Трускавецький вісник № 153 (1294) від 12 вересня 2016 р.

 

Трускавецький вісник № 153 (1294) від 12 вересня 2016 р.

12.09.2016



У номері: Інтерв`ю з Віктором Винником; Відкритий лист Святослава Фляка; Короткі новини регіону.

Короткі новини

У Козира призналися в причетності до вилучення Хресної дороги з проекту реконструкції курортного парку

Сайт газети «Джерела Трускавця», яку контролює екс-мер Трускавця Р. Козир, в опублікованій статті «Трускавецьке ноу-хау» визнав, що попередня влада міста-курорту причетна до блокування християнських проектів. Так, в публікації за підписом аноніма різко розкритиковано позицію міського голови Трускавця 2002-2010 років Лева Грицака щодо встановлення в місті сакральних скульптур, пам’ятних знаків, пов’язаних з християнством, будівництва Хресної дороги у курортному парку.

«Будівництво Хресної дороги вилучили з проекту реконструкції курортного парку у часи керування Трускавцем Р. Козира», - признаються в содіяному «козирні».

Для людей, які знають про моральний та психологічний тиск «козирних» на одного зі священиків Трускавця в жовтні 2015 року, така антихристиянська позиція зовсім не дивує. Не могли ж слуги Москви дозволити, щоб у курортному парку Трускавця була споруджена Хресна дорога – це явно не до вподоби масонерії.

Нагадаємо, що у планах кліки був і демонтаж статуї Матері Божої в парку, такий акт вандалізму мав бути наступним кроком після повалення пам’ятника Франку в лютому 2014 року. Привід банальний – до встановлення фігури Пречистої Діви Марії причетний той же Лев Грицак. Але побоювання, що цей вчинок призведе до непередбачуваних наслідків, стримав «козирних» від такого радикального кроку. 

Хто і за що мстить депутату?

Минулого тижня, в ніч з суботи на неділю (10-11 вересня) були розбиті рекламні стенди (лайт-бокси), які знаходяться біля зупинки у селі Солець (дорога Дрогобич-Трускавець). Рекламні стенди належать депутатові Трускавецької міської ради Андрієві Кісаку, синові кандидата на посаду міського голови Трускавця в 2015 р. Ігоря Кісака (у виборчих перегонах зайняв друге місце). Про цей випадок Андрій Кісак повідомив на своїй офіційній сторінці в соціальній мережі Фейсбук.

«Було нанесено збитки моїй приватній власності. Сьогодні мною була подана заява у поліцію. Я схиляюсь до думки, що «руки свербіли» не просто у випадкових хуліганів», - висловлює припущення депутат.

Андрій Кісак також поінформував, що близько трьох місяців тому невідомі обікрали приміщення його автомийки. Хоча автомийка не працювала, але на ній зберігалося багато техніки, майна, інвентарю – все це викрали і зловмисників досі не виявлено.

«Припускаю, що ці незаконні дії по відношенню до мене мають замовний характер і політичний підтекст. Кажу це не просто так, бо прекрасно знаю, що для деяких «поважних панів» у Трускавецькій міській владі моя депутатська діяльність та робота фракції КУН, до якої я належу, стоїть як кістка в горлі», - резюмує Андрій Кісак. І додає: «Немає нічого таємного, що не стало би явним…».

У Орові пройде Ватра пам`яті

Щороку в третю неділю вересня в селі Орів біля братської могили на горі Бренів відбуваються урочистості, метою яких є вшанування Героїв. Від часу відновлення незалежності України щороку на Бреньові вшановують пам'ять Українських Січових Стрільців, воїнів УПА та всіх тих, хто віддав своє життя за волю та незалежність України.

Цього року урочистості та Ватра пам`яті на горі Бренів проходитимуть в неділю, 18 вересня (початок о 12.00). Оскільки серед похованих у братській могилі є і трускавчани, то планується виїзд спеціального транспорту з Трускавця (орієнтовно біля 10.00). Ті, хто бажає поїхати на Орів на гору Бренів, за детальнішою інформацією можуть звертатися за тел. (03247) 6-88-31 (п. Богдан Гуцило).

У Художньому музеї Михайла Біласа відкрилася виставка живопису «Мій краю – мій раю»

У Художньому музеї Михайла Біласа відкрилася виставка живопису під назвою «Мій краю – мій раю» Віктора Коніва, присвячена ювілею Івана Франка. Про це інформує адміністрація музею.  На огляд представлені теплі, сонячні, емоційні роботи з застосуванням авторських фактурно-текстурних технік. Сюжети митець вибирає із повсякденного життя – це пейзажі просторів рідних гір і полонин Івано-Франківщини, які линуть до нас з великою проникливістю і любов`ю. Завітайте!

У Трускавці пройшов легкоатлетичний пробіг (фоторепортаж)

У п’ятницю, 9 вересня, у Трускавці в рамках Олімпійського тижня пройшов легкоатлетичний пробіг «За мир та єдність України». Участь у пробігу взяли учні 9-11 класів всіх трьох шкіл Трускавця. Вашій увазі – фоторепортаж із легкоатлетичного пробігу (фото надано адміністрацією Трускавецького ДЮСК «Спортовець».

За «Міленіумом» небезпечно

Минулого тижня у Трускавці сталася пожежа на незавершеному будівництві, яке знаходиться позаду розважального центру «Міленіум». Про це 12 вересня під час щотижневої апаратної наради в Трускавецькій міській раді повідомив заступник начальника Трускавецького відділення ГУ ДСНС України у Львівській області Володимир Гординський. Під час наради було відзначено, що об`єкти позаду «Міленіуму» становлять небезпеку внаслідок відкритого доступу до них. Там збираються асоціальні та антисоціальні елементи, а діти вилізають на дах та фотографуються, що становить потенційну загрозу для їхнього життя та здоров`я. Було вирішено звернутися до власників споруди, щоб врегулювати це питання, унеможлививши доступ всередину об’єкту.

Розпочинаються роботи зі спорудження котельні для школи мистецтв

Трускавецька дитяча школа мистецтв імені Романа Савицького матиме власну котельню. Як повідомив 12 вересня на щотижневій апаратній нараді в Трускавецькій міській раді директор КП «Трускавецьтепло» Руслан Крамар, цього тижня вестимуться роботи на тепломережі і споруджуватимуть фундамент, а саму модульну котельню розпочнуть встановлювати наступного тижня.

Франко для найменших

У четвер, 8 вересня, в Народному домі Трускавця було показано лялькову виставу за творами Івана Франка. Про це 12 вересня під час щотижневої апаратної наради в Трускавецькій міській раді повідомила начальник відділу культури ТМР Тетяна Татомир. Зал був заповнений вщерть, діти з радістю подивилися виставу і таким чином краще пізнали творчість нашого славетного земляка Івана Франка.

Працівники Трускавецького бюро правової допомоги провели ознайомчу лекцію з учнями

Сьогодні, 12 вересня, у середній загальноосвітній школі № 3 м. Трускавця пройшла ознайомча лекція з учнями 9-11 класів ЗОСШ № 3 щодо правової освіти трускавчан. Організували зустріч працівники Трускавецького бюро правової допомоги Стрийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Лекцію присвятили діяльності бюро правової допомоги в м. Трускавці, що знаходиться за адресою: вул. Данилишиних, 62 (приміщення міської лікарні), контактні тел.: (03247) 5-05-30, 067-79-87-057, 099-29-63-194).

 Відтак юристи бюро правової допомоги наголосили, що звернувшись до них, кожен мешканець територіальної громади зможе отримати безкоштовні консультації з правових питань та скористатися електронними сервісами Мін’юсту.

Слід зазначити, що бюро правової допомоги – це всеукраїнська мережа точок доступу до безоплатної правової допомоги, активного поширення правової інформації та доступу до правових консультацій на рівні територіальних громад.

Основні завдання, які виділили працівники бюро правової допомоги є:

- правопросвітництво у територіальних громадах;

- надання безоплатної первинної правової допомоги – правової інформації та консультацій;

- забезпечення доступу до безоплатної вторинної правової допомоги (представництво інтересів в суді) вразливих категорій громадян;

- забезпечення доступу до електронних сервісів Міністерства юстиції.

Крім того, клієнти матимуть змогу через бюро отримати доступ й до адвокатських послуг – якщо це буде необхідно та у випадку належності до визначених законом категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу; а також фахівці бюро представлятимуть інтереси таких осіб у суді за окремими видами спорів.

Як підсумувала працівник Трускавецького бюро правової допомоги Катерина Сех, «отримання юридичних консультацій у бюро сприятиме виробленню у громадян практики використовувати правові інструменти для вирішення своїх життєвих питань замість узвичаєних корупційних практик. Також це сприятиме досудовому врегулюванню цивільних та адміністративних судових спорів; зменшуватиме ризики обмеження доступу до права і правосуддя для найбільш соціально вразливих суспільних верств внаслідок запровадження виключного права адвокатів на представництво в суді; зменшення домашнього насильства, дискримінації та попередження злочинності, насамперед, серед неповнолітніх».

Власна інформація

Чим відрізняються кагебістські "ушльопки" від БППшних

Колись писав про те, чим г..нюки відрізняються від порядних людей. Йшло про те, що відзначаючи волонтерів Дрогобича, забули про найвагоміших – про фірму "Коло" та її керівника Миколу Походжая. Заступник мера Дрогобича Олег Дукас тоді сказав, що випадково забули.

Днями дізнався, що представники Дрогобицької міської ради рекомендують Володимиру Садовому не друкувати у фірмі "Коло" свій альбом "250 кадрів старого Дрогобича", якщо хоче отримати допомогу від них.

Отже, знову забувають вклад цих людей в культурне життя Дрогобича, коли без допомоги "Кола" мало який захід проходить. У всіх революційних та волонтерських процесах вони також перші і працюють ефективно, а не як деякі організації-вискочки, щоб дорватися до влади.

Тож питання: хто ж ці "ушльопки" з такою короткою пам'яттю?

Сергій Розора, громадський діяч, Фейсбук

Віктор Винник: «Ми привели цих людей до влади і нам це розсьорбувати»

В межах проекту «Вголос про війну» спілкуємося із лідером гурту «Мері» Віктором Винником.

- Що для Вас є війна? Чи думали, що війна випаде і на Ваш вік?

- Війна ніколи не минає. Але ми, слава Богу, народились, зрештою в країні СРСР, яка воювала завжди. Інше питання, що це стосувалося далеко не усіх, бо діти і люди, які ще пам’ятають 80-ті, прекрасно знають таке слово, як «Афган», «Афганістан». Тоді і слово було таке вигадане, як «інтернаціональний обов’язок». І ця історія, до певної міри, вона не те, що повторюється, але якась схожість, якась аналогія звичайно є. Але це десь було далеко. Це десь було абсолютно закрито. Що ми знали про це? Ми знали пісні під гітару про це і оповіді учасників. Потім вже прийшла так звана «перебудова». Це явище вже якось висвітлювалось, але рівно настільки, наскільки можна було.

Людство якось запрограмоване на війну і воно так чи інакше  воює. Але ми не були знайомі всі ті 20-ть років з війнами… Були близько війни: Придністров’я, Балкани. Але все одно це було не  в нас. Тобто, ми навіть гордилися, що от ми така миролюбива країна, у нас все нормально, ми до цього не доводимо. І, тим не менше, війна прийшла в наш дім. Я думаю, що ця війна – незвичайна. Це, до певної міри, розплата за незалежність. Оскільки наша незалежність нам, у великій мірі, нашому поколінню дісталася просто так.

Йшов 91-й рік. Гігант, величезна країна СРСР закінчувала своє існування. І на її руїнах був так званий «парад незалежностей».

Ось ця війна – це такий виклик історії. З нас просто спитали. Сказали: от вам дали незалежність 25 років тому, а чи достойні ви її в принципі? Так мені здається, що у великому історичному аспекті війну ніщо не виправдовує, так чи інакше. Це така війна, що ми повинні вистояти і доказати. Ця незалежність – ми достойні її. Ми, як нація, доросли до цього рівня. Ми знаємо, що робити зі свободою та незалежністю.

- Що Вас пов’язує із війною?

- З війною мене пов’язує, як і усіх людей, у яких у паспорті написано – Україна, жовто-синій прапор. Я розумію, хоч цю війну дивно назвали словом «АТО» і ще якимись незрозумілими словами, але, так чи інакше, – це війна. Особливо, коли побуваєш на Сході. Тобто, це справжня війна з усіма атрибутами. Війну ми бачили в основному по телебаченні у фільмах голівудських:  це романтика, це красиві феєрверки, вибухи… Насправді ні. Війна  - це страшно. Це кров. Це бруд. Це страх. Це смерть, врешті решт.

Мені доводилося кілька разів бути із концертами і в розташуванні ЗСУ, але більше ми мали справу із добровольцями, добровольчими батальйонами. Скільки я там почув історій. Зрештою, ніхто про себе не розказував, розказували про інших. І це є наші сучасники. Це є наші брати і сестри, наші сусіди, які вчора із нами ходили по вулицях і жили в будинках через стінку. А ми про них нічого не знали. І тут, коли це все сталося, вони просто зібралися і поїхали. І дотепер там стоять. Ми зараз тут під мирним небом завдяки їм. Це змушує задуматися. Адже на його місці міг би бути кожен. Є реальні приклади героїзму. Є багато проблем, про які також треба говорити. Тому що війна оголює не тільки високі й благородні пориви, а й викликає в людях і все погане. Тобто, війна – такий лакмусовий папірець. Тут є місце і подвигам, і є місце різним поганим речам, які також не треба замовчувати.

Навіть якщо абстрагуватися і не звертати на це увагу… але це є реальна війна, коли кожен Божий день ми чуємо про втрати. Для більшості – це статистика. Що дуже страшно – ми звикли до цього. А втрати? Сьогодні полеглі 1-2 людей. Це вже стало стандартно. Коли там уже 5-10-ть – о, то вже багато. Там, «на верху», навіть пробують пояснювати. А коли от такі поодинокі втрати – це стало нормою. Суспільство до цього звикло і це страшно насправді, що ми отак швидко за два роки звикли, що це нормально. Але ж це не нормально, бо до когось в цей момент приходить «похоронка». І це чиєсь обірване життя…

- Чи потрібна була Революція 2013-го? Якщо би повернути час назад, що б Ви обрали: революцію чи тодішнє життя?

- Провокативне запитання (усміхається – ред.). Є фраза, яка приписується провіднику Степанові Бандері: «Ніщо не зупинить ідеї, час якої настав». З приводу революції і першої, і другої, я не знаю, чи можна це назвати революцією. Бо революція, як нас вчили з історії, має нести зміни. В результаті цих двох революцій: і Помаранчевої, і Революції гідності, якоїсь явної зміни не відбулося.

Але хто винен в цьому? Винні тільки ми. Ми привели цих людей до влади і, відповідно, нам треба цю кашу розхльобувати. Я вважаю, що і перша Помаранчева революція мала свій час, і Революція гідності також. Це вже об’єктивна реальність. Якщо би суспільство було не готовим до цього, вони би просто не відбулися.

Революція, яка відбулася, ми ж пам’ятаємо, це було не так давно, це було волевиявлення людей. І тому говорити чи потрібна вона була… Вона є, не треба забувати, освячена. За нею велика жертва – Небесна сотня, яка вже давно не сотня, а значно більше число. Ці смерті треба чимось оправдати. Вони віддали найдорожче. Вони поклали свої життя на цей вівтар нашої свободи. Тому, однозначно час цих змін настав. Інше питання – на які ми вийшли результати? Але ще раз кажу: завжди треба починати із себе. Ми їх на своїх руках принесли у владу. І зрештою, ми маємо право спитати з них же ж, що вони там роблять.

- Як Ви вважаєте, чи правильну позицію тримає керівництво України стосовно подій на сході?

- Я не вірю в ментальність людей. От кажуть, що  ментальність у нас така, у них така. Є якісь моменти, але глобально з дитинства нас привчають, що от в українців така ментальність, що ми хитрі… це не правда. Я думаю, що в наші умови поставити будь-яку націю, і вона би швиденько набула ознак нашої ментальності так званої. Тому ми, як і всі люди, дуже добрі аналітики і спеціалісти, але диванні. Ми розбираємося у футболі, в політиці, тепер уже прекрасно розбираємося у воєнних діях. Тобто, ми вже вивчили, ми знаємо, які бувають калібри мінометів і САУ і т.д. Це страшно, але це факт. Це навіть діти знають, тому що в країні війна. Дії нашого уряду…Як їх кваліфікувати?  Я вважаю, що усім на світі мають займатися спеціалісти. І, як би там не було, у нас є військові тепер. Це не секрет, що у нас нарешті є армія. Ще може не така, як нам потрібно, але це не те, що було два роки тому. І дії командирів, і вищого командування армійського… Ми не можемо забути ні Іловайськ, ні Дебальцеве, ні ці трагедії… Вина лежить на них. Але, мені здається, що війною повинні займатися військові. Тобто люди, які знають, як це робити. А диванні аналітики що в спорті, що у війні, що в політиці – я іронічно до цього ставлюся.

Я не маю відповіді на це запитання. Єдине, що треба максимально – старатися уникати жертв. Але це війна і це треба зрозуміти. Цей конфлікт затягнувся. Як нам казали – він має відбуватися не місяці, а дні. Тим не менше, ми маємо третій рік війни. І що найгірше – не видно її кінця. Є в нас така риса «хороша». Ми полюбляємо, щоб нас усі підтримували. Тобто, ми вважаємо, що нам усі винні, що передові країни світу повинні зараз порвати абсолютно з Росією і задавити її санкціями, а ми нормально будемо їздити туди на роботу. Той же Президент там буде мати бізнес. Якось ми себе не бачимо у цьому всьому. Ну можемо не купляти якісь жуйки в магазині. Пам’ятаєте цей момент такий смішний «ми зараз забойкотуємо товари і Росія впаде з її економікою». Ну вистачило цього на два місяці. Зараз на це уваги ніхто майже не звертає, тому що у деяких товарів просто немає аналогів. Це треба правильно зробити. «Снікерси» треба привозити із Польщі, а не з Росії. От.

Вся біда часто на світі від непрофесіоналізму. Я розумію, що ці люди, які зараз керують бойовими діями, вони і не мають досвіду, бо навчалися у мирний час. Але війна це така штука, яка дуже швидко вчить.

- На Вашу думку, як війна впливає на суспільство? Як війна вплинула на Вашу творчість?

- Я багато років обдумано сторонився соціальної тематики. Мені здавалося, що життя важке доволі. Є багато проблем, люди зайняті виживанням, зароблянням грошей і вони мають, напевно, право в музиці знаходити розвагу, спокій. Відповідно, якщо приходили в голову якісь такі речі гоструваті, я цього не подавав. Але з часом зрозумів, що це напевно була неправильна тенденція. І ще багато років тому перша пісня такого плану була «Незнайомий мій брат». Коли ще нічого не віщувало біди. Ця пісня 2001-го року. Потім знову був такий період капіталізації, зростання. І потім з’явилася така пісня, знову ж таки, за довго до війни, як «Сестра». Пісня із таким яскраво вираженим соціальним моментом. І що я зрозумів? На концертах люди часто краще реагують і більше вимагають соціальних пісень, де вони є абсолютно не танцювальні. Це текстові пісні, де треба слухати слова. Про що це говорить? Що зараз такий час, що у суспільства загострена увага на цих речах.

Як безпосередньо війна вплинула? Ну як війна впливає, коли ти перебуваєш в полі зору медіа, коли ти чуєш постійно інформацію. Коли розпочалися події на Майдані у 2014 році я був якраз закордоном у Франції. І коли ходиш вулицями Парижу, і там все мирно, красиво, весняно, а на газетних кіосках бачиш всюди слово «Україна», «Крим». І ти дзвониш або пишеш, що ж робиться таке вдома. І не зрозуміло абсолютно. Зрозуміло лиш те, що є втрати на Майдані. І тоді була написана пісня «Падала зоря». Її сприйняла публіка без розкруток, без кліпів, абсолютно без нічого. Вона пішла Інтернетом і багато радіостанцій взяли її. Потім ще були пісні. «Я з України» була написана до цих усіх подій, але суспільство зараз дуже загострене на цій тематиці і сприймається все. Єдина проблема в тому всьому, що є таке поняття як «кон’юктура». Ввона присутня у всьому – і у творчості також. Багато артистів, які до цього співали про ромашки, чомусь стали співати серйозні пісні про війну. В більшості, це виглядає або смішно, або страшно. Вони пробують бути в тренді і якось себе в цьому проявити. Чому я спокійний в цій ситуації? Мені неприємно це, звичайно, але я спокійний бо є така штука як час. Сито часу. І воно не пропускає це все. Вона (пісня) може бути актуальна тиждень, але вона не залишиться в роках і не ввійде в серце і душу народу. Тобто, воно абсолютно швиденько промиється. Є шедеври, які були написані на війні, які відображають сутність цієї війни. Їх не так багато, але тим не менш вони залишаться в роках. Рано чи пізно, але всі війни закінчуються. Та  ці пісні залишаться і будуть нагадувати наступним поколінням про час драматичний, в який живемо ми, в який живе наша країна.

Пісня «На шматки» - це нормальна реакція на такі речі. Я не вважаю, що я пишу пісні. Я їх записую, якщо вони приходять. У мене ніколи не було мук творчості і всяких таких поетичних моментів. Якщо вона є – це 5 хвилин взяти і записати. Я взагалі вважаю себе самописцем кардіограми. Воно звідкись є - ті слова, мотив, а потім вже записати – моменти професіоналізму. А щоб мучитися, думати, як же ж воно буде так красиво, щоб сльозу вибити – це «брєд». Можливо, хтось так працює. Я так не вмію. Я розумію, що якщо пісня не була написана за 5-10 хвилин, значить, напевно, вона не мала бути написана. Вона, або вернеться ще колись до тебе, або піде кудись з часом.

Я от віднедавна зрозумів, що я хочу. А хочу я, щоб пісні дійсно перестали бути актуальними. Краще хай такі пісні будуть про сонечко, про Ромео і Джульєту, про вічні почуття, і про мир, тому що суспільство втомилося. Майже три роки війни. Треба пам’ятати, що Друга світова тривала 5 років, а ми вже пройшли період половини цієї війни. Люди мають багато запитань, і мало мають відповідей. Це проблема. Але ми мусимо це пережити. Тобто я є професійний песиміст по натурі, але в деяких таких питаннях я закінчений оптиміст.

Алла Федорченко, Марія Доманська, «Вголос»

Відкритий лист мешканця Трускавця Святослава Фляка до влади Трускавця та засобів масової інформації

Хочу звернутися з цим відкритим листом до влади Трускавця та засобів масової інформації.

Моїй матері, Крамар Анні Юріївні, рішенням Трускавецької міської ради (дев`ята сесія другого демократичного скликання) № 188 від 16 жовтня 1997 р. було виділено земельну ділянку під індивідуальне будівництво в м. Трускавці (на вул. Мазепи) – як реабілітованій. Її разом з родиною було виселено радянською владою на 20 (двадцять) років на спецпоселення до Сибіру (Хабаровський край). Пройшовши разом зі мною усі кола принижень, глумління, зневаги зі сторони різних чиновників, моїй матері нарешті було видано паспорт земельної ділянки та всю документацію (Державний акт на право приватної власності на землю IV ЛВ № 015073).

У віці 88 років моя мати померла (16 серпня 2012 року). Вже 3 вересня я звернувся до нотаріальної контори у місті Трускавці. Оплативши послуги нотаріуса, я отримав витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі за № 31585316 від 06.09.2012.

У лютому 2013 року у присутності начальника відділення юстиції у м. Трускавці я написав заяву про видачу мені права власності на землю – за законом половину ділянки, оскільки друга половина переходить моїй сестрі, котра не написала відмову. Я отримав відповідь, що нотаріусом виписано постанову про відмову у виданні мені свідоцтва про право на спадщину на землю.

У моїх дідів і матері було забрано все рухоме і нерухоме майно, яке вони роками і віками громадили на цій землі. Це їхні кров, піт і сльози, а чиновники цим знехтували. Мій дідусь Юрій помер на спецпоселенні в Хабаровському краї від туберкульозу, холоду і голоду. Я і сам народжений в Хабаровському краю і мені Львівською обласною радою видано посвідчення № 29/13-П як реабілітованому та потерпілому від політичних репресій. А мене чиновники обзивали лінивим (буцімто я не хочу працювати, маючи фах лікаря) і навіть психічно хворим.

Оскільки з минулого 2015 року акти на право власності на землю почали видавати в центрах надання адміністративних послуг (у Трускавці ЦНАП очолює пані Дорошенко), то я вирішив провести реєстрацію земельної ділянки.

Одночасно я звернувся до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, написавши листа на ім`я голови цієї служби. І я був справді дуже здивований, що ще є в Україні люди, керівники установ, які відповідально ставляться до своєї роботи, а не займаються відписками. Отже, 15 грудня 2015 року я отримав відповідь з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за № Ф-2458/06-15. Документ було підписано першим заступником голови Державної служби Л. М. Шемелинець. У відповіді зокрема йдеться про те, що «згідно з вимогами частини четвертої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа».

Тобто, мене поінформовано, з чим (з якими документами) я маю звернутися і куди, щоб була здійснена державна реєстрація земельної ділянки.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на ім`я Крамар Анни Юріївни (моєї покійної матері) видано Державний акт на право приватної власності на землю (серія IV ЛВ № 015073) від 17.06.1998 р. на земельну ділянку площею 0,0713 га на вул. Мазепи (б/н). Кадастровий номер ділянці не присвоювався. Згідно з пунктом 10 розділу VII вищевказаного Закону документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цього Закону, є дійсними. Водночас згідно з пунктом 2 розділу VII Закону, земельні ділянки, право власності (користування) на які видано до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів). Крапка.

Отже, мною особисто в центр надання адміністративних послуг при Трускавецькій міській раді за адресою м. Трускавець, вул. Бориславська, 1 було подано такі документи: 1) заяву за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, 2) оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа, який має виробити кадастрова служба. На що я отримав відповідь, що я зобов`язаний надати електронний документ на вище зазначену земельну ділянку (повідомлення про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, № 1143/0/25-16-ап від 16 червня 2016 р. за підписом державного кадастрового реєстратора У. Пуцило). А вироблення електронного документу – це хитра схема з викачування коштів (звернення до ліцензованих фірм, оплата коштів і т.д.).

Тобто, я маю виробляти електронний документ для формування земельної ділянки, котра згідно закону вже є сформованою! Це означає, що я ще раз маю формувати земельну ділянку та оплачувати кошти певним ліцензованим організаціям. За що?!

В мене є підозра, що у причетних до цього питання фігурантів є бажання забрати, вкрасти, присвоїти мою земельну ділянку, яку було надано як компенсацію моїй родині за награбоване в 1940-х роках радянською владою і за страждання на Сибірі.

Прошу засоби масової інформації донести вищеописане до громадськості, а владу міста Трускавця публічно надати мені відповідь, чому мене зобов’язують виробляти якийсь електронний документ, коли згідно чинного законодавства я маю хіба подати документацію із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Хочу подякувати пані Лесі Боднар з відділу інформаційного забезпечення Трускавецької міської ради, яка порадила мені звернутися до засобів масової інформації, щоб висвітлити це питання.

Святослав Фляк, м. Трускавець,

12 вересня 2016 р.

Оголошення

Мирон (59 років, самотній, м. Трускавець, власна квартира, інвалідність ІІІ групи) познайомиться з жінкою.  Телефон: +38-096-557-05-67.

***

Терміново на роботу у Трускавці потрібні працівники ресторану. Хороший колектив, професійні керівники-наставники, гарні умови праці, чудовий досвід гарантовані!  Тел. 097-340-09-49.



Создан 12 сен 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником