Трускавецький вісник № 29 (1587) від 5 березня 2018 р.

 

Трускавецький вісник № 29 (1587) від 5 березня 2018 р.

05.03.2018



У номері: Питання створення ОТГ на Дрогобиччині; Візит делегацій з Дрогобицького району до Польщі.

Короткі новини

Якщо можете – допоможіть!

Батьки за своїх дітей ладні стрибнути у вогонь чи воду. Так робить і мешканець села Мокряни Дрогобицького району Ігор Шептицький. Батькове серце щемить, коли дивиться, як страждає його донька Мар’яна Новак: нестерпний головний біль, важкість пересування. Мар’яна – інвалід з дитинства, діагноз – сколіоз грудно-поперекового відділу четвертої стадії.

Пан Ігор усіляко допомагає доньці, але самотужки не може зібрати 250 тисяч гривень на операцію. Тим більше, що батько сам інвалід війни, має поранення, часто лікується.

Ігор Володимирович стукає у двері всіх небайдужих сердець, щоб допомогли матеріально.

Ігор Шептицький заздалегідь дякує за поміч і молитиметься за тих, які виявлять милосердя і чуйність до його біди.

Кошти на операцію Мар’яни Новак можна перерахувати на рахунки у «Приватбанку»: у гривнях - № 5168 7573 2804 3056; у доларах - № 5168 7573 2804 3072; у євро - № 5168 7573 2804 3619. Мобільний телефон Ігоря Шептицького – 067 371 87 22.

Делегація Дрогобицького району взяла участь у вшануванні жертв трагедії в селі Павлокома

У суботу, 3 березня, делегація Дрогобицького району на чолі з головою Дрогобицької РДА Володимиром Шутком взяла участь в урочистих заходах з нагоди вшанування жертв в селі Павлокома (Польща), де в березні 1945 році було в жорстокий спосіб вбито 366 українців. Очолював українську делегацію на скорботних заходах міністр закордонних справ України Павло Клімкін. Також до Павлокоми прибули голови Львівської та Тернопільської ОДА Олег Синютка і Степан Барна, голова Львівської облради Олександр Ганущин, представники суспільно-культурних товариств "Надсяння", "Лемківщина", "Любачівщина", члени громадських організацій, Львівська Державна Академічна чоловіча хорова капела «Дударик», воєвода Підкарпатського воєводства Ева Лєнярт. Панахиду за загиблими у співслужінні зі священиками провів Владика Євген Попович, Архиєпископ і Митрополит Перемишльсько-Варшавський Греко-Католицької Церкви в Польщі.

Забавні саморобки

В Трускавецькій міській бібліотеці для дітей створено гурток “Забавні саморобки” для учнів 1-4 класів. Діти з захопленням у вільний час приходять у бібліотеку, де можна не лише читати книжки, а й гратися, розвивати творчі здібності, проводити цікаво свій вільний час.

До дня народження Т.Шевченка діти виготовили аплікацію “Хлюпочуться качаточка”. Бібліотекар Віра Лучковська розповіла дітям про творчий шлях поета. А Ілля Ключковський зачитав вірш “Заповіт”.

У бібліотеці по-справжньому можна відпочити після напруженого шкільного дня, отримати задоволення і творчу наснагу.

Власна інформація

Українці вшанували отця Михайла Вербицького

4 березня в селі Млини (Республіка Польща) відбулося вшанування пам`яті автора мелодії до українського гімну, талановитого композитора, щирого патріота рідної землі і невтомного душпастиря русинів-українців о. Михайла Вербицького. Участь в заходах взяло близько півтори тисячі українців, в абсолютній більшості – представники Львівщини та українці з Польщі. З-посеред районів Львівської області найчисельнішою була делегація Дрогобицького району на чолі з головою ДРДА Володимиром Шутком. До неї ввійшли заступник голови Дрогобицької РДА Іван Мізерник, заступник голови Дрогобицької районної ради Володимир Стецівка, письменник, драматург, журналіст, громадський та політичний діяч Тарас Метик, начальник управління культури та туризму ДРДА Надія Козар, інші працівники РДА, учасники колективу «Вишиванка» Дрогобицького районного Народного дому, небайдужі мешканці району.

Дрогобиччину на заходах представляла також делегація з Трускавця у складі міського голови Андрія Кульчинського, його заступника Олексія Балицького, депутатів міської ради Миколи Сеньківа, Святослава Грабовського та Мирослава Мицька. А от міська влада Дрогобича з невідомих причин проігнорувала ці заходи.

Отець Михайло Вербицький прожив недовге життя – всього 55 років. В дитячому віці залишився сиротою, і тільки опіка перемиського єпископа Івана Снігурського дозволила хлопцеві вийти в люди і стати священиком. Ще будучи студентом, він почав писати музику, причому не тільки церковну, але і світську. Цікавий факт: з-під пера Михайла Вербицького вийшов твір «В людях ангел, не жена, вдома з мужем сатана» J

Мелодію на слова вірша «Ще не вмерла Україна» вперше було надруковано у Перемишлі в кінці грудня 1864 р., а 10 березня в цьому ж місті вперше відбулося публічне виконання пісні, якій судилося стати українським національним та державним гімном. Цікаво, що слова вірша приписували Тарасові Шевченкові, який, до речі, був ровесником отця Вербицького (Шевченко народився у 1813 р., а Вербицький у 1815). Українська громада в Польщі вважає день 10 березня Днем українського гімну і висловлює надію, що цю ініціативу підтримають і в Україні.

Михайло Вербицький помер у 1870 р. у страшних муках – від раку язика. Гідне вшанування отця проходить у його рідному краї вже давно. Громада Млинів відразу по смерті пароха дбала про його могилу, котрий віддав селу та служінню в ньому три десятиліття свого життя. Але в часи комуністичної Польщі (PRL) тінь забуття поволі почала затемняти це важливе для українців місце. І лише після демократичних змін в Польщі та проголошення незалежності України могила отця Вербицького стала місцем паломництва свідомих українців, котрі принаймні двічі на рік (в день народження отця 4 березня та в день його смерті 7 грудня) масово відвідують Млини, які знаходяться за декілька кілометрів від українсько-польського прикордонного переходу Краковець-Корчова. Проте свіжі квіти та вінки на могилі автора музики до українського гімну появляються значно частіше.

4 березня 2018 року заходи вшанування отця Вербицького стали наймасовішими за останні десять років. Після Святої Літургії в с. Хотинець українські паломники зібралися в церкві Покрови Пресвятої Богородиці у Млинах, де півтора століття тому служив о. Михайло Вербицький. Після панахиди в церкві з коротким словом про отця виступили греко-католицькі священики. Біля віче на могилі о. Вербицького слово мали голова Львівської ОДА Олег Синютка, голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин, голова Тернопільської ОДА Степан Барна, голова Івано-Франківської ОДА Олег Гончарук. Квіти до підніжжя пам’ятника отцю Вербицькому поклали голова Дрогобицької РДА Володимир Шутко та мер Трускавця Андрій Кульчинський.

Змістовним був виступ віце-воєводи Підкарпатського воєводства Люцини Подгаліч, котра наголосила на тому, що кожен народ має святі місця, котрі будують його тотожність. Для українців одним із таких місць є могила отця Михайла Вербицького в селі Млини. Був присутнім на заходах і війт ґміни Радимно, до якої належать Млини, Богдан Шиляр.

Лютий мороз та пекучий вітер. Черги на кордоні і не надто прихильне ставлення до українських офіційних делегацій українських (?!) прикордонників в пункті пропуску Краковець. Витрачений цілий вихідний день. Але навряд чи знайшовся хоча б один українець, котрий пожалкував, що відбув це паломництво до могили творця національного і державного гімну. Море жовто-синіх прапорів нагадувало про часи початку незалежності України. А вже в автобусі, дорогою додому, про ті часи кінця 1980-х – початку 1990-х розповідали Тарас Метик, Володимир Стецівка, Іван Мізерник.

Гімн «Ще не вмерла Україна» звучав у Млинах повністю. До зібраного хору долучилися всі присутні і співали «Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє, ще на нашій Україні доленька наспіє». До цих слів нав`язували у своїх виступах українські політики, проводячи паралелі з теперішніми подіями на Сході України. І чомусь ніхто не сказав про інші слова: «А завзяття, праця щира свого ще докаже…». Бо важка щоденна праця і віра в успіх (завзяття) можуть дати результат там, де його годі очікувати від биття в груди («…покажем, що ми, браття, козацького роду»). І Павло Чубинський, і отець Михайло Вербицький завзято трудилися на благо українців і показували якого вони роду власне невтомною багаторічною працею – щоденною, копіткою, наполегливою. Вони сіяли зерно, яке зійшло і заколосилося 24 серпня 1991 року. І цю ниву не потолочить жодна азіатська орда зі Сходу…

Завершився захід у с. Млини урочистим виконанням духовного гімну України «Боже великий єдиний».

Володимир Ключак

P.S. Автор публікації висловлює щиру вдячність Дрогобицькій РДА, зокрема голові райдержадміністрації Володимирові Шуткові та відділові внутрішньої політики ДРДА (Олександра Луців та Сергій Матійко) за можливість відвідати село Млини в складі офіційної української делегації).

 

Питання створення ОТГ на Дрогобиччині

/Дрогобицько-Бориславський південний економічний вузол: проблеми та шляхи їх вирішення/

29% території України охоплено об’єднаними територіальними громадами (ОТГ), 70% чекає своєї долі. Серед них – Дрогобицький район, один з аутсайдерів, найдепресивніший район на території Львівської області. Хоча зведений бюджет Дрогобицького району і трьох міст (Дрогобич, Борислав, Трускавець) дорівнює майже 1,5 мільярда гривень.

Що є основними причинами, які заважають розвитку цього району? Це:

- невпорядкованість адміністративно-територіального устрою (як приклад, Дрогобич з анклавом Стебник і Борислав з анклавом Східниця),

- централізація влади по вертикалі, яка залишилася в спадок від СРСР,

- низька ефективність органів місцевого самоврядування (представники органів місцевого самоврядування не стали провідниками та відповідальними за проблеми жителів району),

- відсутність механізмів трансформації фінансових ресурсів (різні територіальні громади мають проблеми з розподілом бюджету). Як приклад, Дрогобич не в змозі сам себе забезпечити, бюджет Дрогобича 258,205 млн., а дотацій потребує у сумі 42 млн. грн.

При відсутності паспортів громад і картографічного матеріалу (кадастр природних територій та описова частина) місцеві та обласні еліти пробують формувати нові ОТГ під інтереси містечкового олігархату, не враховуючи реальної ситуації. Гроші та привілеї державної служби є визначальною позицією. Вартість людини на території району вимірюється номіналом її банківської купюри та соціальним статусом.

Все це наводить на думку, що сам підхід до створення громад (ОТГ) потребує аналізу і реалістичного підходу.

Трохи історії. Східна Галичина, XVIII ст. Королівство Галичини та Лодомерії з центром у Львові в складі Австрійської імперії. В 1783 році був виданий Декрет про класифікацію міст та утворення адміністративних одиниць. В 1849 р. в т.зв. Меморіалі було подано опис краю. Адміністративна організація краю проходила протягом близько 100 років і до Першої світової війни на території Східної Галичини було утворено 7 округів (районів) та 6 крейсів. Після І світової війни ці землі ввійшли до складу ІІ Речі Посполитої. Було утворено Дрогобицький повіт (дистрикт) з двома міськими ґмінами (Дрогобич і Борислав) і 12 сільськими ґмінами.

Gemeinde німецькою означає спільнота, громада, саме від цього слова утворилося вже звичне для нашого вуха «ґміна». Ґміни були сільські (очільник називався війтом), в невеличких містах їх очолював бургомістр (бурмістр), а в великих президент. До компетенції ґміни належало утримання початкових шкіл, дитсадків, бібліотек, будинків культури, місцевого транспорту, ґмінні дороги, управління ринками і охорона здоров`я. У результаті останньої реформи в Польщі до компетенції ґміни тепер належать також фінансові ресурси.

У Дрогобицькому повіті в 1923-1939 рр. були такі сільські ґміни:

1) Дережицька (Дережичі, Ясениця Сільна, Монастир Дережицький, Модричі і Попелі),

2) Добрівлянська (Добрівляни, Воля Якубова, Волоща, Вороблевичі, Грушів, Літиня, Ролів і Тинів),

3) Новокропивницька (Новий Кропивник, Довге, Ластівки, Майдан, Старий Кропивник і Рибник),

4) Лішнянська (Лішня, Брониця, Долішній Лужок, Медвежа, Монастир Лішнянський, Нагуєвичі, Снятинка, Унятичі),

5) Меденицька (Меденичі, Довге, Йозефсберг, Кьоніґсау, Летня, Опарі і Ріпчиці),

6) Найдорфська (Найдорф, Болехівці, Верхні та Нижні Гаї, Почаєвичі і Раневичі),

7) Підбузька (Підбуж, Бистриця, Винники, Жданівка, Залокоть, Опака, Підмонастирок, Смільна, Сторона, Уріж),

8) Рихтицька (Рихтичі, Вацевичі, Далява, Липовець, Михайловичі, Солонсько, Старе Село),

9) Стебницька (Стебник, Доброгостів, Гасендорф, Колпець, Орів, Солець, Станеля, Уличне),

10) Східницька (Східниця),

11) Трускавецька (Трускавець),

12) Горуцька (Горуцько, Більче, Криниця, Раделичі, Липиці, Саска Камеральна і Угартсберг) – це на території теперішнього Миколаївського району.

Як ми вже зазначили вище, існували ще дві міські ґміни – Бориславська та Дрогобицька.

Ось так виглядала ситуація із ОТГ на Дрогобиччині сто років тому.

Проблемою Дрогобицького району (повіту) завжди було те, що він за часів Австро-Угорщини та Польщі використовувався здебільшого як джерело дешевої робочої сили і новобранців для війська. Район був буферною зоною, територією якої проходили транспортні шляхи сполучення.

На початку ХХ ст. в краї були розвинуті такі галузі як військове виробництво, промисловий розвиток, пов'язаний з приватною нафтопромисловістю і соляними промислами. Найбільші державні інвестиції в регіон було вкладено в побудову залізниць і шляхів сполучення (довідка з Вікіпедії).

Дрогобицько-Бориславський південний економічний вузол спеціалізується на нафтовидобувній і переробній промисловості, розвинутий промисловий видобуток калійної солі, нафти, газу та озокериту, наявні корисні копалини (сірчана руда, олово, цинк, сірка, поклади озокериту та кам`яної солі), мінеральні води (сірчані, солоні та типу «Нафтуся»). Проблеми цього району – це більш повне використання місцевої сировини і паливно-енергетичної бази, розвиток машинобудування, освоєння гірської території, розвиток інфраструктури та транспорту, модернізація сільського господарства, створення підсобних фермерських господарств, розвиток продуктивного тваринництва та птахівництва. На базі курортів Східниці та Трускавця може бути створений рекреаційно-туристичний кластер. Та й самі курортні території повинні отримати особливий статус курортного поселення та зберегти за собою статус міст обласного підпорядкування.

Щодо міст Борислава та Дрогобича, то вони повинні конкурувати між собою за центри впливу та тяжіння. Кожному з цих міст потрібно визначити реальний стан справ у власних громадах та власні можливості.

Всю вище викладену інформацію вартувало би взяти владним мужам регіону та області при створенні ОТГ. Чотири ОТГ для Дрогобиччини – це явно замало. Дещо від того часу змінилося, появилися нові міста (Трускавець, Стебник), виросла та розвинулася до статусу великого курорту Східниця. Тому на Дрогобиччині повинні бути створені як мінімум чотири міських ОТГ (з центрами у Дрогобичі, Бориславі, Трускавці та Стебнику), три селищні (Східниця, Меденичі, Підбуж) і зо три-чотири сільських (для прикладу, з центрами в Новому Селі, Добрівлянах, можливо в Лішні та Рихтичах). Урядникам вартувало би спитати в першу чергу громади тих сіл, чи хочуть вони об`єднуватись і з ким саме, а не нав`язувати насильницьким шляхом план на 4 ОТГ.

Не можна приєднувати до міст чисто сільські території, бо це призведе до заміни мешканців міст, а малі містечка опиняться під загрозою зникнення. Це також зупинить розвиток села. Потрібно пам’ятати, що Дрогобицький район є сільськогосподарським. Непродумані реформи можуть стати для мешканців району найбільшою трагедією, навіть катастрофою. Зі збільшенням території побільшає проблем, а село перестане бути монокультурним і стане багатовекторним. Чи готові до того люди?

Зміни неминучі. Депресивна територія завжди породжує середовище людей, які готові створювати новий простір, середовище фізичного та інтелектуального продукту.

У цій статті викладена одна з альтернативних думок, і автор не претендує на монополію щодо істини. ОТГ на Дрогобиччині будуть створені, і від людей зараз поки що ще залежить в якому саме форматі. Будь-які зміни тягнуть за собою виклики. Чи готові до цих викликів жителі міст та сіл Дрогобиччини і їхні владні еліти?

Віктор Пиців



Создан 05 мар 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником