Трускавецький вісник № 94 (1652) від 31 липня 2018 р.

 

Трускавецький вісник № 94 (1652) від 31 липня 2018 р.

31.07.2018



У номері: Семінар на тему медіації; Про меценатство; Короткі новини.

Короткі новини

Два дні будемо без газу

7 та 8 серпня трускавчани будуть без газу. Про це повідомили в газовій службі. Подача газу на Трускавець буде припинена 7 серпня з 9.00. В цей час проводитимуться щорічні планові ремонтно-профілактичні роботи на газових комунікаціях і обладнанні ГРС-Трускавець. Орієнтовний термін проведення робіт 48 годин. Про можливі зміни дат відключення буде повідомлено додатково.

Як зазначають у газовій службі, пуск газу буде проведено після письмового підтвердження Дрогобицького УЕГГ про готовність газових мереж до приймання газу.

Без газу ці два дні буде і село Станиля.

У бібліотеці – нові книги

Центральна бібліотека Трускавця поповнилася новою літературою. Книги на різноманітну тематику будуть цікавими як дорослим, так і читачам підліткового віку. Приємно, що серед книг багато новинок світових бестселерів та твори сучасних світових та українських авторів.

Нагадуємо, що вхід у бібліотеку є вільним, тож запрошуємо всіх, хто небайдужий до книги та любить читати.

«Батьківщина» Львівщини організує слухання, присвячені лісам області

У Львові проведуть громадські слухання, аби детально дослідити проблеми лісової галузі та визначити способи їхнього вирішення. Про це напередодні на прес-конференції у Львові повідомив голова Львівської обласної партійної організації ВО «Батьківщина» Михайло Цимбалюк, інформує прес-служба  місцевого партосередку.

За словами політика, якщо нині перестануть рубати деревину, то завтра трудові колективи стануть банкротами.

«Як тоді садити, доглядати і розширювати цю галузь? Лісники зараз розгублені, не знають як далі бути. Крім того, центральна влада не вирішила одну з важливих проблем: є ліси державні, комунальні та військові. Їх знищують і вирубують ті, хто не є реальними власниками. В цьому питанні також потрібно наводити порядок», – зазначив Михайло Цимбалюк.

Очільник «Батьківщини» на Львівщині також наголосив на тому, що в області катастрофічно сохне смерека і сосна, однією з причин цього явища є зниження рівня ґрунтових вод.

«З початком роботи сесії Львівської обласної ради фракція «Батьківщини» ініціюватиме  слухання, куди запросить науковців, лісників, тих людей, які працюють в галузі, аби розробити конкретні пропозиції і скерувати їх до Києва», – анонсував Михайло Цимбалюк.

Власна інформація

Краще та дешевше, аніж суд

Конфлікт навколо Броницького сміттєзвалища, котрий триває вже півроку (від 9 лютого), міг давно бути вирішений. Якщо би сторони не йшли на протистояння та в суди, якщо б не залучалися охоронні фірми та не скликалися віче з ненаданням слова опонентам. Сміховинно мізерна сума за послуги медіатора дозволила б зекономити величезні кошти міського бюджету Дрогобича, не підвищувати так сильно тариф на вивезення ТПВ для простих дрогобичан і зберегла б нерви представникам обидвох сторін. Але медіатора (посередника) для врегулювання конфлікту сторони не залучили, хоча такий варіант і розглядався в березні. Тому й маємо те, що маємо – чергові витки напруги змінюються тривожними очікуваннями, а закиди та звинувачення від влади Дрогобича зачіпають вже не тільки самих блокувальників сміттєзвалища, а й «третіх» сторін, включаючи районну владу, «реваншистів», бойовиків ОРДЛО та інших міфічних «ушльопків», котрі заважають комусь жити та наживатися.

Медіатор (посередник) – це досить нова професія в Україні, але за нею велике майбутнє. Семінар-зустріч на тему медіації як хорошого способу розв’язання конфліктів пройшов суботнього дня 28 липня в УРБАН-бібліотеці Трускавця. Звісно, при великому святі (празник святого Володимира, хрестителя України-Русі) слухачів зібралося небагато, проте ті, які прийшли, аж ніяк не пошкодували за витраченими двома годинами часу. Адже було цікаво, корисно, пізнавально та повчально.

Вів зустріч керівник ГО «Простір Без суду», представник Національної асоціації медіаторів України, юрист, трускавчанин Маркіян Варивода. Він чітко розповів не тільки що таке медіація, а й які її переваги у вирішенні конфліктів. Медіатор – не суддя, він не приймає рішення, не стає на позицію жодної зі сторін, а допомагає їм спілкуватися. Адже відомо, що найбільше конфліктів виникає власне через брак спілкування, нерозуміння або викривлене розуміння позиції іншого, нав’язування іншим виключно власного бачення.

Медіатори успішно працюють в розвинутих країнах, в США та Євросоюзі (зокрема, в скандинавських країнах) без них не обходиться вирішення сімейних конфліктів, їх успішно задіюють при вирішенні бізнесових спорів. В Україні поки що послугами медіаторів користуються переважно або великі корпорації, або ж у великих містах. Для приладу, у Львові тільки щойно зараз розпочинають роботу представники Національної асоціації медіаторів України, а в глибинці часто й не чули про явище медіації.

Медіатор отримує пропозицію врегулювати конфлікт від однієї з його сторін чи третьої сторони. Для початку медіації потрібна згода всіх сторін конфлікту, після чого розпочинається непростий процес вивчення справи та обміну думками і аргументами. На відміну від суду, в процесі медіації рішення не виносить третя сторона – його приймають самі учасники конфлікту. Інакше кажучи, це полюбовне вирішення конфлікту, чому сприяє посередник (медіатор), чиї послуги оплачуються погодинно і можуть коштувати орієнтовно 10 тисяч гривень в місяць. А найчастіше місяця достатньо, щоб опоненти потиснули один одному руки, або й обнялися та стали друзями.

Натомість суди можуть тривати роками, і деколи навіть той, хто виграв суд, не повністю задоволений винесеною ухвалою. Після суду його рішення втілює в життя виконавча служба, натомість при медіації в 90% випадків її учасники добровільно, сумлінно та ретельно виконують пункти тієї угоди, яку самі ж затвердили. Тому медіація при вирішенні сімейних чи ділових спорів є надзвичайно ефективною, переконує Маркіян Варивода.

На семінарі присутні розглянули 9 сходинок ескалації конфлікту, для вирішення якого потрібно його проаналізувати та розбити на сегменти. Цікавими були відомості про стилі поведінки, види конфліктів, принципи та етапи медіації. Уточнюючі запитання медіаторові ставили фінансовий консультант Руслан Томенчук, завідувач УРБАН-бібліотеки Віра Савка, коуч Маргарита Дубовкіна, журналіст Володимир Ключак та інші учасники семінару.

Конфлікт – це не конче зло, це шлях до змін. Пошук врегулювання конфлікту дає його учасникам нові знання та навички, дозволяє глянути на проблему іншими очима. Звісно, на це потрібен час. При медіації цей час є мінімальним, отже життя не проходить у конфліктній ескалації, а вивільняється для значно приємніших речей.

До конфлікту навколо Броницького сміттєзвалища залучені влада міста та влада села, влада району та влада області, громадські активісти та журналісти, поліція та охоронна фірма, комунальні підприємства та юристи, суди та виконавча служба. На так званому «сміттєвому віче» 29 липня було випродуковано ще один папірчик – звернення до президента, прем’єра, голови ВРУ, генпрокурора, міністра внутрішніх справ та ряду інших посадовців. Під час протистояння сторони не чують одна одну, а намагаються перекричати, принизити, звинуватити, обіграти, перехитрити, пригрозити, зманіпулювати, залякати, заманити, уласкавити, показати своє «Я». Місця та часу почути іншого бракує, бажання теж. А мало б бути, як на конклаві – не вийдете з цієї кімнати, поки не оберете компроміс, шлях у майбутнє. Але гординя в багатьох випадках навіть не припускає участі медіатора. А даремно.

Володимир Ключак

Меценатство та заздрість

«Щиро дякуємо Ярославу Грицаку за проведений ремонт перев`язочної кабінету травматолога Трускавецької міської лікарні».

Цих кілька слів у групі на Фейсбуку, які написав лікар-хірург (травматолог) Микола Цап, викликали різну реакцію. Абсолютна більшість висловила щире захоплення, що ще не перевелися меценати, які готові підтримувати заклади медицини, культури та освіти. Проте були й такі, кому заздрість настільки засліпила очі, що навіть в такій доброчинній акції як ремонт кабінету в Трускавецькій лікарні вони почали щось шукати, наче голку в копиці сіна.

Оскільки в міському бюджеті на 2018 рік гроші на ремонт кабінету травматолога не передбачались, то травматолог звернувся до меценатів. Вже не вперше кабінети та палати лікарні Трускавця ремонтуються за кошт спонсорів, переважно ними виступають санаторії, рідше – інші підприємства чи приватні особи. Від цього виграють всі – і пацієнти, котрі отримують медичну допомогу в кращих та естетичніших умовах, і лікарі, адже працювати в хорошому кабінеті набагато приємніше, а стимул до роботи та її ефективність значно більші.

Проте ті, хто найчастіше ніколи нікому особисто не допомагає, люблять після оприлюднення подяк вставляти палки в колеса чи свої п’ять копійок. Так було і цього разу, коли в Фейсбуці появилися фото ремонту перев’язочної кабінету травматолога, лікарів та спонсорів. Чи то щасливі усмішки щасливих людей не дають спокою заздрісникам, чи то вже натура така, що все хороше та світле викликає в них тривогу та занепокоєння, проте поряд з позитивними коментарями появилися і закиди, що меценатство – це річ не публічна, та що «бракує червоної стрічки», «кабінет імені», «вибори» і навіть «скотини».

Ось як коментує такі висловлювання міський голова Трускавця 2002-2010 років, Заслужений лікар України Лев Грицак, чий син Ярослав (завідувач лікувально-діагностичним центром ГКК «Карпати») допоміг з цим ремонтом: «Тільки сьогодні з Фейсбуку дізнався, що мій син Ярослав допоміг з ремонтом травматологічного кабінету Трускавецької міської лікарні, за що отримав багато докорів і бруду від "доброзичливців". Молодець, сину, що робиш добро людям. Одночасно це і наука життя. Люди є не тільки добрі, їх більше, але є і підлі. Вони протягом усього твого життя будуть тобі протидіяти, чи то із заздрості, чи з якихось інших мотивів… Відносись, сину, до цього належно і роби далі добрі справи... Ось так живи і працюй, мій сину! Успіхів і удачі Тобі, Ярославе!».

Цей коментар – яскраве свідчення того, яким повинно бути виховання дітей в сучасній Україні. Якщо батьки вчать дитину робити добрі справи, причому не тільки словами, а власним прикладом, то така держава має майбутнє. Якщо ж більшість в країні становитимуть заздрісники та горлопани, то держава хитається і нема в ній порядку.

Термін «Меценатство» походить від прізвища римського багатія Мецената, котрий допомагав митцям. Історія не подає нам, чи хотів він, чи ні, щоб його величали ті, кому він допомагав. Але люди із вдячності занесли це прізвище в книгу історії, вписали його там золотими літерами. Слава про добрі діла мецената лине навіть тоді, коли він сам особисто мовчить про них.

Заздрість, згідно визначення Вікіпедії – це самолюбне і недружелюбне невдоволення тим, чим інша людина насолоджується, в м'якому значенні тяга за добром, котре має інший. У цьому конкретному випадку під «добром» маємо «добре ім`я», «добру славу». Заздрість — один з семи смертельних гріхів. Святий Йоан Дамаскин описує заздрість як незадоволення добром іншого. А святий Тома Аквінський визначив заздрість як «смуток через добро іншого». Він теж зазначає, що ми не заздримо людям, далеким від нас місцем, в часі, чи статусі, але лише тим, хто близько нас і кого ми сподіваємося перевершити чи суперничати з ним. В цьому конкретному випадку заздрісники явно не намагаються перевершити добрими ділами мецената Ярослава Грицака, це просто злість, що людина щось має та й іншим допомагає…

Не кожен може бути меценатом в силу тих чи інших обставин. Тож меценатів у кожному суспільстві завжди менше, ніж заздрісників. На жаль…

Володимир Ключак

На фото: ремонт перев’язочного кабінету травматології зроблено силами ГКК «Карпати».



Создан 31 июл 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником