Трускавецький вісник № 191 (1332) від 14 листопада 2016 р.

 

Трускавецький вісник № 191 (1332) від 14 листопада 2016 р.

14.11.2016



У номері: Пам`яті Володимира Кушніра; Свято подяки Богу за врожай; Зима підкралась непомітно; Зустріч з Олександром Ірванцем; Дельфінарій: перший рік роботи; Короткі новини регіону.

Короткі новини

Нагорода знайшла героїв

Під час щотижневої апаратної наради в Трускавецькій міській раді 14 листопада міський голова Андрій Кульчинський вручив дві грамоти. З нагоди Дня соціального працівника грамоти отримали директор Трускавецького терцентру Олена Пилат (від Львівської обласної ради) та заступник начальника управління праці та соціального захисту ТМР Ольга Гарасим`як (від департаменту соціального захисту Львівської ОДА).

Мешканці Добрівлян отримали юридичні консультації

У п’ятницю, 11 листопада, фахівцями відділу «Трускавецьке бюро правової допомоги» та «Дрогобицьке бюро правової допомоги» Стрийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Галиною Кітраль та Христиною Лютик в присутності секретаря Добрівлянської сільської ради Наталії Берегуляк, спеціаліста-землевпорядника сільської ради Олександри Швадчак проведено виїзний прийом громадян в с. Добрівляни Дрогобицького району.

Під час прийому громадян мешканці села Добрівляни отримали юридичні консультації з різних питань, зокрема, про порядок безоплатної передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, порядок оформлення спадщини за законом та за заповітом, переоформлення договору дарування, оформлення документів житлових субсидій на оплату житлово-комунальних послуг та інші.

Крім того, Христина Лютик провела навчання працівників Добрівлянської сільської ради. Тема міні-лекторію: «Стандарти якості надання громадянам первинної правової допомоги органами місцевого самоврядування». А Галина Кітраль розповіла їм про основні положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема наголосила про публічну інформацію з обмеженим доступом: конфіденційна інформація, таємна інформація та службова інформація.

Нашим читачам ми нагадуємо, що Стрийський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги розширив свою діяльність. На Дрогобиччині працюють три бюро правової допомоги, працівники яких надають безоплатну первинну правову допомогу усім громадянам та вторинну (забезпечують доступ до адвоката) визначеним категоріям осіб. Окрім того у бюро відвідувачі зможуть скористатися такою послугою, як доступ до електронних сервісів Міністерства юстиції України.

Бюро знаходяться за адресою: м. Борислав, вул. Міцкевича, 64; м. Дрогобич, вул. Л. Українки, 70; м. Трускавець, вул. Данилишиних, 62. Прийом громадян з 8.00 до 17.00 год.

Власна інформація

Борислав та Східниця залишилися без води через негоду

У Бориславі та Східниці сьогодні, 14 листопада, було припинено водопостачання. Про це ІА ZIK повідомили КП «Бориславводоканал». Водопостачання з водозабору «Рибник», звідки постачається вода на Борислав та Східницю, було припинено у зв’язку із складними погодніми умовами.

У Бориславі водопостачання припинено на вулиці Коваліва (непарна сторона), Дорошенка, Довженка, Костомарова, Ясна, Чумацька, Нафтова, В.Великого, Міцкевича, Весняна, Дрогобицька, Тернавка, Шевченка, К.Брама, Грушевського, Івасюка, р-н Бані. На вулиці Трускавецькій зранку вода буде подаватись після 9.00.

ЗІК

У Бориславі випало до півметра снігу: жителів просять розчистити підходи до будинків

У Бориславі влада просить всіх небайдужих жителів міста долучитись до розчищення підходів до будинків та вуличок між будинками. Окрім того, закликають приватних підприємців очистити прилеглу територію біля своїх об’єктів торгівлі.

Як повідомили ІА ZIK у відділі надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Бориславської міської ради, після отримання інформації про погіршення погодних умов та інтенсивних снігових опадів створено місцевий оперативний штаб з керівництва ліквідацією можливих надзвичайних ситуацій під час погіршення погодних умов. Проведено засідання штабу й визначено першочергові завдання щодо запобігання виникненню можливих надзвичайних ситуацій. Організовано цілодобове чергування керівного складу.

Протягом 12-13 листопада залучено до розчищення автошляхів на території міста від снігу всю наявну на території міста снігоприбиральну техніку підприємств не залежно від форми власності у кількості 12 одиниць. КП «Еко-місто» 3 одиниці УЕГГ – 1 од. НГВУ «Бориславнафтогаз» 4 од., ГПВ – 1 од., КП «Бориславводоканал» – 1 од,. КП «Бориславтеплоенерго» 1 од.

Сьогодні, 14 листопада, залучено для розчищення автошляхів міста снігоприбиральну техніку в кількості – 8 одиниць. Снігоприбиральна техніка буде працювати протягом цілого дня.

Техніка КП «Бориславводоканал» працює в мікрорайоні Коваліва. Для розчищення основних автошляхів у напрямку на Дрогобич, Трускавець та Східницю буде залучено техніку НГВУ «Бориславнафтогаз» та КП «ЕКО-МІСТО». Також вул. Дорошенка, вул. Довженка, вул. Грушевського, вул. Карпатська Брама, вул. Шкільна, вул. Героїв ОУН-УПА розчищаються від снігових заметів технікою КП «ЕКО-МІСТО» та НГВУ «Бориславнафтогаз». Техніка УЕГГ працює у мікрорайоні Потік, ГПЗ у мікрорайоні Губичі.

За добу в місті випало від 40 до 50 см снігу.

ЗІК

З любов’ю до рідного краю

10 листопада в Трускавецькій центральній бібліотеці відбулася творча зустріч зі знаною трускавецькою поетесою Стефанією Шумило. Поетеса відчинила двері у дивовижно яскравий світ поетичного слова, яке наповнене філософською глибиною, високою духовністю, збагачує читача інтелектуально, звеличує душу, серце, благородними почуттями, надихає на глибоку віру в Бога. Вона написала і видала сім поетичних збірок, є членом літературного об`єднання «Письменники Бойківщини». На її вірші написав музику Євген Конів, а також багато регіональних композиторів. Поетеса прочитала вірші на національно-патріотичні теми: про Українську Повстанську Армію, про героїв, які загинули в боротьбі за незалежність України, про події на Майдані. Виступ Стефанії Шумило був особливо виразним і душевно-ліричним, коли вона читала вірші на духовну тематику, а також вірш, присвячений перепохованню Великого Кобзаря. До уваги слухачів був представлений відеоролик «Сьогодення віршами Стефанії Шумило», творчий задум якого належить завідуючій філії №1 Вірі Савці, та віртуальну виставку «Творчий доробок Стефанії Шумило», підготовлену бібліографом ЦБС Ярославою Волчанською.

Організатори зустрічі заввідділом обслуговування центральної бібліотеки Галина Грицило та інструктор з трудової адаптації терцентру Лідія Дідух висловлюють подяку пані Стефанії за приємну та змістовну зустріч, а також всім присутнім в залі. На згадку про творчу зустріч присутні отримали буклет «Творчий доробок Стефанії Шумило».

Підготувала бібліотекар абонементу Трускавецької ЦБС О. Зикіна

Пам`яті Великого Українця

Не стало Володимира Кушніра. Не стало людини-епохи. Не стало Великого Українця. Ще не так давно він такий міцний, жилавий, твердий у вірі та переконаннях, стояв і дивився на стежки Франка в Нагуєвичах та «Карпатах», на пам`ятник Великому Каменяреві у Трускавці, ще не так давно дарував книжку про своє рідне містечко Товсте в Медоборах. Ніби вчора… Але вчора вже був похорон – у снігах, заметілях, під завивання вітру.

За вісімдесят сім років пережив чимало – сільське дитинство в Товстому, навчання в Коломиї, голод 1947-го, висилку в Сибір, страшні 1949-1958 в уссурійській тайзі, повернення, становлення на ноги у Трускавці, яке закінчилося визнанням його заслуг всіма. У пана Володимира не було ворогів, у таких світлих людей їх просто не буває. Світив сам, освічував шлях іншим, бо пам`ятав слова Христа, що треба бути світлом для світу…

Пропонуємо Вашій увазі статтю з газети «Франкова криниця Підгір`я» під назвою «Літепло Володимира Кушніра», написану в 2009 році до 80-річчя Великого Українця, який цими листопадовими днями відійшов до Вічності.

Літепло Володимира Кушніра

У світ випробувань

Летить над Підгір'ям літо-літепло Володимира Кушніра. Його вісімдесяте літо. Летить у зеленому маєві садів, у заквітчаному вбранні лугів, у червневому подиху грозових вітрів… Летить таке тепле, привітне, сонячне, насичене рясними дощами і родючими нивами, веселим пташиним гомоном і духмяним ароматом бузку. Летить світлочолою мудрістю та щедрим ужинком Володимировим.

Таке воно прекрасне, це літо-літечко. Ні, не насититись його краси, не напитися його роси, не спинити його лету. Володимир милується не намилується його мінливими барвами та чудовими видами. Ось воно біжить біля його ніг квітковим килимом-доріжкою вздовж "Карпат", захоплюється невтомними бронзовими "Трембітарями", що візитують оздоровницю, ось воно несеться неповторною Франковою стежиною "Зів'ялого листя", цілує калиновими кетягами "Сурмачів" "Горду панну"…, не зупиняючись огорне теплом "Мавку та Чугайстра", "біжучого Перуна", здивовано затримається біля скульптурного "Вертепу" немов би питаючи: "Різдво минуло. Чому у літо завітали?", тихцем загляне у гуцульську "Гражду", де звабливо б'є запах кулеші, освіжиться у ставку біля "Млина" і водяними блискітками грайливо усміхнеться панові Володимиру, мовляв, не сумуй, я ще літо, я ще з тобою…

Радістю і теплом засвітяться його очі, непрохана сльозина покотиться віями. Гей, гей, літо! Є ще в мене сила! Є ще наснага до праці, до творчості! Я так прагну ще багато зробити! А щось там у душі шепоче: "Володимире. Шановний пане! Ти уже так багато зробив. Усе твоє багатоліття сповнене праці і творчості. Це твої два могутні крила, які тримали тебе у житті, немов орла в піднебессі. Почекай! Повернись на початок, стань ще разочок на стежину свого дитинства, юності.

Ось там, у своєму селі-містечку Товсте, що в Медоборах на Тернопільщині, ти босоніж лопочеш росяними лугами за білою птахою і весело гукаєш : "Клепай, бузьку, косу! Клепай, бузьку, косу!". А в три рочки ти, замість слова "мама", "тату" вперше чітко з притиском вимовив "бузьки!". І радощам матері та батька не було меж, бо гадали, що будеш безмовним. Слава Богу, мова материнська зі словом великого Тараса і мудрого Франка так глибоко запали тобі в серце, що не розтратив її ні по Сибірах, ні по спецпоселеннях, а зберіг, як святиню.

Ось ти зачаровано слухаєш мамину пісню:

Виє буря коло хати,

Грушу гне буйну.

Гей, післала стара мати

Сина на війну.

Потім читаєш-зачитуєшся книжками з "Просвіти", захоплюєшся козацькою звитягою з повістей "На уходах", "За сестрою" Чайковського, з нетерпінням чекаєш на святого Миколая, який обов'язково щось покладе у ночі під подушку. А далі їдеш у Косів та Коломию на науку у трирічну торговельну школу. Це було важке літо 1943 року. Мама, плачучи, тебе перехрестила і поцілувала, а тато виніс твої речі і вже на фірі обняв і поцілував…Це було востаннє, коли ти бачив свого батька. Його, за зв'язки з УПА, кинули у Гримайлівську тюрму, де у липні сорок четвертого він був поранений і помер. Так закінчилося твоє дитинство, пане Володимире.

А далі було навчання у Коломиї, перебування у Карпатах на Гуцульщині, контрольованій силами УПА, трьохмісячне ув'язнення на "фільтраційному" пункті в с. Жаб'є органами КДБ, звільнення як неповнолітнього. Ти повернувся додому на Тернопілля, пізнав голод сорок сьомого, закінчив середню школу. Це був час нерівної боротьби УПА з окупантами та розгул більшовицького терору і репресій. Спіткали вони і твою родину. Сталося це 12 вересня 1949 року. Вивезли у холодний Сибір всіх: маму, сестру Олю, братика Дмитра і тебе. Так розпочалися твої випробування на зрілість, на мужність і мудрість.

Пригадай Різдво 50-го у суворій непрохідній Уссурійській тайзі на спецпоселенні в Оборі. Чотири українські родини, що мешкали в холодному бараку, готують Святу вечерю. За стінами бараку вирує хурделиця. Посеред кімнати безперервно горить до червоного розпечена пічка-буржуйка, напхана смоляними стружками.

Хтось із чоловіків, повертаючись із роботи в тайзі, приніс гілку ялини. Запахло хвоєю. Усі зібралися за столом, засвітили свічку, вклякнувши, мовчки молилися. Молилися до Всевишнього повернутися здоровими на рідну землю. Іван Бирич на правах господаря поблагословив кутю із рису (без маку), привітав усіх з Різдвом та побажав скорого повернення додому. Хтось із жінок заплакав… Пробували колядувати, але журба каменем давила груди…

Не спалося тобі, Володимире, в цю ніч. Тоді ти, двадцятилітній юнак, щиро молився до Господа, просив у нього ласки вижити та повернутися на рідну землю. Всевишній почув твою молитву. Тобі вдалося закінчити будівельний технікум у Хабаровську, знайти у цьому сибірському краю кохану дружину Ліду, з такої ж депортованої родини, як і твоя. У мочарах Хабаровського краю ти похоронив свою маму, а дружина своїх батьків. Пам'ятним виявився для вас 58-й рік. Ви обоє були звільнені зі спецпоселення.

Нарешті, після дев'ятирічних поневірянь ви, щасливі, схвильовані повернулися на рідну землю. Сталося це у жовтні 1958 року. Ви приїхали у незнайомий вам Трускавець, де сестра Ліди Ольга дала вам тимчасовий притулок.

На благословенному Підгір'ї, оспіваному великим Каменярем, стояла чудова золота осінь. Ви насолоджувалися красою рідного краю, стояли на порозі нового етапу життя, яке ти пов'язав з цим чудовим містом. Тут у вас народився син Зіновій, тут тобі судилося зробити багато корисного, за що тебе було відзначено почесною нагородою "За заслуги перед містом".

Трускавецька рапсодія

Після прибуття у Трускавець Володимир Кушнір розпочинає працю на інженерних посадах у будівельно-монтажних управліннях, заочно здобуває вищу будівельну освіту. Йде працювати заступником головного лікаря з питань капітального будівництва санаторію "Прикарпаття" (нині "Ріксос"), а згодом головним інженером Дирекції будівництва об'єктів профспілок курорту Трускавець. Під його керівництвом збудовано санаторії-тисячники "Кристал", "Алмаз", "Янтар", "Рубін", їдальні "Райдуга", "Берізка", водолікарню, озокеритолікарню, курортну поліклініку, бювет мінеральних вод, палац культури "Мир", ряд житлових будинків та інше. Володимир Миколайович у середовищі будівельників, трускавецькій громаді користується заслуженим авторитетом висококваліфікованого спеціаліста, вдумливої, виваженої і товариської людини, якій притаманні і творчий підхід до праці, і почуття високої відповідальності чи то за професійну, чи громадську справу.

Але невтомному Володимиру цього недостатньо. Його натура бажала широкого творчого лету, вільного вибору, розкрилля своїх можливостей, а не обмеженого рамками технічних вимог будівництва. І тут доля пішла йому назустріч.

У Трускавці споруджується санаторій "Карпати". За мірками тих часів він нічим не відрізнявся від інших. Звичайне совдепівське оздоблення, звичайні номери, розраховані на просту і невибагливу радянську людину, скромно облагороджена територія. Будівництво оздоровниці йшло повільно, і було зачислене до довгобуду.

У 1986 році санаторій очолює молодий, енергійний і претензійний керівник, який бачить у перспективі "Карпати" не лише як заклад для лікування та оздоровлення, але і як чудовий витвір людських рук і розуму, як палац краси та духовного відродження. Це був Лев Грицак. Для втілення свого задуму йому потрібен був не лише сумлінний, досвідчений професіонал-будівельник, але людина, яка б розуміла його з півслова, була близькою духовно і за ідеєю, і за мисленням. Таку людину він знайшов в особі Володимира Кушніра.

Ставши заступником головного лікаря з питань будівництва санаторію "Карпати", новий працівник з головою поринув у його проблеми. А їх на той час, коли Союз розвалювався, в умовах незалежної України, набралося чимало. Не було належного фінансування, не вистачало потрібних матеріалів, обладнання, професійних кадрів. Усе вирішувалося з великими труднощами. Зате була воля, простір для творчої думки, для розкриття своїх задумів та можливостей, про що так мріяв колись.

Пан Володимир залучає до роботи відому дизайнерську групу, яку очолює талановитий архітектор, дизайнер і художник Орест Скоп зі Львова. З його участю виконано коригування проекту оздоровниці, де особливо ретельно були опрацьовані інтер'єри та художнє оформлення санаторію. За цю справу взялися здібні художники і майстри декоративно-ужиткового мистецтва Львівщини. У формуванні санаторного парку знайшли місце скульптурні композиції на тему міфології Карпат. Для духовних потреб у санаторії споруджується каплиця Покрови Пресвятої Богородиці. Самобутнє та неповторне мистецтво та колорит оздоровниці зробили її своєрідною візитною карткою Українських Карпат, усього Підгір'я.

 Указом Президента України у 1993 році санаторій "Карпати" відзначено Державною премією з архітектури, лауреатами якої стали Лев Грицак, Володимир Кушнір, Орест Скоп та інші.

Серце і душу вклав Володимир Миколайович у створення стежки "Зів'яле листя" за мотивами одноіменної ліричної драми Івана Франка. У здійсненні цього задуму йому всіляко сприяв і підтримував нинішній керівник оздоровниці Володимир Маринкевич, який знав про закоханість пана Володимира Франком, та й сам не байдужий до творчості Каменяра. І закипіла робота. Стежка стала чудовим доповненням ландшафтного парку "Карпат". У 2008 році парк "Підгір'я" відзначено великою золотою медаллю гран-прі національної премії в галузі ландшафтної архітектури і дизайну "Квітуча Україна 2008".

Володимир Кушнір закоханий у творчість великого земляка. На його книжкових полицях є повне 50-томне зібрання творів Івана Франка. Багато його поетичних творів знає напам'ять. Віддаючи шану Поетові, пан Володимир виступає ініціатором створення історико-культурного заповідника "Нагуєвичі", стає автором "Стежки-дороги Івана Франка в Нагуєвичах", за що отримує звання лауреата національної премії України. Шанована у місті людина переймається не лише "Карпатами". Він є засновником і організатором у Трускавці музею Михайла Біласа та першим його директором, ініціатором і активним учасником спорудження пам'ятників Тарасу Шевченку, Франку, Знаку 2000-ліття Різдва Христового, "Христос і самарянка", реконструкції площі Січових Стрільців та площі Незалежності, де буде споруджено пам'ятник Свободи. Володимир Кушнір є членом авторської групи з будівництва Центру української Християнської культури "Свічадо", Хресної дороги в курортному парку, співавтором фотоальбому "Курорт Трускавець. Санаторій "Карпати».

Не залишився Володимир Миколайович в боргу перед своїм рідним селом-містечком Товсте. Він довго і скрупульозно збирав матеріали про свою малу батьківщину і напередодні свого ювілею видав об'ємну книгу "Товсте - містечко в Медоборах", що вартує окремої розповіді.

А в рідних "Карпатах" ветеран оздоровниці уже зібрав чимало матеріалів, фотодокументів для того, щоб створити музей санаторію. Не має сумніву, що він його створить і при його відкритті скаже своє улюблене "Жиймо!" Бо є ще, як кажуть, порох в порохівницях, є ще молодечий запал, здорова думка і палке бажання жити, працювати, творити…

Газета «Франкова криниця Підгір`я» від 29 травня 2009 р.

Вічная пам`ять…

 

Зима підкралась непомітно

Зима комунальників застає зненацька вже не перший рік. Живучи за принципом «Якось воно буде», українці щоразу дивуються, чому в нашій державі зима створює набагато більше проблем, ніж в сусідніх Польщі, Чехії чи Угорщині. Не став винятком і початок зими 2016-2017. Неділя 13 листопада стала доказом, що і цього року зима до нас підкралася непомітно.

Трускавець – не якась держава в державі, тому і в нас виникли загальноукраїнські проблеми приходу зими: нерозчищені тротуари (а подекуди й дороги), корки на дорогах, буксування автотранспорту, нервування водіїв, пішоходів та «жителів» соцмереж.

Хоча синоптики задовго до снігопадів попереджали про погіршення погоди, але снігу випало так багато, що постала проблема – куди ж його подіти. Міську владу Трускавця хвилює ще одна проблема – у середу-четвер буде різке потепління, тож весь цей сніг топитиметься… Тож чи не «попливе» Трускавець? Про це говорилося на щотижневій апаратній нараді в міській раді у понеділок, 14 листопада.

Заступник міського голови Олексій Балицький каже, що на рівні області штаб цивільної оборони прийняв рішення по великогабаритному транспорту, який не повинен заїжджати в міста за такої погоди, щоб не створювати додаткових проблем.

Заступник начальника Трускавецького відділення ДСНС України Володимир Гординський повідомив, що протягом 13 листопада трускавецькі рятувальники мали 11 виїздів. Авто з інвалідами та воїнами АТО застрягло неподалік бориславського озера, тож довелося його буксирувати аж до «Карпатських зорів». Авто з дитиною, хворою на ДЦП, застрягло в дорозі – люди їхали до Клініки професора Козявкіна. Автобус з Радехова віз дітей до дельфінарію … на літній ґумі. Проблеми створила і «фура», яка їхала на «Львівхолод». Нічим не змогли допомогти рятувальники хіба авто, яке злетіло з мосту в урочищі Діброва на трасі Львів – Трускавець…

Як інформує заступник начальника ТКО «Комфорт-Сервіс» Мирослав Мицько, були викликані на роботу двірники, на вулицях Стебницька, Стуса, Івасюка та Данилишиних (1-2 квартал міста) прочищені всі доріжки, сходи та підходи до під'їздів. Дещо гірша ситуація з 3-4 кварталами.

- Снігоприбиральні машини їздили цілу ніч і продовжують це робити постійно, - каже міський голова Трускавця Андрій Кульчинський. - Я, заступник по комунальній роботі Олексій Балицький і начальник УЖКГіБ Сергій Максимич в неділю були цілий день на роботі. В неділю по місту було задіяно 6 одиниць техніки (дві снігоприбиральні машини з посипанням піщано-сольової суміші і чотири трактори). Всі основні дороги прогорнуті. Завчасно по вулицях були встановлені ящики з піском. Затори на дорогах міста створювали машини з літньою ґумою, або зношеною зимовою. Є проблема з відгортанням снігу в середині кварталів – не встигають.

На понеділковій нараді було повідомлено, що заклади освіти та охорони здоров`я працюють в нормальному режимі, сніг біля них розчищено, немає проблем і з температурним режимом. Натомість на вулиці час від часу зустрічаєш авто, які буксують, та людей, які нарікають. Замість радіти тому, що прийшла зима, люди по звичці нарікають та шукають винного. І ніхто ні слова не каже про те, що за попередньої влади практично за безцінь був проданий автомобіль «МАЗ», який належав КП «Наше місто» та використовувався КП «Парк курортний» для очищення доріг від снігу та посипання піском. Авто, куплене за 250 тисяч євро, було продано за 250 тисяч гривень – бізнес від «козирних», бо зими не буде… Чи не тому у Стрию ситуація з чищенням доріг є кращою, ніж у Трускавці?

Володимир Ключак

В день, коли випав сніг

Символічно, що Свято подяки Богу за врожай у Трускавці в 2016 році відбулося в день, коли випав щедрий сніг – у неділю, 13 листопада. Це створило певні проблеми організаторам, зал не був заповнений вщерть, як бувало раніше, але зате щедрість снігу стала наочним прикладом щедрості Бога для нас, людей.

Свято подяки Богу за врожай у Трускавці щорічно організовує християнська спільнота «Добра Новина». Церква п’ятидесятників-харизматів розташована на вул. Бориславській, 47-А, саме там кілька останніх років проходило це свято. Та цьогоріч організатори повернулися до давньої традиції збиратися на День Подяки в Палаці культури імені Шевченка, де тисячний зал вміщує всіх бажаючих прийти і подякувати Богу за всі його милості та щедроти.

Вперше за всі роки проведення Дня Подяки гостей свята привітав міський голова Трускавця. Андрій Кульчинський зранку взяв участь в Богослужінні у протестантській спільноті, а у своєму вітальному слові в ПК ім. Шевченка наголосив, що всі ми – греко-католики, православні, римо-католики, «Добра Новина» та інші конфесії – маємо робити добро та прославляти Бога за його дари. Щедрий сніг заповідає щедрий урожай, каже міський голова. Щодо року, який минає, то він був добрим для Трускавця, вдалося зробити дуже багато з Божою допомогою, завершує свій виступ Андрій Кульчинський.

Перед присутніми на Святі Подяки виступили дитячі колективи, зокрема діти з недільної школи «Доброї Новини», а також група прославлення церковної спільноти. Слово благословення мав старший пастор церкви «Добра Новина» у Трускавці Анатолій Кузьмич. Особливим гостем цьогорічного трускавецького Дня Подяки був переможець проекту «Голос країни» Антон Копитін. Він виконав ряд пісень («Два кольори», «Алілуя», кілька пісень англійською мовою), які супроводжував розповідями-проповідями, базованими на його особистому житті. Уродженець Чернігова, дитинство Антон Копитін провів у селищі Волноваха. Однієї неділі до Волновахи приїхали місіонери з Маріуполя і малий Антон отримав у подарунок дитячу ілюстровану Біблію. Зростаючи в християнській сім`ї, Антонові все ж не вдалося уникнути спокуси наркотиків. Але закладені християнські основи не заглушило терня цього світу. Покаяння та щира молитва за прощення гріхів настали під час публічного свідчення…

Зараз Антон Копитін – батько трьох дітей, зразковий сім`янин. Присутніх вразила оповідь Антона про чудесне врятування його старшого сина Марка в ранній період життя (немовлям). Не менш вражає голос виконавця-проповідника – завдяки цьому дару Антон має можливість служити іншим, ділитися тим, що йому дав Господь.

Свято подяки Богу за врожай тривало більше двох годин, зал Палацу культури імені Шевченка для цього заходу було надано безкоштовно. В перший день справжньої зими у теплому та затишному приміщенні люди дякували Богу за всі дари. Це рідкість в наші дні в Україні, де більшість нарікає, шукає винних, критикує, у всьому бачить негатив. Попри всі негаразди, попри війну та перманентні економічно-політичні кризи маємо хліб і до хліба, живемо набагато краще, ніж жили наші батьки та дідусі, працюючи за копійки та трудодні в колгоспах і радгоспах. Церкви відкриті, тільки б ходити і дякувати Богу за все, що є. Хто має – тому додасться, хто немає – в того заберуть те, що й має. Чи не тому на Україну посипалися різні злигодні, що нема в нас духа подяки, а є лише дух ремствування – безпричинного, жалюгідного, неусвідомленого програмування на невдачу?

Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя… Ці слова псалма були лейтмотивом Дня Подяки. А вони мають бути лейтмотивом життя кожного християнина, незалежно від конфесійної приналежності.

Володимир Ключак

Олександр Ірванець: «Всі знають про славетний Трускавець»

- У вашому місті я вдруге. Всі знають про славетний Трускавець. Перший раз побував тут, коли проходив фестиваль «Франко-Фест». Тоді мав можливість погуляти по парку, біля санаторіїв, роздивитися. Але тут я ще не був, ці місця не впізнаю…

Такими словами поет Олександр Ірванець розпочав свою зустріч з шанувальниками його творчості у ресторані «Оскар». Тут у неділю, 13 листопада, проходила презентація його поетичних збірок «Вибране за 33 роки» та «Санітарочка Рая».

Трохи про самого Ірванця (для тих, хто не знає): народився в 1961, випускник Дубенського педучилища та Московського літературного інституту, пише віршовані та прозові твори, перекладає з російської, білоруської та польської на українську, член літературного угрупування Бу-Ба-Бу (Бурлеск, Балаган, Буфонада) разом з Юрієм Андруховичем та Віктором Небожуком.

Протягом першої половини зустрічі, на якій вдалося побувати нашому кореспонденту, Олександр Ірванець читав свої вірші. Це може звучати дещо банально, але процес читання віршів у плетиві життєвих історій від Ірванця зачаровував, змушував замислитися над багатозначністю слова, над темами, які піднімає поет. А вони, ці теми – найрізноманітніші: від Майдану до кохання, від політичної сатири до тремтливої лірики.

Розпочав Ірванець одним зі своїх ранніх творів під назвою «Мій хрест», потім зачитав «Любіть Оклахому», «Криза середнього віку», «На перехресті осені й зими», «Відкритий лист до прем`єр-міністра Канади Браяна Малруні та генерал-губернатора Романа Гнатишина від трудящих колгоспу «Шлях Ілліча» (закреслено) «Шлях Ільковича», «Панама-мама», «Eine kleine Nachtmusik» та низку інших творів. Більшість його творів римовані, та не цурається Ірванець і білого вірша (верлібру), який, на жаль, «витиснув» у світі поезію рими.

Іноді шокував – словами типу «гандон», «оборзілий», «хамло», іноді вводив у тужливий настрій (навіть голос у Ірванця затремтів, коли читав поезії з «воєнного» циклу). Найбільше вразило те, наскільки він грається зі словами, наскільки вдається йому показати ті нюанси, які заховані в будові слова (для прикладу, «припадкова» та «припадочна», «закони, за комин, за комір»).

Хоча погода в цей день явно не сприяла тому, щоб кудись виходити з хати, але в «Оскар» на зустріч з поетом прийшло досить багато людей – вільних крісел не було. Візит Олександра Ірванця до Трускавця, Дрогобича та Борислава відбувся на запрошення Леоніда Гольберга та Ігоря Пирога. Багато зусиль для організації зустрічі у Трускавці доклали Анна Литвин та Оксана Мотика.

Тим, хто хоче почитати щось з Ірванця, радимо перейти за посиланням: https://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=334&type=tvorch

Володимир Ключак

За рік роботи трускавецький дельфінарій прийняв у себе майже 3,5 тис потребуючих і оздоровив майже сотню дітей та бійців

Єдиний у Західній Україні Розважально-оздоровчий комплекс з дельфінами «Оскар» уже рік як працює на теренах Львівської області, а саме у курортному-місті Трускавці. За цей невеличкий проміжок часу роботи, дельфінарій прийняв у себе майже 3,5 тисячі відвідувачів, які належать до соціальних категорій зі Львівської та Івано-Франківської областей. Вони безкоштовно переглянули шоу-програми із чорноморськими дельфінами та морськими котиками.

«Дельфінарій веде активний соціальний напрямок, тому і не дивно, що за рік його існування тут побувало так багато дітей та дорослих. Ми завжди допомагаємо дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах, і підтримуємо бійців АТО та їхні родини», - зазначила менеджер зв’язків з громадськістю та ЗМІ РОК «Оскар» Світлана Радішевська.

За її словами, протягом року шоу з дельфінами та морськими котиками на благодійних засадах переглянули майже 3,5 тисяч відвідувачів, а саме сироти, вихованці інтернатів, діти з фізичними та розумовими вадами, онкохворі, діти-переселенці зі Сходу та анексованого Криму, діти із малозабезпечених та багатодітних родин, діти учасників АТО та Героїв Небесної Сотні, а також самі військовослужбовці.

«На постійних засадах ми співпрацюємо з мегапроектом «Мій тато захищає Україну», з Гарнізонним храмом святих апостолів Петра і Павла, з товариством «Червоний Хрест», з Благодійним Фондом «Карітас». Останні до нас привозили дітей усе літо в рамках інтеграційного табору. Були також поодинокі випадки, коли до нас зверталися із соціальних державних установ, монастирів, благодійних організації. Якщо дивитися на наші масштабні благодійні заходи, то минулого сезону ми влаштовували святковий перегляд вистави для дітей прикордонників – учасників АТО. Їх тоді приїхало до нас 550 діток. На 1 червня ми організовували свято для дітей, на яке запросили 600 маленьких громадян із соціальних категорій і влаштували для них цілу атракцію. А до першого свого дня народження ми організували благодійне свято «Долонька до долоньки», на яке запросили 400 потребуючих дітей», - зазначила С.Радішевська.

Менеджер зв’язків з громадськістю та ЗМІ дельфінарію «Оскар» також розповіла, що заклад підписав угоди з Центром медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький» та із управлінням праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради. У рамках цих угод, поранені бійці з реабілітаційного санаторію та трускавецькі діти з фізичними та психологічними вадами мають змогу не лише безкоштовно відвідувати шоу, а й проходити сеанси з дельфінотерапії. Такі сеанси реабілітації за допомогою дельфінів пройшли уже близько сотні дітей та бійців.

«Відвідування подібних закладів, особливо де є дельфіни, - позитивно впливає на емоційний та психологічний стани як самих дітей, так і дорослих. Особливо покращує самопочуття та фізичний стан у дітей та дорослих заняття з дельфінотерапії. Адже дельфіни дуже комунікабельні, розумні та веселі і тим паче вони обожнюють спілкуватися з людьми, особливо з дітками. Наш дельфінарій якраз надає таку унікальну можливість», - наголосив спеціаліст з дельфінотерапії Ярослав Моргун.

Додамо, що дельфінарій «Оскар» у Трускавці відкрився наприкінці жовтня 2015 року. Він є унікальним та єдиним комплексом у західній Україні. У ньому проживають шість чорноморських дельфінів та три морських котика. Окрім розважального напрямку, дельфінарій позиціонує себе як оздоровчий заклад.

Відділ зв’язків з громадськістю та ЗМІ дельфінарію «Оскар»



Создан 14 ноя 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником