Трускавецький вісник № 92 (1650) від 25 липня 2018 р.

 

Трускавецький вісник № 92 (1650) від 25 липня 2018 р.

25.07.2018



У номері: Броницьке протистояння; Про сурогатне материнство; Новини.

Короткі новини

У Трускавці – новий начальник поліції

Новим начальником Трускавецького відділення поліції став Максим Гук. Богдан Собко, який донедавна керував трускавецькими правоохоронцями, відтепер очолює Залізничний райвідділ поліції м. Львова.

Нагадаємо, що Трускавецьке відділення поліції є частиною Дрогобицького відділу поліції, який зараз очолює Андрій Білас.

Власна інформація

В Україні стартувала масова мала приватизація

На цьому тижні в електронну торговельну систему ProZorro вже заведено перші 18 об'єктів "малої" приватизації у Львові та Житомирі. А вже найближчим часом потенційним покупцям будуть запропоновані сотні лотів у різних містах України.

Першим об‘єктом, виставленим на продаж в рамках малої приватизації, стало двоповерхове приміщення недіючої стоматологічної поліклініки в центрі Житомира. Цей лот запропонував відділ по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської ради на торговельному майданчику smarttender.biz, сертифікованому ProZorro.

Мала приватизація  буде проведена за прозорими і зрозумілими правилами, які передбачені у ініційованому урядом новому законі «Про приватизацію державного майна». Електронний аукціон відкриває доступ до об’єктів малої приватизації всім бажаючим  - фізичним, юридичним особам, малим підприємцям тощо.  Вперше в історії України мала приватизація стає масовою. 

Продаж невеликих державних об’єктів відбуватиметься абсолютно відкрито. Оскільки за новими правилами малі підприємства продаватимуться в стандартному порядку - лише через інтернет-аукціон, що усуває можливості для маніпуляцій. Інформація про запропонований до продажу об’єкт публікується в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті ФДМУ або на сайті органу місцевого самоврядування та в електронній торговій системі. Стартова ціна визначається на рівні вартості чистих активів або 0, якщо вона від’ємна. Далі збираються заявки від учасників, проводиться 3 раунди аукціону з підвищенням ціни, за результатами яких з переможцем укладається угода купівлі-продажу. За наявності лише одного потенційного покупця об’єкт виставляється на продаж повторно. Таким чином конкуренція зберігається за будь-яких умов.

Мала приватизація дозволить знайти ефективних власників для тисяч «мертвих»  об’єктів, які зараз перебувають у власності держави.

Департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України

Броницьке протистояння, або Хто дискредитує Українську Державу

Події 23 липня в селі Брониця вже лягли ганебною плямою на репутації теперішньої влади м. Дрогобича. Не тільки Кучми як маріонетки в руках певних сил і не тільки так званого «Комбінату міського господарства», який «винайняв» «охоронну фірму» для забезпечення силового прориву на сміттєзвалище. Ганебна пляма лягає на кожного, хто зараз працює в Ратуші і не висловив своєї позиції. Надіятися, що люди забудуть цю ганьбу владців і пробачать їх, не варто. Пробачення не буде. Нікому.

Ось як трактує події 23 липня на Броницькому сміттєзвалищі громадський активіст, дрогобичанин Олег Дьорка:

«Сьогоднішній ганебний цирк на сміттєзвалищі у Брониці, за участі "працівників охоронної фірми", декількох неадекватів, один яких накинувся на нас з Тарасом, коли ми знімали весь цей ПОЗОР, залишив по собі величезний осад.

Від побаченого сьогодні мені гидко.

Ок, є рішення суду про заборону блокування під'їзної дороги до сміттєзвалища.

Залучіть поліцію до його виконання.

Для чого наймати (КМГ уклав угоду з невідомою поки фірмою) молодиків "спортивної" статури, переважно російськомовних, не дуже ввічливих, наприклад, при мені один з "охоронців", буквально, підійшовши до священика з Брониці, послав його на три букви?!

Так-так, ось так підійшов і сказав - "да пашол ти на ху..!"

Що це таке?! Куди ми потрапили і куди ми йдемо?!

Чому ж не подумали своїми головами і за ці гроші, за які, наприклад, затруднили ось цих "охоронців", не найняли медіатора чи експерта з комунікації. Зрозуміло, це треба було робити раніше, але ж...

Можливість була!!!

Невже було зроблено все, щоб не допустити до такого!!!

Бійки, сварки, газ, трактор, який їде на людей.

Повний сюр!

А зараз що - залишилася лише пропаганда і лестиві облизування придворних слимаків та інших "незалежних ЗМІ" за 66.6 грн. хв. чи кусок землі.

Здається мені, що сміття не на вулицях Дрогобича і не на сміттєзвалищі у Брониці, а у людських головах.

Його там так багато, що жодний з сміттєпереробних заводів не допоможе», - пише Олег Дьорка.

Що ж трапилося в Брониці в цей день 23 липня? Чому події в невеличкому селі Дрогобицького району мали б привернути увагу всієї України? Та тому, що там відбулася дискредитація Права і дискредитація Української Держави. Після двох Майданів, після Революції Гідності знайшлися нікчемні людці, які спробували поставити на коліна Громаду. На очах громадськості було ображено представника Церкви, а Зло чинило свій шабаш. Але в Брониці йому перемогти не вдалося. Це ж не дрогобицька Ратуша, яку окупували темні сили.

Надзвичайно промовистим є відео з місця події, підготовлене «Варто – Галицькі новини» і розміщене в YouTube. На ньому чітко видно хто народ, громада, а хто представники системи. Системи, якій ламав хребет Майдан, та так до кінця і не зламав.

Судовиконавець зачитує ухвалу, прийняту суддею Дрогобицького суду Андрієм Хомиком (люди мають запам’ятати це прізвище). Громаду намагаються поставити на коліна ухвалою суду, заборонивши їй на своїй власній території бути господарем. Броничани, згідно цієї ухвали, мали б мовчки спостерігати за тим, як далі на їхні паї завозять сміття. І мали б бути упокореними рабами, яких «нагнули» колишні працівники правоохоронних органів Василь Качмар (в минулому працівник виконавчої служби, а зараз заступник мера Дрогобича) та Володимир Коцюба (колишній працівник суду, зараз керуючий справами Дрогобицької міської ради).

Під час зачитування ухвали видно, як одна з жінок-броничанок молиться. Її вуста шепочуть звернення до Господа, а очі її повні впевненості. Бо поруч – священик, настоятель броницької парафії.

І знову протилежний табір – російськомовний найманець (охоронну фірму зі Сходу України найняв Комбінат міського господарства ДМР) каже: «Это священник? Да это х.й собачий. Для меня это х.й собачий». Як низько і як гидко. Можна пробачити цього конкретного охоронця, але не забуваймо, що його вустами говорять Кучма, Янів і вся влада Дрогобича. А от це вже не пробачається. І навряд чи церковна ієрархія забуде за таку образу Церкви. Навіть якщо й пробачить, то не забуде. А якщо забуде, то вірні не забудуть. Ніколи. Бо це крок у минуле, до совєтів. Або ж крок у прірву путінізму, де влада все, суди все, а громада ніщо.

Невеличкій громаді села Брониця важко протистояти з окупантом. Окупантом у цьому випадку виступає влада Дрогобича, котра своїми діями повністю дискредитує Право і Українську Державу. Бо Право ламається маніпулятивними ухвалами, а Українська Держава не поспішає на захист громади. Хоча поліція й не допустила силового сценарію захоплення смітєєзвалища, та свій осуд Кучмі та його поплічникам наразі не висловили ні районна державна адміністрація, ні ЛОДА в особі Синютки, а винні не понесли (і навряд чи понесуть) відповідальність за посягання на права громади і людини.

Протистояння Дрогобича та Брониці нагадує агресію Московії проти України. Чисельна перевага, гроші, юридична підтримка і … байдужість інших.

Сміттєзвалище для Брониці – це їхні Крим та Донбас. Якщо влада Дрогобича все ж переможе, то патріотів України з вірою у справедливість у Брониці поменшає.

На щастя, є люди, які прекрасно розуміють, що невеличку громаду Брониці потрібно підтримувати – і фізично, і морально, і в юридичній площині, і інформаційно. Кілька громадських організацій, які об’єднують воїнів АТО, виступили зі зверненням, в  якому засуджують дії влади Дрогобича та вимагають негайно припинити застосування сили до мирних громадян. Нижче подаємо текст цього звернення.

«Ми, представники громадських організацій Дрогобиччини, глибоко занепокоєні ситуацією, яка склалась навколо вивезення твердих побутових відходів з міста Дрогобича, та спробою застосування сили до мешканців села Брониці, які відстоюють свою позицію щодо неможливості завозу ТПВ на Броницьке сміттєзвалище.

Ми розуміємо, що, як і у інших містах, ситуація у місті Дрогобичі, та селі Брониця штучно «підігрівається» деякими політиками, та представниками так званої «сміттєвої мафії», яким вигідне загострення, щоб заробити собі політичний чи капітал, чи добитись підняття ціни на вивіз ТПВ.

Разом з тим вважаємо, що будь-яке застосування фізичної сили до громадян не є прийнятним у будь-якому випадку.

Не можемо не зауважити, що позбавлення права користування земельними ділянками громадян села Брониці, яке відбулось внаслідок неконтрольованого розростання сміттєзвалища є прямо заборонене Конституцією України.

Вважаємо також неприйнятним використання військових підрозділів для відстоювання своєї позиції у суперечних питаннях між громадами різних населених пунктів.

З 20 липня до мешканців Брониці, що висловлювали свій протест, підійшли особи з шевронами Національної гвардії України, інших військових формувань, які представились представниками охоронного підприємства, найнятого Комунальним Підприємством «КОМБІНАТ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА». Вищевказані особи 23 та 24 липня застосовували силу до громадян та спеціальні засоби.

Звертаємось до працівників охоронної структури, яка задіяна для здійснення впливу на жителів села Брониця. У відповідності до Закону України «Про Охоронну Діяльність»:

«Стаття 10. Обмеження в охоронній діяльності

1. Під час організації та здійснення охоронної діяльності забороняється:

2) використовувати ознаки належності (елементи символіки, формений одяг тощо) до Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Управління державної охорони України, Збройних Сил України та інших військових формувань, правоохоронних, природоохоронних і контролюючих чи інших органів виконавчої влади, їх спеціальних підрозділів, у тому числі в назві суб'єкта охоронної діяльності, на одязі, транспорті реагування, будівлях, у документації;

Стаття 16. Порядок застосування персоналом охорони заходів фізичного впливу та спеціальних засобів:

6. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу та спеціальні засоби проти жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх осіб, а також проти осіб, які відповідно до законодавства є носіями спеціального статусу недоторканності, крім випадків учинення ними нападу, що становить загрозу життю та здоров'ю фізичних осіб, персоналу охорони, або збройного нападу чи збройного опору.

8. Персоналу охорони забороняється застосовувати спеціальні засоби в місцях значного скупчення людей, якщо це може призвести до заподіяння шкоди життю та здоров'ю сторонніх осіб, крім випадків самооборони (самозахисту).»

Порушення Вами норм Закону «Про Охоронну Діяльність» є прямою підставою для позбавлення Вашого підприємства ліцензії на здійснення охоронної діяльності. Нами буде повідомлено Міністерство Юстиції та Міністерство Внутрішніх Справ України, про наявність вищезгаданих порушень вашим підприємством.

Також звертаємось до ветеранів та діючих бійців російсько-Української війни: Ваші дії направлені на відстоювання інтересів комерційних структур, які займаються вивезенням твердих побутових відходів, призводять до дискредитації імені Ваших бойових підрозділів.

Вважаємо ганебним факт супроводжування воїнами автомобілів, що перевозять ТПВ. Це ганьбить ім’я всіх, хто захищав Україну на війні.

Закликаємо зупинити будь-які дії, що зможуть призвести до подальшого загострення ситуації.

Звертаємось до чиновників усіх рівнів не вирішувати проблему «ламанням через коліно» а прислухатись до думки громади.

ВИМАГАЄМО: Негайно припинити застосування сили, та спецзасобів до мешканців села Брониці, які незгодні з завезенням до них ТПВ, та негайно сісти за стіл переговорів, поки ситуація не вийшла з під контролю».

Це звернення ГО Дрогобиччини підписали голова ГО «Меч Арея» Л. Федевич, голова ГО «Самооборона Борислава» Р. Делінкевич, голова ГО «Спілка воїнів АТО м. Борислава» І. Саган, координатор ГО «Патріоти «ОСА» А. Бігей, Почесний Президенет ГО «Галицький Хрест» Р. Це слів, голова ГО «Ковчег» та ГО «Спарта» В. Шимко, голова ГО «Дія» Т. Блюм, голова ГО "Міжрегіональний народний контроль" м. Трускавця Р. Кінцак.

Ось як події в Брониці трактує громадський діяч Володимир Олексяк, один з тих, кого пробує зламати система: «Майдан у Брониці триває від 9 лютого. Це довше, ніж тривав Майдан, і це маленьке село, в якому 800 мешканців, простих селян Броничани стоять проти всієї системи, системи, яку успадкували від СРСР. Влада міста Дрогобича використала всі звичні для них методи: пробувала купляти, потім страшили, а тепер б'ють. День і ніч люди жертвуючи своїм здоров'ям, перебули 25 градусів морози, погрози, суди... все. І повна бездіяльність чиновників, які мають дбати про нас. Але броничани вистояли, бо вони боряться за своє майбутнє, а не за кілька сотень гривень, які отримали тітушки. Ми просто ще квазідержава, або російською - "недогосударство", де керують гроші, кумівство, прикриваючись законом».

Чи став хтось на захист тітушок? Чи насмілився хтось виправдати наїзд на громаду села Брониця? Так. Голова ГО «Рада міста» (м. Трускавець) Леся Дідик у своєму пості на Фейсбуці в групі «Міська рада Трускавець» характеризує підтримку броничан як протистояння «представникам правоохоронної діяльності в питанні розблокування броницького сміттєзвалища». Логічний ланцюжок: Дідик – Козир – Іванишин – Качмар – Кучма. Що їх об`єднує? Політтехнолог із Санкт-Петербурга Павло Мезерін і … Московія. Дідик та Кучма навчалися в Московії, Козир – бізнесові зв’язки з московськими олігархами з «Єдіной Рассії», ну і методи діяльності та пропаганди – чисто путінські, агресивні, маніпулятивні. Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся.

Чорний день 23 липня. Він чорний не для Брониці, яка вистояла. Він чорний для влади Дрогобича, котра показала як низько можуть впасти ті, кому народ доручив керівництво містом. Чорний день 23 липня показав наскільки в нас «справедливі» суди, наскільки держава ухиляється від захисту своїх громадян, наскільки глибоко може проникнути зовнішній ворог.

Цей день треба пам’ятати не тільки до чергових виборів. Події 23 липня повинні занотувати і Церква, і всі без виключення громадські активісти, і ті, хто колись матиме владу. А чинний мер Дрогобича ввійде в історію під тим прізвиськом, яким найманець обзивав служителя Церкви.

Владі Дрогобича – ганьба!

Володимир Ключак

Тимчасове материнство

Сьогодні в Україні є чимало жінок, які стають сурогатними мамами і виношують дітей інших біологічних батьків. Ставлення суспільства до такого явища неоднозначне, але воно існує в правовому полі, і такі послуги навіть відкрито рекламуються.

Наскільки захищені права тимчасових матерів та дітей, яких вони народжують? На це та інші питання відповідає директорка Департаменту правової, соціальної та гуманітарної допомоги Громадської організації «Ла Страда – Україна», адвокат Марина Легенька.

- Наскільки сурогатне материнство запитане в Україні?

- Репродуктивна технологія сурогатного материнства є досить новою в Україні та набуває у нас дедалі більшого поширення. Досить часто це пов’язано з тим, що за відповідними послугами сюди звертаються іноземні пари, які хочуть отримати дитину, а в їхніх країнах така практика не є доступною. В Україні це законно. Працюють відповідні клініки, юристи оформлюють необхідні документи.

 Більшість європейських країн сьогодні відмовляються від цієї технології. І насправді сурогатне материнство дозволене лише в Україні, Росії, Білорусі та деяких штатах США.

- Жінки яких регіонів нашої країни найчастіше пропонують свої послуги тимчасових матерів?

- До «Ла Страда - Україна» на Національну «гарячу лінію» за консультаціями юристів чи психологів звертаються жінки, які збираються стати сурогатними мамами, вже виношують або навіть народили таку дитину. Торік ми мали 71 відповідний дзвінок. В переважній більшості це Центральна і Західна Україна. Зараз  додалися й дзвінки зі східних регіонів, але це тенденція кінця минулого року і початку нинішнього – раніше їх було значно менше.

- Які соціальні прошарки вони представляють?

- Поширений стереотип, що на цей крок зважуються бідні жінки. Насправді це не так. Більшість жінок, які стають сурогатними мамами, не є бідними, але потребують матеріального ресурсу через певні обставини. Мені відомі випадки, коли йшлося про гроші на навчання дитини, на лікування близьких родичів. Є категорія жінок, які вирішують таким чином питання утримання дітей після розлучення з чоловіком. 

- Наскільки високим є «сурогатний» гонорар?

- Це залежить від багатьох чинників: від того, скільки дітей виношується, послугами якого медичного закладу користуються. В середньому це може бути 10 тис. умовних одиниць. Але може бути і більше – до 20 тис.

Це безпосередня винагорода при народженні здорової дитини.

Різні обставини, умови можуть і мають бути прописані в договорі. Тому коли наші юристи на «гарячій лінії» консультують таких жінок, то наголошують, що потрібно дуже чітко відпрацьовувати всі пункти договору. Жінка має знати, що отримає в разі, якщо щось піде не так з вагітністю, чи фінансуватиметься додатково, наприклад, харчування вагітної жінки, можлива зміна місця її проживання, додаткові медичні витрати. Деякі жінки категорично не хочуть залишати своє помешкання, тому що мають певну соціальну прив’язку, близькість до місця роботи, наприклад. А деякі навпаки наполягають, що їм потрібно виїхати мало не з перших днів вагітності, бо соромляться, не хочуть, щоб про вагітність дізналися близькі та знайомі.

- Чи висуваються якісь вимоги до сурогатних матерів?

- Чіткого обмеження щодо віку немає, але з отриманих звернень бачимо, що в середньому це жінки 30 років.

Стосовно стану здоров’я є певні медичні протоколи, відповідний наказ Міністерства охорони здоров’я України, за яким проводяться медичні обстеження. Тут є певні медичні критерії.

Є ще один критерій: жінка обов’язково повинна мати хоча б одну здорову дитину, яку народила.

У випадку, коли ця жінка заміжня, на послуги сурогатної мами їй потрібна обов’язкова згода чоловіка.

- Хто переважно користується послугами українських сурогатних матерів – іноземні чи українські пари?

- Я вже говорила, що останнім часом значно побільшало запитів із-за кордону. За інформацією жінок, які нам телефонують, це переважно Німеччина, Франція, Бельгія, Іспанія. 90% - це країни ЄС.

 Вартість репродуктивної технології досить висока. Бо йдеться не лише про гонорар сурогатній мамі. Проводяться дорогі медичні процедури. Не всім українським парам, які б хотіли мати власну дитину, це доступно.

Для іноземців «український варіант» якраз більш прийнятний: у порівнянні зі США він коштує набагато дешевше.

- Як сурогатне материнство вписується в чинне українське законодавство?

- Ми не маємо спеціального закону, який би регулював цю сферу репродуктивних технологій. Але ми маємо норму в Сімейному кодексі, що походження дитини, народженої за допомогою репродуктивної технології сурогатного материнства,  визначається від біологічних батьків А отже Сімейний кодекс чітко регулює правовідносини сурогатного материнства. Відповідно до даної норми, батьківські права належать подружжю, що надало згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Відповідно прописана норма про реєстрацію такої дитини: батьки самостійно реєструють її після народження з відповідними медичними документами.

Законодавство чітко закріплює народження і походження такої дитини, але не регулює при цьому більше жодних питань. Вони регулюються нормами цивільного права, оскільки йдеться про договірні відносини. Тобто немає ніяких чітких обмежень.

Також є відповідний наказ Міністерства охорони здоров’я, який регулює цю репродуктивну технологію виключно з медичної точки зору. Але є певні речі, термінологія, які мають бути закріплені на законодавчому рівні.

Виходячи з ситуації, яка склалася сьогодні в Україні, актуальним є прийняття спеціального закону, який би комплексно регулював питання сурогатного материнства.

- Тобто за українським законодавством сурогатні матері не мають прав на дитину, яку виносили?

- В абсолютній більшості Сімейний кодекс визначає чітко походження такої дитини від пари, яка надала біологічний матеріал. Проблеми виникають. Інколи – в правовому полі, інколи – через психологічне навантаження на сурогатних матерів.

Торік до нас звернулася сурогатна мама з Києва, яка виносила дитину до восьмого місяця вагітності, а потім відмовилася її віддавати. Вона телефонувала, що заїхала в сільську місцевість і мешкатиме там з немовлям, хоча вдома мала власну дитину.

З цією жінкою неодноразово спілкувався наш психолог. Шкода, що відповідний фахівець від самого початку не оцінив готовність жінки стати сурогатною мамою, не побачив проблем і не відреагував на них.

В іншому випадку дитина під час народження отримала серйозну травму. Біологічні батьки, які були замовниками, не відмовилися від неї і забрали, повною мірою сплатили гонорар сурогатній матері. Хоча відповідно до договору, вони не мали цього робити.

Трапляються судові спори, які стосуються визнання батьківства, але рішення, про які я знаю, виносяться на користь біологічних батьків у тому випадку, якщо був укладений відповідний договір.

- Які права закріплюються за сурогатною матір’ю, як вона може їх захистити і з якими ризиками найчастіше стикається?

- Всі права сурогатної мами виписуються лише тристороннім договором між нею, біологічними батьками дитини та клінікою. Тут можуть бути кілька груп прав.

 Це медичні права, коли чітко прописується, які медичні огляди здійснюються, яка медична підтримка та в якому обсязі надаватиметься під час вагітності жінки тощо.

Є економічні права, які стосуються винагороди сурогатної мами, оплати її харчування, якщо необхідно - зміни місця проживання. У деяких випадках може обумовлюватися додаткова щомісячна винагорода, скажімо, 300 євро.

Тому тут потрібно чітко дивитися на договір і в кожній клініці він є різним. Жінка зазвичай потребує роботи з психологом, і цю психологічну підтримку також дуже часто забезпечує клініка. Але якраз це питання є дуже проблемним. Враховуючи збільшення попиту на сурогатних матерів, клініка не оцінює дуже глибоко психологічної готовності жінки стати сурогатною мамою. І не надає належної підтримки в цьому питанні під час вагітності.

Сурогатній мамі заборонено дізнаватися, де знаходиться народжена нею дитина і що з нею відбувається. Але багато жінок постійно про це думають, звертаються до психологів, в тому числі, до нашої організації. Їм здається, що вони полишили дитину, тож не можуть змиритися з ситуацією. Тому якраз увага до психологічного стану жінці дуже потрібна.

- Як захищені права дітей сурогатних матерів? Чи зберігаються вони за ними в тих країнах, куди їх вивозять?

- Це одне з найскладніших питань, яке викликає чимало дискусій. Є законодавчо закріплені права біологічних батьків. Більш-менш зрозуміло з правами сурогатної мами: це її вільне волевиявлення. Мовляв, моє тіло – моє діло, що хочу, те й роблю з ним в рамках закону. А як з правами дитини? 

Коли йдеться про ембріон під час пересадки, то звісно, ми не говоримо про дитину та її права. Але коли вона народжена, то відповідно до міжнародних стандартів, має право знати своє походження і батьків, від яких вона має походження. Але це не передбачено цією репродуктивною технологією. І оскільки свідоцтво видається виключно на біологічних батьків, зазвичай такі діти ніколи не дізнаються про своїх сурогатних матерів. Вони не мають жодних правових підстав для цього і це просто неможливо відслідкувати.

- Чи можна вважати сурогатне материнство проявом торгівлі людьми?

- З токи зору закону, ні, не можна. Це є видом репродуктивної технології, а не торгівлею людьми. Але разом із тим сурогатне материнство – це тонка сфера, нею можуть скористатися для зловживань. І сурогатне материнство є одним із ризиків втягнення в ситуацію торгівлі людьми. Ми в Україні маємо випадки, коли жінкам пропонували стати сурогатними мамами і під цим виглядом змушували надавати сексуальні послуги.

- Наскільки у вашому розумінні етичним є сурогатне материнство?

- Для мене особисто це складне питання. Відповідаючи на нього як юрист, я скажу, що це цілком законно, це є вільний вибір жінки і поки це є в рамках закону, це може бути.

Все допустимо і в етичному плані. Але з точки зору психологічної готовності це дуже важко. Сурогатній мамі складно відсторонитися та переконати себе, що вона виношує та народжує не свою дитину. Про це говорять усі, з ким із них доводилося спілкуватися. У декого залишаються психологічні травми на тривалий час. Тому не для всіх жінок сурогатне материнство підсильне і можливе.

Володимир Доброта, Національний прес-клуб «Українська перспектива»



Создан 25 июл 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником