Трускавецький вісник № 110 (1472) від 23 липня 2017 р.

 

Трускавецький вісник № 110 (1472) від 23 липня 2017 р.

23.07.2017



У номері: Як я був відпочивальником у Трускавці; Унікальний український метод реабілітації буде представлений в Європі; Польські нагороди для ГО «Європейська інтеграція України»; Як пройти до бібліотеки.

Короткі новини

Як пройти до бібліотеки?

З метою задоволення читацьких інтересів вимогливого користувача ХХІ ст. бібліотекарі бібліотеки для дітей міста Трускавця провели на вулиці бліц-опитування мешканців нашого міста на тему “Бібліотека, книга, користувач”.

Питання були короткими й цілісними, торкнулися найбільш важливих ланок діяльності бібліотеки: статусу сучасної бібліотеки, рівня наповненості новою літературою, періодичності, відвідування бібліотек, в якій літературі виникає потреба, чи цікавляться діти літературними новинками, зокрема, молодих українських авторів, чим займаються у вільний час і з якою метою приходять у бібліотеку. Відповіді читачів допомогли бібліотекарям визначити літературу й періодику, необхідну для доукомплектування фондів, дослідити, чи задоволені читачі повнотою фонду.

Власна інформація

Як я був відпочивальником у Трускавці

Нещодавно у рамках проекту «Детальний огляд» для одного з туристичних порталів України довелося побувати у ролі відпочивальника на курорті Трускавець. Три дні проживання в одному з відпочинкових закладів курорту дали змогу подивитися на нього в абсолютно інакшому ракурсі. Те, що вдалося побачити очима відпочивальників, відверто вразило: річ у тім, що багато моментів в організації та розумінні відпочинку як такого нам, місцевим мешканцям, просто не збагнути.

Ранок першого дня перебування «на курорті» і я починаю розуміти, що Трускавець – це велика комунальна квартира. Не встиг розчинити вікно, щоб провітрити номер, як з вулиці просто шалено увірвалися звуки відбійних молотків, різних ріжучих інструментів тощо. Констатую: наш відпочинковий заклад розташований у самісінькому центрі курорту. Благо, що рятували так-сяк ситуацію пластикові вікна. Та все ж протягом робочого дня «спокій нам був забезпечений».

Відверто визнаю, раніше на такі моменти абсолютно не звертав ніякої уваги. Для мене це були звуки звичного живого міста, але, як виявилося, не для курорту. Будівельно-господарський гул йшов з різних куточків міста. І я можу лише поспівчувати тим, хто живе поряд з будівельним майданчиком чи біля господаря, який вирішив попиляти дерева в саду. Як тут бути, навіть важко сказати. Мабуть, усе-таки місцеві органи влади мали б якось регламентувати використання важкої будівельної техніки у центрі курорту. Тобто, очевидно мають бути розроблені певні правила та графіки використання тих чи інших техзасобів за певним графіком та календарним планом. А наразі будівельна «апітерапія» відпочивальникам забезпечена.

Наша команда під час даного проекту складалася також з мешканців Львова та Кишиніва. У перший же день перебування під час екскурсії містом ми забрели в торгівельний комплекс ТКС. Пустка, яка там панувала, також вразила. Юра з Молдови весь час мене перепитував чого ми туди поперлися, адже там немає що робити. Ось так по новому довелося глянути на проблему закриття верхнього бювету, який вистояв кризу буремних 90-х і сьогодні став символом занепаду курорту. Мені довелося в собі вмикати місцевого мешканця і аргументувати, що не все тут, на нагірній частині курорту, так погано. Врешті, поряд є дельфінарій, ну і при найгірших обставинах можна відвідати нічний клуб, який теж тут знаходиться.

Наступний момент, який би і не мав вражати, оскільки ми (місцеві) до цього звикли – це хамство обслуговуючого персоналу. У закладі, де нам довелося перебувати, частина персоналу з центральної України, а невелика частина місцевих. Такого контрасту я ще ніде не бачив. У звичній ситуації на запитання «чого ви хотіли?», або «що ви хочете?», мабуть би сформулював свої бажання. Та після «доброго дня, чим можу вам допомогти?» відверто у першому варіанті уже нічого не хочу. Виявляється, те, що ми, місцеві, вважаємо нормою, у світі вважається хамством. І як з цим боротися?...

Звісно, у нашій програмі були екскурсії. Звісно, обрав поїздку на Урич, оскільки хотілося оцінити роботу тамтешніх екскурсоводів. Та все ж дійшов до ще однієї негативної істини: туристичний розвиток регіону суттєво гальмують музеї краю, чи вірніше їх персонал своєю неадекватною поведінкою у стосунках з пресою. Про трускавецькі музеї мовчу, бо справді тут такого (про що далі розповім) не спостерігав, а ось виїзд на Тустань залишив дуже неприємні враження. Насамперед нас зустріла як на мене неаргументована вартість входу на територію комплексу (а саме 40 грн. з дорослого). Буквально тиждень тому повернулися з аналогічної поїздки в рамках проекту «Детальний огляд» з Ворохти та урочища Шандра. Під час цих поїздок відвідували водоспад «Жанецький Гук» та скелі Довбуша біля Бубнища. В’їзд на територію заповідних зон не перевищував 20 грн. з дорослої людини. А там куди цікавіше: і скельний комплекс в рази більший і набагато більше об’єктів для оглядин. Урич запропонував дерев’яні трапи, перекриття доступу до печер і екскурсію в музею з дріб’язком експонатів. Але вразило найбільше навіть не те, а як тут спілкуються з представниками ЗМІ. На пропозицію про інформаційну підтримку нам запропонували спочатку оплатити за вхід, а далі самостійно зв’язуватися з керівництвом. Тож про що йдеться? А йдеться про стратегічну PR-помилку у стосунках з ЗМІ. Музеям, враховуючи їх і так не кращий стан, як і усім туристичним об’єктам необхідна певна промоція для подальшого існування та розвитку. Якщо приватні музеї це розуміють і стараються заманити до себе якомога більше представників туристичних порталів і преси, то державні навпаки чомусь намагаються відганяти від себе тих, хто може вплинути на зростання їхньої аудиторії. Урич типовий цьому взірець. Зрозуміло, що після такої теплої зустрічі ідея запропонувати інформаційну підтримку майбутнього фестивалю зійшла нанівець.

Вечір, ми повертаємось у номери. Та раптом львів’яни запропонували усе таки дотримуватися традицій у наших поїздках і відвідати басейн або сауну. І ось тут ми зіткнулися ще з однією особливістю курорту Трускавець – складність в організації вечірнього відпочинку. Знову ж, у Ворохті все виглядало наступним чином: зайшли в інтернет, обрали першу сауну, зателефонували і вже за півгодини ми отримували омріяну насолоду, причому за адекватну вартість. Те що нам запропонував інтернет в Трускавці, або розташоване задалеко, або у вечірній час не працює, або прийом здійснюється за попереднім записом. І ось тобі на: з басейнами та сауною ніц не вийшло, проте виручив боулінг: три страйки знесли весь негатив як помахом руки.

До речі, таких ось дивних некомфортних моментів для відпочивальників у Трускавці вдосталь. Під час спілкування з сусідами по номеру з Кривого Рога довідуюсь про проблему пошуку банкоматів, яких тут недостатньо, про нічні заклади торгівлі і про нічні аптеки, яких також важко знайти. Можливість порівняти з іншими курортами карпатського регіону мою ілюзію зручного курорту Трускавець тріснула, рознесла вщент.

Якось мої публікації про курорт Трускавець завжди виходили занадто песимістичними. Насправді аналізуючи ситуацію малювалася така ось сумна картина. А насправді так не хочеться бути сумним прогнозистом, а писати про щось гарне та прогресивне. Та мушу констатувати, що починаючи з 2007 року відколи вийшла перша моя публікація про курорт, на жаль, передбачення та побоювання лише справджувалися. Та все ж під час даної поїздки можна було спостерігати і за певними як на мене позитивними тенденціями, що персонально мені вселяють неабиякий оптимізм у майбутнє курорту.

По-перше, це створені пішохідні зони в центрі курорту. На жаль, донедавна їх сприймав виключно негативно, оскільки вони стали елементом політичної боротьби. Та все ж навіть проста прогулянка від міської ради попри музей Михайла Біласа і до парку по зручній брукованій вуличці у розумінні відпочивальника – це вже відпочинкова зона, створена саме для нас, «відпочивальників», а відтак щось та й робиться на курорті для покращення побуту гостей.

По-друге, перекопаний курортний парк. З одного боку дискомфорт, та все ж таки, знову щось робиться.

А ось на третьому моменті хотілося б зупинитися детальніше. Декілька років тому уже ділився своїм баченням про орієнтацію курорту на середнього та бюджетного споживача. Навіть, пригадую, виношував ідею про якісний бюджетний відпочинок на курорті, адже специфіка міста та курорту, на моє переконання, саме диктує таку орієнтацію. Так от, рік тому на курортному ринку Трускавця з’явився саме такий оператор, який побудував концепцію роботи саме на орієнтації на якісний доступний відпочинок. І, як показав час, такий підхід не те що працює, а й демонструє непогані результати: у закладах цього оператора завжди є висока наповнюваність. Хоча орієнтація цього оператора насамперед на туристичні послуги, та все ж це нові групи відпочивальників на курорті, а відтак і прибутки. Якщо усе буде розвиватися конструктивно, можу прогнозувати, що уже незабаром на курорт Трускавець очікує велика переорієнтація бізнесу. Ну така природа наших людей, що допоки не побачать, доти не повірять. А далі зіграє провінційний інстинкт на «копіювання у сусіда» і все почне рухатися у природньому напрямку. Але чи так станеться, чи вистачить здорового глузду у керівників – про це дізнаємось уже незабаром.

Настав час повернення з курорту Трускавець. І, як не дивно, але повертаюся звідтіля оптимістом. Незважаючи на незручність, незважаючи на велику кількість маркетингових і менеджерських помилок, усе-таки спостерігаємо природній процес економічної доцільності: економіка так чи інакше робить свій природній відбір і він уже розпочався в Трускавці. Тож залишається тримати кулаки, аби чиясь «конструктивна рука» не розвернула його у «світле майбутнє».

Ярослав Баран

Унікальний український метод реабілітації буде представлений в Європі

Постійне погіршення стану здоров’я дітей викликає стурбованість на глобальному рівні. За останні десять років рівень загальної захворюваності дітей в Україні зріс в 1,2 рази. Загальна світова тенденція також характеризується зростанням дитячої інвалідності. За даними ЮНЕСКО, в 1989 році у світі було 514 млн інвалідів, в наші дні цифра наблизилася до 680 млн. Серед них – понад 100 млн становлять діти. За даними Європейської академії дитячої інвалідності, у будь-якій країні світу 2-3% всіх дітей – це діти-інваліди, ще 10-20% – діти, які мають обмежені можливості здоров’я. Щорічно 16 тисяч дітей отримують статус дитини-інваліда, 20% із них – з причин хвороб нервової системи. Насамперед дитячий церебральний параліч (ДЦП) – друга за частотою (після розумової ретардації) хвороба мозку, яка виникає в період раннього нейроонтогенезу і призводить до різноманітних рухових, психомовних, поведінкових порушень, які стають причиною інвалідності дитини, її ізоляції від однолітків і соціальної дезадаптації. Частота ДЦП в усіх країнах світу становить 2–3 випадки на 1000 дітей. Страшна статистика! Отож питання медичної реабілітації таких дітей, покращення якості їхнього життя є дедалі актуальнішим не тільки в Україні а й в світі.

В світовій медицині на даний час існують чотири визнані методики реабілітації хворих з ДЦП. Однією з найуспішніших є Система інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації українського професора Козявкіна Володимира Ілліча. На сьогоднішній день успішну реабілітацію за цією методикою пройшли понад 70 тисяч пацієнтів з багатьох країн світу. Клініка професора, Героя України Козявкіна, яка знаходиться в Трускавці, здобула світову популярність і авторитет.

Враховуючи успішність методики, велику її актуальність та важливість для пацієнтів з Європи, було прийняте рішення провести медично-реабілітаційну Конференцію в Польщі. Це спільна ініціатива голови правління ГО «Європейська інтеграція України» Івана Цегенька, віце-старости Сяноцького повіту Вацлава Кравчика і, звичайно ж, професора Володимира Козявкіна. І вже 31 травня в польському місті Сянок Іван Цегенько провів першу нараду, на якій була створена робоча група з підготовки Конференції, в яку ввійшли представники з України та Польщі, визначена дата та місце проведення. В подальшому в рамках підготовки до цього важливого заходу Іван Цегенько спільно з лікарем Клініки Михайлом Гордієвичом неодноразово виїжджали до Польщі для вирішення організаційних і технічних питань. Також в рамках цих візитів лікар Гордієвич здійснював огляд та консультації маленьких пацієнтів з Польщі. А вже 21 липня до Трускавця на остаточні перемовини з професором Козявкіном приїхав віце-староста Сяноцького повіту Вацлав Кравчик. Віце-староста спочатку зустрівся з міським головою Трускавця Андрієм Кульчинським, з яким обговорив спільний проект в рамках транскордонної співпраці, який пройшов перший етап відбору, та було обговорено участь міської влади в майбутній Конференції.

Наступного дня відбулась спільна зустріч в Клініці відновного лікування, на якій були присутні професор Володимир Козявкін, віце-староста Кравчик та голова правління ГО «ЄІУ» Іван Цегенько. Зустріч відбулась в дуже приязній атмосфері. Володимир Ілліч розповів пану Кравчику про Клініку та методику лікування. Пан віце-староста запевнив професора у важливості такого заходу в Польщі та великій зацікавленості цією проблемою в Європі. Також Вацлав Кравчик повідомив, що взяти участь в Конференції дали згоду багато медиків, політиків, представників влади та громадського суспільства, а патронувати захід дав згоду особисто Маршалек Сейму Польщі Марек Кухцинський. В подальшому сторони спільно узгодили всі питання щодо проведення Конференції.

- Громадська організація, котру я очолюю, підтримує добрі партнерські стосунки з Клінікою професора Козявкіна, - розповідає Іван Цегенько. - Ідея проведення такої Конференції саме в Польщі виникла давно, тому що, на моє переконання, успішний метод українського професора є загальносвітовим надбанням і ним мають право скористатися не тільки українці. Але існують різні перепони, в тому числі і настороженість до українських методик та лікарів. Існує також недобросовісна медична конкуренція. Це частково позбавляє європейських пацієнтів якісної медичної реабілітації і можливості покращення життя. Але потроху ми спільно ламаємо ці бар’єри. Велика заслуга в реалізації цієї ідеї лікаря Клініки Михайла Гордієвича, з яким ми багато раз побували в Польщі на різних медичних заходах, де мали можливість ознайомлювати наших партнерів з унікальними медичними методиками, котрі є в Трускавці, а також вирішували організаційні питання з проведення Конференції. Сподіваюсь, що цей захід буде першим і дасть нам розуміння пошуку шляхів впровадження методики Козявкіна і доступу до неї пацієнтів не тільки з Польщі, а й з інших країн Європи, оскільки на моє запрошення в Сянок приїдуть ще й представники Словаччини, мер угорського міста-курорту Хевіз та інші закордонні гості.

Степан Гнатків

Польські відзнаки для ГО «Європейська інтеграція України»

Протягом року своєї діяльності громадська організація «Європейська інтеграція України» зініціювала та спільно з польськими партнерами взяла участь в декількох міжнародних заходах, які мали широкий резонанс в Україні. Найплідніше організація співпрацювала з Сяноцьким повітом з Польщі, котрий є партнером українського міста-курорту Трускавець. Отож за ініціативи ГО «ЄІУ» в травні минулого року в Трускавці була підписана чотиристороння Угода про співпрацю між Трускавцем, Старосамбірським районом, Сяноцьким повітом і польським курортом Риманув. В рамках цієї Угоди представники Сяноцького повіту неодноразово були гостями Трускавця, брали участь в спільних заходах а також підготували спільний проект в рамках транскордонної співпраці Польща – Україна – Білорусь. Всі ці заходи відбувались і стали можливими завдяки активній участі голови правління ГО «ЄІУ», заявив Віце-староста Сяноцького повіту Польщі Вацлав Кравчик на урочистій академії з нагоди Дня Трускавця, на якій і вручив відзнаку Сяноцького повіту Івану Цегеньку за таку вагому діяльність.

Також в червні «Європейська інтеграція України» отримала відзнаку від Конвенту співпраці Польща – Україна за участь і співорганізацію Фестивалю Польської культури, котрий проходив в Трускавці в кінці травня цього року.

- Отримувати відзнаки насправді дуже приємно, - розповідає Іван Цегенько, - бо кожна відзнака це насамперед позитивна сатисфакція нашої громадської діяльності, показник того, що ми робимо корисні речі. Це також і стимул до подальшої праці в цьому напрямку. Приємно, що відзначили нас наші польські друзі. Маю надію, що наша українська громадська організація згодом буде відзначена не тільки польською стороною, адже здійснюємо цю діяльність перш за все для розвитку України та її євроінтеграційних устремлінь. Але найкращою відзнакою для нас буде активніша участь українських посадовців та громадськості в проектах організації та побудові європейської України, але з її історичними і національними цінностями.

Вл. інф.



Создан 23 июл 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником