Трускавецький вісник № 143 (1284) від 23 серпня 2016 р.

 

Трускавецький вісник № 143 (1284) від 23 серпня 2016 р.

23.08.2016



У номері: Історія переселенців з Криму; День Державного Прапора у Трускавці; Модернізація ОСББ; Землетрус у Стебнику та провал землі в Модричах; Трафунки.

Короткі новини

У Стебнику стався невеличкий землетрус

За інформацією відділу сейсмічності Карпатського регіону Інституту геофізики НАН України (м. Львів), 22 серпня о 16.36 год. було зафіксовано зміни в структурі (деформація) земної кори, що призвело до поштовху магнітудою 2,8 бали. Епіцентр поштовху було зафіксовано на глибині до 4 км на території м. Стебника. Подія, що сталася, не призвела до негативних наслідків. Про це інформує департамент з питань цивільного захисту Львівської облдержадміністрації (джерело).

У Модричах – провал землі

Як інформує прес-служба Дрогобицької РДА, у понеділок, 22 серпня, відбулося виїзне засідання районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій. Його проведенню передувала подія, що мала місце в селі Модричі на початку серпня, зокрема утворення невеликого провалу поблизу житлового будинку. Але після дощів, 18 серпня провалля збільшилося до значних розмірів і цими вихідними досягнуло до чотирьох метрів в діаметрі та восьми метрів в глибину.

Комісія ТЕБ і НС на чолі з головою Дрогобицької райдержадміністрації Володимиром Шутком виїхала на місце та провела обстеження навколишньої території, залучивши представників Стебницького ДГХП «Полімінерал», Дрогобицького управління газового господарства, лісових господарств, правоохоронних органів та інші служби району. Зокрема було встановлено, що даний провал, розміщений близько п’ятдесяти метрів від житлових будинків вже не є першим в цьому районі, так шість років тому на цій же вулиці вже був зафіксований факт руйнування будинку, а більше сотні метрів в напрямку поля близько восьми років тому відбулося просідання ґрунту на значну глибину.

Тому районна комісія ТЕБ і НС вирішила терміново звернутися у відповідні науково-дослідні установи для проведення геофізичних і гідрогеологічних досліджень, вивчення причин провалів в селі Модричі та прийняття обґрунтованих рекомендацій. Також комісія прийняла рішення заборонити лісогосподарським підприємствам перевезення лісу і рух вантажних автомобілів та встановлення відповідних заборонних знаків на цьому відрізку дороги, а Дрогобицькому УЕГГ провести відключення труби середнього тиску, яка проходить поряд.

Як наголошують спеціалісти, без проведення геофізичних і гідрогеологічних досліджень неможливо щось конкретно говорити, які процеси відбуваються на глибині, тому такі обстеження необхідно зробити негайно, в самі стислі терміни.

Власна інформація

У Дрогобичі під час ДТП постраждало двоє неповнолітніх скутеристів

Дорожньо-транспортна пригода сталася 22 серпня о 17.45 на нерегульованому перехресті вулиць Бориславської та Солоний Ставок у місті Дрогобич. 17-річний житель Дрогобицького району, керуючи скутером  без номерних знаків, скоїв зіткнення з автомобілем  «Volkswagen Passat» під керуванням 42-річного жителя міста Стебник.

Внаслідок ДТП водій скутера та його 17-річний пасажир із травмами різного ступеню важкості госпіталізовані в лікарню. Всі обставини події встановлюються, вирішується питання про відкриття кримінального провадження.

Правоохоронці закликають велосипедистів та скутеристів дотримуватися правил дорожнього руху! На дорозі усі рівні. Правил дорожнього руху мають дотримуватись усі, та далеко не усі учасники руху їх знають. Мова йде про велосипедистів та скутеристів. Однак, вони є повноцінними водіями на дорозі. У зв`язку з цим правоохоронці нагадують! Велосипедист і скутерист повинен контролювати завжди перед виїздом стан свого двохколісного транспортного засобу. А для цього постійно перевіряти чи справні у велосипеда чи скутера гальма, кермо і звуковий сигнал. Такий транспорт теж повинен бути обладнаний спереду ліхтарем або фарою білого кольору, які повинні бути включені під час руху постійно, ззаду − світлоповертач або ліхтар червоного кольору, а з кожної бічної сторони — світловідбивачі оранжевого або червоного кольору. У темну пори доби велосипедист або скутерист повинен бути, рухаючись по дорозі, одягнутий в одяг зі світлоповертаючими елементами.

Відділ комунікації поліції Львівської області, за матеріалами Наталії Постойко, Дрогобицький ВП

Під знаменом нескорених (фоторепортаж)

Трускавець. День Державного Прапора. Дощ вщух, настала погожа днина. Радість на душі – свято наближається. Та не для всіх – п`ята колона вкупі з шостою шиплять, придираються, дивляться в лупу, провокують.

Трускавець. 23 серпня 2016. Роверисти з прапорами. Духовий оркестр із блискучим виконанням українських та класичних мелодій. Депутати, трускавчани, гості міста, радість на обличчях. Виступи дітей зі школи мистецтв, співачки Оксани Чіпак, міського голови Андрія Кульчинського, депутата міськради І демократичного скликання Богудара Михальцевича. Запах солодкої вати над площею.

Трускавець. Молитва до Всевишнього та Пресвятої Богородиці. Троє отців – один голос. Проповідь отця Петра Івасівки. Надіялися, раділи, збиралися. Не опускаймо рук – все буде добре. Лопотить знамено. Синьо-жовте. Знамено нескорених.

З Днем Державного Прапора України, Трускавець і трускавчани! За нами правда, за нами перемога. Не звертайте уваги на шипіння ЗМІй. Все буде добре. Ворогам не вдасться зіпсувати свято. НАШЕ СВЯТО!

Володимир Ключак

Від модернізації багатоквартирного будинку до модернізації країни

У середині літа «Кредобанк» запустив новий продукт – фінансування об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Порівнюючи із іншими банківськими установами, там найнижчі відсоткові ставки на ринку – 21% на 10 років та із можливостями взяти кредит як на енергоефективні рішення, так і для вирішення будь-яких завдань з модернізації та ремонту багатоповерхівки. Відзначимо також, що це винятково беззаставне кредитування.

Ми зустрілися з заступником Голови правління «Кредобанку» Дам’яном Раґаном у Львові для того, аби дізнатися, чому саме банк вибрав напрямок фінансування багатоквартирного сектору, який клієнт був ключовим у материнському банку PKO BP (Польща) та чому об’єднання співвласників є рушійною силою для модернізації багатоповерхівок у європейських країнах.

- Скажіть, будь ласка, чому ви починаєте кредитувати ОСББ у час, коли багатьом навіть страшно подумати про позики?

- Дуже слушно зауваження щодо страхів, адже питання оплати комунальних тарифів дуже непокоїть кожного з нас вже зараз, напередодні опалювального сезону, та змушує турбуватися за кошти, які потрібно буде сплачувати щомісяця. Тому власники квартир вже влітку починають замислюватися, що можна зробити, аби платити менше вже зараз. Для цього потрібно модернізуватися, тобто, почати інвестувати в свій будинок та платити значно менше вже цього опалювального сезону. Комфорт буде додатковим бонусом до економії.

- Але чому саме ОСББ? Чому цей клієнт став важливим для «Кредобанку»?

- Хочу сказати, що наш банк PKO BP, власник ПАТ «КРЕДОБАНК», вже понад півсотні років (починаючи з 1945 року) фінансував житлові кооперативи в Польщі. А фінансування багатоквартирних будівель для модернізації застарілого майна було розпочато ще в 90-ті роки. Наразі PKO BP фінансує понад 30% спільнот мешканьових в Польщі. Вони є аналогом українських ОСББ.

Важливо розуміти той факт, що на початок фінансування спільнот мешканьових на початку 90-х років ВВП Польщі дорівнював сьогоднішньому українському ВВП. Більше того, відсоткові ставки були зазвичай набагато вищі, ніж зараз у Польщі. Тільки з 2000-х років відсоткові ставки було знижено, а рівень заможності суттєво підвищився. За ці 20 років на модернізацію будинків банк PKO BP видав у Польщі кредитів на понад 2 млрд. доларів.

І цей тренд може бути в Україні. Адже ми бачимо, що в загальному обсязі житлового фонду понад 88% будинків мають нагальну потребу в модернізації. Це величезний попит на фінансування. Також за останні два роки кількість ОСББ в країні стрімко зростає. Наразі існує понад 20 тис. ОСББ. Це близько 20% всіх багатоквартирних житлових будинків.

Ми також бачимо, що нове законодавство стимулює власників квартир об’єднуватися в ОСББ. А це для нас нові клієнти, які мають нагальні потреби у фінансуванні.

За результатами дослідження Міжнародної фінансовою корпорації (IFC, Група Світового банку), модернізація житлового фонду України потребує понад 500 млрд. гривень у вигляді інвестицій. Беручи до уваги всі ці обставини, можна сказати, що ринок для фінансування багатоквартирних будинків є дуже ємним.

Тобто, саме фінансування об’єднань співвласників є початком великої справи, адже цей процес з модернізації власної будівлі разом із сусідом дасть великий поштовх до нових ланцюгових реакцій з модернізації будинку, міста, потім всієї країни. Це нові робочі місця і розвиток будівельної індустрії. Ми вважаємо цей напрямок нашою соціальною складовою та зробимо все для успіху даного продукту. Ми також будемо допомагати створювати нові ОСББ. Для цього наші фінансові консультанти вже надають інформацію для створення ОСББ у Львові, в Луцьку, в Тернополі та у Вінниці. Потім будемо розширювати мережу консультацій та фінансування ОСББ на всю країну.

- В Україні вже існує державна програма фінансування енергомодернізації багатоквартирних будинків. Вона відома як програма теплих кредитів. Як ви її оцінюєте і чи плануєте приєднатися до неї?

 - Ми дуже позитивно оцінюємо цю програму та плануємо приєднатися до неї найближчим часом. Вважаємо, що кількість банків-учасників у державній програмі має бути збільшена. Кращий сервіс для споживачів та конкуренція – це основа ринкової економіки. У Держенергоефективності також планують додати банки, контрольний пакет яких належить міжнародним фінансовим та банківським установам, що мають міжнародний рейтинг інвестиційного класу від міжнародно визнаних рейтингових агенцій.

Наразі ми співпрацюємо з місцевою програмою співфінансування у Львові, Луцьку та Вінниці. Найближчим часом плануємо вийти на Київ та інші міста України. Для прикладу, Львівська міська рада компенсує ОСББ, котрі отримали кредит, частку кредитної заборгованості в розмірі 30%, але не більше, ніж 400 тис. гривень в рамках програми «Теплий дім», яка діє протягом 2015-2020 років. А Луцька міська рада відшкодовує відсотки по кредиту в повному обсязі в рамках програми відшкодування відсоткових ставок за залученими кредитами, яка діє протягом 2013-2017 років.

- Яким чином ви плануєте конкурувати з державними банками?

 - Стосовно конкуренції: ми тільки за неї. Ринок величезний і ми вважаємо, що місця на ньому вистачить всім.

Що стосується ОСББ як клієнта для банку – це не дуже ласий шматок пирога, але об’єднання співвласників є одними із найстабільніших клієнтів із нульовим рівнем дефолту. Це повністю відповідає нашим позиціям на ринку серед фінансових установ. Ми виступаємо за стабільне довгострокове партнерство, а не за швидкий прибуток.

Саме тому фінансування ОСББ повністю відповідає нашій довгостроковій стратегії розвитку банку в Україні. Більш того, ми не тільки фінансуємо ОСББ, але й надаємо консультації для тих, хто хоче створити об’єднання. Адже довгостроково зацікавлені розвивати відносини з клієнтом.

- Модернізація разом із сусідами – це вже новий рівень довіри для співвласників. А що стосується вашого особистого досвіду – чи створювали ви в своєму будинку спільноту мешканців?

- Я навіть був заступником голови нашого житлового кооперативу на 12 сімей. Скажу правду, спочатку було скрутно. Ми прийняли рішення замінити вхідні ворота та майже півроку намагалися переконати один одного, який саме виробник є найкращим та яка ціна може бути найліпшою. Але, спробувавши зробити разом один маленький спільний проект, потім нам було набагато легше ухвалювати рішення щодо значно більших проектів. Почали розмовляти один із одним, наводити приклади, тобто, це стало початком налагоджування комунікації.

Також у будинку моїх колег одного разу було ухвалене рішення щодо утеплення фасаду та взяття кредиту на цей захід. Більшість була «за», але виявився один власник, який категорично виступив проти цього. Голова спільноти зробила мудро – сказала йому, що саме його квартиру утеплювати не будуть, тому він може спокійно жити далі. Вже наступного вечора цей власник погодився на модернізацію будинку і заплатив свою частку.

Маю дуже яскравий приклад моєї бабусі. Вона пожалілася, що хтось намагається забрати гроші в житловому кооперативу для того, аби зробити щось незрозуміле. Я попросив її дати шанс голові кооперативу зробити модернізацію. Потім її сумніви були розвіяні, коли оплата за тепло та електрику стала значно меншою. Не кажучи вже про те, що вартість квартири значно збільшилась після того, як будинок було відремонтовано. Тобто, за власним прикладом скажу: так, починати довіряти сусідам - це складно, але це єдиний шлях до кращого життя.

Довідка про теплі кредити

Українці мають можливість утеплити будинки до зими, замінити старі газові котли на ефективніші, встановити лічильники на воду чи опалення за кошти держави – завдяки урядовій програмі з енергоефективності, яка в народі отримала назву «теплі кредити». Це безповоротна грошова державна допомога населенню України, яка надається через державні банки – «Ощадбанк», «Укргазбанк», «Укрексімбанк» у розмірі 40% – для ОСББ та ЖБК як юридичних осіб для проведення термомодернізації будинків.

Малозабезпеченим родинам – субсидіантам держава зараз компенсує до 70% коштів на енергоефективні заходи. Більше того, якщо субсидіанти є в складі ОСББ, то таке ОСББ отримає більшу частку відшкодування у середньозваженому розмірі - між 40% і 70% залежно від кількості субсидіантів у багатоповерхівці. Громадяни мають можливість отримати часткову компенсацію на енергоефективні заходи не тільки з державного бюджету, а й додатково (15-20%) з обласних та міських програм.

Додаткова інформація

Дам'ян Раґан 1968 року народження, в 1993 році закінчив Головну комерційну школу у Варшаві за спеціальністю «банківська справа», а в 1999 році – Школу банківської справи університету Колорадо (США). У 2008 році отримав диплом магістра ділового адміністрування (Executive MBA) Варшавської Політехніки та Лондонської школи економіки.

Свою кар’єру в банківській сфері Дам'ян Раґан розпочав у 1997 році з позиції директора філії банку Pekao S.A. у м. Ланьцут (Польща). 8 серпня 2014 року Спостережна Рада банку призначила Дам'яна Раґана на посаду заступника Голови правління ПАТ «КРЕДОБАНК».

З 2015 року Дам'ян Раґан на громадських засадах перебуває на посаді заступника Голови Ради Міжнародного товариства польських підприємців в Україні.

Артем Садовий, Національний прес-клуб «Українська перспектива»

Своєю діяльністю в Дрогобичі ми пробудили місцеву громаду

/Історія переселенців з Криму/

У Львівській області у місті Дрогобич проживає 22 родини кримських татар. І це не просто суха статистика – кожен з них має свою історію. Всі вони приїхали в це місто в різний час. Всі вони по-різному адаптувалися і у кожного з них своя доля. Їхня історія - це приклад того, як в одному середовищі можуть повноцінно жити, розвиватись і доповнювати один одного два народи, об'єднані спільними цінностями.

Амет з дружиною, сином і донькою приїхали до Дрогобича, в якому раніше ніколи не були , два роки тому. За цей час вони встигли створити громадську організацію з іншими членами кримськими татарами і провести дуже багато різних культурних подій в місті. Своєю щоденною копіткою роботою вони сприяють культурному і соціальному розвитку міста, яке стало для них новим домом.

***

Ми виїжджали усією родиною, учотирьох, але на кордоні з Криму нашу сім'ю розділили - я з донькою проїхав, а сина не пропускали і дружині довелося залишитися з ним. На кордоні українські військові причепилися до свідоцтва про народження сина, а він народився в Узбекистані, і вони вимагали довести його громадянство України, хоча йому на той момент було всього 15 років і паспорта у нього ще не було. І під дулом автомата їх вивели з поїзда. Я на наступний день подзвонив в МНС України і тільки там питання вирішилося. Нас з донькою направили до Дрогобича, оскільки тут Карітас надавав допомогу і підтримку переселенцям із Криму. А син з дружиною ще перебували там, поки не було вирішено питання з їх виїздом. Коли ми виїжджали, то планували їхати до Львова, сподіваючись на те, що зможемо там влаштуватися. У Львові у нас не було ні родичів, ні друзів, ні знайомих. Але коли ми дивилися з дружиною одне з телевізійних шоу, там була прекрасна програма про Львів і ми подумали, що чому б і не пожити два-три місяці у Львові, а потім все закінчиться і ми повернемося. Виявилося все трохи інакше, але про своє рішення їхати на західну Україну ми не пошкодували.

Сьогодні мені здається, що це взагалі було в іншому житті.

Артур, представник фонду Карітас в Дрогобичі згадує, як це відбувалося:

Першим домом для сім'ї Амета став Карітас. Його керівник у Дрогобичі отець Ігор Козакевич поселив кримських татар і дбав про їх добробут.

«Ми організовували допомогу не стільки фінансову, а більше націлену на те, щоб допомогти їм адаптуватися до нових обставин. Це на перших етапах було дуже важливо – люди мали змогу спокійно зорієнтуватися у новій ситуації. Однак це було скоріше компактне поселення, яке більше сприяє ізоляції, ніж інтеграції. Тому поступово ми їх розселювали, шукали їм доступне, але окреме житло. Сьогодні для місцевої громади вони є сусідами, колегами, друзями, а не чужинцями», - згадує Артур, представник Карітасу у Дрогобичі.

Працівники Карітасу допомогли кримським татарам інтегруватись у громадське життя Дрогобича.

«Ми не хотіли зробити їх подібними до корінних жителів, а лмше створити всередині громади такі умови, щоб кримські татари могли зберегти власну ідентичність, при цьому адаптуючись до реалій цього регіону», - каже Артур.

Наслідком цієї роботи стало те, що сьогодні 22 родини кримських татар є повноцінними членами дрогобицької громади.

Амет пригадує, як переїжджав з Криму на Львівщину. Каже, що не боявся ворожого ставлення - коли у 90-их кримські татари повертались до Криму, то місцеве населення залякали, провівши інформаційну кампанію. Подібне відбувалось і в 2014 році.

«Коли почалася аналогічна інформаційна війна щодо людей із західної України, то нам було просто смішно, а ще було таке відчуття, що просто дістали кремлівські методички тих часів», - каже Амет.

У Криму Амет працював вчителем англійської мови в школі, а ще у вільний час проводив екскурсії в Ханському палаці у Бахчисараї.

«У Дрогобичі роботу знайти було складно в тому плані, що в школах, куди я спочатку звернувся, вже всі місця давно були зайняті своїми викладачами. Але я почав займатися репетиторством, давати приватні уроки і це було джерелом доходу. А потім почав активно займатися громадською діяльністю, організовувати в Дрогобичі виставки, заходи, і інше. Ми створили громадську організацію, яка займається захистом прав кримських татар і при цьому окрему увагу приділяє інтеграції нашої культури в місцеву громаду. Це важливо в тому плані, щоб місцеві жителі перестали нас боятися, щоб у них була можливість з нами і з нашою культурою познайомитися, щоб ми могли краще пізнати і зрозуміти один одного. Ці два роки були настільки насиченими, що пролетіли, наче два місяці», - додає Амет.

Карітас теж активно працював у цьому напрямку.

«Частиною нашої програми була ще й інформаційна акція. Бо звичайно, що люди бояться того, що їм не відомо. Звичайно, коли місцеві жителі в один момент побачили на вулицях свого міста жінок у хіджабах, то вони просто перелякалися. І ми пояснювали, хто такі татари, яка в них релігія, яка культура, чому вони саме такі – для цього спільно з активістами з кримських татар ми організовували культурні заходи, виставки, театральні постановки тощо. Взагалі місцеве населення проявило досить високий рівень розуміння і толерантності, і кримськотатарська громада віддячила тим самим», – розповідають у фонді.

У Дрогобичі кримські татари спершу згуртувались в ініціативну групу, яка потім переросла в громадську організацію. Разом вони беруть участь у різних міжнародних проектах, отримують гранти, проводять такі заходи, які б були однаково корисні і цікаві і самим переселенцям, і місцевим жителям.

Наприклад, одним із таких заходів був фестиваль кримськотатарської культури в Дрогобичі у рамках якого відбулась виставка, декілька семінарів і тренінгів. Також переселенці ініціювали і провели у рамках програми розвитку громад тренінги з київськими фахівцями. У 2015 році кримськотатарська громада брала участь у святкуванні Днів Європи в Дрогобичі.

Діти досить швидко адаптувалися  до нових умов і разом з однолітками займаються корисними справами

«Якщо зараз перелічити те, що відбулось за ці два роки, то просто не вистачить часу, щоб розповісти про все. Можу лише для порівняння сказати, що ці два роки за насиченістю і результативністю дій можна сміливо прирівнювати до тринадцяти років життя в Криму», - каже Амет.

Він розповідає, що діти переселенців легко пережили переїзд і без проблем адаптувалиьс у нове середовище. Атмет також є членом шкільного батьківського комітету.

«Дітям просто чудово. Вони адаптувалися і освоїлися швидше, ніж багато дорослих. До того ж отримали багато нових можливостей. Моєму синові 17 років. Як тільки він переїхав, то відразу пішов тут в український клас. До речі, він і в Криму ходив до українського класу в школі - ми спеціально на цьому наполягли, тому що готували його до вступу до університету у Києві. Тут у нього все було без проблем - він відразу потрапив в хороший колектив і з перших днів брав участь у різних заходах, літературних і соціальних конкурсах, де займав призові місця. А на одному з конкурсів приніс Дрогобичу всеукраїнську перемогу. Потім брав участь у міжнародних проектах і отримав можливість поїхати в Європу. Був кілька разів у Європейському таборі, в Литві», - розповідає Амет.

Донька Амета на момент переїзду пішла в підготовчий клас, де її навчили читати, писати і повністю підготували до школи.

І коли вона потрапила в перший клас з українською мовою навчання, то теж ніяких проблем не було. Вона дитина, їй дуже легко», - додає Амета.

Інші кримчани також охоче розповідають про адаптацію дітей. Діляться своїми історіями.

Рустем, переселенець з Криму:

«Після того, як в Криму все це відбулося, і як там з’явилися «зелені чєловєчкі», ми вирішили виїхати. Питання про те, куди їхати, навіть не було – однозначно західна Україна. І ми всі сіли в потяг і вирушили до Львова. У нас досить велика родина – на той час це було четверо дітей і дружина на восьмому місяці вагітності», - розповідає Рустем.

Спершу сім'я переїхала до Львова, де їм повідомили, що в селі біля Дрогобича є вільний будинок і там можна замешкати всією родиною. Однак вже наступного дня, зважаючи на вагітність дружини, Карітас запропонував сім'ї житло у Дрогобичі - там і зручності кращі, і до лікарні ближче. Перші декілька місяців сім'я Рустема жила у Карітасі, а згодом вже самостійно винайняла собі житло.

Діти з родин переселенців теж беруть активну участь у місцевих заходах

«Дітям, звичайно, спершу було важко, але вони добре адаптувалися до місцевих реалій і зараз їм тут подобається. Звичайно, що всі сумують за Кримом, але наразі ми дуже вдячні місцевій громаді за всю підтримку. Тут велика кількість дітей переселенців. Всі вони зараз вільно спілкуються українською, ходять до шкіл і садочків і чудово товаришують з однолітками», - ділиться враженнями Рустем.

«Ми створюємо їм умови, влаштовуємо викладання в різних гуртках, соціалізуємо їх. Викладаємо їм іслам, бо це для нашого народу дуже важливо – пояснити дітям головні засади нашого віросповідання, навчити їх правильно розуміти ці речі. Наразі плануємо організувати  клас вивчення кримськотатарської мови і для наших дітей, і для всіх охочих. З цим є поки певні складнощі – приміщення, підручники з кримськотатарської мови і таке інше. Але ми це найближчим часом вирішимо. І для нас важливо, що місцева громада нормально це сприймає, дає нам можливість зберегти нашу культуру і традиції, не втратити ідентичності. Ми ж дуже цікавимося їхніми традиціями і способом життя. І це створює певний культурний обмін між громадами, який є корисним для всіх», - каже Рустем.

Амет каже, що тривала розлука із батьківщиною не вплинула на власну ідентичність.

«Я кримський татарин, який є громадянином України. Я поважаю країну, в якій я живу, я поважаю всі її символи і її державність, її прапор, її герб, її мову. Для мене ця країна, як матір, а тому і ставлення відповідне», - каже Амет.

Він пригадує період, коли через сталінські репресії його родині довелось жити спершу в Сибірі, а згодом в Узбекистані.

«Щодо ідентичності, то вона у нашій родині формувалося довгі роки. Мій дід був депортований з Криму Радянським союзом в Сибір, на той момент моєму батькові було 5 років. Але через клімат і жахливі умови він захворів на запалення легенів і коли мій дід повернувся з фронту, то батьки були змушені переїхати кудись в тепліші краї. Було прийнято рішення переїхати в Узбекистан. Тобто всі ці роки сім'я зберігала пам'ять про Крим, про свою батьківщину і хотіла повернутися назад. І коли 15 років тому стало можливим повернення на батьківщину, то я зібрав всю родину, батьків і ми повернулися на Батьківщину. На той момент мені було 29 років, і весь цей час я провів в Узбекистані. І весь цей час, коли ми жили в Узбекистані, ми не вважали себе узбеками, ми вважали себе кримськими татарами, відірваними від своєї батьківщини. Для мене дуже важливо, що я зміг поховати батька на батьківщині, про що він мене просив. Йому було п'ять років, коли його депортували, і моїй доньці, його внучці теж було п'ять років, коли ми були змушені знову виїжджати з Криму. Я думаю, що це певна іронія долі», - додає переселенець.

«Зараз синові я говорю про те, щоб, незважаючи на всі його успіхи в житті і на нові можливості, він ніколи не забував, що Крим - його батьківщину, яка є золотою колискою нашого народу», - стверджує Амет.

У Дрогобичі у кримських татар доволі швидко склались приязні взаємини із місцевими мешканцями. Переселенці намагались знайти спільні точки дотику в історії обох спільнот. І це їм вдалось.

«У Дрогобича велика історія, в чомусь можна провести аналогії з Бахчисараєм. І для мене це дуже важливо. Ми навіть зробили виставку «Дрогобич в Криму» - зібрали фотографії та спогади місцевих жителів, які відпочивали в Криму і таким чином ще раз показали, що ми одна країна. Деякою мірою ми стали «дзеркалом» для дрогобицької громади. Ми показали їм, що їх культура цікава нам, а натомість ми можемо запропонувати щось своє», - наголошує Амет.

До того ж серед кримських татар також є добровольці АТО, які захищають нашу країну. Мова йде про бійця ЗСУ Джамала, який зараз з сім'єю живе в Дрогобичі. Сам він розповідає про свою історію дуже коротко.

Джамал, багатодітний батько, військовослужбовець ЗСУ:

«Я виїжджав з Криму 16 березня. Тобто 15 стався референдум, а 16 я вже купив квитки і посадив всю свою родину на потяг. У мене сім доньок і дружина. Я посадив їх на поїзд Сімферополь-Львів. Поки вони їхали, ми через оголошення знайшли чоловіка в Бориславі Тараса Багрія, який погодився надати будинок багатодітній родині з Криму. У нього й зупинилась дружина з дітьми. Я залишився в Криму завершити всі свої справи, забрати документи дітей зі школи, завершити всі юридичні питання. А у серпні 2014 я остаточно виїхав з півострова і з 14 серпня пішов на фронт. Мене не хотіли брати в армію, тому що на той момент людей з окупованих територій не допускали до служби. Але питання вдалося вирішити і я потрапив в 24-у бригаду, 10 штурмової роту і поїхав на Донбас. Перше моє місце бойового завдання було село Кримське, тоді вирішив, що це хороший знак - значить і Крим скоро звільнимо», - розповідає Джамал.

Джамал прослужив рівно рік і приїхав на ротацію. «Але, якщо знову буде загострення на лінії фронту, то, звичайно, піду захищати свою країну», - каже 48-річний переселенець.

«Дівчаткам моїм тут дуже подобається. Взагалі на західній Україні людина себе почуває вільною і для мене важливо, щоб мої доньки жили в нормальній, вільній країні. Вони дуже швидко адаптувалися, зараз розмовляють українською,беруть участь у громадському житті школи», - підсумовує Джамал.

На питання про те, що найважливіше за два роки кримськотатарська громада зробила для міста Амет хвилину роздумує, згодом відповідає:

«Я не можу виділити щось конкретне. Напевно потрібно говорити про нашу діяльність в цілому, про те, як наша діяльність в рамках програми «Дрогобич - культурний простір» вплинула на життя міста. Ми просто пробудили місцеву громаду. Ми своїм ентузіазмом і бажанням робити щось тут і зараз просто показали їм позитивний приклад. Вони дивляться на нас і створюють, відроджують щось своє. Ми ініціюємо якісь проекти, а вони їх реалізують. Або навпаки - місцеві активісти організовують заходи, а ми до цих заходів приєднуємося».

Така ж історія сталася і з благодійним ярмарком, в якому ми беремо участь. Організатор ярмарку пані Марія відгукується про нашу громаду завжди дуже тепло.

«Наш благодійний ярмарок є невід'ємною частиною тієї місії, яка важлива для всіх небайдужих жителів міста - допомога нашим захисникам, які воюють в АТО. До цього ярмарку долучилася громада кримських татар. І важливо відзначити, що це не вперше. За два роки їх перебування в нашому місті вони неодноразово брали активну участь в заходах міста. Завжди, коли їх про щось просиш, вони відгукуються, пропонують свої ідеї і ми разом робимо багато корисних акцій. Вони настільки у нас прижилися, що стали повноцінною частиною нашої громади. Зараз вже таке відчуття, що вони тут постійно жили. І вони щодня своєю роботою доводять, що Крим - це Україна», - каже Марія, організаторка благодійного ярмарку у Дрогобичі.

Кримські татари активно долучились до збору коштів для потреб бійців АТО - поставили два намети: однин з кримськотатарськими солодощами, а інший - з чебуреками.

«Місцевим жителям дуже подобається наша кухня, і тим самим ми робимо добру справу, допомагаючи зібрати кошти для бійців. До того ж люди нас вже знають і всіляко цікавляться нашою культурою. І кожен раз ми показуємо, розповідаємо про нашу кухню, про наші традиції», - каже Амет.

18 травня кримські татари спільно з громадою Дрогобича вшанували пам'ять жертв депортації.

«Ми були здивовані, коли відгукнулося стільки людей з числа місцевих жителів. А потім просто з'ясувалося, що в українського і кримськотатарського народів дуже схожі історії. І серед місцевих жителів знайшлося багато тих, чиї сім'ї свого часу теж постраждали від радянської влади, кого насильно виселяли. Це складно передати словами», - ділиться враженнями Амет.

«І найголовніше в цьому всьому – це спільна робота нашої громади і місцевих жителів. Такі справи зближують, об'єднують і показують, що ми всі різні, але в цьому наша сила. Це робить Україну сильнішою», - додає переселенець.

Вероніка Миронова, Zaxid.net



Создан 23 авг 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником