Трускавецький вісник № 15 (1573) від 30 січня 2018 р.

 

Трускавецький вісник № 15 (1573) від 30 січня 2018 р.

30.01.2018



У номері: Я люблю тебе як сіль (про Стебник); Дмитро Мицак – олімпієць з Борислава; Короткі новини.

Короткі новини

Судову справу за позовом Лева Грицака вкотре перенесено

Сьогодні, 30 січня, повинно було відбутися чергове судове засідання у справі за позовом генерального директора ГКК «Карпати» Лева Грицака до редакції газети «Джерела Трускавця» та громадянки О. Куц про захист честі, гідності та ділової репутації. Справа слухається у Трускавецькому міському суді (суддя Володимир Марчук), інтереси позивача представляє адвокат Наталія Потічна, інтереси відповідачів представляє адвокат Юрій Крамар.

Проте судове засідання сьогодні не відбулося з об’єктивних причин. Хоча в суді вже були заслухані свідки з обидвох сторін (Петро Іванишин, Петро Шумин, Наталія Пономаренко та В`ячеслав Умнов), але виглядає на те, що ця справа закінчиться ще не швидко. Проте позивач Лев Грицак має надію, що справедливість колись восторжествує, і брехуни та наклепники будуть покарані.

Крути – наша слава, наша історія

Сторіччя відділяє нас від того часу, та події 29 січня 1918 року живуть в душі українського народу, ятрять його серце. Тож зазирнемо в ті дні, згадаємо ще одну сторінку нашої історії, усвідомимо суть трагедії, ім’я якої – Крути.

300 українських юнаків-добровольців виступили на захист Української Народної Республіки і прийняли на засніженому полі нерівний бій із майже п’ятитисячною армією більшовиків. Основу українських добровольців складали студенти та учні старших класів київських гімназій.

Вшанувати пам’ять героїв Крут зібрались учні 4-А (класний керівник Марія Забитко), 6-А (класний керівник Любов Гаманюк), 7-Б (класний керівник Наталія Машненко) та учні 9-А (класний керівник Ірина Хованець) класів Трускавецької СЗШ №3 з своїми вчителями та батьками у міській бібліотеці для дітей.

Розпочалось свято піснею “На Крутянськім полі” у виконанні дівчаток 7-Б класу на слова В`ячеслава Умнова, музика Лесі Цісінської.

Затамувавши подих, всі присутні слухали ведучих Миколу Кірчея та Олега Сусяка, які розповіли про трагічну долю юнаків. З тривогою та болем у серці учні зачитували вірші про наших героїв, а також переглянули відеоматеріали про події, які відбувалися під Крутами “Пам’ятай про Крути”, ”Сповідь розстріляних”, “Ніколи не плач.”

Діти запалили свічки в пам’ять загиблих юнаків у боротьбі за утвердження незалежної України . Всі присутні вшанували замордованих під Крутами хвилиною мовчання.

Подвиг українських юнаків під Крутами, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії, як символ нескореного духу нашої нації.

Власна інформація

У Трускавці в міському бюджеті передбачено 577 тис. грн на відшкодування за пільговий проїзд

У міському бюджеті Трускавця на 2018 рік передбачено кошти на відшкодування перевізникам витрат за пільговий проїзд в міському транспорті загального користування, в сумі 577, 8 тис. грн.

Про це ІА ZIK повідомили у Трускавецькій міській раді.

Станом на сьогодні право безкоштовного проїзду в автомобільному транспорті загального користування зберігається за переважною більшістю пільговиків.

Загалом, це понад 20 категорій пасажирів, які за соціальною ознакою можуть користуватись такою можливістю, зазначили у міськраді. 

ЗІК

Дмитро Мицак – олімпієць з Борислава

Незабаром, а саме 5-26 лютого 2018 р. в південнокорейському місті Пйонг Чанг відбудуться XXIII Зимові Олімпійські Ігри. В складі олімпійської делегації України на Олімпіаду полетів наш земляк з Борислава – майстер спорту, учасник Зимової Олімпіади в Сочі 2014 року і чемпіон України з гірськолижного спорту Дмитро Мицак. Дмитро отримав олімпійську ліцензію на участь в південнокорейських олімпійських змаганнях в складі збірної України з гірськолижного спорту але під час змагань у вересні на Міжконтинентальному Кубку Південної Америки в м. Лапарва (Чилі) він серйозно травмувався. Отож на цій Олімпіаді наш земляк буде в якості Посла Доброї Волі МОК в команді Space Team. Ця команда відповідає за переобрання Комісії Атлетів МОК, а також за співпрацю зі спортсменами та офіційними делегаціями.

Вперше ми змогли ближче познайомитись з Дмитром Мицаком зовсім недавно – в п’ятизірковому діагностичному лікувально-реабілітаційному курортному комплексі «Ріксос-Прикарпаття» на церемонії вручення відзнаки «Гордість Трускавця – 2017». В номінації «Подія року» Кришталевим лотосом була відзначена нетипова для Трускавця подія – дитячі змагання з гірськолижного спорту Кубок «Bukovytsia OPEN», які проходили неподалік міста-курорту на початку 2017 року. Співзасновниками Кубку стали ТзОВ «Буковиця», ГО «Європейська інтеграція України» та ГО «Бориславська Сніжинка». Тоді мешканці нашого регіону вперше дізнались, що неподалік Трускавця збудований новий гірськолижний комплекс з сучасними системами осніження і формування лижних трас. Це й дозволило заснувати і провести міжнародні змагання, головна мета яких популяризація здорового способу життя, гірськолижного спорту, а також розвиток Трускавця ще й як гірськолижного курорту.

На перший Кубок до Трускавця приїхали спортивні команди з Польщі, Словаччини і, звичайно ж, з України. Приймало спортсменів місто-курорт Трускавець. Змагання були організовані і проведені на найвищому рівні та викликали великий резонанс. Тому і були відзначені як «Подія року» в Трускавці, випередивши за популярністю інші поважні заходи. Відзнаку «Кришталевий Лотос» на церемонії отримували директор ТзОВ «Буковиця» Світлана Мицак і чемпіон України Дмитро Мицак, котрий своїм прикладом, своїми спортивними звитягами і досягненнями якнайбільше спричинився до популяризації гірськолижного спорту в Україні.

- Я дуже вдячний за таку відзнаку, котра стала своєрідною оцінкою діяльності всієї нашої великої команди «Буковиця», - розповідає Дмитро Мицак. - Але найперше я хочу подякувати своєму батькові і моєму першому тренеру Мицаку Віталію Івановичу, завдяки якому я й став спортсменом-гірськолижником та здобув свої перемоги. Гірськолижний спорт є дуже видовищним, але й надзвичайно непростим і дорогим видом спорту. До прикладу: для участі в одних змаганнях мені необхідно 10 – 12 різних комплектів лиж. Також більшість року, а це 220-240 днів, я перебуваю поза межами своєї домівки. В основному за кордоном. Це постійні тренування, збори, участь в різноманітних змаганнях, в яких беруть участь спортсмени світового рівня. Зараз мене тренує австрієць, колишній тренер збірної Австрії, Ханс Фрік. Також я проходжу службу в прикордонних військах та представляю українське спортивне товариство «Динамо».

В аеропорту на Олімпіаду Дмитра проводжали його батько Віталій Мицак і голова Міжнародного Центру «Європейська інтеграція України» Іван Цегенько. І вже зовсім скоро ми зможемо побачити нашого спортсмена в телевізійних ефірах та підтримати нашу команду гірськолижників на олімпійських змаганнях. Тож давайте побажаємо Дмитру гарно представити Україну на Олімпіаді!

Також хочеться нагадати, що Кубок «Bukovytsia OPEN» цього року буде проходити на схилах Буковиці 1-2 лютого. Участь в змаганнях візьме п’ять закордонних і шість українських команд. Відкриття змагань проходитиме в Трускавці 1 лютого (початок о 9.00). Початок стартів на «Буковиці» в 11 год. першого лютого і в 10 год. другого лютого. Нагородження і закриття Кубку буде проходити 2 лютого о 15.30 на гірськолижному комплексі «Буковиця». Отож, запрошуємо всіх гарно провести свій час та повболівати за спортсменів!

Степан Гнатків

Я люблю тебе як сіль

/Чи вдасться Стебнику впорядкувати адміністративно-територіальний устрій Дрогобицького району?/

Стебник – місто чи село? Все-таки місто. Загальна кількість населення – більше 20 тис. жителів (20 932 чол. станом на 2013 рік). За кількістю населення – сьоме по величині місто на території Львівської області, якщо не враховувати Львова (після Дрогобича, Борислава, Самбора, Стрия, Червонограда, Сокаля). Територія – 8,1 кв. км. Присутня залізнична станція. Місто розташоване в передгір`ї Карпат, за 4 км від м. Трускавця, на території Дрогобицько-Бориславського промислового району.

На території Стебника є 4 середні школи, професійно-технічний ліцей, музична школа, Народний дім та бібліотека. Є своя лікарня та пожежна охорона.

З підприємств, які функціонують на території міста – Стебницький асфальтно-бетонний завод, Стебницький розчинно-бетонний завод, глиняний кар`єр плюс наявні корисні копалини, зокрема сіль та калійна сіль.

Але назвати цей населений пункт містом важко. В силу обставин, що склалися, які Стебник отримав у спадок після розпаду СРСР, Стебник сьогодні практично є одним зі спальних районів м. Дрогобича. Все це зв’язано з неупорядкованістю адміністративно-територіального устрою, і з тим, що місто Дрогобич ну ніяк не хоче розлучитися зі Стебником. Завдяки Стебнику Дрогобич має статус міста зі стотисячним населенням, і може перерозподіляти бюджет і утримувати в Дрогобичі великий бюрократичний штат чиновників (читай Вікіпедію).

Сьогодні можна шукати винних, але краще просто проаналізувати чому ж так сталося.

1440 рік. Перша письмова згадка про Іздебник (давньоруське «іздеба» – стовп, шахта, назва соляних копалень). З чеського «stebnik» – невелика будівля для зберігання овочів взимку. Можливо, ще «здоба» – житло, де зимують бджоли. Хорватською «stieblinik» - стебло. Яку версію обирають стебничани?

Про наявність солі на території Стебника відомо здавна. На полях між Болехівцями та Стебником по сьогоднішній день можна знайти кургани соляних копалень. І там же (на полях), посеред липового лісу можна зустріти пасіки, де зимують бджоли. Якщо хтось сумнівається, то за СШ №18 є «Петрова пасіка».

Чиста вода, мед і сіль – все це завжди годувало Стебник.

Ще перевагою Стебника було те, що він завжди знаходився на «трафіку», тобто при дорозі, яка з`єднувала Дрогобич з V Панєвропейським транспортним коридором (через Доброгостів-Уличне-Довголуку на Гірне до траси Київ-Чоп).

Я люблю тебе як сіль. Багатовіковий промисел, який довго годував жителів Карпат. Сіль намивала з надр вода. І по сьогодні в районах Стебника, за лісом і під лісом по дорозі на Доброгостів можна знайти старі копанки. Також про це нагадує шахта в самому центрі Стебника, яку стебничани називають «шахта посеред села».

А хто не знає про «три криниці», тому варто піти в район на Забівці, біля греко-католицької церкви Різдва Пресвятої Богородиці, і скуштувати воду з криниці. А ще коли не полінуватися, та нахилитися над однією з криниць, то ви відчуєте стійкий запах сірководню – лугу.

Кажуть, що сам коронний гетьман Станіслав Жолкевський замовляв собі сіль зі Стебника. Везли її на возах. Це все історія.

Справжньою гордістю Стебника є два шахтні стовбури «Кюбек» і «Ляриш». Йшов 1843 рік. Ще не імператор Австрії, а коронований принц Франц-Йосиф дізнається про наявність великої кількості корисних копалин в Галичині, зокрема  Бориславі, Дрогобичі та Стебнику. Австрія вводить монополію на видобуток солі. До його приїзду в Стебнику копають два шахтні стовбури і будують будівлю шахти «Кюбек». Тридцятиметрова залізна конструкція копри цієї шахти як гірничо-промислова споруда ХІХ століття – це справжнє промислове диво. Ну а приміщення Саліни, яке відвідав Франц-Йосиф в 1848 році, було і залишається гордістю Стебника. Велика вежа-дзвіниця, на ній годинник-дзиґар, в правому та лівому крилі приміщення Саліни розташовані машини та механізми для видобутку корисних копалин, водовідливу і вентиляції. Повна інженерно-технологічна схема шахти – з наявністю складів, адміністративного корпусу, конюшні, електропідстанції. Все це – індустріальний музей під відкритим небом.

Кажуть, що на поч. 1911 р. виробництво кухонної солі в Стебнику сягало 50 тис. тонн в рік.

1873 рік – інженер Едуард Віндикевич виявив у Стебнику поклади мінеральних солей, направив їх в Берлінську лабораторію, котра підтвердила наявність в них калієво-магнієвих солей. У Бориславі, яке було центром Галицької Каліфорнії, було представництво Бельгії, і французькі та бельгійські інженери  обслуговували і стебницьку Саліну.

1919 рік – у Стебнику було створено Товариство експлуатації солі поташової (ТЕСП). До складів цього виробництва була прокладена залізнична колія (1922 рік).

1932 рік – на території Стебника запрацювала збагачувальна фабрика калійного концерну «Калінат». І місто Стебник був тоді центром гміни, до складу якої входили Доброгостів, Уличне, Орів, Колпець, Солець і Станиля. А от Болехівці ніколи не входили до складу Стебника.

Під час німецької окупації в Стебнику навіть було налагоджено випуск сірки з каїніту, в якому вона є. Та після закінчення ІІ світової війни в 1945 р. обладнання вивезли в Чехію.

А кухонну сіль в Стебнику добували до середини 1950-х рр. Під старим Стебником є гірничі виробки, так звані «луговні», найбільша з них – «Брук», площею більше від футбольного поля. Частина з них затоплені водою.

Ось такий короткий нарис історії старого Стебника. Ресурс функціонування будь-якої шахти – 50-70 років. Та чи вичерпаний ресурс Стебника? На це питання повинні дати відповідь фахівці-інженери. А поки що стебничани просять заступництва у святої Варвари – покровительки шахтарів, а відповідно і Стебника.

Сьогоднішнє місто складається з районів «Село» і «Стройка» (місцеві називають ще «Куба»). Місцевості в «Селі»: Панська Гора, де проживали поляки та чехи, Болоня при дорозі між Трускавцем та Стебником, Скрент (з польської «скрент» – поворот), Забівка з водоносним горизонтом біля церкви, Городи по дорозі на Доброгостів зліва.

 Історія нового Стебника пов’язана з функціонуванням Стебницького калійного заводу. Він почав діяти з 1950-х рр. і функціонував по 1983 рік, поки не стався вилив розсолів у річку Дністер (з хвостосховищ). Тодішній калійний завод можна було назвати монополістом по видобутку мінеральних добрив. Зараз це підприємство не працює. Але опис та історію цього підприємства залишимо інженерам та іншим фахівцям.

Сьогоднішнє місто Стебник чекає на вирішення своєї долі. У Львівській обласній адміністрації і Дрогобицькій райраді та в РДА повинні зрозуміти, що Стебник повинен стати як мінімум містом обласного підпорядкування. Специфічне адміністративно-територіальне утворення, яке виникло ще за часів Радянського Союзу, повинно бути змінене. Навіть населений пункт, в якому проживає більше тисячі осіб, вже є самодостатнім, тому що є оборот коштів. Його просто потрібно налагодити належним чином. А в Стебнику проживає більше 20 тис. осіб.

Союз Стебника і Дрогобича призвів до відсутності механізму трансформації фінансових ресурсів. А невпорядкованість адміністративно-територіального устрою разом з низькою ефективністю діяльності органів місцевого самоврядування наносить непоправну шкоду функціонування цього населеного пункту.

Жителям сіл Доброгостова та Уличного вартувало би зрозуміти, що бідний з бідним легше знайде мову, ніж бідний з багатим. І коли Доброгостів та Уличне ввійдуть до Стебницької об’єднаної територіальної громади, то в Стебницькій раді жителі цих сіл будуть мати як мінімум по три депутати. Як відомо, гуртом і батька легше бити. Я вже не говорю про інші плюси, адже всі соціальні об’єкти залишаться функціонувати на території Доброгостова та Уличного.

Від такого об`єднання виграє навіть Дрогобич, тому що він скине з себе тягар «дотації» Стебника, а найголовніше – дасть Стебнику шанс на розвиток. Це можливо за умови, що на державному рівні будуть прийняті закони про монополію на надра.

Я люблю тебе як сіль! Так можна назвати теперішнє співіснування міст Дрогобича, Стебника, Трускавця і навколишніх сіл…

Віктор Пиців



Создан 30 янв 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником