Трускавецький вісник № 54 (1416) від 3 квітня 2017 р.

 

Трускавецький вісник № 54 (1416) від 3 квітня 2017 р.

03.04.2017



У номері: Галас «народу»; Розслідування про розпуск ТМО Партії регіонів; Письменники про письменників.

Короткі новини

Працівники Дрогобицького держлісгоспу впорядкували відпочинкові зони

Як інформує прес-служба Дрогобицької РДА, ДП «Дрогобицьке лісове господарство» провело благоустрій зон відпочинку в лісових масивах. Прибрано сміття, встановлено нові урни та інформаційні щити. Усі зони відпочинку розташовані неподалік автомобільних трас в напрямку Львова, Самбора, Борислава. Це зроблене для зручності громадян, а також для того, щоб відпочивальники не йшли у лісові хащі, не смітили там та не спричиняли пожежі. В планах підприємства – розвивати рекреаційну діяльність, тож незабаром з'являться нові місця для відпочинку населення, зокрема в лісовому масиві в напрямку м. Стрий.

Разом з тим, лісівники сподіваються на культуру відвідувачів та просять шанувати їхню працю, прибирати за собою сміття та не пошкоджувати споруди в місцях відпочинку.

Власна інформація

Розслідування про розпуск ТМО Партії регіонів

Останнім часом певні сили у Трускавці намагаються довести громадськості, що у Трускавці є осередок Партії регіонів. Можна припустити, що комусь дуже вигідно  «тримати напругу» в цьому питанні,  спекулювати на цій темі, маніпулювати думкою громадськості.

Спробуємо ж розставити всі крапки над «і» в цьому питанні і визначити, де правда, а де маніпуляція в питанні саморозпуску ТМО ПР.

Отже, 24 січня 2014 року відбулося засідання Ради Трускавецької міської організації Партії регіонів, на якому було одноголосно проголосовано рішення про саморозпуск (джерело: https://truskavetskyjvisnyk.io.ua/s627618/truskavecka_miska_organizaciya_partie_regioniv_ogolosila_pro_samorozpusk). 29 січня 2014 року Реєстраційна служба Трускавецького міського управління юстиції Львівської області видала наказ «Про взяття до відома інформації про зміни у керівному складі Трускавецької міської організації Партії регіонів на підставі повідомлення про вихід Грицака Л.Я та Павлечка С.І. із членства Партії регіонів та із посад голови та заступника голови Трускавецької міської організації Партії регіонів».

Здавалося б, цього достатньо – Рада ТМО ПР зібралася, оголосила про саморозпуск, а відповідні документи було подано до Трускавецького міського управління юстиції. Згідно статті 36 Конституції України, «ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій». Тобто, конституційне право Лева Грицака, як і будь-якого іншого громадянина України – вийти з лав партії, до якої він колись вступав, незалежно чи вступав добровільно, чи з примусу.

Але, виявляється, не всім у Трускавці сподобалося те, що Партія регіонів в місті-курорті припинила своє існування. Хоча 14 жовтня 2014 року працівниками реєстраційної служби міського управління юстиції і було складено акт про відсутність Трускавецької міської організації Партії регіонів за місцезнаходженням (м. Трускавець, вулиця Карпатська, 2), та через суд зняти реєстрацію ТМО ПР руки у когось не дійшли. Нагадаємо, що тоді міським головою Трускавця був не хто інший як одіозний бізнесмен Р. Козир, якого підозрювали у бізнесових зв’язках з Російською Федерацією. Чи не тому процес повної ліквідації ПР у Трускавці після виходу з членства в ПР Лева Грицака був заблокований?

Цікаво, що зараз тему Партії регіонів у Трускавці активно розкручують саме люди з «обойми Козира». До них належать і працівники певних відділів міської ради часів Р. Козира, і окремі теперішні депутати та «громадські діячі», які мов песики бігають в «Арко» за отриманням вказівок, і керівники підконтрольних Козиру медіапроектів та громадських організацій. Схоже, саме з ініціативи політтехнологів з держави-агресора було «притримано» ПР у Трускавці до «кращих часів», щоб в потрібний період часу витягнути з рукава цього крапленого туза.

Та повернемося до процедури зняття з реєстрації ТМО ПР. Документів, які стосуються цього процесу, в Трускавецькому міському управлінні юстиції немає з простої причини – з 2015 року всі функції по реєстрації передані до Львівського обласного управління юстиції. Саме там, в архіві ЛОУЮ є і заява Лева Грицака про вихід з Партії регіонів, і рішення Ради ТМО ПР від 24.01.2014 р. про саморозпуск та вихід з членів ПР членів Ради ТМО ПР, і накази та акти, про які йшлося вище. Є там і правовий висновок щодо відповідності законодавству України та Статуту Партії регіонів інформації про зміни у складі керівних органів ТМО ПР. І в цьому правовому висновку чорним по білому пише, що членство в партії припиняється з дня подачі заяви членом партії. Саме з цього дня припиняється перебування громадянина України в партії, в тому числі на виборних посадах в ній. Втім, само собою зрозумілим є логічний висновок, що припинення членства в Партії регіонів тягне за собою припинення повноважень цієї особи як члена керівної організації в Партії регіонів.

Якщо пояснювати простіше, то Лев Грицак, склавши повноваження і члена ПР, і голови осередку ТМО ПР, вмив руки і совість у нього залишилася чистою. Бо зробив це він ще до розстрілів Небесної Сотні. Подані документи мала б розглянути Львівська обласна організація Партії регіонів, яку очолював тоді Петро Писарчук. Мала б, але чи розглядала, чи ні – про це достеменно невідомо. Відомо, що за кілька днів після саморозпуску ТМР ПР саморозпустилася і Львівська обласна організація цієї політичної сили. А рішення по затвердженню цього розпуску мала б приймати, на нашу думку, Політрада ПР в Києві.

В час бурхливих подій Революції Гідності ніхто не думав, що знайдуться людці, які намагатимуться реанімувати трупа, воскрешатимуть Партію регіонів. А вони, ці людці, будучи при владі в часи Януковича, спостерігаючи за подіями на Майдані та, напевно, інформуючи про все своїх московських кагебешних друзів, не допустили, щоб ПР у Трускавці була ліквідована судовим шляхом. Ті, хто зараз рознімає пащеку проти Лева Грицака, у свій час не дали ходу справі про припинення діяльності ПР у Трускавці. Чомусь не була створена ліквідаційна комісія, не розпочато процедуру ліквідації. Звісно, що не Лев Грицак і не інші колишні члени ПР мали б це робити. Це могла б зробити Політрада ПР в Києві, але їй, вочевидь, було не до того. Це могла б ініціювати місцева влада та органи юстиції після відповідних звернень місцевої влади. Але, але… І тут виникають різні підозри: кому вигідно та що планувалося. Не виключено, що свідомо влада Трускавця в 2014 році «заштопорила» цей процес.

Тож діє чи не діє зараз Партія регіонів? За інформацією сайту https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/20073933/ цю організацію на всеукраїнському рівні зараз очолює Ігор Чичасов. Згідно відкритих даних, Львівську обласну організацію нібито й надалі очолює Петро Писарчук, а ТМО ПР – Лев Грицак. Але згідно тих же відкритих даних можна побачити, що заввідділом освіти ТМР є Андрій Юрків (https://truskavets-city.gov.ua/modules.php?name=Vlada&op=list_content&eid=513) а трускавецьке АТП очолює Тарас Кучманич (https://truskavets-city.gov.ua/modules.php?name=Vlada&op=list_content&eid=55). Офіційна інформація на офіційному сайті, але явно недостовірна. Не умисно недостовірна, а тому що застаріла… Бо відділ освіти ТМР давно очолює Орест Лобик, трускавецького АТП де-факто не існує, а Тарас Кучманич «світиться» в команді мера Дрогобича Тараса Кучми.

Партія регіонів у Трускавці не діє з січня 2014 року. Якщо хтось і далі в це не вірить, то такий «Тома Невірний» або підсвідомо хоче повернення Янека, або ж чекає з припасеним зацвілим короваєм московського окупанта. Якщо цей хтось є технологом з Московії, то все зрозуміло. Але що біля того технолога роблять наші галицькі хруні? За шмат гнилої ковбаси вони й маму рідну готові продати, не те що ПР реанімувати. Гидко і бридко навіть коментувати той маразм, до якого дехто опускається…

Володимир Ключак

Галас «народу»

З виходом у світ автобіографічної книги «Дерева моєї долі» і з повідомленням про відновлення мого членства в Трускавецькій міській організації Всеукраїнського об`єднання «Батьківщина» опоненти зчинили великий галас, що, зрештою, було очікуваним.

Щоб читач зрозумів, хто зчиняє цей галас, можна було б поставити кілька запитань і задуматись, хто ж цей «народ», що так боїться повернення Грицака до політичного життя.

1. Чи бояться Грицака:

- ветерани війни та праці,

- малозабезпечені мешканці Трускавця,

- члени міської організації інвалідів,

- мешканці, що обслуговуються у терцентрі, і його керівництво,

- працівники Трускавецької міської лікарні,

- трускавецькі діти, що плавають у міському басейні, займаються у комп’ютерних класах,

- вчителі трьох трускавецьких шкіл, Нагуєвицької школи-інтернату,

- вихователі п’яти трускавецьких дитсадків,

- адміністрація Дрогобицької і Стебницької міських лікарень, інших лікувальних закладів району,

- священики і пастори всіх трускавецьких і районних релігійних громад?

2. Чи погано вчинив Грицак, коли, коротко перебуваючи в ПР, на прохання мешканців вулиці Довженка відремонтував міні-стадіон з футбольним, баскетбольним, волейбольним полями, біговою доріжкою, місцями для глядачів, огорожею?

3. Хто хотів би, щоб у Трускавці з ініціативи Лева Грицака не відбувся розпуск міської організації партії регіонів з виходом його та інших членів з її рядів?

4. Кому так не хочеться і так страшно, що Грицак знову в політиці?

Підскажу.

1. В першу чергу це ті, хто попередні п’ять років не давав Трускавцю розвиватися, окрім дерев`яних торгових рядів на бульварі Юрія Дрогобича, захопленні скверу під такі ж лотки біля кінотеатру «Злата», реконструкції виходку під кафе «Органік» в першій санітарній зоні охорони води «Нафтусі», викупу родичами пам’ятки архітектури, будівлі міської санстанції, «освоєння» 18 мільйонів гривень на ремонт нововідремонтованих вулиць Суховолі, Дрогобицька, Городище до Євро-2012.

2. Екзальтовані служаки інформаційного дурману владників, висвітлених вище, які у хворобливому збудженні заявляють, що «Грицак не має права йти в політику!». Отакої! Приватизували політику? Приватизували крім виходка і Україну?

3. Це ті, хто боїться ВО «Батьківщина» у трускавецькому політикумі, бо розуміють, що Грицак підсилить її рейтинг.

4. Окремо про «рицаря-контролера», який від усіх наймудріший, найчесніший, найсправедливіший, найкритичніший, найнезалежніший, та ще й має п’ять освіт, бо одної йому було замало. Нема кому відкрити очі, щоб зрозуміти, хто ж він, чиї інтереси відстоює, за які гроші живе. Прийдеться висловитися мені.

Я з повагою відношуся до партії «Народний контроль» як на вищому рівні, так і до представників її у Трускавці. Але Святослав Грабовський до них не відноситься. А після інтерв’ю, яке він дав «Трускавецькому віснику», він показав своє гниле нутро.

Щось я не пригадую, щоб цей «справедливець» колись контролював п. Р. Козира за ті кричущі протиправні протинародні дії, висвітлені мною вище в п. 1. Чого б це? Задумайтесь, шановні читачі.

«Головна функція нашої політичної сили – контролююча» - з інтерв’ю. З КУН, який має свого лідера у перегонах на міського голову І. Кісака, у нього повне порозуміння, бо «голосують однаково». Може тому і однаково, що «порозумілися»? Те, що І. Кісак ухиляється від виконання зобов’язань по сплаті до міського бюджету коштів за ввід в експлуатацію багатоквартирного будинку – це також непідконтрольна Грабовському справа.

Ротарі, перебування у США… Ой, невже там так добре… Ротація…, був готовий здати мандат депутата, то чому не здав? Це обман, як і обман депутатів Верховної ради про відміну недоторканості. Мавпування.

Виявляється, що за свій молодечий вік він вже встиг побувати за короткий термін з 2010 по 2015 роки у ВО «Свобода», Українській Національній Консервативній партії, Народному контролі. Зараз «приглядається» до КУН чи ще когось? «Для мене партії на даний момент інструмент, за допомогою якого можна робити зміни в суспільстві». Чи може це спосіб заробляння грошей?

Ця екзальтована особа дозволяє собі зневажливо, з претензією на компетентність, обливати брудом нашого всенародно обраного президента. Називає його або психічно хворим, або зрадником держави. «Я запропонував, щоб ця процедура (імпічменту) була запущена». А ти хто такий? Лікар, законодавець, державний обвинувачувач, що маєш право робити такі заяви і висувати звинувачення? Окрім того, що ви є ніхто проти такого державного діяча як наш президент, так ви ще й просто невихована людина, а разове перебування у США – це не вища школа. За такі ваші висловлювання можна притягати до кримінальної відповідальності.

Висловлювання Грабовського про СБУ: «або підконтрольна службам інших країн, або там нефахові спеціалісти». Бач, який фахівець і аналітик. Я б порівняв такого «фахівця» із мильною бульбашкою.

Кожна країна, якого кшталту вона б не була, має свою службу безпеки, без неї держава не може існувати. Там зібрані найфаховіші люди, які щоденно займаються охороною інтересів держави, а в наш час і гинуть на фронті. Ви в підметки їм не годитеся, пане самопризначений контролер.

«У Трускавці мають місце величезні втрати води і їх пов`язують з тим, що окремі великі підприємства (санаторії, готелі) мають або незаконні врізки, або ж прилади обліку в них неналежно працюють … а за це має платити все місто».

Хто пов`язує втрати води з окремими великими підприємствами і готелями? Таке ми вже колись чули. Яке ви маєте право звинувачувати великі чи малі підприємства без підстав, по розповсюджуваних плітках, які ви ж і розповсюджуєте? То ви ще й пліткар!

«Так, була пропозиція піти працювати у водоканал, щоб контролювати комерційні втрати води». Це міський голова Андрій Кульчинський вам пропонував. Та ви не погодились.

«Мені потрібно, щоб це був якийсь підрозділ, де я міг би підібрати людей і ми би разом вирішували проблему». Тут Ви відкриваєте свою суть. Контролювати – не мішки носити.

«Моя мрія – це сильна незалежна держава Україна». Ви будуйте її, а я з командою однодумців буду вас контролювати.

…Мене довго вмовляли написати автобіографічну книгу. Прочитавши її, зараз багато людей просить написати другу. До цього часу я такого наміру не мав. Але після цієї брехні у ЗМІ здається, що я вже знаю її тему. Її герої – люди, які будують нову Україну, і людці, що маскують свої підлі личини під «народ».

Лев Грицак, двічі міський голова Трускавця, лауреат Державної премії України, Заслужений лікар України, член партії «ВО «Батьківщина» з 2005 р.

Письменники про письменників

Незважаючи на намагання певних осіб диктувати свої умови завідувачу бібліотеки-філії №1 Вірі Савці та визначати кому і як має служити обладнаний за державні кошти громадський простір, УРБАН-бібліотека продовжує виконувати свою місію належним чином, не піддаючись на провокації. Так, за неповні два з половиною місяці, які пройшли від моменту відкриття оновленого закладу культури, тут проходили вечір пам`яті Кузьми Скрябіна, перегляди фільмів з колекції «Docudays UA», тренінги, круглий стіл на антикорупційну тематику та ряд презентацій книг. Серед авторів, які мали можливість оцінити високий статус трускавецької УРБАН-бібліотеки та презентувати свою творчість – Галина Пагутяк, Василь Ґабор, Василь Кузан, Тетяна П`янкова, Лев Грицак, Ніна Бічуя.

З Ніною Бічуєю та Василем Ґабором зустріч відбулася у суботу, 1 квітня. Василь Ґабор вдруге в УРБАН-бібліотеці міста Трускавця, перший раз він тут побував спільно з Галиною Пагутяк в лютому. А от Ніна Леонідівна вперше презентує свої книги в нашому курортному місті. Знана українська письменниця розповідала не так про свою нову збірку прозових творів, як ділилася спогадами про письменника Романа Іваничука, який восени минулого року відійшов у засвіти.

І Василь Ґабор, і Ніна Бічуя розповідали про Романа Іваничука із захопленням, яке можна порівняти хіба що із захопленням самим Іваничуком постаттю Івана Франка. Ліричний настрій задавали розповіді про сливове повидло та про те, як малий Роман хотів на Святвечір побачити Бога в плоті (гра слів: плоть – тіло, і пліт – паркан, обидва слова в місцевому відмінку звучать однаково). Здавалося, що покійний письменник незримо присутній в залі – цю ілюзію створювала задушевна розмова двох представників письменництва, друзів автора «Мальв» та інших історичних романів.

Згадували і про брата письменника Євгена Іваничука, котрий за участь в УПА відсидів 10 років на Воркуті, говорили про талановиту перекладачку, доньку Романа Іваничука Наталію Іваничук та про «нерозкрученого» поета Романа Кудлика, торкнулися проблеми валленродизму (порадивши пригадати творчість Адама Міцкевича), розвеселили анекдотом про перекладача Миколу Лукаша, який буцімто переклав незрозумілу для «русскоязичних» фразу «куди так поспішаєте, панянки?» як «куда прётесь, бляди?».

Плетиво – так можна потрактувати розмову Василя Ґабора та Ніни Бічуї, в якій аудиторії відводилася роль дещо пасивного слухача. Як зазначила пані Ніна, плетиво оповіді виходить в неї легко, без натуги, тож інколи терзає сумнів – чи справжньою є література, яка виходить з-під її пера? Але це питання радше риторичне, бо знана ще з радянських часів Ніна Бічуя вже тоді була письменницею визнаною. Її любили діти, зокрема за твори в журналі «Малятко», її і тепер читають українські школярі, а нова збірка «Великі королівські лови», яку можна було придбати на презентації за 50 гривень, відкрила для сучасників нову письменницю. В цьому випадку прислів`я «Нове – це забуте старе» є дійсно доречним.

Вчитайтеся в заголовки: «Дрогобицький звіздар», «Стиглі яблука на Спаса», «Великі королівські лови», «Землі роменські», «Яблуня і зернятко». Звичайно ж, так і хочеться зазирнути за ширму, перечитати, про що ж у цих творах розповідається. Хоча вже й так зрозуміло, що це буде про щось добре, поетичне, потрібне для душі. Звісно, не для всіх це підійде, а для грубих душ явно не підійде, але, як кажуть, кожному своє.

Організовано зустріч з Ніною Бічуєю та Василем Ґабором проектом «Перехресні стежки» (Анна Литвин). До Трускавця Ніна Бічуя та Василь Ґабор приїхали після аналогічної зустрічі з читачами в бориславській бібліотеці. Незважаючи на вихідний суботній день та теплу сонячну погоду, на зустріч з цікавими людьми прийшло досить багато трускавчан. І не тільки трускавчан – серед гостей були дрогобичанки Галина Жубіль та Оксана Рудавська, стебничанин Тарас Варивода.

Цим люди вкотре підтвердили, що ніхто їм не має права вказувати коли і куди ходити, з ким зустрічатися, а кого ігнорувати, що читати і хто має право писати, а хто ні. Люди в нас розумніші, ніж політикани, тому є надія, що в Україні все колись зміниться на краще. А щоб пришвидшити цей процес, інколи варто прочитати добру книжку, як от «Історію Фінляндії» в перекладі Наталії Іваничук. Або ж послухати розумних людей, яких запрошують завідувач УРБАН-бібліотеки Віра Савка чи керівник проекту «Перехресні стежки» Анна Литвин. До таких розумних людей однозначно відносяться письменники Василь Ґабор та Ніна Бічуя.

Володимир Ключак



Создан 03 апр 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником