору об’єднує одне – вони не бояться бандитів, під якими прапорами ті б не ховалися.

Володимир Ключак

А віз і нині там…

Під час ВСІХ виборчих кампаній в Україні починають лунати гасла політиків про право жінки на визнання та достойне місце в суспільстві Спостерігаємо це і під час теперішніх перегонів. Та варто згадати, які були урядові ініціативи у цьому напрямку та що з ними сталося.

Отож, у грудні 2006 р. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. №1834 була затверджена «Державна програма з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року», відповідно до доручення Прем'єр-міністра України від 29.03.2010р. №13806/1/1-10 був розроблений проект державної програми з утвердження гендерної рівності на період до 2016 року. Прийняті акти юридичне забезпечують гендерне моделювання способу життя українського суспільства, визначають основні напрями державної тендерної політики.

Окрім цього, на Саміті ООН (вересень 2010 р.), присвяченому узгодженню програми дій для прогресу досягнення Цілей розвитку тисячоліття, Україна зобов'язалася до 2015 року виконати наступні завдання:

- забезпечити гендерне співвідношення (30% до 70% тієї чи іншої статі) у ВРУ, серед депутатів місцевих органів влади, серед вищих держслужбовців у представницьких органах влади та на вищих щаблях виконавчої влади;

- скоротити наполовину розрив у доходах жінок і чоловіків (співвідношення середнього рівня зарплат, %).

Це передбачає здійснення наступного комплексу заходів із забезпечення гендерної рівності у доступі до гідної праці; забезпечення можливостей гармонійного поєднання зайнятості па ринку праці та в домашньому господарстві; трансформації сталих стереотипів щодо традиційного розподілу гендерних ролей; удосконалення системи національної статистики шляхом розширення переліку гендерно-чутливих індикаторів. Однак слід зазначити, що діючі механізми та інструментарії забезпечення тендерної рівності в Україні досі залишаються недосконалими. Сьогоднішня влада ними нехтує.

На це зверталася увага і на засіданні Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок (на 45 сесії (18.01.- 05.02. 2010)), де у Заключних коментарях підкреслювалося, що в українському суспільстві сильними залишаються стереотипи щодо ролей та обов'язків жінок і чоловіків; недостатньою є представленість жінок у парламенті; у вищих ешелонах виконавчої та державної влади; відсутня практика застосування компенсаційних заходів, зокрема, введення квот; значними є відмінності у заробітній платі жінок і чоловіків, все ще існує професійна сегрегація та гендерно-зумовлене дискримінаційне ставлення роботодавців у державному та приватному секторах тощо. Особливо наголошувалося на відсутності статистичної інформації про становище жінок відповідно до всіх напрямків, що їх охоплює Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (СЕDAW), та на необхідності підвищення гендерної культури в суспільстві та проведення заходів з підвищення обізнаності державних службовців з положеннями гендерного законодавства. Таким чином, нагальною постала необхідність кардинального покращення політики та практики утвердження тендерної рівності в українському суспільстві.

Та чи спостерігаємо ми оте покращення «політики та практики» з боку нинішньої влади, - питання риторичне. Якщо говорити про жінок-політиків, то складається враження, що їх десь близько десяти осіб. Всім відома «патріотка», наша землячка з Колодруб, Ганна Герман (Стецько), Раїса Богатирьова, Ідо своїм медичним фахом долучилася до нашої безпеки та захисту, нестримно агресивна на всіляких шоу Інна Богословська та ще пара-трійка жінок, що презентують партію влади. Жінка-політик від опозиції, - за ґратами, зроблено все, аби вона, Юлія Тимошенко, жодним чином не стала депутатом Верховної Ради України. У партійних списках, як правило, жінки, що співають, або професійні спортсмени. При всій повазі до них, важко погодитися, що воші формуватимуть соціально-чутливу політику у парламенті. Бачимо це й на місцевому рівні, коли депутатський корпус зовсім не переймається долею жінок-підприємців, чи трудових імігрантів, що напризволяще залишили своїх дітей на бабусь та дідусів, а часто й на зовсім чужих людей. Це явище не може не тривожити людей, котрим не байдуже, у якій країні житимуть їх нащадки. Країні, де поціновують жінку-берегиню, чи там, де парламент швидше нагадує ринг для боїв без правил. Бо, як це не прикро визнавати, віз і нині там. Той, у який впрягалися наші урядовці, - лебеді, щуки та раки.

Віктор Возняк, дрогобичанин, кандидат у депутати Верховної Ради України по 121-му виборчому окрузі, газета «Нові Горизонти»

Кобзарські табори у Крячківці

 

Діяльність кобзарсько-лірницьких об'єднань у Києві, Харкові та Львові за останні роки доповнилась поширеною серед бандуристів США та Канади, формою – літніми «кобзарськими таборами».

Цьогоріч участь у такому таборі з дослідницькою метою взяла викладач Трускавецької дитячої школи мистецтв, авторка цих рядків. Варто зазначити, що «кобзарські табори» вже втретє діють у прославленій на увесь світ столиці полтавського гуртового співу Крячківці, що на Пирятинщині. Запровадив цю ефективну форму реконструктивного відтворення кобзарських інструментів і співів американець українського походження Юрко Фединський – кобзар, бандурист, торбаніст та майстер старосвітських кобзарських інструментів. Ось уже понад десять років, змінивши американський добробут на українські реалії, він докладає багато зусиль для відродження Фенікса нашої традиційної культури – кобзарства – із попелу знищення і забуття.

Крячківка – мальовниче село на Полтавщині, яке в умовах нашої жорстокої дійсності занесене до так званих «депресивних». Цьогорічні кобзарські табори у цьому краї ознаменувалися вже апробованими у Києві та Харкові науковими дискурсами з історії та теорії кобзарства. Їх розпочав цехмайстер Харківського кобзарського цеху, кандидат мистецтвознавства Кость Черемський, а продовжив цехмайстер Львівського лірницького цеху, доктор мистецтвознавства Михайло Хай. Участь у них Юрія Фединського та автора цих рядків забезпечувала демократичний тонус дискусій, залучаючи у такий спосіб до розмови неофітів кобзарської справи.

Атмосфера чарівної полтавської природи, спів пташок й природний гамір усюдисущих дітей, безпосередність спілкування в майстерні, на вечірніх вогнищах, гарячі наукові дискусії, незабутні зустрічі та співи із славнозвісними бабусями із відомого на весь світ гурту «Древо», що нещодавно відзначив своє 50-річчя, – створили неповторну ауру відчуття автентики й органіки фольклорних дійств. А прийняте на цих зустрічах рішення про спільні дії проти закриття початкової школи у селі має на меті зупинити сваволю пирятинських геростратів від освіти.

Перебіг таборів засвідчив неодноразово декларовану істину, що «теорія без практики глуха, а практика без теорії сліпа» (М. Хай) і переконав всіх учасників в їх необхідності та ефективності. Досить сказати, що внаслідок лірницького майстер-класу Львівський лірницький Цех поповнився, крім майстра, що сам виготовив собі кобзу, ще й лірником, псальм «Про Ноїв ковчег» якого, став своєрідним музичним гімном цьогорічного таборового дійства у Крячківці. Чи потрібно нагадувати, що в цей одіозний час, коли над нашою мовою і культурою вже вкотре нависла смертельна небезпека, саме чиста фольклорна стилістика й естетика кобзарсько-лірницької співогри, крячківського співу, бойківської, гуцульської, поліської, наддніпрянської традиційної музики, є чи не єдиною і непереможною твердинею, опорою, що може визволити нас від «перспективи» неволі й небуття.

Галина Маркович, музикознавець, зав. відділу музично-теоретичних дисциплін Трускавецької дитячої школи мистецтв, газета «Франкова криниця Підгір’я»

 



Обновлен 08 сен 2012. Создан 06 сен 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником