Трускавецький вісник № 31 (1393) від 25 лютого 2017 р.

 

Трускавецький вісник № 31 (1393) від 25 лютого 2017 р.

25.02.2017



У номері: Плата за мінеральну воду: не забаганка, а вимога часу; Пропагувати мистецтво; У Трускавці вшанували Лесю Українку.

Плата за мінеральну воду: не забаганка, а вимога часу

/За все в цьому світі треба платити/

У курортному Трускавці топ-темою стало питання плати за вхід в бювет, яку планується ввести в дію після завершення реконструкції об’єкта. Противники «платної» «Нафтусі» наводять одні й ті ж аргументи – «Нафтуся» є багатством громади, вона має бути безкоштовною, запровадження плати призведе до зменшення потоку відпочивальників, цього робити не можна в жодному разі. Кожен з цих аргументів можна, звичайно ж, розглядати та обговорювати, проте переконливість їх явно кульгає.

Так, «Нафтуся» є головним багатством Трускавця, але чому ж це багатство має розтринькуватися, а не приносити прибуток, дивіденди громаді?

Так, «Нафтуся» та інші цілющі води Трускавця є даром Божим, але видобування, доставка до бювету, обслуговування свердловин та інші затрати хтось має оплачувати. Якщо відпочивальник їде на курорт, то він розуміє, що це його інвестиція в здоров`я, а, отже, зайвих 10-15 гривень в день до витрачених 500-600 чи й більше для нього великої ролі не відіграють.

Так, потік відпочивальників може зменшитися, якщо б для них була альтернатива поїхати куди-інде і пити ту ж «Нафтусю» безкоштовно. Та вся справа в тому, що «Нафтуся» є тільки в Трускавці, якщо ми говоримо про досліджену, вивчену прісну воду, цілющі властивості якої доведено науково, теоретично і практично, на досвіді 190 років існування курорту.

А як собі дають раду з цими питаннями сусіди? Вивчати досвід їдемо до поблизького Моршина.

Моршин: десять років досвіду

Менше години часу, минаємо Стрий і ми вже в Моршині. Тут мінеральна вода в бюветі платна вже близько десяти років. А з грудня 2016 року попередню карткову систему удосконалили, щоб посилити контроль за використанням головного багатства Моршина.

Нас, гостей з Трускавця, адміністрація «Моршинкурорту» вгощає мінеральною водою. Водою, яка складається з прісної води з джерела «Матері Божої» та ропи. Легкий солоний смак чи сильніший – все залежить від мінералізації.

П`ємо цілющу моршинську воду і дивимося, як відпочивальники підходять з картками, як беруть воду, як поволі відходять від краників і споживають цей Божий дар. Все як у Трускавці, тільки в Моршині воду отримують по картках, тобто, оплачуючи за неї. Цивілізовано, прораховано і, як кажуть, все під контролем.

Чому треба платити?

Про те, чому ж було запроваджено карткову систему в Моршині, як сприйняли це мешканці курорту і відпочивальники, та які переваги нової системи, розмовляємо з генеральним директором дочірнього підприємства «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт» Русланом Анатолійовичем Савенком, його заступником Юрієм Олександровичем Крульковським та директором гідрогеологічної режимно-експлуатаційної станції (ГГРЕС) в Моршині Орестом Васильовичем Михавківим.

- Четверте джерело (ультрапрісна вода «Божої Матері»), яке є за бальнеолікарнею і вода з якого по трубах йде сюди, є безоплатним, - каже Руслан Савенко. - Хоча ми тягнемо воду сюди, обслуговуємо. Але це – просто вода, хоча й має лікувальні властивості, бо там мінімальна кількість солі. Кожен може прийти і набрати скільки хоче. Цією водою ми розбавляємо ропу. Моршинська ропа: бальнеоропа – 400 г/л, питна ропа – 150 г/л. Ропа в нас платна, бо держава медичним закладам ніяких компенсацій чи знижок не робить. Ліцензія коштує дуже дорого, гірничі відводи коштують дуже дорого, та й обслуговування свердловин теж коштує дуже дорого. Лаборанти, лікарі, адміністрація – це заробітна плата, яку ж потрібно виплачувати. Так що ропа платна.

Довга дорога до краника

Моршин. Від бювету родовище ропи знаходиться за 10 км. Це якщо по прямій, через ліс. А навколо їхати до «головної скарбниці» курорту треба 30 км.

Ропа – це насичений розчин калійних солей. Свердловина забурена не в сіль, а в водоносний горизонт, який проходить через сіль і насичується солями. Добувають моршинську ропу з глибини 90-130 метрів. Якщо взяти геологічні та гідрогеологічні розрізи, то самі калійні солі залягають на глибині 400-450 метрів, а їхні конусоподібні виходи на водоносний горизонт – на глибині 110, 120, 130 метрів. Тому не так просто видобути моршинську ропу, це досить затратна процедура.

Для прикладу, мінеральні води Закарпаття (Поляна Квасова, Поляна Купель, Лужанська) теж видобуваються через свердловини, тому там теж досить багато затрат йде на ліцензію, гірничі відводи тощо. Але сама їх експлуатація виходить значно дешевшою.

- В нас автоматика прораховує кожен грам ропи, - пояснює директор ГГРЕС у Моршині Орест Михавків. - Мінералізація лікувальної води в Моршині становить 3,5 г/л та 7 г/л, є й специфічна – 5 г/л та 14 г/л. Для тюбажів, так званого «сліпого зондування» використовують концентрацію 21 г/л.

В Трускавці цілющі води теж треба видобути, доставляти до бювету, підігрівати. А ще ж потрібно слідкувати за джерелами, охороняти це багатство Трускавця, тримати руку на пульсі: проводити моніторинг, аналізи, дослідження і так далі. Все це видатки.

Тож чи можуть мінеральні води бути безплатними? Питання риторичне. Навіть за водопровідну воду, яка тече в квартирі з крана, треба платити…

Виведено в окрему послугу

Директор «Моршинкурорту» Руслан Савенко розповідає:

- За Радянського Союзу поняття «комерційна путівка» не існувало. Люди приїжджали сюди і могли кілька днів жити в приватному секторі, очікуючи, щоб звільнилося якесь місце і вони змогли потрапити на курортне лікування. Тоді вода і ропа теж не були безплатними – це включалося у вартість путівки, яку компенсували фонди.

Після проголошення незалежності України, в 1990-ті роки і на початку 2000-х «Моршинкурорт» завантажувався на 50% відпочивальниками, які приїжджали по лінії соцстраху та Чорнобилю, а 50% було на комерційній основі. Зараз приїжджають тільки на комерційній основі.

Нема державної програми оздоровлення і лікування своїх громадян – вона не працює. Гроші йдуть в інших напрямках – війна, виплата пенсій, інші соціальні виплати, бюджетні виплати тощо. На лікування кошти не йдуть. Навіть ті чорнобильці, які хочуть укладати договори, то їм дають компенсацію 290 гривень на добу: це проживання, лікування і триразове харчування. Яке може бути лікування за такі гроші? Ніяке.

Платні картки в Моршині ввели з того часу, як на курорті появилися вільні місця. Якщо ми недозавантажуємося людьми, то ж нам цікаво доотримати звідкись кошти на утримання цієї махіни. Якщо є вільні місця, то чому не продати лікування тим людям, які їдуть у приватний сектор? Вони ж теж хочуть лікуватися і хочуть отримати якісні медичні послуги діагностики, процедур. Їм просто не треба наших проживання та харчування. Тож ми цю послугу вивели з путівки і окремо продаємо програму питного водолікування.

- Тобто, це те, що зараз буде в Трускавці, - коментує слова очільника «Моршинкурорту» одна з учасниць трускавецької делегації, головний редактор газети «Трускавецькурорт» Галина Носова.

В Польщі теж платять, і то немало

Моршин має в Польщі місто-побратим – курорт Бусько-Здруй. Досвід вивчався й на іншому польському курорті – Солєц-Здруй. Там води, на відміну від Моршина чи Трускавця – сірчані. Окремо вода не купляється, але все включено у вартість курсівки. Ціни там дуже високі, каже директор ГГРЕС Орест Михавків, представник делегації з Моршина, яка вивчала досвід польських курортів. Чи не тому кількість поляків на курортах Трускавець та Моршин в останні роки значно зросла, адже в нас лікування для поляків обходиться вдвічі, а то і втричі дешевше, ніж в них на батьківщині.

Та й саме поняття лікувального процесу і оздоровлення в Польщі дещо відрізняється від нашого, доповнює керівника ГГРЕСу Моршина Юрій Крульковський. В Моршині саме лікування коштує 120-140 гривень в день: це діагностика, бальнеологічні процедури, фізпроцедури, теплові процедури, послуга питного водолікування, консультація гастроентеролога. Тобто, відпочивальник отримує повний пакет лікувальних послуг. В Польщі натомість курорт – це швидше СПА-процедури: сірчані ванни, пиття води, косметика на основі місцевих мінеральних вод, прогулянки на свіжому повітрі, музикотерапія. Якщо ж ви захотіли там здати аналізи, то вам скажуть – ну так ви хворі, йдіть в лікарню.

Вдосконаленню немає меж

Інженер-електронік за освітою, Руслан Савенко презентує нову систему обліку. Кожен відпочивальник отримує картку, яка систематизує всю інформацію і має ряд переваг порівняно з тими чіпованими картками, що існували в Моршині близько десяти років.

- Нова система обліку та контролю працює в нас з початку грудня 2016 року, - каже Руслан Анатолійович. - Запроваджено спеціальні пристрої – з одного боку назва санаторію, з іншого номер кімнати, в якому відпочивальник проживає. По програмі видно, скільки разів людина приходила на бювет, скільки вона випила, чи ця картка діє після того, як людина поїхала, кому саме вона передала.

Чисту матрицю ми відправляємо у Київ, щоб вона пройшла персоналізація по нашій системі, розробник з нею працює і ніяка інша чиста матриця до нашої системи не достикується. Тільки прописаний код і все.

Є можливість відстежувати статистичні дані. Введення нової системи дало можливість контролювати витрати ропи та використовувати її максимально ефективно. До запровадження нової системи існувала технічна можливість зловживань – не з боку персоналу бювету чи працівників «Моршинкурорту», а з боку комерсантів, які продавали чіповані контактні картки. Коли ми побачили перевитрати, то вирішили вдосконалити систему контролю.

Здається, що в бюветі з грудня 2016 р. нічого не змінилося, але насправді це не так. За лаштунками – зовсім нова система: нові підігрівачі, нова автоматика, нові процесори, нові комп’ютери стоять, все контролюється сучасними апаратами. Це те, що стосується мінеральної води.

Далі ми будемо розширювати цю електронну систему, запровадимо електронний документообіг у лікарів. Людина приїжджає і отримує картку, на якій записані всі її дані. І потім до цих даних добавляють процедури, які призначили, процедури, які вона проходить, вода (кількість, яку вона випила) і так далі. Незважаючи на те, що згідно ліцензії МОЗ України ми повинні вести паперовий документообіг, в електронному вигляді також буде. Якщо, для прикладу, людина подзвонить через два роки і скаже: «Я в вас лікувалася, треба інформацію», то ця інформація в нас буде готова, причому в електронному вигляді.

Оскільки ми гастроентерологічний курорт, то зараз купуємо гастровідеосистеми фірми «Olympus» і вся діагностика, яку людина проходить, буде зашиватися на електронну карточку.

В лабораторії в нас проходить оновлення апаратного забезпечення, приладів для біохімічних обстежень, мікроскопів з відеосистемами. Бо коли, для прикладу, до нас приїжджають на лікування поляки чи мешканці центру України, Києва та інших великих міст, то вони привозять з собою на флешці всю інформацію. Тож ми також це запроваджуємо, адже треба йти в ногу з часом. Іншими словами, ця карточка, яку ми видаємо – це ключ до бази даних.

Раніше ми видавали звичайні контактні картки. Брали з людини 50 гривень завдатку – якщо втратив картку, ну то втратив. Нові картки ми беремо на себе, бо знаємо, що старе обладнання коштує дорожче, ніж взяти нове, для прикладу, пам`ять комп’ютера. Нові картки для нас втричі дешевші від старих. Тому ми взяли на себе ці витрати – в загальній масі вартості путівки вони займають копійки.

Якщо людина хоче, то велику картку вона забирає з собою як візитівку, бо з іншого боку є всі телефони бронювання. Хтось везе магнітики на згадку про курорт, а в нас забирають картку з наявною інформацією, - каже Руслан Савенко.

- Приблизно те саме буде і в Трускавці, тільки в нас ці речі просто контролюватимуть вхід в бювет, - пояснює начальник ГГРЕС ПрАТ «Трускавецькурорт» Андрій Тарнавський.

Як це працює

П`ять санаторіїв, які входять в «Моршинкурорт» - це одна юридична одиниця, до якої входить також і ГГРЕС. Як розповів нам заступник директора «Моршинкурорту» Юрій Крульковський, відносини з іншими санаторіями (відомчими та приватними) такі: ці санаторії направляють своїх відпочивальників у «Моршинкурорт», там їх фіксують і в кінці місяця виставляють акти виконаних робіт за надання послуги питного водолікування, після чого «Моршинкурорт» отримує гроші за надану послугу.

- Якщо людина приїхала в Моршин у приватний сектор і хоче пройти курс лікування, то вона може купити курсівку, куди включаються і діагностика, і бальнеологічні послуги, і курс питного водолікування, і консультації лікарів, - каже Юрій Крульковський - Якщо ж відпочивальник хоче тільки попити воду, то приходить на бювет, звертається в реєстратуру, тут же є лікар і можна пройти експрес-консультацію. І вже від бажання людини залежить, на скільки днів вона купує цей курс питного водолікування. У вартість питного водолікування закладені кошти на технічні роботи, на доставку ропи, на ліцензію, технічні відводи, амортизаційні витрати. При отриманні санаторно-курортної книги людина підходить до реєстратури бювету, спеціальна програма заносить її в реєстр і запрограмовується картка питного водолікування.

До речі, один день пиття води на моршинському бюветі коштує 15 гривень. У Трускавці вийде приблизно стільки ж. Відомо, що протягом дня на бювет треба прийти принаймні тричі. Якщо вхід на трускавецький бювет коштуватиме 4 гривні (так принаймні планується), то мінеральні води обійдуться відпочивальнику у Трускавці в 12 гривень на день. Хіба це така значна сума, якщо порівняти з тим, скільки гість витрачає на проживання, харчування, діагностику чи медичні процедури?

Турнікети: для власника краще, а для відпочивальника все одно

У Моршині визнають, що встановлення турнікетів для входу в бювет, як це пропонують зробити у ПрАТ «Трускавецькурорт», має свої переваги. Карткова система, яка працює в Моршині, все ж певною мірою залежна від тих, хто її запатентував. Якщо хтось би пробував «вирватися з-під опіки» і сам виробляв картки, то наразився б на судовий позов власників патенту. Авторський винахід, авторське право, нічого не поробиш. Тому значно легше загородити вхід, зробивши пропуск через турнікет і не бути залежним від третьої сторони.

До речі, коли рік тому делегація ПрАТ «Трускавецькурорт» їздила вивчати досвід «Моршинкурорту», то саме тоді це зауваження було озвучено. У Трускавці його взяли до уваги і вирішили втілити в життя. Тобто, зробити платною не саму мінеральну воду, як це є в Моршині, а вхід в бювет. Заплативши і зайшовши всередину, людина може пити мінеральної води скільки вона забажає. Але ж кожному зрозуміло, що надмір – це шкода, і пити «Нафтусю», «Софію» чи «Марію» потрібно у строго визначених дозах, які призначив лікуючий лікар. Подібно як і моршинської води з джерела №6 не вип`єш літр чи півтора за один раз.

Ліричний відступ – трошки Моршина…

Прямо при вході в бювет процвітає стихійна торгівля. Пусті бутлі, різноманітні речі, взуття, ордени та медалі, теплі шкарпетки, мед. Ніхто нікого не ганяє, не переслідує. Хто хоче – купить, хто не хоче – не заставиш. На другому поверсі бювету – вернісаж картин. На кожній проставлена ціна.

Гарний парк – компактний, доглянутий. Обабіч вибрукованих стежок біля дерев – купи нещодавно завезеної глини, очевидно, благоустрій буде продовжено. Чисто, спокійно, типово курортна атмосфера. Моршин не може не подобатися. Магнетизм місця тут такий же, як і в Трускавці, Східниці чи польській Криниці.

До речі, Моршин як курорт є ровесником Трускавця. Перший заїзд відпочивальників тут відбувся у 1878 році (в Трускавці у 1827).

Обов`язково треба підкреслити, що в Моршині Трускавець розглядають не як конкурента, а як партнера. Воно й зрозуміло, адже профілі курортів різні: в Моршині гастроентерологія, в Трускавці основним профілем є урологія.

Про місцевих не забули

Послуга платного питного водолікування була введена в Моршині у 2008 році. Як кажуть в адміністрації ДП «СКК «Моршинкурорт», це не викликало якогось масового невдоволення. Спочатку були такі, які цікавилися, чому потрібно платити, але отримували вичерпні пояснення і на цьому все й закінчилося.

- Були такі, що казали: ну, вода – це ж Божі надра, а ви берете за воду гроші, - розповідає Юрій Крульковський. - В такому випадку ми говоримо просто – ось вода, пийте, будь ласка. А хочете ропи – пройдіть 30 кілометрів до свердловини, хай вам достануть 8 мл ропи, розбавте її у літрі води і тоді пийте на здоров`я, безкоштовно.

- Для місцевих у нас є ряд знижок та пільг, - доповнює Орест Михавків. - В нас є Моршинська міська лікарня, де лікар дає заключення, що людині хибує і вона звертається до нас. Моршинська міська рада прийняла рішення, затверджено список тих, хто не може заплатити. В нас таких є близько 30 осіб, у вас, напевно, буде трохи більше.

Звісно, в Трускавці кількість населення більша, тож і пільговиків буде більше. Але мова йде про тих, хто дійсно потребує пити лікувальну воду за станом здоров`я, хто пройшов обстеження і має документ від лікаря.

До речі, у Трускавці теж запевняють, що для місцевих з відповідним діагнозом «Нафтуся» буде безкоштовною. Ну а ті, хто тримає кілька квартир відпочивальників, хай пояснять своїм клієнтам, що за все в цьому світі треба платити. За «Нафтусю» також.

Можливо, колись і вони, ці маклери, теж сплачуватимуть податки в міський бюджет, а не нагнітатимуть ситуацію в курорті, бідкаючись, що «Нафтуся» стане платною.

«За того хлопця»

Повторимо дві загальновідомі сентенції. Перша – безкоштовний сир буває тільки в мишоловці. Друга – за все в цьому світі треба платити.

Безплатна «Нафтуся» - це мишоловка, в яку потрапив Трускавець. Насправді вона не є безплатною, от тільки дотепер хтось змушений був платити «за того хлопця». Чому?

Санаторії платять за постояльців готелів чи вілл. Санаторії платять за відпочивальників з приватного сектора. Хтось отримує надприбутки і збагачується, не сплачуючи належним чином податки і зовсім не думаючи, що «Нафтуся» теж має ціну. Хіба це правильно?

Розмови про потребу запровадження оплати за цілющі води Трускавця велися давно. Та дальше дискусій справа не рухалася. Зараз є можливість щось змінити. Та не всім це вигідно. Чи не тому ситуація штучно нагнітається?

Зауважмо, що шум і гам навколо цієї теми створюють не санаторії і не влада, а ті, хто на всьому хоче робити піар та заробляти політичні дивіденди. Люди ж люблять простенькі і банальні гасла. І не люблять вникати в суть проблеми. На жаль…

Халява не може тривати вічно

Покидаємо Моршин, де ми побули всього біля півтори години часу. За цей час не було можливості вникнути у все, та одне стало зрозуміло чітко і ясно: в Моршині влада міста, «Моршинкурорт» і відомчі та приватні санаторії абсолютно не розходяться в питаннях розвитку курорту. На відміну від Трускавця, тут на першому місці не політичні чвари, не піар та показушна «турбота про громаду» від опозиції та окремих громадських діячів, а спільна робота на результат. На наше запитання про стосунки з владою гендиректор «Моршинкурорту» Руслан Савенко просто піднімає вгору великий палець – супер!

Крок Моршина до запровадження платної послуги питного водолікування виявився правильним. Просто-напросто було виокремлено цю послугу як окрему – і це себе оправдало.

Торік у Моршині карткову систему обліку води модернізували. Та на досягнутому крапку ставити не збираються. В «Моршинкурорту» - нові плани, нові ідеї. Час не стоїть на місці, тож треба йти з ним в ногу.

Трускавець хоче запровадити досвід Моршина. Звісно, не сліпо, не бездумно, а модифікувавши його, достосувавши до трускавецьких реалій.

Після довгих років взаємної недовіри, після воєн між владою міста та «Трускавецькурортом», після ряду декларацій та фальшивих поцілунків прийшла пора на прагматизм.

Прийшла пора поставити питання чітко: що є вигідним для курорту? Що є прийнятним для міста, для «Трускавецькурорту» і для оздоровниць? Як піклуватися про «Нафтусю» і не завдати шкоди курорту? І це ще далеко не всі запитання.

Платна «Нафтуся». Це нормальна річ чи нахабна змова? Європейська практика чи зажерливість ділків? На це питання не слід відповідати поспішно, застосовуючи аргумент «Цього не можна робити в жодному разі». Бо за все потрібно платити в цьому світі. За «Нафтусю» також. От тільки ті, хто не платив, бояться, що халяві приходить кінець.

Але для розвитку Трускавця це може стати новим етапом. А може стати тільки звичайним нововведенням, до якого всі звикнуть дуже швидко. Так, як це було в Моршині, де кожен зрозумів, що це не чиясь забаганка, а вимога часу.

Володимир Ключак

Пропагувати мистецтво

З самого початку свого існування санаторій «Карпати» у Трускавці пропагував високе мистецтво. Можна багато писати про оформлення його холів, залів, коридорів, про мистецькі витвори з кераміки, скла, металу, тиснення на шкірі та багато чого ще. Довершеним твором мистецтва є і ландшафтний парк «Підгір`я» біля оздоровниці. Тематична стежка «Зів`яле листя» за мотивами творів Франка, вишукані скульптури, різноманіття екзотичних дерев роблять цю місцину одним з найчарівніших куточків нашого Трускавця.

Практично щороку з`являється в «Карпатах», які віднедавна іменуються готельно-курортним комплексом, щось нове, неординарне, цікаве. В мистецтві – також. Для прикладу, робота Андрія Бердаля прикрасила хол оздоровниці наприкінці минулого року. Вишиванка на стіні – це український квадрат, символ краю, а водночас гордість з того, що маємо чим пишатися. Адже це – наші митці, трускавецькі!

А в лютому 2017 року в «Карпатах» пройшов перший пленер художників-іконописців на тему «Джерела». Ми вже подавали інформацію про перебіг пленеру, писали про його концепцію та роботи художників, які стали результатом творчої майстерні в гостинних «Карпатах». І ось 25 лютого відбулося офіційне відкриття виставки робіт учасників пленеру – робіт, котрі вже понад тиждень глядачі можуть споглядати в холі оздоровниці.

Під час відкриття гості мали можливість почути безпосередньо від самих художників як виникав задум писання тої чи іншої ікони, які є символи кожного образу, що через свій твір художник хоче сказати людям.

На початку урочистого відкриття присутніх поблагословив та вітальне слово виголосив духовний опікун і учасник пленеру, отець Володимир Бондарчук.

- Дякуємо Богові за те, що знайшлися люди, які відгукнулися на нашу мрію, на наші прагнення, - каже отець Володимир. – Ми глибоко відчули цю тему «Джерела», відтворювали її в цьому благодатному місці.

- Коли я почув про цей задум, то зрозумів, що це добра ініціатива, котра має хорошу перспективу, - продовжує думку отця міський голова Трускавця Андрій Кульчинський. – Я ніколи раніше не бачив, як малюють ікони, тож коли побачив цей процес, то зрозумів, що іконописці – особливі люди. Відкриття сьогоднішньої виставки для мене є особливою подією, яку я завжди пам`ятатиму. Ідея поєднати ікону з джерелом, водою, Трускавцем була для мене несподіванкою, а реалізація цієї ідеї перевершила всі мої найсміливіші сподівання та очікування.

- Мені дуже приємно, що цей пленер відбувся у нашому готельно-курортному комплексі, - каже генеральний директор «Карпат» Лев Грицак. – Пропозицію провести такий пленер я відразу сприйняв з ентузіазмом, найближче до серця. В наш складний час це велика справа – піднятися над буденністю, над тим, що нас оточує. Споглядаючи ці духовні твори, кожен з нас може задуматися чи дійсно ми живемо за законами Божими, чи може треба щось скорегувати. Кожна робота, представлена тут, є оригінальною та небуденною. Тому я щиро дякую отцю Володимиру та всім художникам за їхній задум і їхню роботу.

- Цей пленер є яскравим прикладом доброї співпраці між митцями та меценатами, - впевнений один з організаторів пленеру, художник Андрій Винничок. – Місце, де відбувався пленер, «Карпатський дворик», стало лабораторією, де ми експериментували кожен на свій спосіб, ділилися своїми враженнями, досвідом і це була така одна велика робітня, де щось творилося. Для нас тут були створені всі відповідні умови. Маємо надію, що пленер має шанс на розвиток, а створені ікони започаткують у місті галерею сакрального мистецтва.

- Для художників були створені чудові умови, причому без ставлення жодних вимог, а це дуже важливо для творчості, - переконана автор концепції пленеру іконописців «Джерела», ідейний натхненник дійства Марія Цимбаліста. – Бо тільки в такому контексті іконописці мають можливість творити. Коли середовище дружнє до них, то вони можуть подумати, помолитися, поспілкуватися між собою, надихнутися тим середовищем, в якому вони перебувають. Цікаво, що художників зібралося саме дванадцять, в церковній традиції це число повноти. І ця повнота якраз і була виражена. Тему ми дали дуже загальну – «Джерела», зважаючи на те, що ми Трускавця не знаємо, і такий пленер проходить тут вперше. І ось ці 12 художників сюди приїхали і намагалися ці теми води, цілющих джерел, оздоровлення духовного, оздоровлення фізичного передати в візуальному контексті, в живописі, в іконі. Їм це вдалося – ми бачимо теми Старого і Нового Завітів, зображення Христа, Богородиці, святих, теми біблійних сцен в дуже різних контекстах. Що цікаво, виринула тема людини, особливо в творчості Уляни Нищук і Софії Білик, які задалися питаннями святості та того, чи людина спрагла живої води, чи шукає вона Христа.

- Проблема сучасного іконопису виражає проблеми сучасного часу, - продовжує Марія Цимбаліста. – Певним викликом для художника, а також для Церкви і для християнства є сама експозиція. Тут вона дуже цікаво сформована, в простінках. Коли ми заходимо в такий простінок, то знаходимося в закритому просторі, не бачимо інтер`єру довкола нас і можемо створити собі духовну атмосферу, розглядаючи ікони та зосереджуючись на чомусь конкретному. Одночасно проходять люди, життя йде. Експозицію розташовано в коридорі і це теж символічно. В нашому житті ми можемо помітити щось, а можемо пройти мимо, можемо прислухатися, а колись не маємо для цього часу. Але важливим є те, щоб ця присутність була. І тут створено можливість такої присутності. Єдине питання до нас – чи ми звернемо на це увагу, чи помітимо, чи пройдемо повз цю виставку, не звертаючи на неї уваги.

Слід зауважити, що виставка привертає увагу відпочивальників, але не тільки їх. Зацікавлення виставкою ікон проявили і на її відкриття прийшли чимало людей. Серед них – депутати міської ради від різних політичних сил та члени виконавчого комітету, воїни АТО, волонтери, журналісти, викладачі школи мистецтв, діти. Якщо називати прізвища, то це Олена Савченко, Віра Сазонова, Анатолій Стародуб, Руслан Крамар, Тетяна Татомир, Ігор Нич, Оксана Кіселичник, Лілія Кобільник, Павло Швець, Леонід Федевич, Надія Лисенко, Любомир Поливка, Тарас Лужецький та інші відомі у Трускавці і поза його межами люди.

Художники пояснювали, який задум вони реалізовували, пишучи ту чи іншу ікону, що означає той чи інший елемент. Ось ікона «Врятування Мойсея» - і бачимо питне озеро в Трускавці, силует церкви Покрови, певні архітектурні елементи нашого курорту. Ось ікона Матері Божої – і також присутній трускавецький елемент, бювет мінеральних вод. Від класичних візантійських ікон «Христа Вседержителя» Володимира Бондарчука та Пресвятої Діви Марії Олександра Бриндікова – до так званого «народного іконопису, званого ще примітивним, або ж зовсім нових інтерпретацій, які ортодоксам навряд чи до смаку. Розкривши свій талант в іконах, художники тепер ще розкривають душу в оповідях про них, поясненнях, уточненнях. Поволі посуваються учасники відкриття виставки від ікони до ікони, смакуючи кожне слово, розглядаючи кожен елемент, який має явне чи приховане символічне значення.

І ось – завершальний акорд урочистого відкриття виставки робіт пленеру іконописців «Джерела». Пісню на слова Ліни Костенко виконує бард Лілія Кобільник з Дрогобича. Ідучи на невеличкий фуршет з нагоди події, учасники спиняються, щоб насолодитися прекрасною грою тріо «Con anima» в лобі-рецепції оздоровниці. Свою назву, яка з латинської перекладається «З душею», досвідчені музиканти, викладачі Трускавецької дитячої школи мистецтв імені Романа Савицького, виправдовують повністю.

Мистецтво ландшафту, мистецтво живопису, мистецтво музики, мистецтво скульптури, мистецтво театру, мистецтво літератури, мистецтво душі. Це «Карпати», дитинко…

Запрошуємо оглянути виставку ікон. Запрошуємо прилучатися до мистецтва всюди, де лиш маєте таку нагоду…

Володимир Ключак

У Трускавці вшанували Лесю Українку

Вогонь поезії, пісень, казок Лесі Українки палає вже 146 років. Це незгасимий вогонь таланту – справжнього, непідробного, дарованого Богом. Леся Українка несла людям вогонь своїх поезій за життя, несе і зараз, вустами її потомків.

У Трускавці також звучало слово Лесі і слово про Лесю – як данина пам`яті.

Літературно-музична композиція "Славетна жінка Леся Українка" пройшла цього тижня в Народному домі Трускавця. Захід було приурочено до 146-ї річниці від дня народження поетеси. Про це інформує дитячий сектор Народного дому на своїй сторінці в мережі Фейсбук.

Програму вели Богдан Фединяк, Олександр Данило, Михайло Мосейчук, Марія Курищук, звукооператор – Олег Чернявий, оформлення – Ірина Шевчик, сценарний хід – Георгіна Янів.

Перед учнями молодших класів ЗСШ №1 міста Трускавця виступили Катруся Шевчик ("Маленька українка", Олена Пчілка), Ірина Дідик ("Лемківська пісня", викладач Галина Баб'як), Віталіна Данилець ("Коломийка", викладач Олександра Палиця), Анна Кропивницька ("На зеленому горбочку") та Ольга Комарницька (концертмейстер), керівник Лідія Данило. Всі вони є вихованцями Трускавецької дитячої школи мистецтв імені Романа Савицького (директор Ігор Нич) та активними учасниками багатьох дійств, які проходять у Трускавці, в тому числі в Народному домі міста.

Також учні школи мистецтв виконали танець "Казка "Три метелики" та ігровий танець "Майданчик" (хореограф-постановник Галина Загайло). Прикрасив свято, приурочене черговій річниці Лесиних уродин, вокальний виступ Віктора Тершака, який виконав пісні "На нашій Україні" та "Не давайте суму жити" (керівник Лідія Данило, ТДШМ ім. Романа Савицького).

Вихованці ДНЗ "Дзвіночок" під керівництвом Наталії Мегес представили глядачам літературно-музичну композицію "Про Лесю".

Солодкі подарунки надав магазин "Бджілка".

Вл. інф.



Обновлен 26 фев 2017. Создан 25 фев 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником