Трускавецький вісник № 26 (1388) від 20 лютого 2017 р.

 

Трускавецький вісник № 26 (1388) від 20 лютого 2017 р.

20.02.2017



У номері: Адмінсправа з політичним підтекстом: продовження; Росія – ракова пухлина для України; Апітерапія; Незакінчена казка про МАЙДАН; Єднаємося у скорботі; Вони – поміж нас, живі; Візит в Угорщину; Короткі новини.

Короткі новини

Сьогодні у Трускавці вшанують пам'ять Героїв Небесної Сотні

Сьогодні, 20 лютого, у Трускавці пройде віче-реквієм пам`яті загиблих на Майдані. Розпочнеться віче з панахиди – о 16.00 біля стели Героям Небесної Сотні біля церкви св. Миколая.

Прокуратура готує апеляцію на «м`яке» рішення суду

Дрогобицькою місцевою прокуратурою підтримано державне обвинувачення у кримінальному провадженні щодо мешканця м. Трускавця «Б», який упродовж вересня-грудня 2016 року в нічну пору доби, систематично, з корисливим мотивом вчиняв крадіжки номерних знаків із автомобілів, місцем реєстрації яких є Республіка Польща. У подальшому даний громадянин на вітровому склі автомобілів залишав записки із зображенням контактного номера мобільного зв’язку, з метою здійснення вимоги отримання коштів за повернення викрадених ним номерних знаків..

Вироком Трускавецького міського суду Львівської області від 15.02.2017 даного мешканця м. Трускавця визнано винним у пред’явленому йому обвинуваченні та призначено покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Разом з цим, судом застосовано до останнього ст. 75 КК України, тобто звільнено від відбування покарання із випробуванням із іспитовим строком 2 роки.

У зв’язку із м’якістю призначеного покарання, на даний час місцевою прокуратурою готується апеляційна скарга на дане судове рішення.

Михайло Цимбалюк: «Зарплатною зрівнялівкою» влада нівелює значення освіти

Голова Львівської обласної партійної організації ВО «Батьківщина» Михайло Цимбалюк на своїй сторінці у Facebook написав, що після того, як Уряд запровадив мінімальну зарплату у розмірі 3200 гривень на місяць в країні насправді розпочалися деструктивні процеси. Зокрема, відбулася так звана «зарплатна зрівнялівка», коли звичайний прибиральник, який не потребує ні освіти, ні відповідних навиків, отримує зарплату на рівні соціального працівника, молодого вченого чи медичного працівника.

Як повідомляє прес-служба Львівського обласного партосередку, «батьківщинівець» звернув увагу на те, що таким чином де-факто держава нівелює значення освіти і диплому.

За словами Михайла Цимбалюка, вже зараз надходить інформація про те, що в державних установах, насамперед у школах та університетах, почали процес звільнення, мотивуючи це тим, що держава не достатньо приділяє увагу освіті та життєво необхідним для суспільства та держави галузям.

«Неприємні новини й у середнього та великого бізнесу – через податкове навантаження у низці підприємств працівники просто отримали трудову на руки і вибір: працювати нелегально або звільнення», – зазначив очільник «Батьківщини» Львівщини.

Михайло Цимбалюк наголосив, що «Батьківщина» завжди підтримує підвищення соціально-економічного добробуту українців. «Але ми за якісну реалізацію ініціатив, дієві реформи, які матимуть результат, призведуть до реального покращення добробуту українців, а теперішні дії влади вважаю лише дешевим популізмом, який українцям обходиться аж надто дорого», – наголосив Михайло Цимбалюк.

«Не можна будувати українську економіку за принципом «в одних взяв – іншим віддав». Адже, 3200 – це необґрунтована, абсолютно надумана сума, в яку входять більші податки для підприємців, ріст цін на енергоносії, а відтак і на послуги для населення та продукти», – підсував Михайло Цимбалюк.

Власна інформація

У Дрогобичі в центрі міста впав аварійний балкон

У Дрогобичі на вул. Шевській, що в центрі міста, на хідник впала значна частина аварійного балкону.

«Сталося це вночі, – повідомили у районному відділу ГУ ДСНС у Львівській області. – Бо якби в день, то міг би хтось потерпіти, оскільки там завжди людно».

Сьогодні, 20 лютого, ця подія стала предметом обговорення на оперативній нараді в Ратуші. За словами начальника КП «ЖЕО» Олега Майданюка, балкон належить до квартири, однак його господаря знайти не вдалося. Нібито, придбавши помешкання, він в ньому не живе.

Але на цій і прилеглих вулицях не лише цей балкон, але й інші, а також карнизи будинків, штукатурка можуть обвалитися і завдати шкоди здоров’ю людей, а, можливо, й спричинити і смертельні наслідки.

Йшлося на нараді про те, що аварійні балкони, карнизи, стіни комусь належать, і перед цими людьми потрібно поставити вимогу щодо приведення будинків до належного стану.

Чи підуть за словами справи, наразі сказати важко. Бо про якийсь конкретний план ефективних організаційних дій щодо оперативного наведення порядку з метою запобігання нещасних випадків на нараді мова не йшла.

ЗІК

Адмінсправа з політичним підтекстом: продовження

У статті «Адмінсправа з політичним підтекстом» на «Трускавецькому віснику» від 17.02.2017 р. викладено суть адміністративної справи, яка перебуває на розгляді в Трускавецькому міському суді. Тому не зупиняючись на суті, опишемо виключно перебіг судового засідання 20 лютого.

На клопотання сторін захисту та обвинувачення в суді в якості свідків виступили троє осіб – майор Андрій Бах, який складав протокол про так званий «конфлікт інтересів» щодо міського голови Трускавця, начальник юридичного відділу Трускавецької міської ради (і депутат ТМР) Олена Савченко та секретар Трускавецької міської ради Наталія Пономаренко. Саме у названій нами послідовності вони давали пояснення суду та відповідали на запитання прокурора, адвоката захисту, міського голови та судді.

Майор Андрій Бах наголосив на тому, що «правопорушення», як він це окреслив, «містить формальний склад злочину, який не передбачає збитків». При всіх намаганнях адвоката захисту зрозуміти, яких же збитків дії Андрія Кульчинського завдали територіальній громаді, цього так і не вдалося зрозуміти. Очевидним було те, що мова не йде ні про які збитки, а виключно про процедуру. Як зазначав майор Бах, міський голова мав повідомити про конфлікт інтересів, а він цього не зробив. Не повідомив міський голова депутатам і те, що він міський голова. Абсурдно, але факт: склалося враження, що мер кожне пленарне засідання має починати з представлення: «Ми, Нікалай Пєрвий…».

Якщо серйозно, то пояснення особи, котра складала протокол (майор Андрій Бах, представник управління захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України), навряд чи допоможуть суду якимось чином. Отже, можливо, правий був прокурор Андрій Мельник, що поліціянта не варто було кликати на суд. Втім, вартість проїзду правоохоронцю до Трускавця та назад можливо компенсують.

Дещо плутаними були пояснення начальника юрвідділу ТМР Олени Савченко. Щоправда, і прокурор так хитромудро ставив запитання, що важко було зрозуміти, що ж він хоче почути у відповідь. Як співала група «Балаган Лімітед»: «Ты скажи, ты скажи, чё те нада, чё те нада, может дам, может дам, чё ты хошь»…

Як би там не було, та дуель «Мельник – Савченко» навіть внесла певне пожвавлення в судовій залі, особливо коли мова пішла про преміювання попереднього міського голови і про те, що рішення, яке стало підставою для складання протоколу, було буквально переписане з аналогічного рішення ТМР, прийнятого в 2012 році (№ 277 від 16.02.2012).

Третім свідком на цьому процесі була Наталія Пономаренко, котра чітко відповіла на поставлені запитання захисту та прокурора.

Перед завершенням цього етапу судового розгляду адвокат Наталія Потічна виголосила невелику промову, в якій звернула увагу, що міський голова в першу чергу підзвітний територіальній громаді, як це виписано в законі. Вона також звернула увагу суду, що рішення, про яке йде предмет судового спору, приймалося і за кількох попередніх каденцій (щодо встановлення надбавки міському голові та його заступникам), і що хоча тоді й не діяв закон «Про засади запобігання корупції», але діяли інші, прийняті в 2011, 2009 роках та в попередні періоди.

Покази свідків навряд чи внесли ясність у суть справи, яка була зрозуміла з самого початку. Хоча цього разу термін «політичний підтекст» в суді не звучав, та з показань майора Баха стало зрозуміло, що адмінсправу проти міського голови порушили і протокол склали після написання доносу, чи то пак, якогось звернення. Хто автор цього звернення і про що в ньому йдеться – це не повідомлялося. Було тільки сказано, що про це є «в матеріалах справи».

Судове засідання 20 лютого, яке тривало годину часу, завершилося, суддя Володимир Марчук оголосив перерву. Наступне слухання у цій справі (сподіваємося, завершальне) відбудеться 10 березня о 14.30.

Нагадаємо, що сторона захисту внесла клопотання про закриття адміністративного провадження у зв’язку з відсутністю складу правопорушення. Сторона захисту вважає, що жодного конфлікту інтересів у випадку голосування за рішення про затвердження заступників міського голови, в Андрія Кульчинського не було, і що справа має політичний підтекст. Інакше кажучи, є замовною. Хто замовник і хто виконавець – колись стане відомо. Як каже народне прислів`я, шила в мішку не втаїш. І буде прикро, якщо виявиться, що правоохоронні органи якимось чином причетні до політичних «розбірок».

Володимир Ключак

Російська нація – ракова пухлина для України!

Якось в Інтернеті я переглянув незвичайне відео – лист бійця Національної гвардії України жителю Слов`янська, який залишив свій будинок під час АТО, де невідомий солдат, вибачаючись, звертається до господаря будинку, в якому на час оселилися українські військовослужбовці. Автор листа пише: "Коли ти прийдеш додому, ти зрозумієш, що тут ночували ненависні тобі карателі. Ми постаралися нічого не зачепити з решти речей. Ні книг, ні іграшок твоїх дітей… Я прийшов сюди не захоплювати твою землю, це моя земля, це частина моєї країни, я не можу ослухатися ні наказу командира, ні голосу своєї совісті... Чому ж ти не став захищати свою землю? Чому ти повірив, що я, який прожив з тобою 23 мирні роки в одній країні – твій ворог? Коли іноземне бородате, вбране опудало стало ходити по вулицях твого міста з іноземними прапорами, хіба ти не подумав, що рано чи пізно це приведе у твій дім мене, а тебе змусить кинути все нажите і рятувати себе від обстрілу?".

Підсумував боєць АТО свій лист з надією, що прийде той час, коли не треба буде ховатися і: "Ми відбудуємо будинки, знову запрацюють заводи, через якийсь час діти перестануть боятися ударів феєрверків. І найголовніше, коли настане цей час, щоб ти зрозумів, ніхто не зробить, крім тебе, так, щоб це не повторилося".

Я не знаю долю цього воїна, я не знаю долю господаря цього будинку, але я би дуже хотів, щоб цей лист потрапив до рук Путіна. А ще би дуже хотілося нагадати йому історію, не ту, яку в Росії підносять кремлівські пропагандисти своєму «населению», а справжню, адже історію не можна переписати.

Ще починаючи від московського князя Долгорукого до нинішнього російського президента Путіна, Росія проводила і проводить агресію до своїх сусідів, і не тільки до них. Та «собиратели русских земель» покійні і живі мабуть забули, що коли була заснована Київська Русь, на місці де зараз стоїть Москва, жаби квакали. За вікном XXI століття, а ви знаєте – передчуття погані. Пригадаймо – 1956 рік, коли 600 радянських танків, пересікли кордон Угорщини на подолання “проблем” в цій країні, 1968 рік – “Prazske jaro”, Празька весна (мабуть, найбільш відома акція спротиву радянській владі), далі Афган, потім 1980 рік – Польща, де по сьогоднішній день судять “колег” Войцеха Ярузельського. Сьогодні ж маємо агресію Росії проти України!

Колись Гітлер окупував «братню» Австрію, сьогодні це хоче зробити Путін до «братнього» українського народу. Ось така вона - Путінська Росія, про неї Альфред Кох писав: «Многострадальный народ страдает по собственной вине.., их никто не покорял, их никто не загонял в тюрьмы. Они сами на себя стучали, сами сажали в тюрьму и сами себя расстреливали...».

Росії не можна вірити – про її дружбу, про спільне коріння, про спільну віру, про спільні слов’янські інтереси з Україною. Азіатську ментальність росіян не можна змінити до тих пір, допоки вони вірять своєму царю.

В свій час підлив олії до вогню і візит патріарха Кирила до України. Можливо, його звіт про перебування в нашій країні став останньою краплею чи довершальним штрихом до різкого тексту медведєвського послання українському президенту. Очевидно, Кирило дав зрозуміти кремлівським квартирантам, що Україна віддаляється, і якщо Росія не робитиме вольових превентивних кроків, то рано чи пізно Україна, як свого часу прибалтійські країни, відійде остаточно. Так і чую панічні бідкання Кирила про Україну: «Мы её теряем». Реакція Путіна не забарилася, він розпочав війну проти України, але до сих пір бреше, що російських військ і техніки на сході України немає

Американський часопис Newsweek опублікував статтю, під заголовком «Зраджені» – про російських солдатів, які воюють в Україні. У статті розповідається про секретність навколо дислокацій військових, яку жінка десантника з Костроми назвала «схожою на пастку, створену шизофреніком», а також про таємні поховання, що відбуваються вночі за світла фар вантажівок.

Солдати кажуть, що не знали про те, що їх везуть воювати в Україну. «Якби я знав, що їду на війну, я б звільнився ще в Костромі. У мене двоє маленьких дітей вдома», – розповів один із десантників. Видання зазначає, що військовослужбовці не підписували додаткових документів, хоча їхні поточні контракти не передбачають участі у бойових діях за кордоном. Перша вантажівка з так званим «вантажем 200», в якій було 31 тіло російських «волонтерів», приїхала в Росію ще на початку червня 2014 року, зазначає видання. Ні один російський державний телеканал не повідомив про це і не повідомляє по нинішній день. Сім’ям «добровольців» знадобилося декілька днів, щоб знайти тіла своїх близьких. Зараз 2017 рік, скільки є 200-х по той бік війни сам Бог знає.

Війна – це найважче випробовування, яке випадає на долю нації, народу. Історія ще не знає жодного випадку, коли би диктатор не поніс кару за скоєні ним злочини. І так буде з путіним (пишу з маленьким букви) – за загибель наших воїнів, за загибель мирних людей, за знищені міста та села…

І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,

Маленький сірий чоловічок

Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,

Лох-Несс холодної Неви.

Куди ж ви дивитесь, народи?!

Сьогодні ми, а завтра – ви. (Ліна Костенко)

Євген Бродзінський

Незакінчена казка про МАЙДАН

Держава Ук

Багато міст і містечок є в державі Ук. Що, Ви не чули про таку державу, не знаєте, де вона? Гляньте на карту світу і побачите – Ук розташована між двома великими імперіями: між королівством світла й добра Ев та царством темряви і зла Мо.

Якщо у вас велика карта світу, то Ви, можливо, й побачите всі значні міста в державі Ук. А якщо в Вас карта світу маленька, ну то нічого не поробиш, там видно тільки столицю Ук місто Ки.

Що таке МАЙДАН

Не так багато років тому в державі Ук стався МАЙДАН. Ви не знаєте, що таке МАЙДАН? Як, Ви не знаєте, що таке МАЙДАН? Та бути такого не може! Про МАЙДАН мають знати всі – і великі, і малі жителі нашої планети Зе. Бо МАЙДАН – це символ свободи, духу людини і нескореності перед гнобителями!

Звісно, всі мали б знати про МАЙДАН, але сили зла намагаються очорнити його. В царстві темряви і зла Мо ненавидять саме це слово, а за промовляння цього слова вголос можна навіть потрапити до в’язниці. В королівстві Ев знають про МАЙДАН, але там не до кінця розуміють, чому ж в Ук сталося це повстання. Ситий голодного не розуміє, тож вільні і ніким не гноблені жителі Ев так ніколи до кінця й не розуміли уків (жителів країни Ук). Адже справжню ціну свободи знає лише той, хто її виборов.

Якщо Ви не знаєте про МАЙДАН, то може Ви не знаєте і про те, що в державі Ук було їх аж два? З різницею рівно в 9 років. Але я бачу, що Ви цілком нічого не знаєте з новітньої історії держави Ук, тож прийдеться Вам викласти невеличку лекцію.

З історії країни Ук

Колись давно, тисячі років тому, Ук була процвітаючою державою. Звісно, держава називалася тоді по-іншому, бо тоді все було по-іншому. Не було ще доброго королівства Ев, а на місці царства зла Мо були затхлі болота і де-не-де дрімучі ліси. В Ук була розвинена цивілізація, де люди не лише полювали та рибалили, але й садили пашницю й городину, тримали худобу. То були давні часи.

Коли розпочався здвиг народів і кочові племена колесували світом, шукаючи ліпшого місця для себе й своєї худоби, держава Ук почала поступово занепадати. Її відродження настало з моменту прийняття християнської віри і тоді Ук знову стала великою потугою в світі. Місто Ки, яке було столицею давньої Ук, вважалося одним з центрів світової цивілізації. І так тривало три сотні років.

І знов кочові люди почали нападати на Ук і їм вдалося розбити цю славну державу. На 300 років недолі були приречені уки – спочатку ставши невільниками кочовиків, а далі потрапивши в залежність від сусідів з заходу й півночі. Коли уки стогнали під ярмом, тоді виник перший МАЙДАН. Потреба виборювати свободу була такою сильною, що уки не боялися віддавати життя, лишень щоб позбутися ярма й залежності від сусідів.

На той час кочові царства на сході почали об’єднуватися і створили одне царство зла – Мо. Тоді ще ніхто не знав, що це царство зла, і уки, вийшовши на МАЙДАН і виборюючи волю, попросили підмоги в Мо. З однієї неволі вони потрапили в іншу, набагато гіршу. Кілька років свободи, які дав МАЙДАН, завершилися черговими 300 років неволі в царстві Мо.

Цю всю історію Ви можете прочитати в книжках, але дивіться, не беріть книжки, надруковані в царстві Мо, бо там правди не знайдете ніколи. В царстві зла знали, що як лише уки знатимуть правду про свою силу і цікавитимуться своєю історією, тоді зла держава Мо впаде і більше ніколи не підведеться. Тож навіть коли після 300 років неволі уки все ж домоглися відновлення своєї держави, царство Мо продовжувало управляти уками через своїх післанців та запроданців з числа жителів країни Ук.

Правителі країни Ук

Ми наближаємося до найновішої історії країни Ук, яка чверть століття намагається втриматися і не піддатися царству зла Мо. З моменту її створення п’ять правителів було в цій державі, і двічі уки виходили на МАЙДАН.

Перший правитель Кр хоч і був уком, але до часу відновлення держави Ук все життя служив царству Мо. Він був хитрим лисом і намагався лавірувати між Сціллою та Харібдою, був, як то кажуть, «і вашим, і нашим». Наймогутнішу зброю держави Ук він віддав, піддавшись натиску сусідів, зокрема і царства зла Мо. Подумайте лише – віддав зброю, бо ворог дав гарантії захисту країни Ук…

Другий правитель Ку правив втричі довше від Кр. Він хоч і не був уродженим уком, але старався зберегти державу Ук, щоб почувати себе повноцінним володарем. Саме наприкінці правління Ку в Ук і стався перший МАЙДАН, званий ще помаранчевим. Жителі Ук виступили проти брехні та фальсифікацій, які здійснювали післанці царства темряви і зла Мо, щоб поставити правителем Ук свого ставленика Ян. Правителя Ку уки оцінюють по-різному. Він був жорстоким та не зробив якихось проривів для держави, але його наступники були ще гіршими.

Ющ правив в країні Ук п’ять років і за цей час ставлення народу до його особи змінювалося від захоплення до повного несприйняття. Бездарність Ющ посилила позиції злого царства Мо в країні уків, які наступним правителем обрали собі Ян. Так-так, того самого Ян, проти якого вся Ук повстала кілька років тому, було обрано правителем. Сили небесні застерігали Ук, закриваючи перед Ян двері до тронної зали та кидаючи на нього похоронний вінок. Зрештою, Ян так і не добув до кінця визначеного терміну правління, втікши з Ук через чотири роки від моменту вступу на посаду. Втік, бо в Ук почався Великий МАЙДАН.

МАЙДАН та сучасна Ук

Немов мурашки снували уки столицею держави, містом Ки. Немов бджоли гуділи вони, вимагаючи від правителя Ян раз і назавжди порвати з царством мороку і зла Мо. Нагадували уки про обіцянки почути кожного. Згадували уки, що Ян обіцяв стабільність, добробут та приєднання Ук до спілки з королівством Ев.

І ось молодих уків в центрі міста Ки було побито. Досі не знають уки, чи було це зроблено за наказом правителя Ян, чи, може спрацювали агенти царства мороку і зла Мо. Але якщо до того часу уки вели себе як мурашки та бджоли, то побиття їхніх дітей влило лють в їхні жили, запалило серця і вони стали розлюченими, мов оси.

Дзвони били по всій країні Ук, уки брали теплий одяг і плакати з написами і їхали в Ки. Починався новий МАЙДАН, далеко більший за той, коли уки підтримували кандидата Ющ на правителя. І значно кривавіший. Більше сотні людей було вбито, тисячі поранено, а правитель Ян втік з країни.

Та не закінчився цим МАЙДАН. Дике царство Мо напало на країну Ук і почало шматувати її. Ук не мала армії, не мала влади, не мала сили опиратися потузі зла. Але не здалася країна Ук. Молоді уки гуртувалися і йшли та їхали боронити рідний край від злих сусідів. Ті, хто не міг сам йти на війну, збирали їжу, речі, купували зброю і посилали відважним хлопцям. Цих людей уки називали волонтерами і вірили їм значно більше, ніж будь-якій владі, правителям, а навіть командирам війська.

Поволі піднімалася Ук з руїни. Обрали уки нового правителя По, хоча й йому сили небесні дали знак, що впаде його охорона і знесилиться він, якщо буде робити всупереч волі народу. Зупинили уки натиск царства Мо, хоч і важко було їм робити це. Нічим не допомогло укам королівство Ев, на яке покладали вони надії. Три роки точилася війна Ук з царством Мо і ніхто з сусідів не відважився допомогти укам.

Закінчення буде як в казці – добро переможе зло. Бо так завжди буває, які б випробування не ставалися.

Ук вистоїть, царство мороку та зла Мо пропаде. Закінчення війни буде обов’язково. І скоро…

Во

Єднаємося у скорботі…

Смерть єднає, смерть примирює, смерть розставляє крапки над «і» і пріоритети в житті та свідомості.

Смерть Героїв Небесної Сотні сколихнула всю Україну і три роки тому розпочався новий етап життя та розвитку держави. Цей етап ще не завершився, бо йде війна, Україна воює з окупантом зовнішнім і агентурою Москви всередині. Як воно буде далі – покаже час. Віримо, що Бог допоможе. А як воно було три роки назад – знаємо. Знаємо, пам’ятаємо, молимося, споминаємо…

Віче-реквієм пам`яті Героїв Небесної Сотні пройшло у Трускавці 20 лютого. Отці Петро Івасівка, Володимир Бондарчук, Ярослав Шафран та Василь Нестер відправляють панахиду. З болем та смутком про засилля московської мови в Україні та про зневагу олігархату до простого народу говорить отець Володимир. Бути готовим покласти душу за нашу свободу, як про це співається в гімні, каже міський голова Андрій Кульчинський. Про те, що одні злодії у владі відійшли, а на їх місце прийшли другі злодії, говорить майданівець та волонтер Ігор Кісак. Чи за таку Україну вмирали ці хлопці? – запитують в унісон священик, представник влади, майданівець та воїн АТО. Відповіді немає.

Горять лампадки. Гріє сонце. Стоять в зажурі люди. Над майданом Січових Стрільців у Трускавці лине сумна пісня «Плине кача по Тичині». Виходять на символічну сцену двоє героїв – безвусий герой Крут та бородатий Сергій Нігоян, один з перших вбитих на Майдані. Зустрічаються тут, тобто на небесах…

Вечір-реквієм підготував Народний дім Трускавця. Оптимально в часі, все продумано до деталей. Пісню «Я тебе ненавиджу, війна!» виконує Роман Білинський (Трускавецька дитяча школа мистецтв імені Романа Савицького, клас Мар`яни Кравчук). Свій вірш-посвяту Небесній Сотні декламує трускавецький поет Мар`ян Олексин. Поезія лине і з вуст директора Народного дому Людмили Лесишак. Учні шкіл тримають прапори. Учасники Майдану та воїни АТО діляться рефлексіями про те, що було, і про те, що є зараз.

В рядах тих, хто прийшов вшанувати Героїв Небесної Сотні, не забракло дітей, представників влади, опозиції, звичайних трускавчан, відпочивальників. Забракло лише п`ятої колони, яка керується вказівками Кремля і вносить деструктив, яка хоче третього Майдану, розшматування країни і бозна чого ще. Для кремлівських посіпак та доморощених холуїв, які «за шмат гнилої ковбаси і рідну матір продаси», нема часу вшановувати Героїв Майдану. В них інші герої, вони, напевно, моляться на Гіві та Моторолу. Бог їм суддя. Зрештою, колись за все приходить розплата.

Вечоріє. Отець Петро двічі зачитує імена всіх убієнних на Майдані. Небесна Сотня. Вони дивляться на нас з небес. А разом з ними – тисячі тих, хто загинув на Сході. Військових, добровольців, волонтерів, цивільних, дітей. Гімн України. «Душу, тіло ми положим за нашу свободу». Духовний гімн. «Боже великий, єдиний, нам Україну храни!». І після всього – індивідуальна молитва. За душі невинно убієнних, за мир в Україні та світі, за погибель ворогів.

Тремтячі пальці бабусі складаються в триперстя і вона поволі кладе на себе знак хреста. Молодий чоловік склав долоні і шепоче слова молитви. Здригаються вічка в дівчинки, котра ставить лампадку на застиглий, зльодоватілий сніг. Єднаємося в скорботі та молитві.

Вічна пам`ять загиблим Героям Небесної Сотні. І нехай будуть прокляті винні у їх смертях. Кара не омине московських зайд та їх прихвоснів. Смерть героїв не була надаремною, їх кров волає до неба о пімсту…

Володимир Ключак

Візит в Угорщину

17 – 19 лютого делегація з України, в яку входили міський голова Старого Самбора Ігор Трухим, депутат Старосамбірської міської ради Ростислав Зиблікевич і голова ГО «Європейська інтеграція України» Іван Цегенько, перебувала з візитом в угорських містах Бой і Печ та брала участь у офіційних заходах з вшанування в’язнів ГУЛАГу.

Цей регіон зі Старим Самбором поєднала спільна історія, адже в Старому Самборі знаходився пересильний концтабір, де перебувало і загинуло багато угорців в повоєнний період. Міста Бой і Печ знаходяться на південному заході Угорщини на відстані 730 км від Старого Самбора, звідки і почалась ця корисна і пізнавальна подорож. Візит організував віце-консул генерального Консульства Угорщини в місті Ужгород Ласло Віда, який прийняв представників з України в Генеральному Консульстві Угорщини в Ужгороді, а потім супроводжував в Угорщину та (що не маловажно) виконував і роль перекладача, оскільки на відміну від поляків – з угорцями існує значний мовний бар’єр.

Проминувши кордон, одразу ж відчули всі переваги європейських доріг. Отож, значна відстань була подолана доволі швидко і вже під вечір українську делегацію особисто вітав міський голова невеличкого містечка Бой Хорс Йозеф. Пан Йозеф з 1990 року є беззмінним міським головою цього міста, котре знаходиться у знаменитому виноробному регіоні Угорщини на відстані всього якихось 12-ть кілометрів від Хорватії! Виявилось, що мер ще й потомственний винороб, тож вечірня екскурсія була звичайно ж у винні підвали міського голови, який розповів про виробництво славного угорського вина і культуру його споживання.

Наступного дня зранку гостям з України була проведена екскурсія містом, а також показано багато виробничих об’єктів. Мер розповів, як вони залучають інвесторів, як з ними співпрацюють, як місто і держава створюють умови для того, щоб в країну приходив інвестор. Розповідь вразила! Угорщина – це країна, де дійсно і уряд, і держава дбають про людей і розвиток країни не на словах, а на ділі! Після екскурсії пан Йозеф в міській управі показав відеопрезентацію міста, розповів про бюджет, комунальне господарство, показав систему он-лайн управління тепловою мережею міста. Виявилось, що бюджет міста з населенням неповних 4 тисячі людей є таким, як в наших містах-мільйонниках!

Після обіду всі були запрошені до міста Печ на відкриття пам’ятника в’язням ГУЛАГу. Символічний вінок був покладений до підніжжя пам’ятника і від старосамбірської громади. Завершив вшанування концерт симфонічної музики в одному з найбільших європейських концертних залів Європи.

- Для мене Угорщина стала неймовірним відкриттям, хоча я був в цій країні на відпочинку неодноразово, - розповідає голова правління ГО «Європейська інтеграція України» Іван Цегенько. - Я знав, що угорці дуже привітні і гостинні люди. Але мене вразило те, як вони дбають про сучасність і пошановують своє минуле! Не банальними ходами і мітингами, а реальними ресурсами. На програму з вшанування в’язнів ГУЛАГу, яких в живих залишилось вже одиниці, уряд виділив один мільярд гривень!!! Уявляю собі, скільки грошей виділяється на інші, пріоритетні програми! Мені особисто було дуже приємно, що побував на таких вшануваннях, хоча й в Угорщині, адже моя покійна бабця також в свій час була вивезена в такі ж табори, де знаходились представники багатьох національностей. Та в нашій країні, на жаль, зовсім інші реалії та інше відношення до своїх громадян. Але, тим не менше, маємо багато позитивних моментів. Я розповів угорцям про Трускавець, про його унікальність і неповторність. Особливо господарів зацікавили новітні методики лікування і діагностики, котрі практикуються на курорті, а також ціни на послуги, якими вони були приємно здивовані.

Наступного ранку прийшов час прощатись з гостинними господарями. Але є велике сподівання, що такі візити будуть частими та двохсторонніми і гості з Угорщини будуть мати можливість також відкрити для себе і Україну.

Степан Гнатків

Апітерапія плюс метод Бутейка: дихай вільно та корисно!

У світі немає аналогів тому, що запровадив трускавчанин Ігор Комарницький. Він поєднав апітерапію (лікування бджолами) і метод дихання по Бутейку. Ніби нічого особливого й не придумав (бо ж поєднав тільки дві методики в одну), але цей метод під назвою «Дихай вільно» дає вражаючі результати.

Сьогодні метод Ігоря Комарницького успішно застосовується на курортах Трускавець, Східниця, Моршин та деяких інших. Є кабінет апітерапії і в Трускавецькому готельно-курортному комплексі «Карпати». Які переваги методу новітньої апітерапії – про це розповість сам винахідник Ігор Комарницький.

- Напевно, більшість чули про методику дихання по Бутейку. Цей лікар був родом з України, а працював в Новосибірську. Він розробив оригінальну і, що важливо, просту методику (бо все геніальне – просте).

В організмі є певна концентрація вуглекислоти. Я не буду заглиблюватися у всі біохімічні процеси, які відбуваються в організмі, постараюся пояснити чітко та конкретно. Отже, Бутейко встановив, що при зміні концентрації вуглекислоти в ту чи іншу сторону може покращуватися або погіршуватися загальний стан. І цей факт став підґрунтям, базою для подальших досліджень і вражаючих результатів. Внаслідок регулювання кількості вуглекислоти в організмі за допомогою спеціальних дихальних вправ він міг вилікувати бронхіальну астму, захворювання дихальної системи організму, імунної системи та інше.

В біографії Бутейка є досить цікавий епізод. У принца Чарльза (теперішній престолонаслідник англійської корони) була алергія на запах коней, кінського поту. А по протоколу принц досить часто стикається з кіньми, тож цей запах викликав у нього приступи алергії, і англійські лікарі нічим не могли зарадити. Вилікував принца Чарльза від алергії власне Бутейко. Цей епізод з його медичної діяльності є в біографії доктора Бутейка.

Коли я почав цікавитися апітерапією (включає широкий спектр застосування бджіл та продуктів їхньої життєдіяльності), почав робити інгаляційні вулики, то подумав – а чому б не поєднати метод Бутейка з апітерапією?

Мій метод, який я назвав «Дихай вільно», полягає в тому, що у восковій кімнаті, де присутній аромат прополісу, людина дихає правильно, по методу Бутейка. Бутейко це робив у будь-якому непристосованому приміщенні, а я пропоную не просто дихати, а вдихати аромат прополісу.

Прополіс – це Божий дар, подібно як бджола є Божою комахою. Ви ніколи не задумувалися над тим, чому бджолярі як правило живуть значно довше від всіх інших пересічних людей? А довше вони живуть не тільки тому, що їх бджоли кусають, а ще й тому, що вони постійно вдихають цей аромат, продукт життєдіяльності бджіл. А якщо при цьому людина дихає правильно, її вдих та видих є контрольованими, то ефективність зростає в рази.

- А як правильно дихати згідно методу «Дихай вільно»?

- По-перше, людина повинна дихати виключно носом. Людина займає вигідне сидяче положення, вдихає носом повільно, а потім затримує дихання – на першому етапі на 10 секунд, потім на 15, доходячи згодом навіть до 40-45 секунд, а то й до хвилини. Після цього слідує повільний видих. При такому правильному диханні нормалізується рівень вуглекислоти, нормалізується баланс в організмі, настає позитивний ефект.

Спочатку людина дихає просто, спокійно і вільно 20 хвилин безпосередньо з вулика – всім тим, що наносила бджола. А потім ще 40 хвилин у восковій кімнаті людина вдихає свіжий запах прополісу. Ця методика базується на тисячолітньому досвіді апітерапевтів різних країн, які єдині в тому, що досягається позитивний ефект. Так що я не хочу ніякої слави, не хочу сказати, що це я щось придумав таке. Ні, я нічого не придумав, я просто поєднав дві речі – метод правильного дихання і апітерапію.

- Коли Ви почали застосовувати метод «Дихай вільно»?

- Коли у 2012 році я побачив, що велика сволок і злочинець Янукович почав будувати собі бджолину хату, то я почав це питання детально та глибоко вивчати. Тим більше, що на той момент я якраз займався написанням медичного проекту для однієї з оздоровчо-відпочинкових баз в нашому регіоні («Таор»).

Перший мій пацієнт, який дихав правильно – це пацієнт з силікозом з Донеччини (це було ще до Революції Гідності). Силікоз – це професійне захворювання шахтарів, і цей шахтар щороку приїжджав до Трускавця на лікування, для нього було дуже важливо подихати чистим повітрям. І я йому запропонував попробувати мій новий метод, причому безкоштовно. Він був приємно вражений результатами.

Сильний результат був і у випадку дитини 6 рочків, яка з дитинства мала бронхіальну астму, хронічний обструктивний бронхіт, словом – повний набір діагнозів. На восьмому сеансі дитині стало набагато легше. Правда, зараз я вже не маю контакту з ними, бо мама поїхала, і контакт з ними втратився, загубився.

Але не тільки захворювання бронхо-легеневої системи лікуються методом апітерапії. Ми можемо говорити і про імунну систему, і про серцево-судинну систему.

Головний постулат медицини – не нашкодь! В нашому випадку цей метод абсолютно нічим не може нашкодити, він може тільки допомогти. Є тільки рідкісні випадки, коли людина має виражену алергію на цей запах, тоді цей метод не застосовуємо.

У випадку методу «Дихай вільно» прямого контакту у людини з бджолою немає. Людина тільки через скло бачить як бджола повзає, контакту з бджолиною отрутою нема. Тут головне – це дихати правильно і чим дихати.

Звичайно, що ми практикуємо і традиційні апітерапевтичні методи. Для прикладу, при подагрі, яка важко піддається у лікуванні традиційною медициною, ми маємо шикарні результати. Вколюємо саме в те місце, де опухло і де болить. Йдемо по наростаючій – від меншої до більшої кількості, а згодом в зворотному напрямку. Для прикладу, спочатку дві бджоли, через день чотири, потім шість, далі вісім, доходимо до десяти і потім 8, 6, 4, 2.

Вжалювання бджоли застосовується і при набряках, запаленні сідничного нерву, радикуліті та ряді інших захворювань.

В цілому ж ми пропонуємо цілий комплекс програми «Дихай вільно».

- Скільки часу триває ця програма?

- Ми пропонуємо від 6 до 10 сеансів залежно від ряду чинників. Як показала практика, саме така кількість дає оптимальний результат. Так що відпочивальник, який приїхав на 2 тижні, повністю «вписується» в цю програму.

Є ряд об’єктів у Трускавці, Східниці та Моршині, де можна замовити цю програму. У Трускавці це готельно-курортний комплекс «Карпати», «Міротель», СГК «Дніпро-Бескид», у Східниці це «Київська Русь». Можна замовити програму «Дихай вільно і в Моршині. Зараз до нас поступило ще ряд нових пропозицій, питання в стадії вирішення.

- Отже, підсумовуючи нашу розмову, які основні покази для апітерапії?

- Захворювання, пов’язані з органами дихання (бронхіальна астма, бронхіти, стани після одно- чи двостороннього запалення легень); зниження імунітету; захворювання ендокринної та нервової систем; підвищення чи зниження артеріального тиску; стрес і депресія; ревматичні захворювання; мігрені.

Перебування у восковій кімнаті відновлює імунітет організму, а система правильного дихання методом професора Бутейка дає можливість відновити баланс вуглекислоти в організмі, що є запорукою здоров`я. Покращується психоемоційний статус людини, що відображається у знятті фізичної та емоційної втоми, підвищенні працездатності, посиленні регенерації тканин та підвищенні імунітету.

Замовити процедуру в санаторії «Карпати» можна за телефоном 067-274-51-59.

Спілкувався Володимир Ключак

Вони – поміж нас, живі

Мамо, я живий, лиш закриті очі....

І серце не б`ється, не вирує кров...

Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі

Я буду поруч - в грудях, де живе любов!

Три роки тому в Україні розпочався найтрагічніший етап Революції Гідності. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

І до цих пір на території нашої держави немає спокою, після Майдану розпочалися військові дії на Сході України, в ході яких було втрачено вже кілька тисяч життів воїнів та мирних жителів.

Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки-України.

В Трускавецькій міській бібліотеці для дітей бібліотекар Наталія Іваночко провела експрес-повідомлення про події тих лютневих днів.

Зіновія Мазур ознайомила дітей з літературою тематичної полиці «В нашій пам’яті вони назавжди» про героїв Небесної Сотні. Прочитавши книжки, Ви згадаєте все. Ви ще раз переживете ті тривожні лютневі дні і ще довго пам’ятатимете наших славних героїв.

Всі присутні подивились документальний фільм Крістіана Жерєгі ”Край Землі: Зона АТО”, присвячений мужності українських воїнів. Це історії про життя добровольців, про мотиви, які привели їх на фронт, про їхнє минуле, сьогодення і майбутнє.

Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про захисників нашої держави писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов’язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої протиставили свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.

Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким чоловікам-героям, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими і якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин та дітей.

Трускавецька міська бібліотека для дітей



Обновлен 21 фев 2017. Создан 20 фев 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником