Трускавецький вісник № 110 (489) від 19 вересня 2012 р.

 

Трускавецький вісник № 110 (489) від 19 вересня 2012 р.

19.09.2012



 

У номері: Реформа медичної галузі; Трускавецька освіта мовою статистики; На захист свободи слова; Де знаходиться магазин «Болоння»; Із зупинками буде лад; Кримінальні та спортивні новини; Із наради у міського голови Борислава.

Новини Трускавця та регіону

Де знаходиться магазин «Болоння»?

В будинку 2 на вулиці Василя Стуса у Трускавці розміщений магазин «Болоння». Він є невід’ємною частиною цього будинку. Та нещодавно на магазині з’явилася нова адреса – площа Чорновола, 5. Це не на жарт стривожило мешканців, адже навряд чи від цієї зміни варто очікувати якогось добра. Можливо, зміна адреси магазину призведе до збільшення квартплати за рахунок того, що дольову участь прибирання прибудинкової території цим господарюючим суб’єктом буде розбито на помешкання жильців будинку. Магазин «Болоння» знаходиться фактично на розі вулиць Стуса та Стебницької, тож в крайньому випадку йому можна було присвоїти адресу вулиця Стебницька, 80-А чи 82. А до чого тут площа Чорновола, коли вона знаходиться між податковою та магазином «Плазма»? Невже трускавецька влада пішла на якісь махінації, щоб витягнути гроші з кишені жильців даного будинку?

Із зупинками буде лад

«Трускавецький вісник» у публікації «Будка для мера, або Чи є у Трускавці господар?» піднімав тему жахливого стану зупинки навпроти міської лікарні. Влада відреагувала на публікацію і головний архітектор Трускавця Олександр Грищенко в інтерв’ю міському проводовому радіо дав роз’яснення, що питання відновлення зупинки розглядатиме виконком – управління архітектури готує відповідні пропозиції. Також в управлінні архітектури та містобудування розробляють пропозиції щодо встановлення зупинки навпроти міського універмагу на вулиці Героїв УПА. Це питання неодноразово піднімають як відпочивальники, так і працівники санаторію «Весна».

Принагідно хочемо повідомити, що влада Трускавця відреагувала на нашу вчорашню публікацію щодо можливої відставки секретаря бюджетної комісії Володимира Чапського. Як інформують мешканці одного з будинків на вулиці Данилишиних, сьогодні, 19 вересня, в підвалі вже розпочинається ремонт, завезені труби. Тож дякуємо представникам місцевого самоврядування за оперативність та співпрацю з нашим Інтернет-виданням. Сподіваємося, що кожне наше зауваження вони і надалі сприйматимуть не як критику, а як стимул до дії та заохочення до покращення своєї роботи. А відносно тих працівників мерії, яких вистачає тільки на коментування з оббріхуваннями журналістів «Трускавецького вісника», то щодо них ми застосовуватимемо інші методи – детальне висвітлення їхньої «роботи» чи радше бездіяльності.

На захист свободи слова

Чергове засідання Дискусійного клубу Дрогобича буде присвячено свободі слова. Цього року це вже вдруге дискусійники піднімають цю тему. Її актуальність посилилася особливо тепер, навколо ситуації з телеканалом ТВі та законопроектом про кримінальну відповідальність за наклепи, який Верховна Рада розглянула в першому читанні цього тижня. Якщо цей закон ухвалять в теперішньому вигляді, то це буде в Україні кінець демократії загалом та свободи слова зокрема – більшість Інтернет-видань прийдеться закрити, газети теж чекає сумна доля. Напевно, тоді прийдеться виїжджати за кордон – іншого виходу не видно.

Також в рамках засідання Дискусійного клубу Дрогобича 20 вересня виступить кандидат у народні депутати Віктор Возняк. Початок засідання Дискусійного клубу – 15.00.

У Трускавці оновлюють дорожню розмітку

Сьогодні, 19 вересня, у Трускавці тривають роботи із нанесення дорожньої розмітки на вулицях міста, зокрема на вулиці Мазепи неподалік Стебницького кільця та ще в декількох місцях. Тож хочеться подякувати за те, що вулиці нашого міста тепер виглядатимуть по-європейськи. Дивує тільки те, що цей факт замовчує провладна козирівська преса. Невже вона робить це свідомо?

Люди не повелися на лозунги Миколи Гука

Вчора, 18 вересня, кандидат у депутати по Дрогобицькому виборчому округу № 121 Микола Гук провів мітинг біля пам’ятника Бандери у Трускавці. Мітинг був під гаслами, спрямованими проти Партії регіонів. Окрім Миколи Гука виступила також знана у Трускавці громадський діяч Леся Дідик. В акції взяла участь нечисленна групка людей, інформує наше власне джерело. Відеосюжет про мітинг можна переглянути на www.tit.net.ua

Набір дітей у спортивну школу

Бориславська дитячо-юнацька спортивна школа проводить набір дітей на відділення спортивної акробатики, волейболу, боксу, легкої атлетики та футболу. Звертатися за адресою: м. Борислав, вул. Шкільна, 25, тел. (03248) 5-22-64.

Власна інформація

Кандидат у народні депутати допоміг дітям-інвалідам

Нещодавно Борислав відзначив 625-річчя першої писемної згадки. У рамках святкування цієї події відбулася XV Спартакіада серед осіб з особливими потребами під патронатом кандидата у народні депутати України Михайла Янковського. А біля кінотеатру «Каменяр» відбувся пісенний конкурс для дітей із обмеженими можливостями.

Із привітанням до учасників змагань та гостей від імені Янковського М. П. звернувся керівник Бориславського міського виборчого штабу Партії регіонів Олег Тагаєв, який побажав успіхів учасникам змагань та всього найкращого у житті гостям. У ході змагань нагороджено переможців конкурсів та вручено подарунки вихованцям спеціалізованої школи інтернату. З особливим захопленням виступали учасники художньої самодіяльності на сцені, наданій Львівською обласною організацією Партії регіонів. Порадували своїми виступами мешканців Борислава артисти з Самбора та Моршина.

На завершення Спартакіади голова асоціації інвалідів м. Борислава та смт. Східниці Любов Клапач висловила щиру подяку кандидату в народні депутати від Партії регіонів Михайлові Янковському та усім представникам Бориславської міської організації Партії регіонів, які долучилися до проведення свята.

Прес-служба Бориславської міської організації Партії регіонів

Представниця «Батьківщини» оскаржила рішення суду про заборону створення спеціальних виборчих дільниць на Дрогобиччині

Шістнадцятого вересня у Львівському окружному адміністративному суді завершилося судове засідання, на якому було розглянуто позов кандидата у народні депутати України Ігоря Куруса у Дрогобицькому окрузі №121. Ігор Курус оскаржував постанови Окружної виборчої комісії цього округу щодо утворення спеціальних виборчих дільниць на тимчасовій основі у санаторно-відпочинкових закладах смт. Східниця та с. Модричі. До позову Ігоря Куруса було долучено позов висуванця від ВО «Батьківщина» Романа Ілика, який також оскаржував створення спецдільниць. Суд визнав незаконними шість із семи постанов ОВК. У такий спосіб вдалося зупинити спробу влади створити ґрунт для фальсифікацій волевиявлення виборців.

- Однак, ми отримали інформацію, що на постанову окружного адміністративного суду подано апеляційну скаргу. Її подала за довіреністю від голови ОВК Дрогобицького округу Ірини Тутової-Марчук Ірина Виноградова. Як відомо, Ірина Тутова-Марчук є представницею фракції «Блок Юлії Тимошенко- «Батьківщина». Складається враження, що узгоджений кандидат від Об’єднаної опозиції веде подвійну гру, - говорить Ігор Курус.

Прес-служба Ігоря Куруса

Судитимуть 45-річного зловмисника, який обікрав свою гостю

На Львівщині слідчі Дрогобицького міського відділу міліції скерували кримінальну справу щодо 45-річного місцевого жителя, який обікрав товаришку, що зголосилася переночувати у зловмисника.

Співробітники слідчого відділення Дрогобицького міського відділу закінчили розслідування кримінальної справи, порушеної у липні 2012 року відносно 45-річного мешканця Дрогобицького району за фактом таємного викрадення чужого майна за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України. Приводом до порушення кримінальної справи стало звернення потерпілої. Дрогобицькими правоохоронцями встановлено, що 45-річний мешканець у червні з приміщення квартири в Дрогобицькому районі викрав 800 гривень. Розслідуванням встановлено, що зловмисник запросив до себе свою приятельку. І, коли та спокійно заснула, зловмисник викрав з її сумки гроші в сумі 800 гривень.

Наступного дня, коли прокинулася жінка та виявила зникнення грошей, то одразу звернулась до товариша, чи, бува, він не знає, куди подівались її гривні? Проте зловмисник здивовано відповів, що йому про них нічого не відомо. Попри те, у райвідділі міліції злодію таки довелося зізнатися, що це саме він винен у «зникненні» грошей жінки. Чоловік розповів, що того вечора біля свого будинку він зустрів свою знайому. Слово за словом і розмова закінчилася гостюванням та ночівлею жінки у товариша. І, коли жінка заснула, її обікрав товариш. На підставі зібраних доказів зловмиснику пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України. Справу скеровано до Дрогобицького міськрайонного суду.

ВЗГ ГУ МВС України у Львівській області (за матеріалами Наталії Постойко, ВЗГ Дрогобицького МВ)

 

УПА: історія нескорених

Історія українського народу знаменує собою національно-визвольні змагання, боротьбу за визволення від чужоземної неволі, побудову незалежної самостійної української держави.

Цьогоріч відзначаємо 70-річчя утворення Української Повстанської Армії. Постановою Української Головної Визвольної Ради від 30 травня 1947 р. 14 жовтня 1942 р. визнано днем повстання Української Повстанської Армії та встановлення цього дня святковим днем УПА.

Самостійна Соборна Держава, найпередовіші ідеї національного визволення – знищення імперій, демократичні принципи побудови державного ладу під гаслом “Воля народу, воля людині“ сприяли мобілізації до активної боротьби найширших народних мас. Цій славетній даті була присвячена година історії “УПА : історія нескорених“, яка відбулась в читальному залі центральної міської бібліотеки Трускавця 18 вересня 2012 р.

Станичний ОУН-УПА Роман Малярчин розповів про молоде покоління, яке без вагань пішло воювати за волю. Трускавецька поетеса Стефанія Шумило прочитала власну

Поезію, присвячену УПА, презентувала новий вірш “Армія УПА“.

Справжньою окрасою заходу став музичний виступ бібліотекаря 1 категорії бібліотеки для дітей Олександри Цісінської. В її виконанні прозвучало ряд пісень (“Пам’яті УПА“, сл. А. Листопад, муз. О.Цісінської; “Увічнена слава Степану Бандері”, сл. О.Дяківа, муз. О.Цісінської; ”Білі коні волі“, сл. В. Іванюка, муз. О.Цісінської). Зворушив присутніх виступ пані Марії Гурби, члена Спілки політв’язнів та репресованих. Зав. відділом ЦБ Діана Боднарчук провела бібліографічний огляд літератури “Вічна слава героям”.

Ірина Вахнич, провідний методист ЦБС м. Трускавця

Медична галузь – це дзеркало, у якому відображаються загальнодержавні проблеми

 

Зараз в Україні широко обговорюється питання платних послуг. Скрізь і всюди. Не оминула цієї теми і медицина. Галузь до якої на даному етапі більше запитань, аніж відповідей. Про клятву Гіппократа, проблеми та шляхи їх вирішення розповідає завідувач відділом аналітичної роботи та пропаганди Львівського обкому профспілки працівників охорони здоров'я Світлана Лукашук.

- Світлано Іванівно, профспілка працівників охорони здоров'я нероздільна з медициною, яка зараз в критичному стані. Назвіть, будь-ласка, причини і шляхи виходу з кризи.

- Насамперед, я не погоджуюсь з категоричним твердженням, що медицина у критичному стані. Медична галузь - це як дзеркало, у якому відображається весь комплекс загальнодержавних проблем. Стан справ у медичній галузі дійсно є складним. Але потрібно все-таки віддати належне тому, що мережа медичних закладів, зокрема, на Львівщині збережена, є достатній кадровий ресурс, відкривалися нові установи, впроваджуються новітні методи лікування. У деяких напрямках взагалі є значні здобутки. Проте правдою є і те, що маємо в охороні здоров'я величезну кількість проблем. Це і старі занедбані приміщення закладів охорони здоров'я, недостатня кількість сучасного медичного обладнання, брак санітарного транспорту. До проблем можна віднести і обмежене фінансування галузі, недостатнє забезпечення безкоштовними ліками великої частки пільгових категорій населення. Це також і недостатня кількість ліків у лікарнях. Бідність закладів, хронічний брак коштів. А звідси усі інші біди - побори, зниження професійності, відповідальності і моральності окремих лікарів, відсутність умов для кваліфікованої допомоги.

На цьому тлі, на мій погляд, особливо гострою стає втрата довіри населення до «людей у білих халатах». Можна ще довго продовжувати список проблем, але це нічого змінить. Лише комплексні перетворення системи медичного обслуговування населення на усіх рівнях дозволять вирішити ці питання. Оновлення потрібно починати з прийняття нової законодавчої бази. Необхідність реформування сучасної медичної галузі підтверджена на найвищому державному рівні - президентом і Кабінетом Міністрів України. Зокрема, МОЗ України затверджено Концепцію реформування охорони здоров'я до 2014 року, яка розділена на три етапи. На першому етапі в період до 1 січня 2011 р. ініційовано розгляд Верховною Радою України низки законопроектів, що стосуються охорони здоров'я і в підсумку перехід до загальнообов'язкового медичного страхування.

- Окрім згаданих проблем медицину постійно «болить» ще й брак робочих місць. Медики працюють на півставки, часто виїжджають на роботу за кордон. Чи не вважає теперішня влада за потрібне сформувати щось на кшталт Програми зайнятості медичних працівників?

- Ми не маємо підстав скаржитись на брак робочих місць медичних працівників у лікарнях найбільших міст. Близько 20% медичних працівників, що працюють в закладах охорони здоров'я області є пенсійного віку. Області дуже потрібні лікарі для роботи у сільській місцевості. Нам бракує лікарів-анестезіологів, лаборантів, рентгенологів, фтизіатрів. Дуже гострою проблемою є брак кадрів у сусідніх областях та сході і півдні України.

Переважна більшість найавторитетніших львівських лікарів після закінчення медінституту «за всесоюзним розподілом» працювали на Волині, Рівненщині, у Сибіру, Казахстані, Середній Ази. Набули там неоціненного досвіду і повернулись до Львова справжніми «асами». А ще був Афганістан, Чорнобиль... Сьогодні ж випускник медичного університету готовий працювати лише на чверть або половину ставки лише щоб залишитися у Львові. Особливо це стосується «престижних» медичних професій. До речі, такої великої кількості лікарів як в Україні немає у жодній європейській державі, але, на жаль, їх фаховий рівень дуже часто не найкращий. Звичайно, лікарська амбулаторія у селі - це не «тепле місце» в обласній клініці у центрі Львова. Випускник середньої школи, обираючи професію лікаря, має найперше розуміти, що найбільше його праця потрібна простим, бідним людям у далеких селах. Держава від 7 до 9 років навчала студента і лікаря-інтерна. Випускник медичного вузу зобов'язаний віддати свій борг людям з податків яких і фінансується бюджет. Переконана, що у провідних клініках і на кафедрах медуніверситету мають працювати вже ті фахівці, які 6, принаймні 3-4 роки відпрацювали у районах і на засадах конкурсу підтвердили свою високу кваліфікацію на право праці у цих закладах. Органи влади, зокрема МОЗ України, головне управління охорони здоров'я облдержадміністрації, Львівський національний медичний університет ім. Д. Галицького активно працюють над забезпеченням випускників першим робочим місцем, над раціональним використанням кадрового потенціалу області. Ці питання непогано відпрацьовані й у Трускавці, зокрема в міській лікарні.

- Якою має бути роль профспілки у цьому питанні?

- Звичайно, що профспілка і професійні медичні асоціації мають займати активну позицію у професійній орієнтації молоді, забезпеченні відкритості у працевлаштуванні молодих лікарів.

- Основним пунктом роботи профспілкової організації є, ясна річ, захист прав медиків. Найважливіше право - це право на працю і гідну її оплату. Які кроки зробила влада, аби медичні працівники відчули, що за них дбають?

- Ви вже згадували, що лікарі шукають роботу за кордоном. Звичайно, що на це їх штовхає значно вища заробітна плата медиків у Європі чи Америці, ніж в Україні. Ми зможемо забезпечити гідну оплату праці наших медпрацівників лише тоді коли у повний ріст стане на ноги наша економіка, коли вийде з тіні бізнес і всі будуть платити податки. Тому влада сьогодні найбільшу увагу концентрує на здійсненні економічних реформ у державі.

За час роботи президента Віктора Януковича вже дуже багато зроблено у цьому напрямку.

Нова влада взяла на себе зобов'язання і буде сприяти достойному життю лікаря. Ми думаємо і про підвищення зарплатні, і про створення нормальних умов для праці. Якщо навіть в рази підняти зарплату - ситуація одразу не зміниться. Потрібен комплекс заходів і час, щоб підготуватись психологічно до перемін. І медпрацівникам, і пацієнтам слід адаптуватись до неналежних умов. Не обійдеться, гадаю, без жорстких заходів.

Має принципово змінитися фінансування медицини. Фінансування йтиме на жителя, на пацієнта, а не на ліжко-місце в лікарні. Це дасть можливість заробити ті фінанси, які можна буде використовувати для підвищення заробітної плати медичних працівників. Окрім того, важливу роль у підвищенні добробуту лікарів займає розвиток недержавних медичних закладів. Медичним фахівцям варто активніше братися за отримання права на приватну медичну практику, як це дуже поширено у Європі.

- Давайте торкнемося теми соціального захисту. Ми сьогодні говоримо про адресну допомогу незахищеним верствам населення, серед яких, на жаль, чи не найперші - знову ж таки медпрацівники, адже професія ця - в списку ризикових. На якому етапі впровадження адресної допомоги?

- Не думаю, що на часі є питання адресної допомоги медичним працівникам. Кожна людина праці у нашій державі має отримувати гідну заробітну платню, належно оцінює її професіоналізм, досвід, ризики професії. Кабінет Міністрів України підвищить заробітну плату медичним працівникам, передусім фахівцям первинної ланки. Нам спільно необхідно дбати про підвищенням соціального статусу медпрацівника, бо престиж професії падає. Щодо ризиків професії, то тут свою роль має відіграти і неформальна диспансеризація медичних працівників, профілактичні щеплення, страхування від професійних хвороб. Мені відомо, що Уряд також працює над проектами Закону про страхування від лікарської помилки, а також Закону про права пацієнтів, Закону про соціальний захист медичних працівників.

- Влада декларує гасло «Лікар для пацієнта». Однак лікар, особливо в сучасних умовах роботи, також нерідко потребує захисту. В суспільстві, на жаль, не без допомоги ЗМІ, створюється негативний імідж лікарю. Як влада захищає лікаря від пацієнта?

- Давайте будемо щирі. Самі медичні працівники нерідко створюють передумови і підстави для нарікань на медицину. Згідна, що інколи в ЗМІ безпідставно звинувачують медиків, створюють надумані сенсації і це сприяє створенню негативного іміджу лікарів. Але все ж у переважній більшості випадків журналісти піднімають дуже наболілі проблеми життя і здоров'я, що торкаються кожної родини. І на жаль, є у медичній громаді достатньо лікарів чи медсестер, що перетворили цей благородний фах у заробітчанство. Лікарів не потрібно захищати від пацієнта. Здавна професія лікаря була в Україні однією з найбільш шанованих. Думаю, що ви погодитеся зі мною, що уважний, компетентний, порядний лікар є і завжди буде у глибокій пошані у пацієнтів.

Ми довіряємо медикам найдорожче - наше життя. Тому вимоги до медичних працівників суспільство має дуже високі. А ми усі разом, усією громадою: влада і депутати, профспілка і журналісти, разом працюємо над тим, щоби вони мали достойну заробітну платню, безпечні умови праці, сучасне медичне обладнання.

Підготував Віктор Стецько, газета «Трускавецькурорт»

Трускавецька освіта мовою статистики

Структура освітньої мережі у Трускавці залишилась такою ж, як і минулого року: 5 дитячих садочків, 3 загальноосвітні навчальні заклади та 2 позашкільні навчальні установи.

Першокласників цього року - 209 дітей, минулого – 210. У школах минулого року було шість десятих класів - 131 дитина, цього року - 116 дітей (на один клас менше).

За даними останніх 5 років, 42-48% дітей після 9 класу покидають школу. Цього року з дев'ятих класів випущено 202 дитини. Залишилося в школах 116. 86 дітей (приблизно 42,6%) пішло в технікуми та ПТУ. Минулого року було випущено 233 випускники 9-их класів, з них залишився у школі 131 учень. Пішло 102 учні.

Цьогоріч функціонуватиме 9 груп продовженого дня. Чотири групи - в школі №1, три групи - в школі-гімназії-№2 та дві групи у школі №3. До речі, групи продовженого дня у Трускавці є повноцінні: цього року усі школи на 100% обладнано спальними кімнатами. Меблі придбані на суму 92 тис. грн.

Минулого року 779 дітей відвідували дошкільні заклади. Цього року - 792 дитини. Кількість груп -41.

У школах міста станом на 29 серпня прогнозована кількість учнів - 1941, минулого року було - 1961. Маємо тенденцію до зменшення - 6,6%.

В усіх п'яти дитячих садках для дітей старшого дошкільного віку сформовані гуртки з вивчення іноземних мов, заняття в яких організовують викладачі БУТ. Садочки міста працюють з 7.30 до 18 години. На харчування дитини в садочку відведено 14 гривень. 50% плати йде з міського бюджету, 50% - платять батьки. Тобто для батьків вартість перебування дитини в садочку становить 7 гривень на день.

Черги на влаштування дітей у садки немає. Дошкільні заклади приймають дітей без обмежень з 1,5 року. Є відповідні нормативи наповнюваності груп: групи до трьох років - до 15 дітей, групи від 3 до б років - до 20 дітей. Середня наповненість груп по місту становить 18,1, тоді як середня наповненість в містах обласного підпорядкування Львівської області минулого року становила 20 дітей, а на сьогодні дещо зросла.

У дитячому спортивному клубі ДЮСК «Спортовець» функціонує 6 секцій, серед яких волейбол для дівчат, баскетбол для хлопців, бокс для хлопців, а також вільна боротьба, теніс і плавання для хлопців і дівчат. ДЮСК «Спортовець» утримується за рахунок міського бюджету, і для дітей всі послуги надаються безкоштовно в межах роботи гуртків.

БУТ цього року відкриває 61-ий сезон роботи, в якому очікується створення гуртків технічного напрямку, яких є мало, а також гуртків, які дають можливість творчо розвиватися дитині. Проте це не означає збільшення кількості гуртків, а лише деяка зміна їх спрямування.

Підготувала Галина Шумило, газета «Трускавецькурорт»

Із наради у міського голови Борислава

Минулої середи, 12 вересня, відбулася традиційна нарада міського голови з працівниками апарату, керівниками відділів та служб міської ради. Закономірно, що у центрі уваги були підсумки святкування ювілею міста.

Головний лікар центральної міської лікарні Віталій Головчак проінформував, що для медиків міста святкування минуло спокійно, хоча й учасниками різноманітних заходів було дуже багато народу. Зрештою, наша медицина перебувала у стані підвищеної готовності, у медзакладах було організовано цілодобове чергування. Без жодних ексцесів пройшли ювілейні свята і для працівників відділу внутрішніх справ, як проінформувала представник нашої міліції.

Міський голова подякував усім, хто був причетний до організації ювілейних урочистостей. Знаємо, що зараз у місті дуже складана ситуація з фінансами. Але спонсорів і доброчинців вистачало, їм особлива подяка. Але, на жаль, із політичних організацій та партій, яких у місті зареєстровано шість десятків, тільки окремі подавали реальну допомогу, як, зрештою, і кандидати у народні депутати України, що їх налічується по нашому округу зо два десятки.

Про стан справ у школах міста розповів начальник відділу освіти Віталій Лесик. Цьогоріч у міській освіті є 160 класних комплектів. Але знову ж не без проблем. Маємо незрозумілий ажіотаж з боку батьків та окремих учителів з приводу п'ятих класів у восьмій школі та десятих - у четвертій. Звертаючись до батьків через присутні засоби масової інформації, пан Віталій наголосив, що формування класів - прерогатива виключно міськвідділу освіти. І закидати скаргами та зверненнями міську владу просто безвідповідально. Формування мережі класів відбувалося ще у травні. Вже тоді керівники восьмої школи знали, що багато дітей із п'ятих класів перейде на навчання у гімназію, а отже, двох п'ятих класів у школі не буде. Звична наповненість класу - 30 учнів. І коли батьки подавали заяви, знаючи, що уже є тридцять учнів у класі, то тим самим вони давали згоду, що їхня дитина буде 33, чи 34. Адже зрозуміло, що для двох-трьох дітей окремий клас ніхто відкривати не буде. Тим більше, що є можливість вибору, адже у центральній частині міста – кілька шкіл. І не може бути, щоб одна школа була переповнена, а в іншій недобір учнів.

Така ж ситуація і з 10-им класом у четвертій школі. Здається, все просто і все можна зрозуміти, а не поширювати різноманітні брудні плітки щодо якогось закриття класів, чого у нас немає. Та ще й звинувачувати у цьому міську владу, що не має жодного стосунку до формування класної мережі. За це відповідають дирекція шкіл і міськвідділ освіти.

Начальник відділу житлово-комунального господарства Олег Левицький проінформував про обласну нараду з питань підготовки до зимового періоду, до опалювального сезону. Основний акцент зроблено на закладах медицини, освіти, культури.

Міський голова наголосив, що це питання особливої ваги і дав доручення детально проінформувати на наступній нараді про хід підготовки до опалювального періоду і, зокрема, про стан усіх наших котелень.

Газета «Нафтовик Борислава»

Укладення шлюбу за українським звичаєвим правом

Первинним і основним осередком суспільства є сім'я. Це заснована на шлюбі і близькій родинності невелика група людей, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою. Унікальність сімейних стосунків у тому, що їх основу становлять міжособистісні взаємини, які виникають на ґрунті кохання, любові, кровної спорідненості, тому специфіка шлюбно-сімейних відносин така, що вони не завжди регулюються правом.

У Сімейному кодексі шлюб визначено як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів громадянського стану. Цим положенням заперечена ідея одностатевого шлюбу. Але поряд із цим здійснюється узаконення так званого фактичного (цивільного) шлюбу. Це випливає із визначення у статті 3 ознак сім'ї, якими є спільне проживання, спільний побут та взаємні права і обов'язки. Так, узаконивши фактичний шлюб, Україна стала на дуже небезпечний шлях, який вже пройшли деякі європейські країни (яскравий приклад — Голландія). З часом і в нас, на думку Г. Миронової, можуть постати питання законодавчого врегулювання та узаконення одностатевих шлюбів, що в свою чергу порушить питання всиновлення такими «сім'ями» дітей тощо . Саме держава за допомогою законодавчого регулювання шлюбно-сімейних відносин повинна здійснювати захист національних традицій та моральних цінностей. Шлюб повинен бути основною, домінуючою, захищеною законом та мораллю формою організації сімейного життя жінки і чоловіка.

Корені шлюбу як правового інституту — у прадавніх часах. Він заснований на глибоких почуттях, подружніх і родинних, і існуватиме доти, доки вони існують. Загальновизнаним є факт, що саме християнська мораль історично мала значний вплив на формування українського національного світогляду. Саме завдяки її авторитету поширювався моральний досвід поколінь. Тому основними засадами моральної свідомості, що склалася в Україні у сфері шлюбно-сімейних відносин є те, що:

1) шлюб — це союз чоловіка і жінки;

2) шлюб є безстроковим зобов'язанням подружжя любити і поважати одне одного;

3) батьки мають утримувати та виховувати своїх дітей, а діти, незалежно від віку, мають слухатися і шанувати батьків.

Така сфера правового регулювання як шлюбно-сімейні відносини, мабуть, більше, ніж будь-яка інша, пов'язана зі звичаєвим правом. В Україні тривалий час, аж до кінця ХІХ ст., звичаєве право було основним засобом регулювання взаємовідносин між людьми, зокрема у родинному побуті, і в основному увійшло згодом у закони державного права. Багато звичаїв і обрядів українці зберегли дотепер. Саме норми звичаєвого права покладені у основу формування сучасного сімейного права. Тому дослідження історико-правових засад національного права, зокрема вивчення звичаїв у сфері шлюбно-сімейних (родинних) відносин, є дуже важливим на сучасному етапі відродження і розвитку української державності, становлення і ствердження України як соціальної, правової, демократичної держави, зміни та удосконалення законодавства.

Дослідженню правових звичаїв загалом, і зокрема сімейних, в Україні присвячено небагато юридичних праць. Домінують роботи історичного, етнографічного характеру, дослідження у сфері культури і побуту населення на території України, а також роботи з історії держави і права України. Велике значення мають праці дослідників і збирачів народних звичаїв ХІХ — початку ХХ ст., а саме П. Чубинського, І. Оршанського, М. Владимирського-Буданова, М. Грушевського, В. Мухіна, А. Костяківського, Н. Полонської-Василенко, а також сучасних науковців А. Пономарьова, М. Гримич, О. Івановської та ін.

Нині таке дослідження є актуальним, оскільки за роки радянської влади сімейне законодавство «заперечувало звичай і не турбувалось збереженням сімейних підвалин» і національних традицій. З часів здобуття Україною незалежності, відродження демократії і свободи віросповідання в Україні почали відроджуватися національні сімейні звичаї, зокрема обряд укладення шлюбу, повернулася традиція шлюбу, освяченого церквою. Прогресивним кроком серед цих позитивних змін, що став поштовхом для відродження традиційних для українців звичаїв, можна назвати ухвалення 10 січня 2002 р. нового Сімейного кодексу України. Цим кодексом здійснюється легалізація звичаю. Так, стаття 11 передбачає можливість врахування звичаю, у разі вирішення судом сімейних спорів. Як вважає О. Скуйбіда, звичай доповнюватиме закон і у врегулюванні сімейного спору допомагатиме утверджувати принцип верховенства права . Також новим Сімейним кодексом зроблено спробу поновити звичайний для української національної сімейно-шлюбної традиції, але забутий у радянські часи, обов'язок особи, яка відмовилася від укладення шлюбу, відшкодувати другій стороні витрати, яких вона зазнала у зв'язку з приготуванням до весілля (ст. 31).

На сучасні традиції та звичаї укладення шлюбу значно вплинув їх історичний розвиток. За часів Київської Русі сімейні відносини мали патріархальний характер, що утвердився завдяки монополізації чоловіком, як главою сім'ї, приватної власності і регулювалися як нормами звичаєвого права, так і чинним княжим законодавством, а після запровадження християнства — ще й церковними уставами. Шлюбно-сімейне право дохристиянської доби допускало багатоженство, купівлю, викрадення і приведення нареченої. Відомо, що до хрещення князь Володимир Великий мав 5 дружин і близько 800 наложниць. Після прийняття християнства сімейне право розвивалося в Київській Русі відповідно до візантійського канонічного права. Проте, якщо візантійські джерела трактували шлюб як звичайний договір, то для церкви шлюб — не договір, а таїнство. Установлювалася одношлюбність (моногамія). Християнське право вступало у конфлікт із звичаями дохристиянської доби і визнавало шлюби освячені церквою, обрядом вінчання. Церква прагнула відмінити весільні обряди, що існували раніше, щоб люди брали шлюб лише за церковним обрядом і забули дохристиянські звичаї. Але поряд із обрядом вінчання все ж таки збереглися дохристиянські весільні звичаї і традиції. На думку М. Владимирського-Буданова, в ХVI — XVII ст. поряд із шлюбами «вінчаними» визнавали й «невінчані», але здійснені згідно зі звичаєвими нормами та з дотриманням весільної обрядовості. Ус і права членів сім'ї, створеної внаслідок такого шлюбу, визнавалися так само, як і членів сімей, заснованих на церковному шлюбі. Весільні обряди, що дійшли до нашого часу, є найбільш достовірними і точними історичними свідченнями про давньоязичницьку релігійну форму укладення шлюбу. Отже, утворення сім'ї з укладенням законного шлюбного союзу завжди вимагало публічного здійснення шлюбного ритуалу, що склався історично і переходив із покоління в покоління. За формою це були обрядодії, що склалися в дохристиянський час і збереглися в добу християнства: сватання, оглядини, заручини і власне весілля. Усі ці обряди, які за звичаєм мали юридичні наслідки, здебільшого збереглися і досьогодні.

Слід зазначити, що українці аж до початку ХХ ст. одружувалися у ранньому віці: звичайний вік нареченого становив 18–19 років, а нареченої — 16–17 років. За часів Київської Русі шлюбний вік визначався згідно з візантійським законодавством і становив для юнаків 14–15 років, а для дівчат — 12–13 років. Литовський статут 1566 року встановлював шлюбний вік для дівчини з 15 років, для юнаків — з 18 років. Але згодом ІІІ Статут 1588 року знову понизив шлюбний вік жінки до 13 років. Така подія підтверджує те, що Великі князі литовські, проголосивши принцип: «старовини не рухати, новини не заводити», цим не лише підтвердили українським землям звичаєве право, а й сприяли його розвитку. Звід законів цивільних (Х том Зводу законів Російської імперії) визначає граничні вікові рамки для вступу у шлюб: заборонено вступати у шлюб особам чоловічої статі, яким не виповнилося 18 років, а жіночої — 16 років; а також особам, які мають понад 80 років від народження.

Ще однією важливою традицією для укладення майбутнього шлюбу було отримання батьківського благословення. Дослідники ХІХ ст. акцентують увагу на тому що в Україні батьки звичайно прислухалися до вибору своїх дітей. Так, наприклад, П.Чубинський наводить наступний звичай: батьки, коли бачили, що сину вже час одружуватися, сповіщали його про це і пропонували йому наречену. Якщо, це не та дівчина, яку він обрав собі сам, то він просив батьків не губити його і дозволити одружитися на дівчині, обраній ним. У більшості випадків батьки погоджувалися виконати бажання сина. Отже, попри свободу вибору наречених, прийнято було одружуватися тільки з дозволу батьків. Закохані приходили до батьків за благословенням. Якщо ж молоді одружувалися таємно або всупереч волі батьків, то вони зазвичай каралися позбавленням приданого, спадщини тощо. Навіть у Зводі законів цивільних Російської імперії закріплено заборону вступати у шлюб без дозволу батьків, опікунів та піклувальників. Без батьківської згоди шлюб не міг стати дійсним, а якщо й бували такі шлюби, то це вважалося аномалією. Тому, хоча молоді дуже часто самі обирали собі наречених, остаточне рішення завжди було за батьками. Саме домовленість між батьками молодих про намір одружити дітей була тією базою, на основі якої складалися всі подальші договірно-зобов'язальні відносини.

Така домовленість ставала приводом для сватання, коли батьки або родичі молодого засилали сватів (посередників) до родини молодої з пропозицією про шлюб. Якщо батьки молодої відповідали згодою на таку пропозицію, то зазвичай укладалася угода. У ХVІ — ХVІІ ст. такі угоди почали укладатися в письмовій формі і називалися «змовними листами» або «шлюбними інтерцизами». В цих угодах сторони домовлялися, що один із контрагентів повинен видати дочку (сестру), а інший повинен з нею одружитися в призначений день. Одним із давніх звичаїв сватання, що зберігся у західних регіонах України аж до початку ХХ ст., була шлюбна пропозиція дівчини до парубка. «Дівчина було прийде в хату де вона назнає собі парубка, покладе хліб на столі і сяде на лаві. То був знак, що вона хоче заручитися з господарським сином. Як до неї господар не промовляв і слова, то був знак, що його син не хоче женитися з нею, але кажуть, що люди мали за гріх давати гарбуза дівчині» .

Як традиційний звичай, після сватання відбувалися оглядини, коли батьки нареченої приходили до помешкання, де житиме майбутня сім'я, і оцінювали майновий стан нареченого. Якщо родину молодої щось не влаштовувало в господарстві молодого, вона могла розірвати попередню домовленість про майбутній шлюб. Така відмова не тягнула за собою ніяких юридичних наслідків для нареченої. Траплялося, що батьки нареченої відмовлялися від оглядин, якщо вони, наприклад, добре були обізнані про родину і господарський стан майбутнього чоловіка своєї дочки. У такому разі сватання вважалося закінченим, і розпочинався наступний етап — заручини. Заручини — це дуже важливий в юридичному значенні акт. Інколи, як зауважує І. Терлюк, заручини могли відбутися ще у дитячому віці майбутнього подружжя. Якщо в сім'ї було кілька дівчат, то обов'язково слід було видати заміж старшу, а потім наступну за віком. Під час заручин домовлялися про розподіл витрат на підготовку весілля, весільні подарунки, придане нареченої та частку сина у разі відділення молодої сім'ї від батька тощо. Вже в добу Литовсько-Руської держави після сватання і заручин представники нареченого та нареченої укладали шлюбний договір, у якому визначався посаг (придане) нареченої і віно, що записувалося нареченим своїй майбутній дружині для забезпечення її посагу. У ст. 1 розд. ІV Статуту 1529 року сказано, що сума віна повинна бути подвійною у відношенні до приданого, але не перевищувати 1/3 вартості майна чоловіка . У деяких місцевостях України після заручин молоді вже не мали права відмовитися від весілля, що свідчить про важливість цього обряду зі звичаєво-правового погляду.

Після заручин розпочиналася активна підготовка до весілля, і якщо угода про майбутній шлюб на цьому етапі з якихось причин розривалася, то це вже тягнуло за собою певні санкції для сторони, яка відмовилася. Зокрема на неї покладався обов'язок відшкодувати витрати на пригощання під час сватання і заручин, подарунки та приготування до весілля. Крім того, у ХІХ столітті вже існувала практика відшкодування і моральних збитків, так звана «плата за безчестя», або «штраф за сором». У Полтавській губернії, на Поліссі існувала практика, що у випадку, якщо від шлюбу відмовляються не пізніше, ніж через день після сватання, то позов за збитки і безчестя волосним судом не приймалися .Тому весілля намагалися зіграти якнайскоріше після заручин.

Весілля зазвичай грали восени від Покрови (14 жовтня) до Пилипівського посту (28 листопада) або взимку від Хрещення (19 січня) до Масниці. Передвесільні дії починалися з відправлення молодого і молодої на «запросини». Запрошували звичайно всіх родичів, сусідів. Обов'язковою обрядовою дією було прощання нареченого і нареченої зі своєю свободою, акт їх відокремлення від несімейної групи молоді. Церковне вінчання проводили іноді в один день з весіллям, іноді заздалегідь, але воно не було головною дією шлюбу. Якщо весілля чомусь відкладалося, звичай не дозволяв вінчаним жити разом. Лише у 1744 р. був виданий указ, згідно з яким молоді повинні були жити після вінчання сукупно, не чекаючи весілля. Брати вінчаний шлюб за церковними канонами можна було тричі за життя. Однак за давньоруськими звичаями, кодифікованими Литовським статутом 1526 року, та Магдебурським правом «вільно кожному одружуватися стільки разів, скільки забажає, поки без жони зоставатися не зможе чи не схоче, хоча б їх умерло у нього три чи чотири; так само й жінці по смерті чоловіків своїх вільно піти заміж за іншого» . Це ще раз акцентує, що за часів Литовсько-Руського князівства, не втрачаючи свого значення «таїнства», шлюб набуває щоразу яскравіших ознак правового договору.

Під час укладення шлюбного договору вже остаточно встановлювався посаг нареченої та віно, що вносив наречений. Посаг переходив у володіння родини, але віно залишалося назавжди власністю дружини, що робило її матеріально незалежною від чоловіка за його життя і забезпечувало жінку на випадок смерті чоловіка. Але з поширенням російського законодавства дружина втратила право вільно розпоряджатися своїми речами, а одруження з чоловіком іншого стану змінювало і її соціальний стан. У Зводі цивільних законів було закріплено обов'язок нареченого повідомити священика свого приходу під час укладення шлюбу про своє ім'я, чин та положення, а також ім'я та соціальне положення нареченої (ст. 22), а також було встановлено, що головним доказом укладення шлюбу є приходська (метрична) книга (ст. 31).

Короткий історичний аналіз звичаїв і законодавчих актів у сфері регулювання сімейних відносин дає змогу зробити висновок, що звичаєво-правові норми і традиції завжди існували одночасно з діючим на певних етапах розвитку української держави законодавством, а інколи і всупереч йому. Хоча за певних історичних подій, які загрожували цілковитою втратою звичаїв та традицій українського народу щодо укладення шлюбів, давні традиції все ж збереглися і дійшли, нехай і не у первинному вигляді, і до наших днів. Вони увібрали лише позитивні сторони відносин, які формувалися віками та передавалися із покоління в покоління. На нашу думку, збереження звичаїв та традицій у різних аспектах життя українського народу, зокрема в сімейних обрядах (наприклад, звичаїв щодо укладення шлюбу) дає змогу відродити унікальність та автентичність української правової культури та відтворити традиції та звичаї у сучасному праві України.

Ірина Кузьменко, головний спеціаліст відділу державної реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції

Кримінальна хроніка Трускавця

Нехтують забороною. У Трускавецький міський відділ поступили матеріали від Дрогобицької податкової міліції про те, що у приміщенні відомого у Трускавці розважального комплексу здійснюється порушення вимог чинного законодавства України у сфері грального бізнесу. Зокрема, це стосується окремого суб’єкта підприємницької діяльності, громадянина С. У листі вказується на порушення вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні»: під видом діяльності з наданням доступу до Інтернет-мережі пропонується доступ до Інтернет-сайтів, де можна зіграти в азартні ігри, а за умови виграшу касир закладу виплачує готівку. Про це повідомляє і майор міліції М. Панчишин. Він пише, що у розважальному комплексі Трускавця знаходяться ігрові автомати, надаються інші послуги грального бізнесу без відповідних дозвільних документів.

Пожежу ліквідували вчасно. У Трускавецький МВ поступило повідомлення від чергового МНС м. Трускавця І. Королька про те, що 3 вересня цього року у кімнаті санаторію «Трускавець» мало що не виникла пожежа. А причина проста – від курінна в ліжку зайнявся матрац. Працівники пожежної охорони Трускавця вчасно виїхали на виклик і швидко ліквідували вогнище. Восьмого вересня на території санаторію «Конвалія» сталося загоряння автобуса марки «ЗІЛ» («бичок»). Пожежу вчасно ліквідували. Потерпілих немає.

Крадуть пальне. Таких випадків, щоб крали з автівок бензин, у Трускавці ще не чували. Та останнім часом знайшовся лиходій, чи може ціла компанія, які вирішили «почистити» легковики від пального. Перший такий випадок стався 4 вересня о третій годині ночі на вулиці Стебницькій. З автомобіля марки «Таврія» невідома особа (або особи) вкрала 15 літрів пального, завдавши власникові матеріальних збитків на суму 150 гривень Про це повідомив мешканець Трускавця М. А 5 вересня надійшло повідомлення від громадянки Г. Ще 25 серпня в нічну годину на вулиці Стуса невідома особа з бака її автомобіля марки ВАЗ-2106 вкрала бензин А-92 ємкістю 22 літри. Сума збитків становить 270 гривень.

Пошкоджують авто. Комусь у Трускавці приносить насолоду пошкоджувати легкові автомобілі. Так, 3 вересня пенсіонер, мешканець Трускавця Р. повідомив, що невідома особа пошкодила його автомобіль марки «ШЕВРОЛЕ АВЕО», а саме – задній правий ліхтар. Сума завданих збитків становить 750 гривень. 11 вересня невідома особа на автостоянці, що на вулиці Стебницькій, подряпала автомобіль марки «ОПЕЛЬ ОМЕГА». Про це повідомив її власник, трускавчанин П. 13 вересня нанесли шкоду автівці марки «ДЕО НЕКСІЯ». Невідома особа пошкодила задні праві двері. Збитки становлять 1 500 гривень. Про це повідомив власник авто, мешканець Трускавця Б. 15 вересня пошкодили автомобіль марки «НІССАН» Машина була на стоянці поблизу пансіонату «Хижина СПА» Про цю шкоду повідомив пан Х.

Забудькувата пані. Уже вкотре працівники міліції приходять на допомогу людям, які мають здатність забувати, де кладуть чи ховають свої цінні речі, гроші. На цей раз це сталося у санаторію «Рубін» із пані М. Вона повідомила у чергову частину МВ, що в неї у номері пропало 2000 гривень. Слідчо-оперативна група прибула на місце події і почала шукати сліди злочину. Їх не виявила, зате знайшла усі гроші, які вказувала відпочивальниця.

Самоуправство набирає розмаху. Здається у місті, в Україні для деяких громадян влада уже не існує. Чимало з них займається самоуправством. Про це можемо судити з тих повідомлень, що поступають у міський відділ міліції. Таких фактів з 5 по 17 вересня цього року зафіксовано 11. Так, 5 вересня директор однієї ремонтної фірми повідомляє, що громадянка П. не допускає працівників даної фірми на свою земельну ділянку для проведення ремонтних робіт. У той же час пані П. скаржиться на працівників фірми, що вони самовільно на її земельній ділянці почали незаконні земельні роботи. Про факт самоуправства ТзОВ «Трускавецький водоканал» повідомляє громадянин Х. Керівництво ОСББ «Затишне» повідомляє, що фірма «Терен» самовільно, без погодження з власником земельної ділянки ОСББ «Затишне», почали самовільно проводити будівництво дороги на земельній ділянці, що є власністю ОСББ.

Знімав ґрати. Старший лейтенант міліції М. Середницький повідомляє, що в ході розслідування кримінальної справи № 132-0400, було встановлено, що громадянин Р. зі Стебника 9,11, 13, 14, 15 серпня цього року викрадав металеві віконні грати у приміщенні, яке належить Академії Сухопутних військ України ім. Петра Сагайдачного, що на вулиці Івана Франка,18, чим завдав цій установі шкоди на загальну суму 1310 гривень. У скоєнні злочину громадянин Р. зізнався. Його опитали та відпустили. Речові докази та знаряддя злочину вилучено.

Неймовірно, але факт. У міський відділ від трускавчанки П., яка торгує у магазині і має бутік, надійшла дивна скарга. Вона стверджує, що 5 вересня шляхом вільного доступу її чоловік вкрав зі столика її сумочку, у якій знаходилися 80 гривень та ключі від квартири. Чи не правда, цікаві стосунки між подружжям?

Роман Хромяк, лейтенант міліції, Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»

Кримінальна хроніка Борислава

За третю декаду серпня міський відділ міліції зареєстрував 70 заяв і повідомлень про злочини, що були скоєні у місті або готувалися.

У період із двадцятого по тридцять перше серпня в місті скоєно сім крадіжок та два пограбування. Маємо також шість випадків погроз фізичною розправою, чотири хуліганства, дванадцять випадків нанесення громадянам тілесних ушкоджень, три шахрайства, один факт незаконного зберігання наркотичної речовини, три злочини по лінії боротьби з економічною злочинністю, вісім випадків пошкодження майна, два факти вилучення зброї та ще п'ять злочинів, віднесених до категорії інших порушень закону.

Завдяки проведеним оперативно-розшуковим заходам розкрито дві справи за фактами крадіжок. Встановлено також особи зловмисників, які погрожували громадянам міста фізичною розправою, нанесли тілесні ушкодження та причетні до вчинення хуліганських дій. Працівники міліції розкрили злочини за двома випадками незаконного зберігання зброї, трьома фактами шахрайства, одним випадком незаконного зберігання наркотичної речовини та по лінії боротьби з економічною злочинністю. За вісьмома фактами навмисного пошкодження майна, трьома випадками настання смерті та ще п'ятьма злочинами, які віднесені до категорії інших порушень закону, проводять дослідчі перевірки.

У зухвалий спосіб невідомий зловмисник заволодів телефоном марки «Нокія-2700» гр. І. По вул. Трускавецькій неподалік колишнього заводу «Синтез» невідомий злочинець просто вирвав із рук громадянки мобільний телефон і втік, чим наніс матеріальної шкоди у розмірі 1100 грн. За фактом пограбування міліція проводять оперативно-розшукові заходи.

У ході проведення операції «Мак» на вул. Шкільній у гр. П. виявили та вилучили два паперові згортки із подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору. Вилучена речовина відправлена на аналіз у науково-криміналістичний центр, а її власника опитано та відпущено за місцем проживання. Якщо в ході експертизи буде підтверджено, що виявлена речовина є наркотиком, громадянину доведеться нести відповідальність згідно закону.

Ніж, який за зовнішніми ознаками схожий на холодну зброю, виявили та вилучили працівники міліції під час побіжного огляду раніше засудженого мешканця Борислава гр. Я. Вилучений ніж, що знаходився у правій кишені куртки затриманого, відправлений на експертизу в науково-криміналістичний центр, на підставі висновків якого буде прийматися рішення про відмову чи порушення щодо гр. Я. кримінальної справи за незаконне володіння зброєю.

Жертвою новітніх комп'ютерних шахраїв стала мешканка Борислава гр. У. Невідома особа шляхом обману та зловживання довірою заволоділа з її зарплатної картки «Райффайзен Банку «Аваль» грошима у сумі 1500 грн. За цим фактом проводиться перевірка. Водночас працівники міліції застерігають мешканців міста бути дуже обачними під час спілкування із незнайомими людьми через всесвітню мережу Інтернет. За жодних обставин не довіряйте людям, з якими не зустрічалися в реальному житті чи не знаєте особисто. А головне – під час спілкування ніколи не вказуйте кодів доступу до банківських рахунків чи скреч-карток. Пам'ятайте, що ними можуть скористатися злочинці. Будьте обачними під час здійснення купівлі товарів, особливо вартісних, в Інтернет-магазинах. Користуйтесь послугами лише відомих в Україні торгових закладів. Оплату за товар намагайтеся здійснювати лише за фактом його отримання.

Газета «Нафтовик Борислава»

Останній турнір перед стартом

У неділю, 16 вересня, у Бориславі, пройшов представницький футбольний турнір за участю команд з шести міст Львівської області. Серед його учасників були і юні таланти шкіряного м'яча ФК «Трускавецькурорт».

Організатори турніру доклали максимум зусиль, аби його учасники почувалися комфортно та в атмосфері здорової спортивної конкуренції. І їм це вдалося.

Команди розділили на дві підгрупи, переможці яких змагалися за перше-друге місця, колективи, що посіли другу сходинку в своїй підгрупі - за третє-четверте місця. А ті команди, яким не пощастило - виборювали втішний приз у грі за п'яту-шосту позицію. Футболісти ФК «Трускавецькурорт» потрапили до групи А разом з господарями турніру - ФК «Юність» м. Борислав та ФК «Старий Самбір». Принагідне треба відзначити, що трускавецькі футболісти складалися з гравців 2000-2001 років народження, в той час, коли змагання проводилися серед юнаків 1999 року народження.

Щодо гри, то вона у виконанні наших хлопців була видовищною, але старші, більш досвідчені опоненти зуміли переграти трускавчан і відправили їх боротися за втішний кубок, тобто за п'яте-шосте місця. Саме в цьому поєдинку свою першу, і таку важливу в психологічному плані, перемогу й здобули колуни ФК «Трускавецькурорт». Основний час завершився у нічию - 1:1, а в серії пенальті кращими стали трускавчани - 3:1. До речі, один із м'ячів у ворота ДЮСШ м. Борислава, з яким власне й змагалися курортники, забив Ростислав Болюк - 2003 року народження.

Переможців турніру очікували оригінальні призи, кубки та грамоти. Відзначили цього дня і кращих гравців команд-учасниць своїх амплуа. В нашій команді таким визнано голкіпера Ярослава Пастушенка.

За словами тренера команди Івана Павлика, це був останній підготовчий турнір перед стартом в Чемпіонаті та першості Львівської області з футболу серед ДЮСШ. І він залишився цілком задоволений від цих змагань та від підготовчого періоду в цілому. Що ж, сподіватимемося, що старт у новому сезоні буде не менш приємним.

Віктор Стецько, газета «Трускавецькурорт»

 



Создан 19 сен 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником