Трускавецький вісник № 104 (483) від 10 вересня 2012 р.

 

Трускавецький вісник № 104 (483) від 10 вересня 2012 р.

10.09.2012



 

У номері: Міжнародний Форум Нафтовиків; Урологічна конференція в «Карпатах»; Інтерв’ю з Франком Возняком; Вчителі – за відновлення погруддя Франка; Трускавець відзначив День фізичної культури та спорту» Інформація про рух Анонімних Алкоголіків.

Новини Трускавця та регіону

Вчителі – за відновлення погруддя Франка

Освітяни всіх трьох трускавецьких шкіл виступили із заявами, в яких закликали місцеву трускавецьку владу відновити погруддя Франка та впорядкувати скверик. «Висловлюємо своє занепокоєння щодо наруги над пам’ятником Іванові Франку по вул. І. Франка. Вважаємо, що погруддя нашого славетного земляка повинно бути відновлено і встановлено у цьому ж місці, у сквері Івана Франка. Обурені ганебним учинком вандалів, які на 21-му році незалежної України наважилися підняти руку на нашу святиню. Вимагаємо вирішити це питання позитивно, а саме: впорядкувати сквер і відновити погруддя Каменяра. Це погруддя було встановлено нашими батьками на честь сторіччя від дня народження І. Франка. Не личить нам, громаді та владі нашого міста, стояти осторонь, бути байдужими до руйнації пам’яті наших національних святинь», - йдеться у листі-вимозі, адресованому міському голові Трускавця Руслану Козиру та депутатам Трускавецької міської ради.

На понеділковій нараді 10 вересня мер Руслан Козир повідомив, що реставраційні роботи над постаментом завершуються, для постаменту замовлено новий граніт.

Подяка для сумлінних трускавчан

Під час понеділкової наради 10 вересня керівник комунального підприємства «Трускавецьжитло» Олександр Ткаченко попросив через засоби масової інформації подякувати мешканцям Трускавця Степану Явору, Василю Миськіву, Петрові Ферену, Богдану Дубею та Миколі Кузьмишину. Під час робіт з ремонту каналізації біля будинку № 86 на вулиці Стебницькій ці люди надали суттєву допомогу комунальникам. Оскільки КП «Трускавецьжитло» не має власного екскаватора, доводилося траншею рити вручну. Вищеназвані мешканці будинку взяли лопати та допомагали комунальникам, за що їм велика подяка. Приємно, що є ще в нашому Трускавці небайдужі люди, котрі уболівають за те, щоб Трускавець був чистим, затишним, красивим. З таких людей, як панове Степан Явір, Василь Миськів, Петро Ферен, Богдан Дубей та Микола Кузьмишин, варто брати приклад.

Трускавець відзначив День фізичної культури та спорту

«Минулого тижня Трускавець вперше в історії міста святкував День фізичної культури і спорту» - такими словами розпочала свій виступ на понеділковій нараді 10 вересня начальник інформаційно-аналітичного відділу ТМР Валентина Гук. Чиновниця розповіла, що в п’ятницю, 7 вересня, до Дня фізичної культури та спорту у Трускавці відбувся велопробіг за участю біля 40 учасників – у ньому взяв участь особисто міський голова. Згодом на центральних площі та сцені спортивне свято продовжилося – з показовими виступами виходили вихованці ДЮСК «Спортовець», БУТ, Народного цирку «Каскад», Клубу спортивного бального танцю «Volta», Народного Дому.

В цей же день зранку на бориславському купальному озері стартувала регата, а ввечері розпочалося байкер-паті, котре тривало аж до неділі. Детальніше про байкер-паті – в одному з наступних номерів «ТВ».

Інформує Управління розвитку курорту

Управління розвитку курорту розробило та виготовило нові презентаційні буклети про Трускавець. Про це було повідомлено 10 вересня на понеділковій нараді в Трускавецькій мерії. Також задля промоції курорту демонструється промоційний рекламний ролик на популярному 24-м телеканалі. Пропагувати наш курорт зможе трускавецька делегація і на Міжнародній туристичній виставці, котра проходитиме в польському Жешуві. Як поінформував заступник мера Трускавця Юрій Яворський, фонд «Єврорегіон «Карпати» оплатив участь Трускавця в цій виставці. «Це є певна оцінка нашої діяльності в Польщі», - додав Юрій Михайлович.

В Бориславі відкрили пам’ятну таблицю на честь Еммануїла Чекалюка

У п’ятницю, 7 вересня, в Бориславі відбулося відкриття пам’ятної таблиці на честь видатного вченого, автора 14 винаходів, уродженця Жидачівщини, котрий так багато зробив для бориславського нафтовидобутку, Еммануїла Чекалюка. Освячення таблиці було здійснено в рамках програми Міжнародного Форуму Нафтовиків, котрий проходив у Бориславі 7-9 вересня. Чин освячення здійснили отці УГКЦ, з коротким словом виступили мер міста Володимир Фірман, гість із Польщі Тадеуш Скшежина, вчений Омелян Солецький. Розміщено таблицю на честь Еммануїла Чекалюка на будівлі НГВУ «Бориславнафтогаз».

Видобуток сланцевого газу становить велику небезпеку

Як повідомив під час Міжнародного Форуму Нафтовиків у Бориславі професор Львівської політехніки Михайло Братичак, сьогодні ніхто з державних мужів не радиться з науковцями стосовно можливих небезпек при видобутку сланцевого газу (польською gaz łubkowy). Науковець зазначив, що є ряд підводних каменів у процесі видобутку сланцевого газу і що початок цього процесу може принести Україні значно більше шкоди, ніж користі. «Сланцевий газ? Боже упаси!», - емоційно заявив науковець.

Власна інформація

Михайло Янковський ініціюватиме відновлення пам’ятника Франку у Трускавці

Влада Трускавця залишила Каменяра напризволяще. Про це 6 вересня під час прес-конференції у Львові повідомив член ініціативної групи з відновлення пам’ятника І. Франку в Трускавці, кореспондент газети «Франкова криниця Підгір’я» Василь Кирилич.

За словами громадського діяча, у ніч на понеділок, 20 серпня, хтось скинув погруддя Івана Франка з постаменту. Хоча й правоохоронці стверджують, що погруддя письменники впало через поганий стан, місцеві мешканці цьому не вірять. Адже земля у Трускавці дорога, а по сусідству з пам’ятником місцева влада продала ділянку. Тому вважають - пам’ятник зруйнували навмисне.

«23 липня 2012 року за вказівкою міського голови відбулося засідання містобудівної ради, на якій головний архітектор міста пан Олександр повідомив що бюст Івана Франка на розі вулиць Степана Бандери та Івана Франка не відповідає ні естетичним, ні містобудівним нормам», - зазначив пан Кирилич.

А от представник громадянської мережі «ОПОРА» Євген Бродзінський упевнений - якби не бурхливі протести жителів міста та громадських організацій, влада, можливо, зовсім би не надала цьому значення.

«Руйнування пам’ятника відбулася не випадково. Я не можу погодитися з тим, що міський мер та його команда хочуть усе це перевести в політичне русло, що це зробили антиукраїнські сили. Головна причина усього – це земля, яка в Трускавці дуже дорога»,– наголосив Василь Кирилич.

Неприпустимою поведінку міського голови Трускавця вважає заступник голови Львівської обласної державної адміністрації, кандидат по 121 одномандатному виборчому окрузі Михайло Янковський. Він, як місцевий мешканець знає – погруддя Каменяра – символ курортного містечка. І запевняє – зробить все для того, аби пам’ятник був відновлений у якнайкоротший термін.

«Я, як кандидат у народні депутати, думаю що ми доведемо це питання до логічного завершення, і пам’ятник має бути в Трускавці, він має бути там, де й стояв», - підсумував пан Янковський.

Довідка. У листопаді 2011 року підприємство «Джерела Прикарпаття» (Керівник Володимир Лесик) продало земельну ділянку площею 1509 м кв., яка є суміжною з тією, де ще в 1955 році збудовано пам’ятник Івана Франка до сторіччя поета. Новий власник ділянки, громадянин Азербайджану, який планує запровадити там свій бізнес, потребував розширення ділянки. Він провадив переговори з міським головою Русланом Козирем та його першим заступником Валентиною Бодак.

Прес-служба Львівської обласної організації Партії регіонів

Ігор Курус: "Бориславу і Стебнику - надзвичайний статус"

- Першим законопроектом, який я внесу для розгляду Верховною Радою України буде законопроект про надання Бориславу і Стебнику статусу Зони надзвичайної екологічної ситуації - заявив кандидат у народні депутати України Ігор Курус під час міжнародного форуму нафтовиків у Бориславі.

Дивним є те, що бориславчани вже кілька десятків років живуть на "пороховій бочці", але науковці досі не мають замовлення для вивчення ситуації і відпрацювання оптимальних рішень.

На думку Ігоря Куруса, ситуація, яка склалася у Бориславі, попри значні кошти, потребує наукових досліджень, які допоможуть ефективно використати їх, а не витрачати як заманеться. У Стебнику ситуація не простіша. «Тому ці міста повинні бути оголошені Зоною надзвичайної екологічної ситуації, тобто ми повинні добитися статусу, який дозволить виділити кошти з державного бюджету для зупинення екологічної катастрофи і гибелі наших людей» - заявив Ігор Курус.

Нагадаємо, що Ігор Курус у своїй програмі зазначив, що ініціюватиме зміни до Бюджетного кодексу, якими нарахування на зарплату мають залишатися місцевим бюджетам.

Прес-служба Ігоря Куруса

Я проти відключення телеканалу ТВі - Ігор Курус

 В Україні розпочалася Всеукраїнська акція протесту на захист каналу ТВІ, у 18 містах України відбулися мітинги на його підтримку. «Такий масовий у спротив у суспільстві викликали ганебні методи, якими влада намагається тиснути на ТВІ», - заявив кандидат в Народні депутати у виборчому окрузі №121 Ігор Курус.

- Частина кабельних операторів вимкнули канал зі своїх мереж. У такий спосіб режим Януковича намагається нейтралізувати вплив чи не єдиного опозиційного каналу в країні, тим самим демонструючи свою слабкість, - наголосив головний редактор тижневика «Каменярі».

- Звертаюсь до членів Національної ради та керівників кабельних мереж з вимогою припинити переслідування телеканалу ТВІ. Звертаю Вашу увагу, що практика подібних переслідувань закінчується поразкою влади. Згадайте радіо "Континент" у 2000 році, 5 канал у 2004 році. Нам тоді вдалося відстояти свободу слова в Україні, а політики, які намагалися встановити контроль над засобами масової інформації пішли в небуття. Україна підійшла до критичної межі, - вважає Ігор Курус. - Переконаний, що суспільство повинне захистити своє право на отримання і поширення достовірної інформації. Бо незалежні ЗМІ є важливою складовою демократичного суспільства.

Прес-служба Ігоря Куруса

Сьогодні маємо спільного ворога – режим Януковича

Про це заявив Ігор Курус, кандидат в народні депутати по Дрогобицькому виборчому окрузі №121, у політичній програмі «Прямим текстом». У прямому ефірі гаряче дискутувалося питання щодо того, чи в парламенті нового скликання зможуть дійти згоди ідеологічно різношерстні опозиційні колони.

- Історія показує: для того, щоб демократи об’єдналися – має бути спільний ворог. Таким ворогом сьогодні є партія влади, - наголосив Ігор Курус. - І допоки представники національно-демократичних сил воюють між собою, з’ясовуючи, хто з них більш опозиційний – «регіонали» діють. Так, скажімо, те, вони сформували ОВК на свою користь.

Натомість депутат Львівської обласної ради Ірина Сех емоційно відреагувала на заяву Ігоря Куруса, сказавши, що «Свобода» діятиме спільно виключно з Об’єднаною опозицією, бо самовисуванці-мажоритарники, на її думку, не протистоятимуть діючій владі. «Ми добилися того, що Львівська обласна рада є в протидії до режиму Януковича, бо сформувалася депутатська більшість завдяки «Фронту змін» та «Свободі», - резюмувала Ірина Сех.

- А що ви зробили для людей? – запитав Ігор Курус. - Я об’їздив села Дрогобиччини і знаю, яка там ситуація: жахливі дороги, у жалюгідному стані школи, заклади культури, немає аптек.

Ігор Курус ініціював ідею створити, як це зробили парламентарі-галичани наприкінці Першої світової війни, Галицьке парламентське коло. У цій інституції мають об’єднатися мажоритарники демократичного спрямування, незважаючи на партійність. Тоді вдасться відродити Галичину та Україну.

Прес-служба Ігоря Куруса

 

 

Увага, конкурс для школярів Дрогобиччини!

До кінця вересня проходить літературний конкурс серед учнів "Стежками Каменяра". Кожен учень школи Дрогобиччини може подати свої літературні твори та отримати цінні призи.

Відповідно до Положення, яке було затверджено 27 серпня 2011 року в селі Нагуєвичі, конкурс відбувається у двох вікових категоріях 6-11 років та 12-16 років. Конкурсна комісія, яку очолює внук великого Каменяра Ролан Франко, буде оцінювати твори у номінаціях: поезія, проза, драма та краща ілюстрація до творів Івана Франка.

Свої роботи можна подавати до 1 жовтня 2012 року вчителям української мови та літератури у школах де Ви навчаєтесь, або безпосередньо до редакції тижневика "Каменярі", який разом з районним відділом освіти Дрогобицького району, громадською організацією "Вся Україна" та Ігорем Курусом заснували цей конкурс. Адреса редакції тижневика "Каменярі":82100, м. Дрогобич, вул. Гончарська, 11, тел. 0324420413.

Переможці та дипломанти конкурсу будуть оголошені до 1 листопада 2012 року. Їхні твори будуть видані у збірці "Стежками Каменяра", яку планується випустити до річниці Соборності України 22 січня 2013 року.

Інформація тижневика "Каменярі"

У Дрогобичі “на гарячому” спіймали розклеювачів провокативних листівок

 

Учора, 9 вересня, пізно ввечері у Дрогобичі “на гарячому” спіймали студентів, які розклеювали у центрі міста у не призначених для цього місцях листівки провокативного змісту, спрямовані проти кандидата від “Батьківщини” та “Свободи” у 121 виборчому окрузі Романа Ілика.

На листівках не було вихідних даних, як того вимагає ЦВК – прізвища замовника та відповідального за друк.

Свідком цього стала довірена особа узгодженого кандидата від “Батьківщини” та “Свободи” у 121 виборчому окрузі - Богдан Пукало. Він викликав правоохоронців і хлопців було доставлено у місцевий райвідділ міліції для з’ясування обставин.

 “Хлопців було сім, з’ясувалося, що це студенти, - розповідає Богдан Пукало. – Я почав писати заяву, а хлопці – давати свідчення. Несподівано у райвідділ прийшов кандидат-самовисуванець у 121 окрузі Ігор Курус. З ним було кілька людей, яких він представив юристами. Самовисуванець вів себе зухвало: підійшов до мене, вдарив по руках, вирвав заяву і порвав її. Довелось написати уже дві заяви – про порушення правил агітації та на дії кандидата Куруса”.

Такі дії самовисуванця не сумісні із його публічними заявами про чесну кампанію. Про них буде поінформовано не лише громадськість, а й Центральна виборча комісія, Комітет виборців України. Цим питанням зараз займаються юристи Львівського обласного штабу та місцевого виборчого штабу Об’єднаної опозиції “Батьківщина” та юристи кандидата від Об’єднаної опозиції та партії “Свобода” Романа Ілика. Оцінку діям Куруса мають дати і правоохоронці.

“Дії самовисуванця розцінюємо як істеричну реакцію на публічні заяви лідерів Об’єданої опозиції про вдавану опозиційність пана Куруса, а також як спробу дискредитації беззаперечного лідера виборчих перегонів у 121 виборчому окрузі Романа Ілика”, - вважають у Львівському регіональному штабі ВО “Батьківщина”.

Відео, на якому зафіксовано особисту присутність І.Куруса у райвідділку міліції розміщено за цією ссилкою: http://www.youtube.com/watch?v=H1kcCKrCbDI&feature=youtu.be

Як відомо, напередодні із візитами на Дрогобиччині перебували лідери Об’єднаної опозиції ВО “Батьківищана” Микола Томенко та Сергій Соболєв. Під час зустрічей із виборцями та представниками ЗМІ вони чітко заявили – самовисуванець Ігор Курус, який видавав себе за опозиціонера та члена ПРП, має прямий стосунок до чинної влади, бо до реєстрації кандидатом працював керівником агенства “Відкритий світ” разом ще з одним “опозиціонером” Владиславом Каськівим. За словами ж Сергія Соболєва, згаданий кандидат не є членом ПРП уже сім років - після того як він пішов на державну службу. “Ми це підтвердили листом у Центральну виборчу комісію, і ЦВК уже прийняло рішення, що пан Курус іде самовисуванцем, а не від ПРП”, - зазначив Сергій Соболєв.

“Самозванцем” та “людиною Каськіва” назвала згаданого самовисуванця голова Львівської обласної організації “Свобода” Ірина Сех в ефірі одного з телеканалів.

Прес-центр Львівського регіонального виборчого штабу Об’єднаної опозиції “Батьківщина”

 

Дрогобичанин може понести кримінальну відповідальність за вибори

В діях директора ТОВ «Високий замок» Михайла Ільницького є ознаки порушення статті 157 Кримінального кодексу України.

9 вересня 2012 р. приблизно о 19.30 Михайло Ільницький самочинно вилучив агітаційні матеріали у агітаторів, а також провокував бійку. Все це відбувалося у м. Дрогобичі на вул. Лесі Українки неподалік готелю «Тустань».

Зокрема, молоді люди здійснювали розклеювання плакатів такого змісту: «1998 рік – столичні мужі сказали: Лавринович! Ми повірили! Він зрадив! 2012 рік – столичні мужі кажуть: Ілик! Повіримо???», що дозволено розділом IX, ст.68, ч. 2 Закону України «Про вибори народних депутатів України». Такі дії громадянина Ільницького підпадають під юрисдикцію статті 157 Кримінального кодексу України і караються обмеженням волі від 3 до 5 років, або позбавленням волі від 2 до 4 років.

 Лише через годину (!?) після затримання, в 21:35 год., у Дрогобицькому РВВС, довірена особа кандидата у народні депутати України Романа Ілика Пукало М.Д. намагався написати заяву до правоохоронних органів щодо порушення ведення агітації. Проте кандидат у народні депутат України Ігор Курус, який прибув у відділок після повідомлення про конфлікт, завадив довіреній особі пана Ілика здійснити підлог документів, оскільки молодих людей, які здійснювали розповсюдження матеріалів передвиборної агітації, затримали до наявності заяви від громадянина Пукало М.Д. Тобто, Ільницький М.М., а потім і працівники РВВС здійснювали вилучення матеріалів передвиборної агітації до наявності відповідної заяви у РВВС.

«Не розумію, на що так агресивно відреагували прибічники Романа Ілика. Чи на те, що Лавринович зрадив своїх виборців, чи на те, що я попросив виборців думати перед тим, як віддати свій голос? Можливо, пан Ілик боїться перевірити довіру до себе людей? Може, щось приховує? То чому пан Ільницький у недільний вечір вирішив перешкодити у розклеюванні агітаційних матеріалів? Кажуть, що клеїли у заборонених місцях. Вийдіть у міста і села Дрогобиччини і пересвідчіться, чи усі агітаційні матеріали поклеєні у відведених місцях? Чому довірені особи пана Ілика не затримували агітаторів інших кандидатів у народні депутати, які розміщували передвиборну агітацію на деревах, стовпах, автобусних зупинках та інших місцях, які заборонені органами місцевої влади? Чому агітаційні матеріали п. Ілика розміщені у заборонених місцях? Але там, де пан Ільницький самочинно вилучив матеріали передвиборної агітації, розклеювання не здійснювалося! Я проти розміщення агітаційної продукції у заборонених місцях, але закон повинен діяти один для всіх! Я здивований поведінкою громадян Ільницького і Пукала, а також діями працівників міліції, які сприяли членам команди об’єднаного опозиціонера у перешкоджанні ведення передвиборної агітації», - заявив Ігор Курус після полеміки в відділені Дрогобицької міліції.

Також Ігор Курус високо оцінив дії заступника начальника Дрогобицького РВВС Паука Михайла Дмитровича, який вник у ситуацію і відпустив затриманих студентів.

Прес-служба Ігоря Куруса

Запрошує Перший всеукраїнський байкерський фестиваль

 

Перший Всеукраїнський фестиваль «Кристинопіль-320» гостинно запрошує всіх бажаючих 6-7 жовтня до міста Червоноград (Кристинопіль – давня назва Червонограда). Добиратись: пряма маршрутка зі Львова кожні 10 хв. від автостанції № 2. В програмі: святкування дня міста Кристинопіль (Червоноград); закриття байкерського сезону; закриття фестивального сезону-2012; музична програма за участю провідних рок-гуртів; конкурси; багаточисленні майстер-класи.

Саме протягом 6-7 жовтня жителі чудового міста Червоноград (Кристтинопіль) на Львівщині святкуватимуть його 320-річчя, а мужні байкери закриватимуть мотосезон цього року. Два великих свята протягом одних вихідних!

На власні очі можна буде оглянути мужніх приборкувачів залізних коней, побачити душі простих людей, які у повсякденному житті обіймають найрізноманітніші посади. Зруйнуйте власні стереотипи, адже байкером може бути лікар, студент чи інженер, але є одне, що всіх об’єднує — це мотоцикл. Від двоколісних коней радянської доби до нових моделей вартістю декілька десятків тисяч євро! На фестивалі не регламентується, яким повинен бути байк. Об’єм двигуна, кількість коліс, ціна — усі параметри залежать тільки від фантазії та можливостей байкерів.

Окрім того, гості фестивалю матимуть змогу насолодитись семигодинним рок-концертом за участю провідних гуртів альтернативної сцени Україні, та отримати майстер класи кращих ремісників Червоноградського краю, відвідати безліч конкурсів. І, звичайно, поспілкуватись з володарями найрізноманітніших мотоциклів.

Серед учасників музичної сцени: Десенс, Iмpеrа, SwampFM, Калич-Блюз, Абу-Касимові Капці, Jonny B Gut, Механічний апельсин та інші.

До програми фестивалю входять різноманітні конкурси (метання резини, пиво на швидкість, перегони на повільний рух мотоциклами). Майстеркласи - Вироби з біжутерії, вироби з глини, тощо.

Реєстрація учасників на мотоциклі обходиться у 100 гривень, враховуючи місце в наметовому містечку, годування кулішем. Для відвідувачів без залізних коней вхід – 50 грн.

Позитивні емоції та море хорошого настрою чекають на Вас! Завітайте до Червонограду, відчуйте особливу енергетику свята, адже природа її, мабуть, криється у відчутті абсолютної свободи.

Контакти: http://vk.com/rock_in_heart Володимир Луговий, (067) 27 83 850.

 

Міжнародний Форум Нафтовиків у Бориславі: великий успіх і великі надії

Протягом 7-9 вересня в Бориславі проходив Перший Міжнародний Форум Нафтовиків. Розпочався Форум науково-практичною конференцією «Стан, проблеми та перспективи нафтогазової промисловості України». Вузька спеціалізація тем не виправдала очікувань, що захід буде нудним та незрозумілим. Навпаки, кожен, кому вдалося побувати на конференції, котра проходила в міському Палаці культури, відкрив для себе багато нового, цікавого, незвичного.

Відкрили Міжнародний Форум Нафтовиків заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Михайло Янковський, міський голова Борислава Володимир Фірман, заступник голови Державної служби геології та надр України Сергій Радованов, Президент Української нафтогазової академії, кандидат технічних наук Богдан Клюк, начальник НГВУ «Бориславнафтогаз» Ігор Михайлишин, кандидат геологічних наук, професор, викладач Української нафтогазової академії Анатолій Коваль.

«Сьогодні проблеми Борислава, як і проблеми промислового видобутку нафти винесено на державний рівень», - зазначив у своєму вступному слові заступник голови ЛОДА Михайло Янковський. «Поряд з видобутком нафти потрібно в комплексі вирішувати такі проблеми як переробка цієї ж нафти, транспортні проблеми, а голосне – проблеми екологічні. На жаль, ті, хто користується родовищами, ще в недостатній мірі фінансують вирішення екологічних проблем», - додав Михайло Петрович та висловив надію, що Форум Нафтовиків допоможе у вирішенні наболілих питань, адже шляхи виходу з ситуації потрібно шукати всім спільно. Також Михайло Янковський передав учасникам Форуму вітання від губернатора Львівщини Михайла Костюка.

«За двадцять років незалежності України були втрачені зв’язки між підприємствами Борислава, немає комплексного підходу до вирішення проблем, котрі актуальні для цілого міста», - наголосив у своєму виступі мер Борислава Володимир Фірман. Про те, що пан Володимир – перший мер, який не тільки говорить та обіцяє, але й робить реальні кроки, сказав Тадеуш Скшежина з Польщі. Цей 91-літній уродженець Борислава розповів про давню славу містечка, званого ще «галицькою Каліфорнією». Так, саме в Бориславі у 1904 році пройшла перша зустріч техніків, саме в Бориславі рівно 100 років тому (1912 рік) була споруджена перша геологічна станція в Європі, саме Борислав – єдине місто, розташоване на діючому нафтогазовому родовищі. В міжвоєнний період (1919 – 1939) тут мирно проживали поляки, українці, євреї і зараз пан Скшежина пропонує руку дружби та допомоги чинній владі Борислава від його вихідців – поляків, для котрих польський Валбжих став другою домівкою. Вірніше, співпраця між бориславцями теперішніми та бориславцями колишніми існує і це дає великі надії, що польське лобі сприятиме залученню коштів Євросоюзу для вирішення багатьох проблем міста нафтовиків. Виступили також інші гості з Польщі – заступник Президента міста Валбжих Зиґмунт Новачек та представник нафтової фірми з Кросна Ян Сех. З Італії приїхав професор Домініко Щерсо (Генуезький університет, факультет інженерії та геології), який зацікавився можливістю інвестування та розповів про проекти, пов’язані з кіотськими протоколами. А згодом присутні слухали надзвичайно цікаві доповіді вже згадуваних вище Ігоря Михайлишина та Богдана Клюка, а також представника НГВУ «Бориславнафтогаз» Михайла Данчишака, професора Львівської політехніки Михайла Братичака, доцента Дрогобицького педуніверситету Мирона Цайтлера, головного лікаря бориславської міської лікарні Віталія Головчака та інших.

Тадеуш Скшежина та кожен з доповідачів згадували про історію Борислава, про ями-дучки, де збиралася нафта, яку вручну за допомогою кінських хвостів та іншими способами збирали «лебаки», про перше застосування нафти. Наш край може по праву гордитися своїм внеском у розвиток світової цивілізації і це не просто слова. Так, хіба можна переоцінити вклад вчених Лукасевича та Зега, які першими здійснили розподіл нафти на фракції та винайшли гасову лампу? Хіба забулося, що першу в світі телеграфічну лінію ізолювали власне бориславським озокеритом – земляним воском, аналогів якому немає в світі? До речі, коли прокладали трансатлантичний кабель, його теж ізолювали бориславським озокеритом. А чи кожному з нас відомо, що існувало Трускавецьке нафтове товариство, яке займалося видобутком нафти (в тому числі і в Трускавці), яку згодом переробляли в Модричах і гасом з якої освітлювалися вулиці Дрогобича, Самбора, Львова, Парижа, Відня? Чи знаємо, що першу свердловину ударним способом пробурили у Східниці і що найглибша свердловина того часу була саме на Орівському родовищі? Тепер обидві вони законсервовані, але місця їхнього знаходження нафтовики знають, розповів представник НГВУ «Бориславнафтогаз» Михайло Данчишак.

І ця «мразь» (від цього слова походить назва місцевості Мразниця в Бориславі), «кип’ячка», як називали нафту, стає цінним продуктом, яку можна застосовувати не лише для лікування шкірних захворювань худоби. Дучки (місця самовільного витоку нафти на поверхню) поступово перетворюються в криниці-копанки, їхня глибина сягає вже 70 метрів. Робітники спускаються в них і дістають «замороки» через «сопух». Дуже гарно про це описали наші українські письменники Стефан Ковалів та Іван Франко.

Тільки в ХІХ столітті при видобутку нафти в Бориславі загинуло біля 40 тисяч осіб і головна цьому причина – відсутність елементарної техніки безпеки, суто споживацький підхід з метою максимальної наживи на природніх багатствах краю.

На початок ХХ століття Борислав стає третім у світі центром нафтовидобутку (після Пенсильванії та Баку). Та всі фірми з нафтовидобутку були зареєстровані не в Бориславі – Трускавець, Львів, Париж, Варшава, Відень (всього 30 підприємств). Коли говоримо про Борислав, маємо на увазі його сьогоднішню територію, бо до 1933 це було невеличке містечко (нинішній центр) та кілька сусідніх сіл – Мразниця, Тустановичі, Губичі, Волянка, Баня Котовська. Видобуток нафти в Бориславі та Східниці став поштовхом до будівництва в Дрогобичі першого заводу з її переробки (під назвою «Ґаліція»). Напередодні І світової війни розпочалося будівництво ще одного, вже не приватного, а державного заводу, знаного як «Польмін» (розшифровується як Польський завод мінеральних олив). Ці два заводи і стали основою теперішнього НПЗ «Галичина».

Михайло Братичак із Львівської політехніки зауважив, що якщо в давнину всі війни розпочиналися через жінок, то тепер – через нафту. І йому важко було щось заперечити. Згадаймо Іран, Ірак, Кувейт, згадаймо постійну близькосхідну проблематику, згадаймо, врешті-решт, коливання цін на бензин і нервування наших українських водіїв. За всім цим – нафта. І Борислав, маючи такий ресурс, мав би в золоті купатися. Мав би…

Професор Братичак розповів присутнім цікаву історію, напівправду, напівжарт. Коли нафтовик прийшов додому, жінка почала крутити носом: «Ой, як же від тебе смердить». «Якби від мене не смерділо, то і ти не пахла б дорогими парфумами», - справедливо відповів їй чоловік. Важка праця нафтовика, важка і небезпечна. Але недарма нафту називають «чорним золотом», бо платять за неї дійсно щирим золотом, твердою валютою. Її видобуток породжує немалі екологічні проблеми, а сировина далеко не коштує стільки, як остаточні продукти нафтовидобутку. Тож повернутися лицем до вітчизняного нафтовидобутку закликали державу присутні учасники науково-практичної конференції, адже, як не дивно, але ця важлива галузь економіки потребує державної підтримки. Не так фінансової, як законодавчої. Але це вже – інша історія.

Є ще багато чого недослідженого та таємничого в історії з нафтою. Взяти хоча б Трускавець – славнозвісна «Нафтуся» утворилася в породах, звідки було видобуто нафту. Розрив нафтових пластів у Бориславі призвів до ускладнень з водою, котра в криницях стала непридатною до пиття. Вченим важко пояснити буйну вегетацію там, де здійснюється чи здійснювався нафтовидобуток. Доцент Мирон Цайтлер з ДДПУ висловив припущення, що в Бориславі на землях гірничого відводу можна було б вирощувати енергетичні рослини. Як є бажаючі їздити на екскурсії в Чорнобильську зону, так вже є цікаві швейцарці, ладні їздити місцями нафтовидобутку. Про те, якими хворобами найчастіше хворіють бориславці, розповів головний лікар міської лікані. Про ці та інші моменти говорили учасники науково-практичної конференції.

В програмі Міжнародного Форуму Нафтовиків було також освячення пам’ятної таблиці автору 14 винаходів Еммануїлу Чекалюку (на будівлі НГВУ «Бориславнафтогаз»); освячення музею-скансену під відкритим небом в парку культури, експозиції якого поповнюватимуться; святковий обід в ресторані «Оранда»; великий концерт в Палаці культури нафтовиків; секційні тематичні засідання; мистецький фестиваль «Борислав сміється»; презентація фотоальбому про Борислав та інші заходи. Закінчився Міжнародний Форум Нафтовиків 9 вересня, в День міста, котрий щороку святкується в другу неділю вересня (День працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості).

Форум Нафтовиків став великим успіхом місцевої влади хоча б тому, що питання були обговорені відкрито і вперше за багато років вирішувати їх намагатимуться спільно різні установи, різні гілки влади, із залученням інвестиційних коштів та, можливо, грантових ресурсів та коштів ЄС. Головне – зроблено перший крок. Є надія, що вирішення таких екологічних проблем як загазованість Борислава чи занедбана озокеритна шахта (унікальна в цілому світі), а також витоки нафти чи забруднення території, вдасться зрушити з мертвої точки. А продовження теми екологічних проблем нашого регіону – вже незабаром. Адже в кінці вересня 2012 року відбудеться конференція з питань екології Борислава та Стебника, про що повідомив на Міжнародному Форумі Нафтовиків заступник голови Державної служби геології та надр України Сергій Радованов. Конференція проходитиме з ініціативи та за сприяння кандидата в депутати ВРУ, уродженця Борислава Віктора Конца.

Володимир Ключак

Франко Возняк: «Як був малим, ішов по селі й не привітався зі старшим «Слава Ісусу Христу!», то був покараний»

Сьомого вересня дрогобичанину Франкові Йосиповичу Возняку виповнюється вісімдесят років. Знаю цього поважного чоловіка чверть століття. Коли запропонував йому відповісти на мої запитання, з’ясувалося, що це перше в його житті інтерв’ю.

«Нас було шестеро дітей», я був найстарший»

- Дивлячись на Вас, не скажеш, що Вам стільки років. Чи маєте рецепт, що їсти, який вести спосіб життя, щоби виглядати набагато молодшим?

- У дитинстві була скрута. Нас було шестеро дітей, я був найстарший, і треба було піклуватися тими найменшими. Тато з мамою на полі. Була худоба, було чотири корови, два коні.

- Ви як старший мусили найбільше працювати?

- А я вже й косив, все робив до армії, і помагав, і громадив, і возив, і коні пас, і худобу. Але то було тяжкувате життя. А період післявоєнний взагалі був тяжкий. Особливо як зав’язався колгосп, в 1948 році. Людей ловили до колгоспу, робили облаву. Приїхав полк кагебістський, напевно, аж із Дублян. А я жив у Волощі. Оточили вдосвіта село, і всіх чоловіків ловили і возили до клубу. В клубі десь було до триста чоловік, і їх змушували писати заяву про вступ до колгоспу. Кожний боявся, бо ввечері могло прийти УПА. Хто записався, то могли вбити. А так і було в нас. Записали до колгоспу силою трьох людей, був такий Андрусик, двох інших прізвища не пам’ятаю, і ввечері прийшли і їх постріляли.

- Повертаючись до попереднього питання, мабуть, слід сказати, що Ви змушені були займатися фізичною працею, бо так тоді всі працювали на селі. А що потрібно для довголіття?

- Я характер мав спокійний, ніколи ні з ким не бився, ні в дитинстві, ні коли вже був дорослим. Я ніколи ні з ким не мав якоїсь сутички за щось, я завжди вступався, якщо треба було вступитися, бо були, знаєте, всякі люди. Мені характер не дозволяв, щоби я на когось мав кривду.

- І так поступали впродовж усього життя?

- То від батька, напевно. І від батькової родини особливо, бо вони там всі такі були.

- А яким було харчування?

- Та не було особливого харчування. Картопля була, хліб був свій, до колгоспу. Пеклося. Мололося на жорнах, я ще на жорнах молов муку. Ті жорна досить таки тяжкі були молоти, я то не любив, але молов.

- Тобто я зрозумів, що якогось особливого секрету довголіття у Вас нема?

- Не знаю. В основному харчування було молочне. Були свої корови, і молоко було. Але на то молоко треба було багато працювати. То не тільки ми, а всі в селі, хто мав, то мусив працювати. Але і були люди задоволені. А як настав колгосп, забрали пів стодоли, хоч нас шестеро дітей було. Стодолу відрізали, і що в стодолі було – забрали. Ми вже тоді тримали лише дві корови, бо бачили, до чого все йде.

«Приїхав додому, а вдома бідося. Вдома куска хліба нема»

- Франку Йосиповичу, а чому Ви багато років свого життя присвятили армії?

- Мене забрали у військкомат, Мединицький був район. Нас було щось 17 чоловік, і змусили писати заяву в комсомол. Силою. Нас тримали цілу ніч, і вже мені дали комсомольський квиток. Все, я вже комсомолець. А додому я боюсь вертати. Я той комсомольський квиток запхав під бляху, бо в нас хата була під бляхою, і там він лишився.

- Боялися, щоби батьки не знали, що Ви комсомолець?

- Так. Через тиждень чи через два мене забрали в армію. То був 1951 рік. Були проводи. В районі не питали, чи я маю комсомольський квиток. Нас посадили в товарняк, вже було 60 чоловік з Дрогобицької області, то була Дрогобицька область, і поїхали на Миколаїв обласний. Їхали десь півтори доби. Приїхали. Пройшли карантин. І ще було 20 чоловік з Донецька. Була тоді Сталінська область. Але були файні хлопці. Я не можу сказати, що ми з Західної України, що назвали там нас якось, що ти “бандера”, того не було. Можливо, тому що була дисципліна, боялись.

- А чому Ви залишились в армії?

- Три роки я відслужив, був відмінником бойової і політичної підготовки. Давали двічі відпустку, а не пускали, тому що я із Західної України. Їдь в Одесу, а додому ні. Отаке дурне було. Рік я вчився у сержантській школі. Потім сказали поступати в Одеське артилерійське училище. Я відмовився, бо боявся просто. А можна було запросто. Приїхав додому, а вдома бідося. Вдома куска хліба нема. За три роки мене виховали так, що я думав, ніби все добре, не тільки в армії, а й тут. Куска хліба нема. Дерева повирубувані. А село було в деревах, садах. Колгосп за ті п’ять років такий вплив на людей мав. Хоча люди мовчали, бо боялися. Я думаю, що я маю робити? Поїхав у військкомат, я мав довідку, що здав паспорт. А там був капітан Зінкевич. Він каже: “Никаких паспортов. Будешь в колхозе работать”. А тато в колгоспі працював – ні копійки, ні зерна, бо бідося страшна. Знаєте, як то було? Тато ходив пішки в Дрогобич, щоби купити буханку хліба, бо більше в одні руки не давали. Капітан каже: не дам паспорта. Я кажу, як я буду в колгоспі, що я буду робити? “Найдём тебе работу”.

- І що, знайшли?

- Яка там робота! Я разом служив з Савчаком Петром, ми вирішили, що поїдемо вчитися. Біля Добромиля була бухгалтерська школа, яка готувала бухгалтерів для колгоспів. Мене відразу прийняли. Я пішов у військкомат, мені видали паспорт на рік. Закінчив ту школу. Мене скерували в село Кавське, за Мединичами. Я четвертий за рік приймав бухгалтерію. Запущене було до нуля. В них був льон і ліс. А не було зерна, бідний був колгосп. Я трохи попрацював і залишив роботу. Зиму я просидів вдома, їсти нема що, грошей нема. А навесні зустрів Антонішака Андрія з Волощі. Він працював у військовій частині, завідував солдатською їдальнею. Каже, йди до нас, тебе відразу візьмуть. Завів мене до командира. Той каже: “Ми вас берём”. Я був радіотелеграфістом першого класу.

- Який то був рік?

- 1957.

- І скільки Ви служили?

- Майже 27 років.

- Скажіть, будь ласка, як Вам вдалося за ці 27 років не вступити в КПРС?

- У нас багато було непартійних. Мені та частина подобалася, там був порядок, але мені не подобались їхні партійні збори. Вони мене кликали, я був начальником служби. І замполіт був такий полковник, мордатий, він мені завжди казав, давай уже поступай в партію. Я казав, та ще встигну, затягнув до 27 років, а потім кажу, та вже пізно мені в партію.

- Вас називали Франко, а чи була якась асоціація з іменем Івана Франка?

- Ні, не було. Питали в мене, чи маю я якесь відношення до Франка. Я казав, що то ім’я, а то прізвище. А мною зацікавився кагебіст, був такий Калюжний, майор. Він мене викликав і казав: “Ты пишешь письма в Америку”. Я: та ви що, які я пісьма пишу? Він каже: ти маєш секретні накази, їх читаєш, маєш зв’язок з Америкою. Я кажу: ви звідки взяли то? Ідуть на Волощу листи, моє ім’я, а я так думаю, хто ж то може бути? А то стрик мій, він Возняк Франко, але Якубович. А я Йосипович. Він дійсно мав там когось знайомого, то, може, пише. Він вже мав тоді біля 80 років. Дожив майже до 90. А, бачите, хтось з села знав, доклав кагебістам.

«Віктор пішов у перший клас і казав: «Я буду директором»

- Франку Йосиповичу, Ви були військовим, ходили у формі. Мабуть, дівчата за Вами упадали, і Ви не були байдужі до них. Але чому Ви обрали одну дівчину, яка стала Вашою дружиною?

- Я був молодим кавалером і мав успіхи. Мало яка дівчина відмовила мені, щоби я не танцював з нею, або сказала, я не піду з тобою, такого не було. Я мав дівчину, Катерину з Волощі. Але її після навчання направили аж у Тернопільську область.

- Це було Ваше перше кохання?

- Так. Її брат був у “бандерах”. Батька й маму вивезли. Вона виховувалась у моїх родичів. Її родичі й мої були якось пов’язані. Я не міг поїхати в Тернопільську область. А моя Аня закінчувала десятий клас. Така симпатична дівчина. А я вже мав 25, їй і 17 років не було. Я з нею познайомився і вирішив, що, мабуть, треба женитися. Вона переселенка, сама з Польщі.

- Скільки Ви зустрічалися?

- Недовго. В травні познайомились, а у вересні вже майже як жили. Вона, правда, поступила на Львівський м’ясокомбінат, була спеціалістом по ковбасах. Але її готували в Одесу або Москву, їх було двоє дівчат, в інститут м’ясної промисловості. Проте Аня завагітніла - і то все накрилося.

- У Вас три сини, дерева посадили, хату збудували. Сповна виконали своє призначення на цій землі.

 - Так, маю трьох синів. Посадив цілий сад. І хату збудував. Я жив у тещі, і недалеко біля нас упав літак. Слава Богу, хату не зачепив. Але ми її розібрали, почали будувати нову. Використав стару цеглу, австрійську, вона була доброю.

- Як Ви сприйняли те, що Ваш молодший син вирішив іти в політику, стати народним депутатом України?

- Якщо по-чесному, мені це не подобалось.

- У вас політиків у родині не було?

- Ні. І я сам політикою ніколи не займався. Нині у Верховній Раді є бардак. Закони вони пишуть лише для себе, а для людей нічого не роблять доброго.

- Не намагалися переконати сина, щоби не йшов у народні депутати?

- Він казав: “Тато, якось це буде. Ти не переживай”. А як не переживай? Це ж моя дитина!

- Щось цікаве про свого сина можете розказати?

- Віктор пішов у перший клас і казав: “Я буду директором”. Всі діти хотіли бути космонавтами, а він директором. Я не курив і не пив. Мої сини так само. В армії була така можливість – напитися, спирт був. Але я того не любив. Мені то не йшло, і я не вживав алкоголю. До армії трошки курив, а потім перестав. Якось я зайшов на “Галол”, а син був заступником директора. Бачу, син курить. А він – раз, руку заховав за спину.

- Чи сварили Ви свого сина за щось?

- Раз він своє отримав. Ми жили на Самбірській. Казав йому, щоб він гуляв до одинадцятої, максимум до пів дванадцятої. Дивлюся, початок першої, його нема. Я вдягаю форму і виходжу надвір. Де за ним піду? А тоді було лише два багатоповерхових будинки, решту будували. Дивлюся, йде їх щось семеро, чотири дівчини і три хлопці. Я зняв ремінь – і свого ременем. Дівчина заступається за нього. Я і її вперіщив. І вони всі порозбігалися.

- І вже був чемним?

- Розумієте, я знаю, що треба погуляти, бо і сам був такий, але то зовсім інакший час. За мене батьки, мені здається, так не переживали.

«Один мій внук уже кандидат наук»

- Скажіть, будь ласка, як Ви будете святкувати свій ювілей?

- Якщо по правді, то я не дуже хотів святкувати. Але куди дінешся? Вони щось там самі роблять, я не знаю. Маю брати, сестри, не знаю, чи всі прийдуть, бо то вже вік такий. Дехто в селі живе, сестра в Полтаві, вийшла заміж за військового.

- У Вас три сини. А не було такої думки, щоби була донька?

- Ми думали на Віктора, що буде донька. Він наймолодший. Але народився знову син.

- Чи допомагала Вам у житті військова виправка?

- Аякже. Мені не була важкою служба. Спочатку було тяжко, а потім я втягнувся в той режим.

- А після армії зарядкою займалися?

- Трохи займався. Я ще й донедавна займався. А рік тому, як пішла аритмія, перестав займатися. Армія багато допомагає. Я дивуюся дітям, які не хочуть іти в армію. Зараз всього треба дев’ять місяців відслужити. Що то є? Та йди! Ні, не хоче, батьки відмазують його від військкомату. В мене є знайомий, внука не пускає. Я кажу: що ти робиш? Армія багато дає. Зараз, звичайно, не та армія, що була. Я служив з тими офіцерами, більшість з яких воювала. І з їхнього боку були культура і повага. Мат ішов, без мату там не було, але і справедливість була. Не було неповаги до солдата чи офіцера.

- Що би Ви хотіли побажати своєму сину, якщо він стане народним депутатом України?

- Щоби трохи навів порядок у Верховній Раді України. Щось там можна буде зробити, якщо зберуться нормальні люди. Треба дійсно зробити для людей якесь полегшення.

- Чи будете Ви дуже переживати, якщо син не стане народним депутатом України?

- Я й так переживаю, бо такий є, маю таку натуру. То нездало, але що поробиш, переживаю завжди.

- Чи можете назвати роки свого життя, коли Ви були найщасливішим?

- Найщасливіші роки – це коли я одружився і з’явилися діти. Моя дружина Аня – то надзвичайна людина. Діти вчилися в інститутах, а вона – в технікумі. Сини завжди вчилися на відмінно. Я вищої освіти не одержав, не було такої можливості.

- А які найважчі роки були у Вашому житті?

- Найважчими, мабуть, були воєнні роки. Війна для нас почалася в 1939 році. Залітали сюди німецькі літаки. Вони не бомбардували, але ми якось пішли в поле, і досі пам’ятаю той їхній звук, як вони летіли. А ми зайшли до когось в горох, знаєте, як то діти. А побачили літаки – давай звідти втікати. Літак так низько йшов, льотчик, мабуть, бачив, що то діти, але якось обійшлося.

- Скільки маєте вже внуків?

- Зараз порахую. Семеро внуків і два правнуки. І ще в жовтні має бути поповнення, дай Боже, аби все було добре. Один мій внук уже кандидат наук.

- Я сам дідусь. І у Вас теж так, що внуків більше любиш, ніж дітей?

- Так, то правда. Це і в молитві є, що більше любиш внуків. З дітьми я вже не так часто спілкуюся. Сини рідко коли зателефонують. Завжди вони зайняті. Я тоді сам телефоную. А з внуками я на місці.

- Кого більше серед внуків – хлопців чи дівчат?

- Чотири внуки і три внучки. А правнуків – два хлопці. В старшого сина – три сини. В середнього – син і дочка. А у Віктора – дві доньки.

- Хотіли, щоб третя дитина була донькою, а він Вам подарував дві внучки.

- Так, хотілося нам доньки. Знаєте, донька якось ближче до батьків, більше за них вболіває. А сини все зайняті. І більше, напевне, слухають мою дружину. Так воно вже заведено давно. Як був малим, ішов по селі й не привітався зі старшим “Слава Ісусу Христу!”, то був покараний. А тепер того нема. Нема і моїх однолітків, з якими я товаришував. Усі вже повмирали…

- Дякую і вам. Я завжди радий спілкуванню з вами.

Анатолій Власюк, часопис «Тустань»

Рак нирки – не вирок

/Видалення всього органу вже не є «золотим стандартом» лікування раку нирки/

7-8 вересня 2012 року у Трускавці проходила ІІ урологічна науково-практична конференція під назвою «Сучасні технології в урології» (робоча назва «Трускавець-2012»). Її організаторами стали Національна академія медичних наук України, Інститут урології НАМН України, готельно-курортний комплекс «Карпати» в м. Трускавці, Львівський Національний медичний університет ім. Данила Галицького, комунальна Львівська міська лікарня швидкої медичної допомоги та благодійний фонд «Здоров`я нації та суспільства».

Основну увагу на початку конференції зосередили на такій добре знаній урологам проблемі як рак нирки. Урологічна наука та практика не стоять на місці, тож є значні зрушення, які полягають у тому, що видалення нирки (нефректомія) при раку вже не є «золотим» стандартом урології, що пацієнти мають надію на збереження цього життєво важливого органу, що навіть після важкої операції завдяки новітнім досягненням урологічної науки їхнє життя триватиме довше, ніж, для прикладу, у пацієнтів, котрих оперували кілька років тому.

Професор Олександр Шуляк та практикуючий уролог доктор Олег Банира розповіли присутнім про використання таргетної терапії в лікуванні раку нирки та про механізми її дії на організм людини. Таргетна терапія є на сьогодні одним з найбільш перспективних досягнень онкології останніх десятиріч. Вона не обіцяє виліковування від раку і навіть не здатна забезпечити регресію пухлини в більшості випадків, як звичайні хіміотерапевтичні препарати. Але принципова відмінність таргетних методик полягає у тому, що вони дозволяють хворому довше жити, незважаючи на пухлину, і навіть, можливо, зроблять колись рак звичайною хронічною хворобою, що супроводжуватиме хвору людину протягом життя, але рідко спричинятиме її смерть. Тож не випадково саме з таргетної терапії і розпочали своє спілкування з урологами різних куточків України професор Шуляк та доктор Банира.

Згідно найновіших досліджень є чітко виражена тенденція до зростання чисельності хворих на рак нирки. В 30% з них виявляють метастази. А одним з основних завдань таргетної терапії є блокування росту пухлини. Розвиток раку забезпечується завдяки ангіогенезу, на який впливають три різновиди клітинних рецепторів. Якщо пухлина менша, ніж 2 см, вона може обійтися без власної судинної системи, але при її рості розпочинається цей ангіогенез, котрий спричиняє до появи в пухлині судинної системи. Зрозуміло, що це чужорідне тіло, яким для людського організму є пухлина, починає вкорінюватися в ньому і, образно кажучи, «висисати життєві соки», висмоктувати поживні речовини. Пухлина розростається і чим вона більша та чим пізніше її виявлено, тим важче з нею боротися. Тому так важливо заблокувати ріст пухлини вже на початковій стадії.

Отже, є ряд інгібіторів, які завдяки своїй лікувальній дії зупиняють процес росту пухлини – саме на їх класифікації, варіантах застосування, періоду виживаності, перевагах та побічних ефектах і зупинився Олег Богданович Банира. Це і інгібітори позаклітинного домена трансмембранного рецептора, і інгібітори VEGF, і блокатори позаклітинних ділянок рецепторів тирозинкіназ. Процес боротьби з ростом ракової пухлини є досить тривалим і недешевим, але він дозволяє дати пацієнтам найголовніше – надію на життя. Бо під впливом нових препаратів, котрі появилися на фармацевтичному рику, розпочинається зворотній розвиток пухлини, тобто, її регрес, зменшення. На жаль, через певний період часу ріст пухлини може відновитися, але те, що під час процесу лікування якість життя людини значно вища, ніж до лікування, визнають всі.

Урологам було надано докладну інформацію про такі препарати як пазопаніб, сунітініб та серафеніб. Перший пригнічує тирокінази і ті не можуть зв’язуватися з внутрішньоклітинними доменами, а другий та третій належать до групи інгібіторів тирокіназ. Найновішим препаратом, котрий виходить на ринок, є регорафеніб, але це експериментальний препарат і він в найближчі роки навряд чи набуде значного поширення.

Однією з особливостей таргетної терапії є врахування гістологічного типу пухлини та можливість застосування комбінованої терапії. І хоча ціна таргетних препаратів і є доволі високою, та, для прикладу, той же пазопаніб значно дешевший від інших препаратів даної групи.

Практикуючі урологи О. Строй та М. Сабадаш виступили на конференції із доповідями «Порівняльна характеристика результатів лікування локалізованого раку нирки із застосуванням нефректотомії та резекції нирки» і «Сучасні тенденції у лікуванні закритої травми нирки». Так, при пухлинах невеликого розміру можна і треба проводити органозберігаючі операції. Вони безпечніші, ніж звичайне видалення нирки (нефректомія), яке починаючи з 1970 р. було «золотим стандартом» лікування раку нирки.

Звичайно, що на успіх органозберігаючої операції з резекції нирки впливають різні фактори – це і тривалість теплової ішемії (повинна не перевищувати 25-30 хвилин), і рівень клубочкової фільтрації до операції, і розмір пухлини, і вік пацієнта. Проте при кожному з видів органозберігаючих операцій (полюсна, клиновидна, фронтальна за Аляєвим та інші види резекцій), коли видаляється не нирка, а власне тільки пухлина з хірургічним краєм від 1 до 5 мм – це великий успіх сучасної медичної науки та практики. Якщо ж пухлина не перевищує розміру 3 см, то можна обійтися і без резекції, виконавши тільки енуклеацію – видалення пухлини разом з капсулою. Але це тільки в тому випадку, якщо пухлина з капсули ще не «проросла». Як зазначив доцент Строй, 5-річне виживання після органозберігаючих операцій становить біля 95%, а рецидив спостерігався лише у 3,3% пацієнтів.

Серед тем, які з великим зацікавленням слухали учасники урології – класифікація PADUA (назва за початковими літерами передопераційних аспектів та вимірів щодо класифікації пухлин), розроблена італійськими медиками з м. Падуя; класифікація і тактика лікування гострого орхоепідидиміту; діагностична цінність експресії мікро-РНК у діагностиці раку нирки. Друга з названих тем демонструвалася на слайдах англійською мовою – саме з нею висококваліфіковані фахівці львівської урологічної школи виступлять на з`їзді урологів у Польщі.

Вчений із Трускавця Ігор Попович розповів про механізми дії лікувальної води «Нафтуся», а саме про те, яким чином здійснюється на клітинному рівні імуномоделюючий ефект. При вживанні «Нафтусі» відбувається своєрідна «корекція» активності вегетативної нервової системи, нормалізація її діяльності, а також проходить яскраво виражений купаж запального процесу.

В перший день урологічної науково-практичної конференції її учасники взяли участь і в сателітарному симпозіумі, організованому компанією «Санофі-Авентіс». Зокрема, одне з питань було присвячено антибактеріальній терапії та антимікробному препарату «Офлоксин», який має ряд переваг у порівнянні зі своїм «попередником» ципрофлаксацином. Після трьох годин напруженої роботи урологів чекала вечеря в етно-ресторані «Гражда», адже ГКК «Карпати» вже другий рік поспіль виступає одним із спонсорів урологічної науково-практичної конференції.

Натомість другий день роботи розпочався з продовження великомасштабної публічної лекції на тему «Актуальні проблеми з урології», котру виголосив професор Олександр Шуляк. Фактично була можливість довідатися про всі новинки урологічної науки, про всі дослідження, які проводяться в різних куточках світу, а правильніше сказати в основних центрах урологічної науки – в країнах Європи, США, Китаї, Російській Федерації тощо. Також була виголошена доповідь «Тактика лікування гнійних захворювань нирки». На завершення від імені учасників конференції професор Литвинець подякував голові оргкомітету, професору Олександру Шуляку, за хорошу організацію та змістовність і важливість викладених тем, та запросив урологів на конференцію, котра відбудеться в Яремчі 19-20 жовтня.

На закінчення хочеться додати, що надзвичайно приємним є факт проведення заходу такого рівня власне у Трускавці, відомому бальнеологічному курорті. Адже урологічні захворювання – основний профіль Трускавця. В час, коли точаться дискусії, чи повинен відмовитися наш курорт від лікування хворих як основного елементу розвитку і перетворитися на звичайний відпочинково-розважальний центр, хочеться вигукнути: «Ні!». Адже здоров`я для кожної людини стоїть на першому місці. Якщо нема здоров`я – не потрібно відпочинку, розваг, навіщо тоді здадуться бари, ресторани, казино, різноманітні атракції.

Теми, котрі обговорили урологи на конференції 7-8 вересня, стосувалися власне здоров`я людини, збереження її життя, здійснення заходів, щоб це життя, навіть у випадку такої страшної хвороби як рак, зробити максимально зручним, якісним, тривалим. Теоретичні дослідження та практичні навики фахівців урологічної галузі, незважаючи на складну для стороннього вуха термінологію та невдачі, з якими доводиться стикатися кожному фахівцю, роблять свою благородну справу – рятують життя. У війні з раком медицина крок за кроком відвойовує позиції і не лише обороняється, але й наступає. Слово «рак» для багатьох перестало бути вироком, особливо для тих, хто вчасно звернувся до фахівців, зробив діагностику в початковій стадії хворобі, хто всі свої зовнішні засоби та внутрішні резерви організму кинув на боротьбу з цим ворогом. І урологічну конференція у Трускавці можна порівняти із штабом, де генерали та офіцери від медицини окреслюють стратегію та тактику боротьби з онкологічними (та й іншими) захворюваннями сечостатевої системи організму.

Володимир Ключак

Травами доброякісну гіперплазію передміхурової залози не вилікуєш

Під час проведення 7-8 вересня у Трускавці в готельно-курортному комплексі «Карпати» урологічної науково-практичної конференції вчені та практики дійшли висновку, що фітотерапія жодним чином не може вилікувати доброякісну гіперплазію передміхурової залози (далі – ДГПЗ), не може зменшити розмір пухлини (нагадаємо, що раніше доброякісну гіперплазію передміхурової залози називали аденомою простати). Видимий ефект полегшення, який виникає при лікуванні травами, дійсно є, але пов`язаний він з тим, що при ДГПЗ частим супутнім захворюванням є хронічний простатит (у 69% випадків), запальний процес якого вдається знешкодити за допомогою екстрактів трав. Проте хворі та медики повинні знати – жодним чином не доведено, що екстракти трав можуть зменшити доброякісну пухлину простати.

Проблемами фітотерапії є неможливість визначення роду активно діючих речовин в тому чи іншому екстракті, які (екстракти) до того ж суттєво відрізняються між собою, як відрізняються різні сорти винограду, вирощені в різних кліматичних умовах.

Основна функція сечовивідних шляхів – забезпечення безперешкодного пасажу сечі з верхніх шляхів у нижні. Будь-яка перепона спричиняє сповільнення швидкості сечовипускання, збільшення гідравлічного тиску сечі вище від рівня перешкоди. Медики розрізняють обструкцію верхніх та нижніх сечовивідних шляхів. Якщо хворому вчасно не надати допомогу, то може наступити повна обструкція, котра приведе до розриву сечового міхура і всіх наслідків, пов’язаних з цим. А наслідок – пожиттєвий катетер, сечовивідна трубка.

Власне тому так важливо запобігти цьому, щоб чоловіки не лише не мали проблем із сечовипусканням, але й жили повноцінним статевим життям. Бо спричинити обструкцію може не тільки внутрішнє блокування уретри чужорідним тілом, але й звуження її просвіту доброякісною гіперплазією передміхурової залози – розростаючись, пухлина тисне на уретру та перешкоджає нормальному сечовипусканню. Ріст ДГПЗ спричиняє активна речовина дигідротестостерон, котра утворюється з добре знаного тестостерону, який виробляють чоловічі статеві залози – яєчка. На щастя, на фармацевтичному ринку появилися препарати, котрі дають пацієнтам надію вирішити проблему росту ДГПЗ та уникнути катетера. Саме про це під час сателітарного симпозіуму «Санофі-Авентіс» в рамках урологічної науково-практичної конференції розповів у своєму виступі практичний уролог зі Львова, доктор Олег Банира.

ДГПЗ – це хвороба якості життя, - зауважив лікар, - бо потрібно обмежувати кількість вжитої рідини, особливо на ніч, уникати місць без туалету, не вживати сечогінних засобів, позбавляти себе можливості відвідувати довготривалі імпрези, словом – не життя, а мука. Допомогти в цій ситуації хворому можуть такі препарати як зоксон (діюча речовина доксозозин), фокусин, пенестер (діюча речовина фінастерид). Вони не дають моментального ефекту, але їх довготривале вживання (курс лікування призначає лікар, цей курс переважно становить 12 місяців) реально призводить до зменшення розмірів ДГПЗ. Позитивний ефект у лікування ДНПЗ дає і комбінована терапія (наприклад, уротол + фокусин), але в таких випадках потрібно враховувати розмір ДГПЗ. Бо, для прикладу, при великому розмірі ДГПЗ той же уротол можу спричинити затримку сечі, а цього допустити не можна. Та в будь-якому випадку призначати ліки повинен лікар, самолікування забороняється, тим більше в таких делікатних випадках, як з аденомою простати.

Особливо помічні нові препарати для тих, хто з якихось причин не хоче чи не може бути прооперований, зазначив доктор Банира.

Володимир Ключак

Щоб не відрізали яєчка

Фахівці львівської урологічної школи запропонували власну класифікацію орхоепідидиміту. Про це під час розгляду теми «Класифікація і тактика лікування гострого орхоепідидиміту» в рамках проведення урологічної науково-практичної конференції, котра проходила в трускавецькому готельно-курортному комплексі «Карпати» 7-8 вересня, розповів доктор Олег Богданович Банира, практикуючий уролог зі Львова.

Хоча, можливо, термін «власна» тут не надто підходить, бо до цього часу в урологічній науці не було жодної класифікації цього захворювання чоловічих статевих залоз – яєчок. Лікарі переважно класифікували задавненість хвороби, наявні ускладнення та визначали формат лікування досить суб`єктивно, спираючись на власну інтуїцію та лікарський досвід.

Натомість нова класифікація чітко окреслює стадії орхоепідидиміту та способи усунення цієї недуги, визначати яку найкраще саме методом пальпації (чогось мудрішого досі ніхто ще не винайшов). Отже, за новою класифікацією існує І, ІІ, ІІІ-А і ІІІ-В стадії орхоепідидиміту, які відрізняються між собою кількістю та величиною абсцесів, розміром збільшення додатків, больовими відчуттями пацієнта та іншими факторами, про котрі урологи львівської школи детально розповідатимуть на Міжнародному З`їзді урологів в Польщі, котрий відбудеться у вересні 2012 року. І якщо при першій стадії хвороби можна буде обійтися без резекції та без видалення яєчок, то ІІІ-В стадія, на жаль, консервативному лікуванню не підлягає, потрібно різати.

Тому своє здоров`я (в тому числі чоловічу гордість) треба берегти і при найменших ознаках захворювання не зволікати, а звертатися до фахівця-уролога. Бо тільки вчасна діагностика орхоепідидиміту може врятувати ваші яєчка від видалення.

Володимир Ключак

Інформація про рух Анонімних Алкоголіків

На прохання членів групи Анонімних Алкоголіків (далі – АА) «Шанс», яка діє у Трускавці, вміщуємо цю публікацію.

1. Що таке АА?

Анонімні Алкоголіки - це добровільне всесвітнє співтовариство чоловіків і жінок з усіх прошарків суспільства, які зустрічаються разом, щоб досягти та підтримувати тверезість. Єдиною вимогою для членства є бажання кинути пити. Немає жодних вступних або обов'язкових внесків за членство в АА.

2. Поточна чисельність

Вважається, що існує близько 116 000 груп і більш ніж 2000 000 членів у більш ніж 180 країнах.

3. Стосунки зі сторонніми установами

Співтовариство прийняло політику "співпраці, але не приєднання" з іншими організаціями, що стурбовані проблемою алкоголізму. Ми не маємо ніякої думки з питань, що не стосуються АА, і як не підтримуємо, так і не виступаємо проти будь-яких таких справ.

4. Як підтримується АА

За роки свого існування Анонімні Алкоголіки підтвердили і зміцнили традицію повністю спиратися на власні сили, та відмовлятися від пошуку та прийняття вкладів від не-членів Спільноти...

5. Як члени АА підтримують тверезість

Програма одужання в АА передбачає повне утримання. Члени просто тримаються подалі від однієї чарки, кожного разу один день. Тверезість підтримується завдяки обміну досвідом, силами і надіями на зборах групи і завдяки запропонованим Дванадцяти Крокам для одужання від алкоголізму.

6. Чому Анонімні Алкоголіки "анонімні"

Анонімність - духовна основа АА. Це дисциплінує Товариство, щоб керувати собою, спираючись на принципи, а не на особистості. Ми - спільнота рівних. Ми прагнемо зробити відомою нашу програму одужання, а не осіб, що беруть у ній участь. Анонімність у засобах масової інформації - це страховка для всієї Спільноти АА, особливо для новачків, що їхнє членство в АА не буде розкритим.

7. На відкриті збори АА може прийти кожен

Будь-хто може відвідувати відкриті збори АА. Вони звичайно складаються з розповідей ведучого і двох або трьох промовців, які діляться своїм досвідом, що стосується їх алкоголізму і їхнього одужування в АА.

Деякі зібрання проводяться спеціально для інформування неалкогольної публіки про АА. Запрошуються лікарі, священики і посадовці. Закриті збори з обговореннями - тільки для алкоголіків.

8. Як починалося АА

АА було започатковано у 1935 р. нью-йоркським біржовим маклером, і хірургом з Огайо (обох вже немає серед живих), які були «безнадійними» п'яницями. Вони заснували АА, прагнучи допомогти іншим, хто страждав від алкогольної хвороби, і залишатися тверезими самим. АА зростало з появою автономних груп, спочатку у Сполучених Штатах, а потім і в усьому світі.

9. Як Ви можете знайти АА у Вашому місті

Шукайте "Анонімних Алкоголіків"... в Інтернеті на сайті www.aa.org.ua . У більшості міст центральний офіс АА, або інтергрупа, що складаються головним чином з добровольців АА, будуть раді відповісти на ваші запитання і/або зв'язати вас з тими, хто може допомогти.

10. Чого АА не робить

АА не забезпечує початкового заохочення для алкоголіків до одужання; не шукає членів; не бере участь, і не підтримує досліджень; не веде списків присутніх або історій хвороб; не входить до "рад" чи громадських установ; не стежить, і не намагається контролювати своїх членів; не ставить медичні чи психологічні діагнози та не складає прогнози; не забезпечує детоксикацію, реабілітацію або послуги з догляду, госпіталізацію, ліки, або будь-яке медичне або психіатричне лікування; не пропонує релігійні служби або влаштовує відмову підопічного від наставника (чи навпаки); не бере участь у просвіті про алкоголь; не забезпечує житлом, продовольством, одягом, робочими місцями, грошима чи будь-якими іншими благами; не надає соціального забезпечення; не дає консультацій з сімейних або професійних питань; не приймає будь-які гроші за свої послуги, або будь-які внески з не-АА джерел; не надає рекомендаційні листи для умовно-дострокового звільнення, чи до адвокатів, працівників суду, соціальних установ, працедавців, тощо.

Конференція Анонімних Алкоголіків «Живи не в проблемі, а в її вирішенні» відбудеться 15-16 вересня в м. Дрогобич по вул. Шевченка, 29/1 (Центр душпастирства молоді СДЄ УГКЦ), поч.. о 12.00. Попереднього запису для участі в конференції АА не потрібно.

В м. Трускавці діє група АА «Шанс». Адреса: вул. Данилишиних, 62, каб. 306 (ІІІ-й поверх поліклініки); вівторок та п’ятниця: 16.00 – 17.30. Тел. 093-81-53-908; 096-565-07-02.

 



Создан 10 сен 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником