Трускавецький вісник № 107 (1248) від 10 червня 2016 р.

 

Трускавецький вісник № 107 (1248) від 10 червня 2016 р.

10.06.2016



У номері: Трускавецька "клюмба"; В єдності наша сила; Стратегічна помилка стебницької влади; Короткі новини регіону; Оголошення.

Короткі новини

У Трускавці створено зоозахисну організацію «З любов`ю до тварин»

У Трускавці почала діяти зоозахисна організація «З любов`ю до тварин». Громадську організацію під такою назвою зареєструвало Львівське обласне управління юстиції. Голова ГО «З любов`ю до тварин» – трускавчанка Лідія Буга, зоозахисниця з багаторічним стажем. Вона п’ять років воювала з владою «Трускавецького криміналітету», захищаючи тварин від жорстокого винищення, яке здійснювалося часто на очах у дітей та відпочивальників.

Детальнішу інформацію про діяльність зоозахисниці Лідії Буги та новоствореної громадської організації «З любов`ю до тварин» можна знайти на сторінці в мережі Фейсбук https://www.facebook.com/profile.php?id=100012392320654&fref=ts

Як реставрується церква св. Юра в Дрогобичі

В середу, 15 червня, в 11.00 на території церкви св. Юра в м. Дрогобичі відбудеться прес-конференція Інституту міста Дрогобича про реалізацію проекту «Реставрація стінопису пам`ятки архітектури XV-XVI ст. церкви св. Юра у м. Дрогобичі», який здійснюється за підтримки Посольського фонду США зі збереження культурної спадщини. Про це «ТВ» повідомили в Інституті міста Дрогобича. На прес-конференцію запрошуються представники мас-медіа Дрогобича та регіону.

Болехівці ну ніяк не хочуть до Стебника

Як інформує прес-служба Дрогобицької РДА, серед сільських голів Стрийського напрямку визріла ідея створення громади з центром в Почаєвичах. Так, у четвер, 9 червня, голова Дрогобицької райдержадміністрації Володимир Шутко провів робочу зустріч із сільськими головами Стрийського напрямку з питань децентралізації. В розмові взяли участь начальник організаційного відділу райдержадміністрації Любов Кішко, сільські голови Нижніх та Верхніх Гаїв, Болехівців, Почаєвич, Раневич, Михайлевич та Солонська. Йшлося про формування перспективного плану спроможної об'єднаної територіальної громади. Сільські голови заявили, що остаточно не погоджуються на об'єднання з містами. Болехівський сільський голова Ірина Кіс наполягала на ОТГ з центром в Болехівцях. Проте в кінцевому результаті після тривалого обговорення сільські голови домовилися подавати до облдержадміністрації пропозицію щодо утворення Почаєвицької об'єднаної територіальної громади.

Власна інформація

У Трускавці з активістами будуть радитися щодо поводження з безпритульними тваринами

У Трускавецькій міській раді 13 червня відбудеться розширена нарада з обговорення питання щодо поводження з безпритульними тваринами.

- Наступного тижня міська рада ініціює зустріч з громадськістю щодо обговорення питань поводження з безпритульними собаками. Запрошуємо громаду, депутатів, громадських активістів долучатись до наради, – повідомив заступник міського голови Трускавця Олексій Балицький на засіданні сесії Трускавецької міської ради.

- Перед тим, як почати вирішувати проблему безпритульних собак, ми зібрали усіх бажаючих активістів. Відгукнулось не багато, однак ми почали працювати. Ми зупинились на трьох важливих моментах: відлов собак, стерилізація і повернення в середовище. Силами міської ради забезпечили громадську організацію, яка виявила бажання допомагати у цьому місту, приміщенням для стерилізації та тимчасового притулку для тварин. Хочу наголосити, що кошти, які місто виділяє на цей напрямок спрямовуються на комунальне підприємство «Парк Курортний», який платить ветеринару виключно за стерилізацію, – сказав Олексій Балицький.

ЗІК

Бібліоквест «Сліди війни на карті Трускавця»

8 червня в читальній залі центральної бібліотеки м. Трускавця для учнів пришкільного табору «Веселка» (ЗОСШ №1) було організовано бібліоквест (інтелектуальну пошукову гру) на тему «Сліди війни на карті Трускавця». Учасники заходу розділились на 3 команди. Завдання для команд було підготовлено та роздано в конвертах. Вірні відповіді на запитання, «підказки» учні мали змогу знайти в краєзнавчій літературі, яка знаходиться у відкритому доступі. Переможцем стала команда, яка першою впоралася з завданнями квесту. Така ігрова форма роботи сприяє залученню молодого читача до бібліотеки та читання. Учасники заходу отримали заохочувальні призи – солодощі.

Ірина Вахнич, провідний методист Трускавецької ЦБС

Трускавецька «клюмба»

9 червня в Інтернет-виданні «Збруч» появилася стаття політика та громадського діяча Богдана Панкевича «Новітня «клюмба» атакує Львів» (посилання https://zbruc.eu/node/52559). В ній автор дає влучну характеристику того, що відбувається останніми днями у Львові, і хто за цим стоїть.

Із 23 абзаців статті більшу половину можна прикласти до Трускавця. Адже в нашому місті-курорті є теж своя «клюмба». Не знаєте, що таке «клюмба»? Давайте почитаємо разом у Богдана Панкевича (всі цитати з його статті подано курсивом).

«Хто не знає – «клюмба» це спонтанне збіговисько маргіналів, які після перших демократичних виборів 1990 року не знайшли собі конструктивного заняття і продовжили безсенсовні мітинги і безконечні дискусії на центральній клумбі – місці зародження нової української демократії. Синонім деструктивної примітивної спільноти.

Теперішня «клюмба» не видається спонтанним утворенням. Добре організована і керована з поки невідомих центрів впливу вона системно штовхає Львів у прірву хаосу і безвладдя. Якесь ситуативне об’єднання колишніх регіоналів, націоналістів, лобістів інтересів тіньових власників базарів, включно із гіперактивними громадянами, які завжди «Проти!» і «Геть!».

Шановні трускавчани, Вам ці слова нічого не говорять? Не виникають асоціації із трускавецькими маргіналами (прізвища, як кажуть, можна й не називати)? Так-так, тими самими, які роблять мітинги на підтримку скандальної багатоповерхової забудови на Бориславській, які роблять «шумиху» навколо питань базару та водоканалу, оплачують людей у військовій формі,  видають листки «підпільних кіндратів», називають себе «громадськістю», і які насправді є деструктивною та примітивною спільнотою. Але не тільки «група Козира» належить до трускавецької «клюмби». Хто лобіює їх інтереси в міській раді, хто не дає спокійно працювати голові та депутатському корпусові, хто є провокатором і видає «жовту» пресу та живе і діє за принципом «Чим гірше, тим краще»? Хто врешті-решт шкодить іміджу нашого курорту? Прізвища «клюмбистів» можете називати самі, вони добре відомі. Це т.зв. «колишні» і т.зв. «невдахи» плюс парочка осіб, які затесалися у владу або ж працюють «під прикриттям».

У Трускавці, як і у Львові, «клюмба» теж не є спонтанним утворенням. Вона теж добре організована, фінансована, а центр, з якого вона керується – за межами України. Координує її роботу «бєглий дісідєнт із Рассійскай Фєдєрациї», помічниками якого є агенти КГБ та шушара-шістки, готові за шмат гнилої ковбаси рідну матір продати.

Як пише Богдан Панкевич, «…клубок системних проблем … вимагає спокійної, відповідальної консолідації … громади. Здоровий глузд і громадянська свідомість радять відкласти на потім взаємні звинувачення і претензії. …Мордобій та істерики не дозволяють приймати правильних, виважених і швидких рішень…».

А далі – чисто немов би про сесію у Трускавці: «…в залу напхалося повно агресивних людей, які не мають жодного стосунку до роботи сесії та до питань, оголошених в порядку денному. Як у таких умовах можна дискутувати і вирішувати критично важливі проблеми?». Ха-ха, у Трускавці ж їм про це й ідеться – щоб їх вважали гідними учасниками дискусії, щоб з ними почали рахуватися! Маргінали завжди хочуть, щоб з ними рахувалися. І плювати вони хотіли на те, що вибори 2015 року показали, що громада довіри до них немає.

«Демократія – це не охлократія і не плєбсократія. Ці формати – для Росії. Тоді хто із таким напором намагається запровадити ці москальські формати у міськраді, в осередку нашого самоврядування – свідомі націоналісти? Чи може маріонетки, хай не кажу кого.

Певним владним особам вигідно дестабілізувати ситуацію у Львові – щоби не мозолив очей всій «совковій» Україні як успішний приклад заможної самоврядної громади.

Ще інші – мріють заскочити в крісло мера. Щоб «поцарювати» у цій непрозорій системі влади, сконструйованій за принципом «ручного управління», - пише Богдан Панкевич. І додає:

«Власне тут криється джерело проблем.

В авторитарній, непрозорій системі влади у місті.

Принципи демократії та самоврядування вимагають чесної, прозорої, відповідальної влади. Однак авторитет і управлінський хист мера дозволив збудувати цілком підконтрольну йому систему, закриту від впливу з боку громади, зі стійким імунітетом до громадського контролю.

Цьому дуже посприяла тотальна корумпованість міських депутатів, які ще у 2002 році експортували з Верховної Ради систему платного голосування за кожне прибуткове питання. Злі язики кажуть, що бували випадки, коли один сесійний день акумулював для розподілу до мільйона доларів готівкою. З того корита годувалися всі: депутати, правоохоронці, прокурори, судді.

Хто з депутатів, маючи такий «голосувальний» бізнес, буде вимагати від виконавчої влади прозорості й ефективності? Це можуть робити лише люди цілком нової формації, незалежні від влади.

Громада Львова не має відкритого доступу до реєстру обліку майна, де по кожному об’єкту нерухомості позначено власника чи орендаря, вартість і термін оренди. То саме повинно бути по всіх земельних ділянках у межах міста. Міські комунальні підприємства – то взагалі «чорна діра» наших спільних бюджетних коштів. Перевіряти їх може лише управління, підпорядковане мерові. Отже, роби що хочеш і як хочеш. ЛКП «Збиранка», куди входить Грибовицьке сміттєзвалище – власне, одне з таких підприємств.

А ще є проблеми реґламенту роботи Ради, оптимізації управлінських структур, кошторисів і якості проведення ремонтних робіт й інших підрядів.

Але наведення порядку нікому не вигідне – вигідно ловити золоті рибки в каламутній воді корупції. Тому і рвуться до влади нові кандидати у мери.

Львів має свій гонор, і львів’яни є мудрими, відповідальними людьми.

Потрібно усвідомити загрози, які несе новітня «клюмба», керована криміналітетом і зовнішніми ляльководами.

Сталася біда, і потрібно перш за все дати раду сміттєвій загрозі.

І відразу наводити лад в управлінні містом, міняючи систему здійснення влади. Тоді, хто би не став мером Львова, він не буде мати шансів на маніпуляції та зловживання».

Таким є блискуче завершення статті Богдана Панкевича на «Збручі». Як не парадоксально, та в словах критики львівського мера і львівської системи влади є та правда, яку також можна віднести до Трускавця. Бо якщо хтось вважає, що ми хочемо співати оди Андрієві Кульчинському та возвеличувати його команду, то той помиляється. Ні, він зробив ряд помилок, про які ми ще напишемо (і то не раз), а окремі представники його команди виглядають, перепрошуємо за слово, повними бевзями. В нас теж бракує прозорості та ефективності влади, в нас теж система влади закрита від впливу громади.

Але! Це ж не якась нова система, це те, що було у Трускавці! В 2010-2015 роках відсутність чесності, прозорості та відкритості влади була гіпертрофованою, а маніпуляції та зловживання «владних мужів і женщин» стали притчею во язицех. В умовах диктатури Януковича на це не дуже звертали увагу, а потім появилися інші проблеми – зовнішня загроза, підготовка до виборів. Зло залишилося непокараним, його елементи немов би перейшли в спадщину до нової влади. Так мусіло бути, хто би не став тоді, в жовтні 2015, новим мером.

Але прийшов час це змінювати. Змінювати теперішню охлократію і пильно дивитися, щоб вона не перетворилася в плебсократію маргіналів – тих, які на сесіях стоять при дверях, сидять із записничком та сміються у вуса, бігають з камінням, видають підпільні анонімні листки, тримають транспаранти, а потім звітують про пророблену роботу за московські гроші.

Влада буде чесною, коли сильною та відповідальною буде громада. Громада, яка скаже рішуче «Ні!» монополії однієї політичної сили в місті, незважаючи чи це «Фронт змін», чи це «Самопоміч». Громада, яка від інертності перейде до активності і ставитиме заслін як зажерливим ділкам, так і маргіналам «клюмби», які всюди волають, що громада – це вони.

«Потрібно усвідомити загрози, які несе новітня «клюмба», керована криміналітетом і зовнішніми ляльководам». Нехай ця фраза зі статті Богдана Панкевича стане чітким сигналом і для теперішньої влади Трускавця на чолі з мером Андрієм Кульчинським, і для тих представників громади, які реально, а не напоказ переживають за долю та майбутнє міста, в якому вони живуть. Бо мізєрінам, гукам, козирам, радникам, стажерам, їхнім тестям та друзям, а також всім іншим, які тою чи іншою мірою розхитують ситуацію, начхати, що буде завтра. А нам – ні!

Володимир Ключак,

використано матеріали з сайту «Збруч» https://zbruc.eu/node/52559,

фото з офіційного веб-сайту Трускавецької міської ради

В єдності наша сила!

Зустріч міського голови Трускавця Андрія Кульчинського з керівниками оздоровниць міста-курорту та готельєрами, яка пройшла 9 червня, виявилася досить інформативною і плідною. І хоча за півтори години часу говорив в основному сам міський голова, та мовчазна підтримка присутніх свідчила, що нова влада Трускавця йде в правильному напрямку. А говорилося про перспективи Трускавця в розрізі близької адміністративно-територіальної реформи, про першочергові завдання влади щодо розвитку логістики та інфраструктури, про підвищення рівня сервісу, про промоцію, рекламу та недобросовісних шкідників, які псують імідж курорту в різний спосіб. Але про останніх не будемо, вони не вартують, щоб про них навіть згадували.

Розповівши спочатку, які дороги планують відремонтувати у Трускавці в 2016 році та про плановане встановлення світильників на вул. Шевченка, Андрій Кульчинський далі зупинився на залучених коштах. Зрозуміло, що місто потребує для розвитку великих коштів, а надіятися на один лише міський бюджет не можна. Тому й залучаються кошти з обласного та державного бюджету, кошти мікропроектів, грантів, кошти ЄС. Це нелегка справа, копітка та марудна робота з бюрократичною тяганиною, але без неї ніяк. Інакше ми б не дочекалися реконструкції курортного парку, важливих об’єктів як курортної, так і соціальної інфраструктури.

Окремо Андрій Кульчинський зупинився на питанні співпраці з ПрАТ «Трускавецькурорт» щодо спільного проекту реконструкції бюветів та запровадження турнікетів при вході на бювет. Говорячи про першу санітарну зону, мер міста зазначив: «Експериментувати в першій санітарній зоні ми не будемо, адже кожному зрозуміло, наскільки цінними для Трускавця є наші цілющі джерела. Їх треба берегти, тому про жодні МАФи чи щось подібне в цій зоні мова йти не може».

Тема коштів та тема розвитку курорту логічно була продовжена дискусією щодо майбутніх адміністративних меж Трускавця. Андрій Кульчинський є прихильником широкого об`єднання не лише з Модричами та Станелею, але і з долученням до нашої громади сіл Доброгостів, Уличне та Орів (разом з Зимівками). Він доволі докладно аргументував свою позицію і жодних заперечень не почув.

Зазначимо, що справа адмінреформи в державі йде з певним пробуксовуванням, особливо в Галичині. Для прикладу, на Сході України об`єднані громади вже отримали солідні кошти для свого розвитку (1 мільйон гривень для 1 тисячі населення громади). Якщо врахувати, що планована об`єднана Трускавецька територіальна громада налічуватиме понад 40 тисяч населення, то слід зважити, що це додаткових 40 мільйонів для розвитку території. В Доброгостові чи Уличному може бути не лише збільшення виробництва та зменшення безробіття (курорт потребує с/г продукції та робочих рук), але і кращі дороги, нові спортивні поля (футбольний стадіон, поля для ігор в гольф тощо). Важко переоцінити і значення атракції карпатських територій Орова та Зимівок. В єдності наша сила!

Не оминув Андрій Кульчинський болючої теми сепаратизму Модрич та Станелі, які не хочуть приєднуватися до Трускавця. Спротив об`єднанню – радше суб`єктивний фактор, ніж об`єктивний, вважає очільник міста-курорту. Втім, ці території для Трускавця не є настільки цікавими, як думають їхні мешканці. В них є альтернатива – Модричі можуть стати невід`ємною частинкою Борислава, а Станеля – Стебника. Якщо там їм буде краще, то ніхто проти волі станельчан чи модричан не піде. Ми хочемо жити як добрі сусіди і нам нема чого ділити…

Піднімаючи питання відносин з нашими сусідніми курортами Східницею та Моршином, Андрій Богданович сказав чітко: «Ми не хочемо говорити негативу про когось. Ми хочемо говорити добре про Трускавець». Ті провокації чи чутки, які інколи появляються – справа рук не влади цих територій, а деяких бізнесменів. Міський голова наголосив на тому, що на всьому пострадянському просторі Трускавець має найкраще вивчені мінеральні води, доказом чому є величезна кількість наукових публікацій. До речі, жодної негативної інформації у сторону чи Східниці чи якогось іншого курорту на цій зустрічі не прозвучало.

Трускавець – бальнеологічний курорт, але сюди можуть і мають їхати не лише для лікування сечокам`яної, жовчокам`яної та інших хвороб, але і на відпочинок, каже міський голова. Нові ніші, які зайняли клініка професора Козявкіна, дельфінарій, зоопарк «Лімпопо», фестиваль Бруно Шульца, ряд пісенних фестивалів Трускавця, свідчать, що заробляти можна не лише на лікувальних послугах. Згадуючи про лікування, мер також розповів про позитивні зміни, які відбуваються на базі нашої міської лікарні (головний лікар Ігор Стасик).

- Де великі політики – там великі гроші! – прокоментував приїзд до Трускавця на різні заходи відомих політиків України та Польщі мер Трускавця. Він розповів готельєрам та керівникам санаторіїв та відпочинкових і оздоровчих комплексів про плідну співпрацю з польськими партнерами, про плановане покращення дорожньої інфраструктури від українсько-польського кордону, окремо розповівши про роботу над створенням промороликів та розробкою стратегії розвитку міста. Це питання викликало дискусію, переважно щодо ціни такої стратегії. Якщо мер вважає, що розробка такої стратегії обійдеться в 1,5 – 2 мільйони (недешево, але гра вартує свічок), то, для прикладу, депутат Святослав Грабовський та підприємець Сергій Розора кажуть, що хорошу стратегію можна розробити і за 10 тисяч доларів (=250 тисяч гривень). Але всі погодилися, що це питання можна обговорювати докладніше іншим разом.

Говорилося і про негатив. Так, окремі представники готельного бізнесу обурені поведінкою таксистів, котрі «деруть» по 30-40 гривень за 5 хвилин їзди – в Києві, кажуть готельєри, таксі коштує 80 гривень за 30-40 хвилин. Ще один негатив, який озвучив міський голова – відсутність на рецепціях багатьох готелів інформації про події у Трускавці, про атракції міста, а інколи неввічливість персоналу щодо гостей.

Купальні озера на літній сезон, меню в ресторанах польською та англійською мовами, запровадження експрес-діагностики (чікап), відновлення теренкурів, створення нових піших маршрутів, велодоріжок, конференц-сервіс, ремонти концертних залів, залучення ІТ, популяризація легенд Трускавця, вітання гостей рідною для них мовою – про все це говорилося на зустрічі мера з представниками оздоровчого та готельного бізнесу, яка пройшла 9 червня.

Окрім реплік та зауважень з залу знайшлися люди, які захотіли висловити свої пропозиції та зауваження з трибуни. Це підприємці Олег Карпин та Сергій Розора. Перший, згадуючи про адмінреформу, звернув увагу, що особисто для депутатів та мера вона не є вигідна, адже це ж дострокові вибори. Але заради розвитку міста, заради його перспектив та громадян владні мужі готові й на це. Це дійсно гідна похвали позиція!

Ставити за приклад Баден-Баден, Карлові Вари та Віші, запропонував Олег Карпин і попросив звернути увагу на вузлову станцію Стрий, через яку проходять найважливіші шляхи. На диво, Трускавець не має прямого сполучення з цим містом (крім залізничного), тож в цьому напрямку треба попрацювати.

Натомість Сергій Розора зупинився на темі бренду та промоції. Виявляється, логотип Трускавця та бренд-бук, створені за кошти громади, були в неї вкрадені, бо зареєстровані на приватну особу чи приватну фірму. Але це тема окремого дослідження, адже мова йде про «Трускавецький криміналітет», котрий наробив багато лиха та призупинив місто в розвитку.

Сергій Розора на яскравих прикладах Дубаї та Феррарі, Дениса Силантьєва та проекту «Help sport», скандинавської ходьби та школи здоров`я показав, як можна робити рекламу. Реклама – це коли про тебе говорять. Не бійся бути смішним чи дивним, бійся, що про тебе забувають і не пам`ятають. Це хороша порада як для публічної людини, так і для публічного курорту, який має бути на вустах і до якого захочеться повертатися знову.

Якщо 99 речей клієнту сподобалося, а 1 ні, то клієнт може не повернутися більше, каже на завершення зустрічі міський голова. Тому треба вдосконалюватися, працювати над собою, над сервісом, щоб надавати послуги перфектно. І успіх не забариться.

А якщо ще відкинути нездорові амбіції та сприймати інші заклади не як конкурентів, а як партнерів, то можна досягнути фантастичних результатів. На такій мажорній ноті завершилася зустріч в залі Народного дому. Учасники зустрічі виходили на свіже повітря, окрилені та натхненні тим, що влада міста-курорту Трускавець думає не лише про себе та соціально незахищених, але і про тих, хто творить обличчя курорту, тобто про них.

Володимир Ключак

Стратегічна помилка стебницької влади

Якщо немає довіри між владою та громадою – це погано. А якщо немає довіри між владою та бізнесом – це ще гірше. Бо бізнес – найактивніша частинка громади, її «сметанка», котра болюче реагує на будь-яку несправедливість та зловживання влади.

Як вибудовуються стосунки між владою Стебника та підприємницьким середовищем міста, які проблеми виникають у цих стосунках? Це спробуємо проаналізувати у нашій невеличкій аналітичній розвідці. Стаття написана після спілкування з дрібними та середніми підприємцями, які не надто бажають, щоб їхні прізвища «світилися» в пресі. І це теж показник того, що в Стебнику у стосунках між владою та бізнесом не все гаразд. Якщо підприємці бояться переслідувань і не довіряють владі – значить, щось не так з тією владою…

Проблема була закладена в совєтські часи

Чому Стебник бідний? Здавалося б, варіантів відповідей є багато. Насправді ж все почалося із самої структури міста, з того, як воно утворилося. Місто створювалося як сателіт калійного заводу. Такими містами-сателітами на Львівщині крім Стебника є ще Новояворівськ, Новий Розділ, Червоноград. До речі, проблеми в цих міст подібні – і екологічні, і економічні. Хтось в Москві вирішив, що навколо підприємства повинно бути місто. Сказано – зроблено. І тим самим закладено глибинну проблему, яку вирішувати доводиться нащадкам.

Коли розвалювався Радянський Союз, то на цей час абсолютна більшість стебничан залежала від калійного заводу. На заводі працювало біля 5 тисяч осіб. Якщо помножити цю цифру на 4 (середня кількість людей в одній сім`ї), то вийде 20 тисяч, приблизно стільки і становить населення Стебника. Представник майже кожної стебницької сім`ї так чи інакше залежав від функціонування калійного заводу.

Підприємство закрилося – і 5 тисяч людей опинилося на вулиці. Серед усіх міст Дрогобиччини Стебнику не повезло найбільше. В один день весь Стебник втратив роботу і почав її шукати де лиш міг – хто в Трускавці, хто в Дрогобичі, хто дальше (Львів, Київ, Московія, Польща, Чехія, Італія тощо). В результаті Стебник перестав бути живим містом, де вирує життя.

Спальний Стебник та сонна влада

Можна сказати, що від того часу Стебник став депресивним. Але ми скажемо по-іншому – Стебник став спальним. І таким він залишається по сьогоднішній день.

Якщо взяти людське помешкання, то спальня є тим місцем, де найменше проводиться якась діяльність. Ми туди зайшли, переночували і вийшли.

Де в домі зосереджена вся активність? Правильно, це вітальня, робочий кабінет, навіть на кухні і в ванній ми робимо більше якоїсь роботи, ніж в спальні. У спальні ми хоча й проводимо значну кількість часу доби (7-10 годин), але продуктивності там найменше, бо ми просто спимо.

Порівняння з помешканням якнайкраще характеризує основну проблему Стебника та те, чому місто не розвивається.  Прибутки та податки є там, де людина проводить діяльність. А яка діяльність проводиться у Стебнику? Майже ніяка. Туди люди приїздять тільки спати.

За 25 років ніхто зі стебницької влади не поставив питання як зробити зі спальні вітальню, кухню чи робочий кабінет. Ніхто. Починаючи від влади міста початків незалежності України (1990-1991 рр.) і закінчуючи нинішнім міським головою Стебника та його командою.

Та все ж у Стебнику є певне коло людей, які пробували змінити щось, виправити ситуацію зі «спальним Стебником» хоча б для себе. На жаль, цих людей мало. Принаймні явно недостатньо, щоб переламати громадську думку і збудити всю громаду від летаргічного сну.

Сонна людина не працює належним чином і не заробляє на себе. Сонна влада не виведе місто з ями чи кризи. Очевидно, що у Стебнику головним гаслом має бути «Пробудись!»…

У Стебнику до влади за всі ці роки не приходила людина, яка розбирається в бізнесі. Це були або ура-патріоти з різних крайніх правих та правоцентристських партій, або ж звичайнісінькі популісти. Вони були мрійниками, але не в кращому, а в гіршому значенні цього слова.

Якщо б вони були мрійниками в кращому значенні слова, то вони б казали: «Я маю мрію, щоб Стебник став розвиненим містом, де є довіра між владою, громадою та бізнесом. Я маю мрію, щоб Стебник став процвітаючим містом».

Але вони були тими мрійниками, які мріяли лише про воскресіння Стебницького калійного заводу. Уявіть собі, що хтось з годувальників сім`ї помер, а решта членів сім`ї не думає як себе забезпечити, як гідно жити далі (чи як взагалі виживати), а пішла на цвинтар і сидить на могилі. Чого чекають? Чекають, що хрест похитнеться і впаде, що могила заворушиться і звідти вилізе їхній годувальник, який далі буде їх одягати, годувати, давати гроші на різні потреби. Це ж нонсенс. Нормальні люди так себе не поводять, ніхто не сидить на цвинтарі, очікуючи воскресіння трупа. Але так себе поводила і поводить стебницька влада. Сидить і чекає воскресіння заводу.

Є над чим подумати

У Стебнику багато коштів оминають бюджет. На це є різні причини. В результаті страждає громада, є недопоступлення в бюджет, влада обмежена в ресурсах.

Є ті, хто працюють у Стебнику, але податки платять у Трускавці чи Дрогобичі, бо там зареєстровані їхні фірми.

В самому центрі Стебника є земля, а місто нічого від неї немає. Владу (і депутатів в тому числі) не цікавить, щоб ця земля працювала, ніхто не намагається якось вплинути на цей процес. Чому?

Нова влада мала прийти і зробити інвентаризацію. Чи робиться щось? В мерії кажуть, що робиться. Та наразі неможливо знайти в Інтернеті, яка є земля в Стебнику, хто нею володіє, які платяться податки і збори, хто власник якого майна – цього немає.

Перелік прикладів можна продовжувати. Але чи варто? Хто хоче працювати – шукає інструмент, хто не хоче – привід. Часто влада не хоче вудки, а хоче готової рибки – смаженої, копченої, фаршированої, бажано делікатесної червоної, або ж форелі. В крайньому випадку курочки-гриль, яка перед тим несла золоті яйця.

Нижче – про бізнес, підприємництво, яке і є тією курочкою, що несе золоті яйця для громади, а її хочуть «зарізати».

Своя сорочка ближче до тіла

Після місцевих виборів 2015 року перед новою владою Стебника постало два важливі питання, які стосуються бізнесу. Перше – це збільшення податкових надходжень, друге – покращення інвестиційного клімату.

В питанні податкових ініціатив міської влади суттєву роль відіграє те, як влада пробує організувати ці додаткові надходження. Ми детально зупинимося на цьому і розповімо, як влада Стебника захотіла з підприємцями поступити старими, добре перевіреними совєтськими репресивними методами – задіюючи податкову.

Щодо інвестицій, то тут владі важливо зрозуміти, як сформувати привабливий інвестиційний клімат, як залучити інвесторів.

Інвестори – це не лише заїжджі люди з набитими грішми кишенями. Інвестори – це і ті підприємці, які вже працюють у Стебнику, вкладають свої кошти у виробництво, дають робочі місця, сплачують податки. Те, що цих «доморощених» стебницьких інвесторів влада не сприймає належним чином (і не цінить як слід) – дуже неправильна позиція.

Заздрість – це риса характеру чисто українська, закладена в нашій ментальності. Якби завтра в Стебник приїхала людина, яка не вклала в місто ні копійки, то влада б буквально танцювала біля такої людини. Біля приїжджого інвестора в переносному розумінні слова танцювали б гопака, «Лебедине озеро» і готові були б заспівати арію з опери – лише б хтось вклав гроші в Стебник. Натомість явно неадекватним та неприйнятним є ставлення місцевої влади до тих, що вкладають у місто роками, сплатили за весь час діяльності мільйони (!) гривень податків, дають стебничанам роботу. Стебницькі бізнесмени – це ті ж інвестори, але у владі цього визнавати не хочуть. Одна з причин – активна громадська позиція підприємців.

Як розповідає один зі стебницьких підприємців, зовсім по-іншому до «доморощених» інвесторів та «своїх» багатих людей ставляться за кордоном, для прикладу в Німеччині. Німці не заздрять, каже підприємець. У них якщо сусід стає багатшим, то його починають більше поважати, до нього приходять радитися. Ця людина стає не просто популярною та поважаною – вона стає лідером. Можливо тому, що німці прагматичніші і позбавлені совкового мислення. У Німеччині знають, що якщо хтось заробив гроші, то 99%, що він їх не вкрав. Німці прагматичні, вони цінують успішну людину. В нас, на жаль, ситуація інша. Винна, як сказано вище, елементарна заздрість.

Business is business

Стебничани повинні розуміти, що податки – це те, що вони сплачують в загальну спільну касу, керівником якої вони поставили людину, яка має так розподілити ці кошти, щоб життя ставало кращим кожного дня.

Громада має розуміти, що не зібравши достатньо грошей у касу, нема чого надіятися на якесь покращення сьогодні чи завтра. Не можна надіятися, що робитимуться дороги, нормально функціонуватимуть заклади освіти, культури, медицини, соціального захисту. Без грошей цього не буде.

Але є й інший аспект цього питання. Ті, які сплачують гроші в символічну «касу» міста (тобто, сплачують податки та збори і наповнюють міський бюджет), мають бути впевнені, що «розпорядник каси» (тобто, міська влада на чолі з міським головою) не проїдатиме кошти, а спрямовуватиме їх на розвиток. Та чи так є в Стебнику?

Більшість депутатів, у тому числі мер міста, до цих пір живуть совковим мисленням. Це не автор так думає, так висловилося більшість з підприємців, з якими нам довелося поспілкуватися при підготовці цієї статті.

Представники влади думають, що підприємець зобов’язаний їм віддати податки і хай його не обходить, як ці гроші будуть розподілені. Тобто, влада далі живе за принципом «Я начальник, ти дурень». Це чисто совкове мислення.

Оскільки бізнесмени заробляють гроші і то тяжко, то для них важливо, куди ці гроші йдуть, як ті гроші витрачаються.

Один зі стебницьких підприємців наводить такий приклад: норвежець заробляє 100 євро за годину і платить з того 60 євро податку. Але це не означає, що він заробляє лише 40 євро за годину, бо саме стільки отримує на руки чистої готівки. Він знає, що цих 60 євро, які сплачено як податок, він кладе у спільний гаманець і за ці гроші будують дорогу, парк для відпочинку, за ці гроші його місто розвивається. Розвивається місто – розвивається і держава. Тому Норвегія є сильною та стабільною державою.

Якщо бізнесмен бачить, що гроші розподіляються прозоро і податки йдуть на розвиток міста, а не на проїдання чиновників, то він задоволений цим. І якщо буде прозоре використання коштів, якщо чиновники думатимуть не про відпрацювання годин, а про результат їхньої діяльності, то настануть відчутні зміни.

Бізнес є меркантильним по своїй суті. Не треба шукати бізнесменів, які є і патріоти, і альтруїсти. Якщо такі є – це добре. Але бізнесмен в першу чергу думає про власну вигоду, про заробляння коштів.

Бізнес є бізнес. Чим більше підприємець заробить для себе, тим більше сплатить податків для міста. Він має займатися своїм бізнесом, має надавати дуже добрі послуги. І влада не має йому заважати, а сприяти. У тому числі створенням однакових умов для всіх, відсутністю корупції.

Бізнесмени люблять, щоб була справедливість, рівне ставлення до всіх, щоб закони були однакові для всіх. Бо не можуть бути преференції для сусіда чи для представника влади і в той же час штучні труднощі для «неугодного» підприємця. А так часто є, на жаль. Це корупція і це біда всієї України, не лише Стебника.

Стратегічна помилка влади

Одним із шляхів поповнення казни міста є збільшення від надходження акцизного податку. Було пораховано, що в Дрогобичі живе біля 70 тисяч населення і надходження від акцизу становить, скажімо, 9 мільйонів. А в Стебнику на 16 тисяч населення акцизу надходить біля 700 тисяч. То що, в Стебнику не п`ють горілку чи пиво так само, як в Дрогобичі чи інших містах-сусідах? Звісно, що стебницька влада захотіла збільшити акцизні надходження і таку ініціативу можна було б тільки вітати.

Але вся справа в тому як вони це зробили. А зробили совковим методом: замість розмовляти з підприємцями написали «кляузу» в податкову. Податкова, яка має мораторій на перевірки, стала просто щасливою від цієї заяви, адже їй було дано зелене світло на перевірки. Перевіряти Стебник приїхав Львів – тому що це для них «жирний» кусок (перевіряти треба було аж 20 підприємств). Львів`яни не доручили перевірку Дрогобичу, адже кляуза стебницької влади для податкової виявилося «джек-потом». Чи хтось вважає, що львівську податкову цікавить наповнення бюджету Стебника акцизним податком? Гадаємо, таких наївних немає.

Що ж відбулося? Податкова об`їхала підприємства, «потрясла» їх і поїхала назад до Львова. Напевно, поївши, випивши і з повними кишенями. Наскільки від того зросли надходження у бюджет Стебника?

В результаті недолугі дії стебницької влади не дали бажаного ефекту. Збільшення акцизних надходжень не відбулося і навряд чи відбудеться. Натомість частина стебницьких підприємців люто озлобилася на владу, яка не шукала з ними точок дотику, діалогу, а спробувала їх совєтським методом переламати через коліно, інакше кажучи, нагнути. Інша ж частина місцевих підприємців поступила як слимаки – просто сховалася у свою «хатку».

Бізнес – це дуже тонка справа, не можна бізнесменові кричати: «Я є Піночет і я вам всім покажу кузькіну мать!». Влада в Стебнику пішла чомусь саме таким хибним шляхом. На жаль…

Треба визнати помилки та розпочати робити реальні зміни

З бізнесом можна домовлятися, а домовленості можливі тільки тоді, коли є довіра. А де взяти довіру стебницькій владі після «проколу» з податковою перевіркою, після паплюження окремих підприємців та підприємств у пресі?

Довіру треба відновлювати, та щось не видно, щоб владу Стебника це питання хвилювало. Що це – недалекоглядність чи нерозумність?

На нашу думку, Стебницький міський голова у тій ситуації мав би вибачитися перед стебницькими підприємцями за допущені помилки. Звісно, не ставати на коліна, але все-таки визнати помилку, вдарити себе кулаком у груди і сказати: «Каюся! Це було неправильно, більше так не будемо!». Можливо, навіть провести якусь кадрову ротацію, адже хтось же запропонував таке безглузде рішення, яке Петрові Старосольському аж ніяк не додало авторитету в бізнес-середовищі міста.

Наступним кроком мало би бути оприлюднення витрат. Влада має показати громаді та бізнесу, що витрачаючи кошти, життя у Стебнику стає кращим. Кожен чиновник/посадовець має показати, що він зробив за ті гроші, які отримує з «каси» міста. Бо це гроші, які в «касу» кладуть бізнесмени та інші категорії людей, сплачуючи податки та збори.

Більше того, влада Стебника має показати свою потрібність взагалі. Уявімо картину, що раптом в Стебнику не стало влади, пропав чи провалився під землю весь будинок міської ради з усіма функціонерами, чиновниками, апаратом. Чи дуже відчув би це у своєму повсякденному житті пересічний мешканець міста? Питання риторичне, нехай на нього відповість сам читач.

Влада в місті не є для того, щоб вона просто була. Не для статистики. А для того, щоб кожен день місто робити кращим.

Після Революції Гідності люди відчули, що потрібні зміни. На рівні Стебника влада оновилася на 70-75%. Новий мер, нові депутати. Про що це говорить? Про те, що громада вимагає реформ. Старих людей усунуто, нових обрано і дано їм мандат на реформи. Реформи – це зміни в управлінні. Якщо поміняли мера, то мають помінятися керівник теплокомуненерго, керівник лікарні, школи, садочка тощо. Старі люди не будуть робити змін. Якби вони мали їх робити, то вони вже б це зробили. Виникає логічне запитання – а чи варто було міняти голову міста, якщо він не робить змін?

Не все так погано

Нещодавно, а саме в травні ц.р., у Стебнику відбулася спроба налагодити контакт між владою міста та бізнес-середовищем. У сесійній залі зібралися міський голова, секретар ради, перший заступник мера, окремі підприємці. Підприємців, на жаль, було дійсно мало. Про що це свідчить? Напевно, про те, що бізнес не хоче розмовляти з владою після того всього, що вона зробила.

Влада настроєна на конфронтацію, це було очевидно з цієї розмови, яка проходила на високих тонах, розповідають учасники зустрічі. Бізнес показав, що він обурений і не буде терпіти. А мер в свою чергу говорив, що зробить так, як він хоче і що підприємці будуть платити, як він скаже.

Вів засідання Роман Корпан, який пробував зменшити градус пристрастей. В кінці зустрічі цей градус спав і розмова стала конструктивнішою. Мер запропонував при міській раді створити Раду підприємців, з якою він буде консультуватися. На цьому й розійшлися.

Наскільки ефективною буде ця Рада підприємців? По-перше, вона ще не створена. По-друге, вона може бути ефективною, якщо міський голова відмовиться від своїх диктаторських замашок, коли він від мови ультиматумів та імперативів перейде до конструктиву, діалогу, консенсусу. Коли це буде?

Не вселяє надії приклад з однією жінкою-підприємцем, яка хотіла біля кав`ярні облаштувати дитячий майданчик і почула у відповідь слова, які не личить тут наводити. Не додають оптимізму окремі особи з оточення міського голови, які звикли до старої командної системи управління. Це: 1) люди з оточення колишнього мера Дрогобича Олексія Радзієвського, 2) люди, які нещодавно дорвалися до влади і намагаються втримати її в будь-який спосіб, 3) люди, які зеленого поняття не мають що таке управління по-європейськи. Управлінський досвід міського голови Петра Старосольського за час його роботи в управлінні земельних ресурсів району теж важко назвати досвідом європейським, радше навпаки. Вибуховий характер мера та відсутність оточення, яке ладне згладжувати гострі кути теж не вселяють особливого оптимізму щодо покращення стосунків влади та бізнесу у Стебнику.

Головна проблема – влада Стебника не розуміє (чи не хоче розуміти) як працює бізнес. Поставивши благородну ціль збільшення податкових надходжень, залучення інвестицій, створення робочих місць, влада Стебника почала боротьбу з бізнесом.

Бізнес довіряє більше бізнесу, ніж владі. Якщо якийсь бізнесмен захоче відкривати бізнес у Стебнику, то йде спочатку не до мера, а приходить до інших бізнесменів і запитує, як справи у місті, чи адекватна тут влада і як з нею працюється. І від відповіді місцевого бізнесмена часто залежить остаточне рішення приїжджого бізнесмена чи інвестора. Якщо незадоволені фірми, які вже працюють на цій території, то сторонній не прийде, яких би заходів не вживала влада. Бізнес не любить, щоб йому говорили одне, а робили зовсім інше…

Володимир Ключак

Оголошення

Продам будинок (особняк) у Дрогобичі, у приватному секторі, недалеко від центру міста. Будинок площею 64,2 метри квадратні. У будинку в наявності санвузол, сантехніка, проведені каналізація, газ, вода. Опалення пічне.

До будинку примикає літня кухня (добудова), господарські споруди.

До будинку належить сад площею 0,773 гектари, який є приватною власністю, а також подвір’я та земля для обслуговування будинку. Біля будинку є криниця з чистою джерельною водою. Ціна договірна. Документи в повному порядку, заборгованості по оплаті за комунальні послуги немає.

Адреса: м. Дрогобич, вул. Мiчурiна, 15. Тел.: 098-923-01-41.

***

Готельно-курортний комплекс «Карпати» (м. Трускавець) запрошує на роботу кухонних працівників, мийників посуду, прибиральників, шеф-кухаря, зав. продуктовим складом, покоївок, молодшу медичну сестру, столяра, електрика, робітника садово-паркового господарства, охоронців, вихователя. Тел. для довідок (03247) 6-21-22.



Обновлен 13 июн 2016. Создан 10 июн 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником