Трускавецький вісник № 41 (1403) від 13 березня 2017 р.

 

Трускавецький вісник № 41 (1403) від 13 березня 2017 р.

13.03.2017



У номері: Скандал з санаторієм «Карпатські зорі»; Вшанування пам`яті Романа Різняка-Макомацького; Почни з себе; Короткі новини регіону.

Короткі новини

Адміністративне провадження щодо мера Трускавця закрито

Сьогодні, 13 березня, у Трускавецькому міському суді завершилося слухання адміністративної справи щодо чинного міського голови Трускавця Андрія Кульчинського. Мова йде про складений управлінням захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України протокол, в якому мера Трускавця було звинувачено у конфлікті інтересів під час одного з голосувань.

Відбулося кілька судових засідань, інтереси міського голови представляла адвокат Наталія Потічна, справу розглядав суддя Володимир Марчук. На останньому судовому засіданні 13 березня суддею було зачитано постанову Трускавецького міського суду про закриття провадження у справі в зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У Трускавці запровадять безпрецедентні заходи безпеки

В зв’язку з проведенням у місті-курорті Трускавець гірських автоперегонів 24-26 березня влада готує безпрецедентні заходи безпеки. Про це йшлося на щотижневій апаратній нараді 13 березня в Трускавецькій міській раді. Оскільки автомобілі на великій швидкості рухатимуться вулицями міста, причому і центральними, то буде перекриватися вхід, для чого планується залучити майже 100 поліцейських та чисельну армію волонтерів.

Гонки проходитимуть вулицями Шевченка, Гоголя, Бандери, Франка, Джерельною, Роксолани, Бориславською, Сагайдачного, Лисенка, тож у суботу, 25 березня, пішоходи в певні години не зможуть потрапити на ці вулиці, а також на площу Незалежності. Звісно, це спричинить певні незручності, але зате яка буде промоція для курорту!

Міський голова Андрій Кульчинський зазначив, що проведе розмови з настоятелями церков міста, щоб заплановані на 25 березня заходи в храмах (молебні, катехізації, зустрічі батьків та церковних і молитовних груп) перенести на інший день.

До початку проведення змагань планується завершити ремонтні роботи вулиць на маршруті автогонок.

Власна інформація

У Трускавці планують витратити з міського бюджету майже 3 млн грн на святкування Дня міста

Сьогодні, 13 березня, бюджетна комісія Трускавецької міської ради розглянула питання кошторису святкування 190-річчя міста, яке заплановано на червень 2017 року. А вже у вівторок 14 березня питання планують винести на сесію міської ради для затвердження кошторису депутатами. Попередній бюджет святкування дня міста становить 2,98 млн грн.

Основні заходи святкування мають відбутися 8-18 червня 2017 року. Згідно з проектом святкування, всі витрати будуть покладені на міський бюджет. А саме: 2,52 млн грн з коштів міського відділу культури, 8,5 тис. грн – відділу освіти; 445 тис грн – управління розвитку міста.

З цих коштів основна сума піде на оплату гонорарів запрошених артистів. Виступати на заключному вечірньому концерті 18 червня в Трускавці планують запросити Тіну Кароль та групу «Тартак». Сумарний гонорар – 750 тис. грн, окремо гонорари артистів не вказані.

380 тис. грн з бюджету Трускавця заплатять Ігорю Кондратюкові за його шоу «Караоке на майдані», яке він проведе 18 червня протягом двох годин на площі перед міським бюветом.

Гонорар «Пікардійської терції», яка повинна виступити на вечірньому концерті 16 червня, складе 160 тис. грн. Після їх виступу трускавчани та туристи зможуть побачити виставу «Вишневий сад» (не вказано виконавців) за 70 тис. грн з міського бюджету, а також побачити лазерне шоу на фасаді поліклініки №1 за 112, 2 тис грн.

На святкування також планують запросити місцевих співачку Оксану Муху та скрипаля Олександра Божика, яким пропонують 50 тис. грн спільного гонорару.  Ще за 55 тис. грн в Трускавці виступить львівська група «Мері».

Крім того, організатори планують запросити колективи двох польських театрів – «Маката» (Варшава)  та «Wagabunda» (Краків) за 80 тис. грн та 70 тис. грн відповідно.

Отже, сумарно на гонорари основних артистів планують витратити понад половину бюджету святкування – 1,62 млн грн. Ще 360 тис. грн – на промоцію курорту та прес-тур журналістів. На даний момент детальна інформація, що входить в промоцію і прес-тури відсутня.

Наші Гроші. Львів

У Стебнику підліток хотів кинутися з даху дев’ятиповерхівки

Сьогодні у Стебнику на Львівщині вдалося врятувати 13-річного хлопця, який виліз на дах 9-поверхового будинку із наміром покінчити життя самогубством.

Про це 13 березня на брифінгу повідомив начальник ГУ Нацполіції Львівщини Валерій Середа.

Як повідомив В.Середа, хлопець мав намір кинутися з даху і не слухав ніяких вмовлянь. Його переконала лише дівчинка-однокласниця, яка відвела його від краю, де його забрали поліцейські.

«Зараз вивчаємо причетність дитини до суїцидальної гри у соцмережах», – повідомив керівник поліції.

За попередніми даними, дитина вирішила піти з життя через конфлікт з батьками. Зараз з хлопчиком працюють психологи.

ЗІК

В Бориславі раніше судимий пограбував інваліда

У Бориславське відділення поліції звернувся 57-річний місцевий мешканець, інвалід  ІІ групи. За словами потерпілого, на вулиці Шевченка до нього підійшов невідомий чоловік. Схопивши чоловіка за шию, зловмисник витягнув з кишені заявника паспорт громадянина України, гроші в сумі 850 гривень та кредитну банківську картку.

Правоохоронці встановили, що до пограбування причетний раніше судимий 57-річний житель Борислава. Свою вину він визнав, речові докази вилучено.

Відкрите кримінальне провадження за ч.1 ст.186 Кримінального кодексу України (грабіж). Максимальне покарання, передбачене статтею, - позбавлення волі на строк до чотирьох років.

Вирішується питання про обрання запобіжного заходу, проводиться досудове розслідування.

Відділ комунікації поліції Львівської області

Нелюдські умови, а винних нема

Сорок днів тому, 1 лютого 2017 року, під час звіту голови Дрогобицької РДА Володимира Шутка в присутності голови Львівської ОДА Олега Синютки воїни АТО поскаржилися на нелюдські умови перебування в санаторії «Карпатські зорі» (село Модричі). Повний зал в приміщенні Дрогобицької райдержадміністрації, у тому числі і представники контролюючих та правоохоронних органів почули інформацію, що бійців АТО відправляють на реабілітацію в село Модричі, в санаторій «Карпатські зорі», де абсолютно не створені умови для їх належного перебування. Запитання, а чому б не відправляти АТОвців на реабілітацію в інші санаторії, для прикладу в трускавецькі «Батьківщину», військовий санаторій чи в модрицьку «Вернигору», так і зависло в повітрі, відповіді не було.

Пройшло сорок днів. 13 березня колона машин з Трускавця виїжджає в «Карпатські зорі». З автівок виходять депутати Трускавецької міської ради Андрій Кісак та Роман Бучкович, голова ГО «Трускавець-Автомайдан» Олександр Богуцький, журналісти «24 каналу», ЗІКу, «Трускавецького вісника», «Джерел Трускавця», «Truskavets Today». На годиннику біля 10.30, а в санаторії – нікого з адміністрації, нікого з персоналу окрім масажиста. Заходячи в приміщення, відчуваєш сирість та холоднечу. Освітлення відсутнє. Виявляється, за ці 13 днів березня 5 днів електропостачання не було взагалі – 3 дні минулого тижня і 2 дні тепер.

2 березня сюди заїхало на реабілітацію 45 учасників Антитерористичної операції. Заїхали згідно путівок з соціальних служб, на два тижні для проходження психологічної реабілітації. Обіцяли хлопцям (і дівчатам, учасницям АТО) проживання, харчування, прекрасні умови. Натомість поселили тих, хто захищає наші рубежі, в холодні номери. Вчора на обід їм дали по два шматочки ковбаси. За весь період часу гаряча вода була тільки раз, кажуть відпочивальники. Холодна вода теж не завжди є, тож щоб не смерділо в кімнаті, хлопці інколи бігають справити нужду до поблизького лісу.

Заходимо в кабінет чергової медсестри. Світла тут не може бути в принципі – відсутні лампочка та патрон. Але світла нема в цілому «санаторії», всюди темно, хоч в око стрель. І дуже холодно.

Складається враження, що перебуваємо на зйомках якогось фантастичного фільму про ірраціональні методи реабілітації. Шокової реабілітації, бо як інакше її можна назвати?

Хлопці з АТО пробують жартувати – може, тут літом дійсно гарно. Ходять в басейн в сусідню «Вернигору», за 50 гривень плавають в теплі та комфорті, навіть після години часу ніхто їх не жене геть. З 45 АТОвців залишилося менше 20, хтось називає цифру 11. Директор закладу Наталія Голяк, яка прибуває десь біля 11.15, каже, що зараз тут «проходять психологічну реабілітацію» 18 осіб. Словом, історія як з «Десять негренят» Агати Крісті, або «Стійким олов’яним солдатиком» Ганса Крістіана Андерсена. Ті, що витримали війну, не можуть витримати такої санаторної «опіки».

Розмова депутатів Бучковича і Кісака з директором Наталією Голяк та її заступницею Ярославою Іванівною немов продовжує сценарій ірраціонального фільму. Зі слів директорки виглядає, що санаторій має тільки надавати послуги з реабілітації. Харчувати – ні, не мають, навіть проживання не повинні забезпечити. Це що, насмішка, абсурд чи якась паралельна реальність? На прохання відкрити двері їдальні директорка заперечно хитає головою. І час від часу вимагає посвідчень у депутатів та журналістів.

 «Я робою все, що можу, що в моїх силах», - немов мантру повторює директорка «Карпатських зорів» (до речі, на цій посаді вона з 24.02.2017 р.). Тобто, намагається вирішити питання відновлення електропостачання та інші проблеми.

Не вийшло нормального спілкування ні з «представником власника» паном Богданом, ні з психологом, котра прибула разом з адміністрацією.

Холодна вода то є, то її нема, гарячої води нема, тепла нема, світла нема. Екстремальні умови, які нагадують передову. Можливо, в цьому і полягає суть «психологічної реабілітації»? Ні, кажуть АТОвці, ще тричі вони заповнювали якісь анкети (напевно, тестування) і раз їх возили в Трускавець, в санаторій «Карпати». Можливо, щоб побачили, як насправді має виглядати повноцінний відпочинок?

Дві години в «Карпатських зорях» не дали відповіді на запитання, які ставили АТОвці перед головою Дрогобицької РДА та головою Львівської ОДА ще 1 лютого. Навпаки, цих питань додалось ще більше. Як так могло статися, що приватний санаторій виграв тендер і без жодних наслідків порушує його умови? Чому не реагують ні влада, ні контролюючі, ні правоохоронні органи? І, зрештою, де є гарантія, що після «партії в 45 осіб», над якими здійснено такі тортури холодом та відсутністю найелементарніших умов, сюди не прибуватимуть щораз нові «партії» бійців АТО, яких соцслужби скеровують на реабілітацію саме сюди, в «Карпатські зорі»?

В паперах на столі фігурують цифри 4 тис. 330 грн. за 1 бійця, сума тендеру на 2 млн. 496 тис. грн. Але це не документи з печаткою, а просто якісь дані, залишені директоркою санаторію. «Я більше не буду з вами спілкуватися», каже директор «Карпатських зорів» і виходить. Психолог переконує присутніх, що свою роботу вона робить справно, на совість.

«Мені шкода цю директорку, оскільки вона хоче щось зробити, щоб було світло, але нічого не може вдіяти», - зауважує масажист. І додає, що тут не так вже й погано, коли є світло. Бо тоді є й тепло і є можливість подачі гарячої води. Та в одній з кімнат на ліжку бачимо чоловіка, який вкрився з ковдрою. Він – в штанях, в товстій куртці і аж дрижить, так холодно.

Чимшвидше хочеться виїхати з цього місця. Природа просто чудова, навколо ліс, велика територія, де можна створити дійсно ідеальні умови для реабілітації. Та щось пішло не так і воїни АТО втікають від такого «курорту», з такого «санаторію».

Олександр Богуцький, Роман Бучкович, Андрій Кісак, журналісти та інші учасники «рейду» мовчки повертаються в Трускавець. Є великий сумнів, що все зміниться немов за помахом чарівної палички і в цьому модрицькому санаторії буде все як і належить: цивілізоване проживання, нормальне харчування, лікувальні послуги. Директор каже, що медсестри в них у штаті нема, якби так щось сталося, то викличуть швидку.

Насамкінець два запитання. Перше – це афера, відмивання коштів чи банальне недбальство посадових осіб, або ж власників санаторію? І друге – невже воїни АТО заслужили такого трактування, як тут? Гарматне м`ясо там і «третій сорт» тут. Сюди б на «реабілітацію» наших президента, прем`єра та міністра оборони. Або хоча б голову ЛОДА, який чув про проблему, та пропустив її повз вуха…

Володимир Ключак

Шануватимете чужих…

Хто не хоче годувати свою армію, той годуватиме чужу. Хто не хоче шанувати своїх героїв, той шануватиме чужих. Ці дві подібні сентенції пригадалися власне під час заходів до Дня народження трускавчанина, легендарного розвідника УПА Романа Різняка (псевдо «Макомацький»).

В недільний похмурий та холодний день 13 березня вшанувати трускавчанина Романа Різняка-Макомацького зібралася жменька людей, близько 50-60 осіб, з яких частина була, як то кажуть, «на роботі». Загальна тривалість заходу – менше півгодини: слово ведучої, панахида, покладання вінків, виступ міського голови, вірш від учнів та спільне виконання гімну. Без мікрофонів, без завзяття, без настрою.

Можна все списати на дощ, погоду і вихідний день. Можна покритикувати організаторів. Можна, але вина все-таки не погоди і не організаторів. На вшанування місцевих героїв приходить катастрофічно мало мешканців Трускавця. Не віриться, що аж так непоінформовані. Не віриться, що свідомо ігнорують. Ні, причина – байдужість. Ніколи не збирається більше ста осіб (це з 20-тисячного міста) на вшанування Василя Біласа та Дмитра Данилишина чи Романа Різняка-Макомацького. Та й відкриття меморіальної таблиці (на тротуарі!) нашого земляка отця Олекси Пристая зібрало приблизно стільки ж.

Можна ще раз і ще раз описувати життя та подвиги Макомацького. Можна апелювати до совісті, свідомості, місцевого та загальноукраїнського патріотизму. Можна посилити роз`яснювальну роботу, навіть «організувати» кількість людей, застосувавши адмінресурс. Але це не буде виходом з плачевної ситуації.

Трускавець – не лише курорт та «Нафтуся». Трускавець – це історія місцевих родин, це конкретні люди, чиї предки покояться в могилах на тутешній землі. Трускавець – це вивезені в Сибір, вбиті енкаведистами, в’язні сталінських таборів. Серед 20 тисяч населення вони – жменька, але це сіль землі. Місцевої трускавецької землі, шанувати яку мають не лише корінні, але й ті, для кого Трускавець волею долі став рідним. Але так не є.

Діти тримають жовто-блакитне полотнище. Два прапори КУНу і біля третини прихильників цієї політичної сили серед присутніх. Кілька небайдужих трускавчан – око вихоплює Анатолія Томашівського, Ігоря Кісака, Ігоря Кекіса, Григорія Долика, Романну Чаплю, Володимира Щигеля, Богдана Гуцила, Ігоря Ластовецького, Ігоря Ліщинського.

На вулиці Джерельній біля родинного обійстя трускавецької родини Різняків, біля пам’ятника, автором якого є скульптор Володимир Ропецький, жменька небайдужих трускавчан вшанувала Романа Різняка-Макомацького. Pro forma. Для годиться.

Володимир Ключак

Почни з себе!

За своє життя я не збудував собачої будки, тому що не маю собаки. Не маю собаки, тому що живу в комунальній квартирі. Я не ображаюся на Президента за його вислів щодо будки не тому, що він адресувався не до мене. Висловлення Петра Порошенка не потрібно сприймати дослівно. Я читаю купу прокльонів у фейсбуці на адресу українського Президента. Одні посилаються на фейки, другі зганяють свою злість, треті підбурюють. Товчуть мов багно – поганий, не такий, сякий, перетакий.

Війна – це найважче випробування, яке випадає на долю нації, народу. Люди гинуть… це страшно. Цілком природньо, що ми шукаємо винних. Ми знаємо, хто розв’язав війну. Знайшовши винних, ми спинитися не можемо, шукаємо винніших, і так доходить до абсурду. Та я про інше.

Здається, що три роки тому ми були усі такі ж, як і сьогодні, але ми змінилися… Дуже змінилися. Пам`ятаєте головний постулат – почни з себе? Пам’ятаєте, ми тоді всі справно не смітили на вулицях, будували свою внутрішню Європу – по стосунках в сім’ї, по поведінці на вулицях, по справах своїх. Бо тогочасний постулат і зводився до певного самозанурення, самовиховання, саморозвитку.

Ми щодня вели свою боротьбу з собою. Долали власного дракона, відмовляючись давати хабарі, стежачи за порядком біля будинку і в будинку, допомагаючи рідному і ближньому.

В якийсь момент ми зламалися. Нам стало цікаво, чи вищу збудував внутрішню Європу сусід? А може нижчу? То на ж тобі, паскудо, в мордяку, бо хреново ти будуєш внутрішню Європу. Ми мірялися спочатку розміром внутрішньої Європи, потім завзятістю, благочинністю. Нам стало цікаво, чи ніхто там не переволонтерив. І почалося… Я більший волонтер, я ширший благочинець. Мірялися і мірялися. Відмірювали і перемірювали. Героїзували. Потім розгероїзовували, потім відгероїзовували. Чіпляли медалі, зривали медалі. Мірялися вогнями, нулями, калібрами, днями… майданами, болями, горем. А далі дістали патріотизм і забрьохали. Захвойдали з усіх боків, затерли і протерли, так що вже за тим мірянням і не скажеш у кого патріотизм, більший, кращий, міцніший. Забули, що патріотизм не любить виставок, його носять, мов хрестик на душі, або й ще глибше – за душею. Він не має кольору, орієнтації, звуку, він або є і вростає коренями в цю землю, або його немає і тоді вже однаково з чиєї руки їсти, яким богам молитися, під які вітри котитися. Немає в нього ступеню і міри. Немає чим мірятися. Міряння, підглядання, викривання, чужих, своїх і своїших змінили нас… Не впізнаю нас. Ми стали інші. Ми забули заглядати в себе.

Як змінити країну? Почни з себе. Ми це можемо. Кожен на своєму місці.

Євген Бродзінський



Обновлен 14 мар 2017. Создан 13 мар 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником