Трускавецький вісник № 72 (1213) від 25 квітня 2016 р.

 

Трускавецький вісник № 72 (1213) від 25 квітня 2016 р.

25.04.2016



У номері: Інтерв’ю з Русланом Крамаром та Василем Морозом; З понеділкової наради у Трускавці; Проблеми водоканалу у Стебнику та Бориславі; Спортивні новини; Інформує податкова.

Руслан Крамар: «Бажаю стебничанам мудрості»

Гість «Волі громади» – людина відома, успішна і … дуже скромна. Мова йде про Руслана Крамара, який балотувався на посаду міського голови Стебника і отримав досить солідну підтримку виборців. Руслан Ярославович був єдиним кандидатом, який мав чітку програму дій і не боявся відкритих зустрічей з виборцями, дебатів, гострих запитань.

Лише через якийсь час можна буде зробити підсумок, чи праві були стебничани, підтримавши Петра Старосольського. Не виключено, що на перехідний період такий мер дійсно є підходящою фігурою. Та після проведення адмінреформи і передачі на місця всієї відповідальності за функціонування освіти, медицини, соціальної сфери до влади має прийти людина, яка вже себе зарекомендувала як успішний управлінець, хороший менеджер, чесний політик. Руслан Крамар належить до когорти саме таких людей.

Про посаду без принципів…

- Пане Руслане, Ви балотувалися на виборах Стебницького міського голови, але переміг інший кандидат. Як Ви сприйняли цей вибір стебничан?

- Спокійно. Звичайно, що в емоційному плані мені було трохи образливо. Але я сприйняв спокійно тому, що це не є обов’язок стебничан мене обирати чи працевлаштовувати. Стебничани обирали першу людину в місті, яка буде вести фінансові, господарські справи, громада міста визначилися на пану Старосольському, я його привітав, от і все. Нехай керує.

- Знаю, що майже відразу після виборів міський голова Стебника Петро Старосольський пропонував вам посаду першого заступника, але Ви відмовилися. Чому?

- З приводу цього я вже давав коментарі, і зараз в черговий раз скажу, що я від цієї посади не відмовлявся. Я тільки сказав, що мене посада не цікавить – чи першого заступника, чи не першого, чи керівника якогось відділу або підприємства. Займати якусь посаду, щоб мати титул, мені не потрібно. Я вже був і заступником міського голови, і зараз очолюю не просте підприємство, так що посада сама по собі мене не вабить.

Ми не зійшлися на принципах, на яких я був готовий працювати. В мене була Програма розвитку Стебника «Майбутнє міста», яку я розробляв разом з однодумцями, і вона мала чіткий план реалізації. Чи була програма у Петра Старосольського і яка вона – не знаю. Я такої програми не бачив, про неї не чув, і, звісно ж, не читав її.

Я був готовий, щоб ми об`єднали наші зусилля: сформували спільний план дій нової влади, створили єдину команду. Мета – реалізувати задумане, вивести Стебник з того становища, в якому він силою певних обставин опинився. Просто бути заступником і не мати можливості втілювати задуми, посада без реформ та позитивних змін – ні мене особисто, ні нашу команду це не влаштовувало. Пропоновані кадрові зміни абсолютно не вирішували проблем міста, а тому не збігалися з нашим баченням розвитку Стебника.

Та хоча ми не зійшлися, я переконаний, що пан Старосольський вболіває за місто, яке однаково рідне як йому, так і мені. Я вірю, що він хоче зробити добро для стебничан. Інше діло, чи вдасться йому це.

- Ви працюєте в сусідньому Трускавці. А чи плануєте повертатися в стебницьку політику?

- Я ніколи не був у стебницькій політиці. З паном Старосольським я однопартієць – і він, і я є членами партії «Батьківщина». Тому в політичному плані ми є однодумцями, принаймні я так вважаю.

Я йшов на посаду міського голови на запрошення Стебницького громадського руху, який об’єднує більше десяти громадських організацій міста. Цю пропозицію я оцінював не як політичний процес, а як процес господарський.

- Прозвучала назва партії «Батьківщина» і якось так спало на гадку, що у Стебнику і мер від «Батьківщини», і секретар ради також. Чи це правильно?

- Лиш би людина була хороша (сміється)… Це ж було рішення депутатів. Депутатський корпус більшістю голосів прийняв таке рішення, що мер і секретар від однієї політичної сили. Якщо люди достойні, то нехай хоч вся міська рада буде від партії «Батьківщина». Тільки щоб місто розвивалося.

- Чи після виборів Ви підтримуєте стосунки зі Стебницьким громадським рухом?

- Так, звичайно. Ми спілкуємося, регулярно зустрічаємося.

Про сто днів і п’ять пунктів…

- Вже п’ять місяців у місті калійників – нова влада. Як Ви як простий громадянин оцінюєте – чи змінилося за цей час щось у Стебнику? Чи стало легше жити людям, чи появилася перспектива для міста вийти з глибокої депресії?

- Зараз складно давати оцінку діяльності міського голови Петра Старосольського чи в цілому міської влади, адже лише закінчилася зима, тільки нещодавно прийняли бюджет міста, тому очікувати якогось чуда було б передчасно.

Коли я йшов на вибори, то просив людей, які мені довірять владу, обирати мене на сто днів. Чи це були вибори на 5 років чи на 2 – для мене значення не мало, це було як формальність. Я йшов на сто днів і брав на себе чіткі зобов’язання виконати п’ять пунктів. Я казав, що у випадку невиконання цих п’яти пунктів піду геть з посади. Ніхто крім мене з інших кандидатів на мера таких зобов’язань не брав. Не йшла мова, чи вони виконають свої програми, чи будуть дотримуватися своїх програмних принципів, чи не будуть. Обрали – і все, дякую.

Я обіцяв подолання проблеми з вивезенням сміття, проведення інвентаризації землі та всього комунального майна, виведення з тіні підакцизних товарів, підписання угоди про партнерство мінімум з одним із польських, чи інших європейських міст задля залучення інвестицій у розвиток Стебника, початок процесу реформування комунальних підприємств та структури міськвиконкому. Такими були ці 5 пунктів. По кожному з них я міг би сказати дуже багато, адже в нашій програмі було ретельно розписано як я збирався досягти їх виконання, якими шляхами та методами.

- А чому саме 5 пунктів?

- Історія цих позицій була такою. Громадський актив Стебника просто сказав мені – вибери сам п’ять позицій, які вважаєш першочерговими, і які тобі посильно зробити за сто днів, щоб нам не було соромно за тебе. І цих 5 позицій, які я назвав – це було те, що я вважав необхідним, а разом з тим, можливим виконати за такий короткий термін часу. Тобто, мене ніхто не заставляв писати те чи інше, я сам вибрав ці позиції. І за них я був готовий відповідати.

А були ж іще багато пунктів програми «Майбутнє Стебника», з якою кожен стебничанин міг ознайомитися.

До речі, якщо Петро Старосольський побачить, що ситуацію йому ніяк не вдасться «вирулити» і Стебник таки не отримає позитивної динаміки розвитку, то я готовий в будь-який час йому допомогти. З нашою командою, звісно ж. В будь-який час.

От Ви згадали, що багато стебничан не має роботи, працює в сусідніх містах, у тому ж Трускавці. Так от, якщо брати, для порівняння Стебник і Трускавець, то уявімо собі, що обидва ці міста після виборів стартанули і два мери побігли вперед. І один мер біжить зі швидкістю 10 км за годину, а другий – 20 км. Чим довше вони бігтимуть, тим дужче відстань між ними зростатиме, відрив першого від другого ставатиме щораз більшим і більшим.

Я брав на себе зобов’язання перед стебничанами, що років через сім Стебник і Трускавець матимуть приблизно одинакові показники з соціально-економічного розвитку. Це було моє зобов’язання.

Пройшло сто днів – я б взяв зобов’язання на рік, і так далі. Але мені реалізувати нашу програму не дали виборчі хитросплетіння. Тому маємо реалії, що відстань між Стебником та Трускавцем не скорочується, вона далі лише збільшується.

- Невже Ви не бачите жодних позитивних зрушень? От, наприклад, міський голова у своєму інтерв’ю для сайту «Трускавецький вісник» сказав, що покращилася ситуація з вуличним освітленням…

- Чесно скажу, що я як ходив раніше з ліхтариком, коли зустрічався з громадським активом, так з тим ліхтариком і ходжу (сміється)… Можливо, на якихось вулицях і покращилося освітлення – не заперечую, бо не знаю. Принаймні зараз я не готовий давати цьому позитивну чи негативну оцінку.

Про майбутнє Стебника…

- Пане Руслане, які три поради Ви дали б теперішньому меру Петру Старосольському?

- Знаєте, є таке прислів’я: поганий керівник знає що треба зробити, а хороший знає як це зробити і робить. Порадників у міського голови вистачає і без мене. Тому від чергових порад я утримаюся, але у мене є побажання. Я щиро бажаю пану Старосольському увійти в історію Стебника мером, що підняв місто з руїни.

- А в якій ситуації Стебник?

- По суті він зараз не місто, а напівмісто. Або навіть місто не на пів, а на третину. Які функції він має, якими коштами володіє? Хто керує стебницькою освітою, культурою, медициною, соціальним напрямком? Місто має тільки господарку і то не в повному об’ємі, як це могло б бути. Та навіть при такій ситуації ми готові ставати до роботи і «вирулювати» її в перспективному напрямку.

- А чи зміг би Стебник вижити сам? Бо зараз від Стебника всі відхрещуються – Уличне та Доброгостів бажають об’єднуватися не зі Стебником, а з Трускавцем, Болехівці теж категорично проти об`єднання зі Стебником. Тож чи варто Стебнику бути окремим, може краще і далі лишатися придатком Дрогобича?

- Я думаю, що рано чи пізно адміністративна реформа все ж відбудеться, і тоді Стебник вже не буде напівСтебником. Стебник може бути як район Дрогобича – подібно як в селах є неформальні назви, або, для прикладу як Забівка в Стебнику. В складі Дрогобича Стебник може навіть не мати географічної назви – ось до чого Стебник може докотитися.

Я би не хотів, щоб так сталося, щоб Стебник в адміністративному плані був забутий, зник. Все-таки Стебник має давню, глибоку історію. В цьому плані я патріот. Я би хотів, щоб Стебник був окремою адміністративно-територіальною одиницею, яка є центром розвитку.

У світовій історії є приклади не лише великих, а й малих держав, які є передовими. Візьмімо хоча б такі невеликі за територією країни Балтії як Литва, Латвія, Естонія – наскільки вони пішли вперед порівняно з великою за площею нашою Україною.

Про господаря-діда, родину і щастя…

- На виборах Вам дорікали, що нібито Ви до Стебника не маєте відношення. Чи можете трішки розповісти про Ваш стебницький родовід?

- У мене мама – корінна сольчанка, стебничанка, а тато – з одного із найстаріших родів у Трускавці. Ці два міста для мене є рідними і я ніколи не скажу, що я тільки стебничанин чи тільки трускавчанин. Я належу і до тої громади, і до тої. Якщо буде грати футбольний клуб «Стебник» із трускавецькою «Зорею», то я буду вболівати за футбол.

Моя мама Зеновія з роду Баран, це стебницький рід. А моя бабця по маминій лінії – з роду Пристаїв у Станилі.

Мій прадід Баран мав поле, яке тягнулося від місця, де калійний комбінат від Сольця – аж до кущів, від яких починається ліс Трускавця. Він був господарем, який вмів керувати господарством, він любив цю справу.

У Сольці в мене велика родина по маминій лінії, по дідовій та бабиній. А у Трускавці теж велика родина – по дідові, який був з Крамарів, і по бабці, яка походила з роду Слонських.

У Стебнику я народився, виріс, тут я прописаний. У Стебнику я ходив до школи, вчився у трьох школах – спочатку в початковій школі в Сольці (№ 13), потім у Стебницькій СШ № 7, а закінчив СШ № 11. Вже років чотири будуюся в Сольці, на батьківському обійсті.

- Як підете на пенсію, то будете там жити?

- Надіюся, що швидше збудую (сміється). Життя все розставить по своїх місцях, не будемо випереджати події.

- Розкажіть якийсь цікавий епізод з Вашого дитинства…

- Є багато спогадів, хороших і не дуже. Наша хата навпроти клубу, а там дискотеки, часті бійки, село на село, вулиця на вулицю. У кого були драниці (дерев`яний паркан), то на ранок тих драниць могло й не бути…

Життя не було заможним, але було радісним. Я дуже хотів бути дорослим і коли мені казали, що дитинство є найщасливішим періодом, то я не вірив. Я думав – як може бути дитинство найщасливішим періодом, коли доросла людина є самодостатня, заробляє гроші, а дитина ж залежить від дорослого. Як може дитина бути щасливою, коли вона є залежною? Так я думав тоді, в дитинстві.

А зараз, коли я сам дорослий, коли в мене одному синові 18 років, іншому два з половиною, то я зрозумів, яка суть цього дитячого щастя, у чому воно полягає. Дитина – щаслива. У неї нема таких думок, звідки завтра взяти кошти на хліб, вона живе одним днем. Дитина рано випила молоко, вийшла з хати і прийшла ввечері, знову – молока і спати. А цілий день грає в футбол.

У футбол ми грали будь-де, вимог ніяких не було. Іноді грали під горою якоюсь і треба було бігати знизу догори. Йшли зі школи, зробили ворота з портфелів, а як не зі школи йшли і портфелів не було, то робили з каміння – і грали, бігали. Це було велике щастя насправді.

Пам`ятаю, як ми з класом в одинадцятій школі збирали макулатуру. Тоді змагалися – хто більше назбирає макулатури, той поїде в Білорусію, у Мінськ. А ми дуже хотіли поїхати.

З одним класом ми назбирали приблизно однаково макулатури і вирішили зробити хід конем. Ми відставали трішки, але тому, що збирали і носили на моє подвір`я, щоб в останній день нас вже ніхто не міг обігнати. І ми таким чином мали виграти ці змагання і поїхати у Мінськ.

Але так склалося, що в той день, коли у моїх батьків ми пакували цю макулатуру, щоб її завтра здати, хтось її підпалив. Чи бавився сірником, чи якась інша була причина – не знаю. І замість того, щоб нести макулатуру до школи, ми носили відрами воду з криниці і гасили ту пожежу. Макулатура згоріла вся, і шкода було нашої праці. Правда, якась частина нашого класу все ж поїхала в Мінськ, бо були вільні місця…

Про мудрість для стебничан…

- Якби Ви мали можливість попросити у Бога щось для Стебника, для стебницької громади, то чого б попросили в першу чергу?

- Я завжди прошу мудрості. Біблійна історія розповідає про царя Соломона, якому Бог сказав: «Проси, що хочеш». І Соломон сказав: «Боже, Твій народ такий великий, тож дай мені мудрість, щоб ним управляти». І Бог сказав Соломонові: «За те, що ти не попросив золота, слави, а попросив мудрості, ти будеш наймудрішим з усіх царів, а крім того багатшого від тебе ніколи не буде».

Я хочу побажати стебничанам мудрості. Якщо вони матимуть мудрість, то будуть і багатими.

Це психологія приречених казати: «Де взяти гроші? Що робити завтра?». Це неправильна думка. Якщо є мудрість, якщо є розум, то є і багатство. Світом править розум, а не надра. Візьміть Японію і візьміть Росію. Тільки там, де є щоденна наполеглива праця, де повага до батьків, де відповідне виховання дітей, там є розвиток, там є добробут. А де всі чекають на користь від надр, добра нема.

От, кажуть – Трускавець розвивається, там є вода, а ми не будемо розвиватися, бо в нас нічого нема. І нічого не треба – треба мати розум у голові, мудрість треба мати. Тому я бажаю стебничанам мудрості…

Спілкувався Володимир Ключак, газета «Воля громади»

Василь Мороз: «Допомагаємо всім, хто звертається…»

Стебничанин Василь Мороз – активний громадський діяч, голова Територіальної асоціації інвалідів «Серце допомоги», яка входить у Стебницький громадський рух. Сьогодні спілкуємося з ним про проблеми інвалідів та громадську діяльність у Стебнику.

- Пане Василю, скільки осіб налічує асоціація інвалідів «Серце допомоги»?

- На даний момент наша асоціація нараховує приблизно чотириста людей. Чому приблизно? Тому що люди до нас приходять, але багато людей помирають, відходять у Вічність.

Ми допомагаємо всім, хто звертається до нас, не тільки інвалідам, не тільки членам асоціації. Допомагаємо людям безкоштовно.

Ми – громадська організація, маємо власний статут, печатку, можемо юридично захищати права людей, писати клопотання в суд, звернення в міську раду, інші державні органи для вирішення проблем людей з особливими потребами.

- Як довго Ви очолюєте Територіальну асоціацію інвалідів у Стебнику? Які проблеми вдається вирішувати, з чиєю допомогою?

- Мій попередник на цій посаді Роман Кіндратишин заснував нашу асоціацію в 2009 році. На жаль, у 2011 році він помер. Відбулися збори, на яких головою Асоціації обрали мене. До речі, тоді пан Павло Побережний (зараз депутат Стебницької міської ради, Депутатська група «Майбутнє Стебника») багато нам допоміг, щоб організація не припинила свою діяльність, щоб і надалі потреби людей задовольнялись. Так що з 2011 року і до сьогоднішнього дня «Серце допомоги» очолюю я.

Зробити те, що заплановано, вдається нам завдяки зарубіжним донорам і місцевим меценатам. Завдяки зарубіжним донорам ми отримуємо засоби реабілітації, різну допомогу, яку видаємо людям, але на цьому ми не зупиняємося. Ми проводимо різні заходи для інвалідів, влаштовуємо їхнє дозвілля.

Основний акцент ми ставимо на «візочників» і лежачих, тобто тих, хто допомоги потребує найбільше. В нашій асоціації є й інваліди ІІ, ІІІ групи, батьки дітей-інвалідів.

В кінці минулого року до Дня інвалідів ми провели важливий захід спільно з Наталією Петрицин. Вона відкрила в Народному домі арт-галерею – там роблять ручні вироби, різні прикраси, проводять благодійний аукціон і виручені кошти дають для потребуючих.

Спільно з Народним домом було проведено концерт. Арт-галерея (це і Наталія Петрицин, і є там ще пані Леся) провела розпродаж і за виручені кошти закупили памперси, солодощі тощо. Напередодні Нового Року ми відвідали лежачих людей, принесли їм ці подарунки і памперси.

Крім того що я займаюся асоціацією інвалідів, я ще є диякон євангельської церкви «Добра Новина» у Стебнику. Асоціація інвалідів – це не релігійна організація, а громадська, тож ми залучаємо всі конфесії. Окремі інваліди звертаються в свої парафії і отримують різного виду допомогу. Нашій організації багато допомагає та церква, до якої я належу – у проведенні різних заходів, вирішенні транспортних питань, надають продуктові набори.

Допомагають нам і підприємці Стебника…

- Чи у владі є розуміння, що Вашій організації потрібна підтримка?

- Ситий голодного не розуміє. Той, хто ніколи не стикався з проблемами інвалідів, не розуміє потреби людей з особливими потребами. Тому потрібно говорити, кричати, показувати, що в нас є такі люди.

Коли минулого року проходили вибори, то Богдан Митник, член нашої асоціації і член Ради асоціації, взяв у них участь і пройшов у міську раду. Зараз він – діючий депутат, входить до Депутатської групи «Майбутнє Стебника», піднімає важливі для інвалідів питання. Сама його присутність в раді говорить про потреби таких людей.

Чомусь побутує хибна думка, що таких людей мало і немає потреби щось робити. Якби ж були відповідні умови, то всі побачили б, що такі люди є і їх немало. Зробіть пандуси в міську раду, в Народний дім, зробіть безбар`єрний доступ, щоб ці люди могли самотужки заїхати в магазин, щоб могли приходити на різні заходи, наприклад на День міста. І тоді Ви побачите, що ці люди є і їх є багато. Але зараз вони, на жаль, змушені залишатися вдома…

- На V сесії Стебницької міської ради вирішувалося питання надання асоціації інвалідів приміщення на Трускавецькій, 2. Як воно використовуватиметься?

- Приміщення, в якому ми знаходимося, було надано ще моєму попереднику Роману Кіндратишину, тут наша юридична адреса, тут ми приймаємо людей, членів асоціації, які сплачують членські внески. Тут вони можуть поспілкуватися, отримати інформацію, попити каву, чай. Це наш офіс. Ми зверталися в одну аптеку, то вони нам подарували тискомір, так що людина може прийти сюди, поміряти тиск.

В нас є масажна кушетка і ми хочемо, щоб у відповідний час інваліди могли прийти і отримати безкоштовний масаж. З масажистом проблем нема, бо є один інвалід у Дрогобичі, який погодився до нас приїжджати і надавати послуги масажу. Але в нас холодно, взимку гріємося буржуйкою, бо опалювати приміщення за допомогою електрики надзвичайно дорого.

Також це приміщення ми використовуємо для проведення зборів, різного роду зустрічей. Для прикладу, тут члени нашої асоціації могли зустрітися з кандидатами в депутати Верховної ради, задати їм запитання, розповісти про наболіле.

Я хочу, щоб спектр послуг, які ми надаватимемо, розширився, але для цього потрібно зробити відповідні умови, зокрема заїзд, пандус. Ну і щоб було зручно та комфортно, а не холодно, як зараз.

Для чого нам потрібне друге приміщення? У нас є банк речей, коли люди зносять речі, які потребуючі можуть брати собі, також приходить гуманітарна допомога, отримуємо памперси, інвалідні візки, ходунки. Тож треба, щоб все це було в одному місці, щоб люди могли прийти, подивитися, вибрати собі, що їм треба.

Хочемо облаштувати тут центр, де люди могли б отримати різні побутові послуги, зокрема послуги перукаря. Хтось отримав би цю послугу тут, а ті, що не можуть сюди прибути, отримали б цю послугу у себе вдома. Звісно, це мали б робити соціальні служби, але можливо вони не встигають, адже людей з особливими потребами багато, обсяг роботи великий…

- Під час сесії Ви виступили і підняли тему пандусів, яких у Стебнику не вистачає. Чи це дійсно така нагальна проблема?

- Коли я говорив про пандуси, то мені відповіли, зокрема і будівельники, що два швелери прикрутити і все, проблема вирішена. Це мене дуже вразило. Або треба робити за стандартами, або не робити взагалі, бо ці швелери аж ніяк не допомагають, а часто навпаки заважають.

В мене є спеціальна література, зокрема книжка «Архітектура будівництва для людей з особливими потребами», то там детально описано, як все має бути, про розмітку для незрячих людей, парковку і так далі. Коли це робиться для інвалідів, то це полегшує життя і людям похилого віку, вагітним жінкам, мамам з дітьми на візках. Так що це потрібно не лише одним інвалідам, мова йде про вільний доступ для багатьох категорій людей.

Я не раз говорив в міській раді, що гілки дерев мають бути обрізані на 2,15 м, адже навіть здорова людина може покалічитися, не те що інвалід. А мені відповіли (це ще в попередньому скликанні): «Скажіть людям, які мають ці дерева, хай їх обріжуть». Отака була відповідь…

- Знаю що окрім захисту прав та інтересів інвалідів Ви займаєтеся організацією допомоги воїнам АТО та біженцям. Розкажіть, будь ласка, детальніше, про цей вид діяльності.

- Коли приходила гуманітарна допомога, то ми допомагали і біженцям – матраци, постіль, одяг, продукти. Минулого року у Стебнику було зареєстровано 5 таких сімей, які змушені були залишити рідну домівку і втікати від війни. Особливо запам’яталася мені одна сім`я з прифронтової зони, а власне з Ясинуватої, бо в них шестеро дітей, як і в мене. То я допоміг їм знайти тут будинок, де вони поселилися й живуть на даний момент. Також допоміг їм з меблями, щоб вони могли на перших порах облаштуватися в нашому місті…

Щодо солдатів, то на Різдвяні свята і на старий Новий рік ми проводили акцію у місті – два дні бус збирав кошти, ми ходили по підприємцях з групою молоді з нашої церкви, колядували, благословляли людей і Бог відкривав їхні серця. Зібравши кошти, ми цією ж групою поїхали в зону АТО, в село Миронівське, 8 км від Дебальцевого. Ми закупили хліб, роздавали його людям, співали Різдвяних пісень, передавали людям вітання від нашого міста, вітання Східній Україні від Західної України, щоб ця упередженість, яка може в них бути, щезла з їхнього серця, щоб вони зрозуміли, що ми переживаємо за них, що вони небайдужі нам. Багато людей підходили до нас, дякували, були дуже задоволені. Одні казали, що відпочивали у Трускавці, інші родом звідси, але виїхали ще за Радянського Союзу туди...

Також ми відвідали бійців АТО, наших українських розвідників. Це нульовий блокпост, «сіра зона». Нас супроводжували волонтери з протестантської церкви Слов`янська.

- Минулого року активно обговорювалася тема недопущення будівництва храму Московського патріархату у Стебнику. Як прокоментуєте цю тему як церковний служитель, диякон церкви «Добра Новина»? І як взагалі оцінюєте стан міжконфесійних стосунків у Стебнику?

- Взагалі я за те, щоб державні органи не втручалися у церковні справи. Тому з одного боку воно може й неправильно, що заборонили будувати. Але з іншого боку слід враховувати, яку позицію займає церква Московського патріархату, яку ціль вони переслідують. Тому можливо депутати підійшли до цього питання власне з цієї позиції і заборонили їм тут будувати цей храм. Хоча ми не повинні осуджувати, бо Бог один Суддя…

Щодо стану міжконфесійних стосунків, то на рівні священнослужителів є порозуміння, нормальне спілкування. На рівні парафіян бувають інколи різні випадки, але значно рідше, ніж це було раніше. Люди стають зріліші, розумніші.

- Пане Василю, інколи доводиться чути, що люди в Стебнику пасивні, займаються політикою на кухні, не вболівають за вирішення проблем міста. Ви погоджуєтеся з такими твердженнями?

- Я не політик і моє пояснення може буде не дуже коректним. Але в основному в людей є загальне розчарування у владі. Можливо, в людей немає віри, що вони можуть вплинути на щось, принести зміни в своє місто. Дивляться новини і опускають руки, а коли приходиться вирішувати якесь своє питання чи питання міста, то вони також опускають руки.

Але деякі питання можна вирішувати дуже просто, я б сказав навіть елементарно. Самоорганізовуватися, прибирати в парках чи робити пікети (сміється). Стукайте – і відчинять вам, як казав Ісус. Шукайте і дасться вам…

- Знаю Вас багато років і кожен раз бачу, що Василь Мороз завжди спокійний, врівноважений, не підвищує голосу, терпляче пояснює, не нервується, виглядає на щасливу людину. Як Вам вдається завжди бути таким світлим, позитивним, і чи можете назвати себе щасливою людиною? І що таке щастя у Вашому розумінні?

- Дякую за комплімент (сміється). Я стараюся таким бути. Звісно, що в мене є недоліки, адже всі ми – люди. Як сказав один пастор, ти свої недоліки не сховаєш від Бога і від жінки, які найближче біля тебе і знають про тебе все.

Спілкування з людьми – це дуже важливо, тому як священнослужитель стараюся вислуховувати і в міру своїх знань, розумінь чи дарів допомагати людям.

Ми маємо щовівторка служіння в лікарні, спілкуємося з людьми, говоримо їм про Бога, молимося за них. Стараємося бути практичними християнами, які вірять в Христа і виконують Його заповіді в своєму житті. Ісус Христос, Його слово і віра, яка є на практиці, роблять мене таким, яким я є.

Я вважаю себе щасливим, бо в мене є дружина, діти. Хоча не маю великих статків, але не вважаю себе і бідною людиною. Щастя не в багатстві. Коли ти прийшов додому і там є дружина, діти, і ти маєш з ким порадитися, поспілкуватися, розрадитись, порадіти разом – це дуже важливо.

Сім`я, дім – це місце, де ти отримуєш щастя і можеш дати це щастя іншим людям, поділитися ним…

Спілкувався Володимир Ключак, газета «Воля громади»

Про самогубство, штраф у 6 тисяч гривень та болото біля «Сонечка»

Понеділкова апаратна нарада у Трускавецькій міській раді 25 квітня тривала біля 40 хвилин. Розпочалася вона з інформації міського голови Андрія Кульчинського про скайп-нараду з обласною владою. Окрім теми підсумків місячника озеленення, прибирання та благоустрою на скап-нараді порушили і питання так званого «сепаратизму» в Дрогобичі. Нагадаємо, що міський голова Дрогобича Тарас Кучма з цього приводу збирав спеціальну прес-конференцію і засудив такі непрофесійні дії окремих місцевих «тюльок пера», які завдали Дрогобичу (свідомо чи несвідомо) іміджевої шкоди.

Як поінформував Андрій Кульчинський, на нараді прозвучало, що на сайті «Дрогобицький Майдан» і досі висить ця брехлива інформація, буцімто Львівщина в цілому і Дрогобич зокрема потребують якогось спеціального статусу. Нами було перевірено, чи відповідає це дійсності, і виявлено, що так, дійсно, станом на 25 квітня за посиланням http://maydan.drohobych.net/?p=43729 цю вигідну ворогові фейкову інформацію розміщено на дрогобицькому Інтернет-ресурсі. Горе-«журналістами» з «Дрогобицького Майдану» займеться Служба безпеки України, повідомив очільник Трускавця…

Начальник Трускавецького відділення поліції Богдан Собко поінформував, що правоохоронці працюють у звичайному режимі і жодних надзвичайних подій не сталося. Виключення становить хіба випадок самогубства 55-річного трускавчанина, який мав місце у неділю, 24 квітня.

Заступник начальника Трускавецького відділення ДСНС України у Львівській області Володимир Гординський розповів, що трускавецькі пожежники у п’ятницю, 22 квітня, гасили пожежу у Стебнику на вул. Січових Стрільців. Горіло в квартирі багатоповерхівки. Також Володимир Гординський розповів деталі святкування 17 квітня у Трускавці Дня пожежника, в якому взяли участь мер Трускавця Андрій Кульчинський та генерал Сергій Дмитровський (керівник ГУ ДСНСУ у Львівській області). Міська рада виділила на протипожежне обладнання 200 тисяч гривень і в урочистій обстановці це обладнання було вручене трускавецьким надзвичайникам.

Про те, чим живе трускавецька культура, розповідала заввідділу культури ТМР Тетяна Татомир. Повним ходом йде підготовка до фестивалю циркового мистецтва «Трускавецький фіґляр», всі установи культури готуються до Великодніх свят, проходять майстер-класи з розфарбовування писанок, колектив Народного дому своїми силами помалював фасад будівлі, а у школі мистецтв імені Романа Савицького триває атестація викладачів, яка проходить в три етапи. Завтра, 26 квітня, з нагоди сумного ювілею катастрофи на Чорнобильській АЕС у Народному домі відбудеться захід «Сім слів Спасителя на хресті» за участю артистів обласного музико-драматичного театру імені Юрія Дрогобича (початок о 16.00).

На нараді було продискутовано питання, чи варто відновлювати опалювальний сезон в закладах освіти та лікарні. На запитання, чи не холодно дітям у школах та садочках начальник відділу освіти відповів, що передбачається потепління. Як можна бути таким байдужим? В окремих садочках температура становить +14-15 градусів, а очільник відділу освіти каже, що треба економити газ…

Також на нараді розповіли про стан справ з ремонтом вулиць, наскільки мешканці будинків, які будуть відключені від централізованого опалення, поінформовані про це.

Заступник міського голови Олександр Ткаченко поцікавився, чому досі не вирішено питання із заробленням розкопки біля д/у «Сонечко» на вул. Бориславській. Як виявилося, розкопував водоканал, але на прохання відділу освіти, тому задарма заробляти розкопку водоканал не хоче. А начальник відділу освіти Андрій Юрків про проблему не знав, бо вона тягнеться вже два роки. Керівництво міста дало доручення в найкоротші терміни вирішити це питання, яке, до речі, піднімається і депутатами на сесіях, і небайдужими громадськими активістами. Та й соромно перед батьками і дітьми, що таке болото при вході в дитсадочок. Приходиться виправляти помилки попередників…

Генеральний директор ТзОВ «Трускавецький водоканал» Володимир Возняк повідомив, що виявлено крадія води, який встановив на лічильнику пристрій з магнітом. Злочин виявлено випадково – у гості до власника помешкання приїхала з іншої області його мама, яка не знала, що син краде воду, щоб не платити за неї. Вона і впустила працівників водоканалу до помешкання. Тепер за такі махінації з лічильником власнику помешкання прийдеться сплатити штраф у розмірі 6 тисяч гривень. Як зазначив Володимир Возняк, є підозра, що такі крадіжки води – явище непоодиноке, і з цим боротимуться всіма можливими способами.

Головний архітектор Трускавця Володимир Кушнір розповів, що минулої п’ятниці відбулося обговорення проектної документації по скверику на розі вулиць Франка, Кравченко та Бандери. Учасники містобудівної ради обговорили проектну пропозицію архітектора Ореста Скопа, дано доручення розробити робочий проект. Як виглядатиме сквер після реконструкції можна буде побачити на плані, розміщеному на офіційному веб-сайті ТМР.

Володимир Ключак

Не заважайте Стебницькому водоканалу!

Мало кому із стебничан відомо – нещодавно ТОВ «Стебникводоканал» намагався через суд заборонити на Доброгостівському озері підприємницьку діяльність з розведення риби. Редакція газети отримала ряд документів та проаналізувала їх, щоб довести стан справ до громади.

22 лютого 2016 року львівський суд розпочав розгляд заяви ТОВ «Стебникводоканал». Основною вимогою підприємства було заборонити ТОВ «Ніагара-3» здійснювати рибогосподарську діяльність у питному водосховищі на річці Колодниця в селі Доброгостів Дрогобицького району, а також на прибережній захисній смузі навколо водосховища.

Позивач пояснював, що на водоймах, які є джерелом питної води законодавство забороняє вилов риби, перебування сторонніх осіб, проведення будівельно-монтажних робіт не пов’язаних з водопровідними спорудами. Крім цього, в офіційних документах, які надає суду «Стебникводоканал», вказується, що він «забезпечує водопостачання населення міста Стебника, а також мешканців села Колпець та працівників підприємств». Фігурує навіть точна «кількість абонентів – 423 особи у місті Стебнику та 329 у Колпці».

Дивно. Як «Стебникводоканал» не знає, що село Колпець 28 серпня 1977 року увійшло до складу смт. (тоді) Стебник, а на сьогоднішній день є мікрорайоном міста Стебника і зовсім не є селом за адміністративним устроєм нашої держави. Ми звернулися до багатьох друзів, знайомих, які проживають на різних вулицях Колпця, і всі в один голос заявили, що про стебницький водоканал нічого не чули, що питну воду надає їм КП «Дрогобичводоканал».

Суд тривав недовго. «Стебникводоканал» відмовився від свого позову, оскільки не зміг виконати вимогу суду щодо представлення документів, які підтверджують право власності чи інше право на майно, підстави його виникнення та передачі до статутного фонду ТОВ «Стебникводоканал» (державні акти на землю, право користування земельною ділянкою, водоймою на праві оренди, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витяг з державного реєстру на право власності на майно). І у відповідь на таку заяву ТОВ «Стебникводоканал», Господарський суд Львівської області залишив заяву без розгляду.

Не зовсім зрозуміла ситуація. Де є цей таємничий водоканал, кому і які він надає послуги, що має до Доброгостівського озера і хто за цим всім стоїть?

І найголовніше. Чому дане підприємство не має (бо ж не надало в суд) документальних підтверджень права на майно стебницької громади, яким користується вже майже десяток років? Місто, при тому, від такої «бурхливої» діяльності жодного зиску не отримує…

Тарас Остап`юк, юрист, громадський активіст, газета «Воля громади»

Проблема водопостачання у Бориславі, здається, зрушила з мертвої точки

Минулої середи на розширеній нараді за участю керівників міської ради, правоохоронних органів, представників депутатського корпусу, керівництва КП «Бориславодоканал» та підприємства, що займається заміною проржавілих водогонів міста, йшла мова про реалізацію рішення міської ради щодо оплати робіт, виконаних цим підприємством, викопними трубами водогонів, що їх замінюють сучасними пластиковими.

Розпочав нараду міський голова Ігор Яворський, який зазначив, що в Бориславі питання демонтажу і викрадення труб з недіючих водогонів є резонансним і болючим. Часто-густо траплялися випадки, що мають ознаки кримінального порушення. Тому й ініційовано нинішню нараду, щоб надати максимальної прозорості роботам, що ведуться у місті, згідно з рішенням недавньої сесії про дозвіл КП «Бориславводоканал» на демонтаж водогонів, що не використовуються у господарській діяльності. У рішенні сесії вказано конкретні вулиці, де буде проводитися демонтаж труб, а кошти від реалізації викопних металевих труб водоканал зможе використати для поліпшення свого фінансового становища.

Вичерпну інформацію надав голова ліквідаційної комісії водоканалу Ярослав Лопушанський.

Він ще раз окреслив складну ситуацію із роботою підприємства і розповів про ті кроки, що їх треба зробити, щоб реанімувати водоканал і знову вести нормальну господарську діяльність. Пан Ярослав зазначив, що вже п’ятий рік підприємство перебуває у стані ліквідації. І до сих пір власник майна не може прийняти рішення, чи ми припиняємо стан ліквідації і починаємо кроки для реанімування підприємства, чи ліквідовуємо і визначаємо якийсь інший спосіб забезпечення міста питною водою. На сьогодні це питання не вирішено, але чекати далі не можна. Міська влада, депутатський корпус перейнялися проблемами підприємства і тому власне було прийнято рішення, що його обговорюємо.

Як зазначив пан Лопушанський, підприємство має на балансі триста кілометрів водоводів, із них сімдесят відсотків на сто відсотків є повністю зношеними. Є кілька кілометрів трубоводів, які ще більш-менш працездатні, але вони абсолютно не задовольняють потреби підприємства, щоб можна було нормально надавати людям послуги. Судіть часі: Борислав споживає 2,5 тисяч кубометрів води на добу. А для того, щоб продати тих дві з половиною тисячі кубометрів, щоденно закачуємо в місто 25 (!) тисяч кубів води. Зрозуміло, що з такими величезними затратами жодне підприємство, – чи то приватне, чи державне, – не зможе звести кінці з кінцями. Адже по суті реалізовуємо лише десять відсотків продукції, все решта зникає невідомо-куди, через діряві трубопроводи.

На підприємстві визначили план робіт на нинішній рік, які найбільш проблемні трубопроводи треба поміняти. Розробили графік, прикинули кошторисну документацію. Але оскільки в бюджеті міста коштів немає і немає можливості профінансувати заміну трубопроводів, було прийнято рішення укласти угоду на заміну водопроводів із ТзОВ «Спецтехнологія» і розраховуватися за надані матеріали та роботу викопними трубами, згідно дозволу міської ради. Тобто, підприємство, що міняє старі водоводи на сучасні пластикові, забирає як оплату за виконану роботу старі труби, що вже не підлягають подальшій експлуатації, і таким чином, не витрачаючи реальних коштів ні з бюджету, ані з рахунків водоканалу, є можливість поміняти окремі, найбільш проблемні, ділянки водоводу. Як було сказано, коли співпраця продовжиться, то цьогоріч можна буде в такий спосіб замінити 30-40 кілометрів труби в різних місцях. Звичайно, затрати на заміну старого водоводу на сучасний не завжди компенсуються вартістю зношеного трубопроводу. Щоб компенсувати цю різницю, ділянки водоводу, що не задіяні у технологічному процесі подання води в місто, з дозволу сесії міської ради, вирішено демонтувати.

Ярослав Лопушанський наголосив, що коли вдасться поміняти в такий спосіб 30-40 кілометрів труби, то до кінця року водопостачання міста суттєво поліпшиться.

Свою думку з цього приводу висловили і представники депутатського корпусу – Ігор Тароновецький, Віктор Руднєв, Ярослав Струс; керівники міського відділення поліції та прокуратури, начальник відділення ДПІ, перший заступник міського голови Едуард Бринь.

Всі ці роботи, як і спосіб оплати, мають бути у повній відповідності до чинного законодавства. Контроль буде посилений – і з боку депутатського корпусу, із боку правоохоронних структур, і з боку громадських формувань. Кожен виробничий підрозділ під час робіт з демонтажу труб повинен мати відповідну дозвільну документацію.

Підсумував розмову міський голова, який наголосив, що все це робиться в інтересах міста і його мешканців. А щоб не було різних пересудів, то кожен крок у цій роботі має бути доведений засобами міських ЗМІ до відома громади. Вся інформація повинна бути чіткою, відкритою і доступною для бориславців. Це суттєвий крок для вирішення проблем з водопостачанням міста, але, підкреслив, все має робитися у чіткій відповідності до чинного законодавства.

То ж, можна сказати, що проблема водопостачання міста, здається, зрушила з мертвої точки.

Ігор Юринець, газета «Нафтовик Борислава»

Стебник: старт футбольного чемпіонату

ФК "Стебник" активно готувався до обласного чемпіонату. Спортсмени брали участь в різноманітних турнірах і товариських іграх. Тренер Роман Кирчей сформував оптимальний склад нашої команди, відбираючи нових молодих футболістів. Значний досвід хлопці отримали підчас участі в престижному регіональному турнірі Ернста Юста. У групі стебничан були команди як аналогічні, так і вище нашого рівня. Тому ми побачили, чого нам не вистачає і над чим потрібно працювати.

В товариських іграх наші молоді футболісти набиралися досвіду та ігрової практики. В одному з таких спарингів, ми зустрілись з командою другої ліги України ФК "Барса" з міста Суми, котра мала тренувальний збір в Східниці. Ця гра продемонструвала на ділі, чого ми вартуємо. Сам результат товариських ігор не дуже важливий. Важливішим за рахунок встократ є досвід. Але і в цій грі ми перемогли 2:1.

Були перемоги, були програші, нічийні результати, команда набирала форму, набиралась досвіду, відпрацьовувались тактичні і технічні дії гравців, як в атаці так і в захисті. Тренер Роман Кирчей за час міжсезонної перерви значно підсилив команду, доукомплектував, підготував до обласного чемпіонату.

Хочу подякувати стебницькій громаді. Директорові СШ №7 Миколі Федоровичу Симончуку команда вдячна за надану можливість займатись у зимовий період в шкільному спортивному залі. Та й міська виконавча влада і депутатський корпус обернулись лицем до наших футбольних команд, заклавши в міський бюджет певні кошти на футбол і спорт в цілому. Адже наші дві футбольні команди, "Стебник" і "Забівка", будуть представляти наше місто, відповідно, на обласному та районному рівнях.

Така дворівнева система стебницького футболу дає можливість хлопцям, які не проходять в склад "обласної" команди, грати і набирати форму в районі, а з часом повернутись в головну команду нашого міста. Де є конкуренція, там – прогрес.

Закладених в міський бюджет коштів на весь сезон не вистачить. При кошторисах команд розміром 210 тис. грн. у ФК "Стебник" та 45 тис. грн. у ФК "Забівка", на футбол в міській казні – 60 тис. грн. Як завжди, допомагають стебницькі бізнесмени. Але й тих коштів не є достатньо.

Наша пропозиція полягає в тому, щоб кожен вболівальник долучився до активної підтримки команд, виділивши кожної гри 10 грн. Це є невеликі кошти, але, як каже наша народна мудрість, зі світу по нитці – для бідного сорочка. Це буде окрім моральної, наша фінансова підтримка хлопців, котрі грають для нас з вами. Коли ми разом – зможемо багато зробити.

Цієї неділі в Стебнику стартував футбольний сезон. На центральному стадіоні нашого міста з нагоди відкриття футбольного чемпіонату Львівської області серед команд першої ліги зі словами привітання виступили: Голова СК "Стебник" Йосип Бандура, Міський голова і почесний Президент ФК "Стебник" Петро Старосольський, Президент СК "Стебник" Василь Болюк і отець Володимир Лужецький.

В першому турі ми зустрічались з командою Східниці. Як молодіжний, так і основний склади стебничан – програли. Однак ми віримо в наших хлопців, знаємо їх потенціал. Це тільки початок. Весь чемпіонат ще попереду і перемоги обов'язково прийдуть. Чому так сталось, зараз тренера розберуться і зроблять висновки. А там буде й позитивний результат. Обов'язково буде, бо з такою підтримкою, яку має наша команда від вболівальників, від місцевих органів влади, вона просто зобов'язана краще грати і перемагати.

Далі чекаємо з нетерпінням старту в районному чемпіонаті нашої другої команди – ФК "Забівка". Бажаємо хлопцям вдалих виступів і перемог.

Підготував Йосип Бандура, голова СК "Стебник", газета «Воля громади»

З 1 травня збільшується мінімальна заробітна плата та мінімальний страховий внесок

З 1 травня 2016 року в Україні збільшуються розміри прожиткового мінімуму і мінімальної зарплати з 1378 грн. до 1450 грн.

Ставка для нарахування єдиного соціального внеску з 1 січня 2016 року становить 22% до визначеної бази нарахування. В пункті 5 статті 8 Закону Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» установлено порядок нарахування єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ), якщо база його нарахування не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід. В такому випадку сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, і ставки ЄСВ (22%).

Тому з 1 травня розмір мінімального страхового внеску становитиме 319,00 грн. (1450 грн. х 22%).

На рівні мінімального страхового внеску повинні сплачувати ЄСВ за себе фізособи-підприємці платники єдиного податку та самозайняті особи.

Також зміниться максимальний розмір доходу, на який потрібно нараховувати ЄСВ: з 1 січня 2016 року він становить 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених в місяць нарахування доходу. Тобто з 1 травня він дорівнює 36250 грн. (1450 грн. х 25).

Без змін залишаються наступні пільги, виплати та ставки податків:

- граничний розмір добових, сума податкової соціальної пільги, а також граничний розмір доходу, який дає право на неї;

- сума неоподатковуваного доходу у вигляді подарунків;

- сума нецільової благодійної допомоги;

- ставки єдиного податку для I і II групи;

- ставки податку на нерухоме майно.

Трускавецьке відділення Дрогобицької ОДПІ

Новий звіт для суб’єктів господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю алкоголем та тютюном

Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 № 49 «Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення», який набрав чинності 21.04.2016 встановлено, що суб’єкти господарювання, які отримали передбачені Законом України № 481 ліцензії, подають до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за встановленою  формою. Вперше за звітний період квітень звіти подаються  починаючи з 1 травня до 10 травня.

Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі (Звіт № 1-РА) подають суб’єкти господарювання, які одержали ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, незалежно від форми власності.

Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі (Звіт № 1-РТ) подають суб’єкти господарювання, які одержали ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, незалежно від форми власності.

Звіти № 1-РА та № 1-РТ складаються окремо за кожний місяць. Інформація подається за кодами та видами алкогольних напоїв і тютюнової продукції згідно з додатком до Наказу № 49.

Одиницею виміру, яка застосовується при складанні Звіту № 1-РА, є тисяч декалітрів (тис. дал). Одиниці виміру, які застосовуються при складанні Звіту № 1-РТ - млн штук. Суб’єкт господарювання вказує в даних звітах шість цифр після коми.

Звертаємо увагу, що відповідно до статті 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у разі неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, у розмірі 17 000 гривень.

Трускавецьке відділення Дрогобицької ОДПІ



Обновлен 26 апр 2016. Создан 25 апр 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником