Трускавецький вісник № 171 (1312) від 13 жовтня 2016 р.

 

Трускавецький вісник № 171 (1312) від 13 жовтня 2016 р.

13.10.2016



У номері: Матеріали з газети «Воля громади»; Короткі новини регіону; Спортивні новини; Хрещення – дар Неба; Останній цвях у майбутнє Стебника; Нещасливе кошеня.

Короткі новини

В Дрогобицькій бібліотеці відбулася презентація книги Галини Пагутяк «Гіркі землі»

У середу, 12 жовтня, в Дрогобицькій центральній бібліотеці імені В. Чорновола відбулася презентація нової книги Галини Пагутяк «Гіркі землі». Про це інформує прес-служба Дрогобицької РДА.

Лауреат Шевченківської премії Галина Пагутяк, яка народилася в селі Залокоть, провела дитячі та юнацькі роки в селі Уріж, написала близько трьох десятків книг. Серед найвідоміших – «Писар Східних Воріт Притулку», «Захід сонця в Урожі», «Королівство», «Слуга з Добромиля», «Книгоноші з Королівства» та інші.

Розпочала зустріч старший науковий працівник музею «Дрогобиччина» Марія Головкевич, яка представила шановну гостю та надала їй слово. Письменниця розповіла про те, що хотіла показати цим твором, адже розповідаючи про долю головної героїні показала долю міста – сусіднього Борислава. Як будучи в кінці ХІХ – на початку ХХ сторіччя «Галицькою Каліфорнією», він зараз став містом з напівзруйнованою промисловістю, і ця біль душі авторки відображена в книзі «Гіркі землі».

Цікава розповідь Галини Пагутяк переросла у жвавий діалог з присутніми слухачами, які майже вщент заповнили читальний зал бібліотеки.

Присутній на зустрічі голова Дрогобицької райдержадміністрації Володимир Шутко привітав пані Галину, подякував їй за творчість, за ті болючі теми, які піднімає письменниця у своїх книгах та вручив прекрасний букет квітів.

Завтра пройде футбольний турнір пам`яті загиблого Героя

Як інформує газета «Воля громади», завтра, 14 жовтня, на свято Покрови Пресвятої Богородиці, в пам’ятні Дні Українського козацтва та захисника України, в 11 год. на центральному стадіоні міста Стебника розпочнеться регіональний турнір з футболу серед молодіжних команд «Пам'яті Героя АТО Тараса Зозулі».

Захід, як щорічний, започатковано Громадською організацією «Спортивний клуб «Стебник». Цього року турнір попередньо планувався до проведення в минулому місяці, а до участі зголосились молодіжні склади обох стебницьких команд та молодіжні команди Дрогобиччини.

Запрошуємо вболівальників підтримати спортсменів та вшанувати пам’ять Героя АТО стебничанина Тараса Зозулю. Тарас загинув понад два роки тому, захищаючи рідну землю від московських окупантів, а до цього, в мирні 2010-2011 роки, виступав за молодіжний склад ФК "Стебник".

Власна інформація

Олег Синютка: проти децентралізації виступають люди з радянським мисленням

Децентралізації пручаються люди з радянським мисленням, а також ті, хто зараз отримує вигоду від незавершеної реформи. Про це на VI Національному Експертному Форумі, організованому Інститутом Горшеніна, сказав Олег Синютка, керівник Львівської обласної державної адміністрації.

"Сьогодні немає публічної дискусії, потрібна чи не потрібна децентралізація. Хоча будь-яке опитування, я впевнений, покаже, що вона потрібна. Сьогодні тільки у Львівській області місцеві бюджети за 9 місяців отримали додатково 1,7 млрд гривень більше запланованого", - сказав Синютка.

Водночас є опір децентралізації. На думку Олега Синютки, цьому є два пояснення. По-перше, децентралізація дозволить "назавжди відірватися від пострадянського мислення". Тобто децентралізації пручаються люди з радянським мисленням, які бояться змін. По-друге, деякі обласні центри мають бюджети розвитку 1,5-2 млрд гривень. І в умовах незавершеної децентралізації вони є розпорядниками цих коштів, це демонструє їх успішність. Якщо реформа піде далі, то ці кошти доведеться передавати на нижчий рівень.

Олег Синютка також наголосив, що сильний імпульс децентралізації дасть передача права розпоряджатися землею об'єднаним громадам.

Прес-служба Львівської ОДА

Останній цвях у майбутнє Стебника

Після Революції Гідності люди відчули, що потрібні зміни. На рівні Стебника влада оновилася на 70-75%. Новий мер, нові депутати. Про що це говорить? Про те, що громада вимагає реформ. Старих людей усунуто, нових обрано й дано їм мандат на реформи.

Реформи – це зміни в управлінні. Якщо поміняли мера, то мають помінятися керівники комунальних підприємств і установ, лікарень, шкіл, садочків й т.д. Старі люди не будуть робити змін. Якби вони прагнули (читай – могли, хотіли, вміли) їх робити, то вони вже б це зробили.

Виникають логічні запитання – а чи варто було міняти голову міста, якщо він не робить змін? Чи правильним був минулорічний вибір стебничан, за яким місто вкотре обрало минуле замість майбутнього, за яким добровільно відмовилось від амбіцій на гідне самодостатнє життя?

Коли верстався номер, у сусідньому Трускавці більшість дитячих дошкільних та шкільних закладів й інші “бюджетники” вже опалювались. Правда, в тестовому режимі, але тепло було. Чому? Тому що за п’ять останніх років КП “Трускавецьтепло” під керівництвом Руслана Крамара, висуванця на останніх виборах мера Стебника від Стебницького громадського руху, збудувало автономні котельні на всі дитячі установи і школи міста.

Скажете, багатий Трускавець? А я відповім, що у великій частині на будівництво цих об’єктів використовувалися не бюджетні, а власні кошти комунального підприємства. Це дало “багатому” місту економію понад 4 млн. грн. Чому “багатому”? Правильно. Тому, що має розумного керівника галузі, який проводить реформи.

Сьогодні пан Крамар завершує програму повного переходу Трускавця на індивідуальне опалення. Це суттєво скорочує споживання містом природного газу. Трускавчани ж мають у власних домівках якісне і вчасне, що не менш важливо, тепло та гарячу воду. А міг же змінювати рідний Стебник?

А що Стебник? Уроки в школах по півгодини. Але проблеми у влади міста інші. На 12 жовтня скликано чергову сесію місцевих депутатів. Впадає в око проект рішення про надання в оренду “залишків” комунального майна: на 2-ому поверсі будинку по вул. Грушевського, 2; усіх, крім першого, поверхів колишнього гуртожитку ПТУ по вул. Мельника, 4а; колишнє приміщення Ощадбанку на м-ні Шевченка, 1; приміщення по вул. Трускавецькій, 2 й 18а (де була газова служба – вже нам її повертати у місто не обов’язково – вибори ж пройшли) та, навіть, приміщення колишньої бібліотеки у Колпці.

Принагідно зауважу, що це вже третя, а то й четверта, спроба нинішньої каденції “порозорендовувати” що лишилось. І аргумент залізний – для наповнення міського бюджету! Попередні рази більшість депутатів “встояли”, але як буде тепер – побачимо вже наступного тижня.

Влада мала б показати громаді, що використовуючи її майно та витрачаючи кошти зі спільної “каси”, життя у Стебнику робить кращим. А кожен чиновник, зі своєї сторони, мав би показати, що він зробив за отриману з тої “каси” зарплатню. Раз гроші в “касу” кладуть стебничани, підприємці й не тільки, сплачуючи податки та збори, то й належить міський бюджет конкретній громаді, а не умовній “міській раді”. Але нам, громаді, і не лише стебницькій, те ще слід усвідомити.

Більше того, влада Стебника має показати свою потрібність взагалі. Уявімо картину, що раптом в Стебнику не стало влади, “пропав чи провалився під землю” весь будинок мерії. Чи дуже відчув би це у своєму повсякденному житті пересічний мешканець міста?! Питання риторичне, нехай на нього відповість сам читач. Влада в місті існує не для того, щоб вона просто була. А для того, щоб кожен день місто робити кращим. А що маємо?

В часі адміністративної реформи Стебником вже четвертий раз попихають: від самостійної громади – й до включення у велику Дрогобицьку ОТГ разом з навколишніми селами. Звісно, не провівши глибокого аналізу різних форм співжиття майбутніх об‘єднань, важко стверджувати який варіант буде для стебницької громади найкращим. Та одне є очевидним – через повну відсутність реформ в нашому місті, нинішньою владою може бути забито останній цвях у МАЙБУТНЄ СТЕБНИКА.

Павло Побережний, депутат Стебницької міської ради, газета «Воля громади»

Хрещення – дар із Неба

Віра у Бога – це акт свідомого і вільного вибору людини, одним з важливих моментів у житті якої є хрещення. Чи насправді свідомим і, водночас, є вільним вибір, якщо особа приймає хрещення у дитячому віці? Чи відповідальна вона за дотримання церковних правил? Та й Христос хрестився, маючи 30 років...  

Почнемо з другої частини питання: яке право Церква має примушувати до дотримання церковних правил, якщо людина була хрещена в несвідомому віці? У цьому питанні вже укладена велика несправедливість і омана, оскільки Церква не примушує жодним чином і не переслідує тих, хто, будучи хрещеним, став атеїстом або перейшов в іншу релігію. Церква нічого їх не позбавляє і ні до чого не примушує. Тепер перша частина питання. Посилання на Хрещення Ісуса в Йордані тут некоректне, оскільки значення цієї події – зовсім інше, ніж хрещення немовлят в Церкві. Ісус прийняв Хрещення, проповідуване Іваном Предтечею. Цей символічний жест означав очікування Месії і покаяння. Як ми знаємо, саме Ісус і є Месія, і, зрозуміло, Він прийняв Хрещення не в знак очікування Месії. Перечитаємо уривок, що розповідає про цей епізод: «Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб христитися від нього; але Йоан спротивлявся йому, кажучи: “Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?” Ісус у відповідь сказав до нього: “Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду.” І тоді він залишив його. А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього. І голос пролунав з неба: “Це Син мій любий, що його я вподобав».» (Мт 3,13-17).

А ось обрізання – обряд, який в деякому сенсі можна зіставити з нашим Хрещенням, - Ісус прийняв, коли Йому було 8 днів від народження. Вважати Хрещення в дитинстві якоюсь несправедливістю означало б вважати несправедливістю взагалі появу будь-якої людини на світ: адже це відбувається теж без згоди дитини. Але це занадто вже перебільшений приклад, тому звернемося до більш простих, буденних речей. Чи справедливо відправляти дитину в школу, робити їй щеплення, вчити її читати? Чи не треба залишити все це на її розсуд до того моменту, коли вона виросте? Безумовно, батьки припускають, що доросла дитина все-таки буде задоволена тим, що вона з'явилася на світ, тобто буде рада отриманому дару. Швидше за все, вона не пошкодує і про те, що її навчили читати і зробили їй щеплення. Навіщо ж виключати, що вона буде вдячна і за отриманий дар віри? До того ж отримані щеплення або, скажімо, освіта, - це дарунки, які не можна вже відкинути. У той час як віру людина може вільно відкинути. Тому віру важко вважати примусом, - людина вільна мати її або відкинути. Батьки, переконані в тому, що віра і Хрещення – це блага для дитини, не можуть їй в них відмовити. Віра – це дар, а не примус.

Крім того, Таїнство Хрещення над дитиною відбувається на прохання батьків, про що свідчить і сам обряд Хрещення. Церква не може відмовити батькам у цьому проханні, оскільки, згідно з вірою Церкви, Хрещення - це найвищий дар, який батьки можуть запропонувати своїм дітям, оскільки воно відкриває шлях благодаті і спілкуванню з Богом, відкриває двері Раю і звільняє немовля від окультних сил. Звернемося до Євангелія від Матея: «Тоді приведено до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм. Ісус сказав їм: “Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне.” І поклавши на них руки, пішов звідти.» (Мт 19,13-15). Тут описана, по суті, та ж ситуація: деякі не бажають, щоб дітей приводили до Христа. Але Ісус заперечує: не бороніть їм. А ось та ж розповідь в Євангелії від Марка: «І приносили до нього дітей, щоб доторкнувся їх, але учні забороняли їм. Бачивши Ісус те, виявив незадоволення і сказав їм: "Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, - не ввійде до нього." І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх.» (Мк 10,13-16). Як ми бачимо, Ісус обурюється на тих, хто перешкоджає спілкуванню з Ним дітей. Ісус благословляє дітей, а благословення Ісуса - це найвищий дар, який може бути піднесений людині. І сьогодні Ісус говорить противникам Хрещення немовлят - «Пустіть дітей приходити до Мене».

За публікаціями релігійних інтернет-видань підготував о. Михайло Бучинський, газета «Воля громади»

Наші футбольні віра, надія й любов

Напередодні свята ранніх християн-мучениць сестер Віри, Надії й Любові, а саме 27-29 вересня, наша дитяча футбольна команда ФК "Стебник" (хлопчики 2005 р.н.) прийняла участь у всеукраїнському турнірі "Золота нива", що проходив у місті Вінниця.

Наш клуб потрапив у групу ”В“ з наступними командами:

1."Прем'єр Нива" (Вінниця);

2."Юніор Спорт" (Київ);

3."Олімп" (Вінниця);

4."Галичина-2" (Львів).

Першим суперником ФК “Стебник“ виступила команда "Юніор Спорт" з Києва. Це була стартова гра юних стебничан із сильним суперником. Наших футболістів переповнювали хвилювання, однак, це не завадило їм провести відмінну гру та показати, на що здатні. Саме хвилювання послужили причиною того, що захист команди пропустив два м’ячі. І, як хлопці не старалися, забити хоча б один гол у цій грі вони не змогли…

Другим суперником нашої команди була вінницька "Прем'єр Нива". ФК “Стебник“ вийшов на поле впевнено та націлено на перемогу! Стебничани почали пресингувати суперника по цілому полі з першої ж хвилини, що й допомогло їм не пропустити жодного м'яча. Саме таку установку дав юним гравцям їх тренер Олег Тимчишин. Установка №2 – шукати можливість забити м'яч на контратаках. Такі можливості випали дві, але шанс було змарновано. Гра закінчилася нічиєю – 0-0, і ми здобули перший свій бал на цьому турнірі.

На другий день турніру першим нашим суперником стала команда "Галичина-2" зі Львова. Гра проходила о сьомій годині вечора під прожекторами. В таких умовах наша команда ще не грала. Головною ціллю гри була тільки перемога, що дозволила б у подальшому боротися за призові місця. Гра почалася з атак нашої команди, що і принесло нам перевагу вже в першому таймі – два м'ячі. Перший гол забив нападник Олег Гнатів, другий – Влад Яцків. Цей поєдинок закінчився з рахунком 2-0 в користь юних стебничан.

Щоб зайняти друге місце в підгрупі, наша команда повинна була обіграти "Олімп" (Вінниця) з великим відривом, що й було успішно виконано. Наші хлопці перемогли з рахунком 6-0 і в підсумку обійшли навіть "Прем'єр Ниву" з тієї ж Вінниці, зайнявши друге місце у своїй групі. Перший м'яч забив Пшеченко Марко, два голи належать Блідому Михайлу і хет-тріком відзначився Гнатів Олег, який загалом забив у турнірі чотири голи і став найкращим бомбардиром стебницької команди.

У завершальний день турніру за третє місце наша команда зустрілася з ФК "Добробут" (Київ). На полі змагались гідні одна одної дві команди. Наші хлопці ні в чому не поступалися столичному супернику, тому гра, так і закінчилася з нульовим результатом. В серії одинадцятиметрових перемогли кияни з рахунком 3-1.

З 10-ти команд, які приймали участь в даному турнірі, наша команда посіла 4 місце і це, я вважаю, великий успіх наших хлопців. До слова, літом на подібному турнірі ми мали тільки 13-те місце із 16-ти. Отже, це значний прогрес стебницьких дітей, нашого дитячого футболу. І, чим більше наша дитяча команда буде приймати участь в таких турнірах, тим більший буде прогрес в їхньому футбольному рості.

Ми повинні не тільки їздити на такі турніри, але й проводити їх вдома, запрошуючи команди у наш регіон, де є всі можливості для проведення футбольних змагань. Потрібна тільки увага та бажання з боку місцевих органів влади наших міст. Окремо, хочу подякувати дитячому тренеру ФК “Стебник“ Олегу Тимчишину, який перший із тренерів почав возити наших дітей на такі турніри і ми вперше заявили про себе на обласному та всеукраїнському рівнях у дитячому футболі.

Осип Бандура, голова СК «Стебник», газета «Воля громади»

На фото: стебницькі футболісти у Вінниці; кращий бомбардир дитячої футбольної команди ФК «Стебник» на всеукраїнському турнірі у Вінниці Олег Гнатів.

 

Нещасливе кошеня

Нещодавно у Стебнику, у дворі на вулиці Калнишевського неблагополучна сім’я викинула дорослу кішку. Кішка у трубі народила кошенят. Здавалось би, банальна історія…

Кошенят розібрали, нібито у «добрі руки», але одному маляті не поталанило. Воно потрапило в особливо «добрі руки» єговістів. Це ті, що називають себе віруючими християнами. Не пройшло й двох місяців, як кошеня знову опинилося на вулиці. Та ще й не одне, а з цілим поселенням бліх на собі.

Далі його чекав приватний будинок. Майже хепі-енд, але… Через 4 дні до нас завітала молода жіночка з тим самим кошеням на руках. Знайшла на вулиці. Просить десь прилаштувати…

Коли я знову побачила цього котика, мені просто не ставало слів, емоції переповнили. Ну, поясніть мені, як можна брати тваринку, обіцяти, що про неї будуть піклуватися і любити, а потім викинути, як непотрібну річ?!

Згодом ця молода жіночка купила кошеняті корм і пообіцяла таки прилаштувати його у «добрі руки»…

Наталія Петрицин, керівник Товариства захисту тварин, газета «Воля громади»



Создан 13 окт 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником