Трускавецький вісник № 126 (1488) від 23 серпня 2017 р.

 

Трускавецький вісник № 126 (1488) від 23 серпня 2017 р.

23.08.2017



У номері: Про вбивство Тадеуша Голувки; Україна є, Україна буде; Триває голосування за проекти «Бюджету громадських ініціатив»; Рада Старійшин визначатиметься з головою; У Стебнику згадують героїчне підняття синьо-жовтого прапора 45 років тому.

Короткі новини

У Трускавці Рада Старійшин визначатиметься з головою

Як інформує наше власне джерело, у вівторок, 5 вересня, в Народному домі Трускавця відбудуться загальні збори всіх учасників Ради Старійшин міста Трускавця. Нагадаємо, що Рада Старійшин – це міська громадська організація, яка діє в нашому місті-курорті з 2010 року і активно включається в життя громади.

Причиною загальних зборів стало зняття з себе повноважень голови МГО «Рада Старійшин» Бориса Кривка, який очолював організацію з 2010 по 2017 рр. Відтак, старійшини Трускавця повинні обрати з-поміж себе нового голову громадської організації. Засідання загальних зборів Ради Старійшин розпочнеться о 16.00.

У Стебнику відзначають 45-річницю підняття національного знамена

Сьогодні, 23 серпня, в День національного прапора, у Стебнику урочисто відзначають 45-ту річницю підняття в місті калійників синьо-жовтого полотнища. У далекому 1972 році, коли Україна була в неволі радянського окупанта, кілька стебницьких відчайдухів підняли національний синьо-жовтий прапор в людному місці, за що потім зазнали переслідувань. Одним з цих хлопців, які 45 років тому підняли український прапор у Стебнику, був Роман Калапач (з 2006 по 2010 – міський голова Стебника, щоправда, з перервою).

Сьогодні у Стебнику проходять урочистості на пам’ятну згадку про події того часу. На місці підняття національного знамена, де і зараз майорить синьо-жовте полотнище, відправляється молебень, після чого пройде урочисте святкове віче.

Музей Біласа запрошує на виставку робіт Олесі Сікори та Дзвінки Загайської

В Художньому музеї Михайла Біласа в рамках проекту "Україною я надихаюсь" до Дня Незалежності України відкрилася виставка робіт Олесі Сікори та Дзвінки Загайської "Мистецькі візії". Живопис на склі та на полотні презентують дві талановиті художниці, стверджуючи, що їх мистецтво – це філософія, сенс буття, мудрість, настрій, молодість і зрілість, український (бойківський) ген і мелодія пензля. Запрошуємо на виставку!

Власна інформація 

У Трускавці правоохоронці викрили зловмисника, причетного до крадіжки з автомобіля

У Трускавецьке відділення поліції 22 серпня за допомогою звернувся 30-річний місцевий мешканець. Чоловік повідомив, що з салону його автомобіля ВАЗ, запаркованого по вулиці Мазепи у Трускавці, було викрадено гроші у сумі 1800 гривень та ключі від автомобіля.

Як встановили правоохоронці, до скоєння крадіжки причетний 45-річний мешканець Дрогобича. Речові докази у зловмисника поліцейські вилучили. Наразі зловмисника перевіряють на причетність до скоєння інших злочинів, вирішується питання правової кваліфікації злочину згідно норм Кримінального кодексу України. Проводяться слідчі дії.

Відділ комунікації поліції Львівської області

Україна є, Україна буде!

Святковий день – двадцять четверте серпня,

Так хочеться усмішок і пісень.

Віднині Україна незалежна!

Запам’ятайте, люди, світлий день!

Здійснилась давня заповітна мрія,

Бажання і надія поколінь.

Це почуття свободи серце гріє

І піднімає думи височінь.

Давайте ж станемо пліч-о-пліч всі народи,

Щоб славу України відродить.

Щоб дружно жити, в радості і згоді,

Ми України сестри і брати.

День Незалежності України – державне свято України, яке відзначається щороку 24 серпня на честь ухвалення Верховною Радою УРСР Акта проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою створення держави Україна в її сучасному вигляді.

Оголошення незалежності 24 серпня 1991р. стало логічним підсумком в боротьбі за самостійність багатьох поколінь української нації. Для всього народу України цей день дуже важливий. Практично з часів розпаду Київської Русі країна не була унітарною державою.

Український народ прагнув свободи та незалежності. Весь час українці як народність терпіли притискання та заборону на спілкування рідною мовою. Культура народу розвивалась в тяжких умовах. Багато письменників та творців української культури арештовувались та піддавались репресіям.

Але сьогодні наша країна переживає атаку на незалежність. Тому війна на Донбасі, яку розв'язала Росія, це боротьба України за збереження свого суверенітету. Україні належність не дісталася легко, бо боротьба за неї тривала протягом семи століть.

1240 року монголо-татари розгромили імперію русичів, і відтоді нація постійно боролася за відродження своєї державності. На цьому семи столітньому шляху були різні історії – ми майже здобували незалежність, але не могли втримати, або здобували, та не на всій нашій етнічній території.

Повністю відродити державність не вдалося. Однак нація не забувала про це й постійно боролася за незалежність, причому з роками затятість українців збільшувалася.

І в період Першої світової війни ми взялися за зброю, проголосили незалежність, але не змогли втримати, бо не встигли створити велику армію.

Коли настав період Другої світової війни, та частина населення вже була готова до націоналістичної боротьби, спрямованої проти російської, німецької імперій, проти польських шовіністів. ОУН-УПА продовжувала боротьбу до 1956 року без будь-якої зовнішньої допомоги – це шляхетний фанатизм, яким уся наша держава може пишатися, адже це покоління було виховане в ідеї безмежної відданості самостійній Україні.

На крові петлюрівців і бандерівців тривала боротьба, яка набула форм шістдесятництва, і врешті, 1991 року, ми не проґавили історичного моменту й проголосили Україну незалежною державою.

Наша історія – це боротьба за незалежність, тобто жити так, як бажає народ, а не терпіти над собою зверхність наших сусідів близьких чи далеких зі Сходу чи Заходу.

Незважаючи на тяжкий шлях, українці зберегли свої традиції, мову та прагнення до свободи. Референдум став черговою сходинкою на шляху до вільної демократичної держави. Дитячі посмішки – це найкраща вдячність за достойне життя в демократичній незалежній Україні. За роки незалежності українська мова відродилася з попелу. Вона поповнилася новими словами та новою літературою. Саме після проголошення незалежності українська мова стала офіційною мовою держави.

День Незалежності в сьогоднішніх умовах війни – це свято. Інша річ, що це свято в нас пов’язано із чорною жалобною стрічкою на прапорі. День проголошення незалежності в будь-якій країні є найбільшим національним святом – так само, як і для України. Однак нинішні обставини святкування, коли наша держава втрачає на війні молодих хлопців, та й взагалі цілі міста від варварської російської агресії, - все це зобов’язує українців менше веселитися й скромніше відзначати День Незалежності. Поряд із розумінням величі свята необхідно не забувати, що відбувається воно в сумний час жорстокої війни.

Підготувала Ірина Цимбаляк, бібліотекар Трускавецької ЦБ

Інвестуймо в культуру та духовність!

У Трускавці триває голосування за проекти, подані на конкурс «Бюджет громадських ініціатив». До 30 серпня можна буде проголосувати чи то через Інтернет, чи особисто в пунктах голосування, на які визначені бібліотеки міста. Проголосувати можуть тільки мешканці Трускавця (люди з трускавецькою пропискою), причому тільки один раз за один проект. У вересні підсумки голосування будуть оприлюднені, тоді й стане ясно, які ж ініціативи громадськості здобули найбільшу підтримку трускавчан.

Проектів на конкурс хоч і було подано небагато (19), але до фінальної стадії голосування всі не дійшли. Експертна рада спільно з Громадською радою деякі проекти «відсіяли», оскільки окремі з них аж ніяк не вписувалися в категорію «громадських ініціатив», а нагадували спроби «вибити» додаткові кошти з бюджету для потреб освіти чи медицини. В результаті у переліку проектів, внесених у символічний «бюлетень» для голосування, виявилося 11 громадських ініціатив.

На особливу увагу заслуговує проект «Придбання обладнання для озвучення масових заходів, що проводяться у Релігійно-просвітницькому центрі імені отця Івана Валюха». Нагадаємо, що Релігійно-просвітницький центр у Трускавці, який носить ім`я настоятеля трускавецької греко-католицької парафії св. Миколая у І пол. ХХ ст. о. Івана Валюха, знаходиться навпроти церкви святого Миколая, за адресою Стебницька, 3. Там громадські організації міста проводять масові культурні заходи, спрямовані на національно-патріотичний та духовний розвиток громадян, суспільну активність, сприяють становленню та вишколу нових лідерів спільноти міста. Серед організацій, які збираються в цьому приміщенні – «Українська молодь – Христові», «Пласт», інші громадські організації. Тут проводилися зустрічі з письменниками, митцями, зокрема, проект «Перехресні стежки» організував у цьому приміщенні зустріч з лауреатом Шевченківської премії, письменником із Закарпаття Мирославом Дочинцем.

Щороку Релігійно-просвітницький центр проводить міський дитячо-юнацький конкурс-фестиваль духовної пісні та поезії «Радуйся, Маріє!», міський фестиваль хорового мистецтва «У різдвяній родині колядує Трускавець», українські вечорниці, велику коляду по місту, вечори духовної обнови для освітян та реколекції для батьків, Свято Матері, літній табір для школярів та багато інших заходів. На жаль, відсутність озвучення певною мірою відбивається на якості, адже великі зали при відсутності мікрофона та поглинанні звуків шторами та м`якими кріслами не сприяють хорошій чутності. Тому підтримка цього проекту, який оцінено в суму 76 з половиною тисяч гривень, стало б хорошою інвестицією трускавецької громади в культуру та духовність.

Можна передбачити, який галас здіймуть окремі «діячі» масонського штибу, типу «церква не є бідною» і так далі. Але таким опонентам варто нагадати, що Церква – це ми, і фінансування Релігійно-просвітницького центру у Трускавці є не фінансуванням окремих священиків, а вкладенням у майбутнє, в нашу молодь, в духовність, у культуру.

Другим надзвичайно важливим проектом серед 11 поданих на конкурс «Бюджет громадських ініціатив», є запланований концерт на День українського добровольця. Напевно, не потрібно пояснювати чи доводити комусь, яку ж колосальну роль відіграли і далі відіграють добровольці та волонтери у справі наближення нашої перемоги. Української перемоги! Тому організація такого концерту у Трускавці була б не тільки вшануванням тих, хто захищає мир та спокій в Україні, але і благодійним внеском громади, її активнішим залученням до волонтерства. Концерт планується провести в середині березня наступного року, автори проекту оцінюють його в 57,5 тисяч гривень. Порівняно з шаленими коштами, витраченими на святкування 190-літнього ювілею курорту, зокрема на Тіну Кароль, це фактично копійки.

Решта дев`ять проектів стосуються житлово-комунальної сфери, господарства, інфраструктури. Так, чотири проекти стосуються покращення благоустрою біля будинку 14 на вулиці Василя Стуса, два – облаштування зупинок громадського транспорту (біля продуктового ринку та на вулиці Мазепи навпроти російської церкви). Серед інших трьох – встановлення антивандальних тренажерів на Сагайдачного, 26, облаштування вільного простору на прибудинковій території біля УРБАН-бібліотеки (Бориславська, 36) та створення дитячого відпочинкового комплексу «Дитячі мрії» на Івасюка, 13.

Напевно, кожен з цих 9 проектів заслуговує на увагу і навіть у випадку невдачі щодо фінансування з бюджету участі міська влада Трускавця мала б подумати над цими пропозиціями громадськості та знайти можливості профінансувати ці ініціативи в наступному році. Звісно, це питання мали б піднімати і депутати, які були обрані по тому чи іншому окрузі (для прикладу, округ, до якого входить Стуса, 14, представляють в раді аж два депутати – Ігор Стасик та Руслан Цехмейстер, а з цього округу подано 4 проекти).

Так чи інакше, громада покаже свої вподобання і голосування виявить, які ж пріоритети у трускавчан. Чи це турбота про дітей, чи це інвестиція у культуру та духовність, чи це підтримка нашої армії та волонтерів, чи ж господарські питання окремих будинків та територій. В будь-якому випадку виділення владою міста коштів для бюджету участі свідчить про залучення громади до розподілу коштів. Бо таке явище як бюджет громадських ініціатив складно було собі уявити, для прикладу, у 2010-2015 роках, коли і бюджет міста був мізерним, і всі гроші розділяли на «свої» округи депутати тодішньої провладної більшості.

Насамкінець хочемо зауважити, що ця стаття не покликана ні агітувати за якийсь із поданих на бюджет участі проектів, ні критикувати когось, ні тим паче хвалити теперішню владу міста. Її мета проста і однозначна – спонукати трускавчан до більшої активності, до вміння брати відповідальність за власне місто, до формування пріоритетів. Адже хто як не жителі Трускавця мають вирішувати що ж потрібно для нашого міста.

Нагадуємо, що проголосувати за проекти «Бюджету громадських ініціатив» можна на сайті https://initiativ.e-dem.in.ua/truskavets або в 4 бібліотеках Трускавця (Дрогобицька, 14, Бориславська, 36, Стебницька, 70, Стебницька, 76).

Володимир Ключак

Tragedia w Truskawcu 

W nr 12 Kuriera Galicyjskiego za rok bieżący umieściliśmy materiał o rozmowach szefów parlamentów Polski i Ukrainy Marka Kuchcińskiego i Andrija Parubija podczas II Forum Rozwoju Lokalnego, które miało miejsce w Truskawcu. W artykule podkreślono, że „sejmowa delegacja uczciła również pamięć Tadeusza Hołówki, polityka II RP, posła na Sejm, orędownika pojednania polsko-ukraińskiego, zamordowanego w Truskawcu w 1931 roku przez OUN”. Kim był Tadeusz Hołowko i jakie wydarzenia miały miejsce w Truskawcu zobaczymy na łamach przedwojennej prasy.

Gazeta Lwowska 1 września 1931 zamieściła artykuł pod wymownym tytułem:

Zabójstwo ś. p. Tadeusza Hołówki jest czemś więcej niż zbrodnią.

Jest nikczemnym czynem wyrafinowanej złości, skierowanym przeciwko dwóm narodom jednocześnie. Jest piekielną w swoich intencjach próbą zatrucia dwóch duchowości zbiorowych: ukraińskiej i polskiej wysiewem krwi. Ci co zwrócili morderczą broń przeciwko najszlachetniejszemu z wyznawców i najwymowniejszemu z obrońców porozumienia współżyjących ze sobą od tylu wieków ludów – jedno mieli niewątpliwie na celu: wbić pomiędzy ludy ten klin, któryby zatwardził ich serca, wynaturzył i roznamiętnił myśli i zdrowy instynkt, szukający pokoju, zamienił w żywiołowy wał nienawiści wzajemnej.

Takie i tylko takie może być i jest niewątpliwie podłoże posępnego skrytobójstwa w Truskawcu, które echem bolesnem obiegło już całe Państwo do najdalszych jego rubieży. Dusze polskie wstrząsnęło ono do dna. W jednych, bardziej pierwotnych, wzbudziło tylko odruch okropnego gniewu, w innych o wiele więcej dyscyplinowanych – także mnóstwo pełnych żalu głębokiego refleksji co do jutra, nad któremi nagle zapadła niespodzianie zasłona, z kiru utkana i straszliwej żałoby…

Opłakują go więc z pośród Jego rodaków nie tylko ci, których serca zdobywał osobistym urokiem, żałują go wszyscy, co iść chcieli, co szli Jego najmilszym szlakiem: sprawiedliwości dla każdego, komu winna być ona uczyniona. W zakresie spraw narodowościowych był to wszak program najtreściwszy, bowiem najbliższy ideału.

I oto urzeczywistnienia go zlękły się jakieś niegodziwe duchy, knujące zamachy swe w ciemności. Nie wiemy dotąd kim są, ani skąd pochodzą, ani czyim ulegają rozkazom. To jedno o nich można rzec już dzisiaj: są to złowrogie duchy anarchji, pragnące zburzyć każdą świątynię pokoju, jaką by dźwignąć chcieli na ziemi przez walki umęczonej ludzie najlepsi.

Gazeta publikowała oficjalne stanowisko władz w tej sprawie:

Odezwa P. Wojewody lwowskiego.

Opinja publiczna została wstrząśnięta faktem skrytobójstwa dokonanego na osobie posła ś. p. Tadeusza Hołówki, w którym całe społeczeństwo słusznie widziało chorążego idei pojednania i współpracy wszystkich obywateli Rzplitej Polskiej.

Nikomu w Polsce nie może być obojętnem istnienie poza granicami Państwa czynników, uważających za cel swoich aspiracji unicestwienie tej tradycyjnej w naszych dziejach idei. Również świadomi jesteśmy, że owe czynniki obce usiłują zamącić życie wewnętrznej Rzplitej Polskiej.

Wstrząsająca sumienie zbrodnia, przypisywana, przez opinję tym właśnie czynnikom nie powinna stać się ciosem dla idei, reprezentowanej z taką szlachetnością przez posła ś. p. Tadeusza Hołówkę. Społeczeństwo nie może dać się unieść odruchom gniewu, albowiem władze państwowe uczynią wszystko, by dać należytą satysfakcję instynktowi sprawiedliwości. Wzywam więc społeczeństwo do zachowania spokoju i powagi, oraz podporządkowania się z zaufaniem zarządzeniom władzy państwowej.

Lwów, 30 sierpnia 1931 r.

Wojewoda lwowski

(-) Dr. Rożniecki.

Gazeta Poranna, Kurier Lwowski czy Wiek Nowy podawały przeważnie oficjalne informacje PAT-u:

Lwów, 30 sierpnia. (PAT.). W sobotę o godz. 20.30 został zamordowany w skrytobójczy sposób poseł B. B. W. R. Tadeusz Hołówko, mieszkający w willi Sióstr Bazyljanek w Truskawcu. Mordu dokonało dwóch sprawców, strzałami rewolwerowemi. Dochodzenia w toku.

Lwów, 30 sierpnia. (PAT.). Dziś rano przybyła do Lwowa żona ś. p. posła Hołówki w towarzystwie naczelnika wydziału M. S. Z. Schatzla i natychmiast odjechała do Truskawca.

Truskawiec, 30 sierpnia. (PAT.). W związku z zamordowaniem ś. p. pos. Hołówki, przybyli do Truskawca prezes sądu apelacyjnego we Lwowie Woycicki, prokurator Lelewski z Sambora, oraz posłowie Zdz. Stroński, Wojtowicz i Wojciechowski.

Truskawiec, 30 sierpnia. (PAT.). Na pogrzebie ś. p. pos. Hołówki przemawiać będzie w Truskawcu w imieniu ludności żydowskiej, Dr. Tannenbaum. Kondukt prowadzić będzie pastor ks. dr. Kesselring.

Dopiero po kilku dniach ukazały się pierwsze ustalenia śledztwa:

Szczegóły zbrodni.

Szczegóły poprzedzające zamordowanie ś. p. pos. Hołówki przedstawiają się następująco: w dniu 29 bm. w godzinach popołudniowych ś. p. Hołówko zwrócił się do przełożonej pensjonatu Bazyljanek, w którym mieszkał, siostry Augustyny, z prośbą o wystawienie mu rachunku, gdyż w dniu 30 bm. miał opuścić Truskawiec. Przełożona poprosiła przy tej sposobności pos. Hołówkę o wpisanie się do księgi pamiątkowej, gdzie też pos. Hołówko zanotował co następuje:

„Pobyt w pensjonacie Sióstr Bazylianek zachowam w miłej pamięci. Jestem bardzo wdzięczny za opiekę, i życzliwość, której tyle dowodów miałem ze strony Siostry Przełożonej i całego Zgromadzenia.

(–) Truskawiec, dnia 30 sierpnia 1931”.

Jak z tego wynika, ś. p. pos. Hołówko umieścił już datę swego odjazdu. Po wpisaniu się do księgi pamiątkowej i uregulowaniu rachunku, udał się do swego pokoju, gdzie czynił przygotowania do wyjazdu, poczem spożył kolację. Na minuty przed dokonaniem zamachu, służący przyniósł mu kompot, który spożył w łóżku.

O godz. 20.25 w willi rozległy się strzały. Jeden z mieszkańców pensjonatu, prokurent Banku Polskiego w Jaśle, Brykowski, usłyszawszy strzały, wybiegł na pierwsze piętro. Biegnąc po schodach na górę, natknął się na morderców, którzy zbiegali na dół po schodach, trzymając w rękach rewolwery. Mordercy byli ubrani w peleryny, które wybiegłszy z willi, oddali spotkanemu na ulicy chłopcu, poczem znikli w ciemnościach nocy. W kilka minut potem zjawiła się na miejscu policja, oraz starosta drohobycki Porembalski i pos. Wojciechowski. Śmierć nastąpiła momentalnie. Około godz. 12-tej w nocy, przybyli naczelnik wydz. bezp. Województwa Rogowski w towarzystwie wojewódzkiego komendanta P. P. insp. Grabowskiego.

Co wykazała sekcja zwłok? W czasie przeprowadzonej dziś sekcji zwłok ś. p. posła Hołówki, stwierdzono, że został on ugodzony 6 kulami z broni krótkiej. Strzały oddano w sposób skrytobójczy, z bezpośredniej bliskości. Pięć strzałów oddano z bliskiej odległości od tyłu. Cztery strzały trafiły w głowę, dwa zaś w okolicy obojczyka. Jedną z kul wypalono przykładając lufę do szczęki. Świadczyły o tym oparzenia na skórze w kształcie pierścienia. Małe rany, kwalifikowane pierwotnie przez lekarzy jako pchnięcia sztyletem, okazały się przy sekcji pęknięciami skóry, spowodowanemi przez nagłą prężność skóry pod wpływem pocisków, którym nie udało wydostać się z ciała.

To zabójstwo miało rezonans i poza granicami Polski.

Odgłosy w Genewie i Berlinie. Genewa, 31 sierpnia. (PAT.) W ciągu dnia wczorajszego na kongresie mniejszości narodowych toczyła się w dalszym ciągu dyskusja nad położeniem mniejszości narodowych w Europie. Wiadomość o zabójstwie śp. posła Hołówki wywołała na kongresie ogromne wrażenie i była żywa komentowana. Nazwisko posła Hołówki było bardzo znane i miało duży autorytet w kołach działaczy mniejszościowych dzięki długoletniej pracy, jaką pos. Hołówko prowadził w zakresie zagadnień narodowościowych.

Poseł Pimonow, prezes związku mniejszości narodowej rosyjskiej w Polsce zgłosił rezolucję, potępiającą mord, jako narzędzie walki politycznej i zawierającą wyrazy sympatji dla ś. p. posła Hołówki. Prezydjum kongresu nie dopuściło do odczytania tej rezolucji.

Berlin, 31 sierpnia. (PAT.) Prasa berlińska, pisząc o politycznej działalności ś. p. posła Hołówki, podkreśla przede wszystkiem jego wysiłki, podejmowane w ostatnim czasie celem doprowadzenia do porozumienia między Polakami i Ukraińcami. W związku z zagadnieniami, poruszanemi na kongresie mniejszości narodowych w Genewie, korzystając z okazji, dzienniki nacjonalistyczne piszą o „materiałach”, które miały być przedłożone na kongresie w Genewie i które rzekomo stwierdzają ucisk mniejszości ukraińskiej. Prasa nacjonalistyczna krytykuje czynniki polskie, zarzucając im, że jeszcze przed przeprowadzeniem dochodzeń starają się przypisać winę zamachu Ukraińcom. Biuro Wolffa w depeszy swej podkreśla bezustanną dążność ś. p. posła Hołówki do porozumienia między Polakami i Ukraińcami, wskazując przy tem, że stawiane przez pos. Hołówkę warunki istotnie nie mogły być przyjęte przez przywódców UNDO.

Epilog tragedii rozegrał się nieoczekiwanie w grudniu 1932 roku. Pierwotnie po długotrwałym policyjnym śledztwie ujęto podejrzanych o dokonanie zabójstwa. Wówczas zostali aresztowani Michał Hnatow, Wasyl Biłas, Dmytro Danyłyszyn, Aleksander Bunij i Mykoła Motyka. Jednak po niedługim czasie z braku dostatecznych dowodów wypuszczono wszystkich na wolność.

Dopiero po napadzie na pocztę w Gródku Jagiellońskim w dniu 30 listopada 1932 roku wpadnięto na ślad rzeczywistych sprawców mordu dokonanego na osobie posła Hołówki. Zatrzymani w związku z tym napadem Wasyl Biłas i Dmytro Danyłyszym podczas śledztwa przyznali się do dokonania morderstwa posła Hołówki w Truskawcu 29 sierpnia 1931 roku.

Obaj zostali skazani na karę śmierci za napad na urząd pocztowy oraz urząd skarbowy w Gródku Jagiellońskim. Prezydent Ignacy Mościcki nie skorzystał z prawa łaski i wyrok wykonano 24 grudnia 1932 roku we lwowskim więzieniu.

Została zachowana oryginalna pisownia.

Opracował Krzysztof Szymański, gazeta „Kurier Galicyjski”

Na zdjęciach:

1) Tadeusz Hołówko (pl.wikipedia.org),

2) Proces o zabójstwo posła Tadeusza Hołówki w Samborze (NAC),

3) Przewodniczący składu sędziowskiego Stanisław Wondrausch w rozmowie z rzeczoznawcami z Instytutu Ekspertyzy Sądowej w Warszawie (NAC),

4) Eksportacja zwłok posła Tadeusza Hołówki z Truskawca do Warszawy (NAC).

 

Тимошенко – лідер довіри українців

Тривалий час у різноманітних рейтингах політичних партій першість тримає ВО «Батьківщина». Лідер цієї політичної сили Юлія Тимошенко також регулярно посідає першу позицію щодо президентських уподобань громадськості. Соціологи стверджують, що саме Тимошенко здатна з неабияким відривом перемогти в другому турі виборів президента України чинного главу держави. Та нині політика в принципі назвали лідером довіри українців.

Про це свідчать дані опитування, проведеного Центром «Соціальний моніторинг», Українським інститутом соціальних досліджень ім. О. Яременка і Інститутом аналізу та прогнозування. Лідеру ВО «Батьківщина» довіряють 25,4% респондентів. На другому місці за рівнем довіри українців опинився Анатолій Гриценко («Громадянська позиція») – 22,9%. Найменше українці довіряють екс-прем’єрові Арсенію Яценюку – 7,4%.

Респондентів також запитали, за кого б вони віддали свій голос, якби наступної неділі відбувалися вибори президента України. 13,6% тих, хто піде на виборчі дільниці, підтримають лідера «Батьківщини» Юлію Тимошенко. 11,5% нададуть перевагу чинному президентові Петру Порошенку. 8,9% поставлять «так» напроти імені депутата від «Опозиційного блоку» Юрія Бойка. Стільки ж проголосують за голову партії «За життя» Вадима Рабіновича. 8,2% голосів може отримати головний «радикал» Олег Ляшко. Далі йдуть: Анатолій Гриценко («Громадянська позиція») – 6,3%, Андрій Садовий («Самопоміч») – 4,5%, Олег Тягнибок («Свобода») – 3,6%.

Якби вибори до Верховної Ради відбувалися наступної неділі, то за Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» проголосували б 13,5% опитуваних. Партія «Блок Петра Порошенка «Солідарність» набрала б 10% голосів виборців. Партія «За життя» – 9,1%, «Опозиційний блок» – 8,6%, Радикальна партія – 7,9%, «Громадянська позиція» – 5%. Цікаво, що представлена нині в парламенті «Самопоміч» набирає лише 4,3% підтримки. А партія «Народний фронт», яка входить до так званої коаліції, вперше взагалі не увійшла до рейтингу. Тож прохідний бар’єр долають лише шість політичних партій.

За матеріалами прес-релізу



Создан 23 авг 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником