Трускавецький вісник № 183 (1324) від 31 жовтня 2016 р.

 

Трускавецький вісник № 183 (1324) від 31 жовтня 2016 р.

31.10.2016



У номері: В Уличному освятили пам’ятний знак та криївку УПА; Минуле Стебника; Знак хреста; Кримінальні новини; Короткі новини регіону.

Короткі новини

Трускавчанин Євген Конів удостоївся меморіальної таблиці

У неділю, 30 жовтня, у Трускавці відкрито ще одну меморіальну таблицю. Пам`ятною дошкою вшановано відомого трускавчанина, композитора, виконавця і просто дуже хорошу людину Євгена Коніва. Ініціатива вшанування пам`яті земляка та побратима належить Трускавецькій міській організації Конгресу українських націоналістів. Голова партосередку КУНу Ігор Ластовецький виступив на урочистому відкритті таблиці.

Євген Володимирович Конів мешкав у Трускавці на вул. Івасюка, 1-А, тож саме на цьому будинку встановлено меморіальну дошку. Вперше пропозиція вшанувати земляка у такий спосіб була озвучена ровесником та товаришем Євгена Коніва Василем Петранівським – на вечорі-пам`яті у лютому 2014 р. (https://protruskavets.org.ua/nash-geno-sered-nas/). В грудні виповниться три роки, відколи Євген Конів перейшов до Вічності. Вічная йому пам`ять…

Трускавецькі школи з новою комп’ютерною технікою

Понад 500 тисяч гривень з міського бюджету Трускавця було виділено на нову комп’ютерну техніку для трускавецьких шкіл. Про це інформує відділ інформаційного за безпечення Трускавецької міської ради. За ці кошти вже закупили необхідне обладнання.

Зокрема, школа № 2-гімназія укомплектована новим комп’ютерним класом на 11 місць, а також мультимедійним комплексом з інтерактивною дошкою. Для закладів освіти закупили 6 проекторів з екраном, 17 ноутбуків, з них: 5 – для шкіл міста, 8 – для садочків, один для БУТу та один для «Спортовця». Також додатково школи отримали 2 комп’ютери, садочки – 4.

Та це ще не всі досягнення в галузі освіти, оскільки цього року відбулось чимало позитивних перетворень майже в усіх закладах. Як повідомив начальник відділу освіти Трускавця Орест Лобик, у місті підходять до завершення ремонтні роботи по усіх навчальних закладах, що були заплановані на цей рік. А саме, в НВК «СЗШ №2-гімназія» проведено реконструкцію системи водопостачання, а також капітальний ремонт входів. У садочку «Сонечко» пройшла реконструкція даху. Дошкільний заклад «Зірочка» тепер з новим ігровим майданчиком. У ДНЗ «Ялинка» - ремонт системи опалення.

Як зазначив міський голова Трускавця Андрій Кульчинський, сезон зовнішніх робіт завершено, а відтак місто звертатиме увагу на закупки необхідного для всіх напрямків. Він також наголосив, на тому, щоб усі розпорядники коштів подали свої пропозиції щодо необхідних закупівель. Відповідно у трускавецьких школах оновлення чи то технологіями, чи новими меблями, чи обладнанням не завершується. Це саме стосується й інших галузей.

На курорті відкрито ще один храм

У курортному Моршині посвячено ще один храм. Римо-католицький костел Божого Милосердя було урочисто посвячено в Рік Божого Милосердя, а саме 15 жовтня 2016 р. Про це інформує газета «Kurier Galicyjski». Чин посвячення здійснив єпископ Анджей Єж з Тарнова, а слово з нагоди урочистого відкриття храму виголосив архієпископ Мечислав Мокшицький, львівський митрополит латинського обряду.

Спільнота римо-католиків у Моршині є досить невеликою, всього кілька десятків родин, проте римо-католицького храму потребували відпочивальники з Польщі, яких у Моршині останнім часом значно побільшало. Костел збудовано на приватній земельній ділянці, котру Церкві офірувало подружжя Грицаїв. Храм невеличкий, менший за костели у Трускавці чи Бориславі. До цього часу вірні в Моршині громадилися у каплиці, розташованій в одному з санаторіїв Моршина.

Власна інформація

У Трускавці чоловік жорстоко побив товариша по чарці

У Трускавецьке відділення поліції 29 жовтня надійшло повідомлення про те, що у реанімаційне відділення місцевої лікарні з діагнозом «важка поєднана травма, відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, важка травма грудної клітки та перелом ребер» доставлений 53-річний мешканець Трускавця.

Як встановили правоохоронці, у той день потерпілий був в гостях у знайомого та розпивав спиртне. Компанію їм складав ще один товариш – 40-річний трускавчанин. Під час застілля між чоловіками виникла сварка, яка переросла у бійку, під час якої молодший гість жорстоко побив старшого.

За цим фактом відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.121 (умисне тяжке тілесне ушкодження) КК України. Санкція статті передбачає покарання – позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.

Поліцейські затримали зловмисника в порядку ст.208 КПК України, невдовзі суд обере для нього міру запобіжного заходу.

Відділ комунікації поліції Львівської області

У Трускавці розпочали електронну реєстрацію в дитячі садочки

У Трускавці відповідно до наказу відділу освіти міської ради, розпочинається електронна реєстрація у дошкільні навчальні заклади міста. Про це ІА ZIK повідомили у Трускавецькій міській раді. Батьки можуть зареєструвати свою дитину в садок за електронною адресою: https://sadok.loda.gov.ua//.

Електронна реєстрація дітей у дошкільні навчальні заклади здійснюється відповідно до Положення про порядок електронної реєстрації у ДНЗ Львівської області, затвердженого наказом департаменту освіти і науки Львівської ОДА від 12.10.2016 №08-01/468, яке розміщене на сайті відділу освіти у рубриці «Доступ до публічної інформації. Накази»

Як зазначили у міськраді, усі заявки, які були зареєстровані на порталі мережі ДНЗ Львівської області www.lvivedu.com автоматично будуть перенесені до оновленої системи www.sadok.loda.gov.ua Заявки, які зареєстровані до жовтня 2016 року на www.lvivedu.com, не потрібно перереєстровувати. Відповідно до нового положення, батьки мають можливість зареєструвати заявку однієї дитини у 5 різних закладів.

Перш ніж розпочати реєстрацію, потрібно на сайті www.sadok.loda.gov.ua увійти в рубрику «Інструкція», де розміщений покроковий механізм реєстрації дітей у ДНЗ та детально ознайомитись з Положенням про порядок електронної реєстрації.

ЗІК

В Уличному освятили пам'ятний знак та криївку, де 70 років тому героїчно загинули воїни УПА

 «Зупинись перехожий! Низько вклонись! Тут 30.10.1946 року загинули герої УПА, але ворогу не здалися!» – такі слова викарбувані на гранітній плиті пам'ятного знаку, присвяченого 70-ти річчю бойового штабу УПА, який був освячений в неділю, 30 жовтня, в селі Уличне. Сотні уличнянців, мешканців навколишніх сіл, ветеранів УПА, воїнів АТО зібралися на цьому святому місці для спільної молитви за справжніх патріотів, за відданих синів України, які посвятили себе та віддали життя за незалежну Україну. Віддати шану героям приїхали голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка, голова Дрогобицької райдержадміністрації Володимир Шутко, голова районної ради Михайло Сікора, депутат Львівської обласної ради Михайло Задорожний. Були присутні і сільський голова Святослав Стефанків, депутат Дрогобицької районної ради Михайло Галик та інші.

Вчитель історії Володимир Савчин коротко розповів про героїчне минуле села та поіменно згадав тих, кого сьогодні вшановуємо, це командир ТВ «Маківка» - «Богдан» «Щит», Орест Федун – «Ікар», Іван Дзюбак – «Сумний», Теодор Баб’як – «Віктор», Володимир Винницький – «Бенедьо», Іван Івасівка – «Знак», Іван Матківський – «Граб», Михайло Галик – «Ященко», Марія Кришталь – «Леся», Василь Пилат – «Кавка» та Василь Баб’як, який не будучи членом УПА, підтримував цю організацію.

У своєму виступі голова ЛОДА Олег Синютка провів паралелі між подіями семидесятирічної давнини і сучасними: «Я думаю, що 70 років тому, коли ці хлопці приймали рішення про смерть і не здаватися в руки ворогу, вони мріяли, що на цій землі обов’язково буде добре життя і будуть українці, які будуть справжніми патріотами. Зараз є той час, коли ми повинні дотиснути ворога силою свого духу, силою свого переконання, ми маємо дотиснути його кращим життям, створеного тут, на нашій землі і показати, що ми, українці, можемо дати собі лад».

Цікавими споминами поділилися син одного з героїв, що загинув тут 70 років тому – Богдан Винницький, який приїхав з Києва та громадський діяч, який розпочав ще в 1990-х роках роботу по відновленню імен героїв – Юрій Кульчицький.

Виступи учнів Уличненської школи, окремих виконавців та сільського хору «Підкарпаття», що виконали патріотичні пісні, не залишили нікого байдужим.

Після завершення урочистостей керівники області та району, депутати різних рівнів поклали квіти до пам'ятного знаку, присвяченого 70-ти річчю бойового штабу УПА.

Прес-служба Дрогобицької РДА

Знак хреста

Одним із видимих знаків Богопочитання є знак хреста, яким ознаменовують себе як духовні особи, так і миряни. Така форма прослави Бога відсутня у представників різних протестантських деномінацій. Але чому існує певна відмінність у тому, як здійснюють «знак хреста» католики і православні?

Знак хреста, або хресне знамення, робилося в ранньохристиянській Церкві правою рукою (часто одним перстом) на різних частинах тіла – на лобі, на грудях або на устах (подібно так званому малому хресному знаменню, яке католики латинського обряду здійснюють на Месі перед читанням Євангелія). Хресне знамення поступово сформувалося як знак благословення, і робилося воно по-різному: одним або декількома пальцями або цілою кистю руки. На пам'ятниках іконографії – як на Сході, так і на Заході – благословляюча рука Ісуса Христа, святих або священнослужителів зображена з витягнутими середнім і вказівним пальцями (що символізує дві природи у Христі – людську й Божественну), в той час як інші три пальці – складені разом. Іноді хресне знамення робилося трьома перстами, що символізує Пресвяту Трійцю. Таким чином, форми вчинення хресного знамення були різними і уніфікувалися вони поступово в рамках окремих традицій. Тому правильно було б говорити не стільки про католицьке і православне хресне знамення, скільки про різні традиції: так, католики східних обрядів здійснюють хресне знамення так само, як і православні. У всіх традиціях спочатку робиться вертикальний рух рукою зверху вниз, а потім горизонтальний: у одних зліва направо, у інших – навпаки.

Спочатку на Заході хресне знамення робилося майже так само, як і на Сході: справа наліво, трьома пальцями правої руки. Свідчення цьому можна знайти в тексті Папи Інокентія III De sacro altaris mysterio. З часом ця практика видозмінилася, і хресне знамення стало робитися зліва направо відкритою кистю руки. Після Тридентського собору (XVI століття) цей жест був зафіксований в документах. У візантійській традиції (у православних і католиків візантійського обряду) хресне знамення робиться справа наліво трьома пальцями, з'єднаними разом – вказівним, середнім і великим, а два інші пальці при цьому притиснуті до долоні. Три з'єднаних пальці, згідно тлумачення, символізують нероздільну Трійцю, а два інших пальці – дві, людську та Божественну, природи Христа. Раніше у візантійській традиції існувала інша форма хресного знамення – двоперстна. Вона збереглася донині у старообрядців (знак Хреста робиться з'єднаними разом вказівним і середнім пальцями, а до долоні притиснуті три інші пальці). Двоперстя і було первинною формою хресного знамення, що прийшла на Русь з Візантії. Греки згодом замінили двоперстя на триперстя, а на Русі двоперстя зберігалося до реформи Патріарха Никона в XVII столітті. Старообрядці, які відкидали реформи Никона, зберегли двоперстя.

Цікаво, що в православній літературі знаходимо різні тлумачення символіки хресного знамення. У деяких джерелах стверджується, що дотик до чола означає освячення нашого розуму, до живота – наших внутрішніх почуттів, а до плечей - освячення тілесних сил. Зустрічається і таке пояснення: чоло означає небеса, чрево – землю, а горизонтальний рух від плеча до плеча – те, що Святий Дух обіймає все, від краю до краю. Що стосується католицьких тлумачень символіки Хреста, то перш за все вони стосуються самого сенсу вчинення цього знаку. Так, святий Тома Аквінський писав: "Хресне знамення – це знак Страстей Христових, який ми здійснюємо не просто для освячення або благословення, але для сповідання нашої віри в силу Страстей Господа". Для католика вчинення хресного знамення – в ​​будь-якій його формі, в будь-якому обряді – означає насамперед проголошення приналежності до Христа. Хресне знамення – це також сповідування нашої віри в Пресвяту Трійцю, Отця, Сина і Святого Духа. Воно означає нашу готовність прийняти свій хрест і йти за Господом; щоразу, роблячи знак Хреста, ми оновлюємо зобов'язання нашого хрещення.

За публікаціями релігійних інтернет-видань підготував о. Михайло Бучинський, настоятель парафії Різдва Пресвятої Богородиці в м. Стебнику, газета «Воля громади»

Стебник в минулому – іще раз про контракти

Дивна річ людське життя. Людська пам'ять здатна відкидати непотрібне, натомість – зберігати важливіше. Одні події відходять у забуття разом із їхніми учасниками, другі – залишаються навічно у людській пам’яті.

Про одну із тих хотілося б розповісти. Іще на зорі ХХ віку, коли наш земляк Іван Франко «лупав оту скалу» статтями «Що таке поступ?», «Ukraina irredenta», «Поза межами можливого», у Стебнику відбулася ось яка подія.

У 1908 році на стебницькій Саліні проводилося розвантаження й завантаження вагонів каїнітом, який транспортували вузькоколійкою до села Болехівці. Робота була важка і тому дрогобицький магістрат, який відав усіма справами Саліни, знав про побут і працю робітників. Багато стебничан працювало тоді на солеварні. Серед відомих стебницьких родин це були родини Івасівок, Куртяків, Козарів, Вариводів, Хоминів та ін.

Двома підприємцями, які безпосередньо були зацікавлені у вивозі каїніту були: Марцін Амбрустер, що жив на «скренті», – зараз це магазин «5 авеню», а також збудував хату, де зараз аптека «Алтея», а також Ісраель Коппель – хата якого була там, де зараз бібліотека для дорослих коло мосту через ріку Солоницю. Вони не забезпечили належної організації праці, поставки сировини були зірвані й оплата робітникам виплачувалась нерегулярно, а отже праця була малоефективною. Дійшло до того, що кожен з них був вимушений писати пояснення-вибачення(!) перед дирекцією Саліни, якою тоді керував Штольфа.

Справа закінчилася судовою тяганиною у дрогобицькім магістраті, який очолював відомий свого часу підприємець й філантроп, бургомістр Раймонд Ярош (1875 – 1937). Було прийнято ухвалу, що обидва «[…] зрікаються винагороди за поставки сировини і доручають справу третій стороні», себто п. Ярошу.

Як не прагнули вони виправдатися, а головно Коппель, який до того держав іще корчму, де зараз магазин і кафе «Надія» по вул. Петра Мекелити (яка до речі стояла довго від «останніх десятиліть ХІХ віку і аж до 1914 року, коли почалася І Світова війна), та їм це не вдалося.

Навіть поради друга Коппеля – Лазара Фрелехмана, який жив коло Саліни у будинку, де зараз є церква віри Євангельської, не допомогли. Вони змушені були відмовитися від участі у спілці, говорячи по-сучасному – тендері, – і усе.

Суд виніс рішення: «В разі несплати заборгованості по зарплаті, їхнє майно буде конфісковано на користь Саліни», що якраз прокладала дорогу до Трускавця, де у 1912 р. був збудований двірець Колійовий, себто вокзал.

Читаєм рядки архівних документів і дивуємся, яка відповідальність перед людьми, а головне – перед власною совістю панувала тоді, як казали, за бабці Австрії. Тепер би нашим «власть імущим» та навчитися у далеких уже попередників.

На тому закінчу цю коротку історичну довідку, що про неї багато колись оповідали автору оцих рядків – Івасівка Петро, син Пилипа (1905 – 1987), а також залишилось у спогадах окремих стебничан: Хомина Василя, сина Михайла (1922 – 2015), Лабовки Володимира, сина Пилипа (1923 – 2009), й у документах історичного архіву у Львові.

Отож, учімося в історії!

Михайло Зубрицький, Дрогобицький педуніверситет ім. І.Франка, газета «Воля громади»



Создан 31 окт 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником