Трускавецький вісник № 170 (1532) від 15 листопада 2017 р.

 

Трускавецький вісник № 170 (1532) від 15 листопада 2017 р.

15.11.2017



У номері: Відкритий лист до міського голови Трускавця; Архівна публікація «Два Богдани приватизують Богом дане?»; Захист дітей від сексуального насильства; Короткі новини регіону.

Короткі новини

У Трускавці поговорять про Майдан

З нагоди Дня Свободи та річниці Революції Гідності у Трускавці пройде зустріч-діалог на тему «Майдан – фортеця духу». Захід відбудеться 21 листопада о 14.00 в центральній бібліотеці Трускавця (вул. Дрогобицька, 12). Модератор заходу – Андрій Юркевич.

Михайло Цимбалюк: «На дорогах України триває неоголошена війна»

Цього року в Україні вже сталося близько 25 тисяч дорожньо-транспортних пригод, в яких загинули майже три тисячі осіб. Голова Львівської обласної парторганізації ВО «Батьківщина» Михайло Цимбалюк у своєму відеоблозі зазначив, що така невтішна статистика – результат бездіяльності структур, які організовують та здійснюють безпеку дорожнього руху.

Про це повідомляє прес-служба «Батьківщини» на Львівщині.

Головний «батьківщинівець» області розповів, що нині добросовісним учасникам дорожнього руху страшно виїжджати на вулиці, тому що зруйнована система контролю за рухом транспорту.

«Органи Державтоінспекції, звичайно, частково себе вичерпали, але вони нічим не були замінені. В країні знищенні підрозділи та організації, які встановлювали дорожні знаки, світлофори та розмітку. Ці повноваження зараз передані органам місцевої влади, але, на жаль, там працюють теж не фахівці», – повідомив Михайло Цимбалюк.

Політик зазначає, що в країні так і не почала працювати дорожня поліція, маючи на це повноваження.

«Три роки нам обіцяли створення комплексів фото- та відеофіксації дорожнього руху, жорсткіші штрафні санкції за порушення правил. То чому ж цього так і не відбулося? Переконаний, що спільними зусиллями усіх учасників дорожнього руху та громадськості ми змусимо владу нарешті та негайно кардинально змінити ситуацію на дорогах, тому що тут байдужих не може бути», – наголосив Михайло Цимбалюк.

Призи трускавецьких плавців

10-11 листопада у Дрогобичі вихованці відділення плавання Трускавецького ДЮСК «Спортовець» взяли участь у Чемпіонаті Львівської області з плавання серед юніорів. Про це інформує адміністрація ДЮСК.

У особистому заліку трускавчани вибороли призові місця:

- Манюк Олена - І - 100 н/с,

- Креденсир Святослав - І - 50 н/с,

- Маброук Аладін - І - 50 бат, ІІ - 100 в/с.

В естафетному плаванні:

- 4х100 в/с дівчата - ІІ - Манюк Олена, Скрипка Яна, Юристовська Христина, Чернянська Вероніка,

- 4х100 комб. дівч. - ІІ - Скрипка Яна, Юристовська Христина, Міцьо Наталя, Ящишин Ангеліна,

- 4х100 комб. юнаки – ІІІ - Креденсир Святослав, Думальський Микола, Маброук Аладдін, Черняк Богдан.

У командному заліку:

1. ДЮСШ 9 м. Львів

2. Аквапарк «Пляж» м. Львів

3. КДЮСШ ім. Кутенка м. Львів

4. ДЮСК «СПОРТОВЕЦЬ» м. Трускавець

5. ДЮСШ ім. І. Боберського м. Дрогобич.

Власна інформація

У Трускавці презентували книгу Вікторії Андрусів «Тринадцять жінок Івони»

Як анонсувалося, 14 листопада відбулася дуже цікава та тепла зустріч з Вікторією Андрусів. Представляв молоду і ще зовсім невідому трускавецькому читачеві письменницю один із провідних українських сучасних письменників Володимир Шовкошитний, який є ще і видавцем. У його видавництві «Український пріоритет» і вийшла нова книга В.Андрусів «Тринадцять жінок Івони». Ця книга – це книга для літературних гурманів. Адже що може бути захопливішим, аніж дослідження мережевих станів літературного героя, отже, і своїх власних. Як говорить авторка, - чоловіки все життя «п’ють» нашу кров просто так, то чому не надати цьому якогось сенсу, але книга не про те, що ви подумали. А щоб зрозуміти про що саме, її треба читати. Пані Вікторія розказувала про себе, про свою творчість і про свої книги.

Про пані Вікторію ми довідались від Василя Кузана, адже вони довгий час проживали на Закарпатті, і саме там Вікторія розпочала свій літературний шлях.

Крім презентації книги пан Володимир розповів про книги, що виходять у цьому видавництві і зробив дуже щедрий подарунок для нашої бібліотеки.

Після офіційної частини презентації книги зустріч плавно перетекла у неформальну з келихом хорошого закарпатського вина трьохрічної витримки, запашної кави та яблучного пляцка, який спекла Вікторія Андрусів.

А в іншому залі URBAN-бібліотеки в цей час відбувалося засідання Англійського клубу. Така завантаженість нашої бібліотеки є свідченням того, що цей проект є дуже успішний і такий формат публічного громадського відкритого простору дуже є затребуваний громадою міста.

Віра Савка, завідувач URBAN-бібліотеки м. Трускавця

У Дрогобичі водій мікроавтобуса травмував пішохода

Дорожньо-транспортна пригода трапилася 13 листопада близько 23.00 на вулиці Грушевського у місті Дрогобич. Як попередньо встановили поліцейські, водій автомобіля «Рено Трафік», скоїв наїзд на пішохода, 67-річного чоловіка без постійного місця проживання, який раптово вийшов на проїжджу частину дороги. Внаслідок автопригоди пішохід отримав тілесні ушкодження. Медики діагностували у нього «закритий перелом лівої гомілки та закритий перелом лівої кінцівки». Поліцейські встановлюють обставини ДТП, вирішується питання про відкриття кримінального провадження.

Відділ комунікації поліції Львівської області

Більше 1,2 мільйона гривень надійшло до бюджетів місцевих рад Львівщини за порушення земельного законодавства виявлені фахівцями Держгеокадастру

 Від початку 2017 року державними інспекторами Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області здійснено 496 заходів державного контролю за використанням та охороною земель усіх форм власності. За результатами проведеного контролю було виявлено 357 порушень земельного законодавства.

До адміністративної відповідальності притягнуто 234 особи та накладено адміністративних стягнень на суму 0,1 млн гривень. Видано 261 припис на усунення виявлених порушень земельного законодавства. Також розраховано розмір шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок, нецільове використання та зняття поверхневого шару ґрунту без спеціального дозволу на суму більше 2,5 млн гривень. З них, більше 1,2 млн грн вже надійшло до місцевих бюджетів Львівщини.

За результатами здійснених заходів державного контролю чотири справи було передано до правоохоронних органів з ознаками кримінального злочину, за які передбачена відповідальність за статтею 197-1 Кримінального Кодексу України.

Довідково:

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» основні завданнями державного контролю за використанням та охороною земель такі:

- забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України;

- забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель;

- запобігання порушенням законодавства України у сфері використання й охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їхнього усунення;

- забезпечення додержання власниками землі й землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель і зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного й тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Прес-служба Держгеокадастру

Відкритий лист до міського голови Трускавця

Шановний наш міський голово Андрію Богдановичу!

На засідання сесії Ви винесли питання «Про стан гідромінеральної бази курорту Трускавець», визначивши доповідачем представника експлуатанта мінвод та трускавецької громади – ПрАТ «Трускавецькурорт». Виступ співдоповідача від громади, людей, які підняли це питання, Ви не включили в порядок денний. Надавали слово гендиректору та юристу ПрАТу, а мені, двічі міському голові, голові МГО «Рада Старійшин», на засіданні якої і було вперше піднято проблему, Ви не хотіли надати слово. Може Вас вже насправді переконали прокозирівські і прозатівські деморалізовані парківські клозетники, що Грицак вже є політичний труп? Чи не поспішні висновки?

Невисказане на сесії пишу, може це в чомусь Вам допоможе.

Ще раз прошу Вас зробити висновки із результатів першого засідання XXXV сесії Трускавецької міської ради 09.11.2017 р. по питанні стану мінеральної бази і води «Нафтуся». Деякі моменти для цього я Вам наведу.

1. Оплески депутатам від присутніх мешканців міста і крики «Ганьба!». Перше – більшості депутатів, які підтримали питання безплатного входу в бювет та розірвання договору про співпрацю з ПрАТ «Трускавецькурорт», а також контролю міської ради над гідромінеральною базою курорту і лікувальною водою «Нафтуся». Друге, на жаль, Вам. Ваша ремарка, що в залі, де проходила сесія, з мешканців Трускавця були присутні тільки «люди Кісака» і з «Карпат», не може заперечити, що були і інші люди і що присутні виражали думку всієї громади Трускавця. Якщо Вам потрібно, то можна організувати підписи, референдум чи петиції. Гірше буде, коли позицію громади виразять акції протесту.

2. Подумайте, хто Вас підтримує. ПрАТ «Трускавецькурорт» і козирівська газета «Джерела Трускавця». Хто вони Вам? Чи друзі? А до громади людей, які Вас підтримували, прислухатись не хочете? Що з цього вийде?

3. Головне питання – визначення і проведення заходів по охороні джерел і води «Нафтуся», що потребує фінансових вкладень, на сесії не вирішено. Чи може хтось окрім міської ради бути більше зацікавлений у цьому і мати такі великі фінансові можливості? Річний бюджет Трускавця складає 160 мільйонів гривень. Але за воду підприємство, що має штат 360 осіб і в десять разів менший бюджет, тримається міцно. Чому б це? Тож чи буде збиткова комунальна ГГРЕС? Та чи це найбільша проблема? Які комунальні підприємства у Трускавці прибуткові? І чи виключно для прибутковості вони всі створені, чи для інших цілей – функціонування міста?

4. Чому в Трускавці вже є три експлуатанти мінеральної бази, а міська рада від цього відсторонюється?

5. Невже наявними можливостями міської ради і правоохоронних органів України не можна заставити власників комплексу «Женева» збудувати каналізаційну насосну станцію для скидання фекальних стоків не в першу санітарну зону охорони води «Нафтуся», а в каналізаційний колектор, що проходить в тридцяти метрах від спальних корпусів по вул. Суховоля?

6. Чому Ви не ставите питання передачі верхнього бювету, який зупинили через нерентабельність, у комунальну власність? Чекаєте, коли ним заволодіють треті особи при перепродажі чи примусовій продажі в результаті банкрутства ПрАТу?

7. Чому Ви не оцінюєте дії ПрАТ «Трускавецькурорт» по відчуженні туалету в курортному парку як такі, що призвели до грубого порушення законодавства про захист родовища «Нафтусі»?

Ви мер громади Трускавця чи когось іншого?

У Вас ще є небагато часу, щоб не долучити до «двох Богданів» Богдановича.

Двічі міський голова Трускавця (2002-2010 рр.), голова МГО «Рада Старійшин» Лев Грицак

Два Богдани приватизують Богом дане?

/ЗАТ «Трускавецькурорт» зазіхає на 24 об`єкти, споруджені за бабці Австрії і неньки України/

Молодше покоління трускавчан, сьогоднішні молоді депутати Трускавецької міської ради можуть не знати новітньої історії Трускавця в частині приватизації майна профспілок, держави і трускавецької громади.

Газета Р. Козира «Джерела Трускавця» № 19 за листопад 2017 р., відпрацьовуючи подарований парковий туалет-кафе, відбілює ЗАТ (ПрАТ) «Трускавецькурорт» і його створювачів.

Подаємо публікацію газети «Молода Галичина» від 14 лютого 2002 року, де Лариса Біньо (м. Трускавець) описує той ганебний процес приватизації.

Трускавець – перлина в намисті курортів України. Це – їх імідж, візитна картка. На благословенних Богом теренах підгір`я Карпат із надр землі б`ють джерела лікувальної «Нафтусі». Панували на цих теренах Австро-Угорщина, панська Польща, колишній Союз. І нікому впродовж століть навіть думка не приходила про те, що джерела чи свердловини можуть бути чиєюсь приватною власністю. Усі знали – це дар Божий і належить він людям. Та й що Трускавець без цілющої «Нафтусі»? Як свідчить історія, попит на «Нафтусю» був постійно і породжений він високою ефективністю лікування. А приплив відпочивальників, які хочуть оздоровитись, це – приплив грошей до міста, зокрема, і до рук тих, хто володіє безцінною мінеральною водою.

На початку третього тисячоліття боротьба за курорт досягла апогею. ЗАТ «Трускавецькурорт» (генеральний директор Богдан Аксентійчук) вирішило монополізувати всі права на курорт. Цьому посприяв екс-мер Трускавця Богдан Матолич.

Джерела доходів течуть в одні руки

ЗАТ «Трускавецькурорт» звернулося з листом за підписом генерального директора ЗАТ Богдана Аксентійчука до колишнього голови міста Богдана Матолича (лист №622 від 9 жовтня 2001 року) з проханням оформити право власності на об’єкти нерухомого майна згідно з переліком, який становить три друковані аркуші на 124 позиції! Виконуючи вказівку мера у вигляді візи: «п. Баброцяк І., п. Габшій М., підготувати матеріали на розгляд виконкому», керівні мужі від мерії заледве не «протягнули» цього листа з переліком на 124 позиції на виконкомі. Коли ж так званий додаток до листа потрапив до рук членів виконкому і депутатів облради від міста, то окремі з них просто вжахнулись. Окремі, але не всі.. Адже майно, яке нажила територіальна громада міста протягом десятків літ, об’єкти, які побудовані на землі України не тільки профспілковими організаціями, мали стати власністю ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

Вас цікавить, що входило до додатка? Усе, навіть те, що впродовж майже двох століть збудовано дідами і прадідами нинішніх трускавчан. Це не тільки об’єкти, споруджені до 1929 року (перелік окремий, на 26 пунктів), а, приміром, джерела «Юзя», «Фердинанд», «Едвард», а на додаток ще й всі решта джерел. У переліку є ще й така собі «невинна примітка», дописана чиєюсь рукою, - «обладнання джерел і свердловин». Ви розумієте, що без обладнання, яке належатиме ЗАТу, водички не поп`єш?

Місцеві жителі знають, що гідромінеральна база курорту створювалась упродовж 170 років! А як же інтереси територіальної громади? Як же держава, на теренах якої творяться ці безчинства? Якщо звернутися до висновку прокуратури, то формально буква закону не порушується. Так стверджує міська прокуратура. Ще б пак, адже відповідного закону ще немає! Маючи фірмовий дах у Києві, та й на місці, маючи безкорисливу підтримку місцевих посадових осіб (чи безкорисливу?), функціонери від ЗАТу в особі Богдана Аксентійчука, який вірою і правдою слугує своїй столичній структурі, правдами і неправдами, при сприянні владоможців міста, намагаються побільше «об’єктів» прихопити і терміново, доки вийде відповідний закон, оформити право власності на них. Доки офіційно на державному рівні визначиться частка майна пайовиків, пройде чимало часу, отож, слід терміново через виконком міськради оформити все, що ще лишилось, аби володіти курортом повністю. Користуючись юридичною безграмотністю населення, обдирають курорт, як липку, сконцентровуючи все, що надбане державою, промисловими підприємствами та територіальною громадою, в одних руках, котрі не гребують нічим.

Справедливість вартує 0,174 відсотка

А що ж залишається самим працівникам ЗАТу, які у статуті товариства проходять під графою «Інші засновники»? Так ваних «співвласників» справжні власники оцінили недорого. Керівництво залишило їм аж 0,174 відсотка статутного фонду. Щоправда, як стверджує пан Аксентійчук у своїй газеті «Трускавецькурорт» (№2, лютий, 2002 р.), «…уже в 2002 році плануємо понад 200 тисяч гривень дивідендів виплатити нашим співвласникам…». Цікаво, від якої суми нараховуватимуть ц дивіденди, якщо працівники ЗАТу володіють лише 0,174 відсотка статутного фонду? Але «співвласники» (працівники ЗАТ) повинні самі цим поцікавитись, а перед тим добре вивчити статут товариства.

Мені пригадався випадок, про який розповідали знайомі. Перебуваючи за кордоном у далекому зарубіжжі, де вже давно оформлено право власності на все, вони з друзями вирішили зупинитись у лісосмузі при дорозі, аби перепочити. Як це ще роблять наразі в Україні. Директор фірми, яка приймала їх, переполохано застеріг: цього робити не можна. Це – приватна власність, вас можуть навіть розстріляти, тільки ступите ногою на ці терени. Тоді ці слова видались мені смішними. Нині вони асоціюються із ситуацією, яка визріває у Трускавці. Це означає, що ні жителі міста, ні їхні гості вже не зможуть найближчим часом попити «Нафтусю» безплатно, прогулюючись курортом. Неодмінно слід буде платити мито власникові за користування обладнанням джерел свердловин, та й не тільки… По секрету скажу вам, що приватизовують навіть туалети, купальне озеро, екскурсійне бюро. Отже, все, що нажите містом і за часи Австро-Угорщини, і за часи панської Польщі, і за часи, коли на теренах колишнього Союзу профспілки вкладали певні кошти в майно оздоровниці, - усе це повинно було наприкінці минулого року, згідно з рішенням виконкому міськради, потрапити в приватну власність ЗАТ «Трускавецькурорт», яка є структурою АТ «Укрпрофоздоровниця».

А як же закон? – перепитаєте ви мене. А він – як дишло… Тому Богдан Аксентійчук при підтримці окремих владних мужів міста дуже поспішає, аби узаконити (?!) усе, що ще не є власністю ЗАТу. Прагнуть ще до виборів, як написано у листі №622 від 9 жовтня 2001 року, «оформити право власності на об’єкти нерухомого майна згідно з переліком».

Чому ж до виборів? Тому, що в статті 92 КУ записано: «правовий режим власності призначається виключно законами України». Такий закон найближчим часом буде прийнятий Верховною Радою. Отож, зрозумілою є поведінка Боглана Аксентійчука, який вірно слугує своїй вищестоящій структурі в Києві і горою відстоює їхні інтереси. А кому ж слугує трускавецька мерія, яка повинна була б відстоювати хоча б інтереси територіальної громади, якщо вже не держави?!

Трускавцю ні Президент, ні Кабмін не указ

Шкода, що керівники, яким люди довірили свої долі, довірили захищати їхнє майно і майно держави, особисті меркантильні інтереси ставлять вище людських і державних. І не гребують нічим. Як інакше можна пояснити дії Богдана Аксентійчука й екс-мера (хто б не стояв у них за плечима), котрі дозволяють собі не виконати розпорядження №294 Президента України від 10 жовтня 1995 року «Про забезпечення раціонального використання природних ресурсів та впорядкування санаторно-курортної діяльності на території курорту Трускавець»? Про повне ігнорування відповідних постанов Верховної Ради, уряду, Кабміну і інших офіційних державних установ я й не згадую. Хоча – чому?! Ось лист Фонду державного майна України за №10-16-1324 від 1 лютого 2002 року в Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Це – лист-відповідь на звернення депутатів Львівської обласної та Трускавецької міської рад з приводу приватизації акціонерним товариством «Трускавецькурорт» нерухомого майна, а також стосовно участі Фонду у виконанні розпорядження Президента України №294/95-РП від 10 жовтня 1995 року.

У листі чорним по білому написано: «Згідно з постановами Верховної Ради України від 10.04.1992 р. №2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР» тимчасово, до законодавчого визначення суб’єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР, що знаходяться на території України, вказане майно є загальнодержавною власністю України. Фонд держмайна України до законодавчого визначення правонаступників цього майна здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця.

Як бачимо, у складі майна ЗАТу є частка держави, підприємств та територіальної громади Трускавця. Ось чому питання правомірності володіння вже нинішнім майном, яке включене до статутного фонду ЗАТ «Трускавецькурорт» та АТ «Укрпрофоздоровниця», може бути вирішене тільки після прийняття Верховною Радою відповідного закону. До цього часу всі дії, зокрема й ті, що відбувались у трускавецькій мерії наприкінці минулого року, є незаконними або ж неправомірними.

Лариса Біньо, «Молода Галичина», №17 від 14 лютого 2002 року

Чи треба криміналізовувати Ромео і Джульєтту?

18 листопада відзначається Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, ініційований Радою Європи. Цій темі міжнародна спільнота надає особливого значення і докладає чималих зусиль, аби зменшити її гостроту. Так, у жовтні 2007 року була відкрита до підписання Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська Конвенція). Сталося це на іспанському острові Ланcароте, звідки й походить її назва. Дотепер до Конвенції вже приєдналися 47 держав-членів Ради Європи, у 42 країнах вона ратифікована.

Україна ратифікувала Лансаротську Конвенцію у 2012 році. Проте за весь цей час так і не спромоглася привести національне законодавство у відповідність до неї. І це, на переконання президента ГО «Ла Страда-Україна», доктора юридичних наук, професора Катерини Левченко, створює додаткові труднощі для подолання цього ганебного явища. Про це вона розповіла в своєму інтерв’ю.

- Які принципи містить Лансаротська Конвенція і чому цей документ такий важливий для міжнародної спільноти?

- Дуже важливий, бо містить принципи захисту дітей, в тому числі, й від сексуальної експлуатації, при цьому розглядаючи дитину як особу віком до 18 років. Я на цьому наголошую не випадково. В українському законодавстві, наприклад, дитина віком від 16 до 18 років, яка втягнена в заняття проституцією, не є об’єктом захисту, а несе адміністративну відповідальність відповідно до статті 181 Кодексу України про адміністративні правопорушення. А доросла особа, яка користується сексуальними послугами такої дитини, взагалі не несе жодної відповідальності.

Лансаротська Конвенція пропонує перевернути ставлення до цієї проблеми. Вона вимагає криміналізувати сексуальні стосунки «за гроші» з дітьми віком до 18 років. І країни підтримують такі підходи, незалежно від того, яке в них ставлення до питань сексуального бізнесу – криміналізована чи легалізована проституція. А дитина стає об’єктом захисту і реабілітації відповідно до програм, які для неї розробляють. У нас такого нема.

По-друге, дуже серйозні норми запроваджуються до дитячої порнографії. Криміналізується не лише її виготовлення та поширення, як це сказано в нашому Кримінальному кодексі. Також криміналізуються зберігання та користування нею. В нашій країні теж відсутні відповідні норми.

Між тим, виробництво дитячої порнографії доволі поширене явище в цій частині світу. І дітей втягують у цей бізнес. При цьому використовуються можливості Інтернету.

Ще один аспект: Конвенція встановлює таке поняття, як «вік сексуальної згоди». В нашому законодавстві воно не використовується. Є поняття «сексуальної зрілості особи», але це абсолютно фізіологічне поняття: дитина може бути сексуально зрілою в 10-11 років, але при цьому не враховуються її вікові та психологічні особливості. І 155 стаття Кримінального кодексу України «Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості» є дуже недосконалою, вона не дозволяє ні ефективно захищати дітей, ні боротися з дитячою проституцією.

Конвенція також вимагає від держав, аби ті створювали центри, спеціальні установи, розробляли програми, готували фахівців, щоб відповідати на виклики, пов’язані з цими злочинами, - сексуальним насильство щодо дітей, їх сексуальною експлуатацією.

- Якими є прояви сексуального насильства щодо дітей?

- Сюди входить виготовлення дитячої порнографії, дитяча проституція, торгівля людьми, сексуальні контакти з особою, яка не досягла віку сексуальної згоди, примушення дитини до вступу в сексуальний зв'язок, примусові шлюби.

- Україна ще 2012 року ратифікувала Лансаротську Конвенцію, але досі не привела своє законодавство у відповідність до неї. Чому?

- З 2009 року у Верховній Раді депутати реєстрували законопроекти, спрямовані на приведення національного законодавства у відповідність з нормами Конвенції. Є законопроект, підготовлений Міністерством юстиції України. Ще в 2015 році Іриною Луценко внесений законопроект №2016, який пройшов перше читання, але досі не виноситься на друге. І це при тому, що всі зауваження, які народні депутати робили до нього, враховані.

Підготовлений законопроект №2242 із відповідними змінами до Кримінального та Процесуального кодексів. Ініціативи є, але питання не вирішується.

- Якою має бути норма щодо «віку сексуальної згоди»?

- Вік сексуальної згоди – це консенсусна категорія . Тобто, така, про яку домовляються. Вона в кожній країні закріплюється законодавчо. При цьому враховуються традиції, особливості країни, інші мотиви. І здебільшого вік сексуальної згоди встановлюється на рівні 16 років.

Ми проаналізували досвід багатьох країн. І в таких країнах, як Фінляндія, Норвегія, Нідерланди, Молдова, Люксембург, Латвія, Литва, Великобританія, Бельгія, Білорусь, Андорра, Вірменія, Азербайджан, вік сексуальної згоди визначений у 16 років. 17 років – в Ірландії та на Кіпрі, 18 років – на Мальті та в Туреччині. Але є країни, які мають і менший вік. Наприклад, Греція, Данія, Ісландія, Македонія, Польща, Словаччина, Словенія, Франція, Чехія, Швеція встановили його на рівні 15 років. В Австрії, Болгарії, Боснії, Угорщині, Німеччині, Італії, Португалії, Естонії він становить 14 років.

Вік сексуальної згоди – це вік, коли людина вважається юридично компетентною для згоди на сексуальні дії. А до цього віку особа, яка вступає в сексуальні відносини, розглядається як постраждала, а сексуальний партнер – як насильник.

Лансаротська Конвенція розглядає партнера винятково як дорослу особу, яка досягла повноліття. Тому, коли мені кажуть, що Конвенція пропонує криміналізувати Ромео і Джульєтту, то я відповідаю, що це не так.

Оскільки в більшості країн вік сексуальної згоди починається з 16 років, то в законопроектах, які подавалися на розгляд Верховної Ради, також пропонувався цей вік. І саме з 16 років наступає адміністративна відповідальність дітей. Багато міжнародних організацій, в тому числі, й Комітет з прав дитини, вже неодноразово закликають Україну встановити вік сексуальної згоди.

- Наскільки поширеним в Україні залишається явище сексуального насильства проти дітей, і куди потерпілі від нього можуть звернутися по допомогу?

- Це явище дуже латентне. Діти бояться говорити про це навіть своїм мамам. За деякими дослідженнями, у 70-80% випадків сексуальних зловживань щодо дітей злочинець є знайомою для них людиною. В сім’ях насильником може бути вітчим або громадянський чоловік матері, дядько чи інший родич. Є випадки, коли дитина, особливо маленька, на щось скаржиться, а мама у відповідь – не кажи дурниць. І в абсолютній більшості випадків про них не повідомляють поліцію.

Є проблема в інтернатних закладах. Але настільки закрита, що фактично жодним чином не вербалізується і не переходить в площину реагування. І дітям нема куди звертатися.

Окрема проблема – це сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом. Це окреме явище, окрема правова категорія, оскільки такі випадки розглядаються в міжнародному праві як такі, що можна кваліфікувати як військові злочини, геноцид або злочини проти людства. Випадки такого насильства, в тому числі, проти дітей відомі з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, але оскільки вони не підконтрольні українській владі, наше завдання - надавати можливу психологічну підтримку та правові консультації. Наразі розробляється національна стратегія протидії насильству, пов’язаному з конфліктом, яка має бути інкорпорована в чинне законодавство.

З усіма цими питаннями часто звертаються на дитячу «гарячу лінію» ГО «Ла Страда-Україна» – 0800-500-225 і 116-111. Так, 2016 року нами було отримано 45 392 дзвінки, з яких 6,2% стосувалися насильства, жорстокого поводження щодо дітей та їх комерційної експлуатації. За 9 місяців поточного року загальна кількість дзвінків становила 24 968, з яких «дитячого питання» стосувалися 8,7%.

Ми намагаємося надавати правову допомогу по таких справах. Маємо базу даних фахівців, до яких спрямовуємо.

Звісно, протидія усім видам сексуального насильства – це, перш за все, справа правоохоронних органів. За даними Генеральної прокуратури України, 2015 року за статтею 155 «Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості» було зареєстровано 37 кримінальних правопорушень, а в 2016 році – 51. За статтею 156 «Розбещення неповнолітніх» в 2015 році зареєстровано 230 кримінальних правопорушень, а в 2016 році – 276.

Сьогодні маємо поліцію ювенальної превенції. Але дуже важливо, щоб для справ, пов’язаних зі злочинами, скоєними проти дітей, або злочинами, які скоїли саме діти, були спеціально навчені поліцейські слідчі. Раніше працював Департамент кримінальної міліції у справах дітей, але він був ліквідований, це дуже негативний крок. Керівництво поліції, Міністерства внутрішніх справ уже усвідомило всі негативні наслідки руйнування міліції у справах дітей і планує найближчим часом відродити Управління поліції у справах дітей і його підрозділи в областях. Тож повноцінні підрозділи працюватимуть не лише в частині превенції, але й протидії злочинності.

Поліції треба ще багато навчатися, опановувати спеціальні методи опитування дітей і документування злочинів, створювати «зелені кімнати».

«Зелена кімната» – це спеціальна методика опитування дитини, яка дозволяє спілкувати з нею і не записувати розмову на відеокамеру. Дуже важливо, щоб такі свідчення використовувалися в судах. Тобто, система правосуддя також має готуватися реагувати на такі злочини.

У нас весь час намагаються створювати бази даних потерпілих. Потерпілих від домашнього, від ґендерно зумовленого насильства. Думаю, що сюди потраплять і діти, які потерпіли від сексуального насильства.

Але Конвенція говорить, що цього не можна робити. Потрібно створювати бази даних злочинців, а не тих, хто потерпів від них.

- Як на проблемі сексуального насильства проти дітей позначилися воєнні дії на Донбасі? Чи фіксують правоохоронці факти сексуального насильства проти дітей, здійснювані в зоні конфлікту, і які вони мають правові наслідки?

- Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктами, розглядається як військовий злочин. Нам на «гарячу лінію» надходить інформація про випадки насильства щодо дітей. Вона надходить і до громадських організацій, які замаються документуванням фактів порушення прав людини, до міжнародних моніторингових місій.

На щастя, сексуальне насильство щодо дітей не є зброєю війни в Україні, як це було в Боснії або в Руанді. Інша справа, що коли на сьогоднішній день такі злочини скоються на непідконтрольній українській владі території ОРДЛО, вона фактично не має важелів для реагування та допомоги.

- Як проблема захисту дітей від сексуального насильства та сексуальної експлуатації вирішується в країнах, що приєдналися до Лансаротської Конвенції?

- Скажімо, в Болгарії кримінізована купівля сексу від дитини. З 2009 року кожен, хто обіцяє винагороду дитині, залучає її чи має секс із нею, притягується до відповідальності у вигляді позбавлення волі строком до 3 років.

Естонія ще 2014 року криміналізувала купівлю сексуальних послуг від дитини. Вона була останньою країною Європейського Союзу, яка внесла такі зміни до свого законодавства.

У Нідерландах криміналізовано навіть надання доступу до дитячої порнографії. Будь-яка особа, яка надає Інтернет-доступ до таких онлайн-матеріалів, підлягає кримінальному покаранню.

Ці приклади, з моєї точки зору, є позитивними. Хоча будь-які дії, пов’язані з посиленням кримінальної відповідальності, мають супроводжуватися як інформаційними кампаніями, так і навчанням фахівців, включенням таких тем до програм підготовки правоохоронців, педагогів, психологів, адвокатів. А також – посиленням інституційних спроможностей, понад усе - національної поліції для того, щоб активно протидіяти цьому злочину.

- Які кроки має зробити Україна для реалізації Лансаротської Конвенції?

- Верховна Рада повинна привести наше законодавство у відповідність до Конвенції. Розглянути законопроекти та ухвалити їх. Треба внести зміни до 14 статті Закону України «Про безкоштовну правову допомогу», вона визначає перелік категорій осіб, які можуть отримувати правову допомогу на безкоштовній основі. Включити туди дітей. Маючи політичну волю, для таких рішень не потрібно багато часу.

Нещодавно соціальними мережами ширився флеш-моб «Я не боюся сказати» про факти сексуального насильства, в тому числі, і в дитячому віці. Він показав, що багато дорослих людей в минулому стикалися з цим злочином. На жаль, кардинально в цьому плані досі нічого не змінилося. Тож наші діти тепер стикаються з такими самими проблемами.

Думка експерта

Маріана Євсюкова, адвокат, член Ради ГО «Ла Страда-Україна», у 2008-2014 роках – член правління та член молодіжного комітету ECPAT International – Всесвітньої організації проти торгівлі дітьми, дитячої проституції та порнографії:

- У Сполучених Штатах Америки існує багато законів, федеральних та в кожному штаті, які присвячені захисту дітей від сексуальної експлуатації та насильства.

На федеральному рівні існує чіткий принцип - дитина (особа до 18 років), залучена до сексуальної експлуатації, вважається жертвою злочину, навіть якщо до неї не було застосовано примусу, сили та/або залякування.

На рівні штатів тривалий час існував інший підхід - будь-яка проституція вважалася правопорушенням. Тож закони штатів дозволяли заарештовувати та призначати покарання для підлітків, залучених до проституції.

Однак ця ситуація змінилась із запровадженням так званих законів «безпечної гавані». Вони покликані запобігти притягненню до юридичної відповідальності дітей і підлітків, залучених до проституції, натомість забезпечити їм доступ до спеціалізованих послуг з реабілітації та корекції поведінки.

Традиційне ставлення до підлітків, залучених до проституції, як до правопорушників є неефективним, оскільки увага спрямовується на провину підлітка замість виявлення причин, які до цього призвели.

За даними американської організації «Поларіс», станом на кінець 2015 року 34 американські штати запровадили закони «безпечної гавані». Взірцем вважаються законодавчі положення штатів Міннесота та Іллінойс.

На мою думку, створення та запровадження Реєстру осіб, які скоїли злочини сексуального характеру проти дітей, є ще одним гарним прикладом з законодавства та правозастосування США. Сполучені Штати були піонерами в створенні реєстрів кривдників понад 20 років тому.

Федеральні закони «Про осіб, які скоїли злочини сексуального характеру» (відомий як Закон Меган) та «Про захист та безпеку дітей ім. Адама Волша» запровадили комплексну національну систему реєстрації та повідомлення громадськості та правоохоронних органів про осіб, засуджених за скоєння злочинів сексуального характеру щодо дітей. Правоохоронні органи публічно поширюють інформацію про кривдників дітей через газети, громадські оголошення або веб-сторінки.

Особи, дані про яких знаходяться в реєстрі, зобов’язані повідомляти про місце свого знаходження кожні три, шість та дванадцять місяців.

А у 2016 році Конгрес США прийняв так званий Міжнародний закон Меган, мета якого - запобігти сексуальній експлуатації дітей у подорожах та туризмі з боку зареєстрованих американських кривдників. Відтепер кожен зареєстрований кривдник, який збирається подорожувати за кордон, має спеціальний паспорт, в якому існує позначка, що дана особа вчинила злочини сексуального характеру проти дитини. Звичайно, ще рано судити, наскільки такі новації будуть ефективними і чи дійсно допоможуть захистити дітей за межами США. Але, мені здається, що за умови ефективної кооперації між країнами це реально.

Володимир Доброта, Національний прес-клуб «Українська перспектива»



Создан 15 ноя 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником