Трускавецький вісник № 40 (1402) від 10 березня 2017 р.

 

Трускавецький вісник № 40 (1402) від 10 березня 2017 р.

10.03.2017



У номері: Інтерв’ю з Михайлом Грицівим;  Інформує дельфінарій; Короткі новини.

Короткі новини

Вандали пошкодили пам’ятник Франка

У ніч з 7 на 8 березня в селі Лішня на Дрогобиччині вандали понищили пам'ятник Іванові Франку. Про це інформує прес-служба Дрогобицької РДА. Пам`ятник Великому Каменяреві багато років височіє на Лішнянському перехресті по дорозі на його рідні Нагуєвичі. Злочинці по-варварськи відпиляли зап'ястя руки пам'ятника, виготовленого з бронзи.

На місці працювала слідчо-оперативна група Дрогобицької поліції. За повідомлення прес-служби поліції злочин кваліфікується як крадіжка за ст.185, ч.1.

Нагадаємо, що акти вандалізму щодо пам’ятника Івана Франка в останні роки здійснювалися на Дрогобиччині двічі. Так, у Трускавці в серпні 2012 року вандали повалили погруддя Франка, а в лютому 2014 року за вказівкою місцевої влади Трускавця було демонтовано пам’ятник Франку біля церкви св. Миколая. Чи варто пов`язувати акти вандалізму у Трускавці з випадком у селі Лішня, вивчатимуть правоохоронні органи.

Власна інформація

У Трускавці відбулися всеукраїнські змагання зі спортивних бальних танців

У Трускавці відбулися всеукраїнські відкриті змагання зі спортивних бальних танців «Volta Spring Cup». Це перші змагання спортивного рангу, організовані та проведені за всіма правилами Асоціації спортивного танцю України. Про це повідомили у Трускавецькій міській раді.

Організатором танцювальних змагань виступив клуб «Вольта», керівник Зоряна Денисюк, учні якого також взяли участь у змаганнях.

Як розповіла Зоряна Денисюк, до Трускавця на всеукраїнські відкриті змагання зі спортивних бальних танців приїхали колективи з різних міст України: Чернівців, Дрогобича, Стрия, Львова. За перебігом змагань слідкували 15 суддів.

Трускавчани, вихованці клубу «Вольта», посіли кілька призових місць у різних категоріях.

ЗІК

Туристів просять не відвідувати «Сколівські Бескиди»: ведмеді прокинулися зі сплячки

Туристів просять утриматися від мандрівок лісовими масивами Національного природного парку «Сколівські Бескиди» через небезпеку зустріти ведмедів, які після зимової сплячки є дуже агресивними і небезпечними. Про це повідомляється на сайті парку.

«Щорічно з настанням весни у кінці лютого на початку березня олень благородний скидає роги. Але місцевим жителям слід пам’ятати, що крім оленя, там можна зустріти ведмедя, який в цю пору є дуже небезпечний, оскільки, прокинувшись із зимової сплячки, тварина є агресивна, голодна та роздратована», – пояснюють у парку.

Також зазначається, що на території «Сколівських Бескидів» чотири рази поспіль фіксувалися випадки прояву агресії, які закінчувалися нанесенням тілесних пошкоджень.

«Адміністрація парку суворо попереджає, що з метою недопущення подібних випадків, забороняється відвідування лісових масивів в цей період», – йдеться у повідомленні.

ЗІК

Михайло Гриців: «У горах люди не тільки відпочивають, але й набираються енергії»

Є люди, для яких життя не має сенсу без гір. Як співав Володимир Висоцький, «краще гір можуть бути лиш гори, на яких ти ще не побував».

Одним з таких людей, що не уявляє свого життя без гір, є стебничанин Михайло Гриців. Він – талановитий фотограф, знімки якого нагадують тисячам відпочивальників про відпочинок у Трускавці. Михайло Гриців обходив гори Карпати і сам, і з хорошою компанією друзів, бачив гори спокійні і грізні, сумирні та дикі, привітні та підступні. Про гори з ним і поспілкуємося.

- Пане Михайле, від якого часу Ви ходите в гори? І чи пам’ятайте свою першу серйозну зустріч з горами?

- Звичайно, що пам’ятаю. Це був звичайний травневий похід в 2001 році. З рюкзаком «Єрмак», з фотоапаратом я йшов у сторону гори Парашки на Сколівщині. Досвіду тоді не мав ніякого. Але хотілося відкрити для себе щось нове, потягнуло в гори.

Тоді був дуже теплий травень, сніг вже зійшов повністю. Що цікаво, води не було, і це була перша проблема, з якою я тоді стикнувся. Я ще тоді не знав, що там, на вершинах, взагалі відсутні джерела. Але нічого, мав з собою на перекус якісь овочі, фрукти і так вийшов з положення в цей перший раз.

Спав під відкритим небом, мав спальник, постелив клейонку на землю в лісі, на неї спальник і так спав. Дощу, слава Богу, тоді не було. Таке було моє «хрещення» горами.

- Тобто, перший раз в гори Ви йшли один? Не страшно?

- Так, йшов я тоді сам, як і в багатьох інших пізніших походах. Коли йдеш сам, то ставиш собі ціль: або робота і відпочинок, або тільки відпочинок. А коли йде компанія, двоє-троє чоловік і більше, то мусиш приділяти людям увагу, не залишати їх наодинці. Не може бути так, що ти вивів людей на гору, залишив і «робіть собі там що хочете».

Коли є компанія, то вже так не познімаєш, а коли йдеш сам, то маєш більше часу, концентруєшся на своїй роботі, робиш якісь сюжети.

Щодо того, чи страшно, чи не страшно йти самому в гори. Якщо людина готується, психологічно налаштовує себе на похід, планує його, то вона вже готова до походу наполовину.

Страх є, він буває контрольований, буває й неконтрольований. Що рятує в таких випадках, так це молитва. Ідеш лісом, читаєш собі молитву «Отче наш», «Богородице Діво» раз за разом і все «відходить». Тоді якось немов «зливаєшся» з лісом, стаєш його частинкою. І в той же час відчуваєш, що Бог про тебе пам’ятає, що Він тебе не залишить…

- За цих 16 років досвіду багато подорожей зробили?

- Звичайно, кожного місяця не можу собі дозволити ходити, бо є якісь обов’язки, час накладає певні відбитки, обмеження. Таких серйозних походів було десь більше двох десятків.

До походу завжди ретельно готуюся, складаю список необхідного, що треба з харчування, що зі спорядження на дану пору року. Якщо зима, то це додаткові рукавиці, додаткові бахіли, запасний одяг та інше.

Спочатку не мав досвіду, але потім набував його, визначав, без чого можу обійтися, а що вкрай необхідно брати. Раніше брав звичайну білизну, зараз йду в термобілизні, так набагато легше ходити в гори.

У старі часи, коли не було Інтернету, то ми переглядали польське телебачення, вивчали карту Європи, де яка погода, який циклон куди рухається і відносно того вже будували собі план походу.

- Який маршрут є Вашим улюбленим? Опишіть його, будь ласка.

- Найкращим напрямком для мене є Горгани. Туди їду на три-чотири дні.

Добиратися в Горгани набагато легше, ніж на ту ж знамениту Говерлу. Сідаєш зранку у Трускавці на автобус «Трускавець-Коломия», їдеш до Калуша, а в Калуші через годину-півтора пересідаєш на автобус до Осмолоди – і фактично вже в обід, перша година чи пів другої ти в Горганах.

Горгани красиві тим, що там є поєднання лісу, каміння, моху, високих вершин, а сама відстань між горами є стиснутішою. Бо, для прикладу, в Бескидах, на Острогорі (Турківщина) вершини ніби й високі, але вони віддалені одна від другої і для пейзажу це не годиться. Я там був три рази і нічого такого не зміг зняти, щоб коли глянеш, то аж дух захоплювало. А в Горганах можна знайти те, що треба для хорошого знімка: і в долині, і на вершинах.

Маршрут по Горганах мені подобається тим, що в обід починаєш безпосередню мандрівку, не мусиш «гнати», поспішати, а йдеш спокійно, поволі, роздивляєшся, намічаєш собі точки зйомки.

Люблю ходити і в Сколівські Бескиди. Був у мене піший похід на один день. Вийшов я з Трускавця на Цюхів Діл, перейшов по хребту, спустився на Урич, там зробив 5-6 знімків, побув трохи, потім знову перейшов через гору і спустився аж в Довге. А з Довгого перейшовся аж до Східниці – все це за один день. Є в мене стара карта «двокілометровка», тож цим маршрутом я її так «перевіряв».

- Знаю, що у горах у Вас народжуються вірші. Можете поділитися ними з читачами «Трускавецького вісника»?

- В лютому 2006 року я написав вірш, який хочу зараз прочитати.

Забутою стежкою в лісі

Пройду до вершини я знов,

Як зблуджу, то піду по сліду,

Що веприк втоптав, гов, но, гов!

Заведе ця стежка до стаї,

Звірячої стаї в хащі,

І не залякають ці дики

Моєї людської душі.

Зроблю я їм фото на згадку,

Цю згадку чекає давно

Ескіз мого фотоальбому,

Що бачили ви у кіно.

Це буде на білім папері,

Життя лісове, не фантом,

Воно – як той скарб за горами

Опришки зарили давно.

Його «відкопаю» затвором

Й покладу на свій негатив,

А в древньому нашому Львові

Відкрию тираж перший свій.

Побачать і бойки, й гуцули

Прадавнє, натурне кіно,

Воно не спотворене людством,

Життя – воно чисте давно.

- Які випадки з мандрівок врізалися в пам'ять?

- Різне бувало. Можу розповісти про свої зустрічі зі звірами.

Коли ходив на Сопіцькі полонини (біля села Сопіт на Сколівщині – В.К.), то переночувавши і склавши рюкзак, рухався далі в напрямку Коростова, там є такий своєрідний заплутаний маршрут. В одному місці вирішив відпочити, був якраз підходящий «приямок». Рюкзак височенький, 75-ка, десь метр двадцять, метр тридцять, тож шукаєш ямку, як сходинку, щоб присісти і щоб потім легше було вставати. А переді мною були невеликі чагарі, висотою до півтора метра.

Коли я присів відпочити, то нічого не було видно. Відпочивши, починаю вставати і бачу – щось рухається в кущах. Я насторожився, дивлюся – аж то в 5-6 метрах від мене встає олень. Красень такий, роги здоровенні, вгодований. Встає, розвернув голову, подивився так на мене з правої сторони, побачив, що я йому нічого не роблю і побіг собі потихеньку, виляючи напасеними боками. Побіг в ліс. Я подивився, провів його поглядом…

Тоді фотоапарат був у мене на плівку, все було запаковано, куди там знімати, я ж не був готовий до такої ситуації.

Після цього випадку у мене зародилася ідея, щоб знімати не тільки природу, голі дерева, ліси і так дальше, а й знімати тварин. Тож коли наступного разу йшов на Корчанку під Коростовим, то в лісі заліз в мисливську будку та й чекаю. Де ж я знав, як того звіра знімати. Камеру в віконечко і сиджу. Чекаю та й чекаю… Нема! Нема та й нема, а вже й смеркає. Думаю, ну що ж, не повезло. Аж тут чую шум в лісі і виходить така, вибачте за слово, трьохметрова «торпеда», дик. Вийшов, покрутився там…

Ну куди я піду знімати, він же запросто може розшматувати, я ж без зброї. Тому я тихенько перечекав і все. Тоді я зрозумів, що не так просто фотографувати звірів у дикій природі, це треба готуватися як мисливець, щоб можна було «зловити кадр».

- Як думаєте, чому людей тягне в гори? І чим гори є особисто для Вас?

- Чому людей тягне в гори? Та тому, що люди підсвідомо намагаються втекти від буденщини. У горах люди не тільки відпочивають, але й набираються енергії. Після походів у гори простіше вирішувати різні життєві задачі – по роботі, в сім`ї, в бізнесі. Гори дисциплінують, формують характер.

Коли відпочиваємо влітку в горах, то під час відпочинку багато п`ємо джерельної води. І джерельна вода, і звичайна їжа дуже оздоровлюють організм.

Два-три дні відпочинку в горах – це заряд енергії та бадьорості як мінімум на два-три тижні вперед, а для декого й на місяць. В горах наскільки набираєшся сил, що після повернення стаєш наче окрилений, появляються нові ідеї, зовсім по іншому дивишся на речі, на ситуації, на інших людей. Весь негатив залишаєш у горах, повертаєшся іншою людиною.

- Що Ви порадили б тим, хто хоче збиратися в гірські походи?

- Насамперед мати добре взуття. Це найголовніше. В жодному разі не йти в босоніжках, бо вони хляпають на нозі і робляться мозолі, натертості, відразу отримуєш негатив. І якщо в людини характер слабенький, то вона більше ніколи в гори не захоче піти.

Треба брати трекінгове взуття, можна й беушне купити. Вдягати його не на тонкі шкарпетки, а на махрові, оскільки створюється амортизація, яка запобігає утворенню мозолів.

Добре брати бахіли, чи як їх ще називають «фонаріки». Це таке як шкарпетки, тільки без п’ятки, натягається на ногу поверх взуття, має гумку, яка стягується під коліном. Взимку сніг не набиватиметься між штаниною та взуттям, а влітку трави та насіння з них.

В холодну пору року брати термобілизну і обов’язково шапку, бажано флісову, бо через голову втрачається до 50% тепла. Також в холодну пору року брати дві курточки: одна максимально тепла, пухова, а друга легенька, з водовідштовхуючими властивостями. Ми рухаємося з вантажем, потіємо, тож якщо зразу підемо в пуховій куртці, то наверху вона буде мокра, неприємна. А так виходите в легкій куртці нагору і навіть якщо вона мокра, то знімаєте її, одягаєте пухову і прекрасно себе почуваєте.

Бажано мати трекінгові палки – це як дві додаткові руки, коли десь треба перейти потік чи прощупати незрозуміле місце.

Добре, якщо рюкзак має спинку з вентиляцією. В старих рюкзаках, з якими ми колись ходили, цього не було, тож перегрівалася спина, а це втрата енергії.

Треба мати пару фляг, щоб зробити запас води.

З продуктів – обов’язково сало. Сало, твердий сир, бочок ніколи не замотувати в целофан і не класти в контейнери, а застосовувати старий добрий гуцульський спосіб: беремо кусок чистої полотняної тканини, такої, як іде на наволочку, і замотуємо в три-чотири шари сало чи твердий сир. Кидаємо в рюкзак і навіть в велику спеку з ним нічого не буде, це ж принцип термоса.

Також бажано мати казанок на 3 літри, дерев`яну ложку, звичайну одну ложку, горнятко. У казанок, щоб він раціонально вміщався в рюкзаку, кладемо крупу, інші продукти. Добре брати для харчування родзинки, арахіс.

А решта все – по можливості.

І не упускайте моменту в горах, навіть тоді, коли готуєте їжу чи ночівлю, аж тут світло незвично барвисте. То треба кидати все і знімати. Бо все міняється і невідомо, чви застанете ще такі погодні умови, час з вашого життя, з вашої практики.

Спілкувався Володимир Ключак

Трускавецький дельфінарій безкоштовно оздоровлює дітей з особливими потребами

У рамках соціального проекту Розважально-оздоровчий комплекс з дельфінами «Оскар» оздоровлює трускавецьку малечу з особливими потребами. Так, протягом минулого року 32 дитини з проблемами розвитку безкоштовно відвідали сеанси дельфінотерапії.

Благодійний проект з оздоровлення особливих діток діє під патронатом очільника цього курорту Андрія Кульчинського в рамках підписаної угоди між дельфінарієм «Оскар» та Трускавецькою міськрадою. Координує проект місцевий Центр соціального захисту для сім'ї, дітей та молоді.

Як розповідає директор Центру соцзахисту Надія Онаць, процедура скерування трускавецьких діток на сеанси з дельфінотерапії відбуваються наступним чином: батьки звертаються до них із письмовою заявою про те, що бажають отримати безкоштовне оздоровлення своїм діткам за допомогою дельфінів, подають довідки з відповідними діагнозами і документ, що засвідчує місце реєстрації дитини у місті Трускавець. А далі, Центр готує листа за підписом мера і скеровує його до дельфінарію.

«Процедура подачі заявки на безкоштовну дельфінотерапію для таких діток доволі проста. Головне мати бажання, а бажання мають і батьки, і їхні дітки. Вони з нетерпінням чекають своєї черги на сеанс. Тим паче, що є позитивні зміни у кожної  дитини вже після першої процедури – хтось із них став спокійніший, а хтось почав добре спати, тощо. Тому ми дуже радіємо, що у Трускавці є свій дельфінарій і безумовно дуже задоволені від співпраці із ним. Адже і в нас, і в батьків є надія на те, що дітки матимуть шанс покращити своє здоров’я», - наголосила Надія Онаць.  

Безкоштовні сеанси з дельфінотерапії відвідали діти різного віку – від чотирьох до 16 років, розповідає кандидат психологічних наук, спеціаліст з дельфінотерапії Ярослав Моргун. За його словами, дітки приходили з різними проблемами: затримками психофізичного розвитку, синдром Дауна, захворюваннями опорно-рухового апарату. Але найскладніше було працювати з аутичними дітками, зізнається психолог.

«До прикладу, у нас була дівчинка, яку батьки не підготували до зустрічі із дельфінами. Відповідно вона почала кричати вже у дверях дельфінарію. На щастя, ці унікальні тварини дуже комунікабельні, розумні та веселі і вони обожнюють спілкуватися з дітками. Тому вже під час знайомства із ними дитина заспокоїлася і нам вдалося провести сеанс», - зазначив Я.Моргун.

Спеціаліст наголошує, що дельфіни мають колосальний вплив на психологічний стан людини, а особливо дитини. При спілкуванні з цими тваринами малеча отримує хороші емоції, заряджається позитивом. А це в свою чергу полегшує і пришвидшує лікувальний процес, який проходить дитина. «Дельфінотерапія є чудовим супутником лікування діток з фізичними чи психологічними вадами. Крім того, не потрібно забувати про те, що унікальний ультразвук, яким володіють дельфіни, позитивно впливає на кору головного мозку людини. Відтак, часто вже після першого сеансу у дітей спостерігається спокійний сон, зникає дратівливість, з’являється апетит і т.д.», - каже Ярослав Моргун.

Він також додав, що це лише перший етап з оздоровлення трускавецьких діток, адже дельфінарій на цьому не зупиняється і планує продовжувати систематичну реабілітацію цих дітей на благодійній основі. «У перспективі кожна дитина буде мати змогу проходження повноцінного курсу», - наголосив спеціаліст. 

Водночас Надія Онаць додала, що станом на сьогодні вже є бажаючі повторно пройти сеанси з дельфінотерапії. «Якщо минулого року 32 дитини пройшли такі сеанси, то вже сьогодні у нас є п’ять заяв від батьків про те, що вони бажають знову відвести своїх дітей на дельфінотерапію. Тому зараз готуються документи на них», - каже вона.

Наостанок варто також додати, що окрім дельфінотерапії трускавецькі діти з особливими потребами мають змогу безкоштовно переглядати шоу-вистави. «З нагоди Міжнародного дня інваліда, який відзначається на початку грудня, дельфінарій запросив цих дітей на своє шоу. Зі свого боку ми ще підготували дітям подарунок у вигляді дельфіна, тож дітвора була неймовірно щаслива. Батьки і їхні діти взагалі не очікували такої уваги до них, тому вони вийшли з дельфінарію настільки задоволені і радісні, що словами не передати. Їхній вдячності не було меж», - зазначила Н.Онаць. 

Відділ зв’язків з громадськістю та ЗМІ дельфінарію «Оскар»



Создан 10 мар 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником