Трускавецький вісник № 125 (1266) від 25 липня 2016 року

 

Трускавецький вісник № 125 (1266) від 25 липня 2016 року

25.07.2016



У номері: Східницький бліцкріґ не вдався; Інтерв’ю з Андрієм Кульчинським; У Старому Самборі впроваджують стратегію туризму та рекреацій; Війна, брехня і божевілля; Новини з бібліотеки; Інформує податкова.

Короткі новини

У Трускавці презентують книгу про УСС

У середу, 27 липня, в Трускавецькій бібліотеці-філії № 1 (вул. Бориславська, 36) буде презентовано книгу Миколи Лазаровича «Легіон Українських Січових Стрільців: формування, ідея, боротьба». Видання презентує автор, доктор політичних наук, кандидат історичних наук, професор Тернопільського національного економічного університету Микола Лазарович. Початок презентації – о 15.00.

Власна інформація

У Трускавці дорожники за власні кошти повторно ремонтують дорогу

У Трускавці ремонт дороги на вул. Стебницькій проводиться повторно за кошти підрядної організацій.

При плановому обстежені дорожнього полотна вулиць міста управлінням ЖКГ виявлено недоліки асфальтобетонного покриття по вул. Стебницькій. Про це повідомили у Трускавецькій міській раді.

На підставі договору, який укладений між управлінням ЖКГ Трускавецької міської ради та ТзОВ «Магістраль», вулиця Стебницька перебуває на гарантійному обслуговуванні після проведеного капітального ремонту у 2014 р. Це означає, що підрядна організація, відповідно до умов договору, гарантує якість робіт та експлуатацію дорожнього покриття впродовж гарантійного терміну.

Оскільки стан дорожчого покриття не є задовільним, 25 липня 2016 р. ТзОВ «Магістраль» розпочало роботи з ремонту дорожнього полотна по вул. Стебницькій, в районі ринку.

Ремонтні роботи проводиться за кошти підрядної організацій, в рамках гарантійного терміну обслуговування.

ЗІК

Книги з сімейної бібліотеки

Дитяча бібліотека – саме те місце, де зароджуються і горять найбільш яскраві думки і почуття, вона – центр духовної культури, де закладається здоров’я нації.

У бібліотеці вже стало доброю традицією щорічно проводити акцію “Подаруй бібліотеці книгу”. У фонді бібліотеки містяться видання подаровані від організацій, поетів, письменників та окремих користувачів бібліотеки.

До акції долучились мешканці нашого міста, сім’ї Юрія та Андрія Зарицьких. Подарували книги сімейної бібліотеки, які дуже потрібні для наших користувачів. Це:

- Іван Франко. Зібрання творів у п’ятдесяти томах.

- Книги із серії “Бібліотека української літератури”.

- Л.Українка. Твори в чотирьох томах.

- М.Старицький. Богдан Хмельницький. Трилогія.

- Твори Т.Г.Шевченка.

- Дж. Купер. Збірка творів в семи томах.

- П.Куліш. Твори в двох томах.

- Дж. Лондон. Твори у дванадцяти томах та багато цікавої історичної і художньої літератури.

Бібліотекарі Трускавецької міської бібліотеки для дітей та користувачі нашої бібліотеки щиро вдячні нашим меценатам за подаровану літературу.

Найважливіше, чому потрібно вчитися впродовж усього життя кожному з нас, – бути людиною, творити добро, допомагати тим, хто цього потребує.

А ще дуже важливо ЧИТАТИ! Тож запрошуємо всіх у дитячу міську бібліотеку по вулиці Стебницькій,70. У нашій бібліотеці є дуже багато цікавої та науково-пізнавальної літератури.

Зіновія Мазур, завідувач бібліотекою для дітей м. Трускавця

Прикарпатський край – просто рай

У дивовижний світ рослин могли поринути всі, хто завітав 21 липня у бібліотеку-філію №1, що по вул. Бориславська, 36. Тут пройшов цікавий масовий захід, про лікарські рослини. Адже рослини – це зелена аптека для кожної людини. І таку природну аптеку створила у бібліотеці травознавець Курчик Юстина Миколаївна, принісши з собою безліч трав: льонок, сідач коноплевий, звіробій, конюшина, буркун, калган, піжмо, плакун трава, іван-чай, лопух, парило, деревій, та багато інших. Зал бібліотеки наповнився пахощами квітів і трав, що цвітуть і ростуть в нашому Прикарпатському краї.

Змістовна розповідь п. Юстини, про кожну рослинку, про її лікувальні властивості, викликала зацікавленість слухачів до рослинного світу, до лікування рослинами.

Також всі присутні мали змогу насолодитись музикою літа, що звучала в звукозаписі та поезією, яку читали Аня Лучишин, Ірина Болоховецька, Дана Нанівська.

Переможці вікторини «Угадай рослину» отримали приз – пакет карпатського вітамінного чаю. А опісля ще й почаювали запашним м’ятним чаєм.

Світлана Карпин, бібліотекар читального залу Трускавецької бібліотеки-філії № 1

Східницький бліцкріґ не вдався

Спецоперація по нейтралізації (ліквідації/усуненні) селищного голови Східниці Івана Піляка не пройшла. Про це свідчить рішення суду, який відбувся минулого тижня у Львові.

Якби не потужна підтримка східницької громади, то липень 2016 року міг би стати для Східниці фатальним місяцем. Курортне селище залишилося б без свого голови, інфраструктурні проекти так і залишилися б проектами, а залучення європейських грантових коштів опинилося б під загрозою – і все заради чиїхось меркантильних інтересів.

Про те, як все було і в якому блискавичному темпі все відбувалося, розповів сам Східницький селищний голова Іван Піляк – на прес-конференції, яку він провів у понеділок, 25 липня.

- 21 липня у Львові в Галицькому суді відбувся суд по Східницькому селищному голові, - розповідає очільник Східниці Іван Піляк. – 12 липня 2016 року мені була вручена підозра про міру запобіжного заходу по двох справах – по підробленому (як трактує прокуратура) диплому та про перевищення повноважень Східницького селищного голови щодо нанесення збитків державі на суму 160 тис. грн.

Іван Піляк детально розповів журналістам про своє навчання та про ситуацію із начебто підробленим документом. Щодо навчання, то спочатку майбутній селищний голова Східниці навчався в Бориславському медучилищі – до речі, в одній групі із майбутнім Блаженнішим Святославом Шевчуком, теперішнім Главою УГКЦ. В 1993-1998 роках Іван Піляк навчався в Криворізькому технічному університеті, який успішно закінчив. У 2010 році він поступив в Інститут управління при Президентові України в Брюховичах, куди відповідно і подав диплом про закінчення вузу в Кривому Розі. В 2011 році Івана Піляка поінформували, що диплом про здобуття спеціальності в Криворізькому технічному університеті буцімто фальшивий і … цей диплом вилучили.

По сьогоднішній день селищний голова Східниці не може домогтися повернення документу про завершення ним вищого навчального закладу, хоча ще в 2012 році Галицький районний суд у Львові закрив цю справу за відсутністю доказів.

До речі, трудову книжку Івана Піляка теж вилучили – вже кілька років селищний голова також змушений обходитися без неї, бо ніхто очільнику селища-курорту повертати трудову книжку не поспішає.

Очільник Східниці каже, що зацікавлений у тому, аби в епопеї з його дипломом нарешті було поставлено крапку. Адже цю справу «витягають», реанімують та мусують вже не перший рік. Вже навіть телефонували до людини, в якої під час навчання в Кривому Розі Іван Піляк мешкав на квартирі – чи дійсно так воно було. Почувши, що Іван Піляк дійсно там навчався і мешкав, «правоохоронці» цю інформацію притримали.

Ситуація із так званим «перевищенням службових повноважень» ще цікавіша. Стосується вона питання надання земельної ділянки батькові секретаря Східницької селищної ради Журавчака Юрія Дмитровича Журавчаку Дмитрові Томовичу.

- Чим аргументували цю справу органи прокуратури? – розповідає Іван Піляк. – У Східниці розроблений Генеральний план, в якому чітко вказано, що в даній місцевості може знаходитися земельна ділянка для ведення садівництва. Генплан прийнятий і скоригований сесією селищної ради в 2013 році. Після того було розроблено детальне планування даної території, де теж чітко вказано, що в даному місці може знаходитися земельна ділянка для садівництва. Після того була сесія селищної ради, яка дала дозвіл на виготовлення проектної документації для Журавчака Дмитра Томовича. А далі землевпорядна організація виготовила проект відведення, погоджений Держкомземом у Дрогобицькому районі, де не було вказано ніяких обмежень чи сервітутів. Єдиний сервітут, який на даній ділянці був – це високовольтна лінія, яка проходить над цією ділянкою. Згодом земельна комісія на своєму засіданні цей проект розглянула і проект рішення було подано на сесію. Сесія проголосувала і тільки тоді я підписав дане рішення. На узгодженні земельної ділянки з суміжними землекористувачами стоїть мій підпис, адже вся земля, яка знаходиться навколо цієї земельної ділянки, є землею Східницької селищної ради. Прокуратура ж висунула мені обвинувачення в тому, що я буцімто підробив дану документацію. Прокуратура не взяла до уваги той факт, що законом мені прямо заборонено перевіряти ліцензовані організації, які мають право виготовляти таку документацію. Жодного з розробників цієї документації викликано не було, подібно як не було викликано по цьому питанні і Держкомзем. Звинувачення висунули мені і домагалися відсторонення мене від займаної посади Східницького селищного голови.

Іван Піляк конкретно зупиняється на тому, як блискавично розвивалися події. Підозру йому вручили 12 липня, в день храмового свята у Східниці (апостолів Петра і Павла). Це був вівторок, а вже в п’ятницю, 15 липня, було подання прокурора про відсторонення Івана Піляка від посади. У понеділок, 18 липня, адвокат пана Піляка поінформував, що у четвер, 21 липня, вже буде суд. При цьому ніякої повістки селищний голова Східниці чомусь не отримав. На щастя, рішення суду зупинило фатальну лавину поганих новин для очільника Східниці.

- Я хочу подякувати Східницькій селищній громаді, яка зорієнтувалася в цій ситуації і стала на мій захист, - дякує Іван Піляк. – Східницька громада за добу зібрала 480 підписів від підприємців і громадян селища, також був лист від пароха східницької церкви св. апп. Петра і Павла отця Степана Лутчака і від дитячого навчального закладу. Також на мій захист стала Асоціація міст Львівської області. 21 липня в суд окрім мене приїхало ще біля 120 громадян Східниці. Суддею, я вважаю, було винесено правильне рішення, щоб Східницького селищного голову не було відсторонено від посади…

На цьому суді побував і журналіст Олексій Дорофтей, редактор регіонального додатку «Високий Замок плюс Дрогобиччина» до всеукраїнської газети «Високий Замок». Він розповідає, що після оголошення ухвали суду ситуація нагадувала Майдан часів Помаранчевої революції – так східничани раділи, що їхнього голову не усунено із займаної посади. Воно й не дивно – на виборах 2015 року за Івана Піляка проголосувало 82% східничан (для порівняння, на виборах 2010 року за нього проголосувало біля 40% виборців курортного селища). Усунення Івана Піляка із займаної посади означало б для Східниці якщо не колапс, то явну зупинку в розвитку. А цього в селищі не хоче жоден свідомий мешканець – такий висновок напрошується сам собою.

Під час прес-конференції Іван Піляк акцентує увагу журналістів на тому, що нижче згадуваної земельної ділянки, наданої Дмитрові Журавчаку, знаходиться земельна ділянка Рожкован Ганни Михайлівни, де вона має збудований будинок і де круглорічно приймаються відпочивальники. Цей будинок знаходиться у восьми метрах від потічка, про який говорить прокуратура. До речі, заяву на земельну ділянку, надану Дмитрові Журавчаку, писала і Ганна Рожкован, але вже через півроку після того як заяву написав батько секретаря селищної ради.

Іван Піляк розповідає, що Ганна Рожкован є тещею Нагребного Богдана Івановича, який в минулому був виконувачем обов’язків завідувача сектору охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, на посаді полковника. А племінник Богдана Нагребного Нагребний Ігор Ярославович займає посаду прокурора відділу організації позовної роботи та представництва при виконанні судових рішень. Саме цих людей селищний голова схильний вважати «замовниками» бліцкріґу відсторонення його від займаної посади. Хоча, звісно, ворогів та недоброзичливців у Івана Піляка є значно більше, ніж тільки два Нагребні. Чого вартує хоча б відомий Павло Барнацький, який також має свої інтереси у Східниці і який останнім часом активізував свою діяльність. Газета «Антикорупційний вісник» ніколи не омине нагоди «ущипнути» Івана Піляка. А ще в депутатському корпусі завжди знайдеться двоє-троє осіб, готових влаштувати «цирк на дроті»…

Східницька громада за часів Івана Піляка не лише дочекалася амфітеатру, збудованого за європейські грантові кошти. Інфраструктурні зміни тут помітні неозброєним оком. У планах – каналізування та запровадження енергоощадних технологій у вуличному освітленні, причому також за участі європейських грантових коштів. «Вибити» з крісла Івана Піляка, дискредитувати його, відібрати в нього закордонний паспорт – це війна не проти однієї особи, це війна на шкоду Східниці. Кому це вигідно? І що би сталося, якби ініціатори та організатори східницького бліцкріґу таки реалізували свої задуми?

Після винесення 21 липня рішення суду по Івану Піляку прокуратура має 5 днів на подання апеляції. Термін спливає цього тижня. Якщо, для прикладу, Апеляційний суд винесе протилежне рішення від того, яке ухвалене в Галицькому райсуді міста Львова, то Івана Піляка відсторонять від посади на два місяці, поки триватиме слідство. Але навряд чи слідство завершиться за два місяці, тому відсторонення може затягнутися на півроку, як це прописано в чинному законодавстві. А тоді – суд і або пан або пропав. Або повна реабілітація, або вороги Івана Євгеновича нарешті його доконають і позбавлять займаної посади. А на носі – нові вибори і адмінреформа, в результаті якої Східниця могла б стати ще потужнішим курортом в зв’язку з приєднанням до себе сусідніх територій.

Та все ж живемо у час формування громадянського суспільства. У Східниці надіються, що прокурорам вистачить розуму не подавати апеляцію. У разі ж її подання Апеляційний суд навряд чи мав би вагомі підставі касувати рішення Галицького райсуду. Так що можна вважати, що чорна хмара, яка пройшла над головою Івана Піляка, розвіялася. Принаймні зараз.

Замість твердої крапки у цій справі маємо наразі непевні три крапки або радше знак запитання. Іван Піляк усвідомлює, що неприємностей від прокуратури слід чекати в будь-який момент. За останні шість років, відколи він перебуває на посаді селищного голови Східниці, було стільки перевірок, допитів та обшуків, що він вже їм і лік загубив. Але перемагає тільки той, хто бореться і не здається…

Володимир Ключак

Старосамбірська міська рада впроваджує стратегію розвитку туризму і рекреацій

23 липня 2016 року на регіональному туристично-презентаційному семінарі «Старий Самбір – центр туризму, розваг і рекреації Верхньодністровських Бескидів», який організувала Старосамбірська міська рада було озвучено стратегію розвитку туризму міста Старий Самбір.

Захід, організований Старосамбірською міською радою та громадською організацію «Європейська інтеграція України» за участі Старосамбірської районної ради, відділу культури Старосамбірської РДА та управління туризму і курортів Львівської ОДА мав за мету оприлюднення концепції розвитку туризму і рекреаційних можливостей Старого Самбора та довколишнього регіону, про це повідомляє електронна газета «Старосамбірські вісті». Семінар відкрив Старосамбірський міський голова Ігор Трухим, який наголосив, що сьогодні місто має нагоду отримати новий етап свого розвитку: «… ми робимо перший крок в позиціонуванні нашого міста як потужного центру відпочинку, рекреації та розваг в нашому регіоні, регіоні який охоплює одну з наймальовничіших і привабливих частин Східних Карпат – Верхньодністровських Бескидів з його річкою Дністер. Воротами в цей регіон є Старий Самбір – місто яке має багатовічну і різнопланову історію, місто яке не так багато історичних чи культурних пам’яток, зате має великі можливості і потенціал в сфері розвитку туризму, відпочинку і рекреації. Для втілення цього нам потрібно небагато. Найперше – спільне бажання і зусилля. Міської влади і мешканців міста – це найперше! Мені дуже приємно, що ми вже дещо зробили в плані туристичної привабливості нашого міста. Ви самі можете спостерігати за будівництвом якісної і комфортної, сучасної транспортної магістралі Львів – Ужгород, котра проходить через Старий Самбір», – розповів міський голова.

До доповіді на семінарі були запрошені: Роман Теребинець – начальник управління туризму і курортів Львівської облдержадміністрації, Олексій Балицький – депутат Львівської обласної ради, заступник міського голови міста Трускавця, Цегенько Іван – голова громадської організації «Європейська інтеграція України», Кутельмах Зіновій – педагог та історик.

Модератор заходу начальник організаційного відділу міської ради Юрій Леус ознайомив присутніх в залі з Концепцією розвитку туризму і рекреаційних можливостей Старого Самбора: розробкою велосипедного маршруту в урочищі Рубань, організацією відпочинку на Дністрі. Старосамбірчани та гості міста отримали інформацію про село Спас та монастир у Лаврові, щорічний молодіжний пісенний фестиваль; інформаційний портал міста Старий Самбір.

Завершила семінар екскурсія містом для запрошених гостей з виїздом на вітрову електростанцію.

Здобутками семінару стали напрацювання важливих контактів, встановлення чіткої координації в туристично-промоційній роботі між Старосамбірською міською владою, управлінням туризму і курортів Львівської ОДА, Львівською обласною радою та міською владою курорту Трускавець.

Зініційовано та започатковано ряд проектів з розвитку рекреації в Старому Самборі та околицях.

Було прийнято рішення про проведення щорічного презентаційно-спортивного фестивалю, який буде проходити в нашому місті в літній період.

Підписано меморандум з ГО «Європейська інтеграція України» про партнерство та співпрацю в рамках міжнародного туристично-економічного кластеру «Трускавець – Старий Самбір – Сянок (Польща) – Риманув (Польща)», який створюється організацією за підтримки губернатора Львівської ОДА та воєводи Підкарпатського воєводства.

Старосамбірські вісті

Хтось бачить проблему, я – можливість, – мер Трускавця розповів, як створює новий Давос

Інформаційна агенція «Дивись.Info» продовжує серію інтерв’ю із міськими головами населених пунктів Західної України. Сьогоднішня розмова – з очільником амбітного галицького міста-курорту Трускавця Андрієм Кульчинським.

Трускавець для багатьох українців ще із радянських часів став «оздоровчою столицею», відколи тут було створено значний санаторний комплекс. Зрештою, на цей статус мало вплинули економічні потрясіння перших років української незалежності: згодом до міста прийшли серйозні інвестори та представники міжнародних готельних мереж.

Але настав момент, коли у місті замислилися про міжнародну відомість, подальшу розбудову та розвиток інфраструктури. Трускавець поступово почав переростати рівень «української здравниці» у мріях. Але фактично ці плани виявилося складно втілити в життя. Особливо після початку війни на Сході України.

Про те, як місто дає раду викликам сьогоднішнього дня, на які проекти робить ставку, яким бачить себе у майбутньому та у чому хоче перевершити знаменитий курорт Давос, ІА «Дивись.Info» розпитала Андрія Кульчинського, який трохи більше, ніж півроку тому, уперше став міським головою Трускавця.

– Чого не вдалося зробити за перші півроку роботи міським головою Трускавця із того, що Ви планували?

– Намагаюсь охопити всі сфери. На всіх заходах різних рівнів стараюсь бути присутнім особисто. Особливо на міжнародних конференціях та виїзних засіданнях комітетів Верховної Ради. Я презентую місто, переймаю досвід, шукаю співпраці. Так сьогодні ми активно працюємо в напрямку залучення польських туристів, партнерів, інвесторів. Мені приємно, що до цього питання серйозно підійшли власники готелів та санаторіїв. Завдяки організованості і співпраці влади і бізнесу зріс потік польських туристів.

Шкодую, що за браком часу досі не відвідав Молдову та Білорусію, адже найбільше туристів у Трускавець приїжджає саме з цих країн.

Хотілось би інтенсивнішого процесу об’єднання територіальної громади. Зі свого боку я намагаюсь залучити якомога перспективніші, в плані подальшого розвитку, села. Навіть хочемо «залізти» в сусідній, Сколівський, район. Залучення цих територій дасть більше можливостей для розвитку курорту, а відповідно й долучених територій. Сьогодні в Трускавець приїжджають не тільки як на бальнеологічний курорт, сьогодні це й «зелений» туризм, «спа» та їн. Таких туристів треба втримати в місті, запропонувати їм цікаве дозвілля. Розвиток території дозволив би це зробити. На жаль у нас поки не має фонду для фінансування стратегії розвитку територій. Хоча я уже підписав відповідний протокол.

Через програми Європейського Союзу 20-тисячне європейське місто за період входження до об’єднання громад отримує величезні гроші. На інфраструктуру, логістику, розвиток територій. Але, для залучення європейських коштів необхідно мати якісну стратегію розвитку, програми, проекти. Це довготривала титанічна праця. Щоб втілити задумане в життя не можна відволікатись, бо хто якісніше себе презентує, той буде на коні.

Не на все вистачає часу. Це найбільша проблема.

Станом на липень я вже повністю розумію, як ми завершимо 2016 рік. Я вже працюю на 2017-2018 роки. Я розумію, що стратегічним питанням Трускавця є створення парку. Учора я мав зустріч в одному з наших п’ятизіркових готелів і почув таку думку: що місто має готелі п’яти зірок, але саме не дотягує до того рівня. Звісно, ми не можемо стати п’ятизірковим містом за рік. Але наша робота (боротьба з мінімізаторами, з довгобудами) змінює місто на краще, як для відпочивальників, так і для трускавчан. У відпочивальників з’являється бажання приїздити до Трускавця і витрачати тут гроші. Є пряма кореляція із рівнем зарплати працівників усіх готелів і санаторіїв. Ми ніби працюємо з вербальними дрібницями. А за той час розчищаємо гори.

– Ви йшли на вибори із «Стратегією 2020». Вона зокрема передбачає створення додаткових атракцій для туристів: льодова арена, стадіон тощо. На якій стадії виконання цих завдань?

– Під льодову арену ми знайшли вільну земельну ділянку. Зараз проводимо перемовини із кількома потенційними інвесторами. Вважаю, що ми спокійно це можемо отримати найближчим часом. Це важливо для нас.

Льодова арена матиме туристичне призначення. Хокейна команда також може бути, але це дуже дороге задоволення. Я, наприклад, був у Сянку, де зведена така арена. Її не штука побудувати – ЄС надав гроші. Штука її утримати: там величезні суми йдуть на функціонування, на зарплати, на подальше облаштування. Треба ж зробити все капітально.

Також у планах є створення аквапарку. Перемовини із двома потенційними інвесторами вже були. Один із них уже два рази приїздив до Трускавця. Він розуміє, які інвестиції потрібні – це кілька десятків мільйонів доларів. Готовий зараз це зробити. Лишилося технічне питання – за паспортами. Я сподіваюся, що це невдовзі буде. Зрештою, якщо план «А» не спрацьовує, завжди можна шукати план «Б».

Ми також працюємо над стадіоном. У мене були перемовини із багатьма потенційними інвесторами. Вони готові йти на співфінансування. Нам треба тільки створити основу. Цього року ми вкладаємо із бюджету більше, ніж півмільйона гривень на майданчик із штучним покриттям. Півмільйона через обласну програму ми виграли. У нас буде своєрідний дебют. Цього року ми почали утримувати футбольну команду, що вперше за багато років почала грати в обласному чемпіонаті. Ми починаємо виділяти гроші на інші спортивні проекти.

Я вважаю, що через виграні мікропроекти (обласні, ДФРР, залучення інших державних грошей, міський бюджет, який є непоганим) ми здатні провести зміни навіть за один рік. Зараз ми фактично на екваторі року, але насправді фінансовий рік пройдений тільки на третину. Найближчими днями в нас буде коригування бюджету. Сподіваюся, там все пройде добре, адже у бюджетної комісії суттєвих зауважень не було. Це нам дає можливість проводити роботи, які ми запланували за вулицями, за бюджетною сферою.

– Важливими пунктами було те, що Ви робите ставку на медичний туризм і на освіту. Які напрацювання є в цьому напрямку, з огляду на майбутню реформу децентралізації?

– Я не бачу ніяких проблем із децентралізацією за освітою та медициною. Як виходець із бюджетної сфери [Андрій Кульчинський був головним лікарем Трускавецької лікарні – авт.] я чітко розумію, що таке державна медична чи освітня субвенція. Тут іде розрахунок на душу населення. І чим більше людей об’єднані в майбутній громаді, тим більшою буде ця субвенція. Боятися витрат на освіту та медицину немає підстав. Враховуючи стан нашої лікарні, хоч вона є однією із найкращих лікарень в області, можемо говорити, що нам гроші абсолютно не завадять.

У нас є можливість приймати людей з об’єднаної громади. Якщо об’єднання буде, нам абсолютно не загрожуватиме скорочення. Теоретично, нам навіть потрібно буде збільшувати потужність лікарні – буде збільшено обіг. У нас інтенсивно розробляються нові програми лікування та реабілітації. І за рахунок цього суттєво зменшено час перебування хворих у лікарні. Ми робимо роботу ліжка набагато ефективнішою. Навіть на прикладі операцій: раніше потрібні були тижні для виходу, тепер 2-3 дні – і додому. Ми більше можемо проводити різних дій.

– Я розумію, що пункт про медичний туризм має на увазі відпочинок у санаторіях. Але чи передбачено створення у Трускавці умов для проведення щонайбільшої кількості серйозних операцій?

– Я про це мрію. Ми вже створили центр малоінвазивної хірургії та урології. Це є не просто так. Для чого вигадувати велосипед і створювати те, що не притаманне Трускавцю. Тобто, раніше у нас було лікування сечокам’яної і жовчокам’яної хвороби, захворювань, пов’язаних із обміном речовин. Відповідно, нам треба пропонувати ті напрямки класичної медицини, які доповнювали б курортне лікування. Інколи були випадки, коли виникали ускладнення, і ми змушені були возити хворих до Львова чи Києва. Зараз ми всі питання закриваємо у себе: якщо має прояв ускладнення, то ми його ліквідовуємо за декілька годин, і людина повертається до санаторію.

До речі, нещодавно лікарня отримала сертифікат ISO 9001. Без цього сертифіката лікарня не може розраховувати на отримання вищої категорії. У нас в області мало закладів, з таким сертифікатом.

Також у рамках створення умов для медичного туризму ми хочемо, аби людина мала можливість пройти обстеження у Трускавці і вже тут визначити, яке лікування проходити. До того, що ми маємо можливості для проведення операцій та реабілітації. У цьому плані ми унікальні.

Звісно, хороші лікарі є в багатьох містах. Але в нас також хороші спеціалісти. У нас є і з Донецька урологи, які є членами Європейської урологічної асоціації. У штаті лікарні на постійній основі працюють чотири кандидати наук, і за сумісництвом – ще три або чотири кандидати і один доктор наук. Це достатній рівень, аби надавати за тими вузькими напрямками (малоінвазивна хірургія, судинна хірургія та урологія) висококваліфіковану допомогу.

Крім того, ми оновили чимало обладнання у лікарні ще до скачка долара. Зараз дешевше проводити ремонтні роботи, тому ми багато вкладаємо у ремонт. Виділено близько двох мільйонів гривень на утеплення фасадів та інші енергоефективні технології.

– На освіту у стратегії також робиться ставка, але якихось конкретних пунктів і кроків я не побачив. Що передбачено у цьому напрямку?

– Наша мета така: аби трускавецькі діти були здорові, високоосвічені та були патріотами міста. Звісно, мрія всіх батьків, аби їхні діти залишалися у Трускавці. Але це вже стратегічна мета, бо вони будуть залишатися у тому випадку, якщо наші установи платитимуть достатнього рівня зарплати. В області у нас найнижчий рівень формалізованої зарплати. У нас є неформальні платежі по конвертах. Ми із цим боремося, мотивуємо, адже низька формалізована зарплата означає низьку пенсію завтра. Тут є велика проблема. Але я також розумію санаторії та готелі, що вони так намагаються десь зекономити, аби вкласти в амортизацію, покращення умов.

У таких закладах також розуміють, що виховати свого фахівця достатньо дорого. А ще й важче його утримати, адже через кордон Польща, де виплати у рази вищі. Тому й тут змушені дещо переглядати зарплату. В інакшому випадку це б означало повну відсутність кадрів.

В освітній галузі у нас є чимало виграних мікропроектів. Кожен садок виграв, як мінімум, один мікропроект. А це не тільки ремонти, а й обладнання, меблі, нові майданчики. В планах кожному садку купити ноутбук і проектор, аби діти отримували візуалізовану інформацію. Зокрема, і про Трускавець.

У школах ми займаємося інтерактивними дошками, відеообладнанням і планшетами.

Також я диференціював премії для найкращих вчителів. Якщо раніше усі вчителі отримували на професійне свято виплати, то я хочу, аби десять найкращих цього року отримали врази більші суми. Це матеріалізоване стимулювання.

– Ви кажете, що Ваша стратегічна мета – аби молодь залишалася у Трускавці. Але щоби її досягти, потрібна висока заробітна плата і можливість застосувати себе у різних сферах. Тобто, не тільки готельно-ресторанний сервіс, а й інше піприємництво. Чи йде інвестор в інші галузі у Трускавці?

– У нас мономісто: 70%, фактично, працюють у туристичній індустрії. Розвивати хімічну промисловість у Трускавці було б недоречно: для цього є інші площі в інших містах. Ми могли б ІТ-галузь сюди привести, і вона могла б допомогти нам у просуванні туристичного продукту. Тобто, створити потужний ІТ-сектор, дати йому можливість працювати (це може бути циклічний приїзд або й постійна основа), запропонувати багато можливостей для відпочинку.

Але, знову ж таки, все це повинно бути формалізовано: ми не можемо на чужій території щось робити. І я не дуже зацікавлений у тому, аби створювати якісь точки за Трускавцем, адже ми просто втратимо ресурси та людей. Інша справа, коли буде об’єднана територіальна громада: ми разом працюємо і разом збираємо податки. Але вже є розуміння багатьох людей із сіл, що таке об’єднання може багато чого їм дати. І ми працюємо над цим: зелений туризм, сільське господарство.

Насправді, таких, як ми, курортів, на всій Землі тисячі. І коли людина обирає з-поміж них, куди поїхати, то дивиться не на те, чи є тут «Нафтуся», а на те, в якому готелі він буде жити, як доїжджатиме, що є довкола, наскільки там чисто, наскільки безпечно. Якщо ми зараз до дельфінарію створимо льодову арену, аквапарк, гірські велосипеди, клуб дельтапланеристів, квадроцикли, лісові екскурсії, тоді ми зможемо спокушувати свого туриста. І це потягне за собою збільшення кількості готелів і санаторіїв.

– Через зміну влади та війну на Сході України інвестори обережно ставилися до перспективи вкладання у нашу країну. Зараз є тенденція до відновлення інтересу. Яка динаміка у Трускавці?

– Не хочу сильно хвалити: адже тільки щось почну говорити добре, то воно одразу зникає. Незначна тенденція до покращення є. Зараз суттєво збільшилася кількість польських туристів. А готовність вкладати гроші з’являється тільки тоді, коли є попит. Тобто, це позитивний момент.

Інтерес інвесторів також пожвавився. Ми самі стимулюємо цей процес. Наприклад, у нас дуже багато довгобудів чи будівель на реконструкції. Ми прийняли регуляторний акт, який із 1 січня в рази збільшує податки на такі об’єкти. Їм буде невигідно тримати цей дім. Треба закінчувати ці проекти. Або продавати, бо є багато жадібних людей, які дуже високо цінять свою нерухомість. Завдяки цьому у декого вже з’явилося розуміння того, що із цим щось треба робити.

– Ви почали говорити про користь децентралізації для розвитку підприємницького потенціалу. У Трускавці також є проблема зі створенням територіальної громади? Села також не хочуть об’єднуватися із містом?

– Аби було весілля, потрібна згода і нареченого, і нареченої. Зараз ідуть дискусії. Нам не треба якісь величезні території. Нам треба рівно така кількість території, що дозволить Трускавцю повноцінно робити пропозицію за тими проектами, про які я вже говорив. Нам не потрібні всі гори – достатньо лише кілька кілометрів.

Наприклад, неподалік Трускавця лежить село Орів. Якщо в ньому сходиш на перший хребет, то бачиш зовсім різні пейзажі: інакший Трускавець, гори з іншої точки. Там є гірські річки, можна робити й форельники.

Я працюю над цим питанням: був уже на сходах села. Звісно, є різні моменти, об’єктивні та суб’єктивні. Виходить так, що села, що розташовані далі, охочіше погоджуються на об’єднання. Ті ж, що знаходяться біля Трускавця, їм це не дуже цікаво. Тому що ці люди і так працюють у нашому місті. Можливо, у них є страх, що нам від них щось потрібно. Нам цікаві окремі точки, нам не треба все від них. Необхідно просто зробити спільну територію, гармонізувати податки, видатки, логістику. І тоді вони далі спокійно працювали б у Трускавці та отримували б більшу зарплату.

– Ви сказали, що важливу роль грає питання того, наскільки легко до курорту можна доїхати. Конкретно до Трускавця прокладено непогану дорогу, але є одна проблема: калійні шахти поблизу, що загрожують шляху…

– Ця небезпека існує десятками років. Я не хотів би тут сильно згущувати фарби. Хоча треба про це думати. Ми неодноразово обговорювали це з губернатором. Зокрема, домовилися готувати технічну документацію на можливу іншу об’їзну дорогу. На випадок, якщо буде більше просідання. Але зараз ці процеси планово відбуваються. Якщо на рівні держави буде контроль і підтримка, то не виключено, що у Трускавці додасться ще одна атракція – купання у «Мертвому морі».

Хтось бачить проблему, я бачу можливості. Є шахта, а може бути озеро із вмістом солі, майже як у Мертвому морі.

Варіанти створення нової дороги: через Стебник і через Модричі.

– Ви також намагаєтеся створити із Трускавця центр, до якого на різноманітні конференції приїздили б провідні політики, економісти, науковці, медійники, спеціалісти інших галузей. Форум місцевого розвитку це підтвердив. Які наступні великі події матимуть місце у Трускавці?

– Так, я часто говорю, що ми створюємо «свій Давос». Форум місцевого розвитку підтвердив це бажання. Хоча ідейним натхненником цього був голова Обласної ради Олександр Ганущин.

Першим був польсько-український форум, куди приїхали представники наших міст-побратимів із Польщі. Були представники Старосамбірського району і два депутати Верховної Ради. Після того ми організували виїзне засідання комітету із молодіжної політики, спорту та туризму Верховної Ради і такого ж комітету Сейму Польщі.

Колись економічний форум, що зараз проводять на «Арені Львів», проходив у Трускавці. Хоча у Європі такі речі намагаються проводити у малих містах. Ми ж можемо запропонувати і конференц-зали, і ресторан, і готелі в одному місці. І маємо декілька таких пропозицій.

На сьогодні конкретних великих планів нема. Але будемо активно пропонувати себе далі. Чим кращою буде у нас інфраструктура, чим буде більше людей, тим більшою буде мотивація сюди привозити різні конференції.

– У Львові є болючим питання вивозу та переробки сміття. Як цю проблему вирішують у Трускавці?

– Нас обслуговує фірма, що працює у Львові. Вони ще на три роки мають оренду сміттєзвалища у Бориславі. Зараз є підписаний мерами Борислава, Дрогобича, Стебника, Східниці і Трускавця меморандум щодо спільного проекту сміттєпереробного заводу. Ми готові своє сміття віддавати, наше місто завдяки відпочивальникам продукує його достатньо багато. Головне, аби цей завод було розташовано не на кордоні із Трускавцем. Ми не претендуємо на ці робочі місця і ці податки. Мені треба тільки, аби у місті було чисто.

– Ви кажете, що аби до тебе приїхав турист, ти повинен бути чимось унікальний. Чим унікальний Трускавець чи чим він може бути унікальний?

–Трускавець вже є унікальним. Він не може бути хайтековим. Це класичний курорт, і це ніша. Тут нового не треба придумувати, адже будь-який курорт має асоціюватися зі спокоєм, природою, гармонійним поєднанням лікувальних процедур, спа-процедур і активного відпочинку. Це питання парку, це навколишні ліси, класичний стиль центральної частини міста, це санаторії, які дають найрізноманітніші лікувальні послуги, це гарні освітлені вулиці.

Неважливо, як ти цього досягаєш, адже всім не вгодиш. Головне, щоби кожен, хто їде із Трускавця, залишався з позитивною емоцією. Тоді великий шанс, що ці люди знову сюди приїдуть. І це не тільки питання мера. Це питання тих-таки готельєрів чи підприємців.

Михайло Драпак, Дивись.Інфо, фото і відео Микити Печеника

Війна, брехня і божевілля

У серпні 44-го в моєму Урожі двоє людей вчинило самогубство у дуже страшний спосіб: жінка зарізалася бритвою, а чоловік зачинився в хаті й спалив себе. Майже в один день, у різних кінцях села, двоє людей не змогли впоратись з абсурдом війни, хоч та, Друга світова війна нам видається чорно-білою, але повернення Червоної армії після того, як на її початку енкаведисти розстріляли біля каплиці св. Антонія увесь цвіт інтелігенції – 40 чоловік, а посеред села наповнили криницю тілами селян, господарів і активістів Просвіти, означало знову терор і вбивства.

Моя бабця, у якої перебрані енкаведисти вбили сина у 1946 році, мусила жити далі, але її невиплакане горе виливалося до кінця життя у тихе божевілля: вона чи не кожного дня по обіді починала ходити по хаті й тихо плакати за Юзьом, своїм первістком. І в 60 років, і в 80, і в 90. І на грудях носила папірчик, в який було загорнуте його фото.

Якщо ми думаємо, що нам минуться оті всі смерті, втрачені домівки, Іловайськ, Дебальцево, після того, як ми здолаємо ворога, то ми помиляємось. Навпаки – притлумлена свідомість звільниться, туман розвіється і ми побачимо тепер не кольоровий, гібридний образ цієї війни, а образ чорно-білий: українсько-російська війна, де фронтом є вся країна, а не Донбас і Крим. І онуки тих, хто зараз сидить в окопах, не маючи права стріляти у відповідь, і онуки тих, хто розважається після трудового тижня в нічних клубах, переживатимуть цю війну значно глибше. Вона зробить їх іншими. Вони бачитимуть те, чого не бачать зараз: у 2014 році Росія підло напала на Україну, і країни, які мали гарантувати безпеку нашої держави, проігнорували свої зобов’язання, натомість змушували українську владу до компромісів з ворогом. Але український народ не дозволив цього і зупинив ворога, створивши добровольчі батальйони. І це розповідатимуть в шкільних підручниках.

Усе те, що так нас зараз засмучує: мародерство влади, продажність ЗМІ, повзуча русифікація, соціальний егоїзм – це ознаки постколоніального клептократичного суспільства. Західна Європа, окрім Польщі, під час Другої світової війни поводилась ще більш ганебно, і не почуває зараз ні найменших докорів сумління. Вона вже тоді була клептократичною.

Я читала цікавий аналіз поведінки українських студентів під час створення УГА. Одні вирішили продовжити здобувати знання і духовність, інші боялись, ще інші вважали, що то не їхня справа здобувати волю України, але готові були скористатись з цієї волі. Те саме відбувається зараз, тільки в клептократичному суспільстві, де купують дипломи і дають хабарі, частка патріотів серед студентів напевно менша, ніж у 1918 році. Але вона є. Інстинкт виживання присутній як окремій людині, так нації. Він приводить врешті до перемоги, яка з точки зору здорового глузду здається неможливою.

Всі державні інституції в Україні нині колоніально-клептократичні, і нічого дивного у цьому немає. Люди, які працюють в тих структурах гріха, не усвідомлюють цього. Вони лягають спати, вкриваючись брехнею, і встають з брехнею. Якщо ж зруйнувати ці структури в один момент, настане хаос, яким знову скористаються популісти і клептократи. Якщо ж залишити на самоплив, то градус невдоволення у суспільстві тільки зростатиме, і тоді настане також хаос. Від хаосу рятують публічне обговорення подій, незаангажована аналітика, і поступове відвойовування окупованих сердець. Українську Галицьку Армію створили на кошти, які пожертвували свідомі українці. Наші добровольчі батальйони – також. Це ще одне підтвердження того, що війна 2014 року є національно-визвольною. Це абсолютно незрозуміло нашим західним сусідам-лібералам, для яких національне питання в далекому минулому. Але якби на міжнародному рівні про це заявили очільники нашої держави, стало б менше брехні і замовчування. Наразі цим просвітництвом займаються тільки свідомі представники української діаспори і заробітчани. Дива від цієї влади годі чекати. Головне не дозволити їй собою маніпулювати і готувати нову, яка буде служити, а не правити. Тобто в майбутньому повністю замінити клептократичну, колоніальну і безвідповідальну еліту на патріотичну і відповідальну.

А труп ворога пропливе річкою лише тоді, коли ми його уб`ємо в собі, і поза собою.

Галина Пагутяк

Інформує податкова

Про стягнення коштів у системі електронного адміністрування ПДВ

Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженного постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 зі змінами і доповненнями (далі – Порядок № 569), передбачено, що суми ПДВ, зазначені в податковій звітності, перераховуються до бюджету та/або на поточний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, яке відповідає п. 209.18 ст. 209 ПКУ, з електронного рахунка платника податку (п. 19 Порядку № 569).

Пунктом 22 Порядку № 569 визначено, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань:

1) платник податку у строки, встановлені ПКУ для самостійної сплати податкових зобов’язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка;

2) Державна казначейська служба (далі – Казначейство) перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов’язань платника податку, не сплачений до бюджету та/або на поточний рахунок відповідно до п. 209.18 ст. 209 ПКУ, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету та/або на поточний рахунок відповідно до п. 209.18 ст. 209 ПКУ коштів, що перераховуються на електронний рахунок.

Таким чином, для погашення податкового боргу з ПДВ, що виник у зв’язку з недостатністю коштів на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, платник податку повинен поповнити свій електронний рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ. По мірі надходження коштів на електронний рахунок Казначейством такі кошти перераховуються до бюджету та зараховуються в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ.

Якщо податок заплатили на неправильний рахунок

Випадки помилкової сплати узгоджених податкових зобов'язань платником податків на неправильні бюджетні рахунки трапляються часто та з різних причин: чи то переплутали рахунки, чи вказали застарілі, й т.і. Відповідно, виникає ситуація, коли платник вважає, що він розрахувався з бюджетом й спокійно займається подальшими справами, й тут несподівано з’являється проблема у вигляді несвоєчасної сплати податку до бюджету з усіма наступними «приємними» наслідками у вигляді фінансових санкцій.

Слід пам’ятати, що частиною п'ятою ст. 45 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України. Відповідно до п. 2.3 глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Отже, якщо платник податків в банківському платіжному документі на сплату податкового зобов’язання зазначив неправильний код бюджетної класифікації, то кошти не надійдуть до відповідного рахунку, а сума податку не буде вважатися сплаченою. Дуже добре, коли помилку виявили й повторно перерахували податковий платіж на рахунок з правильними реквізитами до завершення граничного терміну сплати податкових зобов’язань. У такому разі штрафних санкцій та пені не буде. А от коли термін сплати податкових зобов’язань вже минув, то згідно статті 126 Податкового кодексу за порушення правил сплати (перерахування) податків платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Крім того, пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Кодексу передбачено, що після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу, або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Що ж робити з грошима, які зараховані на неправильний бюджетний рахунок?

Порядок їх повернення регламентовано статтею 43 Податкового кодексу України. Обов'язковою умовою для здійснення повернення помилково сплачених грошових зобов'язань є подання платником податків до податкової інспекції за місцем податкового обліку заяви у довільній формі, в якій зазначається напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку або ж на погашення грошового зобов'язання чи податкового боргу з інших платежів. У разі відсутності у платника податків рахунку в банку можливе повернення готівковими коштами за чеком. Заява про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань подається протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Чи сплачувати земельний податок членам садівничого товариства, якщо їх земельні ділянки приватизовані?

Якщо земельні ділянки приватизовані громадянами - членами садівничого товариства і кожен громадянин отримав документ, що засвідчує право на земельну ділянку, то такі громадяни, крім тих, кому надані пільги щодо сплати земельного податку згідно зі ст.281 Податкового кодексу України, є платниками земельного податку.

При цьому, нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку.

Садівниче товариство є платником земельного податку за земельні ділянки, включаючи земельні ділянки загального користування, надані такому товариству для ведення садівництва і щодо яких члени товариства не оформили право на свою земельну ділянку.

Дивіденди, виплачені у товарній формі оподатковуються ПДВ за ставкою 20%

Суми дивідендів, виплачені емітентом у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Водночас, якщо виплата дивідендів проводиться у товарній формі (продукцією, товарами), то така операція оподатковується ПДВ на загальних підставах як продаж товарів.

Тобто виплата дивідендів у натуральній формі оподатковується ПДВ у загальному порядку за ставкою 20 %.

При цьому емітент, який виплачує дивіденди у товарній формі, має скласти податкову накладну в електронній формі, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та включити суму ПДВ до податкових зобов'язань звітного періоду.

Зазначений порядок оподаткування дивідендів визначено пп. 196.1.6 ст. 196 Податкового кодексу України.

Щодо відображення в податковому обліку непогашеної дебіторської заборгованості

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено нормами ст. 139 Кодексу.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу). Крім того, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу встановлено у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

У разі списання безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування, який визначений у фінансовій звітності, не підлягає зменшенню на суму списаної заборгованості.

При цьому, на суму витрат від списання понад суму резерву сумнівних боргів дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, встановленим п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підлягає збільшенню фінансовий результат до оподаткування (лист ДФС України від 15.06.2016 р. № 13372/6/99-99-15-02-02-15).

Чи підпадає під санітарно-гігієнічні потреби використання води для миття обладнання, вітрин чи інвентарю?

Відповідно до п. 255.1 ст. 255 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платниками рентної плати за спеціальне використання води є водокористувачі - суб’єкти господарювання незалежно від форми власності юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Пунктом 255.2 ст. 255 ПКУ визначено, що не є платниками рентної плати за спеціальне використання води водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

Для цілей ст. 255 ПКУ під терміном «санітарно-гігієнічні потреби» слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.

Згідно з п. 2 Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна» приміщення - це частина внутрішнього об’єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу. Якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ (п. 5.2 ст. 5 ПКУ).

Тобто під використанням води для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані слід розуміти використання води для підтримання чистоти безпосередньо в будівлях (зокрема, миття підлоги, вікон, стін, підвіконня).

Оскільки торговельне та механічне обладнання, вітрини та інвентар, що знаходяться в приміщеннях, не належать до категорії будівлі чи будівельних елементів, використання води для миття обладнання, вітрин та інвентарю не є використанням води для санітарно-гігієнічних потреб.

Трускавецьке відділення Дрогобицької ОДПІ



Создан 25 июл 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником