Трускавецький вісник № 181 (1322) від 28 жовтня 2016 р.

 

Трускавецький вісник № 181 (1322) від 28 жовтня 2016 р.

28.10.2016



У номері: Зустріч з братами Капрановими; Вірш «Любіть українок»; Ура-патріоти; Прощай, немита Росіє; Футбольні новини зі Стебника; Інформує податкова; Андрій Шевкенич відтепер працює в «Женеві».

Короткі новини

Екс-начальник дрогобицької міської медицини очолив медслужбу трускавецького санаторію

Колишній начальник відділу охорони здоров’я виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Андрій Шевкенич, котрий минулого понеділка на оперативній нараді в Ратуші оголосив про свою відставку, очолив медицину у санаторії «Женева» в Трускавці.

Про це повідомив власкор IA ZIK з посиланням на поінформоване джерело.

Нагадаємо, що Андрій Шевкенич пропрацював у галузі медицини міста і району 25 років. Йому присвоєно звання заслуженого лікаря України.

ЗІК

Не просто письменники

Зустріч

В рамках свого турне містами Львівщини брати Капранови відвідали 27 жовтня Трускавець. В кінці робочого дня (17.00 – 18.30) в Народному домі в теплій, невимушеній атмосфері пройшов творчий вечір під назвою «Любіть українок». Однойменний вірш (гумористичний переспів з відомим «Любіть Україну» Володимира Сосюри), покладений на музику, став завершальним акордом офіційної частини зустрічі. А потім була можливість поспілкуватися з письменниками, зробити спільне фото, купити книжку, у тому числі для того, щоб відразу передати її на передову, нашим воїнам. Бійці АТО часто просять саме хорошу книжку, яку можна було б почитати в перерві між запеклими сутичками чи обстрілами…

Зустріч з братами Капрановими організував авторський проект «Перехресні стежки» за підтримки відділу культури Трускавецької міської ради. Модератор творчого вечора, громадська активістка (а водночас кума Капранових) Анна Литвин висловила подяку за сприяння в організації вечора начальнику відділу культури ТМР Тетяні Татомир. Присутній на вечорі-презентації міський голова Трускавця Андрій Кульчинський щиро подякував братам Капрановим за ті приємні миті, які вони подарували в цей осінній вечір своїм читачам, глядачам, слухачам. Мер міста-курорту вручив на згадку братам-письменникам книги Ігоря Сеніва «Трускавець на давній поштовій листівці».

Книги

Віталій та Дмитро Капранови розпочали свою зустріч з трускавчанами зі свого … закону. Ще в 2005 році брати-письменники довели, що чим менше в регіоні бібліотек, тим більша підтримка Януковича. В 2005 році! Найменше бібліотек на душу населення в Україні виявилося в Донецькій, Луганській області та в Криму…

Люди, які читають, керують тими, хто дивиться телебачення. Цю просту істину давно зрозуміли брати Віталій та Дмитро. Своєю творчістю, та зрештою всією своєю багатовекторною діяльністю вони намагаються просвітити людей, повернути їм історичну пам`ять. Власне про історичну пам`ять і йдеться в новій книзі «Забудь-річка», одній із презентованих на зустрічі в Трускавці. Як жартують брати, для жінок це любовний роман на історичному тлі, а для чоловіків – історичний роман на тлі мелодрами.

«Щоденник моєї секретарки» – це книга про Майдани. Історія її написання проста – за основу взято щоденник однієї з секретарок у видавництві братів Капранових, які та вела в робочому зошиті. Дівчина писала все, що думала, у тому числі про свою безпосередню начальницю, за що пізніше і поплатилася. Коли один з братів перечитував цей щоденник, йому в око впав такий запис: «Сьогодні Віталій Віталійович пригостив мене яблуком. Я не взяла. Я вважаю, що ми ще не в тих стосунках, коли я можу взяти в нього яблуко».

Цей запис не просто розсмішив письменника, а заставив задуматися і перечитати вже весь щоденник, детально, а не по діагоналі. Так почалася історія цієї книжки.

«Мальована історія незалежності України», «Я like Україну» та інші новинки видавництва «Зелений пес» зацікавили трускавчан; кожен шукав щось для себе, для душі. Нові книги Капранових – це завжди цікаво, особливо якщо ти прочитав давніші, наприклад «Кобзар-2000» у версії light чи hard, «Розмір має значення» або ж «Приворотне зілля»…

Пісні та гумор

Але Віталій та Дмитро – не тільки письменники. Пісні у їхньому виконанні – це те, що треба просто послухати. Причому пісні у різному стилі. Брати жартують: «Блюз – це коли хорошій людині сумно. Шансон – це коли поганій людині весело. А реггі – це коли людині весело без причини». Щоправда, шансону брати не співають, але реггі та блюз – так. На слова талановитого поета з Вінниці Сергія Татчина та слова класиків.

Грають брати «кобзу-реп», а тематика їхніх пісень – найрізноманітніша. «Гарем» - жартівлива пісня, взята з Літопису УПА. Переспів Шевченкових «Думи мої». Колискова у стилі джаз (поєднання музики Гершвіна на мотив «Ой ходить сон коло вікон» та мелодії «Туман яром…»). «Чатанунга чуча» про Яремче та рідний для письменників Очаків. Лірична пісня про жовтень. І багато інших пісень, неспіваних за браком часу, які проте пам’ятає тарабан (панська кобза) – дещо чудернацький інструмент, на якому грає один з братів.

Зрештою, братів-письменників-видавців-виконавців-громадських діячів теж можна назвати чудернацькими. Їхній стиль не всім подобається, але в цьому їхня своєрідність. Їхня чітка та свідома громадянська позиція створювала їм чимало проблем, але вони вистояли і перемогли. Ну а їхній гумор – це взагалі окрема тема. Хто читав книги братів Капранових, той зрозуміє. Хто ж не читав, але був на зустрічі, міг досхочу посміятися з текстів пісень чи з коротких та влучних висловів.

«В бізнесменів нема поняття добра та зла, а є доходи та видатки» – хіба такий жарт не заставить замислитися?

Цікавою є і оригінальна концепція мальованої історії України, де на кожній сторінці – ціла епоха. В тоненькій книжечці можна прочитати та зрозуміти більше, ніж у нудних товстезних томах.

А завершити наші хаотичні враження від зустрічі у Трускавці хочемо словами самих письменників.

«Ми – Брати Капранови. Ви – наш улюблений читач. Ми любимо наших читачів з трьох причин. По-перше, без вас не існує нас. Письменник без читача – все одно що детонатор без гранати – клацає, але не вибухає. По-друге, без читача не існує книжки. Непрочитана книжка – це просто стосик задрукованого паперу. І тільки в голові читача вона перетворюється на твір мистецтва. По-третє, український читач – найкращий у світі. У цьому ми переконуємося щоразу, коли випадає поспілкуватися», - пишуть брати на своєму офіційному сайті www.kobzar.com.ua  

Володимир Ключак

До теми.

Вірш «Любіть українок»

Любіть українок, як сонце любіть,

Як землю батьківську - без тями.

Не бійтеся щирість свою проявить

Словами, губами, руками...

За карії очі, за вигин спини,

За коси русяві - як жито.

За викот глибокий, і те, що за ним...

За все, що зуміли вхопити

У спальні, на кухні, у свіжій траві,

В машині, в коморі, у гаю

Любіть українок, де стрінете ви –

І хай вам Господь помагає!

Любіть галичанок, бойкень та лемкинь

Гуцулок любіть, подолянок

Таврійські дівки, слобожанські жінки -

Не знайдете кращих коханок.

Любіть гагаузок, болгарок струнких

Угорок, грекинь, караїмок

І кримських татарок – бо люблячи їх

Ви любите все ж українок!

Любіть українок, негайно любіть!

Даруйте вірші їм і квіти,

Бо кожна нелюблена, втрачена мить

Примушує жінку старіти

Любіть українок – щотижня, щодня

А буде можливість – і двічі

Бо жінку (та ще й не одну) вдовольнять -

Робота така чоловіча

Життя в Україні дає нам урок -

Затямте, Тарасові діти:

Єдина можливість приборкать жінок -

Це їх РЕГУЛЯРНО любити!

Ура-патріоти

1991 рік для більшості українців був доволі пам’ятний: масова та показова втеча комуністів із міських рад, перехід влади в руки місцевих громад, організація та проведення демократичних виборів... Здавалося б, саме у цей історичний відтинок часу життя в Україні почало потроху налагоджуватися.

Але чи так було насправді? Українські громади, на голови яких раптово звалилося право самостійно обирати свою владу, виявилися неосвіченими та безпомічними. А, відповідно, не вміли і боялися проявляти ініціативу, постійно чекали наказів зверху, не знали, що і кого вибирають. Саме тоді в моду ввійшли «ура-патріоти» – люди, що багато обіцяють, але абсолютно нічого не роблять. І, щонайгірше, «ура-патріоти» і до сьогодні не втратили своєї популярності.

Так, вони мають інші обличчя, імена, годують нас іншими обіцянками, але вони присутні скрізь. Їх словесний патріотизм проявляється тоді, коли їм це потрібно, і триває доти, доки їм потрібно. За 25 років Незалежності України їх було тисячі, зараз важко згадати, хоча б десяту частину із них, так швидко вони змінюють один одного. Назвати хоча б якесь досягнення «ура-патріотів» – завдання непідйомне.

Хоча ні. Посилення занепаду, кризи в Україні – ось пріоритетний здобуток так званих «патріотів».

Як впізнати «ура-патріотів»?

Їх обіцянки, цілі та дії розбігаються в три протилежні сторони. Вони на арені, коли їм щось потрібно: роблять свою чорну справу і ховаються, коли втрачають владу, або не виборюють її. Їх головний патріотизм – це особистісне збагачення. Тому й не дивно, що за останні 25 років 90% громадського майна встигло стати приватною власністю «ура-патріотів».

Така ситуація – наслідок ключової помилки українських громад: ми постійно наступаємо на одні й ті самі граблі, набиваємо собі одні й ті самі гулі – обираємо «ура-патріотів», віримо їхній відвертій брехні, ковтаємо їх обіцянки. Хоча за 25 років мали б уже у цій справі «собаку з’їсти».

«То, може, нема у нас справжніх патріотів?», – скажете ви. Вони є, більше того, їх багато. Це люди, які живуть за покликом серця, які присвячують себе справі всього життя і відсуваючи на задній план особистісні інтереси, дійсно служать громаді.

Хтось із них стоїть сьогодні на передовій, хтось піклується сиротами, інвалідами, хтось доглядає за бездомними тваринами, або ж сповна віддав себе не власним, а «чужим» дітям. Інші турбуються міським спортом, культурою, чи за дозвілля в місті дбають. Всі вони – громадські активісти, представники громадських організацій та об’єднань. Тільки такі люди для своєї громади мають право називатися патріотами. Вони не голосять про себе на всіх стовпах і банерах, вони не є героями теле- та радіопередач, не потрапляють у перші стрічки новин. Вони просто мовчки і безкорисливо роблять свою справу.

Саме вони, люди з практичним досвідом громадянського суспільства, мають бути владою, щоби впроваджувати якісні зміни в наших містах!

Роман Уневич, газета «Воля громади»

Прощай, немытая Россия!

Колись Симон Петлюра писав: «Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди». Скільки часу пройшло відтоді, коли він це сказав, а гниди в нашому суспільстві не перевелися.

Так писав видатний українець. Цікаво, а що писали російські митці про своїх співвітчизників?

Якось я прочитав коротку розповідь А. Купріна, яку він написав більше ста років тому (1908). Мова – про російську душу, яка за цих сто років, на жаль, не змінилася. Ось що писав А. Купрін (цитую в оригіналі, російською мовою):

«Помню, лет пять тому назад мне пришлось с писателями Буниным и Федоровым приехать на один день на Иматру. Назад мы возвращались поздно ночью. Около одиннадцати часов поезд остановился на станции Антреа, и мы вышли закусить.

Длинный стол был уставлен горячими кушаньями и холодными закусками. Тут была свежая лососина, жареная форель, холодный ростбиф, какая-то дичь, маленькие, очень вкусные биточки и тому подобное. Все это было необычайно чисто, аппетитно и нарядно. И тут же по краям стола возвышались горками маленькие тарелки, лежали грудами ножи и вилки и стояли корзиночки с хлебом.

Каждый подходил, выбирал, что ему нравилось, закусывал, сколько ему хотелось, затем подходил к буфету и по собственной доброй воле платил за ужин ровно одну марку (тридцать семь копеек). Никакого надзора, никакого недоверия.

Наши русские сердца, так глубоко привыкшие к паспорту, участку, принудительному попечению старшего дворника, ко всеобщему мошенничеству и подозрительности, были совершенно подавлены этой широкой взаимной верой.

Но когда мы возвратились в вагон, то нас ждала прелестная картина в истинно русском жанре. Дело в том, что с нами ехали два подрядчика по каменным работам.

Всем известен этот тип кулака из Мещовского уезда Калужской губернии: широкая, лоснящаяся, скуластая красная морда, рыжие волосы, вьющиеся из-под картуза, реденькая бороденка, плутоватый взгляд, набожность на пятиалтынный, горячий патриотизм и презрение ко всему нерусскому — словом, хорошо знакомое истинно русское лицо. Надо было послушать, как они издевались над бедными финнами.

- Вот дурачье так дурачье. Ведь этакие болваны, черт их знает! Да ведь я, ежели подсчитать, на три рубля на семь гривен съел у них, у подлецов… Эх, сволочь! Мало их бьют, сукиных сынов! Одно слово — чухонцы.

А другой подхватил, давясь от смеха:

- А я… нарочно стакан кокнул, а потом взял в рыбину и плюнул».

***

А ось ще перли російської і не тільки російської еліти:

Товарищ москаль, на Украину шуток не скаль.

Владимир Маяковский

***

Ура! В Россию скачет

Кочующий деспот,

Спаситель горько плачет,

За ним и весь народ.

Александр Пушкин

***

Прощай, немытая Россия,

Страна рабов, страна господ,

И вы, мундиры голубые,

И ты, послушный им народ.

Михаил Лермонтов

***

Московия – Руси тайги, монгольская, дикая, звериная.

Алексей Толстой

***

Не народ, а скотина, хам, дикая орда душегубов и злодеев.

Михаил Булгаков

***

Наиважнейшею приметою удачи русского народа есть его садисткая жестокость.

Максим Горький

***

Русский есть наибольший и наинаглейший лгун во всем свете.

Иван Тургенев

***

Народ, который блуждает по Европе и ищет, что можно разрушить, уничтожить только ради развлечения.

Федор Достоевский

***

Русский – народ, который ненавидит волю, обожествляет рабство, любит оковы на своих руках и ногах, любит своих кровавых деспотов, не чувствует никакой красоты, грязный физически и морально, столетиями живет в темноте, мракобесии, и пальцем не пошевелил к чему-то человеческому, но готовый всегда неволить, угнетать всех и вся, весь мир. Это не народ, а историческое проклятие человечества.

И. С. Шмелев

***

Ах, как тяжело, как невыносимо тяжело порою жить в России, в этой вонючей среде грязи, пошлости, лжи, обманов, злоупотреблений, добрых малых мерзавцев, хлебосолов-взяточников, гостеприимных плутов – отцов и благодетелей взяточников!

Иван Аксаков

***

Один Владимир Русь крестил, другой Владимир хочет на ней крест поставить.

Армен Джигарханян

***

Договор, подписанный с Россией, не стоит бумаги, на которой написан.

Отто фон Бисмарк

***

Від себе: знищимо гнид – не буде вошей.

Підготував Євген Бродзінський

Футбольні новини зі Стебника

Дитяча обласна футбольна ліга

Наша команда (хлопці 2005 р.н.) дитячої футбольної школи СК "Стебник" в чемпіонаті обласної дитячої футбольної ліги провела три поєдинки: два на виїзді, один на своєму полі.

Перший поєдинок ми зіграли в Дрогобичі з командою місцевої ДЮСШ. Спочатку гра була рівною, та згодом гольові моментами краще використали дрогобичани і, будучи більш успішними, господарі поля перемогли з рахунком 4:2. Але наші юні футболісти, які вперше беруть участь в такому турнірі, показали, що готові до рівноцінної гри з більш титулованим суперником.

Пізніше ми мали б приймати дитячу команду ФК "Дрогобич" на своєму полі, але корективи внесла погода і гру було перенесено.

В минулу суботу юні стебничани грали на виїзді у селі Довгому. Гра проходила на штучному полі з командою "Скала" (Моршинська дитяча футбольна академія). Початок для нашої команди був дуже вдалим. Вже в першому таймі ми вели з рахунком 2:0. Обидва голи забив Володимир Марич. Але академія є академія – і в другому таймі господарі заграли більш активно, більш агресивно. Результат не забарився – нам забили три м’ячі. На мить подумалось, що знову програш, але на останніх секундах поєдинку наші хлопці зрівняли рахунок. Вирішальний гол був за Михайлом Блідим.

В цій грі наша команда показала, що вона готова грати до кінця і добиватись позитивного результату. Це було перше очко в актив нашої команди, завойоване, до речі, зі сильним суперником.

18 жовтня на своєму полі ми приймали дитячу команду ФК "Миколаїв". Гра, порівнюючи з попередніми, була досить легкою. Наша команда виглядала сильнішою та, забивши три м’ячі, виграла з рахунком 3:0. Два м’ячі забив Олег Гнатів, один – Назар Марцінко.

Зі слів тренера стебничан Олега Тимчишина, команда поступово входить у чемпіонат і наступні поєдинки покажуть на скільки ми готові боротись та прогресувати. Бажання в наших хлопців є, тільки його потрібно втілити в життя!

Турнір пам’яті Героя АТО Тараса Зозулі

14 жовтня, на Свято Покрови, в День захисника України, на центральному стадіоні нашого міста відбувся регіональний турнір серед молодіжних команд присвячений пам’яті Героя АТО Тараса Зозулі. У турнірі взяли учать дві стебницькі команди (ФК "Стебник" та ФК "Забівка"), доброгостівський ФК "Карпати" і ФК "Юність" з Вільшаника, що на Самбірщині.

У першій грі, після жереба, на футбольному полі зійшлися дві наші команди: ФК "Стебник" і ФК "Забівка".

Гра пройшла цікаво і в запеклій боротьбі. Юнаки двох команд показали красивий і якісний футбол. Але досвід виявився визначальним фактором і ФК "Стебник" як команда, що грає на область, перемогла свого опонента з рахунком 1:0.

Після першої гри відбулось відкриття турніру, де голова СК "Стебник" Йосип Бандура розказав, що турнір присвячений Герою АТО Тарасу Зозулі, хлопцеві, який народився та виріс у Стебнику, вчився, займався в футбольному клубі і грав за молодіжну команду ФК "Стебник". А коли на нашу землю прийшла війна, Тарас підписав армійський контракт і пішов захищати нашу державу, нашу Україну! З честю воював і поклав своє життя за свою землю, свою Батьківщину!

З привітальним словом виступили гості та запрошені. Прозвучав державний гімн. Опісля на футбольному полі продовжилась боротьба.

В другій грі зустрілись молодіжні склади ФК "Карпати" (Доброгостів) і ФК "Юність" (Вільшаник). Спочатку гравці обох команд були надто обережними і не ризикували, разом з тим показували дуже хороший футбол. Більшим бажання до перемоги виявилось у команди з Доброгостова – хлопці з Вільшаника, як не старались, але не змогли зрівняти рахунок гри, й так і поступились 1:0.

У грі за третє місце команда наших гостей з Вільшаника ФК "Юність" програла ФК "Забівка" з рахунком 3:1, тому що в попередній грі гості повністю виклались і не встигли, маючи всього 10 хвилин, відновити сили.

Фінальна гра між командами ФК "Стебник" і доброгостівськими "Карпатами" пройшла цікаво, у відкритому, атакуючому футболі.

Господарі поля у впертій боротьбі вирвали перемогу з рахунком 1:0 і стали переможцями щорічного турніру.

Перед нагородженням був привезений красень перехідний кубок, який придбав Народний депутат України Богдан Матківський.

Перехідний кубок команді переможцю ФК "Стебник" вручив батько Тараса Зозулі пан Василь. Він побажав командам успішного майбутнього, а також берегти пам’ять про тих, хто боровся і віддав життя за нашу свободу, за Батьківщину!

Наостанок організатори подякувати всім, хто долучився до проведення цього патріотичного спортивного заходу.

Футбольний клуб "Забівка"

Ще на початку жовтня ФК "Забівка", перемігши на виїзді команду з Опаків, стала чемпіоном в своїй групі, по вищій лізі чемпіонату Дрогобиччини.

Команда готова рухатись й далі, добиватись ще кращих результатів, в прем’єр лізі Дрогобиччини наступного сезону. Але це вже завдання на майбутнє, а сьогодні потрібно достойно, на мажорній ноті, закінчити сезон.

Ми, вболівальники стебницького футболу, вітаємо команду ФК "Забівка" за перемогу в чемпіонаті Дрогобиччини, вища ліга, і бажаємо їм ще багато перемог на своєму футбольному шляху. Ми віримо, що команда буде рости, показувати гарний футбол, радувати перемогами своїх вболівальників.

Йосип Бандура, голова СК "Стебник", газета «Воля громади»

За круглим столом про сплату єдиного внеску з підприємцями

Відбулося засідання «круглого столу» з актуальних питань адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Цей захід відбувся за участю начальника Трускавецького відділення Дрогобицької ОДПІ Коржа Р.Д., завідувача сектору обслуговування платників Ключко Л.І., завідувача сектору податків і зборів з фізичних осіб Садлівської М.І. та запрошених до діалогу платників єдиного внеску.

Корж Р.Д. звернув увагу, що з січня поточного року зменшено ставку єдиного внеску до 22% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом. З 1 травня 2016 року мінімальна зарплата становить – 1450 грн. З 1 грудня її розмір зросте до 1600 грн. Тобто, мінімальний страховий внесок до грудня 2016 року буде – 319грн. за місяць (1450 грн х 0,22), а з 1 грудня – 352грн. (1600грн х 0,22). Сплата єдиного внеску проводиться не пізніше 20 числа наступного місяця.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мають фізичні особи-підприємці єдиного податку за умови, що вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують, відповідно до закону, пенсію або соціальну допомогу.

Марія Садлівська зауважила, що відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За 9-ть місяців поточного року несвоєчасно сплатили єдиний внесок 155 фізичних осіб-підприємців, з них тільки у вересні 3 фізичні осіби-підприємці. Застосовано штрафних санкцій на суму 35,6тис.грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Ще раз хочеться звернути увагу платникам, що у разі несвоєчасної сплати або сплати не в повному обсязі єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч.11 ст. 9 Закону № 2464).

На суму недоїмки, крім штрафних санкцій нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення (ч.10 ст. 25 Закону № 2464). З метою упередження застосування штрафних санкцій необхідно сплату єдиного внеску проводити не пізніше 20 числа.

Також присутнім платникам нагадали, що з 1 липня поточного року для платників єдиного внеску розширено функціонал електронного сервісу «Електронний кабінет платника» (cabinet.sfs.gov.ua). Так, платники мають можливість надіслати звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за новими формами.

Трускавецьке відділення Дрогобицької ОДПІ



Создан 28 окт 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником