Трускавецький вісник № 3 (1365) від 6 січня 2017 р.

 

Трускавецький вісник № 3 (1365) від 6 січня 2017 р.

06.01.2017



У номері: «Буковиці» – один рік; Вперті і нескорені; Короткі новини.

Короткі новини

У Дрогобичі внаслідок пожежі ледь не згорів автомобіль

Як інформує прес-служба ГУ ДСНС України у Львівській області, 5 січня о 16.40 до Служби порятунку «101» надійшло повідомлення про пожежу в м. Дрогобич по вул. Самбірська, в автомобілі "Renault Sandero". На місце події було негайно направлено пожежно-рятувальне відділення ДПРЧ-5 м. Дрогобич. Завдяки оперативним та кваліфікованим діям вогнеборців автомобіль врятували від знищення вогнем. Пожежу локалізовано о 16.46 і повністю ліквідовано о 16.47. Вогнем знищено моторний відсік. Причина виникнення займання встановлюється. Постраждалих на місці події немає.

Власна інформація

Дрогобицькі волонтери передали автомобіль на потреби військовослужбовців

30 грудня у поміч військовослужбовцям, що перебувають у зоні АТО, було передано відремонтований автомобіль "Нива". Відновлення транспортного засобу стало можливим завдяки дрогобицьким волонтерам і людям доброї волі. У дорогу автомобіль благословив о. Іван Гнатів, Голова комісії у справах капеланства.

За словами дрогобицького волонтера Володимира Бараняка, це вже 54-й автомобіль переданий дрогобичанами від початку війни на Сході України. Волонтери висловлюють подяку о. Івану Гнатіву та о. Ігорю Цмоканичу за постійну духовну підтримку волонтерського руху в Дрогобичі.

Прес-служба Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ

Вперті і нескорені

Чим глибше коріння – тим міцніше дерево. Дерево роду, яке не має всохнути на тобі.

Напередодні Різдвяних свят варто кілька слів сказати про родину. Різдво – родинне свято: таким воно було понад 2 тисячі років тому зі Святим Сімейством у Вифлеємі, таким воно є і зараз, коли родина збирається за одним столом на Святу Вечерю.

Не в кожного є усвідомлення, що ти – частина Великої Родини, що в тобі плине кров предків і від них ти успадкував певні риси характеру, темпераменту, риси обличчя, пігментацію шкіри, характер, захворювання, а навіть деякі звички.

Ця невеличка передсвяткова замітка – спонукання заглибитися у свій рід і відчути почуття гордості, що ти є саме таким, яким є. Але це не має бути гордість у значенні «пиха». Це має бути гордість у найкращому значенні слів «гонір» та «честь». І ця гордість включає в себе вдячність – вдячність Богові, вдячність предкам, вдячність за все, що було, є і буде.

Мій прадід Олекса був впертим і наполегливим. Мав млин, пасіку, був солтисом. Був батьком 16 дітей, з яких лише половина сягнула зрілого віку. Зі злості міг повибивати за один раз всі шибки в своїй хаті, а другого дня вже вставляв і ховав очі від дружини. На Святий Вечір він пік пампушки, перевертав їх двома виделками – я роблю так само. Це виключно моя робота – місити тісто на пампухи і пекти їх, подібно як терти мак на кутю (на Святий Вечір не вільно казати слова «мак», щоб горобці його не крали, треба казати «зернята»).

Моя прабабця Розалія була дуже побожною людиною, ходила на відпусти не лише до Гошева, але була і в Торуні. Ще маленьким я все думав – де ж той Торунь? Тепер знаю, що це аж на заході Польщі. Вона була дуже гостинною, любила гостити кожного, хто прийшов до хати (як гобіт з однойменного твору Толкіна). Я знаю, чому я такий щирий і чому такий консервативний в релігії – це від прабабці.

Брат моєї прабабці був дуже ретельним чоловіком. Педантом. Я теж не можу спокійно дивитися, коли щось не так, як має бути. Він одного разу навіть порубав на ковбиці щойно зшиті дружиною штани, бо ґудзики на ширінці були пришиті не з того боку, як мало бути. Та це ще дурниці, бо в селі, звідки я родом, траплялося, що на ковбицю клали і жінчину голову. Тож я знаю, чому я такий запальний і можу нагородити казна-що чи наробити дурниць. Як кажуть, не зліть мене, бо буде гірше зовсім не мені.

Я більше не знаю такої працьовитої людини, як моя мама, і коли мене обзивають «працоголіком» чи «трудоголіком», або ж дивуються моїй працьовитості, то я просто мовчу. Бо знаю, від кого це в мене. Але якщо я чогось не хочу робити, то ніхто мене не змусить – такою була моя бабця, царство їй небесне.

Я виразно бачу риси характеру моєї дружини в поведінці однієї зі своїх доньок, бачу нахил до гуманітарних наук у моєї іншої доньки і знаю, що це вже – від мене. Гнів моєї найменшої – теж чисто мій: бурхливий, шалений, непередбачуваний. Але я знаю, як його втамувати, бо контролювати свій гнів я навчився, як і боротися з ним.

Кожна людина в цьому світі – неповторна. Неважливо, чи поясненням цьому є гени, спадковість, душа, вплив сім`ї та суспільства, а може щось інше. Кожна людина – краплина в океані, котра ніби і живе своїм життям, але обов’язково повернеться в океан.

У мурашнику життя ми проходимо одне повз одного, бачимо одне одного, тішимося, гніваємося, скрегочемо зубами чи плещемо в долоні. Це життя, життя таке, як воно є.

Серед мільйонів людей ті, які були, жили, споглядають на нас з Вічності, з глибин віків. Ми теж ідемо по висхідній, щоб сягнувши апогею, спуститися по низхідній – і так аж до останнього моменту, останнього нашого подиху.

«А після нас не буде нас, будуть інші люди, будуть пити горілочку, та вже нас не буде!» - співається в одній нібито жартівливій, а насправді дуже філософській народній пісні. Ми не знаємо, які люди це будуть, та нам, можливо, і не варто цього знати. Але це в будь-якому випадку будуть наші нащадки – нас, наших друзів, наших ворогів, наших знайомих, наших сусідів. Колись вони виставлятимуть наші фотографії і пробуватимуть дізнаватися більше про нас, наше життя, наші почуття та емоції. Колись хтось гордитиметься, що його/її предком був такий-то/була така-то. А може стидатиметься, хтозна.

В час сімейного свята Різдва пильнуймо не лише за святковим столом, але й за тим, щоб наші діти чи онуки не забули слів колядок, які співали тільки у вас. Не забувайте передати обряди та традиції, навіть якщо до кінця не усвідомлюєте їх значення, їх смислового навантаження. Я, для прикладу, купив сокиру тільки для того, щоб мати можливість ставити на неї ноги на Святий Вечір (щоб були міцні, як залізо), а всі інші дні в році сокира мені у Трускавці абсолютно не потрібна.

Не забувайте зберегти для дітей-онуків родинні фотографії, родинні реліквії (вишивки, вироби, коштовності, листи, обереги роду, а навіть рецепти страв). Не забувайте те місце, де вам пупець різали, бо рідна земля дає наснагу. Недарма в давніх казках герої набиралися сили саме від рідної землі.

Більше спілкуймося в родині, відкинувши на свята геть в сторону девайси, смартфони, планшети і забувши про зомбоящик, де окрім безглуздих серіалів та плаского «гумору» нема ніц-нічогісінько. Подумайте, чи оповідали ви хоч що-небудь своїм дітям про своє дитинство, свої пригоди, своїх друзів, свої кумедні чи містичні історії? Їм це буде куди цікавіше, ніж дивитися мультсеріал чи ганяти вампірів у комп’ютерній грі.

Нам буде легше йти по житті, якщо ми знатимемо, що погляди наших предків дивляться на нас з ласкою та схваленням, а не з осудом. Нас буде благословити Бог, якщо ми пам’ятатимемо свій родовід хоча б у кількох колінах і не посягатимемо на честь іншого роду. Ми проживемо повноцінне щасливе життя, якщо будемо задовольнятися всіма дарами Неба і дякувати за них. Нарікання та вічне незадоволення інших нам не подобаються, то чому ж комусь маємо подобатися ми в набурмосеному вигляді з жалями-скаргами.

Ми – віддзеркалення наших предків і теперішнього суспільства. В той же час ми – зерно для урожаю майбутнього і змін, які можуть відбутися в країні/світі. Заглушивши в собі певні вади і розвинувши певні позитиви, ми передаємо їх далі, немов естафету.

В одному творі Браяна Трейсі є оповідь про подорож пустелею Сахарою, яку можна подолати від бочки до бочки – цими бочками мітяться певні відрізки часу/відстані. Ми – між бочками і вертатися назад немає ні сенсу, ні можливості, а вперед дійдемо тільки до пункту, який нам визначено, далі піде хтось інший. Кожен з нас – естафета, вдало чи невдало передана минулим майбутньому. Не згасімо ж вогонь роду, нехай він пломенить…

Володимир Ключак

P.S. Домашнє завдання: протягом однієї години з 72 годин трьох днів свят зробити щось для дослідження свого роду і передати цю інформацію належним адресатам у своїй родині.

Гірськолижний комплекс «Буковиця». Рік успіху.

5 січня 2017 року відсвяткував річницю своєї діяльності новий гірськолижний комплекс «Буковиця», який по праву можна назвати найграндіознішим об’єктом і найсуттєвішою інвестицією в розвиток спортивної і туристичної інфраструктури регіону. Приємно, що інвестором виступив український підприємець Віталій Мицак – людина безмежно закохана в гірськолижний спорт, в минулому спортсмен-гірськолижник. Родом Віталій Іванович з Борислава, де він і почав займатись цим захоплюючим видом спорту. Займався разом зі своїми однолітками: в спортивній гірськолижній школі, засновником і тренером в якій був його батько – Іван Миколайович, котрий також в чудовій спортивній формі був присутній на святкуванні. Поруч був ще один представник славетної спортивної родини Мицаків – Дмитро Мицак. Це син Віталія Івановича, чемпіон України з гірськолижного спорту та член Олімпійської збірної України, учасник Олімпіади в Сочі.

Гірськолижний комплекс вражає своєю неповторністю. Якісно зроблений гірськолижний спуск довжиною в кілометр, гармати зі штучним осніженням, спеціальна техніка, котра вирівнює лижні траси, хороші бугельні витяги – все це, а також злагоджена і кваліфікована робота персоналу сприяє чудовому і безпечному відпочинку. Вся інфраструктура збудована і оснащена за короткий проміжок часу, незважаючи на скептиків, і без сумніву дасть новий поштовх туристичній привабливості цілого регіону, а особливо Трускавцю, який від сьогодні по праву можна називати ще й гірськолижним курортом. Про це на святкуванні сказав міський голова Трускавця Андрій Кульчинський, який висловив задоволення з того, що «Буковиця» неодмінно стане тою неперевершеною атракцією, котра привабить додаткові потоки туристів в Трускавець.

Про важливість для регіону такого об’єкту в своїх промовах заявили міський голова Борислава Ігор Яворський, міський голова Дрогобича Тарас Кучма та голова Дрогобицької районної ради Михайло Сікора.

Це без сумніву так, тому що «Буковиця» попри свою основну діяльність приймає активну участь в соціальних та інших проектах. На базі комплексу створена дитяча спортивна гірськолижна школа «Сніжинка» в якій вже зараз налічується біля 50-ти вихованців. Діти мають можливість безкоштовно займатись недешевим гірськолижним спортом. Їх забезпечують спортивною формою, лижним спорядженням і безоплатними витягами на гору. Цей проект – це реальний вклад у виховання нашого підростаючого покоління та розвиток українського гірськолижного спорту!

На завершення святкування Віталій Мицак анонсував проведення на схилах «Буковиці» дитячих гірськолижних змагань «BUKOVYTSIA OPEN». Ці змагання для дітей будуть проводитися щорічно. Співзасновником цього відкритого Кубку виступила ГО «Європейська інтеграція України». Голова правління цієї організації Іван Цегенько оголосив про створення організаційного комітету змагань, в який крім засновників ввійшли ще й міські голови Трускавця, Борислава та Дрогобича. Змагання будуть відбуватися 8 і 9 лютого 2017 р.

Також Іван Цегенько зазначив, що до участі в змаганнях запрошені і вже дали свою згоду дитячі команди з України, а також команди з Польщі та Словаччини.

Після завершення урочистої частини гості мали змогу покататись на схилах, послухати українських музик та почастуватись стравами з мангалу.

Отож слідкуйте за анонсами подій, які будуть відбуватися на «Буковиці» та й скористайтесь шансом залишити яскраві враження про цьогорічну зиму, відпочивши на новому гірськолижному схилі!

Степан Гнатків

Святкуйте відповідально!

Напередодні Різдвяних свят правоохоронці закликають усіх водіїв бути відповідальними, дисциплінованими та за жодних обставин не сідати за кермо напідпитку.

Нагадуємо: за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а також під впливом ліків, що знижують увагу та швидкість реакції передбачено штраф у розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування на один рік.

Ще суворіше покарання очікуватиме водія, який повторно протягом року керуватиме авто у стані сп’яніння. Порушнику доведеться сплатити штраф у розмірі 20 400 гривень. Горе-водія також позбавлять права керування на три роки.

Якщо ж, попри заборону, водій втретє сяде за кермо у стані сп’яніння, - його очікуватиме покарання у вигляді штрафу на суму 40 800 гривень із позбавленням права керування на десять років.

Також передбачено відповідальність за вживання алкоголю, наркотиків чи ліків, виготовлених на їх основі, водієм після дорожньо-транспортної пригоди за його участі. За таке порушення передбачено 20 400 гривень штрафу або адміністративний арешт на п'ятнадцять діб, із позбавленням права керування на три роки.

Шановні водії, святкуйте відповідально, сумлінно дотримуйтеся Правил дорожнього руху, не сідайте за кермо у нетверезому стані. Пам’ятайте про те, що безпека на дорозі залежить від кожного!

Відділ управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Львівській області

З Різдвом Христовим! Веселих свят!



Создан 06 янв 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником