Трускавецький вісник № 152 (1293) від 9 вересня 2016 р.

 

Трускавецький вісник № 152 (1293) від 9 вересня 2016 р.

09.09.2016



У номері: Хто «контролює» Кучму; Нотатки із форуму в Криниці; Трускавець І половини ХХ століття – Польща в мініатюрі; Короткі новини регіону.

Короткі новини

В Стебнику припинила діяльність найбільша депутатська група

У четвер, 8 вересня, голова депутатської групи “Майбутнє Стебника” у Стебницькій міській раді Павло Побережний повідомив про припинення діяльності групи.

За нашою інформацією, 5 вересня на спільному засіданні депутатського об’єднання, яке включає групу з дев'яти депутатів Стебницької міської ради, групу з трьох стебницьких депутатів у Дрогобицькій міській раді та одного депутата у Львівській обласній раді, було прийнято рішення об’єднатись досі аполітичним депутатам навколо однієї з політичних партій. Такі зміни організації підтримали семеро з тринадцяти депутатів об’єднання, чим фактично ліквідували депутатську групу “Майбутнє Стебника”.

Нагадаємо, що в ДГ «Майбутнє Стебника» входили представники політичних партій «Народний Контроль» та Блок Петра Порошенка «Солідарність».

У Стебнику невідомий відрізає тваринам голови і розпорює животи

Зоозахисні організації повідомляють, що у дворах мікрорайону Куба в місті Стебнику невідомий зловмисник вбиває тварин (бродячих та домашніх), зокрема котів. Нелюд відрізає котам голови і розпорює животи. Цю інформацію зоозахисники Стебника та Дрогобича поширили в соціальній мережі Фейсбук.

«Коли цю людину викриють, бо кожен злочин має кінець, то його чекає кримінальна відповідальність за статтею 299 ККУ "жорстоке поводження з тваринами", якою передбачено ув’язнення до 2 років», пишуть зоозахисники.

В Бориславі навпроти міської ради машина збила дитину

Як інформує наше власне джерело, у п’ятницю, 9 вересня, близько 14.00 у Бориславі навпроти Бориславської міської ради автомобіль збив 10-річну дівчинку. Потерпіла – жива, але з важкими ушкодженнями (перелом таза та інше). Обставини ДТП з`ясовуються.

Актив Дрогобицького району - за утворення семи ОТГ

У четвер, 8 вересня, з ініціативи Дрогобицької районної ради відбулася нарада за участю сільських, селищних голів, місцевих депутатів з питань децентралізації та реформи влади. Про це інформує прес-служба Дрогобицької РДА. У нараді взяли також участь голова райдержадміністрації Володимир Шутко, голова районної ради Михайло Сікора, заступники Віталій Скоропад і Володимир Стецівка, керуючий справами районної ради Михйало Гук, депутати обласної ради Ольга Грицик і Михайло Задорожний.

Тривогу активу району спричинила інформація про те, що крім усіх інших до того опрацьованих перспективних планів спроможних громад Дрогобиччини, з'явився новий, у якому передбачено лише чотири ОТГ: Дрогобицька, Трускавецька, Бориславська і Меденицька. Таким чином, акцент зроблено на міські громади, що турбує села району, яким незрозумілий їхній подальший статус та правила функціонування і життєдіяльності. Сільські населені пункти бояться розчинитися у містах, втратити існуючу інфраструктуру, а також свою ідентичність та самобутність.

Очільники району запевнили сільських голів, що ні рада, ні адміністрація не були ініціаторами такого варіанту. Втім, Володимир Шутко, Михайло Сікора, а також обидвоє обласних депутатів зазначали, що процес змін у державі — незворотній. Цього вимагає час, ситуація, в якій опинилася держава, та наші закордонні партнери, які надають Україні у цей непростий час свою допомогу та підтримку. Врешті, ми змушені звільнитися від громіздкої неефективної системи, яка щораз глибше затягує країну у фінансово-економічні проблеми та гальмує її розвиток.

Голова райдержадміністрації та голова районної ради, обласні депутати були єдині також у тому, що Дрогобицький район за два роки не зробив жодного практичного кроку в плані реформи влади. За цей час не було утворено жодної об'єднаної територіальної громади. За порожніми дискусіями і балачками втрачався дорогоцінний час. Сьогодні назріла нагальна потреба у конкретних діях і важливо, щоб сільські, селищні громади не спізнилися зі своїми ініціативами.

Перший заступник голови райдержадміністрації Віталій Скоропад роз'яснив механізм розрахунків, на підставі яких обласний Офіс реформ опрацьовує перспективні плани громад, основна умова об'єднання яких — їхня спроможність. Він також перелічив необхідні для процесу децентралізації законопроекти, які внесені на розгляд ВРУ.

У нараді взяв участь секретар Східницької селищної ради Юрій Журавчак, який висловився за утворення Східницької ОТГ, яка за всіма прогнозами обіцяє бути ефективною і спроможною.

Голова Асоціації сільських, селищних рад Степан Коваль, наголосивши на тому, що він за децентралізацію та реформи, залишився на своїй позиції добровільного співробітництва громад. Його підтримали декілька колег.

Після майже двогодинного емоційного обговорення більшість голів зійшлися на думці, що необхідно відстоювати попередньо поданий до області перспективний план, де передбачається 7 об'єднаних територіальних громад. Прийнято рішення відповідне звернення передати народному депутату України Богдану Матківському.

Власна інформація

Хто «контролює» Кучму

Коли в листопаді 2015 року Тарас Кучма виголошував слова присяги Дрогобицького міського голови, дрогобичани раділи. Ще б пак – мер-АТОвець, людина, яка ще не була у владі, лікар, представник руху «Чесно», майданівець, добряк – словом, негативу жодного. Песимістів було мало. Але недарма кажуть, що песиміст – це добре поінформований оптиміст. Вже тоді лунали поодинокі голоси, які закликали глянути на оточення Кучми.

Свита формує короля. «Свита» Кучми станом на листопад 2015 року виглядала пристойно. Кришталево чистий Олег Дукас, голова Дрогобицького осередку партії «Народний контроль». Нардеп Богдан Матківський (теж із цієї політичної сили). Журналістка та волонтерка Марія Кульчицька. Мудра голова Володимир Кондзьолка, аналітик та експерт. Депутати Львівської обласної та Дрогобицької міської рад від «Народного контролю» - Василь Масний, Андрій Ковч, Юрій Нестор, Юрій Кушлик, Тарас Городиський, Ірина Дзюрах, Олена Бичков`як та інші. Активісти «Народного контролю», які не пройшли у владу – Галина Коцюба, Галина Юзьв`як, Андрій Сливка, Сергій Юзефів, Ярослав Бігуняк, Роман Владика та інші. Представники ГО «Дрогобицький Майдан». Воїни АТО.

Та на початок 2016 року баланс сил у «свиті» Тараса Кучми почав змінюватися. І завдячувати цьому треба керуючому справами ДМР Володимиру Коцюбі.

З офіційного представлення. Коцюба Володимир Богданович, 1979 р.н., випускник Дрогобицької СШ № 14, юрфаку ЛНУ ім. Франка (2002) та НУ «Львівська політехніка» за спеціальністю «фінанси» (2002, заочно). 1998-2002 – юрисконсульт Інституту проектування міст «Містопроект». 2002 – 2010 – помічник судді Трускавецького міського суду. 2004 – 2010 – викладач Міжрегіональної академії управління персоналом. 2010 – 2015 – адвокат, керівник адвокатського об`єднання «Міжміська правнича колегія». 2011 – 2015 – юрист Дрогобицької філії «Райавтодор». 2015 – юрист Дрогобицької партійної організації «Народного контролю».

Яким чином Володимир Коцюба потрапив у «команду» «НК»? Чому став правою рукою Кучми? Відповіді наразі немає. Та його кандидатуру «майданний» Дрогобич, чи то пак «Дрогобицький Майдан» пропонував на посаду керуючого справами ще за влади минулої каденції, коли після відставки Олексія Радзієвського містом керували спочатку Роман Курчик, а згодом Тарас Метик. Та тоді ця кандидатура не була підтримана. Але є люди, які вміють чекати.

5 лютого в світлиці Дрогобицької ратуші відбувається ніби звичайна подія – прес-конференція на тему «Нові обличчя у дрогобицькій владі». Серед цих нових облич поряд з дрогобичанами Володимиром Білоганом, Володимиром Кондзьолкою та Ігорем Чавою було представлено трускавчанина Василя Качмара. Цій людині спільно зі згадуваним вище Володимиром Коцюбою судилося сформувати нове оточення Тараса Кучми. Оточення ляльководів, в якому міський голова став головним стажером Дрогобича…

Хто такий Василь Качмар і що його пов`язує з Володимиром Коцюбою? Напевно, що окрім давніх дружніх відносин та спортивних зацікавлень ще якісь інші інтереси. Які? Бізнесові? Майнові? Це не так важливо. Важливо, що починаючи з лютого 2016 року ці двоє осіб стали головною групою впливу в ратуші. Качмара окремі журналісти навіть охрестили «директором ратуші», а Коцюбі дісталася роль непомітного «сірого кардинала». Втім, насправді «сірих кардиналів» дрогобицької влади слід шукати поза Дрогобичем.

Цікавий штрих із біографії Василя Качмара – він є зятем відомого у Трускавці та Бориславі підприємця, колишнього керуючого справами Бориславського міськвиконкому, екс-депутата Трускавецької міської ради та Львівської обласної ради (від «Фронту змін»), голови Асоціації роботодавців міста Трускавця Петра Іванишина. Того самого Іванишина, якого відкрито називали «сірим кардиналом» міського голови Трускавця Р. Козира.

«Пришестя» Качмара у стіни дрогобицької ратуші на посаду «радника з питань ЖКГ» ознаменувалося не лише певними діями в житлово-комунальній сфері. Відчутних змін зазнала інформаційна політика. На посаду радника міського голови Дрогобича з інформаційно-комунікаційних систем було прийнято ще одного трускавчанина – Станіслава Гайдера. До 2010 року С. Гайдер працював в компанії «Арко», співввласником якої на той час був Р. Козир (спільно з російськими бізнес-партнерами). З 2010 до 2015 р. С. Гайдер займав посаду у інформаційно-аналітичному центрі (згодом перейменованого у відділ інформаційного забезпечення) Трускавецької міської ради. В 2014-2015 рр. безпосереднім керівником С. Гайдера був Микола Гук, керівник відділу інформаційного забезпечення Трускавецької міської ради.

До слова, куратором інформаційної політики екс-мера Трускавця Р. Козира називають людину мало відому в Дрогобичі – політолога з Російської Федерації (Санкт-Петербург) Павла Мезеріна. Мезерін у 2009-2010 роках «вів» виборчу кампанію Р. Козира, натомість в 2012 році опікувався виборчим процесом кандидата у депутати Верховної ради України від 121 виборчого округу Миколи Гука. Гасло «ГУКраїна» та поїздки з труною по районі мали привернути увагу до кандидата та відібрати голоси у тодішнього лідера виборчих перегонів, представника об’єднаної опозиції Романа Ілика. Не зайвим буде нагадати, що росіянин Мезерін неодноразово в публічному просторі виступав на захист політики Арсенія Яценюка. При цьому доречно зазначити, що в 2010 р. Р. Козир балотувався на посаду міського голови Трускавця саме від партії «Народний фронт» А. Яценюка. Від цієї ж політичної сили тесть Василя Качмара Петро Іванишин став депутатом Львівської обласної ради (не по мажоритарці, а за партійним списком).

З приходом Станіслава Гайдера в стіни Дрогобицької ратуші різко змінилася подача інформації в ЗМІ. Якщо раніше журналісти отримували чіткі факти – повідомлення про події, то тепер відбувся різкий перехід до поширення пропагандистських матеріалів. Система подачі інформації стала до болю нагадувати систему подачі новин з Трускавецької міської ради часів урядування Р. Козира – бравурні звіти в стилі «все добре і буде ще краще» вперемішку зі спробами аналітики «у всьому винні вороги, попередники, саботажники» тощо.

Як неодноразово зазначали журналісти Дрогобиччини, невідомо хто саме готує інформаційні матеріали прес-служби Дрогобицької міської ради і наскільки їм можна довіряти. Є припущення, що після підготовки інформації її аналізує та дає «добро» на розповсюдження Микола Гук, в деяких випадках – Павло Мезерін. Не будемо стверджувати так це чи ні. Але те, що навколо Тараса Кучми сформувалася група ляльководів з числа трускавецьких «колишніх», видно неозброєним оком. Бо до Трускавця і до компанії, яка регулярно засідає в «Арко», мають стосунок Петро Іванишин, Василь Качмар, Станіслав Гайдер, Микола Гук, Р. Козир, Павло Мезерін та ще кілька осіб. Саме тут, у Трускавці, приймаються важливі для Дрогобича рішення.

А що ж попереднє оточення Кучми, «свита» з листопада 2015 року? В січні 2016 року з «Народного контролю» Дрогобича вийшло 17 осіб із 28 – про це свого часу на своїй сторінці в соціальній мережі Фейсбук інформував громадський активіст, майданівець Андрій Сливка. «Ми вийшли з партії і його команди, оскільки мер та його найближче оточення скомпрометувало себе співпрацею з казнокрадами, що так і залишились на своїх посадах і продовжують розкрадати місто, тільки вже під керівництвом нового «боса», - написав Андрій Сливка.

Олег Дукас залишається першим заступником, але де-факто нічого не вирішує – в гуманітарній сфері рішення приймає група з Трускавця.

Володимир Кондзьолка ще працює в Інституті міста Дрогобича, але група з Трускавця шукає шляхів його усунення – щоб був подальше від Кучми. Є інформація, що ініціюватимуть достроковий звіт про роботу В. Кондзьолки – антикорупційний запал цього чоловіка непокоїть не лише групу «Коцюба-Качмар & Co», але і багатьох депутатів.

Марія Кульчицька теж не є тією людиною, яка зараз може впливати на Кучму. Її антикорупційна діяльність викликає обурення і лють нових «наближених», інакше як «рижа фурія» її ці «рєшалови» й не називають. Журналістські розслідування, які виявляють факти явно непрозорої діяльності, могли б стати об’єктом уваги правоохоронних органів. Але Кучму заспокоюють, що «все під контролем».

Щодо воїнів АТО, то вони програли «битву за Кучму» (і за Дрогобич теж) з моментом звільнення радниці Надії Лисенко. Батальйон імені Кульчицького делегував її, щоб протидіяти посиленню «московської» групи, але оточення зуміло нав’язати Кучмі думку, що вони важливіші, ніж якась там приїжджа харків’янка.

Ось так Тарас Кучма став чужим серед своїх і своїм серед чужих. Якщо він перестане задовольняти «чужих» у Дрогобичі, тобто групу з Трускавця, керовану росіянином, то його просто приберуть, «кинуть». Варіант Олега Хруща в якості в.о. мера цих людей влаштовує. Інший варіант – переформатування в Дрогобицькій міській раді та новий секретар ради і відповідно новий в.о. мера – теж. Свій кандидат на дострокові вибори мера Дрогобича в повній бойовій готовності і готовий хоч нині приступити до агітації.

Чи бачить це і чи розуміє Тарас Кучма? Це його проблеми. Якщо хоче – нехай іде на випередження чи робить хід конем. Але петля навколо його особистісного простору затягується. А такий хороший був кандидат у жовтні 2015-го, казали оптимісти…

Володимир Справедливий

На фото: в задньому ряду Петро Іванишин (тесть Василя Качмара), Павло Мезерін (політтехнолог із Російської Федерації), Станіслав Гайдер (колишній працівник відділу інформзабезпечення Трускавецької міської ради, а зараз радник міського голови Дрогобича Тараса Кучми з інформаційно-комунікаційних систем); далі Василь Качмар (радник мера Дрогобича Тараса Кучми з питань ЖКГ), біля нього сидять заступники колишнього мера Трускавця Р. Козира Ігор Паньків, Юрій Яворський та Валентина Бодак; на передньому плані – редактор газети «Джерела Трускавця» Р. Козира Ольга Куц та колишній мер Дрогобича, колишній керівник відділу інформзабезпечення Трускавецької міської ради Микола Гук. Фото зроблено на прес-конференції екс-мера Трускавця Р. Козира навесні 2016 року.

 

Нотатки із Міжнародного економічного форуму в Криниці

6 – 8 вересня 2016 року в мальовничому гірському містечку-курорті Криниця Здруй в Польщі відбувся XVI міжнародний Економічний Форум – один із найважливіших економічних заходів Центрально-Східної Європи. На Форумі відбулась зустріч держав Вишеградської групи. Темою перемовин була підготовка до неформального саміту Європейського Союзу в середині вересня у Братиславі. Також у Криниці відбулась зустріч прем’єр-міністра Польщі Беати Шидло з главою уряду України Володимиром Гройсманом.

У цьогорічному форумі, який пройшов під гаслом “Європа у світлі викликів – об’єднані чи роз’єднані?”, взяли участь понад 3 тис. гостей з Європи, Центральної Азії та США. Упродовж трьох днів відбулось 180 дискусійних панелей, лекцій, презентацій, авторських зустрічей, концертів, виставок, демонстрацій фільмів.

В рамках Форуму Маршалек Сейму Польщі Марек Кухцинський провів дводенну конференцію «Європа Карпат», на яку особисто запросив голову правління ГО «Європейська інтеграція України» Івана Цегенька та мера Трускавця Андрія Кульчинського. Учасники конференції обговорювали теми співпраці у Вишеградській групі, Європи Карпат як геополітичного центру Центрально-Східної Європи та центру регіону між Адріатичним, Балтійським і Чорним морями, досвіду 25-ліття демократії в Центрально-Східній Європі та тему стратегії Карпат.

За ініціативи спікера Сейму Польщі Марека Кухцінського у конференції взяли участь представники національних парламентів, представники центральної влади та експерти з Чехії, Польщі, Словаччини, Угорщини, України, Литви, Латвії, Румунії, Сербії, а також гроно представників самоврядної влади, наукових кіл та неурядових організацій.

Спікер Сейму Польщі Марек Кухцінський зазначив, що в Європі є ряд організацій та інститутів, таких як Шенгенська і Єврозона, у яких діє Вишеградська група. Він наголосив, що Четвірка існує вже 25 років і вона є прикладом дуже доброї співпраці. Спікер нагадав, що держави Групи об’єднує спільна історія.

За словами Кухцінського, важливим є посилення ролі національних парламентів щодо політики Європейського парламенту та Європейської комісії. Спікер висловив думку, що саме парламенти, котрі обираються на демократичних виборах, повинні мати більший вплив на євросоюзне законодавство. Спікер Сейму наголосив, що національні парламенти повинні проявляти більше ініціатив у співпраці з державами з-за меж ЄС, опираючись на принципи суверенітету та солідарності.

Під час завершення конференції Іван Цегенько ще раз подякував особисто Мареку Кухцинському за патронування і підтримку діяльності організації «Європейська інтеграція України» в створення міжнародного туристично-економічного кластеру «Бескиди», а мер Трускавця Андрій Кульчинський подарував Маршалкові картину з видами Трускавця на згадку про недавнє перебування Спікера Сейму Польщі в Трускавці.

Наш кор.

Truskawiec. Polska w miniaturze

– Pani Kugelman, czy ta „Naftusia” też się pani tak nieprzyjemnie odbija?

– Bynajmniej! Mnie się odbija sardynką.

– Aj, jaka pani szczęśliwa! Mnie się odbija tylko zgniłym jajkiem…

Taką rozmowę, toczoną przez dwie zwyczajne kuracjuszki, zanotował w 1928 roku Jan Tadeusz Wróblewski. Był to pierwszej klasy żartowniś i satyrysta, ale w tym konkretnym przypadku zarzekał się, że podaje słowa w stu procentach autentyczne. Nie był przecież w kabarecie, ani na wakacjach, ale – na reporterskiej misji.

Koszmarny dojazd, marne zakwaterowanie

Redakcja pisma „Łowiczanin” wysłała go na drugi koniec Polski, do położonego kilka kilometrów od Drohobycza miasteczka Truskawiec. Pięćdziesięciolatek o ciętym piórze miał ostatecznie rozstrzygnąć co też jest tak wyjątkowego w miejscowości, która ni stąd ni zowąd urosła do rangi jednego z najważniejszych uzdrowisk Środkowej Europy.

Na pewno nie chodziło o dogodny dojazd. Duży szmat ziemi polskiej przebiegamy pociągiem pospiesznym, aby po trzynastu godzinach jazdy, dotrzeć z Warszawy do Truskawca. Czasu dużo, pieniędzy niemało potrzeba – wspominała inna reporterka, Aniela Chmielińska. Nie mógł też decydować komfort, bo o tym pod koniec lat dwudziestych po prostu nie było mowy.

Publicystka przestrzegała, że pociągi do Truskawca są nagminnie przepełnione. Niemiłosierny tłok panował także na miejscu. Na dworcu trudno było złapać dorożkę, a w samym zdrojowisku – wynająć jakąkolwiek kwaterę.

Od czterech dni jestem w Truskawcu (…). Zjazd tu taki, że po kilkanaście osób dziennie wraca z powrotem nie mogąc znaleźć pomieszczenia. Chciałam i ja zrobić to samo, ale dokąd miałam wracać? – opowiadała w 1927 roku znana aktorka i dyrektorka lubelskiego teatru, Stanisława Wysocka. – Zgodziłam się wziąć pokój z jakąś panią, aby sobie czegoś poszukać. Cztery dni trwało szukanie, cztery noce nieprzespane, bo ta pani (…) okazała się chrapiącą trąbą jerychońską. Już byłam w popielatej rozpaczy, aż oto dziś znalazłam się w maleńkiej klitce – ale własnej.

Pierwsze damy II Rzeczpospolitej

Maria wywołała skandal bez precedensu. Prezydent Polski poślubił młodszą o 28 lat kobietę. I to kogo! Żonę własnego adiutanta i sekretarkę swojej pierwszej małżonki, która zmarła zaledwie kilka miesięcy wcześniej! Michalina w młodości własnoręcznie konstruowała bomby i dobrze wiedziała, czego oczekuje od życia. Gdy jej mąż odrzucił propozycję objęcia urzędu prezydenta, wystarczył jej jeden telefon. Natychmiast zmienił zdanie i potulnie zgodził się na wszystko. Mąż rewolucjonista porzucał Marię na długie miesiące. Ona nie zamierzała przejmować się rolą pierwszej damy. Zawsze i każdemu ...

Wiele złego można by powiedzieć także o położeniu Truskawca. Irena Krzywicka, która spędziła we Wschodniej Małopolsce swój miesiąc miodowy, zapamiętała z niego ubogą chałupę, podłe jedzenie, piszczącą biedę i epidemię syfilisu. Wprawdzie miejscem (niezbyt) romantycznego wypadu było Jaremcze, a nie Truskawiec, ale z perspektywy warszawiaka to nie miało znaczenia. Cały region wokół Lwowa i Stanisławowa jawił się jako głęboka, nieprzystępna prowincja.

Niebezpieczna okolica…

Jan Tadeusz Wróblewski dopowiadał, że jest to obszar ciągłego wrzenia na tle narodowościowym. Ukraińcy domagali się prawdziwej autonomii, a nawet własnej państwowości. Grupy skrajnych nacjonalistów były gotowe sięgać w imię tych ideałów po broń. Zdaniem publicysty w końcu musiało dojść do krwawej eskalacji konfliktu, do nowych „hajdamackich terminów”. I rzeczywiście doszło – za trzy lata ofiarą głośnego zamachu zorganizowanego właśnie w Truskawcu padnie polityk Sanacji i poseł na sejm, Tadeusz Hołówko.

Wreszcie powody do narzekania dawały nawet krajobrazy. Pół żartem, pół serio, Anna Chmielińska podawała: Widzimy w Truskawcu do czego doprowadza reumatyzm, jak bardzo zniekształca ludzi, jak wykoślawia, jak brzydkie nadaje linie zwłaszcza nogom. To już nie nogi, a kloce: raczej do nóg bilardowych podobne.

… ale jaka woda!

Przeciwwskazań było całe mnóstwo. A jednak – Truskawiec pękał w szwach. Wystarczyły dwa powody, by uczynić z niego sanatoryjną Mekkę. Pierwszym była woda. W mieście odkryto nie jedno, ale cały szereg źródeł o leczniczych właściwościach.

Wodzie wypływającej z każdego z nich przypisywano odmienne, ale zawsze wprost cudowne właściwości. Wymienić należy przede wszystkim słynną i nigdzie nie spotykaną »Naftusię«, będącą unikatem pod względem składu chemicznego, niezrównaną w chorobach nerkowych i dróg moczowych – wyjaśniał w 1938 roku dziennik „Ilustrowana Republika”.

Truskawiec szczycił się także „Bronisławą” leczącą choroby gardła i nosa, „Zofią” polecaną w dolegliwościach wątroby i przy zaparciach, czy wreszcie „Józią” – opisywaną jako woda silnie promieniotwórcza. Reklamy kurortu nie pozostawiały wątpliwości: dwa tygodnie w Truskawcu i pozbędziesz się każdej, nawet najbardziej upartej przypadłości!

Nic dziwnego, że Jan Tadeusz Wróblewski w żartach przestrzegał czytelników przed aż nazbyt skutecznymi zdrojami. Przykładowo wtarcie truskawieckiej wody w powieki mogło się skończyć szokującym „przejrzeniem na oczy”. I na przykład dostrzeżeniem, że żona znalazła sobie kochanka w tej sielskiej, turystycznej scenerii…

Kto tu nie bywał!

Bez wody nie byłoby Truskawca. Ale od zalatującego naftą, mętnego płynu, ważniejsze chyba okazywało się towarzystwo. Kto przyjeżdżał do Truskawca? Łatwiej byłoby powiedzieć kto nie przyjeżdżał, bo mieścina pod Drohobyczem szybko stała się Polską w miniaturze.

Po zamachu majowym kurował się tu obalony prezydent, Stanisław Wojciechowski. Po ciężkim pobycie w Twierdzy Brzeskiej i kilkuletnim wygnaniu w Czechosłowacji „naftusią” leczył się Wincenty Witos. Przejazdem w Truskawcu bywał Józef Piłsudski, a całymi tygodniami jego ministrowie i współpracownicy: Kazimierz Sosnkowski, Felicjan Sławoj Składkowski, Stanisław Car…

Dla Bruno Schulza uzdrowiskowa miejscowość była jedną z największych inspiracji literackich. Zofia Nałkowska przeżyła tu jeden ze swoich romansów. Jan Kiepura przechadzał się po pięknych, zielonych deptakach ze swoją narzeczoną i przyszłą Miss Polonia, Zofią Batycką.

Tymi samymi ścieżkami spacerowali zwyczajni Polacy, księża, prości Żydzi. Nawet obcokrajowcy mawiali, że Truskawiec jest lepszy od Karlsbadu. I może rzeczywiście był. Bo właśnie tu, a nie w Warszawie, Krakowie czy Poznaniu najłatwiej było poznać czym właściwie jest Druga Rzeczpospolita.

Zapach siarki, smak pieniędzy

Uzdrowisko w Truskawcu istniało już w XIX wieku, choć nikt nie wiązał z tutejszymi wodami szczególnych nadziei. Infrastruktura miasteczka przechodziła z rąk do rąk. Najpierw należała do władz austriackich, następnie do spółki żydowskich biznesmenów, a wreszcie – do kooperatywy polskich arystokratów z księciem Adamem Sapiehą na czele.

Kolejni właściciele zarabiali raczej na wydobywaniu ozokerytu (wosku ziemnego), niż na kuracjuszach. Tych ostatnich było rocznie od kilkuset, do najwyżej dwóch tysięcy. Dopiero w 1911 roku, gdy zarząd Truskawcem przejął Rajmund Jarosz, uzdrowisko naprawdę ożyło. W połowie lat trzydziestych było w nim już ponad 220 hoteli, willi i pensjonatów odwiedzanych przez niemal dwadzieścia tysięcy osób rocznie.

Powstały specjalne zdrojowe wodociągi i „łazienki”, w których kuracjusze odbywali nawet sześćset kąpieli dziennie. Największą chlubą międzywojennego Truskawca był jednak olbrzymi basen solno-siarkowy na Pomiarach. Liczył 6400 metrów kwadratowych powierzchni, a według jednego z przewodników jego okolica przypominała urocze zakątki morskiej plaży.

Dzięki Jaroszowi Truskawiec stał się jednym z najbardziej ekskluzywnych, a zarazem najbardziej przystępnych cenowo kurortów Europy. On sam natomiast z obdarzonego wizją człowieka bez grosza przy duszy stał się jednym z wielkich krezusów międzywojnia.

Kamil Janicki, Ciekawostki historyczne

Bibliografia. Artykuł powstał w oparciu o informacje z książki Stanisława Niciei pod tytułem Kresowa Atlantyda (t. 2, Wydawnictwo MS 2013) i ze wspomnień Ireny Krzywickiej (Wyznania gorszycielki, Czytelnik 2013), a przed wszystkim – na podstawie materiałów z prasy międzywojennej (m.in. „Łowiczanin”, „Ilustrowana Republika”, „Orędownik”, „Dziennik Łódzki”, „lustrowany Kuryer Codzienny”, „Czas”).

O autorze. Kamil Janicki – redaktor naczelny "Ciekawostek historycznych". Historyk, publicysta i pisarz. Autor książek wydanych w łącznym nakładzie prawie 150 000 egzemplarzy, w tym bestsellerowych “Pierwszych dam II Rzeczpospolitej”, “Upadłych dam II Rzeczpospolitej”, "Dam złotego wieku" i "Epoki hipokryzji". W listopadzie 2015 roku ukazała się jego najnowsza książka: "Żelazne damy. Kobiety, które zbudowały Polskę".



Создан 09 сен 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником