Трускавецький вісник № 61 (1202) від 11 квітня 2016 р.

 

Трускавецький вісник № 61 (1202) від 11 квітня 2016 р.

11.04.2016



У номері: Інтерв’ю зі Світланою Винарчик; Систему не зламати; На круглий стіл до Дрогобича приїдуть голови ЛОДА і ЛОР; Короткі новини регіону.

Короткі новини

У Трускавці пройшов фестиваль духовної пісні та поезії

У суботу, 9 квітня, у Трускавці в Релігійно-просвітницькому центрі імені отця Івана Валюха (керівник Роксоляна Мартинюк) пройшов Перший загальноміський фестиваль духовної пісні та поезії "Радуйся, Маріє!". У фестивалі взяли участь понад шістдесят учасників з Трускавця, які виконували пісні та читали вірші на релігійну тематику. Гала-концерт Першого загальноміського фестивалю духовної пісні та поезії «Радуйся, Маріє!» планується провести після Великодня, у травні ц.р. на центральній сцені нашого міста-курорту.

Трускавець відвідала делегація з Ізраїлю

На початку року делегація з Трускавця представляла наше місто-курорт на виставці міжнародного середземноморського ринку туризму IMTM в Тель-Авіві. Тоді Трускавцем, його туристичними пропозиціями та оздоровчими комплексами зацікавились туроператори, місцеві ЗМІ розповідали про курорт Трускавець. Міський голова Андрій Кульчинський на зустрічі з представниками департаменту міністерства туризму Ізраїлю мав нагоду запросити їх відвідати курорт Трускавець.

Нещодавно ізраїльські партнери прийняли запрошення і минулого тижня приїхали з візитом до Трускавця. Гості побували в найкращих готелях та лікувальних комплексах, а також познайомились з туристичними пропозиціями краю. Представникам Ізраїлю дуже сподобався Трускавець, вони відверто захоплені природою регіону та унікальністю нашого міста, інформує прес-служба Трускавецької міської ради.

Власна інформація

У Мінску прэзентавалі ўкраінскія санаторыі: якія і па чым

У чацвер ва ўкраінскім пасольстве ў Мінску прайшла прэс-канферэнцыя з кіраўніцтвам украінскіх санаторыяў у Моршыне і Трускаўцы.

Часовы павераны Валерый Джыгун адзначыў, што 7 красавіка — сусветны дзень здароўя, а турызм — гэта і магчымасць аздаравіцца.

«Турызм — гэта тая галіна, якая аб'ядноўвае нашыя народы. Паміж Беларуссю і Украінай няма ніякіх праблем, у нас падобны менталітэт і каштоўнасці. Гэта ўсё будуе сяброўскія адносіны паміж нашымі краінамі».

Удзельнікамі канферэнцыі былі прадстаўнікі санаторна-курортнага комплексу «Моршынкурорт», «Агенцтва развіцця курорта Трускавец», гатэльна-курортнага комплексу «Карпаты», гатэля прэміум-класа «Mirotel Resort & Spa», курортнага гатэля «Лісова пісня».

На прэс-канферэнцыі былі прадстаўленыя санаторыі і гатэлі абсалютна розных катэгорый і класаў...

Украінскія санаторыі, з тых, што былі прадстаўленыя, выглядаюць вельмі дорага і прывабна. Там ёсць вялікі спіс паслуг — але большасць з іх аплочваецца асобна і не ўваходзіць у кошт пуцёўкі. Іншая справа з беларускімі санаторыямі — тут шмат паслуг, але ўсё залежыць ад паказанняў доктара і наяўнасці патрэбнай апаратуры.

Мікіта Недаверкаў, Наша Ніва

На круглий стіл до Дрогобича приїдуть голови Львівської облдержадміністрації та обласної ради

Дрогобицька міська рада, громадське об’єднання товариство “Юрій Дрогобич”, проект “Моніторинговий комітет з раннього попередження корупції” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” запрошують на круглий стіл “Антикорупційні механізми в регламентах та процедурах органів місцевого самоврядування”.

Дата: 14 квітня 2016 року (четвер).

Час: 11 год.

Місце: Світлиця (кімната №31) Дрогобицької міської ради.

Тривалість: 2 год.

Учасники: голова Львівської ОДА, голова Львівської обласної ради, міські голови регіону, депутати місцевих рад, громадські активісти.

Модератор: Олексій Орловський, директор Програмної ініціативи “Демократична практика”, Міжнародний фонд “Відродження”, м. Київ.

Експерти:

- Віктор Таран, директор Центру Політичних Студій та Аналітики, м. Київ,

- Тарас Случик, керівник регіонального відділення, експерт Інституту Політичної Освіти, м. Київ.

Мета: “Запровадження антикорупційних механізмів в регламентних документах органів самоврядування”.

Задачі: 1. Ознайомитись з системними проблемами регламентних документів органів місцевого самоврядування щодо відповідності їх законодавству з протидії корупції, прозорості і відкритості органів влади та обговорити шляхи приведення локальних нормативних документів до вимог чинного законодавства.

2. Формування місцевих програм та прозорих процедур прийняття рішень, як механізмів усунення корупції та підвищення якості прийнятих рішень на базі запровадження елементів системи якості управління (ДСТУ ISO 9001:2009).

Програма круглого столу

10:45 - 11:00. Реєстрація учасників круглого столу.

11:00 - 11:10. Привітальне слово, Тарас Кучма, міський голова Дрогобича.

11:10 - 11:25. Виступ про напрямки протидії корупції у Львівській області, Олег Синютка, Олександр Ганущин.

11:25 - 11:40. Презентація “Запровадження антикорупційних механізмів в регламентах та процедурах органів місцевого самоврядування”, Володимир Кондзьолка, директор Інституту міста Дрогобича.

11:40 - 12:00. Виступ “Підвищення якості управління міською радою на базі системи ДСТУ ISO 9001:2009 як механізм усунення корупції”, Андрій Константінов, експерт товариства “Юрій Дрогобич”.

12:00 - 12:10. Виступ експерта Тараса Случика.

12:10 - 12:20. Виступ експерта Віктора Тарана.

12:20 - 13:00 Дискусія.

Після 13:00 — Обмін думками за кавою.

Світлана Винарчик: «Підприємці – люди нової формації»

Сьогодні наш часопис «Воля громади» – у гостях. У затишній, нещодавно відкритій кав`ярні «Клер» ми спілкуємося із підприємцем, депутатом Стебницької міської ради від Громадського Руху «Народний Контроль» з групи «Майбутнє Стебника» Світланою Винарчик.

- Пані Світлано, розкажіть читачам «Волі громади» трішки про себе, свій життєвий шлях.

- Я народилася в місті Стебнику. Не можу сказати, що я корінна стебничанка, бо мої батьки приїжджі, але я тут народилася, виросла. Вчилася в СШ № 7, далі поступила у Рівненський державний інститут культури, після закінчення якого знову повернулася до Стебника працювати в рідну школу. Я довший час працювала вчителем – вела хореографію, народознавство, історію культури.

Я люблю дітей і серцем відчувала, що діти також люблять мене. Цей зв'язок був дуже тісним, я мала класне керівництво, вела свій клас з V по XI, випустила його. А потім пішла в декрет з другою дитиною і на цьому моя педагогічна діяльність в школі закінчилася.

Так склалася доля, що до школи я вже не повернулася, а поїхала до Європи заробляти гроші. В Європі я багато чому навчилася. Я там працювала дуже довго, біля 15 років, у різних країнах, найбільше в Чехії, у Празі. Працювала менеджером, зокрема менеджером по торгівлі, була менеджером по зв’язках з громадськістю. І вже тоді в мене була ідея, щоб вдома теж зайнятися чимось подібним, коли повернуся в Україну.

Цей набутий досвід я і привезла, але тут все по-іншому. Працюється мені не так легко, як це було в Європі…

- У теперішній непростий час Ви відважилися на власну справу та відкрили кав’ярню «Клер». Що спонукало Вас до цього? І чи надієтеся на великі прибутки від свого бізнесу?

- Початковою ідеєю було відкрити дитяче кафе. Але я не хотіла обділити увагою і молодь Стебника. Хто би що не казав, та наша стебницька молодь є дуже хорошою. Тут я побачила культурних, інтелігентних і цікавих молодих людей.

І в нас так виходить, що через день приходять більше діти з батьками, а вже звечора починає йти молодь...

- А до якої години працює Ваша кав’ярня?

- До одинадцятої. Хоча буває, що люди затримуються, сидять собі, тоді працюємо до останнього клієнта.

Як Ви зауважили, у нас кав’ярня зроблена в європейському стилі, а точніше у французькому стилі «прованс». Я ніколи не була у Франції, але мрію там побувати. Тож поки що я «зробила» частинку Франції тут, у Стебнику, в кав’ярні «Клер»…

Стиль «прованс» є родинний, такі теплі, пастельні кольори… Цей стиль розкриває таємницю справжнього домашнього затишку, а я добивалася, щоб була така власне домашня атмосфера. Це романтичний стиль, навіяний місцевими пейзажами Провансу, незабутніми лавандовими полями. Як бачите, цей колір у нас присутній всюди, на кожній картинці ви побачите елементи цього кольору. Картини малював місцевий художник Ігор Куций. Я хочу, щоб стебничанам було затишно, по-домашньому у моїй кав’ярні, тому і вибрала цей стиль.

Дуже багато людей мені казали – слухай, та ти що, це не для Стебника такий стиль, це все світле, все побруднять, понищать. Я ж обурювалася – чому ви так кажете? І я бачу як наша стебницька молодь приходить і як вона себе культурно веде. Можливо, сам стиль кав`ярні спонукає її себе так вести. Навіть голосно не розмовляють, сама атмосфера сприяє затишку – і це мене тішить. Напевно, це паралельно проходить ще такий педагогічний процес (сміється).

Я тут зранку до вечора, я тут працюю, це моє місце роботи. Багато спілкуюся з людьми. Я люблю тут бути, я люблю людей, люблю гостей, які сюди приходять. Жоден стіл я не обділяю увагою.

Не надіюся на великі прибутки, але все-таки сподіваюся, що це буде джерелом, з якого я буду жити. Бо було б лукавством казати, що я не надіюся заробляти гроші на цьому. Але це не є якась захланна ціль, що тільки гроші, тільки заробляння грошей. Бо людей я сприймаю не так, що от прийшли і я маю в них видерти гроші, зовсім ні. Я хочу, щоб люди мали де із задоволенням відпочити, поспілкуватися і знову захотіли повертатися в «Клер».

- Наскільки я знаю, слово «клер» з французької означає «світлий», «ясний». Це пов’язано з Вашим іменем?

 - Так, пов’язано. Справа в тому, що мені не дуже подобається, коли магазини чи кав`ярні називають іменами, а з другої сторони хотілося якусь частинку залишити після себе, тому так і назвала. Слово коротеньке, запам’ятовується.

- Ви на чомусь спеціалізуєтесь?

- У нас основна страва – це піца. Ми дуже довго над цим працювали, але є результат. Піца в нас смачна, маємо свої кухарські таємниці її приготування.

Крім того гостям пропонуємо різноманітні салати, завжди працюємо над новинками. Я запитую людей, що би вони хотіли, чим би хотіли смакувати і враховуємо їхні побажання.

Також є широкий вибір нестандартних десертів.

Святкують у нас різні сімейні урочистості, наприклад День народження, тоді вже узгоджуємо меню і готуємо, що потрібно.

Ціни в нас помірні. І без перебільшення скажу, що в кожну страву ми вкладаємо душу.

- Відкриття кав`ярні – це Ваш вклад у розвиток Стебника, адже таким чином Ви створюєте нові робочі місця, сплачуєте податки в міську казну. Але знаємо, що підприємцям зараз нелегко, особливо тим, хто тільки починає свій бізнес…

- Коли я починала облаштовувати кав’ярню, то в мене вже було бачення якою вона має бути. Я втілила свою мрію в життю, але зустрілася з такою проблемою – бізнес важко починати через правову необізнаність підприємців. Незнання нормативної бази як юридичної, так і економічної, бухгалтерської, податкової створило мені певні труднощі, перепони. І думаю, що таких підприємців-початківців як я є немало в нашому місті, які через незнання не роблять найелементарнішого, вчасно не подають звіти до органів, до податкової, не мають комунікації з місцевим самоврядуванням тощо.

Я б запропонувала виконавчій владі нашого міста запровадити курси для підприємців-початківців, на яких досвідчені фахівці читатимуть лекції новачкам у бізнесі, проводитимуть з ними практичні заняття, відповідатимуть на запитання, пояснюватимуть як діяти в тій чи іншій ситуації, як правильно оформляти договори оренди, податкові звіти, коли їх подавати, у які державні установи звертатися при виникненні тих чи інших запитань. Зрештою, на цих заняттях мали би вчити всіх нюансів підприємницької діяльності в умовах чинного законодавства.

Підприємцям треба дати час попрацювати, потім вивчити роботу цього підприємця і аж тоді перевіряти. А не зразу, як тільки підприємець відкрив свій бізнес, починати перевірки. Кажу це з власного досвіду, бо виглядає воно так, що відбивають охоту вести бізнес.

В мене було дуже багато друзів, але довший час я була за кордоном і час робив своє. Люди віддаляються і друзі стають знайомими, «добрий день – до побачення» і все. Та появилося багато нових друзів, і серед них багато теж займається підприємницькою діяльністю. Можу впевнено сказати, що підприємці – це люди нової формації. Вони по-новому мислять, по-новому творять, по-новому працюють. Наша держава повинна підтримувати цих людей, влада на місцях також має сприяти підприємцям як платникам податків. Податок за ліцензію, акциз, єдиний соціальний податок, який ми сплачуємо, поповнюють бюджет, ідуть на благо суспільства. Тому й суспільство має повернутися лицем до підприємців, підтримувати їх, які зважилися на цей крок. Адже підприємництво – це ризикований шлях: «або пан, або пропав».

Має бути вироблений механізм пільг та компенсацій для підприємців-початківців, які готові вкладати в місто гроші. Тобто, щоб людина, яка інвестує в місто, могла розраховувати на те, що місто тебе підтримає, піде назустріч…

- У жовтні стебничани обрали Вас депутатом Стебницької міської ради. Чому вирішили балотуватися та як завоювали довіру та симпатії людей?

- Скажу чесно, що для мене перемога з таким великим відсотком та відривом від інших стала приємною несподіванкою.

Запропонував мені йти в депутати мій друг дитинства Юрій Нестор, зараз він наш обласний депутат. Я спочатку відмовлялася, адже лише нещодавно була повернулася з Європи в Україну, почала розвивати свій бізнес. Я не люблю роботу, якій не віддаюсь повністю. А йдучи в депутати, ти ж береш на себе велику відповідальність. Потрібно розриватися між одним і другим і я боялася, що не справлятимуся.

Та коли я познайомилася з активістами Стебницького громадськоо руху, то побачила там багато дуже гарних людей, цікавих людей. Я потягнулася за цими людьми і так пішла на вибори.

Хвилювалася, чи пройду чи ні, адже фактично 15 років не була вдома – приїжджала і їхала, приїжджала і знову їхала на заробітки. Народилася я та жила на вулиці Грушевського, а балотувалася на Калнишевського та Куліша, тому теж хвилювалася з цього приводу.

Але люди повірили мені і я намагатимуся виправдати їхню довіру. Можливо, тому повірили, що побувала в Європі, маю певний досвід, якісь надбання. А може просто втомилися від старих облич, тому захотіли нового, свіжого струменя.

Нас таких дев’ять депутатів, представники Стебницького громадського руху, висуванці партій «Народний контроль» і «Солідарність». В раді ми спільно створили депутатську групу «Майбутнє Стебника». Ще троє наших депутатів представляють Стебник у Дрогобицькій міській раді та, як я вже згадувала, Юрій Нестор – в обласній. Усі депутатами стали вперше. Це наша велика депутатська сім’я «Майбутнє Стебника».

- Депутатом міськради Ви стали вперше. Пройшло вже 5 місяців від моменту виборів, тож чи можете поділитися своїми враженнями від роботи в депутатському корпусі?

- Мені подобається те, що я можу бути ближче до людей, бути з людьми. Ти спілкуєшся з людьми, вони до тебе звертаються і ти можеш допомогти їм вирішити їхню проблему.

Депутат – це не влада, це контроль за діяльністю влади. Депутати – це помічники людей. Саме тому я і пішла в депутати.

Я дуже люблю спостерігати за людьми. Живучи в Європі, я спочатку спостерігала за дітьми, школярами. Довго в трамваї чи метро оглядалася за рюкзаками і як вчителька порівнювала – які наші діти, а які там.

Потім мене вразив контраст між старшим поколінням у нас і в Європі. Наші бідненькі бабусі стоять обабіч доріг, продають молоко чи навіть речі з дому, а їхні забезпечені, подорожують Європою і світом. Чому так? Хіба наші люди не заслужили жити так, як живуть в Європі?

Повернулася додому – які під`їзди, які вулиці, які страшні смітники, який хаос! Думаю, можливо я щось допоможу, зроблю хоч щось, принаймні для того кусочка Стебника, де я живу.

Я вже подала кілька звернень, сподіваюся на позитивне вирішення. У нас проблема зі станом електрощитових в будинках. Будинки з 1967 року і ніхто від того часу там ніколи нічого не робив по заміні електрощитових. Вони всі відкриті, кабелі назовні, а це ж небезпечно, це загроза для життя людей! Діти ходять, кабелі висять над головами. Тож я написала міського голови, щоб він посприяв у вирішенні цієї проблеми.

Інше звернення стосувалося заміни електрокабелю, який веде до будинку на Калнишевського, 2. Кабель старий, пробитий. Давніше тут біля «Клер» ще не було бруківки, і коли падав мокрий сніг чи дощ, то пробивало і навіть било електрострумом. Я надіюся, що спільно з владою міста нам вдасться вирішити цю проблему.

Ще є проблема екологічного характеру. Це наші, завжди переповнені, прибудинкові сміттєві контейнери. Я ініціюю, скерувавши депутатське звернення, впорядкування вивезення побутового сміття, утримання в чистоті цих майданчиків разом з прилеглою до них територією.

- Якщо Ваші виборці захочуть звернутися до Вас з якимись конкретними пропозиціями по розвитку міста чи прийти на прийом, то коли і де можуть це зробити?

- Прийоми громадян ми проводимо в першу п’ятницю місяця з 15.00 до 18.00 в нашій приймальні – це вул. Грушевського, 1, другий поверх.

- Як думаєте, чи вдасться стебницькій владі (і міському голові, і виконавчим органам, і депутатському корпусу) залишити про себе добру згадку у Стебнику?

- Є великий потенціал і є надія. Головне, щоб ми разом це робили, щоб об`єдналися. Бо коли кожен буде тягнути на себе, то ефекту досягти буде непросто.

В команді «Майбутнє Стебника» зібралися нові люди, практично кожен з нас вперше став депутатом. Нові люди – це нове бачення, а не вставляння якихось палок в колеса. Тому ми надіємося, що попри нашу опозиційність ми все-таки знайдемо спільну мову з Петром Романовичем у всіх справах, які стосуються добробуту нашого Стебника і його жителів. Адже мета у нас одна.

- Пані Світлано, чи вважаєте Ви себе успішною? І коли Стебник можна буде назвати успішним містом?

- За ці півтора року часу після мого повернення до Стебника я вважаю себе успішною хоча б в тому, що я бачу, що до мене йдуть люди. Мій бізнес ще на початковій стадії, але вже бачу, що люди люблять мою кав’ярню.

Наша молодь на має куди ходити, незайнята наша молодь – ось це є проблема Стебника. Я спілкуюся з молоддю і бачу, що їм це подобається. Тут вони стають іншими, стають кращими.

В найближчому майбутньому я планую робити в кав’ярні «Клер» творчі вечори, зустрічі з нашими місцевими поетами, письменниками, митцями. Такі люди є, але про них не говорять, їм не дають проявитися. Нехай на початок на цю зустріч прийде десять-двадцять людей, це не страшно. Головне – запустити процес, щоб культурні люди, чи це молодь, чи люди старшого віку могли відпочити душею. І так крок за кроком ми спільно робитимемо наш Стебник кращим, культурнішим, успішним містом.

З таким потенціалом, з такою молоддю Стебник просто зобов’язаний бути успішним!

- І з Божою та Вашою допомогою також. Дякую за розмову.

Спілкувався Володимир Ключак, газета «Воля громади»

640 тисяч для Стебника з Дрогобицького бюджету розвитку

31 березня на сесії Дрогобицької міської ради відбулось голосування, на котре більшість місцевих ЗМІ не звернули належної уваги, але яке справді можна назвати революційним, особливо, для нашого Стебника.

Вперше кошти бюджету розвитку міста Дрогобича у сумі 5 млн. 40 тис. грн. були рівномірно розподілені між депутатськими фракціями і, відповідно, кожен депутат зміг отримати певну суму для свого виборчого округу на вирішення найбільш нагальних потреб. Таким чином громада отримала можливість безпосередньо контролювати та витрачати кошти з бюджету розвитку. Примітно, що і Стебник, вперше за багато років, стараннями більшості своїх депутатів Тараса Городиського, Олени Бичков’як, Івана Куця, Віктора Тюски та Тараса Петруняка отримав власну частку – 640 тис. грн., які будуть використані на вирішення болючих проблем нашого міста.

Дане рішення мало свою передісторію. Ще на початку року департамент міського господарства отримав перелік доручень виборців, котрі подав кожен із депутатів Дрогобицької міськради. Але, нажаль, мало котрі із них були включені у план робіт, які передбачалось здійснити департаментом у 2016 році. Воно й не дивно, адже практика минулих каденцій передбачала планування усіх робіт виключно головою міста, який давав відповідні вказівки виконавчим органам. Депутатам, для того щоб виконати побажання виборців треба було йти до мера або чиновників. Ті, у свою чергу, вимагали лояльності депутатів під час певних голосувань.

Тому сьогоднішнє рішення про розподіл коштів – безпрецедентне ще й тому, що є одночасно демонтажем старої форми “управління” депутатським корпусом через принцип “батога та пряника”. Окрім того, ще раз наголошу – це можливість громади взяти кошти під свій особистий контроль і вирішувати куди і як їх спрямувати. Наскільки дане рішення правильне та чи матиме бажаний ефект – зможемо побачити вже в найближчий час...

Олена Бичков`як, депутат групи «Майбутнє Стебника» в Дрогобицькій міській раді

Систему не зламати…

17 березня цього року Вищий адміністративний суд України поставив остаточну крапку в справі щодо повернення стебницьких земель по вулиці В.Великого в міську власність з рук підставних осіб депутатів попередньої каденції.

Всі ми пам’ятаємо як літом 2013 році стебничани виявили, що депутати каденції Василя Пецюха тайком на сесіях розпилювали землі Стебника. Досить зручну схему наші обранці запозичили з Дрогобича – коли на сесії журналісти, активісти чи прості громадяни відсутні, депутати голосували за безкоштовну передачу землі. Спершу ділянки передавали у власність підставним особам під ведення садівництва, потім, оформивши право власність, ці землі продавалися за “доляри”. Депутатська згуртованість тоді вражала – жодного непорозуміння, жодного витоку інформації не було. Дерибан виявили лише тоді, коли депутати взялися вже за землі на вулиці В.Великого, на яких прості стебничани обробляли городи. Виник конфлікт, несправедливість викликала обурення громади.

Інформаційний простір Стебника тоді вибухнув різними повідомленнями про земельні афери, про незаконну роздачу земель, про безоплатне отримання вільної землі депутатськими родичами, друзями. Деякі з підставних осіб навіть не були стебничанам. Висувались твердження, що так Василь Пецюх розрахувався із депутатами за позитивне голосування щодо працевлаштування власної дружини інспектором з благоустрою. В справу втрутився тодішній народний депутат від Дрогобичини Роман Ілик, прокуратура, державна інспекція сільського господарства. Проблема набула значного резонансу, навіть проводилось кілька журналістських розслідувань.

В результаті, стебничани, які втратили городи, за підтримки народного депутата Романа Ілика разом з його помічником Андрієм Петруняком безпосередньо звернулися з адміністративним позовом в суд просячи скасувати рішення Стебницької міської ради щодо виділення 8-ми земельних ділянок загальною площею 85 соток.

Дрогобицький суд розглядав справу досить довго. Вже і влада в Україні помінялася. І лише 9 липня 2014 року, аж майже через рік з дня подачі позову, суд виніс рішення, за яким землю залишив особам (читай – депутатам), яким Стебницька міська рада виділила землю, а не людям для яких город був значним засобом існування. В основу судового рішення суд поклав думку, що саме депутати, як обрані громадою міста, є представниками громади і вправі розпоряджатися міською землею. Позиція позивачів, що землі житлової та громадської забудови фактично були виділені для садівництва, не заслужила уваги дрогобицької Феміди. Мабуть депутати мали можливість представити в суд більш вагомі “аргументи”…

Також не почув простих стебничан і апеляційний суд у Львові у вересні 2014-го.

Остання інстанція, на яку стебничани ще покладали надії був Вищий адміністративний суд. Тоді помічник народного депутата зневірившись в українському правосудді передав усі матеріали громадському активісту та підприємцю Нестору Юрію Богдановичу для продовження боротьби. У вересні 2014-го була подана касаційна скарга до Києва. Вищий адміністративний суд України відкрив провадження по цьому питанню. І лише в лютому місяці цього року прийшли до стебничан повістки, що слухання відбудеться 17 березня. Важко щось змінити на цьому етапі судочинства, однак козирем було те, що в Стебнику змінилася міська влада, хоч і не вся. Новий мер Стебника Петро Старосольський на сесіях неодноразово заявляв, що фінанси міста доведені до ручки, що місто розкрадене, водночас колишній мер Стебника Василь Пецюх сидить в залі в якості депутата, слухає це не червоніючи, та голосує за те чи інше питання. В якийсь момент здається, що екс-мер зараз встане і прокричить це ж саме, тільки голосніше: “Фінанси міста доведені до ручки, місто розкрадене”. Кругова порука? Безкарність? Відношення до цього судового спору у нової влади, Петра Старосольського було однозначним – позов людей визнавати, попередні рішення Стебницької міської ради скасовувати, усіма можливими законними способами повертати ці землі в міськземфонд, дати її людям, які там мали городи, а попереднім депутатам – зрадникам громади – “дулю з маком”.

На судовому засіданні 17 березня 2016 року у Вищому адміністративному суді позивачів представляв Тарас Остап’юк, будучи помічником-консультантом депутата Львівської обласної ради Юрія Нестора. Стебницьку міську раду представляв Володимир Годяк. Тарас Остап’юк заявив, що земельні ділянки виділялися із порушенням законодавства, а передні суди ці порушення не брали до уваги. Годяк Володимир підтримав позицію Остап’юка, пояснив, що порушення є суттєві і мішають зараз місту нормально розвиватися. Суд, як орган який розглядає спори, мав би взяти до уваги, що спір фактично відсутній, оскільки обоє сторін висловлюються, що рішення 2013-го року Стебницької міської ради були незаконними. Однак суд виносить досить несподіване процесуальне рішення. Він скасовує рішення судів попередніх інстанцій, а рішення Стебницької міської ради 2013 року про надання земельних ділянок сумнівним особам залишає в силі. Ось так розпорядилася Феміда. Суд заявив, що під час подання позову було допущено помилку, що дана справа мала слухатися по цивільному судочинству, а не по адміністративному. При цьому суд свою позицію обґрунтував Постановою Верховного суду України № 21-34а15 від 24 лютого 2015р., яка згідно закону є обов’язковою до застосування судами. Простими словами – поки тривали судові спори появилася судова практика, яка змінила погляд судів на вирішення таких спорів. Сталося так, що ті всі слухання-розгляди в першій та другій інстанції були неправильними, причім дізнатись про це тоді було неможливо. Ось в такий правовий кругообіг потрапили стебничани, і ось так в нашій державі довести свою правоту простолюдам.

Тарас Остап`юк, юрист, громадський активіст, газета «Воля громади»

P.S. В англійській мові для позначення слів “правосуддя” і “справедливість” є лише одне слово ”justice”, для західного світу це є одне і теж. Наша українська мова є багатограннішою і говорить, що справедливість є справедливість, а правосуддя є правосуддя.

P.P.S. Авторський колектив закликає міську владу Стебника в особі Петра Старосольського розпочати процес по виявленню та фіксації порушень влади попередньої каденції, аналізу та аудиту всієї діяльності та притягнення винних осіб до відповідальності. Лише це зупинить корупцію та багаторічну кругову поруку в нашому місті. Стебничани повинні знати цифри, прізвища, міру покарання, а також роботу, яка зроблена з цією метою. Чиновник, депутат повинен знати цифри, прізвища, міру покарання. Якщо цього не буде зроблено це означатиме, що й нинішній мер зі своєю командою розраховує на аналогічне толерантне ставлення до себе з боку влади наступної.

 

Юну Вікторію з Дрогобича врятує трансплантація печінки

Найдорожчим для кожної мами є її кровне дитя. Те, що розповіла Оксана Коцюба з Дрогобича, викликає тривогу і біль.

Опишу ситуацію, яка змусила мене звернутись із таким проханням. Донечці Вікторії наступного ж дня після народження у пологовому будинку зробили переливання крові. Через 2,5 місяці з'ясувалось, що дитині залили кров, заражену гепатитом В. Лікарі Львівської інфекційної лікарні дивом врятували наше сонечко, адже стан був не те, що тяжкий, а безнадійний. На даний момент Вікторії – 14 років. Незважаючи на те, що впродовж 10 років донечку постійно перебуває під наглядом київських та львівських лікарів, стан дитини погіршується. На сьогоднішній день діагноз такий: стан після перенесеного гепатиту В, тромбоз печінкових вен, підпечінкова портальна гіпертензія, спленомегалія, варикозне розширення вен стравоходу і шлунку ІІ-ІІІ ступеня.

Для загального розуміння, це – поганий відтік крові від селезінки до печінки, а тому селезінка величезних розмірів – вона наповнюється кров'ю і розтягується, що загрожує розривом судин стравоходу та шлунка, і навіть самої селезінки, а це загрожує внутрішньою кровотечею, яка може закінчитись фатально. І все це стало наслідком того злощасного переливання крові та неправильного бужування вен при переливанні крові.

Для консультації та лікування у Польщі терміново потрібні гроші, яких у родини нема. За попередніми даними, сама операція коштує приблизно 85.000 євро, тобто без підготовки і реабілітації.

Номер карткового рахунку у Приватбанку - 4149497857276010 - отримувач Коцюба Оксана Ярославівна. Номер мобільного телефону – 0678005992.

Оксана звертається до усіх небайдужих відгукнутися на її біду; при зустрічі обіцяє показати всі необхідні документи.



Создан 11 апр 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником